Кобза

український народний інструмент

 Ко́бза
 український лютнеподібний струнний щипковий
музичний інструмент, в якому струни розташовані як на
грифі, так і на корпусі (приструнки).
 український варіант 6 або 7 струнної гітари.
 український варіант 4 струнної домри
 назва волинки на Поліссі, а також в Білорусі та в Польщі.
 до 1940 р. синонім багатострунної бандури.
Залежно від тлумачення терміну, на кобзі грають,
притискаючи пальцями струни на грифі в поєднанні з щипком
відкритих струн на корпусі.
Українська кобза скоріш за все походить від тюркського
«кобизу» й була занесена на терени нинішньої України
тюркськими племенами. Аналогічні українській кобзі інструменти
існують також в Азербайджані (qopuz), Туреччині (kopuz),
Угорщині (koboz) та в багатьох інших країнах, що історично мали
зносини з тюркськими народами.
Існування вживання терміну "кобза" як народного щипкового
інструменту в Україні простежується за документами 14 століття.
Великого поширення кобза набула серед українського
козацтва. На ній грали мандрівні кобзарі, які виконували народні
пісні різних жанрів — історичні, ліричні, побутові, думи, псальми
тощо. Частіше всього на кобзі грали професійні народні
музиканти, які народ називав кобзарями (сліпці), яких водили з
дому в дім. Кобзарі грали та співали, в місцях де збирався народ -
на базарах, коло церков, а також по хатах.
Уявлення про первісну лютнеподібну кобзу дають стародавні
картини про козака Мамая – у руках тримає інструмент
лютнеподібної форми .
У XV ст. існували придворні музиканти, які грали на кобзах в
королівському дворі Польщі, а у XVIII—XIX ст. — в російському
імператорському дворі. Найвидатніші давні придворні кобзарі —
Білоградський, Нижевич, Любисток, Розум (XVIII ст). В ХIХ ст.
кобзарі існували як мандрівні музиканти на Східній Україні.
Найвідоміші з них А.Шут (XIX ст.), О.Вересай (XIX ст.) та ін.
 Одне з найдавніших свідчень про існування кобзи в Україні
знаходиться у польському запису 1584 року Папроцького: «Kozacy
z wielkiej radosci… spiewajac, na kobzach grajac» (Bartosz Paprocki.
Herby rycerstwa polskiego. Krakow, 1584, С.107).
У певних колах і понині вважають, що кобза у давні часи
зникла з музичного побуту України, а її назва ототожнилася з
іншим музичним інструментом — бандурою. Така теза народилася
в XIX-ХХ ст. Незважаючи на детальний опис М. В. Лисенком у
кількох розвідках бандури О.Вересая, плутанину у її класифікації
викликало існування кількох коротеньких струн — «приструнків»,
яких за переконаннями дослідників на кобзі не повинно було б
бути. А коментарі щодо способу гри «…лівою рукою граючий
охоплює гриф, притискуючи великі струни… супровід мелодії
відбувається головним чином на довгих струнах (на грифі),
граючий по мірі потреби то понижує звук, подовжує чи скорочує
струни, притискаючи їх до грифа на тій чи іншій висоті. Малих
струн кобзар не притискує», вважалися «рудиментами зниклої
кобзи».
Поняття кобза і бандура, - це різні речі. За період
трьохсотлітньої окупації земель України, який настав після
знищення Січі і її вольностей, наша музична культура була всіляко
нищена, як поляками так і московітами. У ті важкі для України
часи, кобзарство було як засіб масової інформації. Кожен козак
вмів грати на кобзі і співати свої думи. Козаки виходили з Січі і
розказували Січовий закон по всіх вольностях запорізьких, -
читали з листа, по нотах, слова написані на раді січовим
товариством до народу, під супровід кобзи, яка наповняла їх
відповідним настроєм.
Судячи з історичних документів та описів кобзи, вона не мала
досить чітко визначеної форми, визначеної кількості струн та
принципу звукодобування. Це був майже індивідуальний
інструмент, і грі на кожному інструменті треба було вчитися
окремо. Бандура ж, безпосередньо, маючи витоки з кобзи, була
інструментом більш досконалим, мала більші можливості, а
найголовніше – мала більш стабільну форму, що дозволило
систематизувати її гру. В XVIII ст. у петербурзьких магазинах
музичних інструментів з’явилися й бандури.
 Саме тому у першу чергу було знищено козацтво і кобзу
зокрема. Невідомо звідки взялась народна бандура, деякі
дослідники вважають що це прообраз англійської пандори…
Багато бандуристів грали на народних бандурах і їх народ
помилково вважав кобзарями. Цікавим історичним фактом є те,
що штатний бандурист армії Центральної Ради, Василь Ємець
після її розпуску, так званим, першим президентом
М. Грушевським, виїхав у США де 1950 року у Голівуді придумав
сучасну бандуру, так званої, чернігівської конструкції, яка взагалі
перекреслила народну музичну культуру – кобзарство, і дала
можливість фальсифікувати її концертно-академічними
виконавцями.
Музика і мова у кобзарстві – нероздільні речі. Українська
мова унікальна тим, що приголосні звуки чергуються з голосними
і тому на кожну голосну букву граємо одну ноту, підбираємо тон і
швидкість під настрій твору. І будь-яку свою думу ви можете
висловити і проспівати. Саме тому кобза настроюється під голос
виконавця починаючи з четвертої струни зверху.