ОТРУЄННЯ

МАРГАНЦЕМ

Вконала:
студентка 6 курса
608м
Западнюк С. П.
 МАРГАНЕЦЬ
 Отруєння марганцем
 належить до нейротропних отрут.
 крихкий метал, легко з'єднується з киснем, розчинний у
кислотах.
 Має життєво важливе значення:
 входить до складу і є кофактором для ряду ферментів
 необхідний для еритропоезу та синтезу гемоглобіну,
аскорбінової кислоти, глікогену, утворення хрящової тканини.
 прискорює вироблення антитіл та синтез вітаміну С
 впливає на діяльність гіпофіза та залоз внутрішньої секреції, на
функціонування м'язів та нервів
 ВИКОРИСТАННЯ МАРГАНЦЮ:
 у сталеливарній промисловості як реактив для
відновлення кисню та сірки, а також як легуючий
агент для особливих типів сталі, міді та алюмінію
 у хімічній промисловості як окислювач, а також для
виробництва перманганату калію та інших
марганецьвмісних хімікалів.
 використовується для електродного покриття
зварювальних прутів, виробництва
камнедробильних машин та елементів залізничного
полотна.
 деякі солі марганцю використовують для
виробництва мінеральних добрив. Вони
застосовуються при обробці скла, відбілюванні
тканин та дубленні шкіри.
 використовується як добавка до рідкого палива,
інгібітор диму та антидетонаційна добавка до
бензину.
 ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНІ ПРОФЕСІЇ

Найбільш небезпечні
операції розмелювання,
просіювання розмеленої
руди, плавка сталі, що
містить марганець.
Масовою професією
осіб, які контактують з
марганцем, є професія
електрозварювальника,
оскільки до складу
якісних електродів
входить і марганець.
 ШЛЯХИ ПОТРАПЛЯННЯ В ОРГАНІЗМ
Шляхи надходження в організм:
 через легені;
 через шлунково-кишковий тракт;
 через шкіру.

Окиси Мn швидко всмоктуються. У крові Мn циркулює як нестійкого

комплексу з білками сироваток і може швидко залишати русло.
Депонується у кістках, у головному мозку, паренхіматозних органах у
вигляді мало розчинних фосфатів. Виділяється з калом і, меншою мірою,
із сечею.
ШЛЯХИ ВИДІЛЕННЯ МАРГАНЦЮ

 Основний шлях виведення марганцю з

організму – жовчовиділення
 З калом
 З сечею виводиться від 0,1% до 1,3%
марганцю, що надійшов за день.
 Зі слиною
 З грудним молоком
 Гранично допустима концентрація (ГДК)
марганцю в повітрі робочої зони – 0,3 мг\м3 для
аерозолів дезінтеграції та 0,05 мг\м3 для
аерозолів конденсації
 У крові нормі міститься 0,012 – 0,050 мг%
марганцю
 КЛАСИФІКАЦІЯ МАРГАНЦЕВОЇ
ІНТОКСИКАЦІЇ
По течії:
 - хронічна
 - Гострі та підгострі не описані
По дорозі влучення в організм:
 - інгаляційна
 - транскутанна
 - пероральна
 - Змішана
По стадіях патологічного процесу:
 - I стадія – функціональних, обмінних, оборотних змін
 - ІІ стадія – органічних, деструктивних, мало чи
незворотних змін
За ступенем тяжкості:
 - 1 ступінь – легка
 - 2 ступінь – середньої тяжкості
 - 3 ступінь – важка
 ПАТОГЕНЕЗ ІНТОКСИКАЦІЇ
Особливістю патогенезу марганцевої інтоксикації є його тропність до
екстралірамідної (стріапалідарної) системи.

Головне в токсичній дії магнію - порушення синтезу та депонування

дофаміну, порушення балансу вмісту ацетилхоліну та допаміну,
внаслідок чого порушується м'язовий тонус, точність, спритність та
плавність довільних рухів, розвиваються вегетативні розлади.

Марганець також викликає гіпофункцію залоз внутрішньої секреції,

функціональну недостатність печінки, вазомоторну недостатність,
знижує кровонаповнення мозку (у басейні вертебро-базилярних артерій)
та сумарний мозковий кровотік.

Марганець має аллергізуючу дію, тому крім ураження нервової системи

здатний викликати бронхіальну астму та екзему. При вдиханні пилу
марганцевих руд можливий розвиток пневмоконіозу (манганоконіозу),
при вдиханні зварювального аерозолю – пилового бронхіту.
 КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ
Легкий ступінь:
 - ¦загальна слабкість, підвищена
стомлюваність, зниження фізичної та
розумової працездатності, рухової
активності, підвищена сонливість
 - Відсутність адекватної оцінки стану свого
здоров'я, що обумовлює пізнє звернення
хворого за медичною допомогою
 - Об'єктивно: легка м'язова гіпотонія,
гіпергідроз, гіпомімія, лабільність пульсу та
артеріального тиску, чутливі порушення
Середній ступінь тяжкості (синдром токсичної
марганцевої енцефалопатії):
 - астено-вегетативні прояви
 - ознаки інтелектуально-мнестичних
порушень
 - екстрапірамідна недостатність
(брадикінезія, помірне підвищення м'язового
тонусу, координаційні порушення)
 - ураження периферичних нервів (гіпестезія
за дистальним поліневритичним типом)
Тяжкий ступінь:
 - Марганцевий паркінсонізм (проявляється рідким
миготінням, вираженою гіподинамією, гіпомімією,
маскоподібним обличчям, гіпертонусом м'язів аж до
феномену "зубчастого колеса", порушенням
координаторних проб, співдружніх рухів рук при
ходьбі, тремором пальців витягнутих рук, в
емоційною вибуховістю, насильницьким плачем і
сміхом, зниженням інтелекту, слабкістю критичного
мислення, "півником" ходою, ретро- і пропульсією,
монотонною мовою, приглушеністю голосу,
порушенням листа, клонусоїдами стоп, але без
виражених гіперкінезів та ураження черепних
нервів.
 - розвиток токсичної полінейропатії з дистальною
гіпоальгезією
 - зниження потенції у чоловіків, порушення
 ДІАГНОСТИКА МАРГАНЦЕВОЇ
ІНТОКСИКАЦІЇ
 I – скарги хворого,
 II - дані об'єктивного дослідження (дослідження
неврологічного статусу),
 III - дані лабораторних, інструментальних та функціональних
досліджень: а) загальних: загальний аналіз крові, загальний
аналіз сечі, кров на RW, ЕКГ, кал на яйця глист,
рентгенографія органів грудної порожнини; б) спеціальних:
визначення марганцю в крові, ЕЕГ, ЕМГ,
хронорефлексометрія, топографічна альгезіометрія,
динамометрія, електроністагмометрія,
вестибуловегетативні реакції, адаптометрія темнова та
світлова, периметрія, функціональні проби печінки,
хлориди, фосфор, ін,
 IY – дані консультацій вузьких фахівців (невропатолог,
онколог, нейрохірург та ін.),
 Y. Дані документів – для юридично обґрунтованого
зв'язку інтоксикації із професією:
 1 - копії трудової книжки,
 2 - санітарно-гігієнічні характеристики робочого місця,
 3 – первинної карти амбулаторного хворого.
 ЛІКУВАННЯ
Етіологічне лікування:
 постійне припинення контакту з
марганцем та виведення марганцю з
організму за допомогою комплексонів:
унітіолу (5% 5-10 мл в/м 2-4 рази на добу,
потім 7 діб по 5-10 мл 1 раз на день),
тіосульфату натрію (30 % 5-10 мл
внутрішньовенно 1 раз на день 5-7 днів).
Патогенетичне лікування:
 а) засоби, що покращують церебральний кровотік
(кавінтон, циннаризин,стугерон, теонікол, компламін
та ін.);
 б) метаболіти нервової тканини (аміналон, гамалон,
ліпоцеребрин, церебролізин, ноотропіл, пірацетам,
глюкоза, АТФ, кокарбоксилаза, К+, Mg, Са, Na, Cl, що
містять препарати);
 в) вітаміни групи В, вітамін С, Р;
 г) адаптогени (елеутерокок, китайський лимонник,
пантокрин, апілак, женьшень та ін);
 д) біогенні стимулятори (екстракт плаценти,
склоподібне тіло, пеллоїд дистилят та ін);
 е) фізіотерапія: УФО, ЛФК, гідро-, бальнеотерапія,
(сірководневі, хвойні, морські ванни);
 ж) санація порожнини рота (полоскання таніном,
КMnO4);
 з) курортне лікування (П'ятигорськ, Серноводськ,
Мацеста).
Симптоматичне лікування:
 За показаннями:
 - снодійні (фенобарбітал, барбаміл),
 - седативні
 - транквілізатори (тріоксазин, мепротан),
 - протисудомні та ін.
 У програму лікування включається також замісна
терапія з використанням дофамінсодержащих
препаратів (леводопа та інші), центральних
холінолітиків.
ПРОФІЛАКТИКА МАРГАНЦЕВОЇ
ІНТОКСИКАЦІЇ
 1. Удосконалення технологічних процесів із
використанням марганцю (герметизація,
автоматизація, механізація).
 2. Якісне проведення попереднього при вступі
на роботу в контакті з марганцем медичного
огляду з метою визначення профпридатності.
 3. Регулярне використання індивідуальних
засобів захисту.
 4. Регулярне використання колективних
засобів захисту.
 5. Якісне та регулярне проведення
періодичних медичних оглядів
МЕДИКО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА
ПРИ МАРГАНЦІВОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ
 Професійний лікарняний лист при марганцевій інтоксикації не
видається через необоротність патологічного процесу та
швидке прогресування. Вже за підозри на інтоксикацію
марганцем необхідно протягом усього періоду уточнення
діагнозу усунути хворого від контакту з марганцем.
 При підтвердженні початковій стадії марганцевої інтоксикації
визначається стійка часткова втрата працездатності,
необхідність направлення хворого на МСЕК для визначення
відсотка втрати загальної та професійної працездатності та III
група інвалідності на період перекваліфікації (приблизно на 1
рік) та показано постійне раціональне працевлаштування.
речовинами.
 При середньому ступені втрати працездатності заледжно від
колінічних проявів та враження організму хворому надається
ІІІ або ІІ гпупа інвалідності.
 При важкій марганцевій інтоксикації визначається повна стійка
втрата працездатності, непрацездатність та поза своєю
професією, необхідність направлення на МСЕК для визначення
ІІ рідше I групи професійного характеру та/або відсотка
втрати загальної та професійної працездатності.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:
 http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=458065
 http://www.uzo.kurgan-med.ru/files/downloads/profgs.p
df

 http://www.medeffect.ru/neurology/neurology-0289.sht
ml

 http://meddd.ru/gigiena/gigiena/promyishlennyie-otravle
niya-margantsem.-meryi-profilaktiki.html

 http://base.safework.ru/iloenc?print&nd=857200245
 Журнал «Медицина труда и промышленная экология» №
6 2012., № 7 2012., главный редактор журнала –
Измеров Н.Ф., директор НИИ медицины труда РАМН,
д.м.н..
 Журнал «Медицина труда и промышленная экология» №
1 2009. с. 27-31.
 Журнал «Медико-социальная экспертиза и
реабилитация». 2005. № 3. С. 13-18.