Практичне заняття. Високе Відродження.

(Столярчук Катерини 8-Б)

Мета: спираючись на знання, отримані впродовж опрацювання матеріалу
розділу,удосконалювати вміння знаходити необхідну інформацію в тексті
історичного джерела.
1.Гуманізм — це філософська та етична позиція, яка надає особливого
значення цінності людей та сприянні людям, і в загальному віддає перевагу
критичному мисленню та доказам над прийняттям догмату або забобонів.
Поняття гуманізму, як суспільного явища, вперше з'явилось в епоху
Відродження.
Поняття гуманізму як суспільного явища вперше з'явилось в епоху
Відродження.Гуманізм відображений у таких творах мистецтва,як “Мона
Ліза”, ”Сикстинська Мадонна”,”Таємна вечеря”,”Всесвітній потоп”..
2.На портреті “Мона Ліза”зображено дружина купця Франческо Дель
Джоконда.Ідея цього твору показати внутрішній світ людини.
Ідея фрески на біблійну тему “Таємна вечеря” це Євангельські сюжети про те
як під час ввечері напередодні своєї страти Христос сказав учням,що один із
них зрадить його.Майстер реалістично передав вирази облич учнів
Христа,сповнені обурення у здивування,та охоплене жахом обличчя Юди.
Композиція “Сикстинської Мадонни” розкривається завіса,і ми бачимо жінку
з немовлям на руках ,вона наче і віддає його,але водночас хоче втримати
біля себе.Перед нами не просто жінка ,а матір,що страждає як і будь-яка
людина.
Хід роботи
Із твору Нікколо Макіавеллі «Володар»
I.1. Здаватися милосердним,вірні своєму слову, людяним, релігійними та
відвертими.
2.Ідеться про вчення чогось поганого заради досягнення хорошого
результату,іі нею виправдовується скоєння поганих вчинків.вказуючи на
позитивний результат.
Із твору Мігеля де Сервантеса «Премудрий ідальго Дон Кіхот із
Ламанчі»
II.1.Правитель повинен бути милосердним, чесним, мудрим і
благородним.відчуття справедливості,більше співчуття, ніж скарги
багатія,бути поблажливим.
Якщо правитель матиме всі ці риси, то слава в нього буде довгою і він
отримає велику винагороду.
2.М. де Сервантес вважає,що треба бути м`яким,поблажливим,не карати
винного найвищою вірою покарання,бути чесним.
Н. Макіавеллі думає навпаки,що володарі повинні володіти великим
мистецтвом обдурювання,здаватися милосердними,він каже,що людина, яка
вміє добре брехати, завжди знайде достатню кількість легковірних людей, які
піддаються
омані…
3)Європейська культура цієї доби поділялася на дві великі епохи —
Відродження та бароко. Колискою мистецтва епохи Відродження, або
Ренесансу, вважається Італія. Саме італійські майстри знову відкрили
мистецтво Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, звідки й походить сама
назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Гуманісти
проголошували найвищою вартістю людину, вважали, що вона має незаперечне
право на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей. Видатним майстрам
Ренесансу була притаманна різнобічність їхніх обдаровань: вони поєднували
заняття живописом, архітектурою, скульптурою, літературою, філософією з
вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала основи
європейської культури нового часу.Доба відродження започаткувало суттєві
зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних переконаннях.
Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно
розкріпаченою і переконаною у собі ніж раніше. Нові ідеї торували собі шлях
у боротьбі з офіційним релігійним вченням, готуючи переворот у світогляді
людей, що відбувся 3 роки реформації. Саме тому цей період називають
епохою Відродження і Реформації.Видатні майстри італійського Високого
Відродження своєю творчістю утвердили в суспільстві нові ідеали, нові
погляди на людину та її місце в навколишньому світі.Північним
Відродженням називають культуру Ренесанса у країнах, розсташованих
на північ від Італії: у Німеччині, Нідерландах, Франції та Англії. У цих
країнах культура Відродження мала не таке поширенння як в Італії. Але ї
тут були творці світових шедеврів. Північне Відродження на відміно від
італійського натхнення черпало не лише у античності, а і в готиці та
працях середньовічних богословів.
Самим визначним мислителем Північного Відродження був Еразм
Роттердамським, якого називали „королем гуманістів”.
Таким чином, Північне Відродження, яке молодше італійського на сто
років, переймалося проблемами оточуючого світу, умовами
повсякденного життя людини, страхом перед змінами. Італійські майстри
бачили в людині піднесене, героїчне, сподівались на визволення і
розкріпачення людини у майбутньому.