Реферат

Методи навчання спеціально підготовчим вправам у боксі та

кікбоксингу

Підготував Линець Богдан

Спеціально підготовчим вправам відводять важливе місце у

тренуваннях боксерів і кікбоксерів, оскільки їх застосування поряд із
загальнопідготовчими та спеціальними вправами, дає можливість досягти
більш ефективних результатів у кар`єрі спортсмена. У цьому контексті,
методи навчання спеціально підготовчим вправам у боксі та кікбоксингу
включають в себе різні підходи, які допомагають спортсменам досягати
максимальних результатів, як і в залі, тобто на тренуваннях, так і
безпосередньо а ринзі, тобто та змаганнях, оскільки спеціально-підготовчі
вправи безпосередньо спрямовані на формування ефективного арсеналу
змагальних засобів спортсменів. Вони можуть включати в себе вправи для
підвищення швидкості та точності ударів, тренування реакційної швидкості,
підвищення витривалості та фізичної міцності, а також розвиток тактичної та
стратегічної майстерності.

Мета спеціально-підготовчих вправ криється у самій назві, по суті,

вони вони є перехідним етапом, сходинкою між загальнопідготовчими та
спеціальними вправами. Тобто розвиваючи загальний фізичний фон,
наприклад витривалість, спритність, силові показники, на
загальнопідготовчому етапі, боксер чи кікбоксер приступаючи до спеціально-
підготовчих вправ опиняється максимально наближеним до реальної
обстановки бою. В цьому і полягає сенс спеціально-підготовчих вправ –
здобути функціонал, відточити навички, але у формі так званої гри, оскільки
до спеціально-підготовчих вправ відносяться такі вправи, які по структурі та
характеру виконуються аналогічно бойовим рухам боксера. До прикладу,
«бій з тінню», вправа, завдяки, якій спортсмен відкориговує тактику ведення
бою, налаштовує власну схему пересування, контролює траекторію та
«правильність» ударів та блоків, вчиться орієнтуватись в просторі, а в разі
виконання цієї вправи із загальнопідготовчою – тренує витривалість та
витримку під час майбутнього спарингу.

Цілком зрозуміло, що кожна із спеціально-підготовчих вправ в боксі

має головну спрямованість, але разом з тим сприяє розвитку ряду інших
якостей, без яких головна ціль навряд чи буде досягнута. Наприклад, робота з
мішком розвиває швидкість удару, його силу, частоту наненесення й
відповідно акцентування удару – це головна спрямованість цієї спеціально-
підготовчої вправи. Проте, окрім цього, боксер чи кікбоксер одночасно
розвиває спеціальну витривалість і потрібну саме для ударів міцність рук, яка
не досягнеться через виконання звичайних фізичних вправ з власним тілом
чи при роботі зі снарядами.

Задля кращого розуміння методів навчання спеціально-підготовчим

вправам, на мою думку, варто спершу їх перечислити. Виділяють наступні
спеціально-підготовчі вправи: бій з тінню, вправи з тенісним м`ячем,
імітаційні вправи з обтяженнями (включаючи штовхання важких предметів зі
збереженням структури ударів); імітаційні вправи з обтяженням, імітаційні
вправи з еспандером, вправи на лапах, вправи на важких рухомих снарядах,
вправи на нерухомих та легких рухомих снарядах, etc. Цей перелік не є
вичерпним, проте перелічені вправи сприяють вдосконаленню спеціальних
рухів і розвитку фізичних якостей, специфічних для боксу та кікбоксингу.

Засоби і методи повинні підбиратися виходячи із вимог відповідного

розвитку фізичних якостей, необхідних в відповідній спортивній
спеціалізації. Вправи, які використовуються для розвитку спеціалізованих
якостей, повинні відповідати не тільки режиму основної діяльності, але й
руховим параметрам, які характеризують структуру технічних дій, тобто
спеціальні вправи повинні відповідати біомеханічним і анатомо-
фізіологічних особливостях розвитку зусиль в основній фазі спортивних дій.
Тому, як зазначають вітчизняні теоретикі боксу, спеціальні вправи повинні
являти собою елементарну структуру – функціональну модель головної фази
рухового акту.

Методи тренування, що застосовують тренери, є невід`ємною частиною

навчання спеціально підготовчих вправ, як в боксі, так і в кікбоксингу. Від
того чи використовуються методи для вдосконалення спортивної техніки,
тактики; для формування морально-вольових якостей; для вдосконалення
спеціальних психічних функцій спортсмена буде залежати і його подальша
професійна діяльність і відповідно і його злети та падіння.

При виконанні спеціальних та спеціально-підготовчих вправ, найбільш

часто спортсмен керується перемінним методом. Для нього характерні
постійні зміни інтенсивності дій боксера чи кікбоксера. Насправді це цілком
виправдано, оскільки більшість подібних вправ спортсмен виконує у
змінному темпі.

При поєднанні спеціальних та спеціально-підготовчих вправ під час

тренування потрібно зважати на повторний метод, задля досягнення
ефективності в засвоєнні, наприклад, джебу в голову. Повторний метод
полягає у повторенні протягом всього тренування, візьмемо той ж приклад,
джеба в голову: спочатку перед дзеркалом в індивідуальній формі, потім з
тренером на лапах і в кінці з партнером в межах спарингу.

Під час виконання спеціально-підготовчих вправ застосовується метод

поступового збільшення навантаження: цей метод передбачає поступове
збільшення складності та обсягу вправ, щоб спортсмени могли поступово
пристосовуватися до високого рівня фізичного навантаження. Як зазначалось
вище, це і демонструє гнучкість спеціально-підготовчих вправ, які несуть в
собі і банальну фізичну і технічну підготовку боксера.

Гадаю варто підкреслити також метод аналізу, оскільки його

присутність важлива абсолютна у всіх сферах, так само і в навчанні
спеціально-підготовчих вправ. Спочатку необхідно проаналізувати техніку
виконання вправ, щоб визначити сильні та слабкі сторони техніки
спортсменів. Це допоможе тренерам підібрати оптимальні завдання для
розвитку техніки. Вдало його використовувати під час бою з тінню, оскільки
саме тоді тренер може наочно споглядати всі помилки учня. А продовжуючи
комплекс спеціально-підготовчих вправ, після бою з тінню, можна відточити
недосконалі удари на лапах.

Якщо перейти до більш всеохоплюючих методів навчання боксерів, то

варто згадати про метод цілісного навчання та рочленований метод. При
навчанні цілісним методом у боксера вимальовується найбільш точне
зображення послідовної взаємодії окремих елементів і порядку руху, в
перспективі з`являєтсья можливість швидко виявити найбільш складні в
координаційному відношенні елементи руху, що засвоюються. Зазвичай цей
метод застосовується при вивченні багатокомпонентних комбінацій.

В свою чергу, розчленований метод дає змогу освоїти і вдосконалити

окремі частинки цілісних рухових дій боксера чи кікбоксера. Цей метод
застосовується поряд з цілісним і його потрібно застосовувати коли
спортсмен не взмозі оволодіти певною комбінацією, оскільки та
послідовність є надто складною. В такому разі береться кожен рух і
розглядається, демонструєтсья окремо. Загалом, ця тактика є раціональною,
оскільки легше оволодіти всім механізмом поступово по частинках. Проте
камнем спотикання є втрата органічної єдності і перетворення
функціональної та дієвої комбінації на незв`язну послідовність рухів.

Отже, методи навчання спеціально-підготовчих вправ є невід`ємною

частиною тренування, а відтак запорукою досягнення результатів на
професійних боксерських чи кікбоксерських рингах.
 1. А. Тер-Ованесян. Педагогіка спорту. - К., “Вища школа” – 1986.
2. В. Платонов. Теория и методика спортивной тренировки. - К., «Вища

школа», - 1984.

3. Бокс. Под общ. ред. И. Дегтярева. - М.,ФиС. - 1979.

4. М. Романенко. Бокс. - К., «Вища школа». - 1985.
5. В. Степанов, Ю. Соколов, Ю. Радоняк. Бокс. - М. – 1967.
6. В. Платонов. Подготовка квалифицированных спортсменов. - М., ФиС.
–1986.
7. К. Градополов. Спортивное мастерство боксера. - М. – 1978.