Клас: 5

Дата проведення уроку:

Тема: Тарас Шевченко. Розповідь про письменника, його дитинство на основі повісті
С. Васильченка «В бур’янах»

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів із дитинством видатного українського поета, умовами

його життя, розвитком таланту;

розвивальна: збагатити словниковий запас; розвивати навички виразного читання,

висловлення власних міркувань про прочитане;

виховна: виховувати любов до рідного слова

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Тараса Шевченка

Міжпредметні зв’язки: історія України, українська мова

Методи і прийоми: робота в групах, метод «Мікрофон»

І. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

Розповідь про одного з героїв п’єси-казки О. Олеся «Микита Кожум’яка» (або від
імені якогось героя).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

У кожного народу є свої герої, які стають його провидцями, оборонцями, ватажками в
боротьбі за краще життя. В українців це Тарас Григорович Шевченко, той, хто заявив
світу про свою батьківщину — Україну, гідно її представив як країну з високою
духовною культурою, волелюбними традиціями. Про Великого Кобзаря й піде мова на
сьогоднішньому уроці.

IІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Бесіда

Що вам відомо про Т. Шевченка? —

Які твори цього поета ви вивчали? —

2. Розповідь учителя

План розповіді вчителя

1) Нещасливе дитинство майбутнього поета.

2) Петербург — знакове для Т. Шевченка місто.

3) «Кобзар» Т. Шевченка.

4) Поет у неволі.

5) Останні роки життя поета.

1) Нещасливе дитинство майбутнього поета.

У селі Моринці, що на Черкащині, у хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної

темної ночі блиснув на все село один вогник — це народилася дитина. Для пана —
нова кріпацька душа, а для України — великий поет, незламний Кобзар. Це сталося 9
березня 1814 року.

Безтурботні дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце
малого Тараса,— смерть матері, й те, що мачуха, яку привів батько, перетворила рідну
хату на пекло.

У 12 років Тараса спіткало нове горе — раптово, простудившись у дорозі, помер

батько.

2) Петербург — знакове для Т. Шевченка місто.

Доля привела сімнадцятирічного Тараса до Петербурга, на той час — столиці

Російської імперії, до міста, де сталися важливі події в його нелегкому житті, де він
став художником і, завдяки відомим діячам живопису й літератури того часу,—
вільною людиною (1838).

3) «Кобзар» Т. Шевченка.

Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України,—
вихід у світ книги віршів «Кобзар» 1840 року.

4) Поет у неволі.

За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали — 10 років солдатської муштри, які

й підірвали його здоров’я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря — йому
заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати, письменник
творив, ховаючи малюнки й вірші в «захалявні книжечки».

5) Останні роки життя поета.

Через 10 років поета звільнили, він повернувся в Петербург, 1859 року ще раз, втретє і
востаннє відвідав Україну. Поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже
будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати низку
підручників.

Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі

в Санкт-Петербурзі. Але в травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене
в Україну.
4. Коментоване читання уривків із повісті С. Васильченка «В бур’янах».

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це
легенда…

Україна — країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше

мають її…

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці,
медовії та молочнії ріки… Україна — це марні, обшарпані, голодні люди… Ідуть на
панщину, чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть…

Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом у селі Моринцях
на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у
вікні єдиний на все село огник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її
великий співець — Тарас Шевченко.

Минає рік. Батько й мати на панщину, Катерина сама ще недоросла, зв’язана з малим
Тарасом, як ланцюгами… Проте сама нянька ще дитина — хочеться з подругами…
погуляти… Посадить малого на вигоні, в ромашках… Вітром майнула до гурту, де аж
куріла гульня,— про хлопця забула зразу …Катря, щира його нянька, … згадала про
малого тільки тоді, як з поля показалася череда.

Росте Тарас Шевченко. Батьки — на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а
ти, Тарасе, куди хочеш — скрізь тобі шляхи одкриті… А бур’яни несходимі! Залізе —
до вечора не вибереться… І мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива
всякі на ньому споглядає, розуму набирається.

Крадькома прислухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:

…Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають
небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. —

У старого Івана Шевченка, Тарасового діда, святами завжди повно людей у хаті: дід
Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників.

Раптом слухачі мов ожили, очі в усіх заграли. Один за другим:

Діду Іване, а розкажіть про Коліївщину! —

Звенигородщина — співучий куточок України, Кирилівка не останнє в цьому село.

Тарас Шевченко ще змалку купався в тих віршах невідомих поетів, що звуть їх
народними піснями.

А восени сидить Тарас за граматкою між школярами в дяковій хаті…

Нудна була наука в тодішніх школах, нудна і тяжка, учили з-під різок, по церковних
кни-жках, старим, довгим способом: буки-аз-ба. Проте малий Шевченко брався і до
цієї науки охо-че. Він відчував інстинктом, що за цією дяківською безтолковою
школою десь далі ховається справжня наука — ясна, радісна…

Перше горе, що отруїло хлопцеві серце,— злидні та праця матір поклали в домовину.
Хлопця взяли од школи дивитись за меншими в хаті. Батько оженився вдруге, взявши
вдову, теж із дітьми. В хаті почалися сварки, бійки, докори, плач…

Тарас кинув рідну хату. За ним розбіглися, як руді мишенята, його менші брати і
сестри, всі — хто куди, в найми.

Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана каліка-школа, отож… пішов
до школи прохатися разом і за школяра, і за діда-сторожа, який мав слугувати і
школярам, і їх учителеві-дякові.

Завжди голодний, у немитій сорочці, в драній довгій батьковій свиті… Дяк не дуже
піклувався за свого учня-наймита… ганяв свого учня попідвіконню з мішком
жебрачити… а то посилав красти…

5. Обмін враженнями щодо прочитаного.

Чи сподобався вам цей твір? Чи виникло бажання прочитати всю повість? —

Яким із цих уривків постає перед читачами Тарас Шевченко? —

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок

Проблемне питання.

Чи є щось повчального в біографії Великого Кобзаря для сучасних школярів? —

(Прагнення до навчання, наполегливість у досягненні мети, долання труднощів.)

V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Уміти розповідати про Україну часів Т. Шевченка, про його родину, дитинство,
значення особистості й творчості митця для українського народу.

VІ. Підсумок уроку

Заключна бесіда.

Чому твір С. Васильченка називається «В бур’янах»? —

(Талант Т. Шевченка ввібрав у себе весь хист, здібності простого народу, виріс із
народу.)

Що тепер ви знаєте про Т. Шевченка? —