Рідна школа (товариство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Рідна Школа» (до 1926 — Українське Педагогічне

Товариство) — освітньо-виховне товариство, Рідна школа
засноване 1881 року у Львові як «Руське Товариство Тип організація
Педагогічне» (РТП). 1912 року перейменоване на освітня організаціяd
«Українське Педагогічне Товариство» (УПТ), в 1926-
Засновано 1881
го — на «Рідна Школа».
Розпущено 1939
Сфера педагогічна освіта

Зміст Штаб-квартира Львів

Друкований орган Дзвінок (журнал) і
Діяльність
Учитель (журнал)
Мета Членів 4800 ± 100, 31 600 ±
Педагогічно-освітні завдання 100 і 105 000 ± 100
Освітня робота
Провід
Членство і структура
Відновлення діяльності в незалежній Україні
Мета організації
Реалізовані проекти
Див. також
Джерела та література
Посилання

Діяльність
Працювало над вирішенням проблем освіти українського населення (початкова школа, середнє
шкільництво, вища школа), та наданням моральної і матеріальної допомоги учням і студентам.

Видавало дитячу літературу, журнал «Дзвінок» (1892—1914), журнал «Учитель» (1889 — 1914),
шкільні підручники і читанки, щорічний календар.

Клопотання Товариства до урядових установ сприяли ростові числа шкіл з українською викладовою
мовою.

У міжвоєнний період Товариство взяло під свою опіку всі приватні школи Східної Галичини. Однак
польські власті не давали можливості розгортати діяльність товариства на північно-західних землях
(Холмщина, Підляшшя, Волинь).

Діяльність Товариства припинена 1939 року радянською владою.

Мета
Загальна мета Українського Педагогічного Товариства: (тут же збережено мову оригіналу)

а) «промишляти над потребами руского народа на поли шкіл народних, середних і

висших, займатися оснуванем руских шкіл і піддержувати справи вихованя
публичного і домашного на основі матерного язика;
б) подавати членам поміч так моральну, як і матеріальну».

Педагогічно-освітні завдання
Завдання Українського Педагогічного Товариства:

організувати боротьбу за українську школу в Галичині (1881 на понад 3 000 українських

громад було всього 1529 шкіл з українською мовою навчання) шляхом меморіалів і
петицій до влади і поширення зацікавлення шкільними справами серед загалу
українського суспільства;
творити бурси для сільської молоді у Львові (1905–1904) і на провінції (16), щоб
уможливити їй науку у середніх школах;
видавати дитячу літературу і книжки для широких мас белетристичного і науково-
популярного змісту (з 1886 у видавництві «Бібліотека для молоді», до 1906 — 118 кн.),
дитячий журнал «Дзвінок» (1892–1914), шкільні підручники й читанки, щорічний настінний
календар (з 1889);
присвячувати увагу професіональним справам учительства (аж до постання 1905 з
ініціативи Товариства (на той час РТП) товариства «Взаємна Поміч Українського
Вчительства», частково пізніше) та видавати педагогічний журнал «Учител» (1889—1914);
організувати приватне шкільництво (1898 — перша українська виділова дівоча школа ім.
Шевченка у Львові, 1903 — дівоча учительська семінарія у Львові і 1907 — школа вправ
при ній, 1908 — перша сільсько-народна школа у Зарваниці). Товариство творило філії
(перша 1888 у Щирці); 1906 їх було 33, а число членів збільшилося з 83 (1881) до 943
(1900) і 3000 (1906).

Освітня робота
У 1912 році на підставі зміненого статуту Товариство прийняло
назву — «Українське Педагогічне Товариство» (у скороченні:
УПТ). Філії Товариства названо кружками, що об'єднувалися на
певній території в Союзи кружків, так що УПТ стало автономно-
федеративним товариством. До Першої світової війни УПТ
присвячувало більш уваги відкриттю нових шкіл, зокрема
середніх,— і курсів підготовки сільської молоді до гімназій і
учительських семінарій. УПТ організувало курси для
неписьменних, відкривало бібліотеки, поширювало мережу бурс
(між роками 1907–1914 їх постало 26) і розгортало видавничу
діяльність.

У 1914 УПТ охоплювало 18 народних шкіл, 38 підготовчих курсів,

7 гімназій. Членство зросло до 4814 членів, згуртованих у 59
кружках. Єдиним недоліком українського приватного
шкільництва — це роздвоєння його роботи: ним керували у 1910–
1914 як і УПТ, так і Крайовий Шкільний Союз, до складу якого
входило УПТ, з тим, що компетенції обох установ осталися нечітко розмежовані. Клопотання УПТ в
урядових установах спричинилися деякою мірою до збільшення мережі українських народних
(1914 р. — 2510) і середніх (6 гімназій, 10 утраквістичних семінарій) шкіл у Галичині.

Провід
Визначнішими головами Руского (Українського) Педагогічного Товариства до 1918 були: Амвросій
Яновський (перший голова), о. В. Ільницький, о. Іван Чапельський, Олександр Барвінський, Едвард
Харкевич, Ілля Кокорудз, Остап Макарушка, о. Т. Войнаровський; ін. діячі: о. О. Базюк, Анатоль
Вахнянин, Григорій Врецьона, Ростислав Заклинський, Костянтина Малицька, Кость Паньківський,
Юліан Романчук, о. Олександр Стефанович, Володимир Шухевич та ін.

Під час світової і визвольної воєн діяльність УПТ занепала: довелося працювати в умовах ліквідації
українських народних шкіл польською владою (залишилося лише 352 школи з укрмовою навчання) і
неприхильності польської влади. Аж зі зміною статуту 1924 умови праці УПТ дещо покращали,
попри те, що не було дозволено УТП поширити діяльність на північно-західні землі.

У 1926 році змінено назву УПТ на «Рідна Школа», дарма що назвою «Рідна Школа» користувалися і
раніш.

Членство і структура
Членство в «Рідній Школі» було одноступневе, товариство очолювала Головна Управа у Львові,
обрана на Загальних з'їздах «Рідної Школи». Низовими клітинами були гуртки «Рідної Школи»;
посередніми орг. ланками — повітові Союзи кружків; у тих повітах, де їх не було, керівництво вели
гуртки «Рідної Школи» у пов. м. Число гуртків і їх членство постійно зростало так, що 1939 55 %
українських місцевостей у Галичині мали свої гуртки «Рідної Школи», а членство «Рідної Школи»
охоплювало близько 8 % українського населення у віці 20 років і більше; число пов. союзів — 30.
Зростання гуртків і членства видно з таблиці:

Зростання гуртків і членства

1914 1930 1939
Кількість гуртків 59 593 2074
Кількість членів (у тис.) 4,8 31,6 105,0

«Рідна Школа» стала в нових умовах ідейною й організаційною централею всього українського
приватного шкільництва в Галичині та очолювала боротьбу за українську школу; вона звертала
головну увагу на розбудову шкільництва всіх видів. Кількість шкіл «Рідної Школи.» і учнів у них (в
дужках у тис.) така:

Кількість шкіл «Рідної Школи» і учнів у них (в дужках у тис.)

1914 1930 1938
Народні 18 81* (6,7) 33 (6,1)
Середні загальноосвітні 7 12 (1,6) 23** (2,5)
Фахові 7 (0,9) 15 (1,5)
* разом із «збірними лекціями»
** у тому числі: 12 гімназій, 11 ліцеїв
Число народних шкіл «Р. Ш.» було невелике (у них вчилося бл. 2 % українських дітей) як через
фінансові труднощі, так і перепони з боку польської влади. У деяких місцевостях їх заміняли так
звані «збірні лекції» — школи без урядової концесії, а після їх ліквідації владою т. зв. «домашнє
навчання» (не більше 10 дітей разом), яке також не розвинулося через переслідування адміністрації
(1938 це навчання вели ледве 4 гуртки). У середніх школах «Р. Ш.» навчалося понад 20 % української
молоді, яка ходила до середніх шкіл. Серед фахових шкіл була одна середня (торг. гімназія у Львові) і
5 фахово — доповнюючих. Разом у всіх школах «Р. Ш.» працювало бл. 350 постійних учителів і
150 — т. зв. доходячих. «Р. Ш.» буйно розвинула у 1930-их pp. сезонові садки (1930 — 41, 1938 —
605 з 22100 дітьми); постійних садків було мало — 3 т. зв. захоронки (120 дітей) і З світлиці (100
дітей). Дошкільній праці допомогло видавництво «Р. Ш.» підручника «Українське дошкілля» (ред. Л.
Ясінчук).

При гуртках «Р. Ш.» творено гуртки доросту «Р. Ш.» (1935 — 16 000 молоді, 1936 — 873 гуртків з 6
188 учнями), але влада їх заборонила (однак, деякі діяли й далі), й згодом виховання молоді велося у
загальних рамках праці гуртків. Бурси «Р. Ш.» втратили значення: їх було в 1938-39 pp. 5 з 151
учнем.

«P. III.» вела також виховно-освітню діяльність для старших за допомогою рефератів (1937 їх було
1761, а слухало — 24524 особи), концертів (306), аматорських і театральних вистав (1560) та
прилюдних виступів шкільної молоді виховних установ «Р. III.» (4 208). Важливе значення мали
різного роду курси (українознавства, для неписьменних, керівниць садків і рідношкільних
керівників, плетіння, куховарства тощо) — разом 64 з 1480 учасниками; ці курси часто заміняли
шкільне навчання. При гуртках діяли бібліотеки (653 з 72 207 книжками і 17 097 читачами, у тому
числі 11 176 молоді), а при Головній Управі «Р. Ш.» педагогічна бібліотека з 2580 книг (всі числа на
193738). Видавнича діяльність була менша, ніж до 1914; з 1932 «Р. Ш.» видавала ілюстрований
журнал «Рідна Школа», що виходив двічі на місяць.

Під польським натиском на оборону українського шкільництва «Р. Ш.» доводилося витрачати більше
енергії, ніж до 1918. Найбільше зусиль коштувало влаштування шкільних плебісцитів за українську
мову у школах — вперше 1924 (понад 600 000 заяв від батьків).

При Головній Управі «Р. Ш.» існувала (у 1930-их pp.) Укр. Порадня для вибору звання (голова
С.Пастернак, секретар В.Метельський) та два підприємства — книгарня (1938 обороти 228 000
золотих — чистий прибуток 3 970 золотих) і видавництво.

До найважливіших імпрез, що їх влаштовувала «Р. Ш.», належали: святкування 50-річчя «Р. Ш.» 1931
—1932 у Львові, на провінції в Галичині й на еміграції, зокрема в США; І Український Педагогічний
Конгрес (2-3 липня 1935) та його завершення — Перша Українська Педагогічна Вистава (Львів,
червень 1938). Щороку перед закінченням шкільного року у Львові і по більших містах відбувалися
рідношкільні Свята Молоді.

Видатки «Р. Ш.» становили на початку 1930-их pp. 2,2 млн золотих річно, 1937—1938 — 1430 500
золотих, прибутки (гол. оплата в середніх і фахових школах, прибутки з видавництва і кооперативи
«Рідна Школа» тощо) становили звич. половину видатків (1937—1938 — 754700). Недобір
покривався з добровільних пожертв громадянства (серед ін. української еміграції за океаном, зокрема
у США) та членських внесків; щороку влаштовувано масові збірки «на коляду» і «на писанку» «Р.
Ш.».

Головами «Р. Ш.» у 1920—1930-х pp. були: Антін Гладишовський, Омелян Терлецький, Броніслав
Янів, Ілля Кокорудз, Іван Галущинський, М. Заячківський, Д. Коренець; ін. діячі «Р. Ш.» (крім
довоєнних): Іван Герасимович, В. Ільницький, Олена Кисілевська, Михайло Климкевич, Мирон
Коновалець (довголітній секретар «Р. Ш.»), Омелян Попович, Олена Степанів-Дашкевич, М.
Терлецький, Лев Ясінчук (делеґат «Р. Ш.». до США) та ін.
Після приходу більшовиків «Р. Ш.» була ліквідована. За німецької окупації більшість її майна
перейшла у власність Українських Освітніх Товариств (вони й виконували частину завдань гуртків
«Р. Ш.») та УЦК і його клітин.

На еміграції подекуди вживають назву «Р. Ш.» установи, що утримують українські школи або ведуть
освітню роботу.

Відновлення діяльності в незалежній Україні

Починаючи з 1987 Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна бере щонайактивнішу участь у пробудженнні
вільного культурного та громадського життя Львова. Участь у створенні Клубу молодих учених.
Участь у створенні Товариства української мови (ТУМ). 1990 року Ірину Калинець обирають
депутатом Верховної Ради України. З травня 1990 працює начальником Львівського обласного
управління освіти. Вона провела реформу школи в напрямку українізації шкільної системи. Ірина
Калинець брала участь у створенні низки нових навчальних закладів (ліцеїв, гімназій, зокрема ліцею
«Героїв Крут».), профільної газети «Основа», Міжнародного центру освіти, науки й культури.

У березні 1991 р. з ініціативи громадськості західних областей України Товариство відновило свою
діяльність: створено громадську організацію — Львівське крайове товариство «Рідна школа» (ЛКТ
«Рідна школа»).

Першим президентом було обрано академіка НАН України, директора фізико-механічного інституту
НАН України, професора Панасюка Володимира Васильовича.

Керівники організації: З жовтня 2003 р. Президентом ЛКТ «Рідна школа» є доктор педагогічних
наук, професор Сікорський Петро Іванович. Віце-президент Товариства — кандидат педагогічних
наук, доцент Герцюк Дмитро Дмитрович.

Голова Координаційної ради — кандидат технічних наук Яворський Михайло Степанович.

Адреса організації: м. Львів, вул. Коперника, 42

Мета організації
є згуртування широких кіл громадськості і залучення її до процесів відродження духовності та
утвердження української освіти, мови і культури. Для досягнення своєї мети Товариство: вивчає і
узагальнює громадську думку щодо процесів, які відбуваються в освітянському середовищі та
дошкіллі; співпрацює з органами державної влади з актуальних завдань діяльності української
школи; організовує семінари, конференції, круглі столи; реалізує право законодавчої ініціативи, а
також висловлює своє ставлення до державних заходів, що стосуються освітянської політики; сприяє
підготовці та виданню нових навчальних підручників та посібників, впровадженню сучасних
технологій навчання і виховання учнівської та студентської молоді.

Реалізовані проекти
започаткування періодичного видання — наукового альманаху "Товариство «Рідна школа: історія і
сучасність»; проведення у Львові Другого українського педагогічного конгресу; організація серії
соціологічних досліджень «Школа очима школярів»; пошук та підтримка талановитої учнівської
молоді (проведення конкурсів, видання поетичних збірок та ін.); залучення кращих вчителів до
написання серії шкільних підручників з українознавства; підготовка і винесення на широке
громадське обговорення положень про систему громадського самоврядування в освіті, організацію
зовнішнього незалежного тестування випускників загальноосвітніх навчальних закладів і
зарахування їх до ВНЗ України, про освітньо-культурний округ та ін.

Див. також
«Рідна школа» на Бережанщині
Коломийська жіноча семінарія
Товариство наукових викладів імені Петра Могили

Джерела та література
Журнал «Рідна Школа», рік І-IX. — Л., 1932—1939.
Львівське крайове товариство "Рідна школа": важливіші матеріали з розвитку укр. освіти
в діяльності т-ва за 2003—2013 рр. / [ред. П. І. Сікорський]. — Львів: ФОП Корпан Б. І.,
2013. — 368 с. : іл. — Бібліогр. в кінці розділів. — ISBN 978-966-665-565-6.
Зьомко Н. С. Українське Педагогічне Товариство «Рідна школа» як виразник української
ідеї в освітньому та національному житті Галичини у міжвоєнний період (http://lib.chdu.ed
u.ua/pdf/naukpraci/history/2011/154-142-5.pdf). — С. 23—25.
Книговидавнича діяльність Українського педагогічного товариства «Рідна школа». 1881—
1939 (бібліографічний огляд) / Марія Вальо // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.
Стефаника: [зб. наук. праць]. — Львів, 2000. — Вип. 7/8. — С. 102—112.
Кубійович В. Рідна школа (http://litopys.org.ua/encycl/euii190.htm) // Енциклопедія
українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
Товариство «Рідна школа» (1881—1939) / Г. Білавич, Б. Савчук. — Івано-Франківськ:
Лілея-НВ, 1999. — 208 с.
Чорновол І. П. Рідна школа (http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Ridna_shkola) //
Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії
України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 218. — 944 с. :
іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Ясінчук Л. 50 літ «Рідної Школи» 1881—1931. — Л., 1932

Посилання
«Рідна школа» // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. —
Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII :
Літери Риз — Се (http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/third_book/part2.pdf). —
С. 1598. — 1000 екз.
Українське педагогічне товариство (https://lia.lvivcenter.org/uk/organizations/ukrainian-pedag
ogical-society/) / Інтерактивний Львів

Український рух у Королівстві Галичини та Володимирії у 1772—1918 роках

Течії Москвофільство · Народовці
Українська радикальна партія · Українська національно-демократична партія ·
Партії Українська соціал-демократична партія · Християнсько-суспільна партія · Русская
Народная Партія
Організації Українська бесіда · Просвіта · Січ · Сокіл · Луг · Пласт · Ревізійний Союз Українських
Кооператив · Українські січові стрільці · Українська Національна Рада · Руська Рада ·
 Центробанк (Крайовий Союз Кредитовий) · Народна торгівля · Ризниця · Товариство
святого Рафаїла для охорони руських емігрантів з Галичини і Буковини · Народний дім
(Львів · Перемишль) · Галицько-Руська матиця · Наукове товариство імені Шевченка ·
Руський Собор · Рідна школа · Банк «Дністер» · Страхова компанія «Дністер» ·
Академічна громада · Академічний гурток · Відродження · Сила · Союз українських
приватних урядників Галичини · Сільський господар · Товариство наукових викладів
імені Петра Могили · Товариство прихильників української науки, літератури і штуки ·
Українське лікарське товариство · Учительська Громада у Львові · Товариство імені
Михайла Качковського
Події Революція в Галичині (1848) · Собор руських учених · Листопадовий чин
Русалка Дністровая · Правопис Русалки Дністрової · Язичіє · Азбучна війна (Українська
Культура латинка · Абецадло · Желехівка) · Театр Української Бесіди · Національний музей ·
Провізоричний науковий інститут в руській мові · Мир вам, браття, всі приносим (гімн)
Вечерниці · Діло · Батьківщина · Русская Рада · Галицкая Русь · Артистичний вісник ·
Зоря · Зоря Галицка · Український голос · Чортківський вістник · Дзвінок · Нива (1865) ·
Преса Нива (1904) · Правда · Пчола · Радикал · Русалка · Руска Хата · Руский селянин ·
Рускій амвон · Русское слово · Свобода · Семейная Библіотека · Слово Боже · Школа ·
Ластовка
Військо Руський Батальйон Гірських Стрільців

Русини · Українці · Королівство Галичини та Володимирії · Галичина · Східна Галичина

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рідна_школа_(товариство)&oldid=30232248

Цю сторінку востаннє відредаговано о 17:51, 6 грудня 2020.

Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike; також можуть діяти додаткові умови.
Детальніше див. Умови використання.