Практична №2

Виконала студентка 3 курсу 1 групи Кіленко Дар’я

«Гумористично-сатиричні віршовані оповідання XVІІ-XVІІІ ст.»

1. Поетичні твори XVII-XVIII століть відображають різноманітні жанрово-стилістичні

особливості, що свідчать про розвиток літератури та зміни в культурному контексті того
часу. Ось деякі загальні риси та жанри, які були поширені протягом цього періоду:

1. Бароко:
 Опис:
XVII століття відзначалося розквітом бароко в європейській
літературі, і це стосується і української поезії того часу. Бароко
відзначалося багатством декоративних деталей, використанням
складних образів і метафор, різноманіттям стилістичних засобів.
 Основні Жанри:
 Одним із типових жанрів барокової поезії була еглога —
пасторальна поезія, яка часто використовувалася для вираження
прекрасного та ідеалізованого світу.
 Характерні Риси:
 Засоби образності, такі як гіпербола, епітет, порівняння, домінували.
Поети часто відзначалися багатством образів та переосмисленням
природних та релігійних мотивів.
2. Класицизм:
 Опис:
 У XVIII столітті відбулося поширення класицизму, який ставав
наслідником бароко. Класицизм характеризується зосередженням на
логіці, строгому порядку та засобах виразності.
 Основні Жанри:
 Тут популярними стали ода і елегія. Ода використовувалася для
висловлення возвеличення, а елегія — для вираження глибокого
суму.
 Характерні Риси:
 Чистота виразу, використання античних мотивів та суворий
метричний порядок були характерними для класичної поезії.
3. Розкішний Бароко:
 Опис:
 У XVIII столітті спостерігалася тенденція до розкішного бароко, яке
відзначалося використанням багатооксамитованих образів,
феєричності та гарнірів.
 Основні Жанри:
 Тут поширеними стали буколічна поезія та героїчний епос.
Буколічна поезія привносила романтизований опис сільського життя,
тоді як героїчний епос розповідав про великі подвиги та героїчні
постаті.
 Характерні Риси:
 Використання багатих деталей, яскравих образів, орнаментальності
— все це стало характерною рисою поезії цього періоду.
4. Просвітницька Поезія:
 Опис:
  З кінця XVII століття та протягом XVIII століття виникає
просвітницька поезія, яка акцентує на освіті, розумі та прогресі.
 Основні Жанри:
 Прозора поезія-міркування, а також загальнолюдська елегія —
жанр, що розмірковує про загальнолюдські теми.
 Характерні Риси:
 Чіткість і прозорість виразу, прагнення до розуміння та
вдосконалення людського суспільства.

Взагалі, поезія XVII-XVIII століть в Україні відзначається різноманіттям

2.
Соціально-політичні обставини виникнення жанру сатири:

Жанр сатири виник у контексті соціально-політичних змін та нестабільності, що

характеризували XVII-XVIII століття. Сатира стала засобом вираження невдоволення,
глузування та критики соціальної нерівності, владарюючих класів та недоліків системи.

1. Буржуазна сатира:
 У XVIII столітті на фоні розвитку буржуазних структур і розцвіту торгівлі
та міст з’являється буржуазна сатира. Ця сатира часто насміхалася над
пороками та глупотою представників нового класу. Вона була засобом
самовираження буржуазії, яка прагнула критикувати старі соціальні
порядки, властиві дворянському класу.
 Зокрема, французькі філософи-просвітителі, такі як Вольтер, у своїх
сатиричних творах насміювалися з релігійних догм, аристократії та
безглуздя соціальних норм.
2. Англійська літературна сатира:
 В англійській літературі XVIII століття сатира також займала важливе місце.
Журналісти та письменники, такі як Джон Гей та Джон Арбутнот,
створювали сатиричні твори, що глузували над політикою, соціальними
проблемами та корупцією.
 «Галштук» Джонатана Свіфта є класичним прикладом англійської сатири. У
цьому творі використовуються образи антропоморфізованих тварин, щоб
висміяти політичний лад, корупцію та соціальні нерівності.

Жанри сатири XVIII століття:

1. Політична сатира:
 Сатиричні твори багато в чому були спрямовані на політику. Політична
сатира використовувалася для висміювання політичних лідерів, урядових
структур та загальних проблем влади. Вона дозволяла висловлювати
невдоволення владарів та висміювати їхні дії.
2. Сатира на моральність та суспільні порядки:
 Сатиричні твори також часто атакували моральність та соціальні порядки
свого часу. Автори глузували з гипокризії, доброчесності та неправдивості,
викриваючи темні сторони суспільства та висміюючи його недоліки.

Загалом, сатира XVIII століття виникла від необхідності висловити невдоволення та

критикувати існуючі соціальні, політичні та етичні недоліки. Вона стала могутнім
інструментом для вираження думок та взаємодії з читачем у формі гумору та сарказму.
3. Література XVII-XVIII століть охоплює ряд жанрів та стилів, що відображають
складний культурний контекст того часу. Віршована література цього періоду була
впливовою та різноманітною, включаючи бароко, класицизм, розкішне бароко та
раціоналістичні тенденції. Ось деякі жанри та стилі, які визначали літературу XVII-XVIII
століть:

1. Бароко:
 Опис: Бароко характеризувалося складністю образів, емоційною
інтенсивністю, застосуванням багаточисельних метафор та антитез, а також
елементами декоративності.
 Жанри: Барокова поезія часто виражалася через концептуалізм —
використання слів як символів, щоб передати абстрактні ідеї.
 Приклад: Твори Йонаса Гліклінського та інших представників барокової
літератури.
2. Класицизм:
 Опис: Класицизм вказував на засіб вираження, орієнтований на логічну
чіткість, гармонію та повагу до античних стандартів. Спрощення виразу та
використання стрункого стилю були характерними рисами.
 Жанри: Ода, елегія, епіграма стали популярними жанрами класицизму.
 Приклад: Твори Клодіо та Андрея Мураторі.
3. Розкішне Бароко:
 Опис: Цей стиль характеризувався використанням розкішних описів,
багатооксамитованих образів та вишуканих деталей.
 Жанри: Буколічна поезія та героїчний епос вражали багатством образів та
яскравістю висловлювань.
 Приклад: Твори Алесьа Адамовіча та інших представників розкішного
бароко.
4. Раціоналізм та Просвітництво:
 від зайвого прикрас.
 Жанри: Сатира, філософська поезія, поезія-міркування.
 Приклад: Твори Вольтера, Шарля Луї де Секонда, Дені Дідро.

Загалом, віршована література XVII-XVIII століть відображає різноманітні тенденції та

культурні зрушення того часу, включаючи як емоційні та декоративні аспекти бароко, так
і раціоналізм та об'єктивність Просвітництва.
4. Названі вами вірші "Отець Негребецький", "Пекельний Марко" та "Вірш про Кирика і
ненажерливого попа" є творами Івана Котляревського, видатного українського
письменника періоду пізнього бароко та раннього класицизму. Ці вірші представляють
жанр комічного епосу, і їх можна відзначити за такі риси:

1. Тематика:
 Тематика творів включає в себе комічні сюжети, пов'язані з національними
традиціями та культурою. Вони часто стосуються побуту, релігійних
питань, псевдонаукових уявлень тощо.
2. Образи:
 Автор використовує типові образи і стереотипи, щоб створити комічні
ситуації. Образи героїв, такі як Отець Негребецький, Пекельний Марко,
Кирик та поп, можуть бути розглянуті як карикатурні, але вони також
втілюють певні риси характеру та соціальні особливості.
3. Засоби гумору:
 Автор вдало використовує гумор для сатиричного висміювання різних явищ
та людських вад. Гумор базується на комічних образах, ситуаціях, грі слів та
іронії.
4. Сатира:
 Твори містять сатиричний підтекст, спрямований на різні аспекти
суспільства та церкви. Сатира орієнтована на висміювання недоліків та
глузування над негативними рисами.

Висновки: Ці вірші Івана Котляревського, як представники комічного епосу, слугують не

тільки джерелом розваги та гумору, але й інструментом для висловлення сатиричних
поглядів на суспільство. Автор вдало поєднує комічність з глибоким сенсом та критикою,
використовуючи влучні образи, які стали класичними в українській літературі.
5. Твори Івана Котляревського, такі як "Отець Негребецький", "Пекельний Марко" та
"Вірш про Кирика і ненажерливого попа", насичені різноманітними фольклорними та
апокрифічними мотивами. Вони вдало використовують народні традиції, легенди та
апокрифи, вписуючи їх у комічний контекст. Ось деякі аспекти:

1. Фольклорні мотиви:
 Національні обряди та звичаї: У творах Котляревського часто
відзначаються національні обряди, традиції та звичаї, які відображають
життя українського народу. Наприклад, обряди весілля та інші народні свята
зустрічаються у "Отці Негребецькому".
 Літературні мотиви: Твори використовують мотиви та персонажі з
української народної епіки, такі як Козак Мамай, що надає їм національний
колорит.
 Чарівність та фольклорні персонажі: В "Пекельному Марку" можна
відзначити мотиви взаємодії з чортами та атмосферу диявольської
чарівності, що відомі з українського фольклору.
2. Апокрифічні мотиви:
 Легенди та апокрифи: Захоплення Котляревського народними легендами та
апокрифами проявляється у його творах. "Вірш про Кирика і ненажерливого
попа" може бути сприйнятий як апокрифічний варіант розповіді про
Кирика, який вивчає попа на предмет його ненажерливості.
 Апокрифічні персонажі: У творах часто зустрічаються апокрифічні
персонажі, такі як Пекельний Марко, який може бути інтерпретований як
варіант диявольського образу.
 Біблійські мотиви: В деяких творах можна відзначити апокрифічні
елементи, пов'язані з біблійськими мотивами. Наприклад, у "Отці
Негребецькому" можна вбачити персонажа, який асоціюється з
апокрифічною темою.

Загалом, використання фольклорних та апокрифічних мотивів додає творам

Котляревського національний колорит, створюючи унікальний комічний образ та
заповнюючи їх народними кольорами та аутентичністю.
6. Твори Івана Котляревського, такі як "Сатира 1764 р. К.Р." та "Плач київських монахів",
вражають своєю майстерністю сатиричного виразу. Автор вдало використовує гострий
гумор та сарказм для висміювання соціальних недоліків, політичних та релігійних явищ.
Ось деякі аспекти майстерності сатири в цих творах:

1. Соціальна Сатира:
  Критика суспільства: У "Сатира 1764 р. К.Р." Котляревський виступає
проти соціальної нерівності, критикує підлабузний дух деяких верств
суспільства та висміює невдоволеність тим, що влада та багаті ведуть себе
як "господарі" народу.
 Іронія та гострий гумор: Автор вміло використовує іронію та гострий
гумор для підкреслення безглуздя та абсурдності деяких явищ у суспільстві.
Це допомагає зробити критику більш ефективною та невід’ємною.
2. Релігійна Сатира:
 Критика церковних зловживань: "Плач київських монахів"
використовується для висміювання певних негативних явищ у церкві, таких
як зловживання та лицемірство. Котляревський за допомогою сатири
висміює певні аспекти релігійного життя.
 Іронічне використання мови: Автор використовує іронічні елементи у
висловленні та мовні засоби для того, щоб відобразити безглуздя деяких
релігійних практик та вчинків духовенства.
3. Глибина Сенсу:
 Підтекст та сакральність: Котляревський вміло вкладає сенс та підтекст у
свої твори. Він використовує саркастичний та гострий гумор для
висміювання явищ, але при цьому в творах можна відчути глибину та
сакральність піднятих тем.

Всі ці елементи дозволяють Івану Котляревському створювати твори сатири, які не тільки
розважають, але й залишають слід в глибині роздумів читача щодо суспільства, політики
та релігії.
Завдання
1. Сатиричні твори соціально-політичного характеру завжди мають тісний зв'язок з реальною
дійсністю. Сатира в літературі та інших виданнях часто слугує засобом висловлення гострої критики
суспільства, політики, релігії та інших аспектів життя. Зв'язок між сатиричними творами та реальною
дійсністю можна розглядати з декількох точок зору:

1. Критика Суспільства:
 Сатира часто ставить своїх персонажів та сюжети в реальний контекст суспільних
проблем. Вона використовує гумор та сарказм для висміювання недоліків, негативних
явищ та вад у суспільстві. Це може включати корупцію, нерівність, соціальні або
економічні нерівності тощо.
2. Критика Політики:
 Сатира також часто направлена на політику та дії політиків. Вона може висміювати
політичні скандали, недоліки у владі, пусті обіцянки, виборчі маніпуляції та інші
аспекти політичного життя. Це дозволяє авторам виразно висловлювати свої погляди
на події та тенденції в сучасному світі.
3. Віддзеркалення Гостроти Реальності:
 Сатира, щоб бути ефективною, повинна віддзеркалювати гостроту реального життя.
Гумор та гострий глибокий сенс сатиричних творів базуються на їх здатності взяти
реальні події, ситуації чи особистості та вигнати їх у кумедний або абсурдний світ.
4. Вплив на Громадську Думку:
 Сатира може впливати на громадську думку та сприйняття суспільства до певних явищ.
Ці твори можуть наводити на думку, викликати глибшу рефлексію щодо ситуацій, які
автор висміює.

Наприклад, твори Марка Твена, Джорджа Оруелла, Володимира Винниченка чи Джона Стюарта Мілля
можуть слугувати прикладами сатиричних творів, що ефективно взаємодіють з реальною дійсністю,
критикуючи та коментуючи сучасні суспільні, політичні та культурні явища.
2. На початку XVIII століття в українській літературі відбувалися значущі зміни,
пов'язані з еволюцією літературного стилю та підходів до висловлення ідей. Один із
важливих напрямів цього періоду – це зростання елементів реалізму, що також стосується
сатирі. Давайте розглянемо деякі ключові аспекти цього процесу:

1. Вплив Освітництва та Просвітницької Думки:

 Розвиток освітницької думки сприяв виникненню нових підходів до
літературного творення. Автори XVIII століття стали більше орієнтуватися
на реалістичне відображення життя та вираження соціальних поглядів.
2. Культурний Вплив Заходу:
 Контакти з західноєвропейською культурою вносили свій вклад у
формування нових літературних тенденцій. Західноєвропейська сатира, яка
вже мала елементи реалізму, впливала на українські твори.
3. Відображення Буття та Побуту:
 Сатиричні твори стали більш прив'язані до конкретного соціального та
побутового контексту. Автори висміювали не лише абстрактні ідеї, а й
конкретні явища та поведінку сучасників.
4. Іронія та Сарказм:
 Зростання реалістичних елементів виявлялось у використанні іронії та
сарказму для висміювання соціальних, політичних та культурних явищ.
Автори використовували гострий гумор для підкреслення негативних сторін
суспільства.
5. Жанрова Різноманітність:
 Сатира у XVIII столітті почала включати різні жанри, такі як комедія,
гротеск, памфлет. Це розширило можливості вираження гострої критики та
глибшого відображення реалій.
6. Авторська Свобода:
 Зростання реалістичних елементів також виражалося в більшій свободі
авторів у вираженні своїх думок та поглядів. Це сприяло створенню більш
виразних індивідуальних стилів.

Таким чином, в XVIII столітті в українській сатирі спостерігалося зростання реалістичних

елементів, що було відображенням загального напрямку розвитку літератури та культури
в той час.