Геометрія 11 Підручник Для ЗЗМШ

В.О.
Тадеєв
Геометрія
Геометричні тіла.
Векторно-координатний метод
у стереометрії
клас
11 Підручник для навчання математиці
на академічному і профільному
рівнях в загальноосвітніх
навчальних закладах
Підручник для учнів, які прагнуть знати більше,

та вчителів, які хочуть вчити краще
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
ТЕРНОПІЛЬ
НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН
ББК 22.1я72
74.262.21
Т13
Рецензенти:
доктор фізико-математичних наук,
професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
О.Г. Кукуш
кандидат фізико-математичних наук,
доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка
В.Р. Кравчук
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(наказ МОН України №235 від 16.03.2011 р.)
Тадеєв В.О.
Т13 Геометрія. Геометричні тіла. Векторно-координатний метод у стереометрії.
Підручник для навчання математиці на академічному і профільному рівнях в 11-х класах
загальноосвітніх навчальних закладів. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. —
384 с.: іл.

ISBN 978-966-10-1947-7
Даний підручник відповідає державному стандарту і чинній програмі з математики для

навчання на академічному і профільному рівнях в 11-х класах загальноосвітніх навчальних
закладів. Крім програмового матеріалу містить також додатковий, який відповідає практиці
навчання у спеціалізованих фізико-математичних школах, ліцеях та гімназіях. Навчальний
матеріал усіх рівнів чітко розмежований, але подається паралельно. Відтак кожен учень
при користуванні підручником може вибирати для себе той рівень засвоєння кожної теми,
який відповідає його прагненням та можливостям.
У підручнику значна увага приділяється питанням історичного, світоглядного та мето-
дологічного характеру.
ББК 22.1я72
Охороняється законом про авторське право.

Жодна частина цього видання не може бути відтворена
в будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва
© Навчальна книга – Богдан,
ISBN 978-966-10-1947-7 майнові права, 2011
Переднє слово до учнів та вчителів
Ми не допускаємо, щоб талановиті, обдаровані діти працювали ниж-
че від своїх можливостей. Якщо учень, який повинен бути дослідником
природи, юним натуралістом, майбутнім ученим, скочується до рівня
посереднього зубрили, то не повною мірою розкриваються здібності й
тих, у кого немає яскраво виявлених задатків талановитості, обдарова-
ності. Запобігання неуспішності слабких учнів ми вбачаємо в тому, щоб
талановиті, обдаровані виходили за межі програми з тих предметів, тих
сфер творчої діяльності, до яких у них є великі здібності, задатки.
Викладачі математики дають учням завдання кількох варіантів
складності. Кожному надається можливість вибрати те, що йому
під силу. Оскільки ж розумова праця відбувається в колективі, вона
набуває характеру змагання творчих здібностей: ніхто не хоче бути
слабшим, кожний прагне випробувати свої сили на складному завданні.
В атмосфері змагання розкриваються таланти.
Василь Сухомлинський.
«Павлиська середня школа»
Шановні друзі! Підручник, який ви щойно розгорнули, є продовженням під-
ручника «Геометрія-10». У ньому завершується виклад програмового матеріалу з
геометрії у просторі (стереометрії), передбаченого для навчання на академічному і
профільному рівнях у загальноосвітніх навчальних закладах. Навчальний матеріал
структурований таким чином, що ті питання для вивчення на профільному рівні, які
виходять за межі академічного рівня, подаються як доповнення, розширення або
поглиблення останнього — одразу після матеріалу академічного рівня або паралель-
но з ним. Водночас, обидва ці рівні чітко розмежовані за допомогою відповідних
поліграфічних засобів: матеріал для профільного рівня друкується трошки меншим
шрифтом і на блакитному фоні.
Принцип рівневої диференціації навчання — найважливіший з тих, що реалізову-
ються в цьому підручнику. Окрім зазначеного поєднання академічного й профільного
рівнів, для реалізації цього принципу у підручнику запроваджено рубрику «Для тих,
хто хоче знати більше». Навчальний матеріал цієї рубрики виходить навіть за про-
граму профільного рівня, однак все ще тісно пов’язаний з ним і часто викладається
у спеціалізованих фізико-математичних школах (ліцеях, гімназіях). Він друкується
на світло-сірому фоні і адресується в першу чергу тим учням, які проявляють підви-
щений інтерес до теоретичних питань математики та її застосувань і в майбутньому
планують пов’язати з цим свою професійну діяльність.
Таким чином, кожен учень, незалежно від того, в якій школі чи класі він навча-
ється, має змогу вибирати та опановувати програму того рівня навчання, яка відпо-
відає його інтересам і можливостям. Так само й учитель дістає додаткові засоби для
реалізації диференційованого навчання.
4 Переднє слово до учнів та вчителів
Окрім зазначених поліграфічних засобів (шрифтів і кольорів), навчальний мате-

ріал для профільного рівня та додаткового ознайомлення супроводжується портре-
тами геніальних математиків Михайла Остроградського і Софії Ковалевської
. Це має символічне значення, адже життя цих видатних учених засвідчує, зо-
крема, що математика однаково доступна як для чоловіків, так і для жінок, а також,
що успіхи в науці не залежать від місця народження — Остроградський народився
на полтавському хуторі, а Ковалевська — у Москві. Біографії цих видатних мате-
матиків є яскравим прикладом того, що для досягнення успіху потрібно бути напо-
легливим та цілеспрямованим: і Остроградський, і Ковалевська з різних причин
спочатку не здобули визнання на батьківщині, однак завдячуючи таланту й сумлін-
ній праці згодом «підкорили» всю Європу.
Другим важливим принципом, втіленим у підручнику (після принципу рівневої
диференціації навчання), є принцип історичної перспективи, або історичного під-
ходу. Окрім величезного значення для гуманітаризації навчання, для підвищення
інтересу до вивчення наук, для виховання моральності та поваги до інших народів
і культур, цей принцип має ще й важливу дидактичну функцію. При його реалізації
учні у своєму розвитку неначе проходять важливими етапами, які пройшла сама
наука, не перескакуючи через них і не опиняючись час від часу несподівано на тих
рівнях, які їм ще недоступні.
Реалізація історичного підходу здійснюється двома шляхами. По-перше, поданням
історичних відомостей під час розгортання основного змісту, а по-друге, уведенням
спеціальної рубрики «Сторінки історії», в якій подаються додаткові відомості про
наукові дослідження у різні епохи, які безпосередньо пов’язані з темою, що вивча-
ється. Хоча матеріал цієї рубрики не є обов’язковим для вивчення, однак він суттє-
во розширює кругозір і допомагає збагнути деякі внутрішні й зовнішні мотиви у
розвитку математики, а отже, сприяє глибшому розумінню основ цієї науки. «Сто-
рінки історії» друкуються на світло-блакитному фоні з музою історії Кліо зі знаме-
нитої картини Генріха Семирадського «Парнас» : у правій руці муза тримає

книгу та перо, а красномовним жестом лівої руки спонукає оглянутись назад.
Третім є принцип міжпредметних зв’язків та прикладної спрямованості на-
вчання. Він дає змогу суттєво підвищити мотивацію до навчання, а також постійно
підтримувати пізнавальний інтерес учнів. Зокрема, великого значення у підручнику
надається зв’язкам геометрії з класичним мистецтвом. З цією метою подаються ре-
продукції багатьох живописних і графічних творів, а також зображення архітектурних
споруд, що мають «геометричний» підтекст.
І, нарешті, четвертий важливий принцип — це принцип відповідності логіки
розгортання змісту навчання логіці основних методів досліджень у математиці.
Геометрія у підручнику подається не догматично, не як одкровення, що зійшло на об-
Переднє слово до учнів та вчителів 5
раних і передається від учителя до учнів. Навпаки, підручник постійно спонукає учнів
теоретизувати (що, до речі, у дослівному перекладі з грецької означає «придивлятися») і
бути активними співучасниками у відкритті нового знання. Відповідно до цього, структурні
блоки теорії рідко розпочинаються з «готових» означень нових понять чи формулювання
теорем, а здебільшого завершуються ними як результатом проведеного дослідження. У
підручнику також витримано належний рівень математичної строгості в обґрунтуванні
основних положень і в наведених розв’язаннях задач.
По завершенні вивчення кожного параграфа радимо випробувати себе, даючи
відповіді на запитання, які для вас приберегла легендарна пташка-Сфінкс з головою
жінки, а тілом лева (фрагмент картини Густава Моро «Едіп і Сфінкс»), яка, за
переказами, пропускала лише тих подорожніх, хто правильно відповідав на її запи-
тання. Запитання до змісту поглибленого рівня надруковані на блакитному фоні, а
до матеріалу «Для тих, хто хоче знати більше», — на сірому.
Задачі і вправи розміщені в кінці кожного пункту теорії в порядку наростання
їхньої складності. Спочатку звичайним шрифтом друкуються задачі і вправи акаде-
мічного рівня, потім на блакитному фоні — додаткові задачі для профільного рівня,
а насамкінець (на сірому фоні) — задачі і вправи до рубрики «Для тих, хто хоче
знати більше». У межах кожного теоретичного рівня (академічного або профільного)
виділяються три рівні складності задач: середній (рівень А, їхні номери позначені
кружечками), достатній (рівень Б, номери без додаткових позначок) та високий
(рівень В, номери позначені зірочками). Крім цього, задачі достатнього профільного
рівня можуть використовуватися для високого академічного рівня. Звісно, уміння
розв’язувати задачі академічного рівня є необхідною умовою опанування предмета
на профільному рівні. Рубрику задач і вправ по всьому підручнику супроводжує зо-
браження богині мудрості Афіни з її мудрою совою , реконструйоване за моти-

вами знаменитої скульптури Фідія.
У підручнику вміщені також типові завдання для контрольних робіт. Ці завдання
подаються з певним «надлишком», відтак кожен учень може заздалегідь належним
чином підготуватися до цих випробувань. Тут збережено той самий принцип градації
задач за рівнями.
Чимало задач у підручнику вміщено із розв’язаннями. На їхньому прикладі де-
монструються застосування поданих теоретичних фактів, а в окремих випадках — і
деякі загальні підходи до розв’язування задач зі стереометрії. Крім цього, ці задачі
слугують прикладами завдань, які зазвичай пропонуються на різноманітних іспитах
і тестуваннях, а подані розв’язання — взірцями для оформлення, яких рекоменду-
ється дотримуватись.
Бажаємо всім учням успіхів у вивченні, а вчителям — натхнення у навчанні
однієї з найдавніших, найзахопливіших і найкорисніших наук — геометрії !
Пабло Пікассо. Етюд для пам’ятника поету-авангардисту
Ґійому Аполлінеру (1880–1918).
Мистецький авангардизм у цьому творі дивовижним чином
перегукується з авангардизмом у геометрії після введення у ній координат
і вивчення на цій основі складних геометричних образів
Координати і вектори
Розділ І
у просторі
Я маю розглянути тисячі різноманітних речей для того,
щоб той спосіб, за допомогою якого я міг би виразити
істину, не вражав нічиєї уяви і не суперечив усталеним
думкам.
Рене Декарт
Поки алгебра і геометрія розвивалися кожна своїм шляхом,
їхній розвиток був повільний, а застосування обмежене. Та
коли ці дві науки об’єдналися, вони одна одній додали жит-
тєвої снаги і відтоді обидві швидкою ходою рушили вперед
до досконалості.
Жозеф Луї Лаґранж
Досі в нашому курсі стереометрії переважно викладалися

відомості, відкриті ще античними ученими, хоча наведені
обґрунтування окремих з них було зроблено пізніше. Зараз
переходимо до ознайомлення з ідеями та методами, які зна-
чною мірою відображають сучасний стан геометричної науки.
Вони з’явилися в XVII–XX ст. і пов’язані з координатами
та векторами.
Основне завдання цієї частини підручника полягає в озна-
йомленні із вказаними аспектами векторно-координатного
методу.
У чіткій формі ідею методу координат у планіметрії за-
пропонував видатний французький математик і філософ
XVII ст. Рене Декарт. Застосування координат у стереометрії
Ðåíå Äåêàðò.
принципово нічим не відрізняється. Проте певні особливості
Ïîðòðåò Ôðàíñóà Õàëüñà все ж з’являються. Передусім вони пов’язані із суттєвим
(Ïàðèæ, Ëóâð) ускладненням опису такого важливого поняття, як напрям.
8 Розділ І. Координати і вектори у просторі
Ефективний спосіб для вирішення цієї проблеми був знайдений лише в ХІХ ст., коли
в результаті синтезу низки ідей з фізики та математики було створене векторне чис-
лення. Поєднання методу координат із векторним численням дало високоефективний
векторно-координатний метод для розв’язування геометричних задач. Більше того,
цей метод став джерелом для плідних геометричних ідей та аналогій в алгебрі й
аналізі на основі геометричних інтерпретацій аналітичних співвідношень та операцій.
Отже, векторно-координатний метод став тією основою, на якій було об’єднано до
того розрізнені напрямки математичних досліджень, і таким чином він сприяв вза-
ємному збагаченню кожного з них.
Особливого значення векторно-координатний метод набув у теперішній час як
важлива складова у моделюванні простору засобами комп’ютерної візуалізації. Вся
інформація в сучасних комп’ютерних системах, у тому числі і графічна, зберігається
і обробляється в цифровому вигляді. Тому рівняння геометричних фігур, а також
формули геометричних перетворень — та база, на основі якої здійснюється пере-
ведення геометричної інформації у цифровий вигляд, і навпаки.
§1. Основи методу координат у просторі
Координатами взагалі називають упорядковані набори чисел, якими визначається

положення точок у просторі. Історично першими були географічні координати —
довгота і широта. Їх винайшли ще античні вчені. Так само давніми є й екліптичні
та екваторіальні координати в астрономії, якими визначаються положення світил на
небесній сфері. Ідея ж застосування координат у геометрії виникла значно пізніше.
Вона належить видатному французькому математику та філософу XVII ст. Рене
Декарту. Запроваджені Декартом так звані прямокутні координати тепер називають
декартовими координатами. У даному параграфі закладаються основи класичного
методу координат у просторі, що ґрунтується саме на декартових координатах.
1.1. Прямокутна декартова система координат у просторі

З планіметрії відомий спосіб уведення прямокутної декартової
системи координат на площині. Беруться дві взаємно перпен-
дикулярні координатні осі Ох та Оу зі спільним початком О
і рівними масштабними відрізками на них (рис. 1.1). Перша з
осей називається віссю абсцис, друга — віссю ординат, а їхній
спільний початок О — початком координат. (Французькою
мовою «початок» — «Origine»; звідси і традиційне позначення
початку координат літерою О. Його започаткував французький
математик Філіп де Лагір (1640–1717)).
Для визначення координат довільної точки М площини у цій системі проводять
з даної точки перпендикуляри ММх на вісь Ох та ММу на вісь Оу. Тоді координати
х точки Мх на осі Ох та у точки Му на осі Оу і називаються координатами точки М
у системі координат Оху. Це записується так: М(х; у). Координата х називається
абсцисою точки М, а координата у — її ординатою.
Навпаки, кожній упорядкованій парі дійсних чисел (х; у) відповідає єдина точка
М площини, для якої ці числа, взяті у вказаному порядку, є її координатами. Ця
точка визначається як перетин прямих МхМ ⊥ Ох та
МуМ ⊥ Оу, проведених через точки Мх ∈ Ох та Му ∈ Оу
з координатами х, у на осях Ох та Оу відповідно.
У просторі прямокутна декартова система координат
уводиться аналогічно. Беруться три взаємно перпендику-
лярні координатні осі Ох, Оу та Oz зі спільним початком
О та рівними масштабними відрізками на них (рис. 1.2).
Перша з осей Ох називається віссю абсцис, друга Оу —
віссю ординат, третя Oz — віссю аплікат, а їхній спіль-
ний початок О — початком координат. Усі разом осі
Ох, Оу та Oz називаються осями координати, або координатними осями. Площини,

що визначаються кожною парою координатних осей, називаються координатними
площинами, або площинами координат, і позначаються відповідно Оху, Oyz та
Oxz. Побудовану таким чином прямокутну систему координат позначають Oxyz.
Для визначення координат довільної точки М простору у цій системі координат про-
водять перпендикуляри ММх — на вісь Ох, ММу — на вісь Оу та ММz — на вісь Оz
(див. рис. 1.2). Тоді координати х, у, z точок Мх, Му, Мz на осях Ох, Оу, Оz відповідно
і називають прямокутними декартовими або просто координатами точки М у системі
координат Охуz. Це записується так: М(х; у; z). Координата х називається абсцисою,
координата у — ординатою, а координата z — аплікатою точки М.
Для визначення прямокутних декартових координат
у просторі, на відміну від площини, існують інші еквівалентні
способи. Опустимо з точки М перпендикуляри MN, МК та
ML відповідно на координатні площини Оху, Оуz та Охz
(рис. 1.3). Потім з точки N опустимо перпендикуляри NMx
на вісь Ох та NMy на вісь Оу, а з точки К чи L — перпен-
дикуляр КМz (чи LMz) — на вісь Оz. За теоремою про три
перпендикуляри, МMx ⊥ Ox, MMy ⊥ Oy, а MMz ⊥ Oz. Отже,
у результаті цих побудов дістанемо ті самі точки Мх, Му та
Мz, що й при безпосередньому проведенні перпендикулярів
з точки М на осі координат. Наслідком є така важлива об-
ставина: якщо точка М має координати (х; у; z) у просторовій
системі координат Охуz, то проекції N, K і L цієї точки на
координатні площини Оху, Оуz та Охz в системах координат на цих площинах мають
відповідно координати (х; у), (у; z) та (х; z).
Зазначимо також, що точки Мх, Му, Мz можна знайти і провівши через точку
М площини α ⊥ Ox, β ⊥ Oy та γ ⊥ Oz. Адже, зрозуміло, що тоді буде: MMx ⊥ Ox,
MMy ⊥ Oy, а MMz ⊥ Oz.
Отже, задання системи координат Охуz дає змогу кожній точці М простору по-
ставити у відповідність упорядковану трійку чисел (х; у; z) — її координати.
Виявляється, що й навпаки, кожній упорядкованій трійці чисел (х; у; z) відпові-
дає єдина точка М простору, для якої вони слугують координатами в даній системі
координат Охуz. Справді, побудувавши на осях координат точки Мх ∈ Ох, Му ∈ Оу,
Мz ∈ Оz, що мають на цих осях координати х, у, z відповідно, і провівши через них
площини α ⊥ Ox, β ⊥ Oy та γ ⊥ Oz (див. рис. 1.3), в перетині цих площин дістанемо
шукану точку М.
Проведені площини α, β, γ разом з координатними площинами обмежують так
званий координатний паралелепіпед MKMzLNMyOMx точки М (див. рис. 1.3).
Враховуючи, що протилежні ребра паралелепіпеда рівні і паралельні, побудову
точки М за її координатами (х; у; z) можна здійснити й по-іншому. Наприклад,
§1. Основи методу координат у просторі 11
побудуємо спочатку у площині Оху точку N за її

координатами (х; у) та проведемо пряму NM ⊥ Oxy.
Потім на цій прямій від точки N відкладемо відрізок
NМ завдовжки |z| у тому з двох напрямків, який при
z ≥ 0 співнапрямлений з віссю Оz (рис. 1.4), а при
z < 0 — протилежно напрямлений до неї (рис. 1.5).
Дістанемо шукану точку М.
Нарешті, варто зауважити, що положення точки М
однозначно визначається ламаною OMxNM (рис. 1.6),
кожна з ланок якої легко будується за координатами
(х; у; z). Ту саму точку М визначать і інші аналогіч-
ні ламані, наприклад, OMyKM (рис. 1.7) та OMzLM
(рис. 1.8). Ці ламані називаються координатними
ламаними точки М.
Таким чином, робимо висновок, що обумовленим
способом між точками простору і впорядкованими
трійками чисел (х; у; z) — їхніми координатами —
встановлюється взаємно однозначна відповідність.
Якщо одна з координат точки дорівнює нулю, і
тільки в цьому випадку, дана точка лежить у відпо-
відній координатній площині. Наприклад, точка Р(0; у; z)

лежить у площині Оуz (рис. 1.9). Якщо ж дві координати
дорівнюють нулю, то точка належить координатній осі.
Наприклад, точка Q(0; y; 0) лежить на осі Оу (рис. 1.10).
Для початку координат, і тільки для цієї точки, всі три
координати — нулі.
Зображають прямокутну декартову систему координат
Охуz зазвичай так, як показано на рис. 1.11 або 1.12. При
таких зображеннях координатна площина Оху уявляєть-
ся розміщеною горизонтально, а вісь Оz — вертикально. Проте при розв’язуванні

конкретних задач з допомогою координат система координат може орієнтуватися й
по-іншому, оскільки тоді її «прив’язують» до заданих в умові фігур.
Задачі і вправи
1°. На яких відстанях від координатних площин і координатних осей перебуває точка
М(–1; 3; 4)?
2°. Визначте координати ортогональних проекцій точки Р(4; –3; 2) на координатні осі та ко-
ординатні площини.
3°. Задано зображення прямокутної декартової системи координат
Охуz разом з одиничними відрізками на осях координат, відкла-
деними від початку О. Побудуйте зображення заданих точок за
їхніми координатами у цій системі: А(0; 3; 0), В(2; 1; 0), С(–1; 0; 3),
D(2; 4; 3), Е(–1; –3; 5), F(2; – 4; –3).
4. Для точок А, В, С задані зображення їхніх ортогональних проекцій
А1, В1, С1 на координатну площину Оху (рис. 1.13). Побудуйте
зображення координатних паралелепіпедів та вкажіть деякі з
координатних ламаних для точок А, В, С.
5. Точки А(0; 0; 0), В(–2; 0; 0), С(0; 3; 0) і D(0; 0; –1) — вершини
прямокутного паралелепіпеда. Визначте координати решти його
вершин.
6. Визначте координати точок, що симетричні точці G(2; 1; –3) від-
носно всіх координатних площин, усіх координатних осей, а також
відносно початку координат.
7. Система координат Oxyz «прив’язана» до одиничного куба так,
як показано на рис. 1.14. Визначте координати вершин куба в цій
системі.
8*. Точки А(1; 0; 0) і В(–1; 0; 0) є вершинами правильного тетраедра
РАВС, основа АВС якого лежить у площині Оху. Визначте коор-
динати вершин С і Р.
1.2. Формула для відстані між двома точками

Відстань є одним із фундаментальних понять геометрії. Тому однією з найпер-
ших задач, які вирішуються при закладанні основ векторно-координатного методу,
є з’ясування формули для визначення відстані між двома точками за їхніми коор-
динатами.
Нехай точки А і В задані своїми координатами: А(х1; у1; z1), В(х2; у2; z2). Знайдемо
відстань АВ за цими даними.
Припустимо спочатку, що відрізок АВ не паралельний
осі Oz і не належить їй (рис. 1.15). Тоді ортогональні
проекції А1, В1 точок А, В на площину Оху не збігати-
муться. Нам уже відомо, що в системі координат Оху
точки А1, В1 мають відповідно координати (х1; у1) та
(х2; у2). З планіметрії ж відомо, що відстань А1В1 дорівнює
(x2 - x 1)2 + (y2 - y 1)2 .
Проведемо у площині АВВ1 перпендикуляр АС на пря-
му ВВ1. Оскільки й А1В1 ⊥ ВВ1, то АС || A1B1. Крім цього,
АА1 || СВ1. Отже, АСВ1А1 — прямокутник. Звідси АС =
= А1В1, а В1С = А1А. З останньої рівності випливає, що
точки А і С мають однакові треті координати — z1. Точки
В і С різняться тільки третіми координатами. Тому
BC = |z2 – z1|. Тоді з ∆ACB, за теоремою Піфагора:
AB = AC2 + BC2 == (x2 - x 1)2 + (y2 - y 1)2 + (z2 - z 1)2 .
Якщо ж відрізок АВ буде паралельним осі Оz (рис. 1.16)
або лежатиме на ній, то його довжина дорівнюватиме
|z2 – z1|. Такий самий результат дає і знайдена вище фор-
мула, оскільки в цьому випадку х 2 = х 1, у 2 = у 1, а
(z2 - z 1)2 = |z2 – z1|. Таким чином, завжди відстань
між точками А(х1; у1; z1) і В(х2; у2; z2) обчислюється
за формулою:
AB = (x2 - x 1)2 + (y2 - y 1)2 + (z2 - z 1)2 .
Задача 1 . На координатній площині Oyz знайти точку, рівновіддалену від трьох

точок А(3; 1; 2), В(4; 2; –2) і С(0; 5; 1).
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай шукана точка D має координати (0; y; z). Тоді:
AD2 = (0 – 3)2 + (у – 1)2 + (z – 2)2 = y2 + z2 – 2y – 4z + 14;
BD2 = (0 – 4)2 + (у – 2)2 + (z + 2)2 = y2 + z2 – 4y + 4z + 24;
CD2 = (0 – 0)2 + (у – 5)2 + (z – 1)2 = y2 + z2 – 10y – 2z + 26.
Прирівнявши першу з цих величин до другої і третьої, матимемо два рівняння

для визначення у та z:
2y – 8z = 10; 8y – 2z = 12.
Звідси y = 19
15
14
15 15 15(
, а z = - . Отже, шукана точка D 0; 19 ; - 14 .  )
Застосування навіть однієї формули для відстані між двома точками дає змогу
розв’язувати методом координат непрості задачі з класичним геометричним
змістом. Розглянемо два приклади.
З а д ач а 2. На трьох попарно мимобіжних ребрах куба знайти по точці, для

яких сума квадратів взаємних відстаней була б мінімальною.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай ABCDA1B1C1D1 — заданий куб;
Р, Q, R — деякі точки на його попарно мимобіжних ребрах
АА1, CD, B1C1 відповідно (рис. 1.17). Розмістимо систему
координат Oxyz так, щоб її початок О збігався з вершиною
А куба, а осі Ох, Оу і Оz містили його ребра AD, AB
та АА1. Позначимо відстані АР, DQ та B1R через р, q,
r відповідно. Тоді, якщо ребро куба дорівнює а, то точ-
ки Р, Q, R матимуть координати: Р(0; 0; р), Q(a; q; 0),
R(r; a; a). Отже, відповідно до формули для відстані
між двома точками, для суми квадратів взаємних відстаней
між точками P, Q, R матимемо: PQ2 + QR2 + PR2 =
= a2 + q2 + р2 + (r – a)2 + (a – q)2 + a2 + r2 + a2 +
+ (a – p)2 = 2(p2 + q2 + r2 – ap – aq – ar + 3a2) =
 22 22 22
= 22pp--  ++qq--  ++rr--  ++ aa2 2. .
aa aa aa 99
 22  22  22 44 
Зрозуміло, що найменшого значення ця сума набуватиме тоді, коли невід’ємні вели-
2 2 2
чини  p -  ,  q -  та  r - a  дорівнюватимуть нулю, тобто при p = q = r = a . А
a a
 
 2  2  2 2
це відповідає тій ситуації, коли точки P, Q, R є серединами відповідних їм ребер
куба. 
З а д ач а 3 . Основою чотирикутної піраміди PABCD є ромб зі стороною а і кутом А, що

дорівнює 60°. Довести, що коли РА = а, то РС2 = РВ2 + PD2.
Р о з в ’ я з а н н я . Початок О системи координат Oxyz сумістимо з точкою перетину
діагоналей основи піраміди, а осі Ох та Оу направимо по цих діагоналях (рис. 1.18).
a 3 a
Оскільки ∠АОВ = 90°, то з ∆AOB: ОА = АВ cos 30° = ; ОВ = АВ sin 30° = . Тому
2 2
 3a  
; 0; 0  ; B  0; ; 0  ;
a
координати вершин основи піраміди будуть такими: A 
 2   2 
 
; 0; 0  ; D  0; - ; 0  . Координати вершини
3a a
C-
 2   2 
Р позначимо через (x; y; z). Тоді матимемо:
2
 a 3
PA2 =  x -  +y +z ;
2 2
 2 
2
PB2 = x2 +  y -  + z2 ;
a
 2
2
 a 3
PC2 =  x +  +y +z ;
2 2
 2 
2
PD2 = x2 +  y +  + z2 .
a
 2
З рівності РА2 = а2 матимемо:
2
 3 
x - a  + y 2 + z2 = a 2 ,
 2 
звідси
a2
x2 + y2 + z2 = ax 3 +. (*)
4
3a2
Далі знаходимо: PC2 – PB2 – PD2 = х2 + ax 3 + + y2 + z2 – x2 – y2 + ay –
4
a2 a2  a2 
– – z2 – x2 – y2 – ay – – z2 =  ax 3 +  - (x + y + z ).
2 2 2
4 4  4 
Відповідно до рівності (*), значення останнього виразу дорівнює нулю. Отже,
РС2 – РВ2 – PD2 = 0. Звідси РС2 = РВ2 + PD2, що й треба було довести. 
9°. Доведіть, що відстань від початку координат до точки М(х; у; z) дорівнює x2 + y 2 + z2 .

10°. Яка з точок А(–3; 4; 5) чи В(2; 3; 6) знаходиться ближче до початку координат?
11°. Доведіть, що трикутник із вершинами А(1; 2; 3), В(2; 3; 1) і С(3; 1; 2) — рівносторонній, і
визначте його периметр.
12°. Визначте довжини проекцій відрізка АВ на координатні площини, якщо координати його
кінців такі: А(–1; 3; 2), В(5; – 6; 4).
13. На осі ординат знайдіть точку, рівновіддалену від точок А(4; –1; 3) і В(1; 3; 0).
14. У координатній площині Оху знайдіть точку, рівновіддалену від точок А(0; 1; –1), В(–1; 0; 1),
С(0; –1; 0).
15. Знайдіть точки, віддалені від площини Oyz на відстань 2 та рівновіддалені від точок
А(1; 0; 0), В(0; 1; 0) і С(0; 0; 1).
16. Доведіть, що трикутник з вершинами А(3; –1; 2), В(0; – 4; 2) і С(–3; 2; 1) — рівнобедре-
ний.
17. Доведіть, що трикутник з вершинами А(3; –1; 6), В(–1; 7; –2) і С(1; –3; 2) — прямокутний.
18. Визначте, чи має трикутник з вершинами А(4; –1; 4), В(0; 7; – 4) і С(3; 1; –2) тупий кут.
19. Доведіть, що всі внутрішні кути трикутника з вершинами А(3; –2; 5), В(–2; 1; –3)
і С(5; 1; –1) — гострі.
20. Визначте координати точки, сума квадратів відстаней від якої до точок з координатами
(1; 2; 4), (4; 5; 1) та (7; 2; 1) є найменшою з усіх можливих.
21*. У кубі з ребром а проведено діагональ і мимобіжну з нею діагональ бічної грані. На якій
відстані від верхньої грані куба міститься паралельний їй відрізок завдовжки b, кінці
якого лежать на вказаних діагоналях?
1.3. Координати середини відрізка

Нехай А(х1; y1; z1) і B(х2; y2; z2) — дві довільні точки
простору. Виразимо координати (х; y; z) середини С від-
різка АВ через координати його кінців (рис. 1.19). Для
цього спроектуємо точки А, В, С ортогонально на площину
Оху. Тоді, відповідно до означення координат, проекції А1,
В1, С1 цих точок на координатній площині Оху матимуть
координати: А1(х1; y1), B1(х2; y2), С1(х; у). А відповідно до
властивостей паралельного проектування, точка С1 буде
серединою відрізка А1В1. З планіметрії відомо, що на пло-
щині Оху координати середини С1 відрізка А1В1 виража-
ються через координати його кінців за формулами:
x 1 + x2 y 1 + y2
x= ; y= .
2 2
Легко переконатися у тому, що ці формули будуть іс-
тинними і в тому разі, коли відрізок АВ буде паралельним
осі Оz і, отже, точки А, В. С спроектуються на площину
Оху в одну точку, отже, запропоноване виведення буде
неприйнятним (рис. 1.20). Справді, тоді х = х1, а у = у1.
Це ж саме ми дістанемо й за формулами, якщо підставимо
в них х2 = х1, у2 = у1.
Формулу для z знаходимо аналогічно, тобто для цього
точки А, В, С проектуємо на координатну площину Охz
або Оуz. Дістанемо:
z 1 + z2
z= .
2
Отже, шукані формули для середини відрізка мають вигляд:
x 1 + x2 y 1 + y2 z 1 + z2
x= ; y= ; z= .
2 2 2
Задача . Відомі координати трьох вершин паралелограма ABCD: А(–7; 3; 4),

В(1; –2; 3), C(3; –5; –2). Визначити координати четвертої вершини D, а також
довжини його сторін.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай точка D має координати (х; y; z),
а Q — точка перетину діагоналей паралелограма (рис. 1.21).
Відомо, що у паралелограмі діагоналі точкою перетину ділять-
ся навпіл. Тому точка Q є серединою кожного з відрізків АС
і ВD. Звідси, за формулами для координат середини відрізка,
маємо:
-7 + 3 = 1 + x ; 3 - 5 = -2 + y ; 4 - 2 = 3 + z .
2 2 2 2 2 2
Розглядаючи ці рівності як рівняння з невідомими х, у, z,
легко знаходимо: х = –5, у = 0, z = –1. Отже, (–5; 0; –1) — шукані координати
точки D.
Залишається знайти довжини відрізків АВ і АD:
AB = (1 - (-7))2 + (-2 - 3)2 + (3 - 4)2 = 3 10 ;
AD = (-5 - (-7))2 + (0 - 3)2 + (-1 - 4)2 = 38. 
22. Вершини чотирикутника ABCD мають такі координати: А(3; –1; 2), B(–1; 3; 0), C(1; 0; –2),
D(5; – 4; 0). Доведіть, що цей чотирикутник — паралелограм.
23. Відомі координати трьох послідовних вершин паралелограма ABCD: А(–3; –2; 0), B(3; –3; 1)
і C(5; 0; 2). Визначте координати четвертої вершини D.
24. Кінцями відрізка є точки А(7; –3; 4) і В(6; 7; 8). Визначте координати точки М, симетричної
середині відрізка АВ відносно площини Оху.
25. Точка М(2; 6; 3) — середина відрізка АВ, кінець А якого лежить на осі Ох, а В — у площині
Oyz. Визначте координати точок А, В і довжину даного відрізка.
26. Доведіть, що чотирикутник ABCD з вершинами А(6; 7; 8), B(8; 2; 6), C(4; 3; 2) і D(2; 8; 4)
є ромбом.
27. Визначте довжину діагоналі АС паралелограма ABCD, якщо А(2; – 6; 0), B(– 4; 8; 2),
D(0; –12; 0).
28. Дано координати вершин трикутника АВС: А(–2; 0; 1), В(8; – 4; 9), С(–1; 2; 3). Визначте
довжину медіани, проведеної з вершини С.
29. Доведіть, що суми однойменних координат протилежних вершин паралелограма рівні
між собою.
30. Доведіть, що координати центра симетрії паралелограма дорівнюють середньому ариф-
метичному однойменних координат усіх його вершин.
31. Три вершини паралелограма знаходяться у точках (3; 1; 8), (4; 7; 1), (3; 5; – 8). Визначте
координати четвертої вершини.
32. Середини сторін трикутника знаходяться у точках з координатами (2; 5; 1), (1; 3; 4) і
(2; 0; 4). Визначте координати вершин трикутника.
1.4. Про задання фігур рівняннями

Кожна геометрична фігура визначається певною характеристичною властивістю
належних їй елементів, а в кінцевому підсумку — точок. Ця властивість визначає,
які з точок простору належать даній фігурі, а які їй не належать. Наприклад, ха-
рактеристичною властивістю сфери є те, що всі її точки перебувають на одній і тій
самій відстані від центра, а за характеристичну властивість площини можна взяти
рівновіддаленість її точок від двох певних точок простору. Якщо у просторі буде
введено систему координат, то з характеристичної властивості фігури випливатимуть
певні аналітичні співвідношення між координатами її точок. У тих випадках, коли
цими співвідношеннями є рівняння і їх задовольняють лише точки даної фігури, ці
співвідношення називають рівняннями фігури.
Отже, рівняння, або систему рівнянь, з трьома змінними х, у, z називають рів-
нянням фігури F, якщо виконуються дві такі умови: 1) координати (x; y; z) будь-
якої точки фігури F задовольняють дані співвідношення; 2) кожна точка простору,
координати (x; y; z) якої задовольняють ці співвідношення, належить фігурі F.
Метод координат у геометрії полягає в тому, щоб кожній заданій фігурі поставити
у відповідність її рівняння і на основі цього вивчення геометричних властивостей
фігури звести до аналізу цих аналітичних співвідношень. Розглядаються також і
обернені задачі, тобто за даними рівняннями встановлюються і вивчаються відповідні
їм геометричні образи (фігури).
Розглянемо перші приклади.
1. Сфера
Канонічне рівняння сфери
Поняття про сферу вам відомі зі вступу до стереоме-
трії, який ви вивчали у 9-му класі. Сферою називається
геометричне місце усіх точок простору, рівновіддалених
від деякої точки — центра сфери. Відрізок (і його до-
вжина), який сполучає центр сфери з довільною її точкою,
називається радіусом сфери.
Нехай сфера задана центром Q(x0; y0; z0) і радіусом R
(рис. 1.22). Позначимо через М(x; y; z) довільну її точку.
Характеристичною властивістю сфери є те, що всі її точки
віддалені від центра на довжину радіуса. І навпаки, всі
точки простору, які віддалені від центра сфери на до-
вжину її радіуса, належать цій сфері. Отже, належність
сфері точки М еквівалентна виконанню рівності:
QM = R. (1)
Виразимо довжину відрізка QM через координати його кінців за формулою від-

стані між двома точками: QM = (x - x0 )2 + (y - y0 )2 + (z - z0 )2 і підставимо це зна-
чення у характеристичну рівність (1):
(x - x0 )2 + (y - y0 )2 + (z - z0 )2 = R.
Оскільки права і ліва частини останньої рівності невід’ємні, то після піднесення
її до квадрата дістанемо рівносильне співвідношення:
(x - x0 )2 + (y - y0 )2 + (z - z0 )2 = R 2 . (2)
Це і є шукане рівняння сфери. Воно називається канонічним (дослівно —
«зразковим», «справжнім», «істинним») рівнянням. Якщо записане таке рівняння,
то за ним без жодних додаткових перетворень одразу визначаються центр і радіус
сфери. Наприклад, з рівняння (х – 4)2 + (у + 3)2 + z2 = 36 одразу визначаються
центр сфери Q(4; –3; 0) та її радіус R = 6.
Зокрема, при х0 = у0 = z0 = 0 з рівняння (2) маємо канонічне рівняння сфери з
центром у початку координат:
х2 + у2 + z2 = R2.
Зад ача 1 . Визначити координати центра сфери, що проходить через точки

А(0; 2; 4), В(0; –2; 6), С(2; 4; 8) і початок координат.
Р о з в ’ я з а н н я . Запишемо у загальних позначеннях канонічне рівняння шуканої
сфери:
(х – x0)2 + (у – y0)2 + (z – z0)2 = R2 —
і підставимо в нього замість х, у, z координати заданих точок. Дістанемо чотири
рівняння з чотирма невідомими х0, у0, z0, R:
 x02 + (2 - y0 )2 + (4 - z0 )2 = R 2 ,
 2
 x0 + (-2 - y0 ) + (6 - z0 ) = R ,
2 2 2

(2 - x0 ) + (4 - y0 ) + (8 - z0 ) = R ,
2 2 2 2
 x 2 + y 2 + z2 = R 2 .
 0 0 0
Якщо четверте рівняння цієї системи віднімемо почленно від кожного з перших
трьох, то матимемо систему трьох рівнянь з трьома невідомими х0, у0, z0, які якраз
і треба знайти:
-4y0 - 8z0 + 20 = 0,

4y0 - 12z0 + 40 = 0,
-4 x - 8y - 16z + 84 = 0.
 0 0 0
Якщо тепер додамо перші два рівняння, то одразу знайдемо: z0 = 3. Тоді просто зна-
ходиться, що у0 = –1, х0 = 11. Отже, центр сфери має координати (11; –1; 3). 
З а д ач а 2. У сферу вписано куб. Довести, що

сума квадратів відстаней від будь-якої точки сфери
до всіх вершин куба є сталою.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай О — центр сфери,
ABCDA1B1C1D1 — вписаний в неї куб (рис. 1.23).
Зрозуміло, що О — центр куба.
Сумістимо початок системи координат з точкою О, а осі
координат направимо перпендикулярно до граней куба. Тоді
якщо через а позначимо довжину половини ребра куба, то
його вершини матимуть координати (±а; ±а; ±а), де знаки
«+» чи «–» кожної з координат не залежать один від одного.
Радіус R сфери дорівнює відстані від точки О(0; 0; 0) до
будь-якої з вершин куба. Отже, за формулою для відстані
між двома точками, R = a2 + a2 + a2 = a 3. Тому рівняння
сфери має вигляд:
х2+ у2 + z2 = 3a2. (3)
Нехай М(х; у; z) — довільна точка сфери. Тоді сума квадратів відстаней від цієї
точки до всіх вершин куба дорівнюватиме сумі усіх восьми доданків вигляду (х  а)2 +
+ (у  а)2 + (z  а)2, тобто 8(x2 + y2 + z2) + 24a2. З урахуванням (3) значення знайденого
виразу дорівнює 48a2, тобто є сталим (не залежить від вибору точки М). Твердження
задачі доведено. 
Для тих, хто хоче знати більше

Загальне рівняння сфери
Зрозуміло, що сфера може визначатися і не канонічним рівнянням. Справді,
якщо в лівій частині канонічного рівняння (2) здійснити піднесення до квадратів
і звести подібні члени, то дістанемо рівняння:
х2 + у2 + z2 – 2х0х – 2у0у – 2z0z + х02 + у02 + z02 – R2 = 0, (4)
яке уже не є канонічним, але визначає, звичайно, ту саму сферу, що й канонічне
рівняння (2). У зв’язку з цим виникає природне запитання: за яких умов рівнянням
другого степеня з невідомими х, у, z визначається сфера і як за цих умов знайти її центр
та радіус?
З рівняння (4) відразу з’ясовуються дві необхідні умови.
1. Коефіцієнти біля квадратів змінних в даному рівнянні повинні бути рівними між
собою і не дорівнювати нулю. Справді, поділивши тоді на них обидві частини рівняння,
дістанемо, як і в рівнянні (4), одиничні коефіцієнти біля х2, у2, z2.
2. В загальному рівнянні не повинно бути членів з добутками невідомих, тобто коефі-
цієнти при одночленах ху, yz та xz мають дорівнювати нулю.
Таким чином, сфера може задаватися лише рівнянням вигляду:
х2 + у2 + z2 + aх + bу + cz + d = 0 (5)
(або рівнянням, утвореним з даного множенням обох частин на відмінне від нуля
число).
Для з’ясування достатніх умов перетворимо рівняння (5), застосовуючи відому про-
цедуру «виділення повних квадратів»:
 2 a2   2 b2   2 c 2  a2 b2 c 2
 x + ax +  +  y + by +  +  z + cz +  -- - - + d = 0.
 4   4  4 4 4 4
Або:
2 2 2
2 2 2
 x + a  +  y + b  +  z + c  = a + b + c - d. (6)
     
 2  2  2 4 4 4
Тепер видно, що для визначення загальним рівнянням (5) сфери необхідно і до-
a2 b2 c 2
статньо, аби величина D = + + - d була додатною. Тоді радіус цієї сфери
4 4 4
дорівнюватиме D, а її центр знаходитиметься в точці Q  - ; - ; -  . Якщо ж D
a b c
 2 2 2
дорівнюватиме нулю, то рівнянням (6), а отже, і рівнянням (5) визначатиметься одна-
єдина точка з координатами  - ; - ; -  . При D < 0 рівняння (5) визначатиме по-
a b c
 2 2 2
рожню множину.
Як приклад застосування цих відомостей розглянемо задачу,
яку вперше дослідив давньогрецький математик Аполлоній Перг-
ський (262 – бл. 190 рр. до н.е.).
За д ач а 3 ( З а д ача Ап оллон ія ). Дослідити геометричне

місце точок М простору, відношення відстаней від яких до
двох фіксованих точок F1, F2 стале і дорівнює λ.
Р о з в ’ я з а н н я . У випадку, коли λ = 1, задача елементарна:
легко довести, що тоді шуканим геометричним місцем точок є
площина, яка проходить через середину відрізка F1F2 і перпен-
дикулярна до нього. Тому вважатимемо, що λ ≠ 1.
Уведемо систему координат Oxyz так, щоб вісь Оу проходила
по відрізку F1F2, а початок координат збігався з його серединою Аполлоній Пергський
(рис. 1.24). Масштаб вимірювання виберемо таким, щоб
відрізки ОF1 і ОF2 були одиничними. Тоді точки F1, F2
матимуть координати (0; –1; 0), (0; 1; 0) відповідно.
Нехай М(x; y; z) — довільна точка шуканого гео-
метричного місця точок. Тоді його характеристична
властивість МF1 : МF2 = λ буде еквівалентною такій
рівності:
x2 + (y + 1)2 + z2 : x2 + (y - 1)2 + z2 = λ.
Або:
x2 + (y + 1)2 + z2 = λ2(x2 + (y – 1)2 + z2).
Після елементарних алгебраїчних перетворень, зо-
крема виділення повних квадратів, матимемо:
2
 λ2 + 1  4λ 2
x2 +  y - 2  +z = 2
2
.
 λ - 1 (λ - 1)2
 λ2 + 1  2λ
А це — рівняння сфери з центром Q  0; 2 ; 0  і радіусом R = 2 . Отже, шука-
 λ -1  λ -1
ним геометричним місцем точок є сфера. Її називають сферою Аполлонія. 
2. Площини, що перпендикулярні до координатних площин

Нехай площина α перпендикулярна до координатної
площини Оху. Позначимо через а пряму перетину цих
площин (рис. 1.25). Нехай у площині Оху пряма а за-
дається загальним рівнянням Ах + Ву + C = 0.
Характеристичною властивістю площини α є те, що
разом з кожною своєю точкою М(x; y; z) вона містить
пряму ММ1, перпендикулярну до площини Оху, а отже,
і точку М1 — точку перетину прямої ММ1 з прямою а.
Навпаки, для кожної точки М1 ∈ а всі точки прямої
ММ1, яка перпендикулярна до площини Оху, належать
площині α. Точка М1 є ортогональною проекцією точки
М на площину Оху, тому в системі координат Оху має
координати (х; у). З огляду на усе це можна стверджувати, що точка М(х; у; z) на-
лежить площині α тоді і тільки тоді, коли точка М1 з координатами (х; у) у площині
Оху належить прямій а, тобто коли справджується рівність:
Ах + Ву + C = 0. (1)
Отже, рівняння (1) і є рівнянням площини α.
Якщо в рівнянні (1) коефіцієнт С = 0, то пряма а про-
ходить через початок координат О, а площина α, отже,
містить вісь Oz (рис. 1.26). Навпаки, якщо Oz ⊂ α, то
пряма а містить точку О і тому С = 0. Таким чином,
площина α містить пряму Oz тоді і тільки тоді, коли її
рівняння має вигляд:
Ах + Ву = 0. (2)
Якщо в рівнянні (1) В = 0, то, позначивши сталу вели-
чину - C через х0, зведемо його до вигляду:
A
х = х0. (3)
У площині Оху таким рівнянням визначається пряма а,
що перетинає вісь Ох в точці з абсцисою х0 і паралельна
осі Оу (рис. 1.27). Отже, площина α в цьому випадку буде паралельною площині
Oyz (при х0 ≠ 0) або збігатиметься з нею (при х0 = 0).
Аналогічно, якщо в рівнянні (1) А = 0, то рівняння площини α зведеться до ви-

гляду:
у = у0, (4)
де у0 — деяка константа, а сама ця площина буде паралельною площині Oxz (при
у0 ≠ 0) (рис. 1.28) або збігатиметься з нею (при у0 = 0).
Аналогічні міркування ведуть до висновку, що площини, які перпендикулярні до

координатної площини Oyz (рис. 1.29), визначаються рівняннями вигляду:
А1у + В1z + C1 = 0, (5)
а площини, які перпендикулярні до координатної площини Oхz (рис. 1.30), —
рівняннями вигляду:
А2x + В2z + C2 = 0. (6)
Якщо в рівняннях (5)-(6) С1 = 0, С2 = 0, то визначені ними площини проходять
через осі координат Ох та Оу відповідно.
Рівнянням вигляду
z = z0 (7)
при z0 ≠ 0 визначається площина, яка перетинає вісь Oz в точці з аплікатою z0 і
паралельна координатній площині Оху (рис. 1.31). Рівнянням z = 0 визначається
сама площина Оху.
3. Прямі циліндричні поверхні

Циліндричною поверхнею називається геометричне місце прямих (твірних по-
верхні), які паралельні між собою і перетинають одну й ту саму лінію (напрямну
поверхні). Якщо напрямна лінія плоска, а твірні перпендикулярні до її площини,
то така поверхня називається прямою циліндричною поверхнею. На рис. 1.32
зображено пряму циліндричну поверхню з напрямною γ.
Очевидно, пряму циліндричну поверхню дістанемо,
якщо у відомому вже вам циліндрі кожну твірну (відрізок
з кінцями на колах основ, паралельний осі циліндра) замі-
нимо на пряму, яка її містить. Така циліндрична поверхня
називається прямою круговою.
Нехай напрямна лінія γ прямої циліндричної поверхні
лежить у координатній площині Оху (див. рис. 1.32) і
визначається в ній рівнянням F(x; y) = 0. Рівняння цієї
поверхні знайдемо аналогічно до того, як вище було зна-
йдено рівняння площини, перпендикулярної до координатної
площини Оху.
Характеристичною властивістю даної циліндричної по-
верхні є те, що разом з кожною своєю точкою М(x; y; z)
вона містить і твірну ММ1, перпендикулярну до площини
Оху, де М1 — відповідна точка напрямної γ. Навпаки, для
кожної точки М1 напрямної γ всі точки прямої ММ1, що перпендикулярна до площини Оху,
належать даній поверхні. Точка М1 є ортогональною проекцією точки М на площину Оху,
а тому в системі координат Оху має координати (х; у). Таким чином, точка М(x; y; z)
належить даній циліндричній поверхні тоді і тільки тоді, коли точка М1 з координатами
(х; у) у площині Оху належить лінії γ, тобто коли виконується рівність:
F(x; y) = 0.
Отже, це і є шукане рівняння даної циліндричної поверхні.
Аналогічні міркування ведуть до висновку, що рівняннями вигляду
F(y; z) = 0 та F(x; z) = 0
визначаються прямі циліндричні поверхні, напрямні лінії яких у координатних площинах
Oyz та Oxz мають відповідно рівняння F(y; z) = 0 та F(x; z) = 0.
З а у в а ж е ння. Розглянуті приклади площин і циліндричних поверхонь показують,
що інколи фігури у просторі визначаються такими рівняннями, які містять не всі змін-
ні x, y, z. Нічого незвичайного і жодної суперечності в цьому немає. Адже з погляду
алгебри це означає всього лишень, що числові коефіцієнти при відповідних змінних
у цих рівняннях дорівнюють нулю. Наприклад, рівняння прямої кругової циліндричної
поверхні, напрямною якої є одиничне коло, розміщене у площині Оху, можна записати
і так:
х2 + у2 = 1,
і так:
1 ⋅ х2 + 1 ⋅ у2 + 0 ⋅ z2 = 1.
При цьому в друге рівняння вже входять усі три змінні.
З аналогічною ситуацією ви вже стикалися в планіметрії: рівняння х = а та y = b

теж містять не всі змінні, однак на площині вони визначають прямі, які перпендику-
лярні до координатних осей.
4. Задання перерізу фігур

Якщо дві фігури F1 i F2 задані певними аналітичними співвідношеннями
(рівняннями чи нерівностями), то переріз (або перетин) F = F1 ∩ F2 цих
фігур визначається системою з даних аналітичних співвідношень. Це ви-
пливає з того, що до перетину F1 ∩ F2 належать ті і тільки ті з точок кожної з
фігур F1 та F2, які є спільними для них. Отже, координати цих спільних точок
повинні задовольняти кожне зі співвідношень, що характеризують фігури F1 і F2, тобто
їхню систему.
Наприклад, коло, по якому сфера х2 + у2 + z2 = = R2 перетинається з площиною z = h
(якщо воно існує), визначається системою рівнянь:
 x + y + z = R ,
2 2 2 2
 (1)
z = h,
а пряма перетину двох площин х + 2у – 1 = 0 та х – у – 4 = 0 — системою:
 x + 2y - 1 = 0,
 (2)
 x - y - 4 = 0.
Нехай фігури F1 і F2 визначаються деякими рівняннями, а їхній переріз F — системою
цих рівнянь. Якщо з даною системою здійснити які-небудь рівносильні перетворення, на-
приклад, замість одного з рівнянь записати суму чи різницю рівнянь системи, або одне з
невідомих визначити з одного рівняння і підставити в інше тощо, то в результаті знайдеться
інша система, якою визначатиметься та сама фігура F. Однак окремо взятими рівняннями
нової системи зазвичай визначатимуться фігури, уже від-
мінні від фігур F′1 та F′2. Тому для дослідження фігури F
за її системою намагаються провести такі перетворення
рівнянь системи, у результаті яких відповідні їм нові гео-
метричні образи F′1, F′2 стають якомога простішими або
принаймні легко розпізнаються.
Наприклад, пряма а, що задається системою (2), є
прямою перетину площин α1 і α2, які перпендикулярні
до координатної площини Оху. Ці площини перетинають
площину Оху по прямих a1 та a2, рівняннями яких у цій
площині є рівняння даної системи (рис. 1.33). Якщо ж
друге рівняння помножити на 2 і додати до першого,
то матимемо: 3х – 9 = 0, або х = 3. Віднявши потім
від першого рівняння друге, матимемо: 3у + 3 = 0, або
у = –1. Отже, пряму а можна задати і значно простішою
системою рівнянь:
 x = 3,

y = -1.
З цієї системи нові фігури — площини a′1 та a′2, а отже, і
їхній переріз a — розпізнаються легше (рис. 1.34).
Аналогічно до цього, якщо значення z = h з другого рів-
няння системи (1) підставити в перше, то замість системи
(1) матимемо систему:
 x2 + y2 = R 2 - h2 ,

z = h.
Отже, коло k, яке початково визначалося як переріз
сфери x2 + y2 + z2 = R2 площиною z = h, тепер уже ви-
значатиметься як переріз цією самою площиною прямої
кругової циліндричної поверхні з рівнянням x2 + y2 =
= R2 – h2 (рис. 1.35). Це нове задання має ту перевагу,
що з нього відразу встановлюється рівняння проекції
k0 лінії k на площину Оху в системі координат Оху.
Зі сказаного у попередньому пункті випливає, що це
рівняння збігається з рівнянням самої циліндричної
поверхні. А оскільки лінія k рівна лінії k0, то таким
чином дослідження просторової лінії k звелося до
дослідження рівної їй лінії k0 у площині Оху. З огля-
ду на це, рівняння лінії k0 навіть можна вважати
рівнянням лінії k.
Взагалі, якщо лінія γ є перерізом поверхні, що
визначається рівнянням F(x; y; z) = 0, з площиною
z = h, тобто задається системою:
F(x; y; z) = 0,

z = h,
то, підставивши значення z = h з другого рівняння у перше, дістанемо нове задання
лінії γ:
F(x; y; h) = 0,

z = h,
в якому F(x; y; h) = 0 — уже рівняння циліндричної поверхні, твірні якої перпендикулярні
до площини Оху. Тому рівнянням F(x; y; h) = 0 у площині Оху визначатиметься лінія
γ0, що рівна лінії γ.
Аналогічні висновки стосуються також і перерізів поверхні F(x; y; z) = 0 площинами
x = h та y = h. Цим часто користуються для дослідження самої поверхні F(x; y; z) = 0.
А саме, уявлення про форму цієї поверхні складають на основі вивчення її перерізів пло-
щинами x = h, y = h і z = h, які паралельні координатним площинам.
Розглянемо приклад. Нехай маємо поверхню, що задається рівнянням:

2
x2 y z2
2
+ 2 + 2 = 1, (∗)
a b c
де а, b, c — деякі сталі додатні числа.
Перетнувши цю поверхню площинами z = h при різних h, дістанемо у перерізі серію
ліній, рівних лініям:
2
x2 y c 2 - h2
2
+ 2 = , (∗∗)
a b c2
які розміщені у площині Оху. Якщо c – h > 0, то рівняння цих ліній можна звести до
2 2
2
x2 y a2 (c2 - h2 ) b2 (c2 - h2 )
вигляду: 2 + 2 = 1, де a12 = , а b 1
2
= . Лінії, що задаються такими
a1 b1 c2 c2
рівняннями, називаються еліпсами. Отже, при c2 – h2 > 0, тобто при |h| < c, шукані
лінії — еліпси.
При |h| = c рівняння (∗∗) набуде вигляду:
2
x2 y
2
+ 2 = 0.
a b
Його задовольняють лише значення х = у = 0. Отже, в цьому випадку в перетині мати-
мемо дві точки (0; 0; с) та (0; 0; –с) — точки перетину даної поверхні з віссю Oz. При
|h| > c у правій частині рівняння (∗∗) матимемо від’ємне число. Отже, тоді не існуватиме
жодних значень х, у, які задовольнятимуть це рівняння. Тому відповідні площини z = h
не перетинатимуть даної поверхні.
Аналогічних висновків дійдемо і стосовно
перерізів поверхні площинами x = h та y = h.
Усі ці перерізи також є еліпсами (у граничних
випадках — точками). Через це дана поверхня
називається еліпсоїдом; її форма має яйцепо-
дібний вигляд (рис. 1.36).
Якщо два з трьох параметрів а, b, с рівні
між собою, то еліпсоїд є фігурою обертання
і тому називається еліпсоїдом обертання.
Справді, якщо, наприклад, a = b, то рівняння
(∗∗) перерізів даної поверхні площинами z = h
матимуть вигляд:
a2 (c2 - h2 )
x2 + y 2 = .
b2
При |h| < c це — кола з центрами на осі Oz. А оскільки площини цих кіл перпендикулярні
до осі Oz, то це й означає, що дана поверхня є поверхнею обертання з віссю Oz.
Якщо всі три параметри a, b, c будуть рівними між собою, то всі розглянуті плоскі
перерізи будуть колами, а саме рівняння поверхні матиме вигляд:
x2 + y2 + z2 = R2.
Отже, це буде сфера.
У загальному випадку лінія у просторі може задаватися як переріз двох поверхонь,

тобто системою рівнянь вигляду:
F1 (x, y, z) = 0,

F2 (x, y, z) = 0.
Знову-таки шляхом алгебраїчних перетворень цієї системи можна дістати задання тієї
самої лінії у вигляді перерізу інших поверхонь. Зрозуміло, що при цьому намагаються
знайти якомога простіші поверхні.
Дослідимо, для прикладу, лінію перетину двох прямих
кругових циліндричних поверхонь з рівними радіусами
напрямних кіл (завдовжки R), осі яких перетинаються під
прямим кутом. Якщо систему координат Oxyz розмістити
так, щоб осі Ох та Оу збігалися з осями даних поверхонь
(рис. 1.37), то рівняння цих поверхонь матимуть вигляд:
x2 + z2 = R2 та у2 + z2 = R2. Отже, лінія їхнього перетину
визначатиметься системою:
 x2 + z2 = R 2 ,
 2
y + z = R .
2 2
Якщо від першого рівняння віднімемо друге, то мати-

мемо таке задання цієї лінії:
 x + z = R ,
2 2 2

(x - y)(x + y) = 0.
Друге рівняння знайденої нової системи еквівалентне сукупності двох рівнянь: х – у = 0
та х + у = 0. Кожним із цих рівнянь задається певна площина, яка перпендикулярна до
площини Оху. Отже, лінія перетину заданих циліндричних поверхонь розпадається на дві
лінії, по яких ці площини перетинаються з циліндричною поверхнею x2 + z2 = R2. У §12
буде доведено, що такі лінії є еліпсами.
33°. Складіть рівняння сфери, що проходить через початок координат і має центр у точці
C(4; – 4; –2).
34°. Складіть рівняння сфер, радіусами яких слугує відрізок PQ, якщо Р(–1; 2; 1),
a Q(0; 3; 2).
35°. Напишіть рівняння сфери з радіусом 3, що дотикається до площини Оху в точці
(1; 2; 0).
36. Напишіть рівняння сфери, описаної навколо тетраедра з вершинами О(0; 0; 0), А(2; 0; 0),
В(0; 5; 0), С(0; 0; 3).
37. Визначте довжину хорди, яка вирізається сферою (x + 2)2 + (y – 1)2 + (z + 3)2 = 16 на осі
аплікат.
38. Знайдіть множину всіх таких точок М(x; y; z), для яких АМ = 2ВМ, якщо А(0; 1; 0), а
В(–2; 0; 1).
39. Знайдіть множину таких точок М(x; y; z) простору, для яких сума квадратів відстаней до
точок А(3; 4; 0) і В(1; 2; 3) дорівнює 39.
40. Яка фігура визначається рівнянням x2 + y2 + z2 = 9, за умови: а) х = 0; б) х = 1; в) х = –2;
г) х = 3; ґ) z = – 4; д) |y| = 2; е) х2 + у2 = 4; є) z = х2 + у2?
41*. Складіть рівняння сфери, що проходить через точку Р(0; –3; 1) і перетинає площину Оху
по колу з рівнянням x2 + y 2 = 16.
42. У сферу з радіусом R вписано два куби. Визначте суму квадратів відстаней від усіх
вершин одного куба до всіх вершин іншого.
43. Доведіть, що сума квадратів відстаней від будь-якої точки сфери, вписаної у куб, до всіх
вершин куба, — величина стала. Визначте цю величину, якщо ребро куба дорівнює а.
44*. Правильний тетраедр вписано у сферу. Доведіть, що сума квадратів відстаней від будь-
якої точки сфери до вершин тетраедра — стала.
45*. Доведіть, що геометричним місцем точок, сума квадратів відстаней від яких до всіх
вершин октаедра з ребром 1, дорівнює 6, є описана навколо октаедра сфера.
46*. Знайдіть геометричне місце точок, сума квадратів відстаней від яких до вершин пра-
вильної трикутної призми дорівнює 5, якщо всі ребра призми мають довжину 1.
47. З’ясуйте, яка поверхня визначається такими рівняннями:

а) x2 + y2 + z2 – 4x – 2y + 2z – 19 = 0;
б) 36x2 + 36y2 + 36z2 – 36x + 24y – 72z – 95 = 0;
в) x2 + y2 + z2 – 4x + 12y – 2z + 41 = 0;
г) x2 + y2 + z2 – 6x + 10 = 0.
48*. Для кожного значення а визначте множину точок, що визначається рівнянням:
а) х2 + 4х + у2 – 2у + z2 = a;
б) х2 + 2aх + у2 + z2 – 4z + 8 = 0.
49*. Визначте площу фігури, яка є перерізом двох куль (x – 3)2 + (y + 4)2 + z2 ≤ 132 та
(x – 3)2 + (y – 2)2 + (z – 8)2 ≤ 52.
50*. Методом січних площин, перпендикулярних до осей координат, дослідіть форму по-
верхонь за їхніми рівняннями:
2
x2 y z2
а) 2 + 2 - 2 = 1 (однопорожнинний гіперболоїд);
a b c
2
x2 y z2
б) 2 - 2 - 2 = 1 (двопорожнинний гіперболоїд).
a b c
 x + y - z = 4,
2 2 2
51*. Напишіть рівняння ортогональної проекції лінії  на координатну пло-
 x - y + z = 0
щину Oxy.
Сторінки історії
Про ідею методу координат у Декарта

Як ви вже знаєте, координати x, y, z точки M у прямокутній декартовій системі
координат називаються відповідно абсцисою, ординатою та аплікатою. В дослівному
перекладі з латини abscissus означає «відрізаний», «відокремлений», буквально «відрізок»;
оrdinatus — «розміщений за порядком», «упорядкований»; applicatus — «прикладений»,
«приєднаний». Історично спочатку виникли і тривалий час застосовувалися координати
на площині, і лише потім до них почали «приєднувати» третю просторову координату —
аплікату. Термін «координати» ввів німецький математик і філософ XVII ст. Готфрід
Вільгельм Лейбніц, утворивши його від назви однієї з координат — «ордината» — за
допомогою префікса co(n) ... — «спів...», «разом», підкресливши таким чином рівно-
правність усіх трьох координат.
Ідея застосування координат у математиці належить видатному французькому матема-
тику і філософу Рене Декарту (1596–1650). Аналізуючи віковічні труднощі, які заважали
суттєвому прогресу математики, Декарт дійшов висновку про необхідність збільшення
арсеналу плоских геометричних фігур за рахунок означення їх як геометричних місць
кінців «за порядком» розміщених паралельних відрізків, які він назвав «ординатами».
При цьому довільна точка M фігури характеризувалася
двома числами (x; y), одне з яких x — віддаленість кінця
Mx «ординати» MxM від початку O осі x, а друге y — до-
вжина MxM самої «ординати» (рис. 1.38). Таким чином, у
дослідженнях Декарта використовувалася лише одна вісь
Оx. Друга вісь Оy була відсутня, але якщо навіть і могла
уявлятися, то принаймні не обов’язково перпендикулярною
до осі Оx. Числові значення ординат у Декарта були лише
додатними.
Уведення координат дало змогу Декарту активно вико-
ристовувати алгебраїчний апарат (зокрема, рівняння) для
вивчення властивостей геометричних фігур, а також (що в його дослідженнях було навіть
чи не найголовнішим) застосовувати геометрію для розв’язування алгебраїчних рівнянь. Від
складного рівняння з невідомою x Декарт переходив до системи двох простіших рівнянь
з невідомими x та y, розв’язуючи яку графічним способом знаходив невідоме x.
Нововведення Декарта були настільки природними й ефективними, що ними й досі
визначається значна частина змісту математики. На честь Декарта найпоширеніша тепер
прямокутна система координат називається декартовою системою.
Ідея Декарта про можливий нахил «ординат» до осі абсцис реалізується тепер у косо-
кутних (або афінних) системах координат, що вивчаються у вищій математиці.
Ліворуч: Рене Декарт. Портрет Франсуа Хальса (ескіз). Національний музей західного і
східного мистецтва у Києві.
Праворуч: Рене Декарт. Портрет з натури художника ван Схоутена. Портрет призначався
для першого латинського видання «Геометрії» Декарта у 1649 р. Віршований додаток, складений
поетом Константіном Гюйґенсом, оповіщає: «Той, хто розкопав з огидних тіней темряви недосяжну
віками істину. Твій, Природо, проникливий жрець. — Так являється світові Картезій, щоб усяк
бачив того, про кого не мовчатиме жоден з прийдешніх віків». Ні підпис, ні сам портрет Декарту
не сподобалися. Вони були опубліковані лише після смерті ученого.
У центрі: Титульна сторінка першого видання трактату Рене Декарта «Міркування про метод,
щоб добре направляти свій розум і відшукувати істину в науках», однією з частин якого була
«Геометрія» (Лейден, 1637 р.). Чи здогадувався автор, які глибини науки розкопає цей трудівник,
що із заступом в руках взявся за перекопування усієї старої системи поглядів? Декартові координати
відкрили нову епоху в історії математики — епоху змінних величин та функцій.
Перевір себе
1. Опишіть будову прямокутної декартової системи координат у просторі. Як у цій

системі визначаються координати точки і як за координатами визначається точка?
Які назви мають координатні осі? Що таке координатні площини? Якою особливіс-
тю характеризуються точки, що належать: а) координатним осям; б) координатним
площинам?
2. Запишіть і виведіть формулу для відстані між двома точками у просторі через їхні
координати.
3. Що називається рівнянням геометричної фігури? Виведіть канонічне рівняння сфери.

4. Запишіть загальне рівняння сфери і опишіть спосіб зведення його до канонічного
вигляду.
5. Який вигляд можуть мати рівняння площин, перпендикулярних до координатних
площин?
6. Дайте означення прямих циліндричних поверхонь. Який загальний вигляд мають рів-
няння таких поверхонь, якщо їхні твірні перпендикулярні до координатних площин?
7. У який спосіб у методі координат задаються перерізи геометричних фігур? Наведіть

приклади.
8. Опишіть спосіб січних площин для дослідження поверхонь. Розгляньте приклад
еліпсоїда.
Завдання для контрольної роботи №1
1. а) Чи є точки А(1; 2; 3), В(2; 3; 4) і С(3; 4; 5) вершинами трикутника? Відповідь обґрунтуйте,

використовуючи формулу для відстані між двома точками.
б) Використовуючи формулу для відстані між двома точками, доведіть, що точки
А(1; –5; 3), В(5; –1; 7) і С(6; 0; 8) лежать на одній прямій.
2. а) На осі абсцис визначте точку, відстань від якої до точки А(–3; 4; 8) дорівнює 12.
б) На осі ординат визначте точку, рівновіддалену від точок А(1; –3; 7) і В(5; 7; –5).
3. Визначте зовнішній кут трикутника АВС при вершині А, якщо:
а) А(2; –1; –1), В(2; 2; – 4), С(3; –1; –2);
б) А(2; –2; –3), В(4; –2; –1), С(2; 2; 1).
3. Відомі координати вершин А, В і С паралелограма ABCD. Визначте координати верши-
ни D:
а) А(2; 1; 1), В(3; –1; 1), С(0; 2; –3);
б) А(3; 1; –1), В(2; –1; 1), С(–2; 0; 3).
4. Запишіть рівняння сфери, що проходить через задані точки:
а) А(1; 1; 1), В(1; –1; –1), С(–1; 1; 1), D(2; 0; 0);
б) L(0; 5; 12), M(4; –3; 12), N(12; – 4; –3), O(0; 0; 0).
5. З’ясуйте, яка поверхня визначається рівнянням:

а) x2 + y2 + z2 – 6x + 8y + 2z + 10 = 0;
б) x2 + y2 + z2 + 2x – 4y – 4 = 0.
§2. Вектори і координати
Для розширення можливостей координатного методу до його фундаменту долучається

векторне числення. За допомогою векторів надзвичайно ефективно описуються такі фун-
даментальні геометричні поняття, як напрям, кут, паралельність та перпендикулярність
геометричних образів. А введення поняття координат для векторів дає змогу зводити
операції з векторами до відповідних операцій з їхніми координатами. В результаті цього
створюється високоефективний векторно-координатний метод у геометрії.
Окрім застосувань у математиці, векторне числення має і велике приклад-
не значення, оскільки значна кількість фізичних величин, наприклад, сила,
переміщення, швидкість, прискорення, напруженість електричного поля тощо харак-
теризується не тільки абсолютною величиною, а й напрямом, — отже, ефективно
описується за допомогою векторів.
Вектори на площині вже вивчалися у курсі геометрії 9-го класу (у планіметрії). Значна
частина розглянутих там понять і властивостей може бути безпосередньо перенесена із
планіметрії у стереометрію. Але оскільки існують певні відмінності у викладі векторного
числення в різних підручниках, то нижче ці відомості подаються у повному обсязі, відпо-
відно до основних засад саме даного підручника. Природно, що водночас здійснюються
й розширення, які стосуються власне стереометрії.
2.1. Найперші поняття, пов’язані з векторами

Вектором у геометрії називають напрямлений відрізок, тобто відрізок, відносно
якого вказано, який з його кінців вважається першим — початком вектора, а який
другим — кінцем вектора.
У графічних ілюстраціях, на рисунках початок вектора зображається так, як це
прийнято для точок, а кінець вектора — напрямленою до нього стрілкою.
У тих випадках, коли важливо чітко вказати початок А і кінець В вектора, за-

стосовується позначення вигляду AB. А якщо така вказівка несуттєва, то застосо-
вуються простіші позначення — однією малою латинською літерою зі стрілкою
  
зверху, наприклад, a, b, c.
Для загальності розгляду до числа векторів долучають і граничні випадки, коли по-
чаток вектора збігається з його кінцем. Такі вектори, які з
геометричної точки зору є просто точками, називаються ну-
льовими векторами або нуль-векторами. Для нульових век-
 
торів поряд з позначеннями вигляду AA, BB, ... застосовують

ще й символ 0.
 
На рис. 2.1 зображено ненульові вектори a і PQ, а

також нульовий вектор DD.
Довжину вектора, тобто довжину відповідного напрямленого відрізка, називають

 
ще модулем вектора. Модуль вектора AB позначають або AB , або просто АВ.
 
Аналогічно модуль вектора a позначають або a , або просто а. Модуль нульового
 
вектора, звичайно, вважається рівним нулю: AA = 0 = 0.
Вектор, модуль якого дорівнює одиниці, називається одиничним. Одиничні век-
   
тори часто позначають символами e, i , j , k.
Вектори називаються колінеарними, якщо вони лежать на од-
ній прямій або на паралельних прямих. Нуль-вектор вважається
колінеарним з будь-яким іншим вектором. Відношення колінеар-
ності векторів позначають за допомогою того самого символу ||,
що й відношення паралельності прямих. Наприклад, на рис. 2.2:
  
AB  CD  a.
Оскільки дві прямі, що паралельні третій прямій, паралельні, то два ненульові
вектори, які колінеарні третьому ненульовому вектору, колінеарні між собою.
Це твердження є ознакою колінеарності векторів.
 
Ненульові вектори AB і CD називають-
ся однаково напрямленими, або співна-
прямленими (позначають так: AB ↑↑ CD),
якщо співнапрямленими є промені АВ і CD
(рис. 2.3). А якщо для ненульових векторів
 
EF і GK промені EF і GK протилежно
напрямлені (рис. 2.4), то й самі ці вектори
називаються протилежно напрямленими
 
(позначають так: EF ↑↓ GK ).
З урахуванням означення співнапрямлених і протилежно напрямлених променів
маємо такі характеристичні властивості співнапрямлених і протилежно напрямлених
 
векторів, що не лежать на одній прямій: співнапрямлені вектори AB і CD лежать
на паралельних прямих по один бік від прямої АС, що проходить через їхні початки,
 
а протилежно напрямлені вектори EF і GK — на паралельних прямих по різні боки
від прямої EG, що проходить через їхні початки.
Оскільки два промені, співнапрямлені з третім, співнапрямлені між собою, то й
два ненульових вектори, які співнапрямлені з третім ненульовим
вектором, співнапрямлені між собою. Це твердження є ознакою
співнапрямленості векторів. Нульовий вектор вважається співна-
прямленим із будь-яким іншим вектором. 

Протилежно напрямлені вектори a і b, які мають рівні модулі

(рис. 2.5), називають просто протилежними. Вектор b, що є проти-
§2. Вектори і координати 35
 
лежним до вектора a, позначають символом -a. Очевидно, що протилежним до
  
вектора AB є вектор BA . Очевидно, що для будь-яких точок А і В вектор BA є

протилежним до вектора AB .
Вектори називаються компланарними, якщо вони паралельні одній і тій самій
площині. Зрозуміло, що будь-які два вектори, а також будь-яка кількість векторів, що
лежать в одній площині, є компланарними. Нуль-вектор вважається компланарним
з будь-якими двома іншими векторами.
На рис. 2.6 зображено паралелепіпед ABCDA1B1C1D1.
Серед позначених тут векторів компланарними є вектори:
      
AB, BC, DB, D1A1, A1C1, A1B1, а також вектори: AA1,
    
A1C1 і AC1. Але, наприклад, вектори AA1, AB та AC1 не
компланарні.
  
Неважко довести, що коли серед трьох векторів a, b, c
хоча б два є колінеарними, то всі ці три вектори — компла-
  
нарні. Справді, якщо серед векторів a, b, c хоча б один
вектор — нульовий, то, за означенням,  усі три даних векто-
 
ри компланарні. Тому нехай ні a, ні b, ні c — не нульові.
   
Припустимо, що a  b (рис. 2.7). Тоді a і b паралельні
деякій прямій l. Пряму l завжди можна взяти такою, щоб

вона не перетиналася з прямою, що містить вектор c. Нехай
L — довільна точка прямої l. Проведемо через цю точку

пряму m  c. За ознакою паралельності прямої і площини,
площина α, що містить прямі l і т, буде паралельною усім
 
трьом заданим векторам a, b, c. Отже, ці вектори компла-
нарні. Твердження доведено.
Нагадаємо, що звичайні відрізки називаються рівними, якщо рівні їхні довжини.
Вектори ж називаються рівними, якщо вони мають рівні довжини і є співнапрямле-
ними. Рівність векторів записується з допомогою звичайного знака рівності, напри-
 
клад, a = b .
На рис. 2.8 зображено квадрат ABCD з проведеними діаго-
налями AC і BD та позначеною точкою М на стороні AD. Із
 
вказаних тут векторів рівними є лише вектори AB і DC. Для
них виконуються обидві умови, що характеризують рівність
векторів: вони рівні за довжиною і співнапрямлені. А ось векто-
 
ри AC і BD рівні за довжиною, але не співнапрямлені. Тому
 
вони не рівні. Не рівними є також вектори AM і AD, які спів-
напрямлені, але не рівні за довжиною.
Оскільки два звичайних відрізки, що рівні третьому відрізку, рівні між собою, а
два напрямлених відрізки, які співнапрямлені з третім, — співнапрямлені, то два
вектори, що рівні третьому вектору, рівні між собою. Цей факт можна розгля-
дати як ознаку рівності векторів.
Часто зручно користуватися і такими ознаками рівності ненульових векторів.
Те о р ема 2 .1 (ознаки рівності ненульових векторів).

 
а) Якщо для ненульових векторів AB і DC, що не лежать на одній прямій,
чотирикутник ABCD є паралелограмом (рис. 2.9), то дані вектори рівні між
 
собою. Навпаки, якщо ненульові вектори AB і DC не лежать на одній пря-
 
мій і AB = DC, то чотирикутник ABCD — паралелограм;
   
б) Якщо AB = DC, то AD = BC (рис. 2.10–2.11).
Д о в е д е н н я . а) Нехай ABCD — паралелограм. Це означає, що його протилеж-

ні сторони АВ і DС рівні і паралельні. Крім цього, вони лежать по один бік від пря-
 
мої AD. Отже, AB = DC.
 
Навпаки, якщо ненульові вектори AB і DC рівні, то відрізки АВ і DС — рівні,
паралельні і лежать по один бік від прямої AD. Отже, чотирикутник ABCD — пара-
лелограм, що й треба було довести.
   
б) З рівності AB = DC випливає, що АВ = DС і AB ↑↑ DC.
 
Отже, якщо вектори AB і DC не нульові і не лежать на од-
ній прямій (рис. 2.10), то чотирикутник ABCD — паралелограм.
 
Тоді, на основі другої частини твердження а), AD = BC.
 
Якщо ж вектори AB і DC не нульові, але лежать на одній
прямій (рис. 2.11), то побудуємо на відрізку АВ який-небудь
паралелограм ABC1D1, сторона АD1 якого дорівнює відрізку
АD (рис. 2.12). Потім уявімо, що цей паралелограм починає
неперервно деформуватися внаслідок обертання сторони АD1
навколо точки А — аж до злиття прямої АD1 з прямою АВ.
У кожному проміжному положенні, у тому числі і тоді, коли сторона D1C1 буде не-
 
скінченно близькою до прямої АВ, справджуватиметься рівність AD1 = BC1. Тому
 
вона збережеться і в граничному положенні. Отже, AD = BC, що й треба було до-
вести. Теорему доведено повністю.
При конкретних застосуваннях векторів часто доводиться відклада-

ти вектор від даної точки. Відкласти заданий вектор a від даної

точки А означає побудувати вектор AB з даним початком А, який

рівний вектору a (рис. 2.13).
Істинним є таке твердження: від будь-якої точки простору можна
відкласти вектор, рівний даному, і до того ж — тільки один.
 
Справді, нехай задано вектор a = MN і точку А. Існує єдиний промінь з початком
А, який співнапрямлений з променем MN, а на ньому — єдина точка В така, що

АВ = MN (рис. 2.14–2.15). Тоді, за означенням рівності векторів, вектор AB — шу-
каний.
Якщо колінеарні вектори відкласти від однієї точки А, то вони розмістяться на
одній прямій (рис. 2.16). Звідси і назва «колінеарні», що в дослівному перекладі
з латини означає «спільнолінійні», тобто «розміщені на одній прямій лінії».
Якщо ж від однієї точки А відкласти компланарні вектори (рис. 2.17), то вони роз-
містяться в одній площині. Звідси і назва «компланарні», що в дослівному перекладі
з латини означає «спільноплощинні», тобто «розміщені в одній площині».
З а у в а ж е н н я . Процедуру відкладання вектора від точки інколи називають пара-
лельним перенесенням вектора в дану точку. З огляду на це вектори, які вивчаються у
геометрії, називаються вільними векторами. На противагу цьому в застосуваннях век-
торів, наприклад, у фізиці, здебільшого розглядають зв’язні та ковзні вектори. Зв’язні
вектори мають лише одну точку відкладання, і тому їх зовсім не можна переносити в
інші точки. Ковзні вектори можна переносити лише вздовж однієї певної прямої. Теорія
зв’язних і ковзних векторів має свої особливості. Тому у фізичних застосуваннях вільних
векторів треба бути обережним, беручи з геометричної теорії лише те, що відповідає
фізичній суті проблеми.
52°. Чи можуть рівні вектори лежати на різних ребрах правильного тетраедра? А на різних ребрах
куба?
53°. Побудуйте зображення паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1, а також векторів, направлених по його
 
ребрах і рівних векторам: а) AB; б) BB1.

54°. Задано зображення паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1. Відкладіть вектор B1A від точок D і С1.
    
55°. ABCDA1B1C1D1 — паралелепіпед. Чи рівні вектори: а) D1A і C1B; б) AC і B1D1; в) A1B і

B1C ?
 
56°. Чи можуть вектори AB і BA бути рівними між собою?
57°. Точка В — середина відрізка АС, а точка С — середина відрізка BD. Чи рівні між собою векто-
   
ри: а) CA і DB; б) AB і DC ?
58°. Виміри прямокутного паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 такі: АВ = 9 см, AD = 8 см, АА1 = 12 см.
     
Визначте довжини векторів: а) DC, CB, DD1; б) DC1, DB, B1D.
59°. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. З’ясуйте:
     
1) чи колінеарні між собою такі вектори: а) AB і B1A1; б) AB і D1C1; в) BC1 і CD1;
2) чи співнапрямлені ці вектори;

3) які вектори, утворені ребрами паралелепіпеда: а) рівні вектору BA; б) протилежні вектору

D1A1.
60°. Чи істинними є такі твердження: а) будь-які два протилежно напрямлених вектори колінеарні;
б) будь-які два рівних вектори колінеарні; в) будь-які два співнапрямлених вектори рівні між
         
собою; г) якщо a ↑↓ b , а b ↑↓ c, то й a ↑↓ c; ґ) якщо a і b — не колінеарні, b і c — не
 
колінеарні, то й a і c — теж не колінеарні?
61°. Чи завжди будуть компланарними три вектори, що мають такі особливості взаємного роз-
міщення: а) лежать на паралельних прямих; б) лежать на прямих, що перетинаються в одній
точці; в) перпендикулярні до однієї і тієї самої прямої?
 
62°. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Чи компланарними є такі трійки векторів: а) AA1, BB1,
         
DD1; б) AB, AD, BB1; в) BB1, AC, D1D; г) AD, C1C, A1B1 ?
63. У правильній чотирикутній піраміді PABCD точка О — центр основи, а точки L, M, N — середи
 
ни бічних ребер РА, РВ, РС відповідно. Чи є компланарними такі трійки векторів: а) BC, PA,
            
PB; б) LM, AC, BO; в) AB, OC, MN; г) LN, PB, AD; ґ) LN, AC, PD ?
 
64. Точки А та С симетричні відносно точки О і, крім цього, AD = BC. Доведіть, що точки В і D
також симетричні відносно точки О.
2.2. Додавання і віднімання векторів

1. Означення і властивості операцій
Додавання двох векторів у просторі, як і на площи-
ні, здійснюється за так званим правилом трикутника.
 
Це правило полягає в наступному. Нехай a і b — до-
вільні вектори-доданки. Відкладемо від якої-небудь
 
точки А простору вектор AB, що рівний вектору a

(рис. 2.18), а потім від точки В — вектор BC, що
  
рівний вектору b. Тоді  вектор c = AC називається
  
сумою векторів a і b (це записується так: c = a + b ).
Звернемо особливу увагу на те, що внаслідок цього правила для будь-яких трьох
     
точок А, В і С сумою векторів AB і BC є вектор AC : AB + BC = AC.
Результат додавання двох векторів не залежить від
вибору точки А. Це означає, що коли взяти іншу точку
 
А1 і відкласти від неї вектор A1B1 = a, а потім від точки
 
В1 — вектор B1C1 = b , то в результаті цього знайдеться
 
вектор A1C1, що рівний вектору AC (рис. 2.19).
 
Справді, оскільки AB = A1B1, то, за відповідною
 
ознакою рівності векторів, AA1 = BB1. Аналогічно, з
   
рівності BC = B1C1 випливає рівність BB1 = CC1.
 
Отже, AA1 = CC1. А звідси, за тією самою ознакою,
 
AC = A1C1.
Назва «правило трикутника» пов’язана з тим, що при побудові суми векторів
 
a і b (див. рис. 2.18)
 справді утворюється деякий трикутник АВС. Щоправда, коли

вектори a і b  колінеарні, то трикутник АВС вироджується у відрізок. Тоді, якщо

вектори a і b співнапрямлені, то при утворенні суми їхні модулі додаються
(рис. 2.20), а якщо протилежно напрямлені — то віднімаються (рис. 2.21). Напрям
суми співнапрямлених векторів збігається з напрямом обох доданків, а напрям суми

протилежно напрямлених векторів — з напрямом того з доданків, який має більший
 
модуль. Сума протилежних векторів a і -a дорівнює нуль-вектору (рис. 2.22). До-
   
давання нуль-вектора не змінює жодного іншого доданка a : a + 0 = a (рис. 2.23).
Для додавання трьох і більше векторів застосовується
правило багатокутника. За цим правилом, перший вектор-

доданок a відкладається від довільної точки А простору, а
кожний наступний — від кінця попереднього (рис. 2.24). Тоді
вектор-сума має своїм початком початок А першого вектора-
доданка, а кінцем — кінець останнього.
Обґрунтування правила багатокутника дістаємо од-
разу, якщо у побудованому багатокутнику проведемо всі
діагоналі, що виходять із вершини А, і послідовно застосуємо правило трикутника
до кожного з утворених у такий спосіб трикутників.
Для операції додавання векторів виконуються дві фундаментальні властивості,
аналогічні до відповідних властивостей додавання чисел.
  
1) Сполучний, або асоціативний, закон. Для будь-яких трьох векторів a, b, c
простору виконується рівність:
     
(a + b ) + c = a + (b + c ).
 
2) Переставний, або комутативний, закон. Для будь-яких двох векторів a, b
простору виконується рівність:
   
a + b = b + a.
Д о в е д е н н я . 1) Відкладемо від довільної точки А
   
вектор AB = a, потім від точки В — вектор BC = b , а
 
від точки С — вектор CD = c (рис. 2.25). Тоді, відпо-
відно до правила трикутника, матимемо:
        
(a + b ) + c = (AB + BC) + CD = AC + CD = AD;
        
a + (b + c ) = AB + (BC + CD) = AB + BD = AD.
     
Отже, (a + b ) + c = a + (b + c ), що й треба було до-
вести.
 
2) Якщо вектори a і b — колінеарні, то виконан-
ня комутативного закону в цьому разі елементарно
випливає з поданих вище правил додавання таких век-
торів (див. рис. 2.20–2.21). Тому розглянемо ситуацію,
 
коли вектори a і b — не колінеарні (рис. 2.26).
 
Відкладемо від деякої точки А вектор АВ = a, а по-
    
тім від його кінця В — вектор b = BC. Тоді a + b = AC.
Доповнимо потім трикутник АВС до паралелограма
 
ABCD так, щоб вектори AB та AC були його сторонами. Тоді, відповідно до озна-
        
ки рівності векторів, AD = b , а DC = a, і, за правилом трикутника, AC = AD + DC = b + a.
       
D + DC = b + a. Оскільки, таким чином, для вектора AC маємо рівність AC = a + b , а також
      
рівність AC = b + a, то a + b = b + a, що й треба було довести.
У цьому останньому доведенні фактично обґрунтовано так зване правило пара-
лелограма для додавання неколінеарних векторів. Полягає воно у тому, що для
 
знаходження суми неколінеарних векторів a і b ці вектори потрібно відкласти від
 
однієї точки А, а потім побудувати паралелограм ABCD на векторах-доданках АВ = a
    
та АD = b (див. рис. 2.26); тоді вектор-сума a + b дорівнюватиме вектору AC,
тобто вектору, направленому по діагоналі побудованого паралелограма від точки А
до протилежної вершини С.
Стереометричним аналогом правила паралелограма
є правило паралелепіпеда для додавання трьох некомп-

ланарних векторів. За цим правилом, вектори-доданки a,
 
b, c відкладаються від однієї точки А (рис. 2.27); нехай
     
АВ = a, АD = b , AA1 = c. Потім на відрізках АВ, AD
та AA1 як на ребрах будується паралелепіпед ABCDA1B1C1D1.
Три грані цього паралелепіпеда визначаються площинами,
що проходять через кожних два з відкладених векторів
  
AB, AD та AA1, а решта три проходять через кінці кож-
ного з цих векторів паралельно площині, що містить інші
 
два вектори. Тоді вектор d = AC1, що виходить з вершини
 А до протилежної

вершини С1 побудованого паралелепіпеда, — шукана сума
d = a + b + c.
  
Справді, за правилом паралелограма, a + b = AC1, а за правилом трикутника:
    
AC + CC1 = AC1. А якщо врахувати, що CC1 = c , то звідси й матимемо:
   
a + b + c = AC1.
З переставного і сполучного законів додавання векторів випливає, що при знахо-
дженні суми кількох векторів можна як завгодно групувати і переставляти доданки.
Наприклад:
           
a + b + c + d = ((a + b ) + c ) + d = d + ((a + b ) + c ) =
           
= d + (c + (a + b )) = d + (c + (b + a)) = d + c + b + a.
Віднімання векторів означається як операція,
 обернена до додавання. А саме:

різницею векторів a (зменшуваного) і b (від’ємника) називається такий вектор
     
c (записується: c = a - b ), який в сумі з вектором b дає вектор a.
    
Виявляється, що для будь-яких векторів a і b означена так різниця c = a - b
завжди існує і з точністю до вибору точки відкладання визначається  однозначно.

Справді, відкладемо вектори a і b від деякої точки А
    
(рис. 2.28), тобто нехай AB = a, а AC = b . Тоді вектор CB є
  
шуканою різницею c = a - b , бо, за правилом трикутника,
  
b + CB = a.
 
Припустимо, що для даних векторів a і b існують дві різниці:
        
c = a - b і c′ = a - b, тобто справджуються рівності: c + b = a і
   
c′ + b = a. Додамо до кожної з цих рівностей вектор -b, що є

протилежним до b. Матимемо:
    
c + b + (-b ) = a + (-b );
    
c′ + b + (-b ) = a + (-b ).
 
Звідси, об’єднуючи
 в лівих частинах доданки b і -b та враховуючи, що їхня сума
дорівнює 0, матимемо:
     
c = a + (-b ) і c′ = a + (-b ).
 
Отже, c = c′. Доведення завершено.
Таким чином, для побудови вектора-різниці двох векторів маємо наступне прави-
 
ло (див. рис. 2.28). Відкладаємо обидва задані вектори a і b (зменшуване і від’ємник)

від
 однієї точки. Тоді початок вектора-різниці c збігатиметься з кінцем від’ємника

b, а кінець — з кінцем зменшуваного a.

 Зауважимо також, що коли на неколінеарних векторах a і
b, відкладених від однієї точки А, побудувати паралелограм
(рис. 2.29), то одна з його діагоналей (та, що виходить з точки
 
відкладання) визначатиме вектор-суму a + b , а інша — вектор-
 
різницю a - b .
Із запропонованого щойно доведення єдиності вектора-
 
різниці двох векторів випливає, що вектор c = a - b можна 

знайти й іншим способом, а саме — як суму a + (-b ), де
 
-b — вектор, що є протилежним до від’ємника b (рис. 2.30).
Отже, маємо таку властивість:
   
a - b = a + (-b ).
А звідси, як наслідок, маємо ще й таку властивість:
  
a - (-b ) = a + b .
Виконання останніх двох властивостей операції віднімання векторів цілком ви-

правдовує
 прийняте раніше позначення -b для вектора, протилежного до вектора
b. Адже це забезпечує виконання тих самих «правил знаків», що й у звичайній
алгебрі.
Виявляється, що ця аналогія з алгеброю поширюється ще далі. Зокрема, вектори
можна переносити з однієї частини векторної рівності в іншу з протилежним зна-
ком.    
Нехай, наприклад, маємо векторну рівність d = a + b + c і хочемо перенести 
вектор b з правої частини в ліву. Додамо до обох частин цієї рівності вектор -b,
    
протилежний до вектора b. Тоді в лівій частині матимемо: d + (-b ) = d - b ,
         
а в правій: a + b + c + (-b ) = a + (b + (-b )) + c = a + c. Отже, дістаємо рівність:
   
d - b = a + c , що й треба було показати.
Прямі аналогії між векторним численням і звичайною алгеброю простежуються й
у властивостях другої основної операції з векторами — множення вектора на число.
Про це йтиметься далі (див. п. 2.3 цього параграфа).
2. Вектори і паралельні перенесення

Ми ще тільки розпочали вивчення векторів у просторі, а в нас уже з’явилася
можливість для застосування їх у класичній геометрії, а саме: для характерис-
тики одного з важливих переміщень простору, що називається паралельним
перенесенням.
Нагадаємо, що коли кожна точка фігури F певним чином зміщена, то утво-
рена у такий спосіб нова фігура F′ називається перетворенням фігури F. Перетворення,
яке зберігає відстані між будь-якими двома точками, називається переміщенням, або
рухом.
О з н ач е н н я ( па ра ле л ьно го п ер ене сенн я).

Паралельним перенесенням називається таке перетворення фігури, при якому
кожна її точка зміщується в одному і тому самому напрямі на одну й ту саму
відстань.
На основі цього означення для задання паралельного перенесення достатньо задати

вектор a , напрям якого визначить напрям зміщення,
а його довжина — величину зміщення (рис. 2.31). Тоді
для знаходження образу довільної точки М фігури F при

паралельному перенесенні на вектор a достатньо буде

відкласти вектор a від точки М: кінець М′ вектора
 
MM′ = a якраз і буде шуканим образом точки М.
Нехай, окрім точки М′, знайдено образ N′ якої-небудь
іншої точки N ∈ F при паралельному перенесенні на

вектор a (див. рис. 2.31). Оскільки, за означенням пара-

лельного перенесення, вектор NN ′ також дорівнює век-
  
тору a , то NN ′ = MM′. А звідси, на основі ознаки рівності векторів, дістаємо важливий
наслідок:
 
M′N ′ = MN ,
який означає, що паралельне перенесення зберігає відстані і напрями. Отже, паралельне
перенесення є переміщенням, яке зберігає напрями.
Істинне й обернене твердження, яке, таким чином, є ознакою паралельного перене-
сення: переміщення, що зберігає напрями, є паралельним перенесенням.
Справді, будь-яке переміщення зберігає відстані між точками. Тому кожне переміщен-
 
ня фігури F, яке зберігає напрями, характеризується умовою: M′N ′ = MN. Ця умова
виконується для будь-яких точок M, N ∈ F та їхніх образів M′, N′. Але з неї, за ознакою
 
рівності векторів, випливає, що NN ′ = MM′. А це означає, що дане переміщення є пара-
 
лельним перенесенням на вектор a = MM′.
У свою чергу, з обох з’ясованих взаємно обернених
тверджень безпосередньо випливає, що результатом
двох паралельних перенесень знову є паралельне пере-
несення (рис. 2.32).
Справді, з того, що кожне з паралельних перене-
сень зберігає відстані і напрями, випливає, що відстані
і напрями зберігаються і після послідовного виконання
цих перетворень. Звідси, на основі ознаки паралельного
перенесення, робимо висновок, що результатом вико-
нання двох паралельних перенесень є нове паралельне
перенесення.
Більше того, якщо перше паралельне перенесення


визначається вектором a, а друге — вектором b (див.
рис. 2.32), то їхній результат визначається вектором
      
c = a + b . А оскільки a + b = b + a, то результуюче паралельне перенесення не залежить

від порядку виконання складових, тобто при перенесенні фігури F спочатку на вектор b,

а потім на вектор a дістанемо ту саму фігуру  F′′, що й при перенесенні фігури F спо-

чатку на вектор a, а вже потім на вектор b.
3. Розкладання вектора на складові

Часто як в теоретичних, так і в практичних застосуваннях векторів доводиться
розв’язувати обернену задачу до сумування векторів, тобто розкладати вектори
на складові, що мають певні задані напрями. Наприклад, стійкість таких буді-
вельних конструкцій, як арки і куполи, міцність різноманітних опор і розтяжок
тощо розраховується саме таким шляхом. Розкладання сил — один з основних засобів
класичної фізики, а розкладанням вектора на складові вздовж осей координат уводиться
поняття координат вектора, що є важливим як у фізиці, так і в математиці.

Нехай маємо дві пересічні прямі х, у і вектор a. Відкладемо цей вектор від точки О
  
перетину прямих х і у: OA = a (рис. 2.33). Якщо вектор a лежить у площині прямих
х, у або паралельний їй, то його можна розкласти на дві

складові, напрямлені вздовж цих прямих.
Справді, у цьому разі точка А лежить у площині прямих
х і у. Якщо точка А належить якій-небудь із цих прямих,

то сам вектор a уже є таким розкладом; складовою вздовж
іншої прямої тоді буде нуль-вектор. У загальному ж ви-
падку проведемо прямі ААх || у та ААу || x (Ах ∈ х; Ау ∈ у).
 
Дістанемо паралелограм ОАхААу і вектори a 1 = OAx та
 
a 2 = OAy , що направлені по його сторонах. Відповідно до
  
правила паралелограма, маємо шуканий розклад: a = a1 + a2 .
Виявляється, що коли зафіксувати прямі х, у, то такий розклад — єдино можливий.
  
Справді, припустимо, що якимось способом знайдено інший розклад: a = a1′ + a2′ , компо-
    
ненти a1′, a2′ якого так само належать відповідно прямим х, у. Тоді з рівностей a = a1 + a2
  
та a = a1′ + a2′ випливає рівність:
   
a1 - a1′ = a2′ - a2 .
Зліва у ній стоїть вектор, що належить прямій х, а справа — вектор, що належить прямій
у. Оскільки прямі х, у — пересічні,
 то рівними  такі вектори можуть бути лише тоді, коли
       
вони нульові. Отже, a1 - a1′ = 0 і a2′ - a2 = 0. Звідси a1′ = a1, a2′ = a2 , що й треба було
довести.
Отже, доведена така теорема.
Теорема 2.2 (про розклад вектора за двома напрямками).


Будь-який вектор a, що лежить у площині пересічних
прямих х, у або паралельний їй, єдиним чином розклада-
 
ється на суму векторів a1, a2 , напрямлених уздовж цих
прямих і відкладених від точки їхнього перетину.

Якщо ж вектор a не належить площині пересічних
прямих х, у і не паралельний їй (рис. 2.34), то його вже
неможливо розкласти на складові, напрямлені вздовж

цих прямих. Справді, які б не були вектори a1 ∈ х та

a2 ∈ у, їхня сума завжди належатиме площині ху і тому

ніколи не дорівнюватиме вектору a, який цій площині
не належить і не паралельний їй.
Але якщо до прямих х, у додати третю пряму z, яка так
само проходить через точку О, але не лежить у площині

ху (рис. 2.35), то будь-який вектор a простору вже мож-
ливо буде розкласти на складові, що належать цим прямим.
При цьому, зафіксувавши точку відкладання, теж матимемо
єдиний такий розклад.

Справді, якщо вектор a лежить у площині яких-небудь
двох з даних прямих, нехай х, у, або паралельний їй, то,
    
як було щойно показано, існують такі вектори a1 ∈ х та a2 ∈ у, що a = a1 + a2 . Додав-
ши до правої частини цієї рівності нуль-вектор, який можна вважати належним третій
прямій z, матимемо потрібний розклад: 
  
a = a1 + a2 + 0.
  
У противному разі відкладемо вектор a від точки О: OA = a, і проведемо через точ-
ку А три площини: α || yz, β || xz і γ || xy (див. рис. 2.35). У перетині цих площин з пря-
 
мими х, у, z дістанемо відповідно точки Ах, Ау, Аz, які й визначать шукані вектори a 1 = OАx ,
   
a2 = OАy , a3 = OАz . Справді, площини α, β, γ в перетині між собою і з площинами прямих
х, у, z, взятих попарно, визначать паралелепіпед, ребрами якого, що виходять з точки О,
   
є вектори OAx , OAy , OAz , а діагоналлю — вектор OA. Отже, відповідно до правила
   
паралелепіпеда, OA = OAx + OAy + OAz , тобто
   
a = a1 + a2 + a3 .
Доведення єдиності цього розкладу знову проведемо методом «від супротивного».
Припустимо, що поряд зі знайденим можливий розклад
   
a = a1′ + a2′ + a3′ .
           
Тоді, a1 + a2 + a3 = a1′ + a2′ + a3′ . Звідси a1 - a1′ = (a2′ - a2 ) + (a3′ - a3 ).
 
Вектор a1 - a1′, який стоїть у лівій частині цієї рівності, належить прямій х, а вектори
       
a2′ - a2 та a3′ - a3 з правої частини — відповідно прямим у і z. Отже, сума (a2′ - a2 ) + (a3′ - a3 )
належить площині yz. Оскільки пряма х не належить площині yz,  то остання векторна
 
рівність можлива лише за умови, що кожна з її частин дорівнює 0. Звідси a1′ = a1. Ана-
   
логічно виводимо: a2′ = a2 , a3′ = a3 , що й треба було довести.
Таким чином, доведено таку теорему.
Те орема 2 .3 (про розклад вектора за трьома напрямками).


Будь-який вектор a простору можна єдиним чином розкласти на суму векторів
  
a1, a2 , a3 , відкладених від фіксованої точки і напрямлених уздовж трьох прямих
х, у, z відповідно, що перетинаються в цій точці і не лежать в одній площині.
 
Практичні побудови, метою яких є розклад вектора a = OА за
напрямками прямих х, у, z, що перетинаються в точці О, можна
здійснити в такій послідовності (рис. 2.36): 1) проводимо пряму
AL || z і визначаємо точку L її перетину з площиною ху; 2) у пло-
щині OAL проводимо пряму ААz || OL (Аz ∈ z); 3) у площині ху
проводимо прямі LAx || y та LAу || х (Аx ∈ x, Аy ∈ y). Тоді вектори
     
a 1 = OАx , a2 = OАy та a3 = OАz — шукані.
  
Справді, за правилом паралелограма, a 1 + a2 = OL, а
      
OL + a3 = a. Отже, a 1 + a2 + a3 = a.
Задач а . До вершини О триноги ОАВС підвішено вантаж

масою т (рис. 2.37). Ніжки ОА, ОВ та ОС триноги
рівні між собою, закріплені на горизонтальній площині
і утворюють між собою прямі кути. Знайти величину
зусиль, що виникають у кожній ніжці триноги.
Р о з в ’ я з а н н я . Ніжки триноги можна вважати бічними
ребрами тетраедра ОАВС, основа АВС якого розміщена
горизонтально. Тому його висота OQ — вертикальна і саме

вздовж неї напрямлена сила тяжіння mg, що діє на вантаж

( g — прискорення вільного падіння).
Оскільки, за умовою задачі, бічні ребра тетраедра, а та-
кож кути АОВ, ВОС, АОС рівні між собою, то неважко
показати (зробіть це самостійно!), що основою тетраедра
є правильний трикутник АВС, а пряма AQ містить її висоту AN.
 

Вважатимемо, що сила mg зображається вектором OQ ( )
OQ = mg . Тоді для
розв’язання задачі потрібно знайти модулі складових цього вектора, що діють уздовж
прямих ОА, ОВ та ОС. Зрозуміло, що вони рівні між собою, тому достатньо знайти один
з них.
Проведемо QN1 || OA (N1 ∈ ON) та QA1 || ON (A1 ∈ OA). Знайдемо розклад вектора
  
OQ на дві складові: OA1, що діє уздовж ребра ОА, і ON 1, що діє у площині ребер ОВ

та ОС. Оскільки складова ON 1, розкладається лише за напрямками ОВ і ОС, то для

розв’язання задачі достатньо знайти довжину вектора OA1.
Оскільки ОА ⊥ ОВ і ОА ⊥ ОС, то OA ⊥ OВС, а звідси OA ⊥ ON. Тому OA1QN1 —
 
прямокутник. Отже, OA1 = OQ ⋅ cos ϕ, де ϕ = ∠AOQ.
Для спрощення визначення кута ϕ вважатимемо, що довжина бічного ребра тетраедра
3 3 2 2
ОАВС дорівнює одиниці. Тоді AC = 2, AN = AC = , а AQ = AN = . Отже,
2 2 3 3

AQ 2 1  OQ mg
sin ϕ = = , а cos ϕ = 1 - sin2 ϕ = . Таким чином, OA1 = = .
AO 3 3 3 3
mg
Відповідь. . 
3
    
65°. Відомо, що вектори a та a + b є колінеарними. Чи колінеарні вектори a і b ?
66°. Чи може довжина суми двох векторів бути меншою за довжину кожного з доданків?
     
67°. Нехай a, b — довільні вектори. Доведіть, що a + b ≤ a + b . За якої умови ця нерівність
перетвориться на рівність?
68°. Чи може довжина різниці двох ненульових векторів дорівнювати сумі довжин цих векто-
рів?
69°. Чи може довжина суми двох ненульових векторів дорівнювати різниці довжин цих векто-
рів?
70°. Чи може довжина суми ненульових векторів дорівнювати довжині різниці цих векторів?
71°. Нехай А, В — довільні точки простору. Доведіть, що при будь-якому виборі точок О1, О2
   
у просторі справджується рівність: O 2 B - O 2 A = O1B - O1A.
       
72°. Дано тетраедр ABCD. Доведіть рівності: а) AB + BD = AC + CD; б) AB + BC = DC + AD;
   
в) DC + BD = AC + BA.
73. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1, діагоналі якого перетинаються в точці О. Вкажіть
вектори з початками і кінцями у вершинах паралелепіпеда або в точці О, які рівні векторам:
             
а) AD + BB1; б) AO + DO; в) AB + B1C1 + CD; г) AO + DC1 + B1O; ґ) AB - AC; д) OA - OD;
   
е) DB1 - DO; є) AO - OB.
74. Нехай ABCD — паралелограм, О — довільна точка простору. Доведіть рівності:
      
а) OB - OA = OC - OD; б) OB - OC = DA.
   
75. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Доведіть, що OA + OC1 = OC + OA1, де О — довільна
точка простору.
76*. Доведіть, що сума всіх векторів з початком у вершині правильної шестикутної піраміди,
утворених її бічними ребрами, дорівнює сумі векторів з тим самим початком, утворених
висотами бічних граней (апофемами піраміди).
77. Доведіть, що одну з двох рівних куль можна дістати з іншої паралельним перенесенням.
Чи істинне аналогічне твердження стосовно рівних: а) конусів; б) циліндрів?
78. Деяке перетворення простору кожен вектор відображає у рівний йому вектор. Чи
обов’язково таке перетворення є паралельним перенесенням?
79°. Чи можна силу 1 Н розкласти на дві складові, модулі яких дорівнюють по: а) 1Н; б) 1000 Н;
в) 0,4 Н?
80°. Чи завжди вектор у просторі можна розкласти на складові, які паралельні трьом заданим
прямим?
   
81°. Вектори a, b , c — компланарні. Чи завжди вектор a можна розкласти на складові,
 
колінеарні векторам b і c ?
82°. Чи можна вектор у просторі розкласти на складові, напрямлені вздовж чотирьох прямих,
що проходять через одну точку, якщо принаймні три з цих прямих не лежать в одній
площині? Якщо можна, то чи буде такий розклад однозначним?
83°. Силу величиною 13 Н розкладено на дві складові, величини яких дорівнюють 6 Н і 9 Н.
Визначте кути, які утворюють напрями складових з напрямом самої сили.
84. Переміщення матеріальної точки розкладено на дві складові за напрямами, які утво-
рюють з напрямом переміщення кути α i β. Визначте модулі складових, якщо модуль
переміщення дорівнює S.
85. До двох тросів, закріплених за схемою,
зображеною на рис. 2.38 (CB || AK), в
точці С підвішено вантаж масою 30 кг.
Визначте сили натягу тросів.
86. Вантаж масою 60 кг підтримується
двома стержнями АВ та ВС (рис. 2.39).
Визначте зусилля, які виникають у
стержнях, якщо ∠С = 90°, а ∠В = 30°.
87*. До вершини триноги підвішений вантаж
масою 20 кг. Визначте сили, які вини-
кають у ніжках триноги, якщо ці ніжки
взаємно перпендикулярні і дві з них утворюють з вертикаллю кути по 60°.
88*. Люстра підвішена до стелі на трьох ланцюгах однакової довжини. Точки кріплення лан-
цюгів до стелі утворюють рівносторонній трикутник. Кути, під якими ланцюги розміщені
один до одного, дорівнюють по 60°. Визначте модуль сили натягу ланцюгів, якщо маса
світильника дорівнює m.
2.3. Множення вектора на число


Візьмемо який-небудь ненульовий вектор a і побудуємо суму
   
a + a + a (рис. 2.40). Таку суму природно позначити через 3a
 
і назвати добутком вектора a на число 3. Довжина вектора 3a

дорівнює довжині вектора a, помноженій на число 3, а його на-

прям збігається з напрямом вектора a.
 
Природно також розглядати вектор -a як добуток вектора a
     
на число –1 (рис. 2.41), а суму векторів (-a) + (-a) + (-a) = 3 ⋅ (-a) = 3 ⋅ (-1 ⋅ a) = (-3) ⋅ a
   
3 ⋅ (-a) = 3 ⋅ (-1 ⋅ a) = (-3) ⋅ a — як добуток вектора a на число –3

(рис. 2.42). Довжина вектора (-3) ⋅ a, який природно позначити
 
через -3a, дорівнює добутку -3 ⋅ a , а його напрям протилеж-

ний до напряму вектора a.
Такі міркування приводять до такого загального означення.

Добутком вектора a на число (скаляр) х (позначається так:
 
x ⋅ a або просто xa ) називається такий вектор, довжина якого

дорівнює добутку довжини вектора a на модуль числа х, а на-

прям при х ≥ 0 збігається з напрямом вектора a , а при x < 0 — протилежний до
нього.
 
З означення безпосередньо  випливає, що рівність xa = 0 виконується тоді і тіль-

ки тоді, коли х = 0 або a = 0, і що для будь-якого числа у виконується рівність:
 
(-y)a = -ya.
Крім цього, операція множення вектора на число має такі основні властивості.

1. Для будь-яких чисел х, у і будь-якого вектора a :
 
x(ya) = (xy)a (сполучний, або асоціативний, закон).

2. Для будь-яких чисел х, у і будь-якого вектора a :
  
(x + y)a = xa + ya
(розподільний, або дистрибутивний, закон відносно скалярів).
 
3. Для будь-якого числа х і будь-яких векторів a, b :
   
x(a + b ) = xa + xb
(розподільний, або дистрибутивний, закон відносно векторів).
 
Якщо хоча б одне з чисел х, у дорівнює нулю або хоча б один із векторів a, b
є нуль-вектором, то істинність усіх трьох зазначених властивостей очевидна. Тому
   
розглядатимемо тільки ті випадки, коли х ≠ 0, у ≠ 0, a ≠ 0 і b ≠ 0.
     
Доведення властивості 1. Нехай x(ya) = p, а (xy)a = p′. Доведемо, що p = p′.
 
Для модулів векторів p, p′ маємо:
    
p = x(ya) = x ⋅ ya = x ⋅ ( y ⋅ a ) = x ⋅ y ⋅ a ;
    
p′ = (xy)a = xy ⋅ a = ( x ⋅ y ) ⋅ a = x ⋅ y ⋅ a .
 
Отже, p = p′ .
 
Далі зауважуємо, що вектори p і p′ колінеарні між собою, оскільки вони колі-
  
неарні з вектором a. Отже, залишається довести, що p ↑↑ p′. Розглянемо чотири
випадки:
1) x > 0, y > 0; 3) x < 0, y > 0;
2) x > 0, y < 0; 4) x < 0, y < 0.
      
У першому випадку a ↑↑ ya, а ya ↑↑ x(ya) = p, тобто a ↑↑ p. Крім цього, оскіль-
    
ки xy > 0, то a ↑↑ (xy)a = p′. Отже, p ↑↑ p′, тому внаслідок установленої вже
 
рівності модулів, p = p′.
      
У другому випадку a ↑↓ ya, а ya ↑↑ x(ya) = p, тобто a ↑↓ p. З іншого боку,
      
оскільки xy < 0, то a ↑↓ (xy)a = p′. Отже, p ↑↑ p′. Звідси знову маємо: p = p′.
Випадки 3 і 4 розглядаються аналогічно. Пропонуємо зробити це самостійно.
Отже, першу властивість можна вважати доведеною.
Довед ення в ла с т ив о с т і 2. Властивість очевидна при х + у = 0. При х + у ≠ 0
      
позначимо: (x + y)a = p, а xa + ya = p′. Потрібно довести, що p = p′. Розглянемо ті
самі чотири випадки для знаків чисел х, у, що й при доведенні властивості 1.
У першому випадку маємо:
   
p = (x + y)a = x + y ⋅ a = ( x + y ) ⋅ a ;
       
p′ = xa + ya = xa + ya = x ⋅ a + y ⋅ a = ( x + y ) ⋅ a .
     
Отже, p = p′ . А оскільки зрозуміло, що p ↑↑ p′, то звідси маємо: p = p′.
Другий випадок, у свою чергу, розпадається на два підвипадки: а) х + у > 0;

б) х + у < 0. У першому підвипадку числа х + у та –у додатні, а тому, за доведеним у пер
      
шому випадку, маємо: (x + y)a + (-y)a = (x + y - y)a = xa, звідки (x + y)a - ya = xa.

Переносячи вектор -ya з лівої частини останньої рівності у праву з протилежним
  
знаком, дістанемо необхідну рівність: (x + y)a = xa + ya. Аналогічно розглядається
другий підвипадок.
Третій випадок аналогічний до другого, а четвертий — до першого. Розгляньте їх
самостійно. Отже, властивість 2 також можна вважати доведеною.
 
Доведення властивості 3. Розглянемо два випадки: 1) вектори a і b — не колі-

неарні; 2) вектори a і b — колінеарні.
У першому випадку, в свою чергу, розглянемо два підвипадки: а) x > 0;
б) x < 0.
Проаналізуємо детально перший підвипадок. Відкладемо від
 
довільної точки А вектор AB = a, а потім від точки В — вектор
       
BC = b (рис. 2.43). Тоді AC = a + b . Нехай AC1 = x(a + b ). Оскіль-
ки x > 0, то точка С1 належить променю АС. Проведемо пряму
С1В1 || СB (В1 ∈ АВ). Дістанемо два подібних трикутники АВС та
AC1 AB1 B1C1   
АВ1С1, з яких = = = x. Тому AB1 = x ⋅ AB = xa,
  AC AB BC   
а B1C1 = x ⋅ BC = xb . А оскільки AC1 = AB1 + B1C1, то звідси й
   
виходить, що x(a + b ) = xa + xb .
Другий підвипадок розглядається аналогічно. Зробіть це
самостійно за рис. 2.44. 

Нехай тепер вектори a і b — колінеарні. Замінимо
  
вектор a сумою яких-небудь двох векторів a1, a2 , не ко-

лінеарних з вектором a. Тоді, використовуючи властивос-
ті додавання векторів, а також доведені вже властивості
множення вектора на число, послідовно матимемо:
            
x(a + b ) = x((a 1 + a2 ) + b ) = x(a 1 + (a2 + b )) = xa 1 + x(a2 + b ) = xa 1 + xa2 + xb =
    
= x(a 1 + a2 ) + xb = xa + xb , що й треба було довести.
2.4. Ознаки колінеарності та компланарності векторів

Уведені операції з векторами і встановлені властивості дають змогу довести ефек-
тивні ознаки колінеарності та компланарності векторів. Ці ознаки застосовуються
при розв’язуванні найрізноманітніших задач векторно-координатним методом.
Те о р ема 2 .4 (ознака колінеарності двох векторів).

 
Для того, щоб вектор a був колінеарним з ненульовим вектором b , необ-
 
хідно і достатньо, щоб існувало таке число х, для якого a = xb . При цьому
число х визначається однозначно.
  
Д о в е д е н н я . Необхідність.  Нехай вектор  a колінеарний з вектором b ≠ 0.
 
Можливі два випадки: 1) a ↑↑ b ; 2) a ↑↓ b . Покажемо, що в кожному з цих ви-
 
падків існує таке число х, при якому a = xb .
  
|a|
Справді, покладемо у першому випадку x =  . Тоді, оскільки х ≥ 0, то xb ↑↑ b .
|b |
    
Крім цього, за припущенням, b ↑↑ a. Отже, xb ↑↑ a. Знайдемо модуль вектора xb :
  
| a|    
| xb | = | x | ⋅ | b | =  ⋅ | b | = | a | . Таким чином, вектори xb та a співнапрямлені і
|b |
 
мають рівні модулі, тому вони рівні: a = xb .
  
|a |
У другому випадку візьмемо x = -  . Тоді матимемо: xb ↑↓ b і, за припу-
|b |
    
щенням, b ↑↓ a. Тому xb ↑↑ a. Для модуля вектора xb знову матимемо:
  
|a |    
| xb | = | x | ⋅ | b | =  ⋅ | b | = | a | . Отже, і в цьому випадку a = xb . Таким чином, необ-
|b |
   
хідність умови a = xb для колінеарності векторів a і b доведено.
Достатність цієї умови безпосередньо випливає з означення добутку  вектора
 
на число: якщо a = xb , то вектор a або співнапрямлений з вектором b, або проти-
 
лежно напрямлений до нього. В обох випадках a || b .
 
Доведемо єдиність числа х, що забезпечує рівність a = xb для колінеарних век-
    
торів a і b при b ≠ 0. Припустимо, що існує інше число х′, для якого a = x′b . Тоді,
віднявши почленно від першої рівності  другу,  матимемо:

xb - x′b = 0.
Або:  
(x - x′)b = 0.
 
Оскільки, за умовою, b ≠ 0, то остання рівність можлива лише за умови, що
х – х′ = 0, тобто при х = х′. Теорему доведено повністю.
Теор ема 2 .5 (ознака компланарності трьох векторів).


Для того, щоб вектор c був компланарним із двома неколінеарними векто-
 
рами a і b , необхідно і достатньо, щоб існували такі два числа х, у, для
яких виконується рівність:
  
c = xa + yb . (∗)
При цьому числа х, у визначаються однозначно.

Д о в е д е н н я . Необхідність. Нехай
 вектор c компланарний

з неколінеарними векторами a і b. Відкладемо всі три вектори
від одного початку О (рис. 2.45). Нехай а і b — прямі, що міс-
 
тять вектори a і b відповідно. Оскільки вектор a не коліне-
арний з b, то прямі а і b — пересічні. У такому разі існує
     
розклад c = c 1 + c 2 вектора c на складові c 1, c 2 , напрямлені
     
вздовж прямих а і b відповідно. З іншого боку, оскільки c 1 || a і a ≠ 0 (якби a = 0,
 
то вектори a і b були б колінеарними), то відповідно до попередньої теореми, існує 
  
таке число х, при якому c 1 = xa. Аналогічно, існує таке число у, при якому c 2 = yb .
  
Отже, c = xa + yb , що й треба було довести.
Доведемо єдиністьчисел х, у. Припустимо, що існують інші числа х′, у′, для яких
 
так само c = x′a + y′b . Тоді матимемо:
   
xa + yb = x′a + y′b .
Або: 

(x - x′)a = (y′ - y)b .

Зліва в останній рівності маємо вектор, колінеарний з a, а справа — вектор,
  
колінеарний з b. Оскільки самі вектори a і b не колінеарні, то така  рівність мож-


лива лише за умови, що кожен з векторів (x - x′)a та (y′ - y)b дорівнює 0. А
  
оскільки ні a, ні b не рівні 0, то, отже, х – х′ = 0 і у′ – у = 0. Звідси х′ = х, а
у′ = у, що й треба було довести.
  
Достатність. Нехай тепер для векторів a, b, c виконується рівність (∗). Від-
 
клавши вектори a і b від однієї точки О, матимемо розміщення цих векторів в

однійплощині. В тій самій площині лежатимуть  і відкладені від точки О вектори xa
   
та yb , а отже, і їхня сума c = xa + yb . Отже, вектори a, b, c — компланарні.
Теорему доведено повністю.
2.5. Розкладання вектора

за трьома некомпланарними векторами

У §2.2 (п. 3) було доведено, що кожен вектор a
простору можна однозначно розкласти на суму
  
трьох векторів a1, a2 , a3 , відкладених від однієї
точки і напрямлених уздовж трьох прямих х, у, z,
що проходять через цю точку і не лежать в од-
ній площині.
Якщо прямі х, у, z задати якими-небудь належними їм
  
ненульовими векторами e 1, e 2 , e 3 (рис. 2.46), то, відповід-
  
но до критерію колінеарності векторів, вектори a1, a2 , a3
можна буде однозначно подати у вигляді:
     
a 1 = xe 1, a 2 = ye 2 , a 3 = ze 3 ,

де х, у, z — деякі числа. Тоді вектор a однозначно виразиться
у вигляді:
   
a = xe 1 + ye 2 + ze 3 .
   
Це вираження називається розкладом вектора a за векторами e 1, e 2 , e 3 , а впо-
рядкована трійка чисел (x; y; z) — коефіцієнтами цього розкладу, або ще — координа-
   
тами вектора a у векторному базисі e 1, e 2 , e 3 .
З а д ач а 1 . У тетраедрі РАВС (рис. 2.47) точка М — середи


на медіани АА1 основи АВС. Розкласти вектор PM за
 
  
  

векторами a = PA, b = PB і c = PC.

Р о з в ’ я з а н н я . Оскільки PM — половина діагоналі пара-
 
лелограма, побудованого на векторах PA і PA1, то
 1   1  
PM = (2
)
PA + PA1 = ( 2
)a + PA1 .
 1  1  1  
2
(
Аналогічно, PA1 =  PB + PC  = b + c .
2
) 2
 1   1    1  1  1 
( 2
)
Тому PM =  a + b + c  = a + b + c. 
2  2 4 4
  
З а д ач а 2 . Вектори p, q, r — некомпланарні. З’ясувати, чи є компланарними векто-
           
ри a = 2p + 3q - r , b = p - q + 3r і c = p + 9q - 11r .
     
Р о з в ’ я з а н н я . Вектори a, b, c відмінні від 0. Справді, якби a = 0, тобто
      
2p + 3q - r = 0, то звідси мали б рівність: r = 2p + 3q, а з неї випливала б компланарність
  
векторів p, q, r , що суперечить умові. Тоді, відповідно до ознаки компланарності трьох
  
векторів, для того, аби вектори a, b і c були компланарними, необхідно і достатньо,
  
щоб існували такі числа х, у, при яких c = xa + yb . Підставляючи в цю рівність задані
     
вираження векторів a, b, c через вектори p, q, r , дістанемо:
     
p + 9q - 11r = (2x + y)p + (3x - y)q + (- x + 3y)r .
Оскільки розклад вектора за трьома некомпланарними векторами єдиний, то звідси
дістаємо таку систему рівнянь для визначення чисел х, у:
2x + y = 1,

3x - y = 9,
- x + 3y = -11.

Додавши почленно перших два рівняння цієї системи, дістанемо: х = 2. Після цього з
першого рівняння знайдемо: у = –3. Якщо ці значення х, у підставимо у третє рівняння
системи, то дістанемо тотожність: –11 = –11. Отже, дана система має розв’язок х = 2,
  
у = –3. А це означає, що вектори a, b і c — компланарні. 
  
89°. Вектор a ≠ 0. При яких значеннях числа k довжина вектора ka : а) дорівнює довжині
  
вектора a; б) більша за a ; в) менша за a ?
 1 
90°. Відомо, що AO = AB. Доведіть, що точки А і В симетричні відносно точки О.
2
91°. Діагоналі паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 перетинаються в точці О. Визначте такі зна-
       
чення k, при яких: а) CD = kAB; б) AC1 = kAO; в) OD = kDB1; г) OC1 = kDC.

92°. Побудовано ненульовий вектор OA. За допомогою циркуля і лінійки відкладіть від точки
1   2   
А такі вектори: а) OA; б) -2OA; в) - OA; г) 2 ⋅ OA; ґ) - 3 ⋅ OA.
2  3
93°. Побудовано неколінеарні вектори OA і OB. За допомогою циркуля та лінійки відкладіть
   1  3  
від точки О такі вектори: а) 2OA + OB; б) OA - OB; в) OA - 3 ⋅ OB.
3 2 
94°. Точки А, В, С не лежать на одній прямій. Відомо, що AB = kCD. При яких значеннях k
прямі АС і BD: а) паралельні; б) пересічні; в) мимобіжні?
95°. Точки Е і F — середини сторін АВ та ВС паралелограма ABCD, О — довільна точка про-
    
стору. Виразіть: а) вектор OA - OC через вектор EF; б) вектор OA - OE через вектор
   
DC; в) вектор OD - OB через вектор AB ?
96. Точка М — середина відрізка АВ, О — довільна точка простору. Доведіть рівність:
 1  
OM = (OA + OB ).
2
97. Точки M, N — середини сторін АВ і CD просторового чотирикутника ABCD. Доведіть
 1  
рівність: MN = ( AD + BC).
2
98. Точки M, N — середини основ АВ і CD трапеції ABCD, О — довільна точка простору. Ви-
   
разіть вектор ON - OM через вектори AD і BC. Чи зміниться це вираження, якщо замість
трапеції буде задано довільний чотирикутник ABCD?
  

99. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Доведіть, що AC1 + B1D = 2BC.
100. У трикутнику АВС точки А1, В1 і С1 є серединами сторін ВС, АС та АВ відповідно. Доведіть,
що п р и буд ь - я к о м у в и б о р і точ к и О в п р о с то р і с п р а вд ж у є т ь с я р і в н і с т ь :
     
OA1 + OB1 + OC1 = OA + OB + OC.
101. У тетраедрі РАВС точки M i N є точками перетину медіан граней РАВ та АВС відповідно.
 
Доведіть, що вектори MN і PC колінеарні, та виразіть один із них через інший.
   
102. Відомо, що вектори a і c, а також b і c — колінеарні. Доведіть, що колінеарними є такі
           
вектори: а) a + b і c; б) a - b і c; в) a + 2b і c; г) -a + 3b і c.
     
103. Вектори a + b та a - b — колінеарні. Доведіть, що вектори a і b також колінеарні.
     
104. Вектори a + 3b та a - 2b — колінеарні. Доведіть, що вектори a і b також колінеарні. Як
можна узагальнити це твердження?
     
105. Для яких векторів a і b вектори a + b та a - b є колінеарними?
       
106. Доведіть, що коли вектори a + b та a - b не колінеарні, то й вектори a + 2b та 2a - b
теж не колінеарні. Як можна узагальнити це твердження?
         
107. Чи є компланарними вектори: а) a, b, 2a, -3b; б) a, b, a + b , a - b ?
  
108. Відомо, що вектори a, b і c — компланарні. Чи є компланарними вектори:
        
а) a, 3b, -2c; б) a + b , a + 2c, 3b - c ?
  
109. Вектори p, q, r — некомпланарні. З’ясуйте, чи є колінеарними вектори:
       
а) a = 3 p - q + 2r і b = -2p + q - r ;
 1      
б) a = p + q - r і b = - p - 2q + 2r .
2
110*. Діагоналі паралелограма ABCD перетинаються в точці О, М — довільна точка простору.
 1    
Доведіть рівність: MO = ( MA + MB + MC + MD ).
4
111*. О — точка перетину медіан трикутника АВС, М — довільна точка простору. Доведіть
 1       
рівності: а) MO = ( MA + MB + MC); б) OA + OB + OC = 0.
3
  
112*. Вектори p, q, r — некомпланарні. З’ясуйте, чи компланарні вектори:
           
1) a = 2p - q + 2r , b = p + 2q - 3r і c = 3 p - 4q + 7r ;
           
2) a = 3 p - 2q + r , b = 2p + q + 2r і c = 3 p - q - 2r .
  
113. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Розкладіть вектор B1D1 за векторами A1A, A1B

та A1D1.
114. Діагоналі паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 перетинаються в точці О. Розкладіть вектор
   
D1O за векторами AB, AD та AA1.

115. Точка М — середина ребра АВ тетраедра РАВС. Розкладіть вектор CM за векторами
     
a = CP, b = PA та c = PB.
116. Поза площиною паралелограма ABCD взято точку О. Точка М — середина сторони АВ,
    
а точка N — середина відрізка MD. Розкладіть вектор ON за векторами a = OA, b = OB
 
та c = OC.
117. Точки М і N — середини ребер АВ та А1D1 паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1. Розкладіть,

     
якщо це можливо, за векторами AB та AD вектори: а) CM; б) C1N; в) B1N; г) A1M;

ґ) ND.
         
118*. Вектори p, q, r — некомпланарні. Розглядаються вектори a = p + 2q - 3r , b = 3q + r ,
          
c = 2p + 5q + 2r , d = 4 p - 7r . Розкладіть вектор d за векторами a, b, c.
2.6. Векторний метод розв’язування геометричних задач

Оскільки основні операції з векторами, їхні властивості, а також ознаки рівності,
колінеарності та компланарності векторів мають яскраво виражений геометричний
характер, то вектори можна з успіхом застосовувати при розв’язуванні геометричних
задач. Наприклад, з ознаки колінеарності двох векторів випливає, що для доведення
паралельності двох різних прямих достатньо показати, що один із двох ненульових
векторів, які порізно лежать на цих прямих, дорівнює добутку певного числа на інший
 
вектор. Отже, векторна рівність AB = kCD є ознакою паралельності прямих АВ і
 
CD, що не збігаються одна з одною. Якщо ж AB = kAC, то це є ознакою розміщен-
   
ня трьох точок А, В і С на одній прямій, а рівності AC = CB та AC = -BC — озна-
ками того, що точка С ділить навпіл відрізок АВ.
Аналогічно з ознаки компланарності трьох векторів випливає, що коли викону-
  
ється рівність OA = x ⋅ OB + y ⋅ OC при певних числових значеннях х, у, то прямі
ОА, ОВ та ОС лежать в одній площині, а у випадку х = у = 1, — що чотирикутник
ОАВС є паралелограмом.
Як перший приклад розв’язування стереометричних задач векторним методом
доведемо теорему про так звані середні лінії та медіани тетраедра.
Середня лінія тетраедра — це відрізок, який сполучає середини двох його про-
тилежних ребер, а медіана — відрізок, що сполучає вершину тетраедра із точкою
перетину медіан протилежної грані. Всього у тетраедрі можна провести три середні
лінії і чотири медіани.
Теорема (про середні лінії та медіани тетраедра).

Всі три середні лінії і всі чотири медіани будь-
якого тетраедра перетинаються в одній точці;
середні лінії у цій точці діляться навпіл, а ме-
діани — у відношенні 3 : 1, беручи від вершин
тетраедра.
Доведення. Нехай маємо тетраедр РАВС (рис. 2.48).
Проведемо в ньому дві середні лінії KL та MN, а також
медіану РЕ (K, L, M, N — середини відповідних ребер
тетраедра, Е — точка перетину медіан грані АВС). Нехай О — середина відрізка
KL. Достатньо довести, що:
1) точка О належить середній лінії MN і є її серединою;
2) точка О належить медіані РЕ і ділить її у відношенні 3 : 1.
Звідси випливатиме, що аналогічні властивості матиме й решта середніх ліній, а
також решта медіан.
Для доведення першого твердження зауважуємо, що оскільки KN і ML — серед-
      
ні лінії трикутників РАВ та РВС, то KN = ML = 1 PB. Тому OM = OL - ML = 1 KL - 1
2 2 2
  1  1     1  1 
= OL - ML = KL - PB; ON = OK + KN = - KL + PB.
2 2  2 2
Отже, OM = - ON, а це й означає, що точка О належить середній лінії MN і є її
серединою. Твердження теореми про середні лінії тетраедра доведено.
Для доведення твердження про медіани тетраедра скористаємося відомою влас-
 
тивістю медіан трикутника, згідно з якою AE = 2 AL. Крім цього, доведемо ще таку
3
векторну рівність:
  
KL = 1 (PC + AB). (∗)
2
(Зауважимо, що вона справджується для будь-якого чотирикутника РСВА — як
плоского, так і просторового, і що в будь-якому випадку з неї випливає, що прямі
KL, PC та AB паралельні одній і тій самій площині.)
    
Для цього виразимо вектор KL двома способами: KL = KP + PC + CL та
   
KL = KA + AB + BL. Додавши ці рівності, дістанемо:
      
2KL = (KP + KA) + PC + AB + (CL + BL).
   
Оскільки суми векторів, взяті в дужки, дорівнюють по 0, то 2KL = PC + AB, звідси
й випливає потрібна рівність (∗).
Водночас
 1  
AL = (AB + AC) . (∗∗)
2  
Це випливає з того, що якби на векторах AB та AC побудувати паралелограм, то

вектор AL був би половиною його діагоналі, що виходить з вершини А.
     
Тоді, врахувавши, що AB = PB - PA, а AC = PC - PA, матимемо:
 1   
AL = (PB + PC - 2PA);
2
 1   
AE = (PB + PC - 2PA).
3
Отже,
     
PE = PA + AE = 1 (PA + PB + PC). (∗∗∗)
3

Потім знайдемо вектор OE :
       
OE = OL + LE = 1 KL - 1 AL = 1 (PC + AB) - 1 AL =
2 3 4 3
1  1   1    1   
= PC + (PB - PA) - (PB + PС - 2PA) = PA + PB + PC).
(P
4 4 6 12
 1 
Як бачимо, OE = PE. А звідси випливає як те, що точка О належить медіані
4
АЕ, так і те, що вона ділить її у відношенні 3 : 1. Отже, твердження теореми про
медіани тетраедра теж доведено.
Зауваження. Зверніть увагу на векторні рівності (∗), (∗∗) і (∗∗∗). Вони мають загаль-
ний характер, тому можуть застосовуватися при розв’язуванні й інших задач векторним
методом. Перших два з наведених далі прикладів наочно підтверджують це.
Задача 1 . Два паралелограми ABCD і A1B1C1D1

довільно розміщені у просторі. Довести, що се-
редини відрізків АА1, ВВ1, СС1 та DD1 є верши-
нами іншого паралелограма або лежать на одній
прямій.
Р о з в ’ я з а н н я . Позначимо середини відрізків
АА1, ВВ1, СС1 та DD1 відповідно літерами K, L, M
і N (рис. 2.49). Відповідно до формули (∗),
     
KN = 1 (AD + A1D1), а LM = 1 (BC + B1C1). Але
2 2
оскільки ABCD та A1B1C1D1 — паралелограми, то
     
AD = BC, а A1D1 = B1C1. Тому KN = LM. Звідси,
відповідно до ознаки рівності двох векторів, випли-
ває, що точки K, L, M, N або є вершинами парале-
лограма, або ж вони лежать на одній прямій. Твер-
дження задачі доведено. 
З а д ач а 2 . Довести, що точка перетину медіан

трикутника, вершинами якого є кінці трьох ребер
паралелепіпеда, що виходить з однієї вершини,
належить діагоналі паралелепіпеда, яка виходить
з тієї самої вершини, і ділить цю діагональ у від-
ношенні 1 : 2.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай маємо паралелепіпед
ABCDA1B1C1D1 (рис. 2.50), в якому проведено діаго-
наль АС1, а також діагоналі А1В, A1D i BD граней, що
сходяться у вершині А. Нехай О — точка перетину медіан трикутника A1BD. По-
трібно довести, що: 1) О ∈ АС1; 2) АО : ОС1 = 1 : 2.
   
Відповідно до формули (∗∗∗), AO = 1 (AB + AD + AA1). А відповідно до правила
3
паралелепіпеда,
   
AB + AD + AA1 = AC1.
 1 
Отже, AO = AC1. Звідси й випливають обидва твердження задачі. 
3
З а д ач а 3. Дано три промені Рa, Рb, Рc, що
виходять з одного початку Р і не лежать в одній
площині. Довести, що бісектриси кутів Pbc та
Pac, а також бісектриса кута, суміжного з кутом
Pab, лежать в одній площині.
  
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай a, b, c — одиничні вектори,
спрямовані по променях Ра, Рb, Рс і відкладені від їхнього
спільного початку Р (рис. 2.51). Тоді напрями  бісектрис
 
кутів Pbc i Pac визначатимуться векторами l = b + c та
  
m = a + c відповідно. Це випливає   з того, щопаралелогра-

ми, побудовані на векторах b і c, а також a і c — ром-
би, отже, діагоналі цих паралелограмів є бісектрисами їхніх
кутів. Аналогічно напрям бісектриси кута, суміжного з ку-
   
том Pab, визначатиметься вектором n = b + (-a) = b - a
  
або -n = a -b. У першому випадку справджуватиметься
    
рівність n = l - m, а в другому — -n = m - l . Ці рівності
     
свідчать про компланарність векторів l , m і n, а також векторів l , m і -n, отже, і про
належність одній площині відповідних їм бісектрис. Твердження задачі доведено. 
Задача 4. Мимобіжні прямі l і l1 перетинають паралельні площини α, β, γ

відповідно в точках А, В, С та А1, В1, С1 (рис. 2.52). Від точки А відкладено
   
вектори AM = BB 1 та AN = CC1. Довести, що точки А1, M і N лежать на одній
прямій.

Р о з в ’ я з а н н я . Для розв’язання задачі достатньо показати, що вектори A1N та
  
A1M — колінеарні. Для цього виразимо ці вектори через некомпланарні вектори a = AA1,
   
b = AB та c = A1B 1. Скористаємося також тим, що точки В і В1 ділять відрізки АС та
AC A1C1
А1С1 у рівних відношеннях: = (доведіть це самостійно!). Позначаючи ці відно-
AB A1B 1
   
шення через k, матимемо: AC = kb , A1C1 = kc.
Далі знаходимо:
      
BB 1 = BA + AA1 + A1B 1 = a - b + c ;
      
CC1 = CA + AA1 + A1C1 = a - kb + kc ;
      
A1M = AM - AA1 = BB 1 - AA1 = -b + c ;
      
A1N = AN - AA1 = CC1 - AA1 = -kb + kc.
 
Отже, A1N = kA1M, що й треба було довести. 
Зауважте, що при розв’язуванні останньої задачі доведено
навіть більше, ніж було потрібно. Виявилося, що точка М ділить
відрізок A1N у тому самому відношенні, в якому точки В і В1
ділять відповідно відрізки АС та А1С1.
119. Доведіть векторним методом, що діагоналі паралелепіпеда перетинаються в одній точці

і діляться нею навпіл.
120. Точка А — спільна вершина паралелограмів ABCD та AB1C1D1. Доведіть, що вектори
  
BB1, CC1 і DD1 — компланарні.
121. ABCD та AB1CD1 — два паралелограми. Доведіть векторним методом, що ВВ1 || DD1.

122. Точки перетину медіан трикутників АВС та А1В1С1 збігаються. Доведіть, що вектори AA1,
 
BB1 і CC1 — компланарні.
123. З вершини паралелепіпеда проведено діагоналі трьох його граней. На цих діагоналях
як на ребрах побудовано новий паралелепіпед. Доведіть, що протилежна вершина по-
чаткового паралелепіпеда є центром симетрії побудованого.
124. Доведіть, що діагональ АС1 паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 проходить через точки пере-
тину медіан трикутників A1BD та CB1D1 і ділиться цими точками на три рівні частини.
125. Дано тетраедр РАВС, точки M, N — середини його ребер АВ і РС відповідно. Доведіть,
що середини відрізків МС, МР, NA та NB є вершинами паралелограма.
126. Задано трикутну призму АВСА1В1С1. Точки А0, В0, С0 — середини ребер ВС, СА, АВ від-
повідно. Доведіть, що відрізки А0А1, В0В1, С0С1 перетинаються в одній точці. Визначте
відношення, в яких точка перетину ділить кожен із цих відрізків.
127*. Три промені виходять з однієї точки і не лежать в одній площині. Розглядаються три
плоских кути, утворених цими променями. Доведіть, що бісектриси трьох кутів, суміжних
із цими кутами, лежать в одній площині.
128*. Трикутники А1В1С1, А2В2С2 та А3В3С3 розміщені так, що точки А1, В1, С1 є серединами
відрізків А2А3, В2В3, С2С3 відповідно. Доведіть, що точки перетину медіан трикутників
А1В1С1, А2В2С2 та А3В3С3 лежать на одній прямій.
129*. Доведіть, що коли трикутники АВС та А1В1С1 лежать у різних площинах, то три прямі,
проведені через середини трьох пар відрізків АВ1 і А1В, ВС1 і В1С, СА1 і С1А, паралельні
деякій площині.
2.7. Координати вектора. Дії з векторами у координатах

Для підпорядкування векторного числення основним канонам координатного
методу і об’єднання в такий спосіб можливостей та переваг кожного з цих методів
для векторів уводять координати.
Введемо у просторі прямокутну декартову систему
координат Oxyz (рис. 2.53). На кожній з додатних
координатних півосей відкладемо від початку координат

одиничний вектор. Позначимо ці вектори так: i — для

осі абсцис, j — для осі ординат, k — для осі аплі-
кат — і назвемо координатними векторами. Очевид-
но, що координатні вектори не компланарні.

Нехай тепер маємо довільний вектор a. Відкладемо
 
його від точки О. Дістанемо вектор OA = a. Коорди-

нати (x; y; z) кінця А вектора OA називаються коор-

динатами вектора a в системі координат Oxyz. Це
  
записується так: a(x; y; z). Зокрема, якщо a = 0, то
точка А збігається
 з початком координат О. Отже, всі координати нульового векто-
ра — нульові: 0(0; 0; 0).
Оскільки при відкладанні рівних векторів від однієї точки дістаємо один і той
самий вектор, то рівні вектори мають і рівні координати. Навпаки, якщо відпо-
відні координати векторів рівні, то рівні і самі ці вектори.
Нехай Ах, Ау, Az — проекції точки А на осі координат Ох, Оу, Oz. Відповідно до
означення координат точки, точка Ах має координату х на осі Ох, точка Ау — коор-
динату у на осі Оу, а точка Аz — координату z на осі Оz. Тоді, відповідно до озна-
     
чення добутку вектора на число, OAx = x ⋅ i ; OAy = y ⋅ j ; OAz = z ⋅ k. У свою чергу,
оскільки точки Ах, Ау, Аz є вершинами координатного паралелепіпеда, побудованого
для точки А, то за правилом паралелепіпеда для додавання векторів:
   
OA = OAx + OAy + OAz .

Отже, для вектора a (х; y; z) справджується такий розклад за координатними
векторами: 
  
a = x ⋅ i + y ⋅ j + z ⋅ k.

Легко обґрунтувати, що й навпаки: якщо для вектора a виконується рівність (∗),
  
то кінець А вектора OA = a має координати (x; y; z), а тому й сам вектор a має
координати (x; y; z).
Таким чином, маємо таку теорему.
Теор ема 2 .6 (про координати вектора).


Вектор a має координати (х; у; z) тоді і тільки тоді, коли числа x, y, z є
коефіцієнтами у розкладі цього вектора за координатними векторами, тобто
   
a = x ⋅ i + y ⋅ j + z ⋅ k.
На основі цієї теореми легко знайти координати вектора, якщо відомі координати
його початку і кінця.
 
Нехай маємо вектор a = MN, заданий координата-
ми початку і кінця: М(х1; y1; z1); N(х2; y2; z2) (рис. 2.54).
Відповідно до правила віднімання векторів,
  
a = ON - OM. А відповідно до теореми про координа-
       
ти вектора, ON = x2i + y2 j + z2k; OM = x1i + y1 j + z1k.
Отже, 
  
a = (x2 - x1)i + (y2 - y1) j + (z2 - z1)k.

А це означає, за цією ж теоремою, що вектор a має
координати (х2 – х1; у2 – у1; z2 – z1).
Таким чином, координати вектора дорівнюють
різницям відповідних координат його кінця і по-
чатку.
Зазначимо також, що оскільки довжина вектора дорівнює відстані між його по-
чатком і кінцем, то, відповідно до формули для відстані між двома точками, маємо
такі формули:

якщо a(x; y; z), то

a = x 2 + y 2 + z2 ;
 
якщо a = MN, M(x1; y1; z1), N(x2; y2; z2), то
 
a = MN = (x2 - x 1)2 + (y2 - y 1)2 + (z2 - z 1)2 .
Із теореми про координати вектора легко виводяться правила для виконання дій
з векторами, що задані своїми координатами. А саме, справджується така теорема.
Теор ема 2 .7 (про правила виконання дій з векторами у координатах).

При додаванні (відніманні) векторів їхні відповідні координати додаються
(віднімаються), а при множенні вектора на число його координати мно-
жаться на це число.
 
Д о в е д е н н я . Нехай маємо вектори a(x 1; y 1; z 1) і b (x 2 ; y 2 ; z 2 ). Тоді
          
a + b = (x 1i + y 1 j + z 1k) + (x2i + y 2 j + z 2k) = (x 1 + x 2 )i + (y 1 + y 2 ) j + (z 1 + z 2 )k.
Аналогічно знайдемо:  
  
a - b = (x 1 - x 2 )i + (y 1 - y 2 ) j + (z 1 - z 2 )k.
 
А цей означає, що вектор a + b має координати (х1 + х2; у1 + у2; z1 + z2), а вектор

a - b — координати (х1 – х2; у1 – у2; z1 – z2).  
    
Нехай тепер λ — довільне число. Тоді λa = λ(x 1i + y 1 j + z 1k) = λx 1i + λy 1 j + λz 1k.

А це й означає, що вектор λa має координати (λx1; λy1; λz1). Теорему доведено.
На с лідо к. 

Вектори a(x1; y1; z1) і b (x2 ; y2 ; z2 ) колінеарні тоді і тільки тоді, коли їхні ко-
ординати пропорційні.

Д о в е д е н н я . Якщо один із векторів, наприклад, b — нульовий, то твердження
очевидне. Справді, тоді ці вектори  колінеарні, а з іншого боку всі координати нульо-
вого вектора дорівнюють нулю: b(0; 0; 0). Тоді х2 = 0 · х1, у2 = 0 · у1, z2 = 0 · z1, що
 
й означає пропорційність координат векторів a і b (коефіцієнтом пропорційності є
число 0).
   
Нехай тепер a ≠ 0 і b ≠ 0. Тоді, за ознакою колінеарності векторів, існує таке

число k, при якому b = ka, а за доведеною теоремою 2.7: х2 = kх1, у2 = kу1, z2 = kz1.
 
Отже, координати векторів a і b — пропорційні, а коефіцієнтом пропорційності є
число k.
 
Навпаки, нехай координати векторів a і b — пропорційні, наприклад, х2 = kх1,

у2 = kу1, z2 = kz1. Тоді b (kx 1; ky 1; kz 1) = k ⋅ a(x 1; y 1; z 1), звідки, за ознакою коліне-
 
арності векторів, виходить, що a || b . Твердження наслідку доведено повністю.
З а у в а ж е ння. Рівності х2 = kх1, у2 = kу1, z2 = kz1, що виражають умову пропорцій-
  x2 y2 z2
ності координат векторів a і b, часто записують так: = = . Це правильно, але
x1 y1 z1

тільки за умови, що жодна з координат х1, у1, z1 вектора a не дорівнює нулю.
На основі теореми про правила виконання дій з векторами у координатах можна
знайти координати будь-якого вектора, що дорівнює алгебраїчній сумі векторів з
відомими координатами.   
 
Знайдемо, наприклад, координати вектора d = 3a - 2b + c , якщо a(-4; 3; 1),
 
b(2; 0; -2), c(5; -3; -6).
 
Вектори 3a і -2b мають відповідно такі координати: (–12; 9; 3) і (–4; 0; 4). Тоді
 d маємо: х = –12 – 4 + 5 = –11; y = 9 +
для шуканих координат (х; y; z) вектора
+ 0 – 3 = 6; z = 3 + 4 – 6 = 1. Отже, d(-11; 6; 1).
2.8. Поділ відрізка у заданому відношенні

Тепер застосуємо здобуті результати для виведення формул поділу відрізка
у довільному заданому відношенні. Ці формули будуть узагальненнями формул
для координат середини відрізка, виведених нами раніше у п. 1.3.
О зн ач е ння (п оділу відріз ка у зад а но му ві д но ше нні ) .

Кажуть, що точка С ділить відрізок АВ у відношенні λ, якщо виконується
рівність
 
AC = λCB.
 
Якщо λ ≥ 0, то вектори AC і CB — співнапрям-
лені (рис. 2.55, а). Отже, точка С належить відрізку
AC
АВ, і тоді λ = . Кажуть, що у такому разі точка С
CB
ділить відрізок А внутрішнім чином. Зокрема, при
 
λ = 1 AC = CB; отже, тоді точка С ділить відрізок АВ
навпіл (рис. 2.55, б). Зрозуміло, що при λ = 0 точка С
збігається з точкою А.
 
Якщо ж λ < 0, то вектори AC і CB — протилежно
напрямлені (рис. 2.55, в). Отже, тоді точка С лежить на
AC
прямій АВ ззовні відрізка АВ, і λ = - . Кажуть, що у
CB
такому разі точка С ділить відрізок АВ зовнішнім чином.
Нехай точки А і В задані своїми координатами:
А(х1; y1; z1); B(х2; y2; z2). Знайдемо координати (х; y; z)
точки С, що ділить відрізок АВ у заданому відношенні
λ (рис. 2.56).
 
Вектори AC і CB мають відповідно координати:
 
AC(x - x 1; y - y 1; z - z 1); CB(x2 - x; y2 - y; z2 - z).
 
Тоді з векторної рівності AC = λCB, якою визначається
точка С поділу відрізка АВ у відношенні λ, прирівнюючи відповідні координати векторів,
записаних зліва і справа, дістаємо три скалярні рівності:
х – х1 = λ(х2 – х);
у – у1 = λ(у2 – у); (∗)
z – z1 = λ(z2 – z).
Із цих рівностей легко виводяться шукані формули:
x 1 + λx2 y 1 + λy2 z 1 + λz2
x= ; y= ; z= . (∗∗)
1+ λ 1+ λ 1+ λ
Зокрема, для середини (x; y; z) відрізка АВ (при λ = 1) матимемо відомі нам уже
формули:
x 1 + x2 y 1 + y2 z 1 + z2
x= ; y= ; z= .
2 2 2
Інколи потрібно розв’язати обернену задачу, тобто, маючи координати точок А, В і С,
знайти, в якому відношенні одна з них ділить відрізок з кінцями у двох інших, зокрема,
з’ясувати, чи лежить ця точка всередині даного відрізка. Тоді шукане відношення λ для
відрізка АВ і точки поділу С можна знайти з будь-якої з трьох рівностей (∗) або (∗∗).
Нехай, наприклад, потрібно знайти, в якому відношенні точка С перетину прямої
АВ з площиною z = –3 ділить відрізок АВ, якщо точки А і В мають такі координати:
А(4; –5; –6); В(7; –8; 11). Оскільки апліката z точки С дорівнює –3, то із третьої з
формул (∗) знайдемо:
z - z 1 -3 + 6 3
λ= = = .
z2 - z 11 + 3 14
Оскільки, таким чином, λ > 0, то точка С лежить всередині відрізка АВ і ділить його у
відношенні 3 : 14, беручи від точки А.
З а у в а ж е н н я . При користуванні формулами (∗) і (∗∗) потрібно уважно стежити за
відповідністю між значенням λ та порядком точок А і В. Наприклад, якщо точка С лежить
всередині відрізка АВ, причому відрізок АС удвічі довший за СВ, то вона ділить цей відрізок
1
у відношенні λ = 2. Однак відрізок ВА ота сама точка С ділить вже у відношенні λ1 = .
2
Тільки у разі поділу відрізка навпіл порядок його кінців при користуванні вказаними фор-
мулами неважливий.
Зазначимо також, що яке б не було розміщення точки С на прямій АВ, відношення λ не
може дорівнювати –1 (отже, у формулах (∗∗) знаменник 1 + λ ніколи не дорівнює нулю). Це
 
випливає з того, що вектори AC і CB ніколи не можуть бути протилежними, а тому ніколи
 
не може виконуватися рівність AC = – CB .
З а д ач а . Відомі координати двох вершин трикутника АВС: А(3; –4; 6), В(–1; 2; –2),
а також координати точки О перетину його медіан: О(5; –3; –2). Визначити коорди-
нати вершини С.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай СМ — медіана трикутника АВС
(рис. 2.57). За формулами поділу відрізка навпіл, точка М має
 3 -1 -4 + 2 6 - 2
такі координати:  ; ;  , тобто (1; –1; 2). За
 2 2 2 
3  3 
властивістю медіан трикутника, MC : CO = . Отже, MC = - CO,
2 2
тобто точка С ділить відрізок МО (зовнішнім чином) у відношен-
3
ні λ = - . За формулами поділу відрізка у даному відношенні, для координат точки С має-
2
 1 - 3 ⋅ 5 -1 - 3 ⋅ (-3) 2 - 3 ⋅ (-2) 
 2 ; 2 2 
мо: 
3 3
;
3  . Звідси С(13; –7; –10). 
 1- 1- 1- 
 2 2 2 
 
130°. Задано точки А(–2; 3; 0), В(7; – 5; – 6), С(0; 5; – 8). Визначте координати векторів OA, OB,

OC, якщо О — початок системи координат.
  1 1 
131°. Задано вектори OA( -5; 3; 2); OB  ; ; -  ; OC(1; 5 ; - 3). Визначте координати точок
1
2 3 5
А, В, С, якщо О — початок системи координат.
            
132°. Визначте координати таких векторів: a = 2i - 3 j + 5k; b = -i + 3 j + 5k; c = 3k; d = 2i - j ;
     
e = k - 2i , де i , j, k — координатні вектори.
  
133°. Задані вектори: a (–1; 5; –2); b (–3; 0; 1); c (0; –1; 0). Запишіть розклади цих векторів за
  
координатними векторами i , j, k.

134°. Визначте координати початку вектора AB (3; 4; 2), якщо його кінець має координати
(– 5; 4; 1).

135°. Визначте координати кінця вектора AB (5; 3; –2), початок якого має координати (–1; 4; 0).
136°. Початок системи координат Oxyz суміщено з вершиною
А прямокутного паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1, а осі
Ох, Оу та Oz направлено по його ребрах АВ, AD та AA1
відповідно (рис. 2.58). Точки K, L, M — середини ребер
АВ, DD1, B1C1; АB = 5; АD = 8; АA1 = 6. Визначте коор-
      
динати векторів OB, OD, OA1, OB1, AC, C1D, D1A,
      
D1B, AK , AL, MC, AM, KL, ML.
  
137°. Задані вектори a (–2; –1; 0), b (1; –1; 5), c (3; 4; –7),
  
d (2; – 6; –3). Визначте координати векторів: a + b ;
              
b + c; a - c; d - b ; a + b - d; b - c + d - a; - 4a; 2d;
           
3a + 2b - c; - 4c + 2a - d; - (2a - 3b ) - 4b + 2(a - b + d ).

138°. Вектор AB має координати (–7; 5; 1). Визначте коор-

динати вектора BA.
   
139°. Чи є колінеарними вектори: а) p (1; 1; 0) і q (1; 1; –2); б) m (1; 1; 2) і n (1; 2; 1);
 
в) c (–2; –2; 1) і d (6; 6; –3)?
 
140°. Визначте значення чисел k і l, при яких вектори a (15; 10; k) та b (3; l; – 4) колінеарні.
  
141. Чи є компланарними вектори a (2; 0; 3), b (–1; 0; –2) і c (4; 0; – 5)?
142. Чи лежать на одній прямій точки А, В і С, якщо вони мають такі координати:
а) А(– 4; 8; –3), B(–13; 23; 6), C(5; –7; –12); б) А(3; 1; –7), B(2; 10; 16), C(4; – 8; 2)?
143. Доведіть, що точки А(3; –1; 2), B(1; 2; –1), C(–1; 1; –3) і D(3; – 5; 3) є вершинами трапе-
ції.
        
144. Задано вектори: a (–3; 2; 2), b (–1; 2; 5) і c (2; –3; –1). Визначте: a + b ; a - b ; a + b ;
    
a - b ; 4c ; 3a - 2c .
145. Точка N(1; 3; 4) — середина сторони ВС трикутника АВС, а точка М(2; 7; –1) — середина

сторони АС. Визначте координати вектора AB.
146. Чи лежать точки A, B, C і D в одній площині, якщо:
а) А(2; 3; 0), B(–3; – 4; 1), C(0; –1; 0), D(–2; 0; –3);
б) А(–1; –1; 2), B(2; –7; –1), C(– 5; 1; 0), D(–12; 15; 7)?
147. При якій умові координати однієї з вершин паралелограма дорівнюють сумам однойменних
координат решти вершин?
148. Суми аплікат протилежних вершин трапеції рівні між собою. Доведіть, що середня лінія
трапеції паралельна площині Оху або належить їй.
149. Визначте координати кінців А і В відрізка, який точками С(2; 0; 2) і D(5; –2; 0) ділиться на
три рівні частини.
150. В якому відношенні площина Оху ділить відрізок з кінцями А(1; 2; 6) і В(7; 11; –12)?
151. Пряма АВ перетинає координатні площини Оху та Oyz відповідно в точках М і N. Ви-
значте довжину відрізка MN, якщо А(2; 1; 1), В(–2; 0; 3).
152. Три вершини ромба знаходяться у точках з координатами (8; 9; 10), (3; 3; 2) і (8; 7; –1).
Визначте координати четвертої вершини.
153. Доведіть, що координати точки перетину медіан трикутника дорівнюють середнім ариф-
метичним значенням однойменних координат його вершин.
154. Задані вершини А(4; 1; –2), В(2; 0; 0) і С(–2; 3; – 5) трикутника АВС. Визначте довжину
бісектриси АD кута А, а також координати точки D.
155*. Доведіть, що відрізки АВ і CD з кінцями в точках А(8; –1; 4), B(2; 8; 7), C(5; 0; 1) і D(8; 6; 13)
перетинаються і точкою перетину діляться у відношенні 1 : 2.
156*. Координати вершин А, С, Е правильного шестикутника ABCDEF такі: (–3; 7; 5), (7; 2; 1),
(2; 3; 6). Визначте координати решти його вершин.
157*. Через точку М(1; 5; 3) проведено пряму, яка паралельна площині Оху і перетинає від-
різок з кінцями в точках А(4; 2; 1) і В(7; 11; 7). Визначте координати точки перетину.
2.9. Кут між векторами. Скалярний добуток векторів

1. Кут між векторами у просторі


Нехай маємо два довільних ненульових вектори a і b. Відкладемо їх від деякої
     
точки О. Якщо вектори a і b не співнапрямлені, то вектори OA = a і OB = b не
матимуть інших спільних точок, окрім початку О (рис. 2.59). Тоді промені ОА і ОВ
 
утворюватимуть кут АОВ. Його величину ϕ називаютькутом між векторами a і b
 
і позначають це так: ϕ = ∠ab. Якщо ж вектори a і b співнапрямлені (рис. 2.60),
 
зокрема, якщо хоча б один з них нульовий, то
 один із векторів OA чи OB містити-

ме інший. У цьому разі вважається, що ∠ab = 0°.
Із теореми про кути зі співнапрямле-

ними сторонами, доведеної у «Геомет
рії–10», випливає, що прийняте озна-
чення кута між векторами не залежить
від вибору точки, від якої вони відклада-
ються. Зокрема, для протилежно напрям-
 
лених векторів a і b кут між ними до-
рівнює 180° (рис. 2.61).

Якщо ∠ab = 90° (рис. 2.62), то такі

вектори a і b називаються перпенди-
кулярними або взаємно перпендикуляр-
ними (кажуть також — ортогональни-
ми). Для позначення перпендикулярності 
  
векторів a і b вживається запис: a ⊥ b .
Виведемо формулу для обчислення кута між векто-
рами, заданими своїми координатами.

Нехай маємо два ненульові вектори: a(x 1; y 1; z 1) і

b (x2 ; y2 ; z2 ). Відкладемо їх від початку О системи ко-
    
ординат Охуz: OA = a, OB = b (рис. 2.63). Якщо a і

b не колінеарні, то можемо побудувати трикутник
АОВ, у якому кут ϕ при вершині О дорівнюватиме куту
 
між векторами a і b. За теоремою косинусів:
АВ2 = ОА2 + ОВ2 – 2ОА · ОВ cosϕ. (1)
Це ж співвідношення справджуватиметься
 і в разі

 
колінеарності векторів a і b. Справді, якщо a ↑↑ b ,
то ϕ = 0° (див. рис. 2.60). Тоді АВ = |OB – OA|. Цей
самий результат знаходимо і з формули (1), якщо під-
ставити в неї ϕ = 0°: АВ2 = (ОА – ОВ)

2
, звідки АВ =

= |OB – OA|. А якщо a ↑↓ b , то ϕ = 180° (див.
рис. 2.61) і тоді АВ = ОА + ОВ. Такий самий результат
дістаємо і з формули (1), якщо підставити в неї
ϕ = 180°: АВ2 = (ОА + ОВ)2, звідки АВ = ОА + ОВ.
 
Отже, формула (1) справджується для будь-яких векторів a і b.
З формули (1) маємо:
cos ϕ = OA + OB - AB .
2 2 2
(2)
2OA ⋅ OB
Залишається виразити довжини відрізків ОА, ОВ, АВ через координати їхніх
кінців за формулою для відстані між двома точками:
OA = x12 + y12 + z12 ; OB = x22 + y22 + z22 ;

АВ2 = (х2 – х1)2 + (y2 – y1)2 + (z2 – z1)2.
Підставляючи ці значення у співвідношення (2), після елементарних спрощень діс-
танемо шукану формулу:
x 1x2 + y 1y2 + z 1z2
cos ϕ = . (∗)
x 1 + y21 + z21 ⋅ x22 + y22 + z22
2
З а дача . Визначити кут між прямими АВ і CD, якщо точки A, B, C, D задані своїми
координатами: А(5; –8; –1), В(6; –8; –2), С(7; –5; –11), D(7; –7; –9).
Р о з в ’ я з а н н я . Згідно з означенням, кут між прямими — це
менший з кутів, які утворюють промені, що належать цим пря-
мим. Отже, кут між прямими АВ і CD дорівнює куту між век-
 
торами AB і CD, якщо той кут не перевищує 90° (рис. 2.64, а),
 
або доповнює кут між векторами AB і CD до 180°, якщо він
перевищує 90° (рис. 2.64, б).
 
Оскільки AB (1; 0; –1), а CD (0; –2; 2), то, за формулою
для кута між векторами, для шуканого кута ϕ маємо:
1 ⋅ 0 + 0 ⋅ (-2) + (-1) ⋅ 2 -2 = - 1.
cos ϕ = =
1 + 0 + (-1) ⋅ 0 + (-2) + 2
2 2 2 2 2 2
2 ⋅2 2 2
Отже, ϕ = 120°. Оскільки ϕ > 90°, то шуканий кут між прямими
АВ і CD дорівнює 180° – 120°, тобто 60°. 

2. Формула для кута між векторами
і нерівність Коші–Буняковського
Оскільки |cosϕ| ≤ 1, то з формули (∗) для кута між векторами елементарно ви-
водиться нерівність:
(x 1x2 + y 1y2 + z 1z2 )2 ≤ (x12 + y12 + z12 )(x22 + y22 + z22 ), (3)
яка є правильною для будь-яких дійсних чисел хі, уі, zi (і = 1, 2, 3). А оскільки
|cosϕ| = 1 тоді і тільки тоді, коли ϕ = 0° або ϕ = 180°, тобто у разі колінеарності

векторів a(x 1; y 1; z 1) і b (x2 ; y2 ; z2 ), то рівність у співвідношенні (3) досягається тоді і
тільки тоді, коли координати цих векторів пропорційні, тобто х2 = kx1, у2 = kу1, z2 = kz1
при деякому значенні k.
Нерівність (3) є частковим випадком знаменитої нерівності Коші-Буняковського, яка
має такий вигляд:
2
 n  n n
 ∑ aibi  ≤ ∑ a ⋅ ∑ b .
2 2
i i (4)
 i =1  i =1 i =1
і названа на честь французького математика Оґюстена Луї Коші (1789–1857) та російського

математика Віктора Яковича Буняковського (1804–1889).
Нерівність Коші-Буняковського справджується для будь-яких дійсних чисел аі, bі при
будь-яких натуральних значеннях п. Як і в нерівності (3), знак рівності в ній маємо тоді і
тільки тоді, коли числа bi пропорційні числам аі, тобто bi = kai при деякому значенні k.
При п = 3 нерівність Коші-Буня
ковського набуває вигляду (3) і її можна
записати у скороченому вигляді:
  
ab ≤ a ⋅ b ,

де символом ab позначено  скалярний

добуток векторів a і b, про який
йтиметься далі. У такому ж вигляді
можна записати нерівність Коші-Буня
ковського і в загальному випадку, якщо
числа аі і bi вважати координатами
векторів в п-вимірному просторі. У су-
часній математиці розглядаються такі
О.Л. Коші В.Я. Буняковський простори, а інші науки, зокрема фізика,
застосовують їх.
3. Скалярний добуток векторів

Означення і формула скалярного добутку
Як і у планіметрії, скалярним добутком двох векторів називається добуток їхніх
 
довжин на косинус кута між ними. Скалярний добуток векторів a і b позначається
  
a ⋅ b або ab. Отже, за означенням:
  
ab = a ⋅ b ⋅ cos ϕ, (5)
 
де ϕ — кут між векторами a і b.
   
Зокрема, якщо b = a, то b = a , а ϕ = 0°. Тоді з означення (5) скалярного до-
  2  
бутку випливає, що a ⋅ a = a . Добуток a ⋅ a називається скалярним квадратом
   2
вектора a і позначається через a2 . Отже, a2 = a . Часто цю формулу застосовують
 
ще й у такому вигляді: a = a2 .
Застосовуючи формулу (∗) для кута між векторами, легко  вивести формулу для

обчислення скалярного добутку векторів a(x 1; y 1; z 1) і b (x2 ; y2 ; z2 ) за їхніми коор-
динатами. Підставляючи у співвідношення (5) відповідне значення для cos ϕ з фор-
 
мули (∗) і враховуючи, що a = x12 + y12 + z12 , а b = x22 + y22 + z22 , дістанемо:

ab = x 1x2 + y 1y2 + z 1z2 . (∗∗)
Отже, доведено таку теорему.
Те о р ема 2 .8 (про вираження скалярного добутку векторів через їхні коор-

динати).
Скалярний добуток векторів дорівнює сумі добутків їхніх однойменних ко-
ординат.
Властивості скалярного добутку

Із формули (∗∗) випливають такі основні властивості скалярного добутку (для
  
будь-яких векторів a, b і c та будь-якого числа k):
  
1) ab = ba (переставна, або комутативна, властивість);
 
2) (ka)b = k(ab ) (сполучна, або асоціативна, властивість);
     
3) a(b + c ) = ab + ac (розподільна, або дистрибутивна, властивість).
На основі цих властивостей відповідні обчислення зі скалярними добутками про-
водяться за тими самими алгебраїчними алгоритмами, що й зі звичайними много-
членами. Зокрема,
        
(a + b )2 = (a + b )(a + b ) = a2 + 2ab + b 2 ;
        
(a + b + c )2 = a2 + b 2 + c 2 + 2ab + 2ac + 2bc.
Доведемо, для прикладу, властивість 3 (властивості 1 – 2 доводяться аналогічно).
  
Нехай вектори a, b, c мають координати: (х1; у1; z1), (х2; у2; z2), (х3; у3; z3) відпо-
 
відно. Тоді вектор b + c має координати (х2 + х3; у2 + у3; z2 + z3), і відповідно до
формули (∗∗),
  
a(b + c ) = x 1(x2 + x3 ) + y 1(y2 + y3 ) + z 1(z2 + z3 ).
  
З іншого боку, на основі тієї самої формули (∗∗) маємо: ab + ac = x 1x2 + y 1y2 + z

+ ac = x 1x2 + y 1y2 + z 1z2 + x 1x3 ++ y 1y3 + z 1z3 . Групуючи доданки з однойменними координатами у
правій частині цієї рівності і виносячи за дужки спільні множники х1, у1, z1 в утво-
  
рених групах, матимемо: ab + ac == x 1(x2 + x3 ) + y 1(y2 + y3 ) + z 1(z2 + z3 ). Отже,
     
a(b + c ) = ab + ac , що й треба було довести.
Ознака перпендикулярності двох векторів

За допомогою поняття скалярного добутку ефективно описується критерій пер-
пендикулярності двох векторів. З означення скалярного добутку випливає, що коли
  
вектори a і b — перпендикулярні, то ab = 0, адже тоді cos ϕ = 0. Навпаки, якщо
    
скалярний добуток ab = a ⋅ b ⋅ cos ϕ дорівнює нулю і жоден з векторів a та b не
  
нульовий, тобто a ≠ 0 і b ≠ 0, то дорівнює нулю cos ϕ, звідси ∠ab = 90°. Отже,
маємо таку теорему.
Теор ема 2 .9 (про умову перпендикулярності двох векторів).

Скалярний добуток двох ненульових векторів дорівнює нулю тоді і тільки
тоді, коли ці вектори перпендикулярні.
Звідси та на основі формули  для скалярного добутку дістаємо наслідок: ненульо-

ві вектори a(x 1; y 1; z 1) і b (x2 ; y2 ; z2 ) перпендикулярні тоді і тільки тоді, коли
виконується рівність:
х1х2 + у1у2 + z1z2 = 0.
Приклади застосування скалярного добутку

для розв’язування задач
Скалярний добуток векторів застосовують у геометрії не тільки для з’ясування
перпендикулярності векторів. Можливість обчислювати скалярні добутки, викорис-
товуючи при цьому відповідні алгебраїчні властивості, є основою і для інших гео-
метричних застосувань. Наведемо декілька прикладів розв’язування таким способом
задач, що мають класичний геометричний зміст.
Доведемо спочатку за допомогою векторів таку
властивість паралелепіпеда: сума квадратів діа-
гоналей паралелепіпеда дорівнює сумі квадратів
усіх його ребер.
Нехай маємо паралелепіпед ABCDA 1 B 1 C 1 D 1
  
(рис. 2.65). Позначимо вектори AA1, AB і AD від-
  
повідно через a, b і d та виразимо через них век-
   
тори AC1, BD1, A1C і DB1, спрямовані по діагоналях
паралелепіпеда.
За правилом паралелепіпеда для додавання век-
торів маємо:
   
AC1 = a + b + d.
Інші вектори виражаємо за правилом багатокутника:
      
BD1 = BA + AA1 + A1D1 = -b + a + d;
      
A1C = A1A + AB + BC = -a + b + d;
      
DB1 = DA + AB + BB1 = -d + b + a.
На основі цих рівностей дістаємо:

 2  2  2  2
AC12 + BD12 + A1C2 + DB12 = AC1 + BD1 + A1C + DB1 =
           
= (a + b + d)2 + (-b + a + d)2 + (-a + b + d)2 + (-d + b + a)2 .
Розкривши дужки у правій частині,  після зведення подібних членів матимемо:

AC12 + BD12 + A1C2 + DB12 = 4a2 + 4b 2 + 4d 2 == 4 ⋅ AA12 + 4 ⋅ AB2 + 4 ⋅ AD2 . Оскільки
кожних чотири паралельних ребра паралелепіпеда рівні між собою, то у правій час-
тині останньої рівності якраз і записано суму квадратів усіх ребер паралелепіпеда.
Отже, сформульовану властивість паралелепіпеда доведено.
З а дача 1 . Основа призми АВСА1В1С1 — рівнобедрений

трикутник АВС з основою ВС. Ребро АА1 нахилене до
ребер АВ та АС під рівними кутами. Довести, що грань
ВСС1В1 є прямокутником.
Р о з в ’ я з а н н я . Введемо для спрощення такі позначен-
     
ня: AA1 = a, AB = b , AC = c (рис. 2.66). За умовою,
   
b = c , а ∠ab = ∠ac. Для розв’язання задачі достатньо
показати, що ВВ1 ⊥ BC, а для цього, в свою чергу, — що
 
BB1 ⋅ BC = 0.
                
BB1 = AA1 = a, BC = c - b . Тому BB1 ⋅ BC = a(c - b ) = ac - ab = a ⋅ c ⋅ cos ∠ac -
  
- a ⋅ b ⋅ cos ∠ab = 0. Твердження задачі доведено. 
Задача 2. З однієї точки простору проведено три промені, що не лежать в одній

площині. Сума двох із трьох утворених у такий спосіб плоских кутів дорівнює
180°. Довести, що спільне ребро цих двох кутів перпендикулярне до бісектриси
третього плоского кута.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай заданими є промені Oa, Оb і Оc, ∠Оас = β, ∠Оаb = γ (рис. 2.67),
і при цьому β + γ = 180°. Нехай також d — бісектриса кута Оbc.
Відкладемо на заданих променях від початку О одиничні
     
вектори e 1 ∈ Oa, e2 ∈ Ob та e3 ∈ Oc. Тоді вектор e = e2 + e3
належатиме бісектрисі d. Для розв’язання задачі потрібно
довести, що a ⊥ d, а для цього достатньо показати, що
 
e 1 e = 0.
           
М а є м о : e 1 e = e 1 (e2 + e3 ) = e 1e2 ++ e 1e3 = e 1 ⋅ e2 cos γ + e 1 ⋅ e3 cos β = cos γ + cos β.
   
3 = e 1 ⋅ e2 cos γ + e 1 ⋅ e3 cos β = cos γ + cos β. Однак з рівності β + γ = 180°
випливає, що cos β = -cos γ, тобто cos β + cos γ = 0. Отже,
 
e 1 e = 0. Твердження задачі доведено. 
У наступній задачі з’ясовується цікава властивість тетраедрів.
З а д ач а 3. Довести, що коли в тетраедр дві пари

протилежних ребер взаємно перпендикулярних, то
тоді ребра третьої пари — теж взаємно перпенди-
кулярні.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай у тетраедрі РАВС (рис. 2.68):
PA ⊥ BC, а PВ ⊥ АС. Потрібно довести, що тоді PС ⊥ АВ.
     
Позначимо для спрощення: PA = a, PB = b , PC = c. Оскіль-
    
ки PA ⊥ BC, то PA ⋅ BC = 0, тобто a(c - b ) = 0. Аналогічно
  
дістанемо: b (c - a) = 0. З останніх двох рівностей маємо:
           
ac = ab ; bc = ab . Отже, ac = bc , або: c (a - b ) = 0. Оскільки
    
a - b = BA, то звідси PC ⋅ BA = 0, отже, PС ⊥ ВА, що й
треба було довести. 
Скалярний добуток і проекції

У фізичних застосуваннях векторного числення використо-
вується така властивість скалярного добутку: модуль ска-
лярного добутку двох ненульових векторів дорівнює до-
бутку довжини одного з них на довжину проекції іншого
вектора на пряму,
 що містить перший вектор. Якщо до-

вжину проекції вектора b на пряму, що містить вектор a, позначимо
через b′ (рис. 2.69), то ця властивість коротко запишеться так:
 
ab = a ⋅ b′. (∗∗∗)
    
Справді, нехай ∠ab = ϕ, а самі вектори a і b відкладені від одного початку О: a = OA,
 
а b = OB. Позначимо через В′ проекцію точки В на пряму ОА. Відповідно до означення
скалярного добутку матимемо:
  
ab = a ⋅ b ⋅ cos ϕ .

Якщо ϕ ≤ 90°, то |cos ϕ| = cos ϕ, і тоді b ⋅ cos ϕ = ОВ′ = b′.
Якщо ж ϕ > 90° (рис. 2.70), то |cos ϕ| = cos(180° – ϕ), і тоді

знову b ⋅ cos ϕ = OB′ = b′. Отже, в обох випадках справджу-
ється рівність (∗∗∗). Доведення завершено.
Ця властивість застосовується і в геометрії — там, де
з’являються проекції на пряму.
Задач а . У тетраедрі ABCD ребра АС і BD рівні між собою. Довести, що проекції ребер
АВ і CD на пряму, що проходить через їхні середини, рівні.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай L і M — середини ребер АВ і CD відповідно (рис. 2.71). Від-
повідно до властивості (∗∗∗), для розв’язання задачі достатньо показати, що
   

LM ⋅ AB = LM ⋅ CD . Для цього виразимо вектори, що фігу-
   
рують у цій рівності, через вектори b = BD, c = AC та
             
d = AD : AB = d - b ; CD = d - c ; BC = BD + DC = b + c - d;
 1   1  
LM = (AD + BC) = (b + c ). Тоді матимемо:
2 2
  1     1      
LM ⋅ AB = (b + c )(d - b ) = bd + cd - bc - b 2 ;
2 2
  1     1      2
LM ⋅ CD = (b + c )(d - c ) = bd + cd - bc - c .
2  2   
Оскільки, за умовою задачі, b = c і, отже, b 2 = c 2 , то
   
LM ⋅ AB = LM ⋅ CD , що й треба було довести. 
Як у математиці з’явилися вектори

Поняття вектора, правила оперування з векторами та принци-
пи їхнього застосування подолали тривалий і звивистий шлях.
У дослівному перекладі з латини слово vector означає «той, що
несе», «несучий». Термін «вектор» у 1845 році ввів ірландський
математик Вільям Роун Гамільтон (1805–1865). Справою свого
життя він визначив узагальнення комплексних чисел. На той час
уже було добре відомо, що комплексні числа, тобто числа вигляду
z = a + bi, де a і b — дійсні числа, а i — так звана уявна одиниця,
зі звичайними алгебраїчними законами додавання і множення,
Вільям Гамільтон але з однією «незвичайною» умовою: i2 = –1, — дуже зручні у
наукових дослідженнях. А коли німецький математик Карл Фрідріх
Ґаусс (1777–1855) знайшов для цих чисел наочне зображення у вигляді напрямлених
відрізків зі спільним початком у початку координат і кінцями у точках (a; b) координатної
площини, комплексні числа стали «робочим інструментом» для учених. Природно, ви-
никло бажання ввести в розгляд тріади, тобто числа вигляду z = a + bi + сj уже з двома
уявними одиницями i та j. Понад 8 років витратив Гамільтон на те, щоб переконатися,
що для таких чисел не можуть одночасно справджуватись сполучний і розподільний за-
кони для додавання та множення. А ось для кватерніонів вигляду d + ai + bj + ck це
можливо. У кватерніонах Гамільтон розрізняв скалярну d і векторну ai + bj + ck частини
з інтерпретацією останньої у вигляді напрямленого відрізка з початком у початку про-
сторової системи координат Oxyz і з кінцем у точці (a; b; c). З’ясувалось, що додаванню
(відніманню) кватерніонів відповідає додавання (віднімання) цих напрямлених відрізків за
правилами трикутника (або паралелограма), здавна відомими з механіки для додавання
сил. Так утворився ґрунт для плідного поєднання алгебраїчних, геометричних і механічних
уявлень та створення таким чином нового засобу для проведення наукових досліджень
і ефективного запису їхніх результатів. Це засвідчили вже

перші застосування векторів, які здійснив видатний шотланд-
ський фізик Джеймс Клерк Максвелл (1831–1879) у своєму
знаменитому трактаті з електромагнетизму. Величезна праця
Гамільтона «Лекції з кватерніонів» (понад 900 друкованих
сторінок), яка містила й основи векторного числення, вийшла
з друку в Дубліні у 1853 р. А вже у 1862 р. з нею під час
закордонного наукового відрядження ознайомився молодий
викладач чистої математики Київського університету Павло
Емільович Ромер (1835–1899). Згодом П.Е. Ромер опублікував
в університетському видавництві ґрунтовну працю: «Основні
начала методу кватерніонів» (1868 р.), яка стала першим дру-
кованим викладом нового числення у Східній Європі. Вихід цієї Джеймс Максвелл
праці на тривалий час зробив розвиток символічних числень
одним із пріоритетних напрямків математичних досліджень у Київському університеті.
Проте ще тривалий час пропагандистами нового векторного числення були більше
фізики, ніж математики. І тільки після того, як на початку ХХ ст. з’ясувалося, що похідне
від поняття вектора поняття векторного простору є доволі плідним для розгляду багатьох
математичних теорій з єдиних позицій, вектори почали проникати в навчальну математичну
літературу, спочатку для вищої школи, а з 60-х років — і в шкільні підручники.
Титульні сторінки «Лекцій з кватерніонів» В.Р. Гамільтона (ліворуч)

та «Основних начал методу кватерніонів» П.Е. Ромера (праворуч)
158°. Дано куб ABCDA1B1C1D1. Визначте кут між векторами:

           
а) B1B і B1C; б) DA і B1D1; в) A1C1 і A1B; г) BC і AC; ґ) BB1 і AC; д) B1C і AD1;
   
е) A1D1 і BC; є) AA1 і C1C.
    
159°. Визначте кут між векторами a і b, якщо: а) a (3; 2; –2), b (0; 4; 4); б) a (–1; 2; 2),

b (1; 0; –1).
 
160°. При якому значенні х вектори a (3; 2; – 5) і b (–1; х; 3) взаємно перпендикулярні?
 
161. Вектор x колінеарний з вектором a (6; – 8; –7,5) і утворює з координатним вектором
 
k гострий кут. Знаючи, що x = 50, визначте його координати.
162°. Задано точки А(1; 4; 8) і В(– 4; 0; 3). Під яким кутом відрізок АВ видно з початку координат?
163. Задано вершини трикутника АВС: А(–1; –2; 4), В(– 4; –2; 0), С(3; –2; 1). Визначте величину
його кута В.
164. Задано вершини трикутника АВС: А(3; 2; –3), В(5; 1; –1), С(1; –2; 1). Визначте величину
зовнішнього кута при вершині А.
165. Визначивши кути трикутника з вершинами А(1; 2; 1), В(3; –1; 7), С(7; 4; –2), переконайтеся,
що цей трикутник — рівнобедрений.
166. Доведіть, що трикутник з вершинами в точках А(2; 1; 3), В(7; 4; 5) і С(4; 2; 1) — прямокут-
ний.
 
167. Дано куб ABCDA1B1C1D1. Визначте кут між векторами BD1 і MA1, де М — середина
ребра AD.
168. Визначте кут між стороною АС та медіаною ВМ трикутника АВС, якщо А(–3; –5; 1),
В(– 4; –1; –2) і С(3; 3; 1).
169. Дано чотири точки: А(0; 1; 1), В(1; 1; 2), С(2; –2; 2), D(2; –3; 1). Визначте кут між вектора-
 
ми AB і CD.
 
170. Визначте площу паралелограма, побудованого на векторах a (8; 4; 1) і b (2; –2; 1).
171. Визначте площу трикутника АВС, якщо А(9; 0; 2), В(6; 0; –2), С(0; 3; 0).
  
172. Доведіть, що чотирикутник ABCD, для якого AB (1; 2; –2), BC (–2; –1; –2), CD (–1; –2; 2), —
квадрат.
  2   
173°. Вектори a і b утворюють кут ϕ = π. Знаючи, що a = 3, а b = 4, обчисліть: 1) ab;
 3
          
2) a 2 ; 3) b 2 ; 4) (a + b )2 ; 5) (3a - 2b )(a + 2b ); 6) (a - b )2 ; 7) (3a + 2b )2 .
     
174°. Вектори a, b, c утворюють попарно кути по 60°. Знаючи, що a = 4, b = 2, а c = 6,
   
визначте модуль вектора p = a + b + c.
           
175°. Дано: a ⊥ b , a ⊥ c, ∠bc = 60°, a = b = c = 1. Визначте (a + b )(a + 3c ).
 
176°. Трикутник АВС — рівносторонній, АВ = 6. Визначте скалярні добутки AB ⋅ AC та
 
AC ⋅ CB.
     
177°. Визначте скалярний добуток векторів 3 p - q і q + 2p, якщо p (1; 2; –3), q (–2; 1; 2).
      
178. Відомо, що a = b , а ∠ab = 120°. Визначте кут між векторами 2a + b та b.
179. Визначте кут між прямими АВ і CD, якщо: а) А(1; 0; 2), В(2; 1; 0), С(0; –2; –4),
D(–2; – 4; 0); б) А(6; –3; –3), В(7; –3; – 4), С(–2; 6; –9), D(–2; 4; –7).
Подані нижче задачі з елементарної геометрії у просторі пропонується розв’язати
векторним методом, використовуючи поняття скалярного добутку векторів.
180. Використовуючи скалярне множення векторів, доведіть:
а) теорему про три перпендикуляри;
б) ознаку перпендикулярності прямої і площини;
в) що дві прямі, які перпендикулярні до однієї площини, паралельні між собою;
г) що три прямі, які перетинають дану пряму в одній і тій самій точці і перпендикулярні до
неї, лежать в одній площині.
181. Дано куб ABCDA1B1C1D1, точка К — середина ребра АА1, точка L — середина ребра AD, а
точка М — центр грані СС1D1D. Доведіть, що пряма KM перпендикулярна до прямої B1L.
182. На ребрах AD i В1С1 одиничного куба ABCDA1B1C1D1 позначено точки М і Q, а на ребрі
1
CD — точки Р і N так, що АМ = C1Q = CP = PN = . Визначте величину кута ϕ між прями-
3
ми МР і QN.
183. Мимобіжні діагоналі двох суміжних бічних граней прямокутного паралелепіпеда нахилені
до площини його основи під кутами α i β. Визначте кут γ між цими діагоналями.
184. У тетраедрі РАВС дано: РА = 3, РВ = 6, РС = 9, ∠АРС = ∠ВРС = ∠СРА = α, М — точка
перетину медіан грані АВС. Визначте РМ.
185. У правильному тетраедрі ABCD відрізок MN сполучає середини ребер АВ і CD, а відрізок
PQ — середину ребра AD із центром грані АВС. Визначте кут ϕ між прямими MN і PQ.
186. Визначте кут ϕ між мимобіжними медіанами граней тетраедра, що має всі рівні ребра.
187. Усі грані паралелепіпеда — рівні між собою ромби з гострим кутом 60°. Доведіть, що
квадрат довжини найбільшої діагоналі цього паралелепіпеда дорівнює сумі квадратів
довжин трьох інших його діагоналей.
188. Доведіть, що коли промінь АВ утворює рівні кути з променями CD, CE та DE, то пряма
АВ перпендикулярна до площини CDE.
189. Три ребра тетраедра, що виходять з однієї його вершини, рівні між собою, кути між
ними також рівні. Доведіть, що кожне ребро такого тетраедра перпендикулярне до
протилежного йому ребра.
190*. Точка О лежить поза площиною прямокутника ABCD. Доведіть, що ОА2 + ОС2 =
= ОВ2 + OD2.
191*. Дано тетраедр РАВС. Доведіть, що рівносильними є такі два твердження: 1) РС ⊥ АВ;
2) PА2 + ВС2 = РВ2 + АС2.
У наступних чотирьох задачах використовується поняття тригранного кута, яке у нас де-
тально розглядатиметься у § 7. Для розв’язування цих задач достатньо знати лише основні
означення. Тригранний кут утворюють три промені — ребра кута, що виходять з одного
початку (вершини кута) і не лежать в одній площині. Три звичайних кути, утворені кожною
парою ребер тригранного кута, називаються плоскими кутами тригранного кута.
192. У тригранному куті ОАВС всі плоскі кути прямі. Доведіть, що перпендикуляр, опущений
з точки О на площину АВС, проходить через точку перетину висот трикутника АВС.
193. Дано тригранний кут ОАВС, всі плоскі кути якого прямі. Промінь ОМ утворює з ребрами
тригранного кута кути α, β, γ. Доведіть, що cos2α + cos2β + cos2γ = 1.
194*. Плоскі кути тригранного кута дорівнюють 60°, 60° і 90°. Доведіть, що площина, яка
відтинає від ребер цього тригранного кута рівні відрізки, перпендикулярна до площини
його прямого плоского кута.
195*. Доведіть, що коли бісектриси двох плоских кутів тригранного кута взаємно перпендику-
лярні, то бісектриса третього плоского кута перпендикулярна до кожної з перших двох
бісектрис.
1. Що таке вектор? Що таке модуль вектора? Як позначаються вектори? Що таке нульовий

вектор?
2. Які вектори називаються колінеарними, компланарними, співнапрямленими, протилежно
напрямленими, рівними? Як позначаються такі вектори? Сформулюйте й доведіть ознаку
рівності векторів.
3. Що таке відкладання вектора від точки? Доведіть, що від будь-якої точки можна відкласти
один, і лише один, вектор, рівний даному.
4. Сформулюйте правила трикутника і паралелограма для додавання векторів. Чи рівносиль-
ні ці правила? Доведіть, що результат додавання двох векторів за правилом трикутника
не залежить від вибору точки відкладання першого доданка.
5. Сформулюйте й доведіть основні властивості операції додавання векторів.
6. Сформулюйте й доведіть правила багатокутника та паралелепіпеда для додавання век-
торів.
7. Дайте означення операції віднімання векторів. Опишіть правила для виконання цієї опе-
рації.
8. Опишіть поняття та процедуру розкладання вектора на складові. Сформулюйте й
доведіть теореми про існування та єдиність розкладу вектора на складові, що мають
задані напрямки на площині і в просторі. Опишіть ідею застосування у фізиці.
9. Дайте означення операції множення вектора на число та сформулюйте властивості цієї
операції. Доведіть ознаки колінеарності двох та компланарності трьох векторів.
10. Дайте означення координат вектора та виведіть правило для знаходження координат
вектора, заданого координатами початку і кінця, а також теорему про правила виконання
дій з векторами у координатах.
11. Виведіть формули для координат точки поділу відрізка у заданому відношенні.
12. Дайте означення кута між двома векторами. Чому дорівнює кут між співнапрямленими
і протилежно напрямленими векторами?
13. Виведіть формули для знаходження довжини вектора і кута між двома векторами, заданих
координатами.
14. Дайте означення скалярного добутку двох векторів та виведіть формулу для обчислення
скалярного добутку через координати векторів.
15. Сформулюйте й доведіть властивості скалярного добутку векторів.
16. Сформулюйте й доведіть ознаку перпендикулярності двох векторів.
17. Опишіть ідею та наведіть приклади застосування векторів для розв’язування задач з кла-
сичним геометричним змістом.
§3. Рівняння площини та прямої у просторі
3.1. Рівняння площини

1. Загальне рівняння площини
З §1.4 (п.2) нам уже відомі рівняння площин, що перпендикулярні до координатних
площин. Ці рівняння є лінійними відносно координат х, у, z змінної точки площини,
причому числовий коефіцієнт принаймні при одній зі змінних у них дорівнює нулю.
Виявляється, що в загальному випадку рівняння площини теж є лінійними. Точніше,
справджується така теорема.
Теор ема 3 .1 (про загальне рівняння площини).

Кожна площина у просторі задається загальним рівнянням першого порядку
відносно змінних х, у, z, тобто рівнянням вигляду:
Ax + By + Cz + D = 0 — (1)
за умови, що хоча б один з коефіцієнтів А, В, С не дорівнює нулю.
Навпаки, кожним рівнянням вигляду (1), за умови, що хоча б один з коефіці-
єнтів А, В, С не дорівнює нулю, у просторі визначається деяка площина.
Д о в е д е н н я . Нехай маємо довільну площину α
(рис. 3.1). Візьмемо у ній яку-небудь точку М0. Візьме-

мо також який-небудь ненульовий вектор n, що пер-
пендикулярний до площини α; такий вектор називають
вектором нормалі до площини α. Площина α — єдина
площина, що проходить через точку М0 і перпендику-

лярна до вектора n. Отже, ці умови є для неї характе-
ристичними.
Нехай у прямокутній декартовій системі координат
Oxyz точка М0 має координати (х0; у0; z0), а вектор
 
n — координати (А; В; С). Оскільки n ≠ 0, то числа
А, В, С не дорівнюють одночасно нулю. Позначимо
через М — довільну точку площини α, а через (x; y; z) — її координати. Тоді вектор
  
M0 M матиме координати (х – х0; у – у0; z – z0). Якщо вектор M0 M ≠ 0, тобто

точка М не збігається з точкою М0, то умови М ∈ α і n ⊥ α, взяті разом, рівносиль-
 
ні тому, що n ⊥ M0 M. А це, в свою чергу, рівносильне рівності:
 
n ⋅ M0 M = 0.
Виражаючи ліву частину цієї рівності через координати векторів-співмножників,
дістанемо рівняння:
A(x – х0) + B(у – у0) + C(z – z0) = 0. (2)
Легко перевірити, що його задовольняють і координати точки М0. Отже, це —

рівняння площини α. Розкривши дужки і позначивши D = –(Ах0 + Ву0 + Cz0), звідси
дістанемо загальне рівняння площини вигляду (1), у якому хоча б один з коефіцієнтів
А, В, С відмінний від нуля. Отже, перше твердження теореми доведено.
Доведемо друге твердження. Нехай маємо рівняння (1) з обумовленою в теоремі
умовою на коефіцієнти А, В і С. Тоді можна знайти які-небудь значення змінних
х = х0, у = у0, z = z0, що задовольняють це рівняння, тобто для яких виконується
рівність:
Aх0 + Bу0 + Cz0 + D = 0. (3)
D
(Наприклад, якщо А ≠ 0, то можна покласти x0 = - , у0 = z0 = 0.) Віднімемо тоді
A
рівність (3) від рівності (1). Матимемо рівняння:
A(x – х0) + B(у – у0) + C(z – z0) = 0,
що рівносильне рівнянню (1). А це — рівняння площини, що проходить через точку

М0(х0; у0; z0) перпендикулярно до вектора n (А; В; С) (див. рівняння (2)). Отже,
теорему доведено повністю.
На с лідо к 1 .
Рівняння площини, заданої точкою М 0(х0; у0; z0) і вектором нормалі

n (А; В; С), має вигляд:
A(x – х0) + B(у – у0) + C(z – z0) = 0.

Якщо площина задана рівнянням (1), то вектор n (А; В; С) є її вектором
нормалі.
З а дача . Основою чотирикутної піраміди PABCD є прямокутник ABCD, в якому

АВ = 3, а AD = 4. Ребро РА перпендикулярне до основи піраміди і дорівнює 2.
Площина α проходить через середину ребра РС перпендикулярно до нього і пе-
ретинає прямі АВ і AD у точках К та L. Визначити
довжину відрізка KL.
Р о з в ’ я з а н н я . Введемо систему координат Oxyz
так, як показано на рис. 3.2. Тоді координати вершин
піраміди будуть такими: Р(0; 0; 2), А(0; 0; 0), В(3; 0; 0),
D(0; 4; 0), C(3; 4; 0). Точка М як середина відрізка РС
( )

матиме координати 3 ; 2; 1 . Вектор PC (3; 4; –2)
2
візьмемо за вектор нормалі до площини α. Отже, рів-
няння цієї площини запишеться у вигляді:
( )
3 x - 3 + 4(y - 2) - 2(z - 1) = 0.
2
§3. Рівняння площини та прямої у просторі 83
Або:
3x + 4y - 2z - 21 = 0.
2
Для точки К: y = z = 0. Підставляючи ці значення у знайдене рівняння площини
α, визначимо абсцису точки К: x = 7 . Отже, AK = 7 . Аналогічно знайдемо орди-
2 2
нату точки L: y = 21 . Отже, AL = 21 . Тоді для шуканої довжини відрізка KL маємо:
8 8
( 72 ) + ( 218)
2 2
KL = AK 2 + AL2 = = 35 = 4, 375. 
8
2. Визначення кута між двома площинами
З наслідку 2 випливає простий спосіб для визначення кута між двома площинами,
що задані загальними рівняннями.
Нехай площини α1 і α2 задані відповідно рівняннями:
A1х + B1у + C1z + D1 = 0,
A х + B2у + C2z + D2 = 0.
  2
Тоді вектори нормалей n 1 і n2 до цих площин мають координати:
 
n 1 (А1; В1; С1) та n2 (А2; В2; С2) відповідно.
Відомо, що кут ω між площинами α1, α2 дорівнює куту між пря-
мими n1, n2, перпендикулярними до цих площин (нормалями до
площин). Але кут між нормалями n1, n2 — це або кут ϕ між векто-
 
рами n 1, n2 (якщо цей останній не перевищує 90°) (рис. 3.3, а),
або кут, що доповнює кут ϕ до 180° (якщо ϕ > 90°) (рис. 3.3, б).
В обох випадках cos ω = |cos ϕ|.
Звідси, враховуючи формулу для кута між векторами, знаходимо:
A1 A 2 + B 1B 2 + C1C 2
cos ω = .
A1 + B21 + C21 ⋅ A22 + B22 + C22
2
Зокрема, площини α1 і α2 перпендикулярні тоді і тільки тоді,

коли cos ω = 0, тобто за умови:
А1А2 + В1В2 + С1С2 = 0.
3. Рівняння площини «у відрізках на осях»

Нехай площина α перетинає усі три осі системи координат Oxyz, причому точки
перетину L ∈ Ox, M ∈ Oy, N ∈ Oz не збігаються з початком координат (рис. 3.4).
Нехай точки L, M, N мають відповідно координати: (l; 0; 0), (0; m; 0), (0; 0; n).
Числа l, m, n називаються відрізками на осях, що відтинаються площиною α.
За модулем ці числа справді дорівнюють довжинам відповідних відрізків OL,
OM та ON, які площина α відтинає на осях координат. Знайдемо рівняння площини α
за заданими числами l, m, n.
Спочатку шукатимемо рівняння площини в загальному

вигляді:
Aх + Bу + Cz + D = 0. (*)
Оскільки площина α перетинає всі три осі системи
координат, отже, не перпендикулярна до жодної з трьох
координатних площин, то жоден з коефіцієнтів А, В, С не
дорівнює нулю (див. §1.4, п.2). Крім цього, площина α не
проходить через початок координат, тому D ≠ 0. Справді,
якби D = 0, то координати точки О(0; 0; 0) задовольняли
б рівняння (*), що означало б, що площина α проходить
через точку О.
Оскільки точка L(l; 0; 0) належить площині α, то її
координати задовольняють рівняння (*), тобто:
Al + D = 0.
D
Звідси A = - . Аналогічно, підставляючи в рівняння (*) координати точок М і N, зна-
l
D D
йдемо: B = - ; C = - . Підставляючи знайдені значення А, В, С в рівняння (*), діс-
m n
танемо:
D D D
- x - y - z + D = 0.
l m n
А поділивши обидві частини цього рівняння на –D ≠ 0, матимемо шукане рівняння пло-
щини «у відрізках на осях»:
x y z
+ + = 1. (**)
l m n
4. Відстань від точки до площини

Нехай площина α задана загальним рівнянням:
Ax + By + Cz + D = 0,
а М0(х0; y0; z0) — довільна точка простору (рис. 3.5). Знайдемо за цими даними
відстань |M0α| від точки М0 до площини α.
Проведемо з точки М0 перпендикуляр М0М1 до площи-
ни α. Очевидно, що

M0 α = M 1M0 .
Водночас можна помітити, що
  
M 1M0 = n0 ⋅ M 1M0 ,

де n0 — одиничний вектор нормалі до площини α. Справді,
 
оскільки кут ϕ між колінеарними векторами n0 і M 1M0
дорівнює або 0° або 180°, то
     
n0 ⋅ M 1M0 = n0 ⋅ M 1M0 ⋅ cos ϕ = 1 ⋅ M 1M0 ⋅ ±1 = M 1M0 .
Таким чином,
 
M0 α = n0 ⋅ M 1M0 .
 
  n n
Вектор нормалі n до площини α має координати (А; В; С). Оскільки n0 =  = ,
n A2 + B 2 + C 2
 
 n n
n0 =  = , то
n A2 + B 2 + C 2
 
n ⋅ M 1M0
M0 α = . (1)
A2 + B 2 + C 2
Позначимо через (x1; y1; z1) координати точки М1. Оскільки ця точка належить площині
α, то її координати задовольняють рівняння цієї площини:
Ax + By1 + Cz1 + D = 0. (2)
 1
Враховуючи, що вектор M 1M0 має координати (х0 – х1; у0 – у1; z0 – z1), для шуканої
відстані з (1) матимемо:
A(x0 - x 1) + B(y0 - y 1) + C(z0 - z 1) Ax0 + By0 + Cz0 - (Ax 1 + By 1 + Cz 1)
M0 α = == .
A +B +C
2 2 2
A2 + B 2 + C 2
А враховуючи, що, згідно з (2), значення виразу в дужках дорівнює –D, дістанемо формулу
для відстані від точки до площини:
Ax0 + By0 + Cz0 + D
M0 α = . (3)
A2 + B 2 + C 2
Задач а . Бічні ребра тетраедра попарно взаємно перпендикулярні і дорівнюють а, b
i c. Визначити висоту тетраедра, проведену зі спільної вершини прямих плоских
кутів.
Р о з в ’ я з а н н я . Задачу неважко розв’язати і класичним
методом, тобто без застосування координат, але розв’язання
векторно-координатним методом дуже елегантне і просте.
Нехай ОАВС — даний тетраедр, ОА = а, ОВ = b, ОС = с.
Сумістимо початок системи координат з вершиною тетраедра,
плоскі кути при якій прямі, а осі координат спрямуємо по його
ребрах, як показано на рис. 3.6. Тоді точки А, В, С матимуть
відповідно координати: (а; 0; 0), (0; b; 0), (0; 0; c). Запишемо за
цими даними рівняння площини АВС «у відрізках на осях»:
x y z
+ + = 1.
a b c
Шукану висоту ОН тетраедра визначимо як відстань від точки О(0; 0; 0) до площини
АВС. За формулою (3), матимемо:
1 1 1
⋅ 0 + ⋅ 0 + ⋅ 0 -1
a b c abc
OH = = .
2 2
 1  + 1 + 1
2
b c + a 2 c 2 + a 2b 2
2 2
     
a b c
5. Геометричні образи системи лінійних нерівностей

і прикладні задачі оптимізації
Як уже з’ясовано вище, кожним загальним рівнянням вигляду
Ax + By + Cz + D = 0 (1)
у просторі задається певна площина. З огляду на це кажуть, що геометричним
образом цього рівняння є площина. А які геометричні образи визначаються
нерівностями:
Ax + By + Cz + D > 0, (2)
Ax + By + Cz + D < 0? (3)
У найпростіших випадках, таких як, наприклад, z – 3 > 0, відповідь очевидна. Не-
рівністю z > 3, яка рівносильна даній, визначаються точки верхнього з півпросторів, на
які весь простір розбивається площиною z – 3 = 0 (рис. 3.7). Навпаки, геометричним
образом протилежної нерівності z – 3 < 0 є нижній півпростір з тією самою граничною
площиною z – 3 = 0 (рис. 3.8). Виявляється, що така закономірність справджується для
усіх нерівностей першого степеня.
Щоб довести це, розглянемо площину α, яка визначається загальним рівнянням (1)

(рис. 3.9). Вектор нормалі n до цієї площини має координати (А; В; С). Нехай М(х; у; z) —
точка одного з півпросторів (позначимо його F1) з граничною площиною α (другий пів-
простір з цією самою граничною площиною позначимо F2). Нехай М1(х1; у1; z1) — орто-
гональна проекція точки М на площину α. Оскільки M1 ∈ α, то
Ax1 + By1 + Cz1 + D = 0. (4)

Зрозуміло, що для всіх точок М півпростору F1 відповідні їм вектори M 1M або спів-

напрямлені з вектором n, або для всіх точок М — протилежно напрямлені до нього.
 
Отже, або для всіх точок M ∈ F1 скалярний добуток n ⋅ M 1M додатний, або для всіх він
від’ємний. Тоді для іншого півпростору F2, навпаки, вказаний скалярний добуток від’ємний
(якщо для F1 — додатний) або додатний (якщо для F2 — від’ємний).
Водночас:
 
n ⋅ M 1M = А(х – х1) + В(у – у1) + С(z – z1) =
= Ax + By + Cz – (Ax1 + By1 + Cz1) = Ax + By + Cz + D.
Отже, для всіх точок одного з півпросторів F1 чи F2 справджується нерівність (2), а для
всіх точок іншого — нерівність (3). Інакше кажучи, геометричним образом нерівності
(2) є один із півпросторів F1 чи F2, а геометричним образом нерівності (3) — інший пів-
простір.
Якщо матимемо систему двох нерівностей вигляду:
a 1x + b1y + c 1z + d1 ≤ 0,

a2 x + b2 y + c2 z + d2 ≤ 0,
то їй відповідатиме перетин F відповідних півпросторів
F1 і F2, що є геометричними образами кожної з не
рівностей системи (рис. 3.10). А якщо в системі буде
п аналогічних нерівностей, то їй відповідатиме перетин
п півпросторів, отже, в загальному випадку — деякий
многогранник (щоправда, можливо, й незамкнений,
тобто не з усіх сторін обмежений гранями).
Наприклад, системі нерівностей
 x ≥ 0, y ≥ 0, z ≥ 0,

x + y + z ≤ 1
відповідає прямокутний тетраедр, обмежений координатними площинами, а також
площиною x + y + z – 1 = 0 (рис. 3.11). А якщо до цієї системи долучити ще нерівність
3х + 9у + 4z – 6 ≥ 0, то відповідний многогранник суттєво ускладниться (рис. 3.12).
Проте скільки б нерівностей в системі не було, відповідний їй многогранник завжди

буде опуклим, оскільки, за самою побудовою — як перетин півпросторів — він лежить
з одного боку від площини кожної своєї грані.
Геометрична інтерпретація систем нерівностей першого степеня у вигляді многогранних
областей стає у пригоді при дослідженні лінійних функцій з трьома змінними вигляду
f = ax + by + cz + d. Область допустимих значень змінних х, у, z для таких функцій
зазвичай визначається певною системою лінійних нерівностей. Через це кажуть, що функ-
ція f досліджується на відповідному многограннику допустимих значень. Зрозуміло, що
передусім цікавляться екстремальними значеннями функції f. Така постановка питання
характерна, зокрема, для задач оптимізації виробництва та збуту товарів.
Розглянемо один характерний приклад.
З а д ач а . Цех випускає продукцію трьох основних

найменувань І, ІІ і ІІІ. При цьому використовується
сировина 4-х видів — С1, С2, С3, С4. Наявні запаси
сировини кожного виду для добового використання
відповідно становлять с1, с2, с3, с4 умовних одиниць.
Кількість умовних одиниць сировини кожного виду,
що необхідна для виготовлення одиниці продукції
відповідного найменування, вказано у таблиці
(рис. 3.13). Наприклад, для виготовлення одиниці
продукції найменування ІІ потрібно r2 одиниць си-
ровини виду С3.
Відомо, що від реалізації одиниці продукції кожного з найменувань І, ІІ, ІІІ цех одержує
прибуток відповідно а, b і c грн. Скласти такий план щоденного випуску продукції,
при якому забезпечуватиметься максимальний прибуток.
Схема розв’язування. Припустимо, що за день випускатиметься х, у, z одиниць про-
дукції найменувань І, ІІ, ІІІ відповідно. Тоді прибуток цеху виражатиметься функцією
f = ax + by + cz, (1)
а умови на обмеженість сировинних ресурсів — нерівностями:
p1x + p2y + p3z ≤ c1,
q1x + q2y + q3z ≤ c2, (2)
r1x + r2y + r3z ≤ c3,
s1x + s2y + s3z ≤ c4.
Крім цього, до цих нерівностей потрібно додати очевидні для таких задач нерівності
х ≥ 0, у ≥ 0, z ≥ 0. (3)
Таким чином, дана економічна задача зведена до знаходження максимального значення
лінійної функції (1) на многограннику допустимих значень змінних x, y, z, що визначається
системою лінійних нерівностей (2) – (3). Задачі такого математичного змісту називаються
задачами лінійного програмування. А розв’язуються вони на
основі того майже очевидного факту (але очевидного саме за-
вдяки побудованій геометричній моделі), що свої екстремальні
значення кожна лінійна функція, задана на многограннику,
набуває у певних вершинах цього многогранника.
Справді, зафіксуємо яке-небудь значення d лінійної функ-
ції f = ax + by + сz, що визначена на многограннику F. Тоді
рівнянням ax + by + сz = d у просторі визначатиметься деяка
площина α (рис. 3.14), яка характеризується тим, що в усіх її
точках дана функція f набуває одного й того самого значення
d. Площина α розбиває простір на два півпростори. В точках
одного з них функція f набуває значень, більших за d, а в точках
іншого — менших за d. Якщо значення d змінюватимемо, то
площина α буде переміщуватися паралельно одному зі своїх по-
ложень, причому зі збільшенням d переміщення відбуватиметься
в одному напрямі, а зі зменшенням — у протилежному. Тому існуватимуть два крайніх

значення d1 та d2, при яких площина α лише торкатиметься до многогранника F в якійсь
його вершині або по якомусь ребру, або по грані (але не матиме з многогранником спіль-
них його внутрішніх точок). Одне із цих значень d1 чи d2 буде мінімальним значенням
функції f на многограннику F, а інше — максимальним.
Отже, для знаходження екстремальних значень лінійної функції на многограннику
достатньо обчислити її значення у вершинах многогранника і серед цих значень вибрати
екстремальні.
Що ж до визначення координат вершин многогранника F, то для цього, зрозуміло, треба
розв’язувати відповідні системи рівнянь, якими задаються грані, що сходяться у цих
вершинах. В реальних економічних задачах це зазвичай здійснюється за допомогою від-
повідних комп’ютерних програм. 
Зрозуміло, що реальні прикладні оптимізаційні задачі зводяться до дослідження ліній-
них функцій, які залежать від значно більшої, ніж три, кількості змінних (наприклад, у
задачах на оптимізацію виробництва асортимент продукції, як правило, значно перевищує
три види). Відповідної геометричної інтерпретації для таких функцій засобами класичної
геометрії побудувати уже неможливо. Але в сучасній математиці існує теорія багатови-
мірних просторів, яка дає змогу це зробити. При цьому джерелом ключових ідей як для
самої цієї теорії, так і для відповідних моделей задач лінійного програмування є класична
евклідова стереометрія.
Як виникло лінійне програмування

Лінійне програмування як галузь математичних досліджень
виникло у першій половині ХХ ст. для оптимізації економіч-
них аспектів виробництва. Піонерські роботи в цьому напрямку
були проведені російським математиком Леонідом Канторовичем
(1912–1986). У 1939 р. керівництво Ленінградського (нині — у
м. Санкт-Петербурґ) фанерного тресту звернулося до Канторовича
як до одного з провідних тогочасних ленінградських математиків з
проханням допомогти вирішити таке питання. Один із заводів трес-
ту випускав п’ять видів продукції. Планом регламентувалося, який
відсоток від загального випуску мають складати вироби кожного
виду. Виробництво здійснювалося на вісьмох верстатах, кожний з
яких міг виготовляти будь-який з п’яти видів продукції, але з різною Леонід Канторович
продуктивністю. Необхідно було знайти такий спосіб розподілу ви-
робництва між верстатами, при якому випуск продукції був би найбільшим. Розв’язуючи
цю задачу, Канторович і натрапив на ті продуктивні геометричні ідеї, які потім склали
основу методу лінійного програмування. Водночас з’ясувалося, що цей метод застосовний
і до інших планово-економічних задач.
Леонід Канторович за своє тривале життя в науці здобув багато важливих результатів
і одержав чимало різноманітних відзнак. Однак найвищу свою нагороду — Нобелівську
премію — він одержав за цикл робіт саме з лінійного програмування, початок яким дала
задача «фанерного тресту». Як відомо, Нобелівські премії в галузі чистої математики не
присуджуються. Канторович одержав її як економіст — за побудову ефективних матема-
тичних моделей для управління у сфері економіки. Це відбулося у 1975 р. — через 35
років після розв’язання першої задачі «фанерного тресту».
196°. Визначте, які з даних точок А(–1; 6; 3), В(3; 2; – 5), С(0; 4; 1), D(2; 0; 5), E(2; 7; 0), F(0; 1; 0)
належать площині 4x – y + 3z + 1 = 0.
197°. Складіть загальне рівняння площини, що проходить через точку М(2; 1; –1) і перпенди-

кулярна до вектора n (1; –2; 3).
198°. Точка Р(2; –1; –1) є основою перпендикуляра, опущеного з початку координат на площину.
Складіть загальне рівняння цієї площини.
199°. Задано дві точки М(3; –1; 2) і N(4; –2; –1). Складіть загальне рівняння площини, що про-

ходить через точку М перпендикулярно до вектора MN.
200°. Запишіть рівняння площини, що проходить через середину відрізка MN і перпендикулярна
до нього, якщо М(–3; 1; 5), а N(3; 9; –1).
201°. Запишіть рівняння площини, що проходить через точку М(1; 2; 9) і паралельна площині
2х – 3у – z – 1 = 0.
202°. Запишіть рівняння площини, що проходить через точки Р(–1; 2; 7) і Q(1; –3; 5) паралельно
осі Оу.
203. Складіть загальне рівняння площини, що проходить через точку М(3; 4; – 5) паралельно
 
векторам p (3; 1; –1) і q (1; –2; 1).
204. Складіть загальне рівняння площини, що проходить через точки Р(2; –1; 3) і Q(3; 1; 2)

паралельно вектору a (3; –1; 4).
205. Складіть загальне рівняння площини, що проходить через три задані точки
А(3; –1; 2), В(4; –1; –1) і С(2; 0; 2).
206. Запишіть рівняння площини, що проходить через початок координат і перпендикулярна
до площин 2х + 3у – z – 5 = 0 та х + 2у + z – 11 = 0.
207. В якому відношенні площина 3х – 5у + 2z – 5 = 0 ділить відрізок АВ, якщо А(3; 2; 1), а
В(7; –1; 2)?
208. Запишіть рівняння площини, що проходить через точку Р(7; – 5; 1) і відтинає на додатних
півосях координат рівні відрізки.
209. Знайдіть геометричне місце точок простору, рівновіддалених від точок А(1; –2; 3) і
В(– 5; 4; 1).
210. Знайдіть геометричне місце точок M(x; y; z), сума квадратів відстаней від яких до точок
А(3; 8; 1) і В(1; –1; 3) дорівнює сумі квадратів відстаней до точок С(0; –1; 3) і D(1; 5; –2).
211. Запишіть рівняння площини, що перетинає координатні площини Oxz та Oyz по прямих
3x + 2z – 6 = 0 та 3y + 5z – 15 = 0 відповідно.
212. Доведіть, що три площини 7х + 4у + 7z + 1 = 0, 2х – у – z + 2 = 0 та х + 2у + 3z – 1 = 0
проходять через одну пряму.
213. Доведіть, що три площини х – 2у + z – 7 = 0, 2х + у – z + 2 = 0 та х – 3у + 2z – 11 = 0 мають

єдину спільну точку, і визначте її координати.
214. Визначте відстань між паралельними площинами 2х – 3у + 6z – 14 = 0 та 4х – 6у + 12z –
– 21 = 0.
215. Запишіть рівняння площини, що дотикається до сфери (х – 2)2 + у2 + z2 = 9 у точці
М(3; 2; 2).
216*. Запишіть рівняння площин, що проходять через точку М(1; 3; 8) і відтинають на осях
координат рівні за довжиною відрізки.
217*. Запишіть рівняння площини, що перетинає осі Ох, Оу, Oz у таких точках А, В і С, для яких
АВ = 10, АС = 17, а ВС = 3 29.
218*. Доведіть, що три площини 2х – у + 3z – 5 = 0, 3х + у + 2z – 1 = 0 і 4х + 3у + z + 2 = 0 по-
парно перетинаються по трьох паралельних прямих.
219*. Визначте координати ортогональної проекції точки М(1; 2; –1) на площину
2x + 3y – 5z – 1 = 0.
220*. Запишіть рівняння площини, в якій лежить лінія перетину двох сфер (х – 1)2 + (у + 2)2 +
+ (z + 3)2 = 9 та (х – 4)2 + (у + 6)2 + (z + 5)2 = 16.
221. Визначте кути між заданими парами площин:
а) x - y 2 + z - 1 = 0 і x + y 2 - z + 3 = 0;
б) 6x + 3y – 2z = 0 і x + 2y + 6z – 12 = 0;
в) x + 2y + 2z – 3 = 0 і 16x + 12y – 15z – 1 = 0.
x y z
222. Визначте кут між площинами Оху та + + = 1.
20 15 12
223. Запишіть рівняння площини, що проходить через точки L(0; 0; 1) та М(3; 0; 0) і нахилена
до площини Оху під кутом 60°.
224. Запишіть рівняння площини, що проходить через вісь Oz і нахилена до площини
2x + y - z 5 - 7 = 0 під кутом 60°.
225. Дано куб ABCDA1B1C1D1, точка Q — центр грані ABCD, точка М ділить ребро АВ у від-
ношенні 1 : 3. Визначте кут між площинами АСС1 і B1QM.
226*. У трикутній піраміді РАВС ребро РА перпендикулярне до основи АВС, СА = СВ = а,
РА = АВ = a 2. Через середину ребра АС проведено площину, перпендикулярну до
ребра РВ. В якому відношенні ця площина ділить ребро РС?
227*. Основою прямого паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 є ромб ABCD зі стороною 1 і гострим
кутом А, що дорівнює 60°, АА1 = 4. Площина α проходить через таку точку Q діагоналі
АС1, яка ділить цю діагональ у відношенні 1 : 2, і перпендикулярна до неї. Визначте
довжину відрізка ВР, де Р — точка перетину площини α з прямою ВВ1.
228*. Дано одиничний куб ABCDA1B1C1D1. Через пряму В1С проведено площину, яка пере-
тинає ребро АВ та утворює з прямою А1В кут 60°. У якому відношенні ця площина
ділить ребро АВ?
229*. Дано куб ABCDA1B1C1D1. Площина α перпендикулярна до прямої А1С1, а площина β пара-
лельна прямій CD1. Визначте найменшу можливу величину кута між площинами α і β.
230. Визначте відстань від точки М до площини α, якщо:
б) М  2; 0; -  , α: 4x – 4y + 2z + 17 = 0.
1
а) М(3; 1; –1), α: 22x + 4y – 20z – 45 = 0;
 2
231. На осі Oz визначте точку, рівновіддалену від площин x + 4y – 3z – 2 = 0 та 5x + z + 8 = 0.

232*. Запишіть рівняння площин, що ділять навпіл кути, утворені площинами 3x – y + 7z – 4 =
= 0 та 5x + 3y – 5z + 2 = 0.
233. Запишіть рівняння площин, що паралельні площині 3x – 6y – 2z + 14 = 0 і проходять на
відстані 3 одиниці від неї.
234*. Визначте координати центра сфери, що вписана в тетраедр, обмежений площинами
координат та площиною 2x + 3y – 6z – 4 = 0.
235*. З’ясуйте, як розміщені точки М(2; –1; 1) і N(1; 2; –3) відносно двогранних кутів, утворе-
них даними площинами — всередині одного з них, в суміжних чи вертикальних кутах.
Площини задані рівняннями:
а) 3x – y + 2z – 3 = 0, x – 2y – z + 4 = 0;
б) 2x – y + 5z – 1 = 0, 3x – 2y + 6z – 1 = 0.
236.∗ Запишіть канонічне рівняння сфери, що дотикається до площини 3x – 6y – 2z + 14 = 0
в точці М(2; 1; 7), якщо її радіус дорівнює 7.
237.∗ Запишіть канонічне рівняння сфери з радіусом 6, що дотикається до площини х + 2у –
– 2z + 1 = 0 в точці М(3; 0; 2) і розміщена з того самого боку від даної площини, що й
точка N(0; 1; 2).
238*. З’ясуйте взаємне розміщення площини 2x – 2y + z – 12 = 0 і сфери x2 + y2 + z2 = 16.
1
239*. На ребрах АА1 і ВС одиничного куба ABCDA1B1C1D1 взято точки Е та F так, що AE = ,
3
1
а BF = . Через центр куба і пряму EF проведено площину. Визначте відстань від
4
точки В1 до цієї площини.
240*. Дано одиничний куб ABCDA1B1C1D1. Точка Е — середина ребра В1С1, а точка К належить
ребру СС1. В якому відношенні точка К ділить ребро СС1, якщо відстань від точки С1 до
1
площини EKD1 дорівнює ?
3
241*. Сторони основи АВ та AD прямого паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 відповідно дорівнюють
а і 2а, а кут між ними дорівнює 60°. Бічне ребро паралелепіпеда дорівнює а. Визначте
відстань від вершини С до площини АВ1D1.
242*. В основі прямокутного паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 лежить прямокутник ABCD зі
сторонами АВ = 1 та ВС = 2. Бічні ребра паралелепіпеда мають довжину 1. Через
діагональ BD1 проведено площину, перпендикулярну до площини BB1D1D. Визначте
відстань від вершини А до проведеної площини.
243*. Дано куб ABCDA1B1C1D1 з ребром 2 см. Площина α проходить через точку D і середини
ребер A1D1 і C1D1. Визначте відстань від середини ребра АА1 до площини α.
244*. У деякій задачі оптимізації потрібно знайти максимальне значення лінійної функції
f = x + 4y + 2z, за умови таких обмежень:
 x ≥ 0, y ≥ 0, z ≥ 0,
8 - x ≥ 0, 10 - y ≥ 0, 12 - x ≥ 0,


 x + y + z - 5 ≥ 0,
 x + y + z - 20 ≤ 0.
Чому дорівнює це значення?
245*. Визначте мінімальне значення лінійної функції f = 2x + 3y + 2,5z при таких обмежен-
нях:
 x ≥ 0, y ≥ 0, z ≥ 0,
2x + y + 3z ≥ 6,


 x + 2y + 1, 5z ≥ 8,
3 x + 4y + 2z ≥ 12.
3.2. Рівняння прямої

Оскільки пряму в просторі можна розглядати як лінію перетину двох площин,
то одним із способів для аналітичного задання прямої є задання системою двох
загальних рівнянь, що визначають дані пересічні площини:
 A1x + B 1y + C1z + D1 = 0,
 (1)
 A2 x + B2 y + C2 z + D2 = 0.
При цьому, для того, щоб площини не були паралельними і не збігалися, їхні вектори
 
нормалей n 1 (А1; B1; C1) та n2 (А2; B2; C2) не мають бути колінеарними, а координати,
отже, не мають бути пропорційними.
Рівняння (1) називаються загальними рівняннями прямої.
Інший спосіб задання прямої — за допомогою належної їй
точки і напрямного вектора, тобто якого-небудь ненульового
вектора, який паралельний даній прямій або лежить на ній.
Виведемо рівняння прямої при такому способі задання.
Нехай задана точка М 0 прямої а має координати

(x0; y0; z0), а її напрямний вектор a — координати (l; m; n).
Точка М(x; y; z) буде належати прямій а тоді і тільки тоді,
 
коли вектори M0 M і a — колінеарні (рис. 3.15). З коліне-

арності вектора M0 M (х – x0; у – y0; z – z0) і ненульового

вектора a випливає, що існує таке єдине число t, для яко-
го виконується векторна рівність:
 
M0 M = ta. (2)
Параметр t можна розглядати як «внутрішню» координату точки М на прямій а у систе-

мі координат, що визначається початком М0 і координатним вектором a , відкладеним від
цієї точки.
Переходячи від векторної рівності (2) до рівностей відповідних координат, після еле-
ментарних перетворень дістаємо:
х – x0 = lt;
у – у0 = mt; (3)
z – z0 = nt.

Якщо жодна з координат напрямного вектора a не дорівнює нулю, тобто якщо пряма
l не паралельна жодній з координатних площин і не лежить у ній, то параметр t можна
визначити з кожної з рівностей (3). Прирівнявши тоді ці значення, дістанемо такі рівнян-
ня прямої а:
x - x0 y - y0 z - z0
= = . (4)
l m n
Ці рівняння називаються канонічними рівняннями прямої.
Якщо, наприклад, l = 0, а т ≠ 0 і п ≠ 0, то тоді з рівностей (3) для прямої а дістаємо
таку систему рівнянь:
 x - x0 = 0,

 y - y0 z - z0
 = .
 m n

А якщо вектор a матиме дві нульові координати, наприклад, l = m = 0, то рівняння
прямої а (яка в цьому разі буде перпендикулярною до координатної площини Оху) на-
бувають вигляду:
х – x0 = у – у0 = 0.
Якщо пряма а буде задана двома своїми точками М1(x1; y1; z1) і М2(x2; y2; z2), то за
цими даними можна знайти її напрямний вектор: (х2 – x1; у2 – y1; z2 – z1). Тоді канонічні
рівняння (4) набувають вигляду:
x - x1 y - y1 z - z1
= = . (4′)
x2 - x 1 y2 - y 1 z2 - z 1
З а у в а ж е н н я . Із трьох рівностей, що визначають канонічні рівняння прямої, лише
дві є незалежними. Тобто якщо виконуються дві з них, то обов’язково виконуватиметься
й третя. Це випливає з властивості числових рівностей: якщо a = b, а b = c, то а = с. Кожна
з можливих рівностей, наприклад,
x - x0 y - y0 x - x0 z - z0
= або = ,
l m l n
є частковим випадком загального лінійного рівняння, отже, визначає площину. А обидві
разом вони визначають пряму, яка є перетином цих площин. З цього погляду будь-які два
рівняння з канонічних рівнянь (4) є частковим видом загальних рівнянь (1).
З а д ач а 1 . Дано одиничний куб ABCDA1B1C1D1. Точка N — середина ребра АВ, точка
М — середина ребра ВВ1, точка Q — центр грані ВСС1В1. Через точку Q проведено
пряму а, що перетинає прямі АМ та CN у точках Р і Т відповідно. Визначити довжину
відрізка РТ.
Р о з в ’ я з а н н я . Осі системи координат Oxyz направимо по ребрах куба так, як по-
казано на рис. 3.16. Тоді А(0; 1; 0), С(1; 0; 0), М  0; 0;  , N  0; ; 0  , Q  ; 0;  .
1 1 1 1
 2  2  2 2
Пряма а є лінією перетину площин QMA і QCN. Знайдемо рівняння цих площин.
Площина QMA проходить через пряму QM, яка перпендикулярна до площини Oyz,
тому й сама вона перпендикулярна до цієї площини. Отже, її рівняння збігається з рів-
нянням прямої МА у системі координат Oyz: y + 2z – 1 = 0.
Площина QCN відтинає на осях координат Ох, Оу,

1
Oz відрізки 1, та 1 відповідно. Отже, її рівняння «у
2
відрізках на осях» запишеться так:
х + 2y + z – 1 = 0.
Таким чином, пряма а визначається системою рівнянь:
y + 2z - 1 = 0,

 x + 2 y + z - 1 = 0.
Для визначення координат точок Р і Т в цій системі
слід покласти відповідно х = 0 і z = 0. Дістанемо:
Р  0; ;  , Т(–1; 1; 0). Після цього довжину відрізка
1 1
 3 3
РТ знаходимо за формулою для відстані між двома точками:
2 2
PT = (-1)2 + 1 -  +  -  =
1 1 14
. 
 3  3 3
Задач а 2 . У прямокутному паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1: АВ = 3, AD = 4, АА1 = 6.
Точки M i N лежать на ребрах АА1 та C1D1, при цьому АМ : МА1 = C1N : ND1 = 1 : 2.
Через середину К ребра СС1 проведено пряму а, паралельну прямій MN. Визначити
довжину частини прямої а, що міститься всередині паралелепіпеда.
Р о з в ’ я з а н н я . Осі системи координат Oxyz напра-
вимо по ребрах паралелепіпеда, як показано на рис. 3.17.
Тоді точки M, N і K матимуть координати: М(0; 0; 2),
N(2; 4; 6), K(3; 4; 3).
За напрямний вектор прямої а візьмемо вектор

MN (2; 4; 4). Тоді канонічні рівняння цієї прямої мати-
муть вигляд:
x-3 y-4 z-3
= = . (1)
2 4 4
Позначимо через L(x; y; z) точку перетину прямої а
з гранню паралелепіпеда, яку вона може перетнути (поки
що точно не знаємо яку, очевидно тільки, що х ≥ 0, у ≥ 0
і z ≥ 0, адже точка L належить паралелепіпеду). З гра-
нями ВСС1В1, CDD1C1 та A1B1C1D1 пряма а перетинатися
не може. Перевіримо інші три грані. Для грані АВВ1А1
у = 0. Підставляючи це значення в (1), знайдемо: z = –1, що неможливо, оскільки z ≥ 0.
Аналогічно для грані ADD1A1 x = 0, і тоді з (1) у = –2, що теж неможливо. Нарешті, для
грані ABCD z = 0. При цьому з (1): x = , а у = 1. Точка  ; 1; 0  , очевидно, належить
3 3
2 2 
прямокутнику ABCD. Отже, шукана точка L має координати  ; 1; 0  . Тоді, за форму-

3
2 
2
лою для відстані між двома точками, LK =   + 32 + 32 = 4, 5.
3
2
Відповідь. 4,5. 
246°. Запишіть канонічні рівняння прямої, що проходить через точки М і N, якщо:

а) М(1; –2; 1), N(3; 1; –1); б) М(3; –1; 0), N(1; 0; –3).
247°. Визначте точки перетину даних прямих з координатними площинами:
2x - y + z - 4 = 0, x - 4 y +1 z - 6
а)  б) = = .
 x + y + 5 z - 2 = 0 ; -1 2 3
248. Запишіть канонічні рівняння таких прямих:
 x - 2y + 3z - 4 = 0,  x - 2y + 3z + 1 = 0,
а)  б) 
3 x + 2y - 5z - 4 = 0; 2 x + y - 4z - 8 = 0.
249. Визначте кут між прямими:
x-3 y+2 z x+2 y-3 z+5
а) = = і = = ;
1 -1 2 1 1 2
 x - y - 4z - 5 = 0,  x - 6y - 6z + 2 = 0,
б)  і 
2x + y - 2z - 4 = 0 2x + 2y + 9z - 1 = 0.
x y -1 z 3 x + y - 5z + 1 = 0,
250. Доведіть, що прямі, задані рівняннями = = та  перпенди-
1 -2 3 2x + 3y - 8z + 3 = 0,
кулярні.
251. Складіть загальні рівняння прямої, що проходить через точку N(2; 3; 1) і перетинає дві
 x + y = 0,  x + 3y - 1 = 0,
задані прямі:  
 x - y + z + 4 = 0; y + z - 2 = 0.
252*. Складіть канонічні рівняння прямої, що проходить через точку М(–4; –5; 3) і перетинає
x +1 y + 3 z - 2 x + 2 y +1 z -1
дві задані прямі: = = , = = .
3 -2 -1 2 3 -5
x - 2 y -1 z
253. Визначте відстань від точки Р(7; 8; 7) до прямої = = .
4 3 2
x-9 y+2 z x y+7 z-2
254. Визначте відстань між прямими = = та = = .
4 -3 1 -2 9 2
x y+7 z-3
255. Визначте координати точки прямої = = , що розміщена найближче до точ-
1 2 -1
ки М(3; 2; 6).
256. Складіть рівняння площини, що проходить через точку Р(1; –2; 1) і перпендикулярна
 x - 2y + z - 3 = 0,
до прямої 
 x + y - z + 2 = 0.
257. Точки М, N i K лежать на ребрах АА1, D1C1 і СС1 одиничного куба ABCDA1B1C1D1, при
3 2 3
цьому A1M = , D1N = , CK = . Через точку К проведено пряму l, паралельну
2 2 3
прямій MN. Визначте довжину частини прямої l, що розміщена всередині куба.
258. Точки М і N — середини ребер АС і РВ правильного тетраедра РАВС, ребро якого до-
рівнює 1. На прямих АР і CN вибрано точки R і Q так, що пряма RQ паралельна прямій
ВМ. Визначте довжину відрізка RQ.
259. Ребро куба ABCDA1B1C1D1 дорівнює 2а. Відрізок PQ з кінцями на прямих АВ1 і ВС1 пе-
ретинається з прямою CD1 в точці М і цією точкою ділиться навпіл. Визначте довжину
відрізка PQ.
260. Дано одиничний куб ABCDA1B1C1D1. Точки М і N — середини ребер CD і В1С1 відповід-
но. Визначте відстань між прямими AN i BM.
261*. Площина α проходить через вершини Р, С і середину М ребра АВ правильного тетраедра
РАВС, а площина β — через вершину В і середини К та L ребер РА та РС відповідно.
Площини α і β перетинаються по прямій l. Визначте величину кута між прямою l і пло-
щиною грані АВС.
262*. Дано правильний тетраедр ABCD з ребром 1. Точку Р на ребрі АВ, точку Q на ребрі ВС
1 1
і точку R на ребрі CD взято так, що AP = , а BQ = CR = . Площина PQR перетинає
2 3
пряму AD в точці S. Визначте величину кута між прямими SP i SQ.
263*. У правильній чотирикутній зрізаній піраміді ABCDA1B1C1D1 сторони основ ABCD
і A1B1C1D1 відповідно дорівнюють 3 і 1, а бічні ребра піраміди мають довжину 3. Точка
М — середина ребра C1D1. Через точку М проведено пряму, що перетинає прямі АА1
та ВС відповідно у точках Р і Q. Визначте довжину відрізка РQ.
264*. Основою піраміди РАВС є рівносторонній трикутник АВС, довжина сторони якого до-
рівнює 4 2. Бічне ребро РС перпендикулярне до основи і має довжину 2. Визначте кут
і відстань між мимобіжними прямими, одна з яких проходить через точку Р і середину
ребра ВС, а інша — через точку С і середину ребра АВ.
1. Доведіть теорему про задання площини загальним лінійним рівнянням з трьома

змінними. Виведіть звідси рівняння площини за точкою і вектором нормалі.
2. Запишіть і виведіть рівняння площини «у відрізках на осях».
3*. Запишіть і виведіть формулу для відстані від точки до площини за координатами
точки і рівнянням площини.
4*. Опишіть ідею застосування методу координат у просторі для розв’язування при-
кладних задач оптимізації (лінійного програмування).
5. ‘Запишіть і виведіть загальні і канонічні рівняння прямої. Як із них вивести рівняння
прямої за двома точками?
§4. Про деякі принципи застосування векторно-

координатного методу для моделювання просто-
ру на площині засобами комп’ютерної графіки
4.1. Побудова проекційних зображень

Ви вже знаєте, що побудова зображення F будь-якої
просторової фігури F0 на площині передбачає побу-
дову зображення її каркаса, тобто деякої множини
точок та ліній, розміщених на її поверхні (рис. 4.1).
Якщо поверхня фігури F0 задана рівнянням
F(x, y, z) = 0, (1)
то для визначення ліній каркаса задають певну сім’ю січних
поверхонь, наприклад, паралельних площин:
ax + by + cz + di = 0 (2)
(при різних значеннях di). Тоді лінії каркасу визначатимуться
системою рівнянь (1)–(2). Існують спеціальні комп’ютерні
програми для розв’язування систем рівнянь і для визначен-
ня таким способом координат достатньо щільної множини
точок кожної лінії каркаса. Після цього задача на побудову
зображення фігури F0 зводиться до побудови зображення
точок простору за їхніми координатами.
З формальної точки зору побудова зображення будь-
якої точки М0(x0; y0; z0) простору зводиться до відшукання
координат (х′; у′) її образу М′ у системі координат О′х′у′
на площині зображення. Таким чином, шукані координати
(х′; у′) зображення М′ точки М0 є певними функціями від
координат (x0; y0; z0) самої точки М0:
х′ = f(x0, y0, z0),
y′ = g(x0, y0, z0).
У принципі функції f і g можна добирати як завгодно, утворюючи при цьому най-
різноманітніші зображення. А застосування комп’ютерної техніки усуває усі труднощі
обчислювального характеру, що з’являються на цьому шляху. Проте найчастіше застосо-
вуються класичні методи для визначення функції f i g, що ґрунтуються на центральному
і паралельному проектуванні. Це тому, що, по-перше, утворені в такий спосіб зображення
достатньо наочні. А по-друге, вони дають змогу доволі просто вирішувати й обернену
задачу, тобто відтворювати координати точок у просторі за відповідними координатами
їхніх проекції, що вкрай важливо при побудові та використанні точних креслень. До таких
класичних методів насамперед відносяться перспектива та аксонометрія.
§4. Про деякі принципи застосування векторно-координатного методу 99
Перспектива. Основою перспективи є центральне проектування, яке здійснюється

так. Береться деяка площина π, яка називається площиною проекцій, а також деяка
точка S, що не належить площині π, — центр проектування (рис. 4.2). Центральною
проекцією точки М0 простору на площину π з центра S називається точка М перетину з π
проектуючої прямої SМ0 для точки М0. Центральною проекцією фігури F0 називається
геометричне місце центральних проекцій F усіх її точок.
Якщо із центром проектування асоціюється умовна точка зору художника або графіка,
а з площиною проекції — вертикально розміщена площина картини, то центральне про-
ектування називається перспективою. Геометричні основи перспективи були розроблені
художниками і теоретиками живопису в епоху європейського Відродження (головним
чином в Італії у XV–XVI ст.). Зокрема, зі строгим дотриманням канонів перспективи
побудована композиція знаменитої картини Рафаеля «Заручини Марії», що відтворена на
згині обкладинки цього підручника.
За допомогою методу координат перспективу можна

реалізувати так. Нехай координатна площина Oxz про-
сторової системи координат Oxyz суміщена з верти-
кально розміщеною площиною проекцій π — площиною
картини (рис. 4.3). Вісь Ох тоді відіграватиме роль
основи картини, а площина Oxy — роль предметної
площини. Вважається, що основи головних фігур, які
підлягають зображенню, знаходяться на предметній
площині з одного боку від площини картини, а центр
проектування S (його називають ще точкою зору або
центром перспективи) — з протилежного боку.
Нехай центр перспективи S у системі координат
Oxyz має координати (a; b; c) (b < 0, c > 0). Нехай
М0(x0; y0; z0) — довільна точка простору, а М(х; 0; z) — її зображення на площині π
картини, тобто проекція з точки S на площину π. Невідомі координати точки M знайдемо,
якщо розв’яжемо систему з рівнянь прямої SM0 та площини π (у = 0). Рівняння прямої
SM0 за двома точками S i M0 мають вигляд:
x-a y-b z-c
= = .
x0 - a y0 - b z0 - c
Підставивши сюди у = 0, дістанемо:
ay - bx0 cy - bz0
x= 0 ; z= 0 .
y0 - b y0 - b
Таким чином, вважаючи осі Ох та Oz відповідно за осі О′х′ та О′у′ монітора (див.
рис. 4.1), матимемо шукані формули для автоматизованої побудови точки М за її коор-
динатами (x′; y′) в системі координат О′х′у′:
ay - bx0 cy - bz0
x′ = 0 ; y′ = 0 . (∗)
y0 - b y0 - b
Оскільки проектування не є взаємно однозначним відображенням простору на площину
(бо всі точки проектуючої прямої SM0 мають одну й ту саму проекцію М), то для від-
творення просторових координат точки М0 за її зображенням М можна задати значення
однієї із шуканих координат x0, y0 чи z0. Тоді значення решти двох можна буде визначити
однозначно з формул (∗). Наприклад, якщо задати z0, то, підставляючи це значення у
другу з формул (∗), визначимо з неї у0:
b(y′ - z0 )
y0 = .
y′ - c
А підставивши це значення у0 в першу з формул (∗), знайдемо з неї х0:
x′(z0 - c) + a(y′ - z0 )
x0 = .
y′ - c
При побудові перспективних зображень на комп’ютері
в інтерактивному режимі корисно знати і деякі геометричні
властивості перспективи. Про найважливіші з них йшлося
у нашому підручнику з геометрії для 10-го класу.
Аксонометрія. У дослівному перекладі з грецької сло-
во аксонометрія означає «вимірювання по осях». Як ви
побачите, ця назва дуже влучно передає суть позначеного
нею методу для моделювання простору на площині.
В основі аксонометрії лежить паралельне проекту-
вання. Площина проекцій називається аксонометрич-
ною площиною. Саме зображення, що утворюється на
аксонометричній площині в результаті проектування,
називається аксонометричним зображенням або ак-
сонометричною проекцією.
З означення прямокутних декартових координат
випливає, що при заданій системі координат O0x0y0z0
положення кожної точки М0(x; y; z) простору одно-
значно визначається її координатним паралелепіпедом
O0 Mx0 N0 My0 Mz0 L0 M0 K0 (рис. 4.4) або навіть якою-небудь
координатною ламаною, наприклад, O0 Mx0 N0 M0 . Отже, для побудови зображення М

точки М0 на якій-небудь аксонометричній площині π достатньо побудувати зображення
OMxNMyMzLMK її координатного паралелепіпеда або якої-небудь координатної ламаної.
При застосуванні паралельного проектування зробити це дуже просто. Адже якщо будуть
задані зображення Ох, Оу, Oz координатних осей, а також проекції ех, еу, еz їхніх оди-
ничних масштабних відрізків е (аксонометрична система координат), то з властивос-
тей паралельного проектування випливатиме, що
OMx = xex, OMy = yey, OMz = zez; (∗)
MxN || Oy, MyN || Ox, MуK || Oz,
MzK || Oy, ..., NM || Oz, KM || Oх. (∗∗)
Отже, побудувавши на осях Ох, Оу, Oz відповідно точки Мх, Му, Мz за координатами
(х; у; z) точки М0 — на основі рівностей (∗) — і провівши прямі MxN, MyN, ... — на основі
відношень (∗∗) — ми дістанемо зображення OMxNMyMzLMK координатного паралелепіпеда
точки М0, а отже, і саме зображення М цієї точки. У цьому й полягає аксонометричний
спосіб моделювання простору на площині. Як бачимо, він справді зводиться до «вимірю-
вання по осях» (при побудові точок Мх, Му, Мz), чим і виправдовується його назва.
Зауваження. Для побудови зображення OMxNMyMzLMK координатного паралелепіпеда
точки М0 достатньо мати зображення якого-небудь його ребра, що виходить з точки М, напри-
клад, MN. З огляду на це можна вважати, що просторова точка М0 на кресленні визначається
парою точок (М, N). Тоді перша з цих точок називається первинною аксонометричною про-
екцією точки М0, а друга — вторинною проекцією.
Описаний спосіб побудови аксонометричних проекцій можна автоматизувати. Для
цього використовуються формули для визначення координат (x′; y′) зображення М точки
М0 у системі координат О′х′у′ монітора, що виражають їх через просторові координати
(x; y; z) самої точки М0.
Нехай точка О′ збігається з початком О аксономе-
тричної системи координат Oxyz, вісь O′y′ — з віссю Oz,
а вісь О′х′ утворює з осями Ох та Оу відповідно кути α і
β, зорієнтовані за годинниковою стрілкою (рис. 4.5). Про-
ведемо MxP ⊥ O′x′, MyQ ⊥ O′x′, MyR ⊥ MN і позначимо
А = MN ∩ O′x′. Тоді x′ = ОА, у′ = АМ. Далі, у випадку,
зображеному на рисунку, знаходимо:
ОА = OQ – AQ = OQ – RMy = OQ – OP =
= OMy cos β – OMx cos(180° – α) = yeycos β + xexcos α;
AM = NM – NR – RA = OMz – MxP – MyQ =
= OMz – OMx sin (180° – α) – OMy sin β =
= zez – xexsin α – yeysin β.
Таким чином, шукані формули мають вигляд:
х′ = xexcos α + yeycos β;
у′ = zez – xexsin α – yeysin β.
Зафіксувавши значення відрізків ех, еу, ez, а також
кутів α і β, за цими формулами можна обчислити, а
отже, і побудувати аксонометричні проекції будь-якого масиву точок, що необхідний для

побудови зображення каркаса якої завгодно просторової фігури.
Зауваження. У нас залишилося поза увагою питання про побудову осей Ох, Оу і Oz та
вибір відрізків ех, еу, ez на них, тобто про побудову аксонометричної системи координат. На
перший погляд, у цьому не вбачається жодної проблеми, бо здається безсумнівним, що цей
вибір можна здійснити довільним чином. Проте якщо замислитися над цим глибше, то стає
очевидним, що це ще потребує доведення. Вперше на цю проблему звернув увагу в середи
ні ХІХ ст. професор академії образотворчих мистецтв і Будівельної академії в Берліні Карл
Польке (1810–1876). Через це відповідне твердження тепер називається теоремою Польке.
Сформулювати теорему Польке можна так: завжди існує таке розміщення площини проекцій
і такий напрям паралельного проектування, при якому будь-які три задані відрізки ех,
еу, ez, що виходять з однієї точки О і лежать в одній площині, але не на одній прямій,
будуть проекціями трьох рівних і попарно взаємно перпендикулярних відрізків простору.
Незважаючи на всю «очевидність» теореми Польке, досі не знайдено простого її доведення.
При виконанні технічних креслень вибір
аксонометричних систем координат, який, згід-
но з теоремою Польке, може бути довільним,
регламентується відповідними стандартами. Од-
ними з найуживаніших є так звані кабінетна
та ізометрична проекції. У кабінетній проекції
ех = 2еу = еz, кут між осями Ох та Oz — прямий,
а між осями Ох та Оу дорівнює 135° (рис. 4.6).
В ізометричній проекції усі три відрізки ех, еу,
еz рівні між собою, а також рівними є усі три
кути між осями Ох, Оу та Oz (рис. 4.7).
4.2. Формули переміщень простору

Неодмінним атрибутом програмного забезпечення сучасної комп’ютерної графіки є моду-
лі, що забезпечують переміщення фігур у просторі, зокрема, різноманітні їхні повороти.
Математичною основою таких модулів є координатні формули переміщень.
Як відомо, при переміщеннях зберігаються не тільки відстані, а й кути (що
випливає з третьої ознаки рівності трикутників). Тому при будь-якому пере-
міщенні прямокутна декартова система координат Оxyz перетворюється на деяку іншу
прямокутну декартову систему координат O′x′y′z′ з тими самими за довжиною масштаб-
ними відрізками на осях (рис. 4.8). Крім цього, якщо яка-небудь точка М простору має
координати (x; y; z) у системі координат Oxyz, то при переміщенні вона перейде в точку
М′, яка має такі самі координати (x; y; z) у системі координат O′x′y′z′. Це випливає з
рівності координатних паралелепіпедів даних точок в обох системах.
Навпаки, перетворення, при якому кожна точка М з координатами (x; y; z) у системі
координат Oxyz переходить в точку М′ з такими самим координатами (x; y; z) в іншій,
але рівній їй системі координат O′x′y′z′, є переміщенням. — Справді, відстань між будь-
якими двома точками М(x; y; z) і М1(x1; y1; z1) та відстань між їхніми образами М′ і M1′
виражаються однією і тією самою формулою: (x - x 1)2 + (y - y 1)2 + (z - z 1)2 , тому вони
рівні між собою.
Таким чином, для задання переміщення достатньо задати положення «нової» системи
координат O′x′y′z′ відносно «старої» системи Oxyz.
 
Нехай початок O′, а також координатні вектори i′, j′,

k′ «нової» системи координат задані своїми координатами у

«старій» системі координат Oxyz: О(x0; y0; z0); i′ (а1; а2; а3),

j′ (b1; b2; b3), k′ (c1; c2; c3). Нехай М(x; y; z) — довільна
точка простору, а М′ — її образ при переміщенні. По-
значимо координати точки М′ у системі координат Oxyz
через (x′; y′; z′) (не забуваймо, що в системі координат
O′x′y′z′ точка М′ має координати (x; y; z)). Виведемо
формули, за якими координати x′, y′, z′ виражаються
через координати x, y, z. Ці формули називаються фор-
мулами переміщення.
Для цього скористаємося векторною рівністю:
  
OM′ = OO′ + O′M′
(рис. 4.9). Виражаючи вектори, які тут фігурують,
через координатні вектори, матимемо:  
     
x′i + y′j + z′k = (x0 i + y0 j + z0 k ) + (xi′ + yj′ + zk′) =
           
= (x0 i + y0 j + z0 k ) + x(a 1i + a 2 j + a 3 k ) ++ y(b1i + b 2 j + b 3 k ) + z(c 1i + c 2 j + c 3 k ).
  
Звідси, прирівнюючи коефіцієнти при векторах i , j , k в лівій і правій частинах, діста-
немо шукані формули:
x′ = a1x + b1y + c1z + х0,
y′ = a2x + b2y + c2z + y0, (∗)
z′ = a3x + b3y + c3z + z0.

Якщо переміщення є паралельним перенесенням, то OO ′ (x0; y0; z0) — вектор цього
     
перенесення, а вектори i′, j′, k′ відповідно дорівнюватимуть векторам i , j , k (рис. 4.10):
  
i′ (1; 0; 0), j′ (0; 1; 0), k′ (0; 0; 1). Відповідно до цього,
формули (∗) тоді набувають вигляду:
x′ = x + х0, y′ = y + y0, z′ = z + z0.
Це — формули паралельного перенесення на вектор

p (x0; y0; z0).
Якщо переміщення є центральною симетрією з центром
     
О, то О′ збігатиметься з О, i′ = -i , j′ = - j , k′ = -k
(рис. 4.11). Тоді формули (∗) набувають вигляду:
x′ = –x, y′ = –y, z′ = –z.
Це — формули центральної симетрії з центром симетрії
у початку координат.
Якщо переміщення є симетрією відносно площини Оху,
     
то точка О′ збігатиметься з О, i′ = i , j′ = j , k′ = -k
(рис. 4.12). Тоді формули (∗) матимуть вигляд:
x′ = x, y′ = y, z′ = –z.
Це — формули симетрії відносно площини Оху.
Нехай, нарешті, переміщення є поворотом  навколо осі Oz  на кут α (рис. 4.13).

 
Тоді
точка О′ збігатиметься з точкою О, вектор k′ — з вектором k, а вектори i′, j′ матимуть
 
відповідно координати: i′ (cos α; sin α; 0), j′ (–sin α; cos α; 0). Отже, формули (∗) на-
будуть вигляду:
x′ = x cos α – y sin α,
y′ = x sin α + y cos α,
z′ = z.
Це — формули повороту навколо осі Oz. Зокрема, при α = 180° звідси дістаємо формули
осьової симетрії відносно осі Oz:
x′ = –x, y′ = –y, z′ = z.
Аналогічно можна знайти формули повороту на кут α навколо іншої координатної осі,
наприклад, осі Ох:
x′ = x.
y′ = y cos α – z sin α,
z′ = y sin α + z cos α.
Можна так налаштувати відповідну комп’ютерну програму, що вона здійснюватиме

повороти фігури навколо заданої осі з певним кроком. Якщо цей крок незначний, то ство-
рюватиметься ілюзія неперервного обертання. Можлива також комбінація різних рухів.
А основою для цього є записані тут формули переміщень.
1. Опишіть найзагальніші принципи застосування векторно-координатного методу

для побудови проекційних зображень просторових фігур засобами комп’ютерної
графіки.
2. Виведіть формули переміщень простору в загальному випадку і в найпоширеніших
окремих випадках. Опишіть ідею застосування цих формул у комп’ютерній графіці.
265. Використовуючи формули перспективи, запишіть рівняння зображення осі Оу. Визначте
координати зображень тих точок осі Оу, які мають додатні цілочисельні ординати n.
266. Розробіть деталі такого аксонометричного способу відображення простору на площині,
при якому площина проекцій збігається з координатною площиною Oyz просторової

системи координат Oxyz, а напрям проектування задається вектором a (l; m; n).
267. Як побудувати аксонометричну систему координат на основі заданого рівняння Ax + By +

+ Cz + D = 0 аксонометричної площини та заданого напрямку a (l; m; n) паралельного
проектування у системі координат O0x0y0z0?
268. Перетворення простору є результатом послідовного виконання повороту навколо осі

Oz на кут α та паралельного перенесення на вектор a (0; 0; а), який колінеарний осі
повороту (таке перетворення називається гвинтовим рухом). Запишіть формули цьо-
го перетворення. Чи вийде те саме перетворення, якщо спочатку здійснити
паралельне перенесення, а вже потім — поворот?
269. Перетворення простору є результатом послідовного виконання повороту навколо осі
Oz на кут α та симетрії відносно площини Оху (таке перетворення називається дзер-
кальним поворотом). Запишіть формули цього перетворення.
270. Кінці відрізка — А(5; –2; 1) і В(–7; 4; 3). Знайдіть координати точок, симетричних середині
відрізка АВ відносно координатних площин Оху та Oxz.
271. При паралельному перенесенні точка А(2; 1; –1) переходить у точку А′(1; –1; 0). В яку
точку переходить при цьому переміщенні точка А1, що симетрична точці А відносно
початку координат?
272. Доведіть, що при паралельному перенесенні простору площина переходить у пара-
лельну їй площину або залишається нерухомою. Доведіть цю саму властивість для
центральної симетрії. А чи справджується така властивість для симетрії відносно
площини?
273. Виведіть формули центральної симетрії, якщо центр симетрії знаходиться в точці
S0(x0; y0; z0).
274*. Доведіть, що послідовне виконання двох центральних симетрій є паралельним пере-
несенням.
1. Визначте кут між прямими АВ і CD, якщо:

а) А(3; –2; 4), В(4; –1; 2), С(6; –3; 2), D(7; –3; 1);
б) А(– 6; –15; 7), В(–7; –15; 8), С(14; –10; 9), D(14; –10; 7).
       
2. а) Вектори a, b , c — некомпланарні. Чи є компланарними вектори l = -3a + 2c, m = 2a +
          
l = -3a + 2c, m = 2a + b - 4c, n = 11a - 2b - 2c ?
      
б) Вектори p, q, r — некомпланарні. Розкладіть вектор k = 5 p - q + 4r за векторами
          
a = p + 7r , b = - p + 2q + 4r і c = 3 p + 2q + r .
3. Доведіть, що точки A, B, C і D належать одній площині:
а) А(3; 1; 1), В(–2; 1; –2), С(–3; –1; 0), D(2; 0; 1,7);
б) А(–2; 1; –1), В(–1; 1; 1), С(0; 4; –1), D(–2; 4; – 5).
4. а) У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 діагоналі грані CDD1C1 перетинаються в точці М.
    
Розкладіть вектори AM і BM за векторами AB, AD та AA1.
б) У тетраедрі PABC точка L — середина медіани СС1 грані АВС, а М — точка пере-
   
тину медіан грані РАВ. Розкладіть вектор LM за векторами PA, PB та PC.
5*. а) Промені ОА, ОВ і ОС утворюють три прямих кути. Визначте величину кута між бісек-
трисами цих кутів.
б) Три промені, що виходять з однієї точки, не лежать в одній площині і утворюють по-
парно кути α, β, γ. Визначте кут ϕ між променем, що не є стороною кута γ, і бісектрисою
кута γ.
6. Запишіть загальне рівняння площини, що проходить через три задані точки:
а) L(1; 0; 3), M(0; 1; –1), N(– 6; 2; 0);
б) А(–1; 0; 2), В(4; –2; 1), С(3; 1; –5).
7. Визначте кут між заданими площинами:
а) 16x + 8y + 2z + 1 = 0 i 2x – 2y + z + 5 = 0;
б) 2x + 2y – z – 2 = 0 i 5x + 12y – 2 = 0.
8*. а) Запишіть рівняння площини, що дотикається до сфери x2 + (y + 1)2 + (z + 2)2 = 9 і па-

ралельна площині 6x + 3y + 2z – 1 = 0.
б) Запишіть рівняння сфери, центр якої лежить на осі Ох і яка дотикається до площин
2x – 4y – 3z + 21 = 0 та 5x – 2z = 0.
9. Визначте кут між прямими, що задані як лінії перетину двох площин:

3 x - 4y - 2z = 0, 4 x + y - 6z - 2 = 0,
а)  та 
 2 x + y - 2z = 0 y - 3z + 2 = 0;
 x + y - 3z - 1 = 0, 2x + y + 2z - 2 = 0,
б)  та 
 2 x - y - 9 z = 0  2 x - 2 y - z - 2 = 0.
10*. а) На ребрах ВС та C1D1 одиничного куба ABCDA1B1C1D1 взято відповідно точки Е та F
так, що ВЕ = 1 , а FD1 = 2 . Через центр куба і точки Е та F проведено площину α. Ви-
4 5
значте відстань від вершини А1 до площини α.
б) На ребрах АВ та СC1 одиничного куба ABCDA1B1C1D1 взято відповідно точки Р та Q
так, що BP = 2 , а QC = 2 . Через центр куба і точки Р та Q проведено площину α. Ви-
5 3
значте відстань від точки А до площини α.
11*. а) В основі прямої призми АВСА1В1С1 лежить рівнобедрений прямокутний трикутник
(∠С = 90°) з катетом а. Бічне ребро призми дорівнює 2а. Визначте відстань між прямими
АВ1 та А1С.
б) У правильній трикутній призмі кожне ребро дорівнює а. Визначте відстань між пря-
мими, одна з яких містить діагональ бічної грані, а інша — мимобіжну з нею сторону
основи призми.
Сальвадор Далі. Ґала перед розп’яттям на гіперкубі.
Многогранники та їхні комбінації в усі часи
привертали увагу митців
Розділ ІI Многогранники
Усі відомості про природні тіла та їхні властивості

повинні містити точні дані про кількість, вагу, об’єм, роз
міри. Практика народжується з тісного поєднання фізики
й математики.
Френсіс Бекон
§5. Найпростіші многогранники
5.1. Загальні поняття про геометричні тіла та многогранники

Поняття про геометричне тіло формується шляхом абстрагування від фізичних
характеристик реальних просторових тіл, утворених з твердої породи, наприклад, з
висохлої глини, суцільного каменю, мінералу, деревини тощо. Зв’язок між геометрич-
ними і фізичними тілами такий великий, що дав підставу видатному французькому
математику Анрі Пуанкаре (1854–1912) сказати: «Якби у природі не було твердих
тіл, то не було б і геометрії».
У геометрії до уваги береться лише зовнішня форма твердих фізичних тіл та про-
сторова структура їхньої внутрішності, що виражається такими
характеристиками, як обмеженість, замкненість та зв’язність.
Обмеженість геометричної фігури F означає, що відстань
між будь-якими двома її точками не перевищує певної скінченної
величини. Інакше цю властивість можна сформулювати так: існує
сфера, яка повністю охоплює дану фігуру F (рис. 5.1).
Обмеженими, зокрема, є такі просторові фігури, як призми, пі-
раміди, циліндри і конуси. Необмеженою, для прикладу, є фігура,
110 Розділ ІІ. Многогранники
утворена всіма прямими, що перетинають даний круг і перпендику-

лярні до його площини — нескінченний циліндр (рис. 5.2).
Кожне фізичне тверде тіло відокрем-
люється від решти простору своєю
межею, або поверхнею, а решта його
точок є внутрішніми. При цьому на-
лежність точки А до межі фігури F
(рис. 5.3) означає, очевидно, що на як
завгодно малій відстані від А існують як
точки фігури F, так і точки, які даній
фігурі не належать. Інакше це можна виразити так: будь-яка кулька
із центром у граничній точці А (тобто у точці межі фігури) містить
як точки фігури F, так і точки, які цій фігурі не належать.
Внутрішність фігури дістанемо, якщо в уяві відокремимо від неї
межу, тобто усі її граничні точки. Кожна точка внутрішності фігури
називається внутрішньою точкою цієї фігури.
Вийде, таким чином, що для кожної внутрішньої точки В фігури F
існує таке додатне число r, що всі точки простору, які знаходяться від
В на відстані, не більшій за r, належать даній фігурі F. Або інакше:
для кожної внутрішньої точки В фігури F існує кулька з
центром В і деяким радіусом r, яка повністю належить
фігурі F (рис. 5.4).
Узагалі взаємозв’язок між внутрішністю просторової
фігури і її межею може бути дуже різноманітним.
По-перше, просторова фігура узагалі може не мати
межі, як, наприклад, куля, взята без обмежуючої її сфери
(відкрита куля).
По-друге, просторова фігура може не мати й внутріш-
ності, як, наприклад, будь-яка плоска фігура або сфера.
По-третє, певні граничні точки фігури можуть не бути гра-
ничними для внутрішності цієї фігури. Такою є, наприклад,
куля «з голками» (рис. 5.5): граничні точки, що належать
голкам, не межують з внутрішністю кулі.
Жодну із цих фігур і подібних на них фігур не відносять
до геометричних тіл, вважаючи, таким чином, що геоме
тричне тіло повинно містити свою межу і ця межа має
бути межею його внутрішності. Цю властивість коротко
називають замкненістю геометричного тіла.
§5. Найпростіші многогранники 111
Нарешті, геометричне тіло завжди уявляється зв’язною фігурою,

тобто не роз’єднаною на окремі частин. Це означає, що будь-які дві
внутрішні точки Х, Y тіла можна сполучити ламаною, яка належить
його внутрішності. Якщо усі ці ламані можуть складатися лише з
однієї ланки, то тіло називається опуклим (рис. 5.6), а в проти-
вному разі — неопуклим (рис. 5.7). Отже, будь-які дві внутрішні
точки опуклого геометричного тіла можна сполучити відрізком,
який повністю належить його внутрішності; для неопуклого тіла
таке можливо не для всіх внутрішніх точок.
У зв’язку з умовою зв’язності, тілом, наприклад, не вважа-
ються два конуси, що мають тільки спільну вершину (рис. 5.8),
або два куби, що мають спільним тільки одне ребро (рис. 5.9).
Натомість два куби зі спільною частиною двох граней (рис. 5.10)
або два конуси зі спільною основою (рис. 5.10) вважаються
тілами.
Підсумовуючи, маємо таке означення.
Означення (гео м е т р и ч ног о т і л а ) .

Геометричним тілом називається будь-яка обмежена, замкнена і зв’язна
просторова геометрична фігура. Межа геометричного тіла називається
його поверхнею.
Найважливішим класом геометричних тіл є многогранники — просторові аналоги
плоских многокутників.
Означення ( м ног ог р а нни к а ).

Многогранником називається геометричне тіло, поверхня якого складаєть-
ся зі скінченної кількості плоских многокутників. Самі ці многокутники
називаються гранями многогранника, їхні сторони — ребрами, а верши-
ни — вершинами многогранника.
На рис. 5.12 зображено приклад многогранника. Позна-
чено літерами вершини А, В, С, D, Е, F, ребра АВ, ВС, СD,
DА, СЕ, FA і грань АВСD.
Відрізок, який сполучає дві вершини многогранника,
що не лежать у площині якої-небудь з його граней, на-
зивається діагоналлю многогранника. У зображеному на
рис. 5.12 многограннику проведено діагоналі АЕ та FС.
Многогранник, який містить усі свої діагоналі, є
опуклим. В противному разі, тобто якщо хоча б одна з
діагоналей містить точки, які не належать многогранни-
ку, многогранник є неопуклим. На рис. 5.12 зображено
опуклий многогранник, а на рис. 5.13 — неопуклий (в
останньому випадку діагональ АВ зовсім не належить
многограннику, а діагональ СВ належить йому лише
частково).
Чіткі геометричні форми многогранних тіл завжди
привертали особливу увагу як дослідників, так і числен-
них практиків та шукачів прекрасного, які втілювали ці
форми у предметах і спорудах, у мистецьких творах, у
науковому моделюванні природи та при створенні естетичних концепцій. Своєрідним
гімном цим формам є зображення многогранника (обтесаного каменя) серед інших
символів наукового і естетичного осмислення світу на передньому плані знаменитої
гравюри Альбрехта Дюрера «Меланхолія» (рис 5.14).
Природними многогранниками є
кристали (рис. 5.15). У середні віки
уявлення про те, що саме в кристалах
заховані усі таємниці буття, знайшло
своє відображення у приписуванні
їм надприродної чудодійної сили. Не
випадково в одній зі старовинних ле-
генд про чорнокнижника Фауста, які
послужили Ґете першоджерелом для
його знаменитого твору, доктор Фауст
бесідує з духом на ймення «Криста-
лос». У наш час існує ціла індустрія
штучних кристалів найрізноманітнішого призначення. При їхньому створенні велике

значення має відповідне геометричне моделювання, а це потребує ґрунтовної гео-
метричної теорії многогранників.
Відповідно до означення, сукупність усіх граней многогранника утворює його
поверхню. Однак дуже часто поверхню многогранника ділять на основи і бічну
поверхню. Тоді сукупність усіх граней (основ і бічної поверхні) для більшої ви-
разності називають повною поверхнею многогранника.
Те орема 5. 1 (про відношення площ поверхонь подібних многогранників).
Відношення площ повних поверхонь подібних многогранників дорівнює квадрату
коефіцієнта подібності.
Доведення. Відповідно до означення подіб
них фігур, два многогранники F і F′ є подіб
ними, якщо існує таке перетворення фігури
F на фігуру F′, при якому для будь-яких двох
точок Х, Y фігури F та відповідних їм точок X′,
Y′ фігури F′ справджується рівність: X′Y′ = kXY,
у якій k > 0 — сталий коефіцієнт подібності
(рис. 5.16). Із цього означення випливає, що
будь-які дві відповідні грані подібних много-
гранників є подібними многокутниками з тим
самим коефіцієнтом подібності k. Тоді, як відомо з планіметрії, для площ S1, S2, S3, …
граней многогранника F і площ S1′, S2′, S3′, … відповідних їм граней многогранника F′
справджуються рівності:
S1′ = k2S1; S2′ = k2S2; S3′ = k2S3; … .
Якщо додамо почленно ці рівності, то дістанемо співвідношення:
S′ = k2S,
в якому S — площа повної поверхні многогранника F, а S′ — площа повної поверхні
многогранника F′. Звідси
S′ : S = k2,
що й треба було довести.
Наслідок.
Відношення площ повних поверхонь подібних многогранників дорівнює відношенню
квадратів їхніх відповідних ребер.
З а ув а ж ення. Çàçíà÷èìî, ùî ÷àñòî, îñîáëèâî ó ôîðìóëþâàííÿõ çàäà÷, ïëîùó ïîâíî¿
ïîâåðõí³ многогранника íàçèâàþòü ïðîñòî ïîâíîþ ïîâåðõíåþ.
Далі у цьому параграфі ми дамо строгі означення і з’ясуємо найважливіші влас-

тивості двох достатньо відомих вам уже видів многогранників — пірамід і призм.
Окремим видом пірамід є тетраедри, а окремим видом призм — паралелепіпеди.
Тетраедр можна вважати стереометричним аналогом трикутника, а паралелепіпед —
паралелограма. Все це вказує на особливе місце цих фігур у стереометрії.
5.2. Тетраедри
Слово «тетраедр» у перекладі з грецької мови означає «чотиригранник» («те-
тра» — «чотири», «едра» — «грань»). Отже, тетраедр — це многогранник з чотирма
гранями.
Утворити цю фігуру можна так. Візьмемо у просторі
довільний трикутник АВС і точку P, що не лежить у
площині цього трикутника (рис. 5.17). Сполучивши
точку P відрізками з вершинами трикутника АВС,
дістанемо ще три трикутники PAB, PBC та PCA. Мно-
гогранник, обмежений чотирма трикутниками АВС,
PAB, PBC і PCA, є тетраедром (зрозуміло, що самі
ці трикутники беруться разом з частинами площин,
які вони обмежують, тобто є плоскими трикутниками).
Вказані трикутники є гранями тетраедра, їхні сторо-
ни — ребрами, а вершини — вершинами тетраедра. Отже, у тетраедра 4 грані,
6 ребер і 4 вершини.
Тетраедр називають правильним, якщо всі його ребра рівні між собою.
Два ребра тетраедра, які не мають спільної вершини, називаються протилежни
ми ребрами. На рис. 5.17 протилежними є такі пари ребер: PA і ВС, PB і АС, PC
і АВ.
Тетраедри у побуті
Інколи одну з граней тетраедра виділяють, на- Моріс Ешер.

зиваючи основою, а решту граней — бічними гра Подвійний платеноїд.
нями тетраедра. Якщо АВС — основа тетраедра, то Гравюра.
четверта його вершина P називається протилежною Сплетіння двох правильних тетра-
едрів, можливо, символізує тут
вершиною (мається на увазі: протилежною до осно-
гармонію природного й рукотворного
ви), або просто — вершиною тетраедра; тоді А, В,
у житті людини
С — вершини основи. Тетраедр з вершиною P і осно-
вою АВС позначають як PABC.
При зображенні тетраедра його основу зазвичай уявляють розміщеною гори-

зонтально, а вершину — над нею. Ребра, які вважають невидимими, зображають
пунктирними лініями.
Задача . Через середини двох ребер основи тетраедра проведено площину, пара-
лельну тільки одному з бічних ребер. Довести, що ця площина перетинає дві бічні
грані тетраедра по паралельних відрізках.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай PABC — даний тетраедр,
M, N — середини ребер АС і ВС основи тетраедра
(рис. 5.18). Тоді проведена площина буде паралель-
ною бічному ребру PC. Справді, якби вона була пара-
лельною, наприклад, PA, то пряма ML її перетину з
площиною PAC теж була б паралельною PA (інакше
проведена площина перетиналася б з PA). Крім цього,
MN || AB — як середня лінія у ∆CAB. Тому, за озна-
кою паралельності двох площин, мали б: MNL || APB,
а отже, проведена площина MNL, всупереч умові, була
б паралельною ще й іншому бічному ребру PB.
Оскільки таким чином з’ясовано, що проведена площина паралельна ребру PC,
то площини PAC і PBC вона перетинає по прямих MR || PC і NQ || PC (R ∈ PA,
Q ∈ PB). Тому MR || NQ. Твердження задачі доведено. 
275°. Чи існує такий тетраедр, грані якого містять разом 5 прямих кутів?
276°. Доведіть, що площина, яка проходить через середини бічних ребер тетраедра, паралельна
його основі.
277. Через вершину тетраедра проведено площину, паралельну основі. Побудуйте лінії пере-
тину цієї площини з площинами бічних граней тетраедра.
278. Точки L, M, N є серединами ребер AC, PB і ВС тетраедра PABC. Побудуйте переріз те-
траедра площиною LMN і визначте його периметр, якщо АВ = 6 см, PC = 10 см.
279. Через точку перетину медіан бічної грані тетраедра проведено площину, паралельну осно-
ві. Визначте відношення периметра і площі основи тетраедра відповідно до периметра і
площі утвореного перерізу.
280. Точки L, M, N належать бічним ребрам PA, PB, PC тетраедра PABC. Побудуйте точку
перетину площини LMN з прямою, проведеною через вершину Р і точку перетину медіан
основи АВС даного тетраедра.
281*. Яку форму має переріз тетраедра площиною, паралельною двом його протилежним
ребрам?
282*. Доведіть, що сума квадратів усіх ребер тетраедра в чотири рази більша від суми квадра-
тів трьох відрізків, що сполучають середини протилежних ребер (ці відрізки називаються
середніми лініями тетраедра).
283*. У тетраедрі PABC бісектриси бічних граней PBC, PAC, PAB перетинають ребра ВС, АС,
АВ відповідно у точках A1, B1, C1. Доведіть, що відрізки AA1, BB1, CC1 перетинаються в
одній точці.
5. 3. Піраміди
Означення ( п і р ам і ди ).
Пірамідою називається многогранник, одна з граней якого є деяким
плоским многокутником (вона називається основою піраміди), а решта
граней — трикутники зі спільною вершиною (ці грані називаються біч-
ними гранями піраміди, а їхня спільна вершина — вершиною піраміди).
Ребра, які виходять з вершини, називаються бічними ребрами піраміди.
Бічні грані піраміди утворюють бічну поверхню, а разом з основою — по-
вну поверхню піраміди.
Утворити піраміду можна так. Візьмемо у просторі дея-
кий плоский n-кутник A1A2A3…An і приймемо його за основу
піраміди. Візьмемо також деяку точку P, що не лежить у
площині цього n-кутника, і приймемо її за вершину піраміди
(рис. 5.19 при п = 8). Сполучивши точку P відрізками з
усіма вершинами n-кутника,
дістанемо бічні грані пірамі-
ди: PA1A2, PA2A3, …, PAnA1.
Ребра PA1, PA2, PA3, …, PAn
(які виходять з вершини) є
бічними ребрами піраміди.
Зазвичай піраміду з верши-
ною P і основою A1A2A3…An
позначають так: PA1A2A3…An. При зображенні піраміди її
основу зазвичай уявляють розміщеною горизонтально, а
вершину — над нею. Ребра, які вважають невидимими,
зображають пунктирними лініями.
За кількістю сторін, які має основа, піраміда нази-
вається трикутною, чотирикутною, п’ятикутною,
n-кутною. Вживається також термін багатокутна
піраміда. Трикутна піраміда має чотири трикутні
грані, тобто є тетраедром. Приклад застосування багатокутних
Бічні ребра піраміди, які проходять через суміжні пірамідальних форм в ужитковій
архітектурі
вершини основи, називаються суміжними, а ті, що
проходять через протилежні вершини основи, — протилежними. Бічні грані, які

проходять через суміжні сторони основи, називаються суміжними, а ті, що проходять
через протилежні сторони — протилежними.
На рис. 5.19 у восьмикутній піраміді PA1A2A3…A8 суміжними з бічним ребром PA2
є ребра PА1 і PА3, а протилежним — ребро PА5. Суміжними з бічною гранню PA1А2
є грані PА2А8 та PA2А3, а протилежною — грань PА5А6.
У тетраедрі будь-які два бічні ребра і
будь-які дві бічні грані є суміжними.
Якщо усі бічні ребра піраміди рівні
між собою, а в основі лежить правиль-
ний многокутник, то така піраміда на-
зивається правильною. На рис. 5.20
зображено правильну чотирикутну
піраміду РАВСD, а також приклад
реального втілення такої геометричної
форми.
Форму правильних чотирикутних
пірамід мають легендарні єгипетські
піраміди, які видатний французький архітектор Ле Корбузьє (1887–1965) назвав
«німим трактатом з геометрії». З Єгипту, можливо, походить і сам термін «піраміда».
За однією з гіпотез, відповідне грецьке слово «піраміс» утворилося від давньоєги-
петського «пер о», що означало «великий будинок» — саме так називали єгиптяни
усипальниці своїх фараонів.
Ліворуч. Знамениті єгипетські піраміди Менкаура, Хафра (або Хефрена) та Хуфу (або Хеопса) поблизу
Гізи, що вважаються найпершим із семи чудес світу. Побудовані у ІІ тис. до н. е. Довжина ребра основи
найбільшої з них — піраміди Хуфу — становить 230 м, а висота — 146 м.
Праворуч. За подобою єгипетських пірамід у 2002 р. збудовано нове приміщення паризького Лувра.
На 2-му форзаці підручника зображено сучасну культову споруду (мечеть в Ісламабаді), в основі ком-
позиції якої, окрім класичної чотирикутної піраміди, виділяються ще чотири трикутні піраміди.
Інша гіпотеза про походження терміна «піраміда» виникла в Середні віки. Се-
редньовічні вчені, услід за Платоном, пов’язуючи з пірамідою форму найактивнішої
стихії — вогню, вважали, що термін «піраміс» утворився від грецького слова «пор»,
тобто «вогонь». У деяких середньовічних підручниках з геометрії піраміда так і на-

зивалася — «вогненне тіло».
Правильні пірамідальні форми здавна приваблювали художників. Нижче подано
два приклади.
Ліворуч. «Долина пірамід». Картина литовського художника і композитора Мікалоюса Чюрльоніса

(1875–1911). Використовуючи геометричні засоби, художник контрастно зіставив різні сторони буття.
Праворуч. Титульна сторінка з трактату «Аналіз краси» англійського художника і дослідника
XVIІI ст. Вільяма Хоґарта. Трактат видано в Лондоні у 1753 р. «з метою закріпити мінливі ідеї сма-
ку». Символом естетичного кредо автора була зображена тут чотирикутна піраміда зі вписаною вигнутою
лінією, яку Хоґарт називав «лінією краси». У живописній композиції, за Хоґартом, повинні гармонійно
поєднуватися геометричні і суто художні начала. Це дає змогу досягти VARIETY, тобто різноманіття.
Те орема 5. 2 (про переріз піраміди площиною,

паралельною основі).
Площина, яка перетинає бічні ребра піраміди у
внутрішніх точках і паралельна її основі, пере-
тинає піраміду по многокутнику, гомотетичному
основі.
Доведення. Нехай для визначеності дано чотири-
кутну піраміду PABCD, а площина α, яка паралельна
основі ABCD піраміди, перетинає бічне ребро PA
у внутрішній точці A1 (рис. 5.21). Оскільки прямі
PB, PC, PD перетинають площину АВС, то вони
перетинають і паралельну їй площину α. Позначимо
відповідні точки перетину через B1, C1, D1. Оскільки
прямі A1B1 та АВ є лініями перетину площини PAB
з паралельними площинами α та АВС, то A1B1 || АВ.
А оскільки точка A1 є внутрішньою для сторони PA трикутника PAB, то точка B1 є

внутрішньою для сторони PB цього трикутника. Аналогічно B1C1 || ВC, C1D1 || CD,
A1D1 || АD, а точки C1 і D1 є внутрішніми для бічних ребер PC і PD піраміди. Отже,
у перерізі піраміди площиною α матимемо деякий чотирикутник A1B1C1D1.
Залишається показати, що чотирикутник A1B1C1D1 гомотетичний основі ABCD. Нехай
X1 — довільна точка чотирикутника A1B1C1D1, а X — точка перетину прямої PX1 з пло-
PX1 PA1
щиною АВС. Оскільки A1X1 || AX, і отже, ∆PA1X1 " ∆PAX, то = = const . Від-
PX PA
повідно до означення гомотетичних фігур, яке у стереометрії дослівно те саме, що
й у планіметрії, чотирикутники A1B1C1D1 та ABCD є гомотетичними із центром го-
PA1
мотетії Р і коефіцієнтом гомотетії k = . Теорему доведено.
PA
Наслідок.
Якщо S — площа основи піраміди, а S1 — площа її перерізу площиною, па-
ралельною основі, то
2
S1  PX1 
=  ,
S  PX 
де Р — вершина піраміди, Х1 — довільна точка площини перерізу, Х — точка
перетину прямої РХ1 з площиною основи піраміди (див. рис. 5.21).
Доведення. Даний наслідок випливає з того, що відношення площ S1 і S подіб
них фігур у стереометрії, як і в планіметрії, дорівнює квадрату коефіцієнта подібно
PA1 PX 1
сті k = = .
PA PX
Задача. Бічне ребро піраміди поділено на 3 рівні час-
тини і через точки поділу проведено дві площини,
паралельні основі піраміди. Площа основи 900 см2.
Визначити площі утворених перерізів.
Розв’язання. Нехай дано піраміду з вершиною
P, бічне ребро PA якої поділено точками A1 і A2 на
три рівні частини (AA1 = A1A2 = A2P). Нехай S — пло-
ща основи піраміди, S1, S2 — площі многокутників,
утворених у перерізі піраміди з площинами, проведе-
ними через точки A1, A2 паралельно основі (рис. 5.22).
Відповідно до теореми про переріз піраміди площиною,
паралельною основі, утворені перерізи подібні до осно-
ви піраміди, причому коефіцієнти подібності дорівню-
PA1 2 PA 2 1
ють: k1 = = ; k2 = = . Тому:
PA 3 PA 3
() ( ) ⋅ 900 = 100 (см ).

2 2
S1 = k12S = 2 ⋅ 900 = 400 (см2); S2 = k22S = 1 2
3 3
Відповідь. 400 см2; 100 см2. 
З доведеної теореми 5.2 про переріз піраміди площиною, паралельною основі,
також випливає, що площина, яка перетинає бічні ребра n-кутної піраміди у вну-
трішніх точках і паралельна основі піраміди, відтинає від цієї піраміди меншу
піраміду, гомотетичну даній (див. рис. 5.21). Друга частина перерізаної піраміди
теж є многогранником. Він називається n-кутною зрі
заною пірамідою (рис. 5.23).
Грані зрізаної піраміди, що лежать у паралельних
площинах, називаються основами цієї піраміди, а всі
інші грані — бічними гранями. Бічні грані зрізаної
піраміди — трапеції. Бічні сторони цих трапецій на-
зиваються бічними ребрами зрізаної піраміди. Бічні
грані утворюють бічну поверхню цієї піраміди, а разом
з основами — повну поверхню.
Часто для зручності меншу основу зрізаної піраміди
називають верхньою, а більшу — нижньою. При цьому
вважається, що ці основи розміщені у горизонтальних
площинах.
Зрізана піраміда, утворена з правильної повної піраміди, теж називається правильною.
Очевидно, що у зрізаної правильної піраміди всі бічні ребра рівні між собою.
Позначення зрізаної піраміди утворюють з позначень її основ. Наприклад, на рис. 5.23
зображено зрізану піраміду ABCDA1B1C1D1.
284°. Скільки вершин, ребер і граней має n-кутна піраміда?

285. На зображенні піраміди, в основі якої лежить трапеція, побудуйте зображення прямих,
по яких перетинаються площини протилежних бічних граней піраміди.
286. Площа основи піраміди дорівнює 400 см2. У якому відношенні, беручи від вершини пі-
раміди, потрібно поділити її бічне ребро, аби площа перерізу, проведеного через точку
поділу паралельно основі піраміди, дорівнювала 16 см2?
287°. Чи існує зрізана піраміда, всі ребра якої рівні між собою?
288. У зрізаній чотирикутній піраміді сторони однієї з основ дорівнюють 5 см, 7 см, 9 см
і 12 см, а найбільша сторона іншої основи дорівнює 36 см. Визначте довжину решти
сторін цієї основи.
289*. Площі основ зрізаної піраміди дорівнюють 2 см2 і 32 см2. Бічне ребро піраміди поді-
лено на 3 рівні частини і через точки поділу проведено площини, паралельні основам
піраміди. Визначте площі утворених перерізів.
5.4. Паралелепіпеди
Слово «паралелепіпед» у перекладі з грецької
мови означає «плоскопаралельне тіло». Утворити цю
фігуру можна так. Візьмемо дві паралельні площини
α1 та α і в першій з них побудуємо паралелограм
A1B1C1D1 (рис. 5.24, а). Спроектуємо цей паралело-
грам паралельно деякому напрямку l на площину α.
Відповідно до властивостей паралельного проекту-
вання, у проекції дістанемо рівний паралелограму
A1B1C1D1 паралелограм ABCD, сторони якого відпо-
відно паралельні сторонам паралелограма A1B1C1D1.
Отже, чотирикутники A1B1BA, B1C1CB, C1D1CD,
D1A1AD — теж паралелограми.
Многогранник, обмежений шістьма плоскими
паралелограмами A1B1C1D1, ABCD, A1B1BA, B1C1CB,
C1D1CD та D1A1AD, називається паралелепіпедом
(рис. 5.24, б). Самі ці паралелограми є гранями па-
ралелепіпеда, їхні сторони — ребрами, а вершини —
вершинами паралелепіпеда. Отже, в паралелепіпеді
6 граней, 12 ребер і 8 вершин.
Грані A1B1C1D1 та ABCD називаються основами
паралелепіпеда. Одну з основ зазвичай називають
верхньою, а другу — нижньою. Інші чотири грані називають бічними гранями па-
ралелепіпеда. При цьому ребра A1A, B1B, C1C та D1D цих граней називають бічними
ребрами паралелепіпеда.
Бічні ребра, які не належать одній грані (A1A і C1C, а також B1B і D1D), назива-
ються протилежними. Дві бічні грані, які мають спільне бічне ребро (наприклад,
AA1B1B та AA1D1D), називаються суміжними, а ті, що не мають спільного бічного
ребра (наприклад, грані AA1B1B та CC1D1D), — протилежними.
Паралелепіпед з нижньою основою ABCD і верхньою основою A1B1C1D1 позна-
чається так: ABCDA1B1C1D1 (при цьому бічні ребра повинні позначатися однаковими
буквами, наприклад, АА1).
При зображенні паралелепіпедів їхні основи зазвичай уявляють розміщеними
горизонтально. А з урахуванням властивостей паралельного проектування вони зо-
бражуються рівними паралелограмами з відповідно паралельними сторонами. Ребра,
які вважаються невидимими, зображають пунктирними лініями.
Бічні грані паралелепіпеда утворюють його бічну поверхню, а разом з основами —
повну поверхню, або просто поверхню паралелепіпеда.
Втім, поділ граней паралелепіпеда на основи і бічні грані є суто умовним. Кожну
з двох пар протилежних бічних граней паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 також можна
вважати його основами. Справді, розглянемо, наприклад, грані D1A1AD та C1B1BC
паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 (див. рис. 5.24, б). Оскільки D1A1 || C1B1, а D1D || C1C,

то, за ознакою паралельності площин, площини цих граней є паралельними. А оскільки
D1С1 || A1B1 || DC || AB, то грань C1B1BC можна розглядати як паралельну проекцію
грані D1A1AD. Відповідно до означення, це й означає, що ці грані можна вважати
основами даного паралелепіпеда.
Як наслідок, маємо таку властивість.
Протилежні бічні грані паралелепіпеда є паралельними (тобто лежать у
паралельних площинах) і рівними між собою.
Дві вершини паралелепіпеда, які не належать од-
ній грані, називаються протилежними. Відрізок, що
сполучає дві протилежні вершини, є діагоналлю па-
ралелепіпеда. Кожний паралелепіпед має 4 діагоналі.
Переріз паралелепіпеда площиною, яка містить два
його протилежних бічних ребра, а отже, і дві діагоналі
паралелепіпеда, називається діагональним перерізом.
У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1, зображеному на
рис. 5.25, діагоналями є відрізки AC1, BD1, CA1 та DB1, а діагональними переріза-
ми — паралелограми DD1B1B та АА1С1С. Із того, що діагоналі паралелограма точ-
кою перетину діляться навпіл, легко вивести, що цю властивість мають і діагоналі
паралелепіпеда, тобто, що всі чотири діагоналі паралелепіпеда перетинаються
в одній точці і діляться нею навпіл.
Якщо всі бічні грані паралелепіпеда є прямокутниками, то такий паралелепіпед на-
зивається прямим. А якщо, крім того, прямокутниками є й основи, то паралелепіпед
називається прямокутним. Непрямі паралелепіпеди часто називають похилими.
Нижче наводяться два приклади архітектурного втілення прямокутних паралеле-
піпедів. Приклади такого втілення похилих паралелепіпедів зображено на першому
форзаці підручника.
«Прямокутні паралелепіпеди» Інституту науково-технічної та економічної інформації Національної

Академії наук та Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського у Києві
З а д ач а . Довести, що сума квадратів діагоналей паралелепіпеда дорівнює сумі

квадратів усіх його ребер.
Ро зв’язання. Нехай дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1 (див. рис. 5.25). Роз-
глядаючи паралелограми A1C1CA та B1D1DB і застосовуючи відому властивість діа-
гоналей паралелограма, послідовно дістанемо:
AC12 + A1C2 = 2 AA12 + 2 AC2 ;
B1D2 + BD12 = 2BB12 + 2BD2 .
Додаючи ці рівності і враховуючи, що за тією ж властивістю діагоналей парале-
лограма:
2 AC2 + 2BD2 = 4 ( AB2 + AD2 ) ,
матимемо:
AC12 + A1C2 + B1D2 + BD12 = 2 ( AA12 + BB12 ) + 4 ( AB2 + AD2 ) .
Оскільки протилежні ребра кожної грані паралелепіпеда рівні між собою, то з
останньої рівності просто випливає твердження задачі. 
290°. Площі трьох граней паралелепіпеда відповідно дорівнюють 3 дм2, 4 дм2 і 5 дм2. Знайдіть
площу його повної поверхні.
291°. Чи може існувати такий паралелепіпед, у якого: а) тільки одна грань є ромбом; б) усі кути
кожної грані — гострі?
292°. Скільки діагональних перерізів можна провести у паралелепіпеді?
293°. Чи можна стверджувати, що два діагональні перерізи паралелепіпеда перетинаються по
його діагоналі?
294. Доведіть, що два діагональні перерізи паралелепіпеда перетинаються по прямій, пара-
лельній бічному ребру паралелепіпеда.
295. Доведіть, що відрізок, який сполучає центри основ паралелепіпеда, паралельний бічним
ребрам і проходить через точку перетину діагоналей паралелепіпеда.
296. Доведіть, що всі плоскі перерізи паралелепіпеда, які містять по два його ребра, пере-
тинаються в одній точці.
297. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Доведіть, що AC || A1C1, а BD || B1D1.
298. Доведіть, що будь-який відрізок з кінцями на поверхні паралелепіпеда, який проходить
через точку перетину його діагоналей, ділиться цією точкою навпіл (тобто, що точка
перетину діагоналей паралелепіпеда є його центром симетрії).
299*. Доведіть, що переріз паралелепіпеда площиною не може бути правильним п’ятикут
ником.
300*. Через кожне ребро тетраедра проведено площину, паралельну протилежному ребру.
Доведіть, що цими площинами обмежується паралелепіпед.
5.5. Призми
Паралелепіпед є окремим видом призм. У дослівному перекладі з грецької мови
слово «призма» означає «обпиляне тіло».
Означення ( п р и з м и ).
Призмою називається многогранник, дві грані якого є рівними многокут-
никами, що лежать у паралельних площинах (вони називаються основами
призми), а решта граней — паралелограми, які мають спільні сторони
із кожною з основ (ці грані називаються бічними гранями призми). Ре-
бра призми, які не належать її основам, називаються бічними ребрами
призми. Всі бічні ребра призми рівні і паралельні. Вершини основ при-
зми є вершинами її бічних граней, а також і вершинами самої призми.
Сукупність бічних граней призми утворює її бічну поверхню, а разом з
основами — повну поверхню призми.
Побудувати призму можна так само з допомогою
паралельного проектування, як і паралелепіпед, узяв-
ши за одну з основ замість паралелограма деякий
багатокутник (рис. 5.26) (порівняйте з рис. 5.24).
Позначають призми аналогічно до паралелепі-
педів. Наприклад, призма з основами ABCDEF та
A1B1C1D1Е1F1 позначається так: ABCDEFA1B1C1D1Е1F1.
При цьому, як і для паралелепіпеда, бічні ребра мають
позначатися однаковими буквами, наприклад, АА1.
Залежно від кількості сторін основи, призма нази-
вається трикутною, чотириктуною, п’ятикутною,
п-кутною. Застосовується також термін багатокутна
призма. Якщо в основі призми лежить паралелограм,
то така призма є паралелепіпедом.
Одну з основ призми для зручності часто назива-
ють нижньою, а іншу — верхньою. При зображенні
призм їхні основи зазвичай уявляються горизон-
тальними, а бічні ребра зображаються рівними і
паралельними. Ті з ребер призми, які уявляються
невидимими, зображаються пунктирними лініями.
Бічні ребра призми, які проходять через суміжні вер-
шини основи, називаються суміжними, а ті, що прохо-
дять через протилежні вершини основи, — протилеж
ними. Бічні грані, які проходять через суміжні сторони
основи, називаються суміжними, а ті, що проходять
через протилежні сторони основи, — протилежними.
На рис. 5.26 суміжними з бічним ребром AA1 шестикутної призми ABCDEFA1B1C1D1Е1F1

є ребра BB1 та FF1, а протилежним — ребро DD1. Суміжними з бічною гранню AA1B1B
є грані BB1C1С і AA1F1F, а протилежною — грань EE1D1D.
Відрізок, який сполучає дві вершини призми, що лежать у різних основах, але
не належить одній бічній грані, є діагоналлю призми. На рис. 5.26 зображено дві
діагоналі FB1 та B1E шестикутної призми ABCDEFA1B1C1D1E1F1.
Оскільки фігуру F, яка утворюється при перетині призми площиною, паралельною
основам, можна розглядати як паралельну проекцію основи (рис. 5.27), то, за відпо-
відною властивістю паралельного проектування, ця фігура рівна основам призми.
Якщо бічні грані призми є прямокутниками (тоді бічні ребра перпендикулярні до
основ), то така призма називається прямою, а в інших випадках — похилою. Пряма
призма, в основі якої лежить правильний багатокутник, називається правильною.
Форму правильних призм мають чимало відомих архітектурних споруд та їхніх
композиційних частин.
Ліворуч. «Вежа вітрів», збудована у І ст. н. е. біля стін афінського Акрополя астрономом Андроніком.
Споруда має форму правильної восьмикутної призми, доповненої конусом. Фриз вежі прикрашають
скульптурні зображення восьми напівбогів-вітрів. Колись вежу увінчував флюгер із скульптурою
Тритона — сина бога Посейдона.
У центрі. Чарунки у бджолиних стільниках мають форму правильних шестикутних призм.
Праворуч. Правильні призми, поставлені поруч і одна на одну — основа композиції
Софійського собору в Києві.
Можна запропонувати й інший, але еквівалентний описаному в означенні при-

зми, спосіб геометричної побудови цих фігур. Якщо від кожної точки Х плоско-
го многокутника Р по один бік від його площини α провести рівні і паралельні
між собою відрізки ХХ1, то сукупність цих відрізків якраз і визначить призму
(рис. 5.28). Многокутник Р буде однією з основ цієї призми, а іншу основу Р1 визначить
сукупність кінців Х1 проведених відрізків.
Для доведення достатньо показати, що сукупність

точок Х1 належить деякій площині α1, паралельній
площині α фігури Р. Тоді фігуру Р можна буде вва-
жати за паралельну проекцію фігури Р1 за напрямком
ХХ1, тобто справді матимемо описаний в означенні
спосіб утворення призм за допомогою паралельного
проектування.
Нехай А — довільна фіксована точка фігури Р, А1 —
відповідна їй точка фігури Р1. Тоді у чотирикутнику
АХХ1А1 протилежні сторони АА1 та ХХ1 є рівними і па-
ралельними. Отже, це — паралелограм. Тому А1Х1 || АХ.
За ознакою паралельності прямої і площини, звідси випливає, що А1Х1 || α. А за відомою
властивістю прямих, паралельних площині, сукупність усіх прямих А1Х1 належить площині
α1, яка паралельна площині α і проходить через точку А1, що й треба було довести.
301°. Доведіть, що кількість усіх ребер будь-якої призми ділиться на 3.

302°. Скільки вершин, скільки ребер і скільки граней має n-кутна призма?
303. Скільки діагоналей має n-кутна призма?
304. Перерізом призми площиною, яка перетинає усі її бічні ребра, є паралелограм. Доведіть,
що ця призма — паралелепіпед.
305* Доведіть, що коли три діагоналі чотирикутної призми перетинаються в одній точці, то ця
призма — паралелепіпед.
5.6. Побудова плоских перерізів многогранників

При розв’язуванні багатьох геометричних задач, у яких йдеться про многогран-
ники, доводиться будувати фігуру, що є перетином многогранника з площиною.
Такі фігури називаються плоскими перерізами, або просто перерізами много-
гранника.
Вище було встановлено властивості перерізів призм і пірамід площинами, паралельними
основам. Враховуючи ці властивості, такі перерізи будувати дуже просто.
Ще простіше будувати діагональні перерізи призми чи піраміди. Це — такі перері-
зи, площини яких проходять через два бічних ребра, що не належать одній грані даного
многогранника (і, отже, містять по одній діагоналі його основи).
Справді, вказаними бічними ребрами визначається перетин січної площини з бічною
поверхнею многогранника, а їхніми кінцями — перетин з основами. На рис. 5.29 побудо-
вано діагональні перерізи призми, піраміди та зрізаної піраміди.
У загальному випадку для побудови плоского перерізу многогранника достат-
ньо побудувати прямі перетину (ті, що існують) січної площини з площинами
усіх граней — так звані сліди січної площини на площинах граней. Потім буде
легко визначити і відрізки цих прямих, що належать граням. Ці відрізки,

власне, й будуть сторонами шуканого перерізу — деякого многокутника.
У простіших випадках слід січної площини на площині якоїсь із граней многогранника

є заданим, тобто входить до тих даних, якими визначається січна площина.
Розглянемо приклад 1. Нехай потрібно побудувати

переріз тетраедра PABC (рис. 5.30) площиною, яка
проходить через внутрішню точку K бічної грані PAB
і пряму а, що належить площині основи АВС, але не
перетинає цієї основи.
Із трьох точок L, M, N перетину прямої а з прямими
АВ, ВС та АС, які містять сторони основи тетраедра,
тільки однієї може не існувати (тоді пряма а буде па-
ралельна котрійсь із прямих АВ, ВС або АС).
Нехай усі три точки L, M, N існують (рис. 5.30, а).
Тоді, оскільки точки L і K належать як площині грані
PAB, так і січній площині, то пряма LK є слідом січної
площини на площині PAB. Провівши цю пряму, діста-
немо відповідно точки A1, B1 її перетину з ребрами PA
і PB. Відрізок A1B1, отже, є перетином січної площини з гранню PAB. Далі проводимо або
пряму NA1, або пряму MB1 і визначаємо точку C1 перетину проведеної прямої з ребром
PC. Трикутник A1B1C1 є шуканим перерізом.
Якщо a || AC (рис. 5.30, б), то побудова перерізу нічим суттєво не відрізняється. Від-
сутню точку N просто не використовуємо. Зазначимо, проте, що у цьому разі A1C1 || a.
Аналогічно розглядається випадок, коли a || BC.
Якщо ж a || AB (рис. 5.30, в), то слід січної площини на грані PAB повинен бути
паралельним a. Провівши його через точку K, знову дістанемо точки A1, B1 на ребрах
PA, PB. Подальші побудови ті самі, що й у перших двох випадках. Перерізом знову буде
деякий трикутник A1B1C1. 
Складнішими є задачі на побудову плоских перерізів многогранників, коли не задано
жодного сліду січної площини. Розв’язування таких задач, як правило, починають з по-
будови сліду на площині основи. Для цього у січній площині вибирають дві які-
небудь прямі і будують точки їхнього перетину з площиною основи. Пряма, що
проходить через ці побудовані точки, і буде шуканим слідом.
Розглянемо приклад 2. Нехай потрібно побудувати переріз паралелепіпеда
ABCDA1B1C1D1 площиною α, що проходить через точки P, Q, R, взяті на попарно мимо-
біжних ребрах: P ∈ AВ, Q ∈ CC1, R ∈ A1D1 (рис. 5.31).
Побудуємо спочатку слід січної площини на площині основи ABCD паралелепіпеда.

Одну точку цього сліду — точку P — ми вже маємо. Для побудови ще однієї точки ві-
зьмемо пряму RQ січної площини і побудуємо точку E її перетину з площиною АВС. Для
цього проведемо через пряму RQ допоміжну площину RQC. Оскільки ця площина містить
бічне ребро СС1 паралелепіпеда, то площину бічної грані ADD1A1 вона перетне по прямій
RF, паралельній CC1 (F ∈ AD). Побудуємо RF. Тоді FC — пряма перетину допоміжної
площини з площиною основи ABCD, а точка E = RQ ∩ FC буде шуканою точкою пере-
тину прямої RQ з площиною АВС. Пряма PE — шуканий слід.
Подальші побудови очевидні й зводяться до послідовного визначення точок
L = PE ∩ BC, K = PE ∩ AD, N = KR ∩ AA1, I = KR ∩ DD1, M = IQ ∩ D1C1. Шестикутник
PLQMRN — шуканий переріз. Оскільки у кожній з шести граней паралелепіпеда лежить
якась із заданих точок P, Q, R січної площини, то ця площина перетинає кожну грань.
Отже, перерізом завжди буде шестикутник. Оскільки, крім того, протилежні грані пара-
лелепіпеда є паралельними, то протилежні сторони побудованого перерізу — паралельні.
Цим останнім фактом можна скористатися для додаткової перевірки точності виконаних
побудов. 
У процесі виконання останніх побудов фактично було описано алгоритм побудови
точки перетину прямої з площиною. Оскільки до цієї побудови зводиться побудова
будь-якого перерізу, то є сенс описати його окремо.
Отже, нехай потрібно побудувати точку А
перетину прямої а з площиною α (рис. 5.32). Для
цього проводимо через а яку-небудь допоміжну
площину β і будуємо пряму b перетину площин
α і β. Тоді шуканою буде точка А перетину пря-
мих а і b.
Звичайно, у кожному конкретному застосуванні
цього алгоритму допоміжну площину β вибирають
найзручнішим способом — так, щоб пряму b було найлегше побудувати. Нижче це ілю-
струється ще одним прикладом конкретних побудов.
Прик лад 3. Побудувати переріз трикутної призми ABCA1B1C1 площиною, що проходить

через точки M, N, L, які належать відповідно грані AA1C1C, грані AA1B1B та ребру
BC. Пряма MN не паралельна основам призми.
Р о з в ’ я з а н н я . Побудуємо слід січної площини на площині основи АВС призми
(рис. 5.33). Для цього побудуємо точку К перетину прямої MN з площиною АВС. Про-
водимо через MN допоміжну площину, паралельну бічним ребрам призми, і будуємо
точки G, Q перетину цієї площини з прямими АС та АВ (MG || CC1, NQ || BB1). Тоді
K = GQ ∩ MN, і KL — шуканий слід.
Подальші побудови такі: F = KL ∩ AB (або F = KL ∩ AC, якщо KL не перетинає відрізка
АВ); E = FN ∩ AA1, D = EM ∩ CC1. Залежно від того, належить чи не належить точка D
ребру СС1, січна площина не перетне або перетне основу A1B1C1 призми. У першому випад-
ку шуканим перерізом буде чотирикутник FLDE (рис. 5.33, а), а в другому — п’ятикутник
FLUVE (U = DL ∩ B1C1, V = DE ∩ A1C1), причому UV || LF (рис. 5.33, б). 
306°. Чи можна трикутну призму перерізати площиною так, щоб у перерізі утворився:
а) трикутник; б) чотирикутник; в) п’ятикутник; г) шестикутник?
307°. Яку найбільшу кількість сторін може мати плоский переріз n-кутної призми? Як побу-
дувати такий переріз?
308°. Яку кількість сторін можуть мати многокутники, утворені в перерізі чотирикутної піраміди
площиною? А — в перерізі зрізаної чотирикутної піраміди?
309°. Точки M, N належать відповідно ребрам CD і A1B1 паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1.
Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, яка проходить через точки M, N і пара-
лельна ребру AD.
310°. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через вершину
піраміди і дві точки, задані на її основі.
311°. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через сторону
основи і точку, задану на одному із бічних ребер.
312. Точки P, Q — середини ребер СС1 та A1D1 паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1. Побудуйте
переріз цього паралелепіпеда площиною BPQ.
313. У тетраедрі PABC точка F належить ребру АС. Побудуйте переріз тетраедра площиною,
яка проходить через точку F і паралельна ребрам PA та BC.
314. Побудуйте переріз чотирикутної призми площиною, яка проходить через вершину
верхньої основи та одну зі сторін нижньої основи.
315. Побудуйте переріз чотирикутної призми площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних ребрах призми.
316. Побудуйте переріз чотирикутної призми площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних гранях призми.
317. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних ребрах піраміди.
318. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних гранях піраміди.
319. Побудуйте переріз зрізаної чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через
середини двох суміжних бічних ребер і середину одного з ребер нижньої основи.
320. Побудуйте переріз зрізаної трикутної піраміди площиною, заданою точкою, яка належить
верхній основі, і прямою, яка належить площині нижньої основи і перетинає цю основу.
321*. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, заданою точкою, що належить одному з
бічних ребер, і прямою, яка лежить у площині нижньої основи і не перетинає цієї основи.
322*. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, заданою точкою, що лежить у верхній
основі, і прямою, яка лежить у площині нижньої основи і не перетинає цієї основи.
323*. Доведіть, що будь-який тетраедр можна перетнути площиною так, щоб у перерізі утво-
рився ромб. Скількома способами це можна зробити?
5.7. Висота піраміди і висота призми

Якщо просторова фігура F хоча б з одного боку обмежу
ється якою-небудь плоскою фігурою, наприклад, много-
кутником (рис. 5.34), то часто цю плоску фігуру беруть
за основу даної фігури F, а саму фігуру F характеризують
її висотою над площиною α основи. Саме в такому розу-
мінні ведуть мову, наприклад, про висоту гірського масиву
над уявною горизонтальною площиною його підніжжя або
рівня моря.
Висотою Н просторової фігури F називають найбіль-
ший із перпендикулярів (а також і його довжину), проведених з точок фігури F до
площини α її основи.
Якщо основа фігури закладена в самому означенні фігури, то її висота визнача-
ється відносно цієї основи.
Відповідно до цього, висотою піраміди називається перпендикуляр (а також і
його довжина), опущений з вершини піраміди на площину її основи. Таким чином,
висота піраміди дорівнює відстані від її вершини до площини основи.
На рис. 5.35 SO — висота чотирикутної піраміди SABCD, а PQ — висота три-
кутної піраміди PLMN.
Висотою призми називається перпендикуляр (а

також і його довжина), опущений з якої-небудь точки
однієї з основ на площину іншої основи. Аналогічно
визначається висота зрізаної піраміди.
На рис. 5.36 A1N та D1M — дві висоти п’ятикутної призми ABCDEA1B1C1D1E1, а

на рис. 5.37 С1К — одна з висот зрізаної чотирикутної піраміди ABCDA1B1C1D1.
Усі висоти призми або зрізаної піраміди рівні між собою — як паралельні відріз-
ки між паралельними площинами основ. Вони дорівнюють відстані між площинами
основ цих фігур.
5.8. Прямі і правильні призми

У §5.5 було прийняте описове означення прямих і правиль-
них призм. А саме: прямою було названо призму, усі бічні грані
якої — прямокутники, а правильною — пряму призму, осно-
вою якої є правильний многокутник. Тепер можемо з’ясувати
коректність цих означень, тобто довести, що фігури з описаними
властивостями справді існують.
Якщо у побудові призми, що здійснювалася на основі пара-
лельного проектування (див. рис. 5.26), це проектування буде
ортогональним (рис. 5.38), то утворена призма буде прямою.
Справді, тоді бічні ребра призми будуть перпендикулярними до
площин основ, а отже, і до усіх прямих, що лежать у цих основах,
зокрема, — й до тих, які містять ребра основ призми. Тому всі
паралелограми бічних граней призми будуть прямокутниками.
Маючи спосіб побудови прямих призм, ми фактично маємо
і спосіб побудови правильних призм. Достатньо лише взяти за
основу прямої призми правильний многокутник.
Очевидно, що висота прямої і правильної призм дорівнює
бічному ребру.
Якщо за основу прямої призми взяти прямокутник,

то дістанемо прямокутний паралелепіпед.
Якщо, нарешті, за основу прямої призми взяти
квадрат, а бічні ребра — рівними стороні цього ква-
драта, то матимемо куб.
Довжини непаралельних ребер прямокутного па-
ралелепіпеда називаються його лінійними розмірами
або вимірами. Отже, у прямокутного паралелепіпеда
три виміри. У куба всі виміри рівні між собою. Сол Лє Вітт. «Два відкритих
кубічних модулі» (1975 р.).
Незважаючи на простоту, ця абстракт
Теор ема 5 .3 (про діагональ прямокутного па
на скульптура вражає своєю монумен-
ралелепіпеда).
тальністю і містичністю. Твори такого
Квадрат діагоналі прямокутного паралелепіпе- ґатунку притягують до себе у більшій
да дорівнює сумі квадратів усіх його вимірів. мірі розум глядача, ніж його відчуття.
Доведення. Нехай маємо прямокутний парале-
лепіпед ABCDA1B1C1D1 (рис. 5.39). Визначимо для прикладу до-
вжину його діагоналі АС1. Для цього проведемо відрізок АС.
Оскільки бічне ребро С1С перпендикулярне до площини АВС
основи, то у трикутнику АСС1 ∠C = 90°. Тому, за теоремою Пі-
фагора, AC12 = AC2 + CC12 . Але АС — діагональ прямокутника
ABCD. Тому AC2 = AB2 + AD2 . Отже, AC12 = AB2 + AD2 + CC12 .
Оскільки ребра АВ, AD, CC1 дорівнюють вимірам даного парале-
лепіпеда, то теорему доведено.
Наслідок 1.
Усі чотири діагоналі прямокутного паралелепіпеда рівні між собою.
Справді, квадрат кожної з діагоналей прямокутного паралелепіпеда дорівнює сумі
квадратів його вимірів. Отже, усі ці квадрати рівні між собою, а тому рівні й самі
діагоналі.
Наслідок 2.
Квадрат діагоналі куба дорівнює потроєному квадрату його ребра.
Це випливає з того, що усі виміри куба дорівнюють довжині його ребра.
Теорему про діагональ прямокутного паралелепіпеда інколи називають просторо
вою теоремою Піфагора. Підставою для цього є те, що саму теорему Піфагора можна
сформулювати так: квадрат діагоналі прямокутника дорівнює сумі квадратів
його вимірів. Прямокутний паралелепіпед є просторовим аналогом прямокутника, а
для його діагоналі справджується аналогічна властивість.
З а дача 1 . Сторони основи прямокутного паралелепіпеда відносяться, як 1 : 7, а

довжини діагоналей його бічних граней дорівнюють 13 см і 37 см. Визначити ви-
соту цього паралелепіпеда.
Розв’язанн я . Оскільки протилежні грані прямокутного паралелепіпеда — рівні
прямокутники, то заданими в задачі є довжини діагоналей суміжних бічних граней
Нехай у прямокутному паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 (рис. 5.40)
D1A = 13 см, D1C = 37 см — діагоналі суміжних бічних граней. Сто-
рони DA та DC основи є ортогональними проекціями на площину
основи діагоналей D1A та D1C. Оскільки більшому похилому відрізку
відповідає і більша проекція, то AD < CD, і відповідно до умови,
AD : CD = 1 : 7. Нехай AD = k см, СD = 7k см, D1D = H см. Тоді з
∆D1DA (∠D = 90°) і з ∆D1DС (∠D = 90°), за теоремою Піфагора,
дістанемо:
132 = H 2 + k2 ,
 2
37 = H + 49k .
2 2
Підставляючи значення k2 з першого рівняння цієї системи у друге і розв’язуючи

рівняння, яке утвориться, дістанемо: Н2 = 144. Звідси Н = 12 см. Це і є шукана
висота.
Відповідь. 12 см. 
З а д ач а 2. В основі прямої призми лежить рівнобічна трапеція з бічною сторо-
ною с і гострим кутом α. Діагоналі цієї трапеції взаємно перпендикулярні. Діа-
гональ призми утворює з площиною основи кут γ. Визначити висоту призми.
Розв’язання. Нехай маємо пряму призму ABCDA1B1C1D1
(рис. 5.41), в основі якої лежить рівнобічна трапеція, AD || BC,
AB = DC = c, ∠A = ∠D = α. Крім цього, AC ⊥ BD, ∠B1DB =
= γ.
Оскільки ∆ABD = ∆DCA (AB = CD, AD — спільна сторона,
∠BАD = ∠CDA), то ∠BDA = ∠CAD. Нехай О — точка пере-
тину діагоналей трапеції. Тоді AOD — рівнобедрений прямокут-
ний трикутник і, отже, ∠BDA = 45°. Застосуємо теорему сину-
AB BD
сів до ∆BDA: = . Звідси BD = 2c sin α. Нарешті,
sin 45° sin α
з ∆B1BD (∠B = 90°): Н = ВВ1 = BD tg γ = 2c sin α tg γ.
Відповідь. 2c sin α tg γ. 
324°. Чи існує призма, в якій тільки одне бічне ребро перпендикулярне до площини основи?
325°. У якому паралелепіпеді ортогональною проекцією його діагоналі на площину основи є
діагональ цієї основи?
326°. Чи можна стверджувати, що паралелепіпед є прямим, якщо дві його діагоналі рівні між
собою?
327°. Чи можна стверджувати, що паралелепіпед є прямим, якщо обидва його діагональні
перерізи, проведені через діагоналі основ, — прямокутники?
328°. Чи може діагональний переріз прямокутного паралелепіпеда бути квадратом?
329°. Чи можна стверджувати, що паралелепіпед, всі ребра якого рівні між собою, є кубом?
330°. Побудуйте призму, всі бічні грані якої є квадратами. Чи може така призма бути похи-
лою?
331°. Виміри прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 7 см, 24 см і 8 см. Визначте площу його
діагонального перерізу, проведеного через бічне ребро завдовжки 8 см.
332°. У прямому паралелепіпеді сторони основи дорівнюють 6 м і 8 м, бічне ребро дорівнює 5 м,
а одна з діагоналей основи — 12 м. Визначте довжини діагоналей паралелепіпеда.
333°. Доведіть, що квадрат діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює половині суми
квадратів діагоналей трьох його граней, що сходяться в одній вершині.
334. Доведіть, що паралелепіпед є прямокутним тоді і тільки тоді, коли усі його діагоналі рівні
між собою.
335. Доведіть, що коли пряма перетину діагональних перерізів чотирикутної призми перпен-
дикулярна до площини основи, то ця призма — пряма.
336. Визначте кут між діагоналями куба.
337. Ребро куба дорівнює а. Визначте відстань від вершини куба до його діагоналі, що не
проходить через цю вершину.
338. Довжина бічного ребра прямокутного паралелепіпеда дорівнює 6 см, довжина діагоналі
паралелепіпеда удвічі менша від периметра основи. Визначте площу основи паралеле-
піпеда.
339. Площі трьох граней прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 20 см2, 28 см2 і 35 см2.
Визначте виміри паралелепіпеда.
340. У прямокутному паралелепіпеді діагональ d утворює з площиною основи кут α, а з пло-
щиною бічної грані — кут β. Визначте площу основи цього паралелепіпеда.
341*. Як провести січну площину, щоб у перерізі куба цією площиною дістати правильний три-
кутник з найбільшою площею?
342*. В основі прямого паралелепіпеда лежить ромб з гострим кутом γ. Діагональ бічної грані
нахилена до площини основи під кутом α, а площа цієї грані дорівнює Q. Визначте площу
повної поверхні цього паралелепіпеда.
343. Основою прямої призми є трапеція, основи якої дорівнюють 9 см і 39 см. Три бічні грані
призми — квадрати. Визначте площу повної поверхні цієї призми.
344. Чи може переріз куба площиною бути правильним шестикутником?
345*. Яку форму може мати переріз куба площиною?
346*. Через діагональ куба з ребром а паралельно одній з діагоналей основи проведено
площину. Побудуйте переріз куба цією площиною і визначте його площу.
347*. Довжини діагоналей правильної шестикутної призми дорівнюють 7 см і 8 см. Визначте

висоту призми.
348*. Діагональ прямокутного паралелепіпеда утворює з трьома гранями, що сходяться в
одній вершині, кути α, β, γ. Доведіть, що tg2 α + tg2 β + tg2 γ ≥ 3 2 .
5.9. Правильні піраміди і піраміди з рівними бічними ребрами

Займемося побудовою правильних пірамід, тобто пірамід
з рівними бічними ребрами, в основах яких лежать правиль-
ні многокутники. Для цього попередньо проведемо аналіз
цієї задачі на побудову.
Правильні багатокутні пірамі-

дальні форми у храмі святого
Ріпсіме в Ечміадзині
(Вірменія, початок VII ст.)
Припустимо, що правильну піраміду побудовано. Нехай, для прикладу, — це

чотирикутна піраміда SABCD (рис. 5.42).
Проведемо висоту SO цієї піраміди і сполучимо відрізками точку О з вершинами
її основи. Оскільки відрізки ОА, ОВ, ОС, OD є проекціями рівних похилих відрізків
SA, SB, SC, SD, то вони рівні між собою. З рівності цих відрізків випливає, що точка
О є центром кола, описаного навколо основи ABCD, тобто є центром цієї основи.
Звідси випливає такий спосіб побудови правильної піраміди. Беремо правильний
многокутник АВС... (рис. 5.43) і з центра О цього многокутника до його площини
ставимо перпендикуляр ОS якої-небудь довжини. Сполучивши точку S з вершинами
многокутника АВС..., дістанемо правильну піраміду SABC... .
Справді, оскільки бічні ребра SA, SB, SC, ... цієї піраміди мають рівні проекції,
що є радіусами ОА, ОВ, ОС, ... кола, описаного навколо основи, то вони — рівні
між собою. Отже, за означенням, побудована піраміда — правильна.
Результатом проведених міркувань є така теорема.
Тео р ема 5 .4 (про висоту правильної піраміди).

Основа висоти правильної піраміди збігається з центром основи піраміди.
Навпаки, якщо основою піраміди є правильний многокутник, а основа висоти
піраміди збігається із центром цього многокутника, то така піраміда —

правильна.
Зокрема, якщо в описаних вище побудовах за основу
піраміди взяти рівносторонній трикутник АВС, то діс-
танемо правильну трикутну піраміду SABC (рис. 5.44).
Неважко збагнути, що при належному виборі точки S
на промені OS ця піраміда буде правильним тетраедром,
тобто матиме рівними усі ребра.
До цього останнього висновку приводять такі мірку-
вання. Якщо уявимо собі, що вершина S правильної
трикутної піраміди SАВС неперервно змінює своє по-
ложення на промені ОS, то так само неперервно зміню-
ватиметься й довжина бічного ребра SА піраміди, на-
буваючи при цьому усіх дійсних значень, більших від R = ОА. Оскільки радіус R
кола, описаного навколо правильного трикутника АВС, менший від сторони а = АВ
цього трикутника (як відомо, R = a ), то при певному положенні точки S на про-
3
мені OS бічне ребро SА набуде і значення, що дорівнює а.
Можна вказати й конкретне значення довжини відрізка SО, при якому це від-
будеться. З прямокутного трикутника SОА (∠SOA = 90°) знаходимо:
2
SO2 = SA2 − OA2 = a2 − a = 2 a2 .
3 3
2
Отже, шукане значення SO = a . Це — висота правильного тетраедра, що має
3
ребро а.
З проведеного вище аналізу задачі на побудову правильної піраміди можна здо-
гадатися, що рівні бічні ребра може мати й неправильна піраміда.
Те орема 5. 5 (про піраміди з рівними бічними ребрами).

Якщо всі бічні ребра піраміди рівні між собою, то
навколо основи цієї піраміди можна описати коло, центр
якого збігається з основою висоти піраміди. Навпаки,
якщо навколо основи піраміди можна описати коло, центр
якого збігається з основою висоти піраміди, то усі бічні
ребра такої піраміди є рівними між собою.
Д о в е д е н н я . Нехай, наприклад, у чотирикутній пірамі-
ді SABCD бічні ребра SA, SB, SC, SD — рівні між собою
(рис. 5.45). Проведемо висоту SO піраміди, а також відрізки ОА,
ОВ, ОС, OD. Оскільки ці відрізки є проекціями рівних похилих
відрізків SA, SB, SC, SD, то вони рівні між собою. Отже, точка O є центром кола, опи-
саного навколо основи ABCD піраміди.
Навпаки, якщо основа О висоти SO піраміди збігається з центром кола, описаного
навколо основи ABCD, то бічні ребра SA, SB, SC, SD піраміди будуть рівними між собою
як похилі відрізки, що проведені з однієї точки і мають рівні проекції — радіуси ОA, ОB,
ОC, ОD описаного кола. Теорему доведено.
З а у в а ж е ння. З останньої теореми випливає, що в піраміді, навколо основи якої не
можна описати кола, усі бічні ребра не можуть бути рівними між собою. Це, зокрема,
стосується пірамід, в основі яких лежать паралелограми, що не є прямокутниками.
З а дача 1 . У правильній чотирикутній піраміді висота нахилена до площини бічної

грані під кутом β. Відстань від середини висоти піраміди до бічної грані дорівнює
т. Визначити площу діагонального перерізу піраміди.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай PABCD — задана піраміда
(рис. 5.46), РО — її висота, точка L — середина висоти.
Проведемо PM ⊥ CD (M ∈ CD), LN ⊥ PM (N ∈ PM). За
теоремою про три перпендикуляри, OM ⊥ CD. З перпендику-
лярності прямої CD до прямих РМ і ОМ маємо: CD ⊥ POM.
Звідси CD ⊥ LN. Оскільки пряма LN перпендикулярна до двох
прямих CD і РМ площини PCD, то LN ⊥ PCD. За умовою:
LN = m, ∠LPN = β.
З ∆PNL (∠N = 90°): PL = m . Тому: PО = 2PL = 2m .
sin β sin β
З ∆POM (∠O = 90°): OM = PO · tg β = 2m ⋅ tg β = 2m .
sin β cos β
OM є медіаною у рівнобедреному прямокутному трикутнику COD. Тому OD =
2 2
OD = OM ⋅ 2 = 2 2m . Тепер знаходимо: S∆PBD = 1 PO ⋅ BD = PO ⋅ OD = 4 2m = 8 2m .
cos β 2 sin β ⋅ cos β sin 2β
= 4 2m2 = 8 2m2 .
sin β ⋅ cos β sin 2β
2
Відповідь. 8 2m . 
sin 2β
З а д ач а 2. Сторони основ правильної трикутної зрізаної піраміди відносяться,
як 1 : 2. Висота піраміди дорівнює 3 см, а бічне ребро нахилене до більшої осно-
ви під кутом 45°. Визначити площі основ піраміди.
Р озв’язання. Нехай АВСА1В1С1 — задана правильна трикутна зрізана пі-
раміда (рис. 5.47), А1С1 : АС = 1 : 2, О і О1 — центри основ піраміди. Тоді О1О — висота
піраміди, О1О = 3 см. Площина АОО1 проходить через вершину відповідної повної піраміди,
а тому містить бічне ребро А1А зрізаної піраміди, тому АА1О1О — плоский чотирикутник.
Крім цього, вказана площина перетинає паралельні площини основ піраміди по прямих А1О1
та АО і містить висоту піраміди, а тому А1О1 || АО і АО ⊥ O1O.

Таким чином, АА1О1О — прямокутна трапеція. Проведемо ви-
соту А1М цієї трапеції. Оскільки А1М || О1О, то А1М ⊥ ABC.
Тоді відрізок МА є ортогональною проекцією бічного ребра
А1А на площину АВС. За умовою: ∠А1АМ = 45°.
З ∆А1МА (∠М = 90°): AM = A1M · ctg 45° = O1O · 1 = 3 см.
Трикутники А1В1С1 і АВС — подібні, а тому відношення ра-
діусів О1А1 і ОА кіл, описаних навколо цих трикутників, до-
рівнює відношенню сторін: О1А1 : ОА = 1 : 2; ОА = 2О1А1.
З останньої рівності, врахувавши, що О1А1 = ОМ, маємо:
ОА = 2ОМ. Отже, точка М — середина відрізка ОА. Тому
ОА = 2АМ = 6 см. Знаходимо площу більшої основи через
3 3 3 3 2
радіус ОА описаного кола: S∆ABC = OA2 = ⋅ 6 = 27 3 (см2). Оскільки А1С1 : АС =
4 4
1 27 3
= 1 : 2, то S∆A1B1C1 = S∆ABC = см2.
4 4
27 3
Відповідь. см2 і 27 3 см2. 
4
349°. Чи може висота піраміди дорівнювати бічному ребру? А — двом бічним ребрам?
350°. Чи може висота піраміди належати одній з її бічних граней? А — бути висотою бічної
грані?
351°. Чи обов’язково основою чотирикутної піраміди з рівними бічними ребрами має бути ква-
драт?
352°. Доведіть, що бічні ребра правильної піраміди нахилені до площини основи під рівними
кутами.
353°. Доведіть, що якщо бічні ребра піраміди рівні, то вони нахилені до площини основи під
рівними кутами.
354°. За даною стороною а основи і бічним ребром b визначте висоту правильної чотирикутної
піраміди.
355°. Ребро правильного тетраедра дорівнює а. Визначте висоту тетраедра.
356. За даною стороною а основи і бічним ребром b визначте висоту правильної трикутної
піраміди.
357. У правильній чотирикутній піраміді сторона основи дорівнює 14 см, а бічне ребро — 10 см.
Визначте площу діагонального перерізу піраміди.
358. Висота правильної шестикутної піраміди дорівнює h, а сторона основи — а. Визначте
площі діагональних перерізів цієї піраміди.
359*. У правильній чотирикутній піраміді висота бічної грані, проведена з вершини піраміди,
нахилена до площини основи під кутом β. Визначте площу повної поверхні піраміди, якщо
відстань від основи її висоти до бічної грані дорівнює d.
360*. У правильній трикутній піраміді бічне ребро утворює з висотою кут α. Визначте площу
основи піраміди, якщо відстань від середини висоти до бічного ребра дорівнює а.
361*. У правильній трикутній піраміді висота нахилена до площини бічної грані під кутом β. Від-
стань від середини висоти до бічної грані дорівнює b. Визначте площу основи піраміди.
362. Основою піраміди є прямокутник зі сторонами 6 см і 8 см. Кожне бічне ребро піраміди
дорівнює 13 см. Визначте висоту піраміди.
363. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з основою 6 см і висотою 9 см. Бічні ребра
піраміди дорівнюють по 13 см. Визначте висоту піраміди.
364. В основі піраміди лежить прямокутний трикутник з катетом a і протилежним кутом α. Бічні
ребра піраміди нахилені до площини основи під кутом β. Визначте висоту піраміди.
365. В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом α при вершині і бічною сто-
роною b. Визначте висоту піраміди, якщо усі її бічні ребра нахилені до площини основи
під кутом β.
366. Визначте висоту правильної зрізаної чотирикутної піраміди, якщо сторони її основ до-
рівнюють 5 см і 17 см, а бічне ребро дорівнює 11 см.
367. Сторони основ правильної зрізаної трикутної піраміди дорівнюють 6 см і 12 см, висота
піраміди дорівнює 13 см. Визначте довжину бічного ребра цієї піраміди.
368*. Сторони основ правильної зрізаної чотирикутної піраміди дорівнюють 4 см і 2 см, а
гострий кут бічної грані дорівнює 60°. Визначте висоту цієї піраміди.
369*. У правильній чотирикутній піраміді бічне ребро завдовжки b нахилене до площини
основи під кутом α. Побудуйте переріз цієї піраміди площиною, що проходить через
діагональ основи паралельно бічному ребру, і визначте площу цього перерізу.
370*. Назвемо правильну піраміду рівносторонньою, якщо усі її ребра рівні між собою. Дове-
діть, що рівносторонніми можуть бути лише трикутні, чотирикутні і п’ятикутні правильні
піраміди.
5.10. Площі поверхонь призм і пірамід

1. Площа поверхні призми
Ïîâíà ïîâåðõíÿ ïðèçìè ñêëàäàºòüñÿ ç îáîõ (ð³âíèõ) îñíîâ òà óñ³õ á³÷íèõ ãðàíåé.
Ñóêóïí³ñòü óñ³õ á³÷íèõ ãðàíåé ïðèçìè, як ми вже знаємо, íàçèâàºòüñÿ ¿¿ á³÷íîþ
ïîâåðõíåþ. Îòæå, äëÿ ïëîù³ ïîâíî¿ ïîâåðõí³ Sï ïðèçìè ìàºìî ôîðìóëó:
Sï = 2Sîñí + Sá,
äå Sîñí — ïëîùà îñíîâè ïðèçìè, Sá — ïëîùà ¿¿ á³÷íî¿ ïîâåðõí³.
Äëÿ ïëîù³ á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðèçìè ³ñíóº ïðîñòå âèðàæåííÿ ÷åðåç á³÷íå ðåáðî ³
òàê çâàíèé ïåðïåíäèêóëÿðíèé ïåðåð³ç.
Означення (ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó ïðèçìè).

Ïåðïåíäèêóëÿðíèì àáî îðòîãîíàëüíèì ïåðåð³çîì ïðèçìè íàçèâàºòüñÿ
ìíîãîêóòíèê, âåðøèíàìè ÿêîãî º òî÷êè ïåðåòèíó ïëîùèíè, ïåðïåíäèêóëÿðíî¿
äî á³÷íèõ ðåáåð ïðèçìè, ç ïðÿìèìè, ÿê³ ì³ñòÿòü ö³ ðåáðà.
Íà ðèñ. 5.48 çîáðàæåíî äâà ïåðïåíäèêóëÿðí³ ïåðåð³çè A0B0C0D0E0 òà A′B′C′D′E′
ï’ÿòèêóòíî¿ ïðèçìè ABCDÅA1B1C1D1Å1. Ïåðøèé ç íèõ ñïðàâä³ º ïåðåð³çîì ïðèçìè,
òîáòî ñï³ëüíîþ ÷àñòèíîþ ïðèçìè ³ ñ³÷íî¿ ïëîùèíè; éîãî

ïëîùèíà ïåðåòèíàº óñ³ á³÷í³ ðåáðà ïðèçìè. Äðóãèé æå
âëàñíå ïåðåð³çîì ïðèçìè íå º, îñê³ëüêè éîãî ïëîùèíà
ïåðåòèíàº ëèøå ïðîäîâæåííÿ á³÷íèõ ðåáåð.
Òàêå ðîçøèðåííÿ ïîíÿòòÿ îðòîãîíàëüíîãî ïåðåð³çó,
òîáòî — ³ íà ïåðåð³çè âèãëÿäó A′B′C′D′E′, — âèïðàâäàíå
õî÷à á òèì, ùî âëàñíå îðòîãîíàëüíîãî ïåðåð³çó âèäó
A0B0C0D0E0 ïðèçìà ìîæå ³ íå ìàòè. Öå ìîæå áóòè òîä³,
êîëè âèñîòà ïðèçìè äîâîë³ ìàëà ó ïîð³âíÿíí³ ç ¿¿ á³÷íèì
ðåáðîì, а бічні ребра нахилені
до площини основи під доволі
гострими кутами (ðèñ. 5.49).
Çðîçóì³ëî, ùî âñ³ ñòîðîíè
ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó
ïåðïåíäèêóëÿðí³ äî á³÷íèõ
ðåáåð ïðèçìè.
Îñê³ëüêè ïëîùèíè âñ³õ
ïåðïåíäèêóëÿðíèõ ïåðåð³ç³â
призми ïàðàëåëüí³, òî ñàì³
ö³ ïåðåð³çè ð³âí³ ì³æ ñîáîþ:
їõ ìîæíà ðîçãëÿäàòè ÿê
îðòîãîíàëüí³ ïðîåêö³¿ îñíîâè
ïðèçìè íà ці ñ³÷í³ ïëîùèíè.
Теор ема 5 .6 (ïðî ïëîùó á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðèçìè).

Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðèçìè äîð³âíþº äîáóòêó ïåðèìåòðà ïåðïåíäèêóëÿðíîãî
ïåðåð³çó íà á³÷íå ðåáðî.
Äîâåäåííÿ. Ðîçãëÿíåìî äëÿ ïðèêëàäó ï’ÿòèêóòíó ïðèçìó ABCDÅA1B1C1D1Å1 (äèâ.
ðèñ. 5.48). Íåõàé A0B0C0D0Å0 — ïåðïåíäèêóëÿðíèé ïåðåð³ç ö³º¿ ïðèçìè. Â³çüìåìî çà
îñíîâè ïàðàëåëîãðàì³â, ùî º á³÷íèìè ãðàíÿìè ïðèçìè, á³÷í³ ðåáðà. Òîä³ âèñîòàìè öèõ
ïàðàëåëîãðàì³â áóäóòü â³äïîâ³äí³ ñòîðîíè ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó. Îòæå,
Sá = ÀÀ1 · À0Â0 + ÂÂ1 · Â0Ñ0 + ÑÑ1 · C0D0 + DD1 · D0C0 + EE1 · E0A0.
À îñê³ëüêè á³÷í³ ðåáðà ïðèçìè ð³âí³ ì³æ ñîáîþ, òî
Sá = ÀÀ1 · (À0Â0 + Â0Ñ0 + C0D0 + D0C0 + E0A0) = ÀÀ1 · Ð0,
äå Ð0 — ïåðèìåòð ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó A0B0C0D0Å0. Òåîðåìó äîâåäåíî.
Наслідо к.
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðÿìî¿ ïðèçìè äîð³âíþº äîáóòêó ïåðèìåòðà îñíîâè
íà á³÷íå ðåáðî.
Äîâåäåííÿ . Öå âèïëèâàº ç òîãî, ùî îñíîâà ïðÿìî¿ ïðèçìè º також ³ ¿¿

ïåðïåíäèêóëÿðíèì ïåðåð³çîì.
З а дача . Îñíîâà ïîõèëîãî ïàðàëåëåï³ïåäà — êâàäðàò ç³ ñòîðîíîþ à. Îäíà ç âåðøèí

äðóãî¿ îñíîâè ïðîåêòóºòüñÿ â öåíòð öüîãî êâàäðàòà. Âèñîòà ïàðàëåëåï³ïåäà äîð³âíþº
Í. Çíàéòè á³÷íó ïîâåðõíþ ïàðàëåëåï³ïåäà.
Ðîçâ ’ ÿçàííÿ . Íåõàé îñíîâîþ ïîõèëîãî ïàðàëåëåï³ïåäà
ÀBCDA1B1C1D1 º êâàäðàò ABCD ç³ ñòîðîíîþ ÀÂ = à, Î —
öåíòð öüîãî êâàäðàòà, À1Î = Í — âèñîòà ïàðàëåëåï³ïåäà
(ðèñ. 5.50). Ïðîâåäåìî OK ⊥ AD, ÎÌ ⊥ AÂ. Òîä³ À1Ê ⊥ AD,
À1Ì ⊥ AÂ, òîáòî À1Ê ³ À1Ì — âèñîòè á³÷íèõ ãðàíåé ADD1A1
òà ÀÂÂ1À1 â³äïîâ³äíî. Ïðÿìîêóòí³ òðèêóòíèêè À1ÎÊ òà À1ÎÌ
ð³âí³ (À1Î — ñï³ëüíèé êàòåò ³ ÎÊ = ÎÌ = a ), çâ³äêè À1Ê =
2
= À1Ì. Îñê³ëüêè, êð³ì òîãî, AD = AB, òî SABB1A1 = SADD1A1 .
Ïðîòèëåæí³ á³÷í³ ãðàí³ áóäü-ÿêîãî ïàðàëåëåï³ïåäà º ð³âíèìè.
Òîìó Sб = 4 · SABB1A1 .
( ).
2
Ç ∆À1ÎÌ (∠O = 90°): А1М = A1O2 + OM2 = H2 + a
2
()
2
Îòæå, SABB1A1 = а · H2 + a ³ Sб = 4 SABB1A1 = 2a 4H 2 + a2 .
2
Â³äïîâ³äü. 2a 4H 2 + a2 . 
2. Площа поверхні піраміди

Ïîâíà ïîâåðõíÿ ï³ðàì³äè ñêëàäàºòüñÿ ç îñíîâè òà á³÷íèõ ãðàíåé. Ñóêóïí³ñòü óñ³õ
á³÷íèõ ãðàíåé ï³ðàì³äè, як нам уже відомо, íàçèâàþòü ¿¿ á³÷íîþ ïîâåðõíåþ. Îòæå,
äëÿ ïëîù³ ïîâíî¿ ïîâåðõí³ Sï ï³ðàì³äè ìàºìî ôîðìóëó:
Sï = Sîñí + Sá,
äå Sîñí — ïëîùà îñíîâè ï³ðàì³äè, Sá — ïëîùà ¿¿ á³÷íî¿ ïîâåðõí³.
Çà ö³ºþ æ ôîðìóëîþ îá÷èñëþºòüñÿ ³ ïîâíà ïîâåðõíÿ çð³çàíî¿ ï³ðàì³äè. Ò³ëüêè ï³ä
Sîñí у öüîìó разі слід ðîçóì³ти ñóìó ïëîù îáîõ ¿¿ îñíîâ.
Äëÿ çàïèñó ôîðìóëè ïëîù³ á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè çðó÷íî
âèêîðèñòîâóâàòè ïîíÿòòÿ àïîôåìè.
Îçíà÷åííÿ (àïîôåìè ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè).
Àïîôåìîþ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè (ïîâíî¿ àáî çð³çàíî¿) íàçèâàºòüñÿ âèñîòà
¿¿ á³÷íî¿ ãðàí³, ïðîâåäåíà äî ñòîðîíè îñíîâè ï³ðàì³äè.
Íà ðèñ. 5.51 ÐÌ — àïîôåìà ïðàâèëüíî¿ ÷îòèðèêóòíî¿ ï³ðàì³äè ÐABCD, à íà ðèñ. 5.52
МN — àïîôåìà ïðàâèëüíî¿ çð³çàíî¿ ÷îòèðèêóòíî¿ ï³ðàì³äè ABCDA1B1C1D1.
Îñê³ëüêè óñ³ á³÷í³ ãðàí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè ð³âí³ ì³æ ñîáîþ, òî ð³âí³ ³ ¿õí³ âèñîòè,
ïðîâåäåí³ äî ñòîð³í îñíîâè, òîáòî àïîôåìè. Ñï³ëüíà äîâæèíà óñ³õ öèõ â³äð³çê³â òàêîæ
íàçèâàºòüñÿ àïîôåìîþ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè.
Теор ема 5 .7 (ïðî ïëîùó á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè).

Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè äîð³âíþº ïîëîâèí³ äîáóòêó
ïåðèìåòðà îñíîâè íà àïîôåìó.
Äîâåäåííÿ . Íåõàé ÐÌ = h — àïîôåìà ïðàâèëüíî¿ ï-êóòíî¿ ï³ðàì³äè, ÀÂ = à —
ñòîðîíà ¿¿ îñíîâè (äèâ. ðèñ. 5.51 äëÿ âèïàäêó ï = 4). Îñê³ëüêè âñ³ á³÷í³ ãðàí³ ïðàâèëüíî¿
ï³ðàì³äè ð³âí³ ì³æ ñîáîþ, òî
Sá = ï · S∆PAB,
äå S∆PAB — ïëîùà á³÷íî¿ ãðàí³ ÐÀÂ. Àëå S∆PAB = 1 AB ⋅ PM . Òîìó:
2
Sá = ï · S∆PAB = п · AB ⋅ PM = 1 па · h.
1
2 2
А оñê³ëüêè äîáóòîê ïà äîð³âíþº ïåðèìåòðó îñíîâè Ðîñí, òî çâ³äñè
Sá = 1 Ðîñí · h.
2
Òåîðåìó äîâåäåíî.
Те орема 5. 8 (ïðî ïëîùó á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ çð³çàíî¿ ï³ðàì³äè).
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ çð³çàíî¿ ï³ðàì³äè äîð³âíþº äîáóòêó ï³âñóìè
ïåðèìåòð³â îñíîâ íà àïîôåìó.
Äîâåäåííÿ . Íåõàé МN = h — àïîôåìà ïðàâèëüíî¿ ï-êóòíî¿ çð³çàíî¿
ï³ðàì³äè, AD = à òà A1D1 = à1 — ñòîðîíè ¿¿ îñíîâ (äèâ. ðèñ. 5.52 äëÿ âèïàäêó ï = 4).
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ö³º¿ ï³ðàì³äè
Sá = п · SA1D1DA ,
äå SA1D1DA — ïëîùà á³÷íî¿ ãðàí³ (òðàïåö³¿) A1D1DA. Â ñâîþ ÷åðãó,
1 1
SA1D1DA = (AD + A1D1) · МN = (a + b) · h.
2 2
1 1
Òîму Sá = п · (a + a1) · h = (na + na1) · h. А оñê³ëüêè дîáóòêè ïà òà ïà1 äîð³âíþþòü
2 2
ïåðèìåòðàì Ð òà Ð1 îñíîâ ï³ðàì³äè, òî çâ³äñè
Sá = 1 (Р + Р1) · h.
2
Òåîðåìó äîâåäåíî.
З а дача . Ó ïðàâèëüí³é òðèêóòí³é ï³ðàì³ä³ àïîôåìà íàõèëåíà äî ïëîùèíè îñíîâè ï³ä

êóòîì a. Â³äñòàíü â³ä îñíîâè âèñîòè ï³ðàì³äè äî á³÷íî¿ ãðàí³ äîð³âíþº à. Âèçíà÷èòè
á³÷íó ïîâåðõíþ ï³ðàì³äè.
Ðîçâ ’ ÿçàííÿ . Íåõàé PABC — çàäàíà ïðàâèëüíà
òðèêóòíà ï³ðàì³äà (ðèñ. 5.53), ÐÌ — ¿¿ àïîôåìà, ÐÎ —
âèñîòà. Çà òåîðåìîþ ïðî òðè ïåðïåíäèêóëÿðè: ÎÌ ⊥ ÀC,
à çà óìîâîþ: ∠ÐÌÎ = α. Ïðîâåäåìî ON ⊥ PM. Îñê³ëüêè
ÀÑ ⊥ ÐÌ ³ ÀÑ ⊥ ÎÌ, òî ÀÑ ⊥ ÐÎÌ, çâ³äêè ÀÑ ⊥ ON.
Îñê³ëüêè, òàêèì ÷èíîì, ïðÿìà ON ïåðïåíäèêóëÿðíà äî
äâîõ ïðÿìèõ ÐÌ ³ ÀÑ ïëîùèíè ÐÀÑ, òî ON ⊥ ÐAC. Çà
óìîâîþ: ON = a.
Ç ∆ONM (∠N = 90°): OM = ON = a .
sin α sin α
Ç ∆POM (∠O = 90°): PM = OM = a =
cos α cos α ⋅ sin α
= 2a . Ç ∆OMC (∠M = 90°, ∠C = 30°): MC =
sin 2α
= OM · ctg 30° = a 3 .
sin α
Ñòîðîíà îñíîâè ÀÑ = 2ÌÑ. Òîìó ïåðèìåòð îñíîâè Ðîñí = 3 · 2ÌÑ = 3 · 2 · a 3 =
sin α
2
= 6 a 3 1
. À ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³, îòæå, Sб = Росн · РМ = 6 3 a .
sin α 2 sin α ⋅ sin 2α
Відповідь. 6 3a2 . 
sin α ⋅ sin 2α
1. Площа поверхні призми

371°. Чому дорівнює площа повної поверхні куба з ребром а?
372°. В основі прямої призми лежить правильний трикутник зі стороною 3 см. Висота призми
дорівнює 12 см. Визначте бічну поверхню призми.
373. Сторони основи і бічне ребро прямої трикутної призми відносяться, як 15 : 26 : 37 : 12.
Площа повної поверхні цієї призми дорівнює 4992 см2. Визначте висоту призми.
374. Діагоналі правильної шестикутної призми дорівнюють 15 см і 17 см. Визначте площу
бічної поверхні цієї призми.
375. Відстані між прямими, які містять бічні ребра трикутної призми, дорівнюють 16 см, 25 см
і 39 см, а бічне ребро дорівнює 25 см. Визначте площу бічної поверхні цієї призми.
376*. Основа прямої призми – трапеція, основи якої дорівнюють 9 см і 39 см. Три бічні грані
призми — квадрати. Визначте площу повної поверхні призми.
377*. В основі призми лежить правильний трикутник зі стороною 16 см. Бічне ребро призми
дорівнює 15 см, а його проекція на площину основи є однією з висот трикутника. Визначте
бічну поверхню призми.
378*. Основою похилої призми є правильний трикутник зі стороною 3 см. Одна з бічних гра-
ней — квадрат, спільне ребро двох інших граней нахилене до площини основи під кутом
30°. Визначте повну поверхню призми.
379*. Основою похилого паралелепіпеда є прямокутник зі сторонами а і b. Бічне ребро пара-
лелепіпеда дорівнює с і утворює із суміжними сторонами основи рівні кути з величиною
a. Визначте повну поверхню паралелепіпеда.
380*. В основі призми лежить квадрат зі стороною а. Одна з вершин верхньої основи рівно-
віддалена від усіх вершин нижньої основи. Бічне ребро призми дорівнює b. Визначте
площу повної поверхні цієї призми.
381*. Основою призми є квадрат зі стороною 4 − 3 . Одна з бічних граней — також квадрат,
а інша — ромб з кутом 60°. Визначте повну поверхню призми.
2. Площа поверхні піраміди

382°. Чому дорівнює площа повної поверхні правильного тетраедра з ребром а?
383°. Чому дорівнює площа бічної поверхні правильної трикутної піраміди з ребром основи а
та апофемою h?
384°. Апофема правильної трикутної піраміди дорівнює h і нахилена до площини основи під
кутом a. Визначте бічну поверхню піраміди.
385. Діагональ основи правильної чотирикутної піраміди дорівнює m, апофема піраміди на-
хилена до площини основи під кутом a. Визначте бічну поверхню піраміди.
386. У правильній трикутній піраміді висота нахилена до площини бічної грані під кутом b.
Визначте повну поверхню піраміди, якщо відстань від основи висоти до бічної грані до-
рівнює b.
387*. У правильній трикутній піраміді апофема утворює з її висотою кут a. Визначте повну
поверхню піраміди, якщо відрізок, що сполучає основу висоти з серединою апофеми,
дорівнює b.
388*. Основою піраміди є трикутник зі сторонами 13 см, 14 см і 15 см. Бічне ребро, яке лежить
проти середньої за величиною сторони основи, перпендикулярне до площини основи і
дорівнює 16 см. Визначте повну поверхню цієї піраміди.
389. Основою піраміди є ромб з діагоналями 6 см і 8 см. Висота піраміди проходить через
точку перетину діагоналей основи і дорівнює 1 см. Визначте площу бічної поверхні цієї
піраміди.
390*. Основою піраміди є паралелограм зі сторонами 20 см і 36 см та площею 360 см2. Висота
піраміди проходить через точку перетину діагоналей основи і дорівнює 12 см. Визначте
площу бічної поверхні цієї піраміди.
391*. У правильній зрізаній чотирикутній піраміді сторона верхньої основи дорівнює 3 см, а
бічне ребро завдовжки 5 см нахилене до площини основи під кутом 45°. Визначте повну
поверхню цієї піраміди.
1. Сформулюйте означення многогранника та основних його елементів — граней, ребер

і вершин.
2. Опишіть спосіб побудови тетраедра. Як зображають тетраедри?
3. Опишіть спосіб побудови паралелепіпеда. Назвіть основні елементи паралелепіпеда.
Як зображають паралелепіпеди?
4. Сформулюйте означення піраміди та її основних елементів. Вкажіть, як можна по-
будувати n-кутну піраміду.
5. Які піраміди називаються правильними?
6. Доведіть, що площина, яка перетинає бічні ребра піраміди у внутрішніх точках і
паралельна основі, перетинає піраміду по многокутнику, гомотетичному основі.
7. Дайте означення зрізаної піраміди і її основних елементів.
8. Сформулюйте означення призми та її основних елементів.
9. Які призми називаються прямими, похилими, правильними?
10. Доведіть, що всі перерізи призми площинами, паралельними основам, рівні основам.
11. Що таке плоский переріз многогранника? Які перерізи призм і пірамід називаються
діагональними?
12. Опишіть загальну схему побудови плоского перерізу будь-якого многогранника і
проілюструйте її прикладами.
13. Опишіть алгоритм побудови точки перетину прямої з площиною, що є ключовим у
побудові плоских перерізів многогранників.
14. Що називається висотою просторової фігури над площиною її основи?
15. Що таке висота піраміди? Що таке висота призми?
16. Обґрунтуйте, що висота призми дорівнює відстані між площинами її основ.
17. Опишіть, як можна побудувати: а) пряму призму; б) правильну призму; в) прямокутний
паралелепіпед; г) куб.
18. Доведіть, що квадрат діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює сумі квадратів

усіх його вимірів.
19. Опишіть, як можна побудувати правильну піраміду, правильний тетраедр.
20. Доведіть, що коли всі бічні ребра піраміди рівні між собою, то навколо основи цієї
піраміди можна описати коло, центр якого збігається з основою висоти піраміди.
21. Доведіть, що коли навколо основи піраміди можна описати коло і його центр збі-
гається з основою висоти піраміди, то усі бічні ребра піраміди рівні між собою.
22. Що таке бічна і повна поверхні призми, піраміди?
23. Сформулюйте означення перпендикулярного перерізу призми.
24. Доведіть, що площа бічної поверхні призми дорівнює добутку периметра перпенди-
кулярного перерізу на бічне ребро.
25. Доведіть, що площа бічної поверхні прямої призми дорівнює добутку периметра
основи на бічне ребро.
26. Що таке апофема правильної піраміди?
27. Доведіть, що площа бічної поверхні правильної піраміди дорівнює половині добутку
периметра основи на апофему.
28. Доведіть, що площа бічної поверхні правильної зрізаної піраміди дорівнює добутку
півсуми периметрів основ на апофему.
Завдання для контрольної роботи № 3
1°. а) Довжина діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює 57 см, а його виміри від-
носяться, як 6 : 10 : 15. Визначте ці виміри.
б) Довжина діагоналі прямокутного паралелепіпеда більша від його вимірів відповідно на
20 см, на 9 см і на 5 см. Визначте ці виміри.
2°. а) У прямокутному паралелепіпеді діагональ d нахилена до основи під кутом β. Кут між
діагоналлю основи і стороною основи дорівнює α. Визначте площу повної поверхні па-
ралелепіпеда.
б) У прямокутному паралелепіпеді діагональ d нахилена до площини основи під кутом α. Кут
між діагоналями основи дорівнює β. Визначте площу повної поверхні паралелепіпеда.
3. а) Бічне ребро піраміди поділено на чотири рівні частини і через точки поділу проведено
площини, паралельні основі. Площа основи дорівнює 16 дм2. Визначте площі утворених
перерізів.
б) Бічне ребро піраміди поділено на 5 рівних частин і через точки поділу проведено
площини, паралельні основі. Площа основи дорівнює 25 дм2. Визначте площі утворених
перерізів.
4*. а) У правильній чотирикутній піраміді бічне ребро нахилене до площини основи під кутом
β. Визначте площу повної поверхні піраміди, якщо відстань від основи її висоти до бічного
ребра дорівнює l.
б) У правильній чотирикутній піраміді бічне ребро утворює з висотою піраміди кут α. Від-
стань від середини висоти піраміди до бічного ребра дорівнює d. Визначте площу повної
поверхні піраміди.
5. а) У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 точка P — середина ребра AD, а точка Q належить
ребру C1D1. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, що проходить через точки
P, Q паралельно ребру CD.
б) У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 точка L — середина ребра ВС, а точка М належить
ребру AA1. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, що проходить через точки
L, M паралельно ребру BB1.
6. а) У тетраедрі PABC О — точка перетину медіан основи АВС. Побудуйте переріз те-
траедра площиною, яка проходить через точку О і паралельна ребрам АВ та PC.
б) У тетраедрі PABC М — точка перетину медіан бічної грані РВС. Побудуйте переріз
тетраедра площиною, яка проходить через точку М і паралельна ребрам ВС та PА.
7. а) Точки P, Q, R належать відповідно основі і двом суміжним бічним граням паралеле-
піпеда. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною PQR.
б) Точки L, M, N належать відповідно основі і двом протилежним бічним граням пара-
лелепіпеда. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною LMN.
8. а) Точка А належить бічній грані, а точка В — бічному ребру чотирикутної призми
(точка В не належить вибраній грані для точки А). Побудуйте точки перетину прямої
АВ з площинами основ даної призми.
б) Точки А і В належать протилежним бічним граням чотирикутної призми. Побудуйте
точки перетину прямої АВ з площинами основ даної призми.
9. а) Точки E та F належать протилежним бічним граням чотирикутної піраміди, а точ-
ка G — її основі. Побудуйте переріз піраміди площиною EFG. Дослідіть форму цього
перерізу.
б) Точка М належить ребру PA чотирикутної піраміди PABCD, а точки L, N — граням
PBC та PCD відповідно. Побудуйте переріз піраміди площиною LMN. Дослідіть форму
цього перерізу.
10. а) У правильній чотирикутній піраміді висота нахилена до бічної грані під кутом β. Се
рединний перпендикуляр до апофеми піраміди перетинає висоту піраміди у точці, яка
знаходиться на відстані l від вершини піраміди. Визначте площу діагонального перерізу
піраміди.
б) У правильній чотирикутній піраміді висота утворює з бічною гранню кут α. Відрізок,
що сполучає основу висоти піраміди із серединою її апофеми, дорівнює b. Визначте
площу діагонального перерізу піраміди.
11. а) В основі паралелепіпеда лежить квадрат. Одна з вершин верхньої основи ортого-
нально проектується у центр нижньої основи. Доведіть, що бічне ребро, яке виходить
з цієї вершини, утворює зі сторонами основи рівні кути.
б) Основою призми АВСА1В1С1 є рівнобедрений трикутник АВС (АВ = АС). Висота при-
зми, проведена з вершини А1, падає на середину ребра ВС. Доведіть, що бічне ребро
АА1 утворює рівні кути з бічними сторонами основи призми.
12*. а) У трикутній призмі всі ребра дорівнюють по а. Одна з вершин верхньої основи ортого-
нально проектується у центр нижньої основи. Визначте площу бічної поверхні призми.
б) Кожне ребро похилої трикутної призми дорівнює 2 см. Одне з бічних ребер утворює
з суміжними сторонами основи кути по 60°. Визначте площу бічної поверхні призми.
13*. а) Сторони основ правильної трикутної зрізаної піраміди дорівнюють 2 см і 6 см. Висота
піраміди нахилена до площини бічної грані під кутом 30°. Визначте довжину цієї висоти.
б) Сторони основ правильної трикутної зрізаної піраміди дорівнюють 4 см і 1 см, а бічне
ребро дорівнює 2 см. Визначте висоту піраміди.
§6. Двогранні кути
Нагадаємо, що кутом у планіметрії називається сукупність двох променів зі спіль-

ним початком. Промені називаються сторонами кута, а їхній спільний початок —
вершиною кута. Просторовим аналогом променя можна вважати півплощину. Тоді
просторовим аналогом кута буде фігура, яку називають двогранним кутом. Двогранні
кути є важливими елементами многогранників.
6.1. Означення і вимірювання двогранних кутів

Означення ( двог р анног о к у т а ).
Двогранним кутом називається фігура, утворена дво-
ма півплощинами зі спільною граничною прямою
(рис. 6.1). Півплощини називаються гранями двогран-
ного кута, а їхня спільна гранична пряма — ребром
двогранного кута.
Оскільки двогранний кут має дві грані, то звідси й походить
його назва.
Уявлення про двогранні кути дають, наприклад, двосхилі
дахи будинків, напіврозгорнута книга, суміжні грані різнома-
нітних деталей тощо.
Оскільки до аксіоматики стереометрії не входять аксіоми вимірювання двогранних
кутів, то таке вимірювання потрібно звести до планіметричних побудов. Здійснюється
це на основі поняття лінійного кута.
Означення ( ліні й ног о к у т а двог р анн о г о к у т а ) .

Лінійним кутом двогранного кута називається звичайний кут, утворений при
перетині двогранного кута площиною, перпендикулярною до його ребра.
Величина лінійного кута називається величиною даного двогранного кута.
На рис. 6.2 ∠ab — лінійний кут двогранного кута
з гранями α, β і ребром l. Його утворено проведенням
площини γ ⊥ l.
Величина лінійного кута не залежить від вибору січної
площини. Справді, якщо замість січної площини γ провести
яку-небудь іншу площину γ′, також перпендикулярну до
ребра кута, то утворений при цьому новий лінійний кут
∠a′b′ дорівнюватиме ∠ab (див. рис. 6.2). Це випливає з
того, що оскільки γ′ || γ, то сторони кутів ∠ab і ∠a′b′ є
співнапрямленими. Наприклад, промені а, а′ лежать у
площині α на паралельних прямих і по один бік від прямої l, що проходить через
їхні початки, тому а′ ↑↑ а.
Із двогранними кутами природним чином пов’язується чимало понять, аналогічних
відповідним поняттям для звичайних кутів. Наведемо найуживаніші з них.
З означення величини двогранного кута випливає, що ці кути теж вимірюються
в градусах. Двогранний кут, величина якого дорівнює 90°, називається прямим дво-
гранним кутом, або ще квадрантом (рис. 6.3, а). Якщо величина двогранного кута
менша від 90°, то він називається гострим (рис. 6.3, б), а якщо більша 90° — то
тупим (рис. 6.3, в).
Два двогранні кути зі спільним ребром називаються суміжними, якщо вони мають
одну грань спільною, а дві інші грані утворюють площину (рис. 6.4). Сума величин
суміжних двогранних кутів дорівнює, очевидно, 180°.
Два двогранні кути зі спільним ребром називаються вертикальними, якщо кожна

грань одного з них утворює площину з гранню іншого (рис. 6.5). Величини верти-
кальних двогранних кутів рівні між собою.
Поняття, аналогічне до бісектриси звичайного кута, для двогранних кутів уво-
диться так. Нехай маємо двогранний кут з гранями α і β та ребром l (рис. 6.6).
Побудуємо лінійний кут ∠ab цього двогранного кута і проведемо його бісектри-
су с. Потім через бісектрису с проведемо півплощину γ з граничною прямою l.
Півплощина γ називається бісекторною півплощиною, або бісектором даного
§6. Двогранні кути 151
двогранного кута, оскільки вона ділить двогранний кут

на дві рівні частини.
Просторовий аналог відомої властивості бісектриси
звичайного плоского кута виражається такою теоремою.
Те о р е м а 6 . 1 (про властивість бісектора дво

гранного кута).
Кожна точка бісектора двогранного кута рівно-
віддалена від граней цього кута. Навпаки, якщо
точка лежить усередині двогранного кута і рів-
новіддалена від його граней, то вона належить
бісектору цього кута.
Інакше цю теорему можна сформулювати так: гео-
метричним місцем точок, розміщених усередині дво-
гранного кута і рівновіддалених від його граней, є
бісектором цього кута.
Д о в е д е н н я . Нехай М — довільна точка бісектора γ двогранного кута з гранями α,
β і ребром l (див. рис. 6.6). Проведемо через цю точку площину δ, перпендикулярну до
прямої l. У перетині площини δ з півплощинами α, β, γ дістанемо промені а, b, с, причому
промінь с буде бісектрисою ∠ab. Проведемо, далі, з точки М перпендикуляри ММ1 до а
та ММ2 до b. За властивістю бісектриси звичайного кута, ММ1 = ММ2. Оскільки проведені
відрізки ММ1, ММ2 перпендикулярні і до прямої l (бо l ⊥ δ), то ММ1 ⊥ α, ММ2 ⊥ β, при-
чому точка М1 належить грані α, точка М2 — грані β. Враховуючи рівність ММ1 = ММ2,
з цього й випливає, що точка М рівновіддалена від граней α і β.
Нехай тепер, навпаки, точка М розміщена всередині двогранного кута і рівновіддалена
від його граней: ММ1 = ММ2, за умови, що ММ1 ⊥ α, а ММ2 ⊥ β. Проведемо через цю
точку площину δ, перпендикулярну до l (нехай δ ∩ α = а, δ ∩ β = b), а у площині δ про-
ведемо МN1 ⊥ а та МN2 ⊥ b. За доведеним вище: МN1 ⊥ α, МN2 ⊥ β. Але з точки М до
площин α і β можна провести лише по одному перпендикуляру. Тому точка N1 збігається
з точкою М1, а точка N2 — з точкою М2. Виходить, що точка М лежить усередині ∠ab
і рівновіддалена від його сторін, тобто належить бісектрисі с цього кута. Бісектриса ж с на-
лежить бісектору γ даного двогранного кута. Отже, М ∈ γ. Теорему доведено повністю.
Задача . На одній з граней гострого двогранного кута

взято дві точки, віддалені від ребра кута на 54 см і
36 см. Перша з точок віддалена від другої грані на
24 см. Визначити відстань від другої точки до цієї
ж грані.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай α і β — грані даного дво-
гранного кута, l — його ребро, А ∈ α, В ∈ α — задані
точки (рис. 6.7). Проведемо: AD ⊥ l, BC ⊥ l, АА1 ⊥ β,
BB1 ⊥ β (D ∈ l, C ∈ l, A1 ∈ β, B1 ∈ β). Нехай AD = 54 см,
ВС = 36 см, тоді АА1 = 24 см. Потрібно знайти ВВ1.
За теоремою про три перпендикуляри: A1D ⊥ l, B1C ⊥ l. Тому ∠ADA1 = ∠ВСВ1 —

як лінійні кути заданого двогранного кута.
Оскільки АА1 ⊥ β і BB1 ⊥ β, то ∠AA1D = ∠ВВ1C = 90°. Тому з ∆AA1D: sin ∠ADA1 =
AA1 24 4 BB1 BB1 BB1 4
= = = , а з ∆ВВ1С: sin∠ВСВ1 = = . Таким чином, = . Звід-
AD 54 9 BC 36 36 9
си ВВ1 = 16 (см).
Відповідь. 16 см. 
Цікаво поміркувати над мотивами для прийнятого способу вимірювання дво-
гранних кутів.
Оскільки, як було зазначено, вимірювання двогранних кутів потрібно звести
до вимірювання звичайних кутів, то зрозуміло, що сторони а, b цих звичайних
кутів потрібно пов’язати з гранями α, β даного двогранного кута. Найпростіше,
звичайно, — проводити сторони у цих гранях.
Зрозуміло й те, що оскільки грані α і β «рівноправні», то промені а, b в них повинні
проводитися під одним і тим самим кутом (позначимо його через ω) до ребра l дво-
гранного кута (рис. 6.8). Але при фіксованому розміщенні променя а в грані α у випадку
ω ≠ 90° існує два відмінних один від одного розміщення b і b′ променя b у грані β, при
яких ∠bl = ω і ∠b′l = ω. При цьому кут ϕ = ∠ab не дорівнює куту ϕ′ = ∠ab′. Промінь b
характеризується тим, що лежить із променем а по один бік від площини δ, проведеної
через початок Q променя а перпендикулярно до прямої l, а промінь b′ — по інший бік
від площини δ (рис. 6.9). Виявляється, що кут ϕ завжди менший від запровадженої міри
двогранного кута, а кут ϕ′ — завжди більший від неї. Таким чином, запроваджена міра
для величини двогранного кута є спільним граничним значенням для величин кутів ϕ і
ϕ′. І це виправдовує її введення.
Справді, візьмемо на прямій l з того боку від площини δ, де лежить кут ϕ, яку-небудь
точку О і проведемо через неї площину γ, перпендикулярну до l (її визначають промені
ОА ⊥ l та ОВ ⊥ l; вважаємо, що точка А належить променю а, а точка В — променю b).
Сполучимо точку А з точкою В. Прямокутні трикутники AOQ і BOQ — рівні за спільним
катетом QO і гострим кутом ω. Тому рівними є їхні катети OA, OB і гіпотенузи QA,
QB. Отже, бічні сторони рівнобедреного трикутника OAB менші від бічних сторін рівно-
бедреного трикутника QAB. Тоді для кутів при вершинах цих трикутників справджується
обернена нерівність: ∠AOB > ϕ.
Для порівняння кутів АОВ і ϕ′ побудуємо у площині β точку В1, симетричну точці В
відносно точки О. Точка В розміститься на доповняльному промені QB1 до променя b′.
При цьому промені а і QB1 розміщуватимуться з одного боку від площини β і, за вже
доведеним, ∠AOB1 > ∠AQB1. Отже, для суміжних з ними кутів матимемо обернену не-
рівність: ∠AOB < ϕ′.
Отже, справді лінійний кут двогранного кута за своєю величиною займає середнє по-
ложення між величинами усіх плоских кутів, сторони яких належать граням і однаково
нахилені до ребра двогранного кута.
392°. Яким є взаємне розміщення сторони лінійного кута двогранного кута і його ребра?
393°. Який кут утворює ребро двогранного кута з прямою, що лежить у площині його лінійного
кута?
394°. Який кут утворює ребро двогранного кута з прямою, перпендикулярною до площини його
лінійного кута?
395°. Всередині двогранного кута взято точку. Доведіть, що відстань від цієї точки до ребра дво-
гранного кута не може дорівнювати відстані від неї до якої-небудь із граней двогранного
кута.
396°. З точки, взятої всередині двогранного кута, проведено промені, перпендикулярні до його
граней. Доведіть, що кут, утворений цими променями, у сумі з лінійним кутом даного дво-
гранного кута дає 180°.
397°. Двогранний кут дорівнює 45°. В одній з його граней дано точку, яка знаходиться на від-
стані а від іншої грані. Визначте відстань від цієї точки до ребра кута.
398. Точка А лежить усередині прямого двогранного кута і віддалена від його граней на відста
нях 3 см і 4 см. Визначте відстань від точки А до ребра кута.
399. Довжини перпендикулярів, опущених з точки А на грані двогранного кута, дорівнюють по
28 см. Визначте відстань від точки А до ребра двогранного кута, якщо величина цього
кута дорівнює 120°.
400. Визначте величину гострого двогранного кута, якщо відстань від точки, взятої на одній з
його граней, до іншої грані удвічі менша за відстань від цієї точки до ребра.
401. Кінці відрізка АВ лежать у різних гранях двогранного кута, а відстані АМ і BN від цих
точок до ребра кута — рівні між собою. Доведіть, що ∠АВМ = ∠BAN.
402. В одній із граней двогранного кута взято дві точки, віддалені від іншої грані на 32 см і
24 см. Відстань від першої точки до ребра кута дорівнює 48 см. Визначте відстань від
другої точки до ребра кута.
403. Пряма лежить в одній з граней двогранного кута з величиною 30°, паралельна ребру
кута і віддалена від ребра на 24 см. Визначте відстань від даної прямої до іншої грані
404*. Точки А і В лежать на ребрі прямого двогранного кута, АС і BD — перпендикуляри до ребра
кута, проведені у різних його гранях. Визначте відстань CD, якщо АВ = 6 см, АС = 3 см,
BD = 2 см.
405*. Точки А і В лежать на ребрі двогранного кута з величиною 120°, АС і BD — перпен-
дикуляри до ребра кута, проведені у різних його гранях. Визначте відстань CD, якщо
АВ = АС = BD = 5 см.
406*. Відрізок завдовжки 6 2 см лежить на ребрі двогранного кута, величина якого дорівнює
120°. З кінців цього відрізка у кожній грані проведено перпендикуляри до ребра кута —
завдовжки 3 см і 5 см. Визначте довжину відрізка, який сполучає інші кінці цих
перпендикулярів.
407*. Точка, що лежить усередині двогранного кута з величиною 30°, віддалена від граней кута
на відстанях 2 см і 3 3 см. Визначте відстань від цієї точки до ребра двогранного кута.
6.2. Двогранні кути у многогранниках

Поняття двогранного кута може використовуватися для введення поняття кута
між площинами — за аналогією з тим, як у планіметрії означається кут між прямими.
Однак головні застосування цього поняття пов’язані з описом многогранників.
О зн ач ен н я ( дво г ра н н о г о к у т а м н о г о г ра н н и к а ) .
Двогранним кутом многогранника при даному його ребрі
називається двогранний кут, ребро якого містить дане
ребро многогранника, а грані містять грані многогран-
ника, які перетинаються по цьому ребру.
Нехай, наприклад, маємо чотирикутну піраміду SABCD
(рис. 6.10). Двогранний кут при ребрі АВ основи піраміди
визначається так: пряма АВ береться за ребро двогранного
кута, а півплощини з граничною прямою АВ, які містять грані
SAB та ABCD, беруться за грані двогранного кута. Величина
ϕ цього двогранного кута називається двогранним кутом
піраміди при ребрі АВ.
Тео р ема 6 .2 (про двогранні кути при ребрах основи правильної піраміди).
Двогранні кути при ребрах основи правильної піраміди рівні між собою.
Навпаки, якщо в основі піраміди лежить правильний многокутник і всі дво-
гранні кути при ребрах основи піраміди рівні між собою, то така пірамі-
да — правильна.
Доведення . Нехай РАВСD... — правильна піраміда, РО — її висота, РК, PL,
PM, ... — висоти бічних граней (апофеми) (рис. 6.11). Проведемо відрізки ОК, OL,
OM, ... . Оскільки РО ⊥ АВС, РК ⊥ АВ, то, за теоремою про три перпендикуляри,
ОК ⊥ АВ. Аналогічно OL ⊥ ВС, ОМ ⊥ CD, ... . Отже, ∠РКО, ∠PLO, ∠РMО, ... —
лінійні кути двогранних кутів піраміди при ребрах АВ, ВС, CD, ... основи. Оскільки
ці кути утворені з площиною основи піраміди рівними похилими РК, PL, РМ, ..., то
вони — рівні між собою. Тому рівними є й відповідні їм двогранні кути.
Нехай тепер РАВСD... — піраміда, в основі якої лежить

правильний многокутник АВСD..., РО — її висота, ∠РКО,
∠PLO, ∠PMO, ... — лінійні кути рівних між собою двогран-
них кутів при ребрах АВ, ВС, СD, ... основи. З рівності цих
кутів випливає рівність трикутників РОК, РОL, РОM,... (вони
прямокутні, мають спільний катет РО і рівні протилежні го-
стрі кути). Отже, OK = OL = OM =... . Точка О, таким чином,
рівновіддалена від усіх прямих АВ, ВС, CD, ..., які містять
сторони основи піраміди. А оскільки ця точка лежить усеред-
ині правильного многокутника АВСD..., то вона є центром
кола, вписаного у цей многокутник, тобто є його центром.
Якщо ж в основі піраміди лежить правильний многокутник
і основа висоти піраміди збігається із центром цього много-
кутника, то, за теоремою 5.4, така піраміда — правильна. Теорему доведено.
Зауваження. Для цілковитої повноти поданого
доведення належить обґрунтувати, що точка О
справді може розміщуватися лише всередині
многокутника АВСD... .
Якби точка О розміщувалася ззовні цього
многокутника, то тоді можна було б указати такі дві його
сторони ХY та UV, що весь многокутник і точка О лежали
б по різні боки від прямої XY і з одного боку від прямої
UV (рис. 6.12). Тоді двогранний кут ϕ при ребрі XY був
би тупим, а двогранний кут γ при ребрі UV — гострим.
Тому рівність цих кутів була б неможливою. Ця рівність
була б неможливою і тоді, якби точка О належала якійсь
зі сторін XY основи піраміди, бо тоді двогранний кут при
цій стороні був би прямим, а при стороні UV — гострим.
Отже, точка О справді може розміщуватися лише всере-
дині многокутника АВСD... .
З поданого доведення теореми 6.2 неважко помітити, що цю теорему можна суттєво
узагальнити.
Те орема 6 .3 (про піраміди з рівними двогранними кутами при ребрах основи).

Якщо основою піраміди є опуклий многокутник і всі двогранні кути при ребрах
її основи — рівні між собою, то в основу піраміди можна вписати коло, центр
якого збігається з основою висоти піраміди. Навпаки, якщо в основу піраміди
можна вписати коло, центр якого збігається з основою висоти піраміди, то всі
двогранні кути при ребрах основи піраміди — рівні між собою.
Д о в е д е н н я . Нехай, наприклад, у чотирикутній піраміді PABCD (рис. 6.13) усі дво-
гранні кути при ребрах основи AB, BC, CD, DA — рівні між собою. Це означає, що коли
проведемо висоту РО піраміди, а також висоти PK,

PL, PM, PN бічних граней, то кути РКО, PLO, PMO,
PNO будуть рівними між собою, а точка О розміс-
титься всередині основи ABCD (стосовно останнього
висновку див. зауваження до доведення попередньої
теореми 6.2). У зв’язку з цим будуть рівними похилі
відрізки РК, PL, PM, PN, а отже, — і їхні проекції.
Звідси ОК = OL = OM = ON. Оскільки, крім цього, за
теоремою про три перпендикуляри, ОК ⊥ АВ, OL ⊥ BC,
OM ⊥ CD, ON ⊥ AD, а, за умовою теореми, много-
кутник ABCD — опуклий, то точка О є центром кола,
вписаного в основу ABCD піраміди.
Навпаки, якщо точка О є центром кола, вписаного
в основу ABCD піраміди, а через K, L, M, N позна-
чимо точки дотику сторін основи до цього кола, то з рівності проекцій ОК, OL, OM, ON
похилих відрізків РК, РL, РM, РN випливатиме рівність самих цих відрізків, а отже, — і
кутів РКО, PLO, PMO, PNO, утворених ними з площиною основи піраміди. Але ці кути є
лінійними для відповідних двогранних кутів при ребрах AB, BC, CD, DA основи піраміди.
Наприклад, оскільки К — точка дотику вписаного кола до сторони АВ, то ОК ⊥ АВ. Тоді,
за теоремою про три перпендикуляри, РК ⊥ АВ. Отже, вказані двогранні кути є рівними
між собою. Теорему доведено.
У свою чергу, теорему 6.3 можна також узагальнити. А саме, замість рівності

двогранних кутів при ребрах основи вимагати лише рівності кутів між площина
ми бічних граней і площиною основи. Тоді відповідні двогранні кути при ребрах
основи можуть бути або рівними між собою, або доповнювати один одного до
180°. Відповідно до цього, основа висоти піраміди як точка, рівновіддалена від
прямих, що містять сторони основи піраміди, зможе розміщуватися і ззовні цієї основи.
Якщо, наприклад, основою піраміди буде трикутник, то, крім центра О вписаного кола,
існуватиме ще три точки О1, О2, О3, рівновіддалених від прямих, що містять сторони цього
трикутника. Це — центри так званих ззовнівписаних кіл (рис. 6.14). Кожне з таких кіл
дотикається до однієї зі сторін трикутника та ще до продовжень двох інших його сторін.
На рис. 6.15 зображено дві трикутні піраміди РАВС та SLMN, площини бічних граней
яких нахилені до площини основи під рівними кутами. Двогранні кути при основі першої
піраміди — рівні між собою, а другої — не рівні.
Саме ж формулювання узагальненої теореми таке.
Те орема 6 .4 (про піраміди, площини бічних граней яких нахилені до площини

основи під рівними кутами).
Якщо площини усіх бічних граней піраміди нахилені до площини основи під рівними
кутами, то основа висоти піраміди рівновіддалена від усіх прямих, які містять
сторони основи. Навпаки, якщо основа висоти піраміди рівновіддалена від усіх
прямих, що містять сторони основи, то площини усіх бічних граней піраміди
утворюють з площиною основи рівні кути.
Доведення теореми 6.4 проводиться аналогічно до доведення теореми 6.3.
Задача 1 . Довести, що площу Sб бічної поверхні піраміди з рівними двогранними

кутами при ребрах основи (зокрема, площу бічної поверхні правильної піраміди)
можна обчислити за формулою:
S
Sб = ,
OCH
cos ϕ
де Sосн — площа основи піраміди, ϕ — величина двогранного кута при ребрі
основи.
Розв’язання. Нехай маємо, наприклад, чотирикутну піраміду PABCD, двогранні
кути при ребрах основи якої дорівнюють ϕ (див. рис. 6.13). Відповідно до з’ясованої
в теоремі 6.3 властивості таких пірамід, основа висоти РО даної піраміди лежить
усередині основи ABCD і є центром кола, вписаного в цю основу.
Проведемо відрізки ОА, ОВ, ОС, OD (на рис. 6.13 вони не проведені), потім радіуси
ОК, OL, OM, ON вписаного кола у точки дотику зі сторонами основи, нарешті — від-
різки PK, PL, PM, PN. Оскільки ОК ⊥ АВ, то, за теоремою про три перпендикуляри,
РК ⊥ АВ. Отже, ОК є висотою трикутника ОАВ, РК — висотою бічної грані РАВ,
а ∠РКО = ϕ — як лінійний кут двогранного кута при ребрі АВ основи.
За теоремою про площу ортогональної проекції плоскої фігури, площа S∆PAB бічної
S∆OAB S S
грані РАВ дорівнює . Аналогічно знайдемо: S∆РВС = ∆OBC ; S∆PСD = ∆OCD ;
cos ϕ cos ϕ cos ϕ
S
S∆PAD = ∆OAD . Тому
cos ϕ
S∆OAB + S∆OBC + S∆OCD + S∆OAD S

Sб = S∆PAB + S∆PBС + S∆PСD + S∆PAD = = , OCH
cos ϕ cos ϕ
що й треба було довести. 
З а д ач а 2. В основі піраміди лежить рівнобічна трапеція з гострим кутом α.
Усі двогранні кути при ребрах основи піраміди дорівнюють γ. Висота піраміди
дорівнює Н. Визначити площу бічної поверхні піраміди.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай PABCD — задана піраміда
(рис. 6.16), а в трапеції ABCD: AB || CD, AD = BC,
∠DAB = α. Оскільки усі двогранні кути при основі пірамі-
ди дорівнюють γ, то основа висоти РО піраміди є центром
кола, вписаного в трапецію ABCD. Проведемо радіуси ОМ
(М ∈ АВ) та ОN (N ∈ DC) цього кола. Оскільки ОМ ⊥ АВ,
ON ⊥ DC, a AB || DC, то проведені радіуси утворюють
висоту трапеції. За теоремою про три перпендикуляри:
РМ ⊥ АВ. Тому, за умовою задачі, ∠РМО = γ.
З ∆POM (∠О = 90°): ОМ = РО · ctg ∠M = Н · ctg γ.
Отже, висота трапеції MN = 2OM = 2H · ctg γ.
Проведемо DL ⊥ AB. DL = MN = 2H · ctg γ.
DL 2H ⋅ ctg γ
З ∆DLA (∠L = 90°): AD = AD = = .
sin ∠A sin α
Відомо, що коли в чотирикутник можна вписати коло, то суми його протилежних
сторін є рівними між собою. У даному разі АВ + DC = 2AD. На основі цього
1 4H 2 ctg 2 γ
S = ( AB + DC ) ⋅ MN = AD ⋅ MN = .
sin α
OCH
2
S 4H ctg γ
2 2
4H ctg γ
2
Тоді, за результатом задачі 1, Sб = OCH
= = .
cos γ sin α ⋅ cos γ sin α ⋅ sin γ
S 4H 2 ctg 2 γ 4H 2 ctg γ
OCH
= Відповідь.= . 
cos γ sin α ⋅ cos γ sin α ⋅ sin γ
Задач а 3 . Основою піраміди є рівнобедрений три-
кутник з кутом α при основі. Бічна грань, що містить
бічну сторону цього трикутника, перпендикулярна до
основи піраміди, а двогранні кути, утворені з цією осно-
вою двома іншими бічними гранями, дорівнюють по β.
Висота піраміди дорівнює Н. Визначити площу бічної
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай РАВС — задана пірамі-
да (рис. 6.17), РО — її висота, РО = Н, АВ = ВС,
∠САВ = ∠АСВ = α, РАВ ⊥ АВС. Проведемо висоти РМ
і PN граней РВС і РАС. Тоді ОМ і ON — ортогональні
проекції цих висот на площину основи піраміди, а тому
кути РМО і PNO є лінійними кутами двогранних кутів при ребрах ВС і АС. За умовою
задачі, ∠РМО = ∠PNO = β.
Оскільки грань РАВ — перпендикулярна до площини основи піраміди, то основа О
її висоти належить прямій АВ. З рівності прямокутних трикутників РОМ і PON (РО —
спільний катет, ∠M = ∠N) випливає, що ОМ = ON. З рівності прямокутних трикутників
ОМС і ONC (OC — спільна гіпотенуза, ОМ = ОN) маємо: ∠ОСМ = ∠OCN. Отже, СО —
бісектриса трикутника АСВ.
ON H ctg β
З ∆PON (∠О = 90°): ON = H · ctg β. З ∆ONA (∠N = 90°): AO = = .
sin α sin α
OM H ctg β
З ∆OMB (∠M = 90°, ∠B = 180° – 2α): OB = = .
sin (180° − 2α ) sin 2α
H ctg β H ctg β H ctg β ( 2 cos α + 1)
Тоді AB = AO + OB = + = .
sin α sin 2α sin 2α
H 2 ctg 2 β ( 2 cos α + 1)
2
1 1
SOCH = AB ⋅ BC ⋅ sin (180° − 2α ) = AB2 sin 2α = .
2 2 2 sin 2α
1 H 2 ctg β ( 2 cos α + 1)
S∆PAB = AB ⋅ PO = .
2 2 sin 2α
Трикутник ОАС є ортогональною проекцією на площину АВС трикутника РАС. Тому,
S
за теоремою про площу ортогональної проекції плоскої фігури, S∆PAC = ∆OAC . Аналогічно
cos β
H 2 ctg β ( 2 cos α + 1)
2
S∆OCB S + S∆COB S
S∆PCB = . Тому S∆PAC + S∆PCB = ∆OAC = OCH = .
cos β cos β cos β 2 sin 2αα sin β
H 2 ctg β ( 2 cos α + 1) H 2 ctg β ( 2 cos α + 1)
2
Отже, Sб = S∆PAB + S∆PAC + S∆PCB = + =

2 sin 2α 2 sin 2α sin β
H 2 ctg β ( 2 cos α + 1)  2 cos α + 1 
= 1 + .
2 sin 2α  sin β 
H 2 ctg β ( 2 cos α + 1)  2 cos α + 1 
Відповідь.= 1 + . 
2 sin 2α  sin β 
1. Що таке двогранний кут, його ребро, грані?

2. Що таке лінійний кут двогранного кута?
3. Доведіть, що усі лінійні кути двогранного кута рівні між собою.
4. Доведіть, що величина лінійного кута двогранного кута набуває проміжного значення
між величинами усіх плоских кутів, сторони яких належать граням двогранного кута
і однаково нахилені до його ребра.
5. Що таке двогранний кут многогранника при даному його ребрі?

6. Доведіть, що усі двогранні кути при ребрах основи правильної піраміди — рівні між
собою. Сформулюйте й доведіть обернене твердження.
7. Сформулюйте і доведіть теорему про піраміди з рівними двогранними кутами при
ребрах основи.
408. У правильній трикутній піраміді бічна грань утворює з площиною основи кут α. Визначте
площу бічної поверхні піраміди, якщо радіус кола, описаного навколо її основи, дорів
нює R.
409. У правильній чотирикутній піраміді двогранний кут при ребрі основи дорівнює β, а висота
піраміди — Н. Визначте площу повної поверхні піраміди.
410. Доведіть, що двогранні кути при бічних ребрах правильної піраміди — рівні між собою.
411*. Основа піраміди — правильний трикутник. Одна з бічних граней піраміди перпендикулярна
до основи, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними гранями, дорів-
нюють по β. Висота піраміди дорівнює H. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
412*. Основою піраміди є правильний трикутник. Дві бічні грані піраміди перпендикулярні до
основи, а третя нахилена до неї під кутом α. Висота піраміди дорівнює Н. Визначте площу
бічної поверхні піраміди.
413. Основою піраміди є прямокутний трикутник з радіусом описаного кола R і гострим ку-
том α. Усі двогранні кути при ребрах основи піраміди дорівнюють по γ. Визначте площу
бічної поверхні піраміди.
414. Основою піраміди є ромб з меншою діагоналлю l і тупим кутом β. Усі двогранні кути
при ребрах основи піраміди дорівнюють α. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
415. Основою піраміди є трикутник зі стороною с і прилеглими до неї кутами α і β. Усі дво-
гранні кути при ребрах основи піраміди дорівнюють γ. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.
416. В основі піраміди лежить рівнобічна трапеція з тупим кутом β і висотою h. Усі двогранні
кути при ребрах основи піраміди дорівнюють α. Визначте площу бічної поверхні піра-
міди.
417. Основою піраміди є прямокутний трикутник з гіпотенузою с і гострим кутом β. Бічна
грань, що містить гіпотенузу, перпендикулярна до основи, а двогранні кути, утворені
з основою двома іншими бічними гранями, дорівнюють по α. Визначте площу бічної
418. Основою піраміди є прямокутний трикутник з катетом а і прилеглим до нього гострим
кутом α. Бічна грань, що містить інший катет цього трикутника, перпендикулярна до
основи, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними гранями, дорівнюють
по β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
419. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з основою а і кутом α при вершині, проти-
лежній основі. Бічна грань, що містить основу цього трикутника, перпендикулярна до
площини основи піраміди, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними
гранями, дорівнюють по β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
420. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з бічною стороною b і кутом β при основі.
Бічна грань, що містить бічну сторону цього трикутника, перпендикулярна до основи
піраміди, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними гранями, дорів-
нюють по α. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
421. Основою піраміди є прямокутний трикутник з катетом b і прилеглим до нього гострим
кутом β. Дві бічні грані, що містять катети цього трикутника, перпендикулярні до основи
піраміди, а третя бічна грань нахилена до основи під кутом α. Визначте площу бічної
422*. Основою піраміди є прямокутний трикутник з гіпотенузою с і гострим кутом α. Дві бічні
грані піраміди, що містять сторони цього кута, перпендикулярні до основи піраміди,
а третя бічна грань нахилена до основи під кутом β. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.
423*. В основі піраміди лежить ромб зі стороною а і гострим кутом α. Дві бічні грані піраміди,
що містять сторони цього кута, перпендикулярні до основи, а дві інші бічні грані нахилені
до основи під кутом β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
§7. Тригранні і многогранні кути
Двогранний кут є лише одним із можливих просторових аналогів звичайного плос-

кого кута. Іншими аналогами є многогранні кути. Подібно на те, як звичайні кути
застосовуються для опису многокутників, многогранні кути, разом із двогранними,
застосовуються для опису многогранників.
7.1. Означення і побудова многогранних кутів

Як відомо, з кожною вершиною многокутника пов’язують звичайний кут, сторо-
ни якого містять сторони многокутника, що сходяться в цій вершині. Аналогічно
до цього з кожною вершиною многогранника пов’язують многогранний кут, грані
якого містять грані многогранника, що сходяться в цій вершині. Саме ж означення
многогранного кута таке.
Означення ( м ног ог р а нног о к у т а ) .

Нехай А1А2А3...Ап — довільний плоский многокутник, Р — точка, що не
належить площині цього многокутника (рис. 7.1). Множина усіх променів,
які виходять з точки Р і перетинають даний многокутник, називається
многогранним (а точніше — п-гранним) кутом. Точка Р називається верши-
ною, промені а1 = РА1, а2 = РА2, а3 = РА3, ..., ап = РАп — ребрами, а плоскі
кути А1РА2, А2РА3, ..., АпРА1 — гранями даного многогранного кута. Вели-
чини плоских кутів А1РА2, А2РА3, ..., АпРА1 називаються просто плоскими
кутами многогранного кута.
Многогранний кут можна утворити, продовживши ребра і грані якого-небудь
многогранника, що сходяться в одній його вершині. Наприклад, якщо продовжити за
основу бічні ребра і грані трикутної піраміди (рис. 7.2), то дістанемо найпростіший з
многогранних кутів — тригранний кут. Тригранний кут дістанемо також, продовживши
§7. Тригранні і многогранні кути 163
відповідним чином ребра і грані призми, що сходяться в одній вершині Р (рис. 7.3).

Аналогічним чином, кожною п-кутною пірамідою РА1А2А3...Ап (див. рис. 7.1) визна-
чається п-гранний кут при її вершині і п тригранних кутів при вершинах основи.
Залежно від числа п, п-гранні кути називаються тригранними, чотиригранними,
п’ятигранними і т.д. кутами.
Позначається многогранний кут або символом його вершини, наприклад, Р, або
символами вершини і визначального многокутника, наприклад, РА1А2А3...Ап, або,
нарешті, символами вершини і ребер, наприклад, Ра1а2а3...ап.
Многогранний кут Р розбиває простір на дві частини — внутрішню і зовнішню.
Внутрішню частину кута Р утворюють точки тих променів РМ, які перетинають ви-
значальний многокутник у його внутрішніх точках М (див. рис. 7.1), зовнішню — всі
точки простору, які не належать ні внутрішній частині, ні граням даного кута Р.
Кожні дві грані многогранного кута, які мають спільне ребро, природним чином
визначають двогранний кут, грані якого містять ці грані многогранного кута. Цей
двогранний кут називається двогранним кутом многогранного кута при даному
його ребрі.
Зрозуміло, що п-гранний кут має п ребер, п граней, п плоских і п двогранних
кутів.
Якщо визначальний многокутник А1А2А3...Ап многогранного кута є опуклим, то й
сам многогранний кут РА1А2А3...Ап є опуклим; в противному разі многогранний кут
є неопуклим. На рис. 7.1 зображено опуклий многогранний
кут РА1А2А3...Ап.
Якщо від тригранного кута РАВС (рис. 7.4) відрізати площи-
ною менший тригранний кут PBLM, провівши площину через
вершину Р, то дістанемо чотиригранний кут PALMC. Відрізавши
ще раз тригранний кут, можемо дістати п’ятигранний кут. Та-
ким способом можна побудувати п-гранний кут для будь-якого
п ≥ 4. Усі ці кути будуть опуклими.
Якщо ж із тригранного кута РАВС послідовно вирізати менші
тригранні кути, наприклад, PBCN (рис. 7.5), то таким способом
для будь-якого п можна утворити п-гранний неопуклий кут.
Сам же тригранний кут можна дістати з двогранного кута, перерізавши його

площиною, не паралельною ребру. При цьому утвориться навіть два тригранні кути.
На рис. 7.6 — це кути Pa1bc та Pa2bc.
Тригранний кут, всі плоскі кути якого прямі, називається прямим тригранним
кутом або октантом.
Три попарно взаємно перпендикулярні прямі, проведені через одну точку Р
(рис. 7.7), визначають вісім прямих тригранних кутів (а тому — рівних) з вершиною
в точці Р. А один із цих кутів, отже, обмежує восьму частину простору. Числівник
«вісім» на грецькій мові — «окто». Звідси й назва «октант» для прямого тригранного
кута.
З а д ач а. Через кожне ребро тригранного кута, в якого жодне з ребер не пер-
пендикулярне до протилежної грані, проведено площину, перпендикулярну до
протилежної грані. Довести, що всі ці площини мають спільну пряму.
Розв’язання. Нехай маємо тригранний кут Pabc
(рис. 7.8). Оскільки, за умовою задачі, ребро а не пер-
пендикулярне до грані Pbc, то через нього проходить
єдина площина, перпендикулярна до площини цієї грані.
Ця площина визначається ребром а і прямою АК ⊥ Pbc,
де А ∈ а. Нехай l — пряма перетину площин РАК і
Рbc. Нехай аналогічно побудовані прямі т ∈ Рас та
п ∈ Pab. Потрібно довести, що площини Pal, Pbm та
Pcn мають спільну пряму.
Проведемо прямі АМ ⊥ т, AN ⊥ n і знайдемо точ-
ки С і В їхнього перетину відповідно з прямими с і b.
Пряма АВ лежить у першій з двох перпендикулярних
площин РАВ та PNC і перпендикулярна до прямої PN
перетину цих площин. Отже, вона перпендикулярна
і до другої площини PNC. Тому АВ ⊥ СN. Аналогіч-
но АС ⊥ ВМ. Отже, точка О = CN ∩ ВМ є точкою
перетину прямих, що містять висоти трикутника АВС. Тому пряма AL (L ∈ AB), про-
ведена через точку О, містить третю висоту цього трикутника, тобто AL ⊥ BC. Оскільки
АВ ⊥ PNC, АС ⊥ PМВ, то АВС ⊥ PNC і АВС ⊥ РМВ, звідки випливає, що пряма РО
перетину площин PMB і РNC перпендикулярна до площини АВС. Тому РО ⊥ ВС. Крім
того, AL ⊥ ВС. Отже, ВС ⊥ PAL. Виходить, що площина РВС проходить через пряму
ВС, перпендикулярну до площини PAL. Звідси PAL ⊥ РВС. Отже, площина PAL спів-
падає з площиною Pal. Таким чином, площини Pal, Pbm i Pcn мають спільну пряму РО.
Твердження задачі доведено. 
7.2. Нерівності для плоских кутів

тригранного і многогранного кутів
Найзагальніші властивості тригранних кутів виражаються наступними двома
теоремами.
Теор ема 7 .1 (про суму плоских кутів тригранного кута).

Сума плоских кутів тригранного кута менша від 360°.
Д о в е д е н н я . Нехай Pabc — довільний тригранний кут
(рис. 7.9). Позначимо для спрощення його плоскі кути Рbc, Рac,
Рab через α, β, γ відповідно. Відкладемо, далі, на ребрах кута
від вершини Р рівні відрізки РА, РВ, РС і проведемо площину
АВС. Нехай О — ортогональна проекція точки Р на цю площину.
Оскільки проекції рівних похилих відрізків РА, РВ, РС — рівні,
то ОА = ОВ = ОС. Оскільки, крім цього, проекція похилого
відрізка завжди менша від самого відрізка, то бічні сторони
рівнобедреного трикутника ОВС менші від бічних сторін рівно-
бедреного трикутника РВС. За таких умов, для кутів між цими
сторонами справджується протилежна нерівність: α < ∠ВОС.
Аналогічно дістаємо нерівності: β < ∠АОС, γ < ∠АОВ.
Додаючи почленно усі три виведені нерівності, маємо:
α + β + γ < ∠ВОС + ∠АОС + ∠АОВ.
Якщо точка О знаходиться всередині трикутника АВС, як
показано на рис. 7.9, то сума кутів у правій частині останньої
нерівності дорівнює 360°. Якщо ж точка О лежить на якійсь
стороні трикутника АВС або ззовні нього (рис. 7.10), то ця
сума дорівнює подвоєному більшому з кутів, що додаються,
отже, — не більша за 360°. У будь-якому випадку, отже,
α + β + γ < 360°,
Теор ема 7 .2 (про нерівності між плоскими кутами тригранного кута).

Кожний плоский кут тригранного кута менший від суми двох
інших плоских кутів, але більший від їхньої різниці.
Доведення. Нехай маємо тригранний кут Pabc з плоскими кутами
α = ∠bc, β = ∠ac і γ = ∠ab (рис. 7.11). Проведемо промінь а′, проти-
лежний до ребра а, і розглянемо тригранний кут Pa′bc. Застосовуючи
до цього кута попередню теорему 7.1, матимемо: α + (180° – β) +
+ (180° – γ) < 360°. Або:
α < β + γ, а звідси β > α – γ.
Аналогічно доводяться й інші потрібні нерівності. Теорему доведено.

Наслідками з двох останніх теорем є такі важливі твердження.
В опуклому многогранному куті сума усіх плоских кутів менша від 360°.
Величина кожного плоского кута опуклого многогранного кута менша від
суми решти його плоских кутів.
Д о в е д е н н я . 1. Нехай маємо опуклий многогранний кут РА1А2А3...Ап (див.
рис. 7.1). Отже, визначальним для нього є опуклий многокутник А1А2А3...Ап. При
кожній вершині цього многокутника маємо тригранний кут. Застосовуючи до цих
тригранних кутів теорему 7.2, матимемо:
∠АnА1А2 < ∠АnА1P + ∠PА1А2;
∠А1А2А3 < ∠А1А2P + ∠PА2А3;
..................................................
Додаючи почленно ці нерівності, в лівій частині знайденої нерівності матимемо
суму кутів многокутника А1А2А3...Ап, тобто величину 180°(п – 2). У правій же частині
дістанемо суму кутів п трикутників РА1А2, РА2А3, ... без суми тих із них (позначимо
її через S), які якраз і є плоскими кутами даного многогранного кута:
180°(п – 2) < 180° · n – S.
Звідси S < 360°, що й треба було довести.
2. Доведення другого наслідку проілюструємо на при-
кладі п’ятигранного опуклого кута.
Нехай маємо опуклий п’ятигранний кут РА1А2А3А4А5
(рис. 7.12), плоскі кути А1РА2, А2РА3, А3РА4, А4РА5, А1РА5
якого дорівнюють відповідно α, β, γ, δ, ε. Проведемо з якої-
небудь вершини визначального многокутника цього кута,
наприклад, з А2, обидві його діагоналі. Цим визначиться
розбиття даного п’ятигранного кута на три тригранні кути
РА1А2А5, РА2А4А5 та РА2А3А4. Застосовуючи теорему 7.2 до
кожного із цих тригранних кутів, запишемо нерівності:
α < ε + ∠А2PА5; ∠А2PА5 < δ + ∠А2PА4;
∠А2PА4 < γ + β.
Із цих нерівностей послідовно дістаємо:
α < ε + δ + ∠А2PА4 < ε + δ + γ + β.
Таким самим способом можемо вивести й інші аналогічні нерівності. Твердження
доведено.
З а д ач а . Побудувати тригранний кут за його плоскими кутами α, β і γ.

Р о з в ’ язання. Проведемо аналіз задачі. Припустимо, що потрібний три-
гранний кут Pabc уже побудовано (див. далі рис. 7.13), тобто у ньому ∠bc = α,
∠ac = β, ∠ab = γ. Відкладемо на ребрах цього кута від його вершини рівні від-
різки РА, РВ і РС деякої довжини l. Тоді проекцією точки Р на площину АВС
буде центр О кола, описаного навколо трикутника АВС, а відстань PO = l2 − OC2 .
Побудова. Спочатку окремими побудовами у площині знаходимо сторони трикутника
АВС. Для цього будуємо три рівнобедрені трикутники РВС, РАС і РАВ з бічними сторо-
нами l і кутами α, β, γ при вершинах. Потім знаходимо центр О кола, описаного навколо
трикутника АВС, і через точку О проводимо пряму, перпендикулярну до площини АВС.
Нарешті, на цій прямій від точки О відкладаємо відрізок OP = l2 − OC2 . Тоді тригранний
кут РАВС — шуканий.
Доведення. Оскільки РО ⊥ АВС, то ∠РОА = ∠РОВ = ∠РОС = 90°. Крім того, за по-
будовою: ОА = ОВ = ОС. Тому прямокутні трикутники РОА, РОВ, РОС — рівні, і
РА = РВ = РС = PO2 + OC2 = l2 − OC2 + OC2 = l. Отже, трикутники РВС, РАС і РАВ
рівні тим рівнобедреним трикутникам, що будувалися окремо для визначення сторін
трикутника АВС. Тому і кути при вершині Р у них ті самі — α, β і γ відповідно. Таким
чином, побудований тригранний кут РАВС має задані плоскі кути α, β і γ.
Дослідження. Очевидно, що кут РАВС буде побудовано, якщо існуватиме трикутник
АВС. Зрозуміло також, що необхідними для цього є умови:
α < β + γ, β < α + γ, γ < α + β, α + β + γ < 360°, (∗)
оскільки вони повинні виконуватися для плоских кутів будь-якого тригранного кута.
Покажемо, що ці умови є і достатніми для існування розв’язку задачі.
Відомо, що можливість побудови трикутника АВС за трьома сторонами еквівалентна
виконанню трьох нерівностей трикутника: AC < AВ + ВС, BC < AC + AB, AB < AC + BC.
Доведемо, для прикладу, що при виконанні необхідних умов (∗) виконується перша з
цих нерівностей.
β γ α
Враховуючи, що AC = 2l sin , АВ  = 2l sin , BC = 2l sin , ця нерівність набуває
2 2 2
вигляду:
β α γ
sin < sin + sin . (∗∗)
2 2 2
γ β α γ β α
З другої нерівності (∗): > − . Враховуючи ж, що < 90° і −90° < − < 90°,
2 2 2 2 2 2
γ β α β α β α
з в і д с и п о с л і д о в н о з н а х о д и м о : sin > sin  −  = 2 sin  −  ⋅ cos  −  >
2 2 2 4 4 4 4
β α β α β α β α γ
> 2 sin  −  ⋅ cos  +  = sin − sin . Отже, sin < sin + sin , що й треба було
4 4 4 4 2 2 2 2 2
довести. 
7.3. Теорема косинусів для тригранних кутів

Що ж до величин двогранних кутів многогранного кута, то для тригранних кутів
вони повністю визначаються їхніми плоскими кутами. Цей висновок ми виведемо
як наслідок з наступної фундаментальної теореми.
Те ор ема 7. 3 (косинусів для тригранних кутів).

Якщо α, β, γ — плоскі кути тригранного кута Pabc: α = ∠bc, β = ∠аc, γ = ∠ab
(рис. 7.13), а через ∠С позначено величину протилежного куту γ двогранного
кута при ребрі с, то
cos γ = cos α · cos β + sin α · sin β cos ∠C. (∗)
Доведення. Розглянемо спочатку випадок, коли обидва кути
α і β — гострі (рис. 7.13). Візьмемо тоді на ребрі с яку-небудь точку
С, відмінну від Р, і проведемо через неї у гранях Рас і Pbc прямі
СА і СВ, перпендикулярні до ребра с. Оскільки кути β і α — гострі,
то існують точки А, В перетину цих прямих з променями а, b. Тоді
∠АСВ — лінійний кут двогранного кута при ребрі с.
Вважатимемо для спрощення, що довжина відрізка РС дорів-
нює одиниці (цього завжди можна досягти відповідним вибором
одиниці вимірювання відрізків). Тоді з прямокутних трикутників
РСА і РСВ:
1 1
PA = , PB = ; CA = tg β, CB = tg α.
cos β cos α
Застосовуючи теорему косинусів до трикутників РАВ і САВ, матимемо:
1 1 2
AB2 = + − ⋅ cos γ; AB2 = tg 2β + tg 2 α − 2 tg β tg α ⋅ cos ∠C.
cos2 β cos2 α cos β cos α
Прирівнюючи тепер праві частини цих рівностей, після елементарних тригонометричних
перетворень дістанемо потрібний результат:
cos γ = cos α cos β + sin α sin β· cos ∠C.
Покажемо далі, що це ж співвідношення залишатиметься істинним і в тих випадках,
коли не виконуватимуться умови, за яких воно виведено, тобто коли хоча б один із ку-
тів — α чи β — не буде гострим.
І. Нехай кути α і β — обидва тупі. Проведемо з точки Р
промінь с′, доповняльний до променя с (рис. 7.14). Тоді у три-
гранному куті Pabc′ плоский кут ∠ab = γ, плоскі кути ∠bc′ =
= 180° – α, ∠ac′ = 180° – β — гострі, а двогранний кут при
ребрі с′ дорівнює ∠С. Тому, за щойно доведеним:
cos γ = cos (180° – α) · cos (180° – β) +
+ sin (180° – α) · sin (180° – β) · cos ∠C.
Звідси cos γ = cos α · cos β + sin α · sin β · cos ∠C. Тобто спів-
відношення (∗) істинне і в цьому випадку.
ІІ. Нехай тепер кути α і β обидва прямі (рис. 7.15). Тоді
∠С = γ, і отже, cos γ = cos ∠С. Але ця ж сама рівність виходить
і зі співвідношення (∗) при підстановці в нього значень α = β = 90°.

Отже, і в цьому випадку співвідношення (∗) істинне.
ІІІ. Розглянемо далі випадок, коли кут α — прямий, а кут β —
гострий. Проведемо так само СА ⊥ а в грані Рас і СВ ⊥ с — в грані
Pbc. Тепер буде: СВ || b (рис. 7.16). Якщо при всьому цьому кут γ
буде прямим, то пряма b, а тому й СВ, будуть перпендикулярними до
площини грані Рас, тому ∠C дорівнюватиме 90°. При підстановці ж
значень α = γ = ∠C = 90° у співвідношення (∗) матимемо тотожність.
Отже, це співвідношення істинне і за цих умов.
Якщо ж кут γ буде гострим (саме цей випадок і відображений на
рис. 7.16), то проведемо AF ⊥ CB (F ∈ CB) та AD ⊥ b (D ∈ b).
Оскільки РС ⊥ АСВ, то PC ⊥ AF. Отже, AF ⊥ PCB. Тому, за тео-
ремою про три перпендикуляри, FD ⊥ b. Оскільки, таким чином,
PDFC — прямокутник, то PD = CF. Оскільки РС = 1, то з ∆РСА
1
(∠С = 90°): PA = ; CA = tg β. З ∆PDA (∠D = 90°):
cos β
cos γ
PD = PA cos γ = . Нарешті, з ∆CFA (∠F = 90°): CF =
cos β
= CA · cos ∠C = tg β · cos ∠C. Прирівнюючи знайдені значення для
PD і CF, матимемо:
cos γ
= tg β ⋅ cos ∠C.
cos β
Звідси
сos γ = sin β · cos ∠C. (∗∗)
Це ж саме співвідношення дістанемо і при підстановці в (∗) значення α = 90°. Отже,
у випадку, що розглядався, співвідношення (∗) теж істинне.
Якщо, нарешті, кут γ буде тупим, то проведемо з
точки Р промінь b′, доповняльний до променя b, а з
точки С — промінь СВ′, доповняльний до променя СВ
(рис. 7.17). У тригранному куті Pab′c: ∠b′c = α = 90°,
∠ac = β < 90°, ∠ab′ = 180° – γ < 90°, а двогранний
кут при ребрі с дорівнює 180° – ∠С. Застосовуючи до
тригранного кута Pab′c співвідношення (∗∗), матимемо:
сos (180° – γ) = sinβ · cos (180° – ∠C), звідки, після
спрощення, вийде те саме співвідношення (∗∗) для кута
Pabc.
Таким чином, випадок III, коли кут α — прямий, а
кут β — гострий, проаналізовано повністю і доведено,
що в усіх можливих його підвипадках співвідношення (∗) виконується.
Останні характерні випадки ІV, коли кут α — прямий, а кут β — тупий, і V, коли кут
α — гострий, а кут β — тупий, пропонуємо учням розглянути самостійно. Тоді теорему
косинусів для тригранних кутів буде доведено повністю.
Відзначимо декілька наслідків з доведеної теореми косинусів для тригранних

кутів.
1. Якщо ∠С = 90° (рис. 7.18), то з теореми косинусів виходить так звана
теорема про три косинуси: сos γ = cos α · cos β.
2. Оскільки sin α > 0, sin β > 0, cos ∠C > –1, то
сos γ > cos α ⋅ cos β – sin α ⋅ sin β = cos (α + β). Звідси
γ < α + β. Ми дістали, таким чином, інше доведення тео
реми про нерівності між плоскими кутами тригранного
кута.
Цікаво відзначити, що з цієї останньої теореми, в свою
чергу, можна вивести теорему про суму плоских кутів
тригранного кута.
Справді, якщо з вершини тригранного кута Pabc
провести промінь с′, доповняльний до променя с (див.
рис. 7.14), і застосувати теорему про нерівності між
плоскими кутами до тригранного кута Pabc′, то дістанемо:
γ < (180° – β) + (180° – α), тобто α + β + γ < 360°. Отже, маємо ще одне доведення
і цієї теореми.
Наслідком з теореми косинусів є і наступна теорема.
Те орема 7 .4 (синусів для тригранних кутів).

Якщо α, β, γ — плоскі кути тригранного кута, a ∠А, ∠В, ∠С — протилежні їм
двогранні кути, то
sin α sin β sin γ
= = .
sin ∠A sin ∠B sin ∠C
(cos γ − cos α cos β)2
Д о в е д е н н я. За теоремою косинусів: cos2 ∠C = . Враховуючи цю
sin2 α sin2 β
рівність, знайдемо:
sin2 γ sin2 γ sin2 α sin2 β sin2 γ
= = =
sin2 ∠C 1 − cos2 ∠C sin2 α sin2 β − (cos γ − cos α cos β)2
sin2 α sin2 β sin2 γ
= =
(1 − cos2 α)(1 − cos2 β) − (cos γ − cos α cos β)2
= .
1 − cos2 α − cos2 β − cos2 γ + 2 cos α cos β cos γ
Дістали вираз, «симетричний» відносно кутів α, β, γ. А це означає, що коли так само
sin2 α sin2 β
знайти відношення , , то матимемо той самий результат. Тому
sin ∠A
2
sin2 ∠B
= = . Звідси, враховуючи величини кутів, що входять у ці рівно-
sin2 ∠A sin2 ∠B sin2 ∠C
сті, просто випливає твердження теореми. Теорему доведено.
З а д ач а . У правильній чотирикутній піраміді

плоский кут при вершині дорівнює α. Знайти
двогранний кут при бічному ребрі піраміди.
Р озв ’ язан н я. Нехай PABCD (рис. 7.19) —
правильна чотирикутна піраміда, в якій ∠ВРС = α.
Проведемо AN ⊥ PB (N ∈ PB), а потім CN. Оскіль-
ки ∆ANB = ∆CNB (АВ = СВ, сторона BN — спільна,
∠ABN = ∠CВN), то й CN ⊥ PB. Таким чином, ∠ANC є
шуканим лінійним кутом двогранного кута при бічному
ребрі РВ піраміди.
Розглянемо тригранний кут ВАСР. У ньому плоский кут
α
АВС дорівнює 90°, а плоскі кути СВР та АВР — по 90° − .
2
Тоді, за теоремою косинусів для тригранних кутів:
α α
cos 90° = cos2  90° −  + sin2  90° −  ⋅ cos ∠ANC.
 2  2
2 α
sin
Звідси cos ∠ANC = − 2 = − tg 2 α .
2 α 2
cos
2
α α
Тому ∠АNC = arccos  − tg 2  = π − arccos  tg 2  .
 2  2
 α   α 
= arccos Відповідь.
− tg 2  = π − arccos  tg 2  . 
 2  2
1. Дайте означення многогранного кута і його основних елементів — вершини, ребер,

граней, плоских і двогранних кутів.
2. Як можна побудувати многогранний кут?
3. Доведіть, що сума плоских кутів тригранного кута менша від 360°, а кожний плоский
кут — менший від суми двох інших. У якій формі ці теореми поширюються на много-
гранні кути?
4. Сформулюйте і доведіть теорему косинусів для тригранних кутів. Які наслідки з
неї можна вивести?
424°. Многогранний кут має n граней. Скільки в нього ребер і двогранних кутів?
425°. Скільки тригранних кутів має: тетраедр; паралелепіпед?
426°. Усі плоскі кути тригранного кута — прямі. Чому дорівнюють величини його двогранних кутів?
427°. Доведіть, що коли в тригранному куті два плоскі кути — прямі, то й протилежні до них
двогранні кути теж прямі.
428°. Доведіть, що коли в тригранному куті два двогранних кути прямі, то й протилежні до них
плоскі кути теж прямі.
429. Чи існує тригранний кут з такими плоскими кутами: а) 20°, 30°, 60°; б) 120°, 130°, 140°?
430. Два плоских кути тригранного кута дорівнюють 60° і 80°. В яких межах може змінюватися
величина ϕ третього плоского кута? Те ж саме запитання для кутів 90° і 100°.
431. Доведіть, що коли сума плоских кутів тригранного кута дорівнює 180°, то всі ці плоскі
кути — гострі.
432. Чи існує опуклий чотиригранний кут з плоскими кутами: 1) 20°, 30°, 40°, 60°, 150°; 2) 70°,
80°, 110°, 120°?
433. Всередині прямого тригранного кута дано точку на відстанях 2 см, 5 см і 14 см від його
граней. Знайдіть відстань від даної точки до вершини кута.
434. Всередині прямого тригранного кута дано точку на відстанях 20 см, 31 см і 33 см від його
ребер. Знайдіть відстань від даної точки до вершини кута.
435. Плоский кут при вершині правильної трикутної піраміди дорівнює α. Знайдіть величину
двогранного кута при її бічному ребрі.
436. Плоский кут при вершині правильної чотирикутної піраміди дорівнює α. Знайдіть вели-
чину двогранного кута при ребрі основи.
437. Плоский кут при вершині правильної шестикутної піраміди дорівнює α. Знайдіть величину
двогранного кута при бічному ребрі.
438. У тригранному куті два плоскі кути дорівнюють по 45°, а двогранний кут між ними —
прямий. Знайдіть величину третього плоского кута.
439. Доведіть, що коли всі плоскі кути тригранного кута рівні, то рівні між собою і всі його
двогранні кути. Чи істинне обернене твердження?
440. Доведіть, що в тригранному куті проти рівних плоских кутів розміщені і рівні двогранні
кути. Чи істинне обернене твердження?
441*. Доведіть, що коли всі плоскі кути опуклого чотиригранного кута рівні між собою, то площини,
які проходять через його протилежні ребра, — взаємно перпендикулярні, а кути між проти-
лежними ребрами не можуть бути одночасно гострими або одночасно тупими.
442*. Доведіть, що бісектори всіх двогранних кутів тригранного кута мають спільний промінь.
443*. Доведіть, що три площини, які проходять через бісектриси граней тригранного кута
перпендикулярно до цих граней, перетинаються по одній прямій.
444*. Доведіть, що три площини, кожна з яких проходить через ребро тригранного кута і бі-
сектрису протилежної грані, перетинаються по одній прямій.
445*. Доведіть, що опуклий чотиригранний кут можна перетнути площиною так, щоб у перерізі
утворився паралелограм.
446*. Даний тригранний кут переріжте площиною так, щоб вона утворювала з усіма його
ребрами рівні кути.
§8. Правильні многогранники
З усього розмаїття геометричних форм людину завжди найбільше приваблюють
правильні форми, бо саме в них вона вбачає найяскравіше втілення тієї вищої небесної
гармонії, до якої одвічно прагне. Глибоко символічним у зв’язку з цим було завер-
шення знаменитих «Начал» Евкліда — побудовою правильних многогранників.
Правильні многогранники є стереометричними аналогами плоских правильних
многокутників.
Означення ( пра ви л ь ни х м ног ог р анник і в ) .
Правильним називається опуклий многогранник, гранями якого є рівні
правильні многокутники, а в кожній вершині сходиться однакова кіль-
кість ребер.
Із двома видами правильних многогранників ви уже фактично знайомі — це
правильний тетраедр (чотиригранник) і куб, або правильний гексаедр (тобто шести-
гранник). Гранями правильного тетраедра є правильні трикутники, гранями куба —
квадрати (тобто правильні чотирикутники). У кожній вершині як тетраедра, так і
куба сходяться по три ребра многогранника.
Незважаючи на цю спільну рису, форма тетраедра суттєво відрізняється від форми
куба. З правильними многокутниками у планіметрії ситуація значно простіша. Там
перехід до кожної нової форми супроводжується додаванням лише однієї вершини
і лише однієї сторони. Тут же при переході від тетраедра до куба кількість вершин
збільшується на 4, ребер — на 8, а граней — на 2.
Чи буде ця закономірність зберігатися й далі? Якщо ні, то яка все ж таки залеж-
ність існує між кількостями вершин, ребер і граней? Зрештою, скільки всіх видів
правильних многогранників існує і як ці фігури можна побудувати?
Найчастіше дослідження загальної проблеми розпочинається з часткових випадків.
Спробуємо спочатку побудувати декілька нових правильних многогранників.
Вибір продуктивної ідеї для цього підказує таке спосте-
реження. Виявляється, що правильний тетраедр можна по-
будувати на основі вже побудованого куба. Достатньо лише
провести по одній діагоналі кожної його грані, але так, щоб ті
з них, які лежать у протилежних гранях, були мимобіжними
(рис. 8.1). Оскільки побудовані таким чином 6 діагоналей
рівні між собою і сходяться по три у чотирьох точках, то
вони будуть ребрами правильного тетраедра.
Куб — особлива фігура. Його часто використовують як
просторове риштування для побудови та вивчення інших фі-
гур. Тому природно спробувати побудувати й інші правильні
многогранники на його основі.
1. Правильний октаедр (восьмигранник). Візьмемо куб

і позначимо центр кожної його грані (рис. 8.2). Три відрізки
KL, MN i PQ, які сполучають центри протилежних граней,
попарно перпендикулярні, і кожний з них спільною точкою
перетину О ділиться навпіл. (Справді, якщо, наприклад,
через точки M, P, N провести січну площину, то в перерізі
цієї площини з кубом утвориться квадрат, у якому відрізки
MN i PQ сполучають середини протилежних сторін; тому
точкою перетину вони діляться навпіл). Сполучивши тоді
відрізками кожну з шести точок K, L, M, N, P, Q з чотирма
ближчими до неї, дістанемо ребра опуклого восьмигранника
PMKNLQ, причому ці ребра будуть рівними між собою.
Наприклад, унаслідок рівності рівнобедрених прямокутних трикутників РОМ, РОК
і МОК: РМ = РК = МК. Оскільки, таким чином, гранями цього восьмигранника є
правильні трикутники і в кожній вершині сходиться по чотири ребра, то побудовано
правильний октаедр.
Зауваження. З цієї побудови зрозуміло тепер, що для побудови правильного октаедра
можна було обійтися і без куба. Досить лише побудувати три рівні і попарно взаємно
перпендикулярні відрізки KL, MN, PQ зі спільною серединою О (див. рис. 8.2), а потім
сполучити ребрами найближчі кінці цих відрізків.
Моріс Ешер. «Зірки».

У центрі гравюри — сплетіння
трьох правильних октаедрів
2. Правильний ікосаедр (двадцятигранник). Візьмемо тепер у кожній грані куба

з ребром q по відрізку завдовжки а так, щоб кожний із цих відрізків проходив через
центр своєї грані і був паралельним двом її сторонам. Між собою відрізки скомпо-
§8. Правильні многогранники 175
нуємо так, щоб ті з них, які лежать у суміжних гранях, були перпендикулярними, а
ті, що в протилежних, — паралельними (рис. 8.3).
Якщо після цього кінці кожного з відрізків сполучимо ребрами з чотирма най-
ближчими кінцями інших відрізків, то дістанемо деякий опуклий двадцятигранник
(ікосаедр) (рис. 8.4). Гранями цього многогранника є трикутники, у кожній вершині
сходиться по п’ять ребер.
Можна показати, що довжину а визначальних від-
різків можна підібрати таким чином, щоб грані по-
будованого ікосаедра були правильними трикутника-
ми, тобто щоб цей многогранник був правильним.
Справді, розглянемо грань ACD ікосаедра
(рис. 8.5). Нехай Е — середина відрізка CD = a, а G —
точка перетину продовження відрізка АВ = а з ребром куба,
яке лежить у тій же грані, що й відрізок CD. Тоді AG ⊥ EG.
Тому, за теоремою Піфагора:
AE2 = EG2 + AG2. (∗)
q q−a
Зрозуміло, що EG = , AG = . Трикутник ACD буде
2 2
рівностороннім зі стороною а тоді і тільки тоді, коли АЕ до-
a 3
рівнюватиме . Підставляючи ці значення довжин від-
2
різків EG, AG, AE у співвідношення (∗), дістанемо рівняння для
визначення а:
3a2 q
2
(q − a)2
= + .
4 4 4
Або:
a2 + aq – q2 = 0.
Це рівняння має додатний розв’язок:
5 −1
a= q < q.
2
А це й означає, що запропонованим способом справді можна побу-
дувати правильний ікосаедр.
Зауваження. Цікаво звернути увагу на будову правильного ікосае-
дра (рис. 8.6). Цю фігуру можна уявляти складеною з двох правильних
п’ятикутних пірамід (бічні ребра яких рівні ребрам сторони основи)
і многогранника, розміщеного між ними — так званої правильної
п’ятикутної антипризми. Основи антипризми лежать у паралельних
площинах (і цим вона подібна на звичайну призму, звідки і її назва),
але одна з них повернута відносно іншої на половину центрального кута
правильного п’ятикутника, тобто на 36°.
3. Правильний додекаедр (дванадцятигранник).

Проведемо тепер через кожне ребро куба площину, яка,
крім точок цього ребра, інших спільних точок з кубом
не має. Причому проводитимемо ці площини так, щоб ті
з них, які проходять через два протилежні ребра однієї
грані, були нахилені до неї під деяким гострим кутом α,
а ті, що проходять через два інші протилежні ребра цієї
грані — під гострим кутом β = 90° – α (рис. 8.7). У ре-
зультаті взаємними перетинами проведених дванадцяти
площин визначиться деякий опуклий дванадцятигран-
ник (додекаедр). Гранями цього многогранника будуть
п’ятикутники, а в кожній вершині сходитиметься по три
його ребра. Можна показати, що кут α можна підібрати
таким чином, щоб грані побудованого додекаедра були правильними п’ятикутниками,
тобто щоб цей додекаедр був правильним.
Справді, розглянемо меншу частину побудованого додекаедра, яка відрізана
площиною, що містить яку-небудь грань куба (рис. 8.8). Якщо грані додекаедра
будуть правильними п’ятикутниками, то відрізки АВ, AK, AL, BN, BM мати-
муть одну й ту саму довжину а, а ребро q куба дорівнюватиме діагоналі цього
п’ятикутника.
Нехай А1, В1 — проекції точок А, В на плошину
LKM; С, D — точки перетину прямої А1В1 з ребрами
KL, MN куба. Тоді А1В1 = АВ = а, AC ⊥ KL, BD ⊥ MN,
а ∠АСА1 = ∠BDB1 = α. Відомо, що внутрішні кути
правильного п’ятикутника дорівнюють по 108°. Тому
∠КАС = 54°, і з прямокутного трикутника АСК
(∠С = 90°):
АС = a · cos 54°; KC = a · sin 54°.
Далі, з прямокутного трикутника АА1С (∠А1 = 90°):
СA1 = AC · cos α = a · cos 54° · cos α.
Для визначення шуканого значення α скористаємося рівністю: CD = 2CA1 + A1B1. Під-
ставляючи сюди знайдені значення СА1, А1В1 = а, а також CD = KL = 2KC = 2a · sin 54°,
дістанемо:
2a · sin 54° = 2a · cos 54° · cos α + a.
Звідси:
2 sin 54° − 1
cos α = . (1)
2 cos 54°
Значення sin 54° i cos 54° неважко обчислити. Позначимо для спрощення кут 18°
через ϕ. Тоді 2ϕ = 36°, а 3ϕ = 54°. Оскільки ж 36° = 90° – 54°, то cos 2ϕ = sin 3ϕ. Звідси
за формулами подвійного і потрійного аргументів приходимо до співвідношення:
1 – 2х2 = 3х – 4х3,
де х = sin ϕ. Або:
(х – 1)(4х2 + 2х – 1) = 0.
5 −1
Враховуючи можливе значення для х, легко знаходимо, що x = . Тоді
4
1+ 5 10 − 2 5
sin 54° = sin 3ϕ = 3x − 4 x3 = , cos 54° = cos 3ϕ = 1 − sin2 3ϕ = . Під-
4 4
ставляючи ці значення у формулу (1), дістаємо:
5 −1 2
cos α = = . (2)
10 − 2 5 10 + 2 5
Оскільки 10 + 2 5 > 2, то cos α < 1. Отже, шуканий кут α існує.
Знайдемо тепер кут β між площинами ALM та KLM і покажемо, що β = 90° – α. Про-
ведемо для цього AG ⊥ LM (L ∈ LM). Тоді буде: A1G ⊥ LM. Отже, β = ∠AGA1. З прямо-
кутного трикутника AA1G (∠A1 = 90°):
AA1 AA1
tg β = = .
A1G KC
10 − 2 5 4 a
З трикутника АА1С (∠А1 = 90°): АА1 = АС · sin α = AC 1 − cos2 α = a ⋅ ⋅ 1− =
4 10 + 2 5 2
10 − 2 5 4 a 5 −1
C 1 − cos2 α3= a ⋅ ⋅ 1− = . З урахуванням цього, tg β = , і тому
4 10 + 2 5 2 2
tg β 2
sin β = = . (3)
1 + tg β
2
10 + 2 5
Порівнюючи тепер рівності (2) і (3), бачимо, що sin β = cos α. Отже, β = 90° – α, що
й треба було довести.
Таким чином, провівши в описаних побудовах додекаедра площини під знайденими
кутами α і β до граней куба, ми справді побудуємо правильний додекаедр.
Чи існують інші правильні многогранники, крім побудованих п’яти (рис. 8.9)?

У самому кінці знаменитих «Начал» Евкліда доводиться твердження про те, що —
не існують.
Міркування Евкліда були такими. Якщо припустити, що гранями правильного

многогранника є правильні трикутники, то в кожній вершині многогранника їх може
сходитися три, чотири або п’ять. Справді, менше трьох сходитися не може, бо тоді
многогранник з одного боку був би «відкритим», тобто не обмеженим многокутни-
ком. Якби ж у вершині многогранника сходилося шість трикутних граней, то сума
плоских кутів многогранного кута при цій вершині дорівнювала би 6 · 60° = 360°,
а при більшій кількості граней вона була б ще більшою. А цього, за відповідною
властивістю плоских кутів многогранного кута, бути не може.
Кожний з відзначених можливих випадків насправді реалізується. Справді, в пра-
вильному тетраедрі у кожній вершині сходяться по три рівносторонніх трикутники,
в октаедрі — по чотири, а в ікосаедрі — по п’ять.
Схожі міркування переконують у тому, що чотирикутних або п’ятикутних граней
у вершині правильного многогранника може сходитися лише по три. І це справді
реалізується відповідно у кубі і правильному додекаедрі.
Граней же з більшою кількістю сторін правильний многогранник мати не може.
Справді, якби в його вершинах сходилося навіть по три шестикутні грані, то й
тоді сума плоских кутів при одній з вершин дорівнювала б неможливій величині
3 · 120° = 360°. В інших випадках ця сума була б ще більшою.
Таким чином, робить висновок Евклід, окрім згаданих п’яти тіл, інших правильних
многогранників побудувати неможливо. А на закінчення додає: «Що й треба було
довести».
«Кубок Кеплера»
Правильні многогранники — тетраедр, куб, октаедр, ікосаедр, додекаедр — були відо-
мі задовго до Евкліда. Ще піфагорійці, тобто учні і послідовники легендарного Піфагора,
перші з яких жили щонайменше за 200 років до Евкліда, вміли будувати принаймні перші
чотири з цих фігур. Відкриття додекаедра багато хто приписує філософу Платону, що
також жив до Евкліда. Саме завдяки Платону правильні многогранники набули величезної
притягальної сили, оскільки відігравали ключову роль у його філософії природи. За Плато-
ном, усе суще в природі утворилося в результаті взаємодії вогню, повітря, води і землі.
Найдрібніші структурні елементи (атоми) цих стихій мають форми відповідно правильного
тетраедра, октаедра, ікосаедра і куба. Оскільки незадіяним залишався додекаедр, то Пла-
тон вважав, що форму цієї фігури має весь Всесвіт. Уже в наш час цю ідею використав
відомий іспанський художник-сюрреаліст Сальвадор Далі, зобразивши у своїй «Таємній
вечері» знаменитий біблійний сюжет на фоні Всесвіту — додекаедра (рис. 8.10).
Зрештою, деякі міркування Платона можна інтерпретувати і так, що форму додекаедра
мала п’ята, придумана ним стихія — божественний ефір. Пізніше ідея ефіру хвилювала
учених протягом багатьох століть, поки врешті-решт не була повністю відкинута з від-
криттям на початку ХХ ст. спеціальної теорії відносності.

Але ще й досі чується її відгомін, наприклад, у висловах «в
ефірі», «ефірний час» тощо.
Платон мріяв осягнути таємницю взаємоперетворень ре-
човин, установивши закономірності геометричних перебудов
елементів основних стихій. І це, по суті, була одна з перших
спроб математичного моделювання в природознавстві. До Плато-
на таким моделюванням займалися піфагорійці. Але їхні моделі
були в основному числовими. Наприклад, гармонічно співзвучні
акорди піфагорійці пов’язували з пропорційністю довжин струн певним відношенням цілих
чисел. Платон же одним з перших запропонував змістовну геометричну модель. А його авто-
ритет сприяв тому, що пізніше ця ідея постійно приваблювала дослідників.
На початку доби нового дослідного природознавства до
ідеї використання правильних многогранників у моделюванні
природи звернувся знаменитий німецький астроном Йоганн
Кеплер (1572–1630). Результатом його пошуків став так
званий «кубок Кеплера» (рис. 8.11), яким символізувалися
гармонійні закономірності в розташуванні планетних орбіт.
При його створенні Кеплер виходив ще з давньої гіпотези про
рух планет навколо Сонця по кругових орбітах. Весь кубок
обмежує велика сфера, якій відповідає орбіта найвіддаленішої
з відомих тоді планет — Сатурна. Якщо в цю сферу вписати
куб, а в куб — знову сферу, то, за Кеплером, матимемо сферу
Юпітера. У сферу Юпітера вписується правильний тетраедр,
а вписаною в тетраедр сферою визначається орбіта Марса.
Далі послідовно вписуються додекаедр, ікосаедр та октаедр,
а відповідні вписані у них сфери визначають орбіти Землі,
Венери та Меркурія.
Пізніше, з відкриттям Кеплером справжніх законів руху планет навколо Сонця, перший
з яких стверджує, що траєкторіями цього руху є не кола, а еліпси, а ще пізніше — з від-
криттям нових планет Плутона і Нептуна, — «кубок Кеплера», а разом з ним і правильні
многогранники втратили свій колишній ореол таємничості.
1. Що таке правильний многогранник?

2. Скільки існує правильних многогранників і як їх можна побудувати?
447°. Чи існує правильна призма (піраміда), яка є правильним многогранником?

448°. У правильній чотирикутній піраміді всі ребра рівні між собою. Чи є такий многогранник
правильним?
449°. Дві моделі однакових правильних тетраедрів склеїли по одній із граней. Чи буде утворена
модель моделлю правильного многогранника?
450°. Порівняйте поняття «трикутна піраміда», «правильна трикутна піраміда», «тетраедр» і
«правильний тетраедр».
451°. Скільки чотиригранних кутів має октаедр, а п’ятигранних — ікосаедр?
452°. Покажіть, що правильний октаедр можна скласти з двох правильних чотирикутних піра-
мід.
453°. Площа поверхні правильного додекаедра дорівнює 120 см2. Знайдіть площу однієї його
грані.
454°. Ребро правильного ікосаедра дорівнює а. Знайдіть площу його поверхні.
455. Чи є правильним многогранник, ребрами якого є відрізки, що сполучають центри суміжних
граней: а) правильного тетраедра; б) правильного октаедра?
456. Чи є правильним многогранник, вершинами якого є середини всіх ребер: а) куба; б) пра-
вильного тетраедра; в) правильного октаедра?
457*. Доведіть, що протилежні грані правильного октаедра лежать у паралельних площинах.
458. Ребро правильного октаедра дорівнює а. Визначте відстань між: а) протилежними
вершинами; б) центрами двох суміжних граней; в) протилежними гранями цього много-
гранника.
459. У правильний октаедр вписано куб так, що його вершини лежать на ребрах октаедра.
Ребро октаедра дорівнює а. Визначте ребро куба.
460. Точка Q — середина висоти РО правильного тетраедра РАВС. Доведіть, що прямі QА,
QВ, QС — взаємно перпендикулярні.
461*. Доведіть, що коли відрізок, який сполучає середини двох мимобіжних ребер правиль-
ної трикутної піраміди, перпендикулярний до цих ребер, то ця піраміда є правильним
тетраедром.
462*. Нехай α і β — двогранні кути правильного тетраедра і правильного октаедра відповідно.
Доведіть, що α + β = 180°.
§9. Симетрія многогранників
Однією з найфундаментальніших ідей, за допомогою яких людина споконвіку на-

магається пізнавати природу, є ідея симетрії. В дослівному перекладі з грецької мови
слово «симетрія» означає «узгодженість», «довершеність», «сумірність», «врівноваже-
ність» тощо. Математика надає можливість формалізувати ці та інші подібні до них
інтуїтивні уявлення про симетрію, тобто виражати їх мовою математичних понять,
відношень, формул, рівнянь і т. ін. Тільки після такої формалізації ідея симетрії стає
по-справжньому ефективним знаряддям для пізнання природи.
Найпростішими формалізованими видами симетрії є центральна, осьова і дзер
кальна симетрії, а основною сферою їхнього застосування стала кристалографія —
наука про будову і властивості кристалів. Складніші симетрії розглядаються у вищій
математиці та в її сучасних застосуваннях, зокрема у фізиці.
Відомо, що атоми у кристалах утворюють так звану кристалічну решітку.
Елементарними структурними елементами кристалічної решітки є многогранники.
Із загальних фізичних міркувань випливає, що ці елементи повинні суміщатися при
певних переміщеннях у просторі. Оскільки ж кожне переміщення зводиться до од-
ного або декількох симетричних відображень, то теоретичне питання про можливі
типи кристалічних решіток і фізичні властивості відповідних їм кристалів зводиться
врешті-решт до вивчення симетрії многогранників.
9.1. Основні види симетрії в просторі

Означення центральної симетрії і центрально-симетричних фігур у просторі вво-
дяться абсолютно аналогічно до відповідних означень у планіметрії, тому на цьому
не зупиняємося. Значна аналогія з відповідними планіметричними поняттями збері-
гається і при означенні інших видів просторової симетрії.
Означення (симетрії відносно площини

і від носн о пря мої ).
Точки Х і Х ′ у просторі називаються симетрич-
ними відносно площини α (площини симетрії),
якщо площина α проходить через середину
відрізка ХХ ′ і перпендикулярна до нього
(рис. 9.1). Кожна точка Y0 площини α вважа-
ється симетричною сама собі.
Точки Х і Х ′ у просторі називаються симетрич-
ними відносно прямої g (осі симетрії), якщо
пряма g проходить через середину відрізка
ХХ ′ і перпендикулярна до нього (рис. 9.2).
Кожна точка прямої g вважається симетричною

сама собі.
Симетрією відносно площини α (прямої g) на-
зивається перетворення фігури F на фігуру F′,
при якому кожна точка Х фігури F переходить
у таку точку Х ′ фігури F′, яка є симетричною
точці Х відносно даної площини α (прямої g)
(див. рис. 9.1, 9.2). При цьому фігури F і F ′
називаються симетричними відносно площини
α (прямої g). Симетрію відносно площини
називають також дзеркальною симетрією, а симетрію відносно прямої —
осьовою симетрією.
Найважливішу властивість симетрій відносно площини і відносно прямої виражає
така теорема.
Тео р ема 9 .1 (про основну властивість симетрій відносно площини і відносно

прямої).
Симетрія відносно площини і симетрія відносно прямої є переміщеннями.
Доведення. Нехай точки А′, В′ симетричні точкам
А, В відносно площини α (рис. 9.3). Потрібно довести,
що А′В′ = АВ. Якщо жодна з точок А, В не належить
площині α, то відрізки АА′ і ВВ′ перпендикулярні до
площини α, а тому паралельні між собою, і отже, лежать
в одній площині β. За ознакою перпендикулярності двох
площин, β ⊥ α. Площини α і β перетинаються по деякій
прямій l, а відрізки АА′ і ВВ′ перпендикулярні до прямої
l і діляться нею навпіл. Отже, у площині β точки А, А′,
а також В, В′ симетричні одна одній відносно прямої l.
З планіметрії ж відомо, що симетрія відносно прямої у
площині є переміщенням. Тому А′В′ = АВ, що й треба
було довести.
Випадок, коли хоча б одна з точок А, В лежить у
площині α, розглядається аналогічно.
Нехай тепер точки А′, В′ симетричні точкам А, В
відносно прямої g (рис. 9.4). Тоді відрізок АА′ пере-
тинає пряму g і точкою перетину О ділиться навпіл.
Так само пряму g перетинає відрізок ВВ′ і ділиться
навпіл точкою перетину Q. Позначимо через α і β
площини, які проходять відповідно через точки А і
§9. Симетрія многогранників 183
В та перпендикулярні до прямої g. Точки А, А′ — симетричні відносно точки О у

площині α, а точки В, В′ — симетричні відносно точки Q у площині β. Якщо площи-
ни α і β збігаються, то рівність А′В′ = АВ випливає з того, що центральна симетрія
у площині є переміщенням. У противному разі проведемо АС ⊥ β та A′D ⊥ β. Тоді
чотирикутник AA′DC буде прямокутником, а пряма OQ — його віссю симетрії. Звід-
си QC = QD. Отже, трикутники QBC і QB′D будуть рівними (за двома сторонами
і кутом між ними), звідки ВС = B′D. Розглянемо, нарешті, прямокутні трикутники
АСВ та A′DB′ (оскільки АС ⊥ β і A′D ⊥ β, то ∠С = ∠D = 90°). У них рівні відповідні
катети. Отже, рівними є й гіпотенузи АВ та А′В′. Теорему доведено.
Наслідки.
Симетрія відносно площини α (див. рис. 9.3) породжується осьовими симе-
тріями у площинах β, перпендикулярних до α; осями цих симетрій є прямі
l = β ∩ α.
Симетрія відносно прямої g (див. рис. 9.4) по-
роджується центральними симетріями у пло-
щинах α, перпендикулярних до g; центрами цих
симетрій є точки О = α ∩ g.
Як зазначено вище, симетрія відносно площини на-
зивається ще дзеркальною симетрією. Підставою для
цього є те, що фізично реалізувати симетрію відносно
площини можна за допомогою плоского дзеркала.
А саме: довільна фігура F і її зображення F′ у плоско-
му дзеркалі симетричні відносно площини β дзеркала
(рис. 9.5).
Цей висновок елементарно випливає із закону
відбивання світла. Справді, нехай АО і АВ —
два світлові промені, що падають на дзеркало β
від довільної точки А фігури, причому промінь
АО — перпендикулярний до β (рис. 9.6). Від-
биттям променя АО буде промінь ОА, а відбиттям променя
АВ — деякий промінь ВС. Відповідно до закону відбивання
світла, промінь АВ, промінь ВС і нормаль п до площини β
в точці В лежать в одній площині і кут падіння α дорівнює
куту відбивання. Але п || АО. Отже, по-перше, усі три
прямі АО, АВ, ВС лежать в одній площині (що проходить
через паралельні прямі АО і п). По-друге, продовження
відбитих променів ОА та ВС перетнуться у деякій точці
А′ (і саме вона буде зображенням точки А у дзеркалі β). По-третє, ∠ВАО = ∠пАВ =
= ∠пВС = ∠ВА′О = α. З останньої рівності випливає рівність прямокутних трикутників
ВОА та ВОА′ (оскільки АО ⊥ β, то ∠О = 90°), а звідси — рівність ОА = ОА′. Отже, точки
А, А′ справді симетричні відносно дзеркала β.
Незважаючи на геометричну рівність, фізичні моделі дзеркально симетричних фігур сут-
тєво відмінні одна від одної. Зокрема, якщо ці фігури не плоскі, то їх не можна сумістити
неперервним рухом. До того ж, при достатній складності фігур візуально непросто навіть
передбачити їхню геометричну рівність. Спробуйте, наприклад, прочитати текст за його зо-
браженням у дзеркалі! Свого часу, застосовуючи «дзеркальне письмо», Леонардо да Вінчі
надовго приховав від нащадків свої геніальні винаходи. Лише випадковий відбиток у дзеркалі
одного з рукописів дав змогу досліднику розгадати таємницю письма Леонардо.
Як відомо з планіметрії, центральна симетрія у площи-
ні є поворотом на кут 180°. Аналогічно до цього осьова
симетрія у просторі є поворотом навколо осі симетрії
на кут 180°. Поворот же у просторі означається так.
Якщо замість центральних симетрій, якими, відповідно
до останнього наслідку, породжується симетрія відносно
прямої g у просторі (див. рис. 9.4), здійснити повороти у
площинах α ⊥ g на один і той самий кут ϕ в одному і тому
ж напрямку відносно точок О = g ∩ α, то дістанемо пере-
творення, яке й називається поворотом навколо прямої
g на кут ϕ (рис. 9.7).
Незначною модифікацією доведення другого з твер-
джень теореми 9.1 неважко довести, що поворот навколо
прямої є переміщенням.
9.2. Симетрії найпростіших многогранників

Означення (симетричних фігур та елементів їхньої симетрії у просторі).
Якщо перетворення симетрії відносно площини α
(прямої g, точки О) переводить фігуру F у себе, то ця
фігура називається симетричною відносно площини α
(прямої g, точки О), а площина α (пряма g, точка
О) — площиною (віссю, центром) її симетрії.
Площини симетрії, осі симетрії, а також центри
симетрії фігури, якщо вони в неї є, називаються
елементами симетрії цієї фігури.
На основі наслідку з теореми 9.1 легко встановлю-
ються наступні факти стосовно елементів симетрії най-
важливіших многогранників.
Будь-яка пряма призма має принаймні одну площину
симетрії — це площина, яка перпендикулярна до бічних
ребер призми і ділить їх навпіл (рис. 9.8).
Кожна правильна п-кутна призма при парному

п має, крім того, ще п площин симетрії, п + 1 вісь
симетрії, а також один центр симетрії. Одні площини
симетрії проходять через протилежні бічні ребра при-
зми, інші — через середини протилежних ребер основ
(рис. 9.9, а, б). Осі симетрії проходять через центри
протилежних граней (рис. 9.9, б). Центром симетрії є
точка перетину осей симетрії.
При непарному п теж існує п площин симетрії.
Вони проходять через бічні ребра перпендикулярно до
протилежних бічних граней. А от осей симетрії у цьому
разі — на одну менше. Вони проходять через середини
бічних ребер перпендикулярно до площин протилежних
граней (рис. 9.10). Центра ж симетрії немає.
Прямокутний паралелепіпед має усі ті самі елементи
симетрії, що й правильна чотирикутна призма. У разі
рівності двох його вимірів додатково з’являються дві
площини симетрії — площини відповідних діагональних
перерізів (рис. 9.11).
Куб має центр симетрії, 9 площин симетрії і 9 осей
симетрії. Три площини симетрії перпендикулярні до
протилежних ребер і ділять їх навпіл (це площини
симетрії прямокутного паралелепіпеда) і шість площин
симетрії, що проходять через протилежні ребра (до-
даткові площини симетрії прямокутного паралелепіпеда з рівними вимірами). Три з
осей симетрії проходять через центри протилежних граней (осі симетрії прямокутного
паралелепіпеда). Решта шість осей симетрії проходять

через середини протилежних ребер (рис. 9.12).
Цей останній факт менш очевидний, і ми його дове-
демо. Нехай маємо куб АВСDA1B1C1D1 (див. рис. 9.12),
М, N — середини його протилежних ребер АВ, C1D1.
Пряма MN перпендикулярна до непаралельних прямих
АВ і В1С. Отже, вона перпендикулярна до кожної пло-
щини PQR, паралельної цим прямим. Перерізом куба
такою площиною буде деякий прямокутник PQRS,
який є симетричним відносно точки О = MN ∩ PQR.
Оскільки ж ця симетрія виконується для будь-якого
перерізу куба площиною, перпендикулярною до прямої
MN, то MN — вісь симетрії куба.
Жодна з пірамід не має центра симетрії. Вісь си-
метрії має лише правильна 2п-кутна піраміда. Це —
пряма, що містить висоту піраміди. Такі піраміди
мають і площини симетрії — це п площин діагональних перерізів та ще п площин,

які містять апофеми протилежних граней (рис. 9.13).
Правильні п-кутні піраміди при непарному п мають по п площин симетрії. Ці
площини проходять через бічні ребра та апофеми протилежних бічних граней (див.
рис. 9.14 для випадку п = 3).
Правильний тетраедр, отже, має 6 площин симетрії. Крім площин симетрії, ця
фігура має ще 3 осі симетрії — це прямі, які проходять через середини протилежних
ребер.
Справді, нехай маємо правильний тетраедр РАВС; М, N — середини його проти-
лежних ребер АВ і РС (рис. 9.15). Пряма MN перпендикулярна до непаралельних
прямих АВ і РС. Отже, вона перпендикулярна до кожної площини EFG, паралельної
цим прямим. Перерізом тетраедра площиною EFG буде прямокутник EFGH. А він
симетричний відносно точки О = MN ∩ EFG. Оскільки ж ця симетрія справджуєть-
ся для будь-якого перерізу правильного тетраедра площиною, перпендикулярною до
MN, то MN — вісь симетрії цього тетраедра.
Окрім трьох основних елементів симетрії просторових фігур — центрів, осей і
площин — часто до елементів симетрії відносять ще й вісь поворотної симетрії.
Віссю поворотної симетрії п-го порядку (число п ≥ 2 — натуральне) фігури F
360°
називається пряма g, поворот відносно якої на кут суміщає фігуру F
n
саму із собою.
Оскільки осьова симетрія є поворотом відносно осі симетрії на кут 180°, то зрозуміло,
що вісь симетрії є віссю поворотної симетрії 2-го порядку.
Навпаки, вісь поворотної симетрії
п-го порядку може бути і віссю
звичайної осьової симетрії. Напри-
клад, вісь поворотної симетрії 4-го
порядку куба, яка проходить через
центри його протилежних граней
(рис. 9.16), є в той же час і звичай-
ною віссю симетрії куба. Проте в
загальному випадку вісь поворотної
симетрії не є віссю звичайної осьової
симетрії. Наприклад, правильний
тетраедр має чотири осі поворотної
симетрії 3-го порядку (це прямі, які
містять його висоти) (рис. 9.17).
Проте ці прямі не є осями звичайної
осьової симетрії.
1. Що таке симетрія відносно точки, відносно площини і відносно прямої у просторі?

Доведіть, що усі ці симетрії є переміщеннями простору.
2. Які фігури називаються симетричними? Що таке елементи симетрії просторової
фігури?
3. Охарактеризуйте елементи симетрії найпростіших многогранників — призм і піра-
мід.
463°. Точки А, А′ симетричні відносно площини α. Доведіть, що для будь-якої точки Х ∈ α

ХА = ХА′.
464°. Прямі а, а′ симетричні одна одній відносно площини α. Кут, який утворює пряма а з пло-
щиною α, дорівнює ϕ. Чому дорівнює ∠аа′?
465°. Скільки осей симетрії має пряма? А — площина?
466°. Чи можуть два нерівних відрізки бути симетричними відносно деякої точки?
467°. Чи можуть два відрізки однієї прямої бути симетричними відносно деякої площини?
468°. Чи можуть два мимобіжних відрізки бути симетричними відносно деякої точки?
469. Чи можуть два мимобіжних відрізки бути симетричними відносно деякої площини? А від-
носно прямої?
470. Чи може фігура мати два центри симетрії? А — безліч?
471. Чи можна стверджувати, що які б не були площини α і β, завжди знайдеться третя пло-
щина γ, відносно якої площини α і β симетричні одна одній?
472. Чи можна стверджувати, що які б не були дві прямі, вони симетричні відносно деякої
площини?
473. При яких n з множини {3; 4; 5; 6} правильна n-кутна призма має центр симетрії?
474. Чи має центр симетрії похила призма, в основі якої лежить правильний шестикутник?
475. Скільки площин симетрії має пряма призма, в основі якої лежить рівнобічна трапеція?
476. Чи має осі симетрії правильна п’ятикутна призма? Якщо має, то скільки?
477*. Скільки площин симетрії має тетраедр, п’ять ребер якого рівні між собою, а шосте — не
рівне їм?
478*. Доведіть, що фігура, яка складається з двох мимобіжних прямих, має три осі симе-
трії.
479*. Доведіть, що коли фігура має дві взаємно перпендикулярні пересічні осі симетрії, то
вона має третю вісь симетрії, перпендикулярну до них.
480*. Доведіть, що прямі, які містять діагоналі куба, є його осями поворотної симетрії 3-го
порядку.
481. Доведіть, що правильний октаедр має ті ж самі елементи симетрії, що й куб, тобто один
центр симетрії, 9 осей симетрії і 9 площин симетрії.
482*. Доведіть, що коли кожне ребро тетраедра дорівнює протилежному ребру (рівногранний
тетраедр), то такий тетраедр має три осі симетрії.
483*. Переконайтеся, що правильний додекаедр і правильний ікосаедр мають однакові кіль-
кості однойменних елементів симетрії, а саме — по одному центру симетрії, по 15 осей
і по 15 площин симетрії, по 6 осей поворотної симетрії 5-го порядку і по 10 осей по-
воротної симетрії 3-го порядку.
§10. Об’єми многогранників
Математика є наукою про вимірювання; все, що існує

в природі, підкоряється необхідності бути виміряним; тому
відмінність між величинами обумовлюється відмінностями
між різними вимірностями...
Микола Лобачевський
Уже зазначалося на початку §8, що куб — це особлива фігура у геометрії, яка може
служити своєрідним просторовим риштуванням. Особлива вона і в найрізноманітніших
практичних застосуваннях геометрії. Але чи не найголовніше застосування куба пов’язане
з означенням поняття об’єму і встановленням на цій основі формул для обчислення
об’ємів найважливіших многогранників. Про це і йтиметься у цьому параграфі.
10.1. Означення об’єму

У звичайних житейських ситуаціях слово «об’єм» найчастіше асоціюється з такими
поняттями як величина, маса, кількість, місткість, наприклад, у словосполученнях
«об’єми виробництва» та «об’єми поставок». В одиницях об’єму виражають кількості
сировини, говорячи, наприклад, про кубометри дров, сотні кубометрів породи, тисячі
кубометрів газу і т. ін. В одиницях об’єму вимірюють місткість посудини, холодильної
камери, овочесховища тощо. Інколи для певних речовин або місткостей застосовують
специфічні одиниці об’єму. Так, рідини вимірюють літрами, а малі дози ліків — мілі-
літрами, нафту вимірюють барелями, а бензин — галонами.
З поняттям об’єму пов’язано чимало фізичних величин, наприклад, густина ре-
човини, архімедова сила, тиск газу тощо.
Якщо відволіктися від конкретної природи речовини чи виду місткості, то стане
зрозуміло, що поняттям об’єму характеризується величина частини простору, за-
йнята геометричним тілом. Якщо геометричним тілом є многогранник, то, звичайно,
говорять про об’єм многогранника.
Математичне ж означення об’єму аналогічне до означення площі в планіметрії.
Означення (об’єму геометричного тіла).

Об’ємом геометричного тіла називається значення додатної величини, яка
має такі властивості:
1) існує тіло, об’єм якого дорівнює одиниці;
2) рівні тіла мають рівні об’єми;
3) якщо тіло розбити на частини, то об’єм тіла дорівнюватиме сумі об’ємів
його частин.
Об’єм тіла F позначатимемо через V(F) (V — перша літера в англійському
еквіваленті слова «об’єм» — Volume). Тіла, які мають рівні об’єми, називаються
рівновеликими.
Перша властивість об’єму називається його нормованістю. Латинське слово

norma має значення «зразок», «взірець», «основне начало». Тіло, об’єм якого взято
за одиницю, справді виступає основним началом для вимірювання об’ємів усіх ін-
ших тіл. У геометрії за таке тіло найчастіше береться куб з ребром, рівним одиниці
довжини. Об’єм одиничного куба називається кубічною одиницею. При потребі
конкретизується — кубічний метр (скорочено кубометр, 1 куб. м або 1 м3), кубічний
дециметр (скорочено 1 куб. дм або 1 дм3), кубічний сантиметр (скорочено 1 куб. см
або 1 см3) тощо. Зазначимо, що 1 куб. дм при вимірюванні об’ємів рідин називають
літром (скорочено 1 л), а 1 куб. см — мілілітром (скорочено 1 мл).
Друга властивість об’єму називається його інваріантністю (в дослівному пере-
кладі з латини — незмінністю). Рівні тіла — це ті, що можуть бути суміщені пере-
міщенням. Отже, при переміщенні об’єм тіла не змінюється, тобто є інваріантним.
Третя властивість об’єму називається аддитивністю — від латинського слова
additio, що означає «додавання». З цієї властивості випливає, що об’єм кожного тіла
можна знайти додаванням об’ємів його частин.
Усі разом властивості нормованості, інваріантності та аддитивності називаються
основними властивостями, або аксіомами об’єму.
Безпосередньо з означення випливає ще одна важлива властивість об’єму — його
монотонність:
якщо геометричні тіла F1 та F2 мають відповідно об’єми V1 і V2 , причому
тіло F1 є частиною тіла F2, то V1 < V2.
Доведення . Нехай F3 — тіло, якому належать ті точки тіла F2, що не вхо-
дять у тіло F1, а V3 — його об’єм. Тоді, на основі властивості аддитивності об’єму:
V1 + V3 = V2. Отже, V1 < V2, що й потрібно було довести.
Згідно з прийнятим описовим означенням, об’ємом є значення числової функ-
ції, визначеної на множині геометричних тіл, яка набуває додатних значень і має
властивості 1–3. Як же конкретно задати цю функцію, як знаходити її значення для
різних геометричних тіл?
Головним при вирішенні цього питання є виведення формул для обчислення об’ємів
прямокутного паралелепіпеда, призми і піраміди.
З а дача . Ціна діаманта пропорційна квадрату його об’єму. Як вигідніше продавати

діамант — цілим чи розпиляним на частини?
Розв’язання. Покажемо, що якщо навіть знехтувати втратами при розпилюванні,
все одно вигідніше продавати діамант цілим.
Справді, припустимо, що розпилювання проведено, наприклад, на три частини з
об’ємами V1, V2, V3. Якщо V — об’єм цілого діаманта, то, відповідно до властивості
аддитивності об’єму,
V1 + V2 + V3 = V.
§10. Об’єми многогранників 191
Підносячи до квадрата обидві частини цієї рівності, дістанемо:

V12 + V22 + V32 + 2(VV
1 2 + V2V3 + VV1 3) = V ,
2
звідки
V12 + V22 + V32 < V 2 .
Отже, діамант вигідніше продавати цілим. 
484°. Чи є рівновеликими рівні геометричні тіла?

485°. Чи обов’язково геометричні тіла рівні, якщо вони рівновеликі?
486. Ребро одного куба в n разів більше за ребро другого. У скільки разів об’єм першого куба
більший за об’єм другого?
487. Правильну чотирикутну піраміду з об’ємом V перерізали площиною, яка проходить через
висоту піраміди. Чому дорівнює об’єм кожної частини піраміди?
488. Основою піраміди є грань одиничного куба, а її вершина збігається з точкою перетину
діагоналей цього куба. Знайдіть об’єм піраміди.
489. Геометричне тіло складається із двох тіл, об’єми яких дорівнюють V1 i V2. Об’єм спільної
частини цих складових дорівнює V3. Знайдіть об’єм даного тіла.
490*. Одиничний куб перерізали площиною, яка проходить через якусь із його осей симетрії.
Чому дорівнює об’єм кожної частини куба? Чи зміниться відповідь, якщо площину про-
водити через центр симетрії куба?
10.2. Об’єм прямокутного паралелепіпеда

Теор ема 1 0 .1 (про об’єм прямокутного паралелепіпеда).
Об’єм прямокутного паралелепіпеда дорівнює добутку усіх його вимірів.
Якщо один із вимірів прямокутного паралелепіпеда прийняти за його висоту, то
добуток двох інших вимірів дорівнюватиме площі основи. Тому дану теорему можна
сформулювати так: об’єм прямокутного паралелепіпеда дорівнює добутку площі
основи на висоту.
Доведення. Нехай а, b, c — відповідно довжина, ширина і
висота даного прямокутного паралелепіпеда. Розглянемо спочатку
випадок, коли всі три числа а, b, с — натуральні. Розіб’ємо кожне
з бічних ребер даного паралелепіпеда на с рівних частин і через
точки поділу, які знаходяться на однаковій висоті над основою,
проведемо площини (рис. 10.1). Ці площини будуть паралельними
між собою та перпендикулярними до бічних ребер паралелепіпеда.
Вони розіб’ють цей паралелепіпед на с шарів одиничної товщини.
Довжина й ширина кожного такого шару дорівнюватиме довжині
й ширині основи паралелепіпеда. Тому якщо позначимо через v об’єм одного із шарів,
то об’єм усього паралелепіпеда дорівнюватиме v ⋅ c.
Розглянемо, далі, один із виділених шарів (рис. 10.2). Очевид-
но, що він містить стільки одиничних кубиків, скільки одиничних
квадратиків містить його основа, тобто a ⋅ b штук. Тому об’єм v
цього шару також дорівнює a ⋅ b. Отже, для об’єму V усього прямо
кутного паралелепіпеда дістаємо формулу:
V = v ⋅ c = abc.
А тепер доведемо, що такою самою формулою визначається
об’єм прямокутного паралелепіпеда і тоді, коли його виміри a, b, c будуть будь-якими
раціональними числами.
Вважатимемо для спрощення, що числа a, b, c уже зведені до спільного знамен-
ника, тобто мають вигляд:
p q
a = , b = , c = r ,
s s s
де p, q, r, s — деякі натуральні числа. Тоді якщо відрізок завдовжки s візьмемо за
нову одиницю вимірювання довжин, то в цих нових одиницях заданий паралелепіпед
матиме виміри p, q, r, а його об’єм, отже, у відповідних нових кубічних одиницях,
як щойно доведено, виражатиметься числом p ⋅ q ⋅ r.
Водночас нова кубічна одиниця становитиме лише 13 від початкової кубічної
s
одиниці, оскільки в початковому одиничному кубику міститься s ⋅ s ⋅ s = s3 кубиків
з ребром 1 . Отже, об’єм прямокутного паралелепіпеда у початкових кубічних оди-
s
ницях виражатимемо числом
p q
V = (p ⋅ q ⋅ r) ⋅ 13 = ⋅ ⋅ r = a ⋅ b ⋅ c,
s s s s
Якщо, нарешті, хоча б один з вимірів a, b, c даного
прямокутного паралелепіпеда виражається ірраціональ-
ним числом, тобто нескінченним десятковим дробом,
то розглядатимемо послідовні десяткові наближення
an+ , bn+ , cn+ чисел a, b, c з недостачею та їхні набли-
ження an− , bn− , cn− з надлишком. Паралелепіпед з ви-
мірами an− , bn− , cn− повністю поміститься у заданому
паралелепіпеді з вимірами a, b, c, а паралелепіпед з
вимірами an+ , bn+ , cn+ міститиме його (рис. 10.3). Тому
для об’ємів Vn, Vn′ цих паралелепіпедів та шуканого
об’єму V виконуватимуться нерівності:
Vn < V < Vn′.

Однак на основі уже встановленого, для наближень Vn, Vn′ справджуються фор-
мули:
Vn = an− ⋅ bn− ⋅ cn− , Vn′ = an+ ⋅ bn+ ⋅ cn+ .
Отже, при будь-якому натуральному п виконуються нерівності:
an− ⋅ bn− ⋅ cn− < V < an+ ⋅ bn+ ⋅ cn+ .
Такі ж наближення (згідно з означенням, прийнятим в алгебрі) виконуються і для
добутку чисел a, b, c:
an− ⋅ bn− ⋅ cn− < abc < an+ ⋅ bn+ ⋅ cn+ .
Збіг наближень «зверху і знизу» для чисел V і abc з як завгодно високою точністю
якраз і означає, що ці числа рівні. Отже, і в цьому разі для об’єму прямокутного
паралелепіпеда справджується формула V = abc. Теорему доведено повністю.
З а у в а ж ення. Висновок про збіг чисел V і abc, які при будь-якому натураль-
ному п задовольняють записані подвійні нерівності, стає абсолютно очевидним,
якщо врахувати, що
1 1 1
an+ < an− + n , bn+ < bn− + n , cn+ < cn− + n .
10 10 10
Перемножуючи ці нерівності, матимемо:
1
an+ bn+ cn+ − an−bn− cn− < n (an− ⋅ bn− + bn− ⋅ cn− + cn− ⋅ an− ) +
10
1 1
+ 2n (an− + bn− + cn− ) + 3n .
10 10
Сума an− + bn− + cn− ніколи не перевищить сталого числа (a0 + 1) + (b0 + 1) + (c0 + 1),
де а0, b0, с0 — цілі частини чисел a, b, c відповідно. Сума ж an− ⋅ bn− + bn− ⋅ cn− + cn− ⋅ an−
ніколи не перевищить сталого числа (a0 + 1)(b0 + 1) + (b0 + 1)(c0 + 1) +
+ (c0 + 1)(a0 + 1). А це означає, що зі збільшенням п права частина останньої не-
рівності стає як завгодно малою. Отже, різниця наближень як об’єму, так і добутку
abc зі зростанням п стає як завгодно малою. Тому V = abc.
Зад ача . Площі трьох граней прямокутного паралелепіпеда, що сходяться в одній

вершині, дорівнюють S1, S2 та S3. Знайти його об’єм.
Розв’язання. Позначимо через a, b, c виміри даного паралелепіпеда. Нехай
S1 = ab, S2 = bc, S3 = ac. Перемножуючи ці рівності, дістанемо:
a2b2c2 = S1 · S2 · S3.
Враховуючи, що добуток abc дорівнює об’єму V паралелепіпеда, з цієї рівності
матимемо:
V2 = S1 · S2 · S3.
Звідси V = S1 ⋅ S2 ⋅ S3 . 
491°. Поверхня куба у квадратних одиницях і його об’єм у кубічних одиницях виражаються од-
ним і тим самим числом. Знайдіть ребро куба.
492°. Площа основи правильної чотирикутної призми дорівнює 49 см2, а площа її бічної грані —
56 см2. Знайдіть об’єм призми.
493°. Діагональ куба дорівнює d. Знайдіть його об’єм.
494°. Площа грані куба дорівнює S. Знайдіть його об’єм.
495°. Три суцільні металеві куби з ребрами завдовжки 3 см, 4 см і 5 см переплавили в один
куб. Нехтуючи втратою металу при плавленні, знайдіть довжину ребра утвореного куба.
496. Якщо кожне ребро куба збільшити на 2 см, то його об’єм збільшиться на 98 см3. Знайдіть
ребро куба.
497. Чи змогли б ви підняти суцільний куб з ребром 20 см, виготовлений із золота, густина
якого дорівнює 19 г/см3?
498. Якої висоти утворився б стовпчик, якби суцільний дерев’яний куб з ребром 1 дм розпиляти
без втрати матеріалу на кубики з ребром 1 мм і всі ці кубики скласти один на одного?
499. Виміри прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 15 дм, 36 дм і 50 дм. Знайдіть довжину
ребра рівновеликого йому куба.
500. Діагоналі граней прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 7 см, 8 см і 9 см. Знайдіть
його об’єм.
501. Діагональ прямокутного паралелепіпеда дорівнює 35 см, а його виміри відносяться, як
2 : 3 : 6. Визначте об’єм паралелепіпеда.
502. Сторони основи прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 6 см і 8 см, а його діагональ
нахилена до площини основи під кутом 45°. Знайдіть об’єм паралелепіпеда.
503. Цеглина має форму прямокутного паралелепіпеда з розмірами (25×12×6,5) см. Знайдіть
її масу, якщо густина матеріалу 1,8 г/см3.
504. За гігієнічними нормами необхідно, щоб у класі на кожного учня припадало не менше 6 м3
повітря. На скільки учнів розрахована класна кімната, яка має розміри (6×10×3,5) м?
505*. Сторони основи прямокутного паралелепіпеда дорівнюють а і b. Діагональ паралелепіпеда
утворює з площиною основи кут α. Знайдіть його об’єм.
506*. Діагоналі основи прямокутного паралелепіпеда утворюють кут ϕ. Діагональ однієї з бічних
граней дорівнює b і утворює з площиною основи кут α. Знайдіть об’єм паралелепіпеда.
507*. Діагональ прямокутного паралелепіпеда більша від діагоналей його граней відповідно
на 1 см, 2 см і 10 см. Знайдіть об’єм паралелепіпеда.
508*. Довжина діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює d. Яку найбільшу величину
може мати його об’єм?
10.3. Об’єм призми
Тео р ема 1 0 . 4 (про об’єм призми).

Об’єм призми (прямої чи похилої) дорівнює добутку площі її основи на ви-
соту.
Доведення цієї теореми розіб’ємо на декілька етапів.
1. Об’єм прямої трикутної призми. Нехай маємо

пряму трикутну призму АВСА1В1С1, в основі якої лежить
прямокутний трикутник АВС з катетами a, b і прямим
кутом С (рис. 10.4). Доповнимо цю призму до прямокут-
ного паралелепіпеда АС′ВСА1С1′В1С1, попередньо допо-
внивши її основу АВС до прямокутника АС′ВС, а потім
добудувавши пряму трикутну призму АС′ВА1С1′В1 з тією
самою висотою Н, що й у призми АВСА1В1С1. Оскільки
утворений прямокутний паралелепіпед складається з двох
рівних трикутних призм, то шуканий об’єм V однієї з них
дорівнює половині об’єму цього паралелепіпеда. А оскіль-
ки виміри основи побудованого паралелепіпеда дорівнюють
a, b, а його висота — Н, то V = 1 abH. Водночас величи-
2
1
на ab виражає площу S основи трикутної призми. Тому
2
для шуканого об’єму цієї призми маємо формулу:
V = S · H.
Розглянемо тепер довільну пряму трикутну призму
(рис. 10.5). Нехай А, А1 — вершини найбільших кутів її
основ. Із цих вершин проведемо висоти AN, A1N1 основ, а
потім — площину, що проходить через прямі AA1 та NN1.
Вибір найбільших кутів А, А1 гарантує те, що висоти AN,
A1N1 пройдуть усередині основ призми, а тому проведена
площина розіб’є дану трикутну призму на дві менші три-
кутні призми. Основами цих менших призм будуть уже
прямокутні трикутники, а їхні висоти дорівнюватимуть
висоті H заданої призми.
Якщо позначимо через S1, S2 площі основ утворених
менших трикутних призм, то, відповідно до з’ясованого
вище, їхні об’єми дорівнюватимуть відповідно S1 · H та
S2 · H. Отже, для об’єму V заданої трикутної призми
знову матимемо потрібну формулу:
V = S1H + S2H = (S1 + S2) · H = S · H.
2. Об’єм похилої трикутної призми. Нехай маємо
довільну похилу трикутну призму Р з бічним ребром l,
висотою Н і площею основи Sосн (рис. 10.6). Нехай век-

тор l визначає довжину і напрям бічного ребра цієї
призми від її верхньої основи до нижньої. Проведемо
ззовні призми які-небудь два перпендикулярні перерізи
(див. §5.10, п. 1), відстань між площинами яких дорівнює бічному ребру l призми —
як показано на рисунку. Обмежену цими перерізами пряму трикутну призму, площа
основи якої дорівнює площі S перендикулярного перерізу даної похилої призми Р,
позначимо через Q, а многогранник, що утворився між Р і Q, — через R.
Многогранник Q ∪ R можна утворити з многогранника R ∪ P шляхом паралель-

ного перенесення на вектор l, отже, ці многогранники рівні між собою. За власти-
вістю інваріантності об’єму, їхні об’єми теж рівні:
V(Q ∪ R) = V(R ∪ P).
Звідси, за властивістю аддитивності об’єму:
V(Q) + V(R) = V(R) + V(P).
Або:
V(Р) = V(Q).
Водночас, як уже доведено для прямих призм, V(Q) = S · l. Крім цього, перпен-
дикулярний переріз похилої призми можна розглядати як ортогональну проекцію її
основи на площину цього перерізу. Відомо, що для площ S та Sосн цих фігур існує
залежність:
S = Sосн · cos ϕ,
де ϕ — кут між їхніми площинами. Але кут між площинами дорівнює куту між
прямими, перпендикулярними до цих площин. Тому ϕ — це і кут між бічним ребром
l і висотою Н похилої призми. Звідси l = H . Отже, для об’єму похилої трикутної
cos ϕ
призми Р маємо формулу:
V (P) = S ⋅ l = Sосн ⋅ cos ϕ ⋅ H = Sосн ⋅ H,
cos ϕ
3. Об’єм довільної призми. Нехай тепер маємо довільну
п-кутну призму при n > 3 (рис. 10.7 для випадку п = 5), S — площа
її основи, Н — висота, V — шуканий об’єм.
Розбивши основу даної призми на трикутники, наприклад, як по-
казано на рисунку, і провівши площини через «внутрішні» сторони
цих трикутників паралельно бічним ребрам призми, дістанемо роз-
биття цієї призми на трикутні призми з тією ж висотою Н. Нехай
S1, S2, ..., — площі їхніх основ. Тоді з урахуванням аддитивності
об’єму та встановленої формули для об’єму трикутної призми ма-
тимемо:
V = S1 · H + S2 · H + ... = (S1 + S2 + ...) · H = S · H.
Задача 1 . В основі прямої призми лежить ромб з більшою діагоналлю d. Більша

діагональ призми утворює з площиною основи кут γ, а менша — кут α. Знайти
об’єм призми.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай в основі призми
ABCDA1B1C1D1 (рис. 10.8) лежить ромб ABCD, у
якому BD = d — більша діагональ, B1D і А1С —
діагоналі призми. Ортогональними проекціями цих
діагоналей на площину основи є відповідно діагоналі
BD і АС ромба. Оскільки у прямокутних трикутниках
А1АС (∠А = 90°) і B1BD (∠B = 90°) катети А1А і В1В
рівні, а BD > AC, то діагональ B1D призми більша за
діагональ А1С. Отже, ∠B1DB = γ, а ∠А1СА = α.
Об’єм призми
V = Sосн · H.
З ∆B1BD (∠B = 90°) маємо: ВВ1 = Н = BD · tg∠D =
= d · tg γ.
З ∆A 1 AC (∠A = 90°, AA 1 = H = d · tg γ):
AC = AA1 · ctg ∠C = H · ctg α = d · tg γ · ctg α.

Тоді Sосн = 1 BD · AC = 1 d · d · tg γ · ctg α = 1 d2 · tg γ · ctg α.

2 2 2
Отже, V = Sосн · H = d2 tg γ · ctg α · d tg γ = 1 d3 ctg α · tg2 γ.
1
2 2
1
Відповідь. d3 ctg α · tg2 γ. 
2
Задача 2 .
Основою похилого паралелепіпеда є паралелограм ABCD, в якому АВ = 3 дм,
AD = 7 дм і BD = 6 дм. Діагональний переріз АСС1А1 перпендикулярний до пло-
щини основи і його площа дорівнює 1 м2. Знайти об’єм паралелепіпеда.
Розв’язання. Нехай маємо похилий паралеле-
піпед ABCDA1B1C1D1 (рис. 10.9), у якому площина
діагонального перерізу АСС1А1 перпендикулярна до
площини основи. Крім цього, за умовою: АВ = 3 дм,
AD = 7 дм, BD = 6 дм, SACC1A1 = 1 м2 = 100 дм2.
За властивістю сторін і діагоналей паралелограма:
АС2 + BD2 = 2(АB2 + AD2), звідки АС2 = 2(9 + 49) –
– 36 = 80; АС = 4 5 (дм). Проведемо висоту A1N = H
паралелепіпеда (N ∈ AC) і визначимо її з паралело-
SACC1A1 100
грама АСС1А1: H = = = 5 5 (дм).
AC 4 5
S осн = 2S ∆ABD . Площу трикутника ABD знайдемо за формулою Герона:

р = 1 (3 + 7 + 6) = 8 (дм); S∆ABD = 8 ⋅ 5 ⋅ 1 ⋅ 2 = 4 5 (дм2). Тому Sосн = 8 5 дм2.
2
Отже, V = Sосн · H = 4 5 · 8 5 = 200 (дм3).
Відповідь. 200 дм3. 
509°. У скільки разів збільшиться об’єм призми, якщо її висоту збільшити в 4 рази?
510°. Чи може об’єм прямого паралелепіпеда бути меншим від 1 см3, якщо довжини його ребер
більші за 10 см?
511°. Чи зміниться об’єм призми, якщо її верхню основу змістити шляхом паралельного пере-
несення на деякий вектор у площині цієї основи?
512°. Площі бічних поверхонь двох прямих паралелепіпедів рівні між собою. Чи рівні об’єми
цих паралелепіпедів, якщо їхні основи: а) рівні; б) рівновеликі?
513°. Доведіть, що з усіх призм, які мають спільну основу і рівні бічні ребра, найбільший об’єм
має пряма призма.
514°. За стороною основи а і бічним ребром b визначте об’єм правильної призми: а) чотири-
кутної; б) трикутної; в) шестикутної.
515°. Діагональ грані правильної трикутної призми дорівнює d і нахилена до площини основи
під кутом α. Знайдіть об’єм призми.
516°. Площа основи прямої трикутної призми дорівнює 24 см2, а площі бічних граней дорівнюють
3 см2, 4 см2 і 5 см2. Знайдіть об’єм призми.
517°. Площа основи прямої трикутної призми дорівнює 4 см2, а площі бічних граней дорівнюють
9 см2, 10 см2 і 17 см2. Визначте об’єм призми.
518. Знайдіть об’єм прямого паралелепіпеда, в основі якого лежить ромб, а висота дорівнює
3 см, якщо діагоналі паралелепіпеда утворюють з основою кути 30° і 45°.
519. У прямому паралелепіпеді сторони основи дорівнюють 10 см і 17 см. Одна з діагоналей
основи дорівнює 21 см, а більша діагональ паралелепіпеда — 29 см. Знайдіть його
об’єм.
520. Сторони основи прямого паралелепіпеда дорівнюють 21 см і 89 см, а довжини діагоналей
основи відносяться, як 41 : 50. Більша діагональ паралелепіпеда утворює з площиною
основи кут 45°. Знайдіть його об’єм.
521. Відстані від центра симетрії прямого паралелепіпеда до основи і бічних граней дорівнюють
відповідно 9 см, 8 см і 6 см, а периметр основи дорівнює 70 см. Визначте об’єм паралелепі-
педа.
522. В основі прямого паралелепіпеда лежить ромб, площа якого дорівнює 1 дм2. Площі діа-
гональних перерізів дорівнюють 3 дм2 і 6 дм2. Знайдіть об’єм паралелепіпеда.
523. В основі прямої призми лежить ромб. Більша діагональ призми дорівнює d і нахилена
до площини основи під кутом ϕ, а менша утворює з бічним ребром кут α. Знайдіть об’єм
призми.
524. У правильній шестикутній призмі велика діагональ дорівнює 4 3 см і нахилена до пло-
щини основи під кутом 60°. Знайдіть об’єм призми.
525. У правильній шестикутній призмі периметри двох граней дорівнюють 72 см і 24 см. Зна-
йдіть об’єм цієї призми.
526. Бічне ребро правильної трикутної призми дорівнює висоті основи, а площа перерізу,
проведеного через бічне ребро перпендикулярно до протилежної бічної грані, дорівнює
S. Знайдіть об’єм призми.
527*. У правильній трикутній призмі довжина діагоналі бічної грані дорівнює 3 см. При якій
висоті призми її об’єм буде найбільшим?
528*. В основі прямої призми лежить прямокутний трикутник з гострим кутом α і площею S. Діа-
гональ грані, яка містить катет, прилеглий до даного кута, нахилена до площини основи
під кутом β. Знайдіть об’єм призми.
529*. Основою прямої призми є рівнобедрений трикутник з кутом α при вершині, протилежній
його основі. Діагональ бічної грані, що містить основу даного трикутника, дорівнює l
і утворює з площиною основи кут β. Знайдіть об’єм призми.
530. Сторони основи паралелепіпеда дорівнюють 6 см і 8 см, а кут між ними дорівнює 45°.
Бічне ребро дорівнює 7 см і нахилене до площини основи під кутом 45°. Знайдіть об’єм
531. Основою призми є рівнобедрений трикутник, бічна сторона якого дорівнює 3 см, а
основа — 2 см. Бічне ребро призми дорівнює 4 см і утворює з площиною основи кут
45°. Визначте ребро куба, рівновеликого даній призмі.
532. Основою похилого паралелепіпеда є квадрат зі стороною 1 дм. Одне з бічних ребер
дорівнює 2 дм і утворює з кожним із суміжних ребер основи кути по 60°. Знайдіть об’єм
533. Основою похилої призми є рівносторонній трикутник зі стороною а. Одна з бічних граней
перпендикулярна до основи і є ромбом, менша діагональ якого дорівнює d. Знайдіть
534. Кожне ребро трикутної призми дорівнює а. Одне з бічних ребер утворює із суміжними
ребрами основи кути α. Знайдіть об’єм призми.
535. В основі похилої призми лежить прямокутник зі сторонами а і b. Дві суміжні бічні грані
утворюють з основою гострі кути α і β. Бічне ребро призми дорівнює с. Знайдіть об’єм
призми.
536. Основою похилого паралелепіпеда є ромб зі стороною 60 см. Площина діагонального
перерізу, що проходить через більшу діагональ основи, перпендикулярна до площини
основи. Площа цього перерізу дорівнює 72 дм2. Знайдіть об’єм паралелепіпеда, якщо
його бічне ребро дорівнює 80 см і утворює з площиною основи кут 60°.
537. Основи паралелепіпеда — квадрати зі стороною а, а всі бічні грані — ромби. Одна з
вершин верхньої основи однаково віддалена від усіх вершин нижньої основи. Знайдіть
об’єм паралелепіпеда.
538. Основою похилої призми є рівнобічна трапеція з гострим кутом 60° та основами зав
довжки 4 см і 8 см. Бічна сторона цієї трапеції є ортогональною проекцією одного з
бічних ребер призми. Знайдіть об’єм призми, якщо її бічне ребро дорівнює 5 см.
539. Бічне ребро похилої трикутної призми дорівнює 6 дм, а дві її бічні грані — взаємно
перпендикулярні і мають площі 24 дм2 та 30 дм2. Знайдіть об’єм призми.
540. Бічні ребра похилої трикутної призми дорівнюють по 15 дм, а відстані між ними дорів-
нюють 26 дм, 25 дм і 17 дм. Знайдіть об’єм призми.
541*. В основі прямої призми лежить трикутник з кутами α і β. Діагональ бічної грані, що міс-
тить сторону, до якої дані кути є прилеглими, дорівнює d і утворює з площиною основи
кут γ. Знайдіть об’єм призми.
542*. В основі прямої призми лежить прямокутна трапеція з гострим кутом α. Більша діагональ
трапеції дорівнює d і є бісектрисою гострого кута. Більша діагональ призми утворює з
площиною її основи кут β. Визначте об’єм призми.
543*. Об’єм правильної шестикутної призми дорівнює V. Вершини правильної трикутної
призми лежать на сторонах основ шестикутної призми, а її висота дорівнює висоті
шестикутної призми. Який найменший об’єм може мати така трикутна призма?
544*. Кожна грань паралелепіпеда — ромб з діагоналями 6 см і 8 см. Усі плоскі кути при одній
з вершин — гострі. Знайдіть об’єм паралелепіпеда.
545*. На трьох паралельних прямих, що не лежать в одній площині, відкладені три рівні від-
різки. Доведіть, що об’єм призми, бічними ребрами якої є ці відрізки, не залежить від
розміщення відрізків на даних прямих.
546*. Доведіть, що об’єми двох паралелепіпедів, які мають відповідно рівні плоскі кути при
одній з вершин, відносяться як добутки довжин ребер, що сходяться у цих вершинах.
10.4. Об’єм піраміди

Тео р ема 1 0 . 3 (про об’єм піраміди).
Об’єм піраміди дорівнює третині добутку площі її основи на висоту.
Доведення . Доведемо спочатку істинність цієї
теореми для довільної трикутної піраміди.
Нехай маємо довільну трикутну піраміду Р, а
S — площа її основи, Н — висота. Поділимо одне з
бічних ребер піраміди на п рівних частин і побуду-
ємо перерізи піраміди площинами, що проходять
через точки поділу паралельно основі (рис. 10.10).
Цими площинами, зокрема, поділиться на п рівних
частин завдовжки H і висота піраміди. Побудуємо,
n
далі, на кожному з перерізів, а також і на основі
піраміди як на нижніх основах — призми, у кожній
з яких одне з бічних ребер належить вибраному
бічному ребру піраміди, а інші два бічних ребра роз-
міщуються ззовні даної піраміди. Сукупність усіх цих п призм утворить східчастий
многогранник (позначимо його через Gn), який містить у собі дану піраміду Р. Отже,
V(P) < V(Gn).
Далі кожний з побудованих плоских перерізів піраміди візьмемо за верхню осно-
ву трикутної призми і побудуємо аналогічним чином п – 1 призму, кожна з яких
повністю належить піраміді. Многогранник, утворений цими внутрішніми призмами,
позначимо через Fn. Зрозуміло, що V(Fn) < V(P). Таким чином,
V(Fn) < V(P) < V(Gn). (∗)
Неважко помітити, що многогранник Gn відрізняється від многогранника Fn лише

на одну нижню призму, об’єм якої дорівнює S ⋅ H . Збільшуючи п, цю величину
n
можна зробити як завгодно малою. З нерівностей (∗) випливає, що тоді різниці об’ємів
V(P) – V(Fn) та V(Gn) – V(P) будуть також як завгодно малими. Отже, шуканий
об’єм V(P) можна знаходити і як границю послідовності V(Gn), і як границю послі-
довності V(Fn). Зупинимося на першому варіанті.
Побудовані плоскі перерізи піраміди віддалені від її вершини відповідно на 1 ,
n
2 , 3 , ..., n − 1 частину висоти піраміди. Тому їхні площі, за наслідком з теореми 5.2,
n n n
дорівнюють відповідно 12 , 42 , 92 , ..., (n −21) частинам від площі основи піраміди.
2
n n n n
Отже, для об’єму многогранника Gn маємо вираз:
 
V (Gn ) = S  12 + 42 + 92 + ... + (n −2 ) + 1 ⋅ H =
12

n n n n  n
= SH
n3
nn
6
n
( )(
6 n )
⋅ ( + 1)(2 + 1) = SH 1 + 1 2 + 1 .
n
При необмеженому зростанні п величина 1 прямує
n
до нуля, тому значення V(Gn) прямує до SH ⋅ 1 ⋅ 2 = 1 S ⋅ H.
6 3
1
Отже, V = S ⋅ H, що й треба було довести.
3
Нехай тепер маємо довільну п-кутну піраміду при п > 3
(див. рис. 10.11 для випадку п = 5). Позначимо через S
площу її основи, а через Н — висоту. Розбивши основу
піраміди яким-небудь чином на трикутники і провівши
площини через «внутрішні» сторони цих трикутників і
вершину піраміди, дістанемо розбиття даної піраміди на
декілька трикутних пірамід з тією ж висотою Н. Якщо по-
значимо через S1, S2, … площі їхніх основ, то для об’єму
V даної п-кутної піраміди матимемо:
V = 1 S1 ⋅ H + 1 S 2 ⋅ H + ... = 1 (S1 + S 2 + ...) ⋅ H = 1 S ⋅ H.
3 3 3 3
Таким чином, теорему доведено повністю.
Н а с лі до к (про відношення об’ємів подібних многогранників).

Відношення об’ємів подібних многогранників дорівнює кубу коефіцієнта
подібності.
Інакше кажучи, об’єми подібних многогранників відносяться як куби їхніх
відповідних лінійних розмірів.
Д о в е д е н н я. Доведемо спочатку це твердження для пірамід. Нехай Н1, Н2 — висоти
даних подібних пірамід, S1, S2 — площі їхніх основ, V1, V2 — об’єми, k — коефіцієнт
подібності. Тоді Н2 = k · H1, S2 = k2 · S1. Отже,
1 1 1
V2 = S2 ⋅ H2 = k2 ⋅ S1 ⋅ k ⋅ H 1 = S1 ⋅ H 1 ⋅ k3 = V1 ⋅ k3 .
3 3 3
Звідси V2 : V1 = k3, що й треба було довести.
Якщо ж матимемо два будь-які інші подібні многогранники, то розіб’ємо їх на попарно
подібні тетраедри. Оскільки відношення об’ємів усіх утворених тетраедрів дорівнює кубу
коефіцієнта подібності, то таким самим буде і відношення об’ємів даних многогранників.
Твердження наслідку доведено.
Те орема 1 0 .4 (про об’єм зрізаної піраміди).

Об’єм V зрізаної піраміди з висотою Н і площами основ S1, S2 обчислюється за
формулою:

1
(
V = H S1 + S1 ⋅ S2 + S2 .
3
)
Д о в е д е н н я . Доповнимо дану зрізану піраміду до повної
(рис. 10.12). Нехай h — висота доповняльної (меншої) піраміди.
Тоді висота повної піраміди дорівнюватиме H + h. З подібності
h S1
основ цих пірамід маємо: = . Звідси
H+h S2
H S1
h= .
S 2 − S1
Об’єм зрізаної піраміди знайдемо як різницю об’ємів повної
і доповняльної пірамід:
1 1 1 1
V = S 2 ⋅ (H + h) − S1 ⋅ h = S 2 ⋅ H + (S 2 − S1) ⋅ h =
3 3 3 3
H S1
1
= S 2H +
3
1
3
( S 2 − S1 )(
S 2 + S1 ⋅ )
S 2 − S1
=
=
1
3
( )
H S1 + S1S 2 + S 2 .
Теорему доведено.
Задач а . Висота піраміди поділена на три рівні частини. Через точки поділу про-
ведені площини, паралельні основі. Знайти відношення об’ємів частин, на які
ці площини ділять дану піраміду.
Р о з в ’ я з а н н я . Як ми вже знаємо, перерізи Р1, Р2 піра-
міди проведеними площинами (рис. 10.13) подібні основі Р
піраміди, причому коефіцієнти подібності k1, k2 дорівнюють
відношенню відповідних частин висоти даної піраміди до
1 2
всієї висоти. Отже, k1 = , k 2 = . Якщо утворені перерізи
3 3
прийняти за основи нових пірамід з тією ж вершиною, що
й у даної піраміди, то, внаслідок подібності, відношення їхніх
об’ємів до об’єму заданої піраміди дорівнюватимуть відпо-
1 8
відно k31 = та k32 = . Звідси об’єм меншої з утворених
27 27
1 8
пірамід дорівнюватиме V, а об’єм більшої — V, де
27 27
V — об’єм заданої піраміди. Вся піраміда з об’ємом V
1
розіб’ється на піраміду з об’ємом V та ще дві зрізані піраміди. Об’єм меншої зрізаної
27
8 1 7
піраміди дорівнює V− V == V, а об’єм більшої зрізаної піраміди —
27 27 27
8 19
V− V = V.
27 27
1 7 19
Отже, шукане відношення об’ємів частин дорівнює : : , тобто 1 : 7 : 19.
27 27 27
Відповідь 1 : 7 : 19. 
Обчислення об’єму піраміди: від давніх єгиптян —
до 3-ої проблеми Гільберта
Давні єгиптяни. Піраміда з давніх-давен привертала увагу допитливих шукачів іс-
тини.
В одній з небагатьох пам’яток математичної культури давніх єгиптян, що дійшли до
нас, — так званому Московському папірусі (назва походить від місця теперішнього його
зберігання) — міститься фрагмент, присвячений обчисленню об’єму зрізаної піраміди.
Ось переклад цього фрагмента.
«Якщо тобі називають піраміду 6 ліктів висотою, 4 лікті в нижній стороні і 2 лікті у
верхній стороні, то обчислюй з цими 4, піднісши їх до квадрата; виходить 16. Подвоївши
4, матимеш 8. Обчислюй з цими 2, піднісши їх до квадрата; матимеш 4. Склади ті 16 з
тими 8 і з цими 4; матимеш 28. Розділи 6 на 3; матимеш 2. Обчисли 28 двічі; матимеш
56. Дивись: вона є 56. Ти знайшов правильно».
Неважко зрозуміти, що тут йдеться

про обчислення об’єму зрізаної піраміди
з квадратними основами розмірами 4 × 4
та 2 × 2 лікті і висотою 6 ліктів, і що це
обчислення проводиться у повній відпо-
відності з правильною для цього випадку
H
формулою V = (a2 + ab + b2 ), де а,
3
Фрагмент давньоєгипетського папірусу, присвячений b — сторони квадратних основ піраміди,
обчисленню об’єму зрізаної чотирикутної піраміди Н — її висота.
Яким же чином прадавній жрець-математик міг знайти такий

феноменальний результат? Про це зараз можна лише гадати. Наявні
пам’ятки про це не сповіщають. Існує декілька вірогідних гіпотез.
Умовний рисунок піраміди, поміщений у тексті фрагмента,
здається, вказує на те, що одне з бічних ребер піраміди мислиться
перпендикулярним до основ. Якщо справді розглядався саме такий
випадок, то міркування могли бути такими. Провівши через дві
суміжні сторони верхньої основи піраміди, які належать похилим
бічним граням, площини, перпендикулярні до основ (рис. 10.14),
дістанемо розбиття даної зрізаної піраміди на декілька простіших
многогранників. А саме: на прямокутний паралелепіпед з вимірами
b, b, Н; на дві прямі трикутні призми, які після відповідного при-
кладання однієї до одної дадуть ще один прямокутний паралелепіпед
з вимірами b, а – b, Н, та на повну чотирикутну піраміду
з квадратною основою розміром (а – b)×(а – b) і висо-
тою Н. Тому
1
V = b2 ⋅ H + b(a − b) ⋅ H + (a − b)2 ⋅ H =
3
1
= H (a + ab + b2 ).
2
3
Проте вірогідніше, з огляду на весь характер тієї епо-
хи, що малась на увазі все-таки правильна чотирикутна
зрізана піраміда. Таку фігуру можна дістати з куба, ребро
якого а, якщо вилучити з нього менший куб з ребром b
(рис. 10.15). Центри кубів мають збігатися, а їхні грані —
бути паралельними (такі куби гомотетичні). Якщо спо-
лучити відрізками вершини нижньої основи меншого куба
з відповідними вершинами нижньої основи більшого, то
якраз і дістанемо правильну зрізану чотирикутну піраміду
з ребрами основ а і b. Якщо ж такі піраміди «прив’язати»
до кожної грані більшого куба, то дістанемо розбиття
цього куба на 6 таких пірамід і менший куб. Отже, об’єм
однієї зрізаної піраміди дорівнюватиме:
1 3 1 a−b
V = (a − b3 ) = ⋅ ⋅ (a2 + ab + b2 ).
6 3 2
a−b
Якщо ж, нарешті, візьмемо до уваги, що величина є
2
висотою Н зрізаної піраміди, то звідси й вийде потрібна
формула для її об’єму.
На такий спосіб міркувань давнього дослідника могло
навести простіше спостереження, що куб легко розбивається
на 6 повних правильних чотирикутних пірамід (рис. 10.16).
Звідси, до речі, єгиптяни могли дістати і добре відому їм
1
формулу для обчислення об’єму таких пірамід: V = S ⋅ H.
3
Щоправда, як у першій, так і в цій другій зі знайдених
таким способом формул величини а, b, Н — взаємозалежні
a−b a
(у першій = H , а в другій — = H ). Але ця обстави-
2 2
на в той час могла сприйматися як несуттєва, і знайдені
часткові результати могли без вагань поширюватися на за
гальний випадок.
Демокріт і Кавальєрі. Демокріт з міста Абдери жив у V ст. до
н. е. і прославився як один з найвпливовіших грецьких філософів.
Кредо його філософії природи полягало в гіпотезі про існування
найдрібніших неподільних структурних елементів речовини — так
званих атомів. Ця гіпотеза в різні епохи то заперечувалася, то
відновлювалася знову, і загалом справила і продовжує справляти
величезний вплив на розвиток наукових ідей.
Жодної праці самого Демокріта до нас не дійшло. Залишилися
лише свідчення пізніших учених, зокрема Архімеда, які спові-
щають, що свої атомістичні уявлення Демокріт поширював і на
геометрію і що це дало йому змогу строго довести формулу для
обчислення об’єму піраміди. Геометричні тіла Демокріт уявляв Демокріт
складеними з тонких паралельних пластинок, товщина яких до-
рівнює величині одного атома. Як насправді можна було зробити
цю ідею результативною, ми можемо побачити на прикладі «Гео-
метрії» італійського ученого Бонавентури Кавальєрі (1598–1647),
в якій через багато століть були застосовані до геометрії прадавні
атомістичні ідеї Демокріта.
Нехай маємо піраміду і призму, наприклад, трикутні
(рис. 10.17) з рівновеликими основами і рівними висотами. По-
значимо через V1, V2 їхні об’єми. Припустимо, що площі основ
цих фігур містять по п2 квадратних одиниць. Поділимо їхні висо-
ти на п рівних частин і через точки поділу проведемо площини,
паралельні основі. Тоді сума площ трикутників, що утворилися в
перерізі піраміди (відповідно до наслідку з теореми 5.2), разом

з основою дорівнюватиме
п2 + (п – 1)2 + (п – 2)2 + ... + 22 + 12
квадратних одиниць. В алгебрі доводиться, що це число
1
дорівнює n(n + 1)(2n + 1). Сума ж площ відповідних перерізів
6
призми дорівнюватиме
п2 + п2 + ... + п2 = п2 · п = п3
квадратних одиниць.
Відповідно до атомістичного принципу, відношення цих сум
n(n + 1)(2n + 1) 1 
= 1 +   2 +  приймається за наближене
1 1
6n3 6 n n
значення відношень об’ємів даних фігур. Причому, — набли-
Кавальєрі ження тим точнішим, чим більше число п. Оскільки квадратні
одиниці для вимірювання площ можна як завгодно подрібню-
1
вати, то й число п можна зробити як завгодно великим. За рахунок цього число
n
V1 1 1 1
можна зробити як завгодно малим. Тому = ⋅ 1 ⋅ 2 = . Отже, V1 = V2 . Знаючи фор-
V2 6 3 3
мулу V = S · H для об’єму призми, звідси легко виводиться формула для об’єму піраміди:
1
V = S ⋅ H.
3
Архімед. Чим же недосконале виведення Демокріта-
Кавальєрі? Тим, що в ньому піраміда підміняється внутрішнім
«ребристим» тілом, але не показується, що сумарний об’єм
«зазубринок», які містяться між ним і поверхнею піраміди,
зі збільшенням кількості цих «зазубринок» прямує до нуля.
От якби побудувати ще й аналогічне зовнішнє ребристе тіло,
яке охоплює дану піраміду, і показати, що об’єм і цього тіла
зі збільшенням кількості «зазубринок» прямує до того ж гра-
ничного значення, що й об’єм внутрішнього тіла, то потрібний
висновок був би вже належним чином аргументований. Це й
зробив Архімед. Його виведення формули для об’єму трикутної
піраміди з незначними модифікаціями і досі часто відтворю-
ється в підручниках з елементарної геометрії. Саме цей спосіб
Архімед. відтворений і в нашому підручнику (§10.4).
З картини Доменіко Фетті
Третя проблема Гільберта. З точки зору класичної ма-
тематики сталих величин, виведення формули для об’єму піраміди за способом Архімеда
теж було недосконалим, оскільки передбачало оперування з нескінченно малими і нескін-
ченно великими величинами. А чи не можна обійтися без цього — так, як ми виводимо
формулу для площі трикутника або об’єму призми — тобто

лише добудовою, розрізанням і перебудовою піраміди у рівно-
велику їй призму?
Ця проблема стала однією зі знаменитих 23-х проблем
Гільберта (третьою за списком), які цей видатний математик
виділив як «заповіт дев’ятнадцятого століття двадцятому».
Давид Гільберт (1862–1943) був одним з найвидатніших
математиків усіх епох, «останнім енциклопедистом у царині
математики», інтереси й вагомі наукові результати якого обі-
ймали практично всю сучасну йому математичну науку.
Свою знамениту доповідь, в якій були сформульовані най-
більші математичні проблеми для ХХ ст., Гільберт прочитав у
серпні 1900 р. в Парижі на ІІ Міжнародному математичному
конгресі. А вже через рік 3-тю із них розв’язав Макс Ден Давид Гільберт
(1878–1952), учень Гільберта (деякі з проблем Гільберта не
розв’язані й досі). Макс Ден з’ясував необхідні умови, за
яких многогранник одного виду можна перебудувати у рівно-
великий йому многогранник іншого виду. Тетраедр і призма
ці умови в загальному випадку не задовольняють. Отже, в
загальному випадку вивести формулу для об’єму піраміди
без здійснення в тій чи інші формі граничного переходу не-
можливо. Демокріт і Архімед мали рацію!
Коли Макс Ден зайнявся третьою проблемою Гільберта,
йому не виповнилося й 22 років, і він, мабуть, ще доб
ре пам’ятав той час, коли сам вивчав шкільну геометрію.
Пам’ятав... і продовжував займатися нею.
Бажаємо й вам з таким же захопленням вивчати гео-
метрію. Макс Ден
547°. Призма і піраміда мають спільну основу і рівні висоти. Як співвідносяться їхні об’єми V1
i V 2?
548°. Призма і піраміда мають спільну основу, але висота призми вдвічі менша за висоту піра-
міди. Яка з цих фігур має більший об’єм?
549°. Як зміниться об’єм правильної чотирикутної піраміди, якщо її висоту зменшити учетверо,
а сторону основи збільшити удвічі? Чи зміниться відповідь, якщо замість чотирикутної
піраміди взяти довільну n-кутну?
550°. Знайдіть об’єм піраміди, висота якої дорівнює Н, а в основі лежить прямокутник зі сто-
ронами а і b.
551°. Виведіть формули для об’єму правильної піраміди зі стороною основи а і висотою h:
а) чотирикутної; б) трикутної; в) шестикутної.
552°. Знайдіть об’єм правильної чотирикутної піраміди, висота якої дорівнює Н, а діагональ
основи — d.
553°. У правильній чотирикутній піраміді висота дорівнює 3 дм, а бічне ребро — 5 дм. Знайдіть
її об’єм.
554°. Бічні ребра правильної трикутної піраміди попарно взаємно перпендикулярні і дорівнюють
по а. Знайдіть об’єм піраміди.
555. Знайдіть об’єм правильної чотирикутної піраміди, якщо її діагональний переріз — пра-
вильний трикутник зі стороною а.
556. Знайдіть об’єм правильного тетраедра з ребром а.
557. Сторона основи правильної шестикутної піраміди дорівнює b, а двогранний кут при осно-
ві — 45°. Знайдіть об’єм піраміди.
558. У правильній чотирикутній піраміді апофема дорівнює а, а бічне ребро нахилене до пло-
щини основи під кутом α. Визначте об’єм піраміди.
559. Одна з найвеличніших давніх споруд — піраміда Хеопса — має форму правильної чотири-
кутної піраміди з висотою 146 м і стороною основи 230 м (див. рис. на с. 117). Підрахуйте,
скільки залізничних вагонів потрібно було б задіяти, щоб завезти будівельний матеріал
на будівництво піраміди, якщо в один вагон завантажувати по 60 куб. м породи.
560. Бічні ребра трикутної піраміди попарно взаємно перпендикулярні і дорівнюють а, b i c.
Знайдіть об’єм піраміди.
561*. Плоскі кути при вершині трикутної піраміди прямі, а площі бічних граней дорівнюють S1,
S2, S3. Доведіть, що об’єм цієї піраміди дорівнює 1 2S1 ⋅ S2 ⋅ S3 .
3
562*. Усі бічні ребра трикутної піраміди дорівнюють по а, а плоскі кути при вершині — 60°, 90°
і 90°. Знайдіть об’єм піраміди.
563*. Знайдіть об’єм правильного октаедра з ребром а.
564*. Одне з ребер трикутної піраміди дорівнює b, а кожне з решти — а. Знайдіть об’єм піра-
міди.
565*. У правильній чотирикутній піраміді сторона основи дорівнює а, а двогранний кут при
бічному ребрі — ϕ. Знайдіть об’єм піраміди.
566*. У правильній трикутній піраміді бічне ребро дорівнює l, а двогранний кут при бічному
ребрі — ϕ. Знайдіть об’єм піраміди.
567. Двогранні кути при основі трикутної піраміди дорівнюють по 45°, а сторони основи —
7 см, 8 см і 9 см. Знайдіть об’єм піраміди.
568. В основі піраміди лежить ромб, більша діагональ якого дорівнює d, а гострий кут — α.
Бічні грані нахилені до площини основи під кутом β. Знайдіть об’єм піраміди.
569. Довжина кожного бічного ребра піраміди дорівнює 65 см. Основою піраміди є трапеція
з довжинами сторін 14 см, 30 см, 50 см і 30 см. Знайдіть об’єм піраміди.
570. У трикутній піраміді одна зі сторін основи дорівнює 16 см, протилежне їй бічне ребро —
18 см, а кожне з інших чотирьох ребер — по 17 см. Знайдіть об’єм піраміди.
571. Через середину висоти піраміди проведено січну площину, паралельну основі. В якому
відношенні ця площина ділить об’єм піраміди?
572. Площина, паралельна основі піраміди, ділить піраміду на дві рівновеликі частини.
В якому відношенні ця площина ділить висоту піраміди?
573*. Нехай d1, d2, d3, d4 — відстані від деякої внутрішньої точки тетраедра до площин його
граней, а Н1, Н2, Н3, Н4 — висоти тетраедра, проведені до цих площин. Доведіть, що
d1 d 2 d 3 d 4
+ + + = 1.
H1 H2 H3 H4
574*. Доведіть, що сума відстаней від внутрішньої точки правильного тетраедра до всіх його
граней є сталою для всіх таких точок.
575. Бічне ребро правильної чотирикутної зрізаної піраміди дорівнює 3 дм, а сторони основ —
1 дм і 5 дм. Знайдіть об’єм цієї піраміди.
576. Сторони основ правильної чотирикутної зрізаної піраміди дорівнюють а і b (b < a), а
гострий кут бічної грані — α. Знайдіть об’єм піраміди.
577. Через точку перетину діагоналей правильної чотирикутної зрізаної піраміди проведено
площину, паралельну основі. Сторони основи дорівнюють 6 дм і 3 дм, а висота пірамі-
ди дорівнює 9 дм. Знайдіть об’єми кожної з утворених при цьому частин піраміди.
578. Висота зрізаної трикутної піраміди дорівнює 10 дм, сторони однієї з основ дорівнюють
27 дм, 29 дм і 52 дм, а периметр другої основи дорівнює 72 дм. Знайдіть об’єм цієї
піраміди.
579. У зрізаній трикутній піраміді через сторону меншої основи проведено січну площину,
паралельну протилежному бічному ребру. В якому відношенні поділився об’єм піраміди,
якщо відповідні сторони її основ відносяться, як 1 : 2?
580*. Знайдіть об’єм правильного додекаедра з ребром а.
581*. Знайдіть об’єм правильного ікосаедра з ребром а.
1. Сформулюйте основні властивості об’єму.

2. Доведіть, що об’єм прямокутного паралелепіпеда дорівнює добутку його вимірів.
3. Доведіть, що об’єм призми дорівнює добутку площі основи на висоту.
4. Доведіть, що об’єм піраміди дорівнює третині добутку площі основи на висоту.
5. Сформулюйте і доведіть теорему про відношення об’ємів подібних многогран
ників.
6. Виведіть формулу для обчислення об’єму зрізаної піраміди.
1°. а) У правильній трикутній піраміді апофема утворює з висотою кут α, а радіус кола, впи-
саного в основу, дорівнює r. Визначте площу повної поверхні піраміди.
б) У правильній чотирикутній піраміді апофема утворює з висотою кут ϕ, а радіус кола,
описаного навколо основи, дорівнює R. Визначте площу повної поверхні піраміди.
2°. а) Основою піраміди є квадрат зі стороною а. Дві суміжні бічні грані піраміди перпен-
дикулярні до основи, а дві інші нахилені до неї під кутом α. Знайдіть бічну поверхню
піраміди.
б) Основою піраміди є квадрат. Дві суміжні бічні грані піраміди перпендикулярні до осно-
ви, а дві інші нахилені до неї під кутом β. Висота піраміди дорівнює Н. Знайдіть бічну
поверхню піраміди.
3. а) Основою піраміди є правильний трикутник зі стороною а. Одна бічна грань піраміди
перпендикулярна до площини основи, а дві інші бічні грані нахилені до неї під кутом α.
Визначте площу бічної поверхні піраміди.
б) Основою піраміди є рівнобедрений прямокутний трикутник з катетом b. Бічна грань
піраміди, що містить гіпотенузу цього трикутника, перпендикулярна до площини осно-
ви, а дві інші бічні грані нахилені до неї під кутом β. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.
4*. а) У правильній трикутній піраміді плоский кут при вершині дорівнює α. Знайдіть величину
двогранного кута при основі піраміди.
б) У правильній шестикутній піраміді плоский кут при вершині дорівнює ϕ. Знайдіть ве-
личину двогранного кута при ребрі основи піраміди.
5*. а) В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом α при вершині, протилежній
основі. Усі двогранні кути при основі піраміди рівні між собою. Точка висоти піраміди,
що знаходиться на відстані b від її вершини, рівновіддалена від бічної грані і площини
основи. Відрізок, що сполучає цю точку з серединою основи даного трикутника, утворює
з площиною основи піраміди кут β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
б) В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом β при основі. Усі двогранні
кути при основі піраміди рівні між собою. Відрізок, що сполучає точку висоти піраміди,
рівновіддалену від бічної грані і площини основи, з серединою основи даного трикут-
ника, дорівнює а і утворює з площиною основи піраміди кут α. Визначте площу бічної
6°. а) Площі трьох граней прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 20 см2, 28 см2 і 35 см2.
Знайдіть його об’єм.
б) Периметри трьох граней прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 36 см, 40 см і 48 см.
Знайдіть його об’єм.
7°. а) Діагональ прямокутного паралелепіпеда утворює з площиною основи кут α, а з пло-
щиною бічної грані — кут β. Висота паралелепіпеда дорівнює Н. Визначте його об’єм.
б) Сторони основи прямокутного паралелепіпеда дорівнюють а і b. Діагональ парале-
лепіпеда утворює з бічною гранню, яка містить сторону основи, що дорівнює а, кут α.
Визначте об’єм паралелепіпеда.
8°. а) Основою призми є трикутник зі сторонами 3 см, 5 см і 7 см. Бічне ребро дорівнює 8 см
і утворює з площиною основи кут 60°. Знайдіть об’єм призми.
б) У похилій трикутній призмі сторони основи дорівнюють 4 см, 13 см і 15 см. Бічне
ребро має довжину 10 2 см і нахилене до площини основи під кутом 45°. Знайдіть
9. а) У правильній трикутній піраміді бічне ребро дорівнює b і нахилене до площини основи
під кутом α. Знайдіть об’єм піраміди.
б) У правильній трикутній піраміді апофема дорівнює l і утворює з висотою піраміди кут
ϕ. Знайдіть об’єм піраміди.
10. а) Апофема правильної чотирикутної піраміди дорівнює l, а бічне ребро утворює з висо-
тою піраміди кут α. Знайдіть об’єм піраміди.
б) Бічне ребро правильної чотирикутної піраміди дорівнює b, а двогранний кут при основі
ϕ. Знайдіть об’єм піраміди.
11. а) У прямому паралелепіпеді сторони основи дорівнюють 2 2 . см та 5 см і утворюють
кут 45°. Менша діагональ паралелепіпеда дорівнює 7 см. Визначте його об’єм.
б) У прямому паралелепіпеді сторони основи дорівнюють 8 см та 15 см і утворюють кут
60°. Менша діагональ паралелепіпеда утворює з площиною основи кут 30°. Визначте його
об’єм.
12*. а) В основі прямої призми лежить рівнобедрений трикутник з кутом β при вершині, яка є
протилежною його основі. Діагональ бічної грані призми, що містить бічну сторону цього
трикутника, дорівнює d і утворює з площиною основи призми кут ϕ. Знайдіть об’єм призми.
б) В основі прямої призми лежить рівнобедрений трикутник з кутом γ при основі. Діа-
гональ бічної грані призми, що містить основу цього трикутника, дорівнює d і утворює з
площияною основи призми кут β. Знайдіть об’єм призми.
13*. а) Основою прямої призми є ромб зі стороною а. Кут між площинами двох суміжних бічних
граней призми дорівнює ϕ, більша діагональ призми утворює з площиною основи кут β.
Знайдіть об’єм призми.
б) В основі прямої призми лежить ромб з тупим кутом β і меншою діагоналлю d. Більша
діагональ призми нахилена до площини основи під кутом α. Знайдіть об’єм призми.
14. а) Сторони основ правильної трикутної зрізаної піраміди дорівнюють 4 см і 3 см, а дво-
гранний кут при більшій основі дорівнює 45°. Знайдіть об’єм піраміди.
б) У правильній зрізаній чотирикутній піраміді сторона верхньої основи дорівнює 3 см,
а бічне ребро завдовжки 5 см нахилене до площини більшої основи під кутом 45°. Зна-
йдіть об’єм піраміди.
15*. а) Центри граней куба є вершинами правильного октаедра. Знайдіть відношення об’ємів
куба і октаедра.
б) Центри граней правильного октаедра є вершинами куба. Знайдіть відношення об’ємів
куба і октаедра.
Рафаель. Заручини Марії.
Гармонійне поєднання многогранників з круглими тілами —
один із ключових принципів класичної архітектури.
Розділ IІI Тіла і поверхні обертання
Воістину людський розум — великий майстер із творення

чудес.
Мішель Монтень
Без світоча науки і з нафтою будуть сутінки.
Дмитро Менделєєв
§11. Означення та деякі приклади фігур обертання
Із предметами многогранної форми навіть найдавніша людина зустрічалася часто.

Це були каміння та уламки інших твердих порід, спочатку огранені самою природою,
а потім і власноруч — шляхом доволі простих дій — обтісуванням та шліфуванням. З
дрібніших многогранних форм дуже просто утворюються більші, зокрема стіни і цілі
споруди. Все це сприяло тому, що многогранники стали найпоширенішими фігурами,
форму яких надавали різним рукотворним предметам, а потім серед перших почали
вивчати і в геометрії.
Наступними за поширеністю в світі
матеріалізованих форм та значущістю
у геометрії є фігури обертання. Фізичні
прототипи цих фігур також не рідкість
у природі, особливо серед плодів. Це,
зокрема: яблука, груші, різноманітні
ягоди, гарбузи, буряки тощо. Величез
ний арсенал для фізичної матеріалізації
фігур обертання забезпечило винай
дення гончарного круга (рис. 11.1).
214 Розділ ІІІ. Тіла і поверхні обертання
Відтоді більшу частину посуду почали виготовляти

у вигляді цих фігур: миски, глечики, горщики, вази
тощо (рис. 11.2). Окрім глини, для виготовлення
ємностей у вигляді фігур обертання значно більших
розмірів — бочок, діжок, барил, цебрів (рис. 11.3) —
здавна застосовували деревину, а для їхнього кріплен
ня — круглі обручі. Справжній бум фігур обертання
в побуті розпочався з винайдення токарного верстата
(рис. 11.4). Особливо поширеними стали виточе
ні ручки та всілякі деталі для меблів та інтер’єру
(рис. 11.5). Ще й досі перебувають у вжитку виточе
ний дерев’яний посуд і навіть іграшки (рис. 11.6).
Шляхом виточування з металу виготовляють різноманітні деталі машин та ме

ханізмів: вали, шківи, ролики, кільця, поршні і т. ін. Їхня виняткова особливість,
яка переважно і визначає застосування у техніці, полягає в незмінності зайнятого
простору при обертальному русі. Яскрава ілюстрація цієї особливості — заведена
дзиґа (рис. 11.7).
§11. Означення та деякі приклади фігур обертання 215
Фігури обертання мають високу естетичну привабливість, оскільки мають вісь

симетрії і безліч площин симетрії, що проходять через неї. Цим, перш за все, ви
значається величезне поширення таких фігур в архітектурі. Колони, арки і куполи
зводяться у формі відповідних фігур обертання або їхніх комбінацій. Окрім естетич
ного значення, ці деталі відіграють ще й роль несучих конструкцій. До винайдення
залізобетону наприкінці ХІХ ст. саме їх використовували для перекриття великих
за розміром приміщень (палаців, храмів).
Многогранники ми детально вивчали у розділі ІІ. Зараз розпочинаємо вивчення
фігур обертання.
Якщо уважно проаналізувати спосіб матеріалізації фігур
обертання на гончарному крузі (див. рис. 11.1) або на токар
ному верстаті (див. рис. 11.4), то неважко дійти висновку, що
з точки зору геометрії визначальною особливістю цих фігур є
їхнє самосуміщення при повороті на будь-який кут навколо осі
обертання. Інакше кажучи, це означає, що коли точка А нале
жить фігурі обертання Ф (рис. 11.8), то й усі інші точки М кола
k, що проходить через точку А, центр Q якого лежить на осі
обертання s, а площина α перпендикулярна до цієї осі, належать
даній фігурі. А це, в свою чергу, означає, що фігура обертання
Ф є сукупністю всіх таких кіл. Наочною матеріалізацією кіл k
є обручі на бочці (див. рис. 11.3) або різнокольорові кола на
заведеній дзизі (див. рис. 11.7).
Означення ( ф іг у р и об е р т ання ).
Фігурою обертання, утвореною обертанням фігури F навколо прямої
s — осі обертання, називається геометричне місце всіх кіл, що проходять
через точки фігури F, площини яких перпендикулярні до осі s, а центри
належать цій осі.
Якщо фігурою F, яка обертається, є неперервна
лінія, то утвореною фігурою обертання буде деяка
поверхня (див. рис. 11.8), а якщо F — плоска об
ласть, площина якої не перпендикулярна до осі
обертання, то фігурою обертання буде певне гео
метричне тіло (рис. 11.9).
Для прикладу, якщо фігурою F, яка обертаєть
ся, буде парабола, а віссю s — вісь цієї параболи
(тобто вісь її симетрії), то дістанемо поверхню обер
тання, яка називається параболоїдом (рис. 11.10).
Ця поверхня має унікальну властивість фокусу
вати електромагнітні хвилі, тому у вигляді цих
поверхонь виготовляють антени супутникового телебачення

і радіотелескопів (див. рис. на обкладинці книги), а також
рефлектори для оптичних телескопів (рис. 11.11). Навпаки,
промені від джерела, розміщеного у фокусі такої поверхні,
після відбиття поширюються паралельно осі. На цьому ефекті,
зокрема, ґрунтується дія параболічних рефлекторів у прожек
торах (рис. 11.12).
Інший приклад. Якщо за фігуру F, що обертається, взяти круг,
а за вісь s — пряму, що міститься в його площині, але самого
круга не перетинає, то дістанемо фігуру обертання, яка називаєть
ся тором (рис. 11.13) (латинською мовою слово torus означає «опуклість», «подушка»,

«мускул»). Форму тора мають усім добре відомі бублики та різноманітні обручі, а ще
надувні автомобільні та велосипедні камери. Тороїдна форма електромагнітних котушок
використовується в електротехніці. Це забезпечує локалізацію власного магнітного поля
котушки, оскільки його силові лінії (що перпендикулярні до ліній струму в оболонці) є
колами з центрами на осі тора.
Цікавою є поверхня Ф, яка утворюється обертанням прямої т навколо осі
s, мимобіжної з m (рис. 11.14). Можна довести, що перерізами цієї поверхні
площинами, паралельними осі обертання, є гіперболи, тому вона називається
гіперболоїдом. Таким чином, криволінійна поверхня гіперболоїда виявляється
утвореною за допомогою прямолінійних твірних! Ця унікальна особливість
зумовила використання цих поверхонь в архітектурі, оскільки прямолінійні твірні легко
реалізувати за допомогою металевих та залізобетонних стержнів. Водночас конструкція
надзвичайно міцна і жорстка, бо кожна прямолінійна твірна перетинається з такими са
мими твірними другої серії, «симетричними» прямим першої серії (рис. 11.15).
§11. Означення та деякі приклади фігур обертання 217
Ідею застосування лінійчатого гіперболо

їда в будівельній практиці вперше висунув
російський інженер Володимир Григорович
Шухов (1853–1939). Зокрема, в 1921 р.
у Москві за його проектом було побудовано
радіовежу (пізніше — телевежу) заввишки
близько 150 м (рис. 11.16). Вона складалася
з п’яти окремих секцій гіперболоїдів, по
саджених одна на одну. В теперішній час
у формі фрагментів лінійчатих гіперболоїдів
зводять об’ємні архітектурні споруди загаль
Владимир Шухов ного призначення: вокзали, палаци спорту, ринки тощо. Таку форму,
зокрема, має центральний ринок у м. Рівному (рис. 11.17).
Значно простішими криволінійними
поверхнями обертання з прямолінійними
твірними є циліндричні і конічні поверх
ні. Саме їх ми й будемо детально вивчати
у наступних двох параграфах.
1. Сформулюйте означення фігур обертання та наведіть відомі вам приклади таких

фігур.
2. Наведіть відомі вам приклади матеріальної реалізації фігур обертання.
582°. Яка фігура утвориться при обертанні: а) прямої а; б) відрізка АВ навколо перпендикулярної
до неї осі s? Як залежить відповідь від того, перетинає чи не перетинає вісь s пряму а та
відрізок АВ?
583°. Плоский прямий кут обертається навколо однієї зі своїх сторін. Якою буде фігура обер-
тання?
584°. Коло з радіусом R обертається навколо осі, що перпендикулярна до площини кола і пере-
тинає його. Якою буде фігура обертання?
585. Квадрат обертається навколо осі, що лежить у площині квадрата, паралельна його стороні
і не перетинає його. Зобразіть утворену фігуру обертання.
586. Зобразіть усі різновиди фігур, які можна утворити обертанням круга навколо осі, що лежить
з ним в одній площині.
587. Які фігури можна дістати в перерізі тора площиною, перпендикулярною до осі обертан-
ня?
588. Зобразіть еліпсоїд — фігуру, утворену обертанням еліпса навколо однієї з його осей.
589. Доведіть, що кожна фігура обертання симетрична відносно осі обертання.
590. Доведіть, що кожна фігура обертання симетрична відносно будь-якої площини, що
проходить через вісь обертання.
591. Обґрунтуйте, що будь-які два осьові перерізи фігури обертання рівні між собою.
592*. Доведіть, що будь-який плоский переріз фігури обертання має вісь симетрії.
593*. Опишіть фігури, які утворяться при обертанні:
а) правильного тетраедра навколо його середньої лінії;
б) правильного октаедра навколо прямої, що проходить через центри двох паралельних
граней;
в) куба навколо його діагоналі.
§12. Циліндри
12.1. Основні означення. Перерізи циліндрів

Деталь, яку найпростіше виготовити на токарному верстаті, має циліндричну фор
му. Для цього потрібно тільки задати рух різця паралельно осі обертання, а потім з
двох боків зробити паралельні відрізи. Циліндричні форми набули значного поширення
у побуті і техніці (рис. 12.1). Через це слово «циліндр» стало загальновживаним.
Означення ( ц и л і ндр а т а й ог о е л е м ен ті в ) .
Циліндром називається геометричне тіло, утворе
не обертанням прямокутника (цей прямокутник
називається твірним прямокутником) навколо
осі, що містить одну з його сторін (рис. 12.2). Вісь
обертання називається віссю циліндра, круги,
утворені обертанням прилеглих до осі сторін
твірного прямокутника, називаються основами
циліндра, а поверхня, утворена обертанням
протилежної сторони — бічною поверхнею ци
ліндра; кожен відрізок цієї поверхні (і його
довжина), що рівний і паралельний стороні
твірного прямокутника, суміщеної з віссю
обертання, називається твірною циліндра. Вісь
і твірні — перпендикулярні до основ циліндра. Основи циліндра рівні
між собою, їхній радіус називається радіусом циліндра, а діаметр — діа-
метром циліндра. Основи разом з бічною поверхнею утворюють повну
поверхню циліндра. Відстань між площинами основ (вона дорівнює до
вжині твірної) називається висотою циліндра.
Циліндр можна утворити також обертанням прямокутника навколо осі, що прохо
дить через середини двох його протилежних сторін (рис. 12.3). Взагалі при обертанні
прямокутника навколо будь-якої прямої, що перетинає дві протилежні сторони прямо
кутника і паралельна двом іншим його сторонам, утвориться циліндр (рис. 12.4).
Термін «циліндр» походить від грецького слова «киліндрос», що означає «валик»,
яке, в свою чергу, походить від дієслова «киліндро» («обертаю», «качаю»). Отже,
цей термін дуже влучно передає спосіб утворення даного геометричного тіла. У зна
менитих «Началах» Евклід він уже використовувався.
§12. Циліндри 221
Переріз циліндра площиною, що проходить через його вісь (і тому перпендикулярний

до основ), називається осьовим перерізом (див. рис. 12.3). Осьовий переріз — прямо
кутник, одна зі сторін якого дорівнює висоті циліндра, а інша — його діаметру. Якщо
осьовий переріз — квадрат, то циліндр називається рівностороннім або ще рівнобічним
чи рівнобедреним.
Усі інші перерізи, площини яких також перпендикулярні до площин основ, теж
є прямокутниками (рис. 12.5). Справді, кожна така площина α перетинає бічну по
верхню циліндра по рівних твірних ММ′ і NN′, а основи — по паралельних хордах
МN і М′N′, рівновіддалених від центрів О, О′ рівних кругів основ, отже, рівних
між собою. Зрозуміло також, що ММ′ ⊥ MN. Усе це й свідчить про те, що переріз
MNN′М′ — прямокутник.
Якщо циліндр перетнути якою завгодно площиною α, перпендикулярною до його
осі (рис. 12.6), то у перерізі утвориться круг, рівний кругам основ. Це випливає
з того, що оскільки всі твірні циліндра паралельні між собою, то згаданий переріз
можна розглядати як паралельну (а точніше — ортогональну) проекцію однієї з основ
циліндра на площину α, що паралельна цим основам. А відомо, що така проекція
рівна фігурі, яка проектується.
Якщо, нарешті, січна площина α перетинатиме всі

твірні циліндра під деяким гострим кутом (рис. 12.7), то
перерізом буде фігура, обмежена еліпсом (для спрощення
формулювань таку фігуру теж називають еліпсом). Це
випливає з того, що границю такого перерізу можна роз
глядати як паралельну (але не ортогональну) проекцію
кола однієї з основ циліндра на площину α в напрямку
твірних циліндра, а паралельною проекцією кола за таких
умов проектування є еліпс.
З огляду на цю властивість дуже легко дістати фізичну модель еліпса. Напри

клад, нарізаючи навскіс ковбасу (рис. 12.8), ви щоразу дістаєте шматки, зрізи яких
мають еліптичну форму. Інший приклад: якщо нахилити посудину циліндричної
форми, наприклад, склянку з налитою водою (рис. 12.9), то поверхня рідини набуде
еліптичної форми.
Уявімо тепер собі, що площина перерізу α поступово змінює положення, за
лишаючись паралельною осі циліндра, причому так, що точки М і N перетину з
колом однієї з основ (див. рис. 12.5) зближаються одна з одною. В граничному
положенні (рис. 12.10) точки М і N зіллються, в результаті чого пряма MN
стане дотичною до кола основи, а прямокутний переріз циліндра виродиться в одну-єдину
твірну MM′. Площину α в такому положенні природно назвати дотичною до циліндра, а
твірну MM′ — твірною дотику. Таким чином, маємо таке означення.
О з н а ч е н н я ( до тично ї п л о щини до цилінд ра ) .

Площина, якій належить лише одна твірна циліндра, називається дотичною
площиною до циліндра, а сама ця твірна — твірною дотику.
Те орема 1 2 .1 (про необхідні та достатні умови дотику площини до циліндра).

Для того, щоб площина була дотичною до циліндра, необхідно і достатньо, щоб
вона проходила через твірну циліндра та була перпендикулярною до осьового
перерізу циліндра, проведеного через цю твірну.
Доведення. 1. Нехай площина α дотикається до циліндра по твірній MM′ (рис. 12.11).
Оскільки, крім точок твірної LМ, інших спільних точок площина α з циліндром не має,
то пряма а перетину площини α з площиною основи циліндра має з колом основи єдину
спільну точку М, отже, є дотичною до цього кола. Тому радіус ОМ, проведений у точку
дотику, перпендикулярний до дотичної а. Крім цього, а ⊥ MM′. Отже, пряма а перпенди
кулярна до площини OMM′ осьового перерізу циліндра, що проходить через твірну MM′.
Тому і площина α, яка містить пряму а, теж перпендикулярна до площини OMM′, що й
треба було довести.
2. Навпаки, нехай площина α проходить через твірну MM′ циліндра і перпендикулярна

до осьового перерізу OMM′, проведеного через цю твірну. Припустимо, що площина α не
є дотичною до циліндра. Тоді вона має з поверхнею циліндра принаймні ще одну спільну
точку Р, яка не лежить на твірній MM′. Проведемо через точку Р площину, перпендику
лярну до прямої MM′. Нехай ця площина перетинає пряму MM′ і вісь циліндра відповідно
у точках L і Q. Оскільки перерізом циліндра проведеною площиною, як зазначено вище,
буде круг, то QL = QP . Оскільки ж α ⊥ OMM′, то ∠PLQ = 90°. Виходить, що у прямо
кутному трикутнику PLQ гіпотенуза QP рівна катету QL. З цієї суперечності випливає,
що площина α не має з поверхнею циліндра інших спільних точок, крім точок твірної
MM′. Тому α — дотична площина до циліндра. Теорему доведено повністю.
Зрозуміло, що пряма l, яка лежить у дотичній площині α до циліндра і перетинає твір
ну дотику, має з поверхнею циліндра лише одну спільну точку (рис. 12.12). Така пряма
називається дотичною до циліндра.
Розглядаючи еліпс як границю перерізу циліндра

площиною, можна вивести і його рівняння.
Нехай еліпс γ утворено у перетині бічної
поверхні циліндра площиною α (рис. 12.13).
Проведемо осьовий переріз циліндра площи
ною δ, перпендикулярною до площини α. Таку площину
визначить вісь циліндра і перпендикуляр, опущений з
якої-небудь точки осі на площину α (на рисунку ці еле
ментарні побудови не відображені). Нехай А1А2 — пряма
перетину площин α і δ. Оскільки як площина α, так і
бічна поверхня циліндра симетричні відносно площини
δ, то їхній переріз γ також симетричний відносно цієї
площини, а отже, і відносно прямої А1А2.
У січній площині α введемо прямокутну декартову
систему координат Оху, вісь Ох якої направимо по прямій
А1А2, а початок координат сумістимо із серединою відрізка
А1А2. Нехай М(х; у) — довільна точка еліпса γ. Проведемо
через цю точку перпендикулярно до осі циліндра круговий переріз із граничним колом
k. Площина цього перерізу також симетрична відносно площини δ. Тому точка М′, яка є
симетричною точці М відносно площини δ, належатиме як еліпсу γ, так і колу k, тобто
буде другою спільною точкою цих ліній. Отже, точки М і М′ будуть симетричними як від
носно прямої А1А2 = α ∩ δ, так і відносно діаметра D1D2 кола k, що лежить у площині δ.
Таким чином, прямі А1А2, D1D2 та ММ′ перетинаються в одній точці, нехай N, причому
MN ⊥ A1A2 і MN ⊥ D1D2.
З ∆D1MD2 (∠М = 90°): MN2 = ND1 · ND2. Нехай ϕ — величина кута нахилу площини α
до площин основ циліндра. Тоді ∠A1ND1 = ∠A2ND2 = ϕ, і з ∆A1D1N (∠D1 = 90°) та ∆A2D2N
(∠D2 = 90°): ND1 = A1N · cos ϕ; ND2 = A2N · cos ϕ. Отже, MN2 = A1N · A2N · cos2ϕ.
Зважимо, нарешті, на те, що MN2 = y2; ON = |x|, A1N = a + x, A2N = a – x, де
а = ОА1 = ОА2. Тоді матимемо: у2 = (а2 – х2) cos2ϕ. Звідси після елементарних перетворень
дістаємо шукане рівняння:
2
x2 y
2
+ 2 = 1,
a b
де через b2 позначено величину а2cos2ϕ (неважко здогадатися, що b дорівнює радіусу
циліндра).
З а дача 1 . Паралельно осі циліндра, площа основи якого дорівнює S, проведено

площину. Діагональ утвореного перерізу нахилена до площини основи під кутом α.
Визначити площу перерізу, якщо відрізок, який сполучає центр основи циліндра
з точкою кола іншої основи, нахилений до площини основи під кутом β.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай перерізом циліндра площиною, па
ралельною його осі ОО1 (рис. 12.14), є прямокутник АВВ1А1.
Оскільки твірна ВВ1 перпендикулярна до площини АОВ основи
циліндра, то проекцією діагоналі АВ1 перерізу на цю площину
є хорда АВ. Тому ∠В1АВ = α. За відрізок, який сполучає центр
основи циліндра з точкою кола іншої основи, візьмемо відрізок
О1В. Оскільки проекцією цього відрізка на площину АОВ є
радіус ОВ, то ∠O1BO = β.
Нехай R — радіус циліндра. Тоді, за умовою задачі, πR2 = S,
звідси R = S .
π
З ∆O1OB (∠O = 90°): ОО1 = OB · tg β = R tg β = S tg β.
π
BB1 = OO1. Тому з ∆В1ВА (∠В = 90°): AB = BB1 · ctg α = S tg β ⋅ ctg α. Отже,
π
S
шукана площа перерізу АВВ1А1 дорівнює ВВ1 · АВ = tg β ⋅ ctg α.  2
π
За д ача 2 . Площа осьового перерізу циліндра становить
8 дм2, а площа його основи — 12 дм2. Визначити площу
перерізу, паралельного осі циліндра, що віддалений від неї
на відстань 1 дм.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай ОО1 — вісь циліндра, АВВ1А1 —
його осьовий переріз (рис. 12.15). Вважатимемо, що інший
переріз АСС1А1, який паралельний осі, проведено через
твірну АА1. Нехай OK — перпендикуляр до AC, тоді
OK ⊥ ACС1, і, відповідно до умови, ОК = 1 дм.
Позначимо через R радіус циліндра, а через Н — його
висоту. Тоді AO = R, AB = 2R, AA1 = H і, за умовою за
дачі: πR2 = 12, a 2R · H = 8. Звідси R = 2 3 дм, а H = 2 π дм.
π 3
З ∆AKO (∠К = 90°): AK = AO2 - OK 2 = R 2 - 1 = 12 - 1 (дм). Отже, шукана

π
площа SACC1A1 = AC ⋅ AA1 == 2 AK ⋅ H = 2 12 - 1 ⋅ 2 π = 4 12 - π ≈ 6,87 (дм2).
π 3 3
Відповідь. 6,87 дм2. 
З а д ач а 3. Висота циліндра дорівнює 6 см, а радіус циліндра — 5 см. Кінці
відрізка завдовжки 10 см лежать на колах основ. Знайти відстань між цим від
різком і віссю циліндра.
Р о з в ’ язання. Нехай О, О1 — центри основ
циліндра, АВ — заданий відрізок, АА1 та ВВ1 — твірні ци
ліндра, проведені через точки А і В, А1L — діаметр циліндра
(рис. 12.16). За умовою задачі, АА1 = 6 см, АВ = 10 см,
А1L = 2 · 5 = 10 см.
З ∆AА1B (∠А1 = 90°): A1B = AB2 - AA21 = 8 (см). Оскіль
ки А1В < АВ = 10 см, а А1L = 10 см, то точки В і L не збіга
ються. Тоді з ∆А1BL (∠B = 90° — як вписаний кут, що
спирається на діаметр А1L): BL = A1L2 - A1B2 = 6 (см).
Пряма ОО1 паралельна площині АА1В, а отже, прямі АВ
і ОО1 не перетинаються. А оскільки ці прямі і не паралельні,
то вони — мимобіжні. Побудуємо їхній спільний перпен
дикуляр. Для цього спроектуємо пряму ОО1 на паралельну
їй площину АА1В. Проведемо О1М ⊥ AВ1 та ОN ⊥ А1B. Тоді пряма MN — шукана про
екція (О1M || ON || LB). Позначимо: Р = MN ∩ AB; Q — прообраз точки Р у вказаному
проектуванні (тобто QP || О1M, Q ∈ OО1). Тоді QP — спільний перпендикуляр прямих
ОО1 та АВ.
Оскільки M, N — середини хорд АВ1 та А1В відповідно, то Р — середина діагоналі
АВ прямокутника АВ1ВА1. Тобто основа Р спільного перпендикуляра QP прямих ОО1 та
АВ належить відрізку АВ. А це означає, що QP — найкоротший з відрізків, кінці яких
належать прямій ОО1 та відрізку АВ. Отже, його довжина є шуканою відстанню між
1 1
відрізком АВ та віссю циліндра. QP = ON = BL = ⋅ 6 = 3 (см).
2 2
Відповідь. 3 см 
Задач а 4 . Усі сторони рівнобедреної трапеції дотикаються до бічної поверхні циліндра.

Основи трапеції дорівнюють 2а і 2b. Вісь циліндра перпендикулярна до основ трапеції
і нахилена до її площини під кутом ϕ. Визначити висоту трапеції.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай ABCD — задана трапеція; АВ = 2а, CD = 2b — її основи, s —
вісь циліндра (рис. 12.17). Оскільки, за умовою, вісь циліндра перпендикулярна до основ
трапеції, а, за означенням циліндра, вона перпендикулярна до основ циліндра, то основи
заданої трапеції паралельні площинам основ циліндра (або лежать у цих площинах). За
цих умов ортогональною проекцією рівнобедреної трапеції ABCD на площину основи
циліндра буде деяка рівнобедрена трапеція А1В1С1D1,

описана навколо цієї основи, причому А1В1 = 2а, а
С1D1 = 2b.
Позначимо через L1 і М1 середини основ трапеції
А1В1С1D1, а через L та M — їхні прообрази у про
ектуванні на основах трапеції ABCD. Оскільки пря
ма L1М1 проходить через центр основи циліндра, то
α = L1М1M — площина осьового перерізу. Ця площина
перпендикулярна до прямої DC (бо α ⊥ D1С1), а тому й
до площини ADC. Отже, LM — проекція паралельних
прямих s та LL1 на площину АDС. Тому ∠L1LM = ϕ.
Оскільки DC ⊥ α, то DC ⊥ LM. Отже, LM — шукана
висота трапеції ABCD.
Проведемо у площині α MN || М1L1, а в площи
ні А1В1С1 — А1K || L1М1. Тоді матимемо: MN ⊥ LL1
і MN = М1L1 = А1K. Суми довжин протилежних сторін
описаного чотирикутника рівні між собою. Звідси
1
A1D1 = B1C1 = (A1B1 + D1C1) = a + b.
2
1
D1K = (D1C1 - A1C1) = b - a.
2
З ∆А1KD1 (∠К = 90°): A 1K = A1D21 - D1K 2 = (a + b)2 - (b - a)2 = 2 ab. Тоді з ∆LNM
MN A1K 2 ab
(∠N = 90°): LM = = = .
sin ϕ sin ϕ sin ϕ
2 ab
sin ϕ
З а д ач а 5. Знайти радіус рівнобічного циліндра, вписаного в куб з ребром а

так, що його вісь містить діагональ куба, а кожна
з основ дотикається до трьох граней куба, що
мають спільну вершину.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай вісь ОО1 вписаного
цилінд ра містить діагональ АС 1 куба ABCDA 1B 1C 1D 1
(рис. 12.18). Позначимо шуканий радіус через R, а точ
ки дотику основ циліндра з гранями ABCD та A1B1C1D1
куба — відповідно через К та N. Тоді матимемо, що
OK ⊥ AC1, O1N ⊥ AC1, OK = O1N = R. Оскільки циліндр —
рівнобічний, то ОО1 = 2R.
З ∆ A O K ( ∠ O = 9 0 ° ) : AO = OK ⋅ ctg ∠OAK =
AC
=R⋅ = R 2. Аналогічно знайдемо: C1O1 = R 2. Діа
CC1
гональ куба виражається через його ребро а так: AC1 = a 3. Таким чином, АО + ОО1 +
+ О 1С 1 = a 3. Звідси дістаємо рівняння: 2R 2 + 2R = a 3, з якого знаходимо:
a 3 a
R= ⋅ = ( 6 - 3). 
2 2 +1 2
594°. Зафіксовано деякий плоский прямокутник. Охарактеризуйте всі прямі, обертанням на-
вколо яких даного прямокутника утворюються циліндри.
595°. Доведіть, що при обертанні куба навколо будь-якої прямої, яка перетинає його основи
і перпендикулярна до них, утворюється циліндр.
596°. Укажіть які-небудь інші фігури, крім прямокутника і куба, обертанням яких також можна
дістати циліндр.
597°. Опишіть усі площини, які розрізають даний циліндр на дві рівні фігури.
598°. Осьові перерізи двох циліндрів рівні між собою. Чи рівні висоти цих циліндрів?
599°. Якою фігурою є ортогональна проекція циліндра на площину: а) паралельну осі циліндра;
б) перпендикулярну до осі циліндра?
600°. Порівняйте площу осьового перерізу рівностороннього циліндра з площею: а) квадрата,
описаного навколо його основи; б) квадрата, вписаного в основу.
601°. Доведіть, що осьові перерізи циліндра — рівні між собою прямокутники.
602°. Доведіть, що перерізом циліндра площиною, яка паралельна його осі, є прямокутник або
відрізок.
603°. Доведіть, що всі перерізи циліндра площинами, які перпендикулярні до його осі, рівні
основам циліндра.
604°. Доведіть, що будь-який відрізок з кінцями на бічній поверхні циліндра, який перетинає
його вісь, ділиться навпіл точкою перетину.
605°. В якому циліндрі переріз площиною, паралельною його осі, може бути квадратом?
606°. Доведіть, що перерізом циліндра площиною, яка проходить через твірну циліндра, але
не дотикається до нього, є прямокутник.
607°. Доведіть, що існують площини, які містять лише по одній твірній даного циліндра (до-
тичні площини).
608°. Доведіть, що площина, дотична до циліндра, віддалена від осі циліндра на довжину
його радіуса.
609°. Доведіть, що пряма, по якій дотична площина до циліндра перетинає площину його
основи, є дотичною до цієї основи.
610. Через задану точку проведіть дотичну площину до заданого циліндра.
611. Яке розміщення повинна мати пряма відносно циліндра, щоб через неї можна було
провести площину, дотичну до нього?
612. На поверхні циліндра знайдіть геометричне місце точок, які рівновіддалені від: а) двох
заданих площин, що проходять через вісь циліндра; б) двох заданих його твірних.
613. Знайдіть геометричне місце центрів перерізів циліндра площинами, які проходять через
задану його твірну.
614°. Радіус циліндра дорівнює 2 см, а висота — 3 см. Визначте діагональ осьового перерізу.
615°. Діагональ осьового перерізу циліндра дорівнює d і нахилена до площини основи під
кутом α. Визначте висоту і радіус циліндра.
616°. Осьовий переріз циліндра — квадрат з площею S. Знайдіть площу основи.
617°. Висота циліндра дорівнює 6 см, а радіус — 5 см. Визначте площу перерізу, проведеного
паралельно осі циліндра на відстані 4 см від неї.
618°. Висота циліндра дорівнює 10 см. Знайдіть площу перерізу, проведеного паралельно осі
циліндра на відстані 2 3 см від неї, якщо січна площина відтинає від кола основи дугу
120°.
619. У циліндрі з радіусом R паралельно його осі проведено переріз, діагональ якого нахилена
до площини основи під кутом ϕ. Цей переріз перетинає основу по хорді, яка стягує дугу
α. Визначте площу перерізу.
620. У циліндрі з радіусом R паралельно осі проведено січну площину. Вона перетинає нижню
основу по хорді, яку з центра цієї основи видно під кутом α. Відрізок, який сполучає центр
верхньої основи циліндра з точкою кола нижньої основи, нахилений до площини основи
під кутом β. Визначте площу перерізу.
621. Паралельно осі циліндра проведено площину, яка перетинає його основи по хордах, що
стягують дуги величини α. Визначте площу перерізу, якщо відрізок, що сполучає центр
верхньої основи із серединою утвореної хорди нижньої основи, дорівнює m і нахилений
до площини основи під кутом β.
622. Паралельно осі циліндра проведено площину. Вона перетинає основу по хорді, яка стягує
дугу α. Діагональ перерізу нахилена до площини основи під кутом β, а площа перерізу
дорівнює S. Визначте площу основи циліндра.
623. Паралельно осі циліндра проведено площину. Вона перетинає нижню основу по хорді, яку
з центра цієї основи видно під кутом α. Визначте радіус циліндра, якщо площа перерізу
дорівнює Q, а кут між його діагоналлю і твірною циліндра — β.
624. Через твірну циліндра проведено осьовий переріз і ще три перерізи, площини яких на-
хилені до площини осьового перерізу під кутами 30°, 45° і 60°. Як відносяться між собою
площі всіх чотирьох проведених перерізів?
625. Рівносторонній циліндр з радіусом 1 перетинається площиною, паралельною його осі і від-
даленою від неї на відстань х. Як виражається через х площа S утвореного перерізу?
626. Радіус циліндра дорівнює R, висота — Н, а площа перерізу, паралельного осі цилінд
ра, — S. Визначте відстань між площиною перерізу і віссю циліндра.
627. Висота циліндра дорівнює Н, а площа осьового перерізу — S. Визначте площу перерізу
циліндра площиною, паралельною його осі, якщо відстань між віссю циліндра і цією пло-
щиною дорівнює d.
628. У рівносторонньому циліндрі точку кола верхньої основи сполучено відрізком з точкою
кола нижньої основи. Кут між радіусами основ, проведеними у ці точки, дорівнює 60°.
Визначте кут між проведеним відрізком і віссю циліндра.
629. Усі вершини квадрата зі стороною а лежать на бічній поверхні циліндра, вісь якого
перпендикулярна до сторони квадрата і нахилена до його площини під кутом α ≠ 0°.
Визначте радіус циліндра.
630. Через твірну циліндра проведено дві взаємно перпендикулярні площини. Площі
утворених перерізів циліндра дорівнюють S1 та S2. Знайдіть площу осьового перерізу
циліндра.
631*. У рівносторонньому циліндрі проведено відрізок завдовжки а, що сполучає точку кола

верхньої основи з деякою точкою кола нижньої основи. Цей відрізок віддалений від осі
циліндра на відстань h. Визначте кут між відрізком і площиною основи циліндра.
632*. Висота циліндра дорівнює 2 м, а радіус — 7 м. Вершини квадрата лежать на колах обох
основ циліндра. Знайдіть площу цього квадрата.
633*. Через верхній кінець твірної циліндра під кутом 45° до неї проведено дотичну пряму до
циліндра. Радіус циліндра дорівнює 1 м, а висота — 4 м. Визначте відстань від центра
нижньої основи циліндра до проведеної дотичної.
634*. Висота та основа рівнобедреного трикутника відповідно дорівнюють 8 см і 6 см. Усі
сторони трикутника дотикаються до бічної поверхні циліндра. Твірні циліндра нахилені
до площини трикутника під кутом 30°. Визначте радіус циліндра.
635*. Дві вершини одиничного куба збігаються з центрами основ циліндра, а решта його
вершин лежать на бічній поверхні циліндра. Визначте радіус і висоту циліндра.
636*. Рівносторонній циліндр вписано у правильний тетраедр з ребром а так, що одна з основ
циліндра належить грані тетраедра, а інша дотикається до трьох решти його граней.
Визначте радіус циліндра.
637*. Довжина ребра правильного тетраедра дорівнює а. Знайдіть площу осьового перерізу
циліндра, діаметрами основ якого є два мимобіжних ребра тетраедра.
638*. Вісь циліндра містить діагональ A1С одиничного куба ABCDA1B1C1D1. Кожна з основ
циліндра дотикається до трьох граней куба, що перетинаються в одній з його вершин.
Визначте висоту і радіус циліндра, якщо:
а) кола основ циліндра перетинають прямі, які проходять через середини паралельних
ребер куба, що виходять з різних кінців діагоналі A1С;
б) основи циліндра дотикаються до граней куба у їхніх центрах;
в) кола основ циліндра перетинають інші діагоналі куба.
639*. Довжина ребра правильного октаедра дорівнює а. Дві його вершини є центрами основ
циліндра, решта — лежать на бічній поверхні. Визначте висоту і радіус циліндра.
2
y2
640*. Доведіть, що площа S плоскої фігури, обмеженої еліпсом з рівнянням x2 + 2 = 1, ви-
a b
значається за такою формулою: S = πab.
12.2. Вимірювання циліндрів

Для вимірювання циліндрів їх наближають вписаними та описаними правильними
призмами.
Означення ( при з м , вп и с а ни х у ц и л і н д р т а о пи с а н и х н а в к о л о ц и -
ліндра).
Призма називається вписаною у циліндр (а циліндр відповідно — описаним
навколо призми), якщо основи призми є вписаними в основи циліндра
(рис. 12.19). Призма називається описаною навколо циліндра (а циліндр
відповідно — вписаним у призму), якщо основи призми є описаними на
вколо основ циліндра (рис. 12.20).
Бічна поверхня циліндра не належить до фігур, для яких у планіметрії було вве
дено поняття площі. Тому для того, щоб вести мову про цю характеристику бічної
поверхні циліндра, необхідно ввести для неї окреме означення. Так слід діяти і при
вивченні інших неплоских поверхонь.
Для означення площі бічної поверхні циліндра уявлятимемо, що в нього впису
ються і навколо нього описуються правильні п-кутні призми (рис. 12.21), причому
число п може бути як завгодно велике. Якщо при цьому різниця площ Sn і sn бічних
поверхонь описаної та вписаної призм зі зростанням п ставатиме як завгодно малою,
тобто якщо послідовності значень Sn та sn матимуть спільну границю, то цю границю
природно вважати площею бічної поверхні циліндра.
Як відомо, Sn = Pn · H, а sn = pn · H, де Н — висота призм і циліндра, Рп та рп —
периметри основ відповідно описаної та вписаної призм. При зростанні п периметри
Рп і рп прямують до довжини 2πR кола основи, де R — радіус циліндра. Отже, зна
чення Sп та sп прямують до спільної границі 2πRН, якою і визначається площа бічної
поверхні циліндра. Отже, доведена така теорема.
Тео р ема 1 2 . 2
(про площу бічної поверхні циліндра).
Площа бічної поверхні циліндра з радіусом R і висотою Н визначається за
формулою:
Sб = 2πRH,
тобто дорівнює добутку довжини кола основи на висоту.
На с лідо к.
Площа повної поверхні циліндра визначається за формулою:
Sп = 2πR(H + R).
Доведення. Повна поверхня циліндра складається з бічної поверхні і двох кругів

основ. Тому Sn = 2πRH + 2πR2 = 2πR(H + R).
Застосовуючи аналогічні міркування до об’ємів, можна довести теорему.
Теор ема 1 2 .3 (про об’єм циліндра).

Об’єм циліндра з радіусом R і висотою Н визначається за формулою:
V = πR2H,
тобто дорівнює добутку площі основи на висоту.
Виведені формули для площі бічної поверхні і об’єму циліндра можна застосувати
для виведення аналогічних формул для тора.
Нехай круг, обертанням якого утворюється тор, має радіус R, а його центр
Q віддалений від осі обертання s на відстань d (рис. 12.22). У перетині тора
з кожною півплощиною, яка має за граничну пряму вісь s,

утворюється круг з радіусом R. Уявімо собі, що всі ці рівні
круги складуться у циліндр. Спрощено це можна уявити як
«вирівнювання» тора після його розрізу по одному з попере
чних кругів. Тоді висота циліндра дорівнюватиме довжині 2πd
кола, яке при обертанні описує центр Q круга, що обертається.
Тому природно вважати, що об’єм πR2 · 2πd цього циліндра
дорівнює об’єму тора, а площа бічної поверхні 2πR · 2πd ци
ліндра — площі поверхні тора. Звідси для об’єму тора дістаємо
формулу: V = 2π2R2d, а для площі його поверхні — формулу:
S = 4π2Rd.
Розглянутий спосіб обґрунтування цих формул належить
видатному німецькому астроному та математику Йоганну
Кеплеру (1571–1630). Йоганн Кеплер
З а дача 1 . У циліндр вписано правильну п-кутну призму. Визначити відношення

об’єму призми до об’єму циліндра. Знайти значення з точністю до сотих для п =
3, 4, 6, 8, 12.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай ОО1 — вісь циліндра, АВ —
одне з ребер основи вписаної призми (рис. 12.23).
Оскільки циліндр і вписана в нього призма мають одна
кові висоти, то відношення об’ємів цих фігур дорівнює
відношенню площ їхніх основ.
Нехай радіус циліндра дорівнює R. Тоді в ∆AOB:
OA = OB = R, а ∠АОВ = 2π . Отже, S∆AOB = 1 R 2 sin 2π .
n 2 n
Тому для площі Sn основи призми маємо значення:
Sn = n R 2 sin 2π . Площа основи циліндра дорівнює πR2.
2 n
Отже, шукане відношення об’ємів буде таким:
Vп : Vц = n sin 2π .
2π n
При п = 3 Vп : Vц = 3 3 : 4π ≈ 0,41;
при п = 4 Vп : Vц = 2 : π ≈ 0,64;
при п = 6 Vп : Vц = 3 3 : 2π ≈ 0,83;
при п = 8 Vп : Vц = 2 2 : π ≈ 0,90;
при п = 12 Vп : Vц = 3 : π ≈ 0,95. 
З а дача 2 . У нижній основі циліндра проведено хорду завдовжки а. Ця хорда стя

гує дугу α. Відрізок, який сполучає центр верхньої основи із серединою проведеної
хорди, нахилений до площини основи під кутом β. Визначити площу бічної поверхні
циліндра.
Розв’язання. Нехай маємо циліндр з віссю ОО1 (рис. 12.24),
АВ — хорда в нижній основі завдовжки а, С — середина АВ.
За умовою задачі, ∠АОВ = α. Оскільки відрізок ОС є проекцією
похилої О1С на площину нижньої основи циліндра, то відповідно
до умови, ∠О1СО = β.
У рівнобедреному трикутнику ОАВ медіана ОС є висотою і
бісектрисою. Тому ∠AOC = α , а ∠ОСА = 90°. Тоді з ∆ОCA:
2
ОС = АС · ctg∠AOC = ⋅ ctg α ; OA =
a AC = a .
2 2 sin ∠AOC 2 sin α
2
a α
А з ∆О1ОС (∠О = 90°): ОО1 = ОС · tg∠О1CО = ⋅ ctg ⋅ tg β.
2 2
Площа бічної поверхні циліндра визначається за формулою: Sб = 2πRH. У даному

разі R = OA = a ; Н = ОО = a ⋅ ctg α ⋅ tg β.
2 sin α 2 2
1
2
πa2 ctg α ⋅ tg β
Отже, Sб = 2π ⋅ a a α
⋅ ⋅ ctg ⋅ tg β = 2 .
2 sin α 2 2 2 sin α
2 2
α
πa ctg ⋅ tg β
2
Відповідь. 2 . 
2 sin α
2
З а д ач а 3. В основі прямої призми лежить ромб з тупим кутом β. Пере
різ, проведений через більшу діагональ нижньої основи і протилежну
вершину верхньої основи, нахилений до основи призми під кутом α.
Площа перерізу дорівнює S. Визначити площу бічної поверхні циліндра,
вписаного в дану призму.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай в основі прямої призми
ABCDA1B1C1D1 лежить ромб ABCD з тупим кутом АВС,
що має величину β (рис. 12.25). Тоді АС — більша діа
гональ основи, а переріз AD1C, відповідно до умови,
має площу S.
Нехай ОО1 — вісь вписаного циліндра. Його осно
ви вписані в основи призми, а висота дорівнює висоті
призми. Оскільки DO ⊥ AС (діагоналі ромба взаємно
перпендикулярні), то, за теоремою про три перпендику
ляри, D1O ⊥ AС. Отже, ∠D1OD — кут між площиною
перерізу та площиною основи призми: ∠D1OD = α.
Позначимо через R радіус вписаного циліндра. Не
хай М — точка дотику з основою циліндра сторони
AD ромба. Тоді OM ⊥ AD.
β MO R
З ∆OMD (∠М = 90°, ∠D = ): DO = = .
2 sin ∠D sin β
2
R
З ∆AOD (∠O = 90°): AO = DO · tg∠D = = .
β
cos
2
DO R
З ∆ODD1 (∠D = 90°): D1O = = .
cos ∠D1OD cos α ⋅ sin β
2
R R 2R 2
Площа S трикутника AD1C дорівнює добутку АО · D1O: S = ⋅ =
β β cos α ⋅ sin β
cos cos α ⋅ sin
2 2
R 2R 2 S cos α ⋅ sin β
⋅ = . Звідси R = . Тоді висота циліндра H = DD1 = DO · tg∠DOD1 =
β β cos α ⋅ sin β 2
cos α ⋅ sin
2 2
S cos α ⋅ sin β tg α а площа його бічної поверхні S = 2πRH = πS cos α ⋅ sin β ⋅ tg α = 2πS sin α ⋅ c
= ⋅ , б β
2 β sin
sin 2
2
os α ⋅ sin β ⋅ tg α β
= 2πS sin α ⋅ cos .
β 2
sin
2
πS cos α ⋅ sin β ⋅ tg α β
= Відповідь.= 2πS sin α ⋅ cos . 
β 2
sin
2
З а д ач а 4. У правильну чотирикутну піраміду, бічні грані якої нахилені до
площини основи під кутом ϕ, а довжина ребра основи дорівнює 2а, вписано
рівнобедрений циліндр — так, що одна з основ циліндра лежить у площині осно
ви піраміди, а коло іншої основи має по одній спільній точці з кожною бічною
гранню піраміди. Визначити об’єм і площу бічної поверхні циліндра.
Розв’язання. Нехай рівнобедрений циліндр з ві
ссю ОО1 вписано у правильну чотирикутну піраміду
PABCD способом, указаним в умові задачі (рис. 12.26).
Це означає, що його верхня основа вписана у квадрат
A1B1C1D1, який є перерізом піраміди площиною цієї
основи. Нехай РМ — апофема піраміди, проведена
до сторони ВС основи, М1 — точка її перетину з від
різом В1С1. Тоді ∠РМ1О1 = ∠РМО = ϕ, а O1M1 = R,
де R — радіус вписаного циліндра.
З ∆PO1M1: PO1 = R tgϕ, а у ∆M1NM (де M1N ⊥ ABC):
M1N = 2R; NM = OM – ON = a – R.
PO1 MN
∆PO1M1 " ∆M1NM, звідси = 1 . Або:
O1M1 NM
R tg ϕ 2R a tg ϕ
= . Звідси R = . Отже, для пло
R a-R 2 + tg ϕ
щі бічної поверхні Sб та об’єму V циліндра маємо:
4πa2 tg 2 ϕ 2πa3 tg 3 ϕ
Sб = 2πR ⋅ 2R = ; V = πR 2 ⋅ 2R = .
(2 + tg ϕ) 2
(2 + tg ϕ)3
2πa3 tg 3 ϕ 4πa2 tg 2 ϕ
V =Відповідь.
πR 2 ⋅ 2R = 2πR ⋅ 2R3 .= ; ;. 
(2 + tg ϕ) (2 + tg ϕ)2
641°. Сторони прямокутника мають довжини а і b. Визначте площу бічної поверхні та об’єм
циліндра, утвореного від обертання цього прямокутника: а) навколо сторони завдовжки а;
б) навколо прямої, що ділить навпіл сторони завдовжки b.
642°. Доведіть, що площі бічних поверхонь циліндрів, які можна утворити обертанням прямо-
кутника навколо кожної з його сторін, рівні між собою. А чи рівні їхні об’єми?
643°. Діаметр циліндра дорівнює 1, а висота — довжині кола основи. Визначте площу бічної
поверхні та об’єм циліндра.
644°. Діаметр рівностороннього циліндра дорівнює d. Визначте площу його бічної поверхні та
об’єм.
645°. Радіус циліндра R, а площа бічної поверхні дорівнює сумі площ основ. Визначте висоту
циліндра.
646°. Площа осьового перерізу циліндра дорівнює S. Визначте площу його бічної поверхні. Чи
можна за цими даними визначити площу повної поверхні циліндра?
647°. Чи може площа повної поверхні циліндра вдвічі перевищувати площу його основи? А —
втричі?
648°. У скільки разів збільшиться площа повної поверхні та об’єм циліндра, якщо його висоту
та радіус збільшити удвічі?
649°. У скільки разів треба збільшити висоту циліндра, не змінюючи основи, щоб збільшити
удвічі: а) площу бічної поверхні; б) об’єм?
650°. У скільки разів треба збільшити радіус циліндра, не змінюючи його висоти, щоб збільшити
утричі: а) площу бічної поверхні; б) об’єм?
651°. Площа бічної поверхні (у кв. од.) та об’єм циліндра (у куб. од.) виражаються одним і тим
самим числом. Чому дорівнює радіус циліндра?
652°. Нехай відома площа бічної поверхні циліндра. Чи можна за цією характеристикою знайти
площу повної поверхні циліндра? А — об’єм? А якщо буде задано об’єм, то чи можна
знайти площу повної поверхні?
653. Із двох рівних циліндрів із висотою Н і радіусом R виготовили кон-
струкцію, зображену на рис. 12.27. Чому дорівнює її об’єм?
654. Радіус циліндра зростає пропорційно часу, а твірна не змінюється.
Доведіть, що при цьому: а) швидкість зростання площі бічної поверх-
ні стала; б) швидкість зростання об’єму пропорційна площі бічної
поверхні; в) швидкість зростання площі повної поверхні лінійно за-
лежить від радіуса.
655°. Два циліндри мають рівні об’єми. Доведіть, що площі їхніх бічних
поверхонь обернено пропорційні до радіусів основ?
656°. У мензурці (циліндричній посудині з поділками на кубічні сантиметри)
відстань між двома суміжними поділками становить 1,8 см. Визначте внутрішній діаметр
мензурки.
657. Скільки квадратних метрів паперу в рулоні, висота якого дорівнює 120 см, а зовнішній
і внутрішній радіуси — відповідно 1 м і 10 см? Товщина паперу становить 0,1 мм.
658. З якою швидкістю рухається нафта по трубопроводу, діаметр якого дорівнює 45 см, якщо
протягом години через поперечний переріз труби протікає 800 м3 нафти?
659. Моток алюмінієвого дроту важить 10 кг. Діаметр дроту дорівнює 4 мм. Визначте довжину
дроту, знаючи, що питома вага алюмінію становить 2,6 г/см3.
660. Скільки потрібно фарби, щоб пофарбувати бак циліндричної форми з діаметром основи
1,5 м та висотою 3 м, якщо на 1 м2 витрачається 200 г фарби?
661. Скільки кубометрів каменю піде на напівциліндричне склепіння льоху, якщо довжина
склепіння має становити 6 м, діаметр — 5,8 м, а шар викладеного каменю повинен мати
товщину 30 см?
662. У циліндричну посудину, внутрішній діаметр якої дорівнює 10 см, опущено деталь. При
цьому рівень рідини в посудині піднявся на 15 см. Чому дорівнює об’єм деталі?
663. Площа основи циліндра дорівнює S, а площа його осьового перерізу — Q. Визначте об’єм
циліндра.
664. Площа бічної поверхні циліндра дорівнює S, а довжина кола основи — C. Визначте об’єм
циліндра.
665. Площа бічної поверхні циліндра становить 2 від площі його повної поверхні. Визначте
3
кут між діагоналями осьового перерізу циліндра.
666. Діагоналі осьового перерізу циліндра перетинаються під кутом ϕ. Периметр перерізу до-
рівнює Р. Визначте об’єм циліндра.
667. Площа бічної поверхні циліндра дорівнює половині площі його повної поверхні. Діагональ
його осьового перерізу дорівнює 5 см. Визначте площу повної поверхні циліндра.
668. У циліндрі відрізок, який сполучає центр верхньої основи з точкою кола нижньої основи,
нахилений до основи під кутом ϕ. Визначте об’єм циліндра, якщо відстань від центра
нижньої основи до середини цього відрізка дорівнює а.
669. У нижній основі циліндра проведено хорду. Хорда знаходиться на відстані d від центра
нижньої основи, з якого її видно під кутом ϕ. Відрізок, що сполучає центр верхньої осно-
ви з точкою кола нижньої основи, нахилений до площини основи під кутом α. Визначте
площу бічної поверхні циліндра.
670. У нижній основі циліндра проведено хорду, яка знаходиться на відстані а від центра
верхньої основи. Із центра нижньої основи цю хорду видно під кутом 2α. Відрізок, який
сполучає центр верхньої основи з точкою кола нижньої основи, нахилений до площини
основи під кутом β. Визначте площу бічної поверхні циліндра.
671. Циліндр перетнули площиною, паралельною осі, так, що в перерізі утворився квадрат з
діагоналлю a 2. Переріз відтинає від кола основи дугу 60°. Визначте площу повної по-
верхні циліндра.
672. Паралельно осі циліндра проведено площину, яка відтинає від кола основи дугу 2β. Діа-
гональ утвореного перерізу нахилена до площини основи циліндра під кутом α. Визначте
площу перерізу, якщо об’єм циліндра дорівнює V.
673. Визначте площу бічної поверхні циліндра з радіусом R, твірну якого з центра основи ви-
дно під кутом α.
674. Визначте площу повної поверхні циліндра, якщо діаметр однієї з його основ завдовжки d
видно з центра іншої основи під кутом ϕ.
675. У циліндр вписано правильну шестикутну призму. Визначте кут між діагоналлю її бічної
грані та віссю циліндра, якщо радіус циліндра дорівнює його висоті.
676. Визначте об’єм циліндра, описаного навколо правильної шестикутної призми, кожне ребро
якої дорівнює а.
677. Визначте об’єм циліндра, вписаного у правильну шестикутну призму, кожне ребро якої
дорівнює а.
678. У циліндр з висотою Н та радіусом R вписано правильну n-кутну призму. Визначте об’єм
призми та знайдіть його значення при n = 3, 4, 6.
679. Навколо правильної n-кутної призми зі стороною основи а та висотою Н описано циліндр.
Визначте площу бічної поверхні циліндра та знайдіть її значення при n = 3, 4, 6.
680. У циліндр вписано правильну трикутну призму, а в цю призму — знову циліндр. Визначте
відношення об’ємів обох циліндрів.
681. У циліндр вписано правильну трикутну призму з об’ємом V. Визначте об’єм циліндра.
682. Навколо циліндра описано правильну n-кутну призму. Визначте відношення об’єму
призми до об’єму циліндра. Знайдіть числові значення з точністю до сотих для n = 3,
4, 6, 8, 12.
683. В основі прямої призми лежить прямокутний трикутник з гострим кутом β. Через про-
тилежний до кута β катет нижньої основи і вершину кута β верхньої основи призми
проведено переріз. Перпендикуляр, опущений з вершини кута β нижньої основи на
площину перерізу, дорівнює b і нахилений до площини основи під кутом α. Визначте
площу бічної поверхні циліндра, описаного навколо призми.
684. У правильній трикутній призмі через сторону нижньої основи і протилежну вершину
верхньої основи проведено переріз. З вершини нижньої основи, що не належить цій
стороні, на площину перерізу опущено перпендикуляр, який дорівнює а і нахилений
до площини основи призми під кутом ϕ. Визначте об’єм циліндра, вписаного в дану
призму.
685. В основі прямої призми лежить рівнобедрений трикутник з кутом α при вершині, про-
тилежній основі. Діагоналі рівних бічних граней, що виходять зі спільної вершини,
утворюють між собою кут β. Визначте об’єм призми, якщо радіус циліндра, описаного
навколо неї, дорівнює R.
686. В основі прямої призми лежить рівнобедрений трикутник з кутом β при основі. Діагональ
грані, що містить бічну сторону цього трикутника, дорівнює d і нахилена до площини
основи призми під кутом α. Визначте площу бічної поверхні циліндра, вписаного в дану
призму.
687. Менший кут між діагоналями основи прямокутного паралелепіпеда дорівнює α. Діагональ
меншої бічної грані нахилена до площини основи під кутом ϕ. Площа діагонального
перерізу паралелепіпеда дорівнює Q. Визначте об’єм циліндра, описаного навколо
даного паралелепіпеда.
688*. Знайдіть найбільший об’єм циліндра, площа повної поверхні якого дорівнює 54π см2,
а довжина радіуса R знаходиться у межах від 2 см до 4 см.
689*. Знайдіть найменшу площу повної поверхні циліндра, об’єм якого дорівнює 16π см3, а
довжина радіуса R лежить у межах від 1 см до 4 см.
690*. Основою прямої призми є ромб з гострим кутом ϕ. Менша діагональ призми нахилена
до площини її основи під кутом α, а більша діагональ дорівнює d. Визначте площу бічної
поверхні циліндра, вписаного в дану призму.
691*. У циліндр вписано прямокутний паралелепіпед, діагональ якого утворює з прилеглими
до неї сторонами основи кути α і β. Визначте відношення об’єму паралелепіпеда до
об’єму циліндра.
692*. Точка А лежить на колі верхньої основи циліндра, а точка В — на колі нижньої осно-
ви. Довжина відрізка АВ дорівнює а, а кути, які він утворює з площиною основи та з
площиною осьового перерізу, проведеного через точку В, дорівнюють відповідно α і β.

Визначте об’єм циліндра.
693*. Циліндричну посудину, вщерть наповнену водою, нахилили так, що діагональ її осьового
перерізу зайняла вертикальне положення. Яка частина води витекла, якщо висота по-
судини утричі більша за радіус основи?
694*. У правильній чотирикутній піраміді кут між бічним ребром і площиною основи дорівнює
45°. В піраміду вписано рівносторонній циліндр так, що його нижня основа лежить у пло-
щині основи піраміди, а коло верхньої основи має по одній спільній точці з кожною бічною
гранню піраміди. Визначте відношення площ бічних поверхонь піраміди і циліндра.
695*. У правильну трикутну піраміду, бічні грані якої нахилені до площини основи під кутом α,
вписано рівносторонній циліндр з радіусом R так, що нижня основа циліндра лежить у
площині основи піраміди, а коло верхньої основи має по одній спільній точці з кожною
бічною гранню. Визначте об’єм піраміди. При якому значенні α цей об’єм буде най-
меншим?
696*. Довжини всіх ребер чотирикутної піраміди PABCD дорівнюють одиниці. Визначте площу
повної поверхні рівнобічного циліндра, одна з твірних якого належить основі піраміди, а
кола основ мають по одній спільній точці з апофемами граней PAB та PCD піраміди.
697*. Виведіть формулу V = 2π2R2d для об’єму тора на основі так званого принципу Кавальєрі,
порівнюючи тор із циліндром, що має висоту 2πd і радіус R. Циліндр потрібно «поклас-
ти» на ту саму площину a, на якій лежить тор. Відповідно до принципу Кавальєрі, якщо
площі перерізів указаних фігур усіма площинами, паралельними площині a, рівні між
собою, то рівні і об’єми цих фігур.

12.3. Розгортка поверхні циліндра
До поняття про площу поверхні циліндра можна підійти ще й через поняття
розгортки цієї фігури. Взагалі можливість розгорнути поверхню на площині
є унікальною властивістю, яка визначає широку сферу застосування такої
поверхні. З усіх неплоских фігур обертання, окрім циліндрів, таку властивість
мають ще тільки конуси, про які йтиметься в §13.
Припустимо, що циліндр лежить на площині α,
дотикаючись до неї по твірній АВ (рис. 12.28). Уявімо
собі, що циліндр починають котити без ковзання по
площині α у напрямку, перпендикулярному до його
твірних. Після того, як кожна з основ циліндра зро
бить повний оберт навколо свого центра, твірна АВ
знову суміститься з площиною α, зайнявши деяке
нове положення А′В′. При цьому кожна з решти
твірних циліндра залишить на площині один і лише
один слід у вигляді відрізка, паралельного відрізку
АВ, а всі разом вони заповнять прямокутник АА′В′В.
Цей прямокутник і вважають розгорткою бічної поверхні циліндра, а його площу —

площею цієї поверхні. Одна зі його сторін прямокутника АА′В′В дорівнює твірній
циліндра, а інша — довжині кола основи. Звідси й виводиться відома нам формула
Sб = 2πRH для площі бічної поверхні циліндра.
Утворення розгортки циліндра можна уявити й інакше. Візьмемо фізичну модель
циліндра у вигляді паперової трубки і розріжемо її вздовж однієї з твірних. Якщо потім
цей шматок паперу «розправимо» на столі, то й дістанемо розгортку бічної поверхні
циліндра. Для розгортки його повної поверхні додаються круги основ (рис. 12.29).
Поняття про розгортку бічної поверхні циліндра дає змогу дуже просто вирішити одне
важливе питання, що стосується геометрії на цій поверхні, — про вид кривих, по яких
вимірюються найкоротші відстані між точками А і В по цій поверхні.
Запитання тривіальне, якщо точки А і В належать одній твірній

поверхні. Тоді це буде просто відрізок АВ цієї твірної. У загальному ж
випадку (рис. 12.30) шуканою є така лінія, яка на розгортці поверхні
зображається прямолінійним відрізком (адже на площині найкоротші
відстані визначаються саме по цих лініях). Тому висота MN довільної
точки М найкоротшої лінії над площиною, проведеною через точку А
паралельно основі циліндра, має бути пропорційною відстані від А до
основи N перпендикуляра MN, проведеного з М на цю площину (бо
MN = AN · tgϕ, а кут ϕ = ∠MAN — сталий).
На підставі зазначеного, найкоротшу лінію АВ між точками А і
В можна характеризувати як траєкторію результуючого руху точки,
яка рівномірно обертається навколо осі циліндра з деякою лінійною
швидкістю v, а також рівномірно переміщується вздовж осі циліндра
зі швидкістю v1 = v tg ϕ. Такі лінії називаються спіралями або гвин-
товими лініями.
Спіральну лінію можна уявляти як завгодно продовженою по поверхні
циліндра. Тоді вона може обвивати його й декілька разів (рис. 12.31).
Форму саме таких подовжених спіралей мають різноманітні різьби на гвинтах. Різьбу нарізають
на токарному верстаті. Обертальний рух точки гвинтової

лінії при нарізуванні різьби забезпечується обертанням
циліндричної заготовки, а поступальний — рівномірним
рухом різця вздовж заготовки (рис. 12.32).
При обертанні гвинта навколо його осі гвинтова лі
нія різьби весь час ковзає сама по собі, що й дає змогу
вкручувати цей гвинт у гайку, в якій нарізана така сама
різьба (рис. 12.33).
Модель гвинтової лінії легко утворити і без токарного
верстата. Візьміть шматок тонкого паперу у формі пря
мокутного трикутника, а потім намотайте його на який-
небудь матеріальний циліндр, наприклад на свічку, так,
щоб один із катетів намотувався на коло основи циліндра
(рис. 12.34). Тоді гіпотенуза трикутника обів’ється на
вколо циліндра у вигляді спіральної лінії.
Гвинтова лінія є основою для утворення важливої
нової поверхні — так званого гелікоїда (гелікос в пере
кладі з грецької означає «спіраль», ейдос — «вид», отже,
слово «гелікоїд» дослівно означає «подібний на спіраль»).
Гелікоїдом називається поверхня, утворена рухом прямолінійного
відрізка, один з кінців якого переміщується по спіралі, а інший — по
її осі (тобто по осі умовного циліндра, на поверхні якого розміщена
спіраль), причому під час цього руху відрізок весь час залишається
паралельним основам циліндра (рис. 12.35).
Спосіб утворення гелікоїда здавна застосовувався при проекту
ванні спіральних драбин і пандусів (рис. 12.36).
При розгортанні бічної поверхні циліндра на площині побудована
по ній спіральна лінія розгортається у прямолінійний відрізок. Цікаво
з’ясувати, а якої форми набуде при розгортанні плоский еліптичний
переріз поверхні циліндра.
Нехай Р — довільна точка такого перерізу (рис. 12.37), α —
площина, яка паралельна основам циліндра і своїм перетином ОМ
з площиною перерізу ділить його навпіл, Р1 — про

екція точки Р на площину α, а N — проекція точки Р
на пряму ОМ. За теоремою про три перпендикуляри,
P1N ⊥ OM, отже, ∠PNP1 = ϕ, де ϕ — кут між площиною
перерізу і площиною α.
Позначимо через х величину кута OQP1 в радіанах,
де Q — середина відрізка ОМ. Радіус циліндра для спро
щення вважатимемо рівним одиниці. Тоді довжина дуги
ОР1 кола, по якому площина α перетинає бічну поверх
ню циліндра, дорівнюватиме х. З ∆QNP1 (∠N = 90°):
NP1 = sin x, а з ∆PP1N (∠P1 = 90°): PP1 = NP1 · tg ϕ =
= k sin x, де k = tg ϕ.
Якщо тепер розріжемо бічну поверхню циліндра
вздовж твірної, що проходить через точку О, і розгор
немо її на площині, то в системі координат Оху, вісь
Оу якої містить твірну розрізу, положення точки Р ха
рактеризуватиметься координатами (х; у), де y = k sin x.
Отже, «розгорнуте» положення перерізу буде графіком
функції y = ksinx на проміжку [0; 2π], тобто стиснутою
(при k < 1) або розтягнутою (при k > 1) частиною
синусоїди. При k = 1, тобто при перерізі циліндра площиною, проведеною під кутом 45°
до основ, матимемо «чисту» синусоїду у = sin x.
На цій підставі можна запропонувати надзвичайно простий спосіб для виготовлення
шаблону синусоїди. Намотайте на шмат ковбаси циліндричної форми аркуш паперу, а
потім зробіть акуратний розріз гострим ножем під кутом 45° до осі. Розгорнувши папір,
матимете потрібний шаблон. Замість ковбаси можна використати свічку, а якщо папір
намотаєте декілька разів, то матимете синусоїду впродовж декількох її періодів.
698°. Розгортка бічної поверхні циліндра — квадрат зі стороною а. Визначте об’єм циліндра.
699°. Знайдіть відношення об’ємів двох різних циліндрів, розгорткою бічної поверхні кожного
з яких є один і той самий прямокутник з відношенням сторін 1 : 2.
700. Кут між діагоналями розгортки бічної поверхні циліндра дорівнює α, а сама діагональ —
d. Визначте площі бічної та повної поверхні циліндра.
701. Із квадрата з діагоналлю d згорнули бічну поверхню циліндра. Визначте площу його
основи.
702. Розгорткою бічної поверхні циліндра є прямокутник, одна зі сторін якого вдвічі більша
за іншу. Площа бічної поверхні циліндра становить 20 дм2. Визначте площу його повної
поверхні, якщо твірна циліндра дорівнює меншій стороні його розгортки.
703*. Два циліндри з висотами a i b мають рівні розгортки бічних поверхонь. При якому відно-
шенні a : b площа повної поверхні циліндра з висотою a вдвічі перевищуватиме площу
повної поверхні іншого циліндра?
704*. Діагональ розгортки бічної поверхні циліндра дорівнює d і утворює зі стороною, що є
розгорткою кола основи, кут α. Визначте величину кута α, при якій повна поверхня ци-
ліндра має найбільше значення.
12.4. Про побудову зображення циліндра та його перерізів

Відповідно до усталеної традиції, зображенням просторової фігури у стереометрії
називається паралельна проекція на площину деякого її каркаса в поєднанні з
обрисом фігури — границею проекцій усіх її точок.
За каркас циліндра беруться кола його основ, а також один-два осьових пере
різи. Що ж до побудови проекцій каркаса, а також обрису циліндра, то все це, природно,
залежить від конкретних умов проектування — його напрямку та розміщення площини
проекцій. Оскільки циліндр — фігура, симетрична відносно своєї осі, то для максимальної
наочності його зображення потрібно забезпечити такі умови проектування, за яких побу
дована проекція буде симетричною відносно проекції осі. Цього, зокрема, можна досягти,
якщо напрям проектування l взяти нахиленим до площини проекцій π таким чином, щоб
проектуюча площина σ для осі s0 циліндра була перпендикулярною до площини проекцій
π (рис. 12.38). Тоді як сам циліндр, так і його проекція будуть симетричними відносно
цієї площини σ, а отже, проекція — симетричною відносно зображення s осі s0.
Щодо інших особливостей, які матиме зображення циліндра за таких умов проекту
вання, слід зазначити таке. Оскільки існують дві проектуючі площини A0D0А та В0С0В,
які дотикаються до циліндра і перпендикулярні до площини π (їхні сліди D0D1 та С0С1
на площині α однієї з основ циліндра є дотичними до цієї основи і перпендикулярними
до прямої D1C1 = π ∩ α, а твірні A0D0 та B0C0 дотику — симетричними відносно як осі
s0, так і площини σ), то проекція циліндра обмежується проекціями AD та ВС названих
твірних дотику. Отже, відрізки AD i BC входять до обрису циліндра.
Інші складові обрису — частини еліпсів, які є зображеннями півкіл A0E0B0 та C0L0D0.
А оскільки згадані вище проектуючі площини A0D0A і B0C0B містять дотичні D0D1 та
С0С1 до основи циліндра (а також відповідні дотичні до іншої основи, не зображені на
рисунку), то проекції прямих A0D0 і В0С0 збігаються з проекціями дотичних D0D1 та С0С1
(а також і з проекціями відповідних дотичних до другої основи). Отже, зображення AD
i BC твірних, які обмежують обрис, дотикаються до зображень основ, причому в
діаметрально протилежних точках. Прямокутник ABCD — зображення одного з
осьових перерізів циліндра.
Оскільки, далі, діаметри А0В0 і D0C0 основ циліндра перпендикулярні до площини σ,
то вони паралельні площині π, а отже, проектуються на цю площину в свою натуральну
величину, що дорівнює діаметру циліндра. При цьому їхні зображення АВ і DC — голо
вні діаметри зображення основ циліндра, бо при симетрії відносно прямої s у площині π
вони разом зі своїми еліпсами відображаються самі в себе. Інші головні діаметри EG та
ML належать осі s, бо весь осьовий переріз E0F0L0M0, що перпендикулярний до перерізу
A0B0C0D0, проектується на пряму s (рис. 12.39). Звідси, зо

крема, маємо такий висновок: якщо потрібно на одному
рисунку зобразити два взаємно перпендикулярних
осьових перерізи циліндра, то за зображення їхніх
сторін, що належать основам циліндра, потрібно
брати такі спряжені діаметри зображень основ, які
не є головними (рис. 12.40). Осьові перерізи, зображені
на рис. 12.41, згідно із цим висновком, ілюструють взаєм
но перпендикулярні осьові перерізи циліндра не в повній
відповідності із закономірностями побудови зображень у
паралельній проекції.
Побудова зображень плоских перерізів циліндра нічим
суттєвим не відрізняється від побудови перерізів многогран
ників. Як і у випадку з многогранниками, задача врешті-решт
зводиться до побудови точок перетину прямої з поверхнею
тіла. Відмінність лише в тому, що у випадку многогранника
для побудови лінії перетину січної площини з площиною
якої-небудь грані достатньо знайти лише дві точки цієї лінії
(бо вона — пряма), а у випадку циліндра для побудови
лінії перетину з бічною поверхнею таких точок потрібно
чимало, аби точніше провести шукану лінію — еліпс чи
якусь його частину.
Отже, розглянемо спосіб побудови точок перетину пря
мої а з поверхнею циліндра (рис. 12.42).
Проводимо через пряму а допоміжну площину α, перпен
дикулярну до основ циліндра, і визначаємо лінії перетину
цієї площини з бічною поверхнею циліндра (твірні) та осно
вами (хорди основ). Тоді точки А1, А2 перетину прямої а з

цими лініями і будуть шуканими точками перетину прямої
а з поверхнею циліндра.
Залежно від розміщення прямої а відносно циліндра, точ
ки А1, А2 можуть лежати на бічній поверхні (рис. 12.42, а),
або одна з них — на бічній поверхні, а інша — на основі
(рис. 12.42, б), або обидві на основах. Можливо, площина
α зовсім не перетинатиме поверхні циліндра. Тоді пряма а
також її не перетинатиме.
Розглянемо конкретну задачу на побудову плоского
перерізу циліндра.
З а д ач а . Дано циліндр. Січна площина задана трьома

точками P, Q, R, перша з яких лежить на нижній осно
ві циліндра, а решта дві — на його бічній поверхні
(рис. 12.43). Побудувати переріз циліндра площи
ною PQR.
Розв’язання. Спочатку побудуємо слід січної площини
на площині α нижньої основи, наприклад, визначивши по
передньо точку перетину К прямої QR з α (К = QR ∩ Q1R1,
де Q1R1 — проекція прямої QR на α), РК — цей слід. Тоді
хорда ML, по якій слід РК перетинає нижню основу, —
одна зі складових межі шуканого перерізу.
Далі братимемо різні точки Т прямої QR і будуватимемо
точки V перетину прямих РТ з поверхнею циліндра. Вони
визначать криволінійну (еліптичну) складову для межі
шуканого перерізу.
Для визначення точок V проводитимемо через прямі
РТ допоміжні площини РТТ1, перпендикулярні до основ
циліндра. Точки Т1 визначатимемо як точки перетину про
екції Q1R1 прямої QR з прямими ТТ1, паралельними твірним
циліндра. Нехай V1 — точка перетину прямої РТ1 з тією
частиною дуги ML кола нижньої основи, яка містить точки
Q1 і R1. Тоді V = PТ ∩ V1V, де V1V — пряма, що проходить
через точку V1 і містить твірну циліндра.
Побудувавши описаним способом достатню кількість
точок V, проводимо через них плавну лінію MQVRL — кри
волінійну складову для межі шуканого перерізу. На цьому
побудова завершується.
Може, звичайно, трапитися, що якась частина точок V
вийде за межі циліндра (рис. 12.44). Тоді переріз обмежу
ватиметься двома криволінійними складовими і двома від
різками. 
705. Узявши який-небудь осьовий переріз циліндра, побудуйте зображення дотичних площин,
що перпендикулярні до нього.
706. Дано точки А і В всередині циліндра, а також їхні проекції А1, В1 на площину нижньої
основи. Побудуйте точки перетину прямої АВ з поверхнею циліндра. Розгляньте різні
можливості для розміщення прямої АВ відносно циліндра.
707. Дано точку L на твірній АА1 циліндра. Опустіть із цієї точки перпендикуляр на вісь ци-
ліндра.
708. Дано точку А ззовні циліндра, а також її ортогональну проекцію А1 на площину нижньої
основи. Побудуйте:
а) зображення осьового перерізу циліндра, площина якого проходить через точку А;
б) зображення площин, які проходять через точку А і дотикаються до циліндра;
в) зображення перерізу циліндра площиною, яка проходить через точку А і перпенди-
кулярна до осі циліндра.
709. На поверхні циліндра задано точку Q. Проведіть через цю точку переріз, який пара-
лельний осі циліндра і перпендикулярний до даного осьового перерізу. Чи зміниться
розв’язок, якщо точка Q розміщуватиметься всередині циліндра? А — ззовні?
710. Дано твірні АА1, ВВ1, СС1 та DD1 циліндра і точки L ∈ АА1, М ∈ ВВ1, N ∈ СС1. Побудуйте
точки перетину прямої DD1 з площиною LMN.
711. Точки L, M належать верхній основі циліндра, а точка N — твірній АА1. Побудуйте
переріз циліндра площиною LMN. Проаналізуйте різні можливі випадки.
712. Точки P, Q, R належать трьом різним твірним циліндра. Побудуйте переріз циліндра
площиною PQR. Проаналізуйте різні можливі випадки.
713. Точки А, В належать нижній основі циліндра, а точка С — верхній. Побудуйте переріз
циліндра площиною АВС.
714. Дано зображення циліндра. Побудуйте зображення описаної і вписаної правильних
призм: а) трикутної; б) чотирикутної; в) шестикутної.
715. Через задану твірну циліндра проведіть площини під кутами 30°, 45° та 60° до площини
осьового перерізу, що проходить через цю твірну.
716*. На зображенні циліндра позначено дві точки А і В, що належать його
бічній поверхні (рис. 12.45). Побудуйте декілька точок найкоротшої
лінії, що йде від точки А до точки В по поверхні циліндра (гвинтової
лінії). Чи можна провести через точки А і В таку площину, яка б
перетинала бічну поверхню циліндра між твірними АА1 і ВВ1 по
побудованій найкоротшій лінії АВ? Визначте точно довжину лінії
АВ у тому разі, якщо точки А і В будуть протилежними вершинами
осьового перерізу рівностороннього циліндра з діаметром d.
1. Сформулюйте означення циліндра та його основних елементів: осі, твірних, основ,

бічної та повної поверхонь, радіуса, діаметра, висоти.
2. Що таке осьовий переріз циліндра? Яку форму він має?
3. Доведіть, що перерізи циліндра площинами, перпендикулярними до його твірних,
рівні основам циліндра.
4. Сформулюйте означення призми, вписаної у циліндр, та означення призми, описаної
навколо циліндра. Як ці поняття застосовуються для вимірювання бічної поверхні та
об’єму циліндра? Виведіть відповідні формули.
5. Дайте означення дотичної площини до циліндра, сформулюйте та доведіть необ-
хідну і достатню умови дотику площини до циліндра.
6. Опишіть умовності та алгоритми побудови зображення циліндрів та їхніх плоских
перерізів у паралельній проекції.
7. Доведіть, що перерізи циліндра площинами, які перетинають твірні під гострими
кутами, — еліпси.
8. Сформулюйте означення тора та виведіть формули для обчислення поверхні та
об’єму.
9. Як утворюється розгортка циліндра? Як це поняття можна використати для озна-
чення гвинтової лінії та вичення її властивостей?
1°. а) У циліндрі на відстані 8 см від його осі і паралельно їй проведено переріз, діагональ
якого дорівнює 13 см. Визначте радіус циліндра, якщо його висота становить 5 см.
б) У циліндрі паралельно його осі проведено переріз, діагональ якого дорівнює 17 см. Висота
циліндра становить15 см, а радіус — 5 см. На якій відстані від осі проведено цей переріз?
2°. а) Паралельно осі циліндра проведено площину, яка відтинає від кола основи дугу β.
Відрізок, який сполучає центр основи циліндра з точкою кола іншої основи, дорівнює l і
нахилений до площини основи під кутом α. Визначте площу перерізу.
б) У циліндрі паралельно його осі проведено площину, що перетинає нижню основу по
хорді, яку видно з центра цієї основи під кутом β. Відрізок, що сполучає центр верхньої
основи циліндра з точкою кола нижньої основи, нахилений до площини основи під кутом
α. Визначте радіус циліндра, якщо площа перерізу дорівнює S.
3. а) Висота циліндра дорівнює 8 см, а радіус — 5 см. Циліндр перерізано площиною, па-
ралельною осі, так, що у перерізі утворився квадрат. Знайдіть відстань від осі циліндра
до площини перерізу.
б) Радіус циліндра дорівнює 29 см, а його твірна — 4 см. На якій відстані від осі циліндра
слід провести площину, щоб у перерізі утворився квадрат?
4. а) Довжина хорди основи циліндра, яку видно з центра цієї основи під кутом 2α, дорів-
нює b. Відрізок, що сполучає середину цієї хорди з центром верхньої основи, утворює з
площиною основи кут β. Визначте площу бічної поверхні циліндра.
б) В основі циліндра проведено хорду, що стягує дугу α. Відрізок, що сполучає центр
іншої основи із серединою цієї хорди, дорівнює l і утворює з площиною основи кут ϕ. Ви-
значте об’єм циліндра.
5. а) У циліндр вписано правильну n-кутну призму. Визначте відношення площі бічної поверхні
призми до площі бічної поверхні циліндра. Знайдіть числові значення цього відношення
з точністю до сотих для n = 3, 4, 6, 8, 12.
б) Навколо циліндра описано правильну n-кутну призму. Визначте відношення площі
бічної поверхні призми до площі бічної поверхні циліндра. Знайдіть числові значення
цього відношення з точністю до сотих для n = 3, 4, 6, 8, 12.
6. а) У правильній трикутній призмі через пересічні діагоналі двох бічних граней проведено
переріз, нахилений до площини основи під кутом β. Площа перерізу дорівнює S. Визначте
об’єм циліндра, вписаного в дану призму.
б) У правильній трикутній призмі через сторону нижньої основи і протилежну вершину верх-
ньої основи проведено переріз, нахилений до площини основи під кутом α. Площа перерізу
дорівнює Q. Визначте площу бічної поверхні циліндра, описаного навколо даної призми.
7*. а) Висота і радіус циліндра дорівнюють відповідно 15 см і 5 см. Кінці відрізка завдовжки 17 см
лежать на колах основ циліндра. Знайдіть відстань від цього відрізка до осі циліндра.
б) Кінці відрізка завдовжки 13 см лежать на колах основ циліндра з радіусом 10 см. Від-
стань між відрізком і віссю циліндра дорівнює 8 см. Знайдіть висоту циліндра.
8*. а) В основі прямої призми лежить ромб з гострим кутом α. Переріз призми, проведений
через меншу діагональ нижньої основи і протилежну вершину верхньої основи, нахи-
лений до основи під кутом ϕ. Більша діагональ призми дорівнює d. Визначте площу
бічної поверхні циліндра, вписаного в призму.
б) В основі прямої призми лежить ромб з тупим кутом α. Площа меншого діагонального
перерізу призми дорівнює Q, а більша діагональ призми нахилена до площини основи
під кутом β. Визначте об’єм циліндра, вписаного в призму.
9*. а) Задано зображення циліндра, а також трьох точок А, В, С, розміщених усереди
ні циліндра, та їхніх ортогональних проекцій А1, В1, С1 на площину основи циліндра
(рис. 12.46). Побудуйте переріз циліндра площиною АВС.
б) Задано зображення циліндра, прямої а, її ортогональної проекції а1 на площину
основи і точки Р, що лежить в основі циліндра (рис. 12.47). Побудуйте переріз циліндра
площиною аР.
§13. Конуси
Циліндри, яким був присвячений попередній параграф, можна описати як геоме

тричні тіла, поверхня яких складається із двох рівних кругів (основ) та розміщеної
між ними бічної поверхні. Круги перпендикулярні до прямої, що проходить через їхні
центри, — осі циліндра, а точки бічної поверхні — рівновіддалені від неї.
Якщо в цьому новому описовому означенні відмовитися від умови про рівність
основ, а відстані від точок бічної поверхні до осі «змусити» змінюватися рівномірно
з віддаленням від однієї з основ у напрямку до іншої, то дістанемо описове означення
іншого важливого класу геометричних фігур, які називаються конусами. Якщо обу
мовлені відстані від точок бічної поверхні до осі s зменшуються аж до нуля, і тоді,
отже, одна з основ вироджується в точку (рис. 13.1), то конус називається повним,
або просто конусом. В противному разі конус називається зрізаним (а можна було
б сказати і — врізаним) (рис. 13.2).
Рівномірність у зміні відстаней від точок бічної поверхні

конуса до його осі s означає, що осьовими перерізами повного
конуса є рівні між собою рівнобедрені трикутники (рис. 13.3),
а осьовими перерізами зрізаного конуса — рівні рівнобедрені
трапеції (рис. 13.4). Отже, конуси можна дістати обертанням
цих плоских фігур. Зрозуміло, що можна обмежитися обертан
ням лише тих їхніх частин, які лежать по один бік від осі, тобто
відповідно — прямокутного трикутника і прямокутної трапеції.
Крім цього, зрізаний конус можна утворити з повного, якщо
перетнути його площиною, паралельною основі, і відкинути
відрізаний менший повний конус (рис. 13.5).
Варто зауважити також, що циліндр можна вважати зрі
заним конусом з рівними основами.
§13. Конуси 251
На відміну від циліндричних, конічні форми у природі зустрічаються доволі часто

(рис. 13.6). Природі притаманна змінність, тому в таких формах вона має змогу вті
люватися. Конічну форму, зокрема, мають багато видів плодів, наприклад: морква,
окремі сорти буряків, стручкового перцю, кукурудзи. А від грецької назви соснової
шишки — «конос» — утворився і математичний термін «конус». Конічними є бутони
і суцвіття деяких квітів, стовбури і крони багатьох дерев, пагорби, кратери вулканів
та гірські вершини.
Надзвичайно поширені й рукотворні конічні форми (рис. 13.7). Серед них є пред
мети побуту: склянки, тарілки, лійки, відра тощо. Крім естетичної привабливості,
ємності конічної форми дуже зручні для пакування при транспортуванні, оскільки
вільно входять одна в одну. Конічними є чимало деталей машин та механізмів, наприк
лад, підшипники з конічними обоймами і роликами та зубчасті передачі з конічними
шестернями. Конічні форми застосовуються в архітектурі та будівництві: колони,
дахи, шпилі, внутрішні чаші залів для видовищ тощо. Конічну форму мали перші
помешкання людини — курені. Таку форму інколи надають і сучасними наметам.
Далі переходимо до точних означень та систематичного вивчення конусів.
13.1. Основні означення. Січні та дотичні площини до конусів

О зн ач ен н я ( к о н у с а та й о г о е л ем ен ті в ) .
Конусом (точніше, повним конусом) називається
геометричне тіло, утворене обертанням пря
мокутного трикутника (твірного трикутника)
навколо нерухомої осі, що містить один з його
катетів (коротко кажуть — навколо одного з
катетів) (рис. 13.8). Вісь обертання називається
віссю конуса. Нерухомий катет твірного трикут
ника називається висотою конуса. Круг, утво
рений рухомим катетом, називається основою
конуса, а його радіус та діаметр — відповідно
радіусом та діаметром конуса. Той з кінців неру
хомого катета, який не належить основі конуса,
називається вершиною конуса. Висота конуса
перпендикулярна до основи, а її довжина до
рівнює відстані від вершини конуса до основи.
Поверхня, утворена обертанням гіпотенузи твірного трикутника, назива
ється бічною поверхнею конуса. Бічна поверхня конуса складається з усіх
відрізків, що сполучають вершину конуса з точками кола його основи. Усі
ці відрізки рівні між собою і нахилені до площини основи під рівними
кутами. Вони називаються твірними конуса. Твірною конуса називається
і спільна довжина цих відрізків. Бічна поверхня разом з основою утво
рюють повну поверхню конуса.
Переріз конуса площиною, що проходить через його вісь (рис. 13.9), називається

осьовим перерізом. Осьовими перерізами конуса є рівні рівнобедрені трикутники,
основи яких дорівнюють діаметру конуса, а висоти, проведені до основ, — висоті
конуса. Якщо осьовий переріз конуса є рівностороннім трикутником (рис. 13.10), то
й конус називається рівностороннім або ще рівнобічним чи рівнобедреним.
Конус можна утворити й обертанням рівнобедреного трикутника, і взагалі будь-
якого іншого трикутника навколо його висоти, якщо ця висота належить трикутнику
(рис. 13.11).
Означення ( зрі з а ног о к ону с а т а й ого ел е м е н т і в) .

Зрізаним конусом називається геометрич
не тіло, утворене обертанням прямокут
ної трапеції (твірної трапеції) навколо
нерухомої осі, що містить меншу з її
бічних сторін (рис. 13.12). Вісь обертання
називається віссю зрізаного конуса. Кру
ги, утворені обертанням основ твірної
трапеції, називаються основами зріза
ного конуса. Одну з основ, переважно
більшу, часто називають нижньою, а
іншу — верхньою основою. Відстань між
площинами основ називають висотою
зрізаного конуса. Очевидно, що висота
зрізаного конуса дорівнює довжині мен
шої бічної сторони твірної трапеції.
Поверхня, утворена обертанням більшої бічної сторони твірної трапеції,
називається бічною поверхнею зрізаного конуса. Бічна поверхня зрізаного
конуса складається з рівних відрізків із кінцями на колах обох основ, що
перетинають основи під рівними кутами. Кожен із цих відрізків, а також

їхня спільна довжина, називається твірною зрізаного конуса. Бічна по
верхня разом з основами утворюють повну поверхню зрізаного конуса.
Переріз зрізаного конуса площиною, проведеною через його вісь (див. рис. 13.4),
називається осьовим перерізом. Осьовими перерізами зрізаного конуса є рівні рів
нобедрені трапеції, висоти яких дорівнюють висоті конуса, а основи — діаметрам
основ конуса.
Зрізаний конус можна утворити й обертанням іншої трапеції навколо нерухомої
осі, що перетинає обидві її основи під прямим кутом (рис. 13.13). Однак для цього
потрібно, щоб обидва кути при основі трапеції були або не більшими, або не мен
шими від прямого кута; інакше утворена фігура обертання буде об’єднанням двох
зрізаних конусів (рис. 13.14).
Твірну прямокутну трапецію для зрізаного конуса можна розглядати як частину

твірного прямокутного трикутника для відповідного повного конуса (рис. 13.15), а
зрізаний конус, отже, — як частину відповідного повного конуса (рис. 13.16). Тому
далі детальніше вивчатимемо повні конуси. Що ж до зрізаних конусів, то для їхнього
вивчення застосовується така теорема.
Тео р ема 1 3 . 1 (про переріз повного конуса площиною, паралельною основі).

Перерізом повного конуса площиною, паралельною основі, є круг, радіус яко-
го так відноситься до радіуса конуса, як відрізана частина висоти конуса
(з кінцем у вершині конуса) — до всієї висоти.
Доведення. Нехай конус з висотою РО перетинається площиною α, паралельною
його основі (рис. 13.17); РА — довільна твірна конуса; О1, А1 — точки перетину з
площиною α прямих РО та РА відповідно. Площина РОА

перетинає площину α та паралельну їй площину основи
конуса по паралельних прямих О1А1 та ОА. Тому трикутник
O1 A1 PO1
РО1А1 подібний до трикутника РОА. Звідси = .
OA PO
PO1
Оскільки, таким чином, О1А1 = OA ⋅ = r = const, то зі
PO
зміною точки А на колі основи конуса відповідні точки А1
у площині α пробігатимуть коло з центром О1 і радіусом r,
а всі інші точки перерізу лежатимуть усередині цього кола
і в об’єднанні з колом утворять круг. Теорему доведено.
Наслідо к.
Переріз повного конуса площиною, паралельною основі, є основою меншого
повного конуса з тією самою вершиною, причому відношення твірних обох
конусів дорівнює відношенню їхніх радіусів.
Доведення. Це випливає з того, що оскільки РО1 ⊥ α
(див. рис. 13.17), то відрізану частину конуса, яка містить
його вершину, можна утворити обертанням прямокутного
трикутника РО1А1 навколо катета РО1. А з подібності три
PA1 O1A1
кутників РО1А1 та РОА випливає: = , що й треба
PA OA
було довести.
Уже зазначалося, що осьовими перерізами конуса є рівні
між собою рівнобедрені трикутники. А якими можуть бути
перерізи конуса іншими площинами α, що проходять через
його вершину Р?
Якщо слід а площини α на площині основи конуса перетне
коло основи в двох точках А і В (рис. 13.18), то утворений
переріз обмежуватиметься двома твірними РА і РВ та хордою
АВ основи конуса. Отже, він теж буде деяким рівнобедреним
трикутником — з такими самими, як і в осьовому перерізі,
бічними сторонами РА і РВ, але з меншою основою АВ.
Якщо слід а не буде мати з основою конуса спільних точок (рис. 13.19), то, крім
точки Р, площина α не матиме з поверхнею конуса жодної іншої спільної точки.
Перерізом у цьому разі буде єдина точка Р.
Якщо, нарешті, слід а площини α дотикатиметься до кола основи конуса в одній-
єдиній точці А (рис. 13.20), то перерізом буде одна-єдина твірна РА.
О з н ач е ння ( п л о щини, до тичної д о кон уса ) .

Площина, якій належить лише одна твірна конуса, називається дотичною
площиною до конуса, а сама ця твірна — твірною дотику.
Теорема 13.2 (про необхідні і достатні умови дотику площини до конуса).

Для того, щоб площина дотикалася до конуса, необхідно і достатньо, щоб вона
проходила через твірну конуса та була перпендикулярною до осьового перерізу
конуса, проведеного через цю твірну.
Д о в е д е н н я. 1. Нехай площина α дотикається до конуса з віссю РО по твірній РА,
а — слід площини α на площині основи конуса (див. рис. 13.20). Зрозуміло, що А ∈ а.
Якби пряма а мала з колом основи конуса ще яку-небудь спільну точку А′, то площині α
належала б і твірна РА′. Отже, площина α не була б дотичною. Таким чином, пряма а є
дотичною до його основи, а точка А — точкою дотику. Тому радіус ОА, проведений у цю
точку, перпендикулярний до дотичної а. Крім цього, пряма а перпендикулярна до осі РО
(бо РО перпендикулярна до основи конуса), тому вона перпендикулярна і до площини
РОА осьового перерізу, що проходить через твірну РА. Тоді, за ознакою перпендикуляр
ності двох площин, площина α, що проходить через пряму а, також перпендикулярна до
площини РОА, що й треба було довести.
2. Нехай, навпаки, площина α проходить через твірну РА конуса і перпендикулярна
до осьового перерізу РОА, проведеного через цю твірну. Пряму РА можна розглядати
як ортогональну проекцію прямої РО на площину α.

Пряма РО перпендикулярна до прямої а площини α
(бо вона перпендикулярна до основи конуса). Тоді, за
теоремою про три перпендикуляри, її проекція РА також
перпендикулярна до а. Оскільки, таким чином, пряма а
перпендикулярна як до прямої РО, так і до прямої РА,
то вона перпендикулярна до площини РОА, отже, і до
прямої ОА цієї площини. ОА — радіус основи, отже,
а — дотична до кола основи. Оскільки дотична до кола
не має з ним інших спільних точок, крім точки дотику,
то площина α не має з даним конусом інших спільних
твірних, окрім РА, отже, вона є дотичною до конуса.
Зауваження. Слід а дотичної площини α на площи
ні основи конуса дотикається до кола цієї основи (див.
рис. 13.20).
Пряма а, яка лежить у дотичній площині α до конуса
і перетинає твірну дотику РА (рис. 13.21), має з конусом,
зрозуміло, лише одну спільну точку. Така пряма назива
ється дотичною до конуса.
Задача 1 .
Радіус конуса дорівнює R, а його твірна нахилена до основи під кутом α. Через
вершину конуса проведено переріз, площина якого утворює з висотою конуса
кут β. Визначити площу цього перерізу.
Розв’язання. Нехай маємо конус з висотою РО
(рис. 13.22). Січна площина, що проходить через верши
ну конуса, перетинає його по рівнобедреному трикутни
ку; бічними сторонами перерізу є твірні конуса. Нехай
РАВ — утворений переріз. Радіуси ОА та ОВ конуса є
проекціями твірних РА та РВ на його основу. Відповідно
до умови, OA = OB = R, ∠РАО = ∠РВО = α.
Нехай М — середина хорди АВ. Тоді у рівнобедрених
трикутниках ОАВ та РАВ медіани ОМ та РМ відповідно
є висотами (і бісектрисами), тобто ОМ ⊥ АВ і РМ ⊥ АВ.
Звідси випливає, що пряма АВ перпендикулярна до пло
щини РОМ, а площина РАВ, яка проходить через АВ,
отже, перпендикулярна до площини РОМ. Унаслідок
цього пряма РМ є проекцією осі РО конуса на площину
перерізу РАВ, і відповідно до умови, ∠ОРМ = β.
З ∆POA (∠О = 90°): РО = ОА · tg∠РАО = R tg α.
PO R tg α
З ∆POM (∠О = 90°): PM = = ; OM = PO · tg β = R tg α tg β.
cos ∠OPM cos β
З ∆OMA (∠M = 90°): AM = OA2 - OM2 = R 2 - R 2 tg 2 α tg 2 β = R 1 - tg 2 α tg 2 β.
R tg α R tg α 1 - tg α tg β
2 2 2
S∆PAB = AM ⋅ PM = R 1 - tg 2 α tg 2 β ⋅ = .
cos β cos β
R 2 tg α 1 - tg 2 α tg 2 β
cos β
З а д ач а 2. Площі більшої і меншої основ зрізаного конуса відповідно дорівню

ють S i Q. Визначити площу перерізу, паралельного основам, який ділить висоту
конуса у відношенні т : п, беручи від більшої основи.
Розв’язання. Нехай маємо зрізаний конус з віссю
ОО1, О — центр більшої основи, О1 — центр меншої осно
ви (рис. 13.23). Проведений переріз перпендикулярний до
висоти конуса, отже, це — круг з центром у деякій точці
О2 на осі конуса. За умовою задачі, ОО2 : О2О1 = т : п.
Нехай ОАВО1 — прямокутна трапеція, обертанням
якої утворено даний зрізаний конус, О2С — переріз цієї
трапеції січною площиною (він же є радіусом перерізу
конуса). Тоді О2С || OA і, за теоремою Фалеса, АС : СВ =
S
= т : п. Оскільки π · OA2 = S, а π · O1В2 = Q, то OA = ,
π
Q
а O1В = . Проведемо висоту BM трапеції ОАВО1 і поз
π
начимо через N точку BM ∩ O2C. Матимемо подібні три
AM BM O1O m + n
кутники АВМ і CBN, з яких = = = .
CN BN O1O2 n
S Q
-
S Q Q π π m+n
=
Оскільки АМ = ОА – ОВ = - , а CN = O2C – ОВ = O2C – , то: = .
π π π Q n
O2C -
π
n S +m Q
Звідси O2C = .
(m + n) π
(n )
2
S +m Q
Отже, шукана площа дорівнює π · O2C = 2
.
(m + n)2
(n )
2
S +m Q
(m + n)2
З а д ач а 3. У конус із висотою 24 см і з радіусом 12 см вписано квадрат зі

стороною 6 см так, що площина квадрата паралельна висоті конуса, одна сторона
квадрата належить основі конуса, а кінці протилежної їй сторони — бічній по
верхні конуса. Визначити відстань між віссю конуса та площиною квадрата.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай задано конус з висотою РО = 24 см
та з радіусом 12 см; ABCD — вписаний квадрат, площина якого
паралельна висоті конуса, сторона DC належить основі, а вер
шини А, В — бічній поверхні конуса (рис. 13.24); АВ = 6 см.
Проведемо через точки А і В твірні PL і PM відповідно.
Оскільки площина АВС квадрата паралельна прямій РО, а РО
перпендикулярна до основи конуса, то й площина АВС перпен
дикулярна до цієї основи. Пряма AD належить площині АВС і
перпендикулярна до сліду DC. Отже, вона теж перпендикулярна
до площини основи, а тому паралельна прямій РО. Виходить,
що прямі AD і РО належать одній площині, а тому точка D
належить радіусу OL. З аналогічних причин С ∈ ОМ.
З подібності трикутників ADL та POL маємо пропорцію:
AD PO AD ⋅ OL 6 ⋅ 12
= , звідки DL = = = 3 (см). Зрозуміло,
DL OL PO 24
що й СМ = 3 см. Отже, трикутник ODC — рівнобедрений, бо
його бічні сторони OD та OC дорівнюють по 12 – 3 = 9 (см). Нехай Е — середина сто
рони DC, тоді OE ⊥ DC, а оскільки відрізок ОЕ належить площині основи конуса, що
перпендикулярна до площини АВС квадрата, то й ОЕ перпендикулярний до АВС. Зрозу
міло, що й РО ⊥ ОЕ. Отже, довжиною відрізка ОЕ визначається шукана відстань між
1 1
прямою РО та площиною АВС. DE = DC = ⋅ 6 = 3 (см).
2 2
З ∆OED (∠Е = 90°): OE = OD2 - DE 2 = 92 - 32 = 6 2 (см).
OD2 - DE 2 =Відповідь.
92 - 32 = 6 2 см 
717°. Доведіть на підставі означення, що вісь конуса перпендикулярна до його основи, а всі
твірні нахилені до основи під рівними кутами.
718°. Доведіть, що всі твірні конуса рівновіддалені від центра його основи. Чи залишиться істин-
ним це твердження, якщо замість центра основи взяти довільну іншу точку осі конуса?
719°. Якою фігурою є ортогональна проекція конуса на площину: а) паралельну його основі;
б) паралельну його висоті? Дайте відповідь на такі самі запитання стосовно зрізаного
конуса.
720°. Доведіть, що перерізом конуса площиною, яка проходить через його вершину, є трикутник,
відрізок або точка.
721°. Чи може кут при вершині осьового перерізу конуса бути прямим? А — тупим?
722°. Радіус конуса дорівнює 8 см, а висота — 6 см. Визначте його твірну.
723°. Твірна рівностороннього конуса дорівнює 12 см. Знайдіть його радіус і висоту.
724°. Висота конуса дорівнює його радіусу. Знайдіть кут при вершині осьового перерізу.
725°. Радіуси основ зрізаного конуса дорівнюють 3 дм і 6 дм, а висота дорівнює 4 дм. Визначте
довжину твірної конуса.
726°. Радіуси основ зрізаного конуса дорівнюють 3 см і 7 см, а твірна дорівнює 5 см. Визначте
площу осьового перерізу.
727°. Твірна конуса завдовжки l нахилена до основи під кутом 30°. Визначте висоту конуса.
728°. Твірна конуса дорівнює l і нахилена до площини основи під кутом α. Визначте: а) радіус
конуса; б) висоту конуса; в) площу осьового перерізу; г) площу основи.
729°. Більший та менший радіуси основ зрізаного конуса відповідно дорівнюють R та r, твірна
нахилена до основи під кутом 45°. Визначте висоту конуса.
730°. Висота зрізаного конуса дорівнює Н. Визначте його твірну, якщо вона нахилена до основи
під кутом 30°.
731. Доведіть, що коли пряма має з бічною поверхнею конуса більше двох спільних точок, то
вона містить твірну конуса.
732. Два конуси мають спільну вісь, причому вершина одного конуса належить основі іншого,
і навпаки. Доведіть, що бічні поверхні цих конусів перетинаються по колу.
733. Радіус конуса дорівнює R. Через середину висоти конуса проведено площину, паралельну
основі. Визначте площу перерізу.
734. Висота конуса дорівнює Н. На якій відстані від вершини треба провести січну площину,
паралельну основі, щоб площа перерізу дорівнювала половині площі основи?
735. Переріз конуса площиною, паралельною основі, знаходиться на відстані D від вершини.
Визначте площу перерізу, якщо радіус конуса дорівнює R, а висота — Н.
736. Радіус конуса дорівнює R. Визначте площу перерізу, який паралельний основі і ділить
висоту конуса у відношенні m:n, беручи від вершини.
737. Площі основ зрізаного конуса дорівнюють 4 см2 і 16 см2. Через середину висоти проведено
площину, паралельну основі. Визначте площу перерізу.
738. Площі основ зрізаного конуса дорівнюють S і Q. Визначте площу перерізу, паралельного
основам, який ділить твірні конуса навпіл.
739. У зрізаному конусі площі основ дорівнюють 1 см2 і 49 см2. Площа перерізу, паралельного
основам, дорівнює півсумі площ основ. У якому відношенні цей переріз ділить висоту
конуса?
740. У зрізаному конусі висота дорівнює 10 см, а радіуси основ дорівнюють 18 см і 8 см. На якій
відстані від меншої основи знаходиться паралельний їй переріз, площа якого дорівнює
середньому геометричному між площами основ конуса?
741. Через середину висоти конуса проведено пряму, паралельну його твірній. Довжина твірної
дорівнює l. Визначте довжину найбільшого відрізка проведеної прямої, який міститься
всередині конуса.
742. Твірна зрізаного конуса дорівнює 2а і нахилена до площини основи під кутом 60°. Радіус
однієї основи вдвічі більший від радіуса іншої. Визначте кожен із цих радіусів.
743. Осьовий переріз конуса — прямокутний трикутник. Доведіть, що іншого перерізу, який би
був прямокутним трикутником, для даного конуса не існує.
744. У конусі через його вершину проводяться всі можливі рівні між собою перерізи. Доведіть,
що їхні площини: а) утворюють рівні кути з площиною основи конуса; б) нахилені під
рівними кутами до осі конуса; в) рівновіддалені від центра основи конуса; г) є дотичними
до одного і того самого іншого конуса.
745. Радіуси основ зрізаного конуса дорівнюють 11 см і 16 см, а твірна дорівнює 13 см. Зна-
йдіть відстань від центра меншої основи до кола більшої основи.
746. Радіус рівностороннього конуса дорівнює R. Знайдіть площу перерізу конуса, проведеного
через дві його твірні, кут між якими дорівнює 30°.
747. У конусі, висота якого дорівнює радіусу R основи, через вершину проведена площина,
яка відтинає від кола основи дугу 90°. Визначте площу утвореного перерізу.
748. Хорду основи конуса завдовжки а видно із центра цієї основи під кутом α. Визначте ви-
соту конуса, якщо його твірні нахилені до площини основи під кутом β.
749. Через вершину конуса з радіусом R проведено площину, що перетинає його основу по
хорді, яку із центра основи видно під кутом α, а з вершини конуса — під кутом β. Визначте
площу перерізу.
750. Через вершину конуса проведено січну площину. Хорду, по якій ця площина перетинає
основу конуса, видно із центра цієї основи під кутом 60°. Відстань від центра основи до
перерізу дорівнює 6 см. Визначте, під яким кутом січна площина нахилена до площини
основи конуса, якщо його радіус дорівнює 8 см.
751. Висота конуса дорівнює 20 см, а радіус — 25 см. Визначте площу перерізу, проведеного
через вершину і віддаленого від центра основи конуса на 12 см.
752. Через вершину конуса з висотою 10 см під кутом 45° до площини його основи проведено
площину, яка відтинає чверть кола основи. Визначте площу утвореного перерізу.
753. Висота конуса дорівнює Н, кут між висотою і твірними — 60°. Визначте площу перерізу,
проведеного через дві взаємно перпендикулярні твірні.
754. Через вершину конуса проведено січну площину, яка відтинає від кола основи дугу ве-
личиною α і нахилена до площини основи конуса під кутом β. Визначте кут при вершині
утвореного перерізу.
755*. У зрізаному конусі, радіуси основ якого дорівнюють R і r (R > r), проведена січна площина
під кутом α до площини основи. Ця площина відтинає від кола кожної основи дугу вели-
чиною β і не перетинає висоти конуса. Визначте площу утвореного перерізу.
756*. Осьовий переріз конуса — тупокутний трикутник. Доведіть, що в цьому конусі існують
плоскі перерізи, які є прямокутними трикутниками.
757*. Твірна конуса дорівнює 13 см, а висота — 12 см. Пряма, паралельна основі конуса, про-
ходить на відстані 6 см від основи і на відстані 2 см від висоти. Визначте довжину відрізка
цієї прямої з кінцями на бічній поверхні конуса.
758*. Через вершину конуса під кутом α до площини основи проведено січну площину, що
перетинає основу по хорді, яку з центра основи видно під кутом β. Точка висоти конуса,
що знаходиться на відстані а від згаданої хорди, рівновіддалена від площини перерізу і
площини основи. Визначте площу перерізу.
759*. Через середину висоти конуса проведено пряму, яка нахилена до висоти під кутом ϕ і
перетинає бічну поверхню конуса в точках А і В. Визначте довжину відрізка АВ, якщо
твірна конуса дорівнює l і нахилена до площини основи під кутом α.
760*. Доведіть, що з усіх перерізів конуса, площини яких проходять через його вершину, найбіль-
ший периметр має осьовий переріз. Чи завжди цей переріз має і найбільшу площу?
761*. Радіус конуса дорівнює 9 см, а висота — 7 см. Визначте найбільшу площу перерізу цього
конуса площиною, що проходить через його вершину.
762*. Найбільша можлива площа перерізу конуса площиною, що проходить через його вер-
шину, вдвічі більша за площу осьового перерізу. Визначте кут нахилу твірних конуса
до основи.
763*. На площині основи рівностороннього конуса зовні конуса взято точку, віддалену від кола
основи на довжину його радіуса. Через цю точку до конуса проведено дві дотичні площини.
Визначте кут між ними.
764*. До рівностороннього конуса проведено дві дотичні площини, кут між якими дорівнює 90°.
Визначте кут між твірними дотику цих площин.
765*. Радіус основи конуса дорівнює 3 см, а висота — 12 см. У конус вписано рівносторонній
циліндр. Одна з основ циліндра лежить на основі конуса, а коло іншої основи — на його
бічній поверхні. Визначте висоту циліндра.
766*. У конус з радіусом R та висотою Н вписано куб так, що одна з граней куба належить основі
конуса, а вершини протилежної грані лежать на бічній поверхні конуса. Визначте ребро
куба.
767*. У конус вписано правильну трикутну призму, всі ребра якої дорівнюють а. Чотири вершини
призми лежать на колі основи, а решта дві — на бічній поверхні конуса. Визначте висоту
конуса.
768*. Довжини всіх ребер чотирикутної піраміди дорівнюють по а. Рівносторонній конус вписано
в цю піраміду так, що вершина конуса знаходиться в центрі основи піраміди, а коло осно-
ви дотикається до всіх її бічних граней. Визначте висоту конуса.
769*. У куб з ребром а вписано конус так, що його вершина збігається з однією з вершин куба,
а коло основи дотикається до трьох граней куба, які сходяться у протилежній вершині.
Твірна конуса нахилена до його основи під кутом α. Визначте радіус конуса.
770*. На площині стоїть конус і штатив (відрізок), на верхньому кінці якого розміщене точкове
джерело світла. Радіус конуса дорівнює 1, висота — 2. Основа штатива віддалена від
центра основи конуса на 2, висота штатива дорівнює 4. Визначте площу тіні, яку конус
відкидає на площину (площу основи конуса не враховувати).
771*. Відрізок, що сполучає центри основ ABCD та A1B1C1D1 одиничного куба ABCDA1B1C1D1,
є висотою конуса, який дотикається до указаної нижче прямої. Площиною основи ко-
нуса є площина ABC. Визначте радіус конуса, а також відношення, в якому відповідна
твірна конуса ділиться точкою дотику (якщо рахувати від вершини конуса). Розгляньте
випадки, коли дотична пряма проходить через:
1) середину DC i B1; 2) середину D1C1 і В;
3) середини DC i ВB1; 4) середину DC1 і В1;
5) середини ВВ1 i D1C1; 6) середини АD і А1В1;
7) середини AD1 i A1B1; 8) вершини D і C1;
9) C і середину DD1; 10) C1 і середину DD1.

13.2. Конічні перерізи
Для дослідження тих перерізів конуса, які не проходять через його вершину
і не перпендикулярні до осі, доцільно абстрагуватися від внутрішності, а також
від основи конуса, а брати до розгляду лише його бічну поверхню, продовжену
вздовж її твірних (тоді, зокрема, відпадає необхідність розглядати різні часткові
випадки розміщення січної площини відносно основи конуса). Продовження
бічної поверхні конуса полягає в тому, що кожна твірна конуса замінюється прямою, яка
її містить (рис. 13.25). Утворена у такий спосіб нескінченна поверхня, що складається з

двох симетричних порожнин, називається конічною поверхнею. Кожна з прямих, що утво
рює конічну поверхню, називається твірною, а їхня спільна точка — вершиною конічної
поверхні. Таким чином, конічну поверхню можна означити як геометричне місце прямих,
що проходять через фіксовану точку — вершину конічної поверхні — і перетинають фік
соване коло — напрямне коло поверхні; вершина конічної поверхні розміщується поза
площиною напрямного кола і ортогонально проектується в його центр. Можна сказати
й так: конічна поверхня — це геометричне місце прямих, що проходять через одну точку
і утворюють з даною прямою або площиною сталий гострий кут.
Зрозуміло, що конічна поверхня є фігурою обертання. Її можна утворити обертанням
прямої навколо осі, яку твірна пряма перетинає під деяким гострим кутом. Вісь обертання
називається віссю конічної поверхні.
О зна ч е н н я ( к о нічних пе ре різ ів ).

Лінії, які є перерізами конічної поверхні площинами, що не проходять
через її вершину, називаються конічними перерізами.
Нехай α — січна площина, а σ — площина того осьового перерізу конічної поверхні,
яка перпендикулярна до площини α (вона визначається віссю s поверхні та ортогональною
проекцією s1 цієї осі на площину α) (рис. 13.26). Позначимо через а1 і а2 твірні конічної
поверхні, які належать площині σ. Залежно від того, як пряма s1 розміщена відносно
прямих а1, а2, розрізняють три види конічних перерізів. Виявляється, що коли пряма s1
перетинає обидві прямі а1, а2, причому точки перетину А1, А2 належать одній і тій самій
порожнині конічної поверхні (саме така ситуація відображена на рис. 13.26), то конічним

перерізом є еліпс, а в частковому випадку — коло. Якщо існує тільки одна з точок А1,
А2, тобто пряма s1 паралельна одній з прямих а1 чи а2 (див. далі рис. 13.28), то конічним
перерізом є парабола. Нарешті, якщо обидві точки А1, А2 існують, але належать різним
порожнинам конічної поверхні (див. далі рис. 13.30), то конічним перерізом є гіпербола.
Гіпербола складається з двох віток, одна з яких належить одній порожнині поверхні,
а інша — іншій.
Доведемо, що конічними перерізами можуть бути лише три згадані лінії.
1. Еліпс
Нехай М — довільна точка конічного перерізу першого виду (див. рис. 13.26), k — коло,
розміщене на конічній поверхні, площина якого проходить через точку М і перпендикулярна
до осі s, DE — діаметр цього кола, розміщений у площині σ, ML — перпендикулярна до
нього хорда. Оскільки площини α і σ — взаємно перпендикулярні, то відрізок ML нале
жить α. Хорда ML ділиться перпендикулярним до неї діаметром DE навпіл, причому
MN 2 = DN · NE. (1)
Проведемо у площині σ прямі A1U || DE та A2V || DE. Тоді з подібності трикутників
DN VA 2 NE A1U
A1DN і A1VA2, а також трикутників A2NE та A2A1U матимемо: = ; = .
A1N A1A 2 NA 2 A 1A 2
DN ⋅ NE VA 2 ⋅ A1U
Перемножуючи ці пропорції, дістанемо: = . Звідси, враховуючи рів
A1N ⋅ NA 2 A1A22
ність (1), маємо:
VA 2 ⋅ A1U
MN 2 = ⋅ A1N ⋅ NA 2 . (2)
A1 A22
Розмістимо у площині α систему координат Оху
таким чином, щоб її початок збігався із серединою від
різка А1А2, а вісь Ох містила цей відрізок (рис. 13.27).
Позначимо через (х; у) координати довільної точки М
даного конічного перерізу в цій системі координат, а
через а — половину довжини відрізка А1А2. Тоді мати
мемо: MN = |y|, ON = |x|, A1N = a ± |x|, NA2 = a  |x|
(верхні знаки в останніх двох рівностях відповідають
розміщенню точки М справа від осі Оу, а нижні —
зліва). Враховуючи це, зі співвідношення (2) матимемо
таке рівняння даного конічного перерізу:
y2 = d2 (a ± x )(a  x ),
VA 2 ⋅ A1U
в якому через d2 позначено сталу додатну величину . Шляхом простих
A1 A22
алгебраїчних перетворень це рівняння зводиться до вигляду:
2
x2 y
2
+ 2 = 1, (3)
a b
де через b2 позначено сталу додатну величину a2d2.

Дістали рівняння еліпса (див. §12.1, с. 223). Отже, конічним пере
різом у даному разі справді є еліпс.
З канонічного рівняння еліпса можна вивести всі геометричні
властивості цієї лінії. Зокрема, з нього елементарно випливає, що
еліпс симетричний відносно обох осей координат.
Те, що еліпс має бути симетричним відносно осі Ох, випливає і
з побудов, відображених на рис. 13.26. Справді, оскільки як конічна
поверхня, так і січна площина α симетричні відносно площини σ,
то утворений конічний переріз повинен бути симетричним віднос
но прямої А1А2, що є перетином площин α і σ. Однак те, що еліпс
симетричний і відносно осі Оу, з цієї побудови зовсім не випливає. Альбрехт Дюрер
Більше того, навіть здається, що в тій частині конічної поверхні,
яка розташована ближче до вершини, еліпс має бути «вужчим», ніж у протилежній.
Так, зокрема, помилково вважав видатний діяч епохи Відродження, німецький художник
Альбрехт Дюрер, який самотужки займався геометричними дослідженнями, вважаючи
геометрію ключем для досягнення досконалості в мистецтві. — Проте знайдене рівняння
спростовує цю думку.
Справді, нехай М(х; у) — довільна точка, що належить еліпсу. Тоді її координати
2
x2 y
задовольняють його канонічне рівняння 2 + 2 = 1. При цьому координати точки
a b
М′(–х; у), яка є симетричною точці М віднос
но осі Оу (див. рис. 13.27), теж задовольня
тимуть це рівняння. Отже, точка М′ також
належить еліпсу, що й доводить його симе
тричність відносно осі Оу.
2. Парабола
Нехай М — довільна точка конічного пе
рерізу другого виду (рис. 13.28). Здійснимо
ті самі додаткові побудови кола k, діаметра
DE та перпендикулярної до нього хорди ML,
що і в попередньому випадку. Тоді так само
матимемо рівність:
MN 2 = DN · NE. (1)
Потім проведемо у площині σ пряму
A2V || DE. Тоді з подібності трикутників A2NE
A2 N PV
та PVA 2 дістанемо: = , звідки
NE VA2
VA2 VA22
NE = ⋅ A2 N. Звідси, враховуючи, що DN = VA2, матимемо: DN · NE = ⋅ A2 N , а
PV PV
з урахуванням рівності (1):
VA22
MN 2 = ⋅ A2 N. (2)
PV
Розмістимо у площині α систему координат Оху так, щоб
її початок збігався з точкою А2, а додатна піввісь Оу містила
відрізки A2N (рис. 13.29). Позначимо через (х; у) координати
довільної точки М даного конічного перерізу. Тоді матимемо:
A2N = у; MN = |х|, а зі співвідношення (2) дістанемо:
у = ах2, (3)
PV
де через а позначено сталу додатну величину .
VA22
Дістали формулу, якою задається квадратична функція.
Отже, конічним перерізом у цьому разі справді є парабола,
тобто графік квадратичної функції у = ах2 (при а > 0).
3. Гіпербола
Нехай тепер М1, М2 — довільні точки конічного перерізу
третього виду, які належать різним його віткам (рис. 13.30).
Для кожної із цих точок здійснимо додаткові побудови, ана
логічні до описаних вище для конічних перерізів першого та
другого видів. Тоді матимемо аналогічні співвідношення:
M1N12 = D1N1 ⋅ N1E1;
(1)
M2 N22 = D2 N2 ⋅ N2 E2 .
Потім у площині σ проведемо прямі A 1U || D 1E 1 та
A2V || D2E2. Тоді з подібності трикутників A2D1N1 та A2UA1, а
також трикутників A1N1E1 та A1A2V, для першої вітки пере
ND A 2 N1 N1E1 AV
різу матимемо: 1 1 = ; = 2 . Перемножуючи
A1U A 2 A1 A1N1 A2 A1
N1D1 ⋅ N1E1 A 2V ⋅ A 2 N1
ці пропорції, знайдемо: = . Звідси,
A1U ⋅ A1N1 A1A22
враховуючи першу з рівностей (1), маємо:
A1U ⋅ A2V
M 1N12 = ⋅ A1N1 ⋅ A 2 N1. (2)
A1 A22
Аналогічно, розглядаючи подібні трикутники A1N2D2 та
A1A2V, а також трикутники A2N2Е2 та A2A1U, і враховуючи
другу з рівностей (1), для другої вітки гіперболи виведемо
цілком аналогічну рівність:
A1U ⋅ A2V
M2 N22 = ⋅ A1N2 ⋅ A 2 N2 . (2′)
A1 A22
Розмістимо тоді у площині α систему координат Оху

так, щоб її початок збігся із серединою відрізка А1А2, а
вісь Ох містила цей відрізок (рис. 13.31). Позначимо
через (х; у) координати довільної точки М даного ко
нічного перерізу (взятої на тій чи іншій його вітці:
М = М1 або М = М2), а через а — половину довжини
відрізка А1А2. Тоді, вважаючи, що N = N1 або N = N2,
матимемо: MN = |y|; ON = |x|; A1N = x  a; A2 N = x ± a
(верхні знаки в останніх двох рівностях відповідають
розміщенню точки М на правій вітці від осі Оу, тобто
випадку М = М1, а нижні — на лівій вітці, тобто ви
падку М = М2). Враховуючи це, зі співвідношень (2)–(2′)
дістаємо таке рівняння конічного перерізу:
y 2 = d2 ( x  a ) ( x ± a ) ,
в якому через d2 позначено сталу додатну величину
A1U ⋅ A2V
. Шляхом простих алгебраїчних перетворень
A1 A22
це рівняння зводиться до вигляду:
2
x2 y
2
- 2 = 1, (3)
a b
де через b2 позначено сталу додатну величину a2d2.
Лінії, які задаються такими рівняннями, називаються
гіперболами.
Цікаво зазначити, що ті гіперболи, які називають
k
графіками обернених пропорційних залежностей y =
x
між величинами х та у при k > 0, є частковими видами
гіпербол, що визначаються рівнянням (3). Справді, якщо
повернути систему координат Оху відносно початку О
на кут 45° (рис. 13.32), то можна переконатися, що в
k
утвореній новій системі координат Ох′у′ рівняння y =
x
x′2 y′
2
перетвориться на рівняння - = 1, тобто набуде
2k 2k
вигляду (3) при a = b = 2k.
Кожен із трьох можливих видів конічних перерізів
можна змоделювати за допомогою звичайного ліхтарика
(рис. 13.33). Світловий потік від ліхтарика обмежується
однією порожниною конічної поверхні. Тому освітлена
ліхтариком частина будь-якої плоскої поверхні обмежу
ється відповідним конічним перерізом, тобто еліпсом,
параболою чи віткою гіперболи. Змінюючи напрям
світлового потоку, можна спостерігати цікаву видозміну конічних перерізів, у тому числі
їхній плавний перехід з одного виду в інший.
Знамениті задачі давнини та конічні перерізи

Ще давні математики помітили, що не кожну геометричну задачу на побудову на
площині можна розв’язати циркулем та лінійкою, точніше — проведенням кіл та прямих.
Особливо непокоїло те, що серед задач, які «не піддавалися», були і фундаментальні
з точки зору глибинної логіки математичної науки. Найбільшої популярності набули три
з таких задач, які пізніше назвали «знаменитими задачами давнини».
Перша з них називалася задачею про трисекцію кута. Полягала вона в тому, щоб
заданий кут поділити на три рівні частини (не забуваймо, йдеться про побудови лише
циркулем та лінійкою). Постановка цієї задачі була цілком аналогічною до задачі про поділ
відрізка на рівні частини. Однак відрізок, на основі теореми Фалеса, можна елементарно
поділити на будь-яку кількість рівних частин. А ось кут не вдавалося поділити навіть на
три рівні частини. Хіба не дивно?!
Друга зі «знаменитих задач давнини» дістала назву задачі про квадратуру круга.
Полягала вона у побудові квадрата, рівновеликого (тобто такої самої площі) даному кру
гу (рис. 13.34). У давнину не було алгебраїчної символіки, тому для вираження багатьох
геометричних фактів часто використовувалося поняття площі. Наприклад, теорема Піфа
гора формулювалася так: квадрати, побудовані на катетах прямокутного трикутника,
взяті разом, рівновеликі квадрату, побудованому на гіпотенузі. Водночас для вираження
площ застосовувалися порівняння з іншими фігурами. Наприклад, про трикутник казали,
що він рівновеликий прямокутнику, який має таку саму основу, але вдвічі меншу висоту.
Ідеальним мірилом для площі був квадрат. Зокрема, однією з важливих задач, які роз
глядалися вже на початках вивчення геометрії, була така: даний прямокутник перетво
рити (звичайно, за допомогою циркуля та лінійки) у рівновеликий йому квадрат. Задача
зводиться до побудови відрізка x = ab за даними сторонами а, b прямокутника, і до
волі легко розв’язується на основі властивостей прямокутного трикутника (рис. 13.35).
Круг був украй важливою фігурою. Положення про побудову кола з даним центром і
радіусом Евклід долучив навіть до постулатів геометрії. Тому задача про побудову ква
дратної міри круга була вкрай важливою з точки зору самих основ науки.
Третьою знаменитою задачею була задача про подвоєння куба. Полягала вона у тому,
щоб за даним кубом побудувати куб удвічі більшого об’єму (рис. 13.36). Зрозуміло, що ця
задача зводиться до побудови ребра х шуканого куба за ребром а даного на основі умови:
х3 = 2а3, звідки x = a 3 2. Теорема Піфагора забезпечує простий засіб для перетворення будь-
яких двох квадратів в один рівновеликий їм квадрат. — Достатньо побудувати прямокутний
трикутник за катетами, які дорівнюють сторонам даних квадратів; тоді його гіпотенуза буде
стороною шуканого квадрата. — А ось у просторі навіть найпростіший аналог цієї задачі: два
однакові куби перетворити в один рівновеликий їм куб — не вирішувався!
Як бачимо, у кожній із наведених знаменитих задач давнини, точніше — в немож
ливості їхнього розв’язання, порушувалася якась фундаментальна лінія в царині відомих
математичних фактів. Тому цих розв’язань шукали з особливим завзяттям.
Найбільш явний практичний підтекст мала, звичайно, задача про подвоєння куба.
З її появою пов’язувалися навіть легенди. В одній з легенд розповідається, що коли на
острові Делос, що в Егейському морі, спалахнула епідемія чуми, люди звернулися до зна
менитого дельфійського оракула при храмі Аполлона (місто Дельфи — загальногрецький
релігійний центр біля підніжжя гори Парнас). Оракул нібито відповів, що для припинення
нещастя потрібно подвоїти золотий жертовник, який мав форму куба. Спочатку жителі
Делоса відлили ще один жертовник і поставили його на той, що був, вважаючи волю
богів виконаною. Проте чума не припинялася, а на новий запит оракула боги відповіли,
що поставлена задача розв’язана неправильно, бо потрібно було подвоїти жертовник, не
змінюючи його кубічної форми. Відчуваючи несилу самостійно справитися з цією задачею,
делосці звернулися за допомогою до Платона — знаменитого філософа. Але той лише
докорив прохачів тим, що вони мало займаються геометрією. Відтоді нібито задачу про
подвоєння куба стали називати делоською задачею. Так її часто називають і досі.
За цією легендою, виникнення задачі про подвоєння куба сягає середини IV ст. до
н.е., коли жив Платон. Однак достеменно відомо, що ще раніше нею займався Гіпократ
Хіоський. Тому більшої поваги заслуговує друга легенда. Легендарний крітський цар Мі
нос звелів спорудити пам’ятник своєму сину Главку. Будівничі надали основі пам’ятника
форму куба з ребром завдовжки 10 ліктів. Проте Мінос наказав збільшити його удвічі. За
розрадою звернулися до учених, але й ті не змогли точно розв’язати цієї проблеми.
Випробувавши найрізноманітніші підходи до розв’язування знаменитих задач і не до
сягши успіху, багато хто з дослідників вдався до пошуків інших засобів для проведення
побудов, тобто інструментів для проведення інших ліній (окрім прямої і кола), які б давали
змогу здійснити необхідні побудови. На цьому шляху було відкрито чимало цікавих ліній,
у тому числі й конічні перерізи — еліпс, гіперболу і параболу.
Вважається, що конічні перерізи відкрив давньогрецький математик Менехм наприкінці
IV ст. до н.е. Він же застосовував їх і до розв’язування задачі про подвоєння куба. Деталі
ні самого відкриття, ні застосування невідомі. Відомо тільки, що Менехм розглядав не будь-
які конічні перерізи, а лише ті, площини яких перпендикулярні до однієї з твірних конуса.
Пізніше Ератосфен (276–194 рр. до н.е.) назвав конічні перерізи тріадою Менехма.
Застосування конічних перерізів до задачі про подвоєння куба може здійснюватись
так. Вище вже зазначалося, що ця задача зводиться до побудови кореня рівняння х3 = 2a3
за відомим відрізком а. У свою чергу, це рівняння можна

 x2 = ay,
дістати із системи  виключивши з неї невідоме у.
 xy = 2a ,
2
Першим з рівнянь цієї системи на координатній площині Оху

x2
визначається парабола y = , а другим — гіпербола
a
2a2
y= (рис. 13.37). Тому абсциса точки перетину цих ліній
x
дорівнюватиме шуканому значенню x = a 3 2. Отже, побуду
вавши дані лінії при заданому значенні а та опустивши
перпендикуляр з точки перетину ліній на вісь абсцис, діс
танемо ребро шуканого куба.
 x2 = ay,
Можна взяти й іншу систему рівнянь:  2 наслідком
y = 2ax,
якої є те саме визначальне рівняння х3 = 2а3. Тоді задача про
подвоєння куба зведеться до побудови абсциси точки перетину
x2 y2
двох парабол: y = та x = (рис. 13.38).
a 2a
772. Чи може плоский переріз зрізаного конуса бути трикутником?

773*. Укажіть конкретну конічну поверхню і спосіб перетину її площиною, щоб у перерізі діс-
2
y2
тати гіперболу x - = 1.
2k 2k
774*. Доведіть, що будь-який з конічних перерізів, які виходять у перетині довільної конічної
поверхні довільною площиною, можна дістати і в перетині деякої конічної поверхні
площиною, перпендикулярною до однієї з твірних цієї поверхні?
13.3. Зображення конусів та їхніх плоских перерізів

Оскільки конус є фігурою, симетричною відносно осі, то й зображати його доречно
так, щоб зображення було симетричним відносно зображення осі. Цього можна
досягти, якщо напрямок l відповідного паралельного проектування і площину
проекцій π вибрати спеціальним чином, а саме: напрямок l — у площині σ, що
проходить через вісь Р0О0 конуса, а площину π — перпендикулярною до σ (рис. 13.39).
Тоді як конус, так і його проекція будуть симетричними відносно площини σ, а сама про
екція, отже, — симетричною відносно зображення РО = π ∩ σ осі Р0О0.
А які ж іще особливості має зображення конуса за таких умов проектування?

Нехай α — площина основи конуса, Р1 — точка перетину з площиною α проектуючої
прямої РР0 для вершини Р0 конуса. Вважатимемо, що напрямок проектування l вибрано
таким чином, що точка Р1 лежить зовні основи конуса. Позначимо через Р1В1 та Р1С1 до
тичні, проведені з точки Р1 до основи конуса (В1С1 = α ∩ π), а через В0, С0 — відповідні
точки дотику. Тоді площини РР1В1 та РР1С1 будуть дотичними до конуса, твірні Р0В0 та
Р0С0 — відповідними твірними дотику, а прямі РВ1 та РС1 міститимуть проекції РВ та
РС цих твірних.
Оскільки весь конус розміщується між проектуючими площинами РР1В1 та РР1С1 для
прямих Р0В0 та Р0С0 відповідно, то його зображення розміщується між проекціями РВ1 і
РС1 цих прямих. Отже, прямі РВ1 та РС1 обмежують з двох боків зображення конуса.
Решту обрису визначає проекція основи. Оскільки прямі РВ1 та РС1 є проекціями дотич
них Р1В1 і Р1С1 до основи конуса, то вони мають дотикатися до зображення цієї основи,
причому в точках В, С, які є проекціями точок дотику В0, С0. Звернемо особливу увагу:
точки В0, С0 не є діаметрально протилежними для кола основи конуса, тому їхні проекції
В, С не можуть бути діаметрально протилежними для еліпса, який обмежує проекцію цієї
основи; отже, трикутник РВС не може бути зображенням осьового перерізу конуса.
Нехай тоді E0F0 — той діаметр основи конуса, який паралельний площині π, а
L0M0 — той діаметр, який перпендикулярний до π, EF та LM — відповідні їхні проекції.
Тоді EF || B1C1, а LM ⊥ B1C1. Отже, EF ⊥ LM, тобто EF та LM є головними діаметрами
зображення основи конуса. Оскільки прямі Р0О0 і L0M0 належать площині σ, то їхні про
екції РО та LM збігаються. Отже, зображення РО висоти конуса перпендикулярне до
головного діаметра EF зображення його основи.
Ґрунтуючись на всіх цих висновках, побудову зображен
ня конуса слід проводити так (рис. 13.40).
1. Спочатку будуємо еліпс, який беремо за зобра
ження основи конуса, а також один з його головних
діаметрів EF.
2. Потім з центра О еліпса проводимо перпенди
куляр ОР до EF, який вважаємо зображенням висоти
конуса. Якщо еліпс розмістимо так, що його головні
діаметри будуть паралельними краям зошита або
дошки, то дістанемо зображення висоти конуса, яке
справлятиме враження вертикального розміщення.
3. З точки Р проводимо дотичні РВ та РС до еліпса.
Ними, а також частиною BEFC еліпса визначиться
шуканий обрис конуса. Трикутник PEF буде зобра
женням одного з осьових перерізів (як уже зазначено
вище, переріз РВС не буде осьовим).
Якщо потрібно зобразити два взаємно перпендикулярні осьові перерізи конуса, то
попередньо будують два спряжені діаметри LM та UV еліпса, взятого за зображення
основи конуса (рис. 13.41). Тоді PLM та PUV — шукані зображення. Однак діаметри LM
та UV не слід брати головними, бо тоді один з осьових перерізів зобразиться відрізком
(рис. 13.42). Звідси, зокрема, випливає, що неправильно зображати взаємно перпенди
кулярні осьові перерізи так, щоб один з них визначався головним діаметром основи, а
інший — не головним (рис. 13.43).
Звичайно, нахил напрямку проектування l до площини α

основи конуса (див. рис. 13.39) можна вибрати й так, щоб
точка Р1 належала основі конуса. Тоді дотичних Р1В1, Р1С1
не існуватиме, отже, обрис конуса визначатиме проекція
його основи (рис. 13.44). Інколи такі зображення можуть
застосовуватися, але для розв’язування геометричних задач
вони, як правило, менш зручні, ніж описані вище.
Насамкінець зауважимо, що за рахунок відповідного на
хилу площини проекцій π до площини основи α напрямок
проектування l можна зробити і перпендикулярним до π.
Це особливо важливо для побудови комбінацій конуса з
кулею, яку, як буде зазначено в §14, зображають лише в
ортогональній проекції.
Основною ланкою в алгоритмі побудови плоского пере
різу конуса є побудова точок перетину прямої з поверх
нею конуса. Розв’язують цю задачу так. Проводять через
дану пряму а та вершину конуса Р допоміжну площину α
(рис. 13.45) і визначають переріз цієї площини з поверхнею
конуса. Тоді точки А1, А2 перетину прямої а з цим перері
зом — шукані. Залежно від розміщення прямої а відносно
конуса, точки А1, А2 можуть лежати на бічній поверхні,
або одна з них — на бічній поверхні, а інша — на основі.
Можливо також, що пряма а міститиме твірну конуса, хорду
його основи, або матиме з конусом лише одну спільну точку
чи й зовсім не перетинатиме його.
Розглянемо конкретну задачу на побудову плоского
перерізу конуса.
Задач а . Дано конус. Січна площина задана точкою Q, що належить бічній поверхні
конуса, а також слідом а на площині його основи (рис. 13.46). Побудувати переріз
конуса цією площиною.
Р о з в ’ я з а н н я . Братимемо різні точки А на прямій а, проводитимемо через них та
точку Q прямі QA і за описаним вище алгоритмом будуватимемо точки М перетину цих
прямих з поверхнею конуса.
Допоміжна площина α, проведена через вершину Р конуса та пряму QА, перетинає
площину основи конуса по прямій СА, де С — точка основи, що належить прямій PQ.
Коло основи ця площина, крім точки С, перетинає ще в одній точці В, що лежить на
прямій СА. Тоді РВ — друга твірна конуса, по якій допоміжна площина α перетинається
з його бічною поверхнею. Отже, точка перетину М прямої QA з прямою РВ належить
шуканому перерізу бічної поверхні конуса.
Змінюючи точки А ∈ а, знаходитимемо інші точки М1, М2, М3, М4, ... цього перерізу.
А побудувавши їх достатню кількість, зможемо плавно провести через них і лінію, яка
визначатиме переріз.
Якщо слід а не перетинається з основою конуса (саме такий випадок відображений

на рис. 13.46), або дотикається до неї в деякій точці N і Q ∉ PN, то січна площина
перетинатиме кожну твірну конуса. Тому шуканий переріз конуса в цьому випадку об
межуватиметься еліпсом. Якщо слід а дотикається до основи конуса в точці N і Q ∈ PN,
то перерізом буде твірна PN. Якщо слід а перетинає коло основи конуса у двох точках
(рис. 13.47), то плоский переріз поверхні конуса матиме як криволінійну, так і прямолі
нійну складові, причому перша може бути частиною як еліпса, так і частиною гіперболи
або параболи. 
775. Дано точку М на твірній конуса. Опустіть з цієї точки перпендикуляри на основу та вісь
конуса. Побудуйте осьовий переріз конуса, який проходить через точку М.
776. Побудуйте два осьових перерізи конуса, кут між площинами яких дорівнює: а) 30°;
б) 45°; в) 60°; г) 22°30′.
777. Побудуйте який-небудь осьовий переріз конуса та зображення дотичних площин, пер-
пендикулярних до нього.
778. Дано зображення конуса з вершиною Р, зображення двох точок А, В простору, а також
точок А1, В1 перетину прямих РА і РВ з площиною основи конуса. Побудуйте точки
перетину прямої АВ з поверхнею конуса. Розгляньте різні можливі розміщення прямої
АВ відносно конуса.
779. Дано точку М зовні конуса, а також точку А, в якій пряма РМ, проведена через вершину
конуса і точку М, перетинається з площиною основи конуса. Побудуйте: а) зображення
осьового перерізу конуса, площина якого проходить через точку М; б) зображення пере-
різу конуса, площина якого проходить через точку М перпендикулярно до осі конуса;
в) зображення площини, яка проходить через точку М і дотикається до конуса.
780. Задано осьовий переріз конуса і деяку його твірну. Проведіть через цю твірну переріз
конуса, перпендикулярний до даного осьового перерізу.
781. Дано твірні РА, РВ, РС, PD конуса і точки L ∈ РА, M ∈ РВ, N ∈ РС. Побудуйте точку
перетину прямої PD з площиною LMN.
782. На твірних РА і РВ конуса задано точки L і M відповідно. Побудуйте переріз конуса
площиною, що проходить через точки L, M i перпендикулярна до його основи.
783. Точки L, M належать бічній поверхні конуса, а точка N — його основі. Побудуйте переріз
конуса площиною LMN.
784. Точки А, В, С належать трьом різним твірним конуса. Побудуйте переріз конуса площи-
ною АВС. Проаналізуйте різні можливі випадки.
785. Точка А належить верхній основі зрізаного конуса, а точка В лежить у площині нижньої
основи, але самій основі не належить. Побудуйте точку перетину прямої АВ з бічною
поверхнею конуса.
786. Січна площина задана своїми слідами а, b на площинах основ зрізаного конуса. Побу-
дуйте переріз цього конуса даною площиною. Проаналізуйте різні можливі випадки.
787. Точки А, В належать різним основам зрізаного конуса, а точка С — його бічній поверхні.
Побудуйте переріз конуса площиною АВС.
788. Побудуйте зображення правильної трикутної призми, вписаної в конус так, що одна з основ
призми належить основі конуса, а вершини іншої основи призми лежать на бічній поверхні
конуса.
789*. Задано зображення конуса, а також зображення точки F та її ортогональної проекції F1
на площину основи конуса. Вважаючи, що в точці F розміщене точкове джерело світла,
побудуйте тінь від конуса на площині його основи.
13.4. Вимірювання конусів

Для вимірювання конусів їх наближають правильними вписаними та описаними
пірамідами.
Означення (піраміди, вписаної в конус, та піраміди, описаної навколо конуса).
Піраміда називається вписаною в конус (а конус, відповідно, — описаним
навколо піраміди), якщо основа піраміди є вписаною в основу конуса, а
вершини піраміди і конуса збігаються (рис. 13.48). Піраміда називається
описаною навколо конуса (а конус, відповідно, — вписаним у піраміду),
якщо основа піраміди є описаною навколо основи конуса, а вершини
піраміди і конуса збігаються (рис. 13.49).
Очевидно, що бічні ребра вписаної піраміди та висоти бічних граней описаної
піраміди є твірними конуса. Очевидно також, що висоти пірамід, вписаної в конус
та описаної навколо конуса, збігаються з висотою конуса.
Для визначення площі бічної поверхні конуса уявлятимемо, що в нього вписують

ся і навколо нього описуються правильні п-кутні піраміди (рис. 13.50) з як завгодно
великою кількістю п бічних граней. Нехай sn та Sn — площі бічних поверхонь цих
пірамід відповідно. Як відомо, sn = 1 pn ⋅ an , а Sn = 1 Pn ⋅ l, де рп, ап — периметр
2 2
основи та апофема вписаної п-кутної піраміди, а Рп, l — периметр основи та апофе
ма (вона дорівнює твірній конуса) описаної піраміди.
При необмеженому зростанні п послідовності значень рп та Рп наближаються до
довжини с кола основи конуса, а послідовність довжин ап — до твірної l конуса.
Тому послідовності площ sn та Sn мають спільну границю 1 Cl, що дорівнює πRl, де
2
R — радіус конуса. А оскільки при кожному п бічна поверхня конуса знаходиться
між бічними поверхнями вписаної та описаної пірамід, то цю спільну границю πRl
природно вважати площею бічної поверхні конуса. Тому маємо таку теорему.
Теор ема 1 3 .2 (про площу бічної поверхні конуса).

Площа Sб бічної поверхні конуса з радіусом R і твірною l визначається за
формулою:
Sб = πRl.
Наслідо к 1 .
Площа Sn повної поверхні конуса з радіусом R та твірною l визначається
Sп = πR(R + l).
Доведення. Повна поверхня конуса складається з бічної поверхні та основи.
Тому Sn = πRl + πR2 = πR(R + l).
Площа Sб бічної поверхні зрізаного конуса з радіусами
основ R та r і твірною l визначається за формулою:
Sб = π(R + r)l.
Доведення. Доповнимо даний зрізаний конус до повного,
продовживши його твірні до взаємного перетину (рис. 13.51).
Тоді площа бічної поверхні зрізаного конуса дорівнюватиме
різниці площ бічних поверхонь утворених при цьому повних
конусів, тобто
Sб = πRl2 – πrl1,
де l1, l2 — твірні відповідно меншого і більшого з цих конусів
l
(l2 = l1 + l). Але, за наслідком з теореми 3.1, 2 = R , звідки
l1 r
l2 l - l
- 1 = R - 1, або 2 1 = R - r , і отже, (R – r)l1 = rl. Враховуючи це, матимемо:
l1 r l1 r
Sб = πR(l1 + l) – πrl1 = πRl + π(R – r)l1 = πRl + πrl = π(R + r)l. Твердження наслідку
доведено.
Так само вписують і описують правильні піраміди і для визначення об’єму кону
са. Нехай vn та Vn — об’єми відповідно вписаної та описаної правильних п-кутних
пірамід. Тоді vn = 1 sn ⋅ H, а Vn = 1 Sn ⋅ H , де sn та Sn — площі їхніх основ, а Н —
3 3
спільна висота пірамід, що дорівнює висоті конуса. При необмеженому зростанні п
послідовності значень sn та Sn наближаються до площі S основи конуса. Тому по
слідовності vn та Vn мають спільну границю 1 S ⋅ H, яку вважають об’ємом конуса.
3
Оскільки S = πR2, де R — радіус конуса, то маємо таку теорему.
Тео р ема 1 3 . 3 (про об’єм конуса).

Об’єм V конуса з радіусом R і висотою Н визначається за формулою:
1
V = π R2 H.
3
Наслідок.
Об’єм V зрізаного конуса з радіусами основ R та r і висотою Н визначається
1
V = π H( R 2 + Rr + r 2 ).
3
Доведення. Доповнимо даний зрізаний конус до повного,
продовживши його твірні до взаємного перетину (рис. 13.52).
Тоді об’єм зрізаного конуса дорівнюватиме різниці об’ємів
утворених при цьому повних конусів, тобто
V = 1 πR 2 ⋅ h2 - 1 πr 2 ⋅ h1,
3 3
де h1, h2 — висоти відповідно меншого і більшого з цих
конусів (h2 = H + h1).
h
Але, за теоремою 3.1, 2 = R , звідки, аналогічно до ви
h1 r
ведення формули для площі бічної поверхні зрізаного конуса,
знайдемо: (R – r)h1 = rH. Тоді для об’єму V матимемо:
V = 1 πR 2 (H + h1) - 1 πr 2h1 = 1 πR 2 H ++ 1 π(R 2 - r 2 )h1 = 1 πR 2H + 1 π(
3 3 3 3 3 3
2 2 1 2 1 1 2 1 1
π(R - r )h1 = πR H + π(R + r)(R - r)h1 = πR H + π(R + r)rH = πH (R + Rr + r ). 2 2
3 3 3 3 3
Твердження наслідку доведено.
Можна запропонувати й інше виведення формули для площі бічної поверхні конуса.
Якщо бічну поверхню кожної з правильних п-кутних пірамід, що вписуються в конус
(див. рис. 13.50), розгорнути на площині (рис. 13.53), то граничним положенням
усіх таких розгорток при необмеженому зростанні п буде деякий круговий сектор
(рис. 13.54); його радіус дорівнюватиме твірній конуса, а дуга —
довжині кола його основи. Цей сектор називається розгорткою
бічної поверхні конуса, а його площа, очевидно, дорівнює площі
бічної поверхні конуса. Якщо l — твірна конуса, R — його ра
діус, то радіус розгортки дорівнює l, а довжина її дуги — 2πR.
Зрозуміло, що площа S цього сектора так відноситься до площі
всього круга з радіусом l (рис. 13.55), як довжина дуги сектора
до довжини кола з радіусом l, тобто
S 2πR
= .
πl2 2πl
Звідси легко дістаємо потрібну формулу: S = πRl.
Для уявлення про розгортку бічної поверхні конуса можна залучити й фізичні мірку
вання. Конус, який котиться без ковзання своєю бічною поверхнею по площині (вершина
конуса при цьому залишається нерухомою) (рис. 13.56), здійснивши повний оберт, «за
мете» на площині розгортку своєї бічної поверхні.
Якщо ж матеріалізувати конус у вигляді паперової моделі, то модель розгортки його біч
ної поверхні дістанемо, якщо відріжемо основу, а потім розріжемо бічну поверхню уздовж
однієї з твірних і рівномірно розгладимо утворений шмат паперу на столі (рис. 13.57).
Такі моделі застосовуються у картографії (детальніше про це йдеться на сторінках історії
у кінці § 14).
Розгортку бічної поверхні зрізаного конуса дістанемо, якщо

від розгортки бічної поверхні відповідного йому повного конуса
відкинемо розгортку бічної поверхні доповняльної меншої частини
(рис. 13.58).
Інколи доводиться мати справу з розгортками повних по-
верхонь конуса або зрізаного конуса. Їх утворюють, приєднуючи
до відповідних розгорток бічних поверхонь конусів круги їхніх
основ (рис. 13.59).
З а дача 1 . Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з бічною стороною b і

кутом β при основі. Висота піраміди дорівнює Н. У піраміду вписано конус. Ви
значити його об’єм.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай РАВС — задана піраміда
(рис. 13.60), АВ = АС = b, ∠АВС = ∠АСВ = β. Ви
сота вписаного конуса дорівнює висоті піраміди, а
його основою є круг, вписаний у трикутник АВС.
Позначимо через О центр цього круга. Точка О є
точкою перетину бісектрис АМ і BL трикутника
β
АВС, звідси ∠MBO = . Оскільки АВ = АС, то
2
точка М є точкою дотику основи конуса до сторони
ВС і ВМ = МС.
З ∆AMB (∠M = 90°): ВМ = АВ · cos ∠ABM =
= b cos β.
З ∆OMB (∠M = 90°): OМ = BM · tg ∠MBO =
β
= b cos β · tg .
2
1
За формулою об’єму конуса: V = πR H. В даному разі R = OM. Отже, маємо:
2
3
β
V = 1 πb2H cos2 β tg 2 .
3 2
1 2 β
V = πb H cos β tg . 
Відповідь. 2 2
3 2
За д ача 2 . Основою піраміди з висотою Н є рівно
бедрений трикутник з гострим кутом α при вершині,
протилежній до основи трикутника. Бічна грань піра
міди, яка містить основу цього трикутника, нахилена
до площини основи піраміди під кутом ϕ. Навколо
піраміди описаний конус. Визначити площу його бічної
поверхні.
Р о з в ’ я за н н я . Нехай РАВС — задана піраміда,
РО = Н — її висота, АВ і АС — рівні ребра основи
піраміди, ∠ВАС = α (рис. 13.61). Висота РО піраміди
є висотою описаного навколо неї конуса, тому точ
ка О — центр кола, описаного навколо трикутника
АВС. Оскільки ∠ВАС — гострий, то точка О лежить
всередині цього трикутника на висоті AN, проведеній
з вершини А до основи ВС. Тоді, за теоремою про три
перпендикуляри, PN ⊥ BC. Отже, ∠PNO = ϕ.
З ∆PON (∠O = 90°): ON = PO · ctg∠PNO = Н ctg ϕ.

Вписаний кут ВАС дорівнює половині відповідного йому центрального кута ВОС.
Кут BON дорівнює половині кута ВОС. Тому ∠BON = ∠BAC = α. Тоді з ∆ONB
ON H ctg ϕ
(∠N = 90°) для радіуса описаного конуса знаходимо: ОВ = = .
cos ∠BON cos α
Твірну РВ конуса знайдемо з ∆РОВ (∠О = 90°): PB = PO2 + OB2 =
ctg 2 ϕ H cos α + ctg ϕ
2 2
= H 1+ = . Отже, для шуканої площі бічної поверхні
cos2 α cos α
маємо:
πH 2 ctg ϕ cos2 α + ctg 2 ϕ
Sб = π · OB · PB = .
cos2 α
πH 2 ctg ϕ cos2 α + ctg 2 ϕ
Відповідь.= . 
cos2 α
З а д ач а 3. Твірна зрізаного конуса нахилена до площини основи під кутом
α, радіуси основ дорівнюють R і r (R > r). Визначити площу бічної поверхні
цього конуса.
Розв’язання. Нехай АА1 — твірна даного зрізаного конуса,
ОО1 — його вісь, ОА = R, О1А1 = r (R > r) (рис. 13.62). Тоді
АА1О1О — прямокутна трапеція, а О1О — її висота. Проведемо
висоту A1N трапеції. Тоді A1N || O1O, звідси NO = A1O1, отже,
AN = AO – NO = R – r. Ортогональною проекцією твірної
А1А на площину більшої основи конуса є відрізок NA, а тому
∠A1AN = α.
AN R-r
З ∆A1NA (∠N = 90°): l = AA1 = = .
cos α cos α
R - r π(R 2 - r 2 )
Тоді Sб = π(R + r)l = π(R + r) = .
cos α cos α
R - r π(R - r )
2 2
π(R +Відповідь.
r) = . 
cos α cos α
Задач а 4 . Ромб зі стороною а і гострим кутом 60° обертається навколо осі, проведеної
через вершину даного кута перпендикулярно до його сторони. Визначити об’єм і площу
поверхні утвореного тіла обертання.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай ABCD — заданий ромб
(рис. 13.63), АВ = а, ∠DAB = 60°; вісь обертання
AO ⊥ AB, де О — точка перетину прямої DС з віссю.
Оскільки DC || АВ, то СО ⊥ АО. Отже, тіло, утворене
обертанням даного ромба, можна уявляти як зрізаний ко
нус, утворений обертанням прямокутної трапеції ABCО,
з якого вилучений повний конус, утворений обертанням
прямокутного трикутника AOD. Тому шуканий об’єм V
можна знайти як різницю об’ємів названих тіл. Поверхня ж S цього тіла, утворюється
обертанням усіх сторін ромба ABCD. Її можна уявляти як об’єднання повних поверхонь
названих конусів без основи внутрішнього повного конуса.
a 3
∠OAD = 90° – 60° = 30°. Тому АО = a cos 30° = — спільна висота обох кону
2
a a 3a
сів; OD = a sin 30° = = — радіус повного конуса; АВ = а та ОС = a + = — ра
2 2 2
діуси основ зрізаного конуса.
Переходимо до обчислень:
1 1 a 3  2 3a2 9a2 a2  3 3 3
V = π ⋅ AO ⋅ (AB2 + AB ⋅ OC + OC2 - OD2 ) = π ⋅ ××  a + + - = πa ;
3 3 2  2 4 4  4
S = π · BC · (AB + OC) + π · OD · AD + π · AB2 + π · OC2 – πOD2 =
5 a 9 a2
= πa ⋅ a + π ⋅ ⋅ a + πa2 + π ⋅ a2 - π = 6πa2 .
2 2 4 4
 3a2 9a2 a2  3 3 a23
×  a2 + -  = - ππa ;= 6πa2 . 
+ Відповідь.
 2 4 4  4 4
Задач а 5 . Побудувати розгортку бічної поверхні ко
нуса, висота якого дорівнює 6 см, а твірна — 10 см.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай у конусі, зображеному на
рис. 13.64, висота РО = 6 см, а твірна РА = 10 см.
Розгорткою бічної поверхні конуса є круговий сектор,
радіус якого дорівнює твірній конуса. Отже, для по
будови розгортки конуса в даному випадку потрібно
знайти кут α відповідного сектора.
Довжина дуги сектора дорівнює довжині кола осно
ви конуса, тобто 2π · OA.
З ∆POA (∠О = 90°): ОА = PA2 - PO2 = 102 - 62 =
= 8 (см). Довжина дуги — 16π см. Ця довжина у
стільки разів менша за довжину кола з радіусом
РО = 10 см, у скільки разів шуканий кут α менший від
360°, тобто α : 360° = 16π : 20π. Звідси α = 288°.
Шуканий сектор дістанемо, якщо з круга з радіусом
10 см «виріжемо» сектор з кутом 360° – 288° = 72°.
Відповідь. 72°. 
Піраміди, вписані в конус та описані навколо конуса

790. Доведіть, що навколо піраміди з рівними бічними ребрами можна описати конус; на-
впаки, якщо навколо піраміди можна описати конус, то її бічні ребра рівні між собою.
791. Доведіть, що в піраміду, в якій всі двогранні кути при основі рівні між собою, можна
вписати конус; навпаки, якщо в піраміду можна вписати конус, то всі її двогранні кути
при основі рівні між собою.
792. Навколо конуса, радіус якого дорівнює R, а кут при вершині осьового перерізу — α,
описана піраміда, основою якої є рівнобедрена трапеція з бічною стороною b. Визначте
площу бічної поверхні цієї піраміди.
793. Радіус конуса дорівнює R, а його твірна нахилена до площини основи під кутом α. На-
вколо конуса описана піраміда, в основі якої лежить рівнобедрений трикутник з кутом
ϕ при вершині. Визначте об’єм цієї піраміди.
794. Твірна конуса нахилена до основи під кутом α. У конус вписана піраміда, основою якої
є прямокутний трикутник з гострим кутом β. Визначте двогранні кути піраміди при її
основі.
Площа поверхні конуса

795°. Висота конуса дорівнює 6 м, радіус — 8 м. Визначте площу бічної поверхні конуса.
796°. Висота конуса дорівнює 4 м, а твірна — 5 м. Визначте площу повної поверхні конуса.
797°. Прямокутний трикутник з катетами 6 дм і 8 дм обертається навколо більшого катета. Ви-
значте площі бічної та повної поверхонь утвореного конуса.
798°. Рівнобедрений трикутник з бічною стороною а та кутом ϕ при основі обертається навколо
висоти, проведеної до основи. Визначте площу поверхні утвореної фігури обертання.
799. Конусоподібний намет заввишки 3,5 м з діаметром основи 4 м накрили парусиною. Скільки
було витрачено квадратних метрів парусини, якщо на шви та обрізки додатково витрача-
ється 10% матеріалу?
800. Площа основи конуса дорівнює S, а твірні нахилені до основи під кутом ϕ. Визначте площу
бічної поверхні конуса.
801. Найбільший кут між твірними конуса дорівнює 60°. Визначте відношення площі його бічної
поверхні до площі основи.
802°. Як відносяться між собою площі основи, бічної та повної поверхонь рівностороннього
конуса?
803°. Як відносяться між собою площі бічних поверхонь рівностороннього конуса і рівносто-
роннього циліндра, що мають рівні висоти?
804. Через дві твірні конуса, кут між якими дорівнює β, проведено площину. Визначте площу
утвореного перерізу, якщо площа бічної поверхні конуса дорівнює S, а твірна утворює з
висотою кут α.
805. В основі конуса проведено хорду, яку із центра основи видно під кутом α, а з вершини кону-
са — під кутом ϕ. Визначте площу бічної поверхні конуса, якщо його радіус дорівнює R.
806. Відрізок завдовжки а, який сполучає центр основи конуса із серединою твірної, нахилений
до площини основи під кутом α. Визначте площу повної поверхні конуса.
807. Знайдіть площу бічної поверхні конуса за площею S його основи та площею Q його осьо-
вого перерізу.
808. Виведіть формулу для обчислення площі повної поверхні зрізаного конуса.
809. Висота зрізаного конуса дорівнює 4 дм, а радіуси основ дорівнюють 2 дм і 5 дм. Визначте
площу бічної поверхні конуса.
810. Радіуси основ зрізаного конуса дорівнюють R і r (R > r). Твірна конуса нахилена до основи
під кутом 60°. Визначте площу повної поверхні конуса.
811*. Висота конуса дорівнює Н, а кут між твірною і площиною основи — α. Повна поверхня
конуса ділиться площиною, паралельною його основі, на дві рівновеликі частини. Визна-
чте відстань між цією площиною і площиною основи конуса.
812*. Знайдіть кут між твірною конуса і площиною його основи, якщо площа бічної поверхні
конуса дорівнює сумі площ основи та осьового перерізу.
813*. Чому має дорівнювати відношення твірної конуса до його радіуса, щоб повна поверхня
конуса була рівновеликою кругові, радіус якого дорівнює висоті конуса?
814. Діагоналі осьового перерізу зрізаного конуса взаємно перпендикулярні. Твірна конуса
дорівнює l і нахилена до площини основи під кутом α. Визначте площу бічної поверхні
конуса.
815. Скільки потрібно фарби, щоб пофарбувати зовнішню поверхню 100 однакових відер,
які мають форму зрізаного конуса, якщо діаметри основ відра дорівнюють 25 см і 30 см,
твірна дорівнює 27,5 см, а на фарбування 1 м2 поверхні витрачається 150 г фарби?
816. Визначте висоту зрізаного конуса, площа бічної поверхні якого дорівнює сумі площ
основ, а радіуси основ дорівнюють R i r.
817. Відомо висоту Н, твірну l і площу S бічної поверхні зрізаного конуса. Визначте площу
його осьового перерізу.
818. Визначте площу осьового перерізу зрізаного конуса, якщо площі його основ дорівнюють
Q i q, а площа бічної поверхні дорівнює S.
819. У правильній чотирикутній піраміді висота дорівнює Н, а двогранний кут при основі — ϕ.
Визначте площу повної поверхні конуса, описаного навколо піраміди.
820. У правильній трикутній піраміді бічне ребро дорівнює b, а бічна грань нахилена до осно-
ви під кутом β. Визначте площу бічної поверхні конуса, описаного навколо піраміди.
821. Основою піраміди з висотою Н є рівнобедрений трикутник з тупим кутом β при вершині.
Бічна грань піраміди, яка містить основу цього трикутника, нахилена до основи під кутом
α. Навколо піраміди описано конус. Визначте площу його бічної поверхні.
822. У правильній чотирикутній піраміді бічна грань нахилена до площини основи під кутом
α, а відстань від середини висоти до бічного ребра дорівнює b. Визначте площу бічної
поверхні конуса, описаного навколо піраміди.
823. За радіусом R конуса і його твірною l визначте кут у розгортці його бічної поверхні.
824. Чи може розгорткою бічної поверхні конуса бути сектор з кутом 359°? А повний круг?
825. Визначте кут при вершині осьового перерізу конуса, якщо розгорткою його бічної по-
верхні є сектор з кутом: а) 180°; б) 90°; в) 60°; г) 270°.
826. Радіус сектора дорівнює 3 м, а його кут — 120°. Сектор згорнули в конічну поверхню.
Визначте радіус обмеженого нею конуса.
827. У правильній чотирикутній піраміді плоский кут при вершині дорівнює β, а висота — Н.
Визначте площу повної поверхні конуса, вписаного в піраміду.
828. У правильній чотирикутній піраміді апофема нахилена до основи під кутом α, а від-
стань від середини висоти піраміди до бічної грані дорівнює D. Визначте площу повної
поверхні вписаного в піраміду конуса.
829*. Доведіть, що площа поверхні тіла, утвореного обертанням ромба з площею Q навколо
його сторони, дорівнює 4πQ.
830*. На поверхні конуса, висота якого дорівнює Н, можна провести три попарно взаємно
перпендикулярні твірні. Визначте площу повної поверхні такого конуса.
831*. У рівносторонній конус вписано рівносторонній циліндр так, що одна основа циліндра
належить основі конуса, а коло іншої основи — бічній поверхні конуса. Визначте площу
повної поверхні конуса, якщо площа бічної поверхні циліндра дорівнює S.
832*. Конус котиться по площині, обертаючись навколо своєї нерухомої вершини. Перший
раз він повернувся у своє початкове положення, зробивши 5 обертів навколо своєї осі.
Визначте кут при вершині осьового перерізу цього конуса.
833*. Конус котиться по площині, обертаючись навколо своєї нерухомої вершини. Висота
конуса дорівнює h, а твірна — l. Визначте відношення площі поверхні, яку описує ви-
сота конуса, до площі поверхні, котру описує його твірна за час одного повного оберту
конуса навколо вершини.
Об’єм конуса
834°. Висота конуса дорівнює 3 см, а твірна — 5 см. Визначте об’єм конуса.
835°. Як зміниться об’єм конуса, якщо: а) радіус збільшити вдвічі, а висоту зменшити вчетверо;
б) і радіус, і висоту збільшити вдвічі?
836°. Визначте відношення об’єму конуса до об’єму циліндра, якщо основи і висоти цих фігур
рівні.
837°. Висота конуса дорівнює 3 дм, а кут при вершині осьового перерізу — 120°. Визначте об’єм
конуса.
838°. Визначте об’єм конуса, якщо його твірна дорівнює l і нахилена до висоти конуса під ку-
том α.
839°. Олов’яний конус, висота якого дорівнює 15 см, переплавили у циліндр з такою самою
основою. Яка висота циліндра?
840°. Купа щебеню має форму конуса з твірною 6 м. Скільки ходок потрібно зробити шістьма
6-тонними вантажівками, щоб перевезти весь цей щебінь, якщо відомо, що кут природного
ухилу (тобто кут нахилу твірної до площини основи) для щебеню становить 30°, а 1 м3
щебеню важить 3 т?
841°. Копиця сіна має форму циліндра з конічним верхом. Радіус її основи дорівнює 2,5 м, а
висота — 4 м, причому циліндрична частина копиці має висоту 2,2 м. Визначте вагу сіна
в копиці, якщо його питома вага становить 0,03 т/м3.
842°. Довжина твірної конуса дорівнює l, а довжина кола його основи — С. Визначте об’єм
конуса.
843. Визначте об’єм конуса за даною площею S основи і площею Q бічної поверхні.
844. Як відносяться об’єми рівностороннього конуса і рівностороннього циліндра, якщо їхні
повні поверхні рівновеликі?
845. Як відносяться площі повних поверхонь рівностороннього конуса і рівностороннього
циліндра, якщо їхні об’єми рівні?
846. Об’єм конуса з радіусом R дорівнює V. Чому дорівнює площа його осьового перерізу?
847. Площа основи конуса дорівнює S, а площа осьового перерізу — Q. Визначте об’єм конуса.
848. Через вершину конуса проведено площину під кутом 45° до площини основи. Ця площина
перетинає основу по хорді, відстань до якої від вершини конуса становить 6 см. Визначте
об’єм конуса, якщо його радіус дорівнює 5 см.
849*. Висота конуса поділена на три рівні частини. Точки поділу слугують вершинами двох
конусів, твірні яких паралельні твірним даного конуса, а основи належать його основі.
В якому відношенні бічні поверхні побудованих конусів ділять об’єм даного конуса?
850. Радіуси основ зрізаного конуса дорівнюють 3 м і 6 м, а твірна дорівнює 5 м. Визначте
об’єм конуса.
851. Рівнобедрена трапеція, основи якої дорівнюють 7 см і 17 см, а площа дорівнює 144 см2,
обертається навколо висоти, що проходить через середини основ. Визначте об’єм утво-
реного тіла обертання.
852. За даними радіусами основ R і r (R > r) визначте відношення об’ємів зрізаного і відповід-
ного йому повного конуса.
853. Соснова колода завдовжки 15,5 м має діаметри на кінцях 42 см і 25 см. Якої відносної
похибки (у процентах) припускаються, обчислюючи об’єм колоди як добуток її довжини
на площу перерізу посередині колоди?
854. Знайдіть залежність між радіусами R та r основ зрізаного конуса (R > r), якщо він ділиться
на дві рівновеликі частини бічною поверхнею конуса, вершина якого лежить у верхній
основі зрізаного конуса, а основа збігається з нижньою основою зрізаного конуса.
855. Олов’яний зрізаний конус з радіусами основ 4 см і 22 см потрібно переплавити в рівно-
великий йому циліндр з такою самою висотою. Визначте радіус цього циліндра.
856. Висота зрізаного конуса, що має довжину 18 см, поділена на три рівні частини двома
площинами, паралельними основам. Радіуси основ дорівнюють 11 см і 5 см. Визначте
об’єми утворених частин зрізаного конуса.
857. Радіус однієї з основ зрізаного конуса учетверо більший за радіус іншої. Висота конуса
поділена на три рівні частини, і через точки поділу проведені площини, паралельні осно-
вам. Визначте відношення об’ємів трьох утворених частин зрізаного конуса.
858. У правильній трикутній піраміді апофема дорівнює а, а плоский кут при вершині — α.
Визначте об’єм конуса, вписаного в піраміду.
859. У правильну трикутну піраміду вписано конус. Визначте об’єм конуса, якщо бічне ребро
піраміди дорівнює l, а її бічна грань нахилена до основи під кутом α.
860. Радіус конуса дорівнює R, а кут при вершині осьового перерізу — α. Визначте об’єм
правильної трикутної піраміди, описаної навколо конуса.
861. У правильній чотирикутній піраміді апофема дорівнює m, а плоский кут при вершині —
α. Визначте об’єм конуса, описаного навколо піраміди.
862. Рівносторонній трикутник обертається навколо своєї сторони, що має довжину а. Ви-
значте площу поверхні та об’єм утвореного тіла обертання.
863. Основа трикутника дорівнює а, а висота — h. Визначте об’єм тіла, утвореного обертан-
ням трикутника навколо його основи.
864. Прямокутний трикутник з катетами а і b обертається навколо гіпотенузи. Визначте об’єм
і площу поверхні утвореного тіла обертання.
865. Основа рівнобедреного трикутника дорівнює 30 см, а бічна сторона — 25 см. Визначте
об’єм і площу поверхні тіла, утвореного обертанням даного трикутника навколо його
бічної сторони.
866. Рівнобедрений трикутник з кутом 120° при вершині обертається навколо бічної сторони,
довжина якої дорівнює а. Визначте об’єм і площу поверхні утвореного тіла обертання.
867. Трикутник зі сторонами 10 см, 17 см і 21 см обертається навколо більшої сторони. Ви-
значте об’єм і площу поверхні утвореного тіла обертання.
868. Трикутник зі сторонами 6 см, 25 см і 29 см обертається навколо меншої сторони. Ви-
значте об’єм та площу поверхні утвореного тіла обертання.
869. Квадрат зі стороною а обертається навколо прямої, яка перпендикулярна до його діа-
гоналі і проходить через її кінець. Визначте об’єм та площу поверхні утвореного тіла
обертання.
870. Трикутник зі сторонами 9 см, 10 см і 17 см обертається навколо висоти, проведеної
з вершини його найменшого кута. Визначте об’єм і площу поверхні утвореного тіла
обертання.
871. Трикутник зі сторонами 8 см і 5 см, кут між якими дорівнює 60°, обертається навколо
осі, що проходить через вершину даного кута перпендикулярно до меншої з прилеглих
сторін. Визначте об’єм і площу поверхні утвореного тіла обертання.
872*. Рівнобедрена трапеція, гострий кут якої дорівнює 45°, а бічна сторона і менша основа
дорівнюють по а, обертається навколо бічної сторони. Визначте об’єм та площу поверхні
утвореного тіла обертання.
873*. Доведіть, що коли трикутник з площею S обертається навколо сторони, довжина якої
дорівнює а, то об’єм утвореного тіла обертання дорівнює

4πS2 .
3a
874*. Доведіть, що об’єми тіл, утворених при обертанні будь-якого трикутника навколо кожної
його сторони, обернено пропорційні довжинам цих сторін.
875. Доведіть, що кут розгортки бічної поверхні конуса дорівнює 360°·cosα, де α — кут між
твірною конуса і площиною його основи.
876. У конусі відношення радіуса до твірної дорівнює
4 . Визначте кут розгортки його бічної
9
поверхні.
877. Визначте об’єм конуса, якщо розгорткою його бічної поверхні є сектор з радіусом 9 см,
а кут сектора становить 120°.
878*. Розгорткою бічної поверхні конуса є чверть круга. Визначте площу повної поверхні цього
конуса, якщо площа його осьового перерізу дорівнює Q.
879*. Через вершину конуса проведено площину, яка ділить бічну поверхню на дві частини.
Якщо розгорнути ці частини на площині, то утворяться два сектори з кутами α i β (α > β).
Визначте кут при вершині утвореного перерізу.
1. Сформулюйте означення конуса та його основних елементів: осі, твірних, основ,

бічної поверхні, радіуса, діаметра, висоти.
2. Що таке зрізаний конус, які його основні елементи?
3. Що таке осьовий переріз конуса? Сформулюйте і доведіть теорему про перерізи
конуса, паралельні основі.
4. Дайте означення дотичної площини до конуса. Сформулюйте і доведіть необхідні

і достатні умови дотику площини до конуса.
5. Дайте означення конічних перерізів та охарактеризуйте їхні можливі види — еліпс,
параболу, гіперболу. Виведіть рівняння цих ліній на основі їхнього означення.
6. Опишіть умовності та алгоритм побудови зображення конуса у паралельній про-
екції. Як побудувати зображення плоского перерізу конуса?
7. Сформулюйте означення вписаних у конус та описаних навколо конуса призм. Як ці
поняття застосовуються для вимірювання бічної поверхні та об’єму конуса? Виведіть
відповідні формули.
8. Виведіть формули для бічної поверхні та об’єму зрізаного конуса.
9. Як утворюється розгортка конуса? Опишіть можливі види розгорток повних і зрізаних
конусів.
1. а) Висота конуса дорівнює Н, а твірна нахилена до висоти під кутом α. Через вершину
конуса проведено січну площину під кутом β до основи. Визначте площу утвореного пе-
рерізу.
б) Через вершину конуса з радіусом R проведено січну площину. Хорду, по якій ця площина
перетинає основу конуса, видно із центра основи під кутом ϕ, а з вершини конуса — під
кутом α. Визначте площу перерізу.
2. а) В основі конуса проведено хорду, яку із центра основи видно під кутом α, а з вершини
конуса — під кутом ϕ. Визначте площу бічної поверхні конуса, якщо відрізок, який спо-
лучає вершину конуса із серединою проведеної хорди, дорівнює а.
б) У конусі з центра основи до твірної проведено перпендикуляр, який має довжину b і
нахилений до площини основи під кутом ϕ. Визначте об’єм конуса.
3. а) Через дві твірні конуса проведено площину, яка перетинає основу по хорді завдовжки
8 см. Ця площина нахилена до площини основи конуса під кутом 60°. Визначте об’єм
конуса, якщо радіус його основи дорівнює 5 см.
б) Через вершину конуса проведено площину під кутом 45° до площини основи. Площина
перетинає основу по хорді, яка рівна радіусу конуса. Визначте об’єм конуса, якщо відстань
від його вершини до хорди дорівнює 6 см.
4. а) Висота конуса поділена на чотири рівні частини, і через точки поділу проведено пло-
щини, паралельні основі. Визначте площі утворених перерізів, якщо площа основи конуса
становить 25 см2.
б) Площі основ зрізаного конуса дорівнюють 4 м2 і 25 м2. Висота конуса поділена на три
рівні частини, і через точки поділу проведені площини, паралельні основам. Визначте
площі утворених перерізів.
5. а) У правильній трикутній піраміді апофема дорівнює а, а плоский кут при вершині — ϕ.
Визначте об’єм конуса, описаного навколо піраміди.
б) У правильній чотирикутній піраміді апофема дорівнює m, а плоский кут при вершині —
α. Визначте площу бічної поверхні конуса, вписаного в піраміду.
6. а) Через вершину конуса під кутом β до площини основи проведено січну площину, що
перетинає основу конуса по хорді, яку з центра основи видно під кутом α. Точка висоти
конуса, що знаходиться на відстані b від площини основи конуса, рівновіддалена від
його вершини і згаданої хорди. Визначте площу утвореного перерізу.
б) Через вершину конуса проведено січну площину, що перетинає основу по хорді, яку
з вершини конуса видно під кутом α. Точка висоти конуса, що знаходиться на відстані
а від кола основи, рівновіддалена від твірної конуса і площини основи. Відрізок, що
сполучає цю точку з кінцем хорди, нахилений до площини основи під кутом β. Визначте
площу утвореного перерізу.
7. а) У конус з радіусом R та висотою Н вписана правильна трикутна призма з усіма рів-
ними ребрами. Одна з основ призми належить основі конуса, а вершини іншої основи
належать його бічній поверхні. Визначте висоту призми. Побудуйте відповідне зобра-
ження.
б) У рівносторонній конус з радіусом R вписана правильна шестикутна призма з усі-
ма рівними ребрами. Одна з основ призми належить основі конуса, а вершини іншої
основи належать його бічній поверхні. Визначте висоту призми. Побудуйте відповідне
зображення.
8*. а) Січна площина перетинає нижню основу зрізаного конуса по діаметру, а з колом
верхньої основи має лише одну спільну точку. Побудуйте переріз конуса даною пло-
щиною.
б) Січна площина перетинає верхню основу зрізаного конуса по діаметру, а з колом
нижньої основи має лише одну спільну точку. Побудуйте переріз конуса даною площи-
ною.
9. а) Висота зрізаного конуса дорівнює h. Твірна конуса нахилена до площини основи
під кутом α і перпендикулярна до діагоналі осьового перерізу. Визначте площу бічної
поверхні конуса.
б) У зрізаному конусі діагональ осьового перерізу є бісектрисою його гострого кута.
Твірна конуса дорівнює l і нахилена до площини основи під кутом α. Визначте площу
бічної поверхні конуса.
10. а) Знайдіть кут сектора, який є розгорткою бічної поверхні конуса з твірною 5 см і ви-
сотою 4 см.
б) Розгорткою бічної поверхні конуса є півкруг з радіусом 10 см. Знайдіть радіус цього
конуса.
11*. а) Прямокутний трикутник з катетами 15 см і 20 см обертається навколо прямої, прове-
деної через вершину більшого гострого кута перпендикулярно до гіпотенузи. Визначте
об’єм і площу поверхні утвореного тіла обертання.
б) Ромбі зі стороною а і гострим кутом 45° обертається навколо осі, проведеної через
вершину даного кута перпендикулярно до його сторони. Визначте об’єм і площу по-
верхні утвореного тіла обертання.
§14. Куля і сфера
Якби створення земної кулі доручили людині, то

вона, напевне, виточила б її на токарному верстаті,
як більярдну кульку, не залишивши на ній ні шерша-
востей, ні складок.
Жуль Верн, «Матіас Шандор»
Циліндр, конус і взагалі тіла обертання інколи називають ще круглими тілами,

зважаючи на те, що їхні фізичні моделі можна вільно котити по плоскій поверхні.
Проте напрямок цього руху, як правило, визначається початковим положенням тіла.
Так, циліндр може котитися у напрямку, який перпендикулярний до його осі, а ко
нус — лише навколо своєї вершини. Однак є тіло, яке може котитися у будь-якому
напрямку, і яке, отже, є «найкруглішим» з усіх круглих
тіл. Це — куля (згадайте про м’яч на футбольному полі чи
більярдну кулю на столі).
Ще давні піфагорійці вважали кулю найдосконалішим з
усіх тіл, а форму її поверхні — сфери — приписували небу
як найдовершенішому елементу Всесвіту. Платон, який
багато в чому розвивав погляди піфагорійців, так писав
про світ: «А обрисів Бог надав Всесвіту таких, які були б
лише йому притаманними... Отже, він шляхом обертання
округлив космос до стану кулі, поверхня якої всюди рівно
віддалена від центра» (діалог «Тімей»; цікаво, що саме назва
цього твору написана на корінці книги, з якою Рафаель
зобразив Платона (разом з Аристотелем) у центрі своєї
знаменитої фрески «Афінська школа»).
З тих часів сфера стала основною моделлю зоряного
неба, що застосовується в астрономії і донині.
Пізніше, коли були підтверджені давні здогадки про окру
глість Землі, кулястий глобус став основною моделлю всієї на
шої планети. Відома картина Яна Вермера «Учений» (рис. 14.1)
та скульптурна група Феодосія Щедріна «Морські німфи, що
несуть глобус» (рис. 14.2) — яскраві приклади художнього
відображення захопленості людства цими відкриттями.
Ще пізніше уже дрібні кульки стали використовуватися
при моделюванні матерії на тонкому рівні — молекули,
атоми, електрони тощо. А в сучасній фізиці одним із най
важливіших положень є те, що кулясті і сферичні форми —
це наслідок фундаментального принципу мінімуму енергії,
до чого «прагне» будь-яка фізична система.
§14. Куля і сфера 291
Отже, куля і сфера є вкрай

важливими фігурами у по
будові всієї фізичної картини
світу. А виняткова естетична
та конструктивна досконалість
кулястих і сферичних форм за
безпечила їм значне поширення
в архітектурі та будівництві,
особливо в будівлях культового
призначення. Храм — місце осо
бливої присутності божого духу,
а Бог — це досконалість. Тому як християнські, так і інші храми часто увінчуються
сферичними куполами, що у своїй геометричній досконалості втілюють ідею всевишньої
досконалості (рис. 14.3, див також обкладинку). До того ж неабияке значення має і
застосування сферичних склепінь для перекриття споруд.
Про численні інші застосування лише натякнемо. На рис. 14.4 зображені при
клади втілення кулястих і сферичних форм у техніці та побуті, а на рис. 14.5 — в
образотворчому мистецтві.
14.1. Основні означення. Перерізи кулі і дотичні площини

У «найкруглішій» фігурі обертання «круглим» є й осьовий переріз. Тому маємо
таке означення.
Означення ( к у л і і с фе р и ).
Кулею називається фігура, утворена обертанням круга (твірного круга
або півкруга) навколо його діаметра (рис. 14.6). При цьому поверхня кулі,
яка утворюється обертанням граничного кола (або півкола), називається
сферою. Всі інші точки кулі, які не належать її поверхні, називаються
внутрішніми точками. Про такі точки кажуть також, що вони лежать
усередині сфери. Центр, радіус і діаметр твірного

круга або півкруга називаються відповідно цен-
тром, радіусом і діаметром кулі (сфери).
Термін «сфера» походить від грецького слова «сфайра»,
що означає «кругле тіло».
Куля повністю визначається своєю сферою. Тому при ви
вченні властивостей цих фігур часто можна обмежуватися
простішою з них, тобто сферою.
Оскільки всі осьові перерізи сфери є рівними між собою
колами зі спільним центром на осі обертання, а кожне з
цих кіл у своїй площині — геометричним місцем точок,
віддалених від центра на довжину радіуса, то сфера є
геометричним місцем точок простору, рівновіддалених від
однієї точки — центра сфери.
Навпаки, геометричне місце точок простору, рівновіддалених від однієї точки —
центра, — можна уявляти як сукупність геометричних місць точок з такою самою
властивістю у кожній площині, проведеній через фіксовану пряму, що проходить
через центр. Отже, це є сукупність усіх кіл зі спільним діаметром, тобто фігура, яку
можна утворити обертанням кола навколо цього діаметра.
Отже, прийняте означення сфери як фігури обертання еквівалентне такому озна
ченню цієї фігури як геометричного місця точок.
Сферою називається геометричне місце точок простору, рівновіддалених
від однієї і тієї самої точки; ця точка називається центром сфери, а від
стань від центра сфери до кожної її точки — радіусом сфери.
Радіусом сфери називається також і кожний відрізок, що сполучає центр сфери з
будь-якою її точкою. Два радіуси, які лежать на одній прямій, утворюють діаметр сфе
ри. Кінці діаметра називаються діаметрально протилежними точками сфери.
Такі самі міркування ведуть і до еквівалентного означення кулі як геометричного
місця точок. А саме:
кулею називається геометричне місце точок простору, розміщених від
даної фіксованої точки (центра) на відстанях, що не перевищують даної
сталої величини (радіуса) кулі.
Таким чином, сфера і куля є прямими просторовими аналогами кола і круга.
Вивчення властивостей сфери і кулі розпочнемо з дослідження плоских перерізів
цих фігур.
Тео р ема 1 4 . 1 (про переріз кулі площиною).

Залежно від відстані від центра кулі до січної площини, перерізом кулі
цією площиною буде: а) круг, якщо вказана відстань менша за радіус кулі;
б) точка, якщо ця відстань дорівнює радіусу кулі; в) порожня множина
(тобто куля і площина не перетинатимуться), якщо дана відстань більша
за радіус кулі.
Доведення . Нехай О — центр даної кулі, R — її радіус, α — задана площина,
Q — ортогональна проекція точки О на площину α. Тоді OQ — відстань від центра
кулі до січної площини. Залежно від розміщення точки Q відносно кулі, розглянемо
такі чотири випадки.
1. Точка Q збігається з точкою О (рис. 14.7). Тоді відстань OQ дорівнює нулю
(і тому менша за радіус кулі), а площина α проходить через центр кулі. Очевидно,
що площині α належать всі ті, і тільки ті, точки кулі, які віддалені від точки Q не
далі, ніж на довжину радіуса R. Тому перерізом кулі площиною α в цьому разі буде
круг із центром у центрі О кулі і з радіусом R, що дорівнює радіусу кулі.
2. Точка Q лежить усередині кулі, але не збігається з точкою О, тобто відстань

OQ < R (рис. 14.8). Позначимо через М довільну точку перерізу. Тоді OM ≤ R, а з ∆OQX
(∠Q = 90°): QM = OM2 - OQ2 ≤ R 2 - OQ2 , тобто QM ≤ r, де r ≤ R 2 - OQ2 =
= const. Отже, всі точки перерізу сфери площиною α у цьому разі належать кругу
з центром у точці Q і з радіусом r.
Навпаки, якщо точка М′ належить вказаному кругу, то QM′ ≤ r, а тому
OM′ = OQ2 + QM′2 ≤ OQ2 + r 2 = OQ2 + R 2 - OQ2 = R, тобто OM′ ≤ R. А це
означає, що точка М′ належить і кулі.
Таким чином, повністю доведено, що перерізом кулі площиною α в даному разі є
круг з центром Q і радіусом r = R 2 - OQ2 .
3. Точка Q лежить на граничній сфері, тобто відстань OQ = R (рис. 14.9). Тоді для
будь-якої іншої точки Y площини α похила OY буде більшою від перпендикуляра OQ,
який дорівнює радіусу кулі. Отже, точка Y не може на

лежати кулі. Тому перерізом кулі площиною α у цьому
разі буде єдина точка Q.
4. Точка Q лежить ззовні кулі, тобто OQ > R
(рис. 14.10). Тоді ні точка Q, ні жодна інша точка Z
площини α не належить кулі, бо OZ > OQ > R. Отже,
площина α в цьому разі не має з кулею жодної спільної
точки, інакше кажучи, їхнім перерізом є порожня мно
жина.
Розглянувши всі характерні випадки, маємо, що пере
різом кулі площиною є: круг, якщо 0 ≤ OQ < R; єдина
точка Q, якщо OQ = R; порожня множина, якщо OQ > R.
Наслідки.
1. Центр круга, який є перерізом кулі площиною, збігається з ортогональною
проекцією центра кулі на площину перерізу.
2. Радіус r перерізу кулі площиною визначається за формулою:
r = R 2 - d2 ,
де R — радіус кулі, а d = OQ — відстань від центра кулі до січної площини.
Зокрема, якщо d = 0, тобто якщо січна площина проходить через центр кулі,
то радіус r перерізу буде найбільшим і дорівнюватиме радіусу R самої кулі.
Такі перерізи називаються великими кругами кулі, а обмежуючі їх кола —
великими колами сфери. Всі інші перерізи називають малими кругами кулі
(малими колами сфери).
3. Перерізи кулі площинами, рівновіддаленими від її центра, рівні між со-
бою.
4. Із двох перерізів кулі, площини яких не рівновіддалені від центра, більший
радіус має той, площина якого розміщена ближче до центра.
5. Площина з кулею (сферою) має єдину спільну точку тоді і тільки тоді,
коли радіус кулі (сфери), проведений у цю точку, перпендикулярний до пло-
щини.
Означення ( пло щ и ни , дот и ч ної до к у л і т а с ф е ри ) .

Площина називається дотичною до кулі (сфери), якщо вона має з даною
фігурою єдину спільну точку. Ця точка називається точкою дотику пло
щини і кулі (сфери).
Подане вище доведення фундаментальної теореми 14.1 про перетин кулі з площи
ною ґрунтується на означенні кулі як геометричного місця точок. Однак можна
легко довести її і на основі означення кулі як фігури обертання.
Переріжемо дану кулю з центром О і з радіусом R та січну площину α дея
кою допоміжною площиною, що проходить через пряму OQ, перпендикулярну до площи
ни α. Дістанемо, відповідно, великий круг кулі та пряму а ⊥ OQ (рис. 14.11). Залежно
від відстані OQ, пряма а або перетинатиме круг по хорді А1А2 (при OQ < R), або доти
катиметься до нього (при OQ = R), або не матиме з кругом жодної спільної точки (при
OQ > R). При обертанні круга, а також прямої a навколо осі OQ утвориться відповідно
1
задана куля і площина α, а хорда А1А2 опише круг з радіусом QA1 = A1 A 2 . Цей круг і
2
буде перерізом кулі площиною α.
Таким чином, якщо існують точки А1, А2 і вони не збігаються, тобто при OQ < R,
перерізом кулі площиною α буде круг; радіус цього круга QA1 = R 2 - OQ2 . Якщо точки
А1, А2 збігатимуться (з точкою Q), тобто якщо пряма а дотикатиметься до круга (при
OQ = R), то круг виродиться в одну точку Q. Нарешті, якщо пряма а не матиме з кругом
жодної спільної точки (а це буде при OQ > R), то й площина α не перетинатиметься з
кулею.
За д ача 1 . Вершини рівнобедреного трикутника, основа і

висота якого, проведена до основи, дорівнюють по 8 см, ле
жать на сфері. Визначити радіус сфери, знаючи, що її центр
віддалений від площини трикутника на відстань 12 см.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай сфера з центром О проходить че
рез вершини даного рівнобедреного трикутника АВС, в яко
му основа ВС і висота АМ дорівнюють по 8 см (рис. 14.12).
Нехай OQ — перпендикуляр до площини ABC, тоді, за
умовою задачі, OQ = 12 см. Потрібно знайти радіус сфери,
наприклад, ОВ.
Перерізом сфери площиною АВС є коло з центром Q,
описане навколо трикутника АВС. Радіус цього кола зна
йдемо за формулою r = abc . AB = AC = AM2 + BM2 = 82 + 42 = 4 5 (см).

4S
S = S∆ABC = BM · AM = 4 · 8 = 32 (см2). Отже, r = 4 5 ⋅ 4 5 ⋅ 8 = 5 (см).
4 ⋅ 32
Шуканий радіус сфери знайдемо з трикутника OQB (∠Q = 90°):
OB = OQ2 + QB2 = 122 + 52 = 13 (см).
Відповідь. 13 см 
З а д ач а 2. Побудувати сферу заданого радіуса R, що проходить через дві за
дані точки А, В, а також дотикається до заданої площини α.
Р о з в ’ язання. Оскільки радіус сфери заданий, то для розв’язання задачі
достатньо побудувати центр сфери. Проведемо аналіз задачі. Припустимо, що
шукана сфера побудована (рис. 14.13), О — її центр, С — точка дотику сфери з площи
ною α. Оскільки радіус ОС сфери перпендикулярний
до α, то точка О перебуває на заданій відстані R від α,
тобто належить одній з двох площин β, β′, паралель
них α і віддалених від α на відстань R. Крім цього, точка
О має перебувати на відстані R від заданих точок А і
В, тобто лежати на сферах з радіусом R і з центрами
в цих точках. Нехай k1, k2 — кола, по яких ці сфери
перетинають площину β (чи площину β′). Тоді О —
точка перетину кіл k1, k2.
З проведеного аналізу випливає такий алгоритм
побудови. 1) Проводимо площини β, β′ на відстані R від
площини α. 2) Будуємо сфери з радіусом R і центрами
А, В, а також кола k1, k2 та k1′, k2′ їхнього перетину
відповідно з площинами β і β′. Тоді точки перетину кіл
k1, k2, а також k1′, k2′ — центри шуканих сфер.
Залежно від розміщення точок А, В відносно площин β, β′, а отже, — залежно від
розміщення кіл k1, k2 та k1′, k2′ (чи відсутності якихось із них), задача може мати 4, 3, 2,
1 розв’язок або й не мати жодного розв’язку. Крім цього, може трапитися й так, що якісь
із кіл k1, k2 чи k1′, k2′ збігатимуться (це буде тоді, коли точки А, В будуть симетричними
відносно β чи β′). Тоді задача матиме безліч розв’язків. 
З а ув а ж ення. Побудову сфери за даними центром і радіусом, а також побудови пере
різів сфери з площинами чи іншими фігурами відносять до найпростіших побудов. Водночас
побудову перетину сфери з площиною, з прямою чи з іншою сферою можна звести і до про
стіших побудов на площині. Наприклад, у щойно розглянутій задачі коло k1 перетину сфери,
що має центр А і радіус R, з площиною β можна побудувати у площині β за допомогою
звичайних планіметричних засобів. Центром цього кола є ортогональна проекція А1 точки
А на площину β, а радіус А1М визначається з прямокутного трикутника АА1М за відомою

гіпотенузою АМ = R та катетом АА1, який після побудови точки А1 теж буде відомим.
З а д ач а 3 . Побудувати сферу, що проходить через три задані точки А, В, С та дотика

ється до заданої площини α, паралельної площині АВС.
Схема розв’язування. Проведемо аналіз задачі.
Припустимо, що шукана сфера побудована (рис. 14.14),
О — її центр, D — точка дотику сфери до площини α.
Позначимо через О1 ортогональну проекцію точки О на
площину АВС. Оскільки АВС || α, а OD ⊥ α, то точки
О, О1, D лежать на одній прямій.
З рівності прямокутних трикутників ОО1А, ОО1В,
ОО1С (у них катет ОО1 — спільний, а гіпотенузи ОА,
ОВ, ОС — рівні як радіуси сфери) випливають такі рів
ності: О1А = О1В = О1С. Отже, точка О1 — центр кола,
описаного навколо трикутника АВС. Виходить, що шука
на точка О лежить на прямій O1D, яка проходить через
центр О1 кола, описаного навколо трикутника АВС,
і перпендикулярна до площини цього трикутника.
З іншого боку, точка О, як рівновіддалена від точок А і D, лежить на серединному
перпендикулярі КО до відрізка AD, побудованому в площині O1AD.
З проведеного аналізу випливає алгоритм побудови. Задача завжди має єдиний
розв’язок. 
880°. Обґрунтуйте, що кожну пряму, яка проходить через центр сфери, можна взяти за вісь
сфери, тобто, що дану сферу можна утворити обертанням відповідного кола навколо цієї
прямої.
881°. Чи може пряма мати зі сферою три спільні точки?
882°. Чи може коло, яке не лежить на сфері, мати зі сферою три спільні точки?
883°. Точки А і В належать кулі. Чи можна стверджувати, що всі точки відрізка АВ також на-
лежать цій кулі?
884°. Два плоских перерізи кулі мають рівні площі. Чи можна стверджувати, що площини цих
перерізів рівновіддалені від центра кулі?
885°. Доведіть, що діаметр сфери, який проходить через середину відрізка з кінцями на сфері,
що не є діаметром, перпендикулярний до цього відрізка.
886°. Доведіть, що діаметр сфери, який перетинає відрізок з кінцями на сфері під прямим кутом,
ділить цей відрізок навпіл.
887°. Нехай А і В — дві діаметрально протилежні точки сфери, а М — довільна інша її точка.
Доведіть, що ∠АМВ = 90°.
888°. Доведіть, що всі точки М простору, з яких заданий відрізок АВ видно під прямим кутом,
належить сфері з діаметром АВ. Що можна стверджувати про множину точок М, з яких
відрізок АВ видно під іншим сталим кутом?
889°. На сфері проведено замкнену лінію. За якої умови ця лінія буде колом?
890°. Чи є істинним твердження: «Через дві довільні точки А і В сфери завжди можна провес-
ти велике коло і до того ж тільки одне», а також чи є правильним таке його доведення:
«Проведемо через точки А, В та центр О сфери площину. Вона перетне сферу по колу,
яке нам потрібно»?
891°. Чи можуть вершини прямокутного трикутника з катетами 6 см і 8 см лежати на сфері з
радіусом 4,5 см? А — з радіусом 5 см?
892°. Дві взаємно перпендикулярні площини дотикаються до кулі. Відстань між точками дотику
дорівнює l. Визначте відстань від центра кулі до прямої перетину площин.
893°. Сфера з радіусом R дотикається до всіх граней прямого тригранного кута. Визначте від-
стань від центра сфери до вершини кута.
894°. Кулю, радіус якої дорівнює 41 см, перетнули площиною, розміщеною на відстані 9 см від
центра кулі. Визначте площу утвореного перерізу.
895°. Площина перетинає сферу. Діаметр сфери, проведений в одну з точок перетину, нахи-
лений до даної площини під кутом 45°, довжина діаметра дорівнює 4 2 см. Визначте
довжину лінії перетину.
896°. Дано кулю з радіусом R. Через кінець одного з радіусів проведено площину під кутом 60°
до нього. Визначте площу утвореного перерізу.
897°. Дано кулю з радіусом R. Через одну точку її поверхні проведено дві площини: першу —
дотичну до кулі, другу — під кутом 30° до першої. Визначте площу перерізу кулі другою
площиною.
898. На площині, що дотикається до сфери, взято точку М на відстані 3 см від точки дотику.
Визначте найбільшу і найменшу відстані від точки М до точок сфери, якщо радіус сфери
дорівнює 4 см.
899. Вершини рівнобедреного трикутника з бічною стороною 10 см і кутом при вершині 120°
лежать на сфері з радіусом 26 см. Визначте відстань від центра сфери до площини три-
кутника.
900. Радіус кулі дорівнює 63 см. Точка А лежить на дотичній площині до кулі на відстані 16 см
від точки дотику. Визначте відстань від точки А до кулі.
901. Діаметр сфери дорівнює 25 см. На сфері дано точку А і коло, всі точки якого віддалені
(по прямих лініях) від А на відстані 15 см. Визначте радіус цього кола.
902. Радіус кулі дорівнює 15 см. Поза кулею дано точку А на відстані 10 см від її поверхні. Ви-
значте довжину такого кола на поверхні кулі, всі точки якого віддалені від А на відстань
20 см.
903. Фігура обертання обмежена півсферою і бічною поверхнею конуса, який має з півсферою
спільну висоту, а основою — круг, обмежений основою півсфери. Доведіть, що площа
перерізу цієї фігури площиною, проведеною через середину її висоти паралельно основі
конуса, дорівнює половині площі цієї основи.
904. Фігура обертання обмежена двома сферами, що мають спільний центр (порожниста куля).
Доведіть, що переріз цієї фігури площиною, яка проходить через центр, рівновеликий
перерізу площиною, яка дотикається до внутрішньої сфери.
905. Куля дотикається до граней двогранного кута з величиною 120°. Найкоротша відстань по
поверхні кулі між точками дотику становить 70 см. Визначте радіус кулі.
906°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер із заданим радіусом, що проходять через
задану точку.
907°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер із заданим радіусом, що дотикаються до даної
площини.
908°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що проходять через дві задані точки.
909°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до даної площини в даній
на ній точці.
910°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до двох даних паралельних
площин.
911°. Чи можуть дві сфери зі спільним центром і нерівними радіусами мати спільну дотичну
площину?
912°. Дві дотичні площини до сфери перетинаються по прямій а. Доведіть, що пряма, яка
проходить через точки дотику, перпендикулярна до прямої а.
913°. Визначте множину середин усіх відрізків з кінцями на поверхні даної кулі, які паралельні
заданій прямій.
914°. Визначте множину середин усіх відрізків з кінцями на даній сфері з радіусом R, що
мають довжину a < R.
915°. Задано кулю з радіусом R. Визначте геометричне місце центрів перерізів кулі, що мають
площу S.
916. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до двох даних пересічних
площин.
917. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що проходять через три задані точки, які не
лежать на одній прямій.
918. Знайдіть геометричне місце точок, віддалених від сфери з радіусом R на відстань а.
919. Знайдіть геометричне місце основ перпендикулярів, опущених з даної точки А на всі
прямі простору, що проходять через іншу задану точку В.
920. Знайдіть геометричне місце основ перпендикулярів, опущених з даної точки А на всі
площини, що проходять через іншу задану точку В.
921. Через задану точку проведіть площину, дотичну до даної сфери.
922. Через задану пряму проведіть площину, дотичну до даної сфери.
923. Дано пряму, яка не перетинається зі сферою. Скільки площин, дотичних до сфери,
можна провести через цю пряму?
924. Нехай АВ і CD — два відрізки з кінцями на даній сфері, які перетинаються в точці М.
Доведіть рівність: МА · MB = MC · MD.
925. Через середину радіуса кулі проведено перпендикулярну до нього площину. Визначте
відношення площі утвореного перерізу до площі великого круга кулі.
926. Площина α дотикається до сфери в точці А. Доведіть, що перерізи сфери площинами, які
проходять через точку А і нахилені до площини α під рівними кутами, рівні між собою.
927. Знайдіть геометричне місце центрів сфер з радіусом R, що проходять через задану
точку М і дотикаються до заданої площини α.
928. Побудуйте сферу із заданим радіусом R, яка перетинає задану площину по колу із за-
даним радіусом r, а її центр лежить на заданій прямій а.
929. Побудуйте сферу із заданим радіусом R, яка проходить через задану точку А, пере-
тинає задану площину α по колу із заданим радіусом r, коли відомо, що центр сфери
належить іншій заданій площині β.
930. Побудуйте сферу, що проходить через задане коло так, щоб її центр лежав на заданій
сфері або на заданій площині.
931. Побудуйте сферу, яка дотикається до двох заданих площин α і β, причому до однієї з
них — у заданій на ній точці М.
932. Побудуйте сферу із заданим радіусом R, яка дотикається до двох заданих пересічних
площин, а її центр знаходиться на заданій відстані d від деякої заданої точки М.
933*. Знайдіть геометричне місце центрів куль, які дотикаються до граней даного тригранного
кута.
934*. Побудуйте сферу із заданим радіусом R, яка проходить через задану точку А і дотика-
ється до двох заданих площин α і β.
935*. Побудуйте дві сфери з рівними радіусами і з центрами у заданих точках О1 та О2 так,
щоб їхня спільна дотична площина проходила через задану пряму l.
936*. Усередині сфери задані точки А і В. Проведіть через ці точки площину, яка перетинає
сферу по колу з найменшим радіусом.
937*. Побудуйте сферу, що проходить через задану точку А і дотикається до двох заданих
пересічних площин α і β.
938*. Із точки М сфери проведені три попарно взаємно перпендикулярні відрізки завдовжки
6 см, 13 см і 18 см, інші кінці яких теж належать сфері. Визначте радіус сфери.
939*. Чотири точки лежать на поверхні кулі на однакових відстанях одна від одної. Визначте
кут між радіусами кулі, проведеними до яких-небудь двох із цих точок.
940*. Висота правильної чотирикутної піраміди дорівнює Н, а плоский кут при її вершині — α.
Визначте довжину лінії перетину поверхні піраміди зі сферою, побудованою на її висоті
як на діаметрі.
14.2. Перетин і дотик двох сфер

Нехай маємо дві сфери з центрами О1, О2.
Перетнемо їх якою-небудь площиною, що про
ходить через лінію центрів О1О2. У перетині
дістанемо два кола k1 і k2 з центрами О1 та
О2, радіуси яких дорівнюють радіусам відповідних сфер
(рис. 14.15). Оскільки кожну зі сфер можна утворити
обертанням відповідного належного їй кола k1 чи k2 на
вколо прямої О1О2, то питання про перетин цих сфер
зводиться до питання про перетин кіл k1 і k2.
Якщо кола k1 і k2 не перетинаються, то не перетина
ються і сфери. При цьому кожна зі сфер може лежати
зовні іншої (рис. 14.16). А може бути й так, що одна
з них лежить усередині іншої (рис. 14.17). Такими, зо
крема, є концентричні сфери, тобто сфери, які мають
спільний центр (рис. 14.18).
Якщо ж існують дві точки А1, А2 перетину кіл k1 та
k2, то дані сфери перетинаються по колу k, що утво
рюється обертанням точок А1, А2 навколо прямої О1О2
(рис. 14.19).
Справді, як відомо з планіметрії, відрізок А1А2 пер
пендикулярний до прямої О1О2 і точкою О перетину з
нею ділиться навпіл. Тому при обертанні точок А1, А2
навколо прямої О1О2 кожна з них опише одне і те саме коло k з центром О та з радіусом
ОА1 = ОА2. Зрозуміло, що це коло належить кожній зі сфер.
Інших спільних точок дані сфери не мають. Справді, припустимо, що існує ще якась
їхня спільна точка В, яка не належить колу k. Проведемо тоді через цю точку і пряму
О1О2 площину β. У перерізі площини β зі сферами дістанемо два кола k1′, k2′, які рівні
відповідно колам k1 та k2 і, крім точок В1, В2 перетину площини β з колом k, матимуть
ще одну спільну точку В. Але два кола не можуть мати трьох спільних точок, бо інакше
вони збігалися б. Ми дійшли до суперечності. Отже, перетином двох даних сфер у ви
падку, що розглядається, є коло k. Варто зауважити, що лінія центрів О1О2 у даному разі
проходить через центр О кола k і перпендикулярна до його площини.
Якщо, нарешті, існує лише одна точка О перетину кіл k1 і k2, тобто дані кола дотикають
ся одне до одного в цій точці і мають спільну дотичну пряму а, то й дані сфери матимуть
лише цю спільну точку О. Тоді площина α, яка проходить через точку О перпендикулярно
до лінії центрів О1О2, буде їхньою спільною дотичною площиною (рис. 14.20, 14.21).
О з н а ч е н н я ( до тичних с ф е р ).
Дві сфери, які мають єдину спільну точку, називаються дотичними одна до
одної, а ця точка — точкою дотику.
Лінія центрів двох сфер, що дотикаються, проходить через точку дотику. Тому пло
щина, яка проходить через точку дотику і перпендикулярна до лінії центрів, є спільною
дотичною площиною до даних сфер.
Дотик сфер може бути як зовнішнім, так і внутрішнім. У першому випадку кожна зі
сфер знаходиться ззовні іншої, а в другому — одна з них усередині іншої.
У результаті проведеного аналізу маємо таку теорему.
Те орема 1 4 .2 (про перетин двох сфер).
Якщо дві сфери перетинаються, то лінією перетину є коло; центр цього кола
належить лінії центрів даних сфер, а його площина перпендикулярна до лінії
центрів.
Якщо дві сфери дотикаються, то вони мають спільну дотичну площину, а лінія
центрів перпендикулярна до цієї площини. І навпаки, якщо дві сфери мають
спільну дотичну площину, до якої перпендикулярна лінія їхніх центрів, то вони
дотикаються одна до одної.
Пригадуючи з планіметрії умови, що характеризують взаємне розміщення двох кіл на
площині, можемо записати аналогічні умови для взаємного розміщення двох сфер у про
сторі. Нехай R1, R2 — радіуси сфер, d — відстань між їхніми центрами. Тоді при вико
нанні умов R 1 - R2 < d < R 1 + R2 дані сфери перетинатимуться по колу, а при виконан
ні якої-небудь з умов: d > R1 + R2 або d < R 1 - R2 — не матимуть жодної спільної
точки. Якщо ж d = R1 + R2 або d = |R1 – R2|, то сфери дотикатимуться: у першому ви
падку — зовнішнім чином, а в другому — внутрішнім чином.
З а у в а ж е н н я . Коли кажуть про дотик двох куль, то мають на увазі, що відповідні їм сфери
дотикаються зовнішнім чином.
Характеристична властивість дотичних сфер, а саме: наявність у них спільної дотичної
площини, покладається в основу загального означення дотику поверхонь у точці. Кажуть,
що поверхні дотикаються одна до одної у даній точці, якщо в цій точці вони мають
спільну дотичну площину. На рис. 14.22 зображено сферу, яка дотикається до бічної по
верхні циліндра, а на рис. 14.23 — сферу, що дотикається до бічної поверхні конуса.
З а д ач а 1 . Радіуси двох сфер дорівнюють 25 см і 29 см, а відстань між їхніми центра
ми — 36 см. Визначити довжину лінії, по якій перетинаються дані сфери.
Розв’язання. На рис. 14.24 зображено переріз сфер
площиною, що проходить через їхні центри О1 та О2. Не
хай R1 = 25 см, R2 = 29 см — радіуси сфер із центрами О1,
О2 відповідно. За умовою задачі, О1О2 = 36 см. Оскільки
О1О2 < R1 + R2 та О1О2 > |R1 – R2|, то дані сфери пере
тинаються (по колу). На рисунку АВ — діаметр цього
кола (АВ ⊥ О1О2), ОА — його радіус.
Довжину відрізка ОА знайдемо як висоту трикутника
АО1О2, у якому відомі всі сторони. За формулою Герона,
знайдемо площу S трикутника АО1О2:
25 + 29 + 36
p= = 45 (см); S = 45 ⋅ (45 - 25) ⋅ (45 - 29) ⋅ (45 - 36) = 360 (см2).
2
1 2S 2 ⋅ 360
З іншого боку, S = O1O2 ⋅ OA, звідки ОА = = = 20 (см). Тоді шукана до
2 O1O2 36
вжина кола l = 2π · OA = 40π (см).
Відповідь. 40π см. 
З а д ач а 2 . Три кулі дотикаються між собою, а також до площини деякого трикутника

у його вершинах. Довжини сторін трикутника дорівнюють а, b і с. Визначити радіуси
куль.
Розв’язання. Нехай АВС — даний трикутник,
α — його площина, ВС = а, АС = b, АВ = с; О1, О2,
О3 — центри даних куль, О1А = r1, О2B = r2, О3C = r3 —
їхні невідомі радіуси, L, M, N — точки взаємного до
тику (рис. 14.25). Дві кулі, які дотикаються одна до
одної, не можуть знаходитись по різні боки від їхньої
спільної дотичної площини. Тому всі три дані кулі
лежать з одного боку від площини α.
З умови дотику двох куль випливає, що О1О2 =
= r1 + r2, О2О3 = r2 + r3, О1О3 = r1 + r3. А з умови дотику
куль до площини, — що О1А ⊥ α, О2В ⊥ α, О3С ⊥ α,
звідки О1А || О2В || О3С.
Будемо вважати, що r1 < r3. Опустимо перпендикуляр О1К з точки О1 на відрізок О3С
(при r1 > r3 опускали б перпендикуляр з О3 на О1А). Оскільки кути О1АС та О3СА —
прямі, то чотирикутник АСКО1 є прямокутником. Тому О1К = АС = b, СК = АО1 = r1,
КО3 = r3 – r1. Тоді, за теоремою Піфагора, з ∆O1KO3 маємо:
(r1 + r3 )2 = b2 + (r3 - r1)2 .
Легко пересвідчитися, що знайдена рівність істинна і при r1 > r3, а також при r1 = r3.
З неї маємо таке співвідношення:
4r1r3 = b2.
Аналогічно знаходяться ще два співвідношення:

4r1r2 = с2; 4r2r3 = а2.
Об’єднуючи всі три знайдені співвідношення в систему з невідомими r1, r2, r3 і
розв’язуючи її, знаходимо шукані величини:
bc ac ab
r1 = ; r2 = ; r3 = . 
2a 2b 2c
З а у в а ж ення. При розв’язуванні задач з комбінаціями декількох сфер (або
куль), а особливо з комбінаціями сфер (куль) та інших фігур, виконати відпо
відний рисунок із зображенням усіх заданих фігур може бути доволі складно. В
таких випадках обмежуються зображенням лише центрів сфер, а також точок
дотику сфер чи ліній їхнього перетину з іншими заданими фігурами. Інколи до
статньо обмежитися перерізом або кількома перерізами заданої комбінації фігур певними
характерними площинами. Приклад такої «стратегії» вже продемонстровано вище при
розв’язуванні задачі 1. Нижче наведено ще два дещо складніших приклади.
Задач а 3 . Побудувати кулю із заданим радіусом R, яка дотикається до двох заданих

куль, за умови, що її центр має знаходитися у заданій площині α.
Р о з в ’ я з а н н я . Аналіз задачі. Припустимо, що
шукана куля побудована і точка O ∈ α є її центром
(рис. 14.26). Нехай О1, О2 — центри заданих куль,
А, В — відповідно точки їхнього дотику з побудова
ною кулею. Тоді А ∈ ОО1, В ∈ ОО2, О1О = О1А + R,
О2О = О2В + R. Отже, точку О можна дістати як спільну
точку площини α та двох куль із заданими центрами
О1, О2 і радіусами О1О, О2О, які можна знайти. Якщо
k1, k2 — кола, по яких поверхні вказаних куль пере
тинаються з площиною α, то О — точка перетину цих
кіл. (Центрами кіл k1, k2 є ортогональні проекції Q1, Q2
точок О1, О2 відповідно на площину α.)
Алгоритм побудови. 1) Знаходимо суми відрізків
r1 + R та r2 + R, де r1, r2 — радіуси заданих куль із
центрами О1, О2 відповідно. 2) Будуємо сферу з центром
О1 і радіусом r1 + R та сферу з центром О2 і радіусом
r2 + R. 3) Визначаємо кола k1, k2 перетину побудованих
сфер із площиною α. Тоді точки О, О′ перетину кіл k1,
k2 — центри шуканих куль.
Залежно від існування кіл k1 і k2, а також від їхнього взаємного розміщення на площині
α, задача може мати два, один розв’язок або не мати жодного розв’язку. В частковому
випадку кола k1 та k2 можуть збігатися (якщо задані кулі симетричні відносно площини
α). Тоді задача матиме безліч розв’язків. 
Задач а 4 . Усередині циліндра з висотою 3а розміщено три однакові сфери з радіуса

ми а так, що кожна сфера дотикається до двох інших і до бічної поверхні циліндра,
причому дві сфери дотикаються до нижньої основи циліндра, а третя — до верхньої.

Знайти радіус циліндра.
Розв’язання. Нехай О, О1 — центри основ циліндра,
ОО1 = 3а; S1, S2 — центри сфер, що дотикаються до
нижньої основи (у точках S1′, S2′ , а до бічної поверхні
циліндра — у точках Е, F відповідно); S3 — центр сфе
ри, що дотикається до верхньої основи (у точці S3′ , а до
бічної поверхні — у точці G) (рис. 14.27). Відрізки S1S1′,
S2 S2′ , S3 S3′ — паралельні (оскільки вони перпендикуляр
ні до основ циліндра) і дорівнюють по а.
З умови дотику сфер між собою випливає, що три
кутник S1S2S3 — рівносторонній зі стороною 2а. А з
умови дотику сфери з центром S1 до бічної поверхні
циліндра випливає, що її радіус S1Е, проведений у точку
дотику Е, належить прямій S1Е, яка перетинає вісь ОО1
в деякій точці Р. Крім цього, радіус S1E перпендикуляр
ний до твірної циліндра, що проходить через точку Е.
Тому пряма РЕ паралельна основам циліндра. Звідси
випливає, що S1SO ′
1 1P — прямокутник, тому РО1 = а.
Такі самі міркування ведуть до висновку, що пряма
S2F перетинає вісь ОО1 у тій самій точці Р, а пряма S3G — у точці Q, для якої OQ = a.
Таким чином, QP = 3a – a – a = a.
Нехай точка К — середина відрізка S1S2, вона ж є і точкою дотику перших двох сфер.
Якщо R — шуканий радіус циліндра, то PS1 = PS2 = R – a (так само QS3 = R – a, але це
використаємо пізніше). Тому в рівнобедреному трикутнику PS1S2 медіана РК є висотою.
Крім того, S3K ⊥ S2S1. Тому площина S3КР перпендикулярна до прямої S1S2. А оскільки
пряма S1S2 паралельна основі циліндра (її точки S1 і S2 рівновіддалені і лежать по один
бік від неї), то площина S3КР перпендикулярна до площин основ циліндра і через те
містить вісь ОО1 та пряму S3 S3′ . Тому ∆S3NK ( N = S3 S3′ ∩ PK ) — прямокутний з прямим
кутом при вершині N. У ньому катет S3N = QP = a, а гіпотенуза S3К — як висота рівно
стороннього трикутника S1S2S3 зі стороною 2а — дорівнює a 3. Катет KN = KP + PN =
= KP + QS3 = KP + R – a. Відрізок КР знайдемо з прямокутного трикутника РКS1:
KP = (R - a)2 - a2 . Отже, KN = R 2 - 2aR + R - a. Тепер на основі теореми Піфагора
для ∆S3NК дістаємо рівняння для знаходження R:
( )
2
3a2 = a2 + R 2 - 2aR + R - a .
Після очевидних перетворень матимемо:
( 2 + 1)a - R = R 2 - 2aR .
Підносячи до квадрата обидві частини останнього рівняння і зводячи подібні члени,
дістанемо рівняння:
( 2 + 1)2 a2 - 2 2aR = 0.
( 2 + 1)2 2 2 +3 4+3 2
Звідси R = a= a= a.
2 2 2 2 4
( 2 + 1)2 2 2 +3 4+3 2
a = Відповідь. a= a. 
2 2 2 2 4
Задач а 5 . Дві сфери з радіусом r1 і дві сфери з радіусом r2 (r2 > r1) розміщені так, що
кожна з них дотикається до трьох інших. Знайти кут між твірною і віссю дотичної
до сфер конічної поверхні, якщо ця вісь проходить через точки дотику сфер рівних
радіусів.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай О1, O1′ — центри сфер з радіу
сом r1, М — точка їхнього дотику, а О2, O2′ — центри
сфер з радіусом r2, N — точка їхнього дотику (рис. 14.28).
Тоді М — середина відрізка O1O1′, довжина якого дорівнює
2r1, а N — середина відрізка O2O2′ , довжина якого дорівнює
2r2. Точки дотику сфер різних радіусів знаходяться на
відрізках О1О2, O1O2′ , O1′O2 , O1′O2′ , довжини яких дорівню
ють r1 + r2.
У рівних рівнобедрених трикутниках O1O2O2′ та O1′O2O2′
рівні і медіани O1N та O1′N. Отже, трикутник O1NO1′ —
рівнобедрений, і через це його медіана NM є висотою,
тобто MN ⊥ O1O1′. Аналогічно обґрунтовуємо, що
MN ⊥ O2O2′ . Отже, MN є спільним перпендикуляром
мимобіжних прямих O1O1′ та O2O2′ . І тому MN 2 = O2′ M2 - NO2′2 = (O1O2′2 -
N 2 = O2′ M2 - NO2′2 = (O1O2′2 - O1M2 ) - NO2′2 = (r1 + r2 )2 - r12 - r22 = 2r1r2 .
Нехай P ∈ MN — вершина даної конічної поверхні. Проведемо перерізи цієї поверхні
і заданих сфер площинами PO1O1′ (рис. 14.29) та PO2O2′ (рис. 14.30). Твірні g, g′ та l, l′
конічної поверхні, які належать цим перерізам, мають дотикатися до відповідних кіл пере
тину січних площин зі сферами, а точки дотику G, G′ та L, L′ якраз і будуть точками

дотику конічної поверхні з цими сферами.
Кути ∠GPM та ∠LPN як кути між твірними конічної поверхні та її віссю — рівні між
ϕ
собою. Позначимо їхню величину через ϕ. Просто з’ясовується, що ∠GPO1 = ∠O1PM = ;
2
ϕ
∠LPO2 = ∠O2 PN = . Тоді з прямокутних трикутників O1MР та O2NР дістаємо:
2
 ϕ
PM = r1 ctg 2 ,

PN = PM + MN = r ctg ϕ .
 2
2
Звідси, виключаючи РМ і підставляючи замість MN значення MN = 2r1r2 , матимемо
рівняння для знаходження ϕ:
ϕ ϕ
r1 ctg + 2r1r2 = r2 ctg ,
2 2
ϕ 2r1r2 2r1r2
звідки ctg = . Отже, ϕ = 2 arcctg .
2 r2 - r1 r2 - r1
2r1r2
ϕ = 2 arcctg
r2 - r1
941°. Чи можуть дві сфери мати тільки три спільні точки? А тільки дві?
942°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер з даним радіусом, що дотикаються до даної
сфери.
943°. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до даної сфери в даній на
ній точці.
944°. Знайдіть геометричне місце точок, віддалених від даної точки А на відстань а, а від
даної точки В — на відстань b.
945°. Доведіть, що точка дотику двох сфер є центром гомотетії, при якій одна зі сфер відо-
бражається на іншу.
946. Дві сфери, радіуси яких дорівнюють r i 2r, розміщені так, що центр меншої сфери лежить
на більшій. Визначте довжину лінії, по якій перетинаються ці сфери.
947. Радіуси двох сфер дорівнюють 25 см і 30 см. Радіус кола їхнього перетину дорівнює
24 см. Визначте відстань між центрами сфер (розгляньте два випадки).
948. Куля з радіусом R дотикається до граней двогранного кута з величиною 60°. Визначте
радіуси найменшої і найбільшої куль, що дотикаються до граней цього кута і до даної
кулі.
949*. Дві дотичні одна до одної кулі з радіусом R дотикаються до граней двогранного кута з
величиною 60°. Визначте радіуси куль, які дотикаються до даних куль і до граней даного
950*. Дві кулі з радіусом R дотикаються одна до одної і до площини α. Визначте радіус най-
меншої кулі, яка дотикається до даних куль і до площини α.
951*. Три кулі з радіусом R дотикаються одна до одної і до площини α. Визначте радіус кулі,
яка дотикається до даних куль і до площини α.
952*. На площині лежать чотири кулі: дві кулі з радіусом R і дві рівні кулі з невідомим радіу-
сом х. Кожна з чотирьох куль дотикається до трьох інших і до площини. Визначте х.
953*. На горизонтальній площині лежать чотири кулі з радіусом R. Їхні центри утворюють
квадрат зі стороною 2R. Зверху в ямку, утворену цими кулями, покладено п’яту кулю з
таким самим радіусом R. Визначте відстань від її найвищої точки до площини.
954*. Дві кулі з радіусом R1 і дві кулі з радіусом R2 розміщені так, що кожна куля дотикається
до трьох інших і до деякої площини α. Визначте відношення R1 : R2.
955. Побудуйте коло перетину двох заданих сфер.

956. Побудуйте точку, віддалену на відстань а від даної точки А, на відстань b від даної точки
В і на відстань с від даної площини α.
957. Побудуйте сферу з даним радіусом r, яка дотикається до заданої сфери у вказаній на
ній точці А.
958. Через задану точку А проведіть сферу таким чином, щоб вона дотикалася до заданої
сфери у заданій на ній точці М.
959. Побудуйте сферу, яка проходить через дві задані точки А, В, а в перетині з іншою за-
даною сферою утворює коло, площина якого паралельна заданій площині α.
960. Побудуйте сферу з даним радіусом R, яка проходила б через задану точку А і дотика-
лася до двох інших заданих сфер зовнішнім чином.
961. Побудуйте сферу з даним радіусом R, яка дотикалася б зовнішнім чином до трьох за-
даних сфер.
962. На заданій прямій побудуйте центр сфери з даним радіусом R, яка перетинала б задану
сферу по колу з даним радіусом r.
963. Побудуйте дві сфери, які перетиналися б по колу з даним радіусом, що має центр О
на заданій прямій l, так, щоб дотичні площини до даних сфер у точках спільного кола
були нахилені до його площини під заданими кутами ϕ1 та ϕ2.
964*. Усередині циліндра розміщено дві однакові кулі з радіусом R і одну кулю, радіус якої
дорівнює 5 R, так, що кожна куля дотикається до двох інших, до однієї і тієї самої осно-
2
ви циліндра, а також до його бічної поверхні. Визначте радіус циліндра.
965*. На площині лежить пряма кругова циліндрична поверхня з радіусом R (тобто циліндрич-
на поверхня дотикається до площини по деякій твірній), а також, не перетинаючись з
нею, — куля з радіусом r. Відстань від осі циліндричної поверхні до центра кулі дорів-
нює ρ. Визначте радіус найменшої кулі, яка б одночасно дотикалася до циліндричної
поверхні, до площини і до даної кулі.
966*. У конусі знаходяться п’ять однакових куль з радіусом r. Чотири кулі лежать на основі
конуса так, що кожна з них дотикається до двох інших і до бічної поверхні конуса. П’ята
куля дотикається до бічної поверхні конуса і до інших чотирьох куль, що лежать на його
основі. Визначте об’єм конуса.
967*. У півсферу з радіусом R вписано три однакові кулі так, що кожна з них дотикається до
двох інших, до півсфери, а також до її основи. Визначте радіус цих куль.
968*. Усередині сфери розміщено чотири кулі з радіусом R. Кожна з куль дотикається до
трьох інших і до сфери. Визначте радіус сфери.
969*. Посудина має форму рівностороннього циліндра з радіусом R. На дно посудини по-
ставлено конус з таким самим радіусом і висотою, а потім вміщено n кульок з однаковим
радіусом, кожна з яких дотикається до поверхонь циліндра та конуса, а також до двох
сусідніх кульок. Визначте радіуси цих кульок і числа n, при яких посудину з кульками
можна накрити плоскою накривкою.
14.3. Перетин і дотик сфери з прямою

Дослідження взаємного розміщення прямої і сфери можна здійснити аналогічно
до проведеного дослідження взаємного розміщення сфери і площини.
1. Якщо пряма а проходить через центр О сфери (рис. 14.31), то на ній існує
лише дві точки А1 і А2, віддалені від О на величину радіуса R сфери. Це — кінці
діаметра сфери, що належать прямій а. Тому така пряма перетинає сферу у двох діаме
трально протилежних точках.
2. Нехай тепер пряма а проходить на деякій відстані OQ від центра О сфери (OQ ⊥ a),
причому ця відстань менша від радіуса R сфери (рис. 14.32). Тоді, як відомо з планіметрії,
на прямій а існує рівно дві точки А1 і А2, які віддалені від точки О на відстань R (це —
точки перетину з прямою а кола k з центром О і радіусом R, площина якого проходить
через точку О та пряму а). Отже, пряма а у цьому разі також перетинає сферу у двох
точках.
О з н а ч е н н я ( х о рди с ф е ри і ку л і ).
Відрізок, кінці якого належать сфері, називається хордою сфери, а також
і хордою обмеженої нею кулі.
Грецьке слово «хорде», від якого утворено сучасний термін «хорда», має значення
«струна», «тятива лука».
З ∆OQA1 та ∆OQA2 (див. рис. 14.32) легко з’ясувати, що довжина хорди А1А2 дорівнює
2 R 2 - OQ2 . Отже, з наближенням хорди до центра сфери її довжина збільшується, до
сягаючи максимального значення 2R при OQ = 0, тобто коли хорда проходить через центр
сфери. Таким чином, хорда максимальної довжини дорівнює діаметру сфери.
3. Розглянемо далі випадок, коли пряма а проходить на відстані OQ від центра сфери,
що дорівнює її радіусу R (рис. 14.33). Тоді пряма а матиме зі сферою лише одну спільну
точку Q, оскільки всі інші точки цієї прямої знаходитимуться від точки О на відстанях,
що перевищують R, і отже, не належатимуть сфері.
Навпаки, якщо пряма а матиме зі сферою лише одну спільну точку Q, то радіус ОQ
необхідно буде перпендикулярним до цієї прямої. Справді, в противному разі на прямій а
існувала б ще одна точка Q′, розміщена від точки О на тій самій відстані R, що й точка
Q, а тоді точка Q не була б єдиною спільною точкою прямої а і сфери.
О зн а ч е н н я ( п р я мо ї, до тично ї до с ф е ри (кулі ) ) .
Пряма, яка має зі сферою (кулею) єдину спільну точку, називається дотичною до сфе
ри (кулі); сама ця точка називається точкою дотику прямої зі сферою (кулею).
Проведений аналіз і прийняте означення прямої, до
тичної до сфери, дають змогу сформулювати наступну
теорему.
Те орема 1 4 .3 (про пряму, дотичну до сфери).

Якщо радіус сфери перпендикулярний до прямої,
проведеної через його кінець, що лежить на сфері,
то дана пряма є дотичною до сфери.
Навпаки, радіус сфери, проведений у точку дотику
прямої зі сферою, перпендикулярний до дотичної
прямої.
Зауважимо, що оскільки всі прямі, які дотикаються до
сфери в одній і тій самій точці Q, перпендикулярні до раді
уса OQ сфери, проведеного в цю точку (рис. 14.34), то всі
вони лежать в одній площині α і повністю її заповнюють.
А оскільки площина α перпендикулярна до радіуса OQ,
то вона є дотичною до сфери. Отже,
площина, що дотикається до сфери, є геометричним
місцем усіх прямих, які дотикаються до сфери в точці
дотику площини. Навпаки, кожна пряма площини, до-
тичної до сфери, що проходить через точку дотику,
є дотичною до сфери.
4. Якщо, нарешті, пряма а проходить на відстані OQ від
центра сфери, що перевищує її радіус (рис. 14.35), то вона
не має зі сферою жодної спільної точки. Адже всі інші точки
цієї прямої, відмінні від основи перпендикуляра OQ, розмі
щуються від точки О ще далі, ніж точка Q, тобто на відстані, більшій від радіуса сфери.
Тому жодна з них не може належати сфері, тобто бути спільною для сфери і прямої.
На цьому дослідження взаємного розміщення прямої і сфери завершується.
Висновки. Пряма зі сферою може мати щонайбільше дві спільні точки. Таке роз
міщення можливе тоді і тільки тоді, коли відстань від центра сфери до цієї прямої
менша від радіуса сфери. Якщо ж згадана відстань дорівнює радіусу сфери, то пряма
зі сферою має лише одну спільну точку (дотикається до сфери), а якщо відстань
більша — то не має зі сферою жодної спільної точки (не перетинається з нею).
У зв’язку з проведеним дослідженням цікавим є питання про можливе взаємне

розміщення двох кіл на сфері. Нехай два кола k1 і k2 лежать на сфері, а їхні
площини α, β перетинаються по деякій прямій а.
1. Якщо пряма а перетинає сферу у двох точках А1, А2 (рис. 14.36), то й
дані кола перетинаються у цих двох точках. Зокрема, будь-які два великі кола
перетинаються у двох діаметрально протилежних точках сфери (рис. 14.37).
2. Якщо пряма а є дотичною до сфери у деякій точці А, то вона ж є спільною дотичною
до даних кіл у точці А (рис. 14.38).
3. Якщо пряма а не пере

тинається зі сферою і не до
тикається до неї, то кола k1 і
k2 теж не перетинаються і не
дотикаються (рис. 14.39).
4. Якщо, нарешті, площи
ни α і β кіл k1, k2 паралельні
(рис. 14.40), то дані кола
теж не перетинатимуться.
У цьому разі вони назива
ються паралельними. Про
вівши діаметр NS сфери,
який перпендикулярний до
площин α і β, а потім яке
завгодно велике півколо сфери, що має діаметр NS, побачимо, що дуги LM усіх таких
півкіл між колами k1, k2 мають однакову довжину (їх можна сумістити обертанням навколо
прямої NS). З огляду на це кажуть, що точки одного з паралельних кіл знаходяться на
однакових відстанях від іншого.
Для дотичних прямих, проведених до сфери з однієї точки, справджується влас

тивість, яка повністю аналогічна до відповідної властивості дотичних до кола.
Те орема 14. 4 (про рівність дотичних, проведе-

них з однієї точки до сфери).
Відрізки дотичних прямих, проведених до сфери з однієї
зовнішньої точки, взяті від цієї точки до точок дотику,
рівні між собою.
Доведення. Нехай точка Р розміщена ззовні сфери з цен
тром О (рис. 14.41) і з цієї точки до сфери проведені дотичні
прямі РА, РВ, РС, ... . Сполучивши відрізками точки дотику
А, В, С, ... з центром О, матимемо, відповідно до теореми 14.3
про пряму, дотичну до сфери, прямокутні трикутники РАО,
РВО, РСО, ... зі спільною гіпотенузою РО і рівними катета
ми ОА, ОВ, ОС, ... (що є радіусами сфери). З рівності цих
трикутників випливає рівність їхніх сторін РА, РВ, РС, ... .
Нас л ід ок .
Геометричним місцем усіх дотичних прямих, проведених до сфери з однієї зовніш-
ньої точки, є пряма кругова конічна поверхня (описана навколо сфери).
Доведення. Справді, провівши в рівних прямокутних трикутниках РАО, РВО, РСО, ...
(див. рис. 14.41) висоти з вершин А, В, С, ... на спільну гіпотенузу РО, матимемо спільну
основу Q цих висот. А оскільки й самі ці висоти рівні між собою і, крім цього, лежать в одній
площині (що проходить через точку Q і перпендикулярна до прямої РО), то точки А, В, С, ...
лежать на колі з центром Q, яке є напрямним для конічної поверхні з вершиною Р.
Навпаки, кожна точка М цього кола є точкою дотику відповідної твірної РМ. Це ви
пливає з того, що оскільки ∆PQM = ∆PQA, а ∆OQM = ∆OQA, то РМ = РА, а ОМ = ОА.
Тому трикутники ОМР та ОАР рівні, за трьома сторонами. Звідси ∠ОМР = ∠ОАР = 90°,
отже, твірна РМ є дотичною до сфери. Твердження наслідку доведено.
Задач а 1 . Куля, радіус якої дорівнює 5 см, дотикається до всіх сторін трикутника.
Сторони трикутника дорівнюють 13 см, 14 см і 15 см. Визначити відстань від центра
кулі до площини трикутника.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай О — центр даної кулі (рис. 14.42), АВС — заданий трикутник,
АВ = 13 см, ВС = 14 см, АС = 15 см, L, М, N — точки дотику його сторін з кулею. Тоді
OL = OM = ON = 5 см, OL ⊥ AB, OM ⊥ BC, ON ⊥ AC. Опустимо з центра О кулі пер
пендикуляр OQ на площину трикутника. За теоремою про три перпендикуляри, матимемо:
QL ⊥ AB, QM ⊥ BC, QN ⊥ AC.
З рівності прямокутних трикутників OQL, OQM, OQN

зі спільним катетом ОQ і рівними гіпотенузами OL, OM
та ON випливає рівність їхніх катетів QL, QM та QN.
Отже, точка Q — центр кола, вписаного в трикутник
АВС, а QL, QM, QN — його радіуси. Радіус вписаного
кола знайдемо з формули S = pr, визначивши попередньо
площу S трикутника за формулою Герона:
13 + 14 + 15
p= = 21 (см);
2
S = 21 ⋅ (21 - 13) ⋅ (21 - 14) ⋅ (21 - 15) = 84 (см2);
S
r = = 4 (см).
p
Нарешті, з трикутника OQL (∠Q = 90°), за теоремою
Піфагора, знаходимо шукану відстань:
OQ = OL2 - QL2 = 52 - 42 = 3 (см).
Відповідь. 3 см. 
Задача 2. Визначити радіус сфери, яка дотикається до всіх ребер правильної

трикутної піраміди з прямими плоскими кутами при вершині і з бічним ребром а.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай РАВС — задана піраміда, РО — її висота,
∠АРВ = ∠ВРС = ∠АРС = 90°, РА = РВ = РС = а
(рис. 14.43). Позначимо через Q центр даної сфери.
Оскільки радіуси сфери, проведені в точки дотику
дотичних прямих, перпендикулярні до цих прямих, то
точка Q, зокрема, має бути рівновіддаленою від усіх
сторін основи піраміди, тобто належати прямій РО.
Позначимо через М та N точки дотику до сфери ре
бер АВ та РА відповідно. Тоді матимемо, що АМ = МВ,
OM ⊥ AB, QN ⊥ PA і QM = QN = R, де R — шука
ний радіус. Для визначення R складемо рівняння,
яке виведемо з тієї умови, що PO + OQ = PQ (або
PQ + QO = PO). Для цього відрізки PQ i QO виразимо
через R, а РО — через бічне ребро а.
1 a 2
З ∆PAB (∠Р = 90°): AB = a 2, AM = AB = .
2 2
AM a 2 a
З ∆ОМА (∠М = 90°; ∠А = 30°): AO = = ; OM = AM ⋅ tg ∠A = .
cos ∠A 3 6
a AO 2
З ∆РОА (∠О = 90°): PO = PA2 - AO2 = ; sin ∠P = = .
3 PA 3
QN R 3
З ∆РNQ (∠N = 90°): PQ = = .
sin ∠P 2
a2
З ∆QOM (∠O = 90°): QO = QM2 - OM2 = R2 - .
6
Отже, шукане рівняння має вигляд:
R 3 a a2
- = ± R2 - . (∗)
2 3 6
Після відповідного піднесення до квадрата дістанемо:
R 2 - 2 2aR + a2 = 0.
Розв’язуючи це останнє рівняння, знаходимо два розв’язки: R 1, 2 = a( 2 ± 1). Пере
віркою встановлюємо, що кожен із розв’язків є коренем одного з рівнянь (∗). Перший з
них відповідає розміщенню точки Q ззовні піраміди, другий — всередині. 
970°. Коло лежить на сфері. Доведіть, що пряма, яка є дотичною до цього кола, дотикається
і до сфери.
971°. Через задану точку сфери проведено декілька кіл, що лежать на цій сфері. Доведіть, що
всі дотичні до цих кіл у даній точці належать дотичній площині до сфери, що проходить
через цю точку.
972°. Побудуйте точки перетину даної прямої з даною сферою.
973. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до двох заданих паралельних
прямих.
974. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до трьох заданих паралель-
них прямих.
975. Знайдіть геометричне місце прямих у просторі, що знаходяться на заданій відстані від
даної точки.
976. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до всіх сторін даного: а) три-
кутника; б) ромба; в) правильного n-кутника.
977. Нехай МА — дотична до сфери (А — точка дотику), а МК — січна, що перетинає сферу
в точках С і D. Доведіть рівність: МА2 = МС · MD.
978. Через пряму, дотичну до сфери, проведено дві взаємно перпендикулярні площини, які
перетинають сферу по колах з радіусами r1 та r2. Визначте радіус сфери.
979. Куля з радіусом R дотикається до всіх сторін правильного трикутника зі стороною а.
Визначте відстань від центра кулі до площини трикутника.
980. На кулю поклали квадрат зі стороною а так, що кожна його сторона дотикається до кулі.
Відстань від центра кулі до площини квадрата дорівнює d. Визначте радіус кулі.
981. Діагоналі ромба дорівнюють 15 см і 20 см. Куля з радіусом 10 см дотикається до всіх
його сторін. Визначте відстань від центра кулі до площини ромба.
982*. На якій відстані d від центра даної сфери з радіусом R має знаходитися точка М, щоб
через неї можна було провести до сфери дві перпендикулярні дотичні прямі?
983*. Куля з радіусом 15 см дотикається до всіх сторін рівнобічної трапеції, основи якої до-
рівнюють 16 см і 36 см. На якій відстані від площини трапеції знаходиться центр кулі?
984*. Визначте радіус сфери, яка дотикається до всіх ребер куба з ребром а.
985*. Визначте висоту правильної трикутної призми, всі ребра якої рівні і дотикаються до кулі
з радіусом R.
986*. Ребро куба дорівнює а. Визначте радіус сфери, яка проходить через вершини нижньої
основи куба і дотикається до ребер верхньої основи.
987*. Ребро куба дорівнює а. Визначте радіус сфери, яка дотикається до всіх ребер, що виходять
з однієї вершини куба, а також до всіх граней куба, що сходяться у протилежній вершині.
988. Через дану точку проведіть пряму, дотичну до даної сфери і паралельну даній площині.
989. На даній прямій побудуйте точку, з якої даний відрізок було б видно під прямим кутом.
990. Побудуйте центр сфери з даним радіусом, яка проходить через вершини даного три-
кутника.
991. Побудуйте сферу, яка дотикається до двох заданих концентричних сфер, а її центр
лежить на заданій прямій.
992. Побудуйте сферу із заданим центром О так, щоб відрізки дотичних до неї, проведених
з даної точки О1, мали задану довжину а.
993. Побудуйте сферу з даним радіусом R, яка проходила б через задані точки А, В, а від-
різки дотичних до неї, проведених з даної точки С, мали задану довжину а.
994. На заданій прямій побудуйте всі такі точки, для яких відрізки дотичних, проведених від
них до даної сфери, мали б задану довжину а.
995*. Знайдіть геометричне місце центрів сфер, що дотикаються до ребер даного тригранного
кута.
996*. Знайдіть геометричне місце центрів сфер із даним радіусом, що дотикаються до даної
прямої.
997*. Знайдіть геометричне місце прямих, дотичних до даної сфери і паралельних заданій
прямій.
998*. Знайдіть геометричне місце прямих, дотичних до даної сфери, які проходять через
задану точку.
999*. Визначте радіус сфери, яка дотикається до всіх ребер чотирикутної піраміди, якщо
кожне з них має довжину а.
1000*. Ребро правильного тетраедра дорівнює а. Визначте радіус сфери, яка дотикається до
всіх його ребер.
1001*. Ребро куба дорівнює а. Визначте радіус кулі, яка дотикається до всіх прямих, що про-
ходять через середини мимобіжних ребер куба.
1002*. На сфері з радіусом R розміщено чотири рівних кола, які попарно дотикаються одне до
одного. Визначте радіуси цих кіл.
14.4. Зображення сфери і кулі

Кожна проектуюча пряма, проведена через внутрішню точку кулі, обов’язково
перетинає її поверхню — сферу. Тому будь-яка проекція кулі збігається з про
екцією її граничної сфери. Через те далі розглядатимемо лише побудову зо
браження сфери.
Яким би не був напрямок l паралельного проектування, завжди існує така площина α,
яка проходить через центр О0 даної сфери і перпендикулярна до l (рис. 14.44). Площина
α перетинає сферу по великому колу k0, а проекція сфери за напрямком l на будь-яку
площину проекцій π збігатиметься з проекцією круга, обмеженого колом k0.
Справді, якою б не була точка М0 сфери, проекція М1 цієї точки на площину α па
ралельно l є ортогональною. Тому О0М1 ≤ О0М0, тобто О0М1 ≤ R, де R — радіус сфери.
Отже, проекції М1 всіх точок М0 сфери на площину α належать кругу з межею k0. З
іншого боку, оскільки точки М0 і М1 належать одній і тій самій проектуючій прямій, то
їхні проекції за напрямком l на будь-яку площину π збігаються. Все це й означає, що
проекція сфери збігається з проекцією круга, обмеженого колом k0.
Якщо площина проекцій π не буде паралельною площині α, а напрям проектування, отже,
не буде перпендикулярним до площини проекцій, то проекцією круга k0, а отже, і сфери буде
плоска фігура, обмежена еліпсом (еліпс — паралельна проекція кола). Така проекція не справ
ляє адекватного враження про сферу як «найкруглішу» з фігур. Тому для зображення сфери
застосовують лише ортогональне проектування (рис. 14.45), при якому вона проектується
у круг, що рівний і паралельний кругу, обмеженому колом k0. Отже, обрисом сфери при
такому проектуванні буде коло k, радіус якого дорівнює радіусу сфери.
Окрім обрису, до зображення сфери зазвичай долуча

ється проекція одного з її великих кіл, а також проекція
діаметра, перпендикулярного до площини цього кола. У
цьому разі вибране коло називають екватором, перпен
дикулярний до нього діаметр — віссю, а кінці осі — по-
люсами сфери. Екватор, як правило, розміщують так, щоб
він справляв враження горизонтального розташування,
а вісь, відповідно, видавалася розміщеною вертикально
(рис. 14.46). При цьому між величинами, що характе
ризують проекції екватора та осі, існують цілком певні
залежності, яких доцільно дотримуватися при побудові
зображень.
Для з’ясування цих залеж

ностей звернімося до рис. 14.47,
який ілюструє побудову ортого
нальної проекції сфери, її еква
тора g0 та осі N0S0 на площину
проекцій π. Для того, щоб ні ек
ватор, ні вісь не проектувалися
у «вироджені» фігури — відпо
відно у відрізок та точку — пло
щина π розміщується похило до
осі N0S0, тобто ні паралельно їй,
ні перпендикулярно до неї.
Нехай А 0В 0, C 0D 0 — два
взаємно перпендикулярні діа
метри кола g0, перший з яких
паралельний площині π. При
ортогональному проектуванні
на площину π коло g0 спроекту
ється в еліпс g, а діаметри А0В0,
C0D0 — у спряжені діаметри
AB, CD цього еліпса. Причому,
оскільки діаметр АВ еліпса рів
ний діаметру А0В0 кола g0, то він буде найбільшим діаметром еліпса g (при ортогональному
проектуванні довжина проекції відрізка ніколи не перевищує довжини самого відрізка, що
проектується). Тому АВ — більший з головних діаметрів еліпса g. Тоді CD — менший
його головний діаметр. Зрозуміло, що AB ⊥ CD.
Оскільки еліпс g має розміститися всередині обрису k сфери, тобто всередині кола,
діаметр якого дорівнює діаметру А0В0 сфери, а найбільший діаметр АВ еліпса дорівнює
діаметру А0В0, то еліпс g мусить дотикатися до кола k.
Далі, оскільки прямі C0D0 та
N0S0 належать одній і тій самій про
ектуючій площині, то їхні проекції
CD та NS збігаються. А оскільки
CD ⊥ AB, то й NS ⊥ AB.
Співвідношення між довжинами
відрізків CD та NS найпростіше
встановити, здійснюючи реальне
ортогональне проектування взаємно
перпендикулярних відрізків C0D0 та
N0S0 на пряму CD (рис. 14.48).
А можна скористатися й тим,
що відрізок ОС рівний відрізку NP,
де Р — точка перетину проектуючої прямої N0N з колом, радіус якого дорівнює радіу
су сфери (обрисом k). Цей висновок стає абсолютно очевидним, якщо центр згаданого
кола перемістити в точку О0

(рис. 14.49) і зауважити, що
прямокутні трикутники ОСС0
та N0NO рівні між собою.
З усього відзначеного ви
пливає такий алгоритм для
побудови зображення сфери
(рис. 14.50).
1. Будуємо яке-небудь
коло k (нехай О — його
центр) і два взаємно пер
пендикулярні діаметри
цього кола. Коло k приймаємо за обрис сфери, а один з побудованих діаметрів
АВ — за зображення того діаметра екватора, який проектується в натуральну
величину.
2. На другому з побудованих діаметрів будуємо зображення полюсів сфе
ри — дві точки N, S, які є симетричними відносно точки О, але не збігаються з
кінцями даного діаметра.
3. Проводимо відрізок NP ⊥ NS до перетину з колом, а потім відкладаємо
його від точки О на прямій NS в обидва боки. Дістаємо кінці C, D спряженого
до АВ діаметра проекції g екватора.
4. Будуємо еліпс g за його головними діаметрами АВ та CD (цей еліпс має
дотикатися до кола k в точках А і В). Одну частину еліпса g, обмежену кінцями
А, В, вважаємо проекцією видимої частини екватора і зображаємо суцільною лі
нією, іншу частину цього еліпса вважаємо проекцією невидимої частини екватора
і зображаємо пунктирною лінією. На цьому побудова завершується.
Особливо наголосимо, що зовсім неправильно, будуючи зображення сфери, розміщувати
зображення полюсів на обрисі (рис. 14.51), що часто трапляється навіть у друкованих
джерелах. Адже для того, щоб полюси зображалися таким чином, площину проекцій π
(див. рис. 14.47) потрібно було б розмістити паралельно осі N0S0. Але тоді екватор про
ектувався б у відрізок (рис. 14.52) і все зображення втратило б наочність. Тому якщо на
віть і не дотримуватися встановлених вище точних закономірностей в розміщенні полюсів
та у виборі «ширини» екватора, все ж треба чітко пам’ятати, що полюси мають лежати
всередині обрису і що чим ближче вони до нього, тим «вужчим» повинен бути екватор.
Насамкінець зазначимо, що інколи до каркаса сфери, крім екватора та осі, долучають ще
й декілька меридіанів — великих кіл, що проходять через полюси. Зображеннями цих кіл є
еліпси, які проходять через зображення полюсів і дотикаються до обрису (рис. 14.53).
В усіх цих задачах перед-

бачається, що задано
зображення сфери, а саме:
обрис, вісь, полюси та еква-
тор (рис. 14.54). Побудувати
потрібну фігуру означає по-
будувати її зображення.
1003°. Обґрунтуйте, що кінці Т 1 ,
Т 2 великої осі зображення
паралелі (перерізу сфери,
площина якого паралельна
екватору) не можуть нале-
жати обрису сфери, а лежать
усередині нього (рис. 14.55).
1004°. Меридіан задано точкою перетину з екватором. Побудуйте точки перетину зі сферою
її діаметра, перпендикулярного до площини даного меридіана.
1005°. Побудуйте правильний трикутник, вершини якого належать екватору.
1006°. Побудуйте квадрат, описаний навколо екватора.
1007. Побудуйте який-небудь квадрат, вершини якого лежать на сфері, а площина паралельна
екватору.
1008. Побудуйте конус, вершина якого збігається з полюсом сфери, площина основи ділить
її вісь у відношенні 3 : 1, а коло основи лежить на сфері.
1009. Побудуйте рівносторонній конус, вершина якого збігається з полюсом сфери, а основа
належить площині її екватора.
1010. Побудуйте який-небудь циліндр, одна з основ якого лежить у площині екватора, а коло
іншої основи — на сфері.
1011*. Побудуйте рівносторонній циліндр, кола основ якого лежать на сфері, а їхні площини
паралельні її екватору.
1012*. Побудуйте куб, всі грані якого дотикаються до сфери, причому дві з них паралельні
площині екватора.
1013*. Побудуйте вказані правильні многогранники з вершинами на сфері:
а) октаедр, протилежні вершини якого збігаються з полюсами;
б) тетраедр, одна з вершин якого збігається з полюсом;
в) куб, дві грані якого паралельні площині екватора.
14.5. Фокальні та «оптичні» властивості конічних перерізів

З конічними перерізами ви уже ґрунтовно озна
йомилися в § 13.2, зокрема там було обґрунтовано
існування трьох видів цих кривих ліній і виведено їхні
рівняння. З’ясовані в п. 14.3 властивості дотичних
прямих до сфери дають змогу надзвичайно просто об
ґрунтувати так звані фокальні властивості конічних перерізів, а
на їхній основі — чи не найзагадковіші «оптичні» властивості.
Всі ці властивості були відомі ще античним математикам, але
той спосіб обґрунтування, який тут викладатиметься, відносно
недавній. Його винайшов у 1822 р. бельгійський математик та
інженер Жерміналь П’єр Данделен (1794–1847). Ключова ідея
у способі Данделена полягає у вписуванні в конічну поверхню Ж.П. Данделен
сфер, які дотикаються до січної площини (сфер Данделена).
Сфера називається вписаною в конічну поверхню, якщо вона дотикається до всіх її
твірних. Про те, що таке розміщення сфери і конічної поверхні можливе, стверджувалося
ще в наслідку з теореми 14.4 про дотичні, проведені з однієї точки до сфери.
Якщо ж ми маємо довільну конічну поверхню, то вписа
ти в неї сферу можна так. Впишемо коло в осьовий переріз
поверхні, а потім обернемо його навколо її осі (рис. 14.56).
Утворена сфера дотикатиметься до кожної твірної конічної
поверхні, а отже, буде вписаною в неї. Множина всіх точок
дотику заповнить коло (коло дотику), а його площина
буде перпендикулярною до осі поверхні.
Звичайно, в конічну поверхню можна вписати безліч
сфер. Але якщо поставити вимогу, щоб вписана сфера до
тикалася ще й до деякої площини α, яка не проходить через
вершину поверхні, то таких сфер буде лише дві або одна.
На рис. 14.57–14.59 зображені осьові перерізи конічної
поверхні та січної площини α площиною, перпендикуляр
ною до α. Бачимо, що коли слід а січної площини α на
площині осьового перерізу поверхні не паралельний жодній
з твірних l1, l2 цього перерізу, тобто коли конічним пере
різом є еліпс або гіпербола (рис. 14.57, 14.58), то існує
два кола з центрами на осі поверхні, які дотикаються до
всіх трьох прямих a, l1, l2. В противному разі (рис. 14.59),
тобто коли слід а січної площини α паралельний одній з
твірних l1 чи l2, а конічним перерізом, отже, є парабола, існує одне таке коло. Обернув
ши ці кола навколо осі конічної поверхні, дістанемо вписані сфери, що дотикаються до
січної площини α.
1. Еліпс
Нехай перерізом конічної поверхні з вершиною Р
січною площиною α є еліпс γ, М — довільна його точка
(рис. 14.60). Впишемо в конічну поверхню дві сфери,
які дотикаються до площини α, і позначимо через k1,
k2 кола дотику вписаних сфер до конічної поверхні, а
через F1, F2 — точки їхнього дотику до площини α.
Проведемо, далі, відрізки MF1, MF2, твірну РМ та по
значимо через А, В точки перетину прямої РМ з колами
k1, k2 відповідно.
Оскільки MF1 i МА — відрізки дотичних, про
ведених з точки М до однієї зі сфер, то вони рівні
між собою. З аналогічної причини, MF2 = MB. Тому
MF1 + MF2 = MA + MB = AB. Зі зміною точки М до
вжина відрізка АВ залишатиметься сталою, оскільки
відрізки твірних між паралельними площинами кіл k1,
k2 рівні між собою. Тому для всіх точок М еліпса γ:
MF1 + MF2 = AB = const.
Отже, справджується така теорема.
Теорема 14.5 (про фокальну властивість еліпса).

Еліпс є геометричним місцем точок площини, сума
відстаней від кожної з яких до двох фіксованих
точок даної площини є величиною сталою.
Вказані у теоремі фіксовані точки називаються
фокусами еліпса.
Виведемо тепер з фокальної властивості еліпса його

«оптичну» властивість.
Нехай F1, F2 — фокуси еліпса, М — довільна його точка
(рис. 14.61). Відкладемо на продовженні відрізка F1M від
різок ML = MF2. Потім побудуємо відрізок LF2 і через його
середину N проведемо пряму MN. Виявляється, що це —
дотична до еліпса в точці М, тобто що, крім точки М, ця
пряма з еліпсом інших спільних точок не має.
Справді, медіана MN у рівнобедреному трикутнику MLF2
є й висотою. Тому MN — серединний перпендикуляр до відрізка LF2. Отже, для довільної
точки K прямої MN: KL = KF2. А тому KF1 + KF2 = KF1 + KL, що, за нерівністю трикут
ника, більше від F1L. Виходить, KF1 + KF2 > MF1 + MF2, а це означає, що точка K еліпсу
не належить (бо належить точка М). Отже, пряма MN має з еліпсом єдину спільну точку
М, а тому є дотичною до еліпса в цій точці.
Зауважуємо далі, що ∠F1MK = ∠LMN як вертикальні кути,
а ∠LMN = ∠F2MN, оскільки MN — бісектриса трикутника
LMF2. Отже, ∠F1MK = ∠F2MN.
Таким чином, відрізки MF1, MF2, проведені з довільної
точки М еліпса до його фокусів, утворюють рівні кути з
дотичною до еліпса в цій точці.
Саме цьому останньому факту і можна надати відповідної
фізичної інтерпретації, яку називають «оптичною» властивістю
еліпса. З фізики відомо, що кут падіння світлових променів
дорівнює куту відбивання, причому у випадку криволінійної по
верхні ці кути беруться відносно дотичної площини до поверх
ні. Тому якщо з еліпса утворити еліпсоїд шляхом обертання
навколо великої осі і в одному з фокусів розмістити точкове
джерело світла, то всі світлові промені після відбиття від еліп
соїда збиратимуться в іншому фокусі (рис. 14.62).
Зрозуміло, що якби точкове джерело випромінювало не
світлові промені, а звукові хвилі, то після відбиття від по
верхні еліпсоїда вони теж збиралися б у другому фокусі. Цей
дивовижний факт майстерно використав Жуль Верн у романі
«Матіас Шандор». Завдячуючи еліптичному склепінню в’язниці,
головним героям роману, які опинилися в одному з фокусів,
вдалося почути важливі факти з розмови наглядачів, яка велася
поблизу іншого фокуса.
2. Гіпербола
Нехай тепер січна площина α перетинає конічну поверхню
з вершиною Р по гіперболі γ (рис. 14.63). Знову впишемо в
конічну поверхню дві сфери, які дотикаються до площини α.
Нехай k1, k2 — кола дотику сфер з конічною поверхнею, а F1,
F2 — точки дотику з площиною α. Позначимо через М довільну точку гіперболи і про

ведемо відрізки MF1 та MF2, а також твірну МР конічної поверхні; нехай А, В — точки
перетину прямої МР з колами k1, k2 відповідно.
Оскільки MF1 і МА — відрізки дотичних, проведених з точки М до однієї із
вписаних сфер, то вони рівні між собою. З аналогічної причини, MF2 = MB. Тому
MF2 – MF1 = MB – MA = AB. Зі зміною точки М на вибраній вітці гіперболи довжина
відрізка АВ залишатиметься сталою, оскільки це — відрізок твірної між паралельними
площинами кіл k1 та k2.
Якщо взяти точку М на іншій вітці гіперболи, то шляхом аналогічних міркувань прий
демо до співвідношення: MF1 – MF2 = AB.
Отже, де б не розміщувалася точка М на гіперболі, завжди |MF2 – MF1| = AB =
= const.
Таким чином, справджується така теорема.
Те орема 1 4 .6 (про фокальну властивість гіперболи).

Гіпербола є геометричним місцем точок площини, модуль різниці відстаней від
кожної з яких до двох фіксованих точок даної площини є величиною сталою.
Вказані у теоремі фіксовані точки називаються фоку-
сами гіперболи.
З’ясування «оптичної» властивості гіперболи дуже
схоже на відповідний розгляд для еліпса.
Нехай F1, F2 — фокуси гіперболи, М — довільна
її точка (для спрощення розглядаємо лише одну вітку
гіперболи) (рис. 14.64). Відкладемо на відрізку F1M від
різок ML = MF2, а потім через середину N відрізка LF2
проведемо пряму MN. Ця пряма буде дотичною до гіпер
боли в точці М, оскільки матиме з гіперболою лише цю
спільну точку.
Справді, медіана MN у рівнобедреному трикутнику
MLF2 є й висотою. Тому MN — серединний перпен
дикуляр до відрізка LF2. Отже, для довільної точки K
прямої MN: KL = KF2. Тому KF1 – KF2 = KF1 – KL, що,
за нерівністю трикутника, менше від F1L. Виходить, що
KF1 – KF2 < MF1 – MF2, а це й означає, що точка K гі
перболі не належить (бо належить точка М).
Зазначимо також, що оскільки MN — бісектриса
трикутника MLF2, то ∠LMN = ∠F2MN. Крім цього,
∠LMN = ∠KMT як вертикальні кути. Тому ∠F2MN =
= ∠KMT.
Таким чином, прямі МF1, MF2, проведені через до-
вільну точку М гіперболи та її фокуси, утворюють
рівні кути з дотичною до гіперболи в цій точці М.
Останньому факту можна надати такої фізичної інтерпретації, яку й називають

«оптичною» властивістю гіперболи: якщо з гіперболи шляхом обертання навколо осі, що
містить її фокуси, утворити гіперболоїд і в одному з фокусів розмістити точкове джерело
випромінювання, то продовження усіх променів після відбиття від поверхні гіперболоїда
пройдуть через інший фокус (рис. 14.65).
На цьому принципі ґрунтується дія гіперболічних рефлекторів у проекторах. Розмістив
ши джерело світла у фокусі такого рефлектора, ми дістанемо конусоподібний світловий
пучок, що й забезпечує збільшення дрібних зображень шляхом проектування з плівки
на екран.
Аналогічно діють передавальні гіперболічні антени. Якщо ж гіперболічну антену ви
користовувати як приймальну, то вона фокусуватиме всі сигнали, лінії поширення яких
проходять через інший фокус.
3. Парабола
Нехай, нарешті, січна площина α
перетинає конічну поверхню з вер
шиною Р по параболі γ. Тоді площина
α паралельна твірній РС осьового пе
рерізу РВС поверхні, площина якого
перпендикулярна до α (рис. 14.66).
Впишемо в конічну поверхню сферу,
яка дотикається до площини α. Нехай
k1 — коло дотику сфери до поверхні,
β — його площина, F — точка дотику
сфери площиною α. Позначимо через
М довільну точку параболи γ, через
k2 — коло, по якому конічну поверх
ню перетинає площина, що проходить
через М і перпендикулярна до осі
поверхні (ця площина паралельна пло
щині β), а через d — пряму перетину
площин α і β. Проведемо з точки М
відрізки MF, MK ⊥ β, MD ⊥ d (D ∈ d),
а також твірну МР. Нехай А — точка
перетину з колом k1 твірної РМ.
Відрізки MF та МА рівні як відріз
ки дотичних, проведених з однієї точки до сфери. Відрізки МА та MD теж рівні як гіпо
тенузи рівних прямокутних трикутників MKD та МКА зі спільним катетом МК і рівними
гострими кутами MDK та МАК. (За теоремою про три перпендикуляри, KD ⊥ d. Отже,
∠MDK дорівнює куту між площинами α і β, який, за побудовою площини α, дорівнює
куту між твірною конічної поверхні і площиною β. Кут МАК доповнює кут АМК між
твірною і віссю конічної поверхні до 90°, тому теж дорівнює куту між твірною поверхні
і площиною β. Тому ∠MDK = ∠MAK.) Отже, MF = MD.
Таким чином, доведено таку теорему.
Те орема 1 4 .7 (про фокальну властивість параболи).

Парабола є геометричним місцем точок площини, рівновіддалених від деякої
точки і деякої прямої цієї площини.
Указана в теоремі фіксована точка називається фокусом параболи, а фіксована пря
ма — її директрисою (в дослівному перекладі з латини — «направляючою»).
Виведемо «оптичну» властивість параболи. Нехай F — фокус,
d — директриса, М — довільна точка параболи (рис. 14.67). Прове
демо відрізок MF, потім опустимо з точки М перпендикуляр MD на
директрису, нарешті, через середину N відрізка DF проведемо пряму
NM. Тоді ця пряма буде дотичною до параболи в точці М, оскільки
матиме з параболою лише цю спільну точку.
Справді, оскільки MF = MD, то медіана MN у рівнобедреному
трикутнику MDF є й висотою. Тому пряма MN є серединним перпен
дикуляром до відрізка DF. Отже, для довільної точки К цієї прямої
KD = KF. Тому перпендикуляр КЕ, опущений з точки К на директрису,
який менший від похилої KD, менший також і від рівного похилій від
різка KF. Отже, точка К не лежить на параболі. Оскільки жодна точка прямої MN, крім
точки М, не належать параболі, то пряма MN є дотичною до параболи в точці М.
Далі зауважуємо, що ∠FMN = ∠DMN, а ∠DMN = ∠LMK, де пряма ML є продовжен
ням відрізка DM, отже, паралельна осі AF параболи. Тому ∠FMN = ∠LMK. Виходить, що
прямі MF та ML, проведені з довільної точки М параболи через фокус та паралельно
її осі, утворюють рівні кути з дотичною до параболи в цій точці.
Якраз в цій геометричній властивості параболи і приховується її виняткова «оптична»
властивість, про яку вже йшлося в § 11. А саме: якщо шляхом обертання параболи навколо
її осі утворити параболоїд і у фокусі розмістити точкове джерело випромінювання, то всі про
мені після відбиття від поверхні параболоїда матимуть один і той самий напрям, паралельний
його осі (див. рис. 11.12). Навпаки, промені, які падатимуть на поверхню параболоїда, маючи
напрям, паралельний його осі, після відбиття збиратимуться у фокусі. Як уже зазначалося,
на цьому ефекті, зокрема, заснована дія параболічних антен для супутникового зв’язку.
1014. Виведіть фокальну властивість еліпса, розглядаючи його як плоский переріз циліндричної
поверхні і вписуючи в цю поверхню дві сфери, що дотикаються до січної площини.
1015. Запропонуйте алгоритм для побудови дотичної до конічного перерізу, що проходить
через точку, яка лежить на ньому. Розгляньте окремо еліпс, гіперболу та параболу.
1016. Доведіть, що дотична до параболи перетинає вісь параболи в точці, відстань від якої
до фокуса дорівнює відстані від фокуса до точки дотику.
1017*. Вписуючи в конічну поверхню сфери, які дотикаються до січної площини (сфери Дан-
делена), доведіть такі директоріальні властивості конічних перерізів: кожний конічний
переріз є геометричним місцем точок площини, відношення відстаней від яких до фік-
сованої точки (фокуса) і фіксованої прямої (директриси) є сталою величиною ε. При
цьому для еліпса ε < 1, для гіперболи ε > 1, а для параболи ε = 1. Крім цього, еліпс та
гіпербола мають по дві директриси, а парабола — одну.
14.6. Фігури, вписані у сферу та описані навколо сфери

Означення ( впи с а ног о м ног ог р анни к а ) .
Многогранник називається вписаним у сферу (а сфера, відповідно, —
описаною навколо многогранника), якщо всі вершини многогранника
лежать на даній сфері.
Оскільки площина кожної грані вписаного многогранника перетинає сферу по колу
і це коло проходить через вершини грані, то необхідною умовою для можливості
описати сферу навколо многогранника є існування описаного кола для кожної його
грані. Виявляється, що в багатьох важливих випадках ця необхідна умова є також
і достатньою.
1. Вписані піраміди
Теор ема 1 4 .8 (про існування сфери, описаної навколо піраміди).
Якщо навколо основи піраміди можна описати коло, то навколо самої піра-
міди можна описати сферу, причому така сфера — єдина.
Доведення. Нехай маємо піраміду РАВС...; Q — центр
кола, описаного навколо її основи (рис. 14.68).
Геометричним місцем точок, рівновіддалених від усіх
вершин основи піраміди, є пряма а, яка проходить через
точку Q і перпендикулярна до площини основи.
Справді, нехай О — довільна точка, для якої ОА = ОВ =
= ОС = ... . Тоді рівними будуть ортогональні проекції
О′А, О′В, О′С, ... відрізків ОА, ОВ, ОС, ... на площину
основи піраміди (О′ — проекція точки О). Оскільки точка
О′ рівновіддалена від вершин основи, то вона є центром
кола, описаного навколо основи, тобто збігається з точ
кою Q. Отже, OQ ⊥ ABC, звідси О ∈ а. Навпаки, якщо
О — довільна точка прямої а, то прямокутні трикутники
OQA, OQB, OQC, ... (∠Q = 90°, оскільки a ⊥ ABC) рівні за двома катетами. Отже,
ОА = ОВ = ОС = ... .
Відомо, що геометричним місцем точок, рівновіддалених від точок А і Р, є площина
α, яка проходить через середину М відрізка АР перпендикулярно до нього. Оскільки
відрізок РА не перпендикулярний до прямої а (бо він не належить площині АВС і не
паралельний їй), то площина α не паралельна прямій а і не містить її. Тому існує точка
О перетину площини α і прямої а. Ця точка рівновіддалена від усіх вершин піраміди,

тобто є центром описаної сфери. Отже, існування описаної сфери доведено.
Доведемо її єдиність. Припустимо, що існує ще й інша описана сфера. Тоді з побу
дованою сферою вона перетинається по колу, якому належать усі вершини піраміди,
а це неможливо, бо коло є плоскою фігурою. Отже, зроблене припущення веде до
суперечності. Теорему доведено повністю.
Примітка. З наведеного доведення легко дійти висновку,
що центр описаної сфери може лежати як усередині піраміди,
так і ззовні неї, або навіть у якійсь її грані чи на ребрі.
Н а с л ід ок 1 .
Навколо будь-якого тетраедра можна описати сферу
(рис. 14.69), причому така сфера — єдина. Центр опи-
саної сфери є точкою перетину серединних перпенди-
кулярних площин до ребер тетраедра.
Існує єдина сфера, яка проходить через чотири точки,
що не лежать в одній площині.
Твердження наслідків 1 і 2 є прямими просторовими
аналогами відповідних планіметричних властивостей три
кутника і кола.
Центр сфери, описаної навколо піраміди, всі бічні ребра
якої рівні між собою (або нахилені до площини основи
під рівними кутами), лежить на прямій, що містить
висоту піраміди.
Центр сфери, описаної навколо правильної пірамі-
ди, лежить на прямій, що містить висоту піраміди
(рис. 14.70).
За д ача 1 . Усі бічні ребра піраміди дорівнюють по l, а

радіус кола, описаного навколо її основи, дорівнює r. Ви
значити радіус сфери, описаної навколо піраміди.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай маємо, для прикладу, трикутну
піраміду РАВС, в якій РА = РВ = РС = l, О — центр опи
саної сфери, Q — центр кола, описаного навколо основи
піраміди (рис. 14.71). Оскільки всі ребра піраміди рівні між собою, то основа її висоти
збігається з точкою Q, а точка О належить прямій PQ (наслідок 3 з теореми 14.8).
Позначимо через Р ′ другу точку перетину зі сферою прямої PQ. Тоді AQ = r,
AQ ⊥ PP ′, а РР ′ = 2R, де R — шуканий радіус описаної сфери. Оскільки площина
PQA перетинає сферу по великому колу, а кут PAР ′ спирається на діаметр цього
кола, то він — прямий.
З ∆PQA (∠Q = 90°): PQ = PA2 - QA2 = l2 - r 2 .
∆PQA " ∆PAР ′ (у цих трикутниках ∠Q = ∠PAP ′ = 90°,
а кут Р — спільний). Звідси PA = PP ′ , або: PP ′ = PA .
2
PQ PA PQ
2 2
Отже, 2R = l , звідки R = l .
l2 - r 2 2 l2 - r 2
Запропонований розв’язок не пов’язувався з положен
ням центра О сфери на прямій PQ, а тому він залишиться
у силі й тоді, коли точка О лежатиме ззовні піраміди
(рис. 14.72) або на її основі. 
З а д ач а 2 . Радіуси кіл, описаних навколо основ зрізаної піраміди, дорівнюють
r1 і r2 (r2 > r1), а радіус сфери, описаної навколо самої піраміди, дорівнює R.
Визначити висоту піраміди.
Розв’язання. Нехай, для
прикладу, задана зрізана піра
міда є трикутною. Із доведення
теореми 14.8 про існування
сфери, описаної навколо пі
раміди, легко виводиться, що
центр О сфери, описаної на
вколо зрізаної піраміди (якщо
він існує), лежить на прямій,
яка проходить через центри
Q1 i Q2 кіл, описаних навколо
її основ, причому ця пряма
перпендикулярна до основ.
Можливі два характерних
розміщення точки О відносно відрізка Q1Q2 — на цьому відрізку (рис. 14.73, а) і ззовні
нього (рис. 14.73, б).
В обох випадках OQ1 = OA12 - Q1 A12 = R 2 - r12 , а OQ
ОQ22 = OA22 - Q2 A22 = R 2 - r22 . Але
в першому випадку висота Q1Q2 піраміди дорівнює сумі відрізків OQ1 та OQ2, а в друго
му — їхній різниці.
Відповідь. R 2 - r12 + R 2 - r22 або R 2 - r12 - R 2 - r22 . 
2. Вписані призми
Тео р ема 1 4 . 9 (про існування сфери, описаної навколо прямої призми).
Якщо навколо основи прямої призми можна описати коло, то навколо самої
призми можна описати сферу, причому така сфера — єдина.
Доведення. Нехай АВС...А1В1С1... — пряма призма, Q,
Q1 — центри кіл, описаних навколо її основ (рис. 14.74).
Зауважимо спочатку, що пряма QQ1 перпендикулярна до
основ призми. Справді, у чотирикутнику A1AQQ1 кути А1
та А — прямі, а сторони A1Q1 та AQ — рівні між собою.
Тому це — прямокутник. Отже, пряма QQ1 перпендику
лярна до прямих Q1A1 та QA. Аналогічно дійдемо висно
вку, що пряма QQ1 перпендикулярна і до прямих Q1B1 та
QB. Звідси, на основі ознаки перпендикулярності прямої і
площини, випливає сформульоване твердження.
Оскільки пряма QQ1 перпендикулярна до основи АВС...
призми, то вона є геометричним місцем точок простору,
рівновіддалених від вершин цієї основи (див. доведення попередньої теореми). Так
само пряма QQ1 є геометричним місцем точок простору, рівновіддалених від вершин
основи А1В1С1... . Покажемо, що середина О відрізка QQ1 рівновіддалена від вершин
обох основ призми, тобто є центром описаної сфери.
Справді, усі прямокутні трикутники OQA, OQB, OQC, ..., OQ1A1, OQ1B1, OQ1C1, ...
(з прямими кутами при вершинах Q, Q1) рівні за катетами ОQ, ОQ1 (за побудовою)
та QA, QB, QC, ..., Q1A1, Q1B1, Q1C1, ... (що є радіусами рівних кіл). Тому рівними є
їхні гіпотенузи ОА, ОВ, ОС, ..., ОА1, ОВ1, ОС1, ..., що й треба було довести.
Єдиність побудованої сфери обґрунтовується так само, як і в попередній теоремі.
Неважко довести, що й навпаки, якщо навколо призми АВС...А1В1С1... можна
описати сферу, то навколо її основ можна описати кола, а сама призма є прямою.
Справді, якщо існує описана сфера, то кола, що утворюються в перетині зі сферою
площин основ призми, є описаними навколо цих основ. Оскільки основи призми
рівні, то рівними є й описані навколо них кола. Нехай Q, Q1 — центри цих кіл. З
доведеної теореми 14.8 маємо: OQ ⊥ ABC, OQ1 ⊥ A1B1C1. А оскільки основи призми
паралельні, то перпендикуляри OQ, OQ1 до них належать одній прямій, тобто пряма
QQ1 перпендикулярна до основ призми. Звідси та з рівності QA = Q1A1 випливає,
що AQQ1A1 — прямокутник. Тому АА1 || QQ1, звідки АА1 ⊥ ABC. Отже, дана приз
ма — пряма. Твердження доведено.
Якщо навколо призми можна описати сферу, то її центр збігається із середи
ною відрізка, що з’єднує центри кіл, описаних навколо основ.
Центр сфери, описаної навколо прямокутного паралелепіпеда, збігається з
точкою перетину його діагоналей.
Не існує жодної похилої призми, навколо якої можна було б описати сферу.
Задача . Радіус сфери, описаної навколо прямої призми,

дорівнює R, а радіус кола, описаного навколо її осно
ви, — r. Визначити висоту призми.
Розв’язання. Нехай маємо, для прикладу, чотирикут
ну призму ABCDA1B1C1D1, вписану у сферу з центром О
(рис. 14.75). Нехай Q, Q1 — центри кіл, описаних навколо
основ цієї призми. Відомо, що точка О є серединою від
різка QQ1, а сам цей відрізок перпендикулярний до основ
призми, тобто рівний її висоті. Отже, в трикутнику OQA:
∠Q = 90°, OA = R, QA = r. Звідси OQ = OA2 - QA2 = R 2 - r 2 .
Тому QQ1 = 2OQ = 2 R 2 - r 2 .
Відповідь. 2 R 2 - r 2 . 
3. Вписані циліндри і конуси

Означення ( впи с а ног о ц и л і ндр а і к он у с а ) .
Циліндр називається вписаним у сферу (а сфера, відповідно, — описаною
навколо циліндра), якщо кола основ циліндра лежать на даній сфері.
Конус називається вписаним у сферу (а сфера, відпо
відно, — описаною навколо конуса), якщо вершина
конуса і коло його основи лежать на даній сфері.
Зрізаний конус називається вписаним у сферу, якщо
кола обох його основ лежать на цій сфері.
Аналогічно до доведення теореми 14.9 можна довести,
що навколо будь-якого циліндра можна описати сферу
(рис. 14.76). Центр О цієї сфери збігається із серединою
відрізка QQ1, що з’єднує центри основ. Аналогічно до тео
реми 14.8 можна довести, що і навколо будь-якого конуса можна описати сферу

(рис. 14.77). Центр О цієї сфери лежить на осі конуса.
А можна обґрунтувати ці твердження й так. Опишемо кола навколо осьових пере

різів циліндра та конуса (рис. 14.78). Обернувши ці кола навколо осей даних фігур,
утворимо описані сфери (див. рис. 14.76, 14.77).
Цим останнім способом так само легко довести, що й навколо зрізаного конуса
можна описати сферу (рис. 14.79), центр О цієї сфери лежить на осі конуса.
А звідси, у свою чергу, випливає, що описати сферу можна і навколо будь-якої
правильної зрізаної піраміди. Ця сфера буде описаною навколо зрізаного конуса,
описаного навколо даної піраміди (рис. 14.80).
Єдиність описаних сфер для циліндрів і конусів доводиться так само, як для призм
і пірамід.
З а дача 1 . Твірні конуса нахилені до його основи під кутом α. Навколо конуса
описано сферу з радіусом R. Визначити висоту і твірну конуса.
Розв’язанн я . Нехай маємо конус з висотою PQ, РАВ — його осьовий переріз
(отже, ∠РАВ = α), О — центр описаної сфери (отже, ОР = R) (рис. 14.81). Потрібно
визначити висоту PQ і твірну РА цього конуса.
Відомо, що точка О належить прямій PQ. Позначимо через P′ другу точку пере
тину цієї прямої з описаною сферою. Тоді в ∆РАР′: ∠РАР′ = 90°, а РР′ = 2R.
У ∆РQA: ∠APQ = 90° – α. Тому з ∆РАР′ (∠А = 90°): РА = РР′ · cos (90° – α) =
= 2R sin α, а з ∆РQA (∠Q = 90°): PQ = PA · sin α = 2R sin2α.
Відповідь. 2R sin2α; 2R sin α. 
З а д ач а 2. У сферу з радіусом R вписано циліндр найбільшого об’єму. Визна
чити цей об’єм, а також відношення висоти циліндра до його діаметра.
Р о з в ’ язання. Нехай циліндр з віссю QQ1 впи
сано у сферу з радіусом R і центром О (рис. 14.82).
Позначимо через АВВ1А1 один з осьових перерізів циліндра;
тоді OA = R. Відомо, що точка О є серединою відрізка QQ1.
Нехай радіус QA циліндра дорівнює х. Тоді з ∆OQA (∠Q = 90°):
OQ = OA2 - QA2 == R 2 - x2 . Отже, висота QQ1 циліндра
дорівнює 2 R 2 - x2 , а його об’єм V (x) = πx2 ⋅ 2 R 2 - x2 =
= 2πx2 R 2 - x2 . Знайдемо максимальне значення функції
V(x) на проміжку (0; R).
Визначимо критичні точки даної функції на цьому про
міжку:
 1 1 
V ′(x) = 2π  2x ⋅ R 2 - x2 + x2 ⋅ ⋅ ⋅ (-2x)  =
 2 R -x
2 2

 x 2  2πx(2R - 3x )
2 2
= 2πx  2 R 2 - x2 - = .
2 
 R -x 
2
R 2 - x2
2
V′(x) = 0 при x = x0 = R. При переході через цю точку х0 похідна V′(x) змінює свій
3
2
знак з «+» на «-». Тому x0 = R — точка максимуму функції V(x). Отже, шукане
3
 2 2 2 2 2 4 3
максимальне значення об’єму: Vmax = V  R  = 2π ⋅ R ⋅ R - R =
2
πR 3 .
 3 3 3 9
2 R
Якщо QA = R , то OQ = R 2 - QA2 = . Тому шукане відношення висоти цилін
3 3
2OQ R 2
дра до його діаметра дорівнює = :R = 1 : 2.
2QA 3 3
2 2 2
2 2OQ R4 3 2
= 2π ⋅ R ⋅ RВідповідь.
- R 2= = : R πR 3 ;.= 1 : 2. 
3 3
2QA 39 3
4. Описані многогранники
Означення ( оп и с аног о м ног ог р а н н и к а ).
Многогранник називається описаним навколо сфери (а сфера, відповідно, —
вписаною у многогранник), якщо всі грані многогранника дотикаються до
сфери. Точніше, — якщо дотикаються до сфери площини всіх граней много
гранника, а точки дотику є внутрішніми для відповідних граней.
Оскільки радіуси вписаної сфери, проведені в точки дотику з гранями многогран
ника, перпендикулярні до цих граней, то центр вписаної сфери рівновіддалений
від усіх граней многогранника.
За аналогією з відомою теоремою планіметрії про
властивість бісектрис трикутника можна довести, що
всередині будь-якого тетраедра існує єдина точка О,
яка є рівновіддаленою від усіх його граней, — це точка
перетину бісекторних площин усіх двогранних кутів
тетраедра. А це означає, що у будь-який тетраедр
можна вписати сферу, і до того ж — тільки одну
(рис. 14.83).
Це твердження є ще одним стереометричним
аналогом відповідної властивості трикутника, а саме:
у будь-який трикутник можна вписати коло і до того
ж тільки одне.
Щодо можливостей вписування сфери в інші важливі многогранники істинними
є наступні дві теореми.
Тео р ема 1 4 .1 0 (про існування сфери, вписаної в піраміду з рівними двогран-

ними кутами при основі).
Якщо в піраміді всі двогранні кути при основі рівні
між собою (отже, в її основу можна вписати коло),
то в цю піраміду можна вписати сферу і до того
ж — тільки одну. Центр вписаної сфери лежить
на висоті піраміди, точка дотику з основою збіга-
ється з центром вписаного кола, а точки дотику з
бічними гранями належать висотам цих граней.
Д о в е д е н н я . Нехай маємо, наприклад, чотири
кутну піраміду РАВСD (рис. 14.84), у якій двогранні
кути при ребрах АВ, ВС, CD і DA основи рівні між
собою. Проведемо висоту PQ піраміди, а також висоти
PK, PL, PM та PN її бічних граней. За теоремою про
три перпендикуляри, QK ⊥ AB, QL ⊥ BC, QM ⊥ CD,
а QN ⊥ DA. Отже, кути PKQ, PLQ, PMQ, PNQ — лінійні для двогранних кутів при
ребрах основи піраміди. З рівності цих кутів випливає рівність прямокутних трикут
ників PQK, PQL, PQM та PQN.
Нехай О — така точка катета PQ трикутника PQK, яка є рівновіддаленою від точки
Q і від гіпотенузи РК (вона належить бісектрисі КО кута PKQ). Тоді перпендикуля
ри OT, OU, OV, OW, проведені з точки О на гіпотенузи PK, PL, PM, PN згаданих
вище рівних прямокутних трикутників, будуть рівними між собою, оскільки всі вони
рівні одному і тому ж відрізку OQ. Водночас вони будуть і перпендикулярами до від
повідних бічних граней PAB, PBC, PCD та PDA піраміди. Отже, точка О — центр
сфери, вписаної в дану піраміду, а OT, OU, OV, OW та OQ — її радіуси, проведені
в точки дотику з гранями піраміди.
Єдиність цієї сфери випливає з того, що її центр як точка, рівновіддалена від усіх
граней піраміди, має належати бісекторним півплощинам двогранних кутів при основі
піраміди, а ці півплощини не можуть перетинатися більше, ніж в одній точці. Радіус
сфери дорівнює відстані від її центра до основи піраміди, а отже, також цілком ви
значений. Теорему доведено.
Наслідо к.
У будь-яку правильну піраміду можна вписати сферу і до того ж — тільки
одну. Центр цієї сфери лежить на висоті піраміди, точка дотику з осно-
вою збігається з її центром, а точки дотику з бічними гранями належать
апофемам піраміди.
Неважко довести й обернене твердження до головного
твердження теореми 14.10, а саме: якщо в піраміду можна
вписати сферу, то двогранні кути при основі піраміди
рівні між собою (а в саму цю основу, отже, можна впи-
сати коло).
Зрозуміло, що вписати сферу у зрізану піраміду можливо
лише за умови, що сферу можна вписати у відповідну повну
піраміду, причому відстань між основами зрізаної піраміди до
рівнює діаметру цієї сфери (тільки тоді й менша основа зрізаної
піраміди дотикатиметься до згаданої сфери) (рис. 14.85).
Задача 1. У правильну чотирикутну піраміду вписано кулю з радіусом r. Двогранний

кут при основі піраміди дорівнює α. Визначити площу повної поверхні піраміди.
Ро зв’язання. Спосіб І. Нехай маємо правильну чотирикутну піраміду РАВСD
з висотою PQ, PL — апофема грані РАВ, ∠PLQ = α, О — центр вписаної сфери
(рис. 14.86).
Відомо, що центр сфери, вписаної у правильну піраміду, лежить на її висоті, точка
дотику з основою збігається з центром основи, а точка дотику з бічною гранню належить
апофемі цієї грані. Отже, якщо позначимо через U осно

ву перпендикуляра, опущеного з точки О на пряму PL,
то матимемо: OQ = OU = r. Тоді з рівності прямокутних
трикутників OQL та OUL, що мають спільну гіпотенузу
OL і рівні катети OQ та OU, випливає рівність кутів
OLQ та OLU. Отже, ∠OLQ = α .
2
З ∆OQL: QL = OQ ctg = r ctg α . Тому АВ =
α
2 2
α
= 2QL = 2r ctg . Отже, для площі основи піраміди
2
маємо: Sосн = AB2 = 4r 2 ctg 2 α .
2
Площу бічної поверхні піраміди знайдемо за фор
Sосн 4r 2 ctg 2 α
мулою: Sб = . Матимемо: Sб = 2.
cosα cos α
4r 2 ctg 2 α ⋅ (1 + cos α)
Отже, Sп = Sосн + Sб = 2 .
cos α
Спосіб ІІ. Сполучимо точку О з усіма вершинами
піраміди (рис. 14.87). Дістанемо розбиття цієї піра
міди на п’ять менших пірамід зі спільною вершиною
О і рівними висотами OQ, OU, ..., що дорівнюють
заданому радіусу вписаної сфери. Сумуючи об’єми
цих менших пірамід, для об’єму V заданої піраміди
матимемо формулу:
V = 1 r ⋅ Sn . (∗)
3
Звідси
Sn = 3V . (∗∗)
r
Отже, задача на визначення площі повної поверхні піраміди звелась до визна
чення її об’єму.
Довжину відрізка QL та площу основи знаходимо так само, як у способі І.
З ∆PQL: PQ = QL ⋅ tg α = r ctg α ⋅ tg α.
2
3 α
1
Отже, V = Sосн · PQ = r ctg 4 3
⋅ tg α. Тому Sп = 4r 2 ctg 3 α ⋅ tg α.
3 3 2 2
Можна перевірити, що результат, знайдений першим способом, шляхом відповід
них тотожних перетворень зводиться до цього простішого вигляду.
Відповідь.= 4r 2 ctg 3 α ⋅ tg α. 
2
Зауваження. Формули (∗) та (∗∗), виведені при розв’язуванні останньої задачі, істинні не
тільки для пірамід, а й для довільних многогранників, в які можна вписати сферу. Застосування
цих формул, як ми щойно бачили, може суттєво спростити розв’язування деяких задач.
З а д ач а 2. Зрізана піраміда описана навколо сфери. Радіуси кіл, вписаних в

основи піраміди, дорівнюють r1 і r2 (r2 > r1). Визначити радіус сфери.
Розв’язання. Нехай, для прикладу, маємо
чотирикутну зрізану піраміду ABCDA1B1C1D1
(рис. 14.88). Нехай, далі, О — центр вписаної в піра
міду сфери, Q, Q1 — центри вписаних в її основи кіл.
Радіуси OQ та OQ1 сфери, проведені в точки її дотику з
основами піраміди, перпендикулярні до цих основ. Тому
точки Q, О, Q1 лежать на одній прямій і QQ1 ⊥ ABC.
Проведемо через пряму QQ1 площину, перпендику
лярну до прямої АВ, а отже, і до прямої А1В1. Нехай L і
L1 — точки перетину цієї площини з прямими АВ і А1В1.
Тоді AB ⊥ QL, а А1В1 ⊥ Q1L1. Отже, QL і Q1L1 — радіуси
кіл, вписаних в основи піраміди: QL = r2, Q1L1 = r1.
Вписана сфера дотикається до грані АВВ1А1 піраміди
в точці М, яка належить прямій LL1. Це випливає з того,
що АВ ⊥ LL1Q, отже, площина бічної грані АВВ1А1 перпендикулярна до площини LL1Q,
а тому радіус ОМ сфери, який перпендикулярний до цієї бічної грані, належить площині
LL1Q. Тоді, відповідно до теореми про рівність дотичних, проведених з однієї точки до
сфери, L1M = L1Q1 = r1, а LM = LQ = r2. Таким чином, L1L = r1 + r2.
Оскільки Q1L1 || QL, QQ1 ⊥ QL, то LQQ1L1 — прямокутна трапеція. Проведемо її ви
соту L1K. З ∆L1KL (∠K = 90°): L1K = L1L2 - LK 2 = (r1 + r2 )2 - (r2 - r1)2 = 2 r1r2 .
1
Шуканий радіус вписаної сфери дорівнює L1K, тобто r1r2 .
2
Відповідь. r1r2 . 
Теор ема 1 4 .11 (про існування сфери, вписаної у пряму призму).

У пряму призму можна вписати сферу тоді і тільки тоді, коли в її основу
можна вписати коло, а діаметр цього кола дорівнює висоті призми. Центр
вписаної сфери збігається із серединою відрізка, що з’єднує центри кіл, впи-
саних в основи призми, її радіус дорівнює радіусу цих кіл, а точки дотику з
основами призми збігаються з центрами вказаних кіл.
Доведення. Розглянемо, для прикладу, чотирикутну призму.
Нехай у пряму чотирикутну призму ABCDA1B1C1D1 вписано сферу з центром О
(рис. 14.89), T, U, V, W, N, S — точки дотику цієї сфери з гранями призми. Оскільки
основи призми паралельні, а радіуси ON та OS перпендикулярні до них, то точки O,
N, S лежать на одній прямій, тобто NS — діаметр сфери (і висота призми).
Оскільки, далі, радіуси OT, OU, OV, OW

сфери перпендикулярні до бічних граней призми,
що паралельні прямій NS, то вони перпенди
кулярні до NS, отже, лежать в одній площині,
паралельній основам призми. Тому велике коло
сфери, по якому ця площина перетинає сферу,
проектується на площину АВС в рівне йому
коло з центром S, що вписане в основу ABCD,
а на площину А1В1С1 — у рівне йому коло з цен
тром N, що вписане в основу A1B1C1D1. Таким
чином, якщо в призму можна вписати сферу, то
в її основу можна вписати коло, діаметр якого
дорівнює діаметру сфери, а отже, і висоті NS
призми. Центр вписаної сфери збігається із
серединою відрізка NS, що з’єднує центри кіл,
вписаних в основи.
Нехай, навпаки, маємо пряму призму ABCDA1B1C1D1, в основи якої можна вписати
кола (позначимо через N, S їхні центри), причому висота призми дорівнює діаметру
цих кіл. Якщо T ′, T1 — точки дотику вписаних кіл з ребрами АВ та А1В1 відповідно,
то радіуси ST ′ і NT1 перпендикулярні до цих ребер, а отже, і до грані АВВ1А1. Тому
ST ′T1N — прямокутник. Звідси випливає, по-перше, що ∠NST ′ = ∠SNT1 = 90°, а
по-друге, — що середня лінія ОТ рівна і паралельна відрізкам ST ′, NT1, а також
перпендикулярна до грані АВВ1А1.
Так само, позначаючи через U ′, U1 точки дотику кіл, вписаних в основи призми,
з ребрами ВС і В1С1, можна показати, що ∠NSU′ = ∠SNU1 = 90°, а відрізок OU,
проведений через середину О відрізка NS паралельно SU′, рівний SU′ і перпенди
кулярний до грані ВCC1В1.
Виходить, зокрема, що OS ⊥ АВС, а ON ⊥ А1В1С1, тобто NS — висота призми.
За припущенням, її половини OS та ON дорівнюють радіусам ST ′ та SU′ вписаного
в основу кола. Тому OS = ON = OT = OU.
Аналогічно доводимо, що перпендикуляри OV та OW, проведені з точки О на бічні
грані CDD1C1 та ADD1A1 призми, також дорівнюють радіусам SV ′ та SW ′ вписаного
кола. Таким чином, точка О віддалена від усіх граней призми на відстань OS = 1 SN.
2
Отже, вона є центром сфери, вписаної в дану призму. Теорему доведено.
Зауважимо, що оскільки вписана сфера має цілком визначені центр (посередині
відрізка NS) і радіус (рівний половині його довжини), то вона — єдина.
Наслідо к.
У правильну призму можна вписати сферу тоді
і тільки тоді, коли висота призми дорівнює
діаметру кола, вписаного в основу. Ця умова,
зокрема, виконується для куба (рис. 14.90).
Задача .
Навколо сфери описано пряму призму. В основі
призми лежить рівнобічна трапеція з основами 2a
i 2b (b > a). Визначити висоту призми.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай ABCDA1B1C1D1 — дана
пряма призма (рис. 14.91); AB || CD, АВ = 2а, CD = 2b;
О — центр вписаної сфери. Відомо, що висота Н
описаної прямої призми дорівнює діаметру вписаної
сфери, а цей діаметр — діаметру кола, вписаного в
основу призми, а в даному разі — висоті АК основи.
KD = CD - AB = b - a.
2
Оскільки в основу призми можна вписати коло, то
суми її протилежних сторін рівні між собою. Звідси
2AD = 2a + 2b, отже, AD = a + b.
Тоді з ∆AKD (∠K = 90°) знаходимо шукану вели
чину: H = AK = AD2 - KD2 = (a + b)2 - (a - b)2 =
= 2 ab.
Відповідь. 2 ab. 
5. Описані циліндри і конуси

О з начення ( опи с ани х ц и л і ндр а і к он у с а ).
Циліндр називається описаним навколо сфери (а сфера, відповідно, —
вписаною у циліндр), якщо ця сфера дотикається до кожної з основ ци
ліндра, а також до кожної його твірної (рис. 14.92).
Конус називається описаним навколо сфери (а сфера, відповідно, — впи-
саною в конус), якщо ця сфера дотикається до основи конуса, а також
до кожної його твірної (рис. 14.93). Зрізаний конус називається описаним
навколо сфери, якщо сфера дотикається до обох його основ, а також до
кожної твірної (рис. 14.94).
Для того, щоб у циліндр можна було вписати сферу, необхідно і достатньо,
щоб він був рівнобічним, тобто щоб його діаметр дорівнював висоті. При цьому
центр вписаної сфери збігатиметься із серединою відрізка, що сполучає центри

основ циліндра; геометричним місцем точок дотику з усіма твірними (тобто з бічною
поверхнею) буде велике коло сфери, площина якого паралельна основам циліндра,
а точками дотику з основами циліндра — центри цих основ.
Справді, нехай сфера з центром О вписана в циліндр

(рис. 14.95). Покажемо, що цей циліндр — рівнобічний.
Радіуси OQ та OQ1, проведені в точки дотику з (паралель
ними) основами циліндра, оскільки вони перпендикулярні
до цих основ, лежать на одній прямій. Отже, QQ1 — діа
метр сфери, а також висота циліндра. Таким чином, діаметр
вписаної сфери дорівнює висоті циліндра.
Радіуси ОМ сфери, проведені в точки дотику з твірними
LL1 циліндра, перпендикулярні до цих твірних. Твірні ж
паралельні осі QQ1, тому всі згадані радіуси лежать в одній
площині, що проходить через точку О паралельно основам
циліндра. Усі точки М лежать у цій площині на одній і тій
же відстані від точки О, що дорівнює радіусу сфери. Тому
геометричним місцем точок дотику сфери з твірними цилін
дра є велике коло k сфери, площина якого паралельна основам циліндра, а діаметр
дорівнює діаметру сфери. А оскільки коло k рівне колу основи циліндра (плоский
переріз, який паралельний основі, рівний цій основі), то рівні і їхні діаметри. Таким
чином, діаметр циліндра дорівнює діаметру сфери, а тому — й висоті циліндра. Отже,
циліндр — рівнобічний.
Навпаки, якщо маємо рівнобічний циліндр, то, вписавши в його осьовий переріз
(квадрат) коло і обернувши це коло навколо осі циліндра, дістанемо вписану сферу.
Оскільки з попередніх міркувань випливає, що вписана сфера має цілком визначені
центр (посередині відрізка QQ1) і радіус (рівний половині відрізка QQ1), то вона —
єдина.
На відміну від циліндра, у конус завжди можна вписати сферу і така сфе-
ра — єдина. Її центр лежить на висоті конуса; геометричним місцем точок дотику
з твірними (бічною поверхнею) є коло, площина якого паралельна основі конуса, а
точка дотику з основою конуса збігається з центром основи.
Справді, нехай маємо конус з висотою PQ (рис. 14.96). Візьмемо який-небудь
його осьовий переріз PKL і впишемо в нього коло. Нехай О ∈ PQ — центр цього
кола, а М, N — точки дотику з бічними сторонами PL, РК (точкою дотику з осно
вою KL буде точка Q). Обернувши побудоване коло навколо осі PQ, дістанемо
сферу, вписану в конус. При цьому точка Q буде точкою дотику вписаної сфери з
основою конуса, а коло k, описане при обертанні точками M і N, — геометричним
місцем точок дотику з бічною поверхнею; площина кола
k, очевидно, паралельна основі конуса.
Єдиність побудованої сфери випливає з таких мірку
вань. Нехай О — центр якої завгодно вписаної сфери (див.
той самий рис. 14.96). Оскільки кожна твірна РL конуса
дотикається до цієї сфери, то відрізки РМ усіх твірних від
вершини конуса до точок дотику рівні між собою. Отже,
рівні і відрізки ML від точок дотику до основи. А звідси,
на основі тієї самої властивості дотичних до сфери, випли
ває, що LQ = LM = const, де Q — точка дотику сфери з
основою конуса. Таким чином, точка Q рівновіддалена від
усіх точок L кола основи, тобто є її центром. А оскільки
радіус OQ сфери, проведений в точку дотику Q з основою,
перпендикулярний до основи, то точка О належить висоті
конуса. Але на висоті PQ осьового перерізу конуса існує
лише одна точка, яка рівновіддалена від його сторін. Отже,
центр вписаної сфери і її радіус — єдині. Твердження про
сферу, вписану в конус, доведено повністю.
Сфера, вписана у зрізаний конус, має бути вписаною
й у відповідний повний конус. Така сфера існує тоді
і тільки тоді, коли в осьовий переріз даного зрізаного
конуса можна вписати коло. Справді, обернувши це
коло навколо осі конуса (рис. 14.97), дістанемо вписану
сферу. Центр цієї сфери збігається із серединою відрізка,
що з’єднує центри основ конуса, а радіус дорівнює його
половині, тобто половині висоти конуса.
Вписана у циліндр чи конус сфера є частковим видом дотику сфери із цими фігу
рами (див. § 14.2) — коли існує нескінченна кількість точок дотику.
Зазначимо насамкінець, що часто, особливо у формулюваннях задач, замість вписа

них і описаних сфер говорять про вписані та описані кулі. Ця видозміна не спряжена
з жодними новими теоретичними фактами, оскільки куля називається вписаною або
описаною, якщо відповідно вписаною або описаною є його сфера.
З а д ач а. Твірна конуса дорівнює l і нахилена до площини основи під кутом
α. У конус вписана куля, а до кулі проведена дотична площина, паралельна
площині основи конуса. Визначити радіус вписаної кулі, а також відношення
площі утвореного перерізу конуса до площі його основи.
Розв’язання. Нехай PQ — висота заданого конуса, РАВ —
його осьовий переріз (рис. 14.98); тоді PA = l, ∠PAQ = α. По
значимо через О центр вписаної кулі, а через L — точку її
дотику до твірної РА; відомо, що Q — точка дотику кулі з осно
вою конуса. Тому OL ⊥ PA, OQ ⊥ AQ і OL = OQ. З цього ви
пливає рівність прямокутних трикутників ALO та AQO, а
звідси — рівність їхніх гострих кутів ОAL та OAQ. Таким чином,
1 α
∠OAQ = ∠PAQ = .
2 2
З ∆PQA (∠Q = 90°): QA = PA · cos α = l cos α;
PQ = PA · sin α = l sin α.
α α
З ∆ОQA (∠Q = 90°): OQ = QA ⋅ tg = l cos α ⋅ tg .
2 2
OQ і є шуканим радіусом вписаної кулі.
Нехай β — проведена дотична площина до кулі. Оскільки
вона паралельна площині основи конуса, то радіус ON кулі, проведений в точку дотику
N, лежить на одній прямій з радіусом OQ, тобто QN є діаметром кулі.
α α
QN = 2OQ = 2l cos α ⋅ tg . Тоді PN = PQ – QN = l  sin α - 2 cos α ⋅ tg  .
2  2
Утворений переріз конуса площиною β гомотетичний основі конуса з центром гомотетії
Р і коефіцієнтом гомотетії
α α
l  sin α - 2 cos α ⋅ tg  1 - tg 2
k=
PN
=  2  α
= 1 - 2 ctg α ⋅ tg = 1 - 2 ⋅ 2 ⋅ tg α = tg 2 α .
PQ l sin α 2 α 2 2
2 tg
2
α
Тому шукане відношення площ дорівнює k2, тобто tg 4 .
2
α 4 α
Відповідь. l cos α ⋅ tg ; tg . 
2 2
1. Вписані піраміди
1018°. У піраміді всі бічні ребра дорівнюють по 9 см, а висота дорівнює 5 см. Визначте радіус
кулі, описаної навколо піраміди.
1019°. У кулю вписано правильну чотирикутну піраміду. Центр кулі ділить висоту піраміди на
відрізки завдовжки 4 см і 5 см. Визначте об’єм піраміди.
1020°. Висота правильної чотирикутної піраміди дорівнює h, а бічне ребро — b. Визначте радіус
описаної навколо неї сфери.
1021. У правильній трикутній піраміді бічне ребро нахилене до площини основи під кутом α.
Визначте об’єм піраміди, якщо радіус описаної навколо неї кулі дорівнює R.
1022. У сферу з радіусом R вписано правильну чотирикутну піраміду. Визначте об’єм цієї піра-
міди, якщо радіус кола, описаного навколо її основи, дорівнює r.
1023. Бічні ребра правильної трикутної піраміди попарно взаємно перпендикулярні, висота
піраміди дорівнює h. Визначте радіус кулі, описаної навколо піраміди.
1024. Висота правильної піраміди дорівнює Н, а радіус кола, описаного навколо основи, — R.
При якому співвідношенні між Н і R центр описаної сфери лежить: а) на основі піраміди;
б) всередині піраміди; в) ззовні піраміди?
1025. Основою піраміди є правильний трикутник зі стороною 3 см. Одне з бічних ребер дорівнює
2 см і перпендикулярне до основи піраміди. Визначте радіус сфери, описаної навколо
піраміди.
1026. В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом β при вершині, протилежній
до основи. Усі бічні ребра піраміди нахилені до площини основи під кутом γ. Визначте
об’єм піраміди, якщо радіус описаної навколо неї сфери дорівнює R.
1027. В основі піраміди лежить прямокутний трикутник з гострим кутом α. Усі бічні ребра піраміди
нахилені до площини основи під кутом γ. Визначте об’єм піраміди, якщо радіус описаної
навколо неї кулі дорівнює R.
1028. Доведіть, що коли бічні ребра зрізаної піраміди рівні між собою, то навколо цієї піраміди
можна описати сферу. Чи є ця достатня умова необхідною?
1029. Доведіть, що навколо зрізаної піраміди можна описати сферу, якщо навколо основ пі-
раміди можна описати кола, причому центри цих кіл лежать на одному перпендикулярі
до основ. Чи істинним є обернене твердження?
1030. Сторони основ правильної зрізаної чотирикутної піраміди дорівнюють 7 см і 1 см. Бічне
ребро піраміди нахилене до основи під кутом 45°. Визначте радіус сфери, описаної
навколо піраміди.
1031. У правильній трикутній зрізаній піраміді висота дорівнює 17 см, а радіуси кіл, описаних
навколо основ, дорівнюють 12 см і 5 см. Визначте радіус описаної сфери.
1032*. Із точки, розміщеної на сфері з радіусом R, проведено три рівні хорди, причому кожні
дві з них утворюють кут однієї і тієї самої величини 2α. Визначте довжини хорд.
1033*. У правильній зрізаній шестикутній піраміді сторони основ дорівнюють 3 см і 4 см, а
висота дорівнює 7 см. Визначте радіус кулі, описаної навколо піраміди.
1034*. У сферу з радіусом R вписана правильна шестикутна зрізана піраміда. Площина нижньої
основи піраміди проходить через центр сфери, а бічне ребро нахилене до площини
основи під кутом 60°. Визначте об’єм піраміди.
1035*. Доведіть, що радіус сфери, описаної навколо тетраедра з прямими плоскими кутами
при одній з вершин, дорівнює його середній лінії — відрізку, що сполучає середини
протилежних ребер.
1036*. Навколо правильної трикутної піраміди описано кулю з радіусом R. Двогранний кут при
бічному ребрі піраміди дорівнює β. Визначте об’єм піраміди.
1037*. У трикутній піраміді два бічних ребра нахилені до площини основи під кутом β, а третє
бічне ребро перпендикулярне до площини основи і дорівнює b. Кут при вершині основи
піраміди, через яку проходить перпендикулярне до основи бічне ребро, дорівнює α.
Визначте радіус кулі, описаної навколо цієї піраміди.
2. Вписані призми
038°. Чи може бічна грань призми, вписаної у сферу, не бути прямокутником?
1
1039°. Ребра прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 4 см, 6 см і 12 см. Визначте радіус
описаної сфери.
1040°. У сферу з радіусом 14 см вписано правильну трикутну призму, діагональ бічної грані якої
дорівнює 26 см. Визначте сторону основи призми.
1041. Висота правильної шестикутної призми дорівнює 8 дм, а діагональ бічної грані — 13 дм.
Визначте радіус кулі, описаної навколо призми.
1042. Основою прямої призми є трикутник зі сторонами 6 см, 8 см і 10 см. Висота призми до-
рівнює 24 см. Визначте радіус сфери, описаної навколо призми.
1043. Навколо правильної чотирикутної призми описано кулю з радіусом R. Радіус кулі,
проведений до вершини призми, нахилений до площини основи під кутом γ. Визначте
площу бічної поверхні призми.
1044. Навколо правильної трикутної призми описано кулю з радіусом R. Радіус кулі, проведе-
ний до вершини призми, утворює з площиною її основи кут ϕ. Визначте об’єм призми.
1045*. Навколо кулі з радіусом R описано пряму чотирикутну призму, в основі якої лежить
прямокутна трапеція з більшою бічною стороною b. Визначте об’єм призми.
3. Вписані циліндри і конуси

046°. У сферу з радіусом R вписано рівносторонній циліндр. Визначте його висоту.
1
1047°. Радіус сфери дорівнює 5 см. У сферу вписано конус з радіусом 4 см. Визначте висоту
конуса.
1048°. У сферу з радіусом 2 м вписано рівносторонній конус. Визначте площу повної поверхні
та об’єм конуса.
1049. Висота конуса дорівнює Н, а твірна — l. Визначте радіус кулі, описаної навколо конуса.
1050. Твірна конуса нахилена до площини його основи під кутом β. Визначте об’єм конуса, якщо
радіус описаної навколо нього сфери дорівнює R.
1051. Конус вписано в кулю з радіусом R. Визначте площу бічної поверхні конуса, якщо кут при
вершині його осьового перерізу дорівнює α.
1052. Навколо конуса, осьовим перерізом якого є гострокутний рівнобедрений трикутник,
описано сферу з радіусом R. Радіус сфери, проведений до точки кола основи конуса,
нахилений до площини цієї основи під кутом γ. Визначте об’єм конуса.
1053*. У кулю з радіусом 10 см вписано зрізаний конус. Радіуси основ конуса дорівнюють 6 см
і 8 см. Визначте його висоту.
1054*. Висота зрізаного конуса дорівнює 7 см, а радіуси основ дорівнюють 3 см і 4 см. Визна-
чте радіус описаної навколо нього сфери.
4. Описані многогранники
055°. Ребро куба дорівнює а. Визначте радіуси вписаної та описаної сфер.
1
1056°. Доведіть, що для куба центри вписаної та описаної сфер збігаються. Чи справджується
це твердження стосовно інших правильних многогранників?
1057°. Доведіть, що точки дотику сфери з бічними гранями описаної правильної призми збіга-
ються з центрами цих граней.
1058°. Сторона основи і висота правильної чотирикутної піраміди дорівнюють по 4 см. Визначте
радіус вписаної та описаної сфер.
1059. Доведіть, що коли вершина піраміди проектується в центр кола, вписаного в основу, то
в цю піраміду можна вписати сферу, причому її центр лежить на висоті піраміди, а точки
дотику з бічними гранями лежать на їхніх висотах, проведених з вершини піраміди.
1060. Доведіть, що об’єм піраміди, описаної навколо кулі, дорівнює
1 RS, де R — радіус кулі,
3
S — площа повної поверхні піраміди.
1061. Відомо, що для того, аби в піраміду можна було вписати сферу, достатньо того, щоб дво-
гранні кути при основі піраміди були рівними між собою. Чи є ця умова необхідною?
1062. Навколо кулі з радіусом R описано правильну шестикутну призму. Визначте площу її
повної поверхні.
1063. Визначте радіус кулі, вписаної у правильну піраміду з висотою H і двогранним кутом при
основі 60°.
1064. У правильну чотирикутну піраміду вписано сферу. Двогранний кут при основі піраміди
дорівнює β, а висота піраміди — H. Визначте радіус сфери.
1065. У правильну трикутну піраміду вписано кулю з радіусом R. Двогранний кут при основі
піраміди дорівнює γ. Визначте об’єм піраміди.
1066. Навколо сфери описано правильну трикутну призму, а навколо призми — сферу. Як
відносяться між собою радіуси цих сфер?
1067. Навколо кулі описано прямий паралелепіпед, діагоналі основи якого дорівнюють a i b.
Визначте площу повної поверхні паралелепіпеда.
1068. Визначте радіуси описаної та вписаної куль для правильного тетраедра з ребром а.
1069. Навколо кулі з радіусом R описана правильна чотирикутна зрізана піраміда, в якій дво-
гранний кут при основі дорівнює 45°. Визначте площу її повної поверхні.
1070*. В основі піраміди лежить прямокутний трикутник з гострим кутом α. Усі двогранні кути
при основі піраміди дорівнюють по γ. Визначте об’єм піраміди, якщо радіус вписаної в
неї кулі дорівнює r.
1071*. В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом α при основі. Всі двогранні
кути при основі піраміди дорівнюють по γ. Визначте об’єм піраміди, якщо радіус вписаної
в неї кулі дорівнює r.
1072*. У піраміду, основою якої є ромб з гострим кутом α, вписано кулю з радіусом R. Усі бічні
грані піраміди нахилені до площини основи під кутом β. Визначте об’єм піраміди.
1073*. Визначте радіуси вписаної та описаної куль для правильного октаедра з ребром а.
1074*. Сфера, вписана у правильну шестикутну піраміду, проходить через центр сфери, опи-
саної навколо цієї піраміди. Визначте відношення радіусів описаної і вписаної сфер.
1075*. Як відносяться між собою радіуси трьох сфер, перша з яких дотикається до граней
куба, друга — до його ребер, а третя — проходить через вершини?
1076*. Як відносяться між собою радіуси трьох сфер, перша з яких дотикається до граней пра-
вильного тетраедра, друга — до його ребер, а третя — проходить через вершини?
1077*. Доведіть, що для того, аби в похилу призму можна було вписати сферу, необхідно і до-
статньо, щоб у перпендикулярний переріз призми можна було вписати коло, а висота
призми дорівнювала діаметру цього кола.
5. Описані циліндри і конуси

078°. Навколо кулі з радіусом 2 см описано циліндр. Визначте його об’єм.
1
1079°. Висота конуса дорівнює 8 см, а твірна — 10 см. Визначте радіус вписаної в нього кулі.
1080. У конус вписано кулю з радіусом R. Твірна конуса нахилена до площини основи під кутом
β. Визначте об’єм конуса.
1081. Твірна конуса нахилена до площини основи під кутом β. Відстань від вершини конуса до
центра вписаної в нього кулі дорівнює d. Визначте площу бічної поверхні конуса.
1082. У конус з радіусом r і твірною l вписано кулю. Визначте довжину лінії, по якій поверхня
кулі дотикається до бічної поверхні конуса.
1083. Навколо кулі з радіусом R описано конус, найбільший кут між твірними якого — прямий.
Визначте площу повної поверхні конуса.
1084. Доведіть, що у зрізаний конус можна вписати сферу тоді і тільки тоді, коли твірна конуса
дорівнює сумі радіусів основ.
1085. Навколо кулі описано зрізаний конус, радіуси основ якого дорівнюють r i R. Визначте
радіус кулі.
1086. Визначте площу бічної поверхні та об’єм зрізаного конуса, описаного навколо кулі, якщо
його твірна дорівнює 13 см, а радіус кулі — 6 см.
1087. Визначте площу бічної поверхні та об’єм зрізаного конуса, описаного навколо кулі з
радіусом R, якщо твірна конуса дорівнює l.
1088*. Навколо кулі з радіусом R описано циліндр. Визначте радіус кульки, яка дотикається
до даної кулі, до бічної поверхні циліндра і до його основи.
1089*. Визначте найменше значення об’ємів усіх конусів, описаних навколо кулі з радіусом R.
Чому дорівнює висота конуса найменшого об’єму?
1090*. У конус вписується нескінченна послідовність куль, з яких перша дотикається до осно-
ви конуса і до його бічної поверхні (по колу), а кожна наступна — до бічної поверхні (по
колу) і до попередньої кулі. Визначте відношення суми об’ємів усіх цих куль до об’єму
конуса, якщо твірна конуса нахилена до його основи під кутом arcsin 4 .
5
14.7. Вимірювання кулі та її частин

1. Об’єм кульового сегмента і кулі
Кульовим сегментом називається кожна з обох частин кулі, на які її розбиває
січна площина (рис. 14.99). Радіус кулі називається радіусом кульового сегмента.
Частина діаметра кулі, перпендикулярного до січної площини, яка належить сегменту,
називається висотою сегмента. Очевидно, що якщо h — висота меншого сегмента, а
Н — висота більшого, то h + H = 2R, де R — радіус

кулі. Кульовий сегмент, висота якого дорівнює радіусу
кулі, є півкулею.
Об’єм кульового сегмента шукатимемо за аналогією
зі знаходженням об’єму піраміди, тобто наближенням
простішими вписаними і описаними «ступінчастими»
фігурами — у даному разі складеними із циліндрів.
Чим меншими будуть висоти циліндрів, що утворюють
ступінчасту фігуру, тим точнішим буде наближення
об’єму кульового сегмента.
Нехай потрібно знайти об’єм кульового сегмента
з радіусом R і висотою h (вважатимемо, що h ≤ R).
Поділимо висоту h на п рівних частин і через точки
поділу проведемо площини, паралельні основі сег
мента. На основі сегмента, а також на утворених
перерізах як на основах побудуємо циліндри зав
вишки h . Дістанемо п - 1 внутрішніх циліндрів,
n
тобто таких, які повністю належать кульовому сег
менту, і п виступаючих циліндрів, тобто таких, які
частково виходять за межі сегмента. На рис. 14.100
зображено осьовий переріз усіх цих фігур, на
рис. 14.101 — сукупність внутрішніх, а на рис. 14.102 —
сукупність виступаючих циліндрів при п = 5.
Відповідно до властивості монотонності об’єму, при будь-якому п значення об’єму

V кульового сегмента міститиметься між сумою vn об’ємів усіх внутрішніх і сумою
Vn об’ємів усіх виступаючих циліндрів. А оскільки різниця vn – vn дорівнює об’єму
πr 2 ⋅ R найнижчого внутрішнього циліндра (де r — радіус його основи), тобто зі
n
збільшенням п стає як завгодно малою, то обидві послідовності значень vn та vn зі
збільшенням п збігаються до одного й того самого значення. Звідси випливає, по-
перше, що з переходом до границі побудованими нескінченними наближеннями
справді визначиться шукана величина об’єму V, а по-друге, — що для обчислення

цієї спільної границі послідовностей vn і vn можна взяти будь-яку з них.
Сума vn об’ємів виступаючих циліндрів дорівнює
π ⋅ h (r12 + r22 + ... + rn2 ),
n
де r1, r2, ..., rn — радіуси їхніх основ (rn = r) (див. рис. 14.100). Ці радіуси легко
виразити через радіус R сегмента, його висоту h і порядковий номер п. Наприклад,
радіус r1 є катетом прямокутного трикутника, гіпотенузою якого є радіус R, а інший
катет дорівнює R - h . Тому
n
( )
2 2
r12 = R 2 - R - h = 2Rh - h2 .
n n n
Аналогічно знайдемо:
( )
2 2
r22 = R 2 - R - 2h = 2Rh ⋅ 2 - h2 ⋅ 22 ;
n n n
............................................................
( )
2 2
rn2 = R 2 - R - nh = 2Rh ⋅ n - h2 ⋅ n2 .
n n n
Тому
 h2 2 h2 2 h2 2 
r12 + r22 + ... + rn2 = 2Rh ⋅ 1 + 2Rh ⋅ 2 + ... + 2Rh ⋅ n -
 2 ⋅ 1 + 2 ⋅ 2 + ... + 2 ⋅ n  =
n n n n n n 
2 Rh n(n + 1) h 2
n(n + 1)( 2n + 1)
= ⋅ - 2 ⋅
n 2 n 6
(тут використані формули 1 + 2 + ... + п = n(n + 1) та 12 + 22 + ... + п2 = n(n + 1)(2n + 1) ,
2 6
відомі з алгебри).
Для об’єму Vn виступаючих циліндрів після нескладних перетворень дістанемо вираз:

( ) ( )( 
)
3
Vn = π  Rh2 1 + 1 - h 1 + 1 2 + 1  .
 n 6 n n 
При нескінченному збільшенні п значення виразу 1 прямує до нуля. Тому звід
n
си для шуканого об’єму V кульового сегмента знаходимо формулу:
 
( )
3
V = π  Rh2 - h ⋅ 2  = πh2 R - h .
 6  3
Покладаючи h = R, з цієї формули знаходимо формулу для об’єму півкулі:
V = 2 πR 3 . Отже, об’єм всієї кулі обчислюється за формулою:
3
V = 4 πR 3 .
3
Тепер можемо показати, що об’єм більшого кульового сегмента, тобто з висотою

H ≥ R, обчислюється за тією ж формулою, що й об’єм меншого сегмента з висотою
h ≤ R. Справді, об’єм V більшого сегмента можна знайти як різницю об’ємів всієї
кулі та меншого сегмента з висотою h = 2R – H. Тому

3 ( 3 ) 3 ( 2
3 )
V = 4 πR 3 - πh2 R - h = 4 πR 3 - π ( 2R - H ) R - 1 ( 2R - H ) .
Звідси після нескладних перетворень дістаємо те, що стверджувалось:
( )
V = πH 2 R - H .
3
Теорема 14.12 (про об’єм кульового сегмента і кулі).

Об’єм кульового сегмента з радіусом R і висотою Н
обчислюється за формулою:
(
V = πH 2 R - H .
3 )
Об’єм кулі з радіусом R обчислюється за форму-
лою:
V = 4 πR 3 .
3
Як цікавий наслідок, звідси виходить, що об’єм кулі так
відноситься до об’єму описаного навколо неї рівнобедрено
го циліндра (рис. 14.103), як 4 πR 3 до 2πR 3, тобто
3
як 2 : 3.
Задача 1 . Ювеліру замовили золоту обручку у формі фігури, утвореної обер

танням кругового сегмента навколо осі, що проходить через центр відповід
ного сегменту круга і паралельна основі сегмента (рис. 14.104). Після того,
як обручку було виготовлено за даними розмірами h (висотою) і r (внутрішнім
радіусом), виявилося, що величину r треба збільшити на k%. Який відсоток
від уже використаного на обручку золота потрібно буде додати, якщо величину
h залишити такою самою?
Р о з в ’ я з а н н я . Дана обручка обмежується частиною сфери, розміщеною між
двома паралельними площинами, відстань між якими дорівнює h (так званим сфе
ричним поясом) та бічною поверхнею циліндра з висотою h і радіусом r. Радіус R
2
сфери дорівнює r 2 + h . Об’єм V обручки знайдемо, якщо від об’єму кулі з радіу
4
сом R віднімемо об’єм вказаного циліндра, а також об’єми

двох рівних кульових сегментів з висотою R - h . Отже,
2
матимемо:
 R- h
( )
2
4
V = πR - πr h - 2π R -
3 2 h 
R- 2=
3 2  3 
 
( )( )
2
= 4 πR 3 - πr 2h - 2π R - h 2 R + h = -πr 2h +
3 2 3 6
 2

+ πR 2h - 1 πh3 = - πr 2h + πh  r 2 + h  - 1 πh3 = 1 πh3 .
12  4  12 6
Оскільки, таким чином, об’єм обручки не залежить від
параметра r, то при збільшенні r золота додавати не по
трібно. Збереження об’єму відбувається за рахунок змен
шення товщини обручки, що є наслідком збільшення раді
2
уса R = r 2 + h при збільшенні r.
4
Відповідь. 0%. 
З а д ач а 2 . Кульовим шаром називається частина кулі, що розміщена між
двома її перерізами паралельними площинами; перерізи кулі цими площинами
називаються основами кульового шару. Радіуси основ кульового шару дорів
нюють 4 дм і 3 дм, а радіус кулі — 5 дм. Визначити об’єм
кульового шару, якщо його основи розміщені по один бік
від центра кулі.
Розв’язання. На рис. 14.105 зображено переріз кулі
площиною, що проходить через радіус ОК, який перпен
дикулярний до паралельних основ кульового шару; О1,
О2 ∈ ОК — центри цих основ; AD ⊥ OK та ВС ⊥ OK — їхні
діаметри; ABCD — переріз самого кульового шару. За умовою
задачі, ОА = ОВ = 5 дм; О1А = 4 дм, О2В = 3 дм.
Шуканий об’єм V дорівнює різниці V1 – V2, де V1 —
об’єм кульового сегмента з висотою Н1 = О1К, а V2 — об’єм
кульового сегмента з висотою Н2 = О2К.
З ∆АО1О (∠О1 = 90°): OO1 = OA2 - O1 A2 = 3 дм; Н1 = ОК – ОО1 = 2 дм.

З ∆ВО2О (∠О2 = 90°): OO2 = OB2 - O2 B2 = 4 дм; Н2 = ОК – ОО2 = 1 дм.
 H  1  H  2
Отже, V1 = πH12  R - 1  = 17 π дм3, а V2 = πH22  R - 2  = 4 π дм3.
 3  3  3  3
2
Тому V = 12 π дм3.
3
2
Відповідь. 12 π дм3. 
3
За д ач а 3 . Куля з радіусом R = 60 см плаває у воді. Визначити висоту частини кулі,
яка виступає з води, якщо густина матеріалу кулі ρ = 0,7 г/см3. Вважати, що густина
води ρ0 = 1 г/см3.
Р о з в ’ я з а н н я . На кулю, що плаває у воді, діють дві
сили, які компенсують одна одну: сила тяжіння і сила
Архімеда. Сила тяжіння пропорційна масі кулі, тобто до
бутку її об’єму на густину матеріалу, а сила Архімеда
пропорційна добутку об’єму зануреної частини кулі на
густину води. Зануреною частиною кулі є деякий кульовий
сегмент; сегмент, який доповнює його до всієї кулі, висту
пає з води. Нехай Н — висота зануреного у воду сегмента
(рис. 14.106). Тоді його об’єм дорівнює πH 2  R -  .
H
 3
Отже, зазначена вище умова плавання кулі у воді дає таке
рівняння:
πH 2  R -  ⋅ ρ0 = πR 3 ⋅ ρ
H 4
 3 3
з невідомим Н. Підставляючи сюди відомі величини, після елементарних спрощень
дістанемо кубічне рівняння:
Н2(180 – Н) = 604800.
Шуканий корінь має належати проміжку (0; 120). Простою підстановкою цілочисель
них значень у ліву частину цього рівняння пересвідчуємося, що при Н = 76 її значення
менше від значення правої частини, а при Н = 77 — більше від нього. Отже, шуканий
корінь рівняння лежить між цими значеннями Н. Шляхом подальших наближень за до
помогою калькулятора легко знайти ще точніші значення шуканого кореня. З точністю
до десятих, Н ≈ 76,4 см.
Чи не має знайдене рівняння інших коренів на проміжку (0; 120)? Розглянемо функцію
у(Н) = Н3 – 180Н2 + 604 800. Її похідна у ′ = 3Н2 – 360Н. у ′ = 0 при Н1 = 0 та Н2 = 120.
Звідси випливає, що на проміжку (0; 120) функція у(Н) монотонна. Тому інших коренів
згадане рівняння на цьому проміжку не має.
Отже, з води виступатиме частина кулі заввишки 2R – Н, тобто приблизно 43,6 см.
Відповідь. ≈ 43,6 см. 
2. Об’єм кульового сектора

Кульовим сектором називається фігура, яка утворюється з кульового сегмента
таким чином. Якщо висота сегмента менша від радіуса кулі, то до нього долуча
ється конус, основа якого збігається з основою сегмента, а вершина — із центром
кулі (рис. 14.107, а). Якщо ж висота сегмента більша за радіус кулі, то з нього
такий самий конус вилучається (рис. 14.107, б). Очевидно,
що кульовий сектор можна утворити обертанням кругового
сектора навколо його осі симетрії (рис. 14.108).
Об’єм V кульового сектора першого виду дорівнює сумі

об’ємів відповідного кульового сегмента і конуса. Якщо R —
радіус кулі, h — висота сегмента, то висота конуса дорівню
R 2 - ( R - h ) = 2Rh - h2 .
2
ватиме R – h, а його радіус —
Тому V = πh2  R -  + π ( 2Rh - h2 ) ( R - h ) = πR 2 h.

h 1 2
 3 3 3
Об’єм V кульового сектора другого виду дорівнює різниці об’ємів кульового сегмента
і конуса. Якщо H — висота кульового сегмента у цьому випадку, то висота конуса до
R2 - ( H - R ) =
2
рівнюватиме H – R, а його радіус — 2RH - H 2 . Тому
V = πH 2  R -  - π ( 2RH - H 2 ) ( H - R ) = πR 2 H.
H 1 2
 3 3 3
Отже, в обох випадках об’єм кульового сектора визначається за однією і тією ж
формулою:
2
V = πR 2 H.
3
3. Площа поверхні кулі (сфери)

Поняття площі сфери вводиться на основі наближення цієї фігури поверхнями
описаних многогранників з дедалі меншими і меншими гранями.
Опишемо навколо сфери який-небудь многогранник (рис. 14.109). Це можна
зробити, наприклад, так: взяти на сфері декілька точок (не менше чотирьох), що не
лежать на одній півсфері, і провести через них дотичні площини; ці площини обме
жать многогранник, описаний навколо сфери.
Потім від кожної вершини побудованого многогранника послідовно відрізатимемо

яку-небудь частину, проводячи щораз нові й нові дотичні площини до сфери. У ре
зультаті діставатимемо щоразу нові й нові описані многогранники з дедалі меншими
гранями, які дедалі щільніше «прилягатимуть» до сфери (рис. 14.110).
Це слід розуміти так, що кожний новий многогранник можна охопити сферою,
концентричною з даною, але ближчою до неї, ніж попередній. Справді, нехай ε —
найбільша з усіх діагоналей граней описаного многогранника, утвореного на якомусь
певному етапі вказаних побудов. Позначимо через Q точку дотику зі сферою тієї
грані многогранника, яка містить цю діагональ, через М — довільну іншу точку цієї
грані, а через О — центр сфери (рис. 14.111). Тоді оскільки QM ≤ ε, а радіус OQ,
проведений в точку дотику, перпендикулярний до дотичної площини до сфери в цій
точці, то OM = OQ2 + QM2 ≤ R 2 + ε2 . Отже, якщо побудуємо більшу сферу з тим
( )
2
самим центром О і з радіусом R ′ = R 2 + ε2 = R 1 + ε , то дана виділена грань,
R
а отже, і весь описаний многогранник міститиметься всередині цієї сфери. А оскіль
ки при ε → 0 величина ε також прямує до нуля, то радіуси R ′ таких сфер дедалі
R
більше наближатимуться до значення R. А це й означає, що відповідні многогранни
ки дедалі ближче наближатимуться до даної сфери.
Тому приймається таке означення.
Означення ( площ і с фе р и ).
Площею сфери називається граничне значення площ поверхонь описаних
многогранників за умови, що довжина найбільшої з діагоналей їхніх
граней прямує до нуля.
Нехай S′ — площа якої-небудь грані описаного многогранника, Q —

точка дотику цієї грані зі сферою. Розглянемо піраміду з вершиною
у центрі О сфери, основою якої є дана грань (рис. 14.112). Оскільки
радіус сфери, проведений у точку дотику, перпендикулярний до до
тичної площини, то OQ — висота цієї піраміди. Отже, для її об’єму
V ′ маємо значення:
V ′ = 1 S′ ⋅ R.
3
Через те, що всі такі піраміди, побудовані на гранях описаного многогранника
як на основах, мають одну й ту саму висоту R, то об’єм V* усього цього описаного
многогранника дорівнює:
V * = 1 S * ⋅ R, (*)
3
де S* — площа його повної поверхні.
А оскільки, як уже зазначено, зі зменшенням величини ε поверхні описаних мно
гогранників неухильно наближаються до сфери, то з цього випливає, що їхні об’єми
неухильно наближаються до об’єму кулі, обмеженої цією сферою. Тому якщо в рів
ності (*) перейдемо до границі при ε → 0, то в лівій її частині дістанемо величину
4 π ⋅ R 3 об’єму кулі, а в правій частині, відповідно до прийнятого означення площі
3
сфери, матимемо величину 1 SR, де S — шукана площа сфери. Отже,
3
4 π ⋅ R 3 = 1 SR,
3 3
звідси S = 4πR2.
Тео р ема 1 4 . 1 3 (про площу сфери).

Площа сфери з радіусом R обчислюється за формулою:
S = 4πR2.
На с лідо к.
Площа сфери з радіусом R дорівнює площі бічної поверхні рівностороннього
циліндра з тим самим радіусом R (див. рис. 14.103).
Цей результат так вразив Архімеда, що він заповів після смерті вирізьбити на своїй
могилі комбінацію зі сфери і описаного навколо неї циліндра. Саме за цією ознакою
через кілька століть могила великого вченого була знайдена римлянами.
4. Площа сферичного сегмента і сферичного пояса

Аналогічно до розглянутого способу означення
та знаходження площі сфери можна означити і
знайти площу сферичного сегмента — сферич
ної частини поверхні кульового сегмента. Для
цього природно обмежитися лише тією частиною поверхні
многогранника, описаного навколо сфери, яка відрізається
площиною основи сегмента і лежить з того самого боку від
цієї площини, що й сам сегмент (рис. 14.113). Щоправда,
при цьому окремі «крайні» грані поверхні відрізаної час
тини многогранника можуть не дотикатися до сферичного
сегмента (якщо їхні точки дотику зі сферою не належать
цьому сегменту). Але саме те, що вони як завгодно близько
«прилягають» до сегмента, вже є достатньою підставою для
того, щоб такий «недолік» не брати до уваги.
У результаті таких видозмін приходимо до означення площі сферичного сегмента як
границі площ відповідних відрізаних площиною його основи частин описаної многогранної
поверхні при наближенні до нуля довжини найбільшої з діагоналей її граней. Тоді при
2
переході до границі при ε → 0 у лівій частині рівності (∗) дістанемо об’єм πR 2 H ку
3
льового сектора, обмеженого з одного боку даним сферичним сегментом (де Н — висота
1
сектора, яка вважається і висотою сегмента), а в правій частині — величину SR, де
3
S — шукана площа сферичного сегмента:
2 1
πR 2 H = SR.
3 3
Звідси дістаємо потрібну формулу для обчислення площі сферичного сегмента:
S = 2πRН.
Сферичним поясом називається частина сфери, розміщена
між двома паралельними січними площинами (рис. 14.114).
Відстань між цими площинами називається висотою сфе
ричного пояса, а кола, по яких дані площини перетинають
сферу, — основами сферичного пояса.
Нехай радіус сфери дорівнює R, а висота сферичного по
яса — Н. Позначимо через h1 і h2 висоти сферичних сегментів,
відрізаних від сфери площинами основ сферичного пояса.
Зрозуміло, що h1 + Н + h2 = 2R, звідси h1 + h2 = 2R – Н.
Відповідно до формули для площі сферичного сегмента,
для площ S1, S2 відрізаних сегментів маємо:
S1 = 2πRh1; S2 = 2πRh2.
Отже, для шуканої площі S сферичного пояса маємо:
S = 4πR2 – 2πRh1 – 2πRh2 = 4πR2 – 2πR(h1 + h2) = 4πR2 – 2πR(2R – H),
тобто
S = 2πRН.
Таким чином, площі сферичного сегмента і сферичного пояса визначаються за однією і

тією ж формулою. Цікаво також, що площа сферичного пояса не залежить від розміщення
пояса на сфері, а залежить лише від його висоти.
З а д ач а 1 . В основу півсфери вписано квадрат зі стороною 8 м. Через сторони квадрата

проведено площини, перпендикулярні до площини основи півсфери (рис. 14.115). Ці
площини відрізають від півсфери чотири сферичних півсегменти. Частина сфери, що
залишилася, має форму склепіння. Визначити його площу.
Розв’язання. Нехай О — центр півсфери, L — середи
на сторони АВ квадрата, вписаного в її основу. Тоді
1
OL = AB = 4 (м). Отже, радіус ОВ півсфери дорівнює
2
OL 2 = 4 2 (м). Висота LM відрізаного півсегмента дорівнює
OM – OL = 4 2 - 4 = 4( 2 - 1) (м). Отже, його площа дорів
1
нює ⋅ 2πRH = π ⋅ 4 2 ⋅ 4( 2 - 1) = 16(2 - 2)π (м2). А площа
2
чотирьох таких півсегментів — 64(2 - 2)π (м2). Шукану
площу S склепіння знайдемо, якщо цю знайдену величину
віднімемо від площі всієї півсфери:
S = 2π(4 2)2 - 64(2 - 2)π = 64( 2 - 1)π ≈ 83,3 (м2).
Відповідь. ≈ 83,3 м2. 
З а д ач а 2 . На якій відстані від центра кулі з радіусом R потрібно розмістити точкове

1
джерело світла, щоб ним освітлювалося рівно поверхні кулі?
3
Розв’язання. Нехай О — центр заданої кулі, Р — дане
точкове джерело світла (рис. 14.116). Усі світлові промені,
що виходять з Р і досягають поверхні кулі, розміщуються
всередині описаної навколо кулі конічної поверхні з вершиною
Р. Отже, освітленим буде менший зі сферичних сегментів по
верхні кулі (повернутий до точки Р), основою якого є коло k
дотику вказаної конічної поверхні з кулею (більший сегмент
перебуватиме у власній тіні кулі). Нехай Q — центр кола k,
РА — одна з твірних конічної поверхні (A ∈ k). Оскільки до
тична пряма до кулі перпендикулярна до радіуса, проведеного
в точку дотику, то в ∆PAO кут А — прямий.
Позначимо через Н висоту QN освітленого сферичного
сегмента. Тоді його площа S = 2πRH. Оскільки ця площа має
становити третину від площі поверхні кулі, то 2πRH =
1 2 2 1
= ⋅ 4πR 2 , звідки H = R. Тоді OQ = R - R = R.
3 3 3 3
8 2
З ∆AQO (∠Q = 90°): AQ = OA – OQ = R .
2 2 2
9
Далі зважимо на те, що AQ — висота у прямокутному трикутнику РАО: AQ2 = PQ · OQ.

8 1 8
Звідси знаходимо: PQ = R 2 : R = R. Таким чином, PO = PQ + OQ = 3R.
9 3 3
Відповідь. 3R. 
1. Об’єм кулі та її частин

091°. У скільки разів збільшиться об’єм кулі, якщо її радіус збільшити утричі?
1
1092°. Діаметр одного кавуна удвічі більший за діаметр іншого. У скільки разів перший кавун
важчий від другого?
1093°. Скільки металевих кульок з діаметром 2 см можна дістати, якщо переплавити одну кулю
з діаметром 20 см?
1094°. Потрібно відлити металеву кулю з діаметром 3 см, маючи кульки з діаметром 5 мм. Скільки
таких кульок необхідно взяти?
1095°. Доведіть, що коли радіуси трьох куль відносяться, як 1 : 2 : 3, то об’єм більшої утричі
перевищує суму об’ємів менших.
1096°. Радіуси трьох куль дорівнюють 3 см, 4 см і 5 см. Визначте радіус кулі, об’єм якої дорівнює
сумі об’ємів даних куль.
1097°. Дві чавунні кулі з діаметрами 25 см і 35 см треба переплавити в одну кулю. Визначте
діаметр нової кулі, нехтуючи втратами металу при переплавленні.
1098. Зовнішній діаметр чавунної порожнистої кулі становить 10 см, а внутрішній — 8 см.
Визначте вагу кулі. Питома вага чавуну дорівнює 7,3 г/см3.
1099. У скільки разів об’єм Землі перевищує об’єм Місяця? Вважайте, що радіус Землі дорівнює
6370 км, а Місяця — 1750 км.
1100. Чи плаватиме у воді порожниста мідна кулька з діаметром 10 см і товщиною стінок 2 мм?
Густина води дорівнює 1 г/см3, а густина міді — 8,9 г/см3.
1101. Визначте відношення об’ємів двох куль — описаної навколо куба та вписаної в нього.
1102. З дерев’яного рівностороннього циліндра треба виточити найбільшу кулю. Який відсоток мате-
ріалу піде у відходи? А — якщо замість циліндричної буде використано кубічну заготовку?
1103*. Посудина має форму перевернутого рівностороннього конуса, який вертикально стоїть
на вершині і відповідно закріплений. У посудину вкинули залізну кулю з радіусом R, а
потім налили води, верхній рівень якої дотикається до зануреної кулі. На якій висоті (над
вершиною конуса) буде рівень води, якщо вийняти кулю?
1104*. У циліндричну мензурку з діаметром 2,5 см, наповнену водою до певного рівня, укинуто чотири
металеві кульки з діаметром 1 см. На скільки в результаті цього піднявся рівень води?
1105. Відстань між центрами трьох куль, які попарно дотикаються одна до одної, дорівнюють
6 см, 8 см і 10 см. Визначте об’єми цих куль.
1106*. Чотири кулі з радіусом R розміщені так, що кожна з них дотикається до трьох інших.
Визначте об’єм п’ятої кулі, яка дотикається до кожної з даних чотирьох куль.
1107*. У кулю з об’ємом V вписано рівносторонній циліндр (з об’ємом Vц) і рівносторонній
конус (з об’ємом Vк). Доведіть, що Vц = V ⋅ V . Доведіть, що таке саме співвідношення
ê
істинне і для описаних рівносторонніх циліндра та конуса.
2. Об’єми частин кулі

1108°. Центр кулі з радіусом R лежить на ребрі прямого двогранного кута. Визначте об’єми
частин, на які дана куля розтинається гранями двогранного кута.
1109°. Площина, перпендикулярна до діаметра кулі, ділить його на частини завдовжки 3 см і
9 см. На які частини ділиться при цьому об’єм кулі?
1110°. Радіус кульового сектора дорівнює R, а кут у його осьовому перерізі — 120°. Визначте
об’єм сектора.
1111°. Визначте об’єм кульового сектора, якщо радіус основи відповідного йому кульового
сегмента дорівнює 6 дм, а радіус кулі — 7,5 дм.
1112. Визначте об’єм кульового сегмента за його висотою Н і радіусом основи r.
1113. У кулі з радіусом 65 см проведено паралельні плоскі перерізи, що віддалені від центра
кулі на відстанях 16 см та 25 см і розміщені по один бік від нього. Визначте об’єм частини
кулі, обмеженої цими перерізами.
1114. Кульовим шаром називається частина кулі, розміщена між двома її перерізами пара-
лельними площинами; перерізи кулі цими площинами називаються основами кульового
шару, а відстань між ними — його висотою. Визначте об’єм кульового шару за його
висотою Н і радіусами основ r1 та r2.
1115. Круговий сектор з кутом 30° і радіусом R обертається навколо одного зі своїх крайніх
радіусів. Визначте об’єм утвореного тіла.
1116. Півкруг з радіусом R, який поділений двома радіусами на три рівні частини, обертається
навколо діаметра. Визначте відношення об’ємів тіл, утворених обертанням кожної
частини.
1117. Доведіть, що коли площа осьового перерізу кульового сектора дорівнює 1 площі ве-
3
ликого круга, то його об’єм дорівнює 1 об’єму кулі.
4
1118. Дві рівні кулі розміщені так, що центр однієї з них лежить на поверхні іншої. Визначте
відношення об’єму спільної частини куль до об’єму цілої кулі.
1119. Вісь циліндра з радіусом 12 см проходить через центр кулі, діаметр якої дорівнює 30 см.
Визначте об’єм частини кулі, що міститься всередині циліндра.
1120. У конус з радіусом 6 см і твірною 10 см вписано кулю. Через коло дотику цих тіл прове-
дено площину. Визначте відношення об’ємів частин, на які ця площина ділить кулю.
1121. Буйок має форму порожнистої кулі із зовнішнім діаметром 60 см. Якою має бути загальна
маса буйка, щоб він занурювався у воду не більше, ніж до половини своєї висоти?
1122. Суцільна куля з радіусом 9 см плаває у воді. Висота частини кулі, що виступає з води,
становить 6 см. Визначте густину матеріалу, з якого виготовлено кулю.
1123. Посудина у формі півсфери вщерть наповнена водою. Яка частина води виллється,
якщо посудину нахилити на 30°?
1124*. Кульовий шар і циліндр мають однакову висоту та спільні основи. Об’єм тіла, що міс-
титься між бічними поверхнями цих фігур, дорівнює 36π см3. Визначте їхню висоту.
1125*. Висоту рівностороннього конуса взято за діаметр кулі. Визначте відношення об’ємів
частин, на які куля ділиться бічною поверхнею конуса.
1126*. Куля дотикається до всіх 12 ребер куба. Визначте відношення об’ємів частин, на які
куля ділиться гранями куба.
1127*. Куля дотикається до всіх ребер правильного тетраедра. Довжина ребра тетраедра до-
рівнює а. Визначте об’єм тієї частини кулі, яка міститься всередині тетраедра.
3. Площа поверхні кулі (сфери) та її частин

128°. Як зміниться площа поверхні кулі, якщо її радіус збільшиться учетверо?
1
1129°. Площі двох паралельних перерізів кулі, площини яких розміщені по один бік від центра,
дорівнюють 49π см2 і 4π см2, а відстань між ними дорівнює 3 см. Визначте площу поверхні
кулі.
1130. Доведіть, що поверхня рівностороннього конуса рівновелика поверхні кулі, побудованої
на висоті конуса як на діаметрі.
1131. Доведіть, що коли рівносторонній конус і півсфера розміщені по один бік від площини
спільної основи, то площа бічної поверхні конуса дорівнює площі півсфери, а лінія їхнього
перетину вдвічі коротша від кола основи.
1132°. Радіуси основ сферичного пояса дорівнюють 20 см і 24 см, а радіус сфери дорівнює
25 см. Визначте площу пояса.
1133°. Висота сферичного пояса дорівнює 7 см, а радіуси його основ дорівнюють 16 см і 33 см.
Визначте площу пояса.
1134°. Доведіть, що коли півколо, поділене на три рівні частини, обернути навколо його
діаметра, то поверхня, описана середньою дугою, буде рівновеликою взятим разом
поверхням, описаним крайніми дугами.
1135°. Виведіть формулу для обчислення площі сферичного сегмента за його висотою Н та
радіусом основи r.
1136°. Круговий сектор з кутом 90° і площею S обертається навколо своєї осі симетрії. Визна-
чте площу поверхні утвореного тіла.
1137. У рівносторонній конус вписано півкулю так, що основа півкулі лежить у площині основи
конуса, а її сферична поверхня дотикається до бічної поверхні конуса. Визначте від-
ношення площ частин сферичної поверхні півкулі, на які та поділяється колом дотику
з бічною поверхнею конуса.
1138. Визначте, яку частину від об’єму кулі становить об’єм її кульового сектора, сферична
і конічна поверхні якого рівновеликі.
1139. В основу півсфери вписано прямокутник зі сторонами 2a i 2b. Через сторони пря-
мокутника проведено чотири площини, перпендикулярні до основи півсфери. Ці
площини відрізають від півсфери 4 півсегменти. Визначте площу поверхні утвореного
склепіння.
1140. На якій відстані від центра кулі з радіусом R потрібно розмістити точкове джерело
світла, щоб ним освітлювалася 1 частина поверхні кулі?
4
1141. Радіус кулі дорівнює 15 дм. Яку частину поверхні кулі видно з точки, що віддалена від
центра кулі на відстань 25 дм?
1142*. Виведіть формулу для обчислення площі сферичного пояса через його висоту Н та
радіуси основ r1 і r2 (r1 ≥ r2).
1143*. Висота правильного тетраедра дорівнює 12 см. Точка, яка рівновіддалена від усіх вер-
шин тетраедра, є центром сфери з радіусом 4 см. Визначте площу тієї частини сфери,
яка розміщена всередині тетраедра.
1144*. Через точку, розміщену на сфері з радіусом R, проведено три попарно дотичних одне
до одного кола, площини яких відрізають від сфери 4 рівновеликі частини. Визначте
радіуси цих кіл.
Моделювання сферичної поверхні у картографії

Правильно про речі розмірковує той, хто простежує їхній
розвиток від самого початку.
Аристотель
Понад усе Мартіна вразив взаємозв’язок між науками,
всіма науками.
Джек Лондон, «Мартін Іден»
Побудова глобуса Землі з нанесеною на нього координатною сіткою меридіанів і паралелей

стала видатною віхою у розвитку цивілізації. Це відбулося наприкінці XV ст. — на початку
XVI ст. «Яблуко світу», як називали тоді глобус, було одним із символів епохи Відродження
як у царині земного буття (географічні відкриття, освоєння нових земель, пожвавлення тор
гівлі), так і в царині духу (взаємозбагачення культур, глобалізація світогляду, зародження
дослідних наук). Яскравим віддзеркаленням цього стану є численні зображення глобусів у
графіці — прозірному дзеркалі тієї епохи (див., наприклад, рис. 14.117).
Водночас не тільки не зменшувалося, а дедалі більше зростало значення прадавнього

способу зображення земної поверхні на географічних картах. Географічні карти порівняно
з глобусом мають численні переваги. Найголовнішою з них є можливість зображення
окремих територій у значно більших масштабах, а отже, зі значно більшою деталізацією.
Крім цього, географічні карти надають можливості для численних урізноманітнень зобра
жень залежно від того чи іншого призначення. А ще неабияке значення має можливість
компонування їх в атласи та простота тиражування друкарським способом. Усі ці фактори
залишаються чинними й досі.
Основа будь-якої географічної карти — це відображена на ній сітка географічних координат,
тобто меридіанів і паралелей. Таке відображення називають картографічною проекцією.
Відомо, що відобразити сферу на площину зі збереженням усіх лінійних і кутових
розмірів неможливо. Тому, залежно від конкретного призначення карти, застосовуються
різні картографічні проекції. При цьому перевага, як правило, надається проекціям, які
зберігають окремі важливі властивості зображення на глобусі, наприклад, кути або площі
областей, масштаби уздовж певних ліній тощо.
Як один із можливих способів для утворення картографічних проекцій застосовують

звичайні проектування — ортогональне та центральне.
1. Ортографічні проекції
Картографічні проекції, виконані на основі ортогонального проектування, називаються
ортографічними.
Оскільки кожна проектуюча пряма при ортогональному проектуванні всієї сфери на площи
ну перетинає сферу у двох точках (рис. 14.118), то для взаємної однозначності ортографічної
проекції обмежуються проектуванням областей, які не виходять за межі півкулі.
При переміщенні площини проекцій паралельно одному якому-небудь її положенню

самі проекції не змінюються. Тому для спрощення можна вважати, що площина проекцій
дотикається до кулі.
Якщо площина проекцій проходить через полюс Землі (рис. 14.118, а), то відповідна
ортографічна проекція називається полярною, або азимутальною. У цій проекції меридіани
зображаються відрізками прямих, що проходять через полюс і, отже, визначають напрям
на нього, тобто азимути; звідси і назва — «азимутальна». Паралелі зображаються кон
центричними колами з центром у полюсі. Радіуси цих кіл можна визначити простими гео
метричними побудовами, здійснюючи ортогональне проектування у площині якого-небудь
меридіана (рис. 14.119) (літерою r позначено радіус паралелі, що відповідає широті ϕ). На
рис. 14.120 зображено карту північної півкулі в азимутальній ортографічній проекції.
Провівши площину проекцій перпендикулярно до площини екватора (рис. 14.118, б),
дістають екваторіальну ортографічну проекцію. У ній паралелі зображаються паралельни
ми відрізками, а меридіани — еліпсами зі спільною великою віссю, що дорівнює діаметру
кулі. Для визначення відстаней від паралелей до екватора проводять ортогональне про
ектування у площині меридіана, яка перпендикулярна до площини проекцій (рис. 14.121)
(тут літерою d позначено відстань, що відповідає широті ϕ).
Для визначення малих осей зображення меридіанів проектування проводять у площині
екватора (рис. 14.122) (тут літерою b позначено малу піввісь проекції меридіана, відда
леного від меридіана, що дотикається до площини проекцій, на кутову відстань λ). На
рис. 14.123 зображено карту східної півкулі в екваторіальній ортографічній проекції.
Якщо площину проекцій проводити по-іншому, то побудова ортографічної проекції

геометричними засобами суттєво ускладнюється, оскільки як паралелі, так і меридіани
зображатимуться еліпсами зі змінними центрами. Однак сучасними засобами комп’ютерної
графіки це ускладнення дуже легко переборюється. Тому такі косі ортографічні проекцій
теж мають значне поширення. На рис. 14.124 зображено карту півкулі в косій ортогра
фічній проекції.
2. Стереографічні проекції
Найпоширенішою із центральних картографічних проекцій є стереографічна проекція.
Це — проекція сфери на дотичну площину з точки Р, що є діаметрально протилежною
до точки дотику (рис. 14.125).
Зрозуміло, що всі кола сфери, площини яких паралельні площині проекцій, зобража
ються у стереографічній проекції теж колами. Виявляється, що й узагалі всі кола сфери,
які не проходять через центр проектування, зображаються колами на площині проекцій.
Якщо ж коло проходить через центр проектування Р (рис. 14.126), то його стереографіч
ною проекцією, очевидно, є пряма. Зауважимо також, що на відміну від ортографічної
стереографічна проекція дає змогу проектувати області, більші за півкулю.
На рис. 14.125 відтворено спосіб побудови так званої полярної, або азимутальної,

стереографічної проекції. У цій проекції меридіани зображаються «рівномірним» пучком
з прямих, що проходять через полюс, а паралелі — концентричними колами з центром
у полюсі. На рис. 14.127 показано графічний спосіб визначення радіусів цих кіл шляхом
центрального проектування у площині одного з меридіанів (радіус r відповідає паралелі,
що знаходиться на широті ϕ). Екватор зображається колом удвічі більшого діаметра.
Якщо площина проекцій дотикатиметься до сфери в точці екватора, то утворюється так
звана екваторіальна стереографічна проекція. На рис. 14.128 зображено карту східної
півкулі у цій проекції. Відповідно до зазначеної властивості стереографічної проекції, всі
паралелі і всі меридіани, що не проходять через точку дотику, зображаються дугами кіл.
Нульовий меридіан, оскільки він паралельний площині проекцій, зображається колом
удвічі більшого діаметра. Екватор і меридіан, що проходить через точку дотику, зобра
жаються взаємно перпендикулярними прямими. Проекції паралелей симетричні відносно
цієї прямої меридіана, а проекції меридіанів — відносно прямої екватора. На цій основі
їх легко будувати геометричними засобами.
Проекції паралелей проходять через відповідні їм точки на зображенні нульового меридіана.

А проекції тих точок паралелей, які розміщуються на меридіані, що дотикається до площини про
екцій, легко визначаються додатковим проектуванням у площині цього меридіана (рис. 14.129).
Тоді шукану проекцію паралелі легко побудувати за трьома її точками (рис. 14.130).
Проекції меридіанів проходять через полюси N, S і відповідні точки В на екваторі. Ці
точки також легко визначити додатковим проектуванням у площині екватора (рис. 14.131).
Тоді проекції самих меридіанів проводяться через три точки N, S і B (рис. 14.132).
Засоби комп’ютерної графіки дають змогу доволі про

сто здійснювати побудову стереографічних проекцій на
довільно розміщеній площині.
3. Циліндричні і конічні проекції

Принципово інша ідея для утворення картографічних проекцій пов’язана з викорис
танням як посередника циліндричної та конічної поверхонь, які потім розгортаються на
площині. Якщо використовується проміжна циліндрична поверхня, то картографічна про
екція називається циліндричною, а якщо конічна — то конічною.
Циліндрична поверхня описується навколо умовного географічного глобуса так, щоб
лінія дотику збігалася з екватором (рис. 14.133). Тоді площина кожного меридіана перетне
цю поверхню по парі твірних. В усіх циліндричних проекціях вважається, що меридіани
відображаються на ці твірні, а паралелі — на кола циліндричної поверхні, які паралельні
площині екватора. Тоді після розгортання циліндричної поверхні дістанемо зображення
координатної сітки з меридіанів і паралелей у вигляді прямокутної сітки на площині. Що
ж до конкретного відображення паралелей на циліндричну поверхню, то застосовуються
найрізноманітніші способи.
Якщо образом кожної

конкретної паралелі вважати
переріз циліндричної поверх
ні площиною цієї паралелі, то
утвориться так звана рівно-
велика циліндрична проек
ція. Вигляд цієї проекції для
карти всього світу та спосіб
побудови відповідної коор
динатної сітки відображено
на рис. 14.134. Примітною
особливістю цієї проекції,
яка дала її назву, є те, що
площа проекції, обмеженої
зображенням будь-яких двох паралелей, рівновелика площі сферичного пояса на глобусі,

розміщеного між цими паралелями, тобто при проектуванні ця площа зберігається. — Це
випливає з того, що площа сферичного пояса з висотою Н і радіусом R дорівнює 2πRH,
і такою самою є й площа бічної поверхні циліндра з висотою Н і радіусом R.
Якщо образи паралелей на проміжній циліндричній поверхні проводити на такій від
стані від екватора, яка дорівнює відповідній відстані по поверхні глобуса (тобто зображати
меридіани в натуральну величину або, як кажуть, випрямляти їх), то дістанемо іншу
циліндричну проекцію, яка називається квадратною (рис. 14.135). Ця назва пояснюється
тим, що сітка з паралелей і меридіанів
у даній проекції є квадратною. Пере
вагою такої проекції є те, що вона
надзвичайно проста у побудові. Однак
вона має і суттєвий недолік: проекції
приполярних областей зазнають дуже
сильних спотворень. Тому для карт
цих областей її не застосовують.
Найменше спотворюється область
тропічного поясу, але й для середніх
широт спотворення ще прийнятні.
Проте найбільше значення квадратна циліндрична проекція

має не сама по собі, а у зв’язку з тим, що на її основі будується
інша проекція — так звана проекція Меркатора, яка має ви
няткове практичне значення для побудови морських карт. Під
час плавання у відкритому морі основним орієнтиром є курс,
яким має іти корабель, тобто кут, під яким його шлях перетинає
меридіани. Причому для якісного управління судном важливо,
щоб цей курс не змінювався якомога довше. Щоправда, шлях,
по якому тоді рухатиметься корабель (цей шлях називають лок-
содромією — дослівно «косий біг»), подовжується порівняно з
найкоротшим шляхом по дузі великого кола земної кулі — ор-
тодромією (дослівно «прямий біг»). Але різниця між довжиною
локсодромії і ортодромії стає відчутною лише на дуже великих
відстанях (тоді ортодромію розбивають на декілька ділянок, які
потім долають по локсодроміях) або при плаванні у приполярних
широтах, в яких локсодромія занадто сильно «закручується»
(рис. 14.136). Тому в середніх широтах плавання зазвичай здій
снюється по локсодроміях. У зв’язку з цим такі лінії слід наносити
на лоцманські карти. А оскільки найпростішою для побудови є
пряма лінія, то найкращими лоцманськими картами вважаються
ті, на яких локсодромії зображаються прямими лініями. Карто
графічну проекцію для таких карт створив у XVI ст. знаменитий
Герард Меркатор фламандський картограф Герард Меркатор (1512–1594). Відтоді
її й називають проекцією Меркатора.
Для з’ясування основної ідеї, яка була покладена в основу проекції Меркатора, розгляне
мо рис. 14.137. Зліва на ньому зображено розгортку поверхні східної півкулі, що складається
з декількох рівних сферичних двокутників, утворених меридіанами. Порівнюючи цю розгорт
ку з результатом її трансформації у квадратну циліндричну проекцію (на рисунку — справа),
бачимо, що, за винятком екватора, вздовж кожної іншої паралелі проекції відбувається розтяг
її справжньої довжини. Коефіцієнт цього розтягу дорівнює відношенню довжини екватора до

1
довжини відповідної паралелі, тобто , де ϕ — географічна широта паралелі. Ідея Мер
cos ϕ
катора полягала в тому, щоб цей розтяг уздовж паралелі компенсувати таким самим розтягом
прилеглої до неї області вздовж меридіанів. Тоді відображення кожного невеликого пояса
поверхні глобуса на карту було б перетворенням подібності, тобто зберігало б кути. А тому
локсодромії як лінії, що утворюють однакові кути з меридіанами, відображалися б на такі
лінії на карті, які утворюють рівні кути із зображеннями меридіанів, тобто з паралельними
прямими. А з планіметрії відомо, що такими лініями є прямі. Таким чином, зображеннями
локсодромій справді були б прямі лінії.
Проблема з практичною реалізацією цієї ідеї поля
гала в тому, що від паралелі до паралелі відповідний
коефіцієнт розтягу змінюється. Тому вся сферична по
верхня глобуса розбивалася на окремі малі сферичні
1
пояси, в межах кожного з яких величину розтягу
cos ϕ
можна було б вважати сталою, а потім зображення
кожного із цих поясів у квадратній циліндричній про
екції розтягувалося вздовж меридіанів у відповідну йому
1
кількість разів. Так і була утворена проекція
cos ϕ
Меркатора (рис. 14.138).
Виконання цієї програми в часи Меркатора було пов’язане зі значними труднощами
обчислювального характеру, оскільки засоби для проведення практичних обчислень були
недосконалі.
Засоби ж сучасної математики дають змогу вказати у явному вигляді функцію y(ϕ),
що виражає відстань від паралелі з широтою ϕ до екватора у проекції Меркатора. Відпо
відно до описаної основної ідеї, що полягає у «компенсації» розтягу карти вздовж пара
лелі таким самим розтягом уздовж меридіанів, нескінченно мала зміна dy функції y(ϕ)
дорівнює нескінченно малій зміні R dϕ відповідної дуги меридіана, помноженій на коефі
1 Rdϕ
цієнт розтягу : dy = , де R — радіус глобуса. Тому
cos ϕ cos ϕ
ϕ
dϕ
y = R∫ .
0 cos ϕ
Після обчислення цього інтеграла знаходиться шуканий вираз:
 ϕ
y(ϕ) = R ln tg  45° +  . (*)
 2
 ϕ
Оскільки з наближенням кутів ϕ до 90°, tg  45° +  → ∞, то й y(ϕ) → ∞. Отже, з
 2
наближенням до полюсів розтяг координатної сітки вздовж меридіанів у проекції Мерка
1
тора зростає (зрештою, це випливає і з того, що коефіцієнт розтягу → ∞ при
cos ϕ
ϕ → 90°). Тому проекція Меркатора для високих широт не застосовується.
Побудова конічних картографічних проекцій відбувається за тими самими принципами,
що й циліндричних (рис. 14.139). Перевагою таких проекцій у порівнянні з циліндричними
є менші спотворення на вищих широтах (на паралелі дотику спотворення відсутні зо
всім, а з віддаленням від неї вниз і вгору — зростають). Неодмінною зовнішньою ознакою
конічних проекцій є зображення паралелей дугами концентричних кіл, а меридіанів —
рівномірно проведеними радіусами в межах певного кругового сектора.
Конічні проекції стали основою для створення величезного різноманіття так званих
псевдоконічних (тобто «несправжніх конічних») проекцій. Спільною рисою, яка поєднує
псевдоконічні проекції з конічними, є зображення паралелей концентричними дугами кіл.
Що ж до меридіанів, то вони можуть зображатися найрізноманітнішими лініями.
Надзвичайно оригінальну псевдоконічну проекцію запро
понував у 1514 р. німецький математик із Нюрнберга Йоганн
Вернер (1468–1528). Карта світу у цій проекції має серцеподіб
ний вигляд (рис. 14.140). А будується вона так. Вертикальний
відрізок завдовжки πR (R — радіус глобуса, що береться за
основу) вважається зображенням нульового меридіана. Паралелі
зображаються концентричними дугами з центрами у верхньому
кінці зображення нульового меридіана; їхні радіуси дорівнюють
випрямленим довжинам дуг меридіанів від північного полюса
до відповідної паралелі. А для проведення меридіанів на кожній
паралелі відкладають дуги, що дорівнюють справжнім довжинам
цих паралелей від початкового меридіана до того, що будується.
Йоганн Вернер Окрім виняткової зовнішньої привабливості, проекція Вернера
має і цінну практичну перевагу. Вона належить до так званих
рівновеликих проекцій, характеристичною особливістю яких є те, що площа сферичного
пояса між двома паралелями на глобусі і площа його зображення на карті рівні між со
бою. — Це випливає з того, що площа кожної достатньо малої криволінійної трапеції,
утвореної на карті зображеннями двох паралелей і двох меридіанів, дорівнює площі
відповідної їй криволінійної трапеції на глобусі, оскільки основи і висоти цих трапецій

відповідно рівні.
У сучасній картографії застосовуються як класичні картографічні проекції, збудовані
на основі зазначених вище геометричних принципів та їхніх численних узагальнень, так
і новітні проекції, що будуються на основі лише аналітичних формул. Такими формулами
задаються координати (х; у) вузлових точок у зображенні координатної сітки на площи
ні через географічні координати (ϕ; λ) їхніх прообразів. Засоби сучасної комп’ютерної
графіки дають змогу при побудові проекцій застосовувати будь-які неперервні і взаємно
однозначні (в певних областях) функції х = f(ϕ; λ) та y = g(ϕ; λ). Але зазвичай їх на
магаються добирати таким чином, щоб утворені проекції мали певні важливі якості, на
приклад, зберігали площі або кути, або щоб найменшими були коефіцієнти спотворення
довжин у певних областях тощо. А як підґрунтя у цих дослідженнях використовують
класичні картографічні проекції на взірець того, як свого часу зі звичайної квадратної
циліндричної проекції було утворено проекцію Меркатора.
1. Сформулюйте означення кулі і сфери та їхніх основних елементів (центра, радіуса,

діаметра, хорди).
2. Сформулюйте і доведіть теорему про переріз кулі площиною.
3. Дайте означення дотичної площини до кулі (сфери) та доведіть твердження про
умови дотику площини до кулі (сфери).
4. Доведіть теорему про перетин двох сфер.
5. Опишіть можливі взаємні розміщення сфери і прямої. Доведіть теорему про рівність
дотичних, проведених до сфери з однієї точки.
6. Опишіть основні умовності та алгоритми побудови зображення кулі (сфери) у па-
ралельній (ортогональній) проекції.
7. Опишіть застосування сфер Данделена для виведення фокальних властивостей
конічних перерізів.
8. За яких умов многогранник, циліндр, конус вважаються вписаними у сферу (кулю) або
описаними навколо сфери (кулі)? Доведіть характеристичні теореми про можливість
описування сфери навколо піраміди, прямої призми, циліндра, конуса та вписування
сфери (кулі) у піраміду, призму, циліндр, конус.
9. Охарактеризуйте ідею знаходження об’єму кулі та виведіть формули для об’єму кулі
та кульового сегмента.
10. Уведіть означення та виведіть формулу для обчислення площі сфери,
11. Виведіть формули для площі сферичного сегмента та пояса.
Завдання для контрольних робіт №7–8
1°. а) Вершини трикутника зі сторонами 6 см, 8 см і 10 см лежать на сфері з радіусом 13 см.
Визначте відстань від центра сфери до площини трикутника.
б) Вершини рівностороннього трикутника, висота якого дорівнює 9 см, лежать на сфері.
Визначте радіус цієї сфери, якщо її центр віддалений від площини трикутника на відстань
8 см.
2°. а) Куля з радіусом 5 см дотикається до всіх сторін трикутника, довжини яких дорівнюють
10 см, 10 см і 12 см. Визначте відстань від центра кулі до площини трикутника.
б) На кулю, радіус якої дорівнює 5 см, покладено ромб так, що кожна його сторона до-
тикається до кулі. Довжина сторони ромба дорівнює 6 см, а відстань від центра кулі до
його площини — 4 см. Визначте площу ромба.
3. а) Радіус сфери дорівнює 9 см. У сферу вписано правильну чотирикутну призму з висо-
тою 14 см. Визначте сторону основи призми.
б) Бічне ребро правильної трикутної призми дорівнює 2 дм, сторона основи — 3 дм. Ви-
значте діаметр сфери, описаної навколо призми.
4. а) Навколо кулі з радіусом R описано пряму трикутну призму, в основі якої лежить рівно-
бедрений трикутник з кутом α при вершині, протилежній до основи трикутника. Визначте
б) Навколо кулі з радіусом R описано пряму чотирикутну призму, в основі якої лежить
ромб з гострим кутом β. Визначте об’єм призми.
5. а) Висота правильної чотирикутної піраміди дорівнює Н, бічне ребро нахилене до площини
основи під кутом α. Визначте радіус сфери, описаної навколо піраміди.
б) Бічне ребро правильної трикутної піраміди дорівнює b і утворює з висотою піраміди
кут β. Визначте радіус сфери, описаної навколо піраміди.
6. а) У правильну трикутну піраміду вписано кулю. Двогранний кут при основі піраміди до-
рівнює α, висота піраміди — Н. Визначте радіус кулі.
б) Основою піраміди є ромб зі стороною а і гострим кутом α. Усі двогранні кути при основі
піраміди дорівнюють по ϕ. Визначте радіус кулі, вписаної в піраміду.
7. а) Твірна конуса нахилена до його осі під кутом γ, висота конуса дорівнює Н. Визначте
радіус кулі, описаної навколо конуса.
б) Твірна конуса нахилена до його основи під кутом α. Відстань від центра сфери, описаної
навколо конуса, до його основи дорівнює d. Визначте площу бічної поверхні конуса.
8. а) Твірна конуса нахилена до площини основи під кутом γ. Висота конуса дорівнює Н.
Визначте радіус кулі, вписаної в конус.
б) Радіус кулі, вписаної в конус, дорівнює r. Твірна конуса утворює з його віссю кут α.
Визначте об’єм конуса.
9*. а) В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом β при основі. Усі бічні ребра
піраміди нахилені до площини основи під кутом α. Центр кулі, описаної навколо піраміди,
лежить усередині піраміди і віддалений від її основи на відстань b. Визначте об’єм піра-
міди.
б) В основі піраміди лежить рівнобедрена трапеція, діагональ якої є бісектрисою гостро-
го кута з величиною α. Усі бічні ребра піраміди нахилені до площини основи під кутом β.
Визначте об’єм піраміди, якщо радіус кулі, описаної навколо неї, дорівнює R.
10. а) Радіуси двох сфер дорівнюють 50 см і 41 см. Знаючи, що відстань між центрами сфер
дорівнює 21 см, визначте довжину лінії, по якій вони перетинаються.
б) Радіуси двох сфер дорівнюють 13 см і 15 см, а відстань між їхніми центрами дорівнює
14 см. Визначте довжину лінії, по якій перетинаються ці сфери.
11. а) Побудуйте сферу з даним радіусом R, що проходить через дві задані точки А, В, для
яких задані відстані d до заданої площини α.
б) Побудуйте сферу, що проходить через три задані точки А, В, С таким чином, щоб її
центр знаходився на заданій відстані d від заданої точки М.
12. а) Побудуйте сферу з даним радіусом R, яка проходила б через дві задані точки А і В
та дотикалася до заданої сфери з центром О зовнішнім чином.
б) Побудуйте кулю, яка дотикається до двох заданих куль з центрами О1, О2, причому
до однієї з них — у заданій на ній точці М.
13. а) Радіуси основ зрізаного конуса дорівнюють 25 см і 15 см, а його висота дорівнює
27 см. Визначте радіус кулі, описаної навколо конуса.
б) Навколо кулі з радіусом 6 см описано зрізаний конус, радіуси основ якого відносяться,
як 4:9. Визначте площу бічної поверхні цього конуса.
14. а) Радіуси основ сферичного пояса дорівнюють 10 см і 12 см, а його висота дорівнює
11 см. Визначте площу пояса, якщо центр сфери знаходиться між площинами його
основ.
б) Перерізи кулі двома паралельними площинами, між якими лежить центр кулі, мають
радіуси 5 см і 12 см. Визначте об’єм частини кулі, обмеженої цими площинами, якщо
відстань між ними дорівнює 17 см.
15*. а) Усередині рівностороннього конуса, висота якого дорівнює Н, розміщено три кулі,
кожна з яких дотикається до двох інших, до бічної поверхні конуса, а також до його
основи. Визначте радіуси цих куль.
б) На площині стоїть рівносторонній конус, радіус якого дорівнює R. Зовні конуса на
цій самій площині розміщено три кулі, кожна з яких дотикається до площини, до двох
інших куль, а також до бічної поверхні конуса. Визначте радіуси цих куль.
16*. а) Навколо кулі з радіусом R описано куб. Визначте радіус іншої кулі, яка дотикається
до даної, а також до трьох граней куба.
б) Навколо кулі з радіусом R описано правильний тетраедр. Визначте радіус іншої кулі,
яка дотикається до даної і до трьох граней тетраедра.
17*. а) Навколо сфери описано правильну шестикутну призму. Через бічне ребро призми
проведено площину, яка розрізає призму на дві частини з відношенням об’ємів 1 : 5.
Як відносяться між собою площі частин, на які ця площина розрізає сферу?
б) Навколо сфери описано правильну трикутну призму. Через бічне ребро призми про-
ходить площина, яка розрізає призму на дві частини з відношенням об’ємів 1 : 2. Як
відносяться між собою площі частин, на які ця площина розрізає сферу?
372 Відповіді до задач і вправ
Відповіді до задач і вправ
Розділ І
   2     2 
1. 1, 3, 4, 5, 17, 10. 7.  ±
 2
2
; 0; 0  ,  0; ±
  2
; 0 ,

±
 2
2
; 0; 1  ,  0; ±
  2 
(
; 1  . 8. C 0; ± 3; 0 ; )
 3 2 6 1 1
P  0; ± ;±  . 10. В. 11. 3 6. 12. 3 13; 2 10; 85. 13. (0; –2; 0). 14.  - ; ; 0  . 15. (2; 2; 2)
 3 3   4 4 
2a ± 5b2 - a2
і (–2; –2; –2). 18. Кут С — тупий. 20. (4; 3; 2). 21. . 23. D(–1; 1; 1). 24. М(6,5; 2; – 6). 25. А(4; 0; 0),
5
В(0; 12; 6), АВ = 14. 27. 2 33. 28. 6. 31. (4; 3; 17) або (2; –1;–1), або (4; 11; –15). 32. (1; 8; 1), (3; 2; 1), (1; –2; 7).
33. (x – 4)2 + (y + 4)2 + (z + 2)2 = 36. 34. (x + 1)2 + (y – 2)2 + (z – 1)2 = 3; x2 + (y – 3)2 + (z – 2)2 = 3. 35. (x – 1)2 +
2 2 2 2 2
5 3 38 8 1 4 8
+ (y – 2)2 + (z  3)2 = 9. 36. ( x - 1)2 +  y -  +  z -  = . 37. 2 11. 38. Сфера  x +  +  y +  +  z -  = .
 2  2 4  3  3  3 3
 3
39. Сфера з центром Q  2; 3;  і з радіусом 15, 24. 40. а)–в), є) — коло; д), е) — два кола; г) точка; ґ) по-
 2
рожня множина. 41. x2 + y2 + (z + 3)2 = 25. 42. 128R2. 43. 8а2. 46. Сфера з радіусом 0,5 і центром у середині
відрізка, що сполучає центри основ призми. 47. а), б) — Сфера; в) точка; г) порожня множина. 48. а) При
a < – 5 — порожня множина; при a = – 5 — точка (–2; 1; 0); при a > – 5 — сфера з центром (–2; 1; 0) і з раді-
усом a + 5; б) при а ∈ (–2; 2) — порожня множина; при а = –2 — точка (2; 0; 2); при а = 2 — точка (–2; 0; 2);
2
при а ∈ (–∞; –2)∪(2; +∞) — сфера з центром (– а; 0; 2) і з радіусом a2 - 4. 49. 20,16π. 51. y = . 52. Ні; так.
x
55. а) Так; б) ні; в) ні. 56. Так. 57. а) Так; б) ні. 58. а) 9 см, 8 см, 12 см; б) 15 см, 145 см, 17 см. 59. 1) а) Так;
      
б) так; в) ні; 2) а) ні; б) так; в) ні; 3) а) CD, C1D1, B1 A1; б) AD, BC, B1C1, A1D1. 60. а) Так; б) так; в) ні;
г) ні; ґ) ні. 61. а) Так; б) ні; в) так. 62. а) Так; б) ні; в) так; г) ні. 63. а) Ні; б) так; в) так; г) ні; ґ) так. 65. Так.
       
66. Так. 67. Якщо a ↑↑ b . 68. Так. 69. Так. 70. Так. 73. а) AD1; б) DC1; в) AD; г) AC1; ґ) CB; д) DA;
 
е) OB1; є) AD1. 77. а) Ні; б) ні. 78. Ні. 79. а) Так; б) так; в) ні. 80. Ні. 81. Ні. 82. Так; ні. 83. ≈ 24°; ≈ 37°.
S sin α S sin β mg
84. ; . 85. 10 3g Н; 20 3g Н. 86. 120g H і 60 3g Н. 87. 10g Н, 10g Н і 10 2g Н. 88. .
sin(α + β) sin(α + β) 6
1
89. а) k = ±1; б) k ∈ (–∞; –1) ∪ (1; +∞); в) k ∈ (–1; 1). 91. а) –1; б) 2; в) - ; г) k ∈ ∅. 94. а) k = 1; б) k ≠ 1;
2
 1  1  
в) k ∈ ∅. 95. а) -2EF; б) - DC; в) не можна виразити. 98. - ( AD + BC); Ні. 105. Для колінеарних. 107. а) Так;
2 2    
б) так. 108. а) Так; б) так. 109. а) Ні; б) так. 112. 1) Так; 2) ні. 113. B1D1 = A1 A - A1B + A1D1.
 1  1  1    1  1   3  1  1  1  
114. D1O = AB - AD - AA1. 115. CM = a + b + c. 116. ON = a - b + c. 117. а) - AB - AD;
2 2 2 2 2 4 4 2 2
 1   1      
б) - AB - AD; в) - AB + AD; г) – ґ) неможливо розкласти. 118. d = 2a - 3b + c. 126. 1 : 2. 130. OB (7; –5; –6).
2  2    
131. С(1; 5; –3). 132. b (–1; 3; 5). 133. b = -3i + k. 134. А(–8; 0; –1). 135. В(4; 7; –2). 136. C1D (–5; 0; –6),
     
D1B (5; –8; –6), KL (–2,5; 8; 3). 137. -4c + 2a - d = p (–18; –12; 31). 138. (7; –5; –1). 139. а) – б) Ні; в) так.
  
140. k = –20; l = 2. 141. Так. 142. а) Так; б) ні. 144. 3a - 2c = 377. 145. AB (–2; –8; 10). 146. а) Ні; б) так.
147. Якщо одна з вершин збігається з початком координат. 149. А(–1; 2; 4), В(8; – 4; –2). 150. 1 : 2. 151. 21.
570
152. (3; 1; – 9). 154. ; D(0,8; 0,9; 1,5). 156. (2; 5; 2), (7; 1; 3), (–3; 6; 7). 157. (5; 5; 3). 158. а) 45°; б) 135°;
5
 4
в) 60°; г) 45°; ґ) 90°; д) 90°; е) 0°; є) 180°. 159. а) 90°; б) 135°. 160. х = 9. 161. x (–24; 32; 30). 162. arccos .
9
Відповіді до задач і вправ 373
4 15 12 15 5
163. 45°. 164. π - arccos . 167. arccos . 168. arccos . 169. 120°. 170. 18 2. 171. . 173. 1) – 6;
9 15 25 2
2) 9; 3) 16; 4) 13; 5) – 61; 6) 37; 7) 73. 174. 10. 175. 2,5. 176. 18; –18. 177. 69. 178. 90°. 179. а) 0°; б) 60°.
7 2 1 2
182. cos ϕ = . 183. cos γ = sin α · sin β. 184. 14 + 22 cos α . 185. cos ϕ = . 186. cos ϕ1 = ; cos ϕ2 = .
14 6 6 3
196. A, C, F. 197. х – 2у + 3z + 3 = 0. 198. 2х – у – z – 6 = 0. 199. х – у – 3z + 2 = 0. 200. 3х + 4у – 3z – 14 = 0.
201. 2х – 3у – z + 13 = 0. 202. x + z – 6 = 0. 203. х + 4у + 7z + 16 = 0. 204. x – y – z = 0. 205. 3х + 3у + z – 8 = 0.
206. 5х – 3у + z = 0. 207. 4 : 25. 208. х + у + z – 3 = 0. 209. Площина 3х – 3у + z + 7 = 0. 210. Площина
1
2x + 2y + 2z – 15 = 0. 211. 15х + 6у + 10z – 30 = 0. 213. (1; –2; 2). 214. . 222. 45°. 215. x + 2y + 2z – 11 = 0.
2
216. х + у + z – 12 = 0, х + у – z + 4 = 0, х – у + z – 6 = 0, х – у – z + 10 = 0. 217. ±15х ± 20у ± 8z + 120 = 0.
7 20 11  π π 2
219.  ; ;  . 220. 3x – 4y – 2z – 28 = 0. 221. а) ; б) ; в) arccos . 223. x ± y 26 + 3z - 3 = 0.
 19 19 19  3 2 15
6 29 3
224. х + 3у = 0 та 3х – у = 0. 225. arccos . 226. 1 : 5. 227. . 228. 1 : 1. 229. 30°. 230. а) ; б) 4.
58 24 2
5
231. (0; 0; 3) та  0; 0; -  . 232. x + 2y – 6z + 3 = 0 та 4x + y + z – 1 = 0. 233. 3x – 6y – 2z + 35 = 0
 2
2 2 2
та 3x – 6y – 2z – 7 = 0. 234.  ; ; -  . 235. а) У суміжних кутах; б) у вертикальних кутах. 236. (х – 5)2 +
9 9 9
+ (у + 5)2 + (z – 5)2 = 49 або (х + 1)2 + (у – 7)2 + (z – 9)2 = 49. 237. (х – 1)2 + (у + 4)2 + (z – 6)2 = 36. 238. Доти-
11 1 2 x -1 y + 2 z -1
каються. 239. . 240. Навпіл. 241. a 2. 242. . 243. 1 см. 244. 60. 245. 12 . 246. а) = = ;
170 30 9 2 3 -2
x - 3 y +1 z 7 15  x - 2 y +1 z
б) = = . 247. а) (2; 0; 0), (2; 0; 0), (0; –3; 1); б) (6; – 5; 0), (0; 7; 1),  ; 0;  . 248. а) = = ;
2 -1 3 2 2  2 7 4
x-3 y-2 z 4  x - 3y + 5z + 2 = 0, x+4 y+5 z-3
б) = = . 249. а) 60°; б) arccos . 251.  252. = = . 253. 22.
1 2 1 21  x - 2y - 5z + 9 = 0. 9 20 -3
3 8 2
254. 7. 255. (3; –1; 0). 256. х + 2у + 3z = 0. 257. 1. 258. . 259. 5 2a. 260. . 261. arctg .
3 3 5 5
44 3 101 π 2
. 265. y ′ = x′. 
c an cn 
262. arccos . 263. . 264. ; ;  . 268. x′ = x cos α – y sin α,
2641 5 4 3 a n-b n-b
y′ = x sin α + y cos α, z′ = z + а. 269. x′ = x cos α – y sin α, y′ = x sin α + y cos α, z′ = – z. 270. (–1; 1; –2),
(–1; –1; 2). 271. A1′ (–3; –3; 2). 272. Ні. 273. x′ = –x + 2х0, y′ = – y + 2y0, z′ = – z + 2z0.
Розділ ІІ.
275. Ні. 278. 16 см. 279. 3 : 2, 9 : 4. 281. Паралелограма. 286. 1 : 4. 287. Ні. 288. 15 см, 21 см, 27 см. 289. 8 см2,
18 см2. 290. 24 дм2. 291. а) Ні; б) ні. 292. 6. 293. Ні. 299. Вказівка. У правильному п’ятикутнику жодні дві
сторони не паралельні. 301. n + 1; 2n; n + 1. 302. 2n; 3n; n + 2. 304. n(n – 3). 306. а)–в) Так; г) ні. 307. n + 2.
308. У першому випадку 3 ≤ n ≤ 5, у другому — 3 ≤ n ≤ 6. 323. Трьома способами. 324. Ні. 325. У прямому.
1 2
326. Ні. 327. Так. 328. Так. 329. Ні. 330. Ні. 331. 200 см2. 332. 13 м; 9 м. 336. 2 arcsin . 337. a . 338. 18 см2.
3 3
339. 4 см, 5 см і 7 см. 340. d2 sin β cos2 α - sin2 β. 342. 2Q(2 + ctg α · sin γ). 343. 6642 см2. 344. Так. 346.
3 a2 2 a2
a2 . 347. 2 см. 349. Так. Ні. 350. Так. Так. 351. Ні. 354. b2 - . 355. a . 356. b2 - . 357. 28 см2.
2 2 3 3
8d2 ⋅ ctg α
2 . 360. 3 3a . 361. 12 3b . 362. 12 см. 363. 12 см. 364. a tg β .
2 2
1
( )
358. ah; a 3 a2 + 4h 2 . 359.
4 sin 2α cos2 α cos2 β 2 sin α
b tg β b2 ctg α
365. . 366. 7 см. 367. 5 см. 368. 2 см. 369. . 371. 6 a 2. 372. 108 см 2. 373. 24 см.
2 cos α 2 sin α
2
374. 48 33 см2. 375. 20 дм2. 376. 6642 см2. 377. 528 см2. 378. (18 + 4, 5 3 ) см2. 379. 2ab + 2c(a + b) sin α.
3 m2 3 3b2 (1 + sin β)
380. 2a2 + 2a 4b2 - a2 . 381. 13 см2. 382. a2 3. 383. ah. 384. 3 3h 2 cos α. 385. . 386. .
2 2cos α cos2 β ⋅ sin β
387. 12 3b2 sin α (1 + sin α ). 388. 448 см2. 389. 26 см2. 390. 768 см2. 391. (73 + 55 3 ) см2. 392. Перпендику-
56
лярні. 393. 90°. 395. 0°. 397. a 2. 398. 5 см. 399. см. 400. 30°. 402. 36 см. 403. 12 см. 404. 7 см. 405. 10 см.
3
3 3R 2 2H 2 cos α 2 3H 2 ctg β ( 2 + sin β ) 3H 2 ctg α (1 + 2 sin α )
406. 11 см. 407. 14 см. 408. . 409. . 411. . 412. .
4 cos α sin2 α 3 sin β 3 sin α
2
2 β
l tg 2
c 2 sin 2β ( sin α + sin β + cos β )
413.
R 2 sin 2α
. 414. 2 . 415. c sin α ⋅ sin β . 416. h2
. 417. .
cos γ 2 cos α 2 sin ( α + β ) ⋅ cos γ cos α ⋅ sin β 4 cos α ( sin β + cos β )
a2 tg α  1 + tg α ⋅ sin β  a2 ctg α  1 + sin α ⋅ sin β 

 2  2 2  b2 sin 2β (1 + sin α + 2 cos β )
418. . 419. . 420. .
2 cos β 4 cos β 2 cos α ⋅ (1 + 2 cos β )
b2 tg β ( sin α cos β + sin α sin β + 1) c 2 cos α ( sin α + sin β + cos α sin β ) a2 sin α (1 + sin β )
421. . 422. . 423. .
2 cos α 2 cos β cos β
424. n; n. 425. 4; 8. 426. По 90°. 429. а) Ні; б) ні. 430. 20° < ϕ < 140°; 10° < ϕ < 170°. 432. 1) Ні; 2) ні. 433. 15 см.
   
 cos α   tg α  . 437. arccos  cos α - 2  . 438. 60°. 439. Так. 440. Так.
434. 35 см. 435. arccos   . 436. arccos    
 2 cos2 α   2  2 cos2 α 
 2  2
447. Так (так). 448. Ні. 449. Ні. 450. Ні. 451. 6; 12. 453. 10 см2. 454. 5 3a2 . 455. а) Так; б) так. 456. а), в) Ні;
a 2 a 6
б) так. 458. а) a 2; б) ; в) . 459. a(2 - 2 ). 464. 2ϕ. 465. Безліч; безліч. 466. Ні. 467. Так. 468. Ні.
3 3
469. Ні. Так. 470. Так. Так. 471. Так. 472. Ні. 473. n = 4; 6. 474. Так. 475. 2. 476. 5. 477. 2. 484. Так. 485. Ні.
1
486. У n3 разів. 487. По 0,5V. 488. куб. од. 489. V1 + V2 – V3. 490. По 0,5 куб. од. Ні. 491. 1 лін. од.
6
3
3 d
492. 392 см . 493. . 494. S S. 495. 6 см. 496. 3 см. 497. Вирішуйте: вага такого куба дорівнювала б
3 3
3 3 3
152 кг. 498. 1 км. 499. 30 дм. 500. 48 11 см . 501. 4500 см . 502. 480 см . 503. 3,51 кг. 504. На 35 учнів.
b3 ϕ b3 ϕ 3 d3
505. ab a2 + b2 ⋅ tg α. 506. ⋅ sin 2α ⋅ cos α ⋅ ctg або ⋅ sin 2α ⋅ cos α ⋅ tg . 507. 160 41 см . 508. .
2 2 2 2 3 3
3 2
509. У 4 рази. 510. Так. 511. Ні. 512. а) Так; б) не обов’язково. 514. а) a 2b ; б) a b; в) 3a2 b.
4
3 3 3 3 3 3 3 3
515. d sin 2α ⋅ cos α. 516. 12 см . 517. 12 см . 518. 4,5 см . 519. 3360 см . 520. 168 дм . 521. 4320 см .
8
3 1 3 3 S
522. 3 дм . 523. d3 sin ϕ ⋅ sin 2ϕ ⋅ tg α. 524. 27 3 см . 525. 768 3 см . 526. S . 527. 1 см.
4 3
1 3 α 3 3
528. S 2S ⋅ ctg α ⋅ tg β. 529. l ⋅ sin 2β ⋅ cos β ⋅ ctg . 531. 2 см. 532. 2 дм . 533. ad 4a2 - d2 .
8 2 8
a3 abc 3 a3 3 3
534. 3 - 4 cos2 α . 535. . 536. 108 дм . 537. . 538. 36 3 см . 539. 60 дм .
4 2
1 + ctg α + ctg β2
2
3 d3 sin 2γ ⋅ cos γ ⋅ sin α ⋅ sin β 1 α 3 3

540. 3060 дм . 541. . 542. d3 ⋅ (2 + cos α ) ⋅ tg ⋅ tg β. 543. V. 530. 168 см .
4 sin(α + β) 4 2 8
3 1 1 3 2
544. 18 39 см . 547. V1 = 3V2. 548. Призма. 549. Не зміниться. 550. abH. 551. а) a2 h; б) a h;
3 3 12
3
3 2 1 3 1 3 3 2 3 3 4 2a tg α
в) a h. 552. d 2 H. 553. 32 дм . 554. a3 . 555. a . 556. a . 557. b3 . 558. .
2 6 6 12 12 4 3(2 tg2 α + 1)3 / 2
ϕ ϕ
a3 cos l 3 ctg (1 - 2 cos ϕ)
1 3 3 2 3 1 2 2 2 2
559. ≈ 43000. 560. abc. 562. a . 563. a . 564. ab 3a - b . 565. . 566. .
6 12 3 12 3 -2 cos ϕ ϕ
12 sin2
2
3 d3 α α 3 3 31 3
567. 20 см . 568. ⋅ sin ⋅ tg ⋅ tg β. 569. 15360 см . 570. 576 см . 571. 1 : 7. 572. 1 : 3 2. 575. дм .
12 2 2 3
(a3 - b3 ) - cos 2α 3 3 3 a3 5 7+3 5
576. . 577. 37 дм і 152 дм . 578. 1,9 м . 579. 3 : 8. 580. 10( 47 + 21 5 ). 581. a3 .
6 cos α 4 6 2
Розділ ІІІ
582. а) Площина або площина без внутрішності круга; б) круг або кільце. Так. 583. Півпростором. 584. Кру-
гом з радіусом 2R. 587. Кільця, у граничному випадку — кола. 593. а), б) Поверхнею фігури є два круги
і частина однопорожнинного гіперболоїда; в) фігура складається з двох конусів, між якими розміщена фігу-
ра, обмежена частиною однопорожнинного гіперболоїда. 598. Не обов’язково. 599. а) Прямокутник; б) круг.
600. а) Рівні; б) перша вдвічі більша за другу. 605. Якщо діаметр більший за висоту. 611. Проекція прямої
на площину основи циліндра — точка на колі основи чи зовні нього або пряма, дотична до основи. 612. а) Два
осьових перерізи поверхні циліндра; б) осьовий переріз поверхні циліндра. 613. Коло з радіусом R/2, де
R — радіус циліндра. 614. 5 см. 615. d sin α; d cos α. 616. πS . 617. 36 см2. 618. 120 см2. 619. 4R 2 sin2 α ⋅ tg ϕ.
2 4 2
2 α 2 α 2πS Q ⋅ tg β
620. 2R sin ⋅ tg β. 621. m sin 2β ⋅ tg . 622. . 623. . 624. 2 : 3 : 2 : 1. 625. S = 4 1 - x2 .
2 2 2 α α
4 sin ⋅ tg β 2 sin
2 2
2
2 S 2 2 2 1 a a 2 + 4h 2
626. R - 2
. 627. S - 4H d . 628. arctg . 629. 1 + sin α . 630. S12 + S22 . 631. arcsin
2
.
4H 2 2 2a2
2 a a2 3 6
632. 4 м2 або 100 м2. 633. 3 м. 634. 1,5 см. 635. ; 3. 636. (2 3 - 6 ). 637. . 638. а) , ;
3 6 2 2 8
3 6 3 6 2 π π
б) , ; в) , . 639. a 2; a . 641. а) 2πab, πab2; б) πab, 643. π2, ab2 . 644. πd2, d3 . 645. R.
3 6 5 5 2 4 4
646. πS. Ні. 647. Ні. Так. 648. У 4 рази; у 8 разів. 649. а), б) Удвічі. 650. а) Утричі; б) у 3 разів. 651. 2 лін. од.
652. Не можна. 653. 2πR2(H – 2R). 656. ≈ 8,4 мм. 657. ≈ 3050. 658. ≈ 5 км/год. 659. ≈ 306 м. 660. ≈ 3,5 кг.
ϕ ϕ
πP 3 tg πP 3 ctg
1 CS 2 2 .
661. ≈ 16. 662. ≈ 1,18 дм . 663. Q πS. 664.
3
. 665. 90°. 666. або
2 4π  ϕ
3
 ϕ
3
32  1 + tg  32  1 + ctg 
 2  2
2πd2 tg α 2πa2 tg β 2V 2 sin β ⋅ tg α
667. 20π см2. 668. 8πa3 cos2 ϕ sin ϕ. 669. . 670. . 671. 4πa2. 672. 2 sin β 3 .
ϕ 2
cos α + tg β2
π2
cos2
2
1  ϕ 3 1 2π πaH
673. 2πR 2 tg α. 674. πd2  1 + ctg  . 675. 45°. 676. πa3. 677. πa3 . 678. R 2 Hn ⋅ sin . 679. . 680. 4:1.
2  2 4 2 n cos π
n
4 3 π πb2 πa3 3 3 α 2 β α
681. πV. 682. n tg : π. 683. . 684. . 685. R sin α ⋅ ctg ctg - ctg2 .
9 n 2 sin 2α ⋅ cos β 18 sin 2ϕ ⋅ cos ϕ 2 2 2
πd2 sin 2α ⋅ sin 2β π Q3 πd2 sin2 ϕ

686. . 687. . 688. 54π см3. 689. 24π см2. 690. .
4(1 + cos β) α
4 tg ⋅ tg ϕ ϕ ϕ ϕ 
4 cos  cos2 + sin2 ⋅ tg2 α 
2 2 2 2 
4 cos α ⋅ cos β πa3 sin 2α ⋅ cos3 α 2
691. 2 2
. 692. . 693. . 694. (3 3 + 2 6 ) : π. 695. 3R 3 tg α(1 + 2 ctg α )3 ;
π(cos α + cos β) 8 cos( α + β) ⋅ cos(α - β) 9
3 a3 1 1 2 1 2 α
α = a r ctg 4. 696. π(3 - 2 2 ). 698. . 699. 1 : 2. 700. d2 sin α; d sin α + d sin2 або
2 4π 2 2 2π 2
( )
2
1 2 1 2 α 1
. 702. 20 ⋅  1 +  дм2. 703. π2 + 2 - π : 2 ≈ 0,15. 704. tg 2α = 2π, звідки
d
d sin α + d cos2 . 701.
2 2π 2 8π  π
α ≈ 40°30′. 716. d 4 + π2 . 718. Так. 719. а) Круг; б) трикутник. 721. Так. Так. 722. 10 см. 723. 6 см; 6 3 см.
2
l 1
724. 90°. 725. 5 дм. 726. 30 см2. 727. . 728. а) l cos α; б) l sin α; в) l 2 sin 2α; г) πl2 cos2α. 729. R – r. 730. 2Н.
2 2
1 H d2 m2 1
( )
2
733. πR 2 . 734. . 735. πR 2 ⋅ 2 . 736. πR 2 ⋅ . 737. 9 см2. 738. S + Q . 739. 1 : 2, беручи від
4 2 H (m + n)2
4
3 R2 3 a tg β α β
більшої основи. 740. 4 см. 741. l. 742. а і 2а. 745. 20 см. 746. R2. 747. . 748. . 749. R 2 sin2 ctg .
4 2 2 sin α 2 2
2
α (R 2 - r 2 )sin α
750. 60°. 751. 5 дм2. 752. 100 2 см2. 753. 2Н2. 754. 2 arctg  tg ⋅ cos β  . 755. . 757. 3 см.
 2  2 cos β
β
a2 cos2 α tg
758. 2 2 . 759. -l sin α sin 2α sin ϕ . 760. Ні. Площа осьового перерізу не буде найбільшою, якщо кут
cos α cos 2α + cos 2ϕ
7 1
при його вершині тупий. 761. 65 см2. 762. 15°. 763. 2 arcsin ≈ 82°49′. 764. 2 arcsin ≈ 48°10′. 765. 4 см.
4 6
HR 2 a 3 a 3 a 3 π 2 1
766. . 767. (2 + 2 ). 768. . 769. . 770. 3 - . 771. 1) ; 2 : 1; 2) ; 1 : 1;
H +R 2 2 2+ 6 2 + ctg α 3 4 2
1 2 1 2 10
3) ; 13 : 3; 4) ; 1 : 2; 5) 1; 1 : 3; 6) ; ∞; 7) 1; 1 : 1; 8) ; ∞; 9) ; 5 : 1; 10) 2; 1 : 1. 772. Ні.
13 2 2 2 5
2bR 1 ϕ  ϕ  tg α   tg α 
774. Так. 792. . 793. R 3 tg α ctg ctg2  45° -  . 794. 90°; arctg   ; arctg   . 795. 80π м .
2
sin α 3 2  4   sin β   cos β 

2
ϕ S
796. 24π м . 797. 60π дм2, 96π дм2. 798. 2πa2 cos ϕ cos2 . 799. ≈ 27,3 м2. 800.
2
. 801. 2 : 1. 802. 1 : 2 : 3.
2 cos ϕ
πR 2 sin α
S ⋅ sin β 2 . 806. 8πa2 ⋅ cos α ⋅ cos2 α . 807. S2 + π2Q2 . 808. πH 2 (2 + 6 ).
803. 2 : 3. 804. . 805.
2π ⋅ sin α ϕ 2
sin
2
 α 2Rr
809. 35π дм2. 810. π(3R2 – r2). 811. H  1 - cos  . 812. 2 arcctg π. 813. 2 : 1. 814. πl2 sin α. 815. ≈ 4,3 кг. 816. .
 2 R+r
SH 1 2 2πb2 πH 2 ctg α cos2 β + ctg2 α
817. . 818. S - (Q - q)2 . 819. π 2H 2 cos ϕ sin(ϕ + 45°). 820. . 821. .
πl π 2
4 + tg β cos2 β
4πb2 cos α ⋅ (2 + tg2 α ) R 1 1 3
822. . 823. ⋅ 360°. 824. Так. Ні. 825. а) 60°; б) 2 arcsin ; в) 2 arcsin ; г) 2 arcsin .
sin2 α l 4 6 4
πH 2 8πd2 (1 + cos α ) S 1 h3
826. 1 м. 827. . 828. . 831. (7 + 4 3 ). 832. 2 arcsin . 833. π ⋅ 3 . 834. 16π см3.
β sin α sin 2α 6 5 l
ctg + 1
2
πl 3
835. а) Не зміниться; б) збільшиться у 8 разів. 836. 1 : 3. 837. 27π дм3. 838. ⋅ cos α sin2 α. 839. 5 см.
3
2 2
C2 1 S(Q - S )
840. Приблизно по 7 ходок. 841. ≈1,6 т. 842. 4π2 l 2 - C2 . 843. . 844. 2 : 3. 845. 3 3 : 3 2.
24π2 3 π
2
3V 1
. 847. Q πS. 848. 25 2π см3. 849. 1 : 7 : 19. 850. 84π м3. 851. 457π см3. 852. 1 -   . 853. ≈2%.
r
846.
πR 3 R
α α
854. 2r = R( 5 - 1). 855. 14 см. 856. 218π см3, 386π см3, 602π см3. 857. 7 : 19 : 37. 858. πa3 tg2 1 - 3 tg2 .
2 2
πl 3 sin α α 2 α α 1 3 1
859. . 860. 3R 3 ctg . 861. πm3 tg2 1 - tg2 . 862. π 3a2 ; πa . 863. πah2 .
3( 4 + sin2 α )3 / 2 2 3 2 2 4 3
πa2 b2 πab(a + b) 1 1 2
864. ; . 865. 4,8π дм3; 13,2π дм2. 866. πa3 ; πa (3 + 3 ). 867. 448π см3; 216π см2.
2
3 a +b 2
a2 + b2 4 2
1
868. 800π см3; 1080π см2. 869. π 2a3 ; 4 2πa2 . 870. 504π см3; 504π см2. 871. см3; 120π см2. 872. (5 + 3 2 )πa3 ;
6
πQ 15 α+β 180° ⋅ β 
3(1 + 2 )πa2 . 876. 160°. 877. 18 2π см3. 878. . 879. 2 arcsin  ⋅ sin  . 881. Ні. 882. Ні.
3  360° α+β 
883. Так. 884. Так. 889. Якщо буде плоскою. 890. Ні. 891. Ні. Так. 892. l. 893. R 3. 894. 16π дм2. 895. 4π см.
1 1
896. πR 2 . 897. πR 2 . 898. 9 см; 1 см. 899. 24 см. 900. 2 см. 901. 12 см. 902. 24π см. 905. ≈ 67 см. 906. Сфе-
4 4
ра. 907. Дві паралельні площини. 908. Площина. 909. Пряма без точки дотику. 910. Площина. 911. Ні.
a2 S
913. Великий круг кулі. 914. Сфера з радіусом R2 -
. 915. Сфера з радіусом R 2 - . 916. Дві взаємно
4 π
перпендикулярні площини без прямої їхнього перетину. 917. Пряма. 918. Точка і сфера (при а = R), сфера
(при а > R), дві сфери зі спільним центром (при а < R). 919. Сфера з діаметром АВ. 920. Сфера з діаметром
АВ. 923. Дві. 925. 3:4. 927. Нехай d — відстань від М до α. Якщо d = 0, то геометричним місцем є дві точки;
якщо 0 < d < 2R, то — переріз сфери з радіусом R і центром M площиною, розміщеною на відстані R від α;
якщо d = 2R, — точка; якщо d > 2R, — порожня множина. 933. Промінь без початку. 938. 11,5 см.
2 4αH cos α
939. 2 arcsin . 940. . 941. Ні. Ні. 942. Дві сфери або одна сфера. 943. Пряма, що проходить
3 cos α
2
πr 15
через центр даної сфери, без цього центра. 944. Коло перетину двох сфер з центрами А і В. 946. .
2
R
947. 25 см або 11 см. 948. ; 3R. 949.
3
R
5
( ) R R
5 ± 13 . 950. . 951. . 952. R(2 ± 3 ). 953. R(2 + 2 ).
4 3
121 ρ2 - (R - r )2 πr 3 R  6
954. 2 ± 3. 964. R. 965. . 966. (25 + 22 2 ). 967. ( 21 - 3). 968. R  1 + .
36 4( R + r ) 2
3 4  2 
R sin π
969. n , n ≥ 6. 973. Площина. 974. Пряма або порожня множина. 975. Множина прямих, дотичних до
1+ sin π
n
a2
сфери з центром у даній точці (сфера та її зовнішність). 976. а) – в) Пряма. 978. r12 + r22 . 979. R 2 - .
12
a2 a a 41
980. d2 + . 981. 8 см. 982. R 2 ≥ d ≥ R. 983. 9 см. 984. . 985. R 3. 986. . 987. a(2 - 2 ).
4 2 8
995. Промінь без початку. 996. Циліндрична поверхня. 997. Циліндрична поверхня. 998. Конічна поверхня,

a a 6 a 2 2 2
площина або порожня множина. 999. . 1000. . 1001. . 1002. R. 1018. 8,1 см. 1019. 54 см3.
2 4 4 3
1020.
b2
. 1021.
3 3 2 2
R sin 2α sin α. 1022.
(
2r 2 R ± R 2 - r 2 ) 3
. 1023. h. 1024. а) H = R; б) H > R; в) H < R.
2h 2 3 2
4 3 2 2 2 β 2 3 2 2
1025. 2 см. 1026. R sin 2γ sin γ sin β cos . 1027. R sin γ sin 2γ sin 2α. 1028. Так. 1029. Так. 1030. 5 см.
3 2 3
4R 21 3 2 3 3 β β
1031. 13 см. 1032. sin(60° + α )sin(60° - α ). 1033. 5 см. 1034. R . 1036. R ctg4  3 - ctg2  .
3 16 27 2 2
b α
1037. 1 + ctg2 β ⋅ sec 2 . 1038. Ні. 1039. 7 см. 1040. 18 см. 1041. 11 дм. 1042. 13 см. 1043. 4 2R 2 sin 2γ.
2 2
l2
1044. 2R (2R + b). 1045. 2R 2 (2R + b). 1046. R 2. 1047. 8 см або 2 см. 1048. 9π м2; 3π м3. 1049.
2
.
2H
2 α 1
1050. πR 3 sin2 β sin2 2β. 1051. 2πR 2 sin α cos . 1052. πR 3 cos3 γ ⋅ (1 + sin γ ). 1053. 14 см або 2 см. 1054. 5 см.
3 2 3
a a 3 1 β
1055. ; . 1056. Так. 1058. 3 см; 5 - 1 см. 1061. Ні. 1062. 12 3R 2 . 1063. H. 1064. H ctg β tg .
2 2 3 2
2
3 3 γ 6 6 1 3 3 γ  α 
1065. 3R ctg ⋅ tg γ. 1066. 1 : 5. 1067. 3ab. 1068. a; a. 1069. 56R2. 1070. r ctg  1 + ctg  tg α tg γ.
2 4 12 6 2 2
3 β
ctg ⋅ tg β
1 γ α 4 2 a 6 a 2 7
1071. r 3 ctg3 tg γ ctg2 tg α. 1072. R 3 . 1073. ; . 1074. 1 + . 1075. 1 : 2 : 3.
3 2 2 3 sin α 6 2 3
1 β β 2πr (l - r )
1076. 1 : 3 : 3. 1078. 16π см3. 1079. 3 см. 1080. πR 3 ctg3 tg β. 1081. πd2 ctg2 cos β. 1082. .
3 2 2 l
2 2
2πR(l - R )
( )
1083. πR 2 5 2 + 7 . 1085. rR. 1086. 169π см2; 532π см3. 1087. πl2;
3
8
. 1088. R(3 - 2 2 ). 1089. πR 3 ;
3
4R. 1090. 8 : 21. 1091. У 27 разів. 1092. У 8 разів. 1093. 1000 штук. 1094. 216. 1096. 6 см. 1097. ≈ 39 см.
1
1098. ≈ 1,9 кг. 1099. ≈ 48 разів. 1100. Не плаватиме, потоне. 1101. 3 3 : 1 ≈ 5, 2 : 1. 1102. 33 %; ≈ 47,7 %.
3
32 256 π
1103. R 3 15 ≈ 2, 5R. 1104. Приблизно на 0,43 см. 1105. π см3, π см3, 288π см3. 1106. (9 6 - 22).
3 3 3
1 1 1
1108. πR 3 та πR 3. 1109. 45π см 3 і 243π см 3. 1110. πR 3 . 1111. 112,5π дм 3. 1112. πH (3r 2 + H 2 ).
3 3 6
1 1
1113. 34182π см3. 1114. πH (3r12 + 3r22 + H 2 ). 1115. πR 3 (2 - 3 ). 1116. 1 : 2 : 1. 591. см3. 1118. 5 : 16.
6 3
20 11
1119. 3528π см3. 1120. 13 : 112. 1121. Не більше 57 кг. 1122. г/см3. 1123. . 1124. 6 см. 1125. 5 : 7.
27 16
3
πa 2 (9 - 4 3 )
1126. (22 + 40 2 ) : 7 : 7 : 7 : 7 : 7 : 7. 1127. . 1128. Збільшиться у 16 разів. 1129. 340π см2.
108
1
1132. 400π см2 або 1100π см2. 1133. 910π см2. 1135. π(r2 + H2). 1136. 2S( 4 - 2 ). 1137. 1 : 1. 1138. .
5
( ) 1
( )
2
1139. 2π a2 + b2 a + b - a2 + b2 . 1140. 2 R . 1141. . 1142. π r12 - r22 - H 2 + 4r12 H 2 . 1143. 32π см 2.
5
3 3
1144. R; R; R.
2 2
Предметний покажчик 379
Предметний покажчик
А – фігури 131 З
Абсциса 10 – циліндра 220 Зрізана піраміда 120
Аксіоми об’єму 190 Віднімання векторів 41 Зрізаний конус 253
Аксонометрія 100 Вісь абсцис, ординат, аплікат 9
Апліката 10 – зрізаного конуса 253 І
Апофема правильної піраміди 142 – конічної поверхні 263 Ікосаедр правильний 174
– конуса 252 К
Б – обертання 184
Бісекторна півплощина (бісектор) – поворотної симетрії 187 Канонічне рівняння сфери 19
двогранного кута 150 – симетрії 181 Канонічні рівняння прямої 94
Бічна поверхня зрізаного – – фігури 184 Квадрант 150
конуса 254 – сфери 317 Конічна поверхня 263
– – зрізаної піраміди 120 – фігури обертання 215 Конічні перерізи 263
– – конуса 252 – циліндра 220 Конус 252
– – паралелепіпеда 121 – вписаний у піраміду 276
– – піраміди 116 Г – – – сферу 331
– – призми 124 Гвинтова лінія 239 – зрізаний 253
– – циліндра 220 Гелікоїд 240 – описаний навколо
Бічні грані зрізаної піраміди 120 Геометричне тіло 111 піраміди 276
– – паралелепіпеда 121 – – неопукле, опукле 111 – – – сфери 339
– – піраміди 116 Гіпербола 267 – рівнобічний, рівносторонній,
– – призми 124 Гіперболоїд 216, 325 рівнобедрений 253
– – тетраедра 114 Грані двогранного кута 149 Концентричні сфери 301
Бічні ребра зрізаної піраміди 120 – многогранника 112 Координати вектора 62
– – паралелепіпеда 121 – многогранного кута 162 Координати (прямокутні) 10
– – піраміди 116 – паралелепіпеда 121 Координатна ламана 11
– – призми 124 – піраміди 116 Координатний паралелепіпед 10
– – тетраедра 114 – призми 124 Координатні вектори 62
– тетраедра 114 – осі, площини 10
В Куб 133
Вектор 33 Д
Кульовий сегмент 346
– напрямний для прямої 93 Двогранний кут 149
– – многогранника 154 – сектор 352
– нормалі до площини 81 – шар 350
– нульовий 33 – – многогранного кута 163
Двогранні кути вертикальні 150 Куля 292
– одиничний 34 Кут двогранний 149
Вектори вільні 37 – – суміжні 150
Дзеркальна симетрія 182 – – гострий 150
– колінеарні 34 – – многогранного кута 161
– компланарні 35 Директриса параболи 326
Діагональ многогранника 112 – – прямий (квадрант) 150
– координатні 62 – – тупий 150
– ортогональні 69 – паралелепіпеда 122
– призми 125 – лінійний двогранного
– перпендикулярні 69 кута 149
– протилежні 34 Діагональний переріз
паралелепіпеда 112 – між векторами 68
– протилежно напрямлені 34
– – піраміди, призми 126 – многогранний 162
– рівні 35
Діаметр конуса 252 – плоский многогранного
– співнапрямлені 34
– кулі, сфери 293 кута 162
Великі кола (круги) сфери
– циліндра 220
(кулі) 295
Добуток вектора на число 49
Л
Вершина конічної поверхні 263 Лінійний кут двогранного кута 149
– векторів скалярний 71
– конуса 252 Лінійні виміри прямокутного
Додавання векторів 39
– многогранного кута 161 Додекаедр правильний 176 паралелепіпеда 135
– піраміди 116 Дотик двох сфер 302 Лінія центрів двох сфер 301
– тетраедра 115 Дотична площина до конуса 256
Вершини многогранника 112 М
– – – сфери (кулі) 295
– паралелепіпеда 121 – – – циліндра 222 Малі кола (круги) сфери (кулі) 295
– призми 124 – пряма до конуса 257 Многогранний кут 162
– тетраедра 114 – – – сфери (кулі) 311 – – неопуклий 163
Висота зрізаного конуса 253 – – – циліндра 223 – – опуклий 163
– зрізаної піраміди 132 Многогранник 112
– конуса 250 Е – вписаний у сферу 327
– кульового сегмента 396 Елементи симетрії фігури 185 – неопуклий, опуклий 112
– піраміди 131 Еліпс 27, 221 – описаний навколо сфери 334
– призми 132 Еліпсоїд 27 – правильний 173
380 Предметний покажчик
Множення вектора на число 49 Площини координат 10 С

Модуль вектора 34 Поверхня геометричного тіла 110 Симетрія відносно площини 182
Повна поверхня зрізаного
Н конуса 254
– – прямої 182
Напрямна циліндричної поверхні 24 Система координат прямокутна
– – зрізаної піраміди 120 (декартова) 9
Напрямне коло конічної – – конуса 252
поверхні 263 Скалярний добуток векторів 71
– – многогранника 112 – квадрат вектора 71
Напрямний вектор прямої 93 – – паралелепіпеда 121
Нуль-вектор 33 Спіральна лінія 239
– – піраміди 116 Сума двох векторів 39
О – – призми 124 Сфера 18, 292, 293
Ознака колінеарності векторів 34, 52 – – циліндра 220 – вписана у конічну
– компланарності векторів 53 Поворот 184 поверхню 321
– перпендикулярності векторів 73 Початок координат 9 – – – многогранник 334
– рівності векторів 36 Правило многокутника 40 – описана навколо
– співнапрямленості векторів 34 – паралелепіпеда 41 многогранника 327
Октаедр правильний 174 – паралелограма 41 Сферичний пояс 355
Октант 164 – трикутника 39 – сегмент 355
Ордината 10 Правильна піраміда 117
– – зрізана 120 Т
Основа конуса 250
– піраміди 116 – призма 125, 132 Твірна зрізаного конуса 254
– тетраедра 114 Правильний многогранник 173 – конічної поверхні 263
Основи зрізаного конуса 253 Призма 124 – конуса 252
– зрізаної піраміди 120 – вписана у циліндр 229 – циліндра 220
– паралелепіпеда 121 – п-кутна 124 – циліндричної поверхні 24
– призми 124 – описана навколо циліндра 229 Тетраедр 114
– циліндра 220 – похила 125 Тор 216
Осьовий переріз зрізаного – правильна 125, 132 Х
конуса 254 – пряма 125, 132
Прямокутна система координат у Хорда кулі (сфери) 310
– – конуса 252 Ф
– – циліндра 221 просторі 9
Прямокутний паралелепіпед 122 Фігура обертання 215
П Фігури симетричні відносно
Параболоїд 215
Р площини 184
Паралелепіпед 121 Радіус конуса 252 – – – прямої 184
– похилий 122 – кулі 293 – центрально-симетричні 181
– прямий 122 – кульового сегмента 346 Фокус параболи 326
– прямокутний 122 – сфери 293 Фокуси еліпса 322
Паралельне перенесення 43 – циліндра 220 – гіперболи 324
Ребра многогранника 112
Переміщення 43, 102–103
– многогранного кута 162
Ц
Переріз многогранника Центр сфери (кулі) 293
площиною 126 Ребро двогранного кута 149
Рівновеликі тіла 189 Центральна симетрія 181
– перпендикулярний призми 140 Циліндр 220
Перспектива 99 Рівняння площини загальне 81
– – за точкою і вектором – вписаний у призму 229
Півкуля 347 – – – сферу 331
Піраміда 116 нормалі 82
– – «у відрізках на осях» 84 – описаний навколо призм 229
– вписана у конус 276 – – – сфери 339
– прямої загальні 93
– зрізана 120 – рівнобічний, рівносторонній,
– – канонічні 94
– описана навколо конуса 276 рівнобедрений 221
– прямої циліндричної
– правильна 117 Циліндрична поверхня 24
поверхні 24
– n-кутна 116 – сфери 19, 20
– n-кутна зрізана 120 Розгортка поверхні конуса 278–279
Площина симетрії 181 – – циліндра 239
– – фігури 184 Рух 43
Зміст 381
Зміст
Переднє слово до учнів та вчителів ..........................................................3
Розділ І. КООРДИНАТИ І ВЕКТОРИ У ПРОСТОРІ
§1. Основи методу координат у просторі...........................................................................9
1.1. Прямокутна декартова система координат у просторі..........................................9
1.2. Формула для відстані між двома точками...........................................................13
1.3. Координати середини відрізка..............................................................................16
1.4. Про задання фігур рівняннями............................................................................18
1. Сфера.................................................................................................................18
Канонічне рівняння сфери ............................................................................... 18
Загальне рівняння сфери ................................................................................. 20
2. Площини, що перпендикулярні до координатних площин................................22
3. Прямі циліндричні поверхні.............................................................................. 24
4. Задання перерізу фігур ....................................................................................25
Сторінки історії. Про ідею методу координат у Декарта ......................................30
Перевір себе .............................................................................................................. 31
Завдання для контрольної роботи № 1.......................................................................32
§2. Вектори і координати ................................................................................................33
2.1. Найперші поняття, пов’язані з векторами .........................................................33
2.2. Додавання і віднімання векторів ........................................................................39
1. Означення і властивості операцій.....................................................................39
2. Вектори і паралельні перенесення ...................................................................43
3. Розкладання вектора на складові ....................................................................44
2.3. Множення вектора на число ..............................................................................49
2.4. Ознаки колінеарності та компланарності векторів ............................................52
2.5. Розкладання вектора за трьома некомпланарними векторами ..........................54
2.6. Векторний метод розв’язування геометричних задач ........................................57
2.7. Координати вектора. Дії з векторами у координатах ........................................62
2.8. Поділ відрізка у заданому відношенні ................................................................65
2.9. Кут між векторами. Скалярний добуток векторів .............................................68
1. Кут між векторами у просторі .........................................................................68
2. Формула для кута між векторами і нерівність Коші-Буняковського ..................70
3. Скалярний добуток векторів ............................................................................71
Означення і формула скалярного добутку ......................................................71
Властивості скалярного добутку ......................................................................72
Ознака перпендикулярності двох векторів ......................................................72
Приклади застосування скалярного добутку для розв’язування задач ...........73
Скалярний добуток і проекції ..........................................................................75
Сторінки історії. Як у математиці з’явилися вектори ...........................................76
Перевір себе .............................................................................................................. 80
§3. Рівняння площини та прямої у просторі ...................................................................81
3.1. Рівняння площини .............................................................................................. 81
1. Загальне рівняння площини .............................................................................81
2. Визначення кута між двома площинами .........................................................83
3. Рівняння площини «у відрізках на осях» .........................................................83
4. Відстань від точки до площини ........................................................................84
5. Геометричні образи систем лінійних нерівностей і прикладні задачі
оптимізації ........................................................................................................ 86
Сторінки історії. Як виникло лінійне програмування ............................................89
382 Зміст
3.2. Рівняння прямої ..................................................................................................93

Перевір себе .............................................................................................................. 97
§ 4. Про деякі принципи застосування векторно-координатного методу
для моделювання простору на площині засобами комп’ютерної графіки..................98
4.1. Побудова проекційних зображень ......................................................................98
4.2. Формули переміщень простору ........................................................................ 102
Перевір себе ............................................................................................................ 105
Завдання для контрольної роботи № 2..................................................................... 106
Розділ ІІ. МНОГОГРАННИКИ

§5. Найпростіші многогранники .................................................................................... 109
5.1. Загальні поняття про геометричні тіла та многогранники ............................... 109
5.2. Тетраедри .......................................................................................................... 114
5.3. Піраміди ............................................................................................................ 116
5.4. Паралелепіпеди.................................................................................................. 121
5.5. Призми............................................................................................................... 124
5.6. Побудова плоских перерізів многогранників .................................................... 126
5.7. Висота піраміди і висота призми ...................................................................... 131
5.8. Прямі і правильні призми ................................................................................. 132
5.9. Правильні піраміди і піраміди з рівними бічними ребрами ............................ 136
5.10. Площі поверхонь призм і пірамід ................................................................... 140
1. Площа поверхні призми................................................................................... 140
2. Площа поверхні піраміди................................................................................. 142
Перевір себе.............................................................................................................. 146
Завдання для контрольної роботи № 3..................................................................... 147
§6. Двогранні кути ......................................................................................................... 149
6.1. Означення і вимірювання двогранних кутів .................................................... 149
6.2. Двогранні кути у многогранниках .................................................................... 154
Перевір себе.............................................................................................................. 159
§7. Тригранні і многогранні кути .................................................................................. 162
7.1. Означення і побудова многогранних кутів........................................................ 162
7.2. Нерівності для плоских кутів тригранного і многогранного кутів.................... 165
7.3. Теорема косинусів для тригранних кутів ......................................................... 168
Перевір себе.............................................................................................................. 171
§8. Правильні многогранники ........................................................................................ 173
Сторінки історії. «Кубок Кеплера»........................................................................ 178
Перевір себе.............................................................................................................. 179
§9. Симетрія многогранників ......................................................................................... 181
9.1. Основні види симетрії в просторі...................................................................... 181
9.2. Симетрії найпростіших многогранників ........................................................... 184
Перевір себе.............................................................................................................. 187
§10. Об’єми многогранників ............................................................................................ 189
10.1. Означення об’єму ........................................................................................... 189
10.2. Об’єм прямокутного паралелепіпеда .............................................................. 191
10.3. Об’єм призми .................................................................................................. 194
10.4. Об’єм піраміди ................................................................................................ 200
Сторінки історії. Обчислення об’єму піраміди: від давніх єгиптян до
3-ої проблеми Гільберта ..................................................................................... 203
Перевір себе ............................................................................................................ 209
Завдання для контрольної роботи № 4 ................................................................... 210
Зміст 383
Розділ ІІІ. ТІЛА І ПОВЕРХНІ ОБЕРТАННЯ

§11. Означення та деякі приклади фігур обертання ....................................................... 213
Перевір себе ............................................................................................................ 218
§12. Циліндри .................................................................................................................. 219
12.1. Основні означення. Перерізи циліндрів ......................................................... 219
12.2. Вимірювання циліндрів ................................................................................... 229
12.3. Розгортка поверхні циліндра .......................................................................... 238
12.4. Про побудову зображення циліндра та його перерізів .................................. 242
Перевір себе ............................................................................................................ 247
§13. Конуси ...................................................................................................................... 249
13.1. Основні означення. Січні та дотичні площини до конусів ............................. 252
13.2. Конічні перерізи .............................................................................................. 262
1. Еліпс ............................................................................................................... 264
2. Парабола ........................................................................................................ 265
3. Гіпербола ........................................................................................................ 266
Сторінки історії. Знамениті задачі давнини та конічні перерізи ......................... 268
13.3. Зображення конусів та їхніх плоских перерізів ............................................. 270
13.4. Вимірювання конусів ...................................................................................... 276
Перевір себе ............................................................................................................ 287
§14. Куля і сфера ............................................................................................................. 290
14.1. Основні означення. Перерізи кулі і дотичні площини ................................... 292
14.2. Перетин і дотик двох сфер ............................................................................. 301
14.3. Перетин і дотик сфери з прямою ................................................................... 310
14.4. Зображення сфери і кулі ................................................................................ 316
14.5. Фокальні та «оптичні» властивості конічних перерізів .................................. 321
1. Еліпс ............................................................................................................... 322
2. Гіпербола ........................................................................................................ 323
3. Парабола ........................................................................................................ 325
14.6. Фігури, вписані у сферу та описані навколо сфери ....................................... 327
1. Вписані піраміди ............................................................................................. 327
2. Вписані призми .............................................................................................. 330
3. Вписані циліндри і конуси ............................................................................. 331
4. Описані многогранники .................................................................................. 334
5. Описані циліндри і конуси ............................................................................. 339
14.7. Вимірювання кулі та її частин ........................................................................ 346
1. Об’єм кульового сегмента і кулі .................................................................... 346
2. Об’єм кульового сектора ................................................................................ 352
3. Площа поверхні кулі (сфери) ......................................................................... 352
4. Площа сферичного сегмента і сферичного пояса .......................................... 355
Сторінки історії. Моделювання сферичної поверхні у картографії ..................... 360
Перевір себе ............................................................................................................ 369
Завдання для контрольних робіт № 7–8 ................................................................. 370
Відповіді до задач і вправ ............................................................................................... 372
Предметний покажчик .................................................................................................... 379
Íàâ÷àëüíå âèäàííÿ
ÒàäåЄâ Âàñèëü Îëåêñàíäðîâè÷
Геометрія
Геометричні тіла.
Векторно-координатний метод у стереометрії
Підручник для навчання математиці на академічному і профільному рівнях
в 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів
Ãîëîâíèé ðåäàêòîð Áогдан Áóäíèé

Ðåäàêòîð Âолодимир Äÿ÷óí
Õóäîæíèê îáêëàäèíêè Ðостислав Êðàìàð
Äèçàéí òà êîìï’þòåðíà âåðñòêà Àндрія Êðàâ÷óêà
Ï³äïèñàíî äî äðóêó 20.08.2011. Ôîðìàò 70×90/16. Ïàï³ð îôñåòíèé. Ãàðí³òóðà Antiqua.
Äðóê îôñåòíèé. Óìîâí. äðóê. àðê. 35,96. Óìîâí. ôàðáî-â³äá. 26,26. Обл.-вид. арк. 52,52.
Âèäàâíèöòâî «Íàâ÷àëüíà êíèãà – Áîãäàí»

Ñâ³äîöòâî ïðî âíåñåííÿ äî Äåðæàâíîãî ðåºñòðó âèäàâö³â
ÄÊ ¹ 370 â³ä 21.03.2001 ð.
«Íàâ÷àëüíà êíèãà – Áîãäàí», à/ñ 529, ì. Òåðíîï³ëü 46008
òåë./ôàêñ (0352) 52-06-07; 52-05-48; 52-19-66
publishing@budny.te.ua
www.bohdan-books.com
На обкладинці книги на фоні куполів Софійського собору та Успенської церкви Києво-Печерської лаври
зображено 22-метровий радіотелескоп Кримської астрофізичної обсерваторії.
На згині обкладинки — репродукція картини Рафаеля «Заручини Марії».
На 1-му форзаці — так звані «Ворота Європи» (Puerta de Europa) у Мадриді, зведені в 1996 р. Це —
дві величні офісні башти-близнюки, що мають форму похилих паралелепіпедів з висотою 114 м (25 поверхів)
і кутом нахилу до вертикалі 15°.
На 2-му форзаці — одна з найбільших у світі мусульманських мечетей Шах Фейсал Мастжіб в Ісламабаді
(Пакистан), збудована у 1986 р. за фінансової підтримки уряду Саудівської Аравії і особисто короля Фейсала
ібн-Абделя аль-Азіза ас-Сауда. Основу архітектурної композиції мечеті становить неопуклий багатогранник, утво-
рений із правильної чотирикутної піраміди надбудовою над її бічними гранями ще чотирьох трикутних пірамід.

Геометрія 11 Підручник Для ЗЗМШ

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Геометрія 11 Підручник Для ЗЗМШ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

В.О.

Підручник для учнів, які прагнуть знати більше,

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Даний підручник відповідає державному стандарту і чинній програмі з математики для

Охороняється законом про авторське право.

Окрім зазначених поліграфічних засобів (шрифтів і кольорів), навчальний мате-

нитої картини Генріха Семирадського «Парнас» : у правій руці муза тримає

браження богині мудрості Афіни з її мудрою совою , реконструйоване за моти-

Досі в нашому курсі стереометрії переважно викладалися

Координатами взагалі називають упорядковані набори чисел, якими визначається

1.1. Прямокутна декартова система координат у просторі

Ох, Оу та Oz називаються осями координати, або координатними осями. Площини,

побудуємо спочатку у площині Оху точку N за її

відній координатній площині. Наприклад, точка Р(0; у; z)

ся розміщеною горизонтально, а вісь Оz — вертикально. Проте при розв’язуванні

1.2. Формула для відстані між двома точками

Задача 1 . На координатній площині Oyz знайти точку, рівновіддалену від трьох

Прирівнявши першу з цих величин до другої і третьої, матимемо два рівняння

З а д ач а 2. На трьох попарно мимобіжних ребрах куба знайти по точці, для

З а д ач а 3 . Основою чотирикутної піраміди PABCD є ромб зі стороною а і кутом А, що

9°. Доведіть, що відстань від початку координат до точки М(х; у; z) дорівнює x2 + y 2 + z2 .

1.3. Координати середини відрізка

Задача . Відомі координати трьох вершин паралелограма ABCD: А(–7; 3; 4),

1.4. Про задання фігур рівняннями

Виразимо довжину відрізка QM через координати його кінців за формулою від-

Зад ача 1 . Визначити координати центра сфери, що проходить через точки

З а д ач а 2. У сферу вписано куб. Довести, що

Для тих, хто хоче знати більше

За д ач а 3 ( З а д ача Ап оллон ія ). Дослідити геометричне

2. Площини, що перпендикулярні до координатних площин

Аналогічно, якщо в рівнянні (1) А = 0, то рівняння площини α зведеться до ви-

Аналогічні міркування ведуть до висновку, що площини, які перпендикулярні до

3. Прямі циліндричні поверхні

З аналогічною ситуацією ви вже стикалися в планіметрії: рівняння х = а та y = b

Для тих, хто хоче знати більше

4. Задання перерізу фігур

Розглянемо приклад. Нехай маємо поверхню, що задається рівнянням:

У загальному випадку лінія у просторі може задаватися як переріз двох поверхонь,

Якщо від першого рівняння віднімемо друге, то мати-

47. З’ясуйте, яка поверхня визначається такими рівняннями:

Про ідею методу координат у Декарта

1. Опишіть будову прямокутної декартової системи координат у просторі. Як у цій

3. Що називається рівнянням геометричної фігури? Виведіть канонічне рівняння сфери.

7. У який спосіб у методі координат задаються перерізи геометричних фігур? Наведіть

Завдання для контрольної роботи №1

1. а) Чи є точки А(1; 2; 3), В(2; 3; 4) і С(3; 4; 5) вершинами трикутника? Відповідь обґрунтуйте,

5. З’ясуйте, яка поверхня визначається рівнянням:

Для розширення можливостей координатного методу до його фундаменту долучається

2.1. Найперші поняття, пов’язані з векторами

Довжину вектора, тобто довжину відповідного напрямленого відрізка, називають

Те о р ема 2 .1 (ознаки рівності ненульових векторів).

Д о в е д е н н я . а) Нехай ABCD — паралелограм. Це означає, що його протилеж-

2.2. Додавання і віднімання векторів

суми співнапрямлених векторів збігається з напрямом обох доданків, а напрям суми

Виконання останніх двох властивостей операції віднімання векторів цілком ви-

2. Вектори і паралельні перенесення

О з н ач е н н я ( па ра ле л ьно го п ер ене сенн я).

3. Розкладання вектора на складові

х, у або паралельний їй, то його можна розкласти на дві

Теорема 2.2 (про розклад вектора за двома напрямками).

Те орема 2 .3 (про розклад вектора за трьома напрямками).

Задач а . До вершини О триноги ОАВС підвішено вантаж

2.3. Множення вектора на число

З а д ач а 1 . У тетраедрі РАВС (рис. 2.47) точка М — середи