Цибка Веніамін Іванович

Голова Сумського міського об’єднання громадян

«Фонд підтримки інформаційних проектів «Алгоніка»

МАТЕРІАЛИ ДО РОДОВОДУ «ПЕРШОГО КИЇВСЬКОГО АРХЕОЛОГА»

МАКСИМА БЕРЛИНСЬКОГО

Список публікацій про життя та науково-педагогічну діяльність відомого

історика, архівіста, археолога та педагога Максима Федоровича Берлинського
обмежений. Короткі біографічні статті у енциклопедичних словниках,
довідниках [1; 2; 3, 15, 16], календарях знаменних дат [6] і декілька газетних
публікацій [5] та студій присвячених М. Ф. Берлинському [4; 14; 20] – от,
власне, і весь науковий доробок життєпису й опису наукового спадку видатного
історика. При цьому автори здебільшого повторювали одні й т самі факти з
життя та творчості науковця. Звісно, не досліджувався родовід історика –
практично тільки в одній праці є згадка про братів, дружину, дітей та онуків
Максима Федоровича Берлинського [16]. Отже, генеалогія М. Ф. Берлинського
залишається «білою плямою» вітчизняної історіографії, що спонукає до
відповідного наукового пошуку. Мета публікації – відтворити та описати
родовід М. Ф. Берлинського.
Як відомо, Максим Федорович Берлинський народився у 1764 році в
родині священика церкви Архистратига Михаїла 1 с. Нова Слобода
Путивльського повіту. Згідно переписної книги Севської провінції
Білгородської губернії за 1748 рік, по новослободській церкві налічується
семеро священо- і церковнослужителів та їх дітей. Як «действительно
служащие» зазначені: піп Олексій Григор’єв [син], п’ятдесяти двох років; дяк
Іван Лук’янов [син], двадцяти трьох років; пономар Григорій Олексієв [син],
двадцяти років, та шестидесятирічний колишній пономар Олександр Яковлєв
[син]. Священик Олексій Григор’єв [син] мав піврічного сина Захарія. Такого ж
віку зазначений у книзі і син дяка – Петро. Другому Петрові, сину пономаря, на
момент перепису виповнилось два тижні. Відомості про дружин та дочок до
переписної книги не були занесені [7, арк. 26 зв. – 27]. Отже, станом на момент
2-ої ревізій 1748 року родина священика Федора Берлинського у Новій Слободі
не проживала.
Сповідна відомість церкви Архистратига Михаїла с. Нова Слобода за 1763
рік, яка перебуває на збереженні у фондах Державного архіву Сумської області
(ДАСО), надає нову інформацію про клір вказаної церкви. Згідно «Росписи
Путивльскаго уезду села Новой Слободы церкви Архистратига Михаила
священников Димитрия Климентова да Федора Лазарева с причетники
обретающимся при оной церкви в приходе нижеявленных чинов людям со

1
Відповідно «Справочной книги о церквах, приходах и причтах Курской епархии за 1908
год» дерев’яна церква Архистратига Михаїла була збудована 1786 року. Утім, церква в селі
існувала й раніше – нова церква збудована взамін старої, «обветшалой» або постраждалої від
пожежі.
изъявлением против коегождо имени о бытии их в Святую Четыредесятницу у
исповеди и святых тайн причастия, и кто исповедались токмо, а не
причастились и кто не исповедались сего «1763» году» у розділі «Духовные и их
домашние» зазначені: «тоя церкви поп» Димитрій Климентієв син Італієвський,
47 років від народження; дружина його Євдокія Григорієва дочка, 41 рік від
народження; діти їх: зять, священик тієї ж церкви Федір Лазарєв син, 37 років,
його дружина Пелагія, 23 років та їх діти: Стефан, 6 років, Іван, 4 роки, Ганна, 1
рік. У другому дворі записані: тієї ж церкви дяк Федір Семенов син, 26 років
від народження; удова, дяка Івана дружина Євдокія Михайлова дочка, 36 років;
її діти: Кирило, 14 років; Григорій, 6 років; Пилип, 5 років; Тетяна, 10 років.
Крім того, у тому ж дворі вказані: записаний по ревізії у «шпиталі» пономар
Григорій Олексієв син Попов, 39 років від народження; його дружина Євдокія
Прохорова дочка, 34 років; їх діти: Семен, 10 років, Олексій, 9 років [10,
арк. 130–130 зв.]. Таким чином, маємо першу документальну згадку про родину
священника Федора Берлинського. На підставі віку старшої дитини можна
зробити припущення, що за рік до народження сина Стефана священник Федір
Берлинський «пішов у прийми» до очільника місцевої парафії й отримав друге
священицьке місце при церкві Архистратига Михаїла села Нова Слобода.
У фондах Державного архіву Курської області (ДАКО) відшукана ревізька
казка 1782 року «о находящихся ныне в том селе при вышеписанной церкви
наличных священно и церковно служителях и их детях мужеска и женска пола
статны и за статных…» Згідно неї, до штату парафії занесені: священик
Федір Лазарєв син, «из малоросиян», 46 років; його дружина Пелагія Дмитрієва
дочка, 41 рік; їх діти: Степан, 27 років, «находится в драгунском Астраханском
полку подлекарем»; Максим, 19 років та Матвій, 17 років, обидва «определены в
Севскую семинарию»; Іван, 22 років; Василь, 15 років, «определен в Севскую
семинарию»; Олексій, 10 років; Михайло, 1 рік.
Також у штаті записані: 31-річний диякон Петро Іванов син з 29-річною
дружиною Марією Яківною та дочками: 4-річною Мотроною і однорічною
Ганною; 23-річний дяк Пилип Іванов син з 28-річною дружиною Євдокією
Семенівною та матір’ю, 55-річною удовою Євдокією Михайлівною; 27-річний
пономар Олексій Григорієв син з 19-річною дружиною Агрипиною Наумівною.
За штатом церкви зазначені: «престарелой», 67-річний удівець, священик
Дмитро Климентович, «из малоросиян»; невизначеної церкви служитель 2
57-річний Григорій Олексієв син з 43-річной дружиною Євдокією Прохорівною
та 18-річною дочкою Марфою [8, арк. 116–116 зв.]. Таким чином, ревізька казка
священо- і церковнослужителів церкви Архистратига Михаїла с. Нова Слобода
1782 року надає повні відомості про склад сім’ї священика Федора
Берлинського зі згадкою серед інших і сина Максима, а також нову інформацію
стосовно навчання Максима Федоровича та його братів. Останнє – найбільш
цінна інформація, бо більшість дослідників стосовно навчання Максима
Берлинського притримуються однієї версії, що він у період 1776–1786 років
навчався у Київській духовній академії, після закінчення якої – у Петербурзькій

2
У документі – посада не зазначена.
учительській семінарії [15]. Отже, факт навчання у Севській семінарії не можна
вважати помилково зазначеним у ревізькій казці, бо «к сея сказки … руки
приложили», тобто її підписали не тільки батько Максима Федоровича,
священик Федір Лазарович, а й диякон, дяк та пономар церкви. Таким чином,
маємо додатковий напрям архівного пошуку стосовно навчання Максима
Федоровича Берлинського та його братів у семінарії у місті Севськ Орловської
губернії 3.
Стосовно одного з братів Максима Берлинського в ДАСО у фонді
Путивльського повітового суду виявлена датована 1794–1795 роками слідча
справа про неумисне вбивство дияконом церкви Архистратига Михаїла
Олексієм Берлинським економічного селянина с. Нова Слобода Самійла
Колчужного. На допиті Олексій Берлинський показав: «Точно ево звать
Алексеемъ Федоров сынъ Берлинской[,] села Новой Слободы церкви
Архистратига Михаила дияконъ[,] отъ роду ему двадцать три года[.] Сего
Сентября 29 числа поутру поехалъ онъ дияконъ изъ дому своего Харьковскаго
намѣстничества в слободу Терны по надобности к тестю ево священнику
Василію и с нимъ диякономъ по прозбе ево обще ехалъ Путивлской округи села
Новой Слободы економической крестьянинъ Самойло Колчужной и для дороги
взялъ онъ дияконъ собъственное свое ружъе которое оной Колчужной будучи
охотникъ стрелять в доме ево диякона зарядилъ своею дробью и … по тракту
доехали сей округи к деревни Святому Озеру то онъ Колчужной усмотря на
озере многое число диких утокъ и сидя в повозки на передке сказалъ ему
диякону чтобы онъ то имеющееся в повозки заряженное ружъе изъ оной
доставши подалъ ему почему онъ дияконъ то ружъе взялъ за стволъ потащилъ
с повозки и в тужъ самую минуту вдругъ зделался изъ онаго самъ собою
выстрелъ от котораго оной Колчужной с передка и упалъ наземь почему онъ
дияконъ выскоча ис повозки усмотрелъ ево Колчужнаго уже мертваго…»
[9, арк. 8]. Під час слідства було опитано під присягою чимало мешканців Нової
Слободи, у тому числі, 60-річний бурмістр Михайло Олексійович Самохін,
економічні селяни 40-річний Тимофій Матвійович Кагітін, 60-річний Абрам
Михайлович Кагітін, 40-річний Никифор Іванович Тішаєв та інші, які
підтвердили слова диякона показавши, що загиблий дійсно «умелъ стрелять и
былъ охотникъ» [9, арк. 16]. Були опитані й інші свідки, у тому числі і
мешканці Святого Озера, яким Олексій Берлинський особисто розповідав
обставини трагедії.
18 січня 1795 року на засіданні Путивльского повітового суду за участі
депутата «изъ духовной стороны» було заслухано усі обставини справи та
вирішено повідомити Путивльське духовне правління для подальшого
вирішення ним мірі покарання для Олексія Берлинського [9, арк. 46 – 47]. Чи
була накладена на диякона Берлинського церковна єпитимія чи духовне
правління обрало іншу кару невідомо, бо слідча справа має вигляд
незавершеної.

3
Нині – м. Севськ Брянської області Російської Федерації.
 На підставі свідчень диякона Олексія Берлинського можна зробити
висновок, що на момент трагедії від був одружений на дочці священика
слободи Терни. Це зумовило додатковий напрям архівного пошуку. На
збереженні у Державному архіві Харківської області (ДАХО) у фонді
Харківської духовної консисторії є комплекс ревізьких казок священо- і
церковнослужителів церков Харківського намісництва за 1782, 1795 роки.
Серед них зберіглася й ревізька казка церковників Покровської церкви слободи
Терни за 1795 рік, у якій зазначений 47-річний священик Василь Кіндратович
Совонов з 44-річною дружиною Іриною Микитівною. Серед їх дітей записана і
дочка Уляна, якій станом на попередню ревізію було 6 років і яка «выдана в
замужество Путивльской округи в село Новую Слободу за священнического
сына Алексѣя Барвѣнского 4» [11, арк. 851–851 зв.].
Для подальшого дослідження родоводу Берлинських був використаний
сповідний розпис київської на Подолі церкви Миколи Доброго за 1811 рік з
фонду «Київська духовна консисторія» Центрального державного історичного
архіву України, м. Київ (ЦДІАК). У розділі розпису «Разночинцы и ихъ
домашніе» надані відомості про склад родини М. Ф. Берлинського: двір № 2
займав «Киевскихъ главныхъ народныхъ училищъ учитель» колезький асесор
Максим Федорович Берлинський, 47 років; його дружина Ганна Петрівна, 29
років; їх діти: Катерина, 15 років; Марія, 4 роки; Іван, 2 роки; «памянутой Анны
мать родная» Євдокія Василівна «Балабушиха», 62 роки, удова. Також у цьому
ж дворі зазначені «служители ихъ»: 28-річна Євдокія Нагорна з
одинадцятирічним сином Григорієм та вісімнадцятирічна дівиця Параскева
[17, арк. 147].
Наступна знахідка чекала у сповідному розписі київської Свято-Троїцької
церкви за 1813 рік. У цьому документі у дворі № 77 записані: 41-річна удова,
«секретарша» Марина Калениківна Вербицька з 17-річною дочкою Марією та
14-річною Варварою 5. Крім того, «в нее квартирует»: 47-річний колезький
асесор Максим Федорович Берлинський з 33-річною дружиною Ганною
Петрівною, дітьми: 15-річною Катериною, 5-річною Марією, 4-річним Іваном
та 56-річною тещею Євдокією Василівною Балабухою. У тому ж дворі також
зазначені кріпосні «люди ихъ»: 56-річний Григорій Нагорний з 40-річною
дружиною Євдокією, 11-річном сином Григорієм, однорічною Килиною та
30-річна «дѣвка» Параскева [18, арк. 111].
Слід звернути увагу на те, що колезький асесор М. Ф. Берлинський у 1811
році жив у власному будинку на Подолі, а станом на весну 1813 року був
вимушений винаймати квартиру чи дім у вдови колезького секретаря Омеляна
Вербицького у парафії Свято-Троїцької церкви на Печерську. Цьому факту є
пояснення: «во время страшнаго пожара въ 1811 г. іюля 9 дня, коимъ

4
У документі помилково вказане інше, хибне прізвище.
5
Згідно сповідного розпису київської Свято-Троїцької церкви за 1811 рік у дворі № 61
мешкав 51-річний колезький секретар Омелян Євстафійович Вербицький з 39-річною
дружиною Марією Калениківною та дочками – 15-річною Марією і 12-річною Варварою.
Квартиранти по цьому дворі не зазначені [16, арк. 621 зв.].
истребленъ почти весь Кіево-Подолъ, и академія сильно пострадала. Огонь
разрушилъ почти всѣ зданія; жаръ былъ столь сильный, что металлъ
колоколовъ плавился на колокольняхъ» [12, с. 163]. Про пожежу свідчить і сам
Берлинский у своєму відомому «Кратком описании Киева»: «Силою
жестокаго огня не только все сгараемое превращено в пепелъ, но и металъ
колоколовъ плавился на колокольняхъ» [13, с. 101]. На цю ж причину переїзду
родини Берлинського на Печерськ вказує і дослідниця історії Києво-
Могилянської академії Зоя Іванівна Хижняк [16].
Обробка окремих сповідних розписів Свято-Троїцької церкви після 1813
року результатів не дала. Нова інформація була виявлена у сповідному розпису
Києво-Печерської Спасо-Преображенської церкви за 1838 рік. У ньому в дворі
№ 68 зазначений 74-річний статський радник Максим Федорович Берлинський
з 58-річної дружиною Ганною Петрівною та 33-річною дочкою Катериною. На
тому ж місці мешкали «крѣпостные дворовые ихъ люди»: 60-річна Анастасія
Трофімова, 36-річний Григорій Нагорний з тридцятирічною дружиною
Єфросинією Яківною і чотирма дітьми та 33-річна Єфросинія Тарасенкова
[19, арк. 385 зв.].
Підказка З. І. Хижняк прізвища дочки М. Ф. Берлинського Марії після
заміжжя [16] спонукала звернути увагу на іншу родину, яка мешкала у дворі
№ 87: сорока семирічний колезький асесор Петро Осипович Абрамов з 41-
річною дружиною Марією Максимівною та дітьми: Євдокія, 9 років; Іван, 8
років; Ганна, 5 років; Василь, 4 роки. Тут же, у цьому дворі записано й 5 душ
кріпосних людей [19, арк. 386 зв.].
Виявлені архівні документи Берлинського надали можливість відновити
фрагмент змішаного родоводу Берлинських (див. додаток), але генеалогія
історика, архівіста, археолога та педагога М. Ф. Берлинського, без сумніву,
потребує подальшого студіювання.

Список використаних джерел та літератури

1. Берлинский (Максим Федорович). Энциклопедический словарь. Т. 3-а:
Бергер–Бисы. / Изд.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон; под. ред. проф.
И. Е. Андреевскаго. СПб.: Типо-лит. И. А. Ефрона, 1891. С. 545.
2. Берлинского Максима улица. Киев: энциклопедический справочник / Под ред.
А. В. Кудрицкого. К.: Глав. ред. УСЭ, 1982. С. 58.
3. Берлинський (Берлінський) Максим Федорович. Сумщина в іменах:
Енциклопедичний довідник. Суми: РВО «АС-Медіа», СумДУ, 2003. С. 47.
4. Брайчевський М. Ю. Максим Берлинський та його «Історія міста Києва».
Берлинський М. Ф. Історія міста Києва. К.: Наук. думка, 1991. С. 5–20.
5. Василь Туркевич. Він любив Київ як власну долю. День. 2014. № 145.
6. Дати і події, 2014, друге півріччя: календар знаменних дат. № 2 (4) / Нац.
парлам. б-ка України; уклад.: В. Кононенко (кер. проекту), О. Галганова,
Т. Заморіна та ін. К.: б. в., 2014. 160 с.
7. ДАКО. Ф. 184. Оп. 2. Спр. 23. 62 арк.
8. ДАКО. Ф. 184. Оп. 2. Спр. 168. 456 арк.
9. ДАСО. Ф. 449. Оп. 1. Спр. 383. 49 арк.
10. ДАСО. Ф. 456. Оп. 1. Спр. 1. 409 арк.
11. ДАХО. Ф. 31. Оп. 141. Спр. 118. 1008 арк.
12. Закревский Николай. Описание Киева: Т. 1. М.: иждивением Моск. археол.
о-ва, 1868. 455 с.
13. Краткое описание Киева, содержащее исторический перечень сего города,
также показания достопамятностей и древностей оного, собранное надворным
советником Максимом Берлинским. СПб.: Тип. департамента нар.
просвещения, 1820. 204 с.
14. Максимович М. А. Поминка о М. Ф. Берлинском. Временник Московского
общества истории и древностей российских. 1850. Кн. V. С. 39–40.
15. Тронько П. Т. Берлинський Максим Федорович. Енциклопедія історії
України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова), В. Ф. Верстюк,
С. В. Віднянський та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: Наукова
думка, 2003. С. 239.
16. Хижняк З. І. Берлинський Максим Федорович. Києво-Могилянська академія
в іменах ХVII–XVIII ст.: енциклопедичне вид. К.: Видавн. дім «КМ Академія»,
2001. С. 66–68.
17. ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1015. Спр. 207. 1203 арк.
18. ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1015. Спр. 217. 1593 арк.
19. ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1015. Спр. 555. 480 арк.
20. Щербина В. И. Первый киевский археолог М. Ф. Берлинский. Киевская
старина. 1896. № 12. С. 395–417.

Опубліковано:
Цибка Веніамін Іванович. Матеріали до родоводу «першого київського
археолога» Максима Берлинського / В. І. Цибка // Сумські історико-краєзнавчі
студії: збірник матеріалів II Всеукраїнської науково-практичної інтернет-
конференції. (Суми, 28 жовтня 2021 р.) / Редкол.: Д. В. Кудінов (голова),
О. М. Клочко, М. А. Михайліченко, В. О. Оліцький. – Суми: ФОП Цьома С. П.,
2021. – С. 73-80.
Додаток. Відновлений фрагмент змішаного родоводу Максима Федоровича Берлинського