ВПРОВАДЖЕННЯ

ТЕЛЕМЕДИЦИНИ В
ПРАКТИКУ СІМЕЙНОГО
ЛІКАРЯ
Телемедицина
■ Т е л е м е д и ц и н а (від грец. tele — дистанція, лат. meder —
лікування) — напрямок медицини, а саме комплекс дій,
технологій та заходів, щ о застосовуються при наданні
медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного
зв'язку у вигляді обміну електронними повідомленнями (у
випадках, коли відстань є критичним чинником).
■ Про телемедицину в Україні все частіше говорять в контексті
поширення коронавірусу COVID-19 як про альтернативу
прямим візитам до лікарів первинної медичної допомоги.
Кількість людей, які користуються послугами телемедицини,
зростає з к о ж н и м днем. Телемедичні проекти в Західній
Європі і Північній Америці стартували значно раніше, н і ж в
Україні. Тому якщо у нас ця галузь лише формується, то за
кордоном вона переживає бурхливе зростання.
Перспективи телемедицини в Україні

■ Пацієнти о т р и м а ю т ь д о с т у п д о більш ш ир ок о г о списк у послуг, а час

очікування онлайн-прийому у лікаря скоротиться. Опитування
показують, щ о у с е р е д н ь о м у час, витрачений на похід д о лікаря разом з
дорогою т а чер г а ми у стіна х поліклініки, станов ить близько 2 годин.
Н а томість онлайн-прийом у фор ма ті первинної консультації триває у
с е р е дн ь о м у 15-20 хв.
■ Передбачається, щ о т е л е ме дич на і офлайн-база (тобто да ні на папері,
які зберігаються в звичайних поліклініках) об'єднаються, і вся
інформація про здоров'я л ю д е й б у д е зберігатися у цифр ов ому форматі.
Я к відомо, Україна з на ходит ь ся на ц ь о м у шляху, і eHealth у ж е д а є
м о ж л и в і ст ь ш в и д к о о т р и м а т и м е дичну інформацію, а лікарям —
правильно ст а в и ти діагноз з ур а хув а нням цілісної к а р т ини здоров’я
пацієнта.
■ Ва р то очікувати, щ о т е л е м е д и ц и н а в ключа тиме в себе м і ж н а р о д н е
співробітництво лікарів — л ю д я м більше не д о в е д е т ь с я їздити на
консультації в інш у країну.
■ Телемедицина — оптимальне
р і ш е н н я д л я насе ле ння,
яке проживає у віддалених
і сільськи х місцево стях з
низькою до ступн істю ме д и ч н и х
по слуг і нестачею персоналу.
Технології телемеди ч но го
зв'язку і телеметрії здатні
д о ла т и територіальні і часові
бар'єри м і ж ме д и ч н и ми
працівниками і пацієнтам,
н е за ле жн о від місця
перебування.
Перешкоди до введення і активного
застосування телемедицини
■ Інтернет-покриття і технічне о б л а д н а н н я
Можливості застосування онлайн-консультацій обмежені
нестабільністю підключення до Інтернету по областях, за м е ж а м и
великих міст. Загалом, для телемедицини використання відеозв'язку
потрібно не за вжди — іноді вистачає і простого телефонного дзвінка.
Проте навіть 3G-покриття є далеко не скрізь по Україні.
У березні 2019 року було проведене онлайн-анкетування 1108 лікарів
первинної ланки, які працюють у населених пунктах з чисельністю
населення до 100 тис. осіб у п’яти областях (Дніпропетровській,
Кіровоградській, Полтавській, Рівненській, Харківській).
Результати цього опитування спростували поширену тезу, щ о
впровадження телемедицини є неможливим в Україні, особливо в сільській
місцевості, через погане забезпечення комп’ютерами і недоступність
інтернету. Насправді, за свідченнями лікарів, 94% з них мають
персональний комп’ютер на своєму робочому місці, а 90% — мають доступ в
інтернет з комп’ютера на своєму робочому місці постійно або більшу
частину часу.
Разом з тим, очевидні такі перешкоди:

• перебої в роботі Інтернет-каналів м о ж у т ь призвести д о за тр имок при

передачі зображень;
• низька якість або і відсутність апаратного забезпечення (наприклад, веб-
ка м е р і засобів телеметрії) о б м е ж у є ефективність дистанційної діагностики;
• можл иві проблеми несумісності програмного забезпечення і збої обладнання
або комп'ютер них систем;
• низьке покр иття інтернет-зв'язку о б м е ж у є використання відеоконференцій
в реальному часі.
Необхідно враховувати вартість апаратного т а програмного забезпечення
телемедицини, тобто економічну доцільність впровадження, не тільки дл я
комерційних, а й дл я д е р ж а в н и х лікувальних закладів. Крім того, програмно-
апаратні засоби повинні м а т и простий інтерфейс дл я користувачів, зокр ема
лікарів т а пацієнтів.
Навички медперсоналу

■ Недоліки інтернет-покриття, в поєднанні з нестачею техніки, є

серйозною п е р е ш к о д о ю на ш л я х у впро вадження т е л е м е д и ц и н и в
Україні. Чи ж д о ст а т н ь о н а ш и м лікарям необхідних навичок д ля
роботи з технікою і чи не б у д е страху за необхідності
відповідати за до ро ге обладнання, яке м о ж е зламатися?
■ Таким чином, медиків варто було б спочатку спеціально навчити.
Б р а к персоналу, щ о володіє ко мп'ютерно ю грамо тністю і ма є
досвід роботи з ко мп'ютерно ю технікою, в поєднанні з тривалим
про цесом освоєння ме д и ч н и х приладів, щ о працюють з
підключенням д о комп'ютера, м о ж е т а к о ж п е р е ш к о д ж а т и
по ширенн ю телемеди цин и.
■ Проте сьогодні існує велика кількість про грам т а ініціатив із
по кращенн я цифрової грамотно сті медич но го персоналу, а
володіння ко мп 'ютеро м стає є нормою сучасного жи т т я.
Правова база
Правові питання є однією з основних п е р е ш ко д для впровадження т е ле м е диц и ни у всьому
світі, не тільки в Україні. До основних правових проблем належать:
• не до статн іст ь правової бази й стандартів, щ о дозволяють надават и телемедичні
послуги;
• недоліки політики у сфері захисту приватного ж и т т я пацієнтів і конфіденційності при
передачі, зберіганні т а обмін дан и м и м і ж медичними працівниками;
• питання аутентифікації медичних фахівців, зокрема, при роботі з електронною
поштою;
• юридична відповідальність медичних фахівців, щ о н адаю т ь послуги телемедицини;
• відсутність повноцінної законодавчої пі дт р им ки пр акт и ки віддаленої діагностики в
Україні т а ін.

■ В Україні порядок наданн я медичної допомоги із застосуванням т е л е м е ди ц и н и

визначається наказами МОЗ від 26.03.2010 р. №261 «Про впровадження т е ле м е диц и ни в
з акладах охорони здоров’я» т а від 19.10.2015 р. №681 «Про з ат ве р дже нн я нормативних
документів щ о д о застосування т е л е м е ди ц и н и у сфері охорони здоров’я».
■ Під час проведення телемедичного консультування застосовують уніфіковані клінічні
протоколи, с т ан дар т и медичної допомоги, з ат ве р дже ні наказами МОЗ, вимоги
законодавства, деонтологічні рекомендації щ о д о згоди пацієнта т а права пацієнта на
т аємн ицю про ст ан здоров’я.
Ментальні бар'єри
■ Однією з п е р е ш к о д впро вадження т е л е м е д и ц и н и є к о мп лек с
л ю д с ь к и х і к у ль т у рн и х факторів. Деякі пацієнти і медич ні
працівники чинять опір застосуванню сучасних цифрових
м о д е л е й лікування, які відрізняються від традиційни х підходів
або місцевої практики. Інші ж — просто не володіють д о ст а т н ь о ю
обізнаністю в галузі використання методів телемеди цин и.
■
Найбільш значною перешко дою, за д а н и м и зарубіжних
до сліджен ь, є психологічні т а культурні відмінності м і ж
паціє нтами (особливо з малозабезпечених верств населення) і
по стач альниками ме д и ч н и х послуг. Опитування жи т е лів
віддалених населених пунктів України показало, щ о багато хт о
взагалі не знає про телемеди цин у .
■ Таким чином, існує потреба постійно про водити освітні захо ди з
по ширенн я інформації с е р е д населення про т а к и й в и д по слуг
т а його переваги.
Висновки

■ Україна знаходиться на початковому етапі по використанню засобів

цифрової медицини. Наприклад, сьогодні м о ж н а через мобільний
д о д а т о к знайти лікаря, записатися на онлайн-прийом чи укла сти
декларацію.
■ Проте є р я д невирішених проблем, се р е д яких: не дост а т ня
проінформованість про ефективність т е л е м е д и ц и н и се р е д населення,
відсутність мотивації лікарів д о застосування телемедичних
інструментів в роботі, недоліки нормативно-правової бази, але
найбільше — об м е ж е н ня в апаратно-технічному забезпеченні. Д е щ о
м о ж н а вирішити ш л яхо м збагачення досвіду використання ІТ-
технологій, о д н а к отримання дер ж а в ної т а інституційної підт р имк и
м о ж е бути вирішальним фа ктор ом д л я успіху телемедицини.