Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет»
Факультет міжнародної політики, менеджменту та бізнесу
Кафедра країнознавства

Ю. П. Мателешко

Навчально-методичні рекомендації з курсу

«Міжнародна інтеграція та глобалізація у світовій політиці»
для студентів напряму підготовки 6.030205 «Країнознавство»

Ужгород – 2014
УДК 327.39 (076) + 321.01
ББК Ф4 (о), 01я73 + Ф09
М 34

Мателешко Ю.П. Навчально-методичні рекомендації з курсу «Міжнародна

інтеграція та глобалізація у світовій політиці» / Ю.П.Мателешко. – Ужгород:
ДВНЗ «УжНУ», 2014. – 42 с.

Схвалено на засіданні кафедри країнознавства.

Протокол № 2 від 25.09.2014 р.

© Ю.П.Мателешко
 Зміст

Опис навчальної дисципліни………………………………………………………..4

Мета і завдання дисципліни………………………………………………………...5

Структура навчальної дисципліни………………………………………………….6

Тематика і зміст лекційних занять………………………………………………….7

Тематика і плани семінарських занять……………………………………………12

Самостійна робота студентів………………………………………………………14

Контроль та оцінювання знань…………………………………………………….15

Орієнтовний перелік екзаменаційних питань…….………………………………17

Тестові завдання……………………………………………………………………19

Термінологічний словник………………………………………………………….28

Рекомендована література…………………………………………………………36
 Опис навчальної дисципліни

Характеристика
Галузь знань, напрям навчальної дисципліни
Найменування
підготовки, освітньо- денна заочна
показників
кваліфікаційний рівень форма форма
навчання навчання

Галузь знань
Нормативна
Кількість кредитів – 3 0302 «Міжнародні
відносини»

Модулів – 1 Рік підготовки:

Змістових модулів – 2 Напрям підготовки 4-й 4-й
6.030205 Семестр
Загальна кількість
«Країнознавство» 7-й 8-й
годин – 108
Лекції
36 год. 12 год.
Практичні, семінарські
Тижневих годин для 12 год. 0 год.
денної форми Лабораторні
Освітньо-
навчання: 0 год. 0 год.
кваліфікаційний рівень:
аудиторних – 4 Самостійна робота
бакалавр
самостійної роботи 60 год. 96 год.
студента - 4 Індивідуальні завдання:
0 год.
Вид контролю: іспит

Примітка.
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та індивідуальної роботи
становить:
для денної форми навчання – 48/60
для заочної форми навчання – 12/96

4
 Мета і завдання дисципліни

Програма навчальної дисципліни «Міжнародна інтеграція та глобалізація у

світовій політиці» передбачає вивчення світової політики крізь призму двох
сучасних тенденцій її розвитку – міжнародну інтеграцію та глобалізацію.
Проблема розвитку інтеграційних процесів у контексті глобалізації сьогодні
набула особливої актуальності і перебуває в центрі уваги провідних країн світу,
а обґрунтування напрямів та способів її розв’язання є наріжним каменем їх
внутрішньої та зовнішньої політики.
Мета дисципліни – розширення теоретико-методологічної і професійної
підготовки студентів, які повинні визначати особливості, напрямки і параметри
розвитку інтеграційних процесів у контексті глобалізації, засвоїти досвід
формування та реалізації загальної стратегії розвитку світової політики.
Завдання:
- засвоєння студентами базових знань про світову політику, теоретичні школи
і теорії світової політики та формування сучасної системи світової політики;
- на основі аналізу відповідних концепцій з’ясувати природу й зміст розвитку
інтеграційних процесів у контексті глобалізації;
- розкрити зміст розвитку інтеграційних процесів як рушійної сили основних
тенденцій сучасної глобалізації;
- визначити шляхи формування державно-політичного курсу України в
контексті розвитку сучасних інтеграційних та глобалізаційних процесів;
- формування у студентів міжнародно-політичної культури та
загальнолюдських цінностей.
Студент після засвоєння курсу повинен:
знати:
- базові загальнотеоретичні поняття та категорії дисципліни;
- світові й вітчизняні школи, концепції та напрямки дослідження світової
політики, інтеграційних та глобалізаційних процесів;
- особливості становлення й розвитку процесу міжнародної інтеграції та
глобалізації;
- основні міжнародні інтеграційні об’єднання сучасного світу, їх
організаційну структуру та специфіку діяльності;
- сутність глобалізації як процесу сучасного світового розвитку, її виклики і
ризики, а також програмні положення антиглобалістського руху;
- місце і роль України у сучасній світовій політиці, в умовах процесів
міжнародної інтеграції та глобалізації.
уміти:
- володіти термінологією, методами та підходами, які використовуються при
аналізі процесів міжнародної інтеграції та глобалізації;
- раціонально і критично давати оцінку тенденціям розвитку сучасного світу
в умовах міжнародної інтеграції та глобалізації;
- аналізувати особливості міжнародної інтеграції у різних регіонах планети з
урахуванням різноманітних історичних, релігійних, ментальних,
геополітичних, соціально-економічних та ін. чинників;
- пропонувати шляхи мінімізації ризиків від процесу глобалізації для України.
5
 Структура навчальної дисципліни

Кількість годин
денна форма заочна форма
Назви змістових модулів і тем
усьо- у тому числі усьо- у тому числі
го л п с.р. го л п с.р.
Модуль 1
Змістовий модуль 1
Тема 1. Світова політика:
6 2 4 6 1 5
поняття, риси, особливості.
Тема 2. Теорії світової
10 4 6 10 2 8
політики.
Тема 3. Провідні концепції та
10 4 6 10 1 9
школи геополітики.
Тема 4. Суб’єкти світової
8 2 2 4 8 1 7
політики.
Тема 5. Світова політична
12 4 2 4 12 1 11
система.
Разом за змістовим модулем 1 44 16 4 24 44 6 0 40
Змістовий модуль 2
Тема 6. Міжнародна інтеграція:
12 4 8 12 1 11
головні теоретичні підходи.
Тема 7. Інтеграційні об’єднання
12 4 6 12 1 11
в сучасному світі.
Тема 8. Розвиток інтеграційних
10 4 6 10 1 9
процесів в Європі.
Тема 9. Участь України в
інтеграційних процесах: 6 2 4 4 6 1 5
проблеми та перспективи.
Тема 10. Глобалізація як процес
всесвітньої інтеграції та 12 4 2 8 12 1 11
уніфікації.
Тема 11. Антиглобалістський
10 2 2 4 10 1 9
рух.
Разом за змістовим модулем 2 64 20 8 36 62 6 0 56
Усього годин 108 36 12 60 108 12 0 96

6
 Тематика і зміст лекційних занять

Тема 1. Світова політика: поняття, риси, особливості.

Підходи щодо визначення світової політики. Світова політика та

міжнародна політика. Світова політика як сукупна цілеспрямована діяльність
міжнародних акторів у сфері регулювання міжнародних відносин з метою
реалізації їх інтересів та створення сприятливого міжнародного порядку.
Міжнародний порядок. Світова політика як активний фактор формування
міжнародних відносин. Світова політика як діяльність великих держав щодо
встановлення та підтримання свого світового лідерства. Головні цілі світової
політики. Міжнародні відносини і світова політика: основні поняття. Зростання
ролі світової політики в умовах міжнародної інтеграції та глобалізації. Рівні
аналізу й методи дослідження світової політики.

Тема 2. Теорії світової політики.

Класичний або традиційний напрям політичної думки з проблем світової

політики і міжнародних відносин. Роль силового чинника в міжнародних
відносинах. Ніколо Макіавеллі. Концепція Т.Гоббса. Теорія політичної
рівноваги як різновидність традиційної парадигми. Бенедикт Спіноза, Девід
Юм, Емерік де Ваттель. Погляди Карла фон Клаузевіца. «Про війну». Людвіг
Гумплович про закони міжнародного життя. Політичний реалізм. Ганс
Моргентау (1904-1979). «Політичні відносини між націями. Боротьба за владу»
(1948). Шість принципів політичного реалізму. Раймон Арон про проблеми
миру та війни. Школа стратегічного аналізу (Генрі Кіссінджер).
Ідеалістичний напрям в історії розвитку суспільно-політичної думки з
міжнародної проблематики. Франциско де Вітторіа (1486-1546). Гуго Гроцій
про справедливі та несправедливі війни. Ідея Емеріка Крюсе про створення
універсальної міждержавної організації. Іммануїл Кант (1724-1804). «Про
вічний мир». Політичний ідеалізм. «Досягнення миру через світове право»
(1966) Луїса Сона і Греневіля Кларка. Практичне втілення ідеалістичної
концепції. Статут ООН (1945). Заключний акт НБСЄ (1975).
Погляди представників марксистської парадигми на міжнародні відносини
та світову політику. Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895).
Володимир Ульянов-Ленін (1870-1924) та його теорія імперіалізму. Концепцію
«мирного співіснування» держав з протилежними соціально-економічними
системами. Неомарксизм. Теорія «світ-системи» Іммануїла Валлерстайна. Ядро,
периферія, напівпериферія.
Модернізм та його особливості. «Теорія зовнішньої політики» Джорджа
Модельські. Етапи зовнішньополітичного процесу. Теорія міжнародних систем.
Чарльз Маклеланд. Теорія ігор. Теорія міжнародного еквілібріуму Дж. Ліскі.

7
 Транснаціоналізм. «Транснаціональні відносини та світова політика»
Джозефа Ная і Роберта Кохейна. Теорія інтеграції (функціоналізм, федералізм,
неофункціоналізм). Комунікаційний підхід Карла Дойча. Концепція «балансу
інтересів». Концепція взаємозалежності. Теорія конвергенції. Регіоналізм.

Тема 3. Провідні концепції та школи геополітики.

Сутність геополітичної науки. Рівні геополітики. Тенденції розвитку

геополітики. Методологічні основи геополітики. Виникнення класичної
геополітичної науки. Німецький політичний географ Фрідріх Ратцель (1844-
1904). Сім законів просторового зростання (експансії) держав. «Геополітика»
Рудольфа Челлена. Концепція атлантизму. Геополітика морської держави
А.Мехена. «Вплив морської сили на історію». Шість критеріїв статусу держави.
Формула морської могутності. Етапи світового панування США. Ідеї Ніколаса
Джона Спайкмена. Рімленд. Правила світового панування. «Атлантичний
континент».Концепція Хелфорда Джона Маккіндера (1861-1947). «Географічна
вісь історії». Світовий острів. Осьовий ареал (Хартленд). Внутрішній півмісяць.
Зовнішній півмісяць. Епохи геополітичної історії людства. Три правила світової
політики. Карл Хаусгофер (1869-1946) про утворення вісі «Берлін – Москва –
Токіо». Геополітична концепція євразійства та її ідейні домінанти. Автаркія
великих просторів. Проект Жана Франсуа Тіріара щодо створення євро-
радянської імперії від Дубліна до Владивостока. Теорії однополярного світу.
Мондіалізм. Г.Кіссінджер та Зб.Бжезінський про геополітичне домінування
США. «Велика шахівниця». Риси нового міжнародного порядку. Головні
загрози світовому пануванню США. Місце України в геополітичній концепції
Зб.Бжезінського.

Тема 4. Суб’єкти світової політики.

Поняття суб’єкта міжнародних відносин та світової політики. Діалектика

індивідуального, колективного та інституційного виміру суб’єктності в
міжнародних відносинах. Зміст понять «актор», «учасник» міжнародних
відносин. Типології суб’єктів світової політики. Парадокс учасництва
М.Ніколсона. Держава як центральний міжнародний актор. Головні елементи
держави. Поняття суверенітету. Форма держави та її елементи (політичний
режим, форма правління, державний устрій). Стратифікація М.Каплана:
наддержави, великі держави, середні держави, малі держави, мікродержави.
Недержавні учасники міжнародних відносин та світової політики: міжнародні
міжурядові організації, міжнародні неурядові організації, транснаціональні
корпорації, етноси, політичні партії, терористичні організації, індивіди.
Зростаюче розмаїття акторів міжнародних відносин.

8
 Тема 5. Світова політична система.

Системний підхід до аналізу міжнародних відносин та світової політики.

Поняття «міжнародна система». Елементарна модель міжнародної системи.
Структура та особливості світової системи. Типи міжнародних систем.
Типологія Мортона Каплана: «система одиничного вето», «система балансу
сил», «гнучка біполярна система», «жорстка біполярна система», «універсальна
система», «ієрархічна система». П’ять типів міжнародних систем Майкла
Ніколсона. Типологія ймовірних систем Ернста Чемпеля. Типи міжнародних
систем на основі «полюсності» (М.Мальський та М.Мацях). Еволюція
міжнародних систем: Вестфальська, Віденська, Версальсько-Вашингтонська,
Ялтинсько-Потсдамська. Риси світової системи в постбіполярну епоху.
Міжнародна система і світовий порядок. Особливості світопорядку в сучасних
умовах. Поняття «міжнародний порядок» та «світовий порядок». Виміри
міжнародного порядку: горизонтальний, вертикальний, функціональний. Типи
контролю міжнародного порядку. Форми (рівні) міжнародного порядку.
Історичні типи міжнародного порядку. Повоєнний міжнародний порядок.
Особливості та перспективи сучасного етапу світового порядку.

Тема 6. Міжнародна інтеграція: головні теоретичні підходи.

Поняття інтеграції та її види. Національний, континентальний, глобальний

рівні інтеграції. Позитивна та негативна інтеграція. Головні фактори розвитку
інтеграції: інтернаціоналізація та лібералізація економіки, інформаційно-
технологічна революція, різноманітність культурно-цивілізаційних типів
суспільства, безпековий фактор. Фактори, які стримують міжнародну
інтеграцію: юридичний, психологічний, економічний. Міжнародна економічна
інтеграція (МЕІ) та її особливості. Стадії (види) економічної інтеграції. Схема
Б.Балашша. Зона вільної торгівлі. Митний союз. Спільний ринок. Економічний
та валютний союз. Повна економічна та політична інтеграція. Рушійні сили
інтеграції: державний, приватно-корпоративний та суспільний рівні.
Теорії інтеграції. Функціоналізм. Д.Мітрані. «Працююча система світу».
Неофункціоналізм. Е.Хаас. Ефект «переливання» та його різновиди.
Секторальне та просторове «розтікання». Критика функціоналістів та
неофункціоналістів. Федералізм. Критика національних держав. Проект
створення мега-держави. Міжурядова теорія. Теорія багаторівневого
управління. Вплив регіоналізації. ЄС: європейський, національний та
регіональний рівні. Теорії міжнародних коаліцій. Вплив експериментальної
соціології та теорії ігор. Дж. Ліска про формування міжнародних коаліцій.
«Принцип розмірів» У.Райкера.

9
 Тема 7. Інтеграційні об’єднання в сучасному світі.

Види міжнародних інтеграційних об’єднань: політико-економічні

організації, торгово-економічні об’єднання, політичні союзи і військові блоки.
Основні інтеграційні утворення Європи, Азії, Африки та Америки.
Трансконтинентальні інтеграційні структури. Найбільші інтеграційні
об’єднання сучасного світу: Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська
угода про вільну торгівлю (НАФТА), Азійсько-Тихоокеанське економічне
співробітництво (АТЕС). Частка «тріади» у світовому ВВП, експорті та
інвестиціях. БРІКС (Бризилія, Росія, Індія, Китай, ПАР): потенціал та
перспективи розвитку. Інтеграція на мега -, мета -, макро -, мезорівнях і
створення відповідних міжнародних організацій. Переваги і недоліки різних
форм інтеграційних об’єднань.

Тема 8. Розвиток інтеграційних процесів в Європі.

Витоки і передумови європейської інтеграції. Ідеї пан’європеїзму. Ріхард

Ніколас Куденгофе-Калерґі. Європа після Другої світової війни: соціально-
економічна та політична ситуація. Конгрес в Гаазі 1948 р. і суперечка
європеїстів і атлантистів. «План Шумана» і створення Європейської спільноти
вугілля і сталі (ЄСВС). Утворення Європейської спільноти з атомної
енергетики (Євроатому) та Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).
Формування єдиної структури інститутів, що забезпечують розвиток
європейської інтеграції (Європейська Комісія, Рада Європейських Спільнот,
Європейський Парламент, Суд Європейських Спільнот, Європейська Рада).
Початок процесу розширення ЄЕС у 1970-ті – 1980-ті рр. Підписання Єдиного
Європейського Акту та його значення. Трансформація Європейських
Співтовариств у Європейський Союз. Маастрихтський договір 1993 р. «Три
колони» ЄС: Європейські Спільноти, спільна зовнішня та безпекова політика,
співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ. Амстердамський
договір 1999 р. Шенгенська угода про вільне (безвізове) пересування громадян.
Введення єдиної грошової одиниці ЄС – євро. Розширення єврозони. Прийняття
Конституції Європейського Союзу (2004 р.). Лісабонський договір про реформу
Європейського Союзу (2009 р.). Розширення ЄС у 1990-х – 2000-х рр. Вимоги
до кандидатів для вступу в ЄС. Основні владні інститути Європейського союзу.

Тема 9. Участь України в інтеграційних процесах: проблеми та перспективи.

Європейський вибір як головний вектор зовнішньої політики України.

Інституційно-правові основи співробітництва України і ЄС. Угода про
партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і
Україною. План дій Україна – ЄС. «Східне партнерство». Угода про асоціацію
10
між Україною та ЄС. Перспективи розвитку відносин між Україною та ЄС.
Позитиви інтеграції України в ЄС для України та Євросоюзу. Взаємозв’язок
європейської інтеграційної стратегії та внутрішніх перетворень в Україні.
Співпраця між Україною та ЄС у сферах економіки, політики, права, екології,
культури. Співробітництво України в рамках СНД. Організація за демократію
та економічний розвиток (ГУАМ) та Україна. Діяльність України в рамках
Організації Чорноморського економічного співробітництва.

Тема 10. Глобалізація як процес всесвітньої інтеграції та уніфікації.

Поняття глобалізації. Глобалістика як наука. Теоретики глобалізації

(Д.Белл, Л.Браун, М.Месарович, І.Валлерстайн, Е.Тофлер, У.Хармен, Д.Медоуз,
Ф.Фукуяма, Зб.Бжезинський, Х.Ортега-і-Гассет, К. Кумар та ін.). Витоки та
етапи глобалізації. Зрушення у світовій та міжнародній політиці під впливом
глобалізації. Диференціація країн світу: лідери та аутсайдери. Обмеженість
національного суверенітету. Агенти глобалізації: ТНК, ТНБ, світові держави.
Сфери глобалізації: виробництво, торгівля, технології, політика, наука,
культура та ін. Глобальний світовий порядок. Глобальні проблеми сучасності:
екологічні виклики, міжнародна злочинність, нелегальна міграція, конфлікт
цивілізацій та ін. Участь України в глобалізаційних процесах: виклики та
перспективи.

Тема 11. Антиглобалістський рух.

Поняття антиглобалізму. Альтермондіалізм. Виникнення

антиглобалістського руху в сучасному світі: причини, еволюція та форми
існування. Ідеологія антиглобалістів. Сучасний стан, організаційні структури й
лідери антиглобалістського руху. Основні політичні течії в
антиглобалістському русі: радикальна та реформістська. Різновиди форм,
способів і заходів діяльності антиглобалістів. Країни-спонсори антиглобалістів.
Антиглобалістські організації («Радикальні екологи», «Глобальна дія», «Блек
Блок», «Третя позиція», «Хактивіст» та ін.). Всесвітній соціальний форум як
альтернатива Всесвітньому економічному форуму в Давосі. Тенденції та
перспективи розвитку антиглобалістської діяльності.

11
 Тематика і плани семінарських занять

Недержавні актори світової політики (2 год.)

1. Міжнародні неурядові організації.

2. Транснаціональні корпорації (ТНК).
3. Етнічні групи та національні рухи.
4. Громадські та релігійні організації.
5. Політичні партії та їх об’єднання.
6. Великі міста та мегаполіси.
7. Транснаціональні злочинні угрупування.
8. Терористичні організації.

Література: [1, 6, 16, 17, 18, 21, 40, 42, 61, 88, 91]

Світова політична система та міжнародний порядок (2 год.)

1. Поняття «міжнародний порядок» та «світовий порядок».

2. Виміри міжнародного порядку.
3. Типи контролю міжнародного порядку.
4. Форми (рівні) міжнародного порядку.
5. Особливості та перспективи сучасного світового порядку.

Література: [6, 16, 17, 18, 21, 49, 59, 62, 80, 85, 87, 90]

Євроатлантична інтеграція України (4 год.)

1. Нормативно-правова база відносин України з ЄС.

2. Реальні та потенційні етапи європейської інтеграції України.
3. Взаємозв’язок європейської інтеграційної стратегії та внутрішніх
перетворень в Україні.
3.1. Адаптація законів України до законодавства ЄС.
3.2. Економічні реформи.
3.3. Політична консолідація та зміцнення демократії.
3.4. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС.
4. Проблеми взаємовідносин Україна – ЄС.
5. Шляхи прискорення входження України до ЄС.
6. Еволюція відносин Україна – НАТО.
7. Загрози національній безпеці України та перспективи входження до
НАТО.
8. Позиція Росії щодо інтеграції України в ЄС і НАТО.
12
 9. Ставлення українських політичних сил і населення до європейської та
атлантичної інтеграції країни.
10.Позитиви та негативи євроатлантичної інтеграції України.

Література: [7, 8, 11, 24, 25, 26, 27, 30, 45, 48, 68]

Агенти глобалізації (2 год.)

1. ТНК як агент глобалізації світової економіки.

2. Середовище функціонування ТНК.
3. Вплив ТНК на політику: історичний досвід та сучасність.
4. Діяльність ТНК в Україні.
5. Транснаціональні банки (ТНБ) та їх особливості.
6. Світові держави як агенти глобалізації.
7. Американізація та її прояви.

Література: [2, 4, 5, 9, 10, 13, 14, 33, 39, 46, 47, 61, 66]

Антиглобалістський рух (2 год.)

1. Виникнення та еволюція антиглобалістського руху.

2. Ідеологія антиглобалізму.
3. Організаційні структури й лідери антиглобалістського руху.
4. Основні політичні течії в антиглобалістському русі: радикальна та
реформістська.
5. Різновиди форм, способів і заходів діяльності антиглобалістів.
6. Критика антиглобалізму.
7. Альтерглобалізм та його особливості.
8. Діяльність антиглобалістів в Україні.

Література: [2, 4, 5, 9, 10, 13, 14, 22, 36, 55, 56, 64, 65]

13
 Самостійна робота студентів

№
з/п Назва теми Кількість годин

денна ф.н. заочна ф.н.

1 Теоретичні школи і теорії світової
політики 4 8

Формування сучасної системи

2 4 8
світової політики
3
Україна в сучасній світовій політиці 2 6

Інтеграційні об’єднання в арабському

4 2 4
світі
5 Розвиток інтеграційних процесів у
2 4
Західній Європі
Україна в європейських
6 2 4
інтеграційних процесах
СНД й інтеграційні процеси на
7 пострадянському 2 4
просторі
8 Глобальні проблеми сучасності 4 8
Разом 22 46

14
 Контроль та оцінювання знань

Протягом семестру студенти вивчають один модуль з дисципліни. Модуль

складається з двох змістових модулів, після виконання кожного з яких
здійснюється поточний контроль у вигляді письмової роботи. Студенти, які не
відвідували лекції або не в повному обсязі виконали програму семінарських
занять, до поточного модульного контролю не допускаються.
Оцінювання навчальних досягнень та практичних навичок студентів
здійснюються за 100-бальною системою. Загальна кількість балів за семестр з
навчальної дисципліни складається із середнього арифметичного балу за модулі
та балів за поточний контроль.
Студент, який в результаті поточного оцінювання або підсумкового
контролю за модулем отримав більше 60 балів, має право не складати іспит з
дисципліни. У такому випадку в заліково-екзаменаційну відомість заноситься
загальна підсумкова оцінка. При умові, що студент (ка) хоче покращити
підсумкову оцінку за модуль із дисципліни, він (вона) має складати усний
іспит.
Студент, який в результаті підсумкового оцінювання за змістовий модуль
отримав середнє арифметичне менше 60 балів, зобов’язаний складати іспит з
дисципліни. У разі, коли відповіді студента під час іспиту оцінені менш ніж 60
балів, він (вона) отримує незадовільну підсумкову оцінку.
Поточне оцінювання здійснюється за трьома складовими:
- контроль за виконання модульних завдань (тестові та теоретичні
розгорнуті письмові завдання);
- контроль систематичності та активності роботи студента протягом
семестру;
- контроль індивідуальної та самостійної роботи.
Якщо студент відвідав менше 50 відсотків занять, то систематичність та
активність його роботи оцінюється в 0 балів.
Оцінювання модульних завдань. Після виконання програми змістового
модулю у визначений деканатом термін здійснюється поточний модульний
контроль у вигляді письмової роботи, яка оцінюється у межах від 1 до 60 балів.
Якщо з об’єктивних причин студент не пройшов модульний контроль у
визначений термін, то він має право за дозволом деканату пройти його
протягом двох тижнів після виникнення заборгованості.
Оцінювання активності під час аудиторних занять, індивідуальної та
самостійної роботи здійснюється у межах 40 балів:
- 30 балів – за активну участь під час аудиторних занять (семінарських,
лекційних). 30 балів – відвідано не менше 90% практичних занять та отримано
оцінки «добре», «дуже добре» «відмінно»; 25 балів – відвідано не менше 75%
практичних занять та отримано оцінки «добре», «дуже добре», «відмінно»; 20
балів – відвідано не менше 60% практичних занять та отримано оцінки
«задовільно», «добре», «дуже добре», «відмінно»; 15 балів – відвідано не
15
менше 50% практичних занять та отримано оцінки «задовільно», «добре»,
«дуже добре», «відмінно».
- 10 балів – опрацювання одного джерела з переліку наукової літератури
(допоміжної), що міститься у даній робочій програмі, або ж книги,
запропонованої самим студентом та погодженої з викладачем. Перевірка знань
здійснюється у формі колоквіуму, обов'язковою умовою допуску до якого є
наявність у студента розширеного конспекту того чи іншого монографічного
дослідження.

Розподіл балів, які отримують студенти

Поточне тестування та самостійна робота

Сума
Змістовий модуль № 1 Змістовий модуль № 2 Підсумковий
Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9 Т10 Т11 контроль
100
5 10 10 10 10 10 9 8 8 10 10 (іспит)

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за Оцінка за національною шкалою

всі види Оцінка
навчальної ECTS для екзамену для заліку
діяльності
90-100 А відмінно
82-89 В
добре
74-81 С зараховано
64-73 D
задовільно
60-63 Е
незараховано з
незадовільно з
можливістю
35-59 FX можливістю повторного
повторного
складання
складання
незараховано з
незадовільно з
обов’язковим
обов’язковим
0-34 F повторним
повторним вивченням
вивченням
дисципліни
дисципліни

16
 Орієнтовний перелік екзаменаційних питань

1. Головні підходи щодо розуміння світової політики.

2. Реалістичний напрям політичної думки з проблем світової політики.
3. Міжнародно-політичні погляди К. фон Клаузевіца та Л.Гумпловича.
4. Ідеалістичний напрям міжнародно-політичної думки. І.Кант.
5. Погляди представників марксистської парадигми на світову політику.
6. Політичний ідеалізм.
7. Політичний реалізм. Г.Моргентау.
8. Модернізм або «науковий» напрям в аналізі міжнародних відносин та
світової політики.
9. «Теорія зовнішньої політики» Дж.Модельські.
10.Теорія ігор.
11.Світ-системний аналіз. І.Валлерстайн.
12.Системний підхід до аналізу міжнародних відносин та світової політики.
13.Типологія міжнародних систем М.Каплана.
14.Типологія ймовірних систем Е.Чемпеля. Типи міжнародних систем за
М.Мальським та М.Мацяхом.
15.Історична еволюція міжнародних систем.
16.Міжнародний порядок: поняття, типи, рівні.
17.Типологія «акторів» міжнародних відносин та світової політики.
18.Держава як центральний актор світової політики.
19.Міжнародна стратифікація держав (за М.Капланом).
20.Недержавні учасники міжнародних відносин та світової політики.
21.Міжнародні міждержавні та недержавні організації.
22.ООН як універсальна міжнародна організація.
23.ТНК, етнічні групи, терористичні організації як учасники міжнародних
відносин.
24.Поняття геополітики.
25.Виникнення класичної геополітичної науки. Ф.Ратцель.
26.Геополітична концепція А.Мехена.
27.Геополітична концепція Х.Маккіндера. Heartland.
28.Карл Хаусгофер – засновник мюнхенської школи геополітики.
29.Геополітична концепція Н.Спайкмена. Rimland.
30.Сучасні теорії однополярного світу. Г.Кіссінджер., Зб.Бжезінський.
31.Геополітична концепція євразійства.
32.Сила як один з інструментів світової політики. Теорія балансу сил.
33.Дипломатія як інструмент світової політики.
34.Міжнародна інтеграція та її види.
35.Стадії (види) економічної інтеграції.
36.Головні фактори розвитку інтеграції.
37.Рушійні сили інтеграції.
38.Транснаціоналізм. Головні концепції інтеграції.

17
39.Федералізм як теорія інтеграції.
40.Функціоналізм як теорія інтеграції.
41.Неофункціоналізм як теорія інтеграції.
42.Інституціоналізм та неоінституціоналізм.
43.Теорія багаторівневого управління та європейська інтеграція.
44.Комунікаційний підхід К.Дойча.
45.Теорії міжнародних коаліцій.
46.Головні інтеграційні об’єднання в сучасному світі.
47.Розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі.
48.Україна в європейських інтеграційних процесах: проблеми та
перспективи.
49.Реальні та потенційні етапи європейської інтеграції України.
50.Еволюція відносин Україна – НАТО.
51.Позиція Росії щодо інтеграції України в ЄС і НАТО.
52.Інтеграційні процеси на пострадянському просторі.
53.Еволюція, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку СНД.
54.Участь України в інтеграційних процесах на пострадянському просторі.
55.Північноамериканська інтеграція.
56.Регіональні міждержавні об’єднання Азії та Африки.
57.Діяльність ЛАД: історія та сучасність.
58.РСАДПЗ: мета діяльності та організаційна структура
59.Інтеграційні процеси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
60.Єврорегіони як форма транскордонного співробітництва.
61.Поняття глобалізації та її основні риси.
62.Агенти глобалізації.
63.Вплив ТНК на політику: історичний досвід та сучасність.
64.Діяльність ТНК в Україні.
65.Основні підходи до розуміння сутності глобалізації.
66.Мондіалізація як складова глобальних процесів.
67.Антиглобалістський рух.
68.Еволюція держави в процесі глобалізації.
69.Основи американського глобалізму.
70.Культурна глобалізація та її наслідки.
71.Глобалізація та регіоналізація. Феномен глокалізації.
72.Сутність і головні виклики глобальної безпеки.
73.Глобальні проблеми сучасності та механізми іх вирішення.
74.Місце і роль України в процесі глобалізації.

18
 Тестові завдання

1-й рівень

На думку Х.Маккіндера, в Постколумбову епоху весь світ став відомим та

освоєним, а розвиток системи сухопутних шляхів сполучення спричинив ефект
...
а) «стягування земної кулі»;
б) «переливу»;
в) «доміно»;
г) «розширення земної кулі».

Вкажіть автора праці «Стратегія Америки у світовій політиці».

а) Х.Маккіндер;
б) Зб.Бжезинський;
в) А.Мехен;
г) Н.Спайкмен.

Концепція, згідно якої лише великі геополітичні утворення здатні в сучасних

умовах повноцінно розвиватися, бути незалежними в економічному та ідео-
логічному відношеннях.
а) автаркія;
б) автаркія великих просторів;
в) автократія великих просторів;
г) глобалізація.

Дж.Най та Р.Кохейн є авторами книги ...

а) «Транснаціональні відносини та світова політика»;
б) «Моральна людина та аморальне суспільство»;
в) «Політичні відносини між націями. Боротьба за владу»;
г) «Досягнення миру через світове право».

Теоретики транснаціоналізму вважають, що найважливішим чинником

підтримання міжнародної стабільності є ...
а) сила;
б) влада;
в) інтеграція;
г) комунікація.

Основоположним принципом взаємодії суб'єктів міжнародного життя, на думку

транснаціоналістів, є ...
а) баланс сил;
19
б) баланс влад;
в) баланс держав;
г) баланс інтересів.

На думку функціоналістів (Д.Мітрані), ...

а) економічна, науково-технічна інтеграція є головною, а політична –
другорядною;
б) політична інтеграція є головною, економічна – другорядною;
в) економічна та політична інтеграції є рівноцінними;
г) інтеграція – це головним чином розвиток мережі соціальних зв'язків.

Вкажіть автора комунікаційного підходу до проблем інтеграції.

а) Д.Мітрані;
б) К.Дойч;
в) Е.Хаас;
г) Дж.Розенау.

Твердження, що вплив подій, які відбуваються у певній частині світу, на події,

що виникають у кожній іншій його складовій, лягло в основу концепції ...
а) взаємопроникнення;
б) взаємодопомоги;
в) взаємостримування;
г) взаємозалежності.

А.Тойнбі наголошував, що для відвернення небезпеки війни потрібно ...

а) об'єднати людство у вигляді «всесвітньої федерації»;
б) роз'єднати людство у вигляді «всесвітньої конфедерації»;
в) ізолювати найбільш агресивні країни;
г) поширити в міжнародних відносинах принципи ізоляціонізму.

На думку Дж.Розенау, сучасні наука і технологія ...

а) послабили взаємозалежність у світі;
б) посилили взаємозалежність у світі;
в) ніяк не вплинули на процеси взаємозалежності у світі;
г) породили процеси зростаючої дезінтеграції людства.

Як вважає Зб.Бжезінський, єдиним сумісним інтересом усіх міжнародних

суб'єктів стає ...
а) виживання і розвиток людства в обстановці викликів з боку глобальних
проблем;
б) процвітання і розвиток людства в обстановці викликів з боку локальних
проблем;
в) прагнення до інтеграції з метою покращення економічних показників;
г) прагнення до розв'язання локальних проблем людства.
20
Згідно теорії конвергенції, в період НТР між різними за своїм суспільно-
політичним ладом країнами існує ...
а) економічна та політична прірва;
б) загроза ядерної війни;
в) значно більше схожих рис, ніж розбіжностей;
г) значно більше розбіжностей, ніж схожих рис.

Світовий порядок, на відміну від міжнародного, відображає ...

а) потреби існування держав;
б) фундаментальні інтереси людства;
в) потреби існування націй;
г) фундаментальні інтереси держав.

В основі порядку координації - ...

а) домінування власних інтересів міжнародних акторів над усвідомленням
необхідності розв’язання загальних проблем;
б) баланс між інтересами міжнародних акторів і необхідністю спільного
розв’язання загальних проблем;
в) підпорядкування інтересів окремих міжнародних акторів інтересам
міжнародного співтовариства;
г) підпорядкування інтересів окремих міжнародних акторів інтересам світових
держав.

На думку Зб.Бжезинського, характерною рисою нового міжнародного порядку є

...
а) зростаючий вплив Росії, що становить серйозну загрозу США;
б) послаблення США на фоні зростання інших центрів світового панування;
в) відтворення в інших країнах головних рис європейської системи;
г) відтворення в інших країнах головних рис американської системи.

Хто з український вчених є автором Балтійсько-Чорноморської геополітичної

концепції?
а) М.Грушевський;
б) Д.Багалій;
в) С.Рудницький;
г) С.Єфремов.

Коли був прийнятий план Шумана?

а) 1948 р.;
б) 1950 р.;
в) 1957 р.;
г) 1958 р.

21
Яке з наведених нижче положень не відповідає пунктам Маастрихтського
договору?
а) підтримка миру;
б) захист спільних інтересів при одноголосному голосуванні в міжнародних
організаціях;
в) спільна оборонна політика;
г) поетапне створення Європейського політичного Союзу (ЄПС).

Яка основна вимога в сучасних умовах до країн, що претендують на входження

до ЄС?
а) держава-претендент повинна бути європейською;
б) державна повинна бути членом «Вишеградської групи»;
в) держава-претендент повинна бути учасником Руху Неприєднання;
г) держава-претендент повинна мати населення не менше 30 тис. чоловік.

Коли набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною

та ЄС?
а) травень 1992 р.;
б) жовтень 1995 р.;
в) березень 1998 р.;
г) березень 1999 р.

СНД створено ...

а) 8 грудня 1991 р. в Біловезькій Пущі;
б) 25 квітня 1993 р. в Москві;
в) 10 червня 1994 р. в Одесі;
г) 1 липня 1995 р. в Києві.

Який юридичний акт зафіксував створення Європейського Союзу?

а) Маастрихтський договір 1993 року;
б) Гаазька конвенція 1949 року;
в) Лондонський договір 1978 року;
г) Паризький мирний договір 1946 р.

Скільки держав входить до ЄС на сьогоднішній день?

а) дванадцять;
б) п'ятнадцять;
в) двадцять сім;
г) двадцять вісім.

Рада Європейського Союзу є ...

а) виконавчим органом ЄС;
б) судовим органом ЄС;
в) єдиним органом, уповноваженим приймати рішення;
22
г) координуючим органом діяльності країн в галузі культури й освіти.

Коли Україна вступила до Співдружності Незалежних Держав (СНД)?

а) 1989 р.;
б) 1990 р.;
в) 1991 р.;
г) 1992 р.

Коли було утворено ГУАМ?

а) 1995 р.;
б) 1997 р.;
в) 1999 р.;
г) 2000 р.

Які країни є членами NAFTA?

а) Польща, Чехія, Угорщина;
б) Сінгапур, Тайвань, Малайзія;
в) США, Канада, Мексика;
г) Індія, Єгипет, Ізраїль.

2-й рівень

До державних міжнародних акторів належать:

а) суверенні держави;
б) ТНК;
в) міжурядові організації;
г) суб’єкти федерації;
д) неурядові міжнародні організації.

До недержавних міжнародних акторів належать:

а) політичні партії;
б) ТНК;
в) міжурядові організації;
г) суб’єкти федерації;
д) неурядові міжнародні організації.

Представники традиційного (реалістичного) напрямку дотримувалися

наступних поглядів:
а) в основі міжнародних відносин – прагматичні інтереси держав;
б) в основі міжнародних відносин – загальнолюдські цінності;
в) головні засоби реалізації інтересів держав – сила та війна;
г) головні засоби реалізації інтересів держав – мораль та право.

23
Вкажіть деякі зі статей проекту міжнародної мирної угоди, яку розробив І.Кант.
а) не вміщувати в мирних договорах положень, які б приховували можливість
виникнення нової війни;
б) оборону країни мають здійснювати тільки постійні професійні армії;
в) заборона нападу на нейтральні країни, населення яких ставиться вороже до
загарбників;
г) заборона будь-яких видів територіальних надбань;
д) відмова від спроб змінити політичних устрій іншої держави.

Представники ідеалістичного напрямку дотримувалися наступних поглядів:

а) в основі міжнародних відносин – прагматичні інтереси держав;
б) в основі міжнародних відносин – загальнолюдські цінності;
в) головні інструменти реалізації інтересів держав – сила та війна;
г) головні інструменти реалізації інтересів держав – моральні та правові норми.

Ідеалістична традиція в теорії й на практиці знала своє втілення у:

а) «14 пунктах» В.Вільсона;
б) пакті Молотова – Ріббентропа;
в) пакті Бріана – Келлога;
г) доктрині Трумена;
д) доктрині Стаймсона.

І.Валлерстайн розділив країни сучасної світ-системи на:

а) ядро;
б) провінцію;
в) периферію;
г) напівпровінцію;
д) напівпериферію.

І.Валлерстайн дотримується таких поглядів:

а) світова система первинна щодо національних держав;
б) в основі сучасної «світ-системи» лежить імперіалістична «світ-політика»;
в) в основі сучасної «світ-системи» лежить капіталістична «світ-економіка»;
г) логіка імперіалістичної «світ-політики» призводить до поділу світу на «ядро»
і «напівпериферію»;
д) логіка капіталістичної «світ-економіки» неминуче призводить до поділу світу
на «ядро» і «периферію»;
е) країни «ядра» живуть за рахунок експлуатації «периферії».

Транснаціоналісти дотримуються таких поглядів:

а) міжнародні відносини виходять далеко за рамки міждержавних взаємодій;
б) міжнародні відносини зводяться до міждержавних взаємодій;
в) єдино можливою альтернативою конфліктам є інтеграція;
г) єдино можливою альтернативою конфліктам є баланс сил;
24
д) головним принципом взаємодії міжнародних суб’єктів є баланс інтересів.

В межах теорії інтеграції функціонують такі школи:

а) функціоналізм;
б) федералізм;
в) неофункціоналізм;
г) неорелятивізм.

Вкажіть основні елементи поняття «міжнародна система».

а) цілісна сукупність учасників міжнародних відносин;
б) випадкова розрізнена сукупність учасників міжнародних відносин;
в) фрагментарні зв’язки між акторами міжнародних відносин;
г) сталі зв’язки між учасниками міжнародних відносин.

Рисами постбіполярної системи міжнародних відносин є:

а) складна поліцентрична структура міжнародних відносин з домінуванням
одного центру (США);
б) біполярна структура міжнародних відносин;
в) глобалізація та регіоналізація як взаємопов'язані процеси міжнародних
відносин;
г) інтенсивне нарощування ядерних потенціалів провідними країнами;
д) посилення взаємозалежності країн та інтеграційних процесів.

Які з цих систем міжнародних відносин є глобальними (світовими)?

а) Вестфальска;
б) Віденська;
в) Ялтинсько-Потсдамська;
г) Постбіполярна.

Для сучасної системи міжнародних відносин характерні наступні риси:

а) поліцентрична структура міжнародних відносин;
б) біполярна структура міжнародних відносин;
в) посилення взаємозалежності країн у світовому масштабі;
г) послаблення взаємозалежності країн у світовому масштабі.

Які з наведених визначень найбільш точно відображають сутність геополітики

як науки?
а) наука про вплив клімату та рельєфу на політичну поведінку держав;
б) наука про вплив географічного простору держав на їхні політичні цілі й
інтереси;
в) наука про зв’язок територіальної експансії та політичних амбіцій великих
держав;
г) наука про зв’язок і взаємодію географічного простору і політики.

25
Які з цих визначень відповідають змісту поняття «міжнародна безпека»?
а) стан міжнародних відносин, що виключає порушення миру або створення
реальних загроз безпеці народів у будь-якій формі;
б) взаємодія двох чи більше міжнародних акторів, які мають несумісні цілі та
засоби для досягнення цих цілей;
в) цілісна (ієрархічно структурована) сукупність учасників міжнародних
відносин, що пов’язані між собою сталими зв’язками;
г) універсальна система механізмів, заходів і гарантій, сукупність яких
виключає застосування сили.

Вкажіть головні риси глобалізації.

а) всесвітня економічна, політична і культурна інтеграція та уніфікація;
б) міграція в масштабах усієї планети капіталу та людських ресурсів;
в) обмеження ролі інформаційних ресурсів в масштабах планети;
г) витіснення національними культурами «масової культури»;
д) стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів.

Які з цих визначень відповідають змісту поняття «мондіалізм»?

а) глобальне загальнолюдське мислення, погляд на населення планети як на
єдину спільність людей;
б) різні форми теоретичної та практичної діяльності, спрямовані на
встановлення світового панування;
в) рух за об’єднання всіх країн світу в єдину державу;
г) концепція, згідно якої національні цінності є більш значимими, ніж
загальнолюдські.

Вкажіть головні риси ТНК.

а) діють переважно в економічній сфері з метою отримання прибутків;
б) діють переважно в політичній сфері з метою отримання дивідентів;
в) можуть справляти суттєвий вплив як на політику окремих країн, так і на
міжнародні відносини в цілому;
г) діють через свої філії одночасно в кількох державах;
д) можуть діяти тільки в одній державі.

Вкажіть основні дати в історії євроінтеграції.

а) 1949 р.;
б) 1950 р.;
в) 1957 р.;
г) 1977 р.;
д) 1992 р.

Які з цих країн є на сьогодні членами ЄС?

а) Словенія;
б) Швейцарія;
26
в) Словаччина;
г) Швеція;
д) Сербія.

Вкажіть головні органи Європейського Союзу.

а) Європейська рада;
б) Рада ЄС;
в) Рада Європи;
г) Європейська комісія;
д) Європарламент;
е) Єврозбори.

У 2004 р. членами ЄС стали:

а) Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина;
б) Естонія, Латвія, Литва, Польща, Хорватія, Словенія, Чехія, Угорщина;
в) Естонія, Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Словаччина, Словенія, Чехія;
г) Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Румунія, Чехія, Угорщина.

Головними функціями Єврокомісії є:

а) законотворча ініціатива;
б) прийняття законів;
в) виконання бюджету;
г) судочинство;
д) нагляд за виконанням європейських законів та бюджетів.

Які з цих європейських країн є на сьогодні членами НАТО?

а) Швеція;
б) Швейцарія;
в) Естонія;
г) Словенія.

Вкажіть найпотужніші за економічним потенціалом інтеграційні об’єднання

сучасного світу.
а) ЄС;
б) СНД;
в) АТЕС;
г) НАФТА;
д) МЕРКОСУР.

Головними агентами глобалізації є:

а) транснаціональні корпорації;
б) міжнародні неурядові організації;
в) вселенські церкви;
г) світові держави.
27
 Термінологічний словник

Автаркія великих просторів – концепція, згідно якої лише великі геополітичні

утворення здатні в сучасних умовах повноцінно розвиватися, бути
незалежними в економічному та ідеологічному відношеннях.

Альянс – об’єднання держав на міжнародній арені на підставі договірних

зобов’язань, утворене, як правило, з метою досягнення необхідного балансу сил
і забезпечення національної безпеки тих чи інших акторів.

Анексія (від лат. annexio – приєднання) – протиправне приєднання (загарбання)

державою території, яка належить іншій державі.

Баланс сил – розподіл світового впливу між окремими центрами сили

(полюсами) з метою попередження домінування в міжнародній системі однієї
держави або групи держав.

Балканізація – процес розпаду імперії на національні держави, спричинений

міжетнічними конфліктами (як це мало місце в Югославії у 90-х рр. XX ст.).

Велика держава – тип держави (за М.Капланом), яка має істотний вплив на
світовий розвиток, але цей вплив обмежується одним регіоном або сферою
відносин на рівні регіону.

Велика сімка – група з 7 провідних країн світу, що здійснюють координацію

важливих зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних заходів у рамках
щорічних зустрічей керівників держав і урядів (США, Японія, Німеччина,
Франція, Великобританія, Італія і Канада).

Взаємність – загальновизнаний принцип міждержавних відносин, за яким

держави повинні будувати відносини між собою на взаємовигідній,
рівноправній основі, з урахуванням законних інтересів іншої сторони.

Гегемонізм (від. грец. ηγεμονία – провід, керівництво) – зовнішня політика, яка

грунтується на прагненні до гегемонії, світового панування, диктату над
іншими країнами і народами.

Гегемонія – керівна роль держави щодо інших держав у міжнародних

відносинах.

Геополітика (від грец. γη – земля та грец. πολιηική – мистецтво управління

державою ) – 1) вид зовнішньої політики, зумовлений територіальними
інтересами державних міжнародних акторів; 2) наука про зв’язок і взаємодію
географічного простору і політики.
28
Глобалізація (від фр. global – загальний, всесвітній) – процес всесвітньої
економічної, політичної, культурної інтеграції та уніфікації, основними
наслідками якого є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї
планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація
законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур
різних країн.

Глобалізм – стиль у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у

контексті загальних для людства проблем, що стосуються всіх і потребують для
свого розв’язання спільних зусиль.

Держава – головний міжнародний актор, універсальна форма політичної

організації людських спільнот, яка складається з трьох головних елементів:
території, населення та суверенної влади.

Державна влада – вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний

управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання
законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення.

Дипломатія – 1) засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою

сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів; 2) офіційна
діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств
іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном з метою реалізації
цілей і завдань зовнішньої політики держави; 3) мистецтво ведення переговорів
для запобігання чи врегулювання конфліктів, пошуків компромісів тощо.

Зовнішня політика – діяльність держави на міжнароднії арені з метою реалізації

її інтересів та цілей.

Експансія – 1) загарбницька політика держави по відношенню до інших держав,

країн, територій з метою включення їх до свого складу або у сферу свого
економічного, політичного, культурного тощо впливу; 2) розширення сфери
впливу держав, що здійснюється економічними, військовими і дипломатичними
методами.

Ідеалізм – класичний напрямок теорії міжнародних відносин, представники

якого вважали загальнолюдські цінності основою міжнародних відносин, а
головними інструментами реалізації інтересів держав – моральні та правові
норми.

Імперіалізм – 1) політика експансіонізму, яку проводять великі держави, в тому

числі й держави-метрополії, щодо інших держав і колоній; 2) вища стадія
розвитку капіталізму, яка характеризується (за В.Леніним) пануванням
29
транснаціональної фінансової олігархії (монополій), вивозом капіталу,
експлуатацією промислово розвиненими країнами колоній або залежних
держав та імперіалістичними війнами за ринки збуту і сировину.

Імперія (від лат. imperium – наказ, верховна влада, управління) – 1) історична

форма державного утворення, що включає в себе силоміць приєднані
(підкорені) інші народи та території; 2) вид територіальної державної системи,
всередині якої цілі народи чи нації (навіть якщо вони зберігають видимість
територіальної чи іншої окремішності) вважаються панівними або підлеглими;
3) велика монархічна держава, на чолі якої стоїть імператор або імператриця.

Інтеграція (від лат. integrum – ціле) – 1) процес об'єднання будь-яких елементів

(частин) в одне ціле; 2) згуртування, об'єднання політичних, економічних,
державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.

Інтервенція (від лат. interventio – втручання) – насильницьке втручання однієї

чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її
територіальної цілісності або політичної незалежності.

Конвенція (від лат. conventio – договір, угода) – як правило, багатостороння

міжнародна угода, яка регулює весь комплекс питань певної сфери та потребує
спеціального розгляду з встановленням відповідних процедур їх вирішення.

Конвергенції теорія (від лат. convergentio – зближуватися, сходитися) –

концепція, згідно якої в період науково-технічної революції між країнами з
різним суспільно-політичним ладом існує значно більше схожих рис, ніж
розбіжностей, причому НТР сприяє дальшому поширенню цих схожих рис і
веде до постійного зближення передових країн на шляху до створення єдиного
постіндустріального суспільства.

Космополітизм (від грец. κοζμοπολίηης – космополіт, людина світу) – ідеологія,

яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне –
національним проблемам.

Мала держава – тип держави (за М.Капланом), яка має незначний вплив в
найближчому оточенні, але володіє власними засобами для захисту
незалежності.

Метрополія (від грец. μηηρόπολις – букв. «материнське місто») – держава, що

володіє колоніями, протекторатами.

Міжнародна безпека – 1) стан міжнародних відносин, що виключає порушення

миру або створення реальних загроз безпеці народів у будь-якій формі;

30
2) універсальна система механізмів, заходів і гарантій, сукупність яких
виключає застосування сили.

Міжнародний конфлікт – взаємодія двох чи більше міжнародних акторів, які

мають несумісні цілі та засоби для досягнення цих цілей.

Міжнародна політика – сукупна цілеспрямована діяльність міжнародних

акторів у сфері регулювання міжнародних відносин з метою реалізації їх
інтересів та створення сприятливого міжнародного порядку.

Міжнародна пропаганда – цілеспрямоване використання засобів масової

комунікації з метою нав’язування норм і принципів міжнародної поведінки,
маніпулювання зовнішньополітичною свідомістю громадян власної та
зарубіжних держав.

Міжнародна система – цілісна (ієрархічно структурована) сукупність учасників

міжнародних відносин, що пов’язані між собою сталими зв’язками.

Міжнародне право – це сукупність юридичних норм і принципів, які регулюють

усю систему міжнародних відносин, а також взаємодію в рамках окремих груп
або на двохсторонніх засадах.

Міжнародний договір – регульована міжнародним правом угода, укладена

державами і/або іншими суб’єктами міжнародного права.

Міжнародний еквілібріум – модерністська теорія Дж.Ліскі, згідно якої

головною умовою забезпечення стабільності міжнародних відносин є
інституціональна рівновага (еквілібріум) у вигляді міжнародних організацій,
що впливають на рівномірний розподіл безпеки, добробуту та престижу держав
за допомогою інституційних норм і санкцій ефективніше, ніж у випадку
безпосередньої взаємодії держав.

Міжнародний порядок – устрій міжнародних відносин, який покликаний

забезпечити основні потреби держав та інших інститутів, створити та
підтримати умови їх існування, безпеки та розвитку.

Міжнародні актори – учасники, суб’єкти міжнародної взаємодії (держави, нації,

ТНК, особи тощо).

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, культурних,

правових, ідеологічних, дипломатичних та ін. зв’язків і взаємовідносин між
суб’єктами, що діють на міжнародній арені (народами, державами і системами
держав, економічними, політичними і громадськими організаціями,
суспільними рухами, окремими особами).
31
Міжнародні міжурядові організації – об’єднання трьох або більше незалежних
держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення
певних спільних питань чи організації проектів.

Міжнародні неурядові організації – об’єднання національних організацій,

союзів, груп і окремих осіб, що грунтуються на неурядових угодах і створені
для сприяння розвитку й співробітництва в широкому діапазоні міжнародних
відносин: політиці, економіці, культурі, спорті, науці тощо.

Мікродержава – тип держави (за М.Капланом), яка не здатна захистити свій

суверенітет національними засобами, тому повністю залежить від політики
інших держав.

Модернізм – сучасний («науковий») напрямок теорії міжнародних відносин,

представники якого виступають за використання математичних методів
наукових досліджень, застосування міждисциплінарного та системного
підходів, методики моделювання тощо.

Мондіалізм (від лат. mundi – світ) – 1) глобальне загальнолюдське мислення,

погляд на населення планети як на єдину спільність людей; 2) різні форми
теоретичної та практичної діяльності, спрямовані на встановлення світового
панування; 3) співучасть у світових справах; 4) рух за об’єднання всіх країн
світу в єдину державу; 5) концепція, згідно якої загальнолюдські цінності є
більш значимими, ніж національні.

Наддержава – тип держави (за М.Капланом), яка має можливість впливати на

умови існування всього людства та не може зазнати поразки від іншої держави
або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава.

Національна безпека – сукупність внутрішніх та зовнішніх умов, які

забезпечують стабільний розвиток суспільства, захист державних і суспільних
інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз, гарантії прав і свобод громадян.

Національний інтерес – 1) інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства,

що реалізується через політичну систему; 2) система цілей і завдань зовнішньої
політики держави.

Невтручання – один із головних принципів міжнародного права, згідно з яким

держава чи група держав не мають права втручатися у внутрішні справи іншої
держави.

Нейтралітет (від лат. neuter – ні той, ні інший) – юридичний і політичний статус

держави, яка зобов'язується не брати участі у війні з іншими державами, а в
мирний час – відмовляється від участі у військових блоках.
32
Неомарксизм – сучасний напрямок теорії міжнародних відносин, основою
якого є теза про економічну та соціальну нерівність в межах глобальної
капіталістичної системи та про експлуатацію і пограбування слаборозвинутих
країн індустріально розвинутими державами.

Парадигма (від грец. παράδειγμα – приклад, зразок) – 1) стиль наукового

мислення, що панує на визначеному етапі в тій чи іншій дисципліні; 2) теорія;
теоретична модель, прийнята як зразок постановки, обґрунтування та
вирішення проблеми в рамках того чи іншого предмету дослідження.

Парафування (від франц. paraphe – розчерк, скорочений підпис) – попереднє

підписання міжнародного договору (або його окремих частин) ініціалами
повноважних представників кожної із договірних сторін на знак узгодження
тексту договору.

Паритет (від лат. paritas – рівність) – 1) ведення переговорів на основі рівності

сторін; 2) стан відносної рівноваги сил у міжнародних відносинах.

Периферійність – віддаленість від головних центрів політичного, культурного

та соціально-економічного життя.

Політика (грец. πολιηική – мистецтво управління) – цілеспрямована діяльність у

галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й
народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання влади, як знаряддя
регулювання і формування цих стосунків.

Політична влада – здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на

діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету,
права, насильства.

Політичний ідеалізм – сучасний напрямок теорії міжнародних відносин,

представники якого виступають за необхідність і можливість покінчити з
світовими війнами та збройними конфліктами між державами шляхом
правового регулювання і демократизації міжнародних відносин, поширення на
них норм моралі та справедливості.

Політичний реалізм – сучасний напрямок теорії міжнародних відносин,

представники якого вважають міжнародні відносини, які спираються на
об’єктивні закони, ареною гострого протиборства держав, що прагнуть
збільшити свою владу та міць шляхом воєнної стратегії або політичної гри, а
єдиним реальним способом забезпечити і зберегти мир є баланс сил.

33
Правонаступництво – перехід прав і обов’язків однієї держави до іншої, що
виникає в разі утворення кількох держав на території їх попередника,
об’єднання двох або кількох держав в одну тощо.

Протекціонізм (від лат. protectio – заступництво, захист) – економічна політика

держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної
конкуренції.

Реалізм – класичний напрямок теорії міжнародних відносин, представники

якого в основу міжнародних відносин клали прагматичні інтереси держав, а
основним засобом їх реалізації вважали силу та війну.

Самовизначення – 1) принцип, згідно з яким кожна спільнота має невід'ємне

право на вільне облаштування свого громадського і політичного життя; 2)
право кожного народу на визволення й утворення власної самостійної держави
або добровільне влаштування взаємин з іншими державами на основі федерації
чи автономії.

Сателіт (від лат. satellitis – супутник, спільник) – формально незалежна

держава, яка перебуває під політичним та економічним впливом іншої держави
і користується її протекціонізмом на міжнародній арені.

Світова політика – 1) особливий вид політики, в основу якого покладено

створення та підтримання стабільного міжнародного середовища, в якому
могли б реалізовуватись інтереси її учасників; 2) діяльність міжнародних
акторів у напрямі створення механізмів глобального управління світовими
процесами, сфера регулювання глобального співробітництва держав; 3)
діяльність великих держав щодо встановлення та підтримання свого світового
лідерства, або світового панування.

«Світ-система» – сучасна міжнародна система (за І.Валлерстайном), в основі

якої знаходиться єдина капіталістична «світ-економіка», чия логіка неминуче
призводить до розподілу країн світу на «ядро», «периферію» та
«напівпериферію».

Сепаратизм (від. лат. separatio – відокремлення) – прагнення окремих груп

населення, зокрема національних меншин, до часткового (надання автономії)
або повного (створення власної держави) відокремлення.

Середня держава – тип держави (за М.Капланом), яка має вплив в найближчому
оточенні й достатньо самостійна у своїй зовнішній та внутрішній політиці.

Стратегія (від грец. ζηραηηγία – мистецтво полководця) – 1) довготермінова

лінія поведінки, спрямована на досягнення перспективної цілі за допомогою
34
відповідних засобів; 2) довгостроковий, послідовний, конструктивний,
раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов
середовища план, спрямований на досягнення успіху в кінцевому результаті.

Суверенітет – верховенство державної влади, її незалежність та самостійність у

внутрішній і зовнішній політиці.

Терористичні організації (від лат. terror – страх, жах) – нелегальні об’єднання,

які мають цілком виразні політичні інтереси, але намагаються їх реалізувати
шляхом збройного насильства чи терору.

Транснаціоналізм – сучасний напрямок теорії міжнародних відносин, згідно

якого міжнародні відносини виходять далеко за рамки міждержавних
взаємодій, тобто держава як міжнародний актор позбавляється своєї монополії,
а єдино можливою альтернативою конфліктам є інтеграція.

Транснаціональні корпорації (ТНК) – підприємства, заклади й організації,

метою яких є отримання прибутку і які діють через свої філії одночасно в
кількох державах.

Таласократія (від грец. θάλαζζα – море та грец. κραηία – влада) – концепція

провідної ролі морських комунікацій, морської торгівлі та морської сили у
зростанні державної могутності.

Теорія ігор – один із напрямків модернізму, відповідно до якого кожна держава,

здійснюючи зовнішньополітичну акцію, веде гру з метою або поразки
противника, тобто виграшу для себе (гра з нульовою сумою), або певного
співробітництва з іншою стороною (гра з ненульовою сумою), а також гру зі
змішаними мотивами.

Ультиматум (від лат. ultimus – останній) – 1) вимога, пов'язана з обмеженням

часу, який даний на її виконання, а також з погрозою серйозних наслідків у
випадку її невиконання; 2) дипломатична нота з категоричною вимогою однієї
держави до іншої про виконання у певний термін тих чи інших дій (або
утримання від них), супроводжувана погрозою застосувати певні санкції.

Універсальна система – тип міжнародної системи (за М.Капланом), яка

передбачає переважаючу роль універсального актора, тобто міжнародних
організацій, високий ступінь політичної однорідності, існування правил
поведінки в рамках міжнародної системи.

Хартленд (від англ. Heartland – серцевинна земля) – масивна північно-східна

частина Євразії, яка, згідно концепції Х.Маккіндера, відіграє ключову роль на
шляху до світового панування.
35
 Рекомендована література

Базова

1. Богатуров А.Д. Очерки теории и политического анализа международных

отношений / А.Д.Богатуров, Н.А.Косолапов, М.А.Хрусталев. – М.:
НОФМО, 2002. – 390 с.
2. Василенко И.А. Политическая глобалистика: учебное пособие для вузов /
И.А.Василенко. – М.: Логос, 2000. – 360 с.
3. Введение в теорию международных отношений и анализ внешней
политики / Н.А.Ломагин, А.В.Лисовский, С.Ф.Сутырин и др. – СПб.:
Сентябрь, 2001. – 166 с.
4. Глобалізація: навч. посіб. / М.Вотс, В.Босхардт, Д.Хамеле, Б.Мезарош,
С.Одоржинскі. – К. : Амадей, 2007. – 480 c.
5. Лукашевич В.М. Глобалістика: навч. посіб. / В.М.Лукашевич. – 2-ге вид.,
доп. та випр. – Львів: Новий світ-2000, 2005. – 440 с.
6. Мальський М.З. Теорія міжнародних відносин: підручник /
М.З.Мальський, М.М.Мацях. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання,
2011. – 406 с.
7. Міжнародна інтеграція: навч. посіб. / І.В.Артьомов, В.Д.Бакуменко,
О.М.Ващук, та ін. – Ужгород: Ліра, 2009. – 472 c.
8. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: монографія / А.С.Філіпенко,
В.С.Будкін, М.А.Дудченко та ін. – К.: Знання України, 2004. – 304 с.
9. Муза Д.Е. Введение в глобалистику: Учебное пособие/ Д.Е.Муза . –
Донецк: ДонНТУ, 2010. – 240 с.
10.Прыкин Б.В. Глобалистика / Б.В.Прыкин. – М.: Юнити-Дана, 2007. –
464 с.
11.Світові інтеграційні процеси в умовах трансформації міжнародних
систем: навч. посіб. / М.А.Кулінич, Н.О.Татаренко, В.Г.Ціватий та ін.; за
наук. ред. проф. Л.Д.Чекаленко; відп. ред. проф. Н.О.Татаренко. – К.:
Дипломатична академія України при МЗС України, 2013. – 628 с.
12.Суботін А.А. Теорія міжнародних відносин: посібник-хрестоматія /
А.А.Суботін, М.С.Каменецький. – К.: ВПЦ «Київський університет»,
2007. – 192 с.
13.Суліма Є.М. Глобалістика / Суліма Є.М., Шепєлєв М.А. – К.: Вища
школа, 2010. – 544 с.
14.Суліма Є. Сучасна глобалістика: політика, освіта і культура / Є.Суліма,
М.Шепєлєв. – 2-ге вид., доп. – К.: «МП Леся», 2012. – 612 c.
15.Теория международных отношений: хрестоматия / под ред.
П.А.Цыганкова – М.: Гардарики, 2002. – 400 с.
16.Хонин В.Н. Теория международных отношений. Общая часть /
В.Н.Хонин. – К.: Академ-Пресс, 2005. – 456 с.
17.Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин / В.Ф.Цимбалістий. –
Львів: Новий Світ-2000, 2010. – 360 с.
36
18.Цыганков П.А. Теория международных отношений: учебное пособие /
П.А.Цыганков. – М.: Гардарики, 2003. – 590 с.
19.Черных Н.А. Теории интеграции: техника интерактивного обучения /
Н.А.Черных. – Алматы, 2004. – 112 с.
20.Чечурина М.Н. Международная интеграция и международные
организации: учеб. пособие / М.Н.Чечурина. – Мурманск: изд-во: МГТУ,
2012. – 269 с.
21.Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: підручник / М.А.Шепєлєв. –
К.: Вища школа, 2004. – 622 с.

Допоміжна

22.Алексеєнко І. Антиглобалістський рух – початок формування світової

контркультури? / І.Алексеєнко // Політ. менеджмент. – 2005. – № 6. – С.
129-138.
23.Арон Р. Мир і війна між націями / Реймон Арон. – К.: Юніверс, 2000. –
688 с.
24.Артьомов І.В. Проблеми і перспективи входження України в
Європейський Союз: навчальний посібник / І.В.Артьомов. – Ужгород:
Ліра, 2007. – 384 с.
25.Артьомов І.В. Україна – Європейський Союз / І.В.Артьомов. – Ужгород:
Ліра, 2008. – 476 c.
26.Артьомов І.В. Україна – НАТО / І. В.Артьомов. – Ужгород: Ліра, 2008. –
370 c.
27.Артьомов І.В. Транскордонне співробітництво в євроінтеграційній
стратегії України: монографія / І.В.Артьомов. – Ужгород: Ліра, 2009. –
520 c.
28.Артьомов І.В. Єврорегіональне співробітництво України: проблеми і
перспективи: навч. посіб. / І.В.Артьомов, О.М.Ващук. – Ужгород:
Гражда, 2013. – 498 c.
29.Барановский В.Г. Политическая интеграция в Западной Европе:
Некоторые вопросы теории и практики / В.Г.Барановский. – М.: Наука,
1983. – 264 с.
30.Барановський Ф.В. Європейська інтеграція та демократичний розвиток
України: концептуальний аналіз взаємовпливу: моногр. /
Ф.В.Барановський. – Луганськ: Елтон-2, 2007. – 407 c.
31.Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на
глобализацию / Ульрих Бек; пер. з нем. А.Григорьева, В.Седельника. –
М.: Прогресс – Традиция, 2001. – 304 с.
32.Бжезінський З. Велика шахівниця / Збіґнєв Бжезінський. – Львів – Івано-
Франківськ: Лілея -НВ, 2000. – 236 с.
33.Бжезинский З. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство /
Збигнев Бжизинский; пер. с англ. Е.А.Нарочницкой, Ю.Н.Кобякова. – М.:
Международные отношения, 2010. – 264 с.
37
34.Блищенко И.П. Мировая политика и международное право /
И.П.Блищенко, М.М.Солнцева. – М.: Международные отношения, 1991.
– 156 с.
35.Гаджиев К.С. Введение в геополитику: учебник для вузов / К.С.Гаджиев.
– 2 изд., доп. и перераб. – М.: Логос, 2000. – 432 с.
36.Гелд Д. Глобалізація / антиглобалізація / Д. Гелд, Е. Мак-Грю. – К.:
К.І.С., 2004. – 180 c.
37.Геополитика: теория и практика. Сборник статей / под ред.
Э.А.Позднякова. – М.: ИМЭМО, 1993. – 238 с.
38.Давыдов Ю.П. Норма против силы. Проблема мироурегулирования /
Ю.П.Давыдов. – М.: Наука, 2002. – 287 с.
39.Делягин М.Г. Мировой кризис. Общая теория глобализации /
М.Г.Делягин. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 333 с.
40.Дорош Л.О. Багатоманітність міжнародних акторів: проблеми
класифікації / Дорош Л.О. // Наукові праці Чорноморського державного
університету імені Петра Могили. Сер.: Політологія. – 2012. – Т. 182,
Вип. 170. – С. 14-18.
41.Європейська інтеграція / уклад.: М.Яхтенфукс, Б.Колєр-Кох. – К.: Вид.
дім «Києво-Могил. акад.», 2007. – 394 c.
42.Индивиды в международной политике / Г.Г.Клаус, М.Жирар, Ж.Эрман и
др; пер. с фр. С.А.Соболева, П.А.Цыганкова. – М.: Изд-во МПА, 1996. –
204 с.
43.Капітоненко М.Г. Міжнародні конфлікти: навчальний посібник /
М.Г.Капітоненко. – К.: Либідь, 2009. – 352 с.
44.Киссинджер Г. Дипломатия / Генри Киссинджер; пер. с англ. – М.:
Ладомир, 1997. – 848 с.
45.Копійка В.В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: навч.
посіб. / Копійка В.В., Шинкаренко. – К.: Ін Юре, 2001. – Т. 1. – 447 с.
46.Лукашук И.И. Глобализация, государство, право. XXI век / И.И.Лукашук.
– М.: Спарк, 2000. – 279 с.
47.Маруняк Є.О. Сутність і основні риси транснаціональних корпорацій та
їх розвиток в Україні / Є.О.Маруняк, Л.Г.Руденко // Укр. геогр. журн. –
2007. – № 4. – С. 18-26.
48.Механізми регулювання інтеграційних процесів в Україні: навч. посіб. /
І.В.Артьомов, В.Д.Бакуменко, В.Д.Бондаренко та ін. – Ужгород: Ліра,
2009. – 656 c.
49.Мировая политика: теория, методология, прикладной анализ / отв. ред.
А.А.Кокошин, А.Д.Богатуров. – М.: КомКнига, 2005. – 432 с.
50.Многоликая глобализация. Культурное разнообразие в современном мире
/ под ред. П.Бергера, С.Хантингтона; пер. с англ. – М.: Аспект Пресс,
2004. – 379 с.
51.Морозов Г.И. Мировое сообщество: утопия или реальность? /
Г.И.Морозов. – М.: Новости, 1987. – 38 с.

38
52.Мурадян А.А. Буржуазные теории международной политики.
Критический анализ / А.А.Мурадян. – М.: Наука, 1988. – 144 с.
53.Наумкіна С. Глобалізація: тенденції інтеграції, універсалізації та
поляризації сучасного світу / С.Наумкіна, Ю.Ткачук // Політ.
менеджмент. – 2005. – № 6. – С. 121-128.
54.Потєхін О.В. Глобалізація безпеки: навч. посіб. / О.В.Потєхін,
І.Я.Тодоров. – Донецьк: Ноулідж, Донец. від-ня, 2011. – 246 c.
55.Розумюк В. Феномен антиглобалізму: проекція світового громадянського
суспільства чи глобальний політичний проект? / В.Розумюк // Наук. зап.
Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. – 2007. – Вип. 36. – С. 71-81.
56.Сакович В. Антиглобалізм: стан і перспективи / В.Сакович // Політ.
менеджмент. - 2005. – №1. – С. 137-142.
57.Серебрянников В.В. Социология войны / В.В.Серебрянников. – М.:
Научный мир, 1997. – 398 с.
58.Системный подход: анализ и прогнозирование международных
отношений. Опыт прикладных исследований: сборник научных трудов /
под ред. И.Г.Тюлина. – М.: МГИМО, 1991. – 165 с.
59.Современные международные отношения и мировая политика: учебник /
А.В.Торкунов, И.Г.Тюлин, А.Ю.Мельвиль и др.; отв. ред. А.В.Торкунов.
– М.: Просвещение: МГИМО(У), 2004. – 990 с.
60.Современные международные отношения: учебник / под ред.
А.В.Торкунова. – М.: РОССПЭН, 1999. – 584 с.
61.Стафійчук В. І. Транснаціональні корпорації як геостратегічні суб'єкти /
В.І.Стафійчук, Ю.О.Барбаш // Укр. геогр. журн. – 2003. – № 2. – С. 59-65.
62.Теория международных отношений на рубеже столетий / под. ред.
К.Буса, С.Смита; пер. с англ. – М.: Гардарики, 2002. – 362 с.
63.Тойнби А. Дж. Постижение истории / А.Дж.Тойнби; пер. с англ.
Е.Д.Жаркова. – М.: Айрис-пресс, 2010. – 640 с.
64.Трофименко М. В. Антиглобалістський рух і Україна: політологічний
аналіз: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / М.В.Трофименко;
НАН України. – К., 2011. – 16 c.
65.Трофименко М.В. Антиглобалістський рух: політологічний аналіз:
монографія / М.В.Трофименко. – Донецьк: Ноулідж, Донец. від-ня, 2012.
– 180 c.
66.Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление / А.И.Уткин. – М.:
Логос, 2001. – 254 с.
67. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Фрэнк Уэбстер; пер. с
англ. М.В.Арапова, Н.В.Малыхиной. – М.: Аспект пресс, 2004. – 400 с.
68.Філософія інтеграції: монографія / І.В.Артьомов, В.Д.Бондаренко,
О.М.Ващук та ін. – Ужгород, 2011. – 544 c.
69.Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия
биотехнологической революции / Фрэнсис Фукуяма; пер. с англ.
М.Б.Левина. – М.: АСТ, Люкс, 2004. – 352 с.

39
70.Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Самюэль Хантингтон; пер. с
англ. Т.Велимеева, Ю.Новикова. – М.: АСТ, 2003. – 603 с.
71.Хрусталев М.А. Системное моделирование международных отношений:
учебное пособие / М.А.Хрусталев. – М.: МГИМО, 1987. – 115 с.
72.Хрусталев М.А. Теория политики и политический анализ: учебное
пособие / М.А.Хрусталев. – М.: МГИМО, 1992. – 366 с.
73.Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций / Ю.В.Яковец.
– М.: Экономика, 2003. – 441 с.
74.Ялі М.Х. Неусвідомлена революція, або вплив інформаційних
технологій на суспільні відносини в умовах глобалізації / М.Х.Ялі //
Політика і час. – 2006. – № 5. – С. 34-40.
75.Ялі М.Х. Після Версаля, Ялти і Потсдама. Або дещо про трансформації
світового порядку / М.Х.Ялі // Політика і час. – 2006. – № 7–8. – С. 79-86.
76.Яли М.Х. Трансформация Ялтинско-Потсдамского миропорядка в эпоху
глобализации / М.Х.Ялі // Вторая мировая война: человек, общество,
государство: Материалы международной научной конференции (Крым,
Ялта, Ливадийский дворец-музей, 11–12 мая 2006). – Симферополь:
Крым, 2006. – С. 195-205.
77.Ялі М.Х. Занепад «Вестфалії» або еволюція інституту нації-держави під
впливом глобалізації / М.Х.Ялі // Політика і час. – 2007. – № 6. – С. 45-48.
78.Яценко Б. Мегатренди світосистеми початку ХХІ століття: країнознавчий
аналіз / Борис Яценко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2012. – № 13
(738). – С. 3-8.
79.Fukuyama F. The End of History and the Last Man / Francis Fukuyama. – N.
Y.: Free Press, 2006. – 432 p.
80.Kaplan M. System and Process in International Politics / Morton A.
Kaplan. – ECPR Press, 2005. – 252 p.
81.Kaplan M. Macropolitics: Essays on the Philosphy & Science of Politics /
Morton A. Kaplan, Ira Sharkansky. – New Brunswick, New Jersey:
Transaction Publishers, 2005. – 242 p.
82.Morgenthau H. Politics Among Nations: The Struggle for Power and Peace /
Hans Joachim Morgenthau, Kenneth W. Thompson. – N. Y.: Alfred A. Knopf,
1985. – 688 p.
83.Nye J. Soft Power. The Means to Success in World Politics / Joseph S. Nye. –
N. Y.: Public Affairs, 2004. – 192 p.
84.Rosenau J. Turbulence in World Politics: A Theory of Change and Continuity /
James N. Rosenau. – Princeton: Princeton University Press, 1990. – 504 p.
85.Rosenau J. The Study of World Politics. – Vol. 1. Theoretical and
Methodological Challenges / James N. Rosenau. – L., N. Y.: Routledge; New
edition edition, 2006. – 320 p.
86.Russet B. World Politics: The Menu for Choice / Bruce M. Russett, Harvey
Starr, David Todd Kinsella. – Wadsworth: Cengage Learning, 2009. – 552 p.
87.Slaughter A.-M. A New World Order / Anne-Marie Slaughter. – Princeton and
Oxford: Princeton University Pres, 2004. – 341 p.
40
88.Theories of International Relations / Scott Burchill, Andrew Linklater, Richard
Devetak at al. – 3rd edition. – N. Y.: Palgrave Macmillan, 2005. – 321 p.
89.Wallerstein I. Geopolitics and Geoculture: Essays on the Changing World –
System / I.Wallerstein. – Cambridge, England: Cambridge University Press,
2001. – 202 р.
90.Wallerstein I. World-Systems Analysis: An Introduction / Immanuel
Wallerstein. – Durham, North Carolina: Duke University Press, 2004. – 128 p.
91.Weber C. International Relations Theory. A Critical Introduction / Cynthia
Weber. – 3rd edition. – L.: Routledge, 2010. – 264 p.

41
 Навчальне видання

Навчально-методичні рекомендації з курсу

«Міжнародна інтеграція та глобалізація у світовій політиці»
для студентів напряму підготовки «Країнознавство»
(за вимогами кредитно-модульної системи)

Мовна редакція, коректура та верстка – авторські

Підп. до друку 01.10.2014 р.

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.
Ум. друк. арк. 1,8
Тираж 100 пр.

Редакційно-видавничий відділ ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

88015, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 89
Свідоцтво про внесення суб`єкта видавничої справи до Державного реєстру
ДК № 3340 від 16.12.2008 р.