Кісельова Назара 3а лс

Тема практичного заняття№10: «Кровозамінники. »

Контрольні питання теми:

1. Компоненти крові та їхні класифікаційні характеристики.

Компоненти крові: клітинні (еритроцитарна

маса, розморожена і відмита еритроцитарна маса, збіднена
лейкоцитами і тромбоцитами еритроцитарна маса, відмиті
еритроцити, лейкоцитарна маса, тромбоцитарна маса), плазмові
(плазма нативна, свіжозаморожена, антигемофільна, імунна,
ліофілізована).

2. Покази та протипокази до застосування компонентів крові.

Основні показання до аутотрансфузії – неможливість підібрати донора, рідкісна група,

ризик важких ускладнень. Є й протипоказання – останні стадії злоякісних патологій, важкі
захворювання нирок і печінки, запальні процеси. Існують абсолютні і відносні показання
для переливання крові.

3. Ускладнення та їх корекція після використання компонентів крові.

«Еритроцити відмиті» Побічна дія: перевантаження системи кровообігу; гемолітичні

реакції трансфузій; сепсис через ненавмисне бактеріальне забруднення крові; передача
вірусних агентів (ВІЛ 1/2, гепатитів), сифілісу, можливе навіть за умови ретельного відбору
донорів і використання процедур скринінгу; аллоімунізація проти НLА-антигенів і антигенів
еритроцитів; передача інших патогенів, присутність яких не перевірялась за допомогою
тестів або вони не були розпізнані.

4. Що таке кровозамінники. На які групи по своїй дії вони поділяються?

Кровозамінники – це фізично однорідні трансфузійні середовища із

спрямованою дією на організм. Усі кровозамінники поділяють на п'ять груп:

- гемодинамічні (чи протишокові); Показання до застосування:

а) для профілактики і лікування травматичного, опікового та інших
видів шоку;
б) поліпшення артеріального і венозного кровообігу для профілактики та
лікування тромбозів, тромбофлебітів, ендартеріїтів, хвороби Рейно;
в) для додавання до перфузійної рідини в апарати штучного кровообігу) під
час операцій на серці та для консервації органів і тканин (наприклад, повний
шкірно-підшкірнирй трансплантат на судинній "ніжці");
г) дезінтоксикація при опіках, перитоніті, панкреатиті, тяжких отруєннях з
коагулопатією чи синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання та
ін.

- дезінтоксикаційні; Показання:
 а) токсичні форми шлунково-кишкових захворювань (харчова
токсикоінфекція, харчова інтоксикація, дизентерія тощо);
б) опікова хвороба в стадії інтоксикації (зазвичай 2–5 днів після опіку);
в) гостра променева хвороба;
г) гемолітична хвороба новонароджених;
д) внутрішньочеревна інфекція і токсемія плоду та новонароджених;
е) перитоніти та кишкова непрохідність у передопераційному лікуванні;
є) гостра ниркова недостатність з інтоксикацією будь-якого генезу;
ж) тиреотоксикоз;
з) токсикоз вагітних;
і) сепсис та септичні стани;
к) гостра та хронічна печінкова недостатність;
л) інфекційні захворювання з тяжкою інтоксикацією (дифтерія,
скарлатина тощо).

- регулятори водно-електролітного та кислотно-основного балансу; Показання: хірургічні

втручання, опіки та інші стани, що супроводжуються
ацидозом, запальні процеси, інтоксикації, діабетичний ацидоз, отруєння
саліцилатами, барбітуратами.
250 мл 3,66% розчину трисаміну вводять внутрішньовенно повільно (до
120 крап./хв). Швидший темп (понад 500 мл/год) спричиняє пригнічення
дихання, зниження в крові вмісту іонів натрію та калію, рівня глюкози крові.
Повторне введення можливе не раніше ніж через 48 год після першого. У разі
необхідності масивного вливання трисаміну до нього додають натрію хлорид
(1,75 г/л) та калію хлорид (0,372 г/л) і одночасно 5%–10% розчин глюкози з
інсуліном з розрахунку 1 ОД (одиниця дії) на 4 г глюкози.

- гемокоректори та препарати комплексної дії (включаючи різні моделі

"штучної крові");

- препарати парентерального живлення.

5. Які компоненти білкових кровозамінників здійснюють живильну функцію?

У плазмі крові людини в 1 літрі є 65-85 г/л білка. Білки плазми

діляться на альбуміни (35-50 г/л), глобуліни (α1 – 1-4 г/л, α2 – 4-8 г/л, β – 6-12

г/л, γ – 8-16 г/л) і фібриноген (2-4 г/л).

6. Які кровозамінники відносяться до гемокоректорів, гемодилютантів?

гемокоректори, що стабілізують дихальні функції крові

регулятори гемодинаміки (наповнювачі, реокоректори, гемодилютанти тощо)

7. Які розчини кровозамінників застосовуються для корекції рН+ крові?

1) дихальний ацидоз — підвищення pCO2 і [H+], зниження pH крові;

2) дихальний алкалоз — зниження pCO2 і [H+], підвищення pH крові.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

1. Проводити пробу на індивідуальну сумісність при повторних переливаннях:

а) треба перед кожним переливанням;

б) треба тільки перед першим переливанням;

в) не потрібно — з’ясовується з анамнезу;

г) не потрібно — є дані в історії хвороби;

д) при поступленні пацієнта в стаціонар.

2. Гемодинамічні кровозамінники — це:

а) альбумін і протеїн;

б) поліглюкін, реополіглюкін;

в) гемодез і полідез;

г) трисоль і диполь;

д) фізіологічний розчин, розчин Рінгера.

3.Компоненти і препарати крові — це:

а) поліглюкін, гемодез, полідез;

б) глюгіцир, глюкоза, гаммаглобулін;

в) альбумін, тромбоцитна маса, плазма;

г) амінокровін, фізіологічний розчин;

д) амінокапронова кислота, хлорид кальцію.

4.При переливанні крові хворим, що знаходяться в стані наркозу:

а) проби на сумісність проводять у повному обсязі;

б) не проводять біологічну пробу;

в) проводять тільки біологічну пробу;

г) визначають сумісність тільки за системою АБО;

д) визначають сумісність тільки за Rh-фактором.

 

УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ (кожна відповідь

може бути використана один, декілька разів або жодного разу)

1.Ступінь крововтрати:

1)       незначна (10—15 %); в) тільки кровозамінниками.

2)       середньої тяжкості (15—20 %); б) переливанням 50% обє'му крововтрати;

3)       тяжка (20—40 %); а) в повному обсязі переливанням крові;

4) вкрай тяжка (понад 40 %). а) в повному обсязі переливанням крові;

СИТУАЦІЯ

Пацієнт доставлений у хірургічне відділення бригадою швидкої допомоги після ножового

поранення живота. Свідомість ясна, шкіра і слизові оболонки бліді, пульс 90 за 1 хв, АТ 90/60
мм рт. ст. Установіть попередній діагноз, обґрунтуйте його.

Через 8—10 год після переливання крові у пацієнта різко погіршився стан, знизився тиск,
пульс став ниткоподібним, спостерігається олігурія, від хворого пахне сечею. Симптом Пас-
тернацького позитивний з обох боків.

1.         Що з пацієнтом?

Відповідь: Упацієнта в результаті гемотрансфузійного шоку розвинулась гостра ниркова

недостатність.

2.         Як перевірити правильність визначення групи крові донора і реципієнта?

Відповідь: Необхідно визначити групу крові, яка залишилась у флаконі (зберігається протягом
2 діб після переливання в спеціальному холодильнику)

3. Які кровозамінники треба застосувати при цьому стані.

Відповідь: В наш час обмінне переливання крові з успіхом змінюється виконанням

інтенсивного лікувального плазмофорезу із забором двох літрів плазми та заміною її
свіжезамороженою плазмою, плазмозамінниками.