Амінокислоти – низькомолекулярні органічні сполуки, до складу яких входять
одна або дві аміногрупи (-NH2) і одна або дві карбоксильні групи (-СООН), що відповідно визначають їх лужні або кислотні властивості. Цим пояснюється амфотерні властивості амінокислот, завдяки чому в клітині вони відіграють важливу роль буферних сполук. Амінокислоти є похідними органічних карбонових кислот, де один з атомів гідрогену і вуглеводневому радикалі кислоти заміщений на аміногрупу, розташовану, як правило, поряд з карбоксильною групою.
Переважна більшість амінокислот знаходяться в
організмі у вільному стані, а лише 20 із них входять до складу білків, ще їх називають протеїногенні.
Всі амінокислоти – безбарвні кристалічні
речовини, розчинні у воді. Основні амінокислоти містять більше однієї аміногрупи, а кислі більше однієї карбоксильної групи. Амінокислоти з’єднуються в молекулі білка пептидним зв’язком. У рослин усі необхідні амінокислоти синтезуються з СО2, води та аміаку. Людина і більшість тварин втратили здатність синтезувати деякі протеїногенні амінокислоти, які стали для них незамінними і обов’язково мають надходити до організму з їжею. Це лізин, валін, лейцин, ізолейцин, треонін, фенілаланін, триптофан, метіонін, аланін ті гістин.