1

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

на тему:

ПРОВІДНІ НАПРЯМИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ О. ГЕРАСИМЕНКО У

СФЕРІ УКРАЇНСЬКОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА

Виконала: здобувач 2 курсу ОС «магістр»

Спеціальність 025 – Музичне мистецтво
ОПП – «Народні інструменти», «бандура»
Скляренко Ірина Ігорівна

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, доцент
Шемет Л. В.

Харків – 2022
 2

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................................3

Розділ 1. Виконавська практика як першооснова бандурної творчості О.

Герасименко……………....………………..…………………………….…......7

1.1. Професійне становлення виконавської майстерності бандуристки.…….

………………………………………………………..…………..7

1.2. Творчі пошуки та експерименти у сфері сольного й ансамблевого

виконавства………………………………………………………………....….……...9

Висновки до Розділу 1………………………………………………………...........10

Розділ 2. Композиторський вектор бандурної творчості О. Герасименко…...12

2.1. Жанрова палітра авторських оригінальних творів для бандури………....12

2.2. Специфіка композиторського стилю мисткині (на прикладі

виконавського аналізу п’єси
«Елегія»)..................................................................................................18

Висновки до Розділу 2……………..…………………………………………………

21

Розділ 3. Основні досягнення О. Герасименко у галузі бандурної педагогіки,

наукових досліджень та просвітницької діяльності…………………………….23

3.1. Новаторські підходи у викладанні та навчально-методичному

забезпеченні фахової підготовки бандуристів…………………………………..…..23

3.2. Сфера наукових інтересів та просвітницької діяльності

мисткині………………………………………………………………………………..27

Висновки до Розділу 3…………………………………………...………………….28

Висновки………………...……...…………………………………..………………..30

Список використаних джерел………….….….….…..………….………………..33

Додатки……………….…………….…….…………………….……………………..37
3
 4

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Актуальність теми
дослідження зумовлена зростанням інтересу до проблеми багатовекторності
творчої діяльності багатьох відомих особистостей, зокрема і в сфері культури
та мистецтв. Як відомо, українська культура ХХ – ХХІ ст. особливо насичена
іменами талановитих людей – митців-універсалів, які представляють різні види
мистецтв. Не стало винятком і бандурне мистецтво, яке як
національно-культурне надбання займає чільне місце в системі музичної
культури України. Чимала кількість його яскравих представників були і є не
лише непересічними митцями, а й творчо різноплановими особистостями. В
цьому контексті знаковою постаттю можна вважати Гната Хоткевича
(1877-1938) [24], який «…сприяв зародженню нового змісту і нових форм у
мистецтві, цілеспрямовано розвивав різні напрямки в українській культурі. Це
дозволяє назвати його створювачем цілісної художньо-естетичної системи в
пізнанні і розвитку рідної культури в її історичному русі і представником
універсалізму нового часу, який продовжив художницький моральний феномен,
заповіданий великими його попередниками» [32].
Займаючись виконавською, диригентською, педагогічною, науковою,
композиторською, фольклористичною, просвітницькою, громадською та
іншими видами діяльності, сучасні бандуристи вдало поєднують мистецьку
багатовекторність у своїй творчій практиці. Саме до таких митців належить
заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки кобзарів та
Національної спілки композиторів України, доцент Львівської національної
музичної академії імені М. Лисенка, знана музично-громадська діячка – Оксана
Герасименко (1959), яка 2019 року відзначила життєвий (60річчя від дня
народження) та творчий (45річчя творчо-виконавської діяльності) ювілеї.
Особливо актуальним у цьому контексті є висвітлення багатогранності її
творчої особистості, адже мисткиня, «не лише одна з провідних педагогів на
Україні, виконавець з яскравою творчою біографією, але і єдина в світі
бандуристка, що має професійну композиторську освіту. Десятки публікацій
 5

(статті, рецензії, відгуки та ін.) в українській, зарубіжній пресі та наукових

виданнях про Оксану Герасименко є свідченням багатогранної та плідної
творчої діяльності цієї визначної бандуристки» [20, 279].
Зв’язок з науковими програмами, планами. Тема науково-дослідницької
роботи була затверджена на кафедрі народних інструментів з її науковою
тематикою «Народно-інструментальне мистецтво України в контексті світової
музичної культури».
Мета науково-дослідницької роботи – визначити та охарактеризувати
провідні напрями творчої діяльності Оксани Герасименко у сфері українського
бандурного мистецтва.
Відповідно означеній меті сформульовані такі завдання:
• висвітлити особливості становлення О. Герасименко як професійної
сольної та ансамблевої виконавиці на бандурі;
• окреслити жанрову палітру оригінальних бандурних творів
композиторки;
• здійснити виконавський аналіз твору «Елегія»;
• розглянути основні досягнення мисткині у галузі бандурної педагогіки,
наукових досліджень та просвітницької діяльності.
Об’єкт дослідження – творчість видатних представників українського
бандурного мистецтва.
Предмет – провідні напрями творчої діяльності О. Герасименко у сфері
українського бандурного мистецтва.
Матеріал дослідження:
 нотний текст Елегії О. Герасименко.
Методологію дослідження формують фундаментальні роботи з головних
проблематичних питань сучасного музикознавства: автореферати дисертацій
В. Дутчак [16], Т. Слюсаренко [31], дисертації І. Дружги [10], Г. Матвіїва [27],
праці О. Бистрицької [1], О. Бобечко [2], С. Вишневської [3], М. Гереги [8, 9],
Л. Дуди [11], В. Дутчак [12–15, 17, 18], І. Зіньків [20], О. Ковпак [22], І. Лісняк
[25], Н. Супрун [32].
 6

Мета, завдання і структура дослідження обумовили використання

низки загальнонаукових і мистецтвознавчих методів, серед яких
найактуальнішими є такі:
1) – загальнонаукові методи і підходи:
• теоретичний, за допомогою якого був здійснений науково-теоретичний
аналіз мистецтвознавчої, музикознавчої, методичної та музично-педагогічної
літератури;
• історичний – для з’ясування періодизації етапів розвитку різних
напрямів творчої діяльності О. Герасименко;
• аналітичний – для здійснення аналізу мистецтвознавчої літератури за
проблематикою роботи;
• джерелознавчий, що дозволив визначитися з доцільністю використання
в дослідженні тих чи інших джерел за обраною темою і долучити опубліковані
матеріали та наукові праці до дослідницького процесу;
• компаративний метод – для визначення особливостей виконавського та
композиторського стилю О. Герасименко;
• метод теоретичного узагальнення – для підведення підсумків
дослідження.
2) – система музикознавчих методів, серед яких можна виділити:
• жанрово-стильовий, пов’язаний з дослідженням оригінальних
композицій для бандури О. Герасименко;
• структурно-функціональний, що застосований в аналізі музичної
композиції та драматургії «Елегії».
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що
- вперше в українському музикознавстві зроблений виконавський аналіз
п’єси «Елегія»;
- набули подальшого розвитку питання багатовекторності творчої
діяльності О. Герасименко в сфері українського бандурного мистецтва.
Практичне значення отриманих результатів. Результати
науково-дослідницької роботи можуть бути використані у виконавській та
 7

музично-педагогічній практиці (зокрема в курсах «Історія та теорія

народно-інструментального виконавства», «Спецінструмент (бандура)»,
«Ансамбль»). Матеріали та висновки роботи передбачають можливість їх
подальшого використання для поглиблених досліджень з даної тематики.
Апробація отриманих результатів. Науково-дослідницька робота
обговорювалась на засіданнях кафедри народних інструментів Харківської
державної академії культури.
Структура дослідження. Робота складається зі Вступу, трьох Розділів,
шести підрозділів, Висновків, Списку використаних джерел (усього 33 позиції)
та 5 Додатків. Загальний обсяг науково-дослідницької роботи складає 42 с., з
них основного тексту – 32 с.
 8

РОЗДІЛ 1
ВИКОНАВСЬКА ПРАКТИКА ЯК ПЕРШООСНОВА БАНДУРНОЇ
ТВОРЧОСТІ О. ГЕРАСИМЕНКО
1.1. Професійне становлення виконавської майстерності бандуристки
Приклад посилання
Кубинський період «…став визначальним для її утвердження в статусі
яскравої виконавиці-бандуристки, що органічно виступала як солістка
(співачка, інструменталістка) й учасниця мішаних ансамблів… Саме на Кубі
відбулося початкове становлення сольного виконавського стилю бандуристки,
що синтезувало традиції «класичної» бандурної естетики та естрадної манери
співу і гри» [18, 139].
Увага! 18 – № першоджерела у списку використаних джерел, а через кому
– 139 – сторінка, яка містить цитату.

1.2. Творчі пошуки та експерименти у сфері сольного й ансамблевого

виконавства
Висновки до Розділу 1.
 9

РОЗДІЛ 2
КОМПОЗИТОРСЬКИЙ ВЕКТОР БАНДУРНОЇ ТВОРЧОСТІ О.
ГЕРАСИМЕНКО
2.1. Жанрова палітра авторських оригінальних творів для бандури

2.2. Специфіка композиторського стилю мисткині (на прикладі

виконавського аналізу п’єси «Елегія»)
Висновки до Розділу 2.
 10

РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ О. ГЕРАСИМЕНКО У ГАЛУЗІ БАНДУРНОЇ
ПЕДАГОГІКИ, НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Новаторські підходи у викладанні та навчально-методичному
забезпеченні фахової підготовки бандуристів
Використовуючи власні твори в якості педагогічного репертуару для
ансамблів, бандуристка застосовує диференційований підхід і пропонує учням
середніх класів музичних шкіл розподіл партій у класичному викладенні [Дод.
3].

3.2. Сфера наукових інтересів та просвітницької діяльності мисткині

Висновки до Розділу 3.
 11

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи результати дослідження, потрібно відзначити, що …
 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бистрицька О. Виконавська та педагогічна діяльність Оксани
Герасименко: До історії української бандурної педагогіки. Науковий вісник
НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 2004. Вип. 35. С. 270-276.
2. Бобечко О. Специфіка формування жіночого сольного репертуару в
бандурному виконавстві. Українська культура : минуле, сучасне, шляхи
розвитку : наук. зб. Рівне : РДГУ, 2016. Вип. 22. С. 103-107.
3. Герасименко О. Етюди для бандури на різні види техніки : навч.
посіб. Київ : Держ. метод. центр навч. закладів культури і мистецтв України,
2004. 84 с.
4. Герасименко О. Осінні сни: ліричні п’єси для бандури. США : YVO
Prod., 1991; перевид. Львів, 2001. 40 с.
5. Герега М. Поліінструменталізм у стилістиці фортепіанних
композицій Оксани Герасименко. Молодь і ринок. Львів, 2010. № 7 – 8 (66-67).
С. 66-69.
6. Дружга І. Сучасна бандуристика: композиторські пошуки та
виконавські перспективи : дис. … канд. мист.; 17.00.03. Харк. нац. ун. мистецтв
ім. І. П. Котляревського. Харків, 2021. 215 с.
7. Дутчак В. Герасименко Оксана Василівна. Українська музична
енциклопедія. 2006. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, Том 1. С. 450-451.
8. Дутчак В. Розвиток професійних засад бандурного мистецтва
1970-1990 років. Творчість і виконавство : автореф. дис. … канд. мист. :
17.00.03 – «Музичне мистецтво». Київ, 1996. 24 с.
9. Ковпак О. Ангел української бандури. Львів : Просвіта. Ч. 3. 278 с.
10. Лігостаєва С. Німецький шпигун з бандурою. Харків-Високий.
06.04.2019 стаття-цитата у вступі. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-
regions/2675568-nimeckij-spigun-z-bandurou.html (дата звернення: 09.09.2021).
11. Лісняк І. Академічне бандурне мистецтво України кінця 20 – початку
21 ст. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2019. 254 с.
 13

12. Матвіїв Г. Звукообразні чинники сучасної бандурної творчості:

інструментально-виконавський авторський підхід : дис. … канд. мист. :
17.00.03; Одеська нац. муз. акад. ім. А. В. Нежданової. Одеса, 2021. 190 с.
13. Павленко Л. Конструктивне удосконалення бандури як головний
чинник формування концертного репертуару. URL: http://www.albest.ru/ (дата
звернення: 25.09.2021).
14. Супрун Н. Гнат Хоткевич і традиції українського універсалізму.
URL: file: http://artanija.com/journal/kniga03-1997 (дата звернення: 24.05.2021).
 14

ДОДАТКИ
Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3