Задача 1. Громадянин України Д.

, знаходячись на території іноземної

держави, уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки. Після укладення
угоди з'ясувалося, що у відповідній іноземній державі земельні ділянки
вилучені з обігу і знаходяться у власності держави.
Чи має право гр. Д. посилаючись на ст. 17 Закону України "Про
міжнародне приватне право" і виходячи з того, що його правоздатність
і, відповідно, обсяг прав визначаються законодавством України,
відповідно до якого земля може належати приватним особам на праві
власності? Обґрунтуйте відповідь.
Стаття 17 Закону України “Про міжнародне приватне право” говорить
про цивільну правоздатність фізичної особи. Вона визначає, що виникнення і
припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її
особистим законом. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну
правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків,
передбачених законом або міжнародними договорами України.

Однак, у даному випадку, ми говоримо про угоду, що була укладена на

території іноземної держави. Це означає, що на цю угоду повинно
поширюватися законодавство тієї держави, де була укладена угода. Якщо в
даній державі земельні ділянки вилучені з обігу і знаходяться у власності
держави, то громадянин України не може купити таку земельну ділянку
незалежно від того, що за законодавством України земля може належати
приватним особам на праві власності.

Тому гр. Д. не може посилатися на ст. 17 Закону України “Про

міжнародне приватне право” для обґрунтування свого права на купівлю
земельної ділянки в іноземній державі, яка не дозволяє приватне володіння
землею.

Задача 2. Громадянин Бразилії приїхав до України на роботу за

контрактом у якості футболіста команди прем’єр-ліги. Через збройний
магазин бразильський спортсмен замовив два газових пістолета та патрони
до них. Коли замовлення було виконане та товари можна було викупати
виникли питання з оформленням дозволу на зброю: органи внутрішніх справ
заборонили магазину продавати громадянину Бразилії спеціальні засоби
самооборони.
Чи правомірні дії працівників органів внутрішніх справ? Дайте
обґрунтовану відповідь.
Згідно з проектом Закону “Про право на цивільну вогнепальну зброю”
в Україні, іноземці та особи без громадянства мають право володіти та
користуватися цивільною вогнепальною зброєю і боєприпасами на території
України. Однак, цей законопроект ще не прийнято, тому його положення ще
не набули чинності.
 На даний момент, згідно з чинним законодавством України, іноземці
можуть отримати дозвіл на придбання холодної, вихолощеної, пневматичної
зброї, а також дозвіл на придбання та зберігання (носіння) газових пістолетів.
Отже, громадянин Бразилії має право на придбання газових пістолетів та
патронів до них в Україні.
Таким чином, якщо громадянин Бразилії отримав відповідний дозвіл в
Україні, дії працівників органів внутрішніх справ щодо заборони продажу
газових пістолетів були неправомірними. Якщо ж він не отримав такого
дозволу, дії працівників органів внутрішніх справ були правомірними.

Задача 3. Громадянка України М. подала позов до транснаціональної

корпорації «NCS», центральний офіс якої розташований у Відні (Австрія), де
вказала, що під час перебування в концентраційному таборі на території
Західної Німеччини примусово працювала на одному з підприємств
корпорації «NCS», яке було зареєстроване у якості юридичної особи
німецького права та мало центральний адміністративний офіс у Німеччині.
На підставі викладеного, громадянка М. вимагала відшкодування за
примусову працю в каторжних умовах на протязі 1942-1944 рр., про що
свідчать виписки з архівних документів.
Чи обґрунтовані вимоги громадянки М.?
Вимоги громадянки М. можуть бути обґрунтовані, оскільки існують
закони та програми, які передбачають компенсацію за примусову працю під
час Другої світової війни. Наприклад, у 2000 році була створена програма
компенсації за примусову працю в Німеччині, яка виплатила більше 4,37
мільярдів євро майже 1,7 мільйонам тоді ще живих жертв по всьому світу
(одноразові платежі від 2 500 до 7 500 євро).

Також у 2001 році Бундестаг Німеччини проголосував за створення

нового фонду, який мав видати 10 мільярдів марок (приблизно 5 мільярдів
доларів США за тодішнім курсом) колишнім примусовим робочим, які
працювали для Третього Рейху.

Однак, щоб отримати компенсацію, потребується доказати факт

примусової праці та інші важливі деталі. Це може включати докази того, що
певне підприємство належало корпорації “NCS” та займалось примусовою
працею під час вказаного періоду. Критерії для отримання компенсації
можуть вар’юватися.

Задача 4. В м. Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода, в

результаті якої було пошкоджено автомобіль громадянина України К. Шкода
була завдана автомобілем, що належав громадянці Австрії Л. Винною в ДТП
була визнана громадянка Л., якій на момент аварії було 18 років. Громадяни
К. звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої
автомобілю у розмірі вартості його ремонту, обґрунтовуючи позовні вимоги
нормами ЦК України. У відзиві на позов відповідачка не визнала вимог
позивача, посилаючись на те, що за законодавством Австрії вона не досягла
повноліття тому відповідальність мають нести її батьки.
На підставі якого акту слід визначати належне до застосування
право? Хто є належним відповідачем у справі?
Відповідно до статті 5 Закону України “Про міжнародне приватне
право”, у випадку дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася на території
України, застосовується право України. Це означає, що незалежно від того,
яким є законодавство Австрії, в Україні громадянка Л. вважається
повнолітньою, оскільки їй вже виповнилося 18 років.
Щодо належного відповідача у справі, згідно з нормами Цивільного
кодексу України, особа, яка завдала шкоди (у цьому випадку громадянка Л.),
несе цивільну відповідальність за свої дії. Тому громадянка Л. є належним
відповідачем у цьому позові. Однак, якщо вона не має достатньо коштів для
виплати компенсації, можливо, її батьки зможуть нести додаткову
відповідальність за неї, але це залежить від конкретних обставин справи.

Задача 5. У результаті розпаювання земель колективного

сільськогосподарського підприємства громадянка Л. отримала у приватну
власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення,
розташовану на території Дергачівського району Харківської області. Після її
смерті вказана земельна ділянка перейшла у спадщину її онуки Ф.,
громадянки Італії. Після прийняття спадщини Ф. звернулася до відповідних
державних органів на території України із заявою про видачу на її ім’я
Державного акту про право приватної власності на землю, у чому їй було
відмовлено.
Якою правосуб’єктністю у сфері земельних правовідносин
володіють іноземні громадяни? Чи можуть перебувати у власності
іноземних громадян землі сільськогосподарського призначення,
розташовані на території України? Який правовий режим у сфері
земельних відносин надано іноземним громадянам в Україні?
Відповідно до Земельного кодексу України, іноземні громадяни та
особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки
несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також
на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами
населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що
належать їм на праві приватної власності.

Однак, землі сільськогосподарського призначення не можуть

передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним
юридичним особам та іноземним державам. Це означає, що іноземці не
можуть володіти землею сільськогосподарського призначення в Україні.

Якщо земельна ділянка, успадкована іноземним громадянином,

перебуває в оренді, то згідно із ст. 9 Закону України “Про оренду землі”
орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що
відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну,
за якою вона продається.

Таким чином, правовий режим у сфері земельних відносин для

іноземних громадян в Україні обмежений та регулюється Земельним
кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Задача 6. Підприємство, зареєстроване у м. Братислава (Словаччина)

відкрило на території України свою філію предметом діяльності якої є
надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів як в
міжнародному автомобільному сполученні так і регулярних (міських та
міжміських) перевезень. У зв’язку із тим, що автоперевезення в Україні
підлягають ліцензуванню компанія звернулася до Головної державної
інспекції на автомобільному транспорті з клопотанням про видачу ліцензії. У
наданні ліцензії було відмовлено на тій підставі, що іноземна юридична
особа не може здійснювати автомобільні перевезення по території України.
Словацьке підприємство має намір оскаржити дане рішення.
Проаналізуйте ситуацію, що склалася, та надайте письмову
консультацію.
Ситуація, що склалася, стосується ліцензування автомобільних
перевезень на території України та можливості іноземних юридичних осіб
отримати ліцензію для надання транспортних послуг в Україні.
1. Перевірка законодавства: Спершу слід перевірити, чи дійсно існують
обмеження на надання іноземним юридичним особам ліцензій на
автомобільні перевезення в Україні. Для цього слід дослідити
внутрішнє законодавство України щодо ліцензування автомобільних
перевезень.
2. Дослідження міжнародних угод: Також важливо перевірити, чи
існують міжнародні угоди між Україною та Словаччиною, які можуть
регулювати питання надання ліцензій для іноземних підприємств на
автомобільні перевезення.
3. Підготовка аргументів: Якщо внутрішнє законодавство України не
містить жодних обмежень щодо надання ліцензій іноземним
юридичним особам для автомобільних перевезень, і міжнародні угоди
не містять обмежень, то компанія повинна підготувати аргументи, які
підтверджують її право на отримання ліцензії.
4. Подання апеляції: Якщо компанія вважає, що відмова в виданні ліцензії
була необґрунтованою, вона може подати апеляцію або скаргу на
рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до
суду. Важливо при цьому мати всі необхідні документи та аргументи
для підтвердження свого права.
5. Звертання до юридичних експертів: Рекомендується також звернутися
до юридичних експертів або адвокатів, які мають досвід у справах
 ліцензування та міжнародного права. Вони можуть надати додаткову
консультацію та підтримку в справі.
У кожному випадку важливо ретельно дослідити всі фактори та правові
питання, пов'язані із ліцензуванням автомобільних перевезень в Україні та
можливість їх отримання іноземними підприємствами, та діяти відповідно до
визначених процедур та правових засад.
1. Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками
по території України: Згідно з українським законодавством,
міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по
території України здійснюються за наявності в перевізника
українського дозволу або інших дозвільних документів.
2. Ліцензування автомобільних перевезень: Для провадження
діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та
небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних
перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом
необхідно мати ліцензію.
3. Спрощена процедура отримання ліцензії: З 6 квітня 2022 року було
спрощено та оцифровано процедуру отримання ліцензій на усі види
автомобільних перевезень. Отримати ліцензію можна буде в
інформаційній системі «Шлях» Державної служби безпеки на
транспорт.
4. Оскарження розпоряджень про видачу або вiдмову у видачi
лiцензiї: Рiшення про вiдмову у видачi лiцензiї може бути оскаржено
до Експертно-апеляцiйної ради з питань лiцензування, суду.
На основi цих вiдомостей, словацьке пiдприємство має право
оскаржити рiшення про вiдмову у видачi лiцензiї. Вони повиннi звернутися
до Експертно-апеляцiйної ради з питань лiцензування або суду.

Задача 7. До господарського суду звернулося іноземне підприємство,

що є юридичною особою з позовом до Липоводолинської сільської ради
Сумської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
в частині умов орендної плати. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що
орендна плата для нього, як іноземної юридичної особи була у п’ять разів
вища, ніж орендна плата українського суб’єкта господарювання за подібну за
площею сусідню земельну ділянку.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на ЗК України,
закони «Про оренду землі» та «Про плату за землю», стверджуючи, що орган
місцевого самоврядування має право у кожному конкретному випадку
вирішувати яку суму орендної плати встановлювати в договірних стосунках з
орендарями.
Проаналізуйте ситуацію. Як має бути вирішена справа? Дайте
письмову відповідь.

Відповідно до законодавства України, органи місцевого

самоврядування мають право встановлювати розмір орендної плати за землю.
Однак, це не означає, що вони можуть дискримінувати іноземні юридичні
особи, встановлюючи для них вищу орендну плату.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про оренду землі”, розмір
орендної плати визначається за домовленістю сторін, але не може бути
меншим за мінімальний розмір орендної плати, встановлений
законодавством.
Також стаття 17 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” гарантує іноземним інвесторам режим, що не гірший за той, який
надається суб’єктам підприємницької діяльності України.
Тому, якщо іноземне підприємство може довести, що його
дискримінують шляхом встановлення вищої орендної плати, ніж для
українських суб’єктів господарювання, суд має право визнати таку угоду
недійсною.

Задача 8. Восени 2015 року в м. Констанца румунські правоохоронні

органи наклали арешт на українське судно «Професор Вернадський», що
належало Державному науково-дослідному інституту гідрометеорології
України. Це було зроблено для забезпечення позову громадянина Румунії П.,
який входив до міжнародної наукової експедиції, що здійснювала
дослідження на цьому судні та, нібито, отримав травму підчас рейсу.
Українське посольство заявило протест на дії румунської влади, звернувши
увагу на неприпустимість накладання арешту на майно, що належить
іноземній державі.
Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Якими нормативними
актами слід керуватися при вирішенні спору. Складіть проект звернення
посольства України до МЗС Румунії.
Ситуація, що склалася, вимагає дотримання міжнародного права,
зокрема принципів суверенності та недоторканності державного майна.
Відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини 1961 року та
Віденської конвенції про консульські відносини 1963 року, майно держави,
що перебуває на території іншої держави, користується імунітетом від будь-
якого виду втручання.

Ось проект звернення:

До: Міністерство закордонних справ Румунії

Від: Посольство України в Румунії

Тема: Арешт українського судна “Професор Вернадський”

Шановні колеги,

Ми звертаємося до вас у зв’язку з арештом українського судна

“Професор Вернадський”, що належить Державному науково-дослідному
інституту гідрометеорології України, який було затримано в Констанці у
2015 році.

Ми хотіли б наголосити на тому, що цей акт є порушенням принципів

суверенності та недоторканності державного майна, як це передбачено
Віденською конвенцією про дипломатичні відносини 1961 року та
Віденською конвенцією про консульські відносини 1963 року.

Ми просимо МЗС Румунії вжити необхідних заходів для негайного

скасування арешту судна “Професор Вернадський” та гарантування поваги
до прав України як суверенної держави.

З повагою,

[Ваше ім’я] Посол України в Румунії

Задача 9. У січні 2019 року літак Ан-124, що належить українській

державній компанії «Антонов дизайн бюро» був заарештований
представником шерифу провінції Ньюфаундленд і Лабрадор на підставі
постанови федерального суду Канади в Монреалі. Постанова суду про
накладання арешту була винесена на підставі заяви кіпрської компанії TMR
Energy Ltd, яка просила виконати рішення Арбітражного суду Стокгольма,
що задовольняло її позов до України в особі Фонду держмайна України про
відшкодування не отриманого прибутку в розмірі 62 млн. доларів.
Проаналізуйте ситуацію, що склалася. Якими нормативними
актами слід керуватися при вирішенні спору. Складіть проект звернення
посольства України до відповідних державних органів Канади.
Ситуація, що склалася, є складною і вимагає детального аналізу. При
вирішенні цього спору слід керуватися такими нормативними актами:

Конвенцією про визнання та примусове виконання іноземних

арбітражних рішень (1958 р.), також відомою як Нью-Йоркська конвенція.
Законом Канади про міжнародний комерційний арбітраж.
Законом України про міжнародний комерційний арбітраж.
Проект звернення посольства України до відповідних державних
органів Канади:

Шановний Генеральний прокурор Канади,

Ми, представники Посольства України в Канаді, звертаємося до Вас у

зв'язку з арештом літака Ан-124, що належить українській державній
компанії «Антонов дизайн бюро», на підставі постанови федерального суду
Канади.
 Ми поважаємо рішення вашого суду, але хотіли б обговорити
можливості для вирішення цього питання шляхом переговорів між урядами
наших країн.

Ми сподіваємося на вашу співпрацю і готові надати всю необхідну

інформацію для роз'яснення цього питання.

З повагою,
[Ваше ім'я]
Посол України в Канаді

Задача 10. Україна уклала угоду з іноземною країною про те, що

сторони при посольствах побудують готелі для розміщення гостей під час
проведення дипломатичних та інших заходів, готелі будуватимуться за
кошти бюджетів, можливі спори пов’язані з будівництвом вирішуватимуться
шляхом переговорів або в обраному послами країн юрисдикційному органі.
Іноземне посольство уклало договір з українською будівельною компанією, в
якому не було застережень про відмову від судового імунітету.
Через деякий час посольство іноземної країни заборгувало виплати за
виконані будівельні роботи й українська компанія звернулася з позовом до
господарського суду про стягнення заборгованості. Іноземне посольство
заперечувало проти розгляду справи, посилаючись на свій імунітет.
Чи правомірною є заява відповідача? Складіть проект рішення суду.
Заява відповідача про свій імунітет може бути правомірною, оскільки
дипломатичні місії традиційно користуються імунітетом від юрисдикції
приймаючої держави згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні
відносини 1961 року. Однак, цей імунітет не є абсолютним і може бути
обмежений у випадках, передбачених Конвенцією.

Проект рішення суду:

У справі про стягнення заборгованості за виконання будівельних робіт,

що були проведені українською будівельною компанією на території
посольства іноземної країни, суд встановлює наступне:

Враховуючи, що посольство іноземної країни користується

дипломатичним імунітетом згідно з Віденською конвенцією про
дипломатичні відносини 1961 року, суд не має юрисдикції для розгляду
цього позову.

Однак, цей імунітет не є абсолютним. Згадана Конвенція передбачає

винятки з цього правила. Оскільки договором не було передбачено
застережень про відмову від судового імунітету, суд пропонує сторонам
провести переговори для вирішення цього спору.
Суд залишає позов без розгляду.