Professional Documents
Culture Documents
магисерка
магисерка
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
на тему:
Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, доцент
Шемет Л. В.
Харків – 2022
2
ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3
Висновки до Розділу
2……………………………………………………………..27
ВИСНОВКИ……………...……...…………………………………..……………..28
ДОДАТКИ……………….…………….…….…………………….……………….32
3
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ КЛАСИЧНОЇ ГІТАРИ
ТА НАБУТТЯ НЕЮ СТАТУСУ САМОСТІЙНОГО ІНСТРУМЕНТА
1.1. Перші свідоцтва про гітароподібні інструменти в країнах
Стародавнього Сходу та Європи
Гіта́ра (ісп. guitarra) – струнний музичний інструмент родини лютень. Звук
видобувається вібрацією струн і підсилюється резонатором – декою
інструменту. Гітари поділяються: на акустичні, електроакустичні, електро та
напівакустичні. Крім того, гітари розрізняють за кількістю та матеріалом
виготовлення струн, будовою корпусу і призначенням. Гітару використовують
як сольний, акомпануючий та ансамблевий інструмент у різних музичних
напрямах.
Перші свідоцтва про гітару зафіксовано в країнах Стародавнього Сходу.
Струнні щипкові інструменти, обладнані шийкою, з'явилися дуже давно.
Найбільш ранні свідоцтва про них – це скульптурні зображення у Месопотамії,
які відносяться приблизно до 2 тисячоліття до н. е. Це були інструменти з
невеликим корпусом, що був зроблений з панцира черепахи або з гарбуза і був
обтягнутий, цілком ймовірно, шкірою. Подібного роду інструменти існують і в
наші дні у деяких країнах: в Україні – лютня, на Балканах – тамбуріца, в Ірані –
сітар, у Туреччині – саз, у Греції – базука, у Центральній Азії і на півночі Індії –
двострунний дутар. Він використовується в наші дні в Ірані, Узбекистані,
Таджикистані, Туркменії. У дутара закруглений донизу і усічений у верхній
частині корпус і довгий гриф, у який вкручені колки.
Вирішальним моментом в історії розвитку інструменту стала поява нового
резонаторного корпусу, що складався тепер вже з трьох частин: деки, верхньої
деки і двох обичайок, які їх з'єднують. Перші зміни інструменту відбулися в
Китаї у III або IV столітті н. е. з появою юкина (сімейство юаня) верхня дека
якого була зроблена з цілісної дерев'яної пластини. У Стародавньому Китаї
широко використовувались різні види лютні з довгою шийкою. Особливу увагу
привертає так званий Нефер (що в перекладі означає «краса»). Цей інструмент,
7
аркуша. У другого виду гітари лінії бічних країв більш прямі й рівні. Досить
проста шийка закінчується на скульптурних зображеннях плоскою колковою
системою, що продиктовано, без сумніву, властивістю матеріалу, з якого
виконані ці барельєфи.
У цей час також з'являються гітари менш типової форми. В Англії,
наприклад, охоче конструюють інструменти з масивним корпусом і
декоративно-оформленою верхньою частиною. Форма колкової системи так
сильно заокруглена, що іноді з'єднується з декою. Саме такий зразок
інструменту ми бачимо в руках музикуючого ангела на мініатюрі з Псалтиря
Роббера де Ліля (бл. 1300–1320 рр., Лондон). Незабаром гітара стане
змінюватися в бік спрощення. Етапи цього процесу ми можемо простежити у
Псалтирі королеви Марії (бл. 1310–1320 рр.). Напочатку збірки гітара
зображується у формі цистри (Цистра – від франц. cistre – струнний щипковий
музичний інструмент). Вона має корпус грушоподібної форми, що нагадує
сучасну мандоліну, плоскі деки, круглий резонаторний отвір у вигляді
різьбленої розетки, коротку шийку, яка закінчується серповидною голівкою,
гриф з ладами. Згодом корпус інструменту стає більш тонким, елегантної
форми, з довгою тонкою шийкою, що закінчується колковою системою.
Інструмент стає подібним до латинських гітар з рукопису «Кантиги Святої
Марії» [Див. додаток 2].
Можна зробити висновок, що способи кріплення струн на той час були
різними. Іноді вони кріпилися до підставки, як у сучасної гітари, іноді – до
виступу закругленої форми або у вигляді трилисника біля основи корпусу. Іноді
струнотримач був подібний до такого, який надалі буде використовуватися для
скрипки і припускав наявність підставки. Частіше за все виконавці тримали
інструмент горизонтально і видобували звук за допомогою плектра.
Єдиний зразок гітари тієї епохи уцілів. Цей інструмент, так званий guittern,
зберігається в Лондоні в Британському музеї. За своїм зовнішнім виглядом він
близький до гітари, знайомої нам по мініатюрам з Псалтирі Роббера де Ліля.
13
РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗКВІТ ШЕСТИСТРУННОЇ ГІТАРИ
2.1. Особливості перехідного періоду від барокової гітари до класичної
ХVII століття стало періодом, протягом якого гітара пережила ряд
структурних змін. З’являлися нові і незвичайні інструменти. Серед майстрів
набирали оберти інновації у створенні інструментів, деякі з яких тривали аж до
ХІХ ст. Бажання кращого звучання змусило багатьох майстрів
експериментувати з різними формами інструменту. Також у цей час значних
масштабів набула пристрасть до дивацтв та новизни заради себе. Напевно,
найвидовищніші гітари, розроблені у ХVIII-ХІХ ст., були тісно пов’язані – ліра-
гітара, арфа-гітара та гарполір.
Гітара-арфа Хансена – це перший американський патент на арфову гітару.
Хансен спеціально називає свій «винахід» «арфою-гітарою» (знову оригінальна
назва). Його патент описує два винаходу гібриду арфи та гітари з новою
конструкцією бриджа (струни не проходять через деку). Перший зразок, про
який ми знаємо, був знайдений у травні 2005 року (див. Додаток 7).
Гітара-арфа Dahlman – це ще одна досить «цікава» американська арфова
гітара з подовженням басових струн. За дизайном і концепцією вона
надзвичайно схожа на патент Хансена, поданий лише двома місяцями раніше.
Між патентом Хансена та Далмана була невелика варіація у частині додаткових
басів, так званого суб-басу. Патент Далмана ще більш зручний для щипка
басових струн тому, що струни суб-басу навіть розташовані у вигляді дуги
(кола). Далман не давав конкретної назви своєму винаходу. Відомо багато
прикладів інструментів з такою конструкцією, але з дещо іншим
розташуванням струн та строєм для суб-басів. Ідентифіковані на даний момент
інструменти мають позначку «Чарльз Акесон». Але яке відношення Акесон має
до Далмана наразі невідомо (див. Додаток 8).
Ще одним цікавим гібридом є винахід Джона Енглунда «Гітара-
мандоліна». Енглунд розповідає про свій винахід як про «покращення»
подібних інструментів – імовірно, по дизайну Левіна, створеного двома роками
19
1752– 1754 рр.). Наводячи різні зразки відомих типів табулатур, він
супроводжує їх нотним записом. Це яскравий приклад того, що нові процеси,
які відбувалися в музичному мистецтві, торкнулися й Іспанії.
У середині століття настає глибока криза для гітарного мистецтва.
Невідомий автор згадує: «Єдине, для чого ще використовували... теорби, лютні
та гітари... ці допотопні жалюгідні інструменти переробляли у віуели, то був
кінець їх існування» [14, с. 15]. Анрі Батон, паризький майстер музичних
інструментів, спеціалізувався на такій переробці. Безліч прекрасних гітар були
непоправно зіпсовані або знищені.
Така нелюбов до гітари була, можливо, пов'язана з відсутністю
композиторів, що писали музику для гітари, а також з труднощами
розшифровки табулатур. Покоління, виховане в традиціях усної передачі
виконавських навичок, відходить у минуле.
Друга половина століття – період оновлення. Занепад і на цей раз триває
недовго. Гітара вкотре стає популярним інструментом. Як стверджує Мішель
Брін, ця обставина була пов'язана з появою двох талановитих співаків, які
виступали в салонах. Вони виконували дуети та самі собі акомпанували. Ці
співаки були П'єр Желіот і П'єр де ла Гард. Знамените полотно Олів'є
Бартоломея «Чай по-англійські у принца де Конте» передає атмосферу тих
світських зібрань. Желіот зображений в момент гри на чудовій гітарі, хлопчина
за клавесином, без сумніву, юний Моцарт під час свого першого перебування в
Парижі (кінець 1763 – початок 1764 рр.) [див. Дод.9 ].
1774 року неапольський майстер Фердинандо Ґальяно сконструював
гітару, що мала п'ять одинарних струн (замість подвійних), довгий гриф, що
містив 11 поріжків, а також корпус, ближчий до форми вісімки. В 1779 р.
неапольський майстер Ґаетано Віначча сконструював 6-струнну гітару. Згодом
6-струнні гітари почали виробляти у Франції та Іспанії. Ці гітари, попри певні
відмінності, відрізнялися від барокової низкою спільних ознак. Вони мали
поодинокі струни (замість хорів струн), більш виразну криву форму корпусу,
більший розмір корпусу, помірну орнаментику по краях корпусу та навколо
22
ВИСНОВКИ
29.https://www.harpguitars.net/wp-content/uploads/2022/06/Guitare-Multicorde-
Miner.pdf?
32
fbclid=IwAR2A5avuubM2mZ1LToyiC4Zj781GGUC38cyVKQUsA-
mXABW8JLR4DapSWUQ
30.https://www.harpguitars.net/history/patents.htm
31.http://www.znannya.org/?view=guitar-west_euro
33
ДОДАТКИ
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Віуела
Додаток 5
35
Додаток 6
Додаток 7
Додаток 8
Додаток 9
Додаток 10
Додаток 11
Додаток 12