ЗБІРКА «АЛКОГОЛІ. 1898-1913 РР.

», АНАЛІЗ
ПОЕЗІЇ «МІСТ МІРАБО»;
ЗБІРКА «КАЛІГРАМИ. ВІРШІ МИРУ ТА ВІЙНИ»,
АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ «ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й
ВОДОГОРАЙ»
«ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ»
АНАЛІЗ
 Назва: «Зарізана голубка й водограй»
 Автор: Гійом Аполлінер
 Рік: 1914
 Збірка: «Каліграми. Вірші Миру та Війни»
 Жанр: елегія
 Стиль: візуально – це каліграма, написана у формі звернення до друзів, хлопців і дівчат, з
якими ліричного героя роз'єднала війна. Твір побудовано за принципом антитези: з одного
боку, природне життя — голубка, водограй, люди, а з іншого – кров і насильство.
 Тема: війна та її страшні наслідки для людей. Тема втрати і болю
 Мотив: поєднання особистого і епохального, особистісного і
 загальнолюдського; викрито протиприродну сутність війни; усвідомлено страшну
 трагедію та розуміння цінності життя.
 Художні засоби: антитези, метафори, риторичні запитання, монтаж
 Символи: Голубка - символ миру, життя. Але тут зарізана голубка – заперечення миру,
зруйнування миру. Голубка над струменями фонтана — це символ вічного плачу за тими, хто
загинув у Першій світовій війні. Водограй – безліч води, буремний потік, галасливий,
стихійний, символ вічного плачу по тих, що загинули в Першій світовій війні. «Сонна» вода —
це зупинка руху, смерть. Ранене сонце – надія на те, що світ опам'ятається і відродить життя.
Олеандри – символ насильства, кривавого безжального світу. Горизонт — символ межі між
життям і смертю. великий знак питання (?) в центрі каліграми – ознака межі війни і миру,
життя і смерті
«ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ»
АНАЛІЗ
Поезія Г. Аполлінера «Зарізана голубка і водограй» мене
вразила тим, що війну поет сприйняв як страшну трагедію,
але трагедію майже неминучу, наче страшний суд. Таке
відчуття, наче світ росколовся на дві половини: люди,
природне життя і страждання, кров, смерть. За принципом
антитези і побудовано цю поезію. Каліграма створена у
формі звернення до всіх сучасників, яких розкидала війна
по світу або забрала смерть. Кожна людина на світі
неповторна, смерть кожної людини це трагедія. Під час
війни померлих дуже багато, усіх імен не перелічити. Але
так ставляться до людей ті, хто розпалив війну. Поету
близькі всі люди, він пам’ятає і живих, і мертвих.

Відкриттям для мене було те, що поет передав уявлення

про конкретне зло, війну в особах, можуть пробудити в
душах людей огиду до всякого насильства й
несправедливості, прагнення до миру.
АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ «МІСТ МІРАБО»
 Назва: «Міст Мірабо»
 Автор: Гійом Аполлінер

 Рік: 1912

 Збірка: «Алкоголі. Вірші 1898 – 1913»

 Жанр: ліричний вірш

 Стиль: кубофутуризм

 Тема: кохання, що минає і швидко спливає

 Мотив:утвердження вічного життя цінності людського «я»

 Проблематика: кохання, життя та смерть, тлінність і вічність,

існування особистості.
 Художні засоби: рефрен, антитези, паралелізм

 Символи: Міст Мірабо – це  символ кохання, символ вічного,

нетлінного, непідвладного часу.У поезії “Міст Мірабо” вода
втілює одвічний рух життя. Ріка Сена, міст, кохання, вода, час.
 АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ «МІСТ МІРАБО»

Поезія Г. Аполлінера «Міст Мірабо» мене вразила

тим, що поет пише про кохання, що минає. Закохані
люди стояли на мосту Мірабо і дивилися на потік
Сени. Для кожної людини кохання неповторне, так
було і для ліричного героя вірша Аполлінера. Сум
від втраченої любові викликає в нього роздуми про
час і про життя, тому можна вважати, що автор не
обмежується темою кохання.
Відкриттям для мене було те, що в творі
порушуються філософські проблеми: життя і
смерті, тлінності і вічності, існування особистості.
Одним із центральних є образ Сени –це уособлення
життя і часу, в якому все минає. Час виражений і в
інших образах твору — годинник, зміна дня і ночі.