МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

Факультет психології і соціології

Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки

Освітня програма «Соціальна педагогіка»

Спеціальність 231 «Соціальна робота»
В

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
на здобуття освітнього ступеня бакалавр

«СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ

ДО УМОВ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ»

здобувача першого (бакалаврського) рівня вищої освіти

ФІЛЕЙ ОЛЕНИ ПЕТРІВНИ
Показник когнітивно-світоглядної
А на стр 56 и дальше просто когнітивний уву правильно?
УВАГА!! У вас не може бути 12, 8% або 24, 5% , оскільки у вас 20 дітей
Исправить литературу
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент
Кабусь Наталя Дмитрівна

Рецензент: кандидат педагогічних наук, доцент

Василенко Ольга Миколаївна

Харків – 2020 рік

 2

АНОТАЦІЯ
Філей Олена Петрівна. Соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-
сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу. – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня бакалавр за
спеціальністю 231 – соціальна робота. – Харківський національний педагогічний
університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2020.
Кваліфікаційна робота присвячена проблемі оновлення змісту й методів
соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого
будинку сімейного типу.
Мета дослідження передбачала теоретичне обґрунтування, розроблення й
експериментальну перевірку програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
Теоретичне значення дослідження: запропоновано програму соціально-
педагогічної діяльностіз адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку
сімейного типу;уточнено сутність поняття «адаптаціядітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу», зміст соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей до умов дитячого будинку сімейного типу, зміст критеріїв і
показників ефективності соціально-педагогічної діяльностіз адаптації дітей-сиріт
до дитячого будинку сімейного типу.
Практичне значення результатів дослідження засвідчує цінність
використання розробленої програми соціально-педагогічної діяльності в
діяльності ЦСССДМ для забезпечення позитивної адаптації дітей до умов
дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ).
У першому розділі кваліфікаційної роботи представлено аналіз понять
«сирітство», «дитячий будинок сімейного типу», «адаптаціядітей-сиріт до умов
ДБСТ», «соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу». Узагальнюючи позиції науковцівадаптацію
дитини-сироти до умов дитячого будинку сімейного типу визначаємо як процес
пристосування до нових соціальних умов, у якому відбувається реалізація потреб,
 3

інтересів та прагнень дітей, коли дитина входить до нового соціального оточення,

стає його повноправним членом, самостверджується та розвиває свою
індивідуальність. У результаті соціально-педагогічної адаптації формуються
соціальні якості спілкування, поведінки та предметної діяльності, прийняті в
суспільстві.
Враховуючи соціально-психологічні зміни, що відбуваються при
пристосуванні дітей-сиріт до нових соціальних умов (соціального статусу,
побутових обов’язків, кола спілкування, соціальних ролей тощо), особливе місце
займає адаптивний системний процес, тобтопрограма соціально-педагогічної
діяльності з цією категорією дітей. Процес адаптації має бути спрямований на й
формування соціальної активності дітей-сиріт, розвиток комунікативних і
просоціальних навичок діяльності, творчого потенціалу, практичної
самореалізації, розумового, морального та фізичного розвитку кожного
вихованця, а також розвитку виховного потенціалу батьків.
Соціально-педагогічну діяльність з адаптації дітей-сиріт до умов
ДБСТвизначено як науково обґрунтовану систему дій, що реалізовуються різними
суб’єктами й спрямовані на пристосування дитини-сироти до особливостей
існування ДБСТ завдяки формуванню адекватної системи відносин із батьками,
інтеграцією дитини-сироти в сім’ю, створення стабільних соціальних умов
життєдіяльності дитини, прийняттю нею норм і цінностей ДБСТ, форм соціальної
взаємодії з іншими дітьми та батьками.
З метою забезпечення з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку
сімейного типу розроблено програму соціально-педагогічної діяльності з етапами:
інформаційний, заохочувально-розвивальний, діяльнісно-творчий, спрямовану на
цілісний розвиток емоційно-ціннісної, когнітивно-світоглядної та діяльнісно-
вольової сфер дітей-сиріт, що сприяє їх ефективній активній адаптації до нового
соціального середовища й позитивній соціалізації та самореалізації дітей у різних
видах творчої діяльності, за напрямами: формуванню адекватної системи
відносин із членами сім’ї, інтеграція особистості дитини у нове соціальне та
культурне середовище, створення стабільних соціальних умов життєдіяльності
 4

дитини, прийняттям норм і цінностей нового соціального середовища. Форми і

методи роботи в програмі: ігротерапія, казкотерапія, створення ситуації успіху,
конкурси, тематичні свята, вечори відпочинку, консультування, театральні
вистави. Учасниками програми були: діти-сироти та позбавлені батьківського
піклування, соціальний педагог, психолог, фахівці сфери соціального захисту
дитинства, батьки, усі члени сім’ї, члени громадської організації.
У другому розділі окреслено зміст проведеного експериментального
дослідження. На констатувальному етапі експериментупротягом 2018-2020 року
було нами було проведено діагностування вихідного рівня адаптованості дітей-
сиріт на базі трьох дитячих будинків сімейного типуЗміївського району родини
Михайліченко Н.П., Гончар В.О. та Обозного А.А.за уточненими в дослідженні
критеріями й показниками, яке виявило відносно низький рівень адаптованості
дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу. Формувальний
експеримент був спрямований на реалізацію програми соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
Результати контрольного етапу експерименту виявили позитивні зміни в
експериментальній групі:підвищення комунікативних здібностей, активності,
зниження рівня тривожності, підвищення самооцінки дітей.
Результати експерименту підтвердили висунуту гіпотезу. Було зроблено
висновок про доцільність упровадження розробленої програми соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку
сімейного типу у практику роботи з дітьми-сиротами в умовах дитячих будинків
сімейного типу.
Ключові слова: сирітство,дитина сирота, дитячий будинок сімейного типу,
соціально-педагогічна адаптація, соціально-педагогічна діяльність, програма.

FileiOlenaPetrivna. Socio-pedagogicalactivitiesfor the adaptation of orphans to

the conditions of a family-type orphanage. -Qualificationscientificwork,
manuscriptcopyright.
 5

Qualifyingworkfor a bachelor'sdegreeinspecialty 231 - socialwork. –

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, 2020.
Thepurposeofthestudywastosubstantiatetheoretically,
developandexperimentallytesttheprogramofsocio-pedagogicalactivitiesfortheadaptation
of orphans to the conditions of a family-type orphanage.
Thescientificnoveltyoftheresearchconsistsinthefollowing:
theprogramofsocialandpedagogicalactivityfor the adaptation of orphans to the
conditions of a family-type orphanage is proposed; the essence of the concept of
"adaptation of orphans to the conditions of a family-type orphanage", the content of
socio-pedagogical activities to adapt children to the conditions of family-type
orphanage, criteria and indicators of adaptation of orphans to a family-type orphanage
havebeenclarified.
Thepracticalsignificanceoftheresearchresults:
thevalueofusingthedevelopedprogramofsocio-pedagogicalactivitiesin the activities of
centers of social services for families, children and youth to ensure the positive
adaptation of children to the conditions of family-type orphanage.
Keywords:orphanhood, family-type orphanage, social and pedagogical
adaptation, socio-pedagogical activity, program.
 6

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП…………………………..…….………………………………………7
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ З АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ ДО УМОВ ДИТЯЧОГО
БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ …..……………………………………………..11
1.1. Теоретичний аналіз суті й особливостей соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу ….11
1.2. Нормативно-правова база соціально-педагогічної діяльності з дітьми-
сиротами в дитячих будинках сімейного типу ………………………….…….…..18
1.3. Програма соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до
умов дитячого будинку сімейного типу…………………………………………….20
Висновки до розділу 1 ………………………………..………………………30
РОЗДІЛ2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПРОГРАМИ
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ
ДО УМОВ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ ……………………32
2.1. Діагностика стану соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-
сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу ………………………………….32
2.2. Упровадження розробленої програми соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу…..40
2.3. Аналіз результатів упровадження програми соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу ….51
Висновки до розділу 2 ………………………………..………………………54
ВИСНОВКИ …………..…………………………………………………….55
СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ………………………………….58
ДОДАТКИ……………………………………………………………..….….64
 7

ВСТУП
Актуальність і доцільність дослідження. Сформована соціально-
економічна і політична ситуація в Україні призвела до зростання числа дітей-
сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування. За статистичними даними
організації охорони здоров’я, материнства та дитинства, за останнє десятиріччя
кількість дітей-сиріт в Україні збільшилася в два рази, що сягає приблизно 100
тисяч осіб [].??? Правовою базою захисту дитинства виступає як міжнародне
законодавство по захисту дитинства, представлене Хартією дитинства,
Декларацією прав дитини (1959 р.), Конвенцією про права дитини (1989 р.), так і
законодавство України: Закони "Про охорону дитинства", "Про соціальний роботі
з дітьми та молоддю", в яких наголошується, що важливою основою захисту
дитинства виступає організація та вдосконалення системи освіти в інтересах
соціалізації дітей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про зростання інтересу
вчених до проблеми соціалізації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського
піклування. Розроблено вітчизняні та зарубіжні концепції соціалізації особистості
(В. Абраменкова, В. Алфімов, І. Звєрєва, А. Капська, С. Козлова, О. Кононко, С.
Куліковська, Ю.Лебєдєв, С. Литвиненко, А. Мудрик, І. Печенко, Л. Хухлаєва, В.
Ямницький); визначено особливості особистісного розвитку дітей-сиріт в умовах
інституційного виховання (І. Дубровіна, В. Мухіна, А.Прихожан, Н. Толстих).
Об’єктом дослідження вчених були також теорії системного, особистісного,
діяльнісного підходів у розкритті специфіки соціалізації дітей-сиріт, ролі
соціальних інститутів у цих процесах (В. Алфімов, В. Бочарова, І. Звєрєва, А.
Капська, А. Мудрик, С. Савченко, Л. Рубашевська, С. Харченко), технології
виховної роботи, що сприяють процесу соціалізації дітей в умовах шкільного
навчання (С. Козлова, С. Куліковська, Л. Хухлаєва).
Проте, незважаючи на значний інтерес науковців до кожної з
вищезазначених проблем, проблема адаптації дітей-сиріт до умов ДБСТ
залишається недостатньо дослідженою як у теоретичному, так і в практичному
аспектах. Таким чином, актуальність проблеми, недостатня її розробленість
 8

зумовили доцільність нашого дослідження і дали підстави для визначення його

теми: «Соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу».
Об'єкт дослідження – соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-
сирітдо умов дитячого будинку сімейного типу.
Предмет дослідження – програма соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
Метою роботи є теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка
програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт, розробленої
на основі технології соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до
умов дитячого будинку сімейного типу
Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження визначено основні
його завдання:
1. Вивчити на основі аналізу наукових джерел суть та особливості
соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого
будинку сімейного типу.
2. Охарактеризувати нормативну базу соціально-педагогічної діяльності з
дітьми-сиротами в дитячих будинках сімейного типу.
3. Визначити критерії та показники ефективності соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
4. Теоретично обґрунтувати програму соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
5. Експериментально перевірити програму соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
Гіпотеза дослідження. Упровадження програми соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу, яка
містить такі етапи: інформаційний, заохочувально-розвивальний, діяльнісно-
творчий, сприятиме активному пристосуванню дитини-сироти до умов дитячого
будинку сімейного типу завдяки формуванню адекватної системи відносин із
членами сім’ї, інтеграції особистості дитини в нове соціальне та культурне
 9

середовище, створенню стабільних соціальних умов життєдіяльності дитини,

прийняттю норм і цінностей ДБСТ і розвитку прагнення до самореалізації у
різних видах творчої діяльності.
Для вирішення поставлених у дослідженні завдань і отримання вірогідних
даних нами було застосовано комплекс методів педагогічного дослідження:
– теоретичні: аналіз літературних джерел з проблеми сирітства,
адаптації дітей-сиріт, синтез та узагальнення здобутих результатів з метою
визначення основних понять і встановлення стану розробленості досліджуваної
проблеми, розробка, обґрунтування програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт в дитячих будинках сімейного типу і її упровадження;
– емпіричні: визначення сучасного рівня адаптованості дітей-сиріт до
умов дитячого будинку сімейного типу; спостереження, бесіди, анкетування,
тестування, опитування, тренінгові вправи.
Наукова новизна отриманих результатів полягаєв тому, що: вперше
теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено авторську програму
соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умовдитячого будинку
сімейного типу; уточнено суть понять «адаптація дітей-сиріт до дитячого будинку
сімейного типу», «соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до
дитячого будинку сімейного типу», критерії та показники ефективності соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до дитячого будинку сімейного
типу, подальшого розвитку набули діагностичні методики для діагностування
визначених критеріїв та показників.
Теоретичне значення дослідження полягає у теоретичному
обґрунтуванні комплексної програми соціально-педагогічної діяльності,
спрямованої на цілісний розвиток емоційно-ціннісної, когнітивно-світоглядної та
діяльнісно-вольової сфер дітей-сиріт, що сприяє ефективній активній адаптації
дитини до нового соціального середовища й позитивній соціалізації та
самореалізації дітей у різних видах творчої діяльності; визначенні критеріїв та
показників ефективності роботи з адаптації дітей-стріт до дитячого будинку
сімейного типу.
 10

Практичне значення дослідження полягає у розробці та впроваджені

програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу на базі ДБСТ сім’ї Міхайліченок, Обозних і
Гончарів м. Харків, Харківської області, с. Першотравневе. А ДАЛЬШЕ ДРУГОЙ
НАС ПУНКТ ехнологія впроваджувалася у 2018-2019 роках (загальна кількість
дітей 30 дітей). Розроблена програма може буде корисна для фахівців соціально-
педагогічної, педагогічної, психологічної галузей, для працівників соціальних
служб для дітей сім’ї та молоді, для студентів-практикантів.
Структура й обсяг наукової роботи.Дослідження складається зі вступу,
двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних
джерел (48 найменувань), 2 таблиць (на 5 сторінках), 3 додатків (на 17 сторінках).
Загальний обсяг роботи – 83 сторінок, основний текст складає 57сторінок.
 11

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З
АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ В ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ СІМЕЙНОГО ТИПУ

1.1.Теоретичний аналіз суті й особливостей соціально-педагогічної

діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу
За останні десять років кількість дітей, влаштованих до закладів усіх форм
власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,
збільшилась майже вдвічі; тенденція цього показника спостерігається і сьогодні.
За даними Державного комітету статистики України, до мережі інтернатних
закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у 2005р.
входило 54 школи-інтернати, де виховувалося 11654 дітей, 109 дитячих будинків
– 5090 дітей, 48 будинків дитини – відповідно 3606 дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування. Загалом, станом на 01.01.2006р. в Україні
96,7 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [36, с. 7].
Проблемами сирітства займаються такі українські та зарубіжні вчені, як:
Н.Комарова, І.Пеша, Л.Божович, А.Пріхожан, Г. Бевз, І.Дементьева, Ю. Кахіані,
Є.Коваленко та інші. У своїх роботах вони розглядають проблему сирітства,
особливості психологічного розвитку дітей-сиріт, їх соціалізацію, особливості
соціальної адаптації, реалізації опіки над сиротами, створення ефективних умов
для їх подальшого конструктивного функціонування в суспільстві, реалізація
ефективних шляхів подолання сирітства.
У працях І. Звєрєвої, Н. Кононенко, А. Прихожан приділено увагу
визначенню основних видів сирітства, зокрема: власне сироти - це діти, чиї батьки
померли; діти батьків, що відмовилися від батьківських прав; діти батьків,
позбавлених батьківських прав; діти, чиї батьки дуже рідко беруть участь у
вихованні. Такі діти виховуються в інтернаті, далеко від батьків; соціальні сироти
– діти, які мають батьків, однак їх вихованням і навчанням не займаються [19, 23,
34].
 12

Н. Комарова, І. Пєша, досліджуючи питання сирітства, дали його

визначення таким чином: сирітство – соціальне явище, обумовлене наявністю в
суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без
піклування батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав або визнання в
установленому порядку недієздатними, або безвісти зниклими [24, с. 8]. У
наукових трудах зустрічається визначення «соціальні сироти», що є близьким до
поняття «сирітство». Соціальні сироти – це діти, які мають біологічних батьків,
які з яких-небудь причин не займаються їх вихованням і не піклуються про них
[24, с. 9].
М. Докторович в своїх роботах окреслює основні причин, за якими діти
залишаються без батьківського піклування, ними є: позбавлення батьківських
прав; ухилення батьків від утримання та виховання власних дітей; знаходження
батьків у місцях ув'язнення.
Таке становище зумовлено рядом причин, серед яких основними є: складне
соціально-економічне становище суспільства, все більша його розшарування за
майновою ознакою; духовна криза суспільства; поступове руйнування інституту
сім'ї [14, с. 18].
Як констатують С. Мещерякова, Л. Царегородцева, більша частина дітей-
сиріт в Україні виховуються в інтернатах та дитячих будинках, специфіка яких
характеризується наявністю жорсткої дисципліни, регламентацією діяльності
дітей, особливою системою міжособистісних відносин як всередині колективу
вихованців, так і між вихователями та дітьми. Особливу увагу автори приділяють
процесу виховання дітей в державних закладах. Зокрема автори зазначають, що
виховання дітей-сиріт в умовах державних установ, не забезпечує їх повноцінного
особистісного розвитку і утрудняє процес їх соціальної інтеграції. «Чим раніше
дитина відривається від батьківської сім'ї, чим довше вона знаходиться в установі,
тим сильніше виражені деформації за всіма напрямами психічного розвитку» [9,
с.17-25].
Низкою науковців (Н. Авдєєва, Г. Бевз, Л. Волинець,
Л. Галігузова,Я.Гошовський, Т. Гуськова, І. Дубровіна, М. Лісіна, С. Мєщєрякова,
 13

В. Мухіна, І. Пєша, А.Прихожан, А. Рузська, Є.  Смірнова, Є.  Стрєбєлєва, Н. Толстих

та ін.) доведено, що умови життя і виховання в закладі закритого типу та відсутність
дитячо-батьківських стосунків деструктивно впливають на особистісний розвиток
дітей-сиріт : у них спостерігається знижений загальний психічний тонус,
порушення процесів саморегуляції, домінування пасивності у різних видах
діяльності, недостатня здатність до співчуття, імпульсивність в поведінці,
знижена (в порівнянні з ровесниками з сім'ї) емоційна регуляція, емоційно-
пізнавальна взаємодія [14, с. 39].
Можна погодитися з думкою українських вчених Н.Комарова і І.Пеша, про
те що «специфіка умов утримання та проживання дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, є причиною неуспішною соціалізації
вихованців інтернатних установ у майбутньому, що характеризується,
наступними факторами: соціальна незахищеність після виходу з інтернатного
закладу, відсутність матеріальної та моральної підтримки; високий рівень
претензій до оточуючих; відсутність соціальних навичок самостійного
життєзабезпечення; відсутність навичок вирішення власних проблем з
офіційними структурами; нездатність протидіяти негативному сторонньому
впливу; проблеми професійного вибору» [24, с. 8-9].
В працях Л. Галігузової, С. Мещерякової описано, що ефективним
напрямом роботи з дітьми сиротами є встановлення опіки та піклування,
влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
Встановлення опіки та піклування – влаштування дітей-сиріт, дітей,
позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають,
переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми,
позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання,
освіти, розвитку та захисту їх прав та інтересів [9, с. 17-25].
Прийомна сім'я – це сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей для виховання та
спільного проживання [47].
 14

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім'я, що створюється за

бажанням подружжя (або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі), які беруть на
виховання та спільне прожиня від 5 до 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьтельской опіки. Метою створення дитячого будинку семейного типу є
забезпечення належнихумов для виховання в сімейному оточенні детей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування [48].
Практика роботи показує, що в такі сім'ї, як правило, приймають дітей
дошкільного та молодшого шкільного віку. Велика кількість підлітків продовжує
залишатися в державних установах. У зв'язку з цим залишається необхідною і
робота державних установ для дітей-сиріт. Однак, існуюча система супроводу
соціально-особистісного розвитку дитини-сироти потребує вдосконалення.
У наукових роботах В. Зарєцкого, М. Дубровської, В. Ослон окреслено, що
до напрямів системи профілактики та подолання сирітства, соціального сирітства,
включають такі заходи [17, с. 41-44]: управління системою профілактики та
подолання соціального сирітства; зміцнення інституту сім'ї, формування сімейних
цінностей; організація інноваційної системи супроводу та реабілітації
неблагополучних сімей; розвиток, удосконалення системи соціальної інтеграції та
життєустрою дітей-сиріт.
Отже, проблема сирітства в Україні стоїть досить гостро, і економічні,
психологічні та культурні детермінанти її розвитку є основними. Для подолання
даної соціальної проблеми необхідно вдосконалити роботу щодо запобігання
сирітства, насамперед, посилити соціальну підтримку сімей, які опинилися в
складних матеріальних і побутових умовах; формувати більш високий культурний
і духовний рівень в суспільстві, акцентуючи увагу на сімейних цінностях як
першочергових; активно пропагувати сімейні форми влаштування дітей-сиріт.
Отже, адаптація дітей-сиріт до умов ДБСТ – актуальна соціально-
педагогічна проблема, оскільки саме діти-сироти в силу їх особливого
соціального статусу часто схильні до негативних реакцій на суспільні процеси –
апатію, споживче відношення до життя, асоціальну поведінку, наркотизацію
тощо. Багато хто з них не вміє жити самостійно, будувати свою сім'ю. Розрив між
 15

їх уявленнями про життя і реальністю виявляється у відсутності здатності

орієнтуватися в сучасній ситуації, в невмінні працювати, змінювати свою
поведінку і запити в залежності від обставин та ін.
Переходячи до вивчення суті процесу адаптації дітей-сиріт, зазначимо, що
згідно із чинним законодавством, дитячим будинком сімейного типу (далі -
ДБСТ) визначають окрему сім'ю, яка створюється за бажанням подружжя або
окремої особи, що не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне
проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського
піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу,
враховуючи рідних та прийомних, не повинна перевищувати 10 осіб [7].
Досліджуючи феномен дитячого будинку сімейного типу соціологи,
психологи, соціальні працівники та педагоги зазначають, що порівняно з
інтернатними закладами в умовах прийомної сімї дитина більш успішно
проходить процеси соціалізації та адаптації до сучасного соціального простору,
минаючи ефект соціальної депривації (порушення соціального входження в
соціум). Життя в прийомній сімї сприяє більш успішній адаптації дітей-сиріт,
оскільки саме там дитина залучена до системи сімейних відносин.
Сам же термін «адаптація» означає прийняття індивідом різних соціальних
ролей, адекватне відтворення себе та своїх соціальних зв’язків. Адаптація відіграє
вирішальну роль в соціалізації особистості. Відповідність між рівнем соціальних
потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації –
взаємозумовленого процесу пристосування індивіда до соціального середовища та
пристосування суспільства до потреб особистості через їх задоволення.
Соціальна адаптація характеризується формуванням адекватної системи
відносин із соціальними об’єктами, рольовою пластичністю поведінки,
інтеграцією особистості в соціальні групи, діяльністю щодо освоєння стабільних
соціальних умов, прийняттям норм і цінностей нового соціального середовища,
форм соціальної взаємодії [12].
Соціально-педагогічна адаптація – це здатність людини впоратися з новими
ситуаціями та вимогами оточення, відновити порушену рівновагу. Адаптація
 16

дитини-сироти до умов дитячого будинку сімейного типу являє собою процес

пристосування до нових соціальних умов, у якому відбувається реалізація потреб,
інтересів та прагнень дітей, коли дитина входить до нового соціального оточення,
стає його повноправним членом, самостверджується та розвиває свою
індивідуальність. У результаті соціально-педагогічної адаптації формуються
соціальні якості спілкування, поведінки та предметної діяльності, прийняті в
суспільстві.
Але адаптаційні можливості дітей-сиріт обмежені, тому перехід до нових
умов життя може призвести до різноманітних варіантів дезадаптовної поведінки,
що повязана зі значними емоційними розладами, які формуються внаслідок різних
видів депривації (материнської, рухової, сенсорної, психічної, емоційної,
соціальної), навколишніх впливів та педагогічної занедбаності [13]. Вирішальною
позитивною умовою адаптації дитини є створення сімейного середовища, у якому
є найбільш оптимальні умови для розвитку, навчання та виховання дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування. Крім того, адаптація дитини
залежить від рівня її адаптивності, що є природженою чи набутою здатністю
пристосовуватися до нових змін. Природженими основами адаптивності є
темперамент, конституція, емоції, рівень природжених сторін інтелекту,
спеціальні здібності, фізичний стан організму, тому тривалість процесу адаптації
різна в різних дітей.
Для розкриття суті соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт
до умов ДБСТ розглянемо поняття «діяльність», «соціально-педагогіна
діяльність». Питання теорії людської діяльності, що охоплюють проблеми
психолого-педагогічної взаємодії, розглядаються у працях вітчизняних і
зарубіжних учених (К. Абульханової-Славської, Б. Ананьєва, В. Бочарової,
І. Звєрєвої, В. Лисого, І. Миговичата ін.), як специфічну людську форму ставлення
до навколишнього світу, змістом якої є доцільні зміни і перетворення речей і
явищ залежно від людських потреб. Усі автори відмічають, що людська діяльність
за своєю сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, в процесі праці.
За соціально-педагогічною теорією (А.Капська, А.Рижанова) людина є суб’єктом
 17

свого життєвого шліху, вона не лише пристосовується до умов життя, а й активно

змінює їх відповідно до своїх людських потреб, що виникли і розвинулися
історично завдяки своєї діяльності. Ми у роботі поділяємо загально-філософське
визначення Л. Буєвої щодо діяльності як способу існування і розвитку суспільства
і людини, всебічного процесу перетворення нею навколишньої природної і
соціальної реальності, у т. ч. її саму, відповідно потреб, цілей і завдань. Отже,
діяльність людини свідома, цілеспрямована, якій притаманні перетворюючий і
творчий характер, предметність, детермінованість суспільними умовами, обмін
діяльністю, спілкування індивідів. Саме ці висновки дають підставу А.Капській
розглядати соціально-педагогічну діяльність як інтеграцію конкретних процедур і
операцій: соціальна (за цілями, завданнями, змістом), психолого-педагогічна (за
формою), організаторська (за функціями), професійна (за зв’язками і впливом на
об’єкт). Узагальнюючи зміст соціально-педагогічної діяльності як професійної
діяльності, А.Капська, окреслила цілі цієї діяльності: створення умов, за яких
кожна людина може в максимальній мірі проявити свої можливості й отримати
все, що вона повинна отримати за законом; створення умов для соціалізації
особистості у мікросередовищі [].
Отже, з урахуванням вищезазначеного під соціально-педагогічною
діяльністю з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу
будемо розуміти науково обґрунтовану систему дій, що реалізовуються різними
суб’єктами й спрямовані на пристосування дитини-сироти до нового сімейного
середовища завдяки формуванню адекватної системи відносин із батьками,
інтеграцію дитини-сироти в сім’ю, створення стабільних соціальних умов
життєдіяльності дитини, прийняттю нею норм і цінностей сім’ї ДБСТ, форм
соціальної взаємодії з іншими дітьми та батьками.
Таким чином, на основі аналізу умов ДБСТ було визначено мету цієї
діяльності (пристосування до умов ДБСТ, реалізація потреб, інтересів та прагнень
дитини, її самоутверджень, розвиток індивідуальності), принципи (організаційні
(соціально-технологічна компетентність батьків, єдність їх соціально-виховних
впливів, відповідальність, стимулювання, контроль і перевірка виконання);
 18

соціально-психолого-педагогічні (комплексність, індивідуальний підхід,

орієнтація на особистісні потреби, цілеспрямованість, максимальне врахування
потенційних можливостей дитини, принцип толерантності) та функції
(комунікативна, організаторська, охоронно-захисна, корекційно-реабілітаційна,
соціально-терапевтична) соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт
до умов дитячого будинку сімейного типу.

1.2. Нормативно-правова база соціально-педагогічної діяльності з

дітьми-сиротами в дитячих будинках сімейного типу
Деркомстат України констатує, що з кожним роком збільшується кількість
дітей-сиріт з низьким рівнем інтелектуального розвитку, недостатністю емоційно-
вольової та мотиваційної сфер, стійкими формами егоцентричного і
споживацького ставлення до життя, сформованим девіантною поведінкою, яка
поєднується з відхиленнями як в психічному, так і в особистісному розвитку.
«Низька соціальна компетентність, невпевненість у собі або заперечення себе як
особистості, вивчена безпорадність, пасивна позиція по відношенню до світу і
самому собі, перевантаженість негативним досвідом, все це характерно для
вихованців інтернатних закладів» [32, с. 27].
В останні роки органами законодавчої та виконавчої влади Україні
прийнято низку законів і постанов, спрямованих на зміцнення інституту сім'ї та
подолання сирітства «Закон України про соціальний захист дітей-сиріт»;
«Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини»; «Про
забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування»; Проект Закону України «Про
внесення змін до деяк законодавчих актів України (стосовно Подолання
соціального сирітства в сім'ях громадян, які працюють за кордоном)» тощо.
Так, в законі України про Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та
молоддю відмічається, що соціально-педагогічна діяльність спрямована на
створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку, задоволення її
 19

культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів

життєдіяльності людини».
Отже, соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-сиріт до дитячого
будинку сімейного типу регулюється нормативно-правовими актами, що дає
підстави стверджувати про необхідність та актуальність проведення даної роботи.
Вищезазначені державні документи показують, що держава зацікавлена у
створенні сприятливих умов для всебічного та повноцінного соціального і
особистісного розвитку дитини-сироти і здійснює свою політику через соціальні
служби для дітей, сім'ї та молоді.

1.3. Програма соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-

сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу
Адаптація дитини до умовДБСТ являє собою надзвичайно важливий та
складний процес. Від успішності цього процесу залежить входження дитини в
сім’ю, її майбутній розвиток та соціальні досягнення.
Викладачами та студентами Харківського національного педагогічного
університету імені Г.С.Сковороди протягом 2018-2020 року було проведено
експериментальне дослідження базі 3-х дитячих будинків сімейного типу родини
Михайличенко, Обозних та Гончарів, що мешкають у Зміївському районі
Харківської області. В експерименті приймало участь 10 вихованців та їх батьки-
вихователі.На підставі проведеного нами аналізу процесу адаптації дітей-сиріт в
цих сім’ях ми можемо зробити висновок, що адаптація та благополуччя дитини в
прийомній сім’ї залежить від умов життя, що надаються в сім’ї для її розвитку,
професійних умінь та особистісних якостей прийомних батьків.
Пристосування дітей-сиріт відбувається успішно при наявності адаптивної
педагогічної системи, програми соціально-педагогічної діяльності з цією
категорією дітей, яка сприятиме не тільки процесу адаптації дітей-сиріт, а й
формуванню соціальної активності дітей-сиріт, розвитку комунікативних і
просоціальних навичок діяльності, творчого потенціалу, практичної
 20

самореалізації, сприятливих умов для розумового, морального та фізичного

розвитку кожного вихованця, толерантного відношення до кожної дитини.
У сучасних наукових працях існує невелика кількість визначень поняття
соціальної програми. О. Макарова трактує соціальну програму як "систему
взаємопов'язаних дій або заходів, спрямованих на досягнення певних результатів
у соціальній сфері, забезпечену матеріальними та організаційними ресурсами" [2,
с.10].
За визначенням О. Безпалько, програма – це зміст і план діяльності;
розроблений комплекс завдань та заходів, який спрямовано на досягнення певної
мети; засіб поетапної організації діяльності щодо розгортання певного змісту, а
також з реалізації конкретних процедур, а соціальна програма – це розділ
державних планів економічного та соціального розвитку, який визначає основні
цілі та завдання, які належать до соціальної сфери та які мають бути виконані в
запланований період, а також головні засоби та шляхи їх здійснення; сукупність,
система соціальних заходів, спрямованих на вирішення певної соціальної
проблеми [1, с. 62-63].
І. Євдокимова соціальне програмування визначає як спосіб постановки
управлінської задачі, виходячи із стратегічних цілей розвитку соціальної системи
й актуальних проблем її функціонування, а також вибір найбільш ефективного
варіанта їх вирішення, включаючи цільовий розподіл ресурсів [3, с. 192].
На наш погляд, під соціальною-педагогічною програмою слід розуміти
сукупність конкретних цілей та завдань, методів та форм, дій та заходів, які в
загальному є спрямовані на вирішення певної соціальної проблеми та мають
визначені часові межі реалізації.
Під програмою соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт
до умов дитячого будинку сімейного типуми будемо розуміти сукупність
прийомів, методів та впливів, що застосовуються суб’єктами соціально-
педагогічної діяльності з метою створення умов для пристосування дитини-
сироти до умов ДБСТ завдякиформуванню адекватної системи відносин із
членами сім’ї, інтеграції особистості дитини в нове соціальне та культурне
 21

середовище, створення стабільних соціальних умов життєдіяльності дитини,

прийняттям норм і цінностей нового соціального середовища.
Об’єкт діяльності – діти-сироти та позбавлені батьківського піклування.
Суб’єкти діяльності – соціальний педагог, психолог, фахівці сфери
соціального захисту дитинства, батьки, усі члени сім’ї, представники громадських
оргнанізацій.
Мета програми – сприяти позитивній адаптації дітей сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу.
Завдання програми:
1. подолання труднощів адаптації;
2. формування комунікативних умінь і навичок;
3. формування навичок здорового способу життя;
4. формування вольових і моральних якостей дітей.
Подолання неготовності дітей-сиріт до життя в умовах ДБСТ потребує
роботи в наступних напрямах: становлення життєвої перспективи; формування
позитивного ставлення до праці; забезпечення продуктивності соціальних
контактів.
Зазначимо, що програма соціально-педагогчної діяльності з адаптації дітей-
сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу була розроблена відповідно до
обґрунтованої нами технології соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу, що є сукупністю етапів
(інформаційний, заохочувально-розвивальний, діяльнісно-творчий) і відповідних
цим етапам засобів, котрі сприяють створенню умов для активного пристосування
дитини-сироти до умов ДБСТ завдякиформуванню адекватної системи відносин із
членами сім’ї, інтеграції особистості дитини в мікросередовище, створенню
стабільних соціальних умов життєдіяльності дитини, прийняттю норм і цінностей
нового соціального середовища і розвитку прагнення до самореалізації у різних
видах творчої діяльності. Технологія є сукупністю прийомів, методів і впливів, які
застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі освітньо-виховної
діяльності.
 22

Важливими складовими розробленої програми є методи соціально-

педагогічної діяльності як способи організації узгодженої діяльності з метою
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
До методів адаптації дітей-сиріт можна віднести: метод глибинного
спілкування (особиста, неструктурована розмова, вільне і пряме інтерв'ю, під час
якого модератор з'ясовує думки, звички респондента, його переконання і
схильності, доречні, коли потребує дослідження приховані асоціації, емоції, і
схильності людини,основне призначення – допомогти прояснити мотиви
поведінки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у новому
середовищі), стимулювання соціально-культурної активності (залучення дитини
до культури з метою прискорення процесу адаптації), формування спільної
свідомості (вплив на розум і почуття дитини з метою формування позитивних
якостей і подолання негативних, що необхідно до пристосування до нових умов за
допомогою бесід, лекцій, дискусій, переконання, навіювання, прикладу), метод
фізичної релаксації та рекреації, включення в соціокультурну діяльність [41, с.
73].
Основні форми соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до
умов дитячого будинку сімейного типу – це зовнішнє вираження організації
взаємодії суб’єктів адаптації, спрямовані на створення умов для позитивної
активності дітей, вирішення відповідних завдань соціалізації, надання допомоги
та підтримки дитини-сироти [39, с. 46-48]. Класифікація форм організації
соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати: за
специфічними ознаками, за напрямками соціально педагогічної діяльності, за
кількісним складом учасників, за домінуючим засобом виховного впливу, за
складністю побудови, за характером змістового наповнення, за напрямами
соціально-педагогічної діяльності [38, с. 137].
Адаптація дитини до умов ДБСТ найкраще реалізується через значущі для
дитини сфери: перш за все сферу інтересів, а потім розваг і зовсім не відбувається
через сферу побуту. Тому для успішної адаптації слід враховувати специфічні
набуті у попередньому досвіді інтереси дитини. Для успішної адаптації дитина
 23

повинна відчувати те, що її почуття та інтереси мають значення для дорослих і

враховуються при прийманні яких-небудь рішень, що вона може говорити про
свої потреби і її потреби будуть по мірі можливості задоволенні.
Тому, серед найефективніших форм роботи прийомних батьків та інших
членів сім’ї з дітьми-сиротами можемо виділити: гру (переважно колективну,
групову форму діяльності, в основі якої лежить змагальний аспект, яка виявляє
знання, інтелектуальні сили, показує рівень організаторських здібностей дітей,
розкриває творчий потенціал кожного вихованця, мета – інсценізувати незвичні
для дітей ситуації та події певного характеру, що спеціально створюються
вихователямидля досягнення певної мети); ігротерапію (використання ігрових
вправ (рольових, ситуаційних ігор, статичних, рухливих та ін.) з метою створення
благополучних умов для зростання особистості, зміни ставлення до свого Я,
підвищення рівня самосприйняття тощо); казкотерапію (терапія середовищем,
особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні
можливості особистості, може матеріалізуватись мрія); створення ситуації успіху
(цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість
досягти значних результатів у діяльності як окремої особистості, результат
продуманої, підготовленої стратегії, тактики сім’ї для це переживання стану
радості, задоволення від того, що результат, до якого дитина прагнула у своїй
діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями, або перевершив їх);
конкурси (комплекс ігор, що мають на меті створення умов для змістовного
дозвілля дітей-сиріт); тематичні свята, вечори відпочинку (мають на меті
забезпечити рухову активність підлітків, сприяти налагодженню комунікативних
зав’язків з однолітками); консультування (сфера практичної професійної
діяльності соціального педагога, пов'язана з наданням допомоги потребуючим її
людям, в тому числі дітям сиротам, у вигляді порад, рекомендацій щодо
вирішення життєвих проблем); театральні вистави (форма сценічних дій, яка
допомагає познайомити дитину з різноманітними проблемами життя та надати їм
можливість розібратися в них, наштовхнути на обміркування поданих проблем).
 24

При цьому важливим є застосування індивідуального підходу до кожної дитини

під час процесу адаптації, що уможливлює її ефективність.
Щодо форм роботи, які можуть реалізовувати представники соціальних
служб під час реалізації програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей-сиріт до умов ДБСТ, то основними формами реалізації програми є:
відвідування на дому; зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми: підтримка
телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години); консультування
прийомних дітей; організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження
за перебігом цих зустрічей; представлення інтересів прийомних дітей в установах
та закладах; організація навчальних програм для прийомних дітей; щорічний
аналіз стану та розвитку ДБСТ. Основними завданнями діяльності представників
соціальних служб при цьому є: підтримка здорового соціально-психологічного
клімату сім'ї; навчання та посилення виховного потенціалу батьків-вихователів;
контроль за отриманням батьками державних виплат на утримання дитини;
формування партнерських стосунків між учасниками соціального супроводу;
залучення різних видів додаткової допомоги за потребою; захист прав та інтересів
прийомних сімей; підготовка щорічного звіту про ефективність функціонування
ДБСТ. Соціальний супровід прийомних сімей , як одна з форм роботи ґрунтується
на принципі співпраці між суб’єктами соціально-педагогіної діяльності з адаптації
дитини-сироти до ДБСТ.
Сукупність зазначених форм і методів та їх поетапне впровадження можна
вважати прискоренням процесу адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку
сімейного типу.
Як зазначають М. Докторович, В. Зарецький, В. Кузьменко розробка
соціально-педагогічних програм та технологій має спиратися на такі принципи:
науковості і системності; послідовності, поетапності, ефективності;
комплексності та узгодженості застосування різних заходів – спрямованість
програм на підвищення рівня соціалізованості дітей-сиріт та дітей позбавлених
батьківського піклування в умовах шкільного навчання [14; 17; 27, с. 140-143].
 25

В основу реалізації розробленої нами програми покладено такі принципи,

на яких має відбуватися реалізація програми адаптації дітей-сиріт до умовДБСТ, а
саме: принцип особистісно-орієнтованого підходу та клієнтоцентризму –
визначає пріоритет прав і інтересів дитини-сироти, якщо останні не суперечать
загальноприйнятим нормам поведінки. Тобто в межах цього принципу слід
розглядати право дитини прийняти чи не прийняти допомогу, пораду, інформацію
від спеціаліста тощо; принцип добровільності – дитина має право брати чи не
брати участь в запропонованій діяльності; принцип системності – вимагає єдності
форм, прийомів реалізації діяльності; принцип партнерства – означає діяльність
на всіх рівнях соціальної політики: від клієнта, до соціального оточення та у
взаємодії з відповідними установами, а також принципи комунікативності,
перспективності та інноваційості.
У розробці програми щодо соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей-сиріт до умов ДБСТ стимулюючими стали такі ідеї: ідея цінності сім'ї; ідея
різновікових груп як засобу наближення умов середовища життєдіяльності до
сімейних; ідея опанування соціальних ролей у «групі-сім'ї»; ідея здорового
способу життя; ідея сімейної підтримки та комплексного (медичного,
психологічного, педагогічного, соціально-побугового) супроводу та соціалізації
дітей.
Практичні завдання, окреслені програмою соціально-педагогічної діяльності
з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу: допомогти
кожній дитині в пізнанні культури сімейних відносин, цінностей; актуалізувати й
розвинути соціальні вподобання кожного; підвищити рівень моральної й
естетичної культури дітей, закласти основи культури здорового способу життя.
У ході реалізації програми ми керувалися такими формами та методами:
концерти, конкурси, презентації, акції, театральні вистави, ділові ігри, тематичні
свята, вечори відпочинку, фестивалі; екскурсії, виставки; виставка робіт, бесіди,
консультації, творчі завдання.
У ході реалізації розробленої програми соціально-педагогічний вплив на
особистість здійснюється також у процесі проведення тренінгових занять,
 26

спрямованих на: активізацію дітей (вправа «Роздуми», «Вітання»); створення

умов для саморозкриття, формування установки на особисту значимість (вправа
«Самопрезентація», «Я – реальний; ідеальний», «Я пишаюся...», «Валіза», «Лінії
життя»); з'ясування пріоритетів учасників (вправа «Не подобається -
подобається»); врегулювання емоційного настрою (вправа «Твоя реакція»,
«Зустріч», «Аукціон ідей»); формування вміння презентувати себе (вправа
«Футболка з надписом»); формування комунікативних вмінь та навичок (вправа
«Сила слова»); формування позитивного соціального досвіду (вправа «Важливі
люди»); формування відповідальності та взаємодисципліни (вправа «Зобов'язання
та обов'язки»).
Очікуваний результат упровадження програми в простір ДБСТ –
оптимізація процесу соціальної адаптації та розвиток соціальності дітей-сиріт та
позбавлених батьківського піклування, профілактика і корекція соціальної
дезадаптації.
Таким чином, розробка програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу спиралась на ідеї
цінності сім'ї; різновікових груп; опанування соціальних ролей; сімейної
підтримки та комплексного супроводу та соціалізації дітей-сиріт та має на меті
створення умов для пристосування дитини до умов ДБСТ завдяки допомозі в
пізнанні культури сімейних відносин, цінностей; актуалізації й розвинення
соціальних вподобань дитини, підвищення рівня моральної й естетичної культури
дітей, основ культури здорового способу життя.
Розроблену відповідно до етапів технології програму соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до дитячого будинку сімейного
типу наведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Програма соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до
умов дитячого будинку сімейного типу
 27

Шкільний
Батьки- Члени сім’ї Соціальні соціальни Психолог ГО
вихователі та родичі служби й педагог
1 2 3 4 6 7
І - Інформаційний етап
Мета: ознайомити дітей з правилами перебування та поведінки в прийомній сімї
- - спільний - - - - бесіда з дітьми «Мій
проведення перегляд діагносту- діагностик моніторинг улюблений вид
ігор: фільму вання а дітей: ове відпочинку»;
«Знайомст «Маленька батьків за «Інтереси анкетуванн
во»; «Моя принцеса» опитуваль та я - тестування за методикою
історія»; та його -ником здібності» психічного діагностики «перешкод» у
обговоренн «Типи ; стану та встановленні емоційних
- створення я; виховання розвитку контактів (за В. Бойком);
власного дітей»; - дитини;
альбому - проведен- діагностик - похід в кіно на перегляд
життя ня ігор: - а дітей за - бесіда з фільму
дитини; «Зелений опитуванн методико батьками- «Невероятноепутешествием
крокодил»; я дітей ю «Шкала вихователя истераСпивета»;
- бесіда: «Даруймо «Відчуття сімейного ми:
«Мої посмішки!» правової оточення» «Психологі - діагносту-вання дітей за
уявлення: захищенос ; чні методикою «Намалюй свій
життя «до» - бесіда: «Я ті»; особливост характер»;
і «після»; можу, хочу - і дітей-
і вмію»; - діагносту- сиріт»; - майстер-клас з ліпки
- вечірня опитуванн вання глиною «Моя сімя»
розмова: - спілкуван- я за дітей за -
«Ти наша ня з дітьми: методико методико проведення
дитина»; «Мої очіку- ю ю діагностик
вання»; Д.Расела вивчення и:
- та стосунків «Малюнок
складання - спільне М.Фергюс учня зі сім’ї»
стінгазети: читання і она – значущим
«Мої обговоренн «Методик и людьми; - бесіда з
досягнення я казки а дитиною:
у «Кошеня діагностик - бесіда за «Шкільне
навчанні»; Максим». и рівня методико життя»;
суб’єктив ю
- ного «Незакінч -
ознайомле відчуття ені діагностик
ння з самотност речення»; а:
обов’язкам і»; «Неіснуюч
и по - бесіди з а тварина»;
домашньом - батьками:
у опитуванн «Соціальн - тренінгові
господарст я за о- вправи:
ву. методико психологі «Ноги і
ю чні руки»;
Дж.Тейло особливос «Що буде,
ра «Вимір ті нових якщо
 28

рівня дітей та їх зціпити

тривожно здоров’я»; руки»;
сті»;
- тест-гра -
- «Мій проективна
опитуванн характер». методика
я дітей “Сім’я
«Відчуття тварин”.
правової
захищенос
ті»;

-
створення
еко-карти
сім'ї
ІІ – Заохочувально-розвивальний етап
Мета: заохочення дітей до участі у різних видах спільної діяльності, розвиток позитивних
звичок
- вечір - спільне - - надання - тренінг: - організація свята для
читання: відвідуванн розповсю рекоменда «Дитячо- нових дітей: «Сім’я –
«Казки я дження цій батьківські дарунок Бога»;
Сухомлинс спортзалу; листівок батькам: відносини»;
ького»; для «Трудове - участь у спортивних
- перегляд батьків: виховання - змаганнях «Мама, тато, я –
- розповідь фільмів: «Особлив дитини»; проведення спортивна сім'я»;
казки: «Крихітка ості гри:«Півні-
«Про те, як Стюарт», роботи з - бесіда з забияки»; - проведення правової гри
Варя «Без сім'ї» дітьми- дітьми: «Грай по правилам»;
лиходія- та їх обгов.; сиротами» «Для чого - вправи:
Неука ; працює «Випадок в - консультування батьків-
перемогла» - бесіда: «Я людина?»; автобусі», вихователів та дітей:
; можу, хочу - «Подарунок «Гуртки та секції для
і вмію»; конферен - тренінг »; дітей»;
- ція: для дітей
організація - спільне «Робота із «Право на - вправи - відвідування театру на
свята: читання дітьми- працю та «Фігура», виставу «Дві сім'ї»;
«Разом ми оповідань: сиротами відпочино «Очі в очі»,
– сила»; «Пригоди в к» «Мені - організація сімейного
Тома прийомни здається, що катання на ковзанах»;
- бесіда: Сойєра»; х сім’ях та - бесіда з ви зараз»,
«Правила «Пригоди ДБСТ»; батьками: «Футболка з - участь у конкурсі для
поведінки з Олівера «Поради з написом»; дітей малюнків на тему
рідними»; Твіста»; - круглий організаці «Щастя»;
стіл з ї навчання -
- година - допомога іншими вдома та консультува - участь у конкурсі відео-
спілкуванн у виконанні прийомни організаці ння батьків- роликів на тему «Щастя».
я: «Вчи домашньог ми ї вихователів:
своє серце о завдання; родинами життєдіял «Вікові - участь у піско-терапії:
та ДБСТ; ьності особливості «Мої страхи та
 29

доброті»; - складання - ДБСТ»; розвитку хвилювання».

правил: консульту дитини»;
- «Нашого вання: - - залучення дітей до акції:
організація дому»; «Особлив організаці - бесіда: «Творити добро легко».
свята: «У ості я поїздки «Знаки
дружбі - бесіда- виховання до уваги»;
наша вікторина дезадапто заповідни
сила!»; «Леді і ваних ку - тест:
жентльмени дітей»; «Гомільш «Пізнай
- година »; анські себе».
спілкуванн - участь у ліси»;
я: - конкурс: акції:
«Правила «Найчистіш «Зелений - конкурс
купівлі а кімната»; сад у плакатів:
одягу»; моєму «Як
- захід: селі!»; досягти
- бесіда- «Нитка та успіху у
приклад: голка – мої - спільне спорті»;
«Я за товариші»; відвідання
столом»; цирку. -
- організа- проведенн
- ція свята: - я ігор
індивідуал «День проведенн «Острів
ьна бесіда: батьків»; я акції: забіяк»,
«Відповіда «Підтрима «Хто
льність за - спільне й життя» симпатич
власні створення зі збору ніше?»,
вчинки»; соціальноїр грошей на «Посвари
еклами: лікування лися й
- години «Ризикован вихованці помирили
спілкуванн а поведінка в ДБСТ; ся»;
я: – шлях у «Зроби
«Плануван прірву!». - по-
ня організаці іншому»;
власного я
дня та відпочинк -
часу»; у на виховний
«Мій одяг і природі та захід:
я за ним поїздки до «Закон та
сам моря мораль»;
доглядаю»;
-
- бесіда: батьківськ
«Оціни і збори:
свою «Трудова
зовнішніст відповідал
ь та ьність
здоров’я»; дітей»;

- - бесіда:
відпочинок «Особиста
 30

- гігієна»;
прогулянка
на природі: - круглий
«Флора та стіл:
фауна «Вчуся
нашого робити
лісу»; здоровий
вибір».
-
проведення
спільного
свята «Ми
за
здоровий
спосіб
життя».
ІІІ - Діяльнісно-творчий етап
Мета: стимулювання дітей до позитивного самовиявлення у різних видах творчої діяльності.
- - організа- - - творче - тренінг - виготовлення дітьми
розучуванн ція свята залучення завдання: «Навички разом з батьками «Ангелів-
я пісні: для батьків- вихованці «Мої відповідальн охоронців» для учасників
«Одна вихователів в до досягненн ої АТО;
калина за із самостій- проведенн я»; поведінки»;
вікном»; ним приго- я - кулінарний конкурс:
туванням районного - - тестування «Найкращий салат»;
- вареників: конкурсу колективн дітей за
організація «З любов’ю есе: «Моя а творча методикою - організація заходу «Свято
конкурсу: для татуся і родина»; справа: методики в нашому дворі»;
«Наші неньки»; «День «Мої
спільні - конкурс сміху»; життєві - гра-квест «Моя сімя – моє
досягнення - постанов- кращих завдання» ; багатство»;
»; ка: «Про атестатів -
мене та про серед виховний - рольова - форум-театр для ВІК??
- спільна мою маму»; вихованці захід: гра: «Казка про дурненьке
організація в ДБСТ: «Мої «Острів»; мишеня».
постановки - вечірнє «У інтереси «Вибір»;
: читання знаннях та
«Завітайте Біблійних наша здібності» - тестування
до нас!»; історій; сила»; ; на
виявлення
- - бесіда: - бесіда: - готовності
організація «Мої «Життєві подорож: до
вихованця уподобання ціннісні «Пізнаваю саморозвитк
ми »; орієнтації чи світ, у
сімейного »; пізнаємо
свята: - створення себе»; - тестування
«Подорож фільму про - на
у минуле»; дитячий організаці - виявлення
будинок я свята організаці готовності
- круглий сімейного для я до
 31

стіл: типу: «Я, прийомни конкурсу саморозвитк

«Авторитет ти, він, вона х родин та соціальної у за
: як його – ми єдина ДБСТ: «З реклами: методикою
досягнути сім’я»; відкритим «Здорови Г. Кождаспі
та серцем»; м все рової;
зберегти»; - створення здорово!!!
відеоролика - »; опитування
- бесіда: : «Я досяг волонтерс на перевірку
«Твій вибір цього ька -бесіда: рівня
– твоє завдяки діяльність «Життєві тривожності
життя»; своїй у заході цілі та за
праці»; соціальній цінності»; методикою
- конкурс службі ; Г. Веденєєв
«Краща - організа- - бесіда: ої.
кімната». ція конкур- - «Твої
су «Наші опитуваль можливос
спортивні ника дітей ті»;
досягнення з метою
перевірки - бесіда:
знань «Бережи
щодо честь з
правил малку, а
ЯКИХ??? здоров’я з
та прав. -
молоду».
прав та
обов’язків
?

Висновки до розділу 1
Таким чином, теоретичний аналіз проблеми, вивчення досвіду,
узагальнення нормативно-правової бази щодо соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу дозволили
зробити такі висновки:
Соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого
будинку сімейного типу визначаєтьсяяк інтеграція конкретних процедур і
операцій, спрямованих на пристосування дитини-сироти до ДБСТ завдяки
формуванню адекватної системи відносин із батьками, інтеграцією особистості
дитини-сироти в сім’ю, створення стабільних соціальних умов життєдіяльності
 32

дитини, прийняттям норм і цінностей нового соціального середовища, форм

соціальної взаємодії з дітьми та батьками. Охарактеризовано мету (пристосування
до нових соціальних умов, реалізація потреб, інтересів та прагнень дитини, її
самоутверджень, розвиток індивідуальності), принципи (організаційні, соціально-
психолого-педагогічні і специфічні) та функції (комунікативна, організаторська,
охоронно-захисна, корекційно-реабілітаційна, соціально-терапевтична) соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку
сімейного типу.
Соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-сиріт до дитячого
будинку сімейного типу регулюється нормативно-правовими актами, що дає
підстави стверджувати про необхідність та актуальність проведення даної роботи.
Вищезазначені державні документи показують, що держава зацікавлена у
створенні сприятливих умов для всебічного та повноцінного соціального і
особистісного розвитку дитини-сироти і здійснює свою політику через соціальні
служби для дітей, сім'ї та молоді.
Програму соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу визначено як сукупність етапів (інформаційний,
заохочувально-розвивальний, діяльнісно-творчий) і відповідних цим етапам
засобів, прийомів, методів та впливів, що застосовуються суб’єктами соціально-
педагогічної діяльності з метою створення обставин для активного пристосування
дитини-сироти до умов ДБСТ завдяки формуванню адекватної системи відносин
із членами сім’ї, інтеграції особистості дитини в мікросередовище, створенню
стабільних соціальних умов життєдіяльності дитини, прийняттю норм і цінностей
нового соціального середовища і розвитку прагнення до самореалізації у різних
видах творчої діяльності
Подолання неготовності дітей-сиріт до життя в умовах ДБСТ потребує
роботи в наступних напрямах: становлення життєвої перспективи; формування
позитивного ставлення до праці; забезпечення продуктивності соціальних
контактів. Основними суб’єктами реалізації програми є батьки-вихователі, члени
 33

сім’ї та родичі, соціальні служби, шкільний соціальний педагог, психолог,

представники громадських організацій.
 34

РОЗДІЛ 2.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-
ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ ДО УМОВ
ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ
2.1. Діагностика стану соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу
З метою перевірки гіпотези було проведено експериментальне дослідження.
Експериментальне дослідження відбувалось за етапами (констатувальний,
формувальний, контрольний).
Основною метою констатувального етапу є виявлення рівня адаптованості
дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
Завданнями констатувального етапу є:
- вибір показників адаптованості та методик їх виявлення;
- провести діагностування адаптації дітей-сиріт;
- порівняти за показниками первинного дослідження вибрані групи;
- вибрати експериментальну групу Е, в якій буде застосована технологія
адаптації, та контрольну групу К, де не буде застосовано технології
адаптації, а що буде???.
Формувальний етап експерименту передбачав впровадження розробленої
комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт
до умов дитячого будинку сімейного типу.
Завданнями формувального етапу є:
- впровадити розроблену програму соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу;
- застосування методів проведення адаптаційних ігор, вправ, тренінгів для
суб’єктів адаптації;
- первинна оцінка результатів впливу програми соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу;
 35

- поступове припинення або внесення корективів в ході реалізації програми

відповідно до проміжної оцінки отриманих результатів адаптації дитини-
сироти.
Формувальний етап експерименту містив реалізацію основного етапу
розробленої технології соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт
до умов дитячого будинку сімейного типу.
Контрольний етап експерименту мав на меті аналіз впливу розробленої
соціально-педагогічної програми на процес адаптації дітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу;
Завданнями контрольного етапу є:
- провести контрольне діагностування соціально-педагогічної адаптації дітей-
сиріт;
- виявлення динаміки рівня адаптації дітей-сиріт після впровадження програми
соціально-педагогічної діяльності;
- порівняння отриманих результатів з результатами констатувального етапу
експерименту;
- відповідно до результатів корекція соціально-педагогічної програми адаптації
для дезадаптованих першокласників;
- підсумкове дослідження.
Наведемо хід проведення констатувального етапу експерименту
Упровадження комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу було здійснено на
базі сім’ї Обозних, Міхайліченок та Гончарів (м. Харків), Харківська область
селище Першотравневе. КТО ИЗ НИХ ГДЕ ЖИВЕТ Експериментальною
виступала родина Ніколаєнок: 2 бітьків-вихователів та 10 дітей-вихованців, а
контрольною – родина Обозні та Гончари (по 5 дітей в родині).
Діагностування рівня адаптованості в процесі констатувального
дослідження на основі вивчення робіт О.Безпалько, А.Капської, Ю. Чернецької []
здійснювалося за такими критеріями: когнітивний (показники – рівень
 36

сформованості соціальних знань про правомірну поведінку і девіації, обізнаність

щодо способів вирішення конфліктних ситуацій, самореалізації); емоційно-
особистісний (показники – емоційна врівноваженість, рівень сформованості
комунікативних навичок, рівень тривожності, домагань і самооцінки); діяльнісно-
поведінковий (показники – наявність закріплених моделей просоціальної
поведінки, схильність до ведення здорового способу життя, навички
самоконтролю, стилі вирішення конфліктних ситуацій).
Для первинної діагностики рівня адаптації дітей-сиріт у ДБСТ нами було
використано наступні методики: спостереження за дітьми з метою виявлення
наявних зрушень у поведінці і особистісному розвитку; діагностики вад
особистісного розвитку (ДВОР); діагностики схильності до адиктивної,
агресивної, деліквентної поведінки за методикою А. Орел. Також було проведено
діагностику адаптації дітей-сиріт за допомогою соціометрії та дитячого
апперцептивного тесту та розробка та апробація методики, що спрямована на
вимір рівня соціалізації дітей-сиріт підліткового віку.
У процесі діагностики вад особистісного розвитку ДБСТ родини
Ніколаєнок, вихованцям пропонувалося відповісти на запитання, які стосувалися
різних сторін їх особливості поведінки, самопочуття, бажань, страхів, переконань
тощо. Під час проведення даної методики діти мали нагоду поглянути на себе
збоку: які вони є, що знають про себе, і поділитися цими знаннями з дорослими,
щоб вони краще пізнали їх, зрозуміли. Методика складалась з 9 шкал, зокрема,
тривожність, імпульсивність, агресивність, асоціальність, замкненість, естетична
нечутливість тощо.
За результатами тестування були отримані наступні дані (див. табл. 2.1).
Встого 20 дітей – це 100%, 1 дитина
20 ------ 100%
1 реб ------ Х%
Х%= 1*100:20= 5%. Тоесть нсли у Вас 11 дітей, то це 5%*11 = 55%.
Не может 10,8 % и 8,2 %. В Вашем случає 10,8% - єто 2 ребенка и еще часть
ребенко. Такого нельзя допускать.
 37

Таблиця 2.1.
Результати діагностики вад особистісного розвитку (ДВОР)
№з
Показники Кількісні дані (%)
/п
1 Тривожність 20 %
2 Імпульсивність 10,8 %
3 Агресивність 8,2 %
4 Схильність до нечесної поведінки 10 %
5 Асоціальність 4,8 %
6 Замкнутість 4,2 %
7 Невпевненість 10,2 %
8 Екстернальність 2,4 %
9 Естетична нечутливість 9,6 %

Як видно із отриманих результатів тестування, найбільш вираженими у

досліджуваної групи респондентів є показники тривожності, імпульсивності,
невпевненості і схильності до нечесної поведінки. Сформованість цих
особистісних якостей є основою для формування і закріплення девіантної
поведінки підлітків, і є сигналом для необхідності посилення профілактичної і
корекційної соціально-педагогічної роботи із дітьми-сиротами.
Для діагностики схильності до адиктивної, агресивної, деліквентної
поведінки за методикою А. Орел дітям-сиротам пропонувалося пройти тестування
з метою дослідження схильності до подолання норм і правил, схильності до
адиктивної (залежної) поведінки, схильності до самоушкоджуючої і
саморуйнівної поведінки, схильності до агресії та насильства, вольовий контроль
емоційних реакцій, схильності до деліквентної поведінки.
Так, до подолання суспільних норм і правил виявлено схильність у 25%
респондентів, що свідчить про наявність установки до заперечення
загальноприйнятих норм і цінностей, зразків поведінки, про схильність
опитуваних протиставляти власні норми і цінності груповим, про тенденції
«порушувати спокій», шукати труднощі, які можна було б подолати. При цьому
 38

решта опитаних виявили конформні установки і схильність слідувати стереотипам

і загальноприйнятим нормам поведінки.
Готовність реалізувати адиктивну поведінку була діагностована у 35%
респондентів, що свідчить про схильність випробовуваних до відходу від
реальності за допомогою зміни свого психічного стану, про схильність до
ілюзорно-компенсаторного способу вирішення особистісних проблем, орієнтацію
на чуттєву сторону життя, про наявність «сенсорної спраги», про гедоністично
орієнтовані норми і цінності. Хороший соціальний контроль поведінкових реакцій
при цьому виявлено у 45% респондентів, відповіді решти респондентів свідчать
про сумнівність результатів або про наявність вираженої психологічної потреби в
адиктивних станах, що необхідно з'ясовувати, використовуючи додаткові
психодіагностичні засоби.
У процесі дослідження встановлено схильність дітей-сиріт до
аутоагресивної поведінки на рівні 7%, що беззаперечно підтверджує відсутність
тенденції до соматизації тривоги, відсутність схильності до реалізації комплексів
провини в поведінкових реакціях у більшості опитаних.
Але при цьому загрозливими є показники до реалізації агресивних
тенденцій у поведінці. Так, 42% респондентів виявили агресивну спрямованість
особистості у стосунках з іншими людьми, про схильність вирішувати проблеми
за допомогою насильства, про тенденції використовувати приниження партнера
по спілкуванню як засіб стабілізації самооцінки. Нетиповість агресії як способу
виходу з фруструючої ситуації властива 48% опитаних, у решти 10% респондентів
простежується схильність до агресії.
Узагальнення результатів тестування за шкалою вольового контролю
емоційних реакцій показує необхідність посилення соціально-педагогічної роботи
щодо формування у дітей-сиріт вольового контролю своїх потреб і чуттєвих
потягів. Так, схильність реалізовувати негативні емоції безпосередньо в поведінці,
без затримки, виявлено у 27% опитаних, слабкість вольового контролю емоційної
сфери притаманна 34% респондентів.
 39

За шкалою схильності до деліквентної поведінки було диференційовано

опитуваних на «звичайних» підлітків та осіб із зафіксованими
правопорушеннями, що вступали в конфлікт із загальноприйнятим способом
життя і правовими нормами у співвідношенні 78% до 22%, що виявляє
«деліквентний потенціал» групи респондентів.
Додатково у дослідженні ми використали дитячий апперцептивний тест
(ДАТ), який допомагає виявити такі аспекти соціалізації, як зміст актуальних
потреб дитини, її конфліктів, установок особистості, особливості виходу з
фруструючих ситуацій та захисні механізми, які при цьому задіюються,
сприйняття і відношення до оточуючих.
На основі ДАТ було виявлено, що у дітей-сиріт рівень довіри до
оточуючого середовища низький. Діти рідко ідентифікували себе з персонажами
малюнків, які працювали в парі, або ж "зливали" двох персонажів в одного, про
якого і складали розповідь. Часто за головного героя визначався той, хто
протистояв іншим, а в кінці залишався переможеним. Це може свідчити про
відчуження дитини від колективу (що підтверджується низькими показниками
соціометрії), а також про низьку самооцінку, почуття провини, потребу у
сильному покровителі, який би міг захистити і підтримати. Тема беззахисності
зустрічається в багатьох описах малюнків ДАТ. Головні герої малюнків
знаходяться у напруженому стані очікування допомоги і захисту. Потреба в
любові через захисний механізм символізації виражається у прагненні нагодувати
героя, вкласти спати, приголубити. У разі ідентифікації себе з сильним героєм ми
спостерігаємо захисний механізм проекції агресивних дій, приписування провини
слабкому герою, котрий заслуговує на покарання. Більшість дітей давали
буквальний опис малюнків, що свідчить про формальність мислення, бідність
уяви.
З метою вивчення особливостей соціалізації особистості застосовано
методики: „Мій всесвіт”, „Недописана теза”.
Метою використання першої методики „Недописаний лист” було збір
інформації щодо задоволення чи незадоволення дітей свого способу життя. Друга
 40

методика „Мій всесвіт” полягає у визначенні сприйняття дитиною образу „Я”,

самооцінки, якості особистості, вплив референтних осіб, вибір занять значимих у
житті дитини. Наступна методика, яку ми використовували „Недописана теза”. Ця
методика дозволяє визначити переконання оточуючих, які вплинули на розвиток
дитини в процесі її соціалізації.
Застосування нами методики „Мій всесвіт” дало змогу визначити
самооцінку дитини: адекватна, у більшості випадків занижена.
Відповідно до сформованості критеріїв, у групі респондентів було виявлено
процентне співвідношення кількості дітей-сиріт з високим, середнім і низьким
рівнем адаптації.
До групи з високим рівнем адаптації було віднесено 25% дітей-сиріт, які мали
соціальну спрямованість своєї поведінки, позитивно ставляться до навчання і
успішно навчаються. Ці діти віддають пріоритет загальнолюдським цінностям і
здоровому способу життя; поведінка їх стійка, прогнозована, відповідальна; вони
володіють здатністю аналізувати свої вчинки і вчинки інших; адекватно себе
оцінюють; вміють себе контролювати.
До групи із середнім рівнем адаптації були віднесені діти (34%), як не завжди
дотримувались правил моральної поведінки, здорового способу життя;
періодично здійснювали протиправні дії, недостатньо володіли навичкам и
саморегуляції та самоконтролю; не завжди адекватно себе оцінювали.
До групи з низьким рівнем адаптації (41%) були віднесені діти-сироти, які
мали розрізнені знання про сутність правомірної поведінки у родині,
підтримували позицію правопорушників, не встигали у навчанні, не
дотримувалися здорового способу життя, вчиняли протиправні дії, мали
неадекватну самооцінку, не вміли регулювати свою поведінку.
Для проведення діагностуваннязастосовувались такі критерії: мотиваційно-
чуттєвий, показником якого виступає позитивне ставлення до нової сім'ї, що
показує готовність дитини-сироти на мисленнєвому рівні сприйняти нову родину
та рівень тривожності; діяльнісно-вольовий, показниками виступає тип поведінки
(агресивність) та участь у життєдіяльності сім'ї; рівень задоволеності батьків
 41

своєю діяльністю, показники – комфортність та реалізованість батьків-

вихователів
Одним з перших і важливих показників адаптації дитини-сироти до ДБСТ є
її позитивне ставлення до нових батьків та нової родини. Адже тільки позитивний
настрій та позитивне направлення самого вихованця визначить результат його
входження в нову родину. Тому для виявлення відношення дитини-сироти до
ДБСТ ми користувалися тестом Сакса SSCT для дітей «Незакінчені речення».
Аналізуючи дані, ми отримали наступні результати: ставлення до сім'ї у
досліджуваних неоднозначне: 43,75% досліджуваних вважають, що їх сім'я
найкраща та хочуть створити в майбутньому таку ж саму родину; 37,5%
вважають, що найкраща сім'я – це їх біологічна родина; та 18,75% говорять, що не
хочуть створювати взагалі сім'ю в майбутньому.
Тож, можна зробити висновок, що у більшості вихованців позитивне
відношення до нової родини, а для позитивної та активної адаптації всіх членів
ДБСТ необхідно проводити соціально-педагогічну діяльність, яка буде
направлена на формування позитивного ставлення до батьків та сім'ї.
Досліджуючи рівень тривожності вихованців, ми користувалися тестом «Шкала
явної тривожності» CМАS (адаптованим А. Прихожан), і ми отримали наступні
результати тестування: 37,5% вихованців мають високий рівень тривожності.
Особливо гостро це виявлено у дітей, які потрапити до ДБСТ нещодавно.
Середній рівень мають 50% досліджуваних та 12,5% дітей стан тривожності не
відчувають.
У нашому дослідженні успішність процесу адаптації дітей-сиріт до ДБСТ
розглядається в залежності від поведінки самої дитини. Щоб це дослідити, ми
використовували методику за Є.Ільїним та П. Ковальовим «Агресивна поведінка».
За допомогою аналізу тестування було виявлено, що у 62,5% досліджуваних
відсутня схильність до агресивних дій, однак у 31,25% виявлено нестриманість у
взаємовідносинах з іншими та 18,75% поводять себе у деяких випадках агресивно.
Спостереження та проведення гри «Доповни речення» дало змогу виявити
позицію вихованця в новій родині. Так, було зазначено, що 50% активно
 42

приймають участь в усіх подіях ДБСТ; 31,25% приймають участь, але без
ініціативи та активізму; 18,75% не бажають спільно працювати та проводити
вільний час. Для перевірки адаптованості батьків-вихователів ми перевірили
рівень задоволеності їх діяльності, комфортність та реалізованість батьків-
вихователів. Ми використовували бесіду з батьками-вихователями як
діагностичну методику. Було виявлено, що всі батьки, в кількості трьох осіб,
задоволені своєю новою роллю, але часто страждають від перевтоми як
моральної, так і фізичної.
Так, рівень адаптованості дітей-сиріт та батьків-вихователів до ДБСТ можна
визначити, об’єднавши результати показників адаптованості. Тому, узагальнивши
всі отримані результати діагностики, ми дійшли висновку, що високий рівень
адаптованості у експериментальному ДБСТ мають 37,5%, середній – 25%, а
низький – 37,5%.
У контрольних ДБСТ родини Обозних та Гончарівми отримали наступні
результати: високий рівень адаптованості мають 37,5%, середній – 37,5%, а
низький – 25%.
Таким чином, отримані результати констатувального етапу експерименту
дають нам підстави стверджувати, що існує необхідність у подальшій соціально-
педагогічній діяльності з активної адаптації. Тому далі наша діяльність була
спрямована на формування позитивного мислення, ставлення до сім'ї, розвитку
творчих й комунікативних навичок, забезпечення позитивного та активного
пристосування вихованців до ДБСТ, а також на подальший особистісний розвиток
вихованця у напрямі формування емоційно-вольової сфери та розвитку
соціальних якостей.

2.2. Упровадження розробленої програми соціально-педагогічної

діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу

На формувальному етапі експерименту було реалізовано основні етапи

програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов
 43

дитячого будинку сімейного типу, а саме інформаційний, заохочувальний та

розвивально-творчий з опорою на наступні принципи і цінності:
1. Ставитися до дитини я особистості, визнавати цінність кожної дитини.
Дотримуватися конфіденційності.
2. Уникати «ярликування». Не давати обіцянок, які неможливо виконати.
3. Демонструвати позитивні моделі поведінки і позитивне ставлення до всіх
дітей. Не підтримувати вияв небажаних якостей (ревнощів, споживацького
ставлення, агресивності).
4. Поважати думки, почуття і добровільний вибір дитини.
5. Не знецінювати роботу працівників загальноосвітнього навчального закладу
і системи соціального захисту дітей в очах дітей.
Також суб’єктам технології соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу необхідно спрямувати свою
діяльність на: 1. Створення для кожної дитини відповідних освітніх умов, з
урахуванням її ментального та фізичного статусу, можливостей та використанням
різноманітних форм організації навчання дітей-сиріт. 2. Здійснення аналізу умов
життєдіяльності дітей-сиріт в ДБСТ з метою виявлення актуальних можливостей
та перешкод для забезпечення адаптації вихованців.
Дотримання даних рекомендацій дозволить оптимізувати процес адаптації
дітей-сиріт в умовах дитячого будинку сімейного типу.
Експериментальне дослідження було проведено з метою перевірки гіпотези:
впровадження комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до дитячого будинку сімейного типу, яка містить такі етапи:
І – інформаційний; ІІ - заохочувально-розвивальний та ІІІ етап - діяльнісно-
творчий– позитивно вплинуть на почуття, мислення, вчинки дітей, сприятимуть
розвитку їхніх творчих можливостей, зміні вектора життєдіяльності з
негативного-песимістичного на позитивний життєстверджуючий та позитивно
вплинуть на подальшу позитивну соціалізацію особистості.
Експериментальне дослідження було проведено у 2018-2020 рр. на базі 3-х
дитячих будинків сімейного типу родини Обозних, Гончарів та родини
 44

Ніколаєнко, що мешкають у Зміївському районі Харківської області. В

експерименті приймало участь 20 вихованців та їх батьки-вихователі.
Було виділено експериментальну та контрольну родину.
Експериментальною виступала родина Ніколаєнок : 2 бітьків-вихователів та 10
дітей-вихованців, а контрольною – родина Обозні та Гончари (по 5 дітей в
родині). В експериментальному ДБСТ було застосовано розроблену програму
соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до дитячого будинку
сімейного типу, у контрольному ДБСТ адаптація до нових умов проводилася за
планом соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді.
Так, на першому, інформаційному етапі програми паралельно з
діагностуванням рівня адаптованості, наша діяльність також була спрямована на
організацію знайомства нових дітей-сиріт з іншими дітьми та батьками-
вихователями, а також налагодження позитивних та довірливих стосунків між
ними. Тому на самому початку їх взаємодії, батьки-вихователі провели з ними ряд
ігор на знайомство: «Моя історія», «Зелений крокодил», «Знайомство». Гра
«Знайомство» допомогла познайомитися ближче та більше дізнатися про один
одного. Діти сіли в 2 кола (велике і мале) та під музику рухалися у різні сторони.
Коли музика припинялася, діти внутрішнього кола оберталися кругом і
знайомляться з тими, хто у зовнішньому колі. (напр. "Як звати, чим захоплюється,
мрія?" і т.д.). Потім навпаки. Гра продовжувалася доти, поки всі не
перезнайомилися та не розповіли пор себе все, що тільки знали.
Зустрічаючи нових дітей у дитячий будинок сімейного типу, діти та батьки-
вихователі організували свято «День родини», під час якого кожен привітав
нового члена сім'ї та мав можливість подарувати подарунок,навіть створити його
сам . Також з метою формування ціннісного ставлення до сім'ї було проведено
бесіду на тему «Сім'я. Сімейні цінності» (див. додаток Б), де самі вихованці
зазначали, яку роль в їхньому житті відіграє сім'я та що вони цінять в ній, а
батьки-вихователі зазначали роль дітей в їхньому житті.
 45

Впроваджуючи програму соціально-педагогічній діяльності, на наступному

етапі – корекційно-розвивальному, основним видом роботи була спільна
діяльність батьків-вихователів та дітей-сиріт.
Тож роботу на даному етапі ми починали зі спільного перегляду фільмів
про інші великі родини та про проблему сирітства: «Маленька принцеса»
Альфонса Куарона, «Крихітка Стюарт» Роба Мінкофф, «Правило виноробів»,
«Без сім'ї»; мультфільм «Мамонтеня». Після перегляду фільмів було їх
обговорення. Рідні діти дізналися, що таке дитячий будинок, чому діти туди
потрапляють і чому їх звідти забирають. Батьки зазначали, щоб рідні діти були
впевнені, що їхнє становище в сім'ї міцне, вони як і раніше улюблені, їхні
інтереси будуть дотримані, увага буде приділятися, як раніше. В цьому випадку
рідні діти будуть потужною підтримкою у вихованні прийомної дитини. А діти-
сироти ще раз усвідомили, звідки і куди вони потрапили і що мають це цінити.
Так як дані результатів діагностики свідчать, що у вихованців існує
почуття підвищеної тривожності, то наступним видом роботи було проведення
тренінгового заняття «Дитячо-батьківські відносини» (див. дод. А). Метою
даного заняття було встановлення і розвиток відносин партнерства і
співробітництва батьків з дитиною; корекція тривожності вихованця; розвиток
почуття співпереживання, формування вміння розуміти стану та інтереси один
одного; створення ситуацій взаємодії та співпраці. Основними завданнями
було: створення умов для емоційного зближення членів сім'ї; розширення
можливостей розуміння своєї дитини; вироблення нових навичок взаємодії з
дитиною; формування навички емоційної підтримки у дітей і батьків.
Хід тренінгового заняття:
Соціальний педагог: Здрастуйте дорогі батьки і діти. Я рада вас вітати на
нашому тренінговому занятті «Давай разом». Сьогодні ми дізнаємось багато
цікаво про вашу родину і про вас самих. Але перш ніж почати, давайте
подаруємо один одному частинку себе. Просто повернемося і посміхнемося
сусідові справа, зліва.
Вправа «Подаруй усмішку»
 46

Мета: зняття емоційної напруги, підвищення позитивного настрою і

згуртованості групи.
Діти і батьки сидячи в колі, повертаються один одному і посміхаються.
Соціальний педагог: Як стало тепло і затишно у нас в залі від ваших
посмішок. Але все ж чогось не вистачає, давайте трохи прикрасимо наш зал.
Щоб він став більш яскравим і барвистим. Подивіться у нас на підлозі лежать
пелюстки квітів. Всі вони різного кольору. Давайте зараз зберемо пелюстки і
зробимо ось таку квітку (показую квіточку). Ви самі повинні вирішити, хто
буде збирати пелюстки, а хто клеїти. Ви можете зробити це разом, головне, щоб
пелюсток у квіточки було рівно сім і всі вони були різних кольорів. (Учасники
пари повинні домовитися, хто буде збирати пелюстки, а хто наклеїть їх на
основу.)
Вправа «Чарівна квітка»
Мета: формування вміння взаємодії, вміння домовлятися і спільно
виконувати роботу, формування почуття співпереживання один за одного.
Соціальний педагог: Ну от наші квіточки готові, але ці квіточки не прості.
Вони мають чарівну властивість – виконувати бажання. Кожна людина про
щось мріє. Давайте зараз всі напишемо на пелюстках квітів свої бажання.
Тільки як бути, адже листочків всього 7 і кожен з вас повинен загадати по 3
бажання, а що робити з рештою 1 пелюсткою, хто буде писати бажання на
ньому? (Відповіді батьків та дітей).
Вправа «Загадай бажання»
Мета: формування вміння слухати іншого, наблизити до внутрішніх
потреб і бажань дитини і дорослого, розвиток співпраці, визнання права дитини
на вибір. Діти і дорослі загадують бажання: дитина - 3, батько - 3, а одне
спільне.
Соціальний педагог: А зараз розкажіть, про що ви мрієте?
Обговорення бажань.
Соціальний педагог: Ось і добре, я думаю, ви багато дізналися один про
одного. Сподіваюся, що всі ваші бажання рано чи пізно здійсняться. Всі просто
 47

молодці! А зараз ми пограємо. Для кожної пари я приготувала нове завдання.

Зараз ми пограємо в гру «Відгадай-ка». Запрошую когось із пари підійти та
обрати конверт із завданням. Вам потрібно буде показати без слів, за
допомогою жестів, те, що написано на картці, а інші учасники повинні вгадати,
що ж там написано.
Соціальний педагог: Які ви молодці, з вас вийшли чудові актори. А зараз
подивимося, які з вас вийдуть художники. Давайте пограємо в гру. Називається
одна «Двоє з фломастером».
Інструкція. Перед вами листок паперу, і фломастер. Ви, тримаючи один
фломастер удвох повинні намалювати малюнок, який буде відображати ваш
настрій.
Вправа «Двоє з одним фломастером»
Мета: сформувати навички взаємодії, розвиток комунікативних навичок і
уяви.
Далі йде спільна робота в парах.
Соціальний педагог: Які ви всі молодці, швидко впоралися із завданням.
Який же у вас зараз настрій? (відповіді учасників)
На сьогоднішньому тренінгу ми ближче пізнали один одного, наш зал
наповнився посмішками і радістю. І я хочу, щоб всі ми запам'ятали про цей
день. Подивіться, у мене в руках плакат, звичайний білий плакат, давайте зараз
оживимо його, і на цьому плакаті всі разом створимо невелику частину нашого
спільного дому. Для створення вашого колажу у вас є картинки, фломастери,
олівці, ви можете все це використовувати.
Вправа «Колаж»
Мета: розвиток фантазії, згуртованості родини.
Показ колажу.
Вправа «Прощання»
Мета: створення позитивного емоційного фону.
Соціальний педагог: Сьогодні мені було дуже приємно бачити усіх вас,
давайте візьмемо клубочок і кожен, у кого він виявиться в руках, розповість, що
 48

йому сподобалося і запам'яталося найбільше на нашому тренінгу. Я хочу

подякувати вам усім. До побачення!
Другим етапом реалізації програми соціально-педагогічної діяльності з
прискорення адаптації був заохочувально-розвивальний, спрямований на корекцію
негативного досвіду дітей з подальшим їх заохоченням до участі у різних видах
діяльності, розвиток позитивних якостей дітей. Результати дослідження показали,
що багато дітей-сиріт неадекватно реагують у конфліктній ситуації. Тому для
корекції агресивності, взаємовідносин з рідними та самооцінки було проведено
батьками з вихованцями такі вправи: «Чарівний базар», «Плутанина», «Чудо-
долонька», «Випадок в автобусі», «Подарунок», «Зроби по іншому», «Мої емоції»
та інші. (Див. додаток Б) та ігри «Острів забіяк», «Хто симпатичніше?», «Півні-
забияки», «Посварилися й помирилися» та тест-ігра «Мій характер». Проведена
робота з вихованцями була направлена на чуттєву сферу вихованця, на
стабілізацію міжособистісного спілкування, зниження рівня агресії у вихованців
та формування вміння співчувати.
Для стабілізації міжособистісного спілкування та залучення до
життєдіяльності родини дітей-сиріт доцільним є організація спільної праці та
відпочинку батьків-вихователів та дітей.
Тому задля досягнення поставленої мети було проведено диспут «Гарні
манери чи ні», який керувався батьками-вихователями; проведення соціальним
педагогом тренінгових вправ: «Фігура», «Очі в очі», «Мені здається, що ви зараз»,
«Футболка з написом»; які були направлені на формування відповідальності,
співпереживання та чуйності.
Також батьками-вихователями було проведено круглий стіл «Мої
обов’язки», під час якого було складено список обов’язків кожної дитини та
список відповідальності за певну річ чи тварину (рослину). Дітям було
запропоновано вибрати ті обов'язки, які вони будуть робити, і робити із
задоволенням – і діти обрали справу до душі.  При виборі обов'язків
відштовхуватися від темпераменту, щоденних обов'язків поза домом, хобі і т.д.
Діти обирали наступні обв'язки: стежити за обіднім столом, на якому повинні
 49

стояти серветки, сільничка, зубочистки і т.д; витирати пил; розставляти вимитий

посуду по місцях; виносити сміття; поливати квіти; доглядати за котом; кормити
курей та інші. Діти самі писали свої списки кому і які обов'язки тепер потрібно
буде виконувати, а батьки-вихователі стежать за їх дотриманням.
Не тільки розподіл обов’язок допоможе дитині відчити себе частиною нової
сім'ї, але й спільний відпочинок допоможе влитися в нову родину. Тому
наступним заходом було проведено похід ДБСТ до лісу – «Подорож за скарбом»,
організований соціальним педагогом та батьками-вихователями, під час якого
діти разом з батьками захований шукали скарб по карті. Даний похід передбачав
низку завдань та випробувань, але діти з позитивом та кмітливістю виконували їх.
Спільний пошук рішень, доручення певної справи комусь з дітей формувало
почуття єдності, довіри та відповідальності за один одного.
А так як дані результатів діагностики свідчать, що у вихованців існує
почуття підвищеної тривожності та незахищеності, то наступним активним
суб’єктом на цьому етапі виступав психолог, яким було проведено тренінгове
заняття «Дитячо-батьківські відносини». Метою даного заняття було
встановлення і розвиток відносин партнерства і співробітництва батьків з
дитиною; корекція тривожності вихованця; розвиток почуття співпереживання,
формування вміння розуміти стану та інтереси один одного; створення ситуацій
взаємодії та співпраці. Основними завданнями було: створення умов для
емоційного зближення членів сім'ї; розширення можливостей розуміння своєї
дитини; вироблення нових навичок взаємодії з дитиною; формування навички
емоційної підтримки у дітей і батьків. Також було проведено консультування
батьків-вихователів: «Вікові особливості розвитку дитини» та «Знаки уваги, де
було надано практичні рекомендації виховання дітей в залежності від віку. З
дітьми проводилися такі заходи: гра «Півні-забияки», яка мала на меті
формування та корекцію комунікативних вмінь та навичок; вправи «Випадок в
автобусі», «Подарунок», Фігура», «Очі в очі», «Мені здається, що ви зараз»,
«Футболка з написом» табесіду «Знаки уваги» з метою формування соціальної
компитетності; тест: «Пізнай себе», аби діти мали змогу побачити свої позитивні
 50

та негативні якості, навчилися їх приймати і працювати над собою. Проведена

робота з вихованцями була направлена на чуттєву сферу вихованця, на
стабілізацію міжособистісного спілкування, зниження рівня агресії у вихованців
та формування вміння співчувати.

Соціальним педагогом для досягнення вище зазначеної мети, було

проведено ігри «Острів забіяк», «Хто симпатичніше?», «Посварилися й
помирилися»; «Зроби по-іншому». Для формування знань з прав людини ним
було проведено виховний захід: «Закон та мораль» та тренінг «Право на працю та
відпочинок». З метою формування мотивації до трудової діяльності було
проведено бесіду з дітьми: «Для чого працює людина?»конкурс плакатів: «Як
досягти успіху у спорті», а для формування гігієнічних навичок – бесіду
«Особиста гігієна». З метою реалізації соціально-терапевтичної функції адаптації
було організовано поїздку до заповіднику «Гомільшанські ліси». Також
соціальним педагогом було проведено круглий стіл «Вчуся робити здоровий
вибір», на який кожен з дітей підготував виступ на тему «Здоровий спосіб життя»,
а на завершення фахівець провів гру «Щоб бути здоровим, я…», переможця якої
було нагороджено солодким призом.

Робота шкільного соціального педагога була спрямована на покращення

виховного потенціалу батьків, так ним було надано рекомендації батькам-
вихователям «Трудове виховання дитини», проведено бесіду «Поради з
організації навчання вдома та організації життєдіяльності ДБСТ». На
батьківських зборах соціальний педагог звернувся до батьків з доповіддю
«Трудова відповідальність дітей», в змісті якої було акцентовано увагу натому,
що дії батьків та їх відношення до шкільних завдань впливають на навчальну
успішність дитини в змісті.

Для стабілізації міжособистісного спілкування та залучення до

життєдіяльності родини дітей-сиріт доцільним є організація спільної праці та
відпочинку батьків-вихователів та дітей, чим активно займалися представники
 51

громадської організації «Платформа оздоровлення суспільства», якими було

організовано відвідування театру на виставу «Дві сім'ї»; сімейне катання на
ковзанах;свято для сімей «Сім’я – дарунок Бога»;
у спортивні змагання «Мама, тато, я – спортивна сім'я»; правова гра «Грай по
правилам» в якій діти разом з батьками-вихователями активно приймали участь;
консультування батьків-вихователів та дітей: «Гуртки та секції для дітей».
Для реалізації соціально-терапевтичної функції адаптації ними був
влаштований відпочинок- прогулянка на природі: «Флора та фауна нашого лісу»
та спільне свято «Ми за здоровий спосіб життя».
Разом з рідними дітьми, дітьми, які були влаштовані в сім'ю ранішета
родичами, нові вихованці разом відвідували спортзал, переглядали фільми
«Крихітка Стюарт», «Без сім'ї» та їх обговорення; провели бесіду «Я можу, хочу і
вмію»;спільно читали оповідання «Пригоди Тома Сойєра»; «Пригоди Олівера
Твіста»; інші діти допомагали їм у виконанні домашнього завдання;
бесіду-вікторину «Леді і жентльмени»; конкурс: «Найчистіша кімната»;захід:
«Нитка та голка – мої товариші»;спільне створення соціальної реклами:
«Ризикована поведінка – шлях у прірву!».
Діти, з допомогою тіток організували «День батьків», на який вони разом
підготували виступи, присвячені батькам, подарували їм зроблені власноруч
листівки та святковий обід, якій самі приготували, в прикрашеній ними святково
їдальні.
Третій, діяльнісно-творчий етаппрограми було спрямовано на залучення
дітей до різних видів творчої діяльності, їх стимулювання до самореалізації через
позитивні вчинки.
Так, зокрема, з цією метою було розроблено та провадження конкурсу
«День щастя», метою якого є створення позитивної атмосфери в сім'ї. В цей день
діти та батьки-вихователі роблять приємне один одному та змагаються за їх
кількість, адже переможець отримає приз.
Було проведено також бесіда-вікторина «Леді та джентльмени». Даний захід
починався зі вступного слова батьків-вихователів, в якому зазначалася мета
 52

зустрічі, а саме: ознайомлення з правилами етикету та формування позитивних

міжособистісних стосунків. Батьки пояснювали, що це таке етикет і яке місце він
займає у сучасному суспільстві. А для того, щоб поринути в історію етикету, було
проведено конкурс, який полягає в наступному: ведучий(один з батьків) задає
питання: як історично можна пояснити те чи інше правило хорошого тону, а ви
через 1 хвилину діти висловлюють свою версію. Очко отримає та команда, чия
версія буде ближче до істини. Отже ...
1. Як історично можна пояснити, чому хлопчик, юнак, чоловік, входячи в
приміщення, знімає головний убір? (У середні віки лицар, входячи в будинок,
піднімав забрало, показуючи тим самим, що прийшов сюди з мирними намірами).
2. Як історично можна пояснити, чому хлопчик, юнак, чоловік, спускаючись
по сходах, йде попереду дами? (У далекому минулому у жінок були довгі сукні зі
шлейфом. Щоб не наступити на цей шлейф і не перекинути на нього свічку,
чоловік спускався по сходах попереду своєї супутниці, освітлюючи дорогу).
3. Як історично можна пояснити, що, вітаючись, ми знизуємо один одному
руку? (У минулому лицарі для відображення небезпеки вкладали в руку холодну
зброю або кастет. Протягнута відкрита рука була знаком дружелюбності. Цим
жестом лицар показував, що в руці нічого немає).
4. Як історично можна пояснити, чому хлопчик, юнак, чоловік повинен іти
по вулиці ліворуч від дівчини, жінки? (У середні віки лицар для захисту від
нападу носив шпагу. Щоб не зачепити шпагою супутницю, він йшов зліва від неї,
готовий у будь-який момент вихопити зброю. Сьогодні праворуч від дівчини
можуть ходити лише військовослужбовці, для того, щоб мати можливість
віддавати військову честь).
Отримавши певні знання, дітям пропонується диспут «Правила поведінки в
гостях», де кожен висловлює свою думку на конкретну ситуацію. Для того, щоб
реалізувати набуті знання, було проведено конкурс «Подарунок», в якому діти
самі оформлювали подарунки та дарували один одному. Далі всі разом склали
правила прийому гостей та ввічливого вітання та прощання. Закінчилася бесіда-
вікторина розучуванням приказок про гарні манери.
 53

Метою роботи з батьками було надання соціально-педагогічної допомоги

задля запобігання емоційного вигорання батьків-вихователів. Батьків-вихователів
було ознайомлено зі «Школою батьків», яка функціонує у районному місті
їхнього місця проживання та допомога у залученні до неї.
Ознайомившись з біографічними особливостями дітей-сиріт, було виявлено,
що більшість дітей потрапили до інтернату з неблагополучних сімей, де батьки
страждали алкоголізмом. Такі діти відзначалися нестриманістю,
безвідповідальністю та неадекватною поведінкою. Тому з ними були проведені
індивідуальні бесіди на тему: «Правила поведінки з рідними», «Правила
поведінки з незнайомими», «Правила поведінки в школі», а також були проведені
тренінгові вправи «Навички відповідальної поведінки», метою яких було
формування відповідальності за власні вчинки та поведінку.
Також було виявлено дітей, які зазнали жорстокого поводження з ними.
Тому з цими дітьми була проведена індивідуальна психологічна робота: було
проведено ряд бесід з психологом, а також батьками-вихователями, метою яких
було формування адекватної самооцінки дитини.
Отже, можна стверджувати, що вся проведена робота була направлена на
чуттєву сферу особистості з метою корекції раніше набутого негативного досвіду
та формування нового позитивного. Отож, досягши поставлених цілей, далі наша
робота на підсумковому етапі була направлена на поступальний саморозвиток
дитини як особистості за допомогою творчої діяльності та активної участі у
життєдіяльності родини.
На цьому етапі батьки-вихователі перевірили ступінь виконання обов’язків,
які діти вибрали собі раніше під час круглого столу. В списку кожного вихованця
було зазначено по декілька обов’язків, але більшість виконувала лише по одному,
головнішому на їх погляд, обов’язку. Але, як зазначили самі вихованці і батьки-
вихователі – це великі досягнення, адже це вимагало постійного догляду і роботи
над собою.
 54

З метою саморозвитку та самореалізації дітей було проведено сюжетно-

рольові ігри: «Магазин», «Лікарня», «Шофери», під час яких діти вчилися
будувати взаємовідносини з різними людьми та в різних ситуаціях.
Соціальним педагогом було проведено бесіду, під час якої дітей було
ознайомлено з творчими кружками та секціями за інтересами, яких в їхньому селі
існує близько десяти. Кожен вихованець обрав свій гурток та активно приймає в
ньому участь.

2.3. Аналіз результатів упровадження програми соціально-

педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку
сімейного типу
Останнім етапом педагогічного експерименту був контрольний, на якому
було проведено повторне діагностування, під час якого застосовувалися ті ж самі
методики, що і на констатувальному етапі. З метою перевірки результативності
впровадженої комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей-сиріт до умов ДБСТ було проведене повторне діагностування під час
контрольного етапу експерименту за виокремленими нами критеріями та
показниками.
Наприкінці реалізації програми адаптації дітей-сиріт та позбавлених
батьківського піклування в ДБСТ було важливо визначити результати реалізації
програми щодо реалізації потреб дітей та соціально-виховного середовища ДБСТ
на предмет забезпечення умов для всебічного розвитку дітей-сиріт та позбавлених
батьківського піклування в умовах дитячого будинку сімейного типу.
Було виявлено, що всі діти стали активно приймати участь в
життєдіяльності родини (виконували обов’язки, були ініціативними та
активними), стали більше довіряти один одному та батькам-вихователям; почали
стримувати свої негативні емоції та почали відвідувати гуртики та секції за
інтересами. У дітей з’явилися мрії про особисті сім҆ї, мрії про щасливе майбутнє,
деякі вже будують плани. Отже, можна стверджувати, що основна мета технології
досягнута: у дитячому будинку сімейного типу були створені умови, які були
 55

необхідними для позитивного та активного пристосування вихованців до нього,

формування позитивного мислення, ставлення до сім'ї, розвитку творчих й
комунікативних навичок, а також подальшого особистісного розвитку вихованця.
Проаналізувавши усі результати, ми отримали такі дані: в
експериментальній родині високий рівень адаптованості мали 62,5% (на
контрольному етапі було 37,5%), середній – 37,5% (25%), а низький – 0% (37,5%).
У контрольній родині, де не була використана технологія соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов ДБСТ ми отримали такі
результати: 50% мають високий рівень адаптованості, 37,5% - середній, а 12,5% -
низький. На констатувальному етапі високий мали 37,5%, середній – 37,5%, а
низький – 25,0%.За даними результатів було виявлено, що рівень адаптованості
дітей-сиріт у експериментальному ДБСТ значно підвищився, порівняно з
контрольною родиною.
Отже, розроблена комплексна програма соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу є ефективною у
роботі з дітьми-сиротами в період їх адаптації до нової сім'ї. Рівень адаптованості
збільшився, а це призведе до подальшої активної та позитивної соціалізації та
реалізації вихованців у суспільстві, на що і була направлена технологія соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до дитячого будинку сімейного
типу.

Висновки до розділу 2.
1. Експериментальна перевірка програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу
реалізовувалася за етапами: констатувальний (виявлення проблем дітей-сиріт,
вибір експериментальної та контрольної сім’ї, розробки критеріїв і показників
адаптованості дітей до умов ДБСТ), формувальний (реалізація програми
соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого
будинку сімейного типу, спрямованої на розвиток комунікативних здібностей,
активності, зниження тривожності, підвищення самооцінки); контрольний
 56

(виявлення позитивного впливу запропонованої програми за розробленими

критеріями та показниками) і підтвердила гіпотезу про те, що успішність
адаптації залежить від впровадження у ДБСТ розробленої програми.
2. Формувальний етап експерименту передбачав впровадження розробленої
програмивідповідно до її основних етапів: інформаційного, заохочувально-
розвивального, діяльнісно-творчого, відповідних цим етапам заходів, що
реалізуються різними суб’єктами, аналіз проміжних результатів експерименту,
корекцію розробленої програми. Експериментальною групою виступала
родина Ніколаєнок: 2 бітьків-вихователів та 10 дітей-вихованців, а
контрольною – родина Обозні та Гончари (по 5 дітей в родині). У
експериментальному ДБСТ було застосовано розроблену програму соціально-
педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до дитячого будинку сімейного
типу, у контрольному ДБСТ адаптація до нових умов проводилася за планом
соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді.
3. Контрольний етап експеримент, який було проведено з метою визначення
підсумкового зрізу отриманих результатів в експериментальній і контрольній
групах, констатував позитивну динаміку адаптації дітей-сиріт до умов
дитячого будинку сімейного типу за всіма критеріями та показниками; в
експериментальній родині високий рівень адаптованості мали 62,5% (на
контрольному етапі було 37,5%), середній – 37,5% (25%), а низький – 0%
(37,5%).
 57

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене теоретичне дослідження дає підстави для наступних висновків:

1. На основі аналізу наукових джерел соціально-педагогічну діяльність з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу визначено як
інтеграція конкретних процедур і операцій, спрямованих на пристосування
дитини-сироти до ДБСТ завдяки формуванню адекватної системи відносин із
батьками, інтеграцією особистості дитини-сироти в сім’ю, створення стабільних
соціальних умов життєдіяльності дитини, прийняттям норм і цінностей нового
соціального середовища, форм соціальної взаємодії з дітьми та батьками.
Охарактеризовано мету (пристосування до нових соціальних умов, реалізація
потреб, інтересів та прагнень дитини, її самоутверджень, розвиток
індивідуальності), принципи (організаційні, соціально-психолого-педагогічні і
специфічні) та функції (комунікативна, організаторська, охоронно-захисна,
корекційно-реабілітаційна, соціально-терапевтична) соціально-педагогічної
діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу.
2. Встановлено, що соціально-педагогічна діяльність з адаптації дітей-сиріт
до умов дитячого будинку сімейного типу регулюється нормативно-правовими
актами, які підкреслюють необхідність та важливість проведення даної роботи,
надають правову основу щодо створення сприятливих умов для всебічного та
повноцінного соціального і особистісного розвитку дитини-сироти, гарантують
захист дитини і характеризують державну політику щодо соціального супроводу
соціальними службами для дітей щодо адаптації дітей-сиріт до умов дитячого
будинку сімейного типу.
3. У дослідження було визначено критерії та показники ефективності
соціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-сиріт до умов дитячого
будинку сімейного типу на основі вивчення робіт О.Безпалько, А.Капської,
Ю. Чернецької. Тож, було визначено три основні критерії та відповідні їм
показники: когнітивний (показники – рівень сформованості соціальних знань про
правомірну поведінку і девіації, обізнаність щодо способів вирішення
 58

конфліктних ситуацій, самореалізації); емоційно-особистісний (показники –

емоційна врівноваженість, рівень сформованості комунікативних навичок, рівень
тривожності, домагань і самооцінки); діяльнісно-поведінковий (показники –
наявність закріплених моделей просоціальної поведінки, схильність до ведення
здорового способу життя, навички самоконтролю, стилі вирішення конфліктних
ситуацій).
4. На основі аналізу наукової літератури, соціально-педагогічної практики
нами було розроблено програму адаптації дітей-сиріт в ДБСТ, що передбачає
комплексне застосування форм і методів соціально-педагогічної роботи з даною
категорією дітей відповідно до інформаційного, заохочувально-розвивального та
діяльнісно-творчого етапів і спрямована на: подолання труднощів адаптації;
формування комунікативних умінь і навичок; формування навичок здорового
способу життя; формування вольових і моральних якостей дітей; формування у
вихованців активної громадянської позиції; формування потреби у виборі сфери
професійної діяльності.
Розроблена програмасоціально-педагогічної діяльності з адаптації дітей-
сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу містить сукупність прийомів,
методів та впливів, що застосовуються суб’єктами соціально-педагогічної
діяльності з метою створення умов для пристосування дитини-сироти до умов
ДБСТ завдякиформуванню адекватної системи відносин із членами сім’ї,
інтеграції особистості дитини в середовище ДБСТ, створення стабільних
соціальних умов життєдіяльності дитини, прийняттям норм і цінностей нового
соціального середовища.
5. Упровадження програми соціально-педагогічної діяльності з адаптації
дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу проходило в ході соціально-
педагогічного експерименту, який відбувався за такими етапами: констатувальний
(виявлення проблем дітей-сиріт, вибір експериментальної та контрольної сім’ї,
розробки критеріїв і показників адаптованості дітей до умов ДБСТ),
формувальний (застосування програми соціально-педагогічної діяльності з
адаптації дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу, спрямованої на
 59

розвиток комунікативних здібностей, активності, зниження тривожності,

підвищення самооцінки); контрольний (виявлення позитивного впливу
запропонованої програми за розробленими критеріями та показниками) і
підтвердила гіпотезу про те, що успішність адаптації залежить від впровадження
у ДБСТ розробленої програми адаптації дітей до умов дитячого будинку
сімейного типу.
Дослідження не вичерпує усіх проблем, подальшого вивчення потребують
методичні рекомендації щодо упровадження розробленої програми адаптації
дітей-сиріт до умов дитячого будинку сімейного типу. Дотримання даних
рекомендацій дозволить оптимізувати процес адаптації дітей-сиріт.
 60

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агавелян О. К. Некоторыевопросысоциально-

трудовойадаптациивыпускниковвспомогательнойшколы. Дефектология. 1974.
№1. С. 62-67.
2. Артпедагогика и арттерапия в специальномобразовании : учебник
для студ. сред. и высш. пед. учеб заведений / Е. А. Медведева,
И. Ю. Левченко, Л. Н. Комиссарова, Т. А. Добровольская. М. : Академия,
2001. 248 с.
3. Басова В. М. Формування соціальної компетентності сільських
школярів : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / В. М. Басова ; Яросл. держ. пед. ун-т.
Ярославль, 2004. 472 c.
4. Безпалько О. В. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з
дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді : автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка».
Луганськ, 2007. 44 с.
5. Богданова І. М. Соціальна педагогіка: навч. посібник. К.: Знання,
2008. 343 с.
6. Божович Е. Д. Возможности и
ограничениякоммуникативнойкомпетенцииподростков. Психологическая наука и
образование. 1999. № 2. С. 64-76.
7. Борисова О. Ф.
Формированиесоциальнойкомпетентностидетейдошкольноговозраста : дисс. …
канд. пед. наук : 13.00.07 / Оксана Феликсовна Борисова ; ГОУ ВПО
«Челябинскийгосударственныйпедагогическийуниверситет». Челябинск, 2009.
201 с.
8. Виткаускайте Д. Работавоспитателя по формированию соціально-
бытовых знаний и умений у умственноотсталыхучащихся 4 класса.
Дефектология. 1999. №1. С.35-41.
 61

9. Галигузова Л. Н., Мещерякова С. Ю., Царегородцева Л. М.

Психологическиеаспектывоспитаниядетей в домах ребенка и детских домах.
Вопросыпсихологии. 1990. № 6. С. 17-25.
10. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К. : Либідь,1997.
376с.
11. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність : поняття, зміст,
шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів. Рідна школа. 2004. № 7-8.
С. 72.
12. Гудзовская А. А. Социально-
психологическоеисследованиестановлениясоциальнойзрелости : дисс. ... канд.
психол. наук : 19.00.05 / Алла АнатольевнаГудзовская ;Самарскийгос. пед. ун-т.
Самара, 1998. 230 с.
13. Дети с задержкойпсихическогоразвития / под ред. Т. А. Власовой,
В. И. Лубовского, Н. А. Цыпиной. М. : Педагогика, 1984. 256 с.
14. Докторович М. О. Формування соціальної компетентності старшого
підлітка з неповної сім’ї : дис. … канд. пед. наук : 13.00.05 / Марина
Олександрівна Докторович ; Інститут проблем виховання АПН України. К., 2007.
208 с.
15. Емельянова Е. В. Психолоические проблеми современногоподростка
и ихрешение в тренинге. СПб. : Речь. 2008. 336 c.
16. Життєва компетентність особистості : науково-педагогічний
посібник / за ред. Л. В. Сохонь, І. Г. Єрмакова, Г. М. Несен. К., 2003. 520 с.
17. Зарецкий В. К. Путирешенияпроблемысиротства в России /
Зарецкий В. К., Дубровская М. О., Ослон В. Н., Холмогорова А. Б. и др. М. :
Вопросыпсихологии, 2002. 456 с.
18. Зарипова Е. И. Становлениесоциальнойкомпетентностишкольника в
условияхрегиональнойобразовательнойсреды : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 /
ЕленаИгоревнаЗарипова ; Омскийгос. пед. ун-т. Омск, 2005. 215 c.
19. Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в
Україні: теорія і практика. К.: Правда Ярославичів, 1998. 432 с.
 62

20. Зінов’єва Т. Формування ключових компетентностей учнів. Директор

школи.2005. №42.С. 19 .
21. Казаков Е. О. Школа социальнойкомпетентности – путь к твоему
успіху. Молодоепоколение в гражданскомобществе. М., 2004. С. 85-93.
22. Калинина Н. В. Развитиесоциальнойкомпетентностишкольников в
образовательнойсреде : психолого-педагогическоесопровождение. Ульяновск :
УИПК ПРО, 2004. 228 с.
23. Кононенко Н. В. Коррекцияличностныхдиспозицийдетей-сирот в
условияхдетского дома : автореф. дис. на соисканиенаучн. степениканд. пед.
наук : спец. 13.00.01 “Общаяпедагогика, историяпедагогики и образования” /
Кононенко Н. В. Майкоп, 2006. 23 с.
24. Комарова Н.М., Пєша І.В. Методичні рекомендації для соціальних
працівників, державних службовців щодо розвитку сімейних форм виховання.
Київ, 2006, С. 8.
25. Кочкина Л. С. Подготовкадетей-сирот к жизненному и
профессиональномусамоопределению в условиях дома детства : автореф. дис. на
соисканиенаучн. степениканд. пед. наук : спец. 13.00.03 “Специальнаяпедагогика” /
Кочкина Л.С. М., 1998. 18 с.
26. Кудаева И. А. Освоениесоциальногоопытамладшимишкольниками в
образовательномпроцессе : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 /
ИринаАлександровнаКудаева ; Мордовскийгос. пед. ин-т имени М. Е. Евсевьева.
Саранск, 2004. 268 c.
27. Курліщук І. І. Педагогічні засади соціалізації студентської молоді
засобами масової комунікації : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.05 /
І. І. Курліщук ; Державний заклад «Луганський національний педагогічний
університет імені Тараса Шевченка». Луганськ, 2008.  23 с.
28. Лях В. В. Моделювання та впровадження програм щодо здорового
способу життя. К.: Наук. світ, 2002. 122 с.
29. Максимюк С. П. Педагогіка: навч. посібник. К.: Кондор, 2005. 667 с.
 63

30. Мальчукова А. Л. Становлениесоциальнойзрелостистаршеклассника

на основеразвитиякоммуникативныхумений : автореф. дисс. ... канд. пед. наук :
13.00.01 / АнастасияЛеонидовнаМальчукова; ГОУ ВПО «Росссийскийгос. пед. ун-
т имени А. И. Герцена». СПб., 2005. 25 с.
31. Мухина В. С. Психологическаяпомощьдетям, воспитывающимся в
учрежденияхинтернатноготипа. Вопросыпсихологии. 1989. № 1. С. 32-39.
32. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога. М.: ТЦ
Сфера, 2004. 480 с.
33. Педагогика: учеб. пособие для студ. пед. учеб. заведений/
В.А. Сластёнин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. М.: Школа – Пресс,
2000. 512 с.
34. Практикум по психологическимиграм с детьми и подростками / под
ред. М. Р. Битяновой. Спб : Питер, 2004. 304 с.
35. Прихожан А.М. Психологиясиротства. СПб.: Питер, 2005. 400с.
36. Рыбакова Н. А. Социальнаяработа и социальноеобразование:
условиясохранения и развитияжизненных сил человека в динамикесоциобытия :
монография / Н. А. Рыбакова; Псковскийгосударственныйпедагогическийин-т.
Псков : Псковскийгос. пед. ин-т., 2000. 184 с.
37. Реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування: передумови, реалії та перспективи (за результатами
соціологічного дослідження) / за заг. ред. Ж.В. Петрочко. К.: Наук. Світ, 2006.
100с.
38. Семья Г. В. Психолого-педагогическиепрограммыподготовки к
самостоятельнойсемейнойжизнидетей-сирот и детей, оставшихся без
попеченияродителей.М. : Знание, 2001. 176 с.
39. Социальнаяпедагогика : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений /
под ред. В. А. Микитина. М. : ВЛАДОС, 2000. 272 с.
40. Соціальна педагогіка : підручник / за ред. А. Й. Капської. К. : Центр
навч. літ-ри, 2003. 256 с.
 64

41. Соціальна педагогіка : теорія і технології : підручник / за ред.

І. Д. Звєрєвої. К. : Центр навч. літ-ри, 2006. 316 с.
42. Соціальна робота в Україні : навч. посіб. / за ред.: І. Д. Звєрєвої,
Г. М. Лактіонової. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 256 с.
43. Технології соціально-педагогічної роботи : навч. посібн. / за ред.
А. Й. Капської. К. : УДЦССМ, 2000. С. 130-146.
44. Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-
психологическаядиагностикаразвитияличности и малыхгрупп. М. : Изд-во Ин-та
Психотерапии, 2002. 490 с.
45. Хохлина Е. П. Исследование психолого-педагогических основ
коррекционнойнаправленности трудового обученияучащихся с
ограниченнымиумственнымивозможностями. Дефектология. 2003. №2. С. 25-34.
46. Ягоднікова В. В. Технологія виховання особистісних якостей
учнівських лідерів. Наша школа : науково-методичний журнал. 2005. №4. С. 26-
29.
47. Закон України Про забезпечення організаційно-правових умов
соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:
закон України 13 січня 2005 р. [Електронний ресурс]. URL:
www.zakon.rada.gov.ua].
48. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 241
Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області
та затвердження Положення про прийомну сім'ю [Електронний ресурс]. URL:
http://www.mon.gov.ua/laws/ KMU_565.doc].
 65

ДОДАТКИ
 66

Додаток А
КОМПЛЕКС ТРЕНІНГОВИХ ВПРАВ ДЛЯ ДІТЕЙ
Заняття 1
Врава «Самопрезентація» (5 хв)
Мета: створити умови для саморозкриття, вияснити що діти думають
про себе, формувати установку на особисту значимість.
Соціальний педагог пропонує всім учасникам розповісти про себе. Важливо
розповідати про свої особисті якості характеру, наприклад назвати 5 найкращих
рис.
Запитання:
49. Твоя головна перевага характеру?
50. Чи є у тебе слабкість? Назви.
Вправа «Не подобається - подобається» (20 хв)
Мета:з'ясувати пріоритети учасників, визначити питання, на які слід
звернути увагу.
Психолог пропонує підліткам поділити чистий аркуш паперу на дві
половини й записати відповіді на запитання:
51. що мені не подобається у школі;
52. що мені не подобається вдома;
53. що мені не подобається взагалі вжитті.
Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Після цього
пропонують серію позитивних запитань, відповіді на які записуються в правій
частині аркуша:
54. що мені подобається у школі;
55. що мені подобається вдома;
56. що мені подобається взагалі в житті.
Підлітки розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім — про
те, що їм подобається у школі, вдома й у житті. Важливо дотримуватися
послідовності відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, показавши, що не
так уже й погано все в житті. Запитання
- Що ви відчували під час виконання вправи?
Вправа «Настрій» (15 хв.)
Мета: звернути увагу підлітків на врегулювання емоційного настрою.
Учасники об'єднуються в чотири групи. Психолог пропонує кожній групі
відповісти
на запитання «Як змінюється настрій в житті підлітка, та що допомагає
підлітку
триматися в хорошому настрої»:
57. Що означає «добре почуватися»?
58. Коли у вас переважає хороший настрій?
59. Від чого ваш настрій псується?
60. Як ти зараз почуваєшся? Чому?
 67

Запитання:
61. Чи можемо ми навчитися стримувати свої емоції та керувати власним
настроєм?
Вправа «Слухаємо себе»
Мета: розвиток здатності до релаксації, уміння слухати себе і визначати свій
настрій; уміння діагностувати емоційне самопочуття учасників групи.
Соціальний педагог пропонує сісти в зручній позі, заплющити очі,
розслабитися і прислухатися до себе, ніби зазирнути в себе, й подумати: що
кожний відчуває, який у нього настрій. Через кілька хвилин діти по черзі
розповідають, не розплющуючи очей, про те, як вони почуваються і який у
них настрій. Вправа дає змогу діагностувати емоційне самопочуття дітей,
сприйняття ними форм і методів роботи групи.

Рефлексія.

Заняття 2
Вправа «Футболка з надписом» (10 хв)
Мета: навчити учасників презентувати себе.
Соціальний педагог повідомляє про те, що всі люди презентують себе по-
різному. Інколи про людину може розповісти її одяг (особливо з надписами).
Дітям пропонують за 5 хв придумати і намалювати напис для власної футболки.
Важливо, щоб цей напис розповідав про свого власника, про те чого він хоче від
життя та оточення. По завершенні виконання завдання діти його презентують.
Запитання:
- що ти хотів повідомити про себе?
Вправа «Сила слова» (15 хв.)
Мета: звернути увагу учасників на використання слів у спілкуванні.
Психолог пропонує скласти три списки слів характерних для «впевнених»,
«невпевнених» та «грубих» відповідей.
Психолог записує слова, які повторюються на дошці відзначаючи їх «силу»
(рахуючи
повторення).
Запитання
Що для вас означає груба поведінка?

Які відповіді допомагають нам у спілкуванні, а які

шкодять? Вправа «Твоя реакція» (20 хв.)

Мета: навчити учасників врегульовувати власні емоції та почуття.
Психолог об'єднує учасників в чотири групи. Кожна група отримує
ситуацію і три
картки з словами «Зупинись», «Подумай», «Дій» та аркуші паперу для
відповіді.
 68

Наприклад
«На вулиці до тебе підходить незнайомець, називається режисером і
пропонує поїхати разом і з ним»
«До тебе підійшли старші хлопці і вимагають грошей»
«Знайомі кличуть тебе піти разом із ними і спробувати наркотики»
«Ти біля супермаркету зустрів хлопців, які щось вкрали і вони пропонують
піти і
спробувати ще»
Рефлексія

Заняття З
Вправа «Роздуми» (5 хв.)
Мета: активізувати учасників групи.
Учасникам пропонується привітатися та продовжити речення «Ніяк не
можу зрозуміти,чому я. . . » Правила роботи
Вправа «Важливі люди» (20 хв.)
Мета: звернути увагу на людей, які є прикладом у вирішенні життєвих
негараздів. Психолог пропонує намалювати учасникам три самих важливих
людини в житті. Психолог також виконує свій малюнок.
Після того, як малюнки виконані, психолог пропонує учасникам розповісти
про свої
малюнки та людей, яких вони зобразили.
Запитання
62. В чому значимість зображених на малюнку людей?
63. Що хотів би сказати учасник зараз цим людям, якби
була така можливість? Вправа «Я - реальний; ідеальний» (15 хв.)
Мета: усвідомити значущість особистості кожного учасника.
Психолог пропонує учасникам групи намалювати себе таким як є, таким,
яким хотів
би бути та таким, яким тебе бачать інші.
Запитання:
64. Чи відрізняються образи?
65. Який ти є насправді?
Вправа «Мій світ. Моє життя. Я» (20 хв.)
Мета: усвідомити важливість гармонії між власним образом та власним
життям. Учасникам пропонується заповнити бланки із запитаннями.
Мій світ —____________________________
(школа, комп'ютер, магазин, лабіринт, дорога, дім, театр)

Моє життя (наприклад — суєтливість, народження, спілкування, створення,

фантазування, подорож). Свій варіант.
Я - образ (наприклад — подорожуючий, самотній, воїн, клоун, королева,
король, дракон, садівник, покупець). Придумайте щось своє.
Рефлексія
 69

Заняття 4
Вправа «Вітання» (5 хв.)
Мета: активізувати учасників групи. Учасники по колу вітаються жестами.
Вправа «Зобов'язання та обов'язки» (15 хв.)
Мета: підвести учасників до думки, що обов'язки потрібно виконувати,
та дотримуватися взаємодисципліни.
Як ви гадаєте чи відрізняються між собою слова обов'язок та зобов'язання.
Я пропоную розглянути різницю цих понять.
Обов'язок - те, що накладається на людину суспільством, нормами...
Зобов'язання - те, що людина сама собі приймає. Що приємніше
виконувати?
Напишіть на аркуші паперу обов'язок про який ви найчастіше забуваєте.
Назвемо це
літерою «О». Далі будемо діяти по алгоритму:
Якщо я не зроблю О, то буде В (негативні наслідки).
Якщо буде В, то буде С (наслідки погіршуються).
Якщо буде С, то буде Н (наслідки ще погіршуються).
Якщо буде Н, то буде К (самий негативний результат).
Краще я зроблю О, ніж: буде К.
Запитання
Що вам дало виконання
вправи?

Вправа «Зустріч» (20 хв.)

Мета:навчити учасників виражати адекватно свої емоції.
Усі учасники об'єднуються в дві рівні групи. Кожна група стає в коло так, щоб
утворилися два кола - зовнішнє і внутрішнє. Кожне коло рухатиметься в
Вправа «Я пишаюся...» (10хв.)
Учасникам пропонується привітатися та продовжити речення по колу «Я
пишаюся...» Вправа «Аукціон ідей» (15 хв.)
Мета: звернути увагу учасників на рефлексію емоційного стану.
Що ми порадимо людині, яка:
66. роздратована, розсерджена, обурена;
67. боїться, невпевнена в собі;
68. відчуває сильне занепокоєння, дуже хвилюється;
69. скривджена, засмучена, відчуває себе самотньою, нещасливою?
Підлітками пропонується якнайбільше способів, що допомагають справитися з
названими емоційними станами.
Прийняті способи записуються на дошці
тренером. Вправа «Валіза» (20 хв.)
Мета; звернути увагу учасників на позитивні якості характеру.
 70

Психолог пропонує написати поради людині, яка відправляється в подорож

1-й листок — позитивні якості, які група цінить в ньому, що допоможе йому
в
спілкуванні з іншими.
На 2-му листку учасники пишуть, що йому буде заважати в дорозі, від чого
потрібно позбавитися.
Кожен отримує по валізі.
Запитання:
- Чи сподобалася вам вмісткість ваших «валіз»?

Вправа «Лінії життя» (25 хв.)

Мета: допомогти учасникам усвідомити цінність власного життя.
1. На папері потрібно намалювати лінію, це буде лінія життя. Відмітити
точки
народження, теперішнього і майбутнього.
2. Опишіть лінію (ширина, краї, колір, матеріал).
3. Тепер розділіть частину лінії від народження до теперішнього на значимі
для
вас періоди і назвіть кожен період. Його можуть розпочинати чи закінчувати якісь
події у житті. Пропишіть їх.
Який з цих періодів для вас є приємним (неприємним) 4. Тепер відмітьте на
лінії життя «в майбутньому» основні події, які б ви хотіли щоб з вами трапилися.
70. Подивися краще на свою лінію життя, яка вона у вас вийшла?
Рефлексія.
 71

Додаток Б
Опис методики
Дитячий апперцептивний тест (Children'sApperceptionTest - САТ) 
Методика розроблена Леопольдом і Сонею Беллак і відноситься до класу
інтерпретативнихметодик, де проектується значимий зміст потреб, конфліктів,
установок особистості. За допомогою даної методики можна виявити:
• провідні потреби і мотиви
• особливості сприйняття і ставлення дитини до батьків (у тому числі до
батьків як до подружньої пари)
• особливості взаємин дитини з сиблінгами
• зміст внутрішньоособистісних конфліктів як наслідку фрустрації
провідних потреб дитини
• особливості захисних механізмів як способів вирішення внутрішніх
конфліктів
• агресивні фантазії, страхи, фобії, тривоги, пов'язані з ситуаціями
фрустрації
• динамічні та структурні особливості поведінки дитини серед однолітків.
Ще Фрейд помітив, що дітьми охочіше ідентифікують себе з тваринами, ніж
з людьми. САТ створений, щоб полегшити розуміння дитячого ставлення до
найбільш значущих фігур і стимулів. У тесті представлено певну кількість
основних ситуацій, які можуть відображати прояв поточних проблем дитини.
Зображення були розроблені для отримання відповідей на основні проблеми -
зокрема, проблеми конкуренції братів і сестер, ставлення до батьків і те, якими
вони сприймаються, фантазії дитини про агресію, про прийняття дорослого світу,
про його страх залишитися одному, про поведінку, що стосується туалету та
батьківські реакції на це.

Тест призначений для обстеження дітей у віці від 3 до 10 років. Час

проведення тесту - 30-40 хв.

Процедура проведення
Дослідження проводиться індивідуально, позиціонуючи не як тест, а як гру.
Після встановлення контакту з дитиною, йому висувають картинки. Можна
сказати: "Ми збираємося пограти в гру. Ти будеш розповідати історії про
картинки, які я тобі дам. Розкажи, що відбувається, що тварини роблять зараз. "У
відповідний момент дитини можна запитати про те, що було в оповіданні до
показаного моменту і що трапиться після. Можливо, доведеться підбадьорити
дитини, щось підказати їй; переривати її не забороняє. Звичайно ж, підказки не
повинні носити вселяючий характер. Всі відповіді записуються буквально і
пізніше аналізуються. Слід записувати також всі коментарі і дії дитини, мають
відношення до розповіді.
Після того, як складені всі розповіді, можна повернутися до кожного з них
для уточнення окремих моментів, наприклад: чому будь-який персонаж названий
саме так, а не інакше, вказано саме це місце дії персонажів, саме цей вік, і т.п., і
 72

навіть чому саме так закінчено розповідь. Якщо дитина не може зосередитися на
дослідженні, було б непогано спробувати зробити це пізніше, але не відкладаючи
надовго після пред'явлення тесту.
Краще тримати всі картинки за межами погляду дитини, тому що маленькі
діти мають тенденцію грати з усіма картинками відразу, вибирати їх випадково
для розповідання історій.
Картинки були пронумеровані і впорядковані в певній послідовності з
певних міркувань, тому слід показувати їх в певному порядку. Якщо дитина
неспокійна, можна зменшити тест до тих декількох картинок, які висвітлюють
специфічні проблеми. Так, дитині, яка безперечно має проблему конкуренції з
братом чи сестрою, можна дати картинки 1 і 4 і т. д.

Аналіз результатів
При аналізі апперцептивної поведінки зазвичай розглядаються, що дитина
бачить і як мислить, на відміну від оцінки вираженого Аналіз оповідань будується
наступним чином:
1) знаходження "героя", з яким обстежуваний ідентифікує себе. Розроблено
ряд критеріїв, що полегшують пошук "героя" (наприклад, докладний опис думок і
почуттів будь-якого з персонажів збіг з ним за статтю та віком, соціальним
статусом, вживання прямої мови та ін);
2) визначення найважливіших характеристик "героя" - його почуттів,
бажань, прагнень, або, за термінологією Г. Мюррея, "потреб". Також виявляється
"тиск" середовища, т. і. сили, що впливають на "героя" ззовні. Як "потреби", так і
"тиск" середовища оцінюються за п'ятибальною шкалою залежно від
інтенсивності, тривалості, частоти і значення їх у сюжеті оповідання. Сума оцінок
по кожній змінної порівнюється зі стандартною для певної групи обстежуваних;
3) порівняльна оцінка сил, що виходять від "героя", і сил, що виходять з
середовища. Поєднання цих змінних утворює "тему" або динамічну структуру
взаємодії особистості і середовища. Зміст таких "тем" становить:
а) те, що обстежуваний реально здійснює;
б) те, до чого він прагне;
в) те, що ним не усвідомлюється, проявляючись у фантазіях;
г) те, що він відчуває в даний момент;
д) те, яким йому представляється майбутнє.
У підсумку дослідник отримує відомості про основні прагнення, потреби
обстежуваного, впливах, що надаються на нього в конфліктах, що виникають у
взаємодії з іншими людьми, і способах їх вирішення, іншу інформацію.

Опис і типові реакції на картини САТ

Картина 1 («Курчата за столом»)

Курчата сидять за столом, на якому велика миска з їжею. З одного боку

велика курка, неясно окреслена.
 73

Відповіді обертаються навколо їжі, чи достатньо його годував кожен з

батьків. Теми конкуренції братів - сестер зводяться до того, хто отримає більше,
хто краще себе веде і т.д. Їжа може виявитися підкріпленням або, навпаки, від неї
відмовляється як вона представляє небезпеку, основні проблеми пов'язані із
задоволенням або фрустрацією, харчовими проблемами і т.п.

Картинка 2 («Ведмеді, перетягують канат»)

Один ведмідь, що тягне канат в одну сторону в той час, як інший ведмідь з
ведмежам тягнуть в інший бік.
Цікаво спостерігати чи ідентифікує себе дитина з фігурою, яка співпрацює,
з батьком чи матір'ю. Це може виглядати як серйозна боротьба, що
супроводжується страхом чи агресією, яка завершує власну агресію або
автономію дитини. Більш м'яко ця картина може здаватися грою (в перетягування
каната, наприклад). Наприклад, сам канат може бути джерелом розгляду - канат
порвався - це є джерелом подальшої небезпеки.

Картинка 3 («Лев з трубкою»)

Лев з трубкою і тростиною, який сидить у кріслі, в нижньому правому

кутку маленька миша з'являється в норі.
Льва зазвичай бачать як фігуру батька, екіпірованого такими предметами, як
трубка і тростина. Пізніше це може бачитися як інструмент агресії або може бути
використано, щоб зробити батьківську фігуру старої, безпорадної, яку не потрібно
буде бояться. Якщо лев сприймається як сильна батьківська фігура, важливо
відзначити - м'який він чи сильний і небезпечний.
Миша більшість дітей бачать як дитину і часто ідентифікувати з собою. У
цьому випадку, за допомогою хитрості і обставин миша може зробити більш
сильною. З іншого боку, вона може бути повністю у владі лева. Деякі діти
ідентифікуються з левом, даючи підтвердження конфлікту між згодою і
автономією і т.д.

Картина 4 («Кенгуру з кенгурятами»)

Кенгуру в дамському капелюшку на голові, несучи сумку з молочними

пляшками. У її сумці кенгуренок з повітряною кулею, на велосипеді кенгуренок
побільше.
Тут зазвичай проявляються теми конкуренції з братом чи сестрою, чи
занепокоєння з приводу появи малюка. У той же час, тут проглядається зв'язок з
матір'ю - часто важлива риса.
Іноді дитина, яка старша брат або сестра, ідентифікує себе з немовлям в
сумці. Це показує регресивне бажання з метою бути ближче до матері. З іншого
боку, дитина, яка реально молодше, може ідентифікувати себе зі старшим, це
означає його бажання незалежності і влади. Сумка може давати харчові теми.
 74

Також може бути введена тема втечі від небезпеки. Це може бути пов'язано з
несвідомим страхом в області взаємин батька і матері, сексу, вагітності.

Картинка 5 («Два ведмежати в ліжечку»)

Затемнена кімната з великим ліжком на задньому плані. Дитяче ліжко на

передньому плані, в якій два маленьких ведмедика.
Дитина розглядає те, що відбувається між батьками в ліжку. Ці історії добре
відображають здогади, спостереження, збентеження і емоційні переживання у цих
дітей. Дві дитини в дитячому ліжечку - дає теми про взаємні маніпуляції і
дослідження між дітьми.

Картина 6 («Ведмеді в затемненій печері»)

Темна печера з двома фігурами ведмедів, неясно окресленими, на задньому

плані; ведмежа, що лежить попереду.
Ця картина використовується в сумі з Картиною 5. Картина 6 буде з
більшою частотою і сильніше діяти на все, що залишалося на задньому плані в
реакціях на початкову сцену. Буде відображенно ревнощі в цієї потрійної
ситуації. Проблема мастурбації під час перебування в ліжку може проявитися як в
реакціях на картину 5, так і на картину 6.

Картина 7 («Розлючений тигр і мавпа»)

Тигр з оголеними іклами і кігтями, що стрибає на мавпу, яка також

стрибає в повітря.
Тут демонструються страхи, уникнення агресії і способи боротьби з ними.
Часто стає очевидною ступінь напруги дитини. (Це може бути настільки сильним,
що веде до відкидання картини, або можуть бути такі захисні реакції, як
перетворення в нешкідливу розповідь. Мавпа може навіть перехитрити тигра.
Хвости тварин легко можуть бути викликати оповідання, що ведуть до
проектуванню страху.

Картина 8 («Доросла мавпа розмовляє з маленькою мавпочкою»)

Дві дорослих мавпи сидять на канапі і п'ють з чайних чашок. Одна доросла
мавпа сидить на подушечці і розмовляє з маленькою мавпочкою.
Тут часто виявляється роль, в яку дитина поміщає себе всередині сімейного
сузір'я. Його інтерпретація головної (на передньому плані) мавпи як фігури батька
чи матері, стає значущою щодо його сприйняття цієї фігури як доброї мавпи, або
як робить догану, переважної.

Картина 9 («Зайченя в темній кімнаті»)

 75

Темна кімната проглядається з освітленої кімнати через відкриті двері. У

темряві - зайченя, яке сидить у дитячого ліжка, дивиться в двері.
Тема страху темряви, самотності, страху бути покинутими батьками,
задовольняють нашу цікавість за допомогою того, що може бути в такій кімнаті
або загальної відповіді на картину.

Картина 10 («Щеня на лапах дорослого собаки»)

Щеня, що лежить на лапах дорослої собаки, обидві фігури з мінімум

виразних ознак, фігури розташовані на передньому плані у ванній кімнаті.

Інтерпретація результатів
Коли приступають до інтерпретації даних, отриманих в результаті
застосування апперцептивної методики, подібних САТ, найкраще дотримуватися
декількох основних принципів, про які слід твердо пам'ятати. Випробуваного
просять "апперцептирувати", тобто інтерпретувати стимульную ситуацію
значущим для нього способом.
Інтерпретація стимульного матеріалу нашого тесту надає валідні дані, в
яких особистість проявляється як континуум психічного. Звичайно, в дитинстві
особистість більше схильна до змін, ніж сформувалася, однак можна судити про
особливості мотивації, виходячи з того, що будь-яка відповідь випробуваного
відображає індивідуальне значення стимулу, більше того, ми можемо доповнити
отримані дані порівнянням одних індивідуальних відповідей з іншими, т.і. ми
вивчаємо індивідуальні відмінності в даних і робимо висновок про
досліджуваного на основі результатів порівняння.
Для полегшення інтерпретації даних, отриманих в результаті застосування
САТ, ми пропонуємо аналізувати 10 змінних, які описуються нижче. Для цього
розроблено спеціальний бланк запису та аналізу відповідей по САТ.

1. Головна тема
Перш ніж аналізувати окрему розповідь, ми мали б більш міцну позицію,
якщо б змогли виявити певний загальний знаменник або загальну тенденцію ряду
оповідань. Так, наприклад, якщо головний герой у кількох оповіданнях голодний і
вдається до крадіжки, щоб насититися, цілком резонно зробити висновок, що ця
дитина поглинена думками про те, чого йому не вистачає, - про їжу в
буквальному сенсі, або він відчуває загальну незадоволеність, і ці думки
витісняють всі інші. Таким чином, інтерпретація окремої розповіді пов'язана з
загальними факторами поведінки. У цьому сенсі ми можемо говорити про тему
одного або кількох оповідань. Тема може бути, звичайно, більш-менш складною.
Ми виявили, що, зокрема, у наймолодших піддослідних (у віці 3-4 років) тема
зазвичай дуже проста. У нашому першому прикладі тема оповідання маленького
Сергійка про лева така: "Я не хочу носити ніякого одягу, хочу бути брудним і
вести себе як маленька дитина, тому що йому дістається більше любові". З іншого
боку, теми можуть бути більш складними, як, наприклад, у випробуваного Міша
 76

(приклад 3): "Я всемогутній і небезпечний, але щоб подобатися іншим і бути в
мирі з самим собою я повинен приховувати свої агресивні і властолюбні
бажання." Тема в цьому випадку - просто переформульовка моралі розповіді,
який, однак, може мати більш ніж одну тему; ці теми іноді тісно переплітаються.

2. Головний герой
Всі наші міркування ґрунтуються на основному припущенні про те, що
розповідь випробуваного, по суті, це розповідь про нього самого. Хоча в
оповіданні може бути багато дійових осіб, необхідно підкреслити, що мова йде
про персонажа, з яким випробуваний переважно ідентифікує себе як головного
героя. Нам необхідно у зв'язку з цим визначити об'єктивні критерії виділення
головного героя серед інших персонажів: герой - це персонаж, про якого
переважно і складається розповідь. Він має схожість з випробуваним за статтю та
віком; події описуються з його точки зору. Ці твердження вірні в більшості
випадків, хоча і не завжди. В оповіданні може бути більш ніж один герой, і наш
випробуваний може ідентифікувати себе з усіма ними, або спочатку з одним, а
потім з іншим героєм. Випробуваний може ідентифікувати себе з героєм
протилежної статі; такі відхилення важливо фіксувати. Іноді персонаж, з яким
ідентифікує себе випробуваний, грає в оповіданні другорядну роль. З його
допомогою можна дізнатися про глибоко пригнічених несвідомих атитюдах
дитини. Можливо, інтереси, бажання, недоліки, таланти і здібності, якими
наділяється головний герой, властиві самому випробуваному, або він хоче ними
володіти, або побоюється, що вони у нього є.
Важливо звертати увагу на адекватність поведінки героя, тобто його
здатність справлятися з різними проблемами так, як це прийнято в суспільстві, до
якого він належить. Так, наприклад, хоча випробувана Каріна (приклад 4) і
ідентифікує себе переважно з мишею, проте її поведінка слід вважати адекватним
в контексті розповіді (картинка № 3). Адекватність поведінки героя є кращим
показником сили "Я": це, так чи інакше, адекватність поведінки самого
випробуваного. Виняток, звичайно, складають розповіді, в яких з усією
очевидністю проявляється виконання прихованого бажання.
Уважний аналіз у таких випадках зазвичай вказує на неадекватність реакції.
Так, наприклад, в оповіданні по картині № 3 випробуваного Міша (приклад 3)
герой - могутній лев, але йому не подобається, як він виглядає, і врешті-решт він
може бути щасливий, тільки відмовившись від своєї всемогутності.

3. Я -образ
Під Я-образом ми розуміємо уявлення випробуваного про своє тіло, про
себе в цілому і про своєї соціальної ролі. Schilder вперше описав образ тіла як
уявлення про своє тіло. Випадок № 2 (Міша) дає нам можливість зрозуміти думку
випробуваного про образ тіла, коли він незвично відкритим текстом говорить.
"Він не володіє красивим тілом", - а потім розповідає нам, яке б він хотів мати
 77

тіло, що його Я-образ він волів би, а саме - образ великої, сильної і всемогутньої
людини.

4. Головні потреби і мотиви героя

Поведінка героя оповідання може мати різне ставлення до оповідача. Буває,
що потреби героя мають безпосереднє відношення до потреб випробуваного: ці
потреби можуть принаймні частково відображатися в реальній поведінці
випробуваного, а можуть бути прямо протилежні справжнім потребам
випробуваного й означати їх доповнення у фантазії дитини. Іншими словами,
дуже агресивні за змістом розповіді можуть створюватися або дуже агресивною
дитиною, або, навпаки, досить лагідним, пасивно-агресивним, у якого є агресивні
фантазії. Принаймні потреби героя можуть у меншій мірі відображати потреби
випробуваного, ніж інші персонажі оповідання. Іншими словами, випробуваний
може описувати агресію, яка виходить від різних предметів, або має відношення
до ідеалізованих уявленням, наприклад, про пишність або витривалості, які
приписуються значним для нього в житті людей і тільки частково відношуваним
до нього самого. Коротше кажучи, потреби героя оповідання повинні вивчатися і
розглядатися з урахуванням усього розмаїття мотивів і в рамках більш широкого
розуміння проекції і апперцептивного спотворення.
Перед психологом стоїть складне завдання - визначити, в якій мірі потреби
героя мають відношення до багатогранної особистості випробуваного, а також, на
додаток в цьому, з'ясування взаємозв'язку особистісних особливостей
випробуваного з його поведінкою, що виявляється в ситуації обстеження. Саме
тут буде найбільш корисно та інформативно порівняння з реальними клінічними
даними, що цілком прийнятно в умовах клініки (на відміну від ситуації наукового
дослідження). Якщо про дитину відомо, що він дуже пасивний, сором'язливий і
уникає спілкування, а його оповідання за картинками САТ переповнені агресією,
то компенсаторна природа фантазій очевидна. З іншого боку, метою
психологічної науки повинна залишатися розробка критеріїв для все більш і більш
точних прогнозів - шляхом співвіднесення матеріалу фантазій з поведінкою
випробуваного в реальному житті і які спостерігаються в ході експерименту
поведінковими проявами. У цьому відношенні особливо корисно вивчення его-
функцій. Особливості взаємозв'язку потреб, які проявляються в оповіданні (а
також їх чергування) найчастіше можуть служити єдиним ключем; так, якщо в
оповіданні проявляється агресивна реакція, яка до його кінця береться під
контроль, є ймовірність того, що перед нами випробуваний, який не схильний
реалізовувати свої фантазії або приховані потреби. Це припущення може потім
бути перевірено на основі наявних даних про його реальній поведінці. Існують і
інші критерії діагностики істинних потреб. Велика кількість деталей і реалізм в
описі потреб можуть свідчити про безпосередній схожості з їх проявами в
реальному житті. Незадовільно структуровані потреби героя, ймовірно, менше
пов'язані з реальними потребами випробуваного.
Персонажі, предмети і обставини, що включаються в розповідь: У дитини,
який у ряді оповідань згадує про те чи іншому виді зброї (навіть якщо в контексті
 78

розповіді не йдеться про його використання), або про їжу (навіть якщо в
оповіданні її і не їдять), можна попередньо припустити наявність потреби в агресії
або, відповідно, оральному задоволенні. І оскільки введення персонажа або
обставин, що не представлених на малюнку, мають надзвичайно велике значення,
це необхідно відзначити на реєстраційному бланку, можна навіть знаком оклику.
Зовнішні обставини, такі як несправедливість, строгість, байдужість, втрата і
обман (супроводжуючі включаються в розповідь персонажі і предмети)
допомагають зрозуміти природу того світу, в якому, як він сам вважає, живе
дитина.
Персонажі, предмети і обставини, що не включаються в розповідь: Точно
так само, якщо один або більше персонажів малюнка не включається в розповідь,
необхідно пам'ятати про їх можливу значущості для випробуваного.
Найпростіший приклад - вираз бажання, яке полягає в тому, щоб персонаж або
предмет були відсутні. Це може означати явну ворожість або негативне ставлення
до персонажа або предмета, зухвалому серйозному внутрішньому конфлікті,
можливо, через свої цінності для випробуваного. Звичайно, такий рівень аналізу
може бути поки тільки пробним, так як в даний час у нас немає достатньо
представницьких нормативних даних, що дозволили б прогнозувати оцінки щодо
предметів, зображених на малюнках, додатково введених і/або ігнорованих.

5. Поняття середовища
Це поняття, звичайно, відображає складне поєднання несвідомого
самосприйняття і апперцептивного спотворення стимулу під впливом образів
пам'яті, пов'язаних з минулим. Чим більш постійна картина середовища в
оповіданнях по картинках САТ, тим більше у нас підстав стверджувати, що вона
має істотне ставлення до особистості випробуваного і є важливим ключем до
розуміння його поведінки у повсякденному житті. Зазвичай (для визначення
середовища) достатньо двох-трьох описових термінів, наприклад, опікуються,
ворожа, експлуатуюча або експлуатована, дружня, небезпечна і т.д.
Ідентифікація. Важливо відзначити, з ким дитина ідентифікує себе в сім'ї, - а
саме, з ким із братів чи сестер, батьків і т.д. Також важливо виявити адекватність
ідентифікації дитиною себе з іншими. Наприклад, ідентифікує чи себе 4-5 -
річний хлопчик з батьком, старшим братом чи дядьком і т.д., а не, скажімо, з
матір'ю або молодшою сестрою. Хоча, звичайно, процес ідентифікації не буде
завершеним до кінця пубертатного періоду, його формування в ранньому віці
може мати велике значення.

6. Персонажі, які сприймаються як...

У даному випадку нас цікавить, яким чином бачить дитина оточуючих його
людей, а також як він реагує на них. Ми знаємо дещо про відносини до об'єкта, які
по своїй якості можуть бути симбіотичними, анаклітичними, орально залежними,
амбівалентним і т.д. залежно від стадії розвитку особистості і від особистості
конкретної людини. Однак, у більш широкому сенсі ми можемо описово говорити
про відносини підтримки, змагання, і т.д.
 79

7. Значущі конфлікти
Коли ми приступаємо до аналізу значущих конфліктів, ми хочемо дізнатися
не тільки про природу конфліктів, а й про захисні механізми, які використовує
дитина, щоб позбутися страху в цих конфліктах. У даному випадку у нас
прекрасна можливість вивчити формування характеру на початку життєвого
шляху і дати прогноз на майбутнє.
Зауважимо, що мова йде про конфлікти, що виникають у всіх дітей, коли
вони переходять від однієї фази свого розвитку до іншої. Так, починаючи з
трирічного віку, ми не повинні бити тривогу, виявивши ознаки боротьби
Едипового комплексу з захистом від уявних взаємин. Деякі конфлікти являють
собою нормальне явище для розвитку особистості, інші ставляться до патології.

8. Природа страхів
Необхідно особливо підкреслити значення виявлення основних страхів
дитини. Найбільш важливими є ті, які пов'язані з фізичною небезпекою,
можливістю покарання, відсутністю або втратою любові (несхваленням) і
небезпекою бути покинутим (самотністю, відсутністю підтримки). Важливо
зафіксувати в контексті особливості психологічного захисту від страхів, які
опановують дитиною, а також форми, які цей захист приймають - уникнення,
пасивність, агресія, орального володіння, заперечення, регресія і пр.

9. Головні захисні механізми

В оповіданнях не слід вивчати виключно утримання їх мотиваційної
сторони, але, на додаток, необхідно досліджувати і психологічний захист від цих
мотивів. Нерідко таке вивчення захисних механізмів може дати більше
інформації, в тому сенсі, що самі мотиви можуть проявлятися менш чітко, ніж
психологічні захисти від них, з іншого боку, захисні механізми можуть бути
більш тісно пов'язані з явно спостережуваною поведінкою дитини. За допомогою
вивчення мотивів і захистів за допомогою САТ часто можна визначити структуру
характеру випробуваного.
Крім вивчення основних захисних механізмів, важливо також враховувати
загальну суть, загальні аспекти оповідань. Наприклад, деякі випробовувані
обирають обсесивні захисні механізми, коли складають розповідь за малюнком із
тривожним їх змістом. Вони можуть створювати 4-5 оповідань, дуже коротких і
описових, зовні розрізняються, але по суті (динаміці) схожі. Іноді послідовність
оповідань до однієї і тієї ж картини виявляє спроби випробуваного впоратися з
тривожним його конфліктом; наступні один за іншим розповіді можуть ставати
все більш і більш нейтральними, демонструючи посилення дії захисних
механізмів.
Поняття захисту повинно розумітися в найбільш широкому сенсі. З
розвитком его-психології та дослідженні в області адаптації, вивчення захисних
механізмів починає, мабуть грати все більшу роль при застосуванні проективних
методів. Ми хочемо дізнатися не тільки про природу захисних механізмів, але так
 80

само і про успішність їх використання або, скоріше, про ті жертви, яких такі
механізми вимагають від функціонуючої особистості.
У зв'язку з проективними методиками може розглядатися і поняття
перцептивної пильності. У різних дослідженнях була висунута гіпотеза, що при
стресі посилюється не тільки захисна проективна функція его, але також
одночасно може покращитися і гострота когнітивного сприйняття.
При вивченні дитячих оповідань необхідно пам'ятати, що ми розглядаємо
природу і патогенез захистів та інших структурних концептів у певних вікових
рамках. Те. що цілком нормально для дітей одного віку, може бути патологією
для дітей іншого віку. За відсутності надійних даних (це стосується не тільки
проектних методик, а й усіх методик в цілому), слід скористатися навіть деякими
приблизними, "грубими" оцінками.
Адекватність супер-его, що виявляється в "покарання" за "злочин"
Відповідність обирається покарання нанесеною образі дає нам можливість
визначити ступінь "строгості супер-его"; герой-вбивця в оповіданні
психопатичної особистості може отримати в якості уроку на майбутнє не більш
ніж легке навіювання, тоді як невротик може скласти оповідання, в яких героя
випадково або умисно вбивають або калічать, або герой помирає від хвороби,
наступної за незначним проступком або проявом агресії. З іншого боку, у
невротиків також часто зустрічається не інтегрований супер-его, іноді занадто
суворе, а іноді занадто поблажливе. Визначення обставин, за яких можна
очікувати надмірну суворість супер-его, а також тих, в яких воно, ймовірно, буде
занадто поблажливим звичайно, непросте завдання. Однак таким чином можна
отримати істотну додаткову інформацію про випробуваному.

10. Інтеграція его

Це важлива для вивчення мінлива, тому що в багатьох її аспектах
проявляється загальний рівень функціонування его. Наскільки дитина здатна на
компроміс між мотивами і вимогами дійсності, з одного боку, і командами його
супер-его, з іншого? Адекватність рішення героєм розповіді проблем, з якими
його зіштовхує оповідач, є важливим в застосуванні САТ аспектом цієї змінної.
У даному випадку нас цікавлять також формальні характеристики: чи може
випробуваний скласти відповідну розповідь по когнітивному стимулу картинки
або він повністю ігнорує стимул і складає розповідь, що не має ніякого явного
відносину до зображення, тому що він недостатньо розвинений і дуже зайнятий
власними проблемами, щоб сприймати навколишню дійсність? Чи отримує
випробуваний задоволення і звільнення від тривоги, спричиненої тестом, даючи
дуже стереотипні відповіді, або він достатньо інтелектуально розвинений, щоб
підійти до завдання творчо і скласти більш-менш оригінальні розповіді? Чи може
він, складаючи розповідь, досягти дозволу адекватного, повного і реалістичного
вирішення конфлікту в оповіданні і в самому собі; або процес його мислення стає
неструктурованим або навіть порушеним під впливом цієї проблеми? Чи може він
перейде від минулого, що становить канву розповіді, до його вирішення в
 81

майбутньому? Це залежатиме від віку дитини, а також від його індивідуальних

особливостей.
Ці спостереження, поряд з динамічним діагнозом, одержуваних на підставі
контент-змінних, дають інструмент для можливого віднесення випробуваного до
однієї з нозологічних категорій, що і є основними результатами застосування
САТ.
Корисно враховувати, що з формальної точки зору завдання, яке повинен
виконати випробуваний - це складання оповідань по картинках. Ми можемо
судити про його адекватності, силі его і інших змінних з точки зору його
здатності і способу виконання завдання. Звичайно, адекватність его і його різних
функцій повинна розглядатися з урахуванням віку. Необхідно розглядати все
розмаїття его-функцій, таких як мотиваційний контроль (з розвитку оповідання і
його кінця), фрустраційна толерантність (щодо адекватності поведінки героя.),
толерантність до тривоги, перцептивну і моторну адекватність та ін.
 82

Додаток В

Корекційно-розвивальні вправи

Вправа «Чарівний базар»

Мета: вивчення самооцінки, навчання позитивної оцінки і прийняття
власних негативних якостей.
Обладнання: великі стандартні аркуші паперу і маленькі візитки,
фломастери і шпильки.
Процедура проведення: Учасникам пропонується зіграти в гру «Чарівний
базар». Особливість цього базару полягає в тому, що на ньому торгуються й
обмінюються людськими якостями. Ведучий просить учасників написати на
великому аркуші паперу «куплю», а нижче - ті якості, які вони хотіли б придбати.
Листок приколюється булавкою на груди. На маленькій візитці учасники пишуть
одне особистісне якість, від якого вони хотіли б позбутися. В ході гри учасники
«обмінюються» якостями. Можна обміняти свій «товар» на одне, два, три якості.
Обмеження лише одне - не можна просто віддати свою якість, нічого не
отримавши взамін. Ведучий постійно стимулює активність на «базарі». Гра
припиняється або тоді, коли всі необхідні обміни вже проведені, або по інструкції
ведучого, який, взявши на себе роль директора, припиняє торги.
 Після закінчення вправи проводиться його обговорення. Учасники діляться
враженнями. Легко чи важко було знайти якості, від яких хотілося б позбутися?
Що вдалося, а що не вдалося реалізувати на ринку і чому? Яка роль більше
сподобалася: покупця або продавця? Що було важче: купувати чи продавати?
Чому?

Вправа «Плутанина»
Мета: сприяють емоційній розрядці і оптимізації
внутрішньогруповихзв'язків.
Процедура проведення: один з учасників призначається ведучим. Решта
утворюють коло, тримаючись за руки, і, не розмикаючи їх, перекручуються,
переступають через зчеплені руки і т. п., намагаючись «заплутатися». Завдання
ведучого - не розчіплюючи рук гравців, розплутати коло.

Вправа «Чудо-долонька»
Мета: сприяють оптимізації внутрішньо групових зв'язків, активізує
самосвідомість, формує позитивне самовідчуття і здатність до позитивної оцінки
інших людей.
Обладнання: аркуші паперу і ручки.
Процедура проведення: учасники на аркуші паперу обводять свою долоню.
Усередині кожного пальця необхідно написати по одному якості, яке вони
найбільше в собі цінують. Потім листи передаються по колу, і кожен учасник
 83

дописує в центрі долоні ту якість, яку він цінує в цій людині. В кінці вправи
малюнки передаються їх автору. Обговорюється по колу: сподобалося, що
написали його сусіди, чи ні. Що учасники відчувають після оцінки своїх
товаришів?

Вправа «Випадок в автобусі»

Мета: програвання ситуацій, які провокують прояв агресивної поведінки.
Процедура проведення: робота здійснюється в парах або за участю
декількох чоловік (3-4). Учасникам дається таке завдання: «Уявіть, що ви їдете в
автобусі. Ви ненавмисно наступили комусь на ногу, незаметлів цього. Людина,
якій наступили, начитав на вас голосно кричати. Що ви зможете зробити в даній
ситуації? Обміркуйте і програйте це, причому по черзі, з метою того, щоб інші
могли спостерігати за подіями. У виконанні завдання має взяти участь кожен з
вас».
Зразки ситуацій:
Кондуктор на вас кричить, через те, що ви подали на квиток крупну
грошенят, яку вона нібито розміняти не може. Звинувачує вас у неправильності
ваших дій.
- Ви не поступилися місцем жінці (чоловікові) в автобусі. Вона на вас
починає кричати і обзивати різними нехорошими словами. Як ви відреагуєте на
це?
- Ви ненавмисно ударив когось в автобусі. Ця людина начел вас лаяти за
зроблене. Як ви поступите, щоб владнає назріває конфлікт?
Після програвання ситуацій йде обговорення по колу: відчували ви
труднощі при тому, як вам вчинити? Яке бажання виникало при програванні
ситуацій? Що ви зараз відчуваєте? Як ви думаєте, програне сьогодні може, якось
допомогти вам у майбутньому?