Поняття і значення

інституту прийняття
спадщини у
спадковому праві
Гайова Уляна Романюк Софія
SLIDESMANIA.COM
 З появою приватної власності, яка завжди була наріжним каменем
для людства, виник й інститут спадкування, розвиток якого
відбувся завдяки римському приватному праву .

Що таке спадкування?
Основу регулювання відносин спадкування складають норми Цивільного кодексу України
(Книга 6, глави 84-90). Відповідно до них, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від
фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкове право є інститутом права, норми якого містить не тільки Цивільний кодекс України (як
безпосереднє джерело права), а й інші законодавчі акти: Сімейний кодекс України, Земельний
кодекс України, Закон України "Про міжнародне приватне право" , Закон України "Про
господарські товариства", Закон України "Про авторське право" та ін.
SLIDESMANIA.COM
 Відносини спадкування регулює спадкове право, яке утворюють
сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу
прав та обов’язків померлої особи за правом спадкування до
однієї або кількох осіб.

Відкриття спадщини відбувається внаслідок смерті особи, або

оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє
місце проживання спадкодавця, а у разі, якщо воно невідоме –
місцезнаходження нерухомого майна, або його основної частини.

Згідно зі ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права та

обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття
спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також слід зазначити, що до спадкоємців переходять не лише

SLIDESMANIA.COM

права, але й обов’язки померлого, зокрема відшкодувати шкоду,

яка була завдана спадкодавцем іншій особі; відшкодувати
моральну шкоду, яка була присуджена за життя спадкодавця;
повернути борги померлого та ін.
 Спадщина складається, як правило, із права приватної власності
померлої людини на різне майно (будинок, земельна ділянка,
транспортні засоби, домашні речі тощо). Крім права приватної
власності, до складу спадщини можуть належати й інші права
померлого, а саме:

- право на одержання сум заробітної плати, пенсій, стипендій,

аліментів та інших соціальних виплат, які належали
спадкодавцеві, але не були отримані ним за життя;

- право на одержання страхових виплат, якщо у договорі

страхування не був визначений вигодонабувач;

- право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві в

договірних відносинах;

- право на стягнення неустойки та на відшкодування моральної

SLIDESMANIA.COM

шкоди, які були присуджені спадкодавцеві за життя.

 • Спадкування здійснюється за заповітом або за
З
законом. а
Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного
кодексу України).
  
Саме за допомогою заповіту фізична особа може вирішувати питання майбутнього переходу її майна до
з
інших осіб, втілюючи таким чином в життя своє суб’єктивне право власника.

Скласти заповіт – означає визначити осіб, які можуть стати правонаступниками заповідача у разі його
а
смерті. В основі заповіту лежить пряме волевиявлення людини або кількох осіб, якщо це є заповіт
подружжя, щодо добровільного розпорядження своїм майном після смерті.
п
Спадкоємці – це вказані у заповіті або у законі особи, до яких переходять цивільні права й обов’язки
спадкодавця, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя
о
спадкодавця і народилися після відкриття спадщини. Спадкоємцями також можуть виступати юридичні
особи, держава.
в
і
SLIDESMANIA.COM

Заповіт потребує нотаріального посвідчення. Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №
296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" визначено, що
спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що
надійшла поштою) першої заяви спадкоємця про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття т
спадщини, претензії кредитора та ін.
о
м
 • Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу спадкоємці
за законом одержують право на спадкування почергово.
• Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право З
на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними
спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни
а
черговості одержання права на спадкування. з
• Так, черговість одержання спадкоємцями за законом права
на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим а
договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після
відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав
спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця,
к
який має право на обов’язкову частку у спадщині. о
• Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг,
може за рішенням суду одержати право на спадкування разом н
SLIDESMANIA.COM

із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування,

за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася,
матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу
о
спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або
каліцтво був у безпорадному стані. м
 Черга за законом Спадкоємці

Перша Діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після
його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки

Друга Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку
матері

Третя Рідні дядько та тітка спадкодавця

Четверта Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років
до часу відкриття спадщини

П’ята Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому

родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів
подальшого ступеня споріднення (ступінь споріднення визначається за числом
народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого
спадкодавця не входить до цього числа);
утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї (утриманцем вважається
SLIDESMANIA.COM

неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця,

але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була
для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування)
 Прийняття
спадщини
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти
спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із
застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем,
на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв
спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270
Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також
особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими,
SLIDESMANIA.COM

що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами

другою — четвертою ст. 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить
спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
 Строки для прийняття спадщини
Згідно зі ст. 1270 Цивільного кодексу для прийняття спадщини
встановлюється строк у шість місяців, який починається
з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими
спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини
встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими
спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Відкриття спадщини
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення
її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи
або день, з якого вона оголошується померлою.
При цьому слід зазначити, що згідно зі ст. 1222 Цивільного
кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути
фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також
SLIDESMANIA.COM

особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими

після відкриття спадщини.
 За загальним встановленим правилом спадкоємці ділять між
собою майно, яке на момент смерті спадкодавця перебувало у
його власності та було, відповідно, зареєстровано за померлим.

Спірні питання можуть виникнути при спадкуванні частки

спадкодавця у спільній сумісній власності з іншими особами
(щодо спільного сумісного майна подружжя). Якщо майно було
зареєстроване за одним із подружжя,
то фактично спадкоємці мають право на спадкування частки
померлого у такому майні, а саме ½ частки спадкового майна. У
таких випадках спадкоємець має звернутись з письмовою
заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва на частку майна у
спільній сумісній власності, але може отримати постанову про
відмову у вчиненні нотаріальних дій. Така постанова нотаріуса є
підтвердженням, що право спадкоємця порушене. Звернення до
суду з позовом про визнання прав спадкоємця на частину майна,
яке перебуває у спільній сумісній власності, матиме підстави за
SLIDESMANIA.COM

умов винесення постанови нотаріусом про відмову у вчиненні

нотаріальних дій. В іншому випадку суд вправі відмовити у
позові з огляду на відсутність порушеного, невизнаного чи
оспорюваного права.
 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 16.05.2013 р.
№ 24-753-0/4-13 роз’яснив, що у разі відмови нотаріуса видати
свідоцтво про право на спадщину спадкоємці спільної сумісної
власності мають право звернутись з позовом до суду про визначення
частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної
власності. Після встановлення судом, що спірне майно дійсно
перебувало у спільній сумісній власності померлого та відповідача
(іншого з подружжя) суд вправі визначити частку у такому майні та
відповідно визнати за спадкоємцем його право на цю частку. Також
SLIDESMANIA.COM

слід зазначити, що норми цивільного законодавства чітко

передбачають право спадкоємців здійснювати поділ спадкового
майна за домовленістю та змінювати за домовленістю розмір своїх
часток у спадковому майні (досудовий порядок вирішення спору).
THANK YOU
SLIDESMANIA.COM