ДОГЛЯ Перед процедурою слід ретельно вимити руки з милом.

Використовувати
ДОГЛЯД ЗА КОЛОСТОМОЮ
Колостомія - це оперативне втручання, під час якого створюється штучний пошкоджень. Відклеювати калоприймач слід акуратно. Не варто його тягнути
отвір (стома) - альтернативний спосіб евакуації фекалій в обхід анального
каналу.
Необхідність у колостомі виникає в тих випадках, коли кишечник не в змозі шкірні покриви навколо сухі та чисті. Клейова пластина має щільно і
повноцінно функціонувати самостійно, а прямий шлях проходження вмісту
кишківника через анальний отвір утруднений або неможливий. Причиною
цього можуть стати вроджені аномалії, травми, пухлини, запалення тощо.
Колостома створює альтернативний маршрут для калових мас в обхід
пошкоджених ділянок кишечника. Це дає змогу організму продовжувати
нормально функціонувати, і водночас дає час для відновлення та запобігання
подальшим ускладненням.
Колостоми різняться залежно від деяких факторів. Так, за кількістю
виведених назовні кінців кишки виділяють такі види колостомії:
 двоствольна — колостома виводиться назовні таким чином, що
залишається два отвори, один з яких призначений для виведення калових
мас, а другий використовується для введення лікарських препаратів і
виведення слизу, що утворюється в кишечнику;
 одноствольна — на черевній стінці робиться лише один розріз.
Також стоми різняться за часом, на який встановлено:
 тимчасові – виводяться на певний період часу, який потрібний для
відновлення здатності кишечника виконувати свої функції;
 постійні – показані для запобігання розвитку непрохідності кишечника,
при неоперабельному колоректальному раку, при розташуванні
новоутворення в безпосередній близькості від анального отвору або
залучення сфінктера до злоякісного процесу
Важливо щодня перевіряти шкіру навколо стоми на предмет подразнення,
почервоніння або інфекції. Після кожної дефекації залишки фекалій слід
видаляти за допомогою туалетного паперу або вологої серветки, а колостому
промивати кип'яченою водою і змащувати зволожувальним кремом.
Калоприймач необхідно міняти в міру наповнення, при цьому важливо
стежити, щоб він був заповнений не більше ніж на третину. Робити це слід не промивається трубка.
частіше ніж один раз на день і не рідше ніж один раз на 3-4 дні. Якщо
ігнорувати це правило, мішок переповниться і відклеїться сам, що спричинить Потім кінець трубки зав'язують і фіксують пов'язкою.
великі незручності. Заміну слід здійснювати перед дзеркалом, щоб можна
було добре бачити колостому.
антисептичні або спиртовмісні розчини під час обробки не варто, тому що
вони будуть пересушувати шкіру, роблячи її більш вразливою до
або натискати на шкіру в області клейової пластини.
Перш ніж наклеювати новий мішок, важливо переконатися в тому, що
герметично прилягати до шкіри.
За появи нерівностей, горбистості, запалень на шкірі в зоні стоми необхідно
звернутися до хірурга за консультацією. Також проконсультуватися з лікарем
потрібно за болісних відчуттів, печіння чи свербежу в зоні кріплення
калоприймача.
Через досить нетривалий час після операції можна повернутися до більшості
звичних дій, відновити працездатність, вести активне життя. При дотриманні
правил безпеки таким пацієнтам навіть не забороняється купатися у
звичайних водоймах. Щоправда, онкохворим не можна перебувати на
відкритому сонці та перегріватися.
ДОГЛЯД ЗА ЄЮНОСТОМОЮ
Єюностомія - це хірургічна операція, що полягає у виведенні тонкої кишки
назовні через черевну стінку. До неї підшивається стомічний пристрій. Через
отвір у стомі в тонку кишку можна вводити спеціальними шприцами поживні
суміші або ліки в рідкому вигляді, минаючи шлунок та дванадцятипалу
кишку.
Іноді ця операція виконується для введення катетера в тонку кишку для
короткочасного вливання через неї поживних чи лікарських речовин.
Еюностомію застосовують за необхідності штучного харчування пацієнта у
випадках, коли годування через рот або назогастральний зонд неможливе.
Також вона може використовуватись для декомпресії кишечника при
кишковій непрохідності. Після усунення причин, що викликали необхідність
еюностомії, отвір у кишці ушивається та відновлюється її цілісність.
Хворого можна годувати на наступний день після операції.
Теплу рідку їжу вливають через воронку по 100-150 мл через 2-3 години.
Годування повинно закінчуватися введенням чаю або води, якими
Іноді кишковий вміст і харчові маси просочуються між трубкою і стінкою
свища, забруднюючи пов'язку і мацерируя шкіру. Це нерідко відбувається від
невідповідності діаметра трубки і ширини свища. У цьому випадку трубку використовувати різні засоби: фізичні вправи (на розтягнення, мобільність,
треба замінити. силові тренування, аеробні вправи з акцентом на глибокому диханні),
При введенні трубки не слід застосовувати зусиль, так як можна мануальний дренажний масаж, пневмомасаж, гідропроцедури, кінезіотейпінг.
перфорувати кишку або відірвати її від черевної стінки. Вибір засобів боротьби з лімфедемою має бути індивідуальним.Також
фізіотерапевт повинен надати інформацію про самомасаж, лікувальні
положення, самостійне виконання вправ, носіння компресійного еластичного
рукава. Важливим є те, що жінкам з лімфедемою заборонено піднімати вагу
Ранній післяопераційний період. Середній термін перебування в понад 6 кг. Проте Організація раку молочної залози опублікувала нові дані
лікарні після Мастектомії становить 3 дні, але якщо застосовували методи щодо впливу повільно прогресуючого силового тренування на стан
реконструктивної хірургії, то він може бути довшим. лімфедеми. За результатами дослідження вони виявили, що в жінок, які
виконували поступові силові тренування, не було підвищеного ризику
Лікувальну фізкультуру можна починати вже через кілька годин після набряку верхніх кінцівок. Також у них відзначено нижчу частоту загострень
мастектомії. Для профілактики лімфостазу й виникнення контрактури в перші хронічної лімфедеми: 14% у тренувальній групі, 29% – у групі порівняння.
ж години потрібно Дослідники вважають, що правильне силове тренування забезпечує стійкість
Сідати й піднімати руку з прооперованого боку до кута 45°, а також лімфедеми до зовнішніх подразників. Проте результати цього дослідження ще
виконувати дихальні вправи, намагатися глибоко й безболісно потребують детального вивчення, а збільшення силового навантаження
відкашлюватись. Дозволені найпростіші вправи рукою з оперованого боку необхідно здійснювати поступово й тільки під наглядом фізичного терапевта
(рухи пальцями й у ліктьовому суглобі в сагітальній площині, вправи на
розслаблення). Протягом трьох днів ці вправи необхідно виконувати в
положенні лежачи на спині. В перший день жінкам уже дозволяють вставати і
здійснювати деякі гігієнічні процедури, але лише зі сторонньою допомогою.З
четвертого дня можна виконувати вправи в положенні сидячи, а з сьомого дня
– в положенні стоячи. Головна мета ЛФК в стаціонарі – підвищити рухливість
плечового суглоба з урахуванням стану післяопераційного шва, збільшити
силу м’язів, запобігти розвитку лімфостазу.У постлікарняний період
реабілітація залежить від стану жінки та її подальшого лікування. Лікувальна
фізкультура дуже важлива під час проведення променевої терапії, щоб
мінімізувати такі побічні явища, як фіброз м’язової тканини й лімфатичних
судин, формування ригідного (туго рухливого) рубця, обмеження амплітуди в
плечовому суглобі, розвиток лімфедеми, м’язова слабкість і біль.Якщо жінці
не проводили реконструкцію молочних залоз, то потрібно розповісти про
правильний вибір білизни, види протезування і варіанти плавальних костюмів.
Занадто раннє вдягання бюстгальтера або протезів молочної залози може бути
незручним або навіть болісним. Для прооперованої ділянки потрібен час для
загоєння, до того променева терапія може робити шкіру більш чутливою.
Важливо дотримуватися порад хірурга щодо термінів застосування таких
виробів. Якщо в жінки виникла лімфедема, то фізіотерапевт має надати
рекомендації щодо правильного поводження з рукою, щоб запобігти її
збільшенню, а також уникнути інфікування. Насамперед на цій руці не можна
вимірювати артеріальний тиск, робити ін’єкції, потрібно уникати
травмування. Щодо лікування лімфедеми, то фізіотерапевт може