Есе з дисципліни

«Глобальні екологічні проблеми в міжнародному бізнесі»

Студенток 2 курсу 2 групи
ОП Міжнародний бізнес
Артамонової Анни, Мартиновської Анни та Удовиченко Катерини

Розділ №6 — «Технологія, ринок і вихід за межі»

Сьогодні люди сліпо вірять у технології як засіб покращення життя, та чи не

стануть вони межею, за яку не варто переходити? Шостий розділ присвячений
трьом складовим: технологіям (шлях полегшення життя), ринку (саморегулюючий
організм) та межам (точки невідвороття, які не можна переходити). Автори
розглядають три сценарії (моделюють ситуації) і доходять висновку, що як тільки
вирішиться одна проблема, завжди виникає інша. Вони зазначають, що працюючи
лише в одному руслі (збільшення врожайності, повна переробка матеріалів,
зменшення викидів у навколишнє середовище), сценарій все одно буде одним –
крах, оскільки урахувавши щось одне, експоненційний ріст стане проблемою
чогось іншого. Висновок є таким, що треба працювати комплексно і залучати
роботу регуляторних органів.

Окрім цього, ще гіршим є той факт, що модель World 3 не враховує усі

виклики реального світу (війни, природні катаклізми, класову нерівність,
корупцію, епідемії), а тому вона є надто оптимістичною навіть з такими
жахливими прогнозами для суспільства. Та людство ж скаже: «У нас є технології
та саморегулюючий ринок, чого нам боятися?» Хоч автори і не заперечують
користі технологій, але й наводять свої причини, чому технології та ринок є лише
інструментами у досягненні мети. По-перше, технології, що виходять на ринок та
створені лише для короткострокової цілі (отримати гроші чи владу) прискорюють
настання краху, замість того, щоб запобігати йому. По-друге, технології

1
потребують значних грошей, часу та робочої сили, а отже, стають згодом тягарем.
І по-третє, дії технологій та ринку залежать від реакції на вплив зовнішніх
факторів, проте ця реакція може затримуватися або бути спотвореною, що знову
таки призводить до лиха.

Дослідники навели два приклади того, як технології та ринок самостійно не

можуть впоратися з викликами, що виникають. У першому прикладі, про нафтову
кризу, ми бачимо, що коли у 1973 році ціни на нафту різко зросли, світ відповів
економічним споживанням (розвиток відновлювальних джерел енергії,
використання більш економічних машин, утеплювання будинків), що призвело до
зменшення попиту на нафту та, як наслідок, стрімкого зниження ціни. І хоч
прихильники ринкової економіки стверджують, що ринок таки відреагував, бо
люди адаптувалися, та вони забули згадати, що йому знадобилося десять років для
стабілізації ситуації.

Іншим прикладом є катастрофа в рибній промисловості, оскільки вилов риби

ніяким чином не контролювався, що і призвело до зменшення її загальної
кількості. Наприклад, уряд Канади у свій час запізнився з обмеженнями щодо
вилову тріски і, як наслідок, вид цієї риби біля берегів країни ледве не зник. Тому
виникає причинно-наслідковий зв’язок (менше риби в природних
водоймахбільше штучних фермдорожча рибане усі прошарки населення
тепер можуть її споживати). У цьому прикладі технології (створення безшумних
човнів, удосконалені сітки) та ринок лише шкодять. Адже ринок спрямований
лише на отримання прибутку і вигоди (а тому поки буде платоспроможний клієнт,
багаті люди, то й вилов риби також).

Насамкінець, ринок та технології є хорошими інструментами, коли не

переходять межу. Лише застосовуючи їх в комплексі, під наглядом спеціальних
регулюючих органів, з усвідомленням їхньої користі для всього суспільства можна

2
дійти до стабільного розвитку і процвітання. Крім того, технології та ринкові
принципи зазвичай спрямовані на задоволення потреб найсильнішої частини
суспільства, що підтверджує приклад з рибною промисловістю. Можна
згенерувати дві ситуації: коли основна мета - зростання, то люди продукують його
настільки довго, скільки зможуть. Однак, якби основними цілями були
справедливість і сталий розвиток, то людство могло б працювати задля їх
досягнення. Тож суспільству є над чим замислитися. Адже якщо громадскість
змінить свою діяльність і зробить усвідомлений вибір на користь зменшення
екологічного навантаження, то у суспільства з’явиться шанс на уникнення
“неминучої катастрофи”.

Автори книги чудово описали ризики невтручання держави і регуляторних

органів у роботу технологій та ринку, однак вони не врахували пандемій та війн.
Наприклад, COVID-19 показав нам, що будь-які інвестиції в зелену економіку
можуть впасти на третину через нестабільну глобальну ситуацію або те, що
бідність населення почне зростати, а не спадати як це було до початку пандемії.
Варто згадати і про війну в Україні, а саме: заміновані поля, спалені ліси,
переміщення диких тварин з постійних місць проживання та знищення акваторії
внаслідок підриву Каховської ГЕС. Отже, наше покоління є свідками реальних
результатів розбещеності діяльності ринку та створення нових технологій, які
зазвичай мають негативний ефект. А тому контроль за їх діяльністю є запорукою
успіху та щасливого майбутнього.