Види заповітів.

Форма і зміст
виконала: Кравченко-Угрехелідзе Анастасія
студентка 9 групи
 Глава 85:
Спадкування за
заповітом
статті 1233-1257 ЦК
Види заповітів.
 Види заповітів

I. За способом розподілу майна: 1)    простий; 2)   

частковий (ст. 1236 ЦК); 3)    натуральний; 4)   
пропорційний; 5)    змішаний

II.За характером розпоряджень заповідача: 1)    із

заповідальним відказом (статті 1237-1239 ЦК); 2)    з
покладенням на спадкоємців обов'язків (ст. 1240 ЦК);
3)    з умовою (ст. 1242 ЦК); 4)    з встановленням
сервітуту (ст. 1246 ЦК); 5)    з підпризначенням
спадкоємців (ст. 1244 ЦК); 6)    з позбавленням прав на
спадкування (ст. 1249 ЦК):-   з вказівкою причин
 Види заповітів

Законодавцем
визначаються особливості
таких видів заповітів:

заповіту з умовою (ст. 1242

ЦК);

заповіту подружжя (ст.

1243 ЦК);

секретного заповіту (ст.

1249 ЦК).
Форма і зміст
заповіту.
 Форма заповіту

Розглядаючи форму заповіту, необхідно виділяти усну

та письмову форми. Письмова може бути простою та
кваліфікованою (нотаріальне посвідчення). Відповідно
до статті 1247 Цивільного кодексу України заповіт
складається у письмовій формі, із зазначенням місця та
часу його складення. Елементами конструкції форми
заповіту є письмова форма і особистий підпис
заповідача, зазначення часу та місця вчинення заповіту,
посвідчення заповіту нотаріусом.

Але, в той же час, необхідно зазначити, що Верховною

 Форма заповіту (аналіз
законодавства зарубіжних
На підставі
спадкового
країн)
аналізу
законодавства
зарубіжних країн можна
зробити висновок, що у
сучасних зарубіжних
правових системах
поширеними формами
заповітів є: 1) власноручний
або олографічний заповіт,
що складається власноруч
заповідачем, не потребує
 Форма заповіту

Усним заповітом є остання воля заповідача, що

промовляється вголос. Такі дії мають вчинятись не
менш ніж перед двома свідками щоб вважатись
законними. Норма щодо використання такої форми
заповіту є спеціальною – заповідач може скласти
заповіт усно лише за умови, що він є тяжкохворим, або
має смертельну травму. Окрім того, в певних штатах
присутності свідків недостатньо – в подальшому усній
волі необхідно надати письмової форми та затвердити
у уповноваженої особи (нотаріуса, судді місцевого суду,
представника влади) або такі усні розпорядження
 Зміст заповіту

Зміст заповіту складають

розпорядження заповідача
відносно його майнових прав та
обов'язків. Оскільки склад
спадщини визначається на час
відкриття спадщини, немає
значення, чи були в наявності
зазначені у заповіті майнові
права та обов'язки на момент
скла­дання заповіту (ст. 1236
ЦК).
Обов’язкова частка у
спадщині.
 Обов’язкова частка у
спадщині (аналіз
законодавства
Французьке законодавство у зарубіжних
ст. 912 ФЦК містить
країн)
визначення понять «обов’язкової спадкової частки» (la
réserve héréditaire) і «вільно-відчужуваної частки» (la
quotité disponible). Відповідно, заповідатися може лише
друга. Водночас характерним є диференційований підхід
до визначення розміру вільновідчужуваної частки,
залежно від того, які категорії спадкоємців залишилися
після смерті спадкодавця. Розмір такої частки не може
перевищувати половини спадкового майна, якщо
залишилася одна дитина, одної третьої – якщо
залишилося двоє дітей, одної четвертої – якщо
 Обов’язкова частка у
спадщині (аналіз
законодавства
Система резерву передбаченазарубіжних
також в італійському
законодавстві. Відповідно до ст. 536 ЦК Італії, особами,
на користь яких законкраїн)
резервує частку майна чи інших
прав у спадщині, є другий з подружжя, діти, предки.
Згідно зі ст. 457 ЦК Італії, заповідальні розпорядження
не можуть зашкодити правам, які закон резервує за
зазначеними категоріями спадкоємців. Тобто для таких
країн, як Франція, Швейцарія, Іспанія, Італія,
характерне своєрідне резервування певної частини
спадкового майна за обов’язковими спадкоємцями.
Відповідно, свобода розпоряджання своїм майном на
 Обов’язкова частка у
спадщині
У чинному ЦК України 2003 р.
(ст. 1241) концептуальні
підходи до регулювання права
на обов’язкову частку не
змінилися порівняно з ЦК УРСР
1963 р. Зміни виявилися
насамперед у вилученні
утриманців з обов’язкових
спадкоємців.

Коментуючи це нововведення,
 Обов’язкова частка у
спадщині
Конструкція права на обов’язкову частку передбачає,
що заповідач у заповіті може вільно розпоряджатися
усім своїм майном на випадок смерті, тобто на цьому
етапі для нього ніяких меж не встановлено. Далі в
таких країн (наприклад, Німеччина, Австрія,
Нідерланди) спадщина переходить до спадкоємців за
заповітом, проте особи, які мають право на обов’язкову
частку, мають право вимоги до цих спадкоємців щодо
виплати їм їхньої обов’язкової частки. Ні
термінологічно, ні за змістом німецьке законодавство
по суті не розглядає осіб, які мають право на
 Використані джерела:

Цивільний кодекс України Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV. База даних

«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Скрипник О.В. Форма заповіту за законодавством України та держав Західної

Європи: порівняльний аналіз. Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр., 2009.
Вип. 36. С. 172–180.

Леськів С.Р. Спадкування за заповітом: цивільно-правові аспекти. Порівняльно-

аналітичне право. 2014. № 4. С. 88–91.

Babwani S. Writing a will goes hi-tech with video, on-line and digital wills // The
Economic Times. URL:
http://Аrticles.economictimes.indiatimes.сom/2012-04-30/news/31508195_1_wills-video-camera-probate

Swiss Civil Code of 10 December 1907 (Status as of 1 January 2021). URL:

https://www.fedlex.admin.ch/eli/cc/24/233_245_233/en
Дякую за увагу!
“Введіть цитату тут.”

–Степан Яблучко