Історія африканського

танцю Нголо
 Рухи нголо зображують рухи зебр, що
борються між собою, і є своєрідним
поєдинком молодих воїнів племені,
нагородою в якому служить право взяти за
дружину будь-яку дівчину племені без
сплати за неї викупу.

Нголо – танець-боротьба африканських

племен мазінгас та камбіндас. Назва
перекладається як "танець зебр".
Цікавий факт!

Єдина музична відмінність між капоейрою і

нголо, проте, досить істотна — нголо грається
без супроводу традиційної в капоейрі трійки
берімбау — лише під атабаке та пандейру.
 Завезений у XVI—XVIII століттях разом із
чорношкірими рабами в регіони Латинської
Америки, зокрема, до Бразилії, нголо, на
думку багатьох учених, послужив
основною базою для розвитку набагато
популярнішого в наші дні бойового
мистецтва-танцю — Капоейри, і як
зокрема, Капоейри Ангола.

В даний час нголо можна віднести до сучасних

регіональних бойових мистецтв, даний вид
єдиноборства поширений на території Анголи та
Мозамбіку.
До середини-кінця XIX століття
нголо набув досить широкого
поширення в порту Бенгела, а
потім і по всій Бразилії,
розвинувшись у стиль боротьби із
застосуванням одних тільки ніг, і
застосовувався як у кримінальному
світі, так і в афробразильському
середовищі - для атаки та
самооборони .
Нголо та подібні до нього культури
бойових мистецтв, на думку деяких
учених, могли бути використані
африканцями та афро-бразильцями для
підняття власного духу та зміцнення
фізичного стану в найважчих умовах
рабовласницької експлуатації та життя на
плантациях

Виділилися, згодом, три центри розвитку

«нголо-капоейри» — Ресіфі, Ріо-де-Жанейро
та територія всього штату Баія. У той час як у
перших двох місцях капоейра була, швидше,
жорстокою ніж красивою, і грала, в
основному, без музики, в Байє вона ставала
все більш і більш ритуалізованою грою, з
яскраво вираженим музичним елементом дії.
 Дякую
за увагу!