Неокласицизм

Рахлицької Мариї 5(9)-А

• Неокласици́зм (від грец. νέος — «молодий, новий» і «класицизм»,
новий класицизм) — стиль у світовому мистецтві (живописі,
скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 — початку 19
ст. Назва неокласицизм використовується для того, щоб відрізняти
цей стиль від спорідненого з ним класицизму кінця 17 ст.
Хронологічно неокласицизм слідує за рококо і є своєрідною реакцією
на нього. В німецькій та російській літературі для позначення стилю
кінця 18 століття зазвичай використовують термін класицизм або
новий класицизм, а неокласицизмом називають «ретроспективний»
стиль початку 20 століття.
 Народження стилю. Йоганн Вінкельман

• Своєрідна «втома» від панування рококо призвела до того, що ще в 1754 р.

гравер Шарль-Ніколя Кошен Молодший опублікував памфлет «Заклик
ювелірів», що призначався для паризької гільдії ювелірів. Він вимагав
простоти форм, слідування правилам, які продиктовані здоровим глуздом,
створив девіз «Не змінювати природний стан речей». Але глибоке
теоретичне обґрунтування новий стиль отримав лише в працях Йоганна
Вінкельмана (1717—1768), який поєднав ідеї Просвітництва з зверненням
до античності.
 Недоліки стилю.

• До недоліків неокласицизму і його наступника — академізму належать

приреченість до постійних повторів вироблених зразків, швидке
падіння в стереотипні рішення, консервація рішень. Жорстка заданість
переходила в неокласицизмі в надісторичність[3], в ігнорування
сучасності. Адже задовго до цього вже вироблені ідеально прекрасні
форми і пропорції. Залишається лише їх наслідувати, бо виникає ілюзія
причетності до ідеальної краси і вічності[3].
 Неокласицизм у музиці
• В XXI столітті термін «неокласика» часто використовують як варіант
назви стилю Classical Crossover — своєрідного синтезу, гармонійного
поєднання елементів класичної музики і поп-, рок-, або електронної
музики. Деякі представники цього стилю — гурт Elend, Людовіко
Ейнауді, Slava Jamm і Secret Garden.
 Визначальні риси неокласицизму:
• — використання античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів;

• — проголошення гасел "чистого" мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту

художньої форми;

• — оспівування земних насолод;

• — прагнення наслідувати мистецтво минулих епох;

• — віддання переваги історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

• До українських неокласиків традиційно відносять М. Зерова, М.
Драй-Хмару, П. Филиповича, Юрія Клена (О. Бургардта), М.
Рильського. Окрім того, В. Домонтовича (В. Петрова), М.
Могилянського, А. Ніковського, Б. Тена, Г. Кочуру.
• Благодарю за просмотр;)))