КИЇВСЬКИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОРИСА
ГРІНЧЕНКА

ООН і боротьба з
тероризмом

Підготували Коломієць С., Стрельчук М., Строкань Т., Вербовецька О.

Прага, 21 січня 2003 – Під час понеділкового
засідання Рада безпеки ООН одноголосно ухвалила
Декларацію з закликом до міжнародної спільноти
посилити боротьбу з міжнародним тероризмом.
Під час виступу на засіданні Генеральний секретар
ООН Кофі Аннан підкреслив, що зростаюча загроза
тероризму нині впливає на всі аспекти діяльності
ООН – від питань економічного розвитку до
дотримання прав людини.
Тероризм в усіх його проявах, мовиться в Декларації
Ради безпеки ООН, створює серйозну загрозу мирові
і безпеці у світі. Кожен акт терору є злочинний і не
має жодного виправдання, незважаючи на мотиви,
тому завжди і безапеляційно повинен бути
засуджений, особливо терор, спрямований проти
цивільного населення.
Автори декларації звертають особливу увагу на
небезпеку доступу міжнародних
терористичних угруповань до ядерної, хімічної
і біологічної зброї. Із цієї причини слід відтяти
ці групи від здобування фінансових засобів для
їхньої діяльності, зокрема повести боротьбу з
організованою злочинністю, виробництвом і
контрабандою наркотиків, відмиванням
грошей, а також нелегальним продажем зброї.
При цьому учасники засідання, й зокрема Кофі
Аннан, не називаючи поіменно жодну з країн,
закликали не використовувати кампанію боротьби
проти тероризму для виправдання розправ над
політичною опозицією всередині цих країн або
погроз іншим країнам.
Декларація Ради безпеки закликає, зокрема,
країни – члени ООН:

по-перше, негайно розпочати превентивні акції

з метою припинити активну чи пасивну
підтримку тероризму;

по-друге, ратифікувати угоду ООН з 1999 року у

справі боротьби з фінансуванням терористичних
груп, особливо мережі Аль-Кайда і споріднених
угруповань;
по-третє, притягти до відповідальності тих, хто планує терористичні акти, фінансує їх або
надає терористам притулок;

по-четверте, наладнати співпрацю з Радою безпеки у цій ділянці і зобов’язати усі країни –
члени ООН представити звіти до 31 березня цього року;

по-п’яте, посилити співпрацю в боротьбі з тероризмом між окремими країнами на двобічній

основі.
 Оскільки значний сегмент тероризму спричинюється агресивними діяннями держави, цілком логічно,
що певні можливості протидії тероризму можуть бути реалізовані через міжнародно-правовий вплив на
агресію як злочин за міжнародним правом.

Про взаємозв’язок і співвідношення тероризму й агресії свідчить зміст перших проектів визначення
агресії, які враховували, що злочини проти миру виражаються також і в актах побічної агресії, які тісно
переплітаються з тероризмом. Так, у проекті Визначення агресії, який було внесено до Спеціального
підкомітету ООН 24 серпня 1953 p., передбачались такі форми побічної агресії:

- заохочення підривної діяльності проти іншої держави (терористичні акти, диверсії тощо);

- сприяння розпалу громадянської війни в іншій державі;

- сприяння внутрішньому перевороту в іншій державі або зміни її політики на догоду агресору.
Організація Об’єднаних Націй ще тоді визнавала тероризм небезпечним різновидом агресивної
діяльності. Так, Проект кодексу злочинів проти миру та безпеки людства, що розроблений III
сесією Комісії міжнародного права та внесений на VI сесію Генеральної Асамблеї ООН, відніс до
злочинів проти миру та безпеки людства поряд з агресією, погрозою агресією й іншими
злочинами також «здійснення або заохочення владою будь-якої держави терористичної
діяльності в іншій державі або допущення владою будь-якої держави організованої діяльності,
розрахованої на вчинення терористичних актів в іншій державі».
Як уже було зазначено, взаємозв’язок між агресією й
тероризмом має корелятивний характер. Агресивна
війна або збройний конфлікт, породжений агресією
однієї зі сторін, безумовно, містить терористичні
злочини або, щонайменше, діяння терористичного
характеру, елементи терористичних методів.
Водночас, сучасний «глобальний» тероризм важко
уявити без наявності в ньому агресії як у прямих
формах (як це відбувається, наприклад, в Іраку), так
і в побічних проявах через економічний тиск,
організацію заколотів, переворотів, сприяння
формуванню антиурядових збройних формувань
тощо.
 Тероризм можна визначити як породження агресії, її складову, точніше складову змісту
притаманних їй дій. З іншого боку, тероризм можна розцінювати як форму розвитку агресії, її сучасний
прояв. Водночас, важко заперечити те, що агресія загрожує існуванню людства саме з огляду на
терористичну суть, що несе страждання, страх, жах великій кількості безвинних людей.

Таким чином, правове регулювання протидії агресії та пов’язаних із нею міжнародних

правопорушень могло б мати наслідком дієвий вплив на тероризм, суттєве обмеження сфери його
застосування.

Але, на жаль, міжнародне право в частині, що покликана регулювати агресію, залишається

недосконалим. З огляду на історію питання, доводиться констатувати, що дійти порозуміння щодо
загальноприйнятного поняття агресії (так само, як, до речі, й тероризму) не вдалося. Ані пакт Бріана-
Келога (1928), ані Статут Організації Об’єднаних Націй такого визначення не містить.
 Джерела

URL: https://www.un.org/counterterrorism/ (дата звернення 03.10.2023)

URL:
https://disarmament.unoda.org/counter-terrorism/united-nations-counter-terr
orism-strategy/
(дата звернення 03.10.2023)
Дякуємо за увагу!