МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА АКАДЕМІЯ
ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

БЛИСКУН Надія Ігорівна

СВЯТИЙ ДУХ ТА ЙОГО ДІЯННЯ: АНАЛІЗ ТЕКСТУ ІВ.16:1 – 16 ТА

ПОРІВНЯННЯ ЗНАЧЕННЯ СВЯТОГО ДУХА В ТЕКСТАХ СВЯТОГО
ПИСЬМА

Курсова робота з дисципліни: «Святе Письмо Нового Завіту»

Науковий керівник:
Яцишин Андрій Іванович

м. Івано-Франківськ
2021
 2

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................2
РОЗДІЛ І. СВЯТИЙ ДУХ – ЗНАЧЕННЯ І ПОРІВНЯННЯ.................................5
1.1 Аналіз тексту Івана 16: 1 – 16.......................................................................6
1.2 Біблійні істини про Божого Духа і Його дію в нашому житті...................7
1.3 Значення Святого Духа в Старому Завіті....................................................9
1.4 Значення Святого Духа в Новому Завіті....................................................10
РОЗДІЛ ІІ. ПРИСУТНІСТЬ СВЯТОГО ДУХА В НАШОМУ ЖИТТІ.............12
2.1 Дія Святого Духа в нашому житті..............................................................12
2.2. Дари Святого Духа......................................................................................15
2.2.2 Значення дарів Святого Духа................................................................17
2.3 Плоди Святого Духа.....................................................................................26
2.4 Твори перших християн про Святого Духа...............................................27
2.5 Імена Святого Духа......................................................................................28
ВИСНОВКИ...........................................................................................................30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................32
 3

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Діяння Святого Духа – постійно

актуальна тема для різносторонніх досліджень. Ця актуальність визначається
насамперед тим, що з кожним днем як і пастирі, так і паства потребують все
ближчого і детальнішого ознайомлення з одним із найважливіших питань –
поняттям і роллю Святого Духа, значенням його діянь.
Відповідно до книги Діянь Апостолів у день старозавітного свята
Седмиць - свята П'ятидесятниці - на апостолів уперше зійшов Святий Дух,
що стало для учнів Христових знаком сповнення біблійного пророцтва і
настання нової ери спасіння. Подібно тому, як іудейська П'ятидесятниця
(дарування пророку Мойсею Закону на горі Синай) являє собою завершення
великодньої історії, так християнська П'ятидесятниця є кульмінацією
євангельських великодніх подій, оскільки в цей день Ісус Христос послав
Святого Духа Своїм послідовникам. Як дарування Закону на горі Синай
поклало початок іудейської релігії, так даруванням Святого Духа почалося
поширення християнської звістки "до краю землі". Сходженням Святого
Духа в день П'ятидесятниці завершується виконання задуму Божого про
людину, створену по образу Божому, і призначену бути живим храмом
Святого Духа.
Святий Дух оживляє увесь всесвіт, всю світобудову, Він присутній у
кожній людській душі, в Ангелах, тваринах, у кожній квітці і кожній
травинці. Не випадково у свято П'ятидесятниці навіть природа вдягається
зеленими гілками і квітами - адже саме Святий Дух дає життя природі, саме
завдяки Йому був створений увесь світ, саме Святим Духом все живе і
рухається. Завдяки Святому Духу щороку закінчується зима і починається
весна, коли природа воскресає до нового життя.
 4

Святий Дух все Собою наповнює і все оживляє. Святим Духом будь-
хто душу живить і чистотою піднімається, світліє триєдністю
священнотайно, Він наповнює і серця людські. Для Святого Духа немає
ніяких перешкод. Ми не знаємо, звідки Він приходить і куди йде, коли і чому
Він приходить і йде, але ми знаємо, що Святий Дух з нами і що Він оживляє
все наше життя, перетворює його, змінює, робить іншим.
Господь через Духа Святого перетворює життя людини, так наповнює
Він її новим змістом, так у людській немочі дає можливість проявитися силі
Божій.
"Сила Моя виявляється в безсиллі", - сказав Христос апостолу Павлу..
За євангельськими мірками ми немічні, ми не відповідаємо тому моральному
і духовному ідеалу, який написаний для нас Господом у Євангелії. По-
людськи ми не здатні втілити в життя заповіді Божі, але за допомогою
Святого Духа це для нас стає можливо. Святий Дух - це Той, Хто приходить
до нас і перетворює нас, дає нам сили на проповідь, зі слабких і немічних
людей перетворює нас на апостолів, на носіїв Христової Благодаті.
Тому ми і звертаємося з молитвою до Святого Духа протягом усього
року і всього періоду життя, бо знаємо, що Святий Дух, Який є присутнім
усюди, все наповнюючи Собою, може і нашу омертвілу душу воскресити до
нового життя, і наше охололе серце запалити любов'ю; Він здатний і нам
дарувати духовну весну, Він може і нас перетворити на апостолів, у носіїв
слова Божого, у провісників Євангелія.
Об’єкт дослідження – діяння Святого Духа: аналіз тексту Євангелія
від Івана 1 – 16
Предмет дослідження – Святий Дух як іпостась Святої Трійці і як
спосіб пізнання Бога і Сина Його Ісуса Христа.
Мета дослідження – вивчення і розуміння поняття і ролі Святого Духа,
місця цього поняття у духовному світі людини, аналіз Його діянь у світлі
книги Діянь Святого Духа.
 5

Відповідно до визначених об’єкта, предмета і поставленої мети

дослідження визначимо наступні його завдання:
 визначити поняття Святого Духа та Його діянь;
 проаналізувати значення Дару Святого Духа обіцяного Богом;
 проаналізувати значення Плодів Святого Духа;
 визначити місію Святого Духа у спасінні людей;
 дослідити явище сповнення Святим Духом і перебування в
Ньому.
 6

РОЗДІЛ І. СВЯТИЙ ДУХ – ЗНАЧЕННЯ І ПОРІВНЯННЯ

1.1 Аналіз тексту Івана 16: 1 – 16.

Після того як Ісус розповів про свою смерть, Він підбадьорив своїх
учнів, сказавши, що незабаром прийде «інший Утішитель» (Ів.14:16). А в
Євангелії від Івана 16:7 каже, що буде краще, щоб Він пішов, а натомість зміг
прийти Утішитель. В книзі Дії святих апостолів 1:4 – 5, після Своєї смерті та
воскресіння, Ісус наказує учням залишитися у Єрусалимі та чекати Святого
Духа. Учні Ісуса уявлення не мали, кого або що вони чекають і як це все має
відбутися. Але вони очікували з надією, бо Ісус дав їм вказівку чекати цього
особливого дару1.
У другому розділі книги Дії святих апостолів, ми бачимо, як ця
обітниця здійснюється, мабуть, шокуючим для учнів чином. Святий Дух
сходить і починає діяти Своєю силою так, як ніхто й ніколи не бачив і не
переживав. Апостол Петро ділиться неймовірною новиною, що Святий Дух
доступний кожному, хто вірить. Послання Апостолів розповідає про
дивовижну силу Божого Духа, яка діє в нас, отриману через Нього свободу
від гріха і надприродні дари2.
На мою думку, якби ми читали ці тексти та насправді вірили їм, то
мали б дуже великі очікування від Святого Духа. Він не став би найбільш
забутим зі Святої Трійці, кого ми згадуємо на знак поваги. Натомість, ми
очікували б, що наше нове життя у Святому Дусі радикально
відрізнятиметься від того, яким було без Нього.
Що робить Святий Дух? Неможливо усвідомити велич і глибину Його
дії. Чи можемо ми осягнути неосяжне? Що Він робив до створення світу ? як
Він впливав на його формування? Яку силу святий Дух матиме в

1
Біблія з коментарями для повного життя. – Missouri, USA: Life Pubishers International, 1997 .
2
Барчук І. Хрещення по вірі. – Чікаго – Вінніпег: Дорога правди, 1962. – 119 с.
 7

майбутньому? Він був на початку всього; Він завжди був з Отцем і Сином.
Навіть якщо вам вдасться уявити щось безмежне, то Святий Дух сягає
незбагненно далі. « Василій Великий »
У Святому Письмі сказано, що ми не можемо повністю зрозуміти Бога.
Певні істини про Нього заховані від нас, і ми ніколи не пізнаємо їх. Але
також є речі відкриті, й нам потрібно їх знати.
Нам слід пам’ятати, що якби ми не прагнули пізнати Духа, Він є значно
більшим, ніж ми здатні збагнути. Але це не означає, що ми можемо перестати
Його пізнавати, але важливо не обмежувати Святого Духа своїми знаннями
про Нього. Наша ціль – не зрозуміти Бога повністю, а слідувати Його волі в
нашому житті. У книзі Йова читаємо: «Божий дух мене створи, і дихання
Вседержителя мене навчає» (33:4)3

1.2 Біблійні істини про Божого Духа і Його дію в нашому житті

Святий Дух – це Особа. Він не є якоюсь незрозумілою «силою» чи

«явищем». Часто можемо чути, коли люди говорять про Нього так, ніби то
мова йде про якусь річ або силу, яку можна контролювати і використовувати
за власним бажанням. Комусь різниця може здаватися незначною і ледь
помітно, та насправді таке ставлення до Святого Духа вказує на дуже
серйозне нерозуміння Його сутності й ролі в нашому житті. в Євангелії від
Івана читаємо, що Дух «при вас перебуває і у вас буде Він»(14:17). Ці слова
закликають нас до стосунків зі Святим Духом, і тут не сказано, що ми
можемо поводитися з Ним, як із силою для досягнення власних цілей. Божий
Дух – це Особа, яка має особисті стосунки не тільки з християнами, але
також з Отцем і Сином. У Біблії Святий Дух неодноразово діє в
нерозривному поєднанні з Отцем і Сином (Мт.28:19; Кор.13:14)
3
Святе Письмо. Львів «Свічадо». 2020. С.12
 8

Святий Дух – це Бог. Він є меншим або іншим, аніж Бог Отець чи Бог
Син.
Святий Дух є абсолютно повноцінним Богом. Слова Дух і Бог часто
взаємозамінні в Новому Завіті. У книзі Дії святих апостолів читаємо, як
Петро дорікає Ананії: « Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб
обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? Чому ж ото ти зважився
у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога» (5:3 – 4 ПХ). У
цих віршах ми бачимо, що Петро явно ототожнює Святого Духа і Бога. Це
особливо важлива істина. Коли ми забуваємо про Духа, насправді забуваємо
про Бога.
Святий Дух є вічним і святим. Ми читаємо в Євангелії від Івана, як Ісус
обіцяє Своїм учням, що Дух навіки перебуватиме з ними (14:16). А у
Посланні до Євреїв читаємо, що Ісус «вічним Духом приніс Себе,
непорочного, Богові»(9:4). Святий Дух – це не якийсь загадковий дух, що
з’являється й зникає, немов вітер. Він – вічна Особа. Свята Особа. І це
очевидно, адже саме тому ми Його називаємо – «Святий Дух», і весь Новий
Завіт наголошує на цьому (наприклад, Рим.1:4 і 5:5). Завдяки тому що в нас
перебуває Дух, який є Святим, наше тіло для Бога є Його святим храмом.
Однак Бог вирішив жити в ньому Своїм Духом4.
Святий Дух молиться за нас. У Посланні до Римлян написано: « А той,
хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих
згідно з Божою волею» (8:27 ПХ). Думка, що Святий Дух захищає мене,
згідно з волею Божою, надихає і зміцнює мене.
Святий Дух має емоції. Заклик не засмучувати Духа (Іс. 63:10; Еф. 4:30)
здається перебільшенням, хто ми такі щоб зробити Самому Божому Духу
щось неприємне?
У нашій культурі прояви почуттів та емоцій прирівнюють до слабкості.
Ця неправда настільки глибоко засіла в багатьох із нас, що ми навіть не
помічаємо її наслідки.
4
Забутий Бог/ Френсіс Чен. – Тернопіль: Християнське видавництво Кана, 2020. – 216 ст.
 9

Почуття створено Богом. Звісно, люди можуть маніпулювати і

зловживати ними, але ідея і ціль емоцій походять від Бога. То ж якщо
Господь створив почуття, чому важко повірити, що й Він їх має? Божий Дух
сумує, коли розривають стосунки з Богом, Він сумує, коли ми втрачаємо
єдність з іншими християнами. Відсутність любові, сварки, ненависть,
заздрість, плітки – все це засмучує Святого Духа. Оскільки Він є Творцем
емоцій, навіть ми не можемо уявити наскільки великим є Його смуток через
деякі наші вчинки і слова.
Якби ми справді переживали, як не засмутити Духа, в церквах було б
менше пліток, суперечок і незадоволення. Можливо, річ не так у вірі, як в
усвідомленні нашої невідповідності тому, в що віримо. « Якщо це залежить
від вас, - живіть з усіма людьми в мирі» (Рим. 12:18).

1.3 Значення Святого Духа в Старому Завіті

На думку деяких коментаторів Старого Завіту , Святий Дух

з'являється у другому вірші Книги Буття : « (...) і Дух Божий витав над
водами », однак слід вважати, що поняття Духа Божого ( ruah ),
використаного тут, слід розуміти як вітер, вітер, повітря або подих [a] . Отже,
у наведеному тексті мається на увазі не особа Святого Духа, а творча сила
Бога. Божий Дух також був активним у творчому акті людини (Буття
2,7)5 . На івриті це жіночий рід. Це не іпостась , а пророча сила . Однак у
наступних книгах він з’являється дуже рідко (пор. Пс .
104:30). Християни вірять, що пророки говорили через Святого Духа, що
знайшло відображення у всесвітньому визнанні віри : « ...і він говорив через
пророків... » (пор. 1 Сам 10, 6). Важливо, що в оригінальному грецькому
тексті цього Нікейського символу віри відсутня стаття Святого Духа, що
5
Святе Письмо. Львів «Свічадо». 2020. С.12
 10

показує, що вона розуміється насамперед як діюча. Іншими словами: третя

частина Символу вказує насамперед на Святого Духа, не як на третю
божественну особу, а на Святого Духа, як на дар Божий історії в спільноті
віруючих у Христа6 . Пророчі книги становлять більшу частину Старого
Завіту, в якому Дух Ягве був безособовою силою, представленою
в антропоморфному вигляді : як рука, обличчя або дихання
Бога . Сам Старий Завіт відкриває Святого Духа як дар, як Божу силу, що діє,
але не як особистість7. Також Ісус, як Месія , мав діяти під впливом Божої
сили, коли на ньому спочивав Дух Єгови. Цей дух був не третьою особою
Трійці, а безособовою силою 8. Новий Завіт також не знає повного прояву
іпостасі Святого Духа .

1.4 Значення Святого Духа в Новому Завіті

Ісус називає Його «Духом-Утішником» ( грец . Parakletos — захисник,

наприклад у суді; на противагу Діаболу — обвинувачеві : пор . Об’яв.
12: 10de ) і «Духом істини» (пор. Ів . 15: 26-27 )9. Перше явлення Святого
Духа відбувається під час хрещення Ісуса . Тоді Святий Дух з’явився у
тілі. Автори Євангелій порівнюють Його сходження з тим, як приземлився
голуб (часто порівнюючи з білим голубом), тому в християнській культурі
він представлений таким чином на всіх малюнках. Святий Дух також
присутній на Благовіщенні (Лк 1, 35) та при відвідуванні Єлизавети Марією
з Назарету (Лк 1,41). Ісус обіцяє відправити його до апостолів як силу після
Його Вознесіння (Лк 24,49). Ця подія відбулася через п’ятдесят днів після
6
Біблія. Переклад проф. І. Огієнка. - Українське біблійне товариство, 2004.
7
Боєчко В. Правда про харизму. – Ужгород: Закарпаття, 2002. – 303 с.
8
Геллей Г. Г. Біблійний довідник Геллея. – Торонто, Канада: Всесвітня християнська місія, 1985. – 856 с.
9
Смольчук Ф. Святий Дух і Біблія. – Торонто, Канада: Еванджел Байбел Транслейторс енд Міністріс, 1992.
– 109 с.
 11

Його воскресіння (див. П’ятидесятниця ), коли Дух з’явився крізь язики, ніби

з вогню над головами апостолів, а з неба — як порив сильного вітру, що
наповнив кімнату, в якій вони перебували, і почали говорити з іншими
мовами, як дозволив їм Дух. Це були не вчені мови, а мови, які довели, що
Святий Дух зійшов на апостолів. Біблія в Новому Завіті використовує
терміни: аванс, печать Святого Духа, застава нашого спадку. Відтоді
апостоли почали проповідувати Євангеліє у всьому світі в силі Божій, а не в
людській мудрості. Крім того, Ісус пообіцяв, що в момент переслідування
Дух допоможе нам протистояти нашим ворогам (пор. Мт 10, 19-
20). У Матвія 12 Ісус застерігає, що кожен гріх і богохульство будуть
прощені, але богохульство на Духа не буде прощено ( Мт 12,31).
«Тож ідіть, навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і
Святого Духа» (Мт 28, 19)10.
Певну екзегетичну складність слід підкреслити в тому, що в жодному
тексті Святого Письма ми не знаходимо діалогу Святого Духа з Сином чи
Отцем. І ніде Святе Письмо прямо не говорить, що Святий Дух є
Богом. Проте в Діяннях Апостолів у розмові з Ананієм апостол
Петро звертається до нього словами: Чому сатана заволодів серцем твоїм, що
ти збрехав Духу Святому і відклав частину плати за землю. Як ти міг
допустити думку про такий вчинок? Ви збрехали не людям, а Богу ( Дії 5.3-
4).

10
Святе Письмо. Львів «Свічадо». 2020. С.12
 12

РОЗДІЛ ІІ. ПРИСУТНІСТЬ СВЯТОГО ДУХА В НАШОМУ ЖИТТІ

2.1 Дія Святого Духа в нашому житті

Дія Святого Духа спрямована на прославлення Христа (Ів.16:14). Але

багато людей, коли говорять про Духа, схоже, більше фокусують увагу на
собі. Це принесло сумну славу для церкви в Коринті. Місцеві віруючі не
піклувалися про добробут церкви, що призвело до безладу. Вони намагалися
використати прояви Святого Духа більше для власної слави, ніж для
збудування церкви. Коринтянам не було цікаво, що Бог робить у житті інших
людей; вони хотіли лише показати, як Він діє в них. Кожен намагався через
власний дар привернути увагу до себе, що призводило до цілковитого
безладу і негативно впливало на невіруючих людей ( 1 Кор.14:23 – 33).
Одна з найважливіших ознак дії Святого Духа полягає в тому, що
прославляється Христос, а не люди. Коли Святий Дух істинно діє,
возвеличується тільки Бог. Вся слава належить лише Ісусу. « Так само і ви:
оскільки прагнете духовних дарів, - просіть, щоб мати щедро на збудування
Церкви» ( 1 Кор. 14:12).
Господь творить надприродні речі з власної волі, коли вважає, що нам
це потрібно. Я вважаю, що нам потрібно остерігатися спокуси просити Його
про чудеса, яких Він ніколи нам не обіцяв. Важливо зосередити своє життя
на тих незаперечних істинах, які Він відкрив для нас у Святому Письмі, і
просити Духа наповняти силою, коли нам цього необхідно. Просити Бога
надприродним чином дати нам безмежну любов до Нього та інших людей.
Святий Дух – це не керована сила, що повинна виконувати наші
бажання. Святий Дух – це Бог, Особа, яка вимагає покори і прагне вести нас.
Коли наше життя спрямоване волею Святого Духа, Він допомагає нам
освячуватись і ставати подібними до Ісуса. Все більше і більше ми будемо
віддалятися від гріха або, як каже Павло в 5 розділі Послання до Галатів,
жити духом і не піддаватися бажанням тіла. Ми не можемо бути покірними
 13

Духу і одночасно задовольняти свої хотіння плоті, бо «вони протидіють одне

одному» ( Гал. 5:17). Вчинками тіла є такі речі, як суперечки, гнів, заздрощі,
ідолопоклонство. Плоди Духа – любов, стриманість, радість, віра. Очевидно ,
одне несумісне з іншим. Павло каже: «А ті, хто є Ісуса Христа, вони
розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями» (Гал.5:24).
Господь хоче, щоб ми усвідомили – дар Святого Духа призначений не
для нашого власного задоволення чи користі. Божий Дух повинен вести нас
до святості. Він присутній у нашому житті, щоб здійснити волю Божу, а не
наші бажання.
Якщо ми будемо жити за волею Святого Духа, то будемо схожими на
Христа не тільки в Його святості, але і в Його любові. Після розповіді Павла
про дію Святого Духа і Його дари, він розповідає нам дещо більше: « а далі я
вам показую ще кращий шлях» (1 Кор. 12:31)11. Він ніби каже: «Звичайно,
дари Святого Духа мають значення. Але я вам розкажу про дещо особливо
важливе. Розповім про те, що змінить світ». В 13 розділі цього послання
апостол пише відомий «гімн любові». У ньому Павло нагадує нам, що без
любові все втрачає значення.
«Коли я говорю людськими і ангельськими мовами, але любові не маю,
то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво,
осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори
переставляю, але любові не маю, - то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно,
коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не
матиму» (13:1 – 3).
Ці вірші є особливими, бо Павло скеровує увагу від надприродних
дарів до любові. Зокрема, він наголошує, що говоріння «людськими й
ангельськими мовами», «пророцтво», розуміння «усіх таємниць й повноти
знання» без любові не мають жодного сенсу.

11
Баркли У. Толкование к Деяниям Святых Апостолов. – Всемирный Союз Бабтистов, 1979. – 216 с.
 14

Саме Святий Дух є Тим, Хто наповнює нас любов’ю до Бога, і Він є
Тим, Хто дає нам сили любити один одного. Павло описує красу дії Божого
Духа в Посланні до Ефесян: « Щоби за багатством Своєї слави Він дав вам
через Свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині, щоби через віру
Христос оселився у ваших серцях, аби ви, укорінені і засновані на любові,
разом з усіма святими змогли зрозуміти, що це за ширина й довжина, висота
й глибина і пізнати Христову любов, яка сягає за межі пізнання, щоб
наповнилися ви всякою Божою повнотою» ( 3:16 – 19).
Ми є Божими дітьми. У Посланні до Галатів у 4 розділі Павло пояснює
різницю між рабом і дитиною. Він хотів переконатися, що галати високо
цінують привілей близьких стосунків з Богом, які Ісус дарував смертю на
хресті. Багато з нас називають себе Божими дітьми, але ця божественна
близькість мабуть стала для нас тільки словами. З цього Послання Святий
Дух запевняє глибоко в серця, що ми – Божі діти: « А оскільки ви – сини, то
Бог послав у наші серця Духа Свого Сина, Який кличе: Авва, Отче! Тому ти
вже не раб, а син, а якщо син, то [через Христа ] й спадкоємець Божий» (4:6 –
7). В цих віршах йдеться про неймовірну. Це – один з дорогоцінних дарів
Духа. Святий Дух запевняє нас, що ми перебуваємо в близьких стосунках з
Богом, у стосунках, в яких Він нас безмежно любить. Він дає впевненість у
дарі нового життя у Христі, та силу нічого не боятися, бо ми – діти
всемогутнього Бога. Дух свідчить, що ми прийняті, цілком і безумовно, а
також нагадує нам про перемогу, яка прийде, коли настане Боже Царство.
На цих важливих істинах наголошує Павло в Посланні до Римлян: «
Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа
синівства, яким кличемо: Авва, Отче! Сам Дух свідчить нашому духові, що
ми – діти Божі. Якщо ж ми діти, то й спадкоємці Христа, якщо тільки з Ним
страждаємо, щоби з Ним і прославитися» (8:15 – 17).
Дух промовляє правду в наші серця: «Тож немає тепер жодного осуду
тим, які в Ісусі Христі» (Рим. 8:1), « [ніщо] не зможе нас відлучити від Божої
любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!» (Рим. 8:39) та «Він, вірний і
 15

праведний, щоби простити нам гріхи» (1 Ів. 1:9). Одна з дій Святого Духа в
нашому житті – це нагадувати ці важливі істини12.
Покликані йти за Святим Духом. У Посланні Павла до Галатів читаємо:
«Кажу: живіть духом, і не чинитимете пожадань тіла… Коли живемо духом,
то духом і ходімо» (5:16, 25). Я вважаю що наповнення Святим Духом – це
не миттєва й одноразова дія. У Посланні до Галатів читаємо, що життя за
Духом – це постійні стосунки. Ми не наповнюємося Ним лише в момент
першої зустрічі з Христом. Натомість всюди в Святому Письмі ми читаємо
про зв'язок з Богом, який спонукає все більше і більше пізнавати і прагнути
Святого Духа. Нам слід постійно бажати відчувати Його присутність.
Сповнення Святим Духом – це процес усього життя. Бог діє в нас
постійно, аж поки ми покинемо землю: «Ми ж усі з відкритим обличчям, мов
у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ
від слави в славу, як від Господнього Духа» (2 Кор. 3:18). Сповнення Духом –
це не подія, а тривалі стосунки, в яких Бог продовжує перетворювати нас в
Образ Христовий.
Життя за Духом – це щоденна довіра та залежність від Бога.

2.2. Дари Святого Духа

В Іс 11:2 згадуються такі дари Святого Духа  : мудрість , розум ,

порада, сила духу , знання, побожність , страх Божий .
Повнота дарів тут виражається трьома їх парами. Число семи дарів
Святого Духа, прийнятих у теології та літургії ( сім було ідеальним
числом для ізраїльтян ), виникло з того факту, що єврейське слово «страх»,

12
Беспалов Д. Дары Святого Духа. – Торонто, Канада, 1992. – 154 с.
 16

повторене в третьому вірші, було перекладено в Септуагінті та Вульгаті як

«благочестя». У катехизі замість «знання» згадується «уміння».
В день П’ятидесятниці Апостоли разом з Марією зібрались у
Вечірнику, аби – згідно з єврейською традицією – вшанувати свято Плодів,
яке припадає на 50-й день після Пасхи. Несподівано вони почули шум з неба,
а весь дім заповнився чимось подібним до вітру. Також вони побачили
вогонь – символ присутності й могутності Бога, – язики якого розділилися, і
над кожним з учнів затримався один. Всі відчули в собі особливу міць та
величезну потребу проголошувати Євангеліє іншим людям. Вони зрозуміли,
що тієї власне миті виконалася обітниця Вчителя про “ іншого Утішителя ”
(пор. Ів. 14,16). Вони сповнилися Святого Духа.
Від того дня Святий Дух живе в Церкві й турбується про неї, щедро
вділяючи своїх дарів. Відтоді кожна людина, приймаючи хрещення та інші
таїнства, стає наповнена й обдарована Святим Духом. Вона стає членом
Церкви – винятковим, незамінним у своїй функції, збагачуючи спільноту.
Близько ІІ ст. у Церкві поширюється вчення про сім дарів Святого
Духа. Приходячи до людини, Святий Дух наповнює, ба навіть переповнює її
своєю міццю, безмежно обдаровує. Число “ сім ” у біблійній мові означає
повноту. Сім дарів Духа символічно означають повноту Його Дарів.
Своїми дарами Святий Дух робить нас здатними визнати Ісуса своїм
Господом і молитися до Бога “ Авва ” – “ татусю, таточку ” (пор. Рим 8,15).
Через дари Духа ми отримуємо спільність із Богом, участь у Його житті,
Його могутності, мудрості й святості, стаємо дітьми Божими. Дари Святого
Духа – це надприродні здібності, які надають владам нашої душі готовність
швидко слухатися натхнень благодаті. Завдяки Його дарам душа легко
розвивається у християнській досконалості.
З обіцяного пророками ми дізнаємося про щедрість радів Духа Ягве в
месіанські та есхатологічні (що стосуються кінця світу) часи. Але пророки
також передрікають прихід Месії – ідеального Володаря, Котрий буде у
 17

винятковий спосіб обдарований харизматичними дарами Святого Духа. На

особливу увагу заслуговує пророцтво Ісаї:
“І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух
Господній спочине на ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух
знання і страху Господнього” (Іс 11,1-2).

2.2.2 Значення дарів Святого Духа

Дар мудрості
Заповіданий Месія буде обдарований мудрістю (євр. hok’ma). Даром
мудрості, і то в найвищому ступені, був обдарований Соломон (1 Цар 3,28;
5,9). Він міг розрізняти добро і зло, виносячи справедливі вироки (1 Цар
3,9.16-18). Йосиф, наповнений Духом Божим ( Бут 41,38), мав також
мудрість, завдяки якій зумів пояснювати сни, давати добрі поради і говорити
переконливо (пор. Бут 40–41,43). На переконання ізраїльтян, мудрість
посідав той, хто умів добре собі радити в житті. Справжнім мудрецем не
обов’язково є людина великих знань, але той, хто спроможний вибирати
найліпші методи й засоби для досягнення визначеної мети13.
Дар мудрості є немовби посиленням світла, яке ми отримуємо через
розум і дорогу віри. Він усе оцінює в Божому світлі. Прикладом такого
погляду може бути Псалмоспівець, який каже: “ Як я люблю закон Твій! (…)
Які солодкі слова Твої для мого піднебіння, – для уст моїх солодші меду! (…)
Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці. (…)
Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання ” (Пс. 119 (118),
97.103.105.54)14.

13
Райнгольд У. Духовные дары в учении и практике. – Postfach: AVC. – 150 c.
14
Р. О. Рождение свыше. Крещение Духом. Духовные дары. – Dillenburg, Germany: GBV. – 68 c.
 18

Святий Тома етимологічно виводить термін “ мудрість ” (лат. sapientia)

від слів sapida scientia, тобто “ смак знання ” або ж “ знання, що його смакує
розум ”.
Про мудрість багато написано в Біблії: Прип 8,11; Мудр 7,8-14.
Дар мудрості “оселяється” в розумі, а не у волі. Християнин, який
перебуває під впливом цього дару, найбільше за все цінує Бога, любить
насамперед Його і все те, що стосується Його слави.
Дар мудрості – це надприродне налаштування розуму, яке схиляє
людину шукати Бога і Його слави передусім, дає втішатися, аж до
розкошування, Богом і всім тим, що в який завгодно спосіб стосується Його
слави. Цей дар допомагає пізнати й полюбити віковічну правду.
Дар розуму
Доки душа оцінює земні справи за поглядами людей світу цього, вона
не може вповні жити Христовим життям.
Дар розуму (євр.bi’nad), яким буде обдарований Месія, найчастіше
пов’язаний у Біблії з даром мудрості (Вих 31,3; 36,1; Іов 38,36; Прип 4,5;
17,16 та ін.) Цей дар дієво допомагає людині об’єктивно оцінювати
конкретну ситуацію та приймати правильні рішення, пов’язані з майбутнім.
Людина, яка має цей дар, може правильно розпізнавати (прочитувати) Божу
волю та відрізняти правду від облуди. Дар розуму дозволяє краще розуміти
Божі істини та зрозуміліше їх пояснювати іншим. Це особливий
вчительський дар. Напевно про нього думав св.Лука, коли говорив про
Христа, Який ішов з учнями до дорозі до Емауса: “Тоді відкрив їм розум,
щоб вони розуміли Писання” (Лк 24,45)15.
Про дієвість цього дару мовить Біблія: Іс 55,8; Мудр 11,24; Кол 1,9;
Флп 2,4.

15
Победоносцев В. О Духе Святом и дарах духовных. – К.: ЕХБ, 1995. – 44 с.
 19

Дар розуму дозволяє людині судити про все немовби інстинктивно у

світлі віри, так як сам Бог, як Христос, як Пресвята Діва Марія, як святі. Вірні
християни, які віддали себе Святому Духові, згідні у своїх оцінках подій
світу цього, навіть якщо не бачаться й не домовляються про порозуміння16.
Святий Франциск Ассізький відчував велику повагу і справжню
ніжність до всіх діл Божих, оскільки був сповнений даром розуму.
Дар ради
Рада (євр. e‘ca) – це наступний дар, призначений для Предивного
Порадника, про що читаємо в Іс 9,5. Такий дар був потрібний насамперед
судовій владі, натомість Князь Миру, обдарований цим даром, буде
досконало розв’язувати будь-яку, а зокрема складну, ситуацію, в чому йому
допомагатиме правильне бачення майбутнього.
Про дієвість цього дару Ісус каже в Євангелії від св. Луки: Лк 12,11-12.
Рада є даром, який додає сил під час ухвалення рішень у Святому
Духові в практичних життєвих ситуаціях. Як дар, належить до практичних
речей і має на меті вдосконалення в нас чесноти розсудливості. Він робить
так, що душа, яка перебуває під його впливом, розрізняє одразу й немовби
інстинктивно, що належить робити, а чого робити не належить, – чи йдеться
про власні вчинки, а чи про керування іншими людьми17.
Один священик у Франції мав розв’язати складну проблему, довго над
нею думав, радився з іншими священиками, але безрезультатно. Він приїхав
в Арс просити про раду св. Жана Марі Віаннея. Той сказав йому лише одне
слово – а священик дістав враження, що “ несподівано розійшлася якась
хмара”. Цього слова йому ніхто не сказав, і не знайшов його в жодному
підручнику, а отримав відповідь, якої давно прагнув. Хтось сказав: “Ця
людина має того, хто їй підказує ”. Складно точніше висловитися!
Настоятель з Арса мав того, хто підказує – ним був Святий Дух.
16
Святе Письмо Старого і Нового Завітів, вид. 3 ранку, видавництво Pallottinum , Познань-Варшава, 1990
(так звана Біблія Tysiąclecia).
17
Брандт Р., Бикет З. Святой Дух и молитва. Библейская теология молитвы. – Спрингфилд, Миссури, США:
Лайф Паблишерс Интернешнл, 2000. – 507 с.
 20

Дар ради, подібно як і чеснота розсудливості, є судом практичного

розуму. Він будить у нас особливу готовність слухати голос Святого Духа.
Інколи дар ради через те, що схиляє нас до того чи того вчинку, виглядає
суперечністю до засад розсудливості (пор. 1 Цар 3,25; 1 Мак 6,46; Дан 13,54-
60).
Рада приходить нам на допомогу в несподіваних випадках, коли
забракло би часу на проникливе роздумування про вибір, який ми б мали
зробити.
Дар ради особливо потрібний тим, хто виконує будь-яку владу.
Дар сили, мужності
Дар сили, або ж мужності (євр. gewu’ra) звучанням нагадує одне з імен
Месії в Старому Завіті – “ Бог Сильний ”, el gib’bor. Він має стати реальністю
очікуваного нащадка Давида. Мужність є тим даром, який чинить людину
здатною відважно та з довірою братися навіть за складні життєві завдання:
“Я може все в Тому, Хто укріплює мене”, – каже св. Павло (Флп 4,13). Цим
даром вирізнялися мученики. Вже про Апостолів св. Лука пише, що були
“раді , що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса ” (Діян 5,41).
Заповіданий Месія не тільки буде найрозсудливіший у своїх радах, але також
посідатиме силу для здійснення добра у світі18.
Багато текстів Святого Письма говорять про мужність під час реальних
битв, які відбувалися в історії Ізраїля, та під час виконання великих справ
земних (пор. 1 Сам 16,13). У багатьох місцях 1 і 2 Сам згадується про “
сильних воїнів Давида ”. Псалмоспівець Господній славить: “ Господь,
потужний у битві ” (Пс 24,8). Також Новий Завіт каже про доконечність
цього дару для духовного зростання (пор. Еф 3,16; Кол 1,11).
Мужність, міць, сила – є тим духовним даром, який робить нас
здатними стати з силою та довірою перед випробуваннями та небезпеками, з
якими зустрічаємося в нашому християнському житті.
18
Святе Письмо Старого і Нового Завітів, вид. 3 ранку, видавництво Pallottinum , Познань-Варшава, 1990
(так звана Біблія Tysiąclecia).
 21

Дар мужності полягає в надприродному налаштуванні душі зносити

найважчі випробування та братися навіть за найважчі справи з любові до
Бога, під впливом Святого Духа. Цей  дар дає велику силу в Господі; коли ми
пізнаємо його щораз глибше, то тягар і втома цього життя втрачають свій
вплив на нас19.
Християнин, обдарований даром сили, не покладається тільки на власні
зусилля, а довіряє Богові безмежною довірою.
Мужність особливо потрібна в духовному житті, зокрема коли
слідування за Господом стає тяжким.
“ Зробив мене сильною та відважною, – пише св. Тереза з Лізьє, – й
відтоді я йшла від перемоги до перемоги, розпочинаючи немовби гігантський
біг ”.
Дух мужності провадив святих на мучеництво: Лаврентія, Цецилію і
Агнесу та інших.
Дар знання
Дар знання – євр. da‘at – не робить нас здатними бути теологами в
сьогоднішньому розумінні цього слова, а провадить до відкриття
нескінченної любові Бога до людини (пор. Ос 2,22; 4,1–6,6), а також
зобов’язує до підданості та цілковитого віддання себе Богові. Дар знання є
тим даром, завдяки якому ми маємо впевненість і глибоку віру в Бога.
Очікуваного Месіанського Владику дух Ягве дуже конкретно пов’язує з
Богом і робить здатним виконувати Божу волю та ставати на захист
пригноблених і вбогих (пор. Єр 22,16).
Дар знання є тим даром Святого Духа, завдяки якому ми маємо
впевненість і глибоку віру в Бога та в об’явлені нам християнські істини. Він
є надприродним налаштуванням розуму, яке дозволяє йому осягнути і
чудесним способом проникнути, немовби інтуїтивно, деякі таємниці віри, або

19
Святе Письмо Старого і Нового Завітів, вид. 3 ранку, видавництво Pallottinum , Познань-Варшава, 1990
(так звана Біблія Tysiąclecia).
 22

ж просто глибокий сенс, який міститься в словах Христа Господа чи в

натхнених Святим Духом писаннях.
Дар знання дозволяє нам правильно і повністю використовувати всі
природні й надприродні дари задля нашого освячення і спасіння. Притча
Ісуса про таланти є доброю ілюстрацією потреби цього дару (Мт 25,14-30).
“Господь Бог, – казала св. Тереза Авільська, – складає тоді в
найглибшій таїні душі те, що прагне дати їй пізнати. Діється подібно до того,
якби людина, не навчившися читати, не задавши босі ані найменшого труду
навчитися чого-небудь, раптом усвідомила, що вона – знає, не відаючи,
звідки і в який спосіб дістала це знання, оскільки не знайома навіть з
алфавітом. В одну мить душа стає вченою. Таємниця Пресвятої Трійці та
інші таємниці віри стали для неї такі зрозумілі, що немає теолога, з яким вона
не була б готова увійти в диспут, аби захищати такі великі істини. Вона сама
дивується цьому вельми багато” (Життя св. Терези Авільської, розд.27).
Цей дар у винятковий спосіб дає змогу зрозуміти істини Святого
Письма. То Біблія подає нам конкретні приклади поведінки, які можуть стати
досвідом людини завдяки молитві, а також через виконання вказівок
натхненних текстів (Мт 7,7; Мк 10,30; Лк 17,5-6).
Дар побожності
Католицька традиція, спираючись на грецький текст Перекладу
Сімдесятьох (Септуагінти) і латинський текст перекладу св.Єроніма
(Вульгату), налічує сім дарів Святого Духа. Тоді як давньоєврейський текст,
повторюючи двічі дар боязні Ягве, не згадує про дар побожності й налічує
шість дарів. Але ми не можемо тут шукати вичерпного й чітко визначеного
опису цих дарів, які будуть представлені з міццю в Новому Завіті. Крім того,
тут “дух” означає Духа Ягве; тобто Бога Самого у своїй діяльності. В
Септуагінті у тексті Ісаї (Іс 11,2d) маємо написане eisebeia, натомість у вірші
3а сказано thobos Theonos – найімовірніше, аби уникнути одного й того
самого звороту. За Септуагінтою слідує Вульгата, де в першому випадку
сказано pietas (побожність), а в другому – timorDomini (страх Господній). У
 23

єврейському ire‘sah міститься також сенс, що його ми перекладаємо як

побожність і як боязнь. Число сім стосовно дарів Святого Духа приймали
Отці Церкви (Оріген, Амвросій, Августин), які виходили з обох текстів
перекладу. Число сім мало для них символічне значення: воно означало
повноту дарів Духа20.
Дар побожності полягає в надприродному налаштуванні душі, яке
схиляє її під дією Святого Духа, аби поводилася перед Богом як дитина перед
батьком, про якого знає, що дуже її любить21.
Головним предметом дару побожності є сам Бог – не стільки як
Господь усього світу скільки як безконечно добрий Отець, нескінченно
гідний любові.
Душа, оживлена даром побожності, не може більше боятися Бога у
негативному сенсі, немає страху там, де панує любов (Пс 103,8-14; Іс 66,12-
13; Еф 3,19; 1 Йн 4,19).
Побожність справляє на нас вплив на дуже глибокому рівні. Коли
Святий Дух навчає нас вигукувати “Авва” – “Отче”, ми відчуваємо
велетенську зміну в наших стосунках із Богом.
Дар страху Божого
Страх Божий (євр. jir_at jah’we) двічі назване в тексті Іс 11,2. Страх
Божий є початком мудрості (Пс 111,10; Іов 28,28; Прип 9,10) і підставою
“ знання ” (Прип 1,7). Дар страху Божого мав Авраам, перевірений великим
випробуванням віри, до якого Ягве каже: “ Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога,
що не пощадив свого сина, свого єдиного, для Мене ” (Бут 22,12). Книги
мудрості стверджують, що страх Божий скеровує людину в бік праведного
життя, вільного від гріха (пор. Прип 16,6; Пс 34,12). Не можна ототожнювати
цей дар зі страхом перед Богом; його належить пов’язувати насамперед із

20
Вуд Д., МакГи К. Деяния Святого Духа. – М.: Глобал, 2003. – 303 с.

21
Бог спасіння - витоки догми , Бернард Сесбоуе SJ т. 1, Wydawnictwo M, 1999, с. 241.
 24

великою повагою до Бога й синівською любов’ю до Ягве, з керівною владою

(2 Сам 23,3), а також владою судити, яку виконуватиме Месія22.
Дар страху Божого – це боязнь, яка народжується не з огляду на суд і
кару, а через усвідомлення величі Бога. Це є “страх пошани” сина, а не
невільника.
Дар страху Божого є тим налаштуванням душі, яке спричиняє, що під
дією Святого Духа вона немовби інстинктивно відчуває, разом з великою
повагою до Божої величі та безмежним уподобанням Його батьківської
доброти, відразу до всього, що могло б образити такого доброго,
милосердного й гідного любові Отця.
“В душі, оживленій цим даром, – пише св.Тереза Авільська, – усе
перевищує страх образити Бога, свого Господа, і гаряче прагнення в усьому
виконувати Його святу волю”23.
Страх Божий є не почуттям, а повним поваги й остраху ставленням до
присутності Бога. Почуття страху інколи супроводжує цей дар, але воно не є
для нього суттєве.
Дар страху Божого народжує в християнинові позицію пошани й
побоювання перед Богом і провадить його до вшанування Бога і виявлення
послуху Йому.
Під впливом цього дару Діва Марія вимовила своє “ фіат ”, “ хай буде
так ”, коли разом зі св. Йосифом підкорилася наказові ангела втікати до
Єгипту перед небезпекою, яка загрожувала Дитяткові Ісус.
Страхові Божому має товаришити дитяча довіра до Божого милосердя
й незламна віра в Його вірність, що Бог нас підтримує (1 Пт 5,10).
Цей дар несе з собою благословення і захист (Пс 34,8), робить нас
здатними поборювати наші земні й тілесні страхи (Прип 14,26), звільняє нас

22
Рікабі, Джон. "Фортедність". Католицька енциклопедія Вип. 6. Нью-Йорк: Роберт Епплтон, 1909. 3
вересня 2017 р.

23
Р. О. Рождение свыше. Крещение Духом. Духовные дары. – Dillenburg, Germany: GBV. – 68 c.
 25

від боязні перед судженнями інших людей, особливо ж щодо нашого

апостольства24.

У Новому Завіті та в пізнішій Традиції (пор. 1 Кор 12) виділяються такі дари

Святого Духа, так звані харизми :

1. мудре слово,
2. слово знання,
3. віра
4. пророкування (тобто передача Слова Божого),
5. мови
6. мовні переклади,
7. загоєння,
8. творять чудеса
9. розпізнавання привидів.

Це дари, які проявляються як надприродні, чудодійні.

Святий Дух має власні бажання та волю. У Першому посланні до
Коринтян читаємо, що «один і той же Дух» дає дари «окремо кожному, як
хоче» (12:11). Ці слова нагадують нам, хто є хто в нашому житті. Так само, як
ми не можемо обрати для себе дари, так і не можемо керувати Божою волею
у нашому шляху та житті церкви. Святий Дух має план як для нас, так і для
своєї церкви. Він має задум для всього тіла Христового25. Саме тому нам
потрібно ревно молитися, як Христос «Хай не моя, а Твоя буде воля!»
Проте в Еф. 4:7-16 перераховані дари, які з’являються в служіннях:

1. апостольство ,

24
Победоносцев В. О Духе Святом и дарах духовных. – К.: ЕХБ, 1995. – 44 с.

25
Р. О. Рождение свыше. Крещение Духом. Духовные дары. – Dillenburg, Germany: GBV. – 68 c.
 26

2. пророцтво ,
3. євангелісти,
4. пастирство (звідси: пастирство) і вчення (виконують у християнських
церквах священики, пастирі, вчителі, лектори та пастирі).

Вони важливі для функціонування Церкви як спільноти.

Дари Святого Духа, також відомі як дари благодаті (їх не можна

заслужити, вони даються Богом за Його волею) є надприродним
обдаруванням Церкви як зібрання вірних для таких цілей:
євангелізація в універсальній якості (як обов'язок кожного віруючого) і
за покликанням (наприклад, служба євангеліста) всіма віруючими або їхніми
представниками;
 виконання різного роду служіння в Церкві для її зростання;
 свідчення освяченого життя.

2.3 Плоди Святого Духа

Дія благодаті Святого Духа, що діє в душі, завжди все більше і більше
проявляється в плодах Духа ( Догматична конституція про Церкву , №
34). У Галатах 5: 22-23 перераховані такі характеристики (плід) Святого Духа
в житті віруючого: любов ( caritas або агапе ), радість , мир, терпеливість,
доброта, доброта, вірність (також перекладається як «віра»).
лагідність, поміркованість (також перекладається як « самовладання »)26.
Це не вичерпний список; Традиційно прийняті також інші чесноти (які
є продовженням ознак, згаданих у біблійному тексті), наприклад: щедрість,
доброта, скромність, цнотливість.

26
Брант Л. Р. Духовные дары. – Belgium (Brussels): МЗИ, 1992. – 199 с.
 27

Усі плоди Святого Духа насправді містяться в одному – любові. Вони є

результатом життя в спілкуванні з Богом.
Плоди Святого Духа – це ознаки зрілого духовного життя християнина
та його дій, які випливають зі співдії людини з Божою благодаттю. Щоб жити
по-християнському й свідчити про Христа, потрібно як допомоги від Святого
Духа, так і відкритості й зусиль людини. Апостол Павло так навчає про
плоди Святого Духа: «Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння,
лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гл. 5, 22-23)27.

2.4 Твори перших християн про Святого Духа

Святий Дух у літературі перших століть представлений не лише

як існуючий , а передусім як діючий.
З багатьох творів Орігена, які згадують про Духа, найбільше стосується
його динамічної діяльності в християнському середовищі, що проявляється
натхненням Святого Письма, його розумінням, надприродними дарами та
освяченням. За Орігеном, Святий Дух – із Сином – не стоїть на одному рівні
з Отцем. Згідно з ним, Дух не має форми, форми і форми28.
На думку деяких, у текстах Іринея важко знайти ознаки особи
Духа. Скоріше, на їх думку, це Божа субстанція і впорядкована
сила. Наприклад, він має прийти на Ісуса як силу, а не як особистість. Тому
їм не здається, що, за словами Іринея, він створив Трійцю осіб . Інша точка
зору, однак, показує, що вчення Іринея говорить про Бога, який створив світ
із самого себе, «своїми руками» — Сином і Святим Духом, без допомоги

27
Катехизм Української Греко-католицької церкви: Христос – наша Пас-ха. – Львів, 2011. – с. 336 + 64 іл.

28
Оріген, Примітка для Іоанна , фрагмент 20.
 28

будь-якої іншої сили. Також те, що, за словами стародавнього єпископа,

Святий Дух існує з Христом до створення світу, що означало б, що Дух не є
частиною творіння, а є творцем, тобто Богом  . Ознаки поняття Пресвятої
Трійці можна знайти в цитаті з Adversus Haereses з Іренея:
Є один Бог […] понад усіх і для всіх і в усіх. Батько, що над усім [...];
Він є Слово [Христос] для всіх [...], і в усіх нас Він є Дух, і Він є Вода
Жива (5:18,2)
або інше:
Є один Бог Отець і одне Слово, Син і Один Дух, і одне спасіння для
всіх, хто вірує в Нього. (4: 6,7)
Євсевій Кесарійський, як і Оріген, визнає Святого Духа за перше з
Божих творів . Євсевій пише про Дух як про вторинне світло відображення  .
Найбільший захисник Святого Духа Василій Великий ніколи прямо не
говорить, що Святий Дух є Богом, обмежуючись біблійною термінологією  .
Майже всі християнські письменники погоджуються щодо походження
Святого Духа: він походить від Отця. Син посилає його до своїх учнів. Це
позиція Августина Бегемотського .

2.5 Імена Святого Духа

Різні імена Св. Духа

Дух (Йо. 3:6.8),
Божий Дух (1 Кор. 3:16),
Дух Господній (Іс. 11:2),
Дух Христовий (Рим. 8:9),
Дух Ісуса Христа (Фил. 1:19),
Дух Ісуса (Ді. 16:7),
Дух Сина Божого (Гал. 4:6),
Святий Дух (Лк. 11:13),
Дух істини (Йо. 14:17),
Дух життя (Рим. 8:2),
 29

Дух благодаті (Єв. 10:29),

Дух слави (1 Петра 4:14),
Помічник або Утішитель (Йо. 14:26)
Символічні Імена Св. Духа через дії
Голуб (Йо. 1:32).
Вітер (Йо. 3:8).
Дощ (Йоіл 2:23).
Потоки (Йо. 7:38-39).
Вода (Іс. 12:3; Єз. 36:25).
Масло (Лука 4:18).
Вогонь (Мт. 3:11)
Хмара (Числа 9:15; 2 Пар. 5:13; 1 Кор. 10:1-2).
Печать (Еф. 4:30)
 30

ВИСНОВКИ

Ким насправді є Святий Дух? Святий Дух – це Бог, – про це нас навчає
християнська віра, катехизм Католицької Церкви.
“Св. Дух є тим самим Господом, що і Отець, і Син”, – каже свята
Фаустина. Отже, Святий Дух є Богом. Насправді, впродовж церковного року
ми мало часу приділяємо навчанню про Святого Духа, більше говоримо про
Ісуса Христа. Духа тілесними очима не можемо побачити, тому його завжди
асоціюють з певними символами: вогонь, вода, голуб та ін.
Дух Святий є дателем усякого добра, за його причиною Христова
Церква проповідує істину – Христа, живого Бога. Тільки завдяки Святому
Духові християнин здатний наслідувати Ісуса Христа, – через святу Тайну
Миропомазання, коли отримуємо печать дару Святого Духа.
Кожен із нас, без винятку покликаний сповнюватися Духом (Еф. 5,19).
Що це означає? Найперше це означає – шукати Бога, жити духовним життям,
зростати в благодаті Божій. Святі отці називають такий духовний процес –
стяжанням Святого Духа (св. Серафим Саровський). Каже апостол Павло, що
без Духа святого ми не здатні нічого зробити, – не здатні молитися, не здатні
подумати щось доброго, не здатні навіть вимовити Пресвяте ім’я Ісус. Така
сила і міць Святого Духа у нашому житті.
Святий Дух є автором навернення грішника, тільки завдяки Його ласці
грішник може правдиво покаятися і навернутися і можна було б тут
перечислити дуже багато інших прикладів як діє Святий Дух. Але запитаймо
себе, пригляньмося до свого життя, – чи я бачу дію святого Духа у своєму
житті, вірніше чи я відкритий на це діяння. Святий Дух прагне діяти і
творити чуда у моєму, у твоєму житті, у житті всіх тих які вірять в Бога, є
практикуючими християнами.
Наша роль у цьому процесі незначна, все що від нас залежить – це
дозволити Богові діяти, прийняти його любов і милосердя. Святий Франциск
Салезій казав: коли горить дім, то все, що хочемо врятувати, викидаємо через
 31

вікно. Так і Божа любов – святий Дух коли вступає до душі хоче панувати
там один, Він хоче бути єдиним царем людського серця, не може прийняти і
ввійти до життя в якому панують інші боги (влада, гроші, маєтки, грішні
прив’язаності).
Кажуть погани що християнський Бог є Богом заздрісним який хоче
панувати один і так насправді є: не можемо служити двом панам, – каже
Христос (Мт 6,24).
 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барчук І. Хрещення по вірі. – Чікаго – Вінніпег: Дорога правди, 1962. –

119 с.
2. Баркли У. Толкование к Деяниям Святых Апостолов. – Всемирный Союз
Бабтистов, 1979. – 216 с.
3. Брандт Р., Бикет З. Святой Дух и молитва. Библейская теология молитвы.
– Спрингфилд, Миссури, США: Лайф Паблишерс Интернешнл, 2000. – 507 с.
4. Біблія з коментарями для повного життя. – Missouri, USA: Life Pubishers
International, 1997.
5. Біблія. Переклад проф. І. Огієнка. - Українське біблійне товариство, 2004.
6. Боєчко В. Правда про харизму. – Ужгород: Закарпаття, 2002. – 303 с.
7. Бог спасіння - витоки догми , Бернард Сесбоуе SJ т. 1, Wydawnictwo M,
1999, с. 241.
8. Беспалов Д. Дары Святого Духа. – Торонто, Канада, 1992. – 154 с.
9. Брант Л. Р. Духовные дары. – Belgium (Brussels): МЗИ, 1992. – 199 с
10.Вуд Д., МакГи К. Деяния Святого Духа. – М.: Глобал, 2003. – 303 с.
11.Геллей Г. Г. Біблійний довідник Геллея. – Торонто, Канада: Всесвітня
християнська місія, 1985. – 856 с.
12.Смольчук Ф. Святий Дух і Біблія. – Торонто, Канада: Еванджел Байбел
Транслейторс енд Міністріс, 1992. – 109 с.
13.Святе Письмо. Львів «Свічадо». 2020. С.12
14.Святе Письмо Старого і Нового Завітів, вид. 3 ранку, видавництво
Pallottinum , Познань-Варшава, 1990 (так звана Біблія Tysiąclecia).
15.Катехизм Української Греко-католицької церкви: Христос – наша Пас-ха.
– Львів, 2011. – с. 336 + 64 іл.
16.Победоносцев В. О Духе Святом и дарах духовных. – К.: ЕХБ, 1995. – 44
с.
17.Р. О. Рождение свыше. Крещение Духом. Духовные дары. – Dillenburg,
Germany: GBV. – 68 c.
 33

18.Райнгольд У. Духовные дары в учении и практике. – Postfach: AVC. – 150

c.
19.Рікабі, Джон. "Фортедність". Католицька енциклопедія Вип. 6. Нью-Йорк:
Роберт Епплтон, 1909. 3 вересня 2017 р.
20.Оріген, Примітка для Іоанна , фрагмент 20.
21.Френсіс Чен / Забутий Бог. – Тернопіль: Християнське видавництво Кана,
2020. – 216 ст.