ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР,

ВИТВОРИ ДУМКИ
Й СЕРЦЯ КОТРОГО
ХВИЛЮЮТЬ
ЛЮДЕЙ ПОНАД
ЧОТИРИ СТОЛІТТЯ.
William Shakespeare was a renowned English poet,
playwright, and actor.

особливості театру факти біографії В. Шекспіра

творчий спад­ок суть шекспірівського пи­

драматурга та поета тання
 У 70-х роках XVI ст. у Лондоні з'явилася велика група акторів, що
називали себе слугами графа Лестера. Вони починали грати на порогах
готелів, як робили це за часів своїх мандрівок.

У 1576 р. столяр Джеймс Бербедж, батько

знаменитого драматурга Річарда Бербеджа,
побудував у передмісті Лондона
стаціонарний театр. Протягом недовгого часу
з'явився другий. А до кінця століття у
Лондоні налічувалося вже 9 театральних
споруд. Найбільшим із них був «Глобус», який
побудував у 1599 році той же Бербедж. У
жодному європейському місті не було такої
кількості театрів.
«Глобус» за своєю архітектурою нагадував поріг готелю:
великий овальний простір був огороджений високою
дерев'яною стіною. Під час вистави двір заповнювався
бідняками — платили за вхід усього одне пенні. Вздовж
внутрішньої стіни були влаштовані галереї для багатих
жителів міста. Дехто міг сидіти прямо на сцені.
 Передня частина сцени була розташована
просто неба, задня час¬тина — прикрита
навісом. Декорацій у сучасному розумінні
цього сло¬ва не було. За часів Шекспіра
іноді навіть писали на папері: «Ліс» або
«Площа»; вивішували надписи, щоб глядачі
зрозуміли, де відбувається дія п'єси. Однак
дуже багатими були костюми акторів: їх
шили з шовку та атласу, прикрашали
справжніми перлинами
 Як і за часів
давньогрецьких театрів, в
англійському театрі усі
ролі виконувалися
чоловіками. Якщо вистава
затримувалася, глядачі
жарту¬вали: «Королева
голиться».
Дуже поважали в театрі «зберігача
книг», у якого зберігались
рукопи¬си п'єс, і який вів вистави, а
також був відповідальним з~а
роботу суфле¬рів, тому що на
підготовку вистави відводилося
небагато часу і актори не завжди
могли запам'ятати свої слова.
Шекспірівське питання —
проблема авторства низки
творів, що
приписуються Вільяму
Шекспіру.
Назва виникла за аналогією
з гомерівським питанням.
Убогість відомостей про життя Шекспіра дала
привід до виникнення в середині 19 ст. Ця особа нібито уклало договір
гіпотези, згідно з якою автором п'єс, що з Шекспіром, який за винагороду
носять ім'я Шекспіра був не сам митець, а
якась інша людина, яка з невідомих причин погодився видати його п'єси за
побажала приховати своє ім'я (можливо тому, свої. Але всі ці домисли не
що церква засуджувала лицедійство: людина
в грі змінює своє обличчя і тим самим зазіхає
мають фактичного
статут Господній, бо Бог їх створив такими, а підтвердження, і серйозні вчені
вони змінюються, і взагалі в ті часи
завжди їх відкидали
непристойно було писати для театру).

Але «антішекспірісти» до сих пір не

здають своїх позицій: їм видається
На їхню думку, автором цих
неможливим, щоб якийсь
творів могла бути тільки людина
«провінційний неук», «син простого
витонченої культури,
торговця», написав геніальні твори,
надзвичайно освічена, що
які виявляють такий глибокий розум,
душевну чуйність і проникливість, належала до вищих верств
таке чудове мистецтво і суспільства.
благородство почуттів.
Що ж викликає сумніви у науковців? Шекспір був
не дуже освіченою людиною, а у своїх творах він
виявляє різнобічну обізнаність у багатьох галузях
знань: про медицину він писав, як лікар, про
закони — як юрист, про рослини — як ботанік, про
філософські проблеми — як філософ.
Вражає й словниковий запас письменника: 30
тисяч слів, до того ж знання іноземних мов:
французької, італійської, грецької, іспанської,
латини.
Автор шекспірівських п'єс добре знав греко-
римську міфологію, лі-тературу, історію, був
знайомий із справжньою Італією: Венецією,
Веро¬ною, Міланом, Мантуєю. А Шекспір, як
відомо, ніколи не виїжджав за межі своєї
Батьківщини.
 З'явилася версія, що під ім'ям Шекспіра
приховувалася ціла група письменників та
вчених, які запропонували авторові за
ви¬нагороду називати ці твори своїми. Однак ці
припущення не отримали підтвердження,
оскільки для цього немає достатніх доказів.
«Ретлендбеконсаутгемптоншекспір» — це
фантастичне ім'я вигадав англійський
письменник Джеймс Джойс. У своєму ро¬мані
«Улісс» весь 9-й розділ він присвятив проблемі
«Загадка Шекспіра».
Як же розшифрувати фантастичне ім'я? Дуже
просто: потрібно виділити імена тих людей,
яких вважають авторами геніальних п'єс:
Ретленд, Бекон, Саутгемптон, Шек¬спір.
 Вільям Шекспір, англійський
драматург і поет – одна з
найвидатніших постатей доби
Відродження. Народився Вільям
Шекспір 23 квітня 1564 року у
місті Стретфорді- на Ейвоні у сімї
забезпеченого ремісника та
комерсанта. Батько Шекспіра
навіть був якийсь час міським
головою.
 Вільям навчався у так званій
граматичній школі. У 18 років
одружується із Енн Хетевей, яка
була старшою від чоловіка на 8 років.
У сімї народжується 3 дітей.
Причину переїзду Шекспіра до
Лондона достеменно невідомі. Але
1587 року він залишає сімю , рідне
місто і влаштовується на роботу у
театр. Спочатку Вільям наглядав під
час вистав за екіпажами, на яких
приїжджали до театру лондонці,
потім працював суфлером. Згодом
шекспірові дали невеличку роль, але
актором він так і не став
Вільям почав переробляти п’єси для театру, а
згодом став створювати власні п’єси . Слава
швидко знаходить драматурга. Не зменшує
чекати і матеріальний доробок: Шекспір стає
співвласником театру «Глобус», купує
будинок. А з часом отримує для себе та
батька спадкове дворянство. На гербі його
зображений білий сокіл, що тримає у пазурах
золотого списа із срібним вістрям, адже
прізвище «Шекспір» у перекладі означає «той,
хто потрясає списом».
 У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до
рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці
52 років у день свого народження 23 квітня.
 Доречі, на одному з найбільш відомих зображень
Шекспіра, відомому як портрет Чандоса (Chandos
portrait) в лівому вусі Шекспіра є золота сережка. Тоді
це було дуже модним та свідчило про богемний спосіб
життя.

Вільям Шекспір дуже вплинув на

формування сучасної англійської
мови. Завдяки його творчості
з'явились такі популярні до сьогодні в
повсякденній англійській такі слова і
вирази як «fashionable» (модний),
«lackluster» (тьмяний), «in a pickle» (в
жалюгідному стані), «one fell swoop»
(одним махом).
 Твори Шекспіра найбільш цитовані в
англійській мові, за популярністю вони
поступаються лише цитатам з Біблії.

There is nothing either good or bad, but

Action is eloquence. thinking makes it so.
Дія – це красномовство. Немає нічого поганого ні хорошого, але
роздум робить це таким.

The course of true love never did run smooth.

Шлях істинного кохання ніколи не бував гладким.
 Творчість Шекспіра поділяють на 3 періоди:
1) 1590 – 1600 рр. – «оптимістичний» .
Були написані історичні хронічки та комедії, основною темою
яких була віра в життя та красу душі людини: «Приборкання
норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно»,
«Дванадцята ніч» та ін..
2) 1600 – 1608 рр. – «трагічний».
Створені шедеври в жанрі трагедії: «Гамлет», «Король Лір»,
«Макбет».
3) 1609 – 1612 рр. – «романтичний».
Трагікомедії зі щасливим фіналом: «Зимова казка», «Буря».
Усього написано 37 п’єс , 2 поеми та 154 сонети.
 Справжніми шедеврами зарубіжної
літератури є сонети Шекспіра, в яких
можна знайти відповідь на питання про
дружбу і справжнє кохання, про смисл
життя людини, про ставлення поета
до творчості.

Але про це на наступному уроці.....