Тема 3.

2
НЕКАТЕГОРИЧНІ
СУДЖЕННЯ
 План:

1. Суть логічної модальності.

2. Поняття норми. Види норм.
3. Закони деонтичної логіки, їх зв’язок з правом.
4. Загальні проблеми логіки питань і відповідей.
5. Питання: структура та види.
6. Основні характеристики відповідей.
 МОДАЛЬНІСТЬ

(від лат. modus – спосіб, відношення)

оцінка судження або

висловлювання

Категоричне судження: Є / НЕ Є
Модальне судження: ПОВИНЕН, МАЄ бути
 Виникнення модальної логіки:

• категорія модальності введена Аристотелем;

• вперше модальності класифіковано Кантом;
• сучасна модальна логіка сформована на
початку ХХ ст. Кларенсом Льюїсом та
Георгом фон Врігтом
Явна ознака модальності судження –
наявність у ньому слів:

• «необхідно» / «можливо»
• «обов’язково» / «випадково»
• «дозволено» / «заборонено»
• «довести» / «спростувати»
 Модальна логіка,
на відміну від класичної,
розрізняє сильні та слабкі
ствердження й заперечення
 Модальності:

СИЛЬНІ СЛАБКІ

• Необхідно, щоб • Це судження можливо

судження було істинним істинне
• Необхідно, щоб • Це судження можливо
судження було хибним хибне.
Модальність також розрізняють:

DE DICTO
модальність всього судження
(необхідно, щоб S є P)
DE RE
модальність частини судження
(S необхідне P)
Сучасна логіка виділяє модальності:

• алетичну;
• епістемічну;
• деонтичну;
АЛЕТИЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

висловлена у термінах необхідності

або можливості інформація про
логічну залежність суб’єкта та
предиката
□ – необхідно /  □ – випадково
◊ - можливо /  ◊ - неможливо
ЕПІСТЕМІЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

висловлена в судженні інформація про

характер прийняття та ступінь
обґрунтованості знання
V p – доведено p
F p – спростовано p
ДЕОНТИЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

виражена у судженні необхідність дії у

формі поради, наказу чи правила
поведінки
О – обов’язково
Р – дозволено
F – заборонено
 2. НОРМИ ПРАВА

офіційно прийняті уповноваженим

органом загальнообов’язкові правила
поведінки, що регулюють правові
відносини у соціальному середовищі,
невиконання яких веде до застосування
юридичних санкцій
 СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА:

• авторитет – орган, що встановив норму;

• адресат – особи, яким належить виконувати
припис;
• диспозиція – дія, яку потрібно виконати;
• деонтична характеристика – тип припису;
• санкція – наслідок невиконання припису.
ЗОБОВ’ЯЗУВАЛЬНІ
НОРМИ
«повинен»,
«зобов’язаний»,
«належить»,
«визнається»
ЗАБОРОНЮВАЛЬНІ
НОРМИ
«заборонено»,
«не може»,
«не допускається»
УПОВНОВАЖУВАЛЬНІ
НОРМИ
«має право»,
«може»,
«дозволяється»
3. ДЕОНТИЧНА ЛОГІКА

(від грец. deon – правильність)

або нормативна логіка – розділ
логіки, що досліджує логічну
структуру та логічні зв’язки
нормативних висловлювань
ЗАКОНИ ДЕОНТИЧНОЇ
ЛОГІКИ:
O(q) ≡ F(q)

P(q) ≡ (O(q) & F(q))

F(q) ≡ P(q)
Раціонально побудована нормативна система
повинна відповідати
мінімальним деонтичним вимогам:

1) НЕСУПЕРЕЧЛИВОСТІ
2) ЗБАЛАНСОВАНОСТІ
3) ПОВНОТИ
 ДЕОНТИЧНА
НЕСУПЕРЕЧЛИВІСТЬ
раціональна система права виключає
деонтично несумісні норми, тобто ті, в
яких одночасно учасником
правовідносин приписується:
зобов’язання виконати d і ˥d.
заборону виконати d і ˥d.
зобов’язання виконати d і заборону виконати ˥d
 ДЕОНТИЧНА
ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ
для будь-якої правонадаючої норми в
правовій системі передбачена
відповідна їй правозобов’язуюча норма
і навпаки
 ДЕОНТИЧНА ПОВНОТА

в правовій системі регулюються всі

передбачені в даній предметній
області дії, в ній немає нерегульованих
дій. Все, що в системі не заборонено,
те дозволене (і навпаки)
4. ЛОГІКА ПИТАНЬ
еротетична або інтеррогативна
логіка

розділ сучасної символічної

логіки, який досліджує логіко-
семантичні властивості
питальних речень
 ЕРОТЕТИЧНИЙ
КОМПЛЕКС

ПИТАННЯ
+
ВІДПОВІДЬ НА НЬОГО
 ФОРМУВАННЯ
ЕРОТЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ
• формулювання питання;
• пошук нової інформації для простору
поставленого запитання та його розв’язання;
• пошук найбільш ефективної, оптимальної за
формою і змістом відповіді на це запитання.
 ФУНКЦІЇ ЕРОТЕТИЧНОГО
КОМПЛЕКСУ:

• пізнавальна (фіксується визначений

обсяг інформації про навколишній світ);
• комунікативна (передача знань та
уявлень від однієї людини до іншої)
 5. ПИТАННЯ

категорична вимога або прохання

уточнити, доповнити, формалізувати
наявну інформацію з метою усунення
міри невизначеності знання та її
відображення у свідомості людини
 СТРУКТУРА ПИТАННЯ:

Скільки статей містить Конституція України?

ПЕРЕДУМОВА СУБ’ЄКТ
 ПЕРЕДУМОВА ПИТАННЯ:

• вимога щодо квантора, тобто кількості

запитуваних альтернатив;
• вимога повноти інформації;
• розрізнення чи розмежування альтернатив
відповіді.
 ВИДИ ПИТАНЬ
за метою пізнання:

• основні (реальне розкриття суті

явища);
• неосновні (підготовчі, неповні);
 за ступенем виразності:

• явні (подається з усіма передумовами

та їхніми неодмінними
компонентами);
• неявні (виражається лише
передумовами);
 за способом запитання:

• уточнювальні («чи-питання», виконують

функцію виявлення істинності
вираженого в них судження);
• поповнювальні («що-питання»,
спрямовані на пошук нової інформації
про властивості досліджуваних явищ);
за кількістю можливих відповідей:

• відкриті (існує необмежена кількість

відповідей);
• закриті (з обмеженою альтернативою,
так / ні);
 за структурою

• прості (структурно припускає лише одне

судження);
• складні (включає як складові частини інші
запитання):
• розділові;
• сполучні;
• змішані.
 за правильністю:

• коректні;
• некоректні:
• недовизначені;
• безглузді;
• провокативні;
• тавтологічні.
 6. ВІДПОВІДЬ

судження, яке дає інформацію,

про яку запитується в питанні
 ФУНКЦІЇ ВІДПОВІДІ:

• зняття (зменшення)
невизначеності, закладеної в
питанні;
• вказівка на неправильну
постановку питання
 ВИДИ ВІДПОВІДЕЙ:
за обсягом пошуку інформації

• прямі (береться безпосередньо з галузі

пошуку відповідей, без додаткової
інформації);
• непрямі (береться з більш широкого
обсягу інформації);
 за обсягом інформації

• повні (дає всебічну інформацію,

запитувану запитанням);
• неповні (усуває тільки частку
невизначеності, запитувану запитанням);
 за граматичною формою

• короткі (односкладові негативні чи

позитивні відповіді);
• розгорнуті (не упускають жодного
елемента запитання без достатньої
інформації);
• надлишкові
 за точністю

• точні (адекватно відбиває поняття,

структуру і функціональні особливості
конкретного запитання);
• неточні (обумовлюється некоректним
запитанням, в якому можуть міститися
багатозначні терміни, невизначеність,
непогодженість простору і часу);
 Відповідь повинна бути:

1) чіткою, однозначною і короткою.

2) зменшувати невизначеність питання.
3) на складне диз'юнктивне питання давати
інформацію на одне з вхідних питань, а
на кон’юнктивне питання - на кожне
вхідне у нього окремо.
 Помилки в питаннях та
відповідях:

1) підміна питання;
2) помилка багатьох питань;
3) відповідь питанням на питання;
4) «відповідь у кредит»;
5) необґрунтованість відповіді.