Білет 1

Просві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій

освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи,
письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства
відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.
Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих
можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці
проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та
поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями Просвітництва
утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей
час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань,
вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя.

Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності
людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники
відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.

Просвітництво з'явилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах,
Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і
Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та
книгодрукування.

Просвітницький реалізм — творчий метод у літературі ХVІІІ-ХІХ ст.

Письменники-просвітники гостро критикували феодальні порядки, стверджували думку про встановлення

справедливого суспільного ладу шляхом освіти та морального виховання людини, пропагували ідеї добра і
справедливості, возвеличували людину — трудівника, критикували паразитизм панівних класів,
стверджували гуманні стосунки між людьми.

Якщо освітити свідомість людини, вважали просвітники, благородними ідеями і громадянськими почуттями,
світ змінить своє обличчя, зникне гніт і несправедливість, настане "золотий вік", коли згинуть перешкоди до
розвитку всебічних наукових знань, настане царство розуму, гармонія духовного і фізичного.

Видатним письменником-просвітником в Україні був Г.С.Сковорода.

+Твори Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, П.Гулака-Артемовського настільки пройняті дидактизмом,

повчальною нав’яз-ливістю тлумачень того, як слід позбавлятися суспільних пороків, що іноді дидактика
перетворюється на самоціль. Наприклад, в оповіданні Г.Квітки-Основ’яненка «Добре роби - добре й буде»
критика суспільного зла витримана у дусі сатири часів Катерини ІІ. Вона позбавлена соціально-історичного
аналізу коріння зла, але це вже не амбівалентне осміяння-утвердження, властиве народному бурлеску.

Отже, в творчості П.Гулака-Артемовського, Є.Гребінки, Г.Квітки-Основ’яненка бурлеск переживав нову фазу

літературного функціонування, він трансформується в яскраву деталь, диференціюється на карикатуру,
шарж, гумор, сарказм, іронію тощо. Все це - форми цілеспрямованого осміяння, значить, розмежування
ствердження і знищення в комічному нового часу відбулось, стало можливим створення позитивних
народних типів, реалістичної сатири, романтичного гротеску тощо.