МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ СТОЛИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА

ГРІНЧЕНКА
ФАКУЛЬТЕТ ПРАВА ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Кафедра міжнародних відносин

Спеціальність 291 «Міжнародні відносини,
суспільні комунікації та регіональні студії»
Освітня програма 291.00.02 «Регіональні студії»

Семінарське заняття № 3
на тему:
Докази існування Бога Фомою Аквінським: міф чи реальність?

Підготували Стрельчук М.,

Строкань Т., Коломієць С.,
Вербовецька О.
ЗМІСТ

1. Вступ

2. П'ять доказів існування Бога

3. Критика доказів

4. Висновок

5. Список використаних джерел

1. Вступ

Питання про існування Бога протягом століть залишається одним із

найактуальніших у філософії та теології. Середньовічний філософ Фома
Аквінський запропонував п'ять знаменитих доказів буття Божого, які й
досі створюють полеміку й дискусії.

2. П'ять доказів існування Бога

1. Доказ від руху: все у світі перебуває в русі, а будь-який рух

потребує першодвигуна, яким і є Бог.

Викладаючи свої 5 доказів буття Бога, Фома Аквінський має їх у певному
порядку. Починає він з того, що бере за основу істину, яка стверджує
безперервність руху всього сущого в цьому світі. Тут з ним важко не
погодитися, оскільки, як відомо, всі матеріальні об'єкти, від крихітного
атома до космічних тіл знаходяться в постійному русі. Навіть гора, що
утворилася мільйони років тому, або шафа, яка не один рік стоїть у кутку
кімнати, роблять безперервний шлях разом з нашою старенькою Землею.
Однак найпростіший досвід показує, що перш ніж покотиться віз, її
потрібно зрушити з місця, і яхта не попливе до тих пір, поки її вітрила не
наповниться вітром. Простіше кажучи, для того щоб щось змістилося і
почало свій шлях, потрібен поштовх - імпульс. Що ж у такому випадку
дало початок всеосяжному процесу світового руху? Раз воно є очевидним
фактом, то має існувати і його неочевидне для нас джерело, яким, за
твердженням Фоми Аквінського, може бути тільки Бог. Це перше з 5
доказів буття Бога Фоми Аквінського в наші дні отримало назву
"кінетичного".

2. Доказ від причинності: все у світі має свою причину, а ланцюжок

причин не може бути нескінченним, тому має існувати

першопричина - Бог.

Продовжуючи свої міркування, шановний богослов зупиняється на тому,

що кожен об'єкт навколишнього нас реальності - це не що інше, як
наслідок якоїсь упроваджувальної причини. Колос росте з насіння, всяка
жива істота, включаючи й людину, з 'являється на світ з материнського
чрева, дим підіймається в небо від вогню і так далі.

При цьому багатомудрий Фома досить дотепно зауважує, що жоден

матеріальний об'єкт не може бути причиною появи самого себе, інакше б
довелося визнати, що він існував ще раніше, ніж опинився на цьому світі.
Простіше кажучи, яйце не може саме себе знести - потрібна курка, а
будинок не побудується сам по собі - для цього необхідний будівельник.

Таким чином, слід визнати, що кожен об'єкт цього світу є результатом

довгого ланцюга наслідків і причин, початком якої є якесь першоджерело.
Оскільки він знаходиться на початку ланцюга, то його існування не можна
розглядати як наслідок попереджуючої його причини (його просто немає),
і в той самий час саме він повинен бути причиною появи всіх наступних
ланок. Звідси напрошується висновок, що якби його не існувало, то не міг
виникнути та подальший ланцюг причин і наслідків, а, отже, нічого у світі
не існувало. У своїх 5 доказах буття Бога цю першопричину всього сущого
Фома Аквінський називає Творцем Всесвіту.
 3. Доказ від можливості та дійсності: все у світі є можливим, а не

дійсним, і лише Бог володіє необхідним буттям.

Наступний аргумент, так само як і всі 5 доказів буття Бога Фоми

Аквінського, спирається на закон причини й слідства. Однак хід думки в
ньому дещо інший. Богослов бере за основу положення, що кожна річ
володіє можливістю як потенційного, так і реального буття. Іншими
словами, вона може існувати на світі, а може і ні.

Однак якби всі речі перебували лише в стані нереалізованої потенції, то на

світі взагалі нічого не було. Відповідно, повинна бути якась рушійна сила,
що виробляє їх перехід з потенційного в реальний стан, і нею, на думку
Фоми Аквінського, може бути тільки Бог. На цьому він засновує свій 3
доказ існування Творця світу.

4. Доказ від ступенів досконалості: у світі є різні ступені

досконалості, а значить має існувати міра досконалості, якою є Бог.

Сучасні дослідники вказують на витоки філософії Фоми Аквінського. 5

доказів буття Бога, як і ряд інших його робіт, багато в чому співзвучні
положенням Арістотеля (IV століття до н. е.), що стало основою
сформульованих ним законів формальної логіки. Зокрема, давньогрецький
філософ стверджував, що всьому сущому у світі відповідає певний ступінь
досконалості, однак, пізнається вона лише в порівнянні з чим-небудь
іншим. Простіше кажучи, поняття досконалості відносно, і залежить від
того, з чим порівнювати даний предмет.

Саме це твердження лягло в основу четвертого з 5 доказів буття Бога

Фоми Аквінського. Коротко його можна сформулювати наступним чином:
якщо про ступінь досконалості предмета заведено говорити лише через
його порівняння з іншим предметом, значить, повинен існувати якийсь
вищий критерій, що перевершує собою все сутнє в світі. Саме цю межу
досконалості Фома Аквінський і називає Богом. В історію релігії це його
твердження увійшло як "доказ від ступеня досконалості".

5. Доказ від доцільності: у світі спостерігається доцільність та

гармонія, що свідчить про розумного Творця - Бога.

Подібно до того, як всі 5 доказів буття Бога Фоми Аквінського орієнтовані

на першопричину явища, так само побудовано та останнє його
твердження. У ньому він звертає увагу на осмисленість і доцільну
спрямованість всього, що відбувається у світі. Особливо це помітно на
прикладі живих істот, серед яких головне місце по праву відведено
людині.

У своїх міркуваннях італійський богослов підкреслює, що все живе на

світі, усвідомлено чи ні, прагне до досягнення якоїсь раціональної мети.
Нею може бути продовження роду, створення більш комфортних умов
існування і так далі. Іншими словами, світ цілеспрямовано рухається на
краще. З цього філософ робить висновок, що у цього постійного і
всеосяжного процесу має бути рушійний початок - якась вища істота, що
визначає напрямок руху, і створює передумови для його здійснення.
Такою вищою істотою, згідно з теорією Фоми Аквінського, є Бог.

3. Критика доказів

Докази Фоми Аквінського протягом століть піддавалися критиці з боку як

філософів, так і теологів. Деякі з основних заперечень:

● Логічні помилки: критики вказують на логічні неточності та хибні

міркування в деяких з доказів.

 ● Необґрунтовані твердження: деякі твердження, на яких
ґрунтуються докази, не мають достатнього обґрунтування.
● Незалежність від віри: докази не дають остаточної й переконливої

відповіді для тих, хто не поділяє теологічних передумов.

4. Висновок

Незважаючи на критику, докази Фоми Аквінського й досі залишаються

важливим етапом у розвитку теології та філософії. Вони стимулювали
дискусії й розробку нових аргументів щодо буття Божого.

Питання про існування Бога й далі залишається відкритим, адже жоден з

аргументів не дає остаточної й беззаперечної відповіді.

5. Список використаних джерел

1. Тома Аквінський. Сума теології.

2. Копнін В. В. Логика средневековья.

3. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины.

4. Князев А. А. Доказательства бытия Бога.