Особливості

будови м’язової
системи у дітей
М'язова система людини є активною
частиною опорно-рухового апарату. Для
забезпечення виконання різних рухів
еволюційно сформувалися три типи
м'язів:
 скелетні, прикріплені до кінців
трубчастих кісток кінцівок і відростків
хребців;
 гладкі, утворюють стінки травного
тракту і деяких інших внутрішніх
органів і забезпечують пересування їх
вмісту;
 серцевий м'яз.
Ембріогенез. Поперечнстроката мускулатура розвивається з
мезодерми. Клітини, морфологічно подібні до фібробластів,
диференціюються в преміобласти (з 5 по 8-й тиждень). Потім вони
змінюють форму на витягнуту (стадія міобласти), збагачуються
нуклеоламі при одному центрально розташованому ядрі - міотуба (з
10 по 20-й тиждень). Зрілі міоцити, що мають здатність виконувати
свої функції формуються з 18-ї по 26-й тиждень.

Паралельно, інтенсивно розвивається рецепторний апарат і вже в 11-14

тижнів можна говорити про сформовані спінальні рефлекторні дуги. Також
дуже важливим для нормального перебігу вагітності є раннє становленя
дитячих рефлексів і пози з гіпертонусом флексоров (згиначів).

Гіпертонус у верхніх кінцівках зникає у 2-2,5 міс, а в нижніх – у 3-4 міс.

Глибоко недоношені діти (термін гестації менше 30 тижнів) народжуються з
загальною м'язовою гіпотонією.
У дитини, яка народилася на 30-34 тижні вагітності, нижні кінцівки зігнуті в
тазостегнових та колінних суглобах. Флексія верхніх кінцівок з'являється лише
у дітей, народжених після 34 тижнів вагітності. Після 36-38 тижнів відзначають
флексорне становище як нижніх, і верхніх кінцівок.
 Рано починають виявлятися і відмінності між двома
групами м'язових клітин-волокон.
 Це білі і червоні м'язові елементи, або «швидкі» і
«повільні» м'язи.
 «Швидкі» удвічі товстіші за діаметром і багатше
ферментами фосфагенного і глікогенолізного шляхів
енергетичного забезпечення.
 В скупченнях клітин повільних волокон міститься
набагато більше кровоносних капілярів, більше
міоглобіну і є більш високі рівні ферментів аеробного
окислення.
Треба відзначити, що енергетична гетерогенність м'язових клітин є генетично
детермінованою. Існує 3 варіанти або механізму вироблення енергії:
- система фосфагена - через використання креатин-фосфату;
- система глікоген - лактат;
- аеробне окислення глюкози, рідше жирних кислот або амінокислот. За
продуктивністю АТФ перший в 4 рази ефективніше третього, другий займає
проміжне положення.
Маса м'язів у новонароджених становить 23% від маси тіла, причому
основна маса належить м'язам тулуба, а у більш старших дітей - на м'язам
кінцівок. За період дитинства загальна маса м'язової тканини збільшується в
37 разів. Жодна інша тканина не дає такого приросту після народження.

Переважання саме м'язового росту в

розвитку дитини - це не просто феномен
вікової анатомії. Унікальність м'язової
тканини і її функції полягає в їх
фізіологічнійвзаємодії з енергетикою,
метаболізмом, гемодинамікою і
мікроциркуляцією, диханням, вегетативною
і корковою регуляцією, як в забезпеченні
життєдіяльності організму, так і в стосунках
з навколишнім середовищем.
 З одного боку, можливості м'язової тканини характеризують якість і ступінь
оптимальності всього процесу сомато-фізичного розвитку. З іншого боку,
активні процеси росту і диференціювання м'язового апарату відіграють певну
координуючу роль в розвитку всіх систем забезпечення життєдіяльності
серцево-судинної, дихальної, вегетативної нервової систем, систем
метаболізму і енергозабезпечення.

Становлення координації рухів і дрібної моторики в значній мірі визначається

через формування м'язового та опорно-рухового апарату, а з іншого боку є стимулом
до вдосконалення коркових відділів рухового аналізатора мозку і розвитку функцій
мозку в цілому. Через активацію рухової сфери відбувається управління розвитком
центральної нервової системи, функцій багатьох соматичних органів.
 У новонароджених гістологічно м'язова тканина відрізняється меншою товщиною,
більш сильним розвитком інтерстиціальної тканини, великою кількістю ядер, як
в м'язовій так і в проміжній сполучній тканині, великою кількістю води.
 М'язи коротші і тоші, бідні скорочувальними білками, жиром і неорганічними
солями.
 З віком змінюється гістологічна структура м'язової тканини за рахунок потовщення
міофібрил.
 З ростом міофібрил кількість ядер на одиницю площі тканини зменшується (від 45
у новонароджених до 5 у юнака 17-ти років).

Паралельно з розвитком м'язових волокон

відбувається формування сполучно-
тканинного каркаса м'язів - ендомізія і
перимізія, які дістають остаточного ступеня
диференціювання до 8-10 років.
Рецепторний апарат м'язів сформований до моменту народження дитини.
Пропріорецептори - активно функціонують ще у внутрішньоутробному періоді.
В подальші роки відбувається тільки їх перерозподіл - вони концентруються в тих
ділянках м'язів, що зазнають найбільшого розтягнення.

У функціональному відношенні м'язи дитини характеризуються разноманітними

особливостями. Відзначається підвищення чутливості до деяких гуморальних
агентів (ацетилхолін) і значне зниження чутливості до електричного струму.
Скелетні м'язи у внутрішньоутробному періоді відрізняються низькою
збудливістю. М'яз відтворює лише 3-4 скорочення в сек. З віком число скорочень
доходить до 60-80 в с.
 Дозрівання міоневрального синапсу призводить до значного (в 4 рази)
прискоренню переходу збудження з нерва на м'яз.
 У новонароджених, на відміну від дорослих, навіть під час сну м'язи не
розслабляються.
 Постійна активність скелетних м'язів визначається, з одного боку, їх участю в
реакціях скорочувального термогенеза (теплопродукції), а з іншого - участю в
анаболічних процесах організму, що росте і перш за все в стимуляції розвитку
власне м'язової тканини.
Інтенсивність приросту м'язової сили пов'язана зі статтю. Показники
динамометрії у хлопчиків вище, ніж у дівчаток. Однак, у віці 10-12
років, показники станової сили дівчаток вище, ніж у хлопчиків.
Найвищий приріст м'язової витривалості спостерігається в періоді від
7 до 10 років.

Здатність до швидких рухів досягає максимуму до

14 років. Найвищий прирістм'язової витривалості
відзначається з 7 до 10 років, а до 17 років
подвоюється.
Біохімічний склад м'язів у дітей також відрізняється від дорослих.
Важливою якісної особливістю є наявність в м'язах дітей фетального
міозину, який характеризується зниженою АТФазной і відносно
високою холінестеразною активністю. Із зростанням дитини ці
відмінності згладжуються і фетальний міозин зникає. Паралельно
зростає вміст тропоміозину і саркоплазматических білків, а також
зменшується кількість глікогена, молочної кислоти, нуклеїнових
кислот і води.
Багата кровоносна система і інтенсивний обмін сприяють
швидкому вимиванню з м'язів молочної кислоти, тому їх
функціональна активність у дітей задовільна. Здорові діти дуже
рухливі і втомлюються менше дорослих.
 Розвиток м'язів у дітей йде нерівномірно.
У новонародженого слабо розвинені мімічні та жувальні м'язи. Вони помітно
зміцнюються після прорізування молочні зуби. Виразно виражені вікові
особливості діафрагми. Її купол у новонароджених більш опуклий, сухожильний
центр займає відносно малу площу. У міру розвитку легких опуклість діафрагми
зменшується. У дітей до 5 років діафрагма розташована високо, що пов'язано з
горизонтальним ходом ребер.
У новонароджених слабо розвинені м'язи, апоневрози та фасції живота, що
обумовлює опуклу форму передньої черевної стінки, що зберігається до 3-5 років.
Пупкове кільце у новонародженого ще не сформоване, особливо у верхній його
частині, у зв'язку з чим можливе утворення пупкових гриж. Поверхневе пахвинне
кільце утворює воронкоподібне випинання, більш виражене у дівчаток.
У зв’язку з великою активністю,
розвиваються великі м'язи плеча,
передпліччя, пізніше - м'язи кисті. До 6
років тонка робота пальцями дітям не
вдається.
У віці 6-7 років дитина може займаться
плетінням, ліпленням і ін. У цьому віці
можливе поступове навчання дітей
письму. Однак вправи вписьмі повинні
бути короткочасними, щоб не
втомлювати ще не зміцнілі м'язи кистей
рук.
З 8-9 років у дітей вже зміцнюються зв'язки, посилюється м'язовий розвиток і
відзначається значний приріст обсягу м'язів. В кінці періоду статевого
дозрівання відбувається приріст м'язів не тільки рук, а й спини, плечового
поясу і ніг. У віці 14-16 років у хлопчиків спостерігається майже дворазове
збільшення, як загальної маси м'язів, так і м'язової сили.

Після 15 років інтенсивно розвиваються і

дрібні м'язи, удосконалюються точність
ікоординація дрібних рухів. З огляду на ці
особливості, фізичне навантаження повинне
бути суворо дозоване, не повинні вестися в
швидкому темпі (контроль шкільного лікаря
на уроках фізкультури).
Розвиток моторики у дітей відбувається стрибкоподібно і пов'язане з
особливо-стями нейроендокринної регуляції. Так, до 10-12 років
координація рухів досить досконала.
Однак діти молодшого і частково старшого віку все ще не здатні до
тривалої продуктивної фізичної роботи і до тривалого м'язового
напруження.
У період статевого розвитку гармонійність рухів порушується: з'являється
незручність, незграбність і різкість рухів як результат дисгармонії між
інтенсивно збільшуючуюся масою м'язів і відставанням їх регуляції.
Дякую за увагу!