Professional Documents
Culture Documents
10 ВІ РКР ВІ
10 ВІ РКР ВІ
1. У якому році Японії вийшла з Ліги Націй протестуючи проти засудження її політики у Китаї?
А 1933 р. Б 1934 р. В 1935 р. Г 1936 р.
2. Які країни уклали між собою Раппальський договір про відновлення дипломатичних відносин і
взаємну відмову від повоєнних претензій?
А Німеччина і Франція Б Німеччина і Російська імперія
В Радянська Росія і Німеччина Г Радянська Росія і Нідерланди
4. Який президент США своїми реформами намагався подолати наслідки Великої депресії?
А В.Вільсон Б А.Лінкольн В Ф.Рузвельт Г Г.Трумен
5. Радянсько-німецький Пакт про ненапад 1939 р. був підписаний тому що він у першу чергу
А усував причини суперечностей між Німеччиною та Радянським Союзом
Б доводив, що Гітлер не був радикальним антикомуністом
В вимощував шлях до порозуміння поміж країн Осі та їх союзників
Г дозволяв як Німеччині, та і Радянському Союзу напасти на Польщу, не боячись агресії з боку
один одного
А 1, 4, 5
Б 3, 6, 9
В 1, 2, 8
Г 3, 5, 6
10. Коли були виголошені наступні слова А. Гітлера: «Німеччина стала великою Німеччиною! Такою
вона і залишиться! Австрія ще декілька днів тому була самою нещасною країною. А сьогодні вона
найщасливіша!»? Про яку подію йдеться?
у березні 1938 року – стався аншлюс (приєднання, об’єднання, анексія): Австрія була приєднана
до Німеччини.
11. Установіть хронологічну послідовність подій.
А Генуезька конференція;
Б Вашингтонська конференція;
В Лозаннська конференція;
Г Локарнська конференція.
А- 2 Б- 1 В- 3 Г- 4
1. Після Першої світової війни Японія утвердила за собою статус провідної держави Тихоокеанського
регіону.
2. Японія мала значну військово-морську перевагу на Далекому Сході і проводила агресивну зовнішню
політику: у 1918-1922 pp. вона брала участь в інтервенції проти радянської Росії на Далекому Сході;
активізувала експансію в Китай; намагалася поставити під свій вплив Монголію.
3. В Японії великий вплив мали радикально-шовіністичні кола, які виступали: за відродження “духу
самурайства”; за повернення до агресивної зовнішньої політики; проти рішень Вашингтонської конференції
1921- 1922 p.p., згідно з якими Японія повернула Китаю захоплені нею у 1914 р. території, трактуючи ці
рішення як приниження національної гідності японців.
4. Угруповання “Молоді офіцери”, сформоване з представників радикально налаштованих військових,
робило ставку на силу, війну і агресію: у 1927 р. вони сприяли приходу до влади генерала Танаки;
організували серію змов і політичних переворотів; домоглися, що зовнішня політика Японії набирала все
більш агресивного характеру.
5. 1927 р. прем’єр-міністр генерал Танака надіслав імператорові Японії меморандум, у якому були
розроблені агресивні загарбницькі плани: захоплення Північно-Східного і Північного Китаю, Монголії;
6. Панування Японії в Південно-Східній Азії і в басейні Тихого океану. У 30-х роках економіка Японії
була переведена на мілітаристські рейки: воєнні витрати забирали 70-80% бюджетних коштів;
удосконалювалося озброєння; посилився ідеологічний вплив на військовослужбовців у націоналістичному
дусі, в дусі відданості імператору; протягом 1930-1935 pp. збройні сили Японії збільшилися з 250 до 400 тис.
чол., у тому числі військово-морський флот із 75 до 100 тис. чол.; швидко розвивалася військова
промисловість; проводилася мобілізація в армію; у зв’язку з мілітаризацією країни зростали податки; понад 2
тис. фабрик і заводів виконували замовлення військового і військово-морського міністерств; до 1936 р.
військові замовлення зросли в декілька разів; з 1932 по 1936 р. військова промисловість удвічі збільшила свої
прибутки; у 1931 р. Японія почала серійний випуск важких бомбардувальників.
7. Значно зріс американський експорт в Японію важливих стратегічних матеріалів і стратегічної
сировини (у 1937 р. порівняно з 1936 p.): нафти — у 1,5 рази, залізного лому, міді — у 2,5 рази, чавуну і сталі
— у 16 разів.
8. Японія почала здійснювати свої загарбницькі плани:
• 1931-1932 pp. Японія окупувала Маньчжурію і створила маріонеткову державу — Маньчжоу-го на чолі з
бувшим імператором Китаю Пу, якого скинули під час революції 1911р. Ліга Націй не визнала нової
держави;
• 1933 р. Японія на знак протесту вийшла з Ліги Націй, що розв’язало їй руки для нових загарбань;
• 1935 р. Японія направила свої війська в Монголію;
• 1932-1936 pp. Японія окупувала низку китайських провінцій;
• 1936 р. прихід до влади в Японії правого уряду К. Хірото, що призвело до зближення з фашистською
Німеччиною. Уряд висунув свою програму подальшої експансії Японії “Основні принципи національної
політики”;
• 1936 р. Японія підписала з Німеччиною Антикомінтернівський пакт;
• 1937 р. Японія почала агресію проти Китаю. Вона захопила Пекін, Таньцзянь та інші великі центри
північної частини країни і спрямувала свої війська до центральних провінцій;
• 1938-1939 pp. зіткнення японської армії з радянськими військами поблизу озера Хасан і в районі Халхін-
Гола. Японські війська зазнали поразки.
17. Визначте спільні і відмінні риси «режиму санації» і тоталітарних режимів 30-х років. На Ваш
погляд, чи був режим «санації» тоталітарним?
Санація - це авторитарний режим в умовах кризи парламентаризму, спрямований на
консолідацію нації, суспільства, держави шляхом досягнення балансу різних інтересів.
Режим "Санація" був створений після травневого перевороту 1926 у Польщі
прибічниками Юзефа Пілсудського.
Режим санації складається з чотирьох частин:
1) державний устрій: а) президент (І. Мосціцький) і прем’єр-міністр (К. Бартель)
обиралися сеймом. Після перевороту 1926 р. Ю. Пілсудський номінально зберіг за собою
лише посаду військового міністра; б) конституція 1935 р. обмежила повноваження
президента, який відтепер ділив владу з прем’єром та маршалом сейму; в) суттєве
обмеження ролі парламенту з одночасним розширенням повноважень виконавчої влади;
2) політичний режим: а) обмеження впливу парламентських партій; б) складна
виборча система; в) заборона офіцерам вступати до політичних партій; г) обмеження
свободи, преси та друку; д) тимчасовий характер і незначні масштаби репресій проти
опозиції (1935 р. із в’язниць було випущено 3,5 тис. політичних в’язнів);
3) громадське життя: а) культ особи Ю. Пілсудського; б) відсутність панівної
ідеологї; в) легальне існування різноманітних молодіжних організацій (релігійних,
націоналістичних, скаутів, «червоних харцерів» тощо);
4) економічно-соціальні – відсутність централізованого управління, існування
підприємств і господарства різних форм власності
«Санація» не виробила власної концепції та конкретної програми національної
політики. Щодо непольських народів відстоювала концепцію державної асиміляції:
декларувала повагу прав національних меншин в обмін на їхнє лояльне ставлення до
держави. У політичній практиці Санація проявлялася у посиленні функцій війська,
школи та адміністрації як інструментів тиску на національні меншості. Логічним
розвитком таких поглядів була масова репресивна акція уряду проти українців у
Галичині восени 1930 р. Після часткової і тимчасової спроби порозуміння з українцями у
1935 («Нормалізація»), продиктованої значною мірою тактичними міркуваннями, у
Санації стала переважати тенденція «зміцнення польського характеру держави».
Програма, прийнята урядом на початку 1939, передбачала комплекс заходів,
спрямованих на обмеження можливостей національного розвитку українського
суспільного життя та поступової полонізації українського населення.