XVIII століття ввійшло в історію як доба Просвітництва — епоха змін і оновлення, які

стосувалися релігії й політики, освіти й виховання, культури й мистецтва, науки й техніки.

Просвітництво — ідейний рух у мистецтві, культурі, представники якого: вчені,

філософи, письменники, — були прихильниками теорії природного права, вважали метою
суспільного устрою людське щастя, шлях до якого — перебудова суспільства відповідно
до принципів, продиктованих розумом. Своїм завданням просвітники вважали
утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання
та поширення освіти.

XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями Просвітництва
утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського
життя. Саме в цей час виникла також ідея поступу — послідовного розвитку людства
через здобуття нових знань, удосконалення суспільного ладу та покращення умов життя.

Просвітники мали широкий світогляд, у якому виділялися концепція освіченого

абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження
самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів,
якими є всі носії освіти і прогресу.

Просвітники стверджували, що світ, у якому ми живемо, влаштований гармонійно та

раціонально, а людина — це досконала істота, яку природа наділила різноманітними
талантами й здібностями. Вони вважали, що в природі, у суспільстві, в особистому житті
людини діють однакові універсальні закони, а людина має пізнати їх та влаштувати своє
життя відповідно до них.

Епоха Просвітництва утвердила в свідомості людей поняття «природного права».

Просвітники вважали, що всі люди від природи наділені природними правами, зокрема
правом на життя, свободу і рівність. Отже, існуючі в суспільстві відмінності (між бідними
і багатими, правителями і підлеглими, дворянами і простими людьми) встановлені не
Богом, а самими людьми; які мають змінити те, що самі й створили.

Наміри змінити державу й суспільство в епоху Просвітництва виглядали як законне право

людини. Справедливим вважалося суспільство, у якому додержано природних прав
людини, відкритих за допомогою розуму. У реалізації своїх ідей просвітники покладали
надії на монархів: саме вони мали встановити «розумний» порядок у власних державах.

Прикладом утілення в життя ідей просвітників стали реформи «освічених монархів» —

короля Пруссії Фрідріха II, австрійських імператорів Марії-Терезії та її сина Йосипа II та
ін.

Просвітництво зародилося в країнах Західної Європи, але швидко поширилося у всій

Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль у його
становленні відіграв швидкий розвиток науки та книгодрукування.

Назва Просвітництво закріпилася після виходу статті Іммануїла Канта «Відповідь на

запитання: що таке Просвітництво?» (1784).