Презентація на тему:

«Хронічні вірусні гепатити.»

Виконав студент 6 курсу

4мк групи
Левін Максим Васильович
Викладач:
Черкаський Володимир Васильович
 Хронічний гепатит — це дифузний
запальний процес в паренхімі та/або
інтерстиції печінки, який триває понад 6
місяців, характеризується гістіо-
лімфоплазмоцитарною інфільтрацією
портальних полів, дегенеративно-
дистрофічними змінами,
внутрішньопечінковим флебітом при
збереженні архітектоніки печінки.
 Класифікація

I. За етіологією:
 Вірусний B, C, D (мікст), G, TTV, SenV, неуточнений, мікст-
гепатити (В + С (антагонізм), В + D (залежність реплікації D
від ферментів В), С + G (синергізм))
 аутоімунний - типи 1, 2, З;
 алкогольний;
 токсичний, в т.ч. медикаментозний;
 метаболічний:
-при гемохроматозі;
-при хворобі Вільсона-Коновалова;
-при недостатності а1-антитрипсину;
 холестатичний;
 неспецифічний реактивний;
 криптогенний - невідомої або невстановленої етіології.
 Класифікація
II. За активністю:
 мінімальна (↑ АлАт менше 3 норм)
 помірно виражена (↑ АлАт від 3 до 10 норм);
 висока (↑ АлАт більше 10 норм).

› III.Стадії:
 - відсутність фіброзу;
 -слабко виражений перипортальний фіброз;
 -помірний фіброз з порто-портальними септами;
 -виражений фіброз з порто-цетральними септами;
 -цироз печінки
 Класифікація

IV. За функціональним станом печінки:

 компенсований;
 субкомпенсований;
 декомпенсований.
V. Ускладнення:
 печінкова енцефалопатія;
 кровотеча;
 асцит, перикардит, плеврит;
 гломерулонефрит;
 інші позапечінкові ускладнення хронічного
гепатиту з високою активністю.
 Патогенез
 Вірус гепатиту В не чинить цитопатогенної дії на гепатоцити; їх пошкодження
зумовлене появою антитіл на вірусні антигени та аутоантигени (анти-Нве, анти-Нвs,
анти-пре-S1, анти-пре-S2 тощо). Перебіг вірусної інфекції при гепатиті В має дві
фази: фазу реплікації (розмноження вірусу через зони полімеризованого альбуміну
мембран гепатоцитів, а потім ДНК вірусу, який потрапляє до ядра гепатоциту, де
утворює нуклеокапсид, що переходить в цитоплазму гепатоциту). До нього
приєднується НвsAg і формується повний комплекс, що потрапляє в кров і
визначається. Поряд із цим відбувається активація клітинного та гуморального
імунітету, у результаті чого сповільнюється видалення збудника гепатиту В з
інфікованих гепатоцитів.

 Вірус гепатиту С має пряму цитопатичну дію і слабку імуногенність, що призводить

до сповільнення Т-клітинних реакцій і до появи антитіл у пізні терміни та в низьких
титрах. У патогенезі ураження печінки вірусом D домінує реплікація, у якій важливу
роль відіграють два білки — р24 і р27. Оскільки вірус гепатиту D присутній в печінці
і в організмі хворих на гепатит В, то в патогенез включаються механізми хронізації
гепатиту В. У патогенезі аутоімунного гепатиту провідна роль належить вродженому
дефіциту Т-супресорів, тому утворюються антитіла проти поверхневих антигенів
гепатоциту, антитіла до ядер, гладкої мускулатури та ДНК.
Критерії діагностики хронічного гепатиту за
даними клінічних синдромі
 1. Больовий синдром: постійний або періодичний біль у правому підребер’ї
або в епігастрії, який посилюється після вживання жирної, гострої їжі,
психоемоційного перевантаження та прийому ліків.
 2. Диспептичний синдром: нудота, блювання, зниження апетиту, гіркота в
роті, порушення випорожнення, здуття живота.
 3. Інтоксикаційний (лихоманковий) синдром: некроз гепатоцитів часто
супроводжується підвищенням температури тіла (однак лихоманка може
бути і проявом ускладнень захворювання — холангіту, асцит-перитоніту,
дисбактеріозу).
 4. Набряково-асцитичний синдром: поява набряків на ногах, збільшення
живота за рахунок асциту — накопичення рідини в черевній порожнині
 Критерії діагностики хронічного
гепатиту за даними клінічних синдромі
 5. Астенічний синдром: загальна слабкість, нездужання, швидка
втомлюваність, зниження працездатності.
 6. Геморагічний синдром: геморагії на тілі за рахунок порушення згортальної
та антизгортальної систем крові, крихкість судин, легка уразливість ясен,
маткові, носові, шлунково-кишкові кровотечі.
 7. Синдром холестазу: стійка або переміжна жовтяниця, свербіж шкіри
(особливо вночі), потемніння сечі, ахолічний кал; підвищується активність
лужної фосфатази, підвищується рівень ХС, фосфоліпідів, білірубіну та
жовчних кислот у крові
 . 8. Суглобовий синдром: постійний або періодичний біль у суглобах, який не
супроводжується їх деформацією, утворенням анкілозів і болем у м’язах.
 9. Синдром енцефалопатії виникає у хворих в тяжкому стані у результаті
загибелі великої кількості гепатоцитів і характеризується розвитком
функціональної недостатності печінки, збудженням або депресією,
сонливістю, зниженням пам’яті, неадекватністю поведінки, дезорієнтацією в
часі та просторі і навіть виникненням коми.
 Критерії діагностики хронічного гепатиту за
даними об’єктивних ознак

 1. Жовтяниця різної інтенсивності (спочатку з’являється

іктеричність склер і м’якого піднебіння), яка має шафрановий та
червонуватий відтінок внаслідок розширення судин шкіри, але
при тривалому перебігу хронічного гепатиту набуває оливкового
та зеленуватого відтінку (перетворення білірубіну в білівердин), у
поєднанні зі свербежем шкіри, розчухуваннями.
 2. Ксантоми та ксантелазми проявляються утворенням жовтуватих
внутрішньошкірних бляшок, які піднімаються над рівнем шкіри і
локалізуються на кистях рук, стопах, ліктях, колінах тощо
(ксантоми), або холестеринових бляшок на повіках (ксантелазми
 Критерії діагностики хронічного гепатиту
за даними об’єктивних ознак

 3. Висип на шкірі виникає у результаті зменшення в крові кількості

факторів згортання крові (фібриноген, протромбін тощо),
гіпокоагуляції та підвищеної кровоточивості. Поряд із цим зниження
функції ретикулоендотеліальної системи та активація фібринолізу
спричиняють розвиток синдрому ДВЗ і появу на шкірі та слизових
оболонках петехіальних висипів і крововиливів у вигляді синців,
носових, маткових і шлунково-кишкових кровотеч.
 4. «Печінкові» знаки (зумовлені гіперестрогенемією) проявляються
виникненням судинних зірочок, печінкових долонь, випадінням
волосся, гінекомастією (збільшенням грудних залоз у чоловіків),
появою стрій
 Критерії діагностики хронічного
гепатиту за даними об’єктивних ознак
 5. «Барабанні палички»: пальці рук набувають такого вигляду внаслідок
порушення обміну білків і розростання надкісниці. 6. Набряки на нижніх
кінцівках, пізніше — асцит, зумовлені порушенням білкового обміну,
гіпоальбумінемією або розвитком портальної гіпертензії.
 7. Синдром гепатомегалії характеризується збільшенням печінки в результаті
інфільтрації її тканин імунокомпетентними клітинами, розвитком холестазу,
порушенням кровообігу в системі портальної вени. При пальпації печінка
щільна, її край загострений, болючий; поверхня гладка, а наявність горбатості
свідчить про можливу наявність цирозу.
 8. Синдром спленомегалії характеризується збільшенням селезінки при
активному гепатиті у 10–25% хворих.
 9. Синдром портальної гіпертензії характеризується порушенням венозного
відтоку крові з непарних органів черевної порожнини внаслідок затруднення
кровотоку в ворітній вені (латентний синдром проявляється метеоризмом;
виражений — асцитом, розширенням вен стравоходу, головою медузи
Барабанні палочки

Судинні зірочки

Іктеричність
склер
Асцит
 Інструментальні критерії хронічних гепатитів

 Нормативи УЗД печінки та селезінки: УЗД печінки в нормі: передньо-задній розмір

правої частки по середньоключичній лінії — 8,1–10,6 см; товщина лівої частки по
серединній лінії — 5,6–8,2 см; краніокаудальний розмір правої частки — 1,5–10,5 см;
краніокаудальний розмір лівої частки — 1,6–8,3 см; довжина в поперечній площині —
14–19 см
 УЗД портальної вени та її гілок у нормі
 : діаметр — 0,9–1,3 см; площа поперечного перерізу — 0,28–0,85 см2; швидкість
кровотоку після їжі підвищується на 50%; діаметр селезінкової вени — 4,2–6,2 мм, при
венозній гіпертензії — 2 см.
 УЗД селезінки в нормі: поздовжній розмір — 8,5–11 см; поперечний розмір — 3,5–5
см; товщина — 1,0–3,7 см; відстань від верхнього полюса до нижнього — 1,8–5,8 см.
 При хронічному гепатиті визначається гепатомегалія; край печінки нерівний, багато
дрібновогнищевих ущільнень; структура неоднорідна, чергування підвищеної та
зниженої ехогенності (плямистість); інколи збільшена селезінка; спостерігається
розширення та звивистість печінкових вен
 Інструментальні критерії
хронічних гепатитів
 2. Радіоізотопні критерії: час напіврозпаду кліренсу крові
збільшується до 6 хв (норма — 3 хв); час максимальної
концентрації — до 35 хв (норма — 26 хв); час напівперіоду
екскреції — до 170 хв (норма —129 хв); сцинтиграфічно
визначають збільшення розмірів печінки (правої та лівої долі);
ізотоп розповсюджується в печінці нерівномірно (особливо
знижується інтенсивність зображення правої долі); нерідко
спостерігається накопичення фармпрепарату в селезінці.
УЗ-діагностика – нормальна
стр-ра печінки
 Ехографічне зображення хронічного
гепатиту.

Ехогенність паренхіми
відносно підвищена и
неоднорідна, що зумовлено
чергуванням множинних
дрібних, лінійних ділянок
підвищеної ехогенності і
ділянок дещо зниженої
ехогенності
 Ехографічне зображення хронічного
гепатиту.

Ехографічне зображення
хронічного гепатиту.
Ехогенність паренхіми
відносно підвищена і
неоднорідна, що зумовлено
чергуванням множинних
дрібних, лінійних ділянок
підвищеної ехогенності і
ділянок дещо зниженої
ехогенності. Косий зріз
вздовж правої реберної
дуги.
 Діагностичні критерії вірусних гепатитів:
4.Специфічна діагностика:

Хронічний вірусний гепатит В Хронічний вірусний гепатит С

Реплікатив-нивна Інтегратив- Фаза реактивації Латентна

фаза на фаза
фаза
НBsАg, НBеАg, НЬsАg,
анти-HBc Ig M, анти-HBc Ig анти- HCV Ig M, анти- HCV Ig G
ДНК HBV G, анти РНК HCV
НЬеАg
Критерії основних лабораторних синдромів при
хронічному гепатиті
1. Синдром цитолізу. Синдром холестазу.
Індикаторні ферменти: Екскреторні ферменти:
АлАТ ↑; АсАТ ↑; альдолаза лужна фосфатаза ↑; 5-
↑; глутаматдегідрогеназа ↑;
нуклеотидаза ↑; гамма-
орнітин-
карбамілтрансфераза ↑;
глутамілтранспептидаза ↑;
ЛДГ (5-та фракція) ↑; ХС ↑; зв’язаний білірубін
залізо ↑; вітамін В12 ↑; ↑; жовчні кислоти ↑.
вільний та зв’язаний
білірубін ↑
 Критерії основних лабораторних
синдромів при хронічному гепатиті
3. Синдром імунного
запалення. загальний білок
↑; гамма-глобуліни синдром недостатності
(абсолютні і відносні) ↑; Ig синтетичної функції печінки.
G, Ig A, Ig M ↑; осадові Інкреторні ферменти:
проби ↑; ревматоїдний холінестераза ↓;
фактор +; антитіла до церулоплазмін ↓; ХС ↓;
мітохондрій + (первинний загальний білок ↓; альбуміни
біліарний ЦП); реакція ↓; гамма-глобуліни ↓;
Вассермана +; ANA, SMA + протромбін ↓; фібриноген ↓.
(І тип аутоімунного
хронічного гепатиту); анти-
LKM + (ІІ тип аутоімунного
хронічного гепатиту); SLA,
LP + (ІІ тип аутоімунного
хронічного гепатиту
 Основні принципи лікування
 Дієта №5 (обмеження жирної, виключення смаженої іжі).
 Виключення, токсичних впливів медикаментів, алкоголю, професійних
шкідливостей (пари бензину, лаків, фарб).
 Етіотропне лікування (противірусна терапія при гепатитах вірусного
генезу).
 Патогенетичне лікування (використання глюкокортикостероїдів,
цитостатиків)
 Лікування гепатопротекторами
 Симптоматичне лікування (дезінтоксикаційна, загальнозміцнююча
терапія, вітамінотерапія)
 Рекомендовані комбінації препаратів і режими застосування для
лікування HCV-інфекції в Європі (EASL, 2018)
Препарат Форма випуску Спосіб
застосування, доза
Пангенотипічні препарати чи їх комбінації

Софосбувір Таблетки 400 мг 1 таб. вранці

Софосбувір/Велпатасвір (1-6) 1 таб. 400 мг/100 мг 1 таб. 1 раз/добу
Софосбувір/Велпатасвір/ 1 таб. 400 мг/100 мг/100 мг 1 таб. 1 раз/добу
Воксілапревір (3)
Глесапревір/Пібрентасвір (1-6) 1 таб. 100 мг/40 мг 3 таб. 1 раз/добу

Специфічногенотипічні препарати чи їх комбінації

Софосбувір/Ледіпасвір (1,4, 5,6) 1 таб. 400 мг/90 мг 1 таб. 1 раз/добу

Парітапревір/Омбітасвір/ 1 таб. 75 мг/12,5 мг/50 мг 2 таб. 1 раз/добу
Ритонавір +
Дасабувір (1b) 1 таб. 250 мг 1 таб. 2 раз/добу
Гразопревір/Елбасвір (1,4) 1 таб. 100 мг/50 мг 1 таб. 1 раз/добу
Тривалість лікування становить 8-12 тижнів
 Гепатопротектори
- З метою нормалізації функціональної активності печінки, підсилення регенераторно-репаративних процесів,
відновлення гомеозтазу, підвищення стійкості печінки до дії патогенних факторів

Група гепатопротекторів Представники

Препарати біофлавоноїдної Карсіл, легалон, гепабене,
природи (на основі хофітол, дарсіл по 1-2 таб.
росторопші плямистої, 3 рази/добу
куркуми довгої, артишока
польового, гороху
посівного, вільхи клейкої)

Ессенціальні фосфоліпіди Ессенціале-Н, енерлів,

ліволін 1-2 капс 3 р/д

Препарати - донатори Гептрал 400 мг х 2р\д в\в

тіолових сполук
Гепатопротектори
Група Представники
гепатопротекторів

Амінокислоти Глутаргін 40 % 5 мл. в/в

крап.на фіз.р-ні, 1 таб. 3
р/добу; Цитраргінін 1амп
х3р\д,
Гепа-мерц 5г\д, Орніцетил
2-6г в\в, в\м;
Гепасол А 500 мл в/в крап

α- ліпоєва кислота Берлітіон, діаліпон 300- МО

на фіз.р-ні в/в крап. 2
р/добу, таб. 300 мг. 2 р/добу

Препарати Урсофальк, урсосан капс.

урсодезоксихолево 250 мг (10-15 мг/кг/добу)
ї кислоти