Геометрія 10 Підручник Для ЗЗМШ

В.О.
Тадеєв
Геометрія
Основи стереометрії
клас
10 Дворівневий підручник
для профільного навчання
математики у загальноосвітніх
навчальних закладах
Видання 4-е
Підручник для учнів, які прагнуть знати більше,

та вчителів, які хочуть вчити краще
За редакцією проф. В.І. Михайловського
ТЕРНОПІЛЬ
НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН
ББК 22.1я72
74.262.21
Т13
Рецензенти:
доктор фізико-математичних наук,
професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
О.Г. Кукуш
кандидат фізико-математичних наук,
доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка
В.Р. Кравчук
Підручник зайняв 2-е місце на Всеукраїнському конкурсі підручників

з геометрії для профільного навчання,
проведеному Міністерством освіти і науки України у 2010 р.
Тадеєв В.О.
Т13 Ãåîìåòð³ÿ. Основи стереометрії: Äâîð³âíåâèé ï³äðó÷íèê äëÿ профільного навчання ма-
тематики у 10-му êëàñі çàãàëüíîîñâ³òí³õ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â. — Тернопіль: Навчальна
книга – Богдан, 2010. — 400 с.: іл.

ISBN 978-966-10-1525-7
Даний ï³äðó÷íèê â³äïîâ³äàº äåðæàâíîìó ñòàíäàðòó ³ ÷èíí³é ïðîãðàì³ ç ìàòåìàòèêè äëÿ

навчання на профільному рівні у 10-х класах загальноосвітніх навчальних закладів, у тому
числі у спеціалізованих фізико-математичних школах, ліцеях та гімназіях. Може вико-
ристовуватися учнями, що навчаються на академічному рівні, але бажають опановувати
математику поглиблено.
Ó ï³äðó÷íèêó çíà÷íà óâàãà ïðèä³ëÿºòüñÿ ïèòàííÿì ³ñòîðè÷íîãî, ñâ³òîãëÿäíîãî òà
ìåòîäîëîã³÷íîãî õàðàêòåðó.
Охороняється законом про авторське право.

Жодна частина цього видання не може бути відтворена
в будь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва
© Навчальна книга – Богдан,
ISBN 978-966-10-1525-7 майнові права, 2010
Переднє слово до учнів та вчителів
Я піклувався про те, щоб діти були
вдумливими дослідниками і відкривачами
світу, щоб істина поставала перед ними
не як готовий висновок, переданий педаго-
гом, а як яскрава картина навколишнього
світу, яку вони пережили з хвилюючим
биттям серця. Якщо відкриття схви-
лювало дитину, істина стає особистим
переконанням, яким людина дорожить
усе життя.
Василь Сухомлинський.
«Серце віддаю дітям»
Шановні друзі! Цей підручник укладено відповідно до чинної програми для

профільного навчання у 10-х класах загальноосвітніх навчальних закладів.
Навчальний матеріал структурований за двома рівнями — обов’язковим і по-
глибленим. Матеріал поглибленого рівня доповнює, розширює і поглиблює
обов’язковий зміст, ілюструє розв’язування складніших задач. Він друкується
меншим шрифтом на блакитному фоні і розрахований на учнів, які проявляють
підвищений інтерес до математики та її застосувань і в майбутньому плану-
ють пов’язати з цим свою професійну діяльність. Таким чином, кожен учень,
окрім основного змісту, має змогу опановувати й додатковий, який відповідає
його інтересам і можливостям. Так само й учитель одержує додаткові засо-
би для реалізації диференційованого навчання — найважливішого принципу
сучасної шкільної освіти.
Поряд із текстами для поглибленого опрацювання вміщено портрети гені-
альних математиків Михайла Остроградського і Софії Ковалевської . Це
має символічне значення, адже життя цих видатних учених засвідчує, зо-
крема, що математика однаково доступна як для чоловіків, так і для жінок,
а також, що успіхи в науці не залежать від місця народження людини (Ост-
роградський народився на полтавському хуторі, а Ковалевська — у Москві).
Біографії цих великих математиків слугують яскравим прикладом того, що
для досягнення успіху потрібно бути наполегливим і цілеспрямованим
(і Остроградський, і Ковалевська з різних причин спочатку не здобули ви-
знання на батьківщині, але завдяки таланту й сумлінній праці згодом «під-
корили» всю Європу).
4 Переднє слово до учнів та вчителів
Другим важливим принципом, втіленим у підручнику, є принцип історич-

ної перспективи, або історичного підходу. Окрім величезного значення для
гуманітаризації навчання, для підвищення інтересу до вивчення наук, для
виховання моральності та поваги до інших народів і культур, цей принцип
має ще й важливу дидактичну функцію. При його реалізації учні у своєму
розвитку ніби проходять важливими етапами, які пройшла сама наука, не
перескакуючи через них і не опиняючись час від часу несподівано на тих
рівнях, які їм ще недоступні.
Реалізація історичного підходу здійснюється двома шляхами. По-перше,
поданням історичних відомостей під час розгортання основного змісту, а по-
друге, уведенням спеціальної рубрики «Сторінки історії», в якій подаються
додаткові відомості про ті наукові дослідження у різні епохи, які безпосеред-
ньо пов’язані з темою, що вивчається. Хоча матеріал цієї рубрики не є
обов’язковим для вивчення, але він суттєво розширює кругозір і допомагає
зрозуміти внутрішні й зовнішні мотиви розвитку математики, а отже, сприяє
глибшому розумінню основ цієї науки. «Сторінки історії» друкуються на сіро-
блакитному фоні, а їх супроводжує муза історії Кліо зі знаменитої картини
Генріха Семирадського «Парнас» : у правій руці вона тримає книжку й
перо, а характерним жестом лівої руки спонукає оглянутись назад.

Третім є принцип міжпредметних зв’язків та прикладної спрямованості
навчання. Він дає змогу суттєво підвищити мотивацію до навчання, а також
постійно підтримувати пізнавальний інтерес учнів. Зокрема, великого зна-
чення у підручнику надається зв’язкам геометрії з класичним мистецтвом
і технікою. Цій же меті слугують і численні крилаті вислови видатних людей
різних епох про математику, її зміст, методи та історію, про особливе стано-
вище математики серед інших наук, її вплив на освіту та значення для роз-
витку особистості. Жартівливі цитати з художньої літератури теж зазвичай
відображають дуже глибокі думки з цього приводу.
І, нарешті, четвертий важливий принцип — це принцип відповідності логіки
розгортання змісту навчання логіці основних методів досліджень у математиці.
Геометрія у підручнику подається не догматично, не як одкровення, яке зійшло
на обраних і передається від учителя до учнів. Навпаки, підручник постійно
спонукає учнів теоретизувати (що, до речі, у дослівному перекладі з грець-
кої означає «придивлятися») і бути активними співучасниками у відкритті
нових знань. Відповідно до цього, структурні блоки теорії не розпочинаються
Переднє слово до учнів та вчителів 5
з «готових» означень нових понять чи формулювання теорем, а здебільшого

завершуються ними як результатом проведеного дослідження. У підручнику
витримано також належний рівень математичної строгості в обґрунтуванні
основних положень.
Задачі і вправи розміщені в кінці кожного розділу у порядку наростання
їхньої складності. Окремі, складніші з них, позначені зірочкою, а найпростіші
(здебільшого усні) — кружечком. Рубрику задач по всьому підручнику су-
проводжує зображення богині мудрості Афіни Парфенос , реконструйо-
ване за описами знаменитої скульптури Фідія.

Перед розв’язуванням задач радимо випробувати себе, даючи відповіді на за-
питання, які для вас приберегла легендарна пташка-Сфінкс з головою жінки,
а тілом лева (фрагмент картини Густава Моро «Едіп і Сфінкс»), яка пус-
кала далі лише тих подорожніх, хто правильно відповідав на її запитання.

У підручнику подано також типові завдання для контрольних робіт. Від-
так кожен учень може заздалегідь належним чином підготуватися до цих
випробувань.
Чимало задач у підручнику вміщено з розв’язаннями. Ці задачі значною
мірою доповнюють основний зміст підручника новими фактами. Крім цього, на
їхньому прикладі демонструється застосування поданих фактів, а в окремих
випадках — і певні загальні підходи до розв’язування задач. Нарешті, вони
слугують зразками тих типів завдань, які пропонуватимуться для розв’язування
на самостійних та контрольних роботах, а також взірцями для оформлення
розв’язань, яких належить дотримуватися у письмових роботах.
На допомогу вчителеві до підручника окремо видані методичні рекомендаії
щодо проведення уроків, а також дидактичні матеріали, які містять тексти
самостійних, контрольних, тестових і довгострокових завдань.
Бажаємо усім учням успіхів у вивченні, а вчителям — натхнення у на-
вчанні однієї з найдавніших, найзахопливіших і найкорисніших наук —
геометрії!
Людина і кристали. Рисунок Карела Чапека
Про геометрію взагалі.
Вступ Систематизація та узагальнення
фактів і методів планіметрії
Для цієї мети я винайшов особливий, досі
невідомий метод викладання: я запросив для
мого старшого помічника двох викладачів. При
цьому один навчав його з початку, з абетки,
а інший — з кінця. … Рівно через три тижні
мій старший помічник доніс мені рапортом,
що обидва викладачі довчили його до середини,
і, таким чином, завдання виконане.
Андрій Некрасов. «Пригоди капітана Врунгеля»
Здається, — пригадав слоник, — я про цю

математику чув …
Григорій Остер. «38 папуг»
Шановні десятикласники! Ви вже три роки вивчали геометрію в основній школі.

Перед продовженням її вивчення у старшій школі доречно провести узагальнення й
систематизацію вивченого та окинути поглядом найближчі горизонти.
1. Що ж таке геометрія?
З глибин віків. Геометрія — дуже давня наука. Старшою від неї серед усіх наук
можна вважати хіба що астрономію. Втім, коли астрономія з описового (спостереж-
ного) рівня перейшла на теоретичний (прогностичний), вона завжди вдавалася до
послуг геометрії.
Тисячоліттями тривало накопичення геометричних фактів дослідним шляхом.
Оформлення геометрії у струнку наукову систему відбулося у Давній Греції в період
розквіту її культури (у VI – IV ст. до н. е). Греки дуже полюбляли пов’язувати ви-
токи своїх досягнень з давніми епохами. Зокрема, вони вважали, що геометрія пере-
8 Вступ. Про геометрію взагалі. Систематизація та узагальнення фактів і методів
йшла до них з Єгипту, де вона нібито зародилася з потреби вимірювання земельних

ділянок після щорічних розливів ріки життя — Нілу. Звідси й історична назва цієї
науки — геометрія, що в дослівному перекладі з грецької означає «вимірюванням
землі», «землемірство».
Однак «вимірюванням землі» геометрія у Давній Греції була хіба що в тому
розумінні, що грецькі учені у своїх дослідженнях часто вдавалися до креслення
фігур на піску. А по суті геометрія стала у них виключно теоретичною наукою про
властивості геометричних фігур, арсенал якої значно перевершив потреби будь-яких
практичних вимірювань. Зокрема, геометрія «вийшла у простір» і фактично розді-
лилася на дві частини — плоску й просторову. За плоскою частиною збереглася її
історична назва — геометрія, а просторову частину стали називати стереометрією
(від грецького «стерео» — просторовий). Такий поділ виявився особливо зручним
для навчання, оскільки давав змогу спочатку опановувати простіші для сприйняття
відомості про плоскі фігури, а вже потім переходити до складніших, просторових
фігур. Цей поділ через віки дійшов і до нашого часу. Єдине удосконалення відбулося
у тому, що плоску частину геометрії перейменували у планіметрію (латинське слово
plano означає «площина»), а під історичною назвою «геометрія» об’єднали разом
планіметрію і стереометрію.
Отже, на даний час геометрія складається із двох частин — геометрії на площині
(планіметрії) та геометрії в просторі (стереометрії). У 7–9 класах ви в основному
вивчали планіметрію, знайомлячись лише з елементами стереометрії. А тепер роз-
починаєте систематичне вивчення стереометрії.
Сучасне трактування змісту та значення геометрії. Геометрію в сучасному

значенні цього слова можна означити як науку про просторові форми реального або
мислимого світу. А оскільки просторові форми ще інакше називають геометричними
фігурами, то, отже, геометрія — це наука про геометричні фігури, а саме: про їхні
види, властивості, вимірювання, взаємне розміщення та перетворення. Самі ж гео-
метричні фігури — це ідеальні мисленнєві образи. Найпростіші з них виникають у на-
шій свідомості при зосередженні уваги лише на формі та розмірах реальних твердих
фізичних тіл й абстрагуванні від будь-яких інших їхніх характеристик — кольору,
маси, температури, речовини, вартості тощо. Складніші фігури можуть конструю-
ватися свідомістю уже без посередництва реальних тіл у результаті мисленнєвих
операцій з найпростішими фігурами — об’єднання, перетину, доповнення, відрізання,
вкладання, вилучення, переміщення, деформування й т.ін.
У шкільному курсі геометрії, який ще інколи називають елементарною (тобто най-
простішою) геометрією, обмежуються лише дуже незначним набором геометричних
1. Що ж таке геометрія? 9
фігур. А саме, з плоских фігур вивчають точки, прямі, відрізки, півпрямі (промені),
кути, трикутники, чотирикутники, правильні многокутники, коло, круг і деякі комбі-
нації цих фігур. Плоскі фігури вивчаються у 7–9 класах. Із просторових фігур обме
жуються вивченням прямих, площин, найпростіших многогранників (призм і пірамід),
круглих тіл (циліндрів, конусів і кулі), а також деяких комбінацій цих фігур.
Просторові фігури систематично вивчаються у курсі геометрії старшої школи. При
цьому в 10 класі ви детально вивчатимете прямі і площини, а також найпростіші
многогранники — призми і піраміди. Пізніше вивчення цих питань буде поглиблено
із застосуванням координат і векторів. Детально вивчатимуться також тіла обертан-
ня — циліндр, конус і куля, а насамкінець — вимірювання геометричних тіл, тобто
їхніх об’ємів та площ поверхонь.
Поза елементарною (шкільною) геометрією залишається величезний обсяг нако-
пичених людством геометричних знань. Одні з них з’явилися внаслідок поглибленого
дослідження фігур елементарної геометрії, інші — за рахунок збільшення арсеналу
геометричних фігур, а ще інші — за рахунок різноманітних перетворень цих фігур.
Є й такі геометрії, де простори мають «викривлення» і вищі розмірності. Таку «вищу»
геометрію вивчають на фізико-математичних спеціальностях у вищих навчальних
закладах. У такій геометрії проводять свої дослідження учені-математики. А за-
стосовують її у фізиці, астрономії, хімії, теоретичній і технічній механіці, інженерії,
економіці тощо. Крім цього, геометричні ідеї мають численні застосування в інших
напрямках математичних досліджень — в алгебрі, теорії чисел, математичному ана-
лізі, теорії ймовірностей, а через них — у ще більшому спектрі прикладних наук.
Попри усе це первинним джерелом для пробудження мисленнєвої просторової уяви,
фантазії та інтуїції була й залишається звичайна елементарна геометрія, яка через
те й вивчається у школі.
Вивчаючи властивості геометричних фігур — ідеальних об’єктів, ми водночас
дістаємо певні знання про просторові властивості реальних предметів і можемо
застосовувати їх при проектуванні та експлуатуванні. Цим визначається значення
геометрії для кожної культурної людини, а особливо для тих, хто проектуватиме та
зводитиме нові об’єкти.
Важливим залишається застосування геометрії і для вирішення тих практичних
задач, які колись послужили одним із найпотужніших джерел для її зародження — для
вимірювання землі. Щоправда, тепер це відбувається в основному через посередництво
окремої прикладної інженерної науки — геодезії. За допомогою геодезичних зйомок
складають плани і карти місцевості, а також здійснюють «прив’язку» до місцевості
плану кожної споруди чи магістралі перед її будівництвом.
Приклад новітнього застосування геометрії.

Безперечно, про усі згадані застосування ви вже ма-
єте уявлення з уроків геометрії та інших предметів
у попередніх класах, а також із найрізноманітніших
джерел додаткової інформації. Значно менш відоми-
ми є принципи геометричного моделювання на рівні
тонких структур матерії, які, проте, в сучасній науці
набувають дедалі ширшого застосування.
Ще видатний філософ Платон у ІV ст. до н.е., уза-
гальнюючи й розвиваючи погляди піфагорійців, учив
про існування чотирьох основних стихій — вогню,
повітря, води і землі, з яких у відповідних пропорціях
складається усе суще. Найдрібнішим структурним
Платон
елементам цих стихій Платон приписував форми
правильних многогранників (рис. 1), а саме: вогню —
форму тетраедра (рис. 1, а), повітрю — октаедра
(рис. 1, в), воді — куба (рис. 1, б), а землі — ікосаедра
(рис. 1, ґ). А оскільки в геометрії уже було відомо, що

загалом існує п’ять видів правильних многогранників,
то форму п’ятого — додекаедра (рис. 1, г) — Платон
відвів для усього Космосу (відгомоном цієї ідеї стало
зображення додекаедра на відомій картині Сальвадора
Далі «Таємна вечеря», відтвореній на 2-му форзаці
цього підручника).
До цих уявлень давніх мудреців могли привести
спостереження за природними многогранниками —
кристалами (рис. 2). Наприклад, гірський кришталь
Аристотель вважав закам’янілим льодом, а Пліній Рис. 2
про нього писав, що «гладкість граней його така
досконала, що того ніяким мистецтвом створити

неможливо».
У середні віки уявлення про те, що саме в криста-
лах заховані усі таємниці буття, знайшло своє відо-
браження у приписуванні їм надприродної чудодійної
сили. Не випадково в одній зі старовинних легенд про
чорнокнижника Фауста, які послужили Ґете першо-
джерелом для його знаменитого твору, доктор Фауст
бесідує з духом на ймення «Кристалос».
У свій спосіб захоплення кристалами передав зна-
менитий чеський письменник Карел Чапек, рисунок
якого «Людина і кристали» вміщено на заставці до
цього вступу (с. 6) та на обкладинці підручника.
Перші спроби наукового пояснення дивовижно
точних многогранних форм природних кристалів від-
носяться ще до ХVІІ–ХVІІ ст. А найбільшим досяг-
ненням у вивченні кристалів на основі візуального
спостереження стало створення у середині ХІХ ст.
французьким фізиком і кристалографом Оґюстом
Браве (1811–1863) так званої решітчастої теорії. Оґюст Браве
У 1849 р. Браве, який, за словами Володимира
Вернадського, «дивився на природу очима геометра»,
після численних спостережень і обмірювань крис-
талів опублікував працю «Дослідження про много-
гранники симетричної форми». У ній він, зокрема,
висунув продуктивну гіпотезу про те, що в основі Застосування — корисні і фак-
правильних геометричних форм кристалів лежать тично необхідні для теорії,
оск ільки вони ставлять перед
правильні многогранні форми їхньої внутрішньої теорією нові запитання. Мож-
структури. Основу цієї структури, за Браве, утворює на сказати, що застосування й
решітка, яка складається із закономірно розміщених теорія перебувають у такому
вузлів (центрів ваги корпускул, або атомів). Браве самому відношенні, як листок
вважав, що у процесі росту кристала його решітка і дерево: дерево тримає листок,
розростається із фундаментальної первісної много- але листок живить дерево.
Жак Адамар
гранної форми шляхом переміщень і з’єднання ціли-
ми гранями. На основі цієї ідеї він виділив 14 типів
можливих фундаментальних форм — так званих
решіток Браве (рис. 3).
Фундаментальні форми кристалів (ліворуч) і відповідні їм 14 видів кристалічних решіток Браве. Зверху
вниз: куб, прямокутний паралелепіпед з квадратною основою (правильна чотирикутна призма),
ромбоедр, прямокутний паралелепіпед загального виду, прямий паралелепіпед з основою у формі
паралелограма, косий паралелепіпед загального виду, правильна шестикутна призма.
Рис. 3
Решітки Браве дали змогу пояснити багато фено-

менів кристалографії, а в геометрії стали джерелом
для низки важливих задач про щільні заповнення
простору многогранниками. Проте у своїй осно-
ві ця ідея залишалася лише гіпотетичною аж до
вирішального фізичного експерименту німецького
фізика Макса Лауе (1879–1960), який у 1912 р.
незаперечно довів саме існування атомної структури
кристалів.
Як відомо, атомну структуру речовини неможли-
во помітити візуально навіть при збільшенні у най-
потужнішому мікроскопі. Причиною є надто велика
довжина світлових хвиль у видимому діапазоні, які
на своєму шляху «не помічають» атомів. Лауе у сво- Макс фон Лауе
єму експерименті використав рентгенівські промені,
які теж невидимі для ока, але довжина їхніх хвиль
сумірна з розмірами атомів, а тому ці промені на
своєму шляху «помічають» атоми і заломлюються
на них. Схема його експерименту відображена на
рис. 4. Вузький пучок рентгенівських променів спря-
мовувався на монокристал (чистий кристал однорід-
ної структури), а після проходження через кристал
фіксувався на фотопластинці. Виявлене розсіювання
пучка свідчило про дифракцію променів, причиною
якої могла бути лише атомна структура кристалу,
який, таким чином, відігравав роль дифракційної
решітки. Симетричне ж розміщення слідів розсія-
них променів свідчило про симетричне розміщення
відповідних граней кристалічної решітки. Пізніше
з’ясувалося, що геометричний аналіз рентгенограми
дає змогу навіть повністю відтворити просторову
будову кристалічної решітки.
Первісною метою досліду Лауе було підтверджен-
ня за допомогою дифракції на кристалічній решітці
хвильової природи рентгенівських променів. І за
цей результат йому було присуджено Нобелівську
премію 1914 р. Але одночасно було підтверджено
й атомну структуру кристалів І це дало потужне
практичне застосування — можливість дослідження
структури речовини на основі рентгеноскопічного

аналізу.
Рентгеноскопічний аналіз — це синтез фізичного
способу одержання рентгенограми атомної структу-
ри речовини та геометричних методів відтворення на
цій основі її просторової кристалічної решітки.
У свою чергу, побудована кристалічна решітка
дає змогу пояснити відомі або передбачити нові фі-
зичні властивості кристалів при зміні фізичних умов
їхнього утворення (температури, тиску тощо).
На рис. 5, а, б) для прикладу зображені криста-
лічні решітки алмаза і графіту. Хімічний склад обох
цих матеріалів один і той самий — атоми вуглецю.
Але наскільки різні їхні властивості: графіт —
м’який, чорний і вогнетривкий, а алмаз — твердий,
прозорий і у вогні згоряє дотла! Усе це — наслідки
особливої структури кристалічної решітки.
Згодом ідеї й методи рентгеноскопічного аналізу
з кристалографії поширилися на хімію, а потім і на
біологічні структури. У 1964 р. професор Дороті
Кроуфут-Ходжкін (1910 – 1994) засобами рентге-
ноструктурного аналізу з’ясувала структуру низки
складних фізіологічних утворень, у тому числі
Моделі атомної будови алмаза (вгорі)
пеніциліну (у 1946 р.) та вітаміну В12 (у 1956 р.). і графіту (внизу)
За ці досягнення їй у 1964 р. було присуджено Рис. 5
Нобелівську премію. У 1962 р. Нобелівську премію
одержали американський біохімік Джеймс Вот-
сон (нар. 1928) та англійський біофізик і генетик
Френсіс Крік (1916 – 2004), які у 1953 р. створили
модель структури ДНК (рис. 6). Це відкриття по-
клало початок молекулярній генетиці.
Таким чином, геометричне моделювання про-
сторових структур неорганічної та органічної при-
роди нині перебуває на передньому краї науки.
У цьому — великі перспективи для створення
нових матеріалів, нових біологічних форм і нових
лікарських засобів.
У свою чергу, проблеми кристалографії, сте-
Дороті Кроуфут-Ходжкін
реохімії та мікробіології стимулюють і розвиток
геометричних теорій. Зокрема, рентгеноскопічний
аналіз, виявляючи конкретну решітчасту форму

атомної структури кристалів, все ще не дає відповіді
на питання, чому ця форма є саме такою і які вза-
галі можливі кристалічні решітки. Геометрія ж уже
знайшла відповіді на деякі з питань такого ґатунку.
Примітно, що до цих визначних успіхів причетні
вітчизняні учені, які можуть бути взірцем для на-
слідування усім, хто обирає собі шлях у науку.
У 1932 р. колишній випускник Київського уні-
верситету Борис Миколайович Делоне (1890–1980)
на основі декількох найзагальніших припущень
про можливе взаємне розміщення атомів у криста-
лах запропонував значно досконалішу, ніж свого
часу Браве, класифікацію кристалічних решіток.
Усі можливі кристалічні решітки він розбив на 24
види, залежно від форми так званих паралелоедрів
Діріхле — опуклих многогранників певного виду
з попарно паралельними гранями. На рис. 7 зобра- Просторова модель молекули ДНК
жено усі такі паралелоедри разом з відповідними їм Рис. 6
решітками Браве. Легко помітити, що паралелоедри
Діріхле охоплюють усі решітки Браве. Отже, кла-
сифікація Делоне є детальнішою, ніж класифікація
Браве.
У своїх спогадах Б.М. Делоне зазначав, що про
проблему правильних просторових решіток він ді-
знався ще у підлітковому віці з бесід свого батька
Миколи Борисовича Делоне (1856–1931) зі всес-
вітньо відомим українським математиком Георгієм
Феодосійовичем Вороним (1868–1908). Перший у ті
часи був професором Варшавського політехнічного
інституту, а другий — професором Варшавського Джеймс Вотсон
університету. Сам же Георгій Вороний у 1908 р.
розв’язав фундаментальну математичну проблему
про можливість щільного заповнення паралелоедра-
ми п-вимірного простору. Цей його результат знай-
шов несподівані практичні застосування в сучасних
інформаційних системах.
Георгій Вороний народився у селі Журавка
Полтавської губернії (тепер Варвинський район на
Чернігівщині). Середню освіту здобував у Бердян- Френсіс Крік
Кристалічні решітки за класифікацією Делоне

Рис. 7
ській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях, в яких

директорував його батько — магістр філології, ко-
лишній випускник Київського університету. Закін-
чив Петербурзький університет (у 1889 р.). Наукові
дослідження проводив у руслі Петербурзької школи
теорії чисел. Після захисту магістерської дисертації
у 1896 р. до кінця свого короткого життя працював
професором Варшавського університету.
Борис Делоне народився у Петербурзі. У 16 років
з батьками переїхав до Києва, де батько працював
професором політехнічного інституту. Закінчив Г.Ф. Вороний
екстерном Київську гімназію, а у 1913 р. — Київ-
ський університет. До 1916 р. викладав у цьому ж
університеті, потім (у 1916–1922 рр.) — у Київ-
ському політехнічному інституті. Подальша трудова
і наукова діяльність Б.М. Делоне була пов’язана
з Ленінградським і Московським університетами,
а також з Математичним інститутом ім. В.А. Стєк
лова. Основні наукові дослідження проводив на
стику алгебри й геометрії. У 1978 р. удостоєний
престижної міжнародної премії ім. Лобачевского. На
початку 30-х рр. ХХ ст. Делоне був серед перших іні-
ціаторів проведення в СРСР математичних олімпіад
серед школярів. Був майстром спорту з альпінізму.
У 1926 р. здійснив сходження на одну з головних
вершин системи Бєлухи на Алтаї, пізніше названої Б.М. Делоне
піком Делоне. Звісно, цією назвою відзначені не
так спортивні, як наукові здобутки Б.М. Делоне,
які ознаменували собою один із «піків» геометрії
ХХ ст.
Особливості шкільного курсу геометрії.

Винятково влучну характеристику особливостям
предмета геометрії дав видатний геометр ХХ ст.
О.Д. Александров (1912–1999). У низці підручників
для школи, створених під його керівництвом, він
пояснював учням: «Своєрідність геометрії полягає
в нерозривному зв’язку живої уяви зі строгою логі-
кою. Можна сказати, що геометрія у своїй суті і є Пік Делоне
просторовою уявою, яка пронизана й організована

строгою логікою. У будь-якому справді геометрично-
му твердженні, чи то аксіомі, означенні, теоремі, чи
то задачі, неодмінно присутні обидва ці елементи:
наочна картина і строге формулювання, строгий
логічний висновок.
Наочність, уява належать більше до мистецтва,
а строга логіка — привілей науки. Сухість точного
висновку і життєдайність наочної картини — гео-
метрія поєднує в собі ці дві протилежності. Так її
й потрібно вивчати: поєднуючи наочні картини зі
строгими формулюваннями й доведеннями».
І далі відомий геометр дає таку настанову О.Д. Александров
учням:
«Тому основне правило полягає в тому, що
стикаючись із означенням, теоремою або задачею,
потрібно перш за все зрозуміти їхній зміст: подати
наочно, нарисувати або ще краще, хоча й важче,
уявити те, про що йде мова. Нічого не намагайтеся
завчити, не нарисувавши, не уявивши того, про що
йде мова, не зрозумівши, яким чином це наочне Æèòòÿ ïðèêðàøàþòü äâ³
уявлення точно виражається у формулюванні озна- ðå÷³ — çàíÿòòÿ ìàòåìàòèêîþ
чення, теореми або задачі». òà ¿¿ âèêëàäàííÿ.
Ñ³ìåîí Äåí³ Ïóàññîí
Таким чином, геометрія — одночасно школа
логіки й творчої уяви. Звідси той тісний зв’язок
геометрії з мистецтвом та історією культури, який
супроводжує її на всіх щаблях історичного розвитку.
А тому геометричні знання абсолютно необхідні для
розуміння історії культури. У цьому ж і джерело
їхньої невичерпної цікавості для вивчення.
2. Аксіоматика планіметрії
Геометрія є вивідною, кажуть ще — дедуктив-
ною наукою. Це означає, що кожне її положення
або твердження стосовно геометричних фігур фор-
муються або виводяться на основі попередніх по-
ложень і тверджень. Очевидно, що при послідовній
реалізації цієї схеми повинна існувати певна система
її початкових фактів. Ця система називається ак-
2. Аксіоматика планіметрії 19
сіоматикою геометрії, а кожне з її положень —

аксіомою (грецьке слово «аксіома» означає «гідний
уваги», «авторитетний»).
Першу аксіоматику геометрії збудував знаме-
нитий учений античного світу Евклід Александрій-
ський у III ст. до н.е. На базі цієї аксіоматики він
створив перший підручник з математики «Начала
геометрії», який у повному обсязі дійшов до нашо-
го часу. Аксіоматика Евкліда не була досконалою,
оскільки не містила повного переліку аксіом, які
фактично використовувалися в геометричних до-
веденнях. Зокрема, у ній не було аксіом, що ви-
значають порядок розміщення точок на прямій, та
встановлення рівності фігур. Проте ця аксіоматика Евклід
проіснувала понад 2 000 років, а побудовані на ній
«Начала геометрії» Евкліда весь цей час вважалися
неперевершеним взірцем наукової теорії.
Лише у ХIX ст. з’ясувалося, що коли чітко не
зафіксувати в аксіомах усіх первісних положень гео-
метрії, то можна одержати логічні суперечності або
«неевклідові» геометрії. У зв’язку з цим були прове-
дені пошуки нових варіантів аксіоматики класичної
евклідової геометрії. Особливо вагомих результатів
у розв’язанні цього завдання досягли італійський ма-
тематик Джузеппе Пеано (1858–1902) та німецький
математик Давид Гільберт (1862–1943). Завдячуючи
великому авторитету Гільберта у науковому світі, Джузеппе Пеано
його аксіоматика стала своєрідним еталоном у роз-
будові основ геометрії.
Однак, задовольняючи найвищі канони матема-
тичної строгості, аксіоматика Гілберта водночас
виявилася абсолютно непридатною для елементар-
ного викладання. Причиною був надвисокий для
початківців рівень абстрагування, велика кількість
аксіом (20 аксіом, розбитих на 5 груп), а головне —
надто довгий шлях від аксіом до введення міри
геометричних величин — відстаней і кутів. Тому
шкільне викладання ще довгий час послуговувалося
неповною евклідовою аксіоматикою або й зовсім
Давид Гільберт
обходилося без неї. Математики ж продовжували

пошуки зручніших аксіоматик.
Оригінальним вирішенням проблеми стала
аксіоматика на основі поняття руху, яку запропо-
нував професор Новоросійського (тепер Одеського)
університету В.Ф. Каган (1869–1953). Ще оригі-
нальнішу ідею аксіоматичного уведення міри для
відрізків і кутів розробив американський математик
Джордж Біркгоф (1884–1944); вона стала дуже по-
пулярною серед американських авторів підручників
з геометрії. Нарешті, синтез ідей Евкліда, Гільберта,
Кагана і Біркгофа втілив у своїй аксіоматиці гео-
метрії видатний вітчизняний геометр зі світовим В.Ф. Каган
ім’ям О.В. Погорєлов (1919–2002). Аксіоматика
Погорєлова була оприлюднена у його підручнику,
що вперше вийшов із друку на початку 70-х років
XX ст., а потім понад чверть століття застосовувався
в загальноосвітній школі.
Як аксіоматика Гільберта вважається каноном
строго наукового викладу основ геометрії, так аксі-
оматику О.В. Погорєлова можна вважати каноном
наукового викладу, адаптованого для школи. Тому
віддаючи належне автору, нижче майже дослівно
подається його редакція аксіом, а також дуже
близьке до авторського виведення перших наслідків
з них. Строгий науковий виклад основ геометрії Джордж Біркгоф
О.В. Погорєлова зазвичай важко сприймається
учнями на початках вивчення геометрії у 7 класі.
Зате при повторенні у старшій школі ви відчуєте
у цьому викладі ту справжню логічну довершеність,
яку великий учений може продемонструвати навіть
у шкільному підручнику.
Основними фігурами в аксіоматиці планіметрії

О.В. Погорєлова є точки і прямі, а основними
поняттями — належності для точок і прямих, роз-
міщення між для точок на прямій, довжини відрізка
і градусної міри кута. Усього в цій аксіоматиці 10
аксіом, які розподіляються на 6 груп. О.В. Погорєлов
І. Аксіоми належності
1. Для будь-якої прямої існують точки, що
належать цій прямій, і точки, що не нале-
жать їй.
На рис. 8 точки А і В належать прямій а, а точки
С і D — не належать їй.
2. Для будь-яких двох точок існує пряма,
і притому — єдина, якій ці точки нале- Рис. 8
жать.
На рис. 8 пряма а — єдина, якій належать дві
задані точки А і В.
Мовний зворот: «точки належать прямій» часто

змінюють на «пряма проходить через точки». У
зв’язку з цим аксіому 2 часто формулюють так:
Через будь-які дві точки проходить пряма, і до
того ж — тільки одна.
Так само вислів «проходить» часто заміняють на
«можна провести». І тоді аксіома 2 набуває третьої
форми: Через будь-які дві точки можна провести
пряму, і до того ж — тільки одну.
Усі ці формулювання вважаються рівносильними
або еквівалентними. Кожне з них стосується одного
й того основного поняття «належності».
Маленький Принц на своїй планеті.
Якими б «очевидними» не здавалися аксіоми Рисунок Сент-Екзюпері
належності, проте вони виражають фундаментальні Рис. 9
властивості, без яких площина не була б такою,
якою ми її собі уявляємо. Якби, наприклад, не
приймалася аксіома 1, то вся геометрія могла б
звузитися до геометрії на одній прямій — як це ми
робимо при зображенні множини дійсних чисел на
числовій осі. А якби не приймалася аксіома 2, то
замість планіметрії можна було б одержати «сферио
метрію» — геометрію на сфері. Мабуть, такою була
геометрію на планеті Маленького Принца у відомій
повісті Антуана де Сент-Екзюпері (рис. 9). Роль
прямих у такій геометрії відігравали б великі кола,
а через дві діаметрально протилежні точки сфери
можна провести скільки завгодно прямих: так, на

глобусі через полюси N і S проходить безліч мери-
діанів (рис. 10).
ІІ. Аксіоми взаємного розміщення точок на прямій і площині

3. Із трьох точок на прямій одна і тільки одна
лежить між двома іншими.
На рис. 11 зображено три точки А, В, С, що
лежать на прямій а. Із них тільки точка С лежить
між двома іншими точками А і В.
Якщо точка С лежить між точками А і В, то ка-
жуть також, що точки А і В лежать по різні боки
від точки С, або що точки С і В лежать з одного
боку від точки А, чи: точки А і С лежать з одного
боку від точки В.
4. Кожна пряма розбиває площину на дві пів-
площини.
На рис. 12 зображено пряму а, яка розбиває
площину на дві півплощини.
На основі аксіоми 3 уводиться перше похідне від

основних поняття — поняття відрізка. Відрізком
з даними кінцями А і В називається частина прямої
АВ, що складається із самих точок А і В, а також
з усіх точок, що лежать між ними, — внутрішніх
точок відрізка. На рис. 13 синім кольором зображено
відрізок АВ прямої АВ. Усі внутрішні точки М від-
різка АВ лежать між його кінцями А і В.
У свою чергу, за допомогою поняття відрізка

конкретизується зміст аксіоми 4. Розбиття прямою
а площини на дві півплощини означає, що кожний
відрізок АВ з кінцями в одній із півплощин не пе-
ретинає граничної прямої а, а кожен відрізок СD
з кінцями у різних півплощинах — перетинає її
(рис. 14)
Як і аксіома 2, аксіома 3 теж не виконувалася
б у геометрії на планеті Маленького Принца Сент-
Екзюпері (див. рис. 9): про кожну з трьох точок
А, В, С, розміщених на одному великому колі на

сфері, наприклад, на її екваторі (рис. 15), можна
сказати, що вона лежить між двома іншими. А на
кільцеподібній планеті, яку гіпотетично можна уяви-
ти внаслідок згущення кілець Сатурна (рис. 16), не
виконувалася б аксіома 4: «пряма» а, яка проходить
по зовнішньому обводу кільця, не розбиває його по-
верхню на дві частини, оскільки, наприклад, з точки
А у точку В можна перейти через внутрішній обвід
через точку С.
III. Аксіоми вимірювання та відкладання відрізків

5. Кожний відрізок має певну довжину, більшу
від нуля. Довжина відрізків дорівнює сумі до-
вжин частин, на які він розбивається будь-
якою своєю точкою.
На рис. 17 відрізок АВ розбивається його вну-
трішньою точкою С на два відрізки АС і СВ. При
цьому, відповідно до аксіоми 5, АВ = АС + СВ.
Для формулювання наступної аксіоми потрібно
увести поняття півпрямої.
Півпрямою, або променем, називається частина
прямої, що складається з усіх точок цієї прямої, які
лежать по один бік від деякої взятої на ній точки. Ця
точка називається початком півпрямої. Інші точки
називаються внутрішніми точками півпрямої.
На рис. 18 зображено півпряму ОА з початком
О і внутрішньою точкою А.
Очевидно, що півпрямою буде частина кожної

прямої а, що лежить у даній півплощині, якщо тільки
пряма а перетинає граничну пряму b півплощини
(рис. 19). Початком цієї півпрямої буде точка О
перетину прямих а і b.
6. На будь-якій півпрямій від її початку мож-
на відкласти відрізок даної довжини, і при
тому — тільки один.
На рис. 20 від початку О півпрямої а відкладено
відрізок ОА, що має задану довжину d.
Відрізки, які мають однакові довжини, назива-
ються рівними.
В лаконічних і «очевидних» формулюваннях

аксіом 5–6 втілено тисячолітній практичний досвід
людства з вимірювання довжин. Найбільшим здо-
бутком у цьому досвіді був вибір єдиного еталона
одиниці вимірювання. Про це ви можете прочитати
на наших сторінках історії. Інша проблема лежала — Зараз, удаве, я зміряю твій
в теоретичній площині. Реальне вимірювання від- зріст у папугах.
різків відбувається так, що спочатку на заданому — У папугах? — хором здивува-
відрізку відкладають певну кількість разів сам ета- лися слоненя і мавпочка.
лон, потім на залишку — якусь кількість частин — Як це? — знітився удав.
— А так, — сказав папуга. —
еталона, наприклад, 1 , потім — ще дрібніші час- Скільки папуг у тебе вміститься,
10 такий у тебе й зріст!
тини, наприклад, 1 і т.д. Практично цей процес — Овва! — жахнулася мавпоч-
100 ка. — Скільки вміститься!!!
дуже скоро завершується, однак теоретично він — Дуже мені треба! — обра-
може продовжуватися й нескінченно: даний відрізок зився удав. — Я не буду ковтати
може виявитися несумірним з еталоном. Наприклад, стільки папуг.
ще піфагорійці з’ясували, що несумірними є сторо- — Навіщо ж ковтати. По-
перше, ковтати нікого не треба,
на та діагональ квадрата, а європейські математики
а по-друге, і одного папуги ви-
XIX ст. — що несумірні радіус кола і його довжина. стачить. Мене.
А це означало, що не кожен відрізок має точно ви- — Ну то, — недовірливо сказав
значену для нього довжину. Лише після того, як до удав, — якщо ковтати не треба,
раціональних чисел були долучені ірраціональні, що тоді вимірюй у папугах!
записуються нескінченними і неперіодичними де- Григорій Остер.
сятковими дробами, стало можливим вести мову «38 папуг»
про довжину будь-якого відрізка.
Але тоді з’явилася інша проблема — чи для

кожного ірраціонального числа існуватиме відрізок
з довжиною, що виражатиметься цим числом, і чи
буде цей відрізок єдиним, якщо відкладати його на Ìàòåìàòèêà — æðèöÿ âèçíà
заданому промені від його початку? — Аби усе це ÷åíîñò³ й ÷³òêîñò³.
забезпечити, Гільберту у його «Основах геометрії» Éîãàíí Ôð³äð³õ Ãåðáàðò
довелося увести по дві спеціальні аксіоми порядку
та неперервності. А в аксіоматиці О.В. Погорєлова
ця проблема вирішується всього двома аксіомами,
якими зазначені труднощі «непомітно» переносяться
на теорію дійсних чисел.
ІV. Аксіоми вимірювання та відкладання кутів

Кутом називається фігура, що складається
з двох променів, які мають спільний початок. При
цьому кожен із променів називається стороною
кута, а їхній спільний початок — вершиною кута.
Кутом називають також і частину площини, об-
межену сторонами кута. Кут у такому розширеному
тлумаченні називають ще плоским кутом; тоді кут
без обмеженої ним частини площини називається
лінійним кутом.
На рис. 21 зображено кут Оаb з вершиною О
і сторонами а і b. Вживаються також позначення
∠О та ∠аb.
Кут, сторони якого є доповняльними променя-
ми, тобто лежать на одній прямій по різні боки від
спільної вершини, називається розгорнутим кутом.
На рис. 22 зображено розгорнутий кут з вершиною
О і сторонами а і b.
Кажуть, що промінь с з початком у вершині не-
розгорнутого кута Оаb проходить між його сторо-
нами, якщо він перетинає який-небудь відрізок АВ
з кінцями на сторонах даного кута (рис. 23). Для
розгорнутого кута Оаb вважається, що будь-який
промінь с, який виходить з вершини О, лежить між
його сторонами а і b (рис. 24).
7. Кожний кут має певну градусну міру, більшу
від нуля. Розгорнутий кут дорівнює 180°. Гра-
дусна міра кута дорівнює сумі градусних мір
кутів, на які він розбивається будь-яким про-

менем, що проходить між його сторонами.
На рис. 23 кут Оаb дорівнює сумі кутів Оас
і Осb.
8. Від будь-якої півпрямої у задану півплощи-
ну можна відкласти кут з даною градусною
мірою, і притому — тільки один.
На рис. 25 зображено кут Оаb певної заданої
величини α, відкладений від півпрямої Оа у задану
півплощину, гранична пряма якої містить півпряму
Оа.
Кути, які мають однакові градусні міри, нази-

ваються рівними. Промінь, який проходить між
сторонами кута і ділить його на два рівні кути, на-
зивається бісектрисою цього кута.
На відміну від вимірювання відрізків, єдиний

масштаб для вимірювання кутів (градус) було ви-
найдено дуже давно (див. Сторінки історії: «Як
вимірювали кути у різні часи»). Втім, його більше — Я чудово пам’ятаю, що спо-
застосовували в астрономії та геодезії, а в геометрії чатку цього закону не було, а
вели мову про частини прямого або розгорнутого потім його відкрив хтось дуже
кута. Що ж до принципових труднощів, пов’язаних мудрий.
— Навіщо? Хто його просив? —
зі встановленням міри для довільного кута та побу-
обурилась мавпочка.
довою кута з довільною заданою градусною мірою, — А як він відкрив? — спитав
то вони аналогічні зазначеним вище труднощам слоник.
для відрізків. Обмеження на граничну величину — Давно це було, — сказав
кута 180° — не принципове, тим більше, що воно папуга.
знімається в подальших узагальненнях, пов’язаних Григорій Остер.
«38 папуг»
з уведенням тригонометричних функцій.
V. Аксіома рухомості трикутника

Трикутником називається фігура, що склада-
ється з трьох точок, що не лежать на одній прямій,
і трьох відрізків, які попарно сполучають ці точки.
Точки називаються вершинами трикутника, а від-
різки — його сторонами.
Трикутником називають також частину пло-

щини, обмежену сторонами трикутника. У цьому
разі доречне уточнення: плоский трикутник, а для
трикутника без обмеженої ним частини площини —
лінійний трикутник.
На рис. 26 зображено трикутник АВС з верши-
нами А, В, С та сторонами АВ, ВС і АС.
Кутом трикутника АВС при даній його верши-
ні А називається кут, утворений півпрямими АВ і АС
(рис. 27). Аналогічно означаються кути трикутника
при інших вершинах.
Два трикутники АВС і А′В′С′ називаються рів-

ними (записують так: ΔАВС = ΔА′В′С′) (рис. 28),
якщо у них рівні усі відповідні сторони й усі відпо-
відні кути, тобто АВ = А′В′, ВС = В′С′, АС = А′С′;
∠A = ∠A′, ∠B = ∠B ′, ∠C = ∠C ′.
На рисунках рівні сторони рівних трикутників
часто позначають однаковою кількістю рисочок,
а рівні кути — однаковою кількістю дужок.
Строго кажучи, саме тільки означення рівності
трикутників ще не гарантує існування таких три-
кутників. Щоправда, на такий висновок наштовхує
практичний досвід, але для логічного узаконення
такої можливості необхідно прийняти відповідну
аксіому.
9. Який би не був трикутник, існує трикут-
ник, рівний йому, що займає задане положення
відносно даної півпрямої.
На рис. 29 зображено трикутник АВС і рівний
йому трикутник А′В′С′, вершина А′ якого збіга-
ється з початком О деякого променя а, сторона
А′В′ — належить цьому променю, а вершина С′
знаходиться у вибраній півплощині від прямої, що
містить промінь а.
Про трикутник, який рівний даному і займає

задане положення, кажуть, що його одержано з да-
ного за допомогою переміщення. Отже, уведеною
аксіомою не тільки гарантується існування рівних
трикутників, а й забезпечується логічна можли-

вість переміщувати трикутник у будь-яке задане
положення на площині. Звідси і її назва — аксіома
рухомості трикутника.
VI. Аксіома про паралельні прямі

За аксіомою 2, прямі, які мають хоча б дві спільні
точки, збігаються.
Про прямі, які мають лише одну спільну точку,
кажуть, що вони перетинаються у цій точці, або є
пересічними. Побудувати такі прямі можна так. Ві-
зьмемо довільну пряму а. За аксіомою 1, знайдеться
деяка точка А на цій прямій і деяка точка В поза нею
(рис. 30). Тоді прямі а і АВ — пересічні. Справді,
пряма а має з прямою АВ лише одну спільну точку
А, бо якби мала ще іншу спільну точку, — то збі-
галася б з нею, і тоді точка В лежала б на прямій
а, всупереч вибору її поза цією прямою.
Прямі, які лежать у площині і не мають жодної
спільної точки, називаються паралельними.
Існування паралельних прямих можна логічно
довести, посилаючись на відповідні ознаки. Напри-
клад, дві прямі а і b, які перпендикулярні третій
прямій с, — паралельні (рис. 31). Однак неможливо
ні довести, ні спростувати єдиність паралельної,
що проходить через дану точку. Тому приймається
наступна аксіома.
10. Через точку, що не лежить на даній пря-
мій, у площині проходить не більше, ніж одна
пряма, паралельна даній.
Сторінки історії
1. Як вимірювали довжини у різні часи
Сучасна людина зазвичай не задумується над тим,

що ті численні блага цивілізації, якими вона корис- — Êîëè íå çíàºø, ÿê, — çàäóì
тується, забезпечені невтомною працею і пошуками ëèâî ñêàçàв ñëîíик, — ïîòð³áíî
всього людства упродовж багатьох віків. Характерним â êîãîñü çàïèòàòè.
прикладом є вимірювання довжин і відстаней. Хто Ìàâïочкà äóæå óâàæíî ïîäè
тепер не знає, що довжини, сумірні з ростом людини, âèëàñÿ íà ñëîíика é çàïðîïî
вимірюють у сантиметрах, більші — у дециметрах íóâàëà:
і метрах, великі відстані — у кілометрах, а маленькі — Äàâàé ó òåáå çàïèòàºìî.
проміжки — у міліметрах? Хто не знає, що між цими — Ó ìåíå? — çí³ÿêîâ³в ñëîíик. —
одиницями вимірювання існують дуже прості співвід- Ó ìåíå êðàùå íå òðåáà. Äàâàéòå
ношення, які виражаються множенням чи діленням çàïèòàºìî â ïàïóãè.
на степінь числа 10? Нарешті, хто не знає, що для — Äàâàéòå! — ðàïòîì çàêðè÷àâ
ïàïóãà, íå çíàòè çâ³äêè ç’ÿâèâøèñü
проведення самого вимірювання використовуються
ïåðåä äðóçÿìè. — Äàâàéòå çàïè
прості прилади — лінійки, стрічки, складні метри,
òàºìî ó ìåíå! Çàïèòóéòå!
рулетки тощо? І кожна людина, в якій би частині
— ßê ìåíå çì³ðÿòè? — çàïèòàâ
світу вона не жила, узявши один із таких приладів, óäàâ.
може легко перевірити вказані на будь-якому з ви- Ãðèãîð³é Îñòåð.
робів розміри або закласти відповідні розміри у ви- «38 ïàïóã»
ріб, який збирається виготовляти. Але так було не
завжди. Більшу частину своєї історії людство не мало
загальноприйнятих мір.
1. Перші еталони — в людині

Першими мірами довжини, природно, служили
окремі частини людського тіла — найчастіше рук
і ніг.
Ще давні єгиптяни, вавилоняни та інші народи
застосовували таку міру як лікоть, що дорівнювала
відстані від ліктя до кінця розпрямленого середньо-
го пальця руки. Ліктями, зокрема, дуже зручно ви-
мірювати вірьовки та відрізи тканини. Повний оберт
тканини довкола ліктя називався подвійним ліктем.
Ця міра теж застосовувалася у багатьох народів.
Лікоть не мав сталої величини. У різних держа-
вах і в різні часи застосовувалися різні лікті. Крім
цього, в одній і тій самій державі в один і той самий
час могли існувати різні лікті. Найдовшим зазвичай Ì³ðà ë³êîòü
був царський лікоть, який застосовувався при зборі

податі.
У руській державі міра, аналогічна ліктю, на-
зивалася аршином. Відомий російський історик
та письменник Н.М. Карамзін (1766–1826) вважав,
що ця назва запозичена внаслідок торгівлі зі східними
народами. Зокрема, у персів лікоть називався «арші».
Недобросовісні купці часто по-своєму тлумачили дану
міру. Звідси пішло відоме «міряти на свій аршин»,
що означає «по-своєму бачити справу, пильнувати
свої інтереси».
Дрібнішими від ліктя мірами довжини були: до-
лоня (наприклад, в юдеїв, британців), кулак (в арабів)
і п’ядь (в русичів).
Долоня — це ширина кисті руки. В класичній Ì³ðà äîëîíÿ
англійській літературі часто зустрічаються оповіді про
вимірювання висоти коней саме долонями.
Мала п’ядь — це відстань від кінця великого
пальця до кінця вказівного, а велика п’ядь — від-
стань від кінця великого пальця до кінця мізинця
при найбільшому можливому розведенні їх. П’яді
зустрічаються уже в актах XIV ст. Вважалося, що
в аршині міститься 4 п’яді. Тому п’ядь часто назива-
лася також чверткою. З п’яддю пов’язаний крилатий
вислів: «Берегти кожну п’ядь рідної землі».
Ще дрібнішою мірою довжини був палець (на-
приклад, у вавилонян) і дюйм (в англо-саксонських
народів). Цілком природно, що долоня дорівнювала
4 пальцям.
Дюйм початково вважався рівним довжині суглоба
великого пальця. Про це говорить і сама назва: слово Ì³ðà ïàëåöü
duim голландською мовою якраз і означає «великий
палець».
У 1324 р. англійський король Едвард ІІ уточнив ве-
личину дюйма. Згідно з королівським указом, 1 дюйм
дорівнював «довжині трьох ячмінних зернин, узятих — Виміряти свій зріст? —
із середньої частини колоска і прикладених одне до прийшла в захоплення мавпоч-
одного своїми кінцями». А в англійському побуті ще й ка. — Яке чудове, яке дивовижне
досі залишилася мірка «ячмінне зерня», що дорівнює рішення.
третині дюйма. Цікаво у цьому зв’язку зауважити, Григорій Остер.
що улюблена дітьми Дюймовочка — малесенька ді- «38 папуг»
вчинка з однойменної казки Андерсена, яка могла
жити у квітці і мала зріст 1 дюйм, народилася саме
з ячмінної зернини.
На початку XVII ст. указом російського царя Пе-

тра І була встановлена відповідність між традиційними
російськими та новими англійськими мірами — «заради
кращої узгодженості з європейськими народами у трак- — А чим іще можна міряти
татах і контрактах». Відповідно до цього указу, 1 аршин зріст? — запитала в папуги
прирівнювався до 28 англійських дюймів. мавпочка.
Іще з часів Київської Русі на українських землях — Усім! — сказав папуга.
застосовувалася така міра довжини як сажень. Про Григорій Остер.
це, зокрема, свідчить і Нестор-літописець. Слово «са- «38 папуг»
жень» мало первісну форму «сяжень». Тому ймовірно,
що походило воно від дієслова «сягати».
Розрізняли маховий сажень, що дорівнював
розмаху рук, і косий сажень, рівний відстані від
п’яти правої ноги до кінців пальців витягнутої вгору
лівої руки. Звичайно, косий сажень був більшим від
махового. Тому про плечистих чоловіків (зокрема,
про казкових героїв) казали, що вони мають «косий
сажень у плечах». Інколи таке порівняння можна
почути й нині.
У XVII ст. було узаконено, що міра 1 сажень
становить 3 аршини, що на нинішній вимір дорівнює
2,13 м. Зокрема, у «Соборному укладі» 1649 року
сказано: «А сажень, щоб міряти землю чи щось
інше, — робити на три аршини, а більше або менше
трьох аршинів сажнів не робити». На відміну від ко-
сого та махового сажнів, цей новий сажень називався
«царським» або «казенним».
Найпоширенішою з мір, пов’язаних з ногою лю-
дини, є фут. Він дорівнює середній довжині ступні
дорослої людини (англійське foot якраз і означає
«нога», «ступня»). Ця міра теж застосовувалася
у різних народів. В Англії фут був узаконений ра-
зом з дюймом у XIV ст. королем Едвардом ІІ: 1 фут
вважався рівним 12 дюймам, що на нинішній вимір
становить 30,48 см. Французький королівський фут
(який теж поділявся на 12 дюймів і був у Франції
основною мірою довжини аж до введення метра), мав
довжину 32,5 см. Ì³ðà ôóò
2. Природа має і стабільніші еталони

У XVI ст. відомий тогочасний учений Христоф
Клавій (1537–1612) запропонував уточнити розміри
фута за допомогою тих самих ячмінних зернин. По-
ловину фута, за Клавієм, мали визначати 64 зернини,

прикладених одна до одної упоперек. Це давало б
змогу дуже просто відтворювати довжину еталона
у будь-якому місці, оскільки ширина ячмінних зер-
нин дуже стабільна (значно стабільніша від їхньої
довжини, яку застосовували для визначення дюйма),
а велика кількість узятих зернин практично повністю
згладжувала індивідуальні відхилення від середньої
величини. До того ж, число 64 є степенем двійки.
А це давало змогу простим діленням навпіл одержу-
вати точні менші долі фута.
Спроби означити довжину дюйма і фута за допо-
могою ячмінних зернин показують, що людина давно
збагнула недосконалість свого тіла для вимірювання Õðèñòîô Êëàâ³é (Êëàâ³é-Øëþññåëü) —
довжин. Ще показовішою є система мір, що її знаходи- ³òàë³éñüêèé ìàòåìàòèê í³ìåöüêîãî
мо в одному з арабських рукописів VIII ст., відповідно ïîõîäæåííÿ. Íàéá³ëüøå â³äîìèé
до якої лікоть дорівнював 8 кулакам, кулак — ширині ÿê êåð³âíèê ïðîåêòó ç óâåäåííÿ
4 пальців, палець — товщині 6 ячмінних зернин, а яч- гðèãîð³àíñüêîãî êàëåíäàðÿ, ÿêèì уâåñü
мінна зернина — товщині 6 волосин з морди осла. ñâ³ò êîðèñòóºòüñÿ é ïîíèí³.
3. Традиції — річ серйозна

Не менш цікаве походження основної міри до-
вжини в англо-саксонських народів — ярда. Ця міра
була узаконена англійським королем Генріхом І ще
у 1101 році. Згідно з легендою, 1 ярд — це відстань
від кінчика носа цього короля до кінця середнього
пальця його витягнутої руки. Щоправда, за іншою
версією прообразом ярда став меч Генріха І. 1 ярд
вважається рівним 3 футам. На даний час — це при-
близно 91 см.
4. Час як відстань
Принципово інші способи застосовувалися для
встановлення одиниць вимірювання великих відста-
ней. Вони пов’язувалися з урахуванням часу на їхнє Ì³ðà ÿðä
подолання. Наприклад, такою була міра довжини
стадій. Вважається, що ця міра виникла у Давньому
Вавилоні. Достеменно відомо, що стадіями вимірю- — Гарно, — погодився удав, —
вали відстані давні греки. Зокрема, від цього слова але незрозуміло. До чого тут ма
утворилося сучасне слово «стадіон». тематика?
За переказами, стадій дорівнював відстані, яку Григорій Остер.
доросла людина проходить розміреним кроком за «38 папуг»
проміжок часу від появи першого сонячного променя
при сході сонця до того моменту, коли весь сонячний
диск повністю зійде над горизонтом. Оскільки добре

відомо, що схід сонця триває 2 хв, то, враховуючи
середню швидкість пішохода, легко дійти висновку, — Послухай, папуго, — сказав
що величина стадія перебувала в межах від 160 до слоник. — А чому ти ідеш пішки?
195 метрів. — На кому ж він поїде? — зди-
Відомо, що вавилоняни ділили свій стадій на вувалася мавпочка.
360 ліктів. А оскільки лікоть у них приблизно дорів- Григорій Остер.
нював 54 см, то звідси неважко вивести, що довжина «38 папуг»
вавилонського стадія становила приблизно 194 м.
На основі таких міркувань з’ясовано, що римський
стадій повинен був мати довжину 185 м, а грецький
олімпійський — 192 м.
Äàâíüîâàâèëîíñüêà ë³í³éêà (áë. 2000 ð. äî í.å.). Îñê³ëüêè öÿ ë³í³éêà º ôðàãìåíòîì íàï³âçðóéíîâàíî¿

ñòàòó¿ öàðÿ Ãóäåÿ, òî ìîæíà ââàæàòè, ùî íåþ âèçíà÷àëàñÿ ïîëîâèíà äàâíüîâàâèëîíñüêîãî öàðñüêîãî
ë³êòÿ. Ë³í³éêà ïîä³ëåíà íà 16 ð³âíèõ ÷àñòèí, ³ç ÿêèõ äðóãà ó ñâîþ ÷åðãó ïîä³ëåíà íà 6, ÷åòâåðòà — íà 5,
øîñòà — íà 4, âîñüìà — íà 3, à äåâ’ÿòà — íà 2 ð³âí³ ÷àñòèíè.
Ідея з використанням часових проміжків для

встановлення міри довжини одержала несподі-
ваний розвиток у XVII ст. У результаті фізичних
експериментів з маятником (важливим елементом
маятникового годинника, який якраз тоді було ви-
найдено) з’ясувалося, що період коливання маятника
залежить від його довжини. На основі цього самим
винахідником маятникового годинника голландським
математиком і механіком Христіаном Гюй´енсом
(1629–1695) у 1664 р. було запропоновано взяти
за одиницю вимірювання відстаней довжину такого
маятника, період коливання якого становить 1 се-
кунду. А польський природодослідник Тіт Бурратіні Õðèñò³àí Ãþé´åíñ
(1615–1682) у 1675 р. запропонував і назву для цієї
нової одиниці — метр, утворивши її від грецького
слова «метрео», тобто «вимірюю».
Проте невдовзі несподівано з’ясувалося, що період
коливання маятника залежить не тільки від його до-
вжини, але й від географічної широти місця, де про-
водиться вимірювання. Зокрема, поблизу екватора і в
середніх широтах ці величини суттєво відрізняються
одна від одної. Виявивши цей недолік, помітили й
інший, а саме, що при реалізації цієї ідеї одиниця ви-

мірювання довжини «прив’язувалася» до одиниці ви-
мірювання часу. А це в теоретичному аспекті значно
гірше, ніж аби ці величини визначалися незалежно
одна від одної. Тому, незважаючи на оригінальність
ідеї, від неї відмовилися, залишивши лише назву
«метр» для одиниці вимірювання довжин.
5. Універсальним мірилом оголошено Землю

У 1670 р. французький дослідник Мутон висунув
ще більш захоплюючу ідею — пов’язати одиницю
вимірювання довжин з розмірами всієї матінки-Землі,
точніше, з довжиною її меридіана. Але для реаліза-
ції цієї сміливої, а по суті глибоко філософської та
гуманістичної ідеї потрібні були особливі суспільно-
політичні умови. Вони з’явилися лише через сотню
літ у зв’язку з революційними подіями у Франції
наприкінці XVIII ст. — своєрідним підсумком епохи
Просвітництва, пов’язаної з іменами великих просві-
тителів Вольтера, Руссо, Дідро і Д’Аламбера. Лише
революційний рух, який охопив тоді цю країну, дав
змогу організувати відповідні великомасштабні ви-
мірювання, а найголовніше — стимулював перехід
на нову систему мір. В усіх інших консервативніших
країнах цей перехід затягнувся більше, як на століття,
а в деяких не реалізований повною мірою й досі.
Характерним у цьому зв’язку є звернення фран-
цузького уряду до населення, поширене у 1790 р.
В ньому, зокрема, мовилося:
«Як можуть друзі рівності миритися з розмаїттям
і незручністю мір, які зберігають ще пам’ять про Керівники експедиції і схема
ганебне феодальне рабство..., в той час, як вони реалізованого ними âèì³ðþâàííÿ
клялися знищити саму назву тиранії, якою б вона не äîâæèíè ïàðèçüêîãî ìåðèä³àíà
була?.. Для створення істинно філософської системи
мір, яка була б достойною віку просвітництва, не
можна взяти нічого, що не ґрунтувалося на твердих
підвалинах, що не пов’язано найтіснішим чином
з предметами незмінними, нічого, що в подальшому
могло б залежати від людей і від подій. Потрібно
звернутися до самої природи і взяти основу системи
мір з її надр ...».
6. Як же зміряли Землю?
У березні 1791 р. Національні збори Франції за-
твердили пропозицію Академії наук, що виходила від
найвидатніших тогочасних учених Лапласа, Лагран-
жа, Монжа, Лавуазьє та ін., — про спорядження
спеціальної експедиції для вимірювання земного
Ãåîìåòð³ÿ º ìèñòåöòâîì äîáðå
меридіана. Було вирішено виміряти довжину паризь-
âèì³ðþâàòè.
кого меридіана між двома містами, розміщеними на
Ï’ºð Ðàìóñ
ньому — Дюнкерком (приморським містом на півночі
Франції) і Барселоною (іспанським містом на березі
Середземного моря). Знаючи географічні широти цих
міст, потім легко було обчислити й довжину всього
меридіана. Винятково сприятливою обставиною було
те, що обидва вибрані міста знаходилися на рівні
моря, оскільки це суттєво спрощувало вимірювання
і підвищувало їхню точність. Керівниками експедиції
було призначено академіків Жана Батіста Деламбра
(1749–1822) та П’єра Мешена (1744–1804).
Вимірювальні роботи експедиції та відповідні роз- Í³ùî íå ïîâèííî áóòè òàêèì
рахунки тривали декілька років. На відстані близько íåçì³ííèì, ÿê òå, ùî ìàº áóòè
1 000 км між Дюнкерком і Барселоною за допомогою ì³ðîþ äëÿ âñüîãî.
провішування було побудовано і виміряно 115 трикут- Øàðëü Ëó¿ Ìîíòåñê’º
ників, розміщених уздовж меридіана. Шукана величина
була знайдена обчисленням і сумуванням довжин від-
різків меридіана, розміщених усередині кожного трикут-
ника. З цією метою застосовувалися тригонометричні
співвідношення, що існують між кутами та сторонами
трикутника. З особливою точністю вимірювалася лише
одна сторона крайнього трикутника — так звана база.
А в усіх решти трикутниках за допомогою кутомір-
них приладів вимірювалися лише кути — що значно
простіше, ніж вимірювання відстаней. За допомогою Мрія про всесвітню міру ...
формул, які пов’язують сторони і кути трикутника, нарешті щасливо доведена до
крок за кроком, починаючи від першого трикутника, виконання; з усіх чудових по-
обчислювалися сторони усіх інших трикутників, а потім чинань, які у нас залишаться в
і відрізки меридіана, розміщені всередині них. пам’яті про французьку револю-
Встановивши довжину паризького меридіана цію, це — те, за що ми найменше
у старих французьких мірах (туазах і футах; 1 туаз заплатили.
дорівнював 6 футам), було вирішено за основу нової П’єр Мешен і Жан Деламбр
1
міри — метра — взяти від знайденої
40 000 000
величини. У старих французьких мірах це становило
1
3 фути і 11,44 лінії (1 лінія = фута).
12
7. Еталон створено
Перший еталон метра було виготовлено у 1799 р.
Але навіть у Франції повний перехід на нову систему
вимірювання відбувся лише у 1840 р. А міжнародною
мірою метр став у 1872 р. після відповідного рішення Óñ³ â³äîìîñò³ ïðî ïðèðîäí³ ò³ëà
спеціально скликаної в Парижі міжнародної конферен- та ¿õí³ âëàñòèâîñò³ ïîâèíí³ ì³ñ
ції. Тоді ж було затверджено міжнародний еталон метра, òèòè òî÷í³ äàí³ ïðî ê³ëüê³ñòü,
âàãó, îá’ºì, ðîçì³ðè. Ïðàêòèêà
що був виготовлений зі сплаву платини (90%) та іридію
íàðîäæóºòüñÿ ç ò³ñíîãî ïîºäíàííÿ
(10%). Еталон має форму стержня завдовжки 102 см
ô³çèêè ³ ìàòåìàòèêè.
з двома мітками на відстанях 1 см від кінців. Відстань
Ôðåíñ³ñ Áåêîí
між цими мітками якраз і уособлює довжину 1 м. По-
перечний переріз еталона нагадує літеру Х. Саме така
форма забезпечує йому найбільшу міцність при наймен-
шій вазі (останнє дуже важливо, оскільки платина, яка
домінує в сплаві, дорожча навіть від золота).
Суспільство ні на мить не заба-

риться визнати заслуги системи,
в якій усе взято з природи, що
наділена такою простотою, якої
не існує в жодній іншій системі.
П’єр Мешен і Жан Деламбр
Ïðîåêò ìåäàë³ (íå ðåàë³çîâàíèé) íà ÷åñòü ñòâîðåííÿ
åòàëîíà ìåòðà (1798 ð.). Íàïèñ оповіщає:
«Íà âñ³ ÷àñè, äëÿ âñ³õ íàðîä³â»
У зв’язку з технічними труднощами, реалізація
рішень конференції 1872 р. була завершена лише
у 1888 р. Нова міжнародна конференція 1889 р.
затвердила 31 копію еталона метра. Зберігання од-
нієї з них доручили Міжнародному бюро у м. Севрі
біля Парижа. Решта були розподілені між країнами,
учасницями конференції.
За час, що минув відтоді, декілька разів проводи-
лося порівняння національних еталонів з головним
еталоном з м. Севра. І майже щоразу одержувалися
Åòàëîí ìåòðà ç ôóòëÿðîì
розбіжності, які вловлюються за допомогою найточ-
ніших фізичних засобів порівняння. Вважають, що ці äî íüîãî
розбіжності викликані молекулярними процесами, що
відбуваються в матеріалі стержнів.
8. Еталон, який є завжди і всюди

У зв’язку з цим пошук незмінних еталонів до-
вжини продовжився. В середині ХІХ ст. відомий ан-
глійський фізик Джемс Клерк Максвел запропонував Í³êîìó íå ñïàäå íà äóìêó íèçüêî
використовувати для цього найстабільнішу природну îö³íþâàòè çàñëóãó ìàòåìàòèê³â,
величину — довжину світлової хвилі. Світлова хви- ÿêó âîíè çäîáóâàþòü, âèðàæàþ÷è
ля — це особливий потік електромагнітної енергії, ñâîºþ ìîâîþ íàéâàæëèâ³ø³ â³äíî
в якому електрична і магнітна складові періодично øåííÿ: âñå, ùî ó âèùîìó ñåíñ³
переходять одна в одну. А відстань між сусідніми ï³äâëàäíå ÷èñëó й ì³ð³, âîíè âì³
точками цього потоку, в яких згадані складові мають þòü óïîðÿäêóâàòè, îçíà÷èòè
однакові величини, називається довжиною хвилі. ³ îá÷èñëèòè.
Світлові хвилі з різних джерел і з різних частин Éîãàíí Âîëüô´àí´ ¥åòå
світлового спектра мають різні довжини.
Після вимірювання еталонного метра оптичними
засобами, з 1960 р. встановлено, що довжина 1 м ста-
новить 1 650 763,63 довжини хвилі оранжево-червоної
лінії спектра світіння газу криптону. Для такого ета-
лона уже не потрібні ніякі сховища. Він не залежить
від жодних фізичних факторів. Але й на цьому пошуки
еталона не завершуються. Цілком можливо, що крапки
в цій справі не буде поставлено ніколи.
9. Головна перевага метричної системи

Головна перевага метричної системи вимірювання
над іншими системами полягає у тому, що дана сис-
тема узгоджена з десятковою основою числення. Це
означає, що менші і більші одиниці вимірювання
утворюються з основної одиниці за допомогою ділен-
ня або множення на певний степінь числа 10. Напри-
1 1 1
клад, 1 дм = м; 1 мм = см = м; 1 км = Метрична система краще будь-
10 10 102 якої іншої може виразити підроз-
= 103 м. А це забезпечує дуже простий спосіб пере-
діли мір ..., оскільки вона збіга-
ведення одних одиниць в інші — більші чи менші.
ється із системою числення.
Не так було до введення метричної системи. На-
Дмитро Менделєєв
приклад, у старій російській системі вимірювання до-
вжин 1 верста дорівнювала 500 сажням, 1 сажень —
3 аршинам, 1 аршин — 7 футам, 1 фут — 12 дюймам,
а 1 дюйм — 10 лініям.
Зрештою, використання сучасних електронних за-
собів обчислень ці труднощі значно послаблюють. Тому
в окремих країнах поряд з метричною системою все ще
застосовуються і свої історичні системи вимірювання.
Зокрема, багато з характеристик, що стосуються су-
часної техніки, подаються в дюймах, морські відстані
вимірюються в милях, глибини у футах тощо.
2. Як вимірювали кути у різні часи

1. Прилади для вимірювання кутів
Транспортир і астролябія. Назва найпоширені-
шого тепер кутомірного інструмента — транспорти-
ра — утворена від латинського слова transporte, що
означає «переносити». Звідси ж походять і широко
вживані тепер слова «транспорт» та «транспортува-
ти». Можливо, це свідчить про те, що початково тран-
спортир використовували більше для перенесення
кутів, ніж для їхнього вимірювання. Але найдавнішим
прообразом транспортира був усе ж таки кутомірний
прилад — астролябія. Транспортир — це половина
астролябії.
Вважається, що астролябію винайшов у ІІ ст.
до н.е. знаменитий грецький астроном Гіппарх (180–
125 до н.е.), а вдосконалив відомий середньовічний
німецький астроном Регіомонтан (Йоганн Мюллер)
(1436–1476). Прилад слугував для визначення по- Ðåã³îìîíòàí (Éîãàíí Ìþëëåð)
ложення небесних світил на небесній сфері. Для Â³äîìèé í³ìåöüêèé ñåðåäíüîâ³÷íèé
прикладу, на гравюрі ХVІ ст., відтвореній на рис. 32, àñòðîíîì òà ìàòåìàòèê. Àâòîð ïåðøîãî
відображено один зі способів для визначення горизон- â ªâðîï³ ï³äðó÷íèêà ç òðèãîíîìåòð³¿.
тального напрямку на світило, який застосовувався Ñêëàâ çíàìåíèò³ àñòðîíîì³÷í³ òàáëèö³.
мореплавцями.
Рис. 32
Початково астролябію використовували здебіль-

шого для визначення висоти світил над горизонтом. З
цією метою її виготовляли у вигляді важкого мідного
диска — лімба, який підвішували за кільце у верти-
кальному положенні (рис. 33). По краю лімба наноси-
лася шкала від 0° до 360°. Пряма ГГ1, що з’єднувала
поділки 0° і 180°, займала горизонтальне положення.
У центрі лімба кріпилася рухома стрілка АА1 — алі-
дада. На її кінцях розміщувалися перпендикулярні до
лімба пластинки з отворами — діоптри.
Для визначення висоти світила над горизонтом
спостерігач прикладав око до нижнього діоптра А
і повертав алідаду доти, поки світило не було видно
відразу через обидва діоптри. Поділка на шкалі, на
якій зупинявся край алідади (А чи А1), вказувала на
висоту світила над горизонтом у градусах. Óñå òóò áóëî çàñòàâëåíå ð³ç
Квадранти, секстанти та октанти. Бурхли- íîìàí³òíèìè ñåêñòàíòàìè, êâàä
вий розвиток астрономії, який розпочався в Європі ðàíòàìè, òåëåñêîïàìè, àñòðîëÿ
з початком епохи Відродження, вимагав уже значно á³ÿìè òà ³íøèìè àñòðîíîì³÷íèìè
більшої точності від астрономічних вимірювань, ніж ïðèëàäàìè.
її могли забезпечити давні астролябії. Цього можна Äæîíàòàí Ñâ³ôò.
було досягти лише за рахунок збільшення лімба. «Ìàíäðè Ëåìþåëÿ Ãóëë³âåðà»
Адже чим більша кругова шкала на його краю, тим
більшою буде відстань між сусідніми поділками, а це
давало змогу визначати не тільки кількість цілих
градусів у куті, але й кількість їхніх частин — мінут
і навіть секунд.
Водночас було помічено, що в більшості астроно-
мічних вимірювань фактично використовується не
вся кругова шкала астролябії, а лише певна її части-
на. Тому замість усієї астролябії у збільшеному ви-
гляді виготовляли лише квадранти, секстанти
1 1 1
і октанти, тобто відповідно , і частини
4 6 8
астролябії. Спосіб використання квадранта відобра-
жено на старовинній гравюрі, відтвореній на рис. 34.
А на рис. 35 зображено поєднання в одному приладі
квадранта й астролябії, запропоноване видатним
датським астрономом Тихо Браге (1546–1601). Сек-
стант Браге зображено на рис. 36.
Окрім численних гравюр із зображенням кутомір-
них інструментів, створених художниками, астрономи
ще й у свій спосіб засвідчили свою любов і повагу
до цих приладів, назвавши Секстантом одне із
сузір’їв у південній частині неба. Відповідну пропо-

зицію подав видатний польський астроном Ян Геве-
лій (1611–1687), автор всесвітньо відомого атласу
зоряного неба. Історія символічна й повчальна. Для
проведення досліджень Гевелій збудував обсервато-
рію і величезний секстант у своєму місті Ґданську.
Але затуркані й настрашені городяни спалили при-
лад. Тоді Гевелій вирішив «перенести його на небо»
й увічнити в назві сузір’я, аби вже ніколи нічия зла
рука не могла до нього дотягнутися. Але на той час
не було неназваного сузір’я, яке б своєю формою на-
гадувало секстант (принцип, що його дотримувалися
при утворенні назв більшості сузір’їв). Тому Гевелій
вибрав сузір’я, яке хоч і не нагадувало своїми конту-
рами секстанта, але знаходилося між сузір’ям Лева
(якраз під його лапами) та Гідри і тому мало ще й
цей додатковий символічний захист. Ñóç³ð’ÿ Ñåêñòàíò.
Телескоп і теодоліт. Наступне суттєве удоско- Ðèñóíîê ç àòëàñó Ãåâåë³ÿ
налення в конструкцію астролябії вніс французький
астроном Жан Пікар (1620–1682) в середині ХVІІ ст.
Він замінив діоптри підзорною трубою, винайденою
незадовго до цього Ґалілеєм, а для плавного пере-
міщення алідади використав мікрометричний гвинт.
Усе це значно підвищувало точність вимірювань і не
потребувало використання великих шкал.
Подальші удосконалення астролябії продовжилися

у напрямку використання замість підзорної труби
найрізноманітніших телескопів. А для проведення
наземних (геодезичних) вимірювань було сконстру-
йовано теодоліт (рис. 37).
Теодоліт має два лімби, розміщені у вертикальній
і горизонтальній площинах. Це дає змогу застосову-
вати цей прилад як для складання планів, так і для
проведення нівелювання, тобто визначення висот.
Бусоль. Кути, які застосовуються у морській та
повітряній навігації, вимірюють у горизонтальній пло-
щині від напрямку на північ проти руху годинникової
стрілки від 0° до 360°. Кожен такий кут називається
курсом. Прилад, що дає змогу вимірювати курс,
поєднує в собі античну астролябію і компас. Він Рис. 37
називається бусоллю. На принципі бусолі конструю-
ється сучасне навігаційне обладнання для морських
та повітряних суден.
Як бачимо, звичний нам транспортир має дуже
давню історію і водночас втілюється у найсучасніших
приладах.
2. Одиниці для вимірювання кутів

Градуси. Найпоширенішою одиницею для вимі-
рювання кутів є градус. Латинське слово gradus, від
якого утворено цю назву, означає «крок», «ступінь».
Величина кута 1 градус визначається так. Візьмемо
за вершину кута центр якого-небудь півкола, а саме
півколо поділимо на 180 рівних частин (рис. 38). Тоді
кут, сторони якого проходять через сусідні поділки,
і є кутом завбільшки в 1 градус (пишуть: 1°).
Але чому для визначення кута 1° півколо ділять
саме на 180 частин?
Ще давньовавилонські жерці помітили, що під час
рівнодення (тобто коли день і ніч мають однакову
тривалість) сонячний диск упродовж свого руху не-
босхилом (рис. 39) вкладається у пройденому шляху
рівно 2 × 180 разів. А оскільки цей шлях — півколо,
то цілком природно було розбивати його на 180 таких
подвійних кроків Сонця. Саме ці кроки пізніше і були
названі градусами.
Спостереження за рухом Сонця впродовж дня
підтверджувалися і відповідними спостереженнями
за його річним рухом. У ті часи вважалося, що рік

триває 360 діб. Тому весь річний шлях Сонця небос-
хилом — так зване зодіакальне коло — теж ділився
на 360 подвійних кроків, тобто градусів, а його по-
ловина, відповідно, — на 180 градусів.
Нарешті, свій вплив на вибір основи для ви-
значення градуса могло мати й те, що у Давньому
Вавилоні застосовувалася шістдесяткова система Âèëó÷èòè ç ìàòåìàòèêè çà-
числення, а число 180 ділиться без остачі на основу ñòîñóâàííÿ — öå òå æ ñàìå, ùî
60 цієї системи. З цим пов’язано і ділення градуса øóêàòè æèâó ³ñòîòó ç îäí³ºþ
на 60 мінут, а мінути — на 60 секунд. ëèøå ê³ñòêîâîþ îñíîâîþ, àëå áåç
ì’ÿç³â, íåðâ³â ³ ñóäèí.
В античну епоху старовинну вавилонську сис-
Ôåë³êñ Êëåéí
тему перейняли грецькі астрономи, зокрема, най-
видатніший з них, Клавдій Птолемей (І–ІІ ст. н.е.).
Авторитет Птолемея сприяв тому, що ця система
набула повсюдного поширення в епоху Відродження,
а потім і в пізніші часи. У результаті ми й тепер, як
і давні вавилоняни, як давні греки та середньовічні
європейці вимірюємо кути в градусах, вважаючи, що
розгорнутий кут має 180°, а повний — 360°.
Цікаве походження позначення для градусної міри.
Кути величиною 1° Птоломей називав мойрами, що
в перекладі з грецької мови означає «частини». Слово
µοιρα він скорочував двома першими літерами, при-
чому другу писав меншою від першої і вгорі — µ°.
Пізніше залишилася лише маленька літера °. Це
скорочення застосовується й досі.
Мінути тепер позначають за допомогою значка ′,
а секунди — за допомогою значка ′′. Наприклад, кут,
що має 23 градуси 18 мінут і 42 секунди скорочено
записують так: 23° 18′ 42′′.
Гради. Існують й інші одиниці для вимірювання
кутів. Зокрема, наприкінці ХVІІІ ст. у Франції, одно-
часно із запровадженням метричної системи для вимі-
рювання довжин, було запропоновано удосконалення Êëàâä³é Ïòîëåìåé.
для вимірювання кутів. Для цього пропонувалася нова Ñòàðîâèííà ãðàâþðà
одиниця град. Її назва утворювалася від того само-
го латинського слова gradus, але величина бралася
іншою. А саме: повний кут пропонувалося ділити не
на 360 градусів, а на 400 градів. Крім цього, гради
ділилися не на 60, а на 100 мінут, а мінути — не на
60, а на 100 секунд.
3. Про неоднозначність аксіоматики геометрії 43
Гради позначаються значком g, градові мінути —

значком ` , а градові секунди — значком `` . Легко
обчислити, що 90° = 100g, 1g = 54′, 1` = 32,4′′,
а 1`` = 0,324′′.
Радіани. Незважаючи на очевидні переваги градів
над градусами при проведенні обчислень, ця одиниця
все ж набула дуже обмеженого застосування. Не-
змірно більшого поширення набула інша альтернатива
градуса — радіан. Вимірювання кутів у радіанах
ґрунтовно вивчатиметься в наступних класах.
3. Про неоднозначність аксіоматики геометрії

Уже вказувалося, що існують різні аксіоматики
геометрії. При цьому відмінність між аксіоматиками
може бути двоякою. По-перше різними можуть бути
набори основних понять, що описуються аксіомами.
Наприклад, в аксіоматиці Гільберта до основних по-
нять не відноситься довжина відрізка і градусна міра
кута, натомість основними є поняття рівності відріз-
ків та кутів. Відтак ця рівність не опосередковується
певною мірою, а описується прямо відповідними
аксіомами, як от: «Два відрізки, які рівні деякому Коли мова йде про те, щоб до-
слідити основи якої-небудь науки,
третьому відрізку, рівні між собою». Ще приклад:
то слід установити систему аксі-
в аксіоматиках, у яких до основних понять належать ом, які містять точний і повний
поняття руху, рівність відрізків і кутів означається опис тих відношень, що існують
як можливість суміщення цих фігур. між елементарними поняттями
Інший тип відмінностей становлять ті, що втілю- цієї науки. Ці аксіоми є одночасно
ються у межах однієї й тієї самої системи основних означеннями цих елементарних
понять.
понять. Ці відмінності значно менш принципові
Давид Гільберт
і здебільшого переслідують дидактичні (навчальні)
цілі або відображають певні естетичні уподобання
авторів-розробників.
Наприклад, замість першої з аксіом належності
в аксіоматиці О.В. Погорєлова можна було б при-
йняти значно «слабшу» аксіому: «На кожній прямій
існує принаймні дві точки. Існує принаймні три точ-
ки, які не лежать на одній прямій» (до слова, саме
в такій формі ця аксіома приймається в «Основах
геометрії» Гільберта).
Справді, нехай А, В, С — три точки, що не лежать
на одній прямій, існування яких гарантується наведе-
ною вище аксіомою Гільберта, а l — довільна пряма

площини. Якою б не була пряма l, вона не проходить
принаймні через одну з точок А, В, С. Нехай вона не
проходить через точку А (рис. 40), а E, F — дві точ-
ки прямої l, існування яких гарантується тією самою
послабленою аксіомою Гільберта. За аксіомою 6 зі
списку аксіом Погорєлова, на півпрямій ЕF від точки
E можна відкласти відрізок будь-якої довжини і тільки
один. Оскільки різних довжин безліч, то можна від-
класти безліч відрізків, а тому існує безліч їхніх кінців
P, Q, R. Отже, на прямій l існує безліч точок P, Q,
R, … . Далі, через кожну з точок P, Q, R, … і точку А
проходить пряма, а на ній, як щойно показано, існує
безліч своїх точок. При цьому на самій прямій l може
розміщуватись щонайбільше по одній із цих точок.
Отже, усі решта, і їх безліч — поза прямою l, що й
треба було довести.
Інша видозміна аксіоматики у межах однієї й тієї
самої системи основних понять — за допомогою за-
міни окремих аксіом на рівносильні їм твердження.
Дві аксіоми називаються рівносильними або еквіва-
лентними, якщо твердження кожної з них можна
вивести з іншої, залучаючи, в разі потреби, одні й
ті самі додаткові аксіоми. Моріц Паш
Розглянуті щойно аксіоми належності у форму-
люванні Погорєлова і Гільберта — не еквівалентні,
оскільки аксіома Гільберта випливає з аксіоми По-
горєлова безпосередньо, а аксіома Погорєлова з ак-
сіоми Гільберта — лише при застосуванні аксіоми Математичні істини є похідни-
відкладання відрізків. ми від невеликої кількості аксіом,
А от аксіома 4 з аксіоматики Погорєлова екві- з яких вони розвиваються шляхом
валентна такій аксіомі Паша, необхідність якої низки бездоганних умовиводів;
вперше (у 1882 р.) помітив німецький математик вони закладені не тільки в при-
роді нашого пізнання, а й у сут
Моріц Паш (1843–1930): «Пряма, яка не проходить
ності самої природи.
через жодну з вершин трикутника, але перетинає Анрі Пуанкаре
його сторону, перетинає одну, і тільки одну, з двох
інших сторін».
Доведемо, що з аксіоми 4 Погорєлова справді
випливає аксіома Паша.
Нехай пряма а не проходить через жодну з вер-
шин трикутника АВС і перетинає його сторону
АС у деякій точці Е (рис. 41). Пряма а розбиває

площину на дві півплощини. Точки А і С лежать
у різних півплощинах, оскільки відрізок АС пере-
тинає граничну пряму а. Для точки В існує дві
можливості: 1) або вона лежать в одній півплощині
з точкою А, а отже, у різних півплощинах з точкою
С, і тоді відрізок АВ не перетинає прямої а, а від-
різок ВС перетинає її у деякій точці F (рис. 41, а);
2) або точка В лежить в одній півплощині з точкою
С, а отже, у різних півплощинах з точкою А, і тоді
відрізок ВС не перетинає прямої а, а відрізок АВ
перетинає її у деякій точці G (рис. 41, б). В обох
випадках пряма а, окрім сторони АС, перетинає ще
одну, і тільки одну з інших сторін трикутника АВС,
що й треба було довести.
Можна довести, що й, навпаки, з аксіоми Паша
випливає аксіома 4 з аксіоматики Погорєлова, тобто,
що кожна пряма розбиває площину на дві півплощи-
ни. У першому розділі цього підручника аналогічне
твердження буде доведено стосовно площин у про-
сторі: площина розбиває простір на два півпростори.
Доведення для прямої проводиться аналогічно, тому
тут на ньому не зупиняємося. Отже, аксіома 4 По-
горєлова і аксіома Паша справді еквівалентні.
Цілком особливе місце в історії аксіоматики гео-
метрії займає питання про еквіваленти аксіоми про
паралельні прямі. У тій формі, в якій ця аксіома
подається у теперішніх підручниках, її вперше сфор-
мулював шотландський математик Джон Плейфер
(1748–1819) у пристосованому для школи виданні
«Начал геометрії» Евкліда 1795 р. Тому цю аксіому
називають ще аксіомою Плейфера. А до того за-
мість формулювання Плейфера переважно застосо- Джон Плейфер
вувалося формулювання Евкліда, в якого воно було
одним із постулатів.
В Евклідових «Началах» твердження, які прийма-
ються без доведення, поділялися на два види. Одні
з них називалися аксіомами, інші — постулатами.
Аксіоми здебільшого стосувалися кількісних зако-
номірностей. Наприклад, до аксіом Евклід відносив
такі твердження: «Рівні одному й тому ж, рівні між

собою»; «Якщо до рівних додати рівні, то одержимо
рівні», «Ціле більше від своєї частини» тощо. На
противагу цьому, до постулатів відносилися власне
геометричні твердження. В дослівному перекладі
з грецької слово «постулат» означає «вимога». Отже,
Ñïðàâæí³é ó÷åíü âì³º âèâîäèòè
йшлося про вимогу до читача прийняти відповідні
â³äîìå ç íåâ³äîìîãî ³ öèì íàáëè
твердження без доведення. æàºòüñÿ äî ó÷èòåëÿ.
Евклід сформулював п’ять таких постулатів- Éîãàíí Âîëüô´àí´ Ґåòå
вимог. Першими чотирма з них були такі:
І. Будь-які дві точки можна сполучити від-
різком;
ІІ. Будь-який відрізок можна як завгодно да-
леко продовжити за кожен із його кінців;
ІІІ. З будь-якого центра будь-яким радіусом
можна описати коло;
IV. Будь-які два прямих кути можна сумісти-
ти один з одним (тобто такі кути рівні).
А п’ятим був постулат:
V. Якщо при перетині двох прямих січною
утворюються внутрішні односторонні кути, які
в сумі не дорівнюють двом прямим кутам, то
дані прямі перетинаються.
Можна довести, що коли виконується V постулат
Евкліда, то виконується й аксіома про паралельні
прямі Плейфера.
Справді, нехай маємо довільну пряму а і точку
А поза нею (рис. 42). Проведемо через А довільну
січну с, а потім — пряму b так, щоб сума внутріш-
ніх односторонніх кутів 1 і 2 дорівнювала 180°.
Тоді, за ознакою паралельності, b || а. Якщо після
цього проведемо через А довільну іншу пряму b′,
то сума внутрішніх односторонніх кутів 1 і 2′ уже
не буде дорівнювати 180°, а отже, за V постулатом
Евкліда, пряма b′ перетне пряму а. Таким чином,
пряма b буде єдиною, яка проходить через точку А
і паралельна прямій а, тобто справджуватиметься
аксіома про паралельні прямі.
Навпаки, з аксіоми Плейфера про паралельні прямі
випливає твердження V постулату Евкліда. Справді,
нехай маємо довільну пряму а і точку А поза нею,

а пряма b′ проходить через точку А і при цьому сума
внутрішніх односторонніх кутів 1 і 2′ не дорівнює
180° (див. рис. 42). Проведемо через точку А таку
пряму b, для якої сума внутрішніх односторонніх
кутів 1 і 2 уже дорівнює 180°. Тоді, відповідно до
ознаки паралельності, прямі а і b — паралельні. Але,
за аксіомою Плейфера про паралельні, b — єдина
пряма, яка проходить через А і не перетинає прямої
а. Тому пряма b′ неодмінно перетне пряму а. Отже,
й виходить, що коли сума внутрішніх односторонніх
кутів 1 і 2′ не дорівнює двом прямим кутам, то прямі Маловідомий портрет
а і b′ перетинаються, тобто справджується V постулат М.В. Остроградського
Евкліда, що й треба було довести.
Оскільки з V постулату Евкліда випливає аксі-
ома Плейфера про паралельні прямі, а з аксіоми
Плейфера — V постулат Евкліда, то ці твердження
еквівалентні.
Інший еквівалент аксіоми про паралельні прямі
запровадив у своєму «Підручнику з елементарної гео- Áàãàòî õòî ââàæàº, ùî ìà
метрії» знаменитий український математик М.В. Ост- òåìàòèêà — íàóêà ñóõà, íóäíà
роградський. Замість постулату Евкліда або аксіоми ³ ïîëÿãàº ëèøå â óì³íí³ ðàõó
Плейфера, Остроградський приймає твердження, âàòè. Öå í³ñåí³òíèöÿ. Öèôðè â
ìàòåìàòèö³ ãðàþòü íàéäð³á’ÿç
яке, на його погляд, значно виразніше характеризує êîâ³øó, найîñòàííішу ðîëü. Öå —
геометричні властивості реального простору. Одним íàéâèùà ô³ëîñîôñüêà íàóêà,
із ключових просторових понять, яке активно застосо- íàóêà íàéá³ëüøèõ ïîåò³â.
вується у різних науках, є напрямок. При цьому кожні Ìèõàéëî Îñòðîãðàäñüêèé
два взаємно протилежних напрямки визначаються
якою-небудь однією прямою з усієї сукупності пара-
лельних прямих. Цей факт Остроградський і фіксує
у своїй формі аксіоми про паралельні прямі: «Дві прямі
площини, які паралельні третій прямій цієї площини,
паралельні між собою».
У більшості сучасних підручників твердження
аксіоми Остроградського виводиться з аксіоми Плей-
фера і називається або ознакою паралельності пря-
мих, або теоремою про транзитивність відношення
паралельності прямих. Для доведення застосовують
метод «від супротивного». Припускають, що якісь
прямі а і b, кожна з яких паралельна деякій прямій
с, не паралельні, а перетинаються у деякій точці М

(рис. 43). Тоді через точку М проходитиме дві прямі
а і b, кожна з яких паралельна прямій с. Оскільки
це суперечить аксіомі Плейфера, то зроблене при-
пущення неправомірне, і тому а || b.
Але й, навпаки, з аксіоми Остроградського ви-
пливає аксіома Плейфера. Справді, нехай у площині
маємо точку A, розміщену поза прямою l (рис. 44).
Тоді, як уже зазначалося, через точку A проходить
пряма а, паралельна прямій l. Тому доведення по-
требує лише єдиність цієї прямої а. Припустимо,
що існує ще якась інша пряма а′, яка теж прохо-
дить через точку А і паралельна прямій l. Оскільки
обидві прямі а і а′ паралельні прямій l, то, за аксі-
омою Остроградського, вони паралельні між собою.
Однак ці прямі мають спільну точку А. Дійшли до
суперечності. Тому зроблене припущення неправо-
мірне. Отже, пряма а — єдина, яка проходить через
точку А і паралельна прямій l. Аксіому Плейфера
доведено.
Таким чином, аксіоми Плейфера і Остроградсько-
го — рівносильні.
Відомий російський учений О.Д. Александров
вважав, що класичні формулювання аксіом про пара-
лельні прямі Евкліда, Плейфера чи Остроградського
надто складні при початковому ознайомленні з гео-
метрією. Тому замість них у шкільному викладанні
він пропонував застосувати рівносильну їм, але
значно простішу для сприйняття учнями аксіому
прямокутника: «Чотирикутник АВСD, у якому
кути А і В — прямі, а сторони АD і ВС — рівні, є
прямокутником, тобто у ньому кути D і С теж є пря-
мими, а сторони DС і АВ — рівними» (рис. 45).
Аксіома прямокутника дає змогу доволі легко
розвинути теорію вимірювання площ многокутників
і навіть вивести теорему Піфагора, а потім і численні
наслідки з неї. Однак з аксіоми прямокутника не зо-
всім легко вивести твердження аксіоми Плейфера. У
цьому проявляється своєрідний «закон збереження
труднощів», який завжди в таких питаннях дає про
себе знати у математиці.
О.Д. Александров і О.В. Погорєлов —
дві вершинні постаті у геометрії ХХ ст.
З усіх предметів шкільного циклу геометрії по-

таланило найбільше: авторами підручників було
найбільше класиків науки. І справді, у різні часи
підручники з геометрії уклали Клеро, Ейлер, Безу,
Лежандр, Лакруа, Лобачевский, Остроградський,
Борель, Адамар, а вже зовсім недавно — видатні
геометри ХХ ст. академіки Олександр Данилович
Александров (1912–1999) та Олексій Васильович
Погорєлов (1919–2002). За цими підручниками ще
зовсім недавно навчалися мільйони школярів. Вони
позначили цілу епоху в підручникотворенні і без сум-
ніву назавжди увійдуть до золотого фонду навчальних
книг з математики. Під безпосереднім їхнім впливом
написаний і даний підручник.
Як учені Александров і Погорєлов не гнались за
модними у ХХ ст. модерністськими узагальненнями,
а наполегливо й цілеспрямовано штурмували старі
геометричні фортеці з теорії многогранників і криво-
лінійних поверхонь, які залишалися неприступними
ще з ХІХ і початку ХХ ст.
За свої наукові досягнення і Александров, і Пого-
рєлов були удостоєні найвищих тогочасних урядових
нагород і премій, а світове наукове співтовариство
удостоїло кожного з них найвищою нагородою за
дослідження в царині геометрії — медаллю ім. Ло-
бачевського (відповідно у 1951 і 1959 році). Унікаль-
ною була й безкорислива особиста дружба цих двох
учених, що тривала цілих півстоліття.
До першої своєї зустрічі, що відбулася у 1945 р.,
учені йшли дуже різними шляхами. Шлях Алексан-
дрова був стрімким і прогнозованим. Шлях Погорє- Підручники з геометрії для старшої
лова — звивистим і несподіваним. школи (видання 2000 і 2001 рр.),
О.Д. Александров народився у Ленінграді (тепер створені авторським колективом під
Санкт-Петербурґ) у сім’ї вчителів. У 17 років він за- керівництвом О.Д. Александрова
кінчив школу, а у 18 — вступив до Ленінградського
університету на фізичний факультет. Ще студентом
2-го курсу включився в активну наукову роботу,
одночасно з фізики і математики. Згодом під впли-
вом професора Б.М. Делоне взяло гору захоплення

геометрією, і вже у 23 роки Александров захищає
кандидатську дисертацію, а ще через два роки — док-
торську. У 25 років — він завідувач кафедри геометрії
Ленінградського університету. О.Д. Александров
узагальнив велику кількість класичних результатів
стосовно многогранників, а основним методом до-
слідження поверхонь у нього було наближення їх
многогранниками.
Окрім геометрії, у свого вчителя Б.М. Делоне
Александров перейняв ще одне захоплення — альпі-
нізм. У 1945 р. перед виїздом в альпіністський табір на
Кавказ, на московській квартирі у Б.М. Делоне, від-
булася перша зустріч Александрова з Погорєловим.
Часу вистачило лише на те, аби поставити Погорє-
лову декілька задач для дослідження. На розв’язання
пішов цілий рік. Після цього Погорєлова прийняли
до аспірантури Московського університету. Офіцій-
ним науковим керівником було призначено відомого
геометра професора університету М.В. Єфімова
(1910–1982), але ідейним керівником був ленінгра-
дець О.Д. Александров.
О.В. Погорєлов народився в селянській сім’ї
у Белгородській області (Росія). Батьки мали лише
корову й коня. В часи колективізації батьки під на-
тиском вступили до колгоспу, куди змушені були
віддати й худобу. Якось батько побачив свого коня на
колгоспній конюшні, змарнілого й худого від голоду
та спраги; не стримався і надавав добрих стусанів
п’яному конюху, колишньому бідняку. Справу обри-
сували як замах куркуля на бідняка і сім’ї довелося
тікати із села. Так Погорєлови опинилися у Харкові,
де батько влаштувався працювати спочатку на будів- Підручники з геометрії
ництві тракторного заводу, а потім на самому цьому О.В. Погорєлова
заводі — ковалем. Олексій навчався у середній школі (видання 1972 і 1998 рр.)
№ 80, що знаходилася в районі тракторного заводу.
Інтерес до математики в Олексія Васильовича про-
кинувся у віці 13–14 років після успішного виступу
на декількох математичних олімпіадах, які проводив
для школярів Харківський університет. А в 1936 р.
дев’ятикласник Олексій став одним із переможців
2-ї Київської міської математичної олімпіади, в якій
брали участь учні з деяких інших міст (фактично
це була перша всеукраїнська олімпіада). Про успіхи
О.В. Погорєлова у навчанні свідчить і прізвисько, яке

він мав у школі: Паскаль. Прізвисько стало пророчим:
Погорєлов став українським Паскалем.
У 1937 р. О.В. Погорєлов вступає на фізико-
математичний факультет Харківського університету.
Закінчити університет завадила війна. Погорєлова
призивають до армії. У той час вийшла директива —
кращих випускників математичних, фізичних та дея-
ких інших спеціальностей направляти у вищі військові
заклади для підготовки військових інженерів високої
кваліфікації. О.В. Погорєлова направляють до Москви
у Військово-повітряну академію ім. М.Є. Жуковсько-
го, яка була одним з кращих військово-технічних
вищих навчальних закладів. Після закінчення ака-
демії Погорєлов здобув спеціальність авіаційного
інженера-механіка і військове звання лейтенанта.
Військове стажування проходив у діючій армії на
3-му Українському фронті.
Військова кар’єра не приваблювала О.В. Погорє- Одна з найвизначніших наукових
лова, але навчання у військовій академії на все життя праць О.Д. Александрова «Опуклі
наклало свій відбиток на його характер (врівноваже- многогранники» (428 с., 1950 р.).
ний, спокійний, рішучий) та сформувало особливу Присвячена Б.М. Делоне.
манеру висловлюватися і писати (стисло, точно, по
суті). Усі його численні підручники для середньої
і вищої школи позначені цими рисами.
Фундаментальна монографія О.В. Погорєлова «Зовнішня геометрія опуклих поверхонь» (760 с., 1969 р.)
та «Вибрані праці» у 2-х томах, видані Національною академією наук України у 2008 р.
до 90-річчя з дня народження ученого.
За піввіковий проміжок щирої особистої дружби

і наукового співробітництва двох великих геометрів
ХХ ст. О.Д. Александрова і О.В. Погорєлова лише
одна обставина на якийсь час спричинила охолодження
їхніх стосунків. І причиною став саме шкільний під-
ручник з геометрії. Александров прихильно ставився
до лаконічних, «спресованих» підручників Погорєлова
для вищої школи, однак виступив із різкою критикою
його підручника в такому самому стилі для школи.
Імпульсивний, емоційний, з філософсько-естетичним
ставленням до проблем шкільної освіти Александров
розкритикував раннє введення Погорєловим аксіомати-
ки і його прагнення доводити «очевидні» речі. Значною
мірою ці претензії були обґрунтованими і в наступних
виданнях О.В. Погорєлов багато з них «згладив».
О.В. Погорєлов був надзвичайно скромною люди-
ною, відданим громадянином м. Харкова і великим
патріотом України. Йому декілька разів пропонували
перебратися до Москви або до Ленінграда, але він
приїжджав туди лише для своїх блискучих наукових
доповідей, а працювати полюбляв удома, в Харкові,
подалі від столичної метушні. Тут він майже усе жит-
тя викладав в університеті і вів наукові дослідження
у фізико-технічному інституті низьких температур.
О.Д. Александров (вгорі)
А своїм учням любив повторювати: «Той, хто хоче
і О.В. Погорєлов (внизу).
прославитися, повинен прославитися на місці». Усім
Фото 90-х років ХХ ст.
своїм життям Погорєлов яскраво показав, як це
можна і слід робити.
4. Перші наслідки з аксіом про вимірювання та відкладання кутів:

властивості суміжних та вертикальних кутів
Два кути називаються суміжними, якщо вони

мають одну сторону спільну, а інші їхні сторони є
доповняльними променями.
Побудувати суміжні кути можна так. Нехай
АВ — деяка пряма, О — точка на ній, що лежить
між А і В, ОС — довільний промінь з початком О,
що не належить прямій АВ (рис. 46). Тоді кути
АОС і СОВ — суміжні: у них сторона ОС спільна,
а сторони ОА і ОВ є доповняльними променями,
оскільки розділяються спільним початком О.
4. Перші наслідки з аксіом про вимірювання та відкладання кутів 53
Якщо кут АОС задано, то суміжний з ним кут

дістанемо і тоді, коли побудуємо промінь ОВ, що є
доповняльним до променя ОА, або промінь ОD, який
є доповняльним до променя ОС (рис. 47). Обидва
кути СОВ і DОВ є суміжними з кутом АОС.
Теорема
(про суму суміжних кутів).
Сума суміжних кутів дорівнює 180°.
До в еде н н я. Нехай Оас і Осb — довільні два
суміжні кути, сторона с у яких спільна, а сторони
а і b є доповняльними променями (рис. 48). Тоді
промінь с проходить між сторонами розгорнутого
кута зі сторонами а, b. Відповідно до аксіоми про
вимірювання кутів, сума даних суміжних кутів
Оac і Оcb дорівнює розгорнутому куту, тобто 180°.
Теорему доведено.
Кут, градусна міра якого дорівнює 90°, назива-

ється прямим кутом.
Очевидно, що прямий кут рівний зі своїм суміж-
ним (рис. 49). Навпаки, якщо кут рівний зі своїм
суміжним, то він — прямий.
Два кути називаються вертикальними, якщо

сторони одного з них є доповняльними променями
до сторін іншого.
Вертикальні кути одержимо, якщо побудуємо дві
пересічні прямі (рис. 50). Справді, кожна із прямих
точкою перетину О розділяється на два доповняль-
них промені а, а′ та b, b′. Отже, кути Оаb і Оа′b′,
або Оаb′ і Оа′b — вертикальні.
Теорема
(про вертикальні кути).
Вертикальні кути — рівні.
До в еде н н я . Нехай кути Оаb і Оа′b′ — верти-
кальні (див. рис. 50). Тоді кожен з них є суміжним
з кутом Оаb′. Отже, кожен з них у сумі з кутом Оаb′
дає 180°, а тому вони — рівні. Теорему доведено.
При перетині будь-яких двох прямих а і b утво-

рюється дві пари вертикальних кутів, сторони яких
належать даним прямим. Якщо усі ці кути рівні
(рис. 51), то вони — прямі. У цьому разі прямі
а і b називаються перпендикулярними або взаємно
перпендикулярними; позначаються а ⊥ b. Кажуть
також, що прямі а і b перетинаються під прямим
кутом.
Тео р ема .
Через будь-яку точку прямої можна провести
перпендикулярну до неї пряму, і до того ж —
тільки одну.
До в еде н н я . Нехай маємо пряму а і точку О
на ній (рис. 52). Відкладемо від одного з променів,
на які точка О розбиває пряму а, у яку-небудь із
півплощин прямий кут Оаb. Тоді пряма, яка містить
сторону b відкладеного кута, буде перпендикуляр-
ною до прямої а.
Припустимо, що через точку О проходить ще
якась інша пряма, яка теж перпендикулярна до
прямої а. Нехай b1 — та з її півпрямих, яка лежить
в одній півплощині з півпрямою b відносно прямої а.
Тоді у цій півплощині матимемо два рівних (прямих)
кути Оаb і Оаb1, відкладених від однієї півпрямої
Оа. Оскільки, за аксіомою про відкладення кутів,
таке неможливо, то зроблене припущення хибне.
Тому через точку О проходить тільки одна пряма,
перпендикулярна до прямої а. Теорему доведено.
Якщо кути, утворені при перетині двох прямих
а і b, не рівні, то два з них — гострі, а два — тупі
(рис. 53). Величина α гострих кутів називається
кутом між даними прямими. Це записується так:
∠аb = α.
Якщо прямі a i b перпендикулярні, то вважається,
що кут між ними — прямий, тобто дорівнює 90°:
∠аb = 90°.
5. Ознаки рівності трикутників 55
5. Ознаки рівності трикутників

Аксіоми вимірювання відрізків і кутів гарантують
існування відповідних мір для цих фігур, але вони
не вказують на способи для знаходження цих мір.
Ця обставина є логічним наслідком того, що навіть
безпосереднє практичне вимірювання можливе не
завжди — об’єкти вимірювання можуть бути або
надто великими, або надто малими, розміщуватися
або надто далеко, або в недоступному місці; свою
похибку мають і засоби для вимірювання. Тому для Åâêë³ä áóâ ïåðøèì ìàòåìàòè
побудови ефективної теорії залишається одне — êîì ó âèñîêîìó ñåíñ³ öüîãî ñëîâà.
Â³í ñòàâ òâîðöåì ãåîìåòð³¿,
опосередковане вимірювання шляхом взаємного
ò³º¿ åëåìåíòàðíî¿ ãåîìåòð³¿,
порівняння елементів фігур. Ще античні математики ÿêó ä³òÿì ðèìñüêèõ ïàòðèö³¿â
відкрили для цього метод трикутників — коли рів- âèêëàäàëè ãðåöüê³ â÷èòåë³ ³ ÿêó
ність відрізків і кутів з’ясовується на основі вклю- â àíãë³éñüêèõ øêîëàõ äîíåäàâíà
чення їх у певні трикутники і доведення рівності цих íàçèâàëè ïðîñòî — «Åâêë³ä»,
трикутників; рівність складніших фігур з’ясовується ò³º¿ ãåîìåòð³¿, ÿêó íàì óñ³ì
âòîâêìà÷óâàëè â ãîëîâè ç á³ëüøèì
на основі розбиття на відповідно рівні трикутники.
÷è ìåíøèì óñï³õîì, ñàìå ò³º¿
От чому до ключових положень геометрії, які роз- ãåîìåòð³¿, íà â³äìîâ³ â³ä ÿêî¿
глядаються на самих початках її вивчення, відно- íàïîëÿãàþòü êðàê³âñüê³ ëåäàð³.
сяться ознаки рівності трикутників. (Пізніше для Ãóãî Øòåéíãàóç
порівняння кутових розмірів долучаються ще й
ознаки подібності трикутників).
Два трикутники називаються рівними, якщо
попарно рівні усі їхні сторони й усі кути — усього
шість пар відповідних елементів.
Ознаки рівності трикутників указують достатні
умови рівності на основі рівності лише трьох пар
елементів.
Теорема
(перша ознака рівності трикутників — за двома
сторонами і кутом між ними).
Якщо дві сторони і кут між ними одного три
кутника дорівнюють відповідно двом сторо-
нам і куту між ними іншого трикутника, то
такі трикутники рівні.
До в еде н н я. Нехай у трикутниках АВС і А′В′С′

АВ = А′В′, АС = А′С′, ∠А = ∠А′ (рис. 54). Потрібно
довести, що тоді ΔАВС = ΔА′В′С′.
Побудуємо трикутник А1В1С1, рівний трикутни-
ку АВС, сторона А1В1 якого відкладена на промені
А′В′ від точки А′, а вершина С1 розміщена з того
самого боку відносно прямої А′В′, що й точка С′
(аксіома 9).
Оскільки при цьому А1В1 = АВ, а АВ = А′В′, то
А1В1 = А′В′. Отже, за аксіомою 6, точка В1 суміс-
титься з точкою В′. Оскільки ∠А1 = ∠А, а ∠А =
= ∠А′, то ∠А1 = ∠А′, і тоді, за аксіомою 8, промінь
А1С1 суміститься з променем А′С′. Міркуючи тоді
так само, як при з′ясуванні рівності А1В1 = А′В′,
дійдемо висновку, що А1С1 = А′С′, і отже, що точка
С1 суміститься з точкою С′.
Оскільки, таким чином, сумістилися кінці від-
різків В1С1 і В′С′, то сумістилися і самі ці відрізки.
Таким чином, маємо: 1) В′С′ = В1С1 = ВС, отже,
В′С′ = ВС; 2) ∠В′ = ∠В1 = ∠В, отже, ∠В′ = ∠В;
3) ∠С′ = ∠С1 = ∠С, отже, ∠С′ = ∠С.
Виходить, що у трикутниках АВС і А′В′С′ рівні
усі відповідні сторони й усі відповідні кути. Тому ці
трикутники рівні. Теорему доведено.
Аналогічно до цього доводиться друга ознака Îðèã³íàëüí³ ïðàö³ Åâêë³äà ÷è

рівності трикутників. ¥àóññà ì³ñòÿòü òàêó æ ñàìó
æèòòºäàéíó ñèëó, ùî é îðèã³íàëè
Теорема Øåêñï³ðà. ² â òâîðàõ Àðõ³ìåäà,
(друга ознака рівності трикутників — за сто- Ôåðìà ÷è ßêîá³ º ì³ñöÿ òàê³ æ
роною і двома прилеглими кутами). ïðåêðàñí³, ÿê ³ â òâîðàõ Ãîðàö³ÿ
÷è Åìåðñîíà.
Якщо сторона і два прилеглі до неї кути
Ä³ðê Ñòðîéê
одного трикутника дорівнюють відповідно
стороні і двом прилеглим до неї кутам іншого
трикутника, то такі трикутники рівні.
Для доведення третьої ознаки рівності трикут-
ників попередньо виводять два наслідки з першої
ознаки, що стосується властивостей рівнобедреного
трикутника.
5. Ознаки рівності трикутників 57
Трикутник називається рівнобедреним, якщо дві

його сторони рівні між собою. Ці сторони називають-
ся бічними сторонами, а третя сторона — основою
рівнобедреного трикутника.
На рис. 55 зображено рівнобедрений трикут-
ник АВС з бічними сторонами АВ і АС та осно-
вою ВС.
Теорема
(про кути рівнобедреного трикутника).
Кути при основі рівнобедреного трикутника
рівні між собою.
До в еде н н я. Нехай маємо рівнобедрений три-
кутник АВС з основою ВС (див. рис. 55). Оскільки,
за першою ознакою рівності трикутників, ΔАВС =
= ΔАСВ, то ∠С = ∠В, що й треба було довести.
Теорема
(властивість медіани рівнобедреного трикут-
ника).
Медіана рівнобедреного трикутника, проведе-
на до основи, є бісектрисою і висотою.
До в еде н н я. Нехай АВС — заданий рівнобедре-
ний трикутник, ВС — його основа, АМ — медіана,
проведена до основи (рис. 56). Оскільки кути В і С
рівнобедреного трикутника АВС при його основі
рівні, то ΔАВМ = ΔАСМ, за першою ознакою. Звідси
випливає, що ∠ВАМ = ∠САМ, отже, АМ — бісек-
триса даного рівнобедреного трикутника АВС. Крім
цього, рівними є суміжні кути АМВ і АМС. Отже,
вони — прямі, а тому АМ — висота трикутника
АВС. Теорему доведено.
Теорема
(третя ознака рівності трикутників — за трьо-
ма сторонами).
Якщо три сторони одного трикутника до-
рівнюють відповідно трьом сторонам іншого
трикутника, то такі трикутники рівні.
До в еде н н я. Нехай у трикутниках АВС і А1В1С1

відповідні сторони попарно рівні (рис. 57). Побу-
дуємо трикутник А1В1С′, вершина С′ якого лежить
з того самого боку від прямої А1В1, що й точка С1
(аксіома 9). Якщо вершина С′ суміститься з С1, то
тоді кут С1А1В1 дорівнюватиме куту С′А1В1, а той —
куту САВ. Отже, ∠С1А1В1 дорівнюватиме ∠САВ,
а тому трикутник АВС дорівнюватиме трикутнику
А1В1С1, за першою ознакою.
Тому припустимо, що вершини С1 і С′ не суміс-
тилися і нехай М — середина відрізка С1С′. Тоді
трикутники А1С1С′ і В1С1С′ — рівнобедрені, а їхні
медіани А1М і В1М є висотами. Точка М не може
належати прямій А1В1, оскільки відрізок С1С′, який
містить цю точку, лежить з одного боку від прямої
А1В1. Тому прямі А1М і В1М не збігаються. Ви-
ходить, що через одну й ту саму точку М прямої
С1С′ у площині проходить дві прямі А1М і В1М, які
перпендикулярні до прямої С1С′. Оскільки таке не-
можливо, то зроблене припущення неправомірне.
Отже, точки С1 і С′ збігаються. Теорему доведено.
6. Ознака паралельних прямих

Ще одним фундаментальним геометричним
фактом, який виводиться прямо з аксіом, є ознака
паралельних прямих.
Теорема
(ознака і властивість паралельних прямих).
Якщо при перетині двох прямих січною утво-
рені внутрішні різносторонні кути рівні, то
дані прямі — паралельні. Навпаки, якщо дві
паралельні прямі перетнути січною, то утво-
рені при цьому внутрішні різносторонні кути
будуть рівними між собою.
До в еде н н я. Нехай при перетині прямих а і b
січною с утворені внутрішні кути різносторонні кути
з вершинами А і В рівні (рис. 58). Доведемо, що тоді
прямі а і b — паралельні. Припустимо, що це не
так, і нехай С — точка перетину прямих а і b. По-
7. Сума кутів трикутника і многокутника 59
будуємо трикутник ВАС′, рівний трикутнику АВС,

вершина С′ якого лежить з протилежного боку до
вершини С відносно січної с (аксіома 9). При цьому,
зважаючи на рівність внутрішніх різносторонніх
кутів з вершинами А і В, дістанемо, що промінь
АС′ стане доповняльним до променя АС, а промінь
ВС′ — до променя ВС. Тому вийде, що прямі а і b,
окрім точки С, мають ще одну спільну точку С′.
Оскільки таке неможливо, то зроблене припущення
неправомірне. Отже, прямі а і b — паралельні, що
й треба було довести.
Навпаки, нехай січна с перетинає паралельні
прямі а і b відповідно у точках А і В (рис. 59). Про-
ведемо через точку А пряму d так, щоб внутрішні
різносторонні кути, утворені при перетині прямих d
і b січною с, були рівними. Тоді, за уже доведеною
ознакою, прямі d і b будуть паралельними. А оскіль-
ки, за аксіомою паралельних прямих, через точку
А проходить єдина пряма, паралельна даній прямій
b, то прямі а і d збігаються. Отже, внутрішні різно-
сторонні кути, утворені січною с з паралельними
прямими а і b, рівні. Теорему доведено повністю.
Наслідок.
Для паралельності двох прямих необхідно
і достатньо, аби сума внутрішніх односто-
ронніх кутів, які утворюються при перетині
цих прямих якою-небудь січною, дорівнювала
180°.
7. Сума кутів трикутника і многокутника

Теорема
(про суму кутів трикутника).
Сума кутів будь-якого трикутника дорівнює
180°.
До в еде н н я. Нехай маємо довільний трикутник
АВС (рис. 60). Проведемо через його вершину С
пряму с, паралельну прямій АВ. Тоді, за властивістю
паралельних прямих, при вершині С, з того боку від
прямої с, де розміщена пряма АВ, утвориться кут α,

що дорівнює куту А, і кут β, що дорівнює куту В.
А разом з кутом С трикутника вони утворять роз-
горнутий кут. Отже, ∠А + ∠В + ∠С = 180°, що й
Плоским многокутником, або просто много-
кутником, називається частина площини, обмежена
замкненою ламаною лінією, що не має точок само-
перетину. Вершини ламаної називаються вершина-
ми многокутника, а ланки ламаної — сторонами
многокутника. Вершини, які належать одній стороні,
називаються сусідніми. Відрізок, що сполучає не-
сусідні вершини многокутника, називається діа-
гоналлю.
Якщо многокутник містить усі свої діагоналі, то
він називається опуклим. У противному разі, тобто
коли хоч одна діагональ не належить многокутнику,
многокутник називається неопуклим.
На рис. 61 зображено два п’ятикутники:
п’ятикутник АВСDE — опуклий, а п’ятикутник
KLMNP — неопуклий. Опуклому п’ятикутнику
АВСDЕ належать усі його діагоналі. Неопуклому
п’ятикутнику KLMNP належать діагоналі PM, NL
і PL, але не належать діагоналі KN і KM.
Дуже легко довести, що сума кутів довільного
опуклого n-кутника дорівнює (n–2) · 180°.
Справді, якщо з однієї вершини опуклого п-кут
ника провести усі діагоналі, то дістанемо розбиття
n-кутника на (n–2) трикутники (рис. 62). При цьому
сума кутів n-кутника дорівнюватиме сумі кутів усіх
цих трикутників, тобто (n–2) · 180°.
Твердження, проте, істинне для будь-якого
n-кутника, у тому числі й неопуклого.
Теорема
(про суму кутів многокутника).
Сума кутів довільного n-кутника дорівнює
(n – 2) · 180°.
До в еде н н я. Розглянемо для прикладу опуклий
і неопуклий п’ятикутники ABCDE (рис. 63).
8. Система опорних фактів планіметрії 61
Проведемо діагональ АD, яка сполучає дві до-

вільні вершини, взяті «через одну». Якщо AD на-
лежить п’ятикутнику, то вона «відріже» від нього
трикутник АDЕ. Тоді одержиться чотирикутник
АВСD, сума кутів якого буде на 180° меншою, Ó áóäü-ÿê³é ãàëóç³ çíàííÿ âàæêî
ніж була у п’ятикутника. Якщо ж AD не належить äîñòàòíüî òî÷íî îïèñàòè ìåòîä,
п’ятикутнику, то, навпаки, до п’ятикутника «до- ÿêèì ïîñëóãîâóâàâñÿ ïåðøî
â³äêðèâà÷. Âîäíî÷àñ, îñê³ëüêè öå
лучиться» трикутник АDЕ. У результаті теж одер-
ñòîñóºòüñÿ ïðîöåñó ìàòåìàòè÷íî¿
житься чотирикутник АВСD, причому і в цьому разі òâîð÷îñò³, òî ìîæíà âèñëîâèòè
початкова сума кутів зменшиться на 180°. Справді, îäíó ïðîñòó äóìêó, íåîäíîðàçîâî
до тих кутів, які були, тепер долучаться кути α і β, ï³äòâåðäæåíó ³ñòîð³ºþ íàóêè:
але відніметься кут Е п’ятикутника. Тому різниця ñïîñòåðåæåííÿ çàéìàº âàæëèâå
становитиме: ì³ñöå ³ â³ä³ãðàº âåëèêó ðîëü â
öüîìó ïðîöåñ³.
∠Е – (α + β) = (360° – γ) – (180° – γ) = 180°.
Øàðëü Åðì³ò
Якщо таку операцію з «відрізання» та «приєднан-
ня» трикутників застосовувати до даного n-кутника
(n–3) рази, то врешті-решт дійдемо до трикутника
з відомою сумою кутів — 180°. При цьому почат-
кова сума кутів n-кутника (позначимо її через x)
щоразу зменшуватиметься рівно на 180°. Звідси для
x одержується просте співвідношення:
x – (n–3) · 180° = 180°,
з якого x = (n–2) · 180°, що й треба було довести.
8. Система опорних фактів планіметрії

Нагадавши й продемонструвавши у дії методо-
логію виведення геометричного знання з первинних
істин — аксіом, далі подаємо лише ключові факти
з планіметрії, які виводяться на наступних рівнях
розвитку теорії — коли до аксіом долучаються що-
разу нові й нові виведені наслідки. — ...Вчительки для того й
потрібні, щоб математику по-
Паралельні прямі яснювати...
— Я, — сказав папуга, — сам
Теорема Фалес а . буду — ваша вчителька. Зараз я
Якщо паралельні прямі відтинають на одній зі вам цю математику поясню.
сторін кута рівні відрізки, то вони відтина- Григорій Остер.
ють рівні відрізки і на іншій стороні кута. «38 папуг»
Наприклад, якщо АВ = СD, а прямі АА′, ВВ′, СС′

і DD′ — паралельні (рис. 64), то А′В′ = С′D′.
Теорема про п р о п о р ц і й н і в і д р і з к и
(узагальнена теорема Фалеса).
Якщо паралельні прямі перетинають сторони
кута, то відрізки, які при цьому відтинають-
ся на одній зі сторін кута, пропорційні від-
повідним відрізкам на іншій стороні:
OA OB AB BD
= = = = … (див. рис. 64).
OA ′ OB ′ A ′B ′ B ′D ′
Трикутники
Бісектриси, медіани, висоти, серединні перпендикуляри та середні лінії
Бісектрисою трикутника називається відрізок
бісектриси його кута від вершини до точки перетину
з протилежною стороною.
Вла с тивіс ть 1 .
Бісектриса, проведена до сторони, прийнятої
за основу, ділить її на відрізки, пропорційні
бічним сторонам.
На рис. 65 ВК — бісектриса трикутника АВС,
проведена з вершини В до сторони АС. Тому
AK = BA .
KC BC
Усі три бісектриси трикутника перетина-
ються в одній точці. Точка перетину бісек-
трис трикутника рівновіддалена від його
сторін і є центром вписаного кола (рис. 66).
Медіаною трикутника називається відрізок, що

сполучає вершину трикутника із серединою проти-
лежної сторони.
Медіана ділить трикутник на два рівновеликі
трикутники.
На рис. 67 ВМ — медіана трикутника АВС, тому
SΔВАМ = SΔВМС.
Властивіс ть 2 .
Усі три медіани трикутника перетинаються
в одній точці і кожна з них ділиться цією
точкою у відношенні 2 : 1, беручи від вершини
На рис. 68 G — точка перетину медіан трикут-
ника АВС, тому AG : GA1 = BG : GB1 = CG : GC1 =
= 2 : 1.
Виходячи з фізичних міркувань, точку перетину
медіан часто називають центром мас трикутника.
Властивіс ть 3 .
Медіана прямокутного трикутника, про-
ведена до гіпотенузи, дорівнює половині цієї
гіпотенузи.
Висотою трикутника відносно даної його основи

називається перпендикуляр, опущений з протилеж-
ної вершини на пряму, що містить основу.
Залежно від величини кутів при основі ВС,
висота АD трикутника АВС може розміщуватися
всередині трикутника, ззовні нього або збігатися зі
стороною (рис. 69).
Властивіс ть.
Усі три прямі, які містять висоти трикут-
ника, перетинаються в одній точці.
Точка перетину висот трикутника називається
ортоцентром трикутника. Ортоцентр гостро-
кутного трикутника лежить усередині трикутника
(рис. 70), а ортоцентр тупокутного трикутника —

ззовні трикутника (рис. 71). Дві висоти прямокут-
ного трикутника збігаються з його катетами, тому
ортоцентр такого трикутника збігається з вершиною
його прямого кута (рис. 72).
Серединним перпендикуляром до відрізка на-

зивається пряма, яка проходить через середину
відрізка і перпендикулярна до нього.
Вл астив ість.
Усі три серединні перпендикуляри до сторін
трикутника перетинаються в одній точці.
Точка перетину серединних перпендикулярів
рівновіддалена від усіх вершин трикутника,
а тому є центром кола, описаного навколо
нього.
На рис. 73 точка О перетину серединних перпен-
дикулярів l, m, n до сторін трикутника АВС є цен-
тром кола, описаного навколо цього трикутника.
Середньою лінією трикутника називається від-

різок, що сполучає середини двох його сторін.
Середня лінія, що сполучає середини двох сто-
рін трикутника, паралельна третій стороні
і дорівнює її половині.
На рис. 74 МN — середня лінія трикутника АВС,
тому МN || АВ і МN = 1 AB.
2
Усі три середні лінії трикутника ділять його
на 4 рівних трикутники (рис. 75).
Подібність трикутників
Два трикутники АВС і А1В1С1 називаються подіб
ними (рис. 76), якщо їхні відповідні кути рівні (тобто
∠А = ∠А1, ∠В = ∠В1, ∠С = ∠С1), а відповідні сторо-
AB = BC = AC
ни — пропорційні (тобто ).
A1B1 B1C1 A1C1
О знака 1.
Якщо дві сторони одного трикутника пропо-
рційні двом сторонам іншого трикутника
і кути між ними рівні (наприклад, якщо для
AB AC
трикутників АВС і А1В1С1 = і ∠А =
A1 B1 A1C1
= ∠А1), то такі трикутники подібні.
Ознака 2.
Якщо два кути одного трикутника рівні двом
кутам іншого трикутника, то такі трикут-
ники подібні.
Ознака 3.
Якщо три сторони одного трикутника пропо-
рційні трьом сторонам іншого трикутника,
то такі трикутники подібні.
Вл ас тивіс ть.
Відношення площ подібних трикутників дорів-
нює відношенню квадратів їхніх відповідних
лінійних елементів – сторін, медіан, висот,
бісектрис, радіусів описаних кіл тощо.
Метричні співвідношення у трикутниках

Нехай у прямокутному трикутнику АВС з пря-
мим кутом С катети дорівнюють а, b, гіпотенуза — с,
проекції катетів на гіпотенузу — а1, b1, а висота,
проведена до гіпотенузи — h (рис. 77). Тоді вико-
нуються такі рівності:
a2 + b2 = c2 (теорема Піфагора);
h = a1· b1; a2 = a1 · c; b2 = b1 · c;
2
sin ∠A = a ; cos ∠A = b ; tg ∠A = a ; ctg ∠A = b .

c c b a
Якщо ∠В = 30°, то b = c. 1
2
Теорема косинус і в .
Квадрат будь-якої сторони трикутника до-
рівнює сумі квадратів двох інших його сторін
без подвоєного добутку цих сторін на косинус
кута між ними.
Зокрема, для сторони с трикутника АВС зі

сторонами а, b, с, що лежать проти кутів А, В, С
(рис. 78):
с2 = a2 + b2 – 2ab cos C.
Звідси маємо таке вираження, наприклад, для
кута С трикутника через його сторони:
cos ∠C = a + b − c .
2 2 2

2ab
Теорема син ус і в .
У будь-якому трикутнику відношення сторін
до синусів протилежних кутів рівні між собою
і дорівнюють двом радіусам описаного кола.
Якщо трикутник позначено через АВС (рис. 79),
а радіус описаного навколо нього кола — через
R, то:
a b c
= = = 2R.
sin ∠A sin ∠B sin ∠C
Площу довільного трикутника АВС можна об-
числити за будь-якою з таких формул:
S = 1 ah; S = 1 ab sin ∠C (формула Снелліуса);
2 2
S = p ( p − a) ( p − b) ( p − c ) (формула Герона);
S = p  r; S = abc (формула Декарта),

4R
де r і R — радіуси відповідно вписаного та описаного
кіл, p = a + b + c  — півпериметр трикутника.
2
Чотирикутники
Паралелограм
Чотирикутник, протилежні сторони якого пара-
лельні, називається паралелограмом (рис. 80).
Паралелограм, у якого усі сторони рівні, назива-

ється ромбом (рис. 81).
Паралелограм, у якого усі кути прямі, назива-
ється прямокутником (рис. 82).
Прямокутник з рівними сторонами називається
квадратом (рис. 83).
Властивості й ознаки паралелограма. Для
того, щоб чотирикутник був паралелограмом, необ-
хідно і достатньо, аби виконувалася одна з таких
умов:
1) діагоналі перетиналися і точкою перетину ді-
лилися навпіл (рис. 84);
2) дві протилежні сторони були рівними і пара-
лельними;
3) протилежні сторони були попарно рівними.
Властивість сторін і діагоналей паралело-
грама. Сума квадратів діагоналей паралелограма
дорівнює сумі квадратів його сторін.
Площу паралелограма АВСD (рис. 85) можна
обчислити за формулами:
S = a · h, S = ab sin ∠A.
Властивості й ознаки ромба. Для того, аби
паралелограм був ромбом, необхідно і достатньо,
щоб його діагоналі були перпендикулярними або
ділили кути навпіл (рис. 86).
Площа ромба дорівнює половині добутку його
діагоналей.
Для того, аби паралелограм був прямокутником,
необхідно і достатньо, щоб його діагоналі були рів-
ними між собою (рис. 87).
Властивість та ознака квадрата. Для того,

аби паралелограм був квадратом, необхідно і до-
статньо, щоб його діагоналі були рівними і перпен-
дикулярними (рис. 88).
Трапеція
Трапецією називають чотирикутник, у якому дві
протилежні сторони є паралельними, а дві інші —
не паралельними. Паралельні сторони трапеції на-
зиваються її основами, а непаралельні — бічними
сторонами. На рис. 89 зображені різні форми
трапецій з основами АВ і СD.
Трапеція, бічні сторони якої рівні, називається
рівнобічною або рівнобедреною (рис. 89, в). Трапе-
ція є рівнобічною тоді і тільки тоді, коли кути при
одній з її основ рівні.
Трапеція називається прямокутною, якщо
одна з її бічних сторін перпендикулярна до основ
(рис. 89, г).
Відрізок, що з’єднує середини бічних сторін тра-

пеції, називається її середньою лінією.
Властивість. Середня лінія трапеції паралельна
основам і дорівнює їхній півсумі.
На рис. 90 МN — середня лінія трапеції АВСD,
тому МN || АВ і МN = AB + DC .
2
Висотою трапеції називають відстань між пря-
мими, що містять її основи.
Площа трапеції дорівнює добутку півсуми її
основ на висоту. Зокрема, для трапеції, зображеної
на рис. 91, S = a + b ⋅ h.
2
Вписані й описані чотирикутники

Чотирикутник називається вписаним, якщо існує
коло, що проходить через усі його вершини.
Властивість та ознака. Чотирикутник АВСD
(рис. 92) є вписаним тоді і тільки тоді, коли суми
його протилежних кутів дорівнюють по 180°:
∠A + ∠C = ∠B + ∠D.
Чотирикутник називається описаним, якщо існує
коло, яке дотикається до усіх його сторін.
Властивість та ознака. Опуклий чотирикутник
АВСD (рис. 93) є описаним тоді і тільки тоді, коли
суми його протилежних сторін рівні:
а + с = b + d.
Коло і круг
Колом з центром О і радіусом R називається
фігура, яка складається з усіх точок M площини,
що знаходяться на відстані R від даної точки О
(рис. 94). Ця точка називається центром кола.
Відстань R від центра кола до його точок назива-
ється радіусом кола. Радіусом називається також
будь-який відрізок ОМ, що сполучає центр кола
з якою-небудь його точкою.
Відрізок АВ, який з’єднує дві які-небудь точки
кола, називається хордою (рис. 95). Хорда АВ, що
проходить через центр О, називається діаметром
кола (рис. 96).
Частина площини, обмежена колом, називається

кругом. Центр, радіус, хорда і діаметр кола на-
зиваються відповідно центром, радіусом, хордою
і діаметром обмеженого ним круга.
Властивість діаметра, перпендикулярного

до хорди. Діаметр кола, який перпендикулярний до
хорди, ділить цю хорду навпіл. Навпаки, якщо діа-
метр ділить навпіл хорду, що не є іншим діаметром,
то він перпендикулярний до цієї хорди (рис. 97).
Пряма, яка має з колом тільки одну спільну
точку, називається дотичною до кола, а сама ця
точка — точкою дотику дотичної до кола.
Властивість і ознака дотичної. Пряма, яка
має з колом спільну точку, є дотичною до кола тоді
і тільки тоді, коли радіус кола, проведений у спільну
точку, перпендикулярний до прямої (рис. 98).
Властивість дотичних, проведених до кола
із зовнішньої точки. Відрізки дотичних, прове-
дених до кола із зовнішньої точки, обмежені цією
точкою і точками дотику з колом, рівні між собою
(рис. 99).
Кут А, утворений двома хордами АВ і АС кола,
що виходять з однієї точки А кола, називається
вписаним у коло, а кут ВОС з вершиною у центрі О
кола — відповідним йому центральним кутом
(рис. 100).
Властивість вписаних кутів. Вписаний кут

дорівнює половині відповідного йому центрального
кута. Зокрема, усі вписані кути, які спираються на
діаметр кола, — прямі (рис. 101).
Властивість пересічних хорд. Добутки від-
різків, на які дві пересічні хорди ділять одна одну,
Зокрема для хорд АВ і CD (рис. 102),
PA · PB = = PC · PD.
9. Про основні типи і методи розв’язування геометричних задач 71
Довжина кола і площа круга з радіусом R

обчислюються за формулами:
С = 2πR; S = πR2,
де π — числове значення відношення довжини
кола до його діаметра (2R), однакове для усіх кіл:
π ≈ 3,14159.
9. Про основні типи і методи

розв’язування геометричних задач
Задачі, які ставить собі науковець, що проводить
математичні дослідження у царині геометрії, можуть
бути дуже різноманітними. Однак найчастіше вони
зводяться до пошуку аналітичних співвідношень, що — По правді, — зізнався удав, —
пов’язують геометричні величини (у вигляді формул, я не знаю жодного способу. Усі
рівнянь чи нерівностей), або до доведення нових вони, ці способи, мені невідомі.
властивостей, істинність яких прогнозується логіч- Григорій Остер.
ним аналізом, експериментуванням або інтуїцією. «38 папуг»
Відповідно до цього, і в навчанні геометрії основними
типами завдань для навчальної діяльності є задачі
на обчислення і на доведення. Охарактеризуємо
коротко основні методи розв’язування таких задач,
з якими ви стикалися при вивченні планіметрії.
1. Класично-геометричний метод
Найширше у навчальній практиці застосовується
класично-геометричний метод розв’язування задач
на обчислення і доведення, розроблений ще в ан-
тичну епоху класиками геометрії. У найбільш кон-
центрованому вигляді цей метод був представлений
у «Началах геометрії» Евкліда (IV–III ст. до н. е.),
у фрагментарних творах Архімеда (III ст. до н. е.),
у «Конічних перерізах» Аполлонія (II ст. до н. е.),
а також у «Математичній колекції» Паппа Алексан-
дрійського (III ст. н. е.).
Попри численні варіації, в загальних рисах кла-
сичний метод розв’язування геометричних задач
полягає у тому, що шукана величина, співвідношен- Архімед
ня або загальне твердження (теорема) виводиться

послідовно, крок за кроком з умов даної задачі та
усього багажу наявних геометричних знань. Те, що
при цьому інколи вдаються до певних додаткових
побудов, виконують геометричні перетворення чи
припускають протилежне до того, що потрібно до-
вести, суттєвих видозмін не вносить: при цьому
тільки дещо розширюється обсяг початкових даних,
але послідовне виведення потрібного результату
залишається.
Як ілюстрацію практичного застосування кла
сично-геометричного методу до задач на доведення
можна взяти будь-яку теорему з обов’язкового зміс- Аполлоній
ту планіметрії, яку ви вивчали у 7–9 класах. Цим
же методом розв’язувалася абсолютна більшість
задач на обчислення. Тому зупинятися на цьому
докладніше не будемо.
2. Алгебраїчний метод
Принципово інший, алгебраїчний метод
розв’язування геометричних задач запропонував
у XVII ст. видатний французький учений Рене Де-
карт. Суть цього методу зводиться до того, що задані
в умові і шукані величини спочатку пов’язуються
між собою за допомогою рівняння або системи
рівнянь, а потім невідомі визначаються із цих рів-
нянь алгебраїчним способом — розв’язуванням.
При цьому базою для складання рівнянь служать
основні аналітичні співвідношення між лінійними
та кутовими розмірами фігур — теорема Піфагора,
теореми синусів і косинусів, формули для обчис-
лення площі, для радіусів вписаних та описаних
кіл, співвідношення між сторонами й діагоналями
у чотирикутниках, між відрізками пересічних хорд
у крузі тощо.
Декарт
Приклад 1.
Коло дотикається до катетів прямокутного
трикутника АВС, а його центр О лежить на
гіпотенузі АВ і ділить її на відрізки АО = 3 см
і ОВ = 4 см (рис. 103). Визначити відстань між

точками дотику М, N.
Р оз в ’ яз а н н я. Оскільки радіуси кола, прове-
дені у точки дотику M, N, — перпендикулярні від-
повідно до АС і СВ, а також — рівні, то чотири-
кутник ОМСN — квадрат. Тому MN = 2R , де R =
= OM = ON — радіус кола. Далі помічаємо, що
ОМ || ВС, а ON || АС. Через те прямокутні трикут-
ники АМО і ONB — подібні. Отже, MO = NB .
AO OB
На основі цього співвідношення й дістанемо
рівняння для визначення R, враховуючи, що
з DОNВ, за теоремою Піфагора, NB = 42 − R 2 :
R = 42 − R 2 .
3 4
Далі розв’язуємо це рівняння: Óñÿ ìîÿ ô³çèêà — öå ëèøå
( );
2 ãåîìåòð³ÿ.
(4R)2 = 3 42 − R 2 Ðåíå Äåêàðò
16R2 = 32 · 42 – 9R2; 25R2 = 32 · 42;

R = 3 ⋅ 4 = 2, 4 (см).
5
Отже, MN = 2, 4 2 см.
Приклад 2.
Сторони ВС і АС трикутника АВС дорівнюють
відповідно а і b, а його медіани АМ і BN пере-
тинаються під прямим кутом (рис. 104). Визна-
чити сторону АВ.
Р оз в ’ яз а н н я. Позначимо відрізки GМ і GN
відповідно через x, y. Тоді, на основі властивості
медіан, AG = 2x, BG = 2y. Застосуємо теорему
Піфагора для трикутників AGN і BGM, враховуючи,
що AN = b , а BM = a . Дістанемо систему рівнянь
2 2
для визначення x, y:

()
2
( )2 b ,
 2 x + y 2
=
2

()
2
(2y )2 + x2 = a .
 2
З ∆A G В з н а йдемо : AB = (2x)2 + (2y)2 = 4 ( x2 + y 2 )

(2x)2 + (2y)2 = 4 ( x2 + y2 ) . При цьому немає потреби визначати
окремо x, y. Додавши обидва рівняння системи,
a2 + b2 .
дістанемо: 5 ( x2 + y2 ) =
4
+ . Отже, AB = a + b .
2 2 2 2
Звідси x + y =
2 2 a b
4⋅5 5
Не завжди усі алгебраїчні розв’язки, які діста-
ємо з одержаного рівняння чи системи рівнянь, є
розв’язками даної геометричної задачі. Наступний
приклад показує, що можуть з’являтися і «сторонні»
розв’язки, які слід відкидати.
Приклад 3.
Коло з центром О дотикається до двох суміжних
сторін АВ і АD квадрата ABCD і ділить сторону
DC на відрізки DE = 2 см і ЕС = 23 см (рис. 105).
Визначити радіус R кола.
Р оз в ’ яз а н н я. Оскільки коло дотикається до
сторін прямого кута DAВ, то його центр О лежить
на бісектрисі цього кута, тобто на діагоналі АС або
на її продовженні.
Проведемо ОК ⊥ АD, ОМ ⊥ DC, а також ОЕ.
Тоді ОК = DM = ОЕ = R; EM = DM – DE = R – 2;
OM = MC = DC – DM = DE + EC – DM =
= 25 – R і на основі теореми Піфагора, застосованої
до трикутника ОМЕ, дістанемо рівняння для зна- Ми ніколи не станемо матема
ходження R: (R – 2)2 + (25 – R)2 = R2. тиками, навіть знаючи напам’ять
Після спрощення одержимо квадратне рівняння: усі чужі доведення, якщо наш
R2 – 54R + 629 = 0, з якого R1 = 17, а R2 = 37. розум не здатний самостійно
Однак значення R2 не задовольняє умову задачі, розв’язувати які б то не були
задачі.
оскільки воно більше за сторону квадрата DC =
Рене Декарт
= 25 см, а отже, відповідне йому коло дотикається не
до сторін АD і АВ квадрата, а до їхніх продовжень.
Таким чином, відповіддю до задачі є лише зна-
чення R1 = 17 см.
Тепер наведемо приклад розв’язування задачі

на доведення.
Приклад 4.
Довести, що трикутник АВС з медіанами ma, mb,
mc є прямокутним із прямим кутом С тоді і тільки
тоді, коли справджується рівність:
ma2 + mb2 = 5mc2 . (*)
Р оз в ’ яз а н н я. Виведемо спочатку формулу
для обчислення медіани ma довільного трикутника
АВС через його сторони a, b, c. Продовжимо меді-
ану ma = АА1 на відрізок А1А′ = ma (рис. 106). Тоді
у чотирикутнику АВА′С діагоналі у точці перетину
ділитимуться навпіл. Отже, це — паралелограм.
У паралелограмі сума квадратів діагоналей до-
рівнює сумі квадратів сторін. Тому
a2 + (2ma )2 = 2b2 + 2c2 .
Звідси 4ma2 = 2b2 + 2c2 − a2 . За цією формулою,
4mb2 = 2a2 + 2c2 − b2 , 4mc2 = 2a2 + 2c2 − c2 .
Враховуючи виведені вираження, рівність (*)
рівносильна рівності:
2b2 + 2с2 – а2 + 2а2 + 2с2 – b2 =
= 5(2а2 + 2b2 – с2).
Проводячи елементарні алгебраїчні спрощення,
дістаємо рівносильну рівність: а2 + b2 = с2, яка ви-
конується тоді і тільки тоді, коли трикутник АВС
є прямокутним, причому прямим кутом у ньому є
кут С. Твердження задачі доведено.
3. Координатний метод
Розвиваючи далі свою ідею алгебризації
розв’язування геометричних задач, Декарт запропо-
нував універсальний спосіб такої алгебризації — за
допомогою методу координат.
Метод координат полягає у тому, що до фігур,
заданих у задачі, певним чином «прив’язується»
прямокутна декартова система координат Оху із
двох взаємно перпендикулярних числових осей х,
у зі спільним початком О (рис. 107). Будь-яка точка
М у цій системі визначається упорядкованою парою
чисел — координат (х; у) (рис. 108), а складніші
фігури та відношення між ними — формулами та
рівняннями. Виконуючи потім алгебраїчні перетво-

рення координат, формул і рівнянь, дістають шукані
величини або ж виражені у формулах та рівняннях
шукані відношення між фігурами.
Серед інструментарію методу координат основними
є формули для відстані між двома точками і для поділу
відрізка навпіл, а також рівняння прямої та кола.
Відстань між двома точками А(x1; y1) і B(x2; y2)
(або довжина відрізка АВ) (рис. 109) обчислюється
за формулою:
AB = (x2 − x1)2 + (y2 − y1)2 .
Координати (x; y) середини М відрізка АВ
з кінцями А(x1; y1) і B(x2; y2) (див. рис. 109) визна-
чаються за формулами:
x1 + x 2 y 1 + y2
x= , y= .
2 2
Рівняння кола з центром у точці Q(x0; y0) і раді-
усом R (рис. 110) має вигляд:
(x – x0)2 + (y – y0)2 = R2.
Зокрема, якщо центр кола Q збігається з по-
чатком координат, то його рівняння суттєво спро-
щується:
x2 + y 2 = R 2 .
Рівняння будь-якої прямої l можна записати
у вигляді:
ax + bу + c = 0. (*)
При цьому коефіцієнти a, b одночасно не можуть
дорівнювати нулю.
Навпаки, будь-яким лінійним рівнянням з двома
змінними x, y вигляду (*), якщо його коефіцієнти a,
b одночасно не дорівнюють нулю, на координатній
площині визначається деяка пряма.
Рівняння (*) називається загальним рівнянням
прямої.
У тому разі, коли пряма l не паралельна осі ор-
динат і не збігається з нею (рис. 111), її рівняння
можна записати у вигляді:
y = kx + b.
Це — рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом.
Кутовий коефіцієнт k у цьому рівнянні дорівнює
тангенсу кута α, який утворює півпряма, розміщена

у верхній координатній півплощині, з додатним на-
прямом осі абсцис; вільним членом b визначається
відрізок ОВ, який дана пряма відтинає на осі Оу.
Якщо пряма визначається двома точками
М 1(x 1; y 1), М 2(x 2; y 2) і не паралельна осі Оу
(рис. 112), то її кутовий коефіцієнт обчислюється
y2 − y 1
за формулою: k = , а рівняння можна за-
x2 − x 1
писати у вигляді:
y – y1 = k(x – x1).
Дві прямі l1 і l2 з рівняннями y = k1x + b1 та
y = k2x + b2 будуть паралельними (рис. 113) тоді
і тільки тоді, коли їхні кутові коефіцієнти рівні,
а вільні члени — не нерівні: k1 = k2; b1 ≠ b2.
За яких же умов прямі l1 і l2 будуть перпен-
дикулярними? — Очевидно, це буде тоді і тільки
тоді, коли перпендикулярними будуть паралельні
їм прямі
m1: y = k1x,
m2: y = k2x,
що проходять через початок координат (рис. 114).
Справді, припустимо, що прямі m1 і m2 — пер-
пендикулярні. Нехай α — менший із кутів, які
верхні півпрямі цих прямих утворюють з додатною
піввіссю осі Оx, і нехай цей кут утворює пряма m1.
Тоді більший із цих кутів β утворюватиме пряма m2
і він дорівнюватиме 90° + α (див. рис. 114). Отже,
k1 = tg α, k2 = tg (90° + α). Але tg (90° + α) =
= – ctg α = – 1 . Тому
tg α
k2 = − 1 . (**)
k1
Таким чином, якщо прямі l1, l2 перпендикулярні,
то виконується рівність (**).
Навпаки, якщо виконується рівність (**), то
tg β = − 1 = –ctg α = tg (90° + α). Звідси
tg α
β = 90° + α, отже, дані прямі — перпендикулярні.
Таким чином, умова (**) є необхідною й до-

статньою для перпендикулярності двох прямих
із кутовими коефіцієнтами k1 і k2. Інколи цю
умову записують ще так:
k1 · k2 = –1.
Розглянемо декілька прикладів розв’язування

планіметричних задач координатним методом.
Приклад 1.
Довести, що коли дві медіани трикутника рівні,
то трикутник — рівнобедрений.
Розв’язання. Нехай у трикутнику АВС медіани
АL і ВМ рівні (рис. 115). Потрібно довести, що
трикутник — рівнобедрений. Виберемо систему
координат Оxy так, щоб вісь Оx містила основу АВ
трикутника, а вісь Оy — вершину С. Нехай у цій
системі вершини трикутника мають такі координати:
А(а; 0); В(b; 0); С(0; с), де а, b, с — взяті з відпо-
відними знаками довжини відрізків OA, OB і OC.
Оскільки точки L і M — середини відрізків ВС
і АС, то їхні координати можна визначити за відо-
( ) ( )
мими формулами. Матимемо: L b ; c ; M a ; c .
2 2 2 2
Тоді, за формулою для довжини відрізка, знаходимо:
( ) ( ) Метод розв’язування добрий,

2 2
b − a + c2 ; BM = a − b 2
AL = +c . якщо від самого початку ми
2 4 2 4
можемо передбачити — а далі
Оскільки, за умовою, AL = BM, то підтвердити це, — що, слідуючи
( ) ( )
2 2 йому, ми досягнемо мети.
b − a + c2 = a − b + c2 .
Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
2 4 2 4
Підносячи до квадрата обидві частини одержаної
рівності, після відповідних спрощень одержимо
рівність: a2 = b2 .
Обчислимо тепер довжини відрізків АС і ВС:
AC = a2 + c2 ; BC = b2 + c2 .
Оскільки a2 = b2 , то АС = ВС, що й означає, що
трикутник АВС — рівнобедрений. Твердження за-
дачі доведено.
Приклад 2.
Дано відрізок АВ завдовжки а і коло радіуса R
з центром у середині відрізка АВ. Довести, що
сума квадратів відстаней від будь-якої точки кола
до точок А і В є сталою.
Розв’язання. Виберемо систему координат Оxy
таким чином, щоб вісь Оx містила заданий відрізок
АВ, а початок координат О був серединою цього
відрізка (рис. 116). Тоді кінці відрізка матимуть такі
( ) ( )
координати: A − a ; 0 ; B a ; 0 .
2 2
Нехай М(x; y) — довільна точка заданого кола
з радіусом R. Оскільки центр кола збігається з по-
чатком координат, то його рівняння має вигляд:
x2 + y2 = R2. (1)
Координати точки М, отже, задовольняють це
рівняння.
Далі, за формулою для відстані між двома точ-
ками, знаходимо:
( ) ( )
2 2
MA2 = x + a + y2 ; MB2 = x − a + y2 .
2 2
Отже,
( ) ( )
2 2 Алгебра — це лише відображена
MA + MB = x + a + y2 + x − a + y2 =
2 2 у символах геометрія, а геоме-
2 2 трія — втілена у фігурах алгебра.
 2
 Софі Жермен
= 2  x2 + y 2 + a  .
 4
Враховуючи, що з рівняння (1) x2 + y2 = R2,
остаточно дістанемо:
2
MA2 + MB2 = 2R2 + a .
2
Знайдена сума не залежить від координат точки
М, отже, для усіх точок кола вона однакова. Твер-
дження задачі доведено.
Приклад 3.
Навколо рівностороннього трикутника зі сторо-
ною 2а описано коло. Довести, що сума квадратів
відстаней від довільної точки кола до вершин
трикутника дорівнює 8а2.
Розв’язання. Систему координат виберемо таким

чином, щоб вісь Ох проходила по стороні АВ задано-
го рівностороннього трикутника АВС, початок О
збігався із серединою сторони АВ, а додатна піввісь
осі Оу містила точку С (рис. 117). Очевидно, що
вершини А, В матимуть координати: А(– а; 0), В(а; 0).
Оскільки у прямокутному трикутнику СОВ катет
ОВ = а, а гострий кут В = 60°, то ОС = а tg 60° =
= a 3 . Тому точка С матиме координати (0; a 3 ).
Нехай Q — центр кола, описаного навколо три-
кутника АВС. Оскільки ОQ = 1 OC, то точка Q має
3
координати (0; a 3 ). Відомо, що радіус кола, опи-
3
саного навколо рівностороннього трикутника зі
стороною а, дорівнює a . У нашому випадку сто-
3
рона трикутника дорівнює 2а. Отже, радіус описа-
ного кола для нього дорівнює 2a . Тому рівняння
3
цього кола запишеться так:
2 2
   
x2 +  y − a 3  =  2a  .
 3   3
Після піднесення до квадратів воно набуде вигляду:
x2 + y2 = 2 3 ay + a2. (1)
3 Вершками математики є само-
Нехай тепер М(x; y) — довільна точка кола. стійна робота. Без роботи, яка
За формулою для відстані між двома точками, зна- має такий характер, вивчення
ходимо: математики майже марне для
освіти.
MA 2 = (x + a)2 + y2, MB 2 = (x – a)2 + y2,
Дженьінь Янг
MC 2 = x2 + (y – a 3 )2.
Тому
MA2 + MB2 + MC2 = 3(x2 + y2) – 2 3 ay + 5a2.
Оскільки точка М лежить на колі, то її коорди-
нати задовольняють його рівняння. Тому підставимо
в одержаний вираз замість x2 + y2 його значення
з (1). Матимемо:
MA 2 + MB 2 + MC 2 =

 
= 3  2 3 ay + a2  – 2 3 ay + 5a2 = 8a2.
 3 
Твердження задачі доведено.
Приклад 4.
Точки М і N — середини сторін АВ і ВС ква-
драта АВСD. Відрізки СМ і DN перетинаються
в точці Р. Довести, що відрізок АР дорівнює
стороні квадрата.
Розв’язання. Направимо осі координат по сторо-
нах квадрата, як показано на рис. 118. Вважатимемо
для спрощення, що масштаб для вимірювання від-
різків вибрано таким чином, щоб довжина сторони
квадрата дорівнювала двом одиницям. Тоді вершини
квадрата і точки M, N матимуть такі координати:
А(0; 2), В(0; 0), С(2; 0), D(2; 2), М(0; 1), N(1; 0).
Визначимо координати точки Р. Для цього
знайдемо рівняння прямих СМ і DN з кутовими
коефіцієнтами.
З ΔМОС tg МСО = MO = 1 . Отже, для куто-
CO 2
вого коефіцієнта k1 прямої СМ маємо: k1 = tg (180° –
– МСО) = –tg МСО = – 1 . Враховуючи, що пряма
2
перетинає вісь Оy в точці з ординатою p1 = 1, її
рівняння запишеться у вигляді: y = – 1 x + 1.
2
Кутовий коефіцієнт k 2 прямої DN дорівнює Алгебраїчна мова, як усна, так і
tg DNC, тобто k2 = DC = 2 . Ця пряма перетинає письмова — чудесний, неоціненний
NC апарат, за допомогою якого ма-
вісь Оy в точці F з ординатою p2 = – 2 (оскільки тематика стала тим, чим вона є
ΔFBN = ΔDCN, то BF = CD = 2). Враховуючи усе сьогодні: універсальною (всезагаль-
це, рівняння прямої DN запишеться у вигляді: ною) наукою, без якої неможливий
y = 2x – 2. розвиток багатьох інших наук.
Микола Чайковський
Координати точки Р(x; y) задовольняють рівнян-
ня обох прямих СМ і DN. Тому для їхнього визна-
чення маємо систему рівнянь:
y = − 1 x + 1,

 2
y = 2x − 2 .
Прирівнюючи праві частини цих рівнянь, одержу-

ємо: – 1 x + 2 = 2x – 2. Звідси − 5 x = –3, x = 6 .
2 2 5
Тоді з першого рівняння системи y = – · + 1 = 2 .
1 6
2 5 5
Отже, точка Р має координати: 6
5 5
; 2 . ( )
Тепер за формулою для відстані між двома точ-
ками визначаємо довжину відрізка АР:
( ) ( )
2 2
AP = 6 −0 + 2 −2 = 4 = 2.
5 5
Отже, відрізок АР справді дорівнює стороні ква-
драта. Твердження задачі доведено.
Для тих, хто хоче знати більше
Пр и к л а д 5.
У коло вписано чотирикутник АВСD, діаго-
налі якого перпендикулярні і перетинаються
в точці S. Довести, що пряма, яка проходить
через точку S і середину сторони АВ, пер-
пендикулярна до сторони СD.
Розв’язання. Проведемо вісь Оx системи координат
через середину хорди ВD перпендикулярно до неї,
а вісь Оy — через середину хорди АС (рис. 119).
Оскільки хорди ВD і АС перпендикулярні, то вісь
Оу буде перпендикулярною до хорди АС. За відомою
властивістю кола (серединний перпендикуляр до
хорди містить центр кола), початок О збігатиметься
з центром кола.
Позначимо координати точок А і В відповідно
через (a1; a2) і (b1; b2). Тоді координати точок C, D,
S, M будуть такими: C(–a1; a2), D(b1; –b2), S(b1; a2),
 a 1 + b1 a 2 + b 2 
M ; .
 2 2 
y 2 − y1
За формулою k = , знайдемо кутові коефі
x 2 − x1
цієнти k1, k2 прямих SM та CD:
a 2 + b2
− a2 b2 − a 2
k1 = 2 = ;
a 1 + b1 a 1 − b1
− b1 Відкривати самому — чудово,
2 але те, що знайдено іншими,
− b2 − a 2 b2 + a 2 знати й поціновувати — хіба не
k2 = =− .
(
b1 − − a 1 ) a 1 + b1 менш чудово, ніж творити?
Йоганн-Вольфґанґ Ґете
Тоді
b22 − a22
k1 ⋅ k 2 = − . (1)
a21 − b21
Враховуючи, що точки А і В лежать на одному
колі з центром О і тому їхні координати задовольняють
рівняння x2 + y2 = R2 при деякому R, маємо: a21 + a22 =
= R2; b21 + b22 = R 2 . Звідси a21 + a22 = b21 + b22 . А тому
a21 − b21 = b22 − a22 . Тоді з рівності (1) одержується:
k1 · k2 = –1, а це й означає, що прямі SM і CD —
перпендикулярні. Твердження задачі доведено.
4. Векторний і векторно-координатний методи

Наступною віхою, після методу координат, у роз-
витку методів розв’язування геометричних задач
стало векторне числення. Воно зародилося в алгебрі
у середині XIX ст. для геометричної інтерпретації
так званих комплексних і гіперкомплексних чисел,
потім дістало блискучі застосування у фізиці й ме-
ханіці і аж тоді поширилося на геометрію. Аліса все йшла і йшла, і про-
йшла чимало, але на кожному
За допомогою векторів ефективно описуються
роздоріжжі вона виявляла нову
такі фундаментальні геометричні поняття, як на- пару дороговказів, що так само
прям, кут, паралельність та перпендикулярність. вказували в один напрямок.
Відрізок з вибраним на ньому напрямом назива- Льюїс Керролл.
ється напрямленим відрізком, або вектором. «Аліса в Задзеркаллі»
Якщо на відрізку АВ вибрано напрям від А до В,
то точка А називається початком вектора, а точка
В — його кінцем. Такий вектор позначається як
 
AB . Протилежний до вектора AB вектор з почат-

ком В і кінцем А позначається через BA . На ри-
сунках напрям вектора вказується стрілкою, спря-
мованою до його кінця.
Довжина відрізка АВ, з якого утворено вектор


AB , називається довжиною, або модулем вектора
  
AB . Модуль вектора AB позначається як | AB |,
або просто як АВ.
Вектори позначають також і однією літерою зі
  Чиста математика розвива
стрілочкою, наприклад, a, b. Протилежний вектор ється, коли для розв’язування
 
до вектора a позначається через − a. Довжина старих проблем залучаються
  нові методи.
(модуль) вектора a позначається через a .
Фелікс Клейн
Разом з векторами, довжини яких не дорівнюють
нулю, як граничні випадки розглядають і вектори
з нульовими довжинами. Їх називають нульовими
векторами або нуль-векторами, а позначають
через 0 . У нульових векторів початок збігається
з кінцем. Такі вектори складаються лише з однієї
точки і тому їхній напрям — невизначений.
Два вектори, які можна сумістити паралельним
перенесенням, при якому початок і кінець одного
вектора суміщається відповідно з початком і кінцем
іншого, називаються рівними.
Рівність векторів позначають за допомогою зви-
 
чайного знака рівності, наприклад: AB = CD .
Від будь-якої точки М можна відкласти, і тільки
 
один, вектор MN, рівний вектору AB (рис. 120, а).

Координати вектора a  — це координати кінця
 
А вектора OA = a, відкладеного від початку коор-
динат О (рис. 120, б).

Координати x, y вектора a записують у круглих

дужках поруч із позначенням самого вектора: a (x; y).

Часто застосовують також позначення a = (x; y).
Означення дій з векторами у координатах.
При додаванні (відніманні) векторів їхні відповідні
координати додаються (віднімаються), а при мно-
женні вектора на число його координати множаться
на це число.
Правило трикутника для додавання  векторів

полягає в наступному. Нехай a і b  — довільні
вектори. Відкладемо від якої-небудь точки А вектор
 
AB, що рівний вектору a , а потім від точки В —
 
вектор BC, що рівний вектору b (рис. 121). Тоді
   
вектор c = AC є сумою векторів a і b, і це за-
   
писується так: c = a + b . Навпаки, вектор BC є
    
різницею векторів AC і AB : BC = AC − AB.
Множенням вектора на різні числа одержуються
колінеарні вектори, тобто вектори, розміщені на од-
ній прямій або на паралельних прямих. При цьому,
якщо число додатне, то вектори співнапрямлені,
а якщо від’ємне, то — протилежно напрямлені.
Модуль вектора при множенні його на число х
множиться на число |x|.
 
Кут між векторами a і b обчислюється за фор-
мулою:
x 1y 1 + x 2 y 2 У таких найбільш абстрактних
cos ϕ = . і найбільш розроблених галузях
x21 + y21 ⋅ x22 + y22 науки, як математика й природ-
 ничі науки, де можна успішно за-
Скалярним добутком векторів a(x 1; y 1)
 стосовувати математичний під-
і b (x 2 ; y 2 ) називається число, яке обчислюється за хід до проблем, наука вимушена
користуватися особливою мовою,
формулою:
  символічною мовою, своєрідною
a ⋅ b = x1x2 + y1y2 . стенографією абстрактної дум-
 
Для будь-яких векторів a і b та будь-якого ки, формули якої, коли їх правиль-
числа k: но записано, не залишають місця
  ні для будь-якої невизначеності,
1) ab = ba (переставна, або комутативна, ні для будь-якого неточного тлу-
властивість); мачення.
  
2) (ka)b = k(ab) (сполучна, або асоціативна, Луї де Бройль
властивість);
    
3) a(b + c) = ab + ac (розподільна, або дистри-
бутивна, властивість).
Теорема.
Скалярний добуток двох ненульових векторів
дорівнює нулю тоді і тільки тоді, коли век-
тори взаємно перпендикулярні.
Розв’яжемо декілька геометричних задач за до-
помогою векторів. Перші дві задачі є допоміжними.
Їхні результати особливо часто застосовуються при
розв’язуванні інших задач.
Приклад 1.
Точка С ділить сторону АВ трикутника ОАВ
у відношенні m : n, тобто AC = m (рис. 122).
 CB n  
Виразити вектор OC через вектори OA і OB .
 
Розв’язання. Вектори AC і AB  — співнапрям-
лені і, за умовою задачі, AC = m . Тому
AB m + n
 m    
AC = ⋅ AB . Водночас AB = OB − OA . Тому
m+n

    
m+n ( )
AC = m ⋅ OB − OA = m ⋅ OB − m ⋅ OA .
m+n m+n
Тоді з трикутника ОАС:
      Вивчіть ази науки, перш ніж
OC = OA + AC = OA + m ⋅ OB − m ⋅ OA = намагатися зійти на її вершини.
m+n m+n Ніколи не беріться до дальшого,
 m  m 
= OA − ⋅ OA + ⋅ OB = не засвоївши попереднього. Ніколи
m+n m+n не намагайтесь приховати вади
( m+n ) 
= 1 − m ⋅ OA + m ⋅ OB .
m+n
 своїх знань хоч би і найсміливіши-
ми здогадами та гіпотезами. Як
би не тішила ваш зір своїми пере-
Звідси остаточно дістаємо:
   ливами ця мильна бульбашка —
OC = n ⋅ OA + m ⋅ OB . (1) вона неминуче лопне, і нічого, крім
m+n m+n конфузу, у вас не залишиться.
Зокрема, якщо С — середина відрізка АВ, то Іван Павлов
можна вважати, що m = n = 1, і тоді
  
OC = 1 OA + 1 OB .
2 2
Цю рівність можна записати ще й так:
  

2 (
OC = 1 OA + OB . ) (2)
Приклад 2.
Точки K і L ділять сторони AB і DC чотирикут-
ника ABCD в одному й тому самому відношенні
m : n, тобто AK = DL = m (рис. 123). Довести
KB CL n
векторну рівність:
  
KL = n AD + m BC. (3)
m+n m+n
Розв’язання. За результатом попередньої задачі,

   У майбутньому кожна людина,
KL = n KD + m KC . Водночас, з трикутни- зовсім необізнана в природничих
m+n m+n науках, виявиться, відверто ка-
ків KAD і KBC: жучи, неосвіченою. І якщо вона,
     
KD = KA + AD ; KC = KB + BC . як робить тепер дехто, буде
  хизуватися своєю необізнаністю,
Вектори KA і KB — протилежно напрямлені, то опиниться в такому самому
а відношення їхніх довжин дорівнює m . Тому становищі, що й неписьменні се-
n редньовічні барони, які гордовито
 m  заявляли, що рахунком і письмом
AK = − KB . Отже,
n у них займаються секретарі.
   Артур Кларк
KD = − m KB + AD .
n
Враховуючи усе це, знаходимо:

(  
)
KL = n ⋅ − m ⋅ KB + AD + m KB + BC =
m+n

n

m+n (
 

)

m n
=− ⋅ KB + ⋅ AD + m ⋅ KB + m ⋅ BC =
m+n m+n m+n m+n
n  m 
= ⋅ AD + BC ,
m+n m+n
Зокрема, якщо точки K і L — середини сторін
AB і DC, то можна вважати, що m = n = 1. І тоді

для вектора KL одержується вираз:
 1  
KL = (2 )
AD + BC . (4)
Зауваження. З формули (4) випливає цікаве
доведення теореми про середню лінію трапеції. Якщо
ABCD — трапеція (рис. 124) і KL — її середня
 
лінія, то вектори BC і AD  — співнапрямлені. Тоді

з рівності (4) виходить, що вектор KL співнапрям-
 
лений з векторами BC і AD , а тому паралельний

їм; довжина вектора KL дорівнює півсумі довжин
 
векторів AD і BC . Отже, середня лінія трапеції
паралельна основам і дорівнює їхній півсумі:
KL = 1 ( AD + BC) .
2
Розв’язування наступних двох задач безпосеред-
ньо ґрунтується на векторних формулах, виведених
у прикладах 1–2.
Приклад 3.
Два паралелограми АВСD і А1В1С1D1 довільно
розміщені на площині (рис. 125). Довести, що
середини відрізків АА1, ВВ1, СС1 та DD1 є вер-
шинами іншого паралелограма або лежать на
одній прямій.
Розв’язання. Позначимо середини відрізків
АА1, ВВ1, СС1 та DD1 відповідно літерами К, L, М,
     
( ) (
N. За формулою (4), KN = 1 AD + A 1D1 , LM = 1 BC + B1C1 .
2 2 )
 1  
LM =
2( )
BC + B1C1 . Але оскільки АВСD і А1В1С1D1 —
   
паралелограми, то AD = BC , а A 1D1 = B1C1 . Тому
 
KN = LM. Звідси, відповідно до означення рівності
двох векторів, випливає, що точки К, L, M, N або
є вершинами паралелограма, або ж лежать на одній
прямій. Твердження задачі доведено.
У наступному прикладі у векторній формі ви-

ражається умова належності декількох точок одній
прямій.
Приклад 4.
Довести, що для будь-якої трапеції ABCD серед-
ини основ L, M, точка Q перетину діагоналей
і точка О перетину продовжень бічних сторін
лежать на одній прямій (рис. 126).
Розв’язання. З подібностей трикутників ODC
і OAB:
OA = OB = k ,
OD OC   
де k — деяке число. Тоді OA = kOD , OB = kOC .
За формулою (2),
  
(
OM = 1 OD + OC .
2 )
 1    
( )
OL = OA + OB = 1 kOD + kOC =
2 2 ( )
  
1
2 ( 1
= k OD + OC = k ⋅ OM .
2 )
 
З одержаної рівності OL = 1 kOM випливає, що
  2
вектори OL і OM — колінеарні. Отже, точки O, M Íå òàê âàæëèâî, ÷îãî íàâ÷àþòü
і L лежать на одній прямій. ó øêîë³, à âàæëèâî ³íøå: ÿê ñàìå
Аналогічно дістаємо: íàâ÷àþòü. Îäíå ïîëîæåííÿ, ÿêå
 1    1  
( ) ( )
ó÷åíü ñïðàâä³ çðîçóì³â, ìàº á³ëüøó
QM = QD + QC , QL = QA + QB . ö³íí³ñòü, í³æ äåñÿòü ôîðìóë, ÿê³
2 2
â³í çàâ÷èâ íàïàì’ÿòü ³ íàâ³òü âì³º
З подібності трикутників QCD і QAB,
çàñòîñîâóâàòè, àëå íå çðîçóì³â
QD QC
= = m, ¿õíüîãî ñïðàâæíüîãî ñåíñó.
QB QA Ìàêñ Ïëàíê
де m — деяке число. Враховуючи протилежну
 
напрямленість векторів QD і QB , а також векторів
     
QC і QA , маємо: QD = −m ⋅ QB , QC = −m ⋅ QA .
Тому
     
( ) (
QM = 1 −mQB − mQA = − 1 m QB + QA = − 1 mQL .
2   2 ) 2
Отже, QM  QL . Звідси випливає, що точки Q,
M і L лежать на одній прямій.
Загалом виходить, що обидві точки O і Q лежать
на одній прямій, яка проходить через точки L, M.
Отже, усі чотири точки O, Q, L, M лежать на одній
прямій, що й треба було довести.
Наступна задача — проста ілюстрація формули

для знаходження кута між векторами.
Приклад 5.
Дано «єгипетський» прямокутний трикутник
з катетами 3 і 4. Визначити кут між медіанами,
проведеними до його катетів.
Розв’язання. Введемо систему координат Oxy,
направивши вісь Ox по катету CA завдовжки 3 оди-
ниці, а вісь Oy — по катету CB завдовжки 4 оди-
ниці (рис. 127). Нехай M, N — середини катетів

CA і CB. Тоді шуканим є кут ϕ між векторами NA

і BM.
Маємо: А (3; 0), В (0; 4), M ( 3 ; 0), N (0; 2). Тоді
2
  3
NA (3; –2), BM ( ; –4). Отже,
2
  3 ⋅ 3 + ( −2) ⋅ ( −4)

cos ϕ =  ⋅ BM
NA
 = 2 =
NA ⋅ BM
( ) + ( − 4)
2
3 + ( −2) ⋅
2 2 3 2
2
25
= ≈ 0, 8115.
13 ⋅ 73
За таблицями знаходимо, що ϕ ≈ 35°46′ .

Пр и к л а д 6.
Точка К ділить сторону ВС паралелогра-
ма ABCD у відношенні BK : KC = m : n.
(рис. 128). У якому відношенні відрізок AK
ділить діагональ BD паралелограма?
Розв’язання. Нехай М — точка перетину відрізка
АК з діагоналлю ВD паралелограма. Потрібно знайти
відношення BM : MD.
   
Позначимо a = BA , c = BC . Оскільки вектори
   
BM і BD  — колінеарні, то BM = xBD , де x —
 
деяке число. Так само, AM = yAK при деякому
     
значенні y. Але BD = a + c , тому BM = x a + c . ( )
Тоді з трикутника BAM:
       
( )
AM = BM − BA = x a + c − a = ( x − 1) a + xc . (1)
З іншого боку, за формулою (1), c. 86,
   
AK =
n
m+n
⋅ AB +
m
m+n
⋅ AC =
m+n
n
⋅ −a +( )
   
+
m
m+n
( )
⋅ c − a = −a +
m
m+n
⋅ c.
Піфагор за винайдення однієї
геометричної теореми віддав у
Тому жертву сто волів. Однак якби за
  my  винайдені в теперішні часи кміт-
AM = − ya + c. (2) ливими математиками правила
m+n  з марновірної його ретельності
Одержали два розклади (1) і (2) вектора AM за так чинити, то навряд чи й у
 
векторами a і c . Враховуючи однозначність роз- всьому світі стільки рогатої ско
кладу, звідси маємо систему: тини знайшлося б.
x − 1 = −y , Михайло Ломоносов

 my
 x = m + n ,
m
з якої легко знаходимо: x = .
2m + n
BM m
Отже, = . Звідси (m + n) · BM =
BM + MD 2m + n
BM m
m + n) ⋅ BM = m ⋅ MD . І тоді = .
MD m + n
Останні два приклади ілюструють застосування
скалярного добутку.
П р икл ад 7 .
Побудовано два квадрати ABCD і ALMN зі спільною
вершиною (рис. 129). Обхід вершин квадратів при
вказаному позначенні здійснюється у протилежних
напрямках (за годинниковою стрілкою і проти годин-
никової стрілки). Довести, що довжина відрізка ND
дорівнює подвоєній медіані AK трикутника ABL.
Розв’язання. Позначимо: AB = AD = b, AL = AN =
= l, ∠BAL = ϕ . Тоді ∠NAD = 180° − ϕ . Запишемо
такі векторні рівності:
    1  
ND = AD − AN , AK = ( 2
)
AL + AB ,
і піднесемо кожну з них до квадрата:
 2  2    2
ND = ND2 = AD − 2 AD ⋅ AN + AN =
= b2 − 2bl cos (180° − ϕ ) + l2 = b2 + 2bl cos ϕ + l2 ;
( )
 2 1  2    2
AK = AK 2 = AL + 2 AL ⋅ AB + AB =
4
(
1 2
4
)
l + 2bl cos ϕ + b2 .
Отже, ND2 = 4 AK 2 . Звідси ND = 2AK, що й

Приклади застосування векторів для розширення

інструментарію методу координат
Наша характеристика значення векторів
для геометрії була б дуже неповною, якби
ми не продемонстрували можливостей век-
торного числення для розширення засобів
координатного методу. Нині цей матеріал
вивчається абсолютною більшістю студентів ви-
щих навчальних закладів, які опановують фізико-
математичні, технічні, технологічні та економічні

спеціальності, — у курсі так званої аналітичної
геометрії. Наведемо два фрагменти із цієї царини.
Рівняння прямої за точкою і перпендику-

лярним вектором. Нехай задано ненульовий вектор

n (a; b) і точку M0(x0; y0) (рис. 130). Через точку М0
можна провести, і до того ж — тільки одну, пряму

l, яка перпендикулярна до вектора n . Знайдемо її
рівняння.
Нехай М(x; y) — довільна точка прямої l. Тоді

вектори n і M0M(x – x0; y – y0) — взаємно перпен-
 
дикулярні. Отже, їхній скалярний добуток n · M0 M
дорівнює нулю:
a(x – x0) + b(y – y0) = 0. (1)
Навпаки, якщо для деякої точки M(x; y) коорди-
 
натної площини вектори M0 M і n  — взаємно пер-
пендикулярні, тобто дорівнює нулю їхній скалярний
добуток, то точка М належить прямій l.
Отже, співвідношення (1) є шуканим рівнянням.
Зауваження. Розкривши дужки, рівняння (1)
можна записати у загальній формі:
ax + bx + c = 0, (2)
де c = –ax0 – by0. Отже, коефіцієнти a, b при невідо-
мих x, y в загальному рівнянні прямої є координата-

ми вектора n (a; b), який перпендикулярний до цієї
прямої.
Відстань від точки до прямої. Нехай на

координатній площині пряма l задана загальним
рівнянням:
ax + bx + c = 0,
М(x0; y0) — довільна точка площини (рис. 131).
Виведемо формулу для відстані d від точки М0 до
прямої l.

Очевидно, що d = NM0 , де N — основа перпен-
дикуляра, опущеного з точки М0 на пряму l.
Позначимо координати точки N через (x1; y1). Тоді

матимемо: NM0 (x0 – x1; y0 – y1), а також:
ax1 + bx1 + c = 0. (1)
Рівність (1) одержується з того, що точка N на-
лежить прямій l, а отже, її координати задовольняють
рівняння цієї прямої.

Позначимо ще через n0  — одиничний вектор,

співнапрямлений з вектором n . Тоді виконувати-
  
меться рівність: NM0 = n0 ⋅ NM0 . Справді, оскіль-
 
ки кут ϕ між колінеарними векторами n0 і NM0
дорівнює або 0° або 180°, то, за означенням ска-
   
лярного добутку, n0 ⋅ NM0 = n0 ⋅ NM0 ·|cos ϕ| =
 
= 1 ⋅ NM0 ⋅ ±1 = NM0 .
Таким чином,
  У математиці існує своя мова —
d = n0 ⋅ NM0 .
формули.
  Софія Ковалевська
Оскільки n (a; b), то n = a2 + b2 , і тому вектор
  
 n a b
n0 =  має координати  ; . Вра
2 
n  a +b
2 2
a +b 
2
ховуючи все це, знаходимо:

a(x0 − x1) + b(y0 − y1) ax0 + by0 − (ax0 + by0 )
d = = .
a +b
2 2 a2 + b2
Залишається зауважити, що з рівності (1):
–(ax1 + bx1) = c. І тоді остаточно дістанемо шукану
формулу:
ax0 + by0 + c
d= .
a2 + b2
Задачі і вправи
Розв’язати алгебраїчним методом

1. У прямокутному трикутнику медіани, проведені до катетів, дорівнюють 52 см
і 73 см. Визначте гіпотенузу трикутника.
2. Через точку діаметра кола під кутом 60° до нього проведено хорду, яка ділиться цією
точкою на відрізки а і b. Визначте радіус кола.
3. Визначте відношення сторони правильного п’ятикутника до його діагоналі.
4. Два кола з радіусами R і r дотикаються одне до одного, а також до прямої, розмі-
щуючись з одного боку від неї. Визначте радіус третього кола, яке дотикається до
даних кіл і до їхньої спільної дотичної.
5. Основи трапеції дорівнюють а і b. Визначте довжину відрізка з кінцями на бічних

сторонах і паралельного основам трапеції, який ділить трапецію на рівновеликі час-
тини.
6. У трикутник з периметром 20 см вписано коло. Відрізок дотичної до кола з кінцями
на бічних сторонах трикутника, який паралельний основі, дорівнює 2,4 см. Визначте
основу трикутника.
7. У трикутнику АВМ АВ = ВС = 25 см, АС = 14 см, АD — висота трикутника, Е — се-
редина сторони АС. Визначте радіус кола, яке проходить через точку Е і дотикається
до сторони ВС у точці D.
Розв’язати методом координат

8. Доведіть, що у рівнобедреному трикутнику медіани, проведені до бічних сторін,
рівні.
9. Задано прямокутник АВСD. Доведіть, що для будь-якої точки М площини виконується
рівність: МА2 + МС2 = МВ2 + МD2.
10. Доведіть, що коли діагоналі паралелограма рівні, то це — прямокутник.
11. Задано дві точки А і В. Знайдіть на площині геометричне місце точок М, для яких:
а) МА2 – МВ2 = р; б) МА2 + МВ2 = р, де р — деяке число.
12. Доведіть, що сума квадратів відстаней від точки, розміщеної на діаметрі кола, до
кінців будь-якої з хорд, паралельних цьому діаметру, є сталою.
13. Точка М лежить на колі, описаному навколо рівностороннього трикутника АВС. До-
ведіть, що сума МА4 + МВ4 + МС4 не залежить від розміщення точки М.
14. Точка С належить відрізку АВ. З одного боку від прямої АВ побудовані рівносторонні
трикутники АСМ і ВСN. Доведіть, що середини відрізків АN і ВM, а також точка С
є вершинами рівностороннього трикутника.
15*. У коло з центром О вписано чотирикутник АВСD з перпендикулярними діагоналями,
які перетинаються в точці S. Доведіть, що середини сторін АВ і СD, центр О і точка
S є вершинами паралелограма.
16*. У крузі проведено два перпендикулярні діаметри АЕ і ВF. На меншій дузі ЕF взято
точку С. Хорди СА і СВ перетинають діаметри ВF і АЕ відповідно у точках Р і Q.
Доведіть, що площа чотирикутника АРQВ дорівнює квадрату радіуса круга.
17*. Усередині меншої дуги АВ кола, описаного навколо прямокутника АВСD, взято точку
М. Точки P, Q, R, S — проекції точки М відповідно на прямі AD, AB, BC і CD. До-
ведіть, що прямі PQ і RS — перпендикулярні і перетинаються на одній із діагоналей
прямокутника.
Розв’язати за допомогою векторів

18. Доведіть, що середини сторін довільного чотирикутника є вершинами паралелограма.
19. Доведіть, що медіани трикутника перетинаються в одній точці і діляться цією точкою
у відношенні 2 : 1, беручи від вершин трикутника.
20. У трикутнику АВС точка L ділить сторону AB у відношенні AL : LB = 2 : 3. Визна-

чте, в якому відношенні відрізок CL ділить медіану AM цього трикутника, беручи від
точки А.
21. На стороні AD та на діагоналі AC паралелограма ABCD взято відповідно точки L
і M так, що AL : LD = 1 : 4, AM : AC = 1 : 6. Доведіть, що точки B, M, L лежать на
одній прямій. У якому відношенні точка M ділить відрізок BL?
22. У трикутнику АВС бісектриса AL ділить сторону ВС у відношенні BL : LC = 1 : 2.
У якому відношенні медіана CM ділить цю бісектрису?
23. Точки D, E, F лежать на сторонах BC, AC і AB трикутника АВС, причому BD : DC =
= 3 : 1, CE : EA = 2 : 3, AF : FB = 1 : 2. Доведіть, що прямі AD, BE і CF перетинаються
в одній точці.
24. На сторонах трикутника АВС ззовні нього побудовані правильні трикутники АВС1,
ВСА1, САВ1. Доведіть, що точки перетину медіан трикутників АВС і А1В1С1 збіга-
ються.
25. Дано чотирикутник і точку P. Доведіть, що точки площини, які симетричні точці P
відносно середин сторін даного чотирикутника, є вершинами паралелограма.
26. На стороні АВ чотирикутника ABCD побудовано паралелограм АВСС1, O — середина
відрізка С1D, а M, N — середини відповідно сторін AB і CD. Доведіть, що відрізок
AO рівний і паралельний відрізку MN.
27. У рівнобедреному трикутнику АВС із середини М основи ВС (протилежної до вер-
шини А) опущено перпендикуляр MF на бічну сторону АС. Точка Q ділить навпіл
відрізок MF. Доведіть, що прямі AQ і BF — взаємно перпендикулярні.
28. Вершини двох квадратів ABCD і ALMN обходяться в одному напрямку, OM — ме-
діана трикутника ALD. Доведіть, що пряма ОМ перпендикулярна до прямої BN.
29. На продовженнях висот АА1 і ВВ1 трикутника АВС за його вершини А і В відкладено
відрізки AA2 = BC і BB2 = AC. Доведіть, що CA2 = CB2 і CA2 ⊥ CB2.
30. Визначте кут між медіанами рівнобедреного прямокутного трикутника, проведеними
з вершин гострих кутів.
Ìîð³ñ Åøåð. Ðåïòèë³¿. Ãðàâþðà
Аксіоми стереометрії
Розділ І та найпростіші наслідки
з них
Я гадаю, що ніколи досі ми не жили в такий геоме
тричний період. Варто лише поміркувати над минулим,
згадати те, що було раніше, і ми будемо спантеличені,
побачивши, що світ, який нас оточує, — це світ геоме
трії, чистої, справжньої, бездоганної в наших очах. Усе
довкола — геометрія. Ніколи ми не бачили настільки
прозірно таких форм, як круг, прямокутник, кут, ци
ліндр, куля, виконаних так чітко, з такою ретельністю
й так упевнено.
Ле Корбузьє
Усі доказові науки послуговуються аксіомами. Аксі
оми мають найвищий ступінь загальності і є началом
усього.
Аристотель
Нерозважно вчинили б математики, якби вони, від
кинувши найпростіші поняття, почали досліджувати
складні.
Михайло Ломоносов
Предметом вивчення у геометрії є просторові форми. Інакше ці форми назива-
ються геометричними фігурами. Саме ж вивчення геометричних фігур відбувається
шляхом зведення складніших з них до простіших. Найпростішими геометричними
фігурами вважаються точки, прямі і площини, основні властивості яких описуються
аксіомами. Інші властивості цих найпростіших фігур доводяться на основі аксіом
логічним шляхом. Цьому, в основному, і присвячується перший розділ підручника.
Складнішими просторовими фігурами є многогранники. У кінці першого розділу
встановлені властивості найпростіших фігур застосовуються для строгого означення
та виведення найзагальніших властивостей двох найважливіших класів многогран-
ників — призм і пірамід.
§1. Аксіоми стереометрії
У шкільній геометрії вивчаються ідеалізовані

просторові форми навколишнього світу, який сприй-
Найпершою запорукою непо
мається людиною за допомогою її органів чуттів. грішності математичного мис
Інакше ці форми називаються геометричними лення вважається те, що вихід
фігурами. Отже, геометричні фігури — це мислен- ним пунктом міркувань і дій у цій
нєві образи, які утворюються в нашій свідомості науці слугують аксіоми.
внаслідок абстрагування, тобто нехтування усіма Іван Сєченов
властивостями предметів, окрім їхньої протяжності
в просторі, взаємного розміщення та розмірів.
Окремі геометричні фігури є плоскими і їх можна Геометрія — це застосування
вважати розміщеними в одній площині. Властивості строгої логіки до самоочевидних і,
таких фігур вивчає планіметрія. отже, безсумнівних особливостей
простору. Але точність цієї на
Інші фігури не є плоскими, або їх уже не можна
уки іде ще далі, оскільки будь-яка
вважати розміщеними в одній площині. Такими є, особливість, якою б вона не була
наприклад, куб, куля, циліндр, конус, їхні комбіна- очевидною, обов’язково підлягає
ції. Властивості таких фігур вивчаються у стерео- доведенню, якщо тільки воно
метрії. Стереометрія значною мірою базується на можливе. Завдання полягає в
планіметрії. тому, щоб усі геометричні істини
довести на основі якомога меншої
Найпростішими геометричними фігурами, які ви-
кількості припущень.
вчаються у планіметрії, вважаються точки і прямі. Авґустус де Морґан
У стереометрії до них долучаються площини.
Точки є ідеалізованими мисленнєвими образами
дуже дрібних предметів, розмірами яких за даних
умов можна узагалі знехтувати (наприклад, пили-
Аксіоми та доведення науки
нок, слідів тонко загостреного олівця на папері чи проникають у розум, захоплюють
палиці на піску). Прямі — це мисленнєві образи його і тримають так міцно, що
довгих напнутих ниток чи мотузок, світлових про- він не може вирватися.
менів тощо. Площини — мисленнєві образи великих Френсіс Бекон
рівних поверхонь, наприклад, стола, стіни, водного
плеса, рівного поля тощо. Площини, як і прямі, ми
уявляємо нескінченними і без будь-якої товщини.
Кожна площина нескінченна в усіх напрямах. Аксіома — це твердження, на
яке не вистачило доведення.
Точки і прямі позначаються й зображаються у
З учнівського гумору
стереометрії так само, як і в планіметрії. Площини
§1. Аксіоми стереометрії 99
ж позначаються малими грецькими літерами α, β, γ

тощо. А оскільки уявлення про площину пов’язано
з названими вище поширеними прямокутними фор-
мами, які при зоровому сприйнятті найчастіше зда-
ються паралелограмами, то на рисунках площини, як
правило, зображають у вигляді цих паралелограмів.
Інколи для надання рисункові більшої колоритності
від цих паралелограмів «відламують» певні частини
(на рис. 1.1 наведено декілька можливих зображень
площини). Крім того, ті фігури або їхні частини, які
«закриваються» іншими фігурами, у стереометрії
зображаються пунктирними лініями. З урахуванням
цього на рис. 1.2 зображено дві площини α і β, які
мають спільну пряму a, а також пряму b, що на-
лежить площині β.
Фундамент стереометрії складають декілька най-
загальніших властивостей точок, прямих і площин,
сформульованих на основі віковічного життєвого до-
свіду людей, а також на основі ретельного логічного
аналізу учених. Як і в планіметрії, ці властивості на-
зиваються аксіомами (в перекладі з грецької мови,
як уже вказувалося у вступі, слово «аксіома» означає
«повага», «авторитет», «незаперечна істина»).
Сукупність усіх аксіом окремої наукової теорії на-
зивається її аксіоматикою. Можливі різні аксіома-
тики стереометрії. У нашому підручнику викладаєть-
ся та з них, яка найбільшою мірою узгоджується з
історичною традицією у побудові навчальних курсів
геометрії. За цією традицією, зокрема, стереометрія
вивчається після планіметрії і, отже, ґрунтується на
ній. Це й відображає перша аксіома.
Аксі ома 1 .
У просторі існують площини. У кожній пло-
щині здійснюється планіметрія.
Геометрія є мистецтвом пра
Перше твердження цієї аксіоми приймається для вильно міркувати на неправиль
запобігання логічно можливому зведенню стереоме- них рисунках.
трії до планіметрії, тобто до ситуації, коли у просторі Нільс Хенрік Абель
існує одна-єдина площина. Друге ж твердження
означає, що в кожній площині існують усі фігури
100 Розділ І. Аксіоми стереометрії та найпростіші наслідки з них
і здійснюються всі факти, відомі з планіметрії, на-

приклад: аксіома паралельних прямих, ознаки рів-
ності та подібності трикутників, теорема Піфагора, Давно помічено, що геоме
формула для обчислення довжини кола тощо. трія — це чудова логіка. І справді,
коли означення чіткі, коли по
Наступною аксіомою встановлюється єдиний стулати незаперечні, а аксіоми
масштаб вимірювання відрізків у всьому просторі, безсумнівні, коли властивості
який, взагалі кажучи, можна було б уявляти і різним фігур випливають зі строгого
для різних площин. спостереження та порівняння
за допомогою неперервної і до
А кс іома 2 . бре узгодженої послідовності,
а предмети постійно перебува
Якщо дві точки належать одночасно кожній із ють у полі зору, тоді звикають
двох площин, то відстані між цими точками міркувати точно, послідовно і
у кожній з площин рівні між собою. методично; ця звичка підсилює
та шліфує розум і приносить
Отже, введення цієї аксіоми дає змогу вести мову користь при пошуку істини в
про відстані між точками у просторі, не конкретизу- інших галузях.
ючи, в якій саме площині ці відстані вимірюються. Джордж Берклі
А це, у свою чергу, є передумовою для поширення
на стереометрію фундаментальних понять рівності
та подібності фігур, а також означень переміщення
та перетворення подібності.
О значення
(рівності та переміщення фігур).
Дві просторові фігури F і F′ називаються
рівними (записують: F = F′), якщо між точ-
ками цих фігур можна встановити взаємно
однозначну відповідність (тобто відповід-
ність, при якій кожній точці однієї фігури
відповідає одна і лише одна точка іншої),
причому для довільних двох точок X, Y
фігури F і відповідних їм точок X′, Y′ фі-
гури F′ відрізки XY та X′Y′ рівні між собою
(рис. 1.3).
Відповідність між фігурами F і F′, яка має
зазначену властивість, називається перемі-
щенням, або рухом фігури F у фігуру F′.
Означення
(подібності та перетворення подібності фі
гур).
Дві просторові фігури F і F′ називаються
подібними (записують: F " F′), якщо між
точками цих фігур можна встановити вза-
ємно однозначну відповідність, при якій для
будь-яких двох точок X, Y фігури F і відпо-
відних їм точок X′, Y′ фігури F′ відношення
довжин відрізків X′Y′ та XY дорівнює одному
і тому ж числу k (k > 0) (рис. 1.4). Число k
називається коефіцієнтом подібності фігур
F і F′.
Відповідність між фігурами F і F′, яка має
зазначену властивість, називається перетво- — Коли я вживаю якесь сло
ренням подібності фігури F у фігуру F′. во, — проказав Шалам-Балам
майже глузливо, — то воно
(Нагадаємо, що в геометрії будь-яку взаємно означає лише те, що я хочу, щоб
однозначну відповідність між точками двох фігур воно означало, — не більше й не
називають перетворенням однієї фігури в іншу). менше...
Без будь-яких змін переноситься із планіметрії Льюїс Керролл.
у стереометрію й чимало інших понять та відношень, «Аліса в Задзеркаллі»
пов’язаних з поняттям відстані, наприклад: цен-
тральної симетрії і центрально симетричних фігур,
гомотетії і гомотетичних фігур тощо.
О з начення
(центральної симетрії і центрально-симетричних
фігур).
Точки Х та Х′ в просторі називаються си-
метричними відносно точки О (центра симе-
трії), якщо точка О є серединою відрізка ХХ′
(рис. 1.5). Точка О вважається симетричною
самій собі.
Центральною симетрією, або симетрією
відносно точки О, називається таке пере-
творення фігури F у фігуру F′, при якому
кожна точка Х фігури F переходить у таку
точку Х′ фігури F′, яка є симетричною точ-
ці Х відносно даної точки О (рис. 1.6). При
цьому фігури F і F′ називаються центрально-

симетричними відносно точки О. — Перестань зараз же! — за
Якщо перетворення симетрії відносно точки кричав Знайко. — Від твоєї му
зики вуха болять!
О переводить фігуру F у себе, то ця фігу-
— Це тому, що ти до моєї му
ра називається центрально-симетричною, а зики ще не звик. Ось звикнеш —
точка О — центром її симетрії. і вуха перестануть боліти.
Микола Носов.
Центрально-симетричними фігурами на площині
«Пригоди Незнайка та його друзів»
є, наприклад, коло і прямокутник, а в просторі —
сфера і прямокутний паралелепіпед.
Означення
(гомотетії і гомотетичних фігур).
Гомотетією з центром О і коефіцієнтом k > 0
називається таке перетворення фігури F
у фігуру F′, при якому довільна точка Х
фігури F переходить у таку точку Х′ фі-
гури F′, яка належить променю ОХ і при
цьому справджується рівність: ОХ′ = k · ОХ
(рис. 1.7). При цьому фігури F і F′ назива-
ються гомотетичними з центром гомотетії
О і коефіцієнтом гомотетії k.
У решті аксіом стереометрії фіксуються основні
властивості відношення належності для найпро-
стіших стереометричних фігур — точок, прямих
і площин.
Окрема точка може належати прямій або площи-
ні, а пряма — площині. Кажуть також, що тоді пряма
або площина проходить через (або містить) точку, а Навчатися можна тільки ве
площина проходить через (або містить) пряму. село... Аби перетравити знання,
Кожну пряму і площину, як і взагалі будь-яку потрібно поглинати їх з апети
том.
фігуру, ми уявляємо складеною з точок. Тому вислів
Анатоль Франс
«пряма належить площині» означає, що кожна точка
цієї прямої належить даній площині.
Аксіоми належності формулюються наступним
чином.
Акс іома 3 .
Які б не були дві різні точки, у просторі іс-
нує пряма, і до того ж — тільки одна, яка
проходить через ці точки.
Аксі ома 4 .
Які б не були три різні точки простору, що
не лежать на одній прямій, існує площина,
і до того ж — тільки одна, яка проходить
через ці точки.
Аксі ома 5 . На одностайну думку усіх,

Якщо дві різні площини мають спільну точку, хто стосовно своїх знань хоче
стояти вище від натовпу, мате
то вони мають і спільну пряму, яка проходить
матичний метод, за допомогою
через цю точку. якого з означень, постулатів та
Зауважимо, що коли йдеться про дві точки, дві аксіом виводяться наслідки, при
дослідженні та передачі знань
прямі чи про дві площини, то, як правило, мають на
є найкращим і найнадійнішим
увазі, що їх справді дві, тобто що вони різні, а не шляхом для знаходження та по
збігаються. Цього правила надалі будемо дотриму- відомлення істини.
ватися і ми. Але в окремих випадках, як, приміром, Бенедикт Спіноза
у щойно поданих аксіомах, доречно підсилити це за
допомогою уточнення — «різні».
Призначення аксіоми 3 у певному сенсі анало-
гічне призначенню аксіоми 2. Відповідною аксіомою
у планіметрії стверджується існування та єдиність
прямої, яка проходить через дві точки площини. Але
у просторі логічно допустимою є ситуація, коли у
різних площинах ці прямі є різними — подібно до
того, як на глобусі через полюси N і S проходять
різні меридіани (рис. 1.8). Із прийняттям аксіоми 3
таке унеможливлюється.
З аксіоми 3 одразу випливає, що дві різні прямі у
просторі не можуть мати більше однієї спільної точ-
ки. Справді, якби дві прямі мали хоча б дві спільних
точки, то, за аксіомою 3, вони збігалися б.
Означення
(пересічних прямих).
Дві прямі, які мають тільки одну спільну
точку, називаються пересічними. Про них
кажуть також, що вони перетинаються у цій
точці.
Властивість, яка зафіксована в аксіомі 3, засто-
совується навіть у простих житейських ситуаціях,
наприклад, при плануванні грядок і газонів за допо-
могою шнура або при поділі сільськогосподарських

угідь на ділянки за допомогою візування на певні
орієнтири. Узагалі, будь-яке візування є умовним
проведенням прямої (зорового променя) через
точку, в якій перебуває спостерігач, і точку-об’єкт,
за яким здійснюється спостереження. Аксіома 3 є
також вихідним положенням класичної геометричної
оптики, виступаючи у формі постулату про прямолі-
нійне поширення світлових променів у однорідному
середовищі.
Підтвердженням аксіоми 4 у повсякденній прак-
тиці слугує, наприклад, стійкість на площині під-
логи будь-якої триноги (стола чи табурета на трьох
ніжках, штатива тощо). Три точки A, B, C, які є
кінцями ніжок триноги, завжди можна розмістити
у площині підлоги α (рис. 1.9). А ось із чотирьох
ніжок прямокутного стола кінець однієї може «ви-
сіти», піднімаючись над площиною, в якій лежать
кінці трьох інших. Тоді стіл хитається: чотири точки
в одній площині лежать не завжди.
Інший приклад. Рухома площина дверей, що про-
ходить через дві фіксовані точки A і B, розташовані
в місцях кріплення завісів до одвірка, фіксується
(стає визначеною) третьою точкою якого-небудь
обмежника: наприклад, кілочком C у підлозі для
запобігання вдаряння об стіну, або замком D у
протилежному одвірку (рис. 1.10).
Відповідно до аксіоми 4, поряд із позначенням
площини грецькими літерами, застосовують і позна-
чення за допомогою трьох великих латинських літер,
які позначають точки, розташовані на цій площині.
Наприклад, якщо площина α проходить через точки
A, B, C, що не лежать на одній прямій, то її позна-
чають через ABC. Те, що α і ABC — одна й та сама
площина, записують так: α = ABC.
Аксіому 5 можна проілюструвати за допомогою
пилки і дерев’яного бруска (рис. 1.11). Пилка, яка
спочатку торкається до поверхні бруска лише в
одній точці його ребра, під час різання залишає на
плоских поверхнях суміжних граней прямолінійні
сліди.Перетин двох площин по прямій добре ілю-

струють і численні приклади з царини будівництва
та архітектури, де моделями площин виступають
стіни, стелі, підлоги, схили дахів тощо.
З аксіом 4 і 5 випливає, що коли дві різні пло-
щини мають спільні точки, то цих точок є безліч
і всі вони лежать на одній прямій. Справді, якщо
дані площини містять хоча б одну спільну точку,
то, за аксіомою 5, вони містять цілу пряму спільних
точок. Припущення ж про те, що існує ще хоча б
одна спільна точка поза цією прямою, означало б,
за аксіомою 4, що ці площини збігаються.
(пересічних площин).
Дві площини, які мають спільну пряму,
називаються пересічними. Кажуть також,
що дані площини перетинаються по цій
прямій.
Для скорочення записів, що характеризують Поняття, які не мають жодної
відношення належності, часто вживають спеціальні опори в природі, можна порівняти
математичні символи. Належність та неналежність з північними лісами, в яких дерева
точки прямій чи площині позначають за допомо- не мають коріння. Досить пориву
гою символів ∈ та ∉. Наприклад, записи А ∈ а, вітру, досить незначного факту,
щоб перевернути весь цей світ
В ∉ α означають, що точка A належить прямій a,
дерев та ідей.
а точка B не належить площині α. Належність чи Дені Дідро
неналежність прямої площині позначають за допо-
могою символів ⊂ та ⊄. Наприклад, записи а ⊂ α,
b ⊄ γ означають, відповідно, що пряма a належить
площині α, а пряма b не належить площині γ. Те,
що площини α і β перетинаються по прямій a, за-
писують так: а = α ∩ β. А запис А = a ∩ b означає, Геометричні істини в певному
що точка A є точкою перетину прямих a і b. сенсі є асимптотами до фізичних
істин, тобто перші нескінченно
Наступні два наслідки з прийнятих аксіом сфор- близько наближаються до других,
мулюємо у вигляді теорем. У деяких підручниках ніколи, однак, повністю не до
з геометрії твердження цих теорем приймають за сягаючи їх.
Жан Лерон Д’Аламбер
аксіоми.
Тео р ема 1
(про існування точок поза площиною).
Яка б не була площина, існують точки про-
стору, які їй не належать.
Д о в е д е н н я . Нехай α — задана площина.
Відповідно до аксіоми 1, існує принаймні ще одна
площина β. Якщо площини α і β мають спільну точ-
ку A (рис. 1.12, а), то, за аксіомою 5, вони мають
і деяку спільну пряму a, якій належать усі спільні
точки цих площин. Тоді кожна точка B площини β,
яка не належить прямій а, не належить і площині
α. Якщо ж площини α і β не перетинаються (у тому,
що така ситуація справді можлива, ми переконає-
мося пізніше), то взагалі кожна точка B площини
β не належить площині α (рис. 1.12, б). Теорему
доведено.
Тео р ема 2
(ознака належності прямої площині).
Якщо дві точки прямої належать площині, то
й уся пряма належить цій площині.
Д о в е д е н н я . Нехай точки A і B прямої a нале-
жать площині α (рис. 1.13). Оскільки, за аксіомою 1,
у кожній площині здійснюється планіметрія, то у
площині α можна провести, і до того ж — тільки
одну, пряму a′, яка проходить через задані точки A
і B. Але, за аксіомою 3, ця пряма — єдина в усьому
просторі, тобто збігається з a. Пряма а′ належить
площині α, тому й пряма a належить цій площині.
Доведеною ознакою належності прямої площині
часто користуються теслярі для перевірки того,
чи є оброблена поверхня плоскою. Для цього до Математика є мовою особли
поверхні у різних напрямках прикладають ребро вого ґатунку, яка має ідеї, лише
добре вивіреної лінійки і дивляться, чи немає між їй притаманні, і знаки для ви
ним і поверхнею просвітів. Навпаки, за допомогою раження цих ідей.
вивіреної плоскої поверхні (наприклад, поверхні Михайло Остроградський
станини верстата) описаним способом можна пере-
вірити якість обробки прямолінійних деталей.
З ознаки належності прямої площині випливає, Не дивись на доведення, як на

що площина і пряма, яка не належить цій площи- процес, який примушує тебе, —
дивись на нього, як на процес,
ні, можуть мати щонайбільше одну спільну точку.
який веде тебе.
Справді, якби таких точок було хоча б дві, то, за вка- Людвіґ Вітгенштайн
заною ознакою, дана пряма належала б площині.
О значе ння
(пересічних прямої і площини).
Пряма і площина, які мають тільки одну
спільну точку, називаються пересічними. Гучні та урочисті диспути
Про них кажуть також, що вони перетина- вчених часто перетворюються в
ються у цій точці. суперечки стосовно слів і назв, а
розважливіше було б (відповідно
Те, що пряма a і площина α перетинаються у точ- до звичаю та мудрості матема
ці А, символічно можна записати так: А = а ∩ α. тиків) з них і розпочати — для
того, щоб за допомогою означень
За д ача упорядкувати їх.
Чи можна стверджувати, що якою б не була пряма Френсіс Бекон
у просторі, існують точки, які їй не належать?
Розв’язання. Нехай а — задана пряма, α —
деяка площина (існування площини α гаранту-
ється аксіомою 1). Якщо пряма а має дві спільні
точки з площиною α, тобто належить цій площині
(рис. 1.14, а), то кожна точка В, яка не належить α,
не належить і прямій а. (За аксіомою 1, точки, які
не належать прямій а, є і в самій площині α).
Якщо пряма а має з площиною α лише одну
спільну точку А (рис. 1.14, б), то кожна точка В
площини α, відмінна від цієї спільної точки, не на-
лежить прямій а.
Якщо ж пряма а і площина α не мають спільних
точок (рис. 1.14, в), то взагалі кожна точка В пло-
щини α не належить прямій а.
Отже, завжди можна стверджувати, що, якою б
не була пряма, існують точки простору, які їй не
належать.
Декілька штрихів до «портрета» геометрії
Характерною особливістю геометрії, яка вирізняє

її з-поміж інших математичних наук, є те, що геоме-
— Та хіба ж я такий? — за
тричні поняття й відношення між ними перебувають у
кричав Гунька з ляку.
безпосередній відповідності з просторовими формами
— Звичайно, такий. А який же
фізичного світу, який сприймаються людиною візуаль- іще?.. Ви не здогадалися тому,
но та з допомогою інших органів відчуття. У зв’язку що тут підпису немає. Я зараз
з цим кажуть, що геометричні поняття є наочними, а підпишу, і все буде зрозуміло.
їхнє дослідження зазвичай супроводжуються графіч- Він взяв олівець і підписав під
ними ілюстраціями (рисунками). Це не тільки значно портретом друкованими літера
полегшує вивчення геометрії, а й слугує джерелом ми: «ГУНЬКА».
для плідного застосування геометричних моделей Микола Носов.
в інших розділах математики, а також в інших на- «Пригоди Незнайка та його друзі»
уках: графіків функцій — в алгебрі, геометричного
змісту похідної — в аналізі, правила паралелограма
для додавання сил — в механіці, силових ліній — в
електромагнетизмі тощо. Маючи на увазі саме цю осо-
бливість геометрії, Ґалілео Ґалілей писав, що «книга
природи» написана мовою, алфавіт якої складають
«трикутники, чотирикутники, круги, кути, конуси,
піраміди та інші геометричні фігури».
Водночас у самій геометрії графічна ілюстрація
не є засобом для встановлення відповідних наукових
фактів. Єдиним таким засобом є доведення (виведення,
обґрунтування) на основі раніше доведених тверджень
(теорем, властивостей, ознак, критеріїв тощо) або
безпосередньо на основі аксіом — найпростіших гео-
метричних істин, які приймаються без доведення. У
зв’язку з цим кажуть, що геометрія є дедуктивною
(тобто вивідною) наукою. Втім, дедуктивною є кожна
математична наука. Проте у шкільних підручниках
строго дедуктивно, починаючи від самих аксіом, ви-
кладається лише геометрія.
А зразком для побудови систематичного курсу
геометрії ось уже майже 2,5 тисячі років слугують
«Начала геометрії», створені давньогрецьким мате-
матиком Евклідом Александрійським у ІІІ ст. до н.е.
За цим зразком спочатку подається перелік найпро- Алегорія геометрії
стіших геометричних понять і відношень між ними
(«точка», «пряма», «площина», «відстань», «проходити

через», «лежати на», «лежати між» тощо), основні
властивості яких фіксуються у вигляді аксіом. Потім
за допомогою логічних міркувань з аксіом виводять
інші властивості найпростіших понять. Далі вводяться
означення нових понять, і на основі аксіом та вже
доведених властивостей встановлюються властивості
уже цих нових понять, і т.д.
Залежно від вибору основних понять і основних
відношень між ними, існують різні аксіоматичні бази
геометрії. Можливі навіть різні геометрії — залежно
від аксіом, покладених у їхню основу. До цього оста-
нього відкриття прийшов у ХІХ ст. російський геометр
Микона Лобачевський (1792–1856), за що англійський
математик Джеймс Сильвестр (1814–1897) назвав його
«Коперником геометрії». З того часу класична геоме-
трія — та, яка вперше у систематизованій формі була
викладена Евклідом, а тепер вивчається у школі і най-
більше застосовується на практиці, часто називається Згідно з античним міфом, богиня
евклідовою, або елементарною геометрією. Інші пам’яті Мнемосіна, покровителька наук
геометрії називаються неевклідовими геометріями. і мистецтв, мала дев’ятьох прекрасних
Найважливіші з неевклідових геометрій мають свої дочок, яких називали музами. Кожна
назви, наприклад: геометрія Лобачевського, геометрія з муз опікувалася певною ділянкою з
широкої сфери турбот своєї матері.
Рімана, проективна геометрія, багатовимірна геометрія,
З-поміж тогочасних наук такої опіки
псевдоевклідова геометрія тощо. Коли ж ведуть мову
удостоїлися лише історія (її музою була
про геометрію без додаткових уточнень, то, як правило,
Кліо) та астрономія (муза Уранія).
мають на увазі класичну евклідову геометрію. У такому
Немає жодного сумніву, що якби цей
значенні вживається ця назва і в школі.
міф з’явився трохи пізніше, коли утвер-
Геометрія настільки вже набула характеру фун-
дилася геометрія, то в ньому неодмінно
даментального або первинного поняття, що багато
була б і муза цієї науки.
явищ легше означити за допомогою геометрії, ніж
Численні алегоричні зображення
геометрію — за допомогою чогось іншого. У самій геометрії з’явилися в епоху Відро-
геометрії первинні поняття не означаються прямо, а дження. Обов’язковими атрибутами
описуються в неявному вигляді за допомогою аксіом. геометричної музи вважалися пристрої
Це слід розуміти так, що точки, прямі і площини — це для вимірювання відстаней і кутів. І
такі геометричні фігури, властивості яких описуються це не випадково, адже вся геометрія
аксіомами геометрії. Аналогічно можна сказати, що базується на цих метричних поняттях.
геометрія — це така наука, поняття якої й відношен- Іншими атрибутами музи геометрії є
ня між ними описуються аксіомами, означеннями й многогранники.
теоремами геометрії. Самі ці поняття, відношення, Тут і на попередній сторінці від-
аксіоми, означення й теореми відображають найфун- творено два анонімних алегоричних
даментальніші властивості фізичного простору, який зображення геометрії, що відносяться
людина сприймає за допомогою органів відчуття. до XVII ст.
Перевір себе
1. Що таке геометричні фігури?

2. Що вивчає планіметрія і що вивчає стереометрія?
3. Які геометричні фігури у просторі вважаються найпростішими? Як їх уявляють і як
зображають?
4. Сформулюйте та проілюструйте рисунками аксіоми стереометрії.
5. Дайте означення рівності та подібності фігур у стереометрії.
6. Дайте означення переміщення та перетворення подібності фігур у стереометрії та
окремих видів цих перетворень — центральної симетрії та гомотетії.
7. Дайте означення пересічних прямих, пересічних прямої і площини та пересічних площин.
8. Доведіть теорему про існування точок поза даною площиною.
9. Доведіть, що коли дві точки прямої належить площині, то й уся пряма належить цій
площині.
1°. Доведіть, що дві різні прямі у просторі не можуть мати більше однієї спільної точки.
2°. Доведіть, що пряма, яка не належить даній площині, не може мати з цією площиною
більше однієї спільної точки.
3°. Одна з теорем стереометрії в «Началах» Евкліда формулюється так: «У прямої лінії
яка-небудь частина не може лежати в одній площині, а яка-небудь інша частина — в
іншій площині». Доведіть цю теорему.
4°. У планіметрії пряма, що перетинає одну зі сторін трикутника, обов’язково перетинає
ще одну сторону цього трикутника. Чи істинне це твердження у стереометрії?
5°. Трикутник ABC належить площині α, а точка D лежить поза цією площиною. Доведіть,
що жодні три з чотирьох точок A, B, C, D не лежать на одній прямій.
6°. Чи істинне твердження: «Якщо дві (три) точки кола належать площині, то й усе це
коло належить даній площині»?
7. У просторі дано чотири точки, жодні три з яких не лежать на одній прямій. Розглядаються
площини, які проходять через кожні три з цих точок, а також прямі, що проходять через
кожні дві з них. Скільки всього налічується таких площин і скільки прямих?
8. Доведіть, що через три точки, які лежать на одній прямій, проходять принаймні дві
різні площини.
9. Доведіть, що якою б не була точка, існує площина, яка через неї проходить.
10. Доведіть, що якою б не була точка, існує безліч прямих, які через неї проходять.
§2. Способи задання площин
Аксіомою 4 визначається спосіб задання площини

за допомогою трьох точок, що не лежать на одній
прямій. Зараз доведемо дві теореми, якими визна- Мені часто доводилося це ба
чити, але я не надавав цьому
чаються ще два способи для задання площини — за значення.
допомогою прямої і точки, що не належить цій пря- Ґотфрід Рудольф Еріх Распе.
мій, та за допомогою двох пересічних прямих. «Пригоди барона фон Мюнхґаузена»
Теор ема 1
(про задання площини прямою і точкою).
Якими б не були пряма і точка, що не нале-
жить цій прямій, існує площина, і до того ж —
тільки одна, яка через них проходить.
Д о в е д е н н я . Нехай дано пряму а і точку А,
яка їй не належить (рис. 1.15). Візьмемо на прямій
а будь-які дві точки B і C. Точки A, B, C не лежать
на одній прямій, тому що через точки B і C, за
аксіомою 3, проходить тільки одна пряма — пряма
а, а точка А, за умовою, цій прямій не належить. За
аксіомою 4, через точки A, B, C проходить тільки
одна площина α, яка, згідно з ознакою належності
прямої площині, містить і пряму а. Доведено, та-
ким чином, що існує площина, яка проходить через
пряму а і точку А.
Припущення про те, що може існувати ще якась
Я волів би, щоб намагалися до
інша площина β, яка проходить через пряму а і точ-
вести навіть аксіоми Евкліда, як
ку А (наприклад, можна було б припустити, що при це пробували робити деякі давні
іншому виборі точок B, C на прямій а дістали б іншу автори.
площину, яка проходить через пряму а і точку А), Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
одразу ж призводить до суперечності. Справді, пло-
щина β так само, як і α, проходила б через точки A,
B і C. Але через три точки, що не лежать на одній
прямій, проходить тільки одна площина (аксіома 4).
Тому β збігається з α. Теорему доведено.
Тео р ема 2
(про задання площини двома пересічними пря
мими).
Якими б не були дві різні прямі, що перетина-
ються, існує площина, і до того ж — тільки
одна, яка через них проходить.
Д о в е д е н н я . Нехай дано прямі a і b, які пере-
тинаються у точці С (рис. 1.16). Візьмемо на прямій
a деяку точку А, відмінну від точки С. Точка А не
лежить на прямій b, оскільки через точки А і С про-
ходить тільки пряма а (аксіома 3). За попередньою
Доведення від супротивно
теоремою 1, через точку А і пряму b проходить, го — спосіб доведення, який так
і до того ж — тільки одна, площина α, яка містить любив Евклід, — є одним із най
і пряму а (бо вона містить точки А і С прямої а). могутніших знарядь матема
Доведено, таким чином, що існує площина, яка про- тики. У ньому пожертва сягає
ходить через прямі а і b. набагато далі, ніж у будь-якому
ґамбіті — шахіст, щоб досягти
Припустимо, що через дані прямі a і b проходить
успіху, віддає пішака або фігуру,
ще якась інша площина β. Тоді ця площина про- натомість математик жертвує
ходитиме і через пряму b та точку А. Але, як уже всією грою.
доведено, через пряму і точку, що їй не належить, Ґодфрі Харді
проходить єдина площина. Тому β збігається з α.

Аксіомою 1 стверджується існування у
просторі принаймні двох площин. Доведемо,
що таких площин існує безліч. Більше того,
істинна така теорема.
Те орема 3
(про запас площин, що проходять через дану
пряму).
Якою б не була пряма, існує безліч площин, які
проходять через неї.
Д о в е д е н н я . Нехай дано пряму а. Візьмемо
на ній яку-небудь точку М, а поза прямою а — яку-
небудь точку А (задача на с. 107) (рис. 1.17). Через
пряму а і точку А проходить площина (теорема 1
про задання площини прямою і точкою), яку ми по-
значимо через α. Візьмемо точку B поза площиною
α (теорема про існування точок поза площиною).
§2. Способи задання площин 113
Оскільки точка B не належить площині α, то вона

не належить і прямій MA (яка, згідно з ознакою
належності прямої площині, належить α). Нехай
β — площина, яка проходить через точки A, B, M. У
площині β через точку М проходить безліч прямих Усі міркування геометра закін
a1, a2, a3, … (аксіома 1). За теоремою 2 про задання чуються словами: «Що й треба
площини двома пересічними прямими, для кожної з було довести». Цією формулою
цих прямих an існує площина αn, яка проходить через корисно закінчувати усі мірку
неї і пряму а. Жодні дві з площин αn не збігаються вання: як усні, так і письмові.
(інакше вони перетнули б площину β по одній і тій Дені Дідро
же прямій). Отже, цих площин, як і прямих ап, є
безліч. Теорему доведено.
За д ача
Дано дві пересічні прямі. Довести, що всі прямі,
які перетинають ці прямі і не проходять через
точку їхнього перетину, лежать в одній площині.
Як відносно цієї площини розміщені прямі, що
проходять через точку перетину даних прямих?
Розв’язання. Нехай a, b — задані прямі, О —
точка їхнього перетину, m — довільна пряма, яка
перетинає прямі a, b у різних точках A і B, тобто
так, що точка О не належить т (рис. 1.18). За те-
оремою 2 про задання площини двома пересічними
прямими, існує єдина площина α, яка містить прямі
a, b. Пряма m, яка має з площиною α дві спільні
точки А і B, належить α (ознака належності прямої
площині). Отже, усі прямі, які перетинають прямі а,
Щоб найкраще зрозуміти ме
b і не проходять через точку О, належать α. тод проведення переконливих
У площині α, звісно, є безліч і таких прямих доведень, потрібно лише проде
х, які проходять через точку О (аксіома 1). Усі ж монструвати той, який засто
інші прямі l, які проходять через точку О, але не совується в геометрії.
належать α, перетинають площину α. Блез Паскаль
Як Паскаль став геометром
Біографи Блеза Паскаля (1623–1662) — різносто

Усе повинно бути доведено, і
роннього ученого, філософа, першовідкривача відо- при доведенні не можна викорис
мого фізичного закону про тиск рідин і газів — роз- товувати нічого, крім аксіом та
повідають про такий дивовижний факт з його життя. раніше доведених теорем.
Змалечку, прислухаючись до розмов, що велися в Блез Паскаль
оселі Паскалів під час зібрань провідних тогочасних
учених, Блез, звісно, часто чув про геометрію. Тому
й запитав у батька одного разу, що це таке геометрія.
Той, не бажаючи обтяжувати хворобливого і кволого
сина ще й математичними заняттями і вбачаючи
його майбутнє у вивченні стародавніх мов, неохоче
відповів, що геометрія — це, мовляв, така не вельми
поважна наука, яка вивчає властивості різноманітних
паличок, кружечків, коліщаток та інших подібних
речей. Проте навіть такого «пояснення» юному Пас-
калю вистачило для того, аби самостійно відкрити
основи геометрії. Ввівши свою власну термінологію,
креслячи фігури крейдою на підлозі, він самостійно
за допомогою логічних міркувань дійшов до теореми
про суму кутів трикутника. Яким же було здивування
батька, коли одного разу він застав сина за доведен-
ням геометричної теореми! Батько зрозумів, бо й сам Блез Паскаль
був добрим геометром, що Блез має іскру Божу до
Предмет математики настіль
математики і вже не тільки не перешкоджав, а й
ки серйозний, що не варто нехту
усіляко сприяв розвитку обдарування сина.
вати жодною нагодою, щоб зроби
Цей, без сумніву, дещо прикрашений біографами,
ти його ще й трохи цікавим.
епізод, з одного боку, яскраво ілюструє дедуктивний
характер геометрії, а з іншого — красномовно вка- Найкращі книги — це ті, при
читанні яких кожен вірить у те,
зує на основне джерело виникнення геометрії — на
що він і сам міг би їх написати.
логічний аналіз мисленнєвих образів предметів, які
реально існують у навколишньому світі. Міркуючи про речі земні, ми
Додамо у зв’язку з цим, що ретельного логічного кажемо: потрібно їх пізнати, щоб
аналізу потребували навіть найпростіші геометричні полюбити.
З «Думок» Блеза Паскаля
поняття точки, прямої і площини. Ще Евклід у своїх
«Началах геометрії» давав їм явні означення. Напри-
клад, точку він означав як «те, що не має частин»,
лінію — як «довжину без ширини», а пряму — як
«лінію, що однаково розміщена відносно всіх своїх
§2. Способи задання площин 115
точок». Але дати чомусь явне означення — це озна-

чає підвести це «щось» під поняття, яке вважається
відомим. Наприклад, коли ми означаємо ромб як
паралелограм, у якого всі сторони рівні, то вважаємо,
що поняття паралелограма нам уже відоме. Зрозуміло,
що цей процес зведення не може тривати нескінченно.
Тому в сучасних викладах геометрії він зупиняється — А в тебе здібності є? — за
на найпростіших поняттях, означень яких у явному питав Квітик.
вигляді не приймають (інколи неправильно кажуть, — Звичайно, є. Я дуже здібний,
що ці поняття взагалі приймаються без означень), а — відповів Незнайко.
означають в неявному вигляді за допомогою аксіом. — Це потрібно перевірити, —
Слід, однак, зауважити, що первісні поняття гео- сказав Квітик.
метрії є найпростішими тільки з погляду логіки, тобто Микола Носов.
у тому розумінні, що вони найпростіше означаються — «Пригоди Незнайка та його друзів»
аксіомами, і всі одразу. Натомість з погляду сприйняття,
тобто створення у нашій уяві відповідних образів, їх
найпростішими не назвеш. Наприклад, уявити необ-
межену пряму значно важче, ніж обмежений відрізок.
Однак поняття прямої в геометрії є первісним, а поняття
відрізка — похідним.
Що ж до відбору самих аксіом, то в історії гео-
метрії це було якщо не найважчою, то, безперечно,
найдраматичнішою сторінкою. Зокрема, як уже зга-
дувалося, вельми складною виявилася історія аксіоми
про паралельні прямі, яку впродовж двох тисячоліть
намагалися довести як теорему.
1. Доведіть, що якими б не були пряма і точка поза нею, існує площина, і до того ж — тіль-
ки одна, яка через них проходить.
2. Доведіть, що якими б не були дві пересічні прямі, існує площина, і до того ж — тіль-
ки одна, яка через них проходить.
3. Доведіть, що яка б не була пряма, існує безліч площин, які через неї проходять.
11°. Чотири точки не лежать в одній площині. Чи можуть які-небудь три з них лежати на
одній прямій?
12°. Чотири точки не лежать в одній площині. Чи можуть перетинатися дві прямі, які по-
парно сполучають ці точки?
13°. Доведіть, що коли дві прямі не лежать в одній площині, то вони і не перетинаються.
14. Доведіть, що всі прямі, які перетинають дану пряму і проходять через точку поза нею,
належать одній площині. Чи заповнюють ці прямі усю площину?
15. У просторі дано пряму а і точку А. Чи можна стверджувати, що всі прямі, які проходять
через точку А і перетинають пряму а, обов’язково лежать в одній площині?
16. Доведіть, що коли діагоналі чотирикутника перетинаються, то його вершини лежать
в одній площині.
17. У просторі дано чотири прямі, які проходять через одну точку. Жодні три з цих прямих
не лежать в одній площині. Розглядаються площини, які проходять через кожні дві з
даних прямих. Скільки усього налічується таких площин?
18*. Доведіть, що якою б не була точка, у просторі існує безліч площин, які через неї про-
ходять, взаємно перетинаючись по безлічі прямих.
§3. Взаємне розміщення двох прямих у просторі
Якщо дві прямі лежать в одній площині, то, як В сучасному місті повинна
відомо з планіметрії, вони або перетинаються, або панувати пряма лінія. Житлові
паралельні. Оскільки у кожній площині здійснюєть- будівлі, водопровідні та каналіза
ся планіметрія, то ці випадки взаємного розміщення ційні лінії, шосе, тротуари — усе
двох прямих можливі і в стереометрії. Але у про- повинно будуватися по прямій.
Пряма лінія оздоровлює місто.
сторі можливий ще один варіант розміщення: коли Крива ж несе йому стустошення,
дві прямі не лежать в одній площині (зрозуміло, що всілякі небезпеки та труднощі,
тоді вони й не перетинаються). паралізує життя.
Справді, нехай α — деяка площина, A, B, C — Ле Корбузьє
три довільні її точки, що не лежать на одній прямій,
а D — точка, яка не належить α (рис. 1.19). Тоді
прямі AD і BC не лежать в одній площині. Адже,
якби вони лежали в одній площині, то цією пло-
щиною могла б бути тільки площина α, оскільки
через три вибрані точки A, B, C проходить єдина
площина. Але ж точка D і, відповідно, пряма AD
цій площині не належать. Отже, прямі AD і BC не
лежать в одній площині.
(мимобіжних прямих).
Дві прямі, які не лежать в одній площині
(і вже тому не перетинаються), називаються
мимобіжними.
З проведеного обґрунтування, яким встановлено
існування мимобіжних прямих, випливає наступна Дуже важливо не приймати
жодних припущень, а ще важливі
теорема. ше — не користуватися словами,
якщо їм не надано цілком певного
Теор ема 1 змісту.
(ознака мимобіжних прямих). Вільям Кліффорд
Якщо одна з двох прямих лежить у площині,
а інша перетинає цю площину у точці, яка
не належить першій прямій, то ці прямі —
мимобіжні.
Означення
(паралельних прямих).
Дві прямі, які лежать в одній площині і не
перетинаються, називаються паралельними.
Для позначення відношення паралельності пря- Потрібно добирати такі слова,
мих у стереометрії застосовують той самий знак ||, які бувають, а не придумувати.
що й у планіметрії. Наприклад, якщо пряма а пара- Микола Носов.
лельна прямій b, то це записують так: a || b. «Пригоди Незнайка та його друзів»
Отже, у просторі існують три види взаємного
розміщення двох прямих:
1) дві прямі лежать в одній площині і мають одну
спільну точку — пересічні прямі;
2) дві прямі лежать в одній площині і не мають
спільних точок — паралельні прямі;
3) дві прямі не лежать в одній площині — ми-
мобіжні прямі.
Усі можливі варіанти розташування прямих
можна бачити на численних матеріальних носіях,
зокрема, у межах класної кімнати. Наприклад, на
рис. 1.20 прямі a і b перетинаються, b і c — пара-
лельні, a і l — мимобіжні.
Наочними моделями прямих є також рівні ді-
лянки автомобільних доріг. На рис. 1.21 зображено
усі три характерні випадки взаємного розміщення
двох доріг: а і b — паралельні, l і m — пересічні,
р і q — мимобіжні.
З означення паралельних прямих випливає, що

для двох таких прямих існує площина, якій вони на- Геометрія є наймогутнішим
лежать. Зрозуміло також, що така площина — єдина засобом для витончення наших
(якби існували дві різні площини, то вони мали б розумових здібностей і дає нам
дві різні спільні прямі, у той час як, за аксіомою 5, можливість правильно мислити і
таких прямих може бути не більше однієї). А це розмірковувати.
ґалілео ґалілей
дає ще один спосіб для задання площини, окрім
§3. Взаємне розміщення двох прямих у просторі 119
визначених аксіомою 4 (тобто за допомогою трьох

точок, що не лежать на одній прямій) і теорем про
задання площини (тобто прямою і точкою, яка
їй не належить, та двома пересічними прямими).
Йдеться про задання площини за допомогою двох
паралельних прямих. Зрозуміло, однак, що ефектив-
не практичне застосування цього способу можливе
лише при наявності простої ознаки паралельності
прямих, оскільки для побудови паралельних прямих
на основі лише самого означення уже потрібно ви- Думка про те, що нібито зді
значитися з площиною, в якій ці прямі лежать. бності до математики зустрі
Для встановлення цієї ознаки нам потрібні будуть чаються рідше, ніж до інших
наук, — це лише ілюзія, породже
дві теореми, які, до того ж, мають важливе само-
на тими, хто береться вивчати
стійне значення. Перша з теорем є стереометричним математику або надто пізно, або
аналогом основної властивості паралельних прямих без належного старання.
на площині. Йоганн Фрідріх Гербарт
Теорема 2
(про існування і єдиність прямої, паралельної
даній).
Через будь-яку точку простору, що не лежить
на даній прямій, проходить пряма, паралельна
даній, і до того ж — тільки одна.
Д о в е д е н н я . Нехай дано пряму а і точку М,
що не лежить на а (рис. 1.22). За теоремою про
задання площини прямою і точкою, існує площи-
на α, яка проходить через пряму а і точку М, а в
цій площині, за аксіомою 1, існує пряма b, що про-
ходить через М і паралельна прямій а. Існування
паралельної прямої доведено.
Доведемо її єдиність. Припустимо, що існує ще
інша пряма b′, яка теж проходить через точку М
— Ñâ³ò ïîâíèé ÷óäåñ, — ñêàçàâ
і паралельна прямій а. За означенням паралельних êàíäèäàò, — àëå ìè òàê çâèêëè äî
прямих, прямі а і b′ все одно мають лежати в одній íèõ, ùî íàçèâàºìî їх çâè÷àéíèìè
площині. Причому це буде та сама площина α, бо, ÿâèùàìè.
крім прямої а, вона містить ще й ту ж саму точку Ãàíñ Êð³ñò³àí Àíäåðñåí.
М. Але в площині α, як відомо з планіметрії, через «Äèðåêòîð ëÿëüêîâîãî òåàòðó»
точку М проходить тільки одна пряма, паралельна
прямій а. Тому пряма b′ збігається з прямою b.
Тео р ема 3
(про перетин площини паралельними прямими).
Якщо одна з двох паралельних прямих пере-
тинає площину, то й інша пряма теж пере-
тинає цю площину.
Д о в е д е н н я . Нехай дано паралельні прямі а
і b, одна з яких — скажімо, а — перетинає площину
α у деякій точці А (рис. 1.23). Доведемо, що тоді
інша пряма b теж перетинає площину α, тобто має
з нею спільну точку, і до того ж — тільки одну.
Позначимо через β площину, яка містить пара-
лельні прямі а i b. Оскільки різні площини α і β
мають спільну точку А, то, за аксіомою 5, вони
мають і деяку спільну пряму с. У площині β одна з
паралельних прямих — пряма а, перетинає пряму с.
Тому її перетинає й інша пряма b (якщо припустити,
що b || с, то, врахувавши умову b || a, за відповід-
ною теоремою з планіметрії дістали б, що a || c, а
це суперечить тому, що а перетинає с). Точка B
перетину прямих b і с є спільною точкою прямої b
і площини α.
Припустимо, що пряма b має з площиною α Легкість математики ґрунту
ще якусь іншу спільну точку. Тоді, за ознакою на- ється на можливості суто ло
лежності прямої площині, ця пряма належить α. гічної її побудови, трудність же,
яка відштовхує багатьох, — на
А оскільки пряма b належить і площині β, то вона
неможливості іншого викладу.
збігається з прямою с, яка є лінією перетину площин Гуго Штейнгауз
α і β. Виходить, що пряма а одночасно і перетинає
пряму b, і паралельна їй. Дійшли суперечності,
отже, зроблене припущення неправомірне. Теорему
доведено.
Формулювання ознаки паралельності прямих у

стереометрії ідентичне з відповідним формулюван-
ням у планіметрії.
Теор ема 4
(ознака паралельності двох прямих).
Дві прямі у просторі, які паралельні третій
прямій, паралельні між собою.
Д о в е д е н н я . Нехай прямі а і b паралельні
прямій с. Доведемо, що a || b. Для цього потрібно
показати, що прямі а і b лежать в одній площині
і не перетинаються.
Нехай А — яка-небудь точка прямої а, а α —
площина, яка проходить через точку А і пряму b
(рис. 1.24). Пряма а належить площині α. Справді,
якщо припустити, що а перетинає α, то, за доведе-
ною теоремою 3 про перетин площин паралельними
прямими, пряма с теж перетинала б α. Оскільки
c || b, то, за тією ж теоремою, площину α перетинає Намагаючись допитливо осмис
і пряма b. А це вже суперечить вибору площини α, лити загадки, які оточують
за яким пряма b належить α. Отже, обидві прямі нас, обдумуючи та аналізуючи
а і b лежать у площині α. Якщо припустити, що власні спостереження, я прий
вони перетинаються у деякій точці, то доведеться шов врешті-решт до царства
математики.
визнати, що через цю точку проходять дві прямі а Моріс Ешер
і b, паралельні прямій с. А це суперечить теоремі 1
про існування і єдиність прямої, паралельної даній.
Таким чином, теорему доведено.
Доведену ознаку паралельності двох прямих на-
зивають ще теоремою про транзитивність від
ношення паралельності прямих (від латинського
transitus — перехід). У ній справді стверджується
перехід властивості паралельності з двох пар прямих
a || с і b || c на третю пару a || b.
Щодо мене, то я все своє жит
Відношення паралельності природним чином тя не могла вирішити: до чого в
поширюється і на частини паралельних прямих. мене більше хисту — до матема
Наприклад, два відрізки або промені називаються тики чи до літератури.
паралельними, якщо вони лежать на паралельних Софія Ковалевська
прямих.

Те ор ема 5
(про перетин трьох площин).
Якщо три площини попарно перетина-
ються і дві з прямих перетину мають
спільну точку, то через цю точку про-
ходить і третя пряма перетину. Якщо ж дві
прямі перетину паралельні, то й третя пряма
паралельна їм.
Д о в е д е н н я . Нехай α, β, γ — дані площини,
а = α ∩ β, b = β ∩ γ, c = α ∩ γ — прямі їхнього
перетину. Розглянемо спочатку ситуацію, коли дві
прямі — наприклад, b i c — перетинаються у деякій
точці Р (рис. 1.25, а).
Якби пряма а не проходила через точку Р, то, за
ознакою мимобіжних прямих, пряма b була б мимо-
біжною з а. А це суперечить тому, що прямі а і b
лежать в одній площині β. Отже, пряма а проходить
через точку Р.
Припустимо тепер, що дві з прямих перетину — на-
приклад, прямі b і с — є паралельними (рис. 1.25, б).
Якби пряма а перетинала с, то, відповідно до першого
твердження теореми, прямі b і с теж перетиналися
б. Отже, прямі а і с не перетинаються. А оскільки
вони лежать в одній площині α, то a || c. Аналогічно
показуємо, що b || c. Теорему доведено.
Те о р ема 6
(про розміщення прямих, які перетинають одну з
прямих і паралельні іншій).
Якщо прямі а і b не паралельні (тобто пере-
тинаються або мимобіжні), то усі прямі, які
паралельні прямій b і перетинають пряму а,
Д о в е д е н н я . Нехай С — деяка точка прямої а,
с — пряма, що проходить через точку С і паралельна
прямій b, α — площина, що проходить через прямі
а і c (рис. 1.26). Позначимо через х довільну пряму,
яка паралельна прямій b і перетинає пряму а у деякій
точці Х. Покажемо, що х належить α.
Оскільки x || b і c || b, то, за ознакою паралельності
двох прямих, x || c. Паралельні прямі х і с лежать
в одній площині. Ця площина містить пряму с і пря-

му а (оскільки їй належать точки Х і С прямої а),
тобто вона збігається з площиною α. Отже, пряма х
належить α. Теорему доведено.
За д ача 1
Косим чотирикутником у просторі називається
сукупність чотирьох точок, що не лежать в одній
площині, і чотирьох відрізків, які послідовно спо-
лучають ці точки. Довести, що середини сторін
будь-якого косого чотирикутника є вершинами
паралелограма.
Розв’язання. Нехай ABCD — заданий косий
чотирикутник, K, L, M, N — середини його сторін
AB, BC, CD, DA (рис. 1.27).
Оскільки KL — середня лінія у трикутнику ABC,
а MN — у трикутнику ADC, то KL || AC, а MN || AC.
Тоді, за ознакою паралельності прямих, KL || MN
і, отже, прямі KL і MN лежать в одній площині.
1 1
А оскільки, крім цього, KL = AC , а MN = AC,
2 2
то KL = MN. Виходить, що чотирикутник KLMN
лежить в одній площині, а його протилежні сторони
KL і MN є паралельними і рівними. Отже, це —
паралелограм. Твердження задачі доведено.
За д ача 2
Відрізок АВ перетинає площину α. Через його
кінці А, В і точку L, яка ділить відрізок у від-
ношенні 9 : 5, беручи від точки А, проведено
паралельні прямі, що перетинають площину
α відповідно у точках A1, B1, L1. Відомо, що
AA1 = 35 см, LL1 = 8 см. Визначити довжину
відрізка BB1.
Р о з в ’ я з а н н я . Оскільки прямі AA1, BB1, LL1
паралельні і перетинають пряму АВ, то вони лежать
в одній площині, нехай, β (рис. 1.28). Точки A1,
B1, L1 лежать на одній прямій — прямій перетину
площини β з площиною α.
Проведемо у площині β через точку B1 пряму

В1А′ || BA. Нехай A′ — точка перетину цієї прямої з
прямою AA1, а L′ — з прямою LL1. Оскільки BB1L′L,
BB1A′A — паралелограми, то LL′ = AA′ = BB1.
Позначимо довжину цих відрізків через х. Тоді
A1A′ = AA′ + AA1 = x + 35, L1L′ = LL′ ± LL1 = x ± 8
(взаємне розміщення точок L, L1, L′ не задано). З по-
дібності трикутників B1L1L′ та B1A1A′ маємо:
L1L ′ B L′ Завзяття все перемагає.
= 1 = BL = 5 = 5 . Козьма Прутков
A1 A′ B1 A′ BA 5 + 9 14
Отже, x ± 8 = 5 .
x + 35 14
Звідси х = 7 (см) або x = 287 (см).
9
Відповідь. 7 см або 287
x= см.
9
Геродот і Аристотель про походження геометрії
Уже зазначалося, що слово «геометрія» утворене

від двох давньогрецьких слів «гео» — земля і «ме-
трео» — вимірюю, отже, дослівно означає «землемір-
ство». (Корінь «гео» входить до назв й інших наук,
як-от: географія, геологія, геодезія, геомеханіка, гео-
фізика, геохімія тощо).
Про походження геометрії «батько історії» Геродот
у V ст. до н.е. дослівно писав так:
«Єгипетські жерці говорили, що цар Сесотріс роз-
ділив землю між усіма єгиптянами, давши кожному
по прямокутній ділянці; з цього він почав отримувати
дохід, наказавши щорічно сплачувати податок. Якщо
ж від якої-небудь ділянки Ніл відрізав якусь частину,
то власник, приходячи до царя, сповіщав про це.
Цар же посилав людей, які повинні були обстежити
ділянку й виміряти, наскільки меншою вона стала,
аби власник сплачував податок з решти площі, про-
порційно до встановленого. Мені здається, що саме Геродот
так було винайдено геометрію, яка потім з Єгипту

була перенесена в Елладу».
Отже, Геродот пов’язував походження геометрії
з практичними потребами людини, а саме — з ви-
мірюванням і межуванням земель.
Через два століття після Геродота енциклопедист
античного світу Аристотель висловив зовсім іншу
думку про походження геометрії. Основне джерело
виникнення цієї науки він вбачав у вільній розумовій
діяльності наділених дозвіллям людей: «Математичне
мистецтво найперше було створене у Єгипті, оскільки
там жерці мали час для дозвілля».
Одначе істина, мабуть, поєднує обидва ці при- Àðиñòîòåëü
пущення. Вочевидь важливими були і практичні
потреби, і вільна розумова діяльність.
Від прадавньої єгипетської епохи до нас дійшли
лише дві цілісні математичні пам’ятки. Це — записані
на папірусі збірники задач із розв’язаннями. Глибоко
символічним є початок і кінець папірусного тексту,
автор якого називає себе писарем Ахмесом. Перша
фраза є своєрідним пророцтвом майбутніх злетів
математики у царині духу: «Способи, за допомогою
яких можна дійти до розуміння сутності усіх потаєм-
них речей, усіх таємниць, що містяться в речах». А
остання — ніби застерігає від нехтування земними
проблемами: «Лови гадів, мишей, виполюй бур’яни,
дбай про пишну пряжу, проси в бога Ра тепла, ві-
тру та високої води». Так споконвіку поєднуються у
математиці ці дві сили — вільна розумова фантазія Давньоєгипетська статуя писаря
і зв’язок з життям у природному та суспільному (кінець ІІІ тис. до н.е.;
середовищах. Париж, Лувр)
1. Які прямі у просторі називаються паралельними? Обґрунтуйте існування паралельних

прямих.
2. Які прямі називаються мимобіжними? Доведіть ознаку мимобіжності прямих.
3. Опишіть та проілюструйте рисунками усі можливі види взаємного розміщення двох
прямих у просторі. Наведіть відповідні фізичні моделі.
4. Доведіть, що через будь-яку точку простору, яка не лежить на даній прямій, проходить
пряма, паралельна цій прямій, і до того ж — тільки одна.
5. Доведіть, що коли одна з двох паралельних прямих перетинає площину, то й інша
пряма теж перетинає цю площину.
6. Доведіть ознаку паралельності двох прямих.
7. Сформулюйте і доведіть теорему про перетин трьох площин.
8. Доведіть, що коли прямі a і b не паралельні, то всі прямі, які перетинають пряму а
і паралельні прямій b, лежать в одній площині.
19°. У планіметрії пряма, яка перетинає одну з двох паралельних прямих, перетинає й
іншу. Чи істинне це твердження у стереометрії?
20°. Чи можуть паралельні (мимобіжні) прямі лежати у пересічних площинах?
21°. Доведіть, що коли дві прямі не перетинаються і не паралельні, то не існує площини,
якій вони належать.
22°. Дві вершини паралелограма і точка перетину його діагоналей належать площині α.
Чи можна стверджувати, що й дві інші вершини цього паралелограма також належать
площині α?
23°. Три вершини паралелограма (трапеції) належать площині α. Чи можна стверджувати,
що четверта вершина фігури теж належить площині α?
24°. Пряма а мимобіжна з прямою b, а пряма b — мимобіжна з прямою с. Чи випливає
звідси, що пряма а мимобіжна з прямою с? Чи зміниться відповідь, якщо слово «ми-
мобіжна» замінити словом «перетинається»?
25°. Прямі а і b не паралельні. Доведіть, що кожна пряма с у просторі не паралельна
принаймні одній з прямих а чи b.
26°. Дві мимобіжні прямі а і b відповідно паралельні прямим а1 і b1. Чи можна стверджу-
вати, що тоді прямі а1 і b1 теж мимобіжні?
27. Сторони AB i BC паралелограма ABCD перетинають площину α. Доведіть, що тоді
прямі AD і DC теж перетинають площину α.
28. Пряма b перетинає пряму а і не перетинає прямої с, паралельної прямій а. Доведіть,
що прямі b і с є мимобіжними.
29. Прямі а і b — мимобіжні, точка А належить прямій а. Доведіть, що площина, яка
проходить через А і b, перетинає пряму а.
30. Одна з теорем стереометрії у «Началах геометрії» Евкліда формулюється так: «Якщо
будуть дві паралельні прямі і на кожній з них взяти довільно по точці, то пряма, яка
сполучає ці точки, лежатиме в одній площині з даними паралельними прямими».
Доведіть цю теорему.
31. Чи істинне твердження: «Прямі а і b паралельні тоді і тільки тоді, коли існує така
пряма с, що а || с і b || c»?
32. Чи можливо, щоб через точку, яка не належить жодній із двох даних мимобіжних пря-
мих а і b, проходило дві прямі, які перетинають прямі а і b? Відповідь обґрунтуйте.
33. Прямі а і b — паралельні. Площина α проходить через пряму а, а площина β — через
пряму b. Доведіть, що коли площини α і β перетинаються, то лінія їхнього перетину
паралельна прямим а і b.
34. Доведіть, що коли прямі AB і CD мимобіжні, то прямі AC і BD — теж мимобіжні.
35. Через кінці відрізка AB, який не перетинає площини α, та його внутрішню точку С
проведено паралельні прямі, які перетинають площину α у точках A1, B1, C1 відпо-
відно. Визначте довжину відрізка CC1, якщо:
1) AA1 = 6 см, BB1 = 10 см, С — середина відрізка AB;
2) AA1 = 93 см, BB1 = 60 см, точка С ділить відрізок АВ у відношенні АС : СВ =
= 7 : 4;
3) AA1 = а, BB1 = b, AC : CB = m : n.
36. Дано паралелограм і площину α, яка не перетинає його. Через вершини A, B, C, D
паралелограма і точку О перетину його діагоналей проведено паралельні прямі, які
перетинають площину α відповідно у точках A1, B1, C1, D1, O1. Відомо, що AA1 = а,
BB1 = b, CC1 = c. Визначте довжини відрізків DD1 та OO1.
37. Через вершини трикутника ABC, який не перетинається з площиною α, і точку G
перетину його медіан проведено паралельні прямі, які перетинають площину α
відповідно у точках A1, B1, C1, G1. Відомо, що AA1 = а, BB1 = b, CC1 = c. Визначте
довжину відрізка GG1.
38*. Розв’яжіть задачу 35 за умови, що відрізок АВ перетинає площину α.
39*. На сторонах AB, BC, CD і DA просторового чотирикутника ABCD розміщені точки
A′, B′, C′, D′ відповідно, і AA ′ = AD ′ = CC ′ = CB ′ . Доведіть, що чотирикутник A′B′C′D′ —
A ′ B D ′ B C ′B B ′ B
паралелограм.
40*. Доведіть, що у просторовому шестикутнику, протилежні сторони якого рівні і пара-
лельні, середини усіх сторін лежать в одній площині.
41*. Чотири точки розміщені так, що пряма, яка проходить через довільні дві з них, не
перетинається з прямою, яка проходить через дві інші. Доведіть, що дані точки не
42*. Дано n (n ≥ 2) прямих, кожні дві з яких перетинаються. Доведіть, що усі ці прямі або
лежать в одній площині, або проходять через одну точку.
Примірні завдання для контрольної роботи №1

1. а) Відомо, що через точки A, B, C проходять дві різні площини. Доведіть, що тоді
через ці точки проходить безліч площин. Як розміщені точки A, B, C?
б) Відомо, що через пряму а і точку А проходить кілька площин. Доведіть, що тоді
через пряму а і точку А проходить безліч площин. Як розміщені пряма а і точка А?
2. а) Пряма m перетинає сторону AB паралелограма ABCD. Яким може бути взаємне
розміщення прямих m і CD? Відповідь обґрунтуйте.
б) Пряма l перетинає основу BC трапеції ABCD. Яким може бути взаємне розміщення
прямих l і AD? Відповідь обґрунтуйте.
3. а) Прямі a і b — мимобіжні. Точки A1, A2 лежать на прямій a, а точки B1, B2 — на прямій
b. Як розміщені прямі A1B1 та A2B2 одна відносно одної? Відповідь обґрунтуйте.
б) Прямі a і b — мимобіжні. Точка А лежить на прямій a, а точка B — на прямій b.
Через точку А і пряму b, а також через точку В і пряму a проведено площини α і β
відповідно. Чи можуть площини α і β збігатися? Відповідь обґрунтуйте.
4. а) Чи існують такі дві паралельні прямі, кожна з яких перетинає дві задані мимобіжні
прямі? Відповідь обґрунтуйте.
б) Пряма c перетинає обидві мимобіжні прямі a і b. Доведіть, що будь-яка пряма d,
яка паралельна прямій c, мимобіжна принаймні з однією з прямих a і b.
5. а) Через вершини паралелограма проведено паралельні прямі, які перетинають
площину, що не має з паралелограмом спільних точок. Довжини відрізків, що на-
лежать цим прямим і проведені від трьох послідовних вершин паралелограма до
площини, дорівнюють 25 см, 46 см і 51 см. Визначте довжину такого самого відрізка
від четвертої вершини паралелограма до цієї площини.
б) Через вершини паралелограма і точку перетину його діагоналей проведено паралельні
прямі, які перетинають площину, що не має з паралелограмом спільних точок. Довжини
відрізків цих прямих від двох сусідніх вершин і точки перетину діагоналей паралелограма
до площини дорівнюють відповідно 63 см, 47 см і 49 см. Визначте довжини таких самих
відрізків від двох інших вершин паралелограма до цієї площини.
§4. Взаємне розміщення прямої і площини
Якщо дві точки прямої належать площині, то, за

ознакою належності прямої площині, усі точки цієї
прямої належать даній площині. Якщо якась точка
прямої лежить поза площиною й існує точка прямої, Хто добре знає пряму, той
що належить цій площині, то пряма перетинає дану не стикнеться з труднощами у
геометрії.
площину (в одній точці). Логічно допустимою зали- Гаспар Монж
шається третя можливість — коли пряма і площина
не мають жодної спільної точки.
О з наче ння
(паралельних прямої і площини).
Якщо пряма і площина не мають жодної
спільної точки, то вони називаються пара-
лельними.
Паралельність прямої а і площини a символічно
позначають так: a || a.
На думку про можливість паралельності прямої
та площини наводять і буденні спостереження.
Наприклад, лінії перетину стін кімнати зі стелею
видаються паралельними площині підлоги, а туго
натягнуті електричні проводи — площині рівної
поверхні землі (рис. 1.29).
А що така можливість у стереометрії справді
реалізовується, випливає з наступної теореми.
Теор ема 1
(ознака паралельності прямої і площини).
Якщо пряма, яка не лежить у площині, пара-
лельна якій-небудь прямій цієї площини, то
вона паралельна і самій площині.
Доведення. Нехай пряма а не лежить у площи-

ні a, пряма b лежить у площині a і a || b (рис. 1.30).
Доведемо, що a || a.
Оскільки пряма а не лежить у площині a, то а і a
мають не більше однієї спільної точки. Припустимо,
що така єдина спільна точка існує, тобто пряма
а перетинає площину a. Тоді, за теоремою про
перетин площини паралельними прямими, цю пло-
щину a перетинає і паралельна а пряма b. Але, за
умовою, пряма b належить a. Дійшли до супереч-
ності. Отже, пряма а не перетинає a, тобто a || a.
Тепер зрозуміло, що, взявши, наприклад, дві
пересічні площини a і β та провівши у площині β
довільну пряму а, паралельну прямій b перетину цих
площин, матимемо паралельні пряму a і площину
a (рис. 1.31).
Часто при розв’язуванні задач буває корисною
теорема, обернена до ознаки паралельності прямої
і площини.
Тео р ема 2
(обернена до ознаки паралельності прямої і пло
щини).
Якщо пряма паралельна площині, то у цій
площині існує пряма, паралельна даній.
Доведення. Нехай пряма а паралельна площині
a (рис. 1.32). Візьмемо у площині a довільну точку
А. Через точку А і пряму а проходить площина β.
Ця площина не збігається з a, оскільки проходить
через пряму а, що не належить a. Отже, β пере-
тинає a по деякій прямій b, що містить точку А.
Покажемо, що b || a.
Прямі а і b лежать в одній площині β і не збіга-
ються, оскільки точка А прямої b не належить пря-
мій а. Якби вони перетиналися, то точка перетину
була б спільною для прямої а і площини a. Але це
неможливо, оскільки a || a. Тому a || b. Теорему
доведено.
§4. Взаємне розміщення прямої і площини 131
Наслідок.
Якщо пряма паралельна площині, то через
кожну точку, взяту на цій площині, про-
ходить пряма площини, паралельна даній Вивчення геометрії наближає
до безсмертних богів.
прямій. Платон
Справді, кожна пряма с площини a, яка паралель-
на побудованій прямій b (див. рис. 1.32), за теоре-
мою про транзитивність відношення паралельності
прямих, буде паралельною і прямій а.
Відрізок (чи промінь) вважається паралельним

площині, якщо він належить прямій, паралельній
цій площині.
За д ача.
Довести, що коли дві площини β і γ проходять
через пряму а, паралельну площині a, і перетина-
ють цю площину (рис. 1.33), то відповідні прямі
b і с перетину паралельні прямій а. Навпаки,
якщо b || c, то а || a.
Розв’язання. Прямі а і b належать площині β
і в ній не перетинаються. Справді, якби вони пере-
тиналися, то точка перетину належала б і прямій а,
і площині a. Але, за умовою, a || a. Отже, a || b.
Аналогічно доводимо, що a || c. Тоді, за ознакою Якби мені довелося знову розпо
паралельності прямих, b || c. чати своє навчання, то я послу
Нехай тепер площини β і γ, які перетинаються хався б поради Платона і взявся
б спочатку за математику як
по прямій а, перетинають площину a по паралель- науку, яка вимагає точності і
них прямих b і с. Потрібно довести, що тоді a || a. вважає за правильне тільки те,
Оскільки b || c, то, за ознакою паралельності прямої що як наслідок випливає з уже
і площини, b || γ. Отже, з прямою a ⊂ γ пряма b не доведеного.
перетинається. Крім цього, прямі а і b лежать в одній Ґалілео Ґалілей
площині β. Тому а || b. Тоді, за тією самою ознакою
паралельності прямої і площини, a || a. Твердження
задачі доведено повністю.

Те ор ема 3
(про перетин площин, одна з яких міс
тить пряму, паралельну іншій).
Якщо площина, яка паралельна даній
прямій, перетинає іншу площину, що
містить цю пряму, то пряма перетину площин
паралельна даній прямій.
Д о в е д е н н я. Нехай дано площину a, яка пара-
лельна прямій а, що належить площині β, а площини
a і β перетинаються по прямій b (рис. 1.34). Потрібно
довести, що b || a.
Якби прямі а і b перетиналися, то точка їхнього
перетину була б спільною для прямої а і площини a.
А це суперечило б тому, що a || a. Отже, a || b. Тео
рему доведено.
Те о р ема 4
(про розміщення прямої, паралельної двом пере
січним площинам).
Якщо пряма паралельна кожній з двох пере-
січних площин, то вона паралельна і прямій
перетину цих площин.
Д о в е д е н н я. Нехай маємо пряму а та дві площи-
ни a і β, що перетинаються по прямій b, причому a || a
і a || β (рис. 1.35). Потрібно довести, що a || b.
Нехай B — довільна точка прямої b. Відповідно до
наслідку з оберненої теореми до ознаки паралельності
прямої і площини, через точку B проходять прямі
b1 || a та b2 || β, паралельні прямій а. Ці прямі, однак,
збігаються, бо інакше, за теоремою про транзитив-
ність відношення паралельності прямих, вони були
б паралельними між собою, а це суперечило б тому,
що вони мають спільну точку B. В такому разі прямі
b1 і b2 збігаються з прямою b (бо одночасно належать
площинам a і β). Отже, a || b. Теорему доведено.
Задача.
Знайти геометричне місце середин відрізків, кін-
ці яких розміщені на двох заданих мимобіжних
прямих.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай а і b — задані мимобіж-

ні прямі (рис. 1.36). Для кожної точки А прямої
а множина середин M відрізків АВ, де В — довільна
точка прямої b, заповнює пряму m || b (розміщену
у площині, що проходить через А і b). У свою чергу, В чаклунство я не вірю, одначе
при фіксованій точці В множина середин N відрізків п’яти моїх чуттів цього разу було
ВС, де С — довільна точка прямої а, заповнює пряму явно недостатньо.
n || a (розміщену у площині, що проходить через В Ґотфрід Рудольф Еріх Распе.
та а). При цьому пряма n перетинає пряму m у точці «Пригоди барона фон Мюнхгаузена»
M. Зі зміною точки B усі прямі n перетинатимуть
пряму m і будуть паралельними між собою (оскільки
усі вони паралельні прямій а). Отже, прямі n запо-
внять деяку площину a. А оскільки n || a і m || b,
то a || a і a || b.
Відповідь. Площина, паралельна даним прямим.
Платон і Аристотель про зміст геометрії
Не поділяючи думки Геродота про «практичне»

походження геометрії, Аристотель був ще катего- Що є кращого? — Вивчивши ми
ричнішим у визначенні завдань цієї науки. У цьому нуле, звести його з теперішнім.
він повністю солідаризувався зі своїм знаменитим Козьма Прутков
учителем Платоном, який завданням науки вважав
осягнення вищих істин, не зв’язаних з житейськими
проблемами.
Для науки про вимірювання землі Аристотель

запропонував іншу назву — «геодезія» (дослівно: «по-
діл, межування землі»). З цією назвою, хоч і з дещо
ширшими функціями, ця наука існує й досі. Натомість
геометрія здобула статус суто теоретичної науки, яка
при потребі може застосовуватися і для практичних
потреб, наприклад, в тій самій геодезії. Але основним
її призначенням було пізнання першооснов буття,
а також розвиток самого мислення. Адже мислення
вважалося тоді єдиним знаряддям для досягнення
достовірного знання.
Аристотель був найвидатнішим учнем (і товари-
шем) Платона. Але потім радикально розійшовся з
ним у поглядах на основні філософські проблеми бут-
тя і пізнання, нібито сказавши при цьому крилату фра-
зу: «Платон — мій друг, але істина — дорожча».
Платон учив, що оскільки у навколишньому світі,
який ми сприймаємо за допомогою органів чуттів, усе
безперервно змінюється (як влучно сказав Геракліт,
«і в одну річку не можна увійти двічі»), то вивчати
такий світ не має сенсу. Вивчати ж потрібно те, що
є незмінним. За Платоном, це — світ ідей, тобто Ïîãðóääÿ Ïëàòîíà.
ідеальних образів і форм. Цей світ існує окремо від (Íàö³îíàëüíèé ïàðê «Ñîô³¿âêà»,
матеріального світу. Останній же є лише недоскона- ì. Óìàíü, ×åðêàñüêà îáë.)
лим і мінливим втіленням ідеального світу, доступним
людським органам чуттів. Пізнання ж ідеального
світу можливе лише за допомогою найдосконалішого
інструменту — мислення. Будь-які спостереження Ãåîìåòð³ÿ çàëèøàºòüñÿ îñíîâ
за реальним світом мають сенс лише настільки, на- íèì äæåðåëîì ðîçâèòêó áàãàòî¿
скільки вони сприяють прагненню розгледіти обриси ³ ïë³äíî¿ ìàòåìàòè÷íî¿ ³íòó¿ö³¿,
цього ідеального світу. ÿêà, â ñâîþ ÷åðãó, íàäàº ùå á³ëü
Погоджуючись із Платоном у тому, що ідеальні ø³ òâîð÷³ ñèëè ìàòåìàòèêàì.
форми мусять існувати, Аристотель, проте, не відри- Á³ëüø³ñòü ìàòåìàòèê³â ìèñëèòü
вав їх від матерії, а вважав, що матерія містить їх у ãåîìåòðè÷íèìè ñõåìàìè, íàâ³òü
собі — як насіння містить у собі ідею рослини, яка ÿêùî ³ ñë³äó íå ëèøàºòüñÿ â³ä
з нього проростає. Матерія, за Аристотелем, не без- öüîãî «áóä³âåëüíîãî» ðèøòóâàííÿ,
формна маса, а напружена субстанція, в якій постійно êîëè âîíè ïîäàþòü îñòàòî÷íèé
втілюються (проростають) нові форми. Саме в цьому ðåçóëüòàò ì³ðêóâàíü â àíàë³òè÷í³é
й полягала основна причина «ідейної» суперечки між ôîðì³. Âèñë³â Ïëàòîíà, ùî «ãåî
учителем Платоном і учнем Аристотелем. ìåòð³ÿ íàáëèæàº ðîçóì äî ³ñòèíè»,
Суперечка ця, однак, жодним чином не ставила під âñå ùå çàëèøàºòüñÿ â ñèë³.
Ìîðð³ñ Êëàéí
сумнів значення геометрії — і як науки про ідеальні
просторові форми, і як засобу для розвитку логічного
мислення. Переповідають, що над входом до своєї
школи мудрості в Афінах — Академії — Платон

звелів викарбувати лозунг: «Не заходь, не обізна-
ний з геометрією». А одному з бажаючих вступити
до Академії він сказав: «Іди геть! Ти не знаєш гео-
метрії, отже, в тебе немає знаряддя для вивчення
філософії».
Ні Платон, ні Аристотель самі активно математи-
кою не займалися. Проте їхній авторитет незмірно
сприяв підтримці постійного інтересу до математич-
них проблем. Крім того, вони справили значний вплив
і на саму методологію математичних досліджень.
Саме в Академії Платона виникла ідея створення
систематичного курсу геометрії, тобто курсу, побу-
дованого на аксіоматичній основі за чіткою логічною
схемою, в якій кожне наступне твердження виво-
диться з попередніх логічним шляхом. Навіть сам
термін «аксіома» вперше зустрічаємо в Аристотеля.
Філософ уживав його в значенні «самоочевидної, Ïîñòàò³ Ïëàòîíà é Àðиñòîòåëÿ
незаперечної істини». Сукупність таких істин покла- ïîñ³äàëè öåíòðàëüíå ì³ñöå â êóëüòóð³
далася в основу науки. Все інше повинно виводитися àíòè÷íîãî ñâ³òó. Òàê ¿õ çîáðàçèâ
з аксіом суто логічним шляхом. Цю ідею блискуче ³ Ðàôàåëü íà çíàìåíèò³é ôðåñö³
реалізував Евклід, який замолоду слухав Аристотеля, «Àô³íñüêà øêîëà» (äèâ. ôîðçàö) —
а, може, — і Платона. ó òîâàðèñòâ³ ÷èñëåííèõ ó÷åíèõ
Аристотель також звернув увагу на необхідність ³ ìóäðåö³â, ñåðåä ÿêèõ íà ïåðåäíüîìó
прийняття лише конструктивних означень. Стосовно ïëàí³ ³ çíàìåíèò³ ìàòåìàòèêè: Ï³ôàãîð
геометрії це означало, що з прийняттям кожного (çë³âà, ç êíèãîþ íà êîë³í³) òà Àðõ³ìåä
нового описового означення повинні вказуватися й (ñïðàâà, схилився íàä êðåñëåííÿì). Íà
конкретні побудови (конструкції), які б ілюстрували íåáî, àïåëþþ÷è òàêèì ñïîñîáîì äî
те, що фігури чи відношення, які вводяться цим ³äåé, âêàçóº Ïëàòîí. У ðóö³ в íüîãî
означенням, насправді існують. Цього правила безза- êíèãà — ä³àëîã «Ò³ìåé», â ÿêîìó
стережно дотримувався і Евклід. За цим принципом â³í äîêëàäíî âèêëàâ ñâîº â÷åííÿ. Íà
викладено матеріал і в нашому підручнику. çåìëþ ïîêàçóº Àðиñòîòåëü, òðèìàþ÷è
Як уже згадувалося, Платону належить і сам ó ë³â³é ðóö³ òîì «Åòèêè».
термін «стереометрія». Його утворено від грецьких
Òàê ³ êðîêóþòü âîíè ðàçîì ÷åðåç
слів «стереос» («тілесний», «просторовий») і «метрео»
â³êè, ñïåðå÷àþ÷èñü ³ äîïîâíþþ÷è
(«вимірюю»). Термін «планіметрія» з’явився значно
îäèí îäíîãî, ñèìâîë³çóþ÷è ºäí³ñòü
пізніше — за доби Середньовіччя, і був утворений від
íåáåñíîãî ³ çåìíîãî â íàóö³.
латинського слова planum, тобто «площина».
Протиставлення геометрії та стереометрії відпо-
відало основній рисі філософського вчення Платона,
в якому обґрунтовувалася принципова відмінність
«нижнього» і «вищого» світів. Проте геометрії цих
світів, тобто планіметрія і стереометрія, виявилися
навдивовижу взаємопов’язаними. Загалом можна
стверджувати: стереометрія значною мірою ґрунту-

ється на планіметрії. Цей факт фіксується в одній із
аксіом стереометрії у цьому підручнику.
Планіметрію інколи напівжартома називають «гео-
метрією мотузки», а стереометрію — «геометрією
світлових променів». Йдеться про те, що фізичними
прообразами прямих у планіметрії виступають туго
напнуті мотузки, послуговуючись якими колись про-
водили вимірювання на місцевості, а в стереометрії —
світлові промені. Винятковою особливістю нашого
світу є те, що «геометрія мотузки» узгоджується
з «геометрією світлових променів». Відтворена тут
ілюстрація з російського математичного рукопису
XVІI ст. досить красномовно відображає цю обста-
вину.
Такий глибинний внутрішній зв’язок між сте-
реометрією і планіметрією проявляється і в самій Àëåãîðè÷íå çîáðàæåííÿ ãåîìåòð³¿.
методології обґрунтування стереометричних фактів, ²ëþñòðàö³ÿ ç ðîñ³éñüêîãî
яка суттєво спирається на планіметрію. Дуже вдалою ìàòåìàòè÷íîãî ðóêîïèñó ÕV²² ñò.
ілюстрацією цієї методології може слугувати гравюра
М. Ешера «Рептилії», яка служить заставкою до цього
розділу. Плоскі ящірки з іншого знаменитого рисун-
ка цього ж художника, залишеного на столі серед
інших предметів — книг, кутника, пляшки, моделі
многогранника (додекаедра), поступово виходять
з площини, стають об’ємними, повзуть по столі і,
зробивши коло, знову поринають у свій двовимірний
світ. Для з’ясування й обґрунтування стереометрич-
них фактів дуже часто доводиться «занурюватися»
у планіметрію.
1. Дайте означення паралельності прямої і площини.

2. Доведіть ознаку паралельності прямої і площини.
3. Сформулюйте й доведіть теорему, обернену до ознаки паралельності прямої і пло-
щини.
4. Доведіть, що коли пряма паралельна кожній із двох пересічних площин, то вона
паралельна і прямій перетину цих площин.
У разі негативної відповіді на запитання задач 43–44 уточніть наведені твердження

таким чином, щоб вони стали істинними. Належно обґрунтуйте свої міркування.
43°. Одна з двох паралельних прямих паралельна площині. Чи можна стверджувати, що
й інша пряма теж паралельна цій площині?
44°. Пряма паралельна одній з двох площин, які не перетинаються. Чи обов’язково при
цьому вона паралельна й іншій площині?
45°. Чи можливо, щоб пряма а перетиналася з площиною a, а в площині a існували прямі,
паралельні прямій а?
46°. У площині a, що перетинається з площиною β, проведено пряму а. Які можливі ви-
падки взаємного розміщення прямої а і площини β?
47°. Чи істинне твердження: «Пряма а паралельна площині тоді і тільки тоді, коли жодна
з прямих даної площини не перетинається з цією прямою»?
48°. Одна з двох прямих, що перетинаються, паралельна площині. Чи можна стверджу-
вати, що інша пряма обов’язково перетинає цю площину?
49. Задано пряму а і точку А, що не належить цій прямій. Доведіть, що усі площини, які
паралельні прямій а і проходять через точку А, мають спільну пряму.
50. Доведіть, що коли пряма паралельна прямій, по якій перетинаються дві площини, то
вона або належить котрійсь із цих площин, або паралельна кожній з них.
51. Доведіть, що існує безліч площин, які перетинають дану пряму.
52. Площина, яка паралельна основі ВС трикутника АВС, перетинає його бічні сторони
АВ та АС відповідно у точках M і N. Визначте довжину відрізка MN, якщо ВС = а,
а AM : MB = m : n.
53*. Площина, яка паралельна основі АВ трапеції ABCD, перетинає її бічні сторони AD
і BC відповідно у точках M і N. Визначте довжину відрізка MN, якщо AB = а, CD = b,
AM : MD = p : q.
54*. Доведіть, що для паралельності двох прямих необхідно і достатньо, аби кожна пло-
щина, яка перетинає одну з них, перетинала й іншу. Виведіть звідси теорему про
транзитивність відношення паралельності прямих.
55*. Точки A, B, C, D не лежать в одній площині. Доведіть, що кожна площина, яка
паралельна прямим AB і CD, перетинає прямі AC, AD, BC і BD у вершинах пара-
лелограма.
56*. Дано два відрізки AB і CD, які лежать на мимобіжних прямих. Знайдіть геометричне
місце середин відрізків, кінці яких належать відрізкам AB і CD.
§5. Взаємне розміщення двох площин
Якщо дві площини мають три спільні точки, то, за Серед усіх наук Математика —
відповідною аксіомою стереометрії, вони збігаються. в особливій пошані; підставою
Якщо площини різні, але мають одну спільну точку, для цього слугує та єдина обста
вина, що її положення є абсолют
то, за іншою аксіомою стереометрії, вони мають
но правильними і незаперечними,
і спільну пряму. Логічно допустимою залишається натомість положення інших
третя можливість — коли дві площини не мають наук — до певної міри спірні, і
жодної спільної точки. завжди існує небезпека того, що
вони будуть спростовані новими
Означе ння відкриттями.
(паралельних площин). Альберт Ейнштейн
Дві площини, які не мають жодної спільної
точки, називаються паралельними.
Паралельність площин a і β символічно запису-
ють так: a || β.
Наочними матеріальними моделями паралельних

площин виступають, наприклад, протилежні стіни
або стеля і підлога кімнати, шибки подвійного вікна,
палітурки згорнутої книги тощо.
Існування паралельних площин можна об-
ґрунтувати і суто логічно, посилаючись на ознаку
паралельності.
Тео р ема 1
(ознака паралельності двох площин).
Якщо дві пересічні прямі однієї площини відпо-
відно паралельні двом прямим іншої площини,
то ці площини паралельні.
Àëåãîðè÷íà ô³ãóðà «Ãåîìåòð³ÿ»
Доведення . Нехай a і β — дані площини, a1,
³ç ñåð³¿ «Îñíîâí³ íàóêè», ñòâîðåíî¿
a2 — прямі, що належать площині a і перетинаються ôðàíöóçüêèì õóäîæíèêîì Åòüºíîì
в точці А; b1, b2 — прямі, що належать площині β Äåëîíîì (1518–áл.1583)
і паралельні відповідно прямим a1, a2 (рис. 1.37).
Потрібно довести, що a || β.
Припустимо, що площини a і β не паралельні,

тобто перетинаються по деякій прямій с. За озна-
кою паралельності прямої і площини, прямі a1, a2
паралельні площині β. Тому вони не перетинають
прямої с, яка лежить у цій площині. Виходить, що у
площині a через точку А проходять дві прямі a1, a2,
які не перетинають прямої с (тобто паралельні с). А
це суперечить планіметричній аксіомі про паралельні
прямі. Отже, зроблене припущення неправильне.
Потрібно знати, що доведен
З а у в а ж е н н я . Прямі b1, b2 площини β, яким ня геометрам дає не рисунок.
паралельні задані пересічні прямі a1, a2 площини a Сила доведення не залежить від
(див. рис. 1.37), також є пересічними. Справді, якби рисунка, який слугує лише для
ці прямі були паралельними, то, за ознакою паралель- полегшення розуміння того, що
ності двох прямих, їм були б паралельними і прямі хочуть сказати, та для фіксації
a1 та a2. Отже, паралельними були б і самі прямі a1, уваги. Доведення ґрунтується
a2, які, за умовою, перетинаються. на загальних положеннях, тоб
то на означеннях, аксіомах та
Враховуючи твердження теореми, оберненої до вже доведених теоремах, якби
ознаки паралельності прямої і площини (див. § 4, навіть при цьому зовсім не було
а також наслідок з неї, ознаку паралельності двох рисунка.
площин можна сформулювати дещо інакше: якщо Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
дві пересічні прямі однієї площини паралельні
іншій площині, то ці площини — паралельні.
Зазначимо також, що в ознаці паралельності
двох площин умова перетину заданих прямих a1,
a2 є суттєвою. Якщо її вилучити, то одержане нове
твердження, взагалі кажучи, не буде правильним.
З того, що паралельні прямі a1, a2 площини a па-
ралельні площині β (або паралельні прямим b1, b2
цієї площини), ще не випливає, що самі площини
a і β є паралельними. Площини a і β не будуть

паралельними, якщо прямі a1, a2 паралельні прямій
c = a ∩ β (рис. 1.38).
Наступною теоремою описується запас паралель-
них площин.
Тео р ема 2
(про існування і єдиність площини, паралельної
даній).
Через точку, взяту поза даною площиною,
проходить площина, паралельна даній, і до
того ж — тільки одна.
Доведення . Нехай β — дана площина, А —
точка поза нею (рис. 1.39). Візьмемо у площині β дві
довільні пересічні прямі b1, b2, і нехай a1, a2 — прямі,
що проходять через точку А паралельно прямим b1,
b2 відповідно. Прямі a1, a2 перетинаються (вони не
паралельні, бо мають спільну точку А, і не збігають-
ся, бо, за ознакою паралельності прямих, тоді були
б паралельними прямі b1 і b2). Тому існує площина
a, яка проходить через прямі a1, a2. Площина a
містить дану точку А і, за ознакою паралельності
двох площин, паралельна даній площині β.
Доведемо тепер, що така площина єдина (зо-
крема, що вона не залежить від вибору прямих b1,
b2 у площині β).
Припустимо, що через точку А проходить ще
інша площина a′, яка теж паралельна площині β
(рис. 1.40). Візьмемо тоді у площині β деяку точку
В, а в площині a′ — деяку точку A′, яка не на-
лежить площині a, і проведемо площину γ через
точки A, B, A′. У перетині площини γ з площинами
a, β, a′ матимемо відповідно прямі a, b, a′ (A ∈ a,
B ∈ b, A ∈ a′), причому a || b і a′ || b. Справді, прямі
а і b, наприклад, належать одній площині γ і в ній
не перетинаються, бо якби перетиналися, то їхня
спільна точка була б спільною для площин a і β,
які є паралельними. Виходить, що через точку А
у площині γ проходять дві прямі а і a′, паралельні
§5. Взаємне розміщення двох площин 141
прямій b. А це суперечить планіметричній аксіомі

паралельних. Отже, зроблене припущення не-
правильне, і площини a і a′ збігаються. Теорему
доведено повністю.
Достеменно ми за покликанням
При доведенні другої частини останньої теореми поети, лише талан наш — все, що
встановлено також твердження, яке має самостійну вільно творимо, строго довести.
цінність. Леопольд Кронекер
Теор ема 3
(про прямі перетину паралельних площин січною
площиною).
Прямі, по яких січна площина перетинає па-
ралельні площини, паралельні між собою.
Наступна властивість паралельних площин
пов’язана з поняттям відстані.
Теор ема 4
(про відрізки паралельних прямих між паралель
ними площинами).
Відрізки паралельних прямих, кінці яких на-
лежать двом паралельним площинам, рівні
між собою.
Д о в е д е н н я . Нехай дано паралельні площи-
ни a і β, а також паралельні прямі a, b, …, f, що
перетинають ці площини (рис. 1.41). Позначимо
через A, B, …, F точки перетину прямих з пло-
щиною a, а через A1, B1, …, F1 — точки перети-
ну прямих з площиною β. Потрібно довести, що
AA1 = BB1 = ... = FF1.
Нехай γ — площина, що містить паралельні прямі
а і b. Прямі АВ та A1B1, по яких ця площина пере-
тинає паралельні площини a і β, паралельні між
собою. Оскільки, крім цього, за умовою, AА1 || ВВ1,
то чотирикутник ABB1A1 — паралелограм. А про-
тилежні сторони паралелограма є рівними. Тому
AA1 = BB1.
Для будь-якої третьої прямої f і відповідного від-
різка FF1 аналогічно можна довести, що AA1 = FF1.
Такими чином, теорему доведено.
З теореми про існування площини, паралельної

даній, легко вивести наступну важливу теорему.
Тео р ема 5
(про транзитивність відношення паралельності
площин).
Дві площини, паралельні третій площині,
паралельні між собою.
Доведення . Нехай дано три площини a, β, γ,
причому a || γ і β || γ (рис. 1.42). Доведемо, що тоді
a || β. Якби площини a і β перетиналися, то через
кожну їхню спільну точку проходило б дві площини
(а саме: a і β), паралельні площині γ. А це немож-
ливо (теорема про існування і єдиність площини,
паралельної даній). Теорему доведено.
За аналогією з ознакою паралельності двох пря-
мих, твердження теореми про транзитивність від-
ношення паралельності площин можна вважати ще
однією ознакою паралельності двох площин (поряд
з ознакою, доведеною на початку параграфа).
Тео р ема 6
(про перетин площини паралельними площи
нами).
Якщо площина перетинає одну з двох пара-
лельних площин, то вона перетинає й іншу.
Д о в е д е н н я . Нехай дано три площини a,
β, γ, причому a || β, а γ перетинає a по прямій
а (рис. 1.43). Доведемо, що в такому разі площина γ
перетинає також і площину β по деякій прямій b.
Справді, якби площини γ і β були паралельними,
то, враховуючи, що a || β, за транзитивністю від-
ношення паралельності площин мали б, що a || γ.
Але це не так, оскільки, за умовою, площини a і γ
перетинаються. Таким чином, площина γ не може
бути паралельною β, а отже, перетинає її (по деякій
прямій b). Теорему доведено.
З останньої теореми 6, у свою чергу, випливає

наступна теорема.
Теор ема 7
(про перетин прямої з паралельними площи
нами).
Якщо пряма перетинає одну з двох паралель-
них площин, то вона перетинає й іншу.
Доведення. Нехай дано паралельні площини
a і β, а також пряму l, що перетинає площину a
в деякій точці А (рис. 1.44). Потрібно довести, що
пряма l перетинає і площину β.
Нехай γ — яка-небудь площина, що проходить
через пряму l. Оскільки площини a і γ — різні
і мають спільну точку А, то γ перетинає a по деякій
прямій а (A ∈ а). Тоді, за теоремою про перетин
площини паралельними площинами, γ перетинає
і площину β по деякій прямій b, а за теоремою
про прямі перетину паралельних площин січною
площиною, b || a.
У площині γ пряма l перетинає пряму а. Отже,
пряма l перетинає і паралельну a пряму b. Причому
точка В їхнього перетину є спільною для прямої l
і площини β. Нарешті, пряма l не належить β, бо
інакше вона була б паралельною a, а за умовою, l
перетинає a у точці A. Отже, l перетинає β у точ-
ці В. Теорему доведено.
За д ача.
Довести, що якими б не були дві мимобіжні пря-
мі, існує єдина пара паралельних площин, одна
з яких проходить через одну з даних прямих,
а інша — через іншу.
Розв’язання. Нехай а і b — задані мимобіжні
прямі (рис. 1.45). Візьмемо довільно точки A ∈ a
і B ∈ b. Позначимо через b1 пряму, що проходить
через точку А паралельно b, а через a1 — пряму,
що проходить через точку В паралельно а. Нехай
a — площина, що проходить через прямі а і b1,
а β — площина, що проходить через прямі b і a1.
За ознакою паралельності площин, площини a і β
є паралельними. Перша з цих площин проходить
через пряму а, а друга — через пряму b.
Доведемо, що така пара площин єдина. Припусти-

мо, що через пряму а, крім площини a, проходить ще
інша площина a1, паралельна прямій b. Площина a1
не може містити прямої b1, бо інакше вона збігалася
б з a. Отже, пряма b1 перетинає a1. Тоді й пряма
b, яка паралельна прямій b1, теж перетинає a. А
це суперечить припущенню про те, що a1 || b. Так
само доводимо, що через пряму b проходить тільки
одна площина β, паралельна прямій а. Твердження
задачі доведено повністю.
З а у в а ж е н н я . Зважаючи на результат останньої
задачі, при зображенні мимобіжних прямих часто зо-
бражають і паралельні площини, які їх містять. Тоді
рисунок стає наочнішим.
Цікаво, що перше з тверджень даної задачі —
стосовно існування паралельних площин — істинне
і для паралельних прямих а і b. Але відповідних пар
площин у цьому разі існує безліч (рис. 1.46).

Те о рема
(про геометричне місце прямих, пара
лельних площині).
Геометричним місцем прямих, що прохо-
дять через точку поза площиною і паралельні
цій площині, є інша площина, яка проходить
через дану точку і паралельна даній площині.
Д о в е д е н н я. Нехай маємо точку A і площину
a (рис. 1.47). Нехай також а і b — дві прямі, які
проходять через точку А і паралельні площині a,
а β — площина, яка містить ці прямі. За ознакою
паралельності двох площин, a || β.
Позначимо через x довільну іншу пряму, яка про-
ходить через А паралельно площині a, і покажемо,
що x ⊂ β. Справді, якби пряма х перетинала площину
β, то вона перетинала б і паралельну їй площину a.
А це суперечить тому, що x || a. Отже, x ⊂ β. Ми
показали, що довільна пряма x, яка проходить через
точку А і паралельна площині a, лежить у площині
β. З іншого боку, будь-яка пряма у ⊂ β, що проходить
через точку А, не перетинає a, оскільки β не пере-
тинає a. Отже, у || a. Тому площина β і є вказаним

у теоремі геометричним місцем прямих. Теорему
доведено.
За дач а 1 .
Довести, що коли площина, яка паралельна двом
даним площинам, ділить один з відрізків з кінцями
у цих площинах у деякому відношенні, то у тому
ж відношенні ця площина ділить і будь-який інший
відрізок з кінцями у даних площинах.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай дано паралельні площини
a, β, γ, причому площина γ ділить якийсь відрізок
АВ (A ∈ a, B ∈ β) у відношенні АС : СВ = m : n
(рис. 1.48). Нехай DK — довільний відрізок з кінцями
D, K відповідно у площинах a і β. Проведемо DE || AB
(E ∈ β) і позначимо F = DE ∩ γ. Може трапитися,
що прямі DE і DK будуть збігатися. Тоді площина, що
проходить через прямі AB і DE, перетне паралельні
площини a, β і γ по паралельних прямих AD, BE і CF.
Відтак твердження задачі випливатиме з того, що у
паралелограмах ACFD та CBEF: DF = AC, FE = CB
і, отже, DF : FE = m : n. Якщо ж прямі DE і DK не
збігатимуться, то нехай L = DK ∩ γ. Тоді FL || EK
(паралельні площини γ і β перетинають площину
DEK по паралельних прямих). Отже, за теоремою
Фалеса, DL : LK = DF : FE. А оскільки, як зазначено,
DF : FE = m : n, то й DL : LK = m : n. Твердження
задачі доведено.
З а дач а 2 .
Задано площину і точку, що їй не належить. Зна-
йти геометричне місце точок, які ділять навпіл усі
відрізки, один кінець яких збігається з даною точ-
кою, а інший пробігає усі точки даної площини.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай А — дана точка, a — дана
площина (рис. 1.49). Візьмемо довільну точку C ∈ a
і проведемо у площині a довільну пряму CX. Середини
В та Y відрізків АС та AX належать прямій BY || CX
(адже BY — середня лінія у трикутнику ACX).
Зі зміною прямої СХ змінюватиметься і пряма BY,
проходячи через точку В паралельно площині a.
Кожна з таких прямих лежить у площині β, яка про-
ходить через точку B і паралельна a (теорема про
геометричне місце прямих, паралельних площині).
Отже, усі точки шуканого геометричного місця точок

належать площині β.
Покажемо, що кожна точка M ∈ β належить шука-
ному геометричному місцю. Площина АСМ перетинає Жодна з наук про полегшення
паралельні площини a і β по паралельних прямих CN та покращення людського життя
і BM, де N — точка перетину прямої АМ з площи- без геометрії не змогла б ані ви
ною a. Оскільки АВ = ВС, то, за теоремою Фалеса, никнути, ані вдосконалитися.
AM = MN, тобто точка М є серединою відрізка AN, Феофан Прокопович
де N — вказана точка площини a. Отже, точка M ∈ β
належить шуканому геометричному місцю точок, що
Відповідь. Площина, паралельна даній площині.
Фалес та ідея логічного обґрунтування у геометрії
Давні греки найбільше вшановували сімох мудре-

ців: Солона з Афін, Піттака з Мітілени (на о. Лесбос),
Періандра з Коринфа, Біанта з Прієни, Клеобула
з Лінди (на о. Родос), Хілона зі Спарти і Фалеса
з Мілета. Шестеро з них були правителями і за-
конодавцями. Проте першість одностайно віддавали
ученому-філософу Фалесу. «За що ж ми того Фалеса
славимо?» — ставиться риторичне питання у комедії ß õîò³â áè, ùîá âèíàõ³äíèêè
«Хмари» грецького драматурга Аристофана. ïîâ³äîìëÿëè ³ñòîð³þ øëÿõ³â,
ïî ÿêèõ âîíè ä³éøëè äî ñâî¿õ
Жив Фалес наприкінці VII — у першій половині
â³äêðèòò³â. Ó òèõ æå âèïàäêàõ,
VI ст. до н.е. У молоді роки, ймовірно, був купцем
êîëè âîíè çîâñ³ì íå ïîâ³äîìëÿþòü
і здійснив декілька подорожей до Єгипту і Вавилону.
öüîãî, ïîòð³áíî ñïðîáóâàòè
Там почерпнув чимало знань зі скарбниці східної â³äãàäàòè ö³ øëÿõè.
мудрості, а повернувшись на батьківщину, органі- ¥îòôð³ä Â³ëüãåëüì Ëåéáí³ö
зував філософську школу. Найяскравіше Фалесова
мудрість виявилася у передбаченні повного сонячного
затемнення, яке сталося 28 травня 585 р. до н.е.
Саме в цей день відбувалася битва мідян з лідійцями
при Галісі. Геродот розповідає, що коли день пере-
творився на ніч, то обидва війська так налякалися,
що негайно уклали мир. Найімовірніше, що своє
передбачення Фалес здійснив на основі запозичених
у жерців даних астрономічних спостережень. Ще
перебуваючи в Єгипті, Фалес здивував тамтешнього
фараона Амазіса, визначивши висоту найбільших
пірамід за величиною їхньої тіні. Для цього він ви-

міряв довжину тіні піраміди у той час, коли довжина
тіні від вертикально поставленого кілка дорівнювала
його висоті.
Плутарх стверджує, що Фалесу навіть не конче
було чекати цього моменту. Він нібито міг скориста-
тися і більш «теоретичним» способом, встановивши
відношення між довжиною кілка та його тінню.
Йдеться, очевидно, про використання пропорційності
сторін подібних трикутників.
Фалес — перший учений, з ім’ям якого пов’язують
доведення конкретних геометричних фактів. Неопла-
тонік Прокл Діодох (V ст. н.е.) у своїх коментарях до
«Начал геометрії» Евкліда, посилаючись на втрачену Ñ³ì ìóäðåö³â.
«Історію геометрії та астрономії» учня Аристотеля Äàâíüîðèìñüêà ìîçà¿êà (² ñò. äî í.å.).
Евдема Родоського (IV ст. до н.е.), повідомляє про Свідчення îñîáëèâої ïîïóëÿðíості â
Фалеса таке: àíòè÷íîìó ñâ³ò³ îáðàçів ñ³ìîõ ìóäðåö³â.
«Він першим довів, що діаметр ділить круг на- Ç Ôàëåñîì, î÷åâèäíî, ñë³ä ïîâ’ÿçóâàòè
впіл». òðåòþ ïîñòàòü çë³âà, ùî âêàçóº íà
«Крім багатьох інших тверджень, йому належить ñôåðó. Ôàëåñ ââàæàâ, ùî Çåìëÿ º
також твердження про рівність кутів при основі рівно- ñåðåäèíîþ Âñåñâ³òó ³ ìàº êóëÿñòó
бедреного трикутника; за давнім звичаєм, він називав ôîðìó.
ці кути не рівними, а подібними».
«Згідно з Евдемом, він відкрив, що при перетині
двох паралельних прямих утворюються рівні кути,
але не подав доведення цього твердження».
«Теорему про рівність двох трикутників, у яких
рівні сторона й два кути, Евдем приписує Фалесу, Ì³ðà — ïåðåäóñ³ì.
зазначаючи, що для доведення його способу визна- Ôàëåñ
чення відстаней до кораблів на морі необхідно вико-
ристовувати саме цю теорему про рівність».
Як бачимо, останнє твердження приписується
Фалесу на тій підставі, що воно є ключовим у запро-
понованому ним способі знаходження відстаней до
недосяжних об’єктів (як корабель на морі). Однак,
яким саме був цей метод, досі достеменно невідомо.
Відомі дві можливі реконструкції Фалесового мето-
ду — «горизонтальна» і «вертикальна».
Суть першої полягає в наступному. Для знахо-
дження відстані від доступної точки А до недосяжної
точки В будують перпендикуляр AD до прямої АВ
довільної довжини (рис. 1.50). Потім ділять його точ-
кою С навпіл, а в точці D проводять перпендикуляр
DЕ до прямої AD у протилежному до АВ напрямку.
Точка Е вибирається таким чином, щоб точки В, С

і Е лежали на одній прямій. Тоді довжина відрізка
DЕ — шукана відстань.
Довести це дуже легко, спираючись на наведені
Евдемом твердження. Крім того, на користь такої
реконструкції свідчить те, що аналогічний спосіб
вимірювання відстаней використовував римський
землемір Марк Юній Ніпс — свідчення про це дійшли
до нашого часу.
«Вертикальний» спосіб вимірювання міг полягати
у визначенні кута зору АDВ на недосяжний пред-
мет В з точки зору спостерігача, розташованого на
підвищенні (на скелі чи на башті) (рис. 1.51), і в
наступній пеленгації під цим кутом певного об’єкта
С на суші, відстань до якого відома. На користь цієї
реконструкції свідчать археологічні знахідки циркулів
з виском, що давали змогу фіксувати кут зору саме
по відношенню до вертикалі. Як тут не згадати, що
Писфетер у «Птахах» Аристофана захоплено вигукує
до Метона, коли той, озброївшись циркулем і ліній-
кою, швидко виконує складні розрахунки: «Істинно,
ти — Фалес!».
Друга реконструкція добре узгоджується з тією
думкою, що свої теореми Фалес, мабуть, доводив ме-
тодом суміщення за допомогою повороту (перегину).
Адже з геометричної точки зору другий спосіб полягає
у суміщенні трикутників АВD і АСD поворотом одно-
го з них навколо сторони АD.
Крім наведених вище чотирьох геометричних
тверджень, деякі автори приписують Фалесу дове-
дення теореми про те, що вписаний у коло кут, який
спирається на діаметр, є прямим. Кажуть навіть, що
за це своє відкриття вдячний Фалес приніс у жертву Ôàëåñ Мілетський. Ïîâ’ÿçóâàòè
богам бика. Щоправда, одностайності у цьому питанні öе ñêóëüïòóðне зображення ñàìå
немає: наприклад, Аполлодор приписує доведення ç Ôàëåñîì дає підстави ïàëüìîâà
названої теореми Піфагору. ã³ëêà — ñèìâîë ïåðøîñò³. Ôàëåñà ââà
На перший погляд, математичні відкриття Фале- æàëè ïåðøèì ñåðåä ñ³ìîõ ëåãåíäàðíèõ
са можуть здатися сучасному читачеві не вартими ãðåöüêèõ ìóäðåö³â. Ïðî öå ñâ³ä÷èòü,
тієї уваги, яка їм надається в історико-математичній çîêðåìà, ïîåò Êàëë³ìàõ (²²² ñò. äî í.å.),
літературі. Але не за геометричні твердження, які, ÿêèé ïèñàâ: «Ïåðåìîãà çàëèøèëàñÿ çà
без сумніву, були відомі й до Фалеса, а за сам факт Ôàëåñîì».
їхнього логічного доведення Фалеса називають пер-
шим серед математиків. Саме з Фалесом пов’язаний
початок нової епохи у розвитку науки. «Ми майже
нічого не знаємо про історію цієї революції у способі

мислення, — писав Іммануїл Кант. — Але легенда, Ìàþòü âàãó íå ò³ çíàííÿ, ÿê³
передана нам Діогеном Лаертським, який повідомляє â³äêëàäàþòüñÿ â ãîëîâ³, ÿê æèð,
ім’я винахідника дріб’язкових, за загальною дум- à ò³, ùî ïåðåòâîðþþòüñÿ íà
кою — навіть таких, що не потребують доведення, ðîçóìîâ³ ì’ÿçè.
елементарних геометричних тверджень, показує, що Ãåðáåðò Ñïåíñåð
згадка про зміни, викликані першими ознаками від-
криття цього нового шляху, видавалася надзвичайно
важливою в очах математиків і тому залишила не-
згладний слід у їхній свідомості».
1. Які площини називаються паралельними?

2. Доведіть ознаку паралельності площин.
3. Доведіть, що через точку поза даною площиною проходить площина, паралельній
даній, і до того ж — тільки одна.
4. Доведіть, що прямі, по яких січна площина перетинає паралельні площини, паралельні
між собою.
5. Доведіть, що відрізки паралельних прямих, кінці яких належать двом паралельним
площинам, рівні між собою.
6. Доведіть таку ознаку паралельності площин: дві площини, які паралельні третій
площині, паралельні між собою.
7. Доведіть, що коли площина (або пряма) перетинає одну з двох паралельних площин,
то вона перетинає й іншу.
8. Доведіть, що геометричним місцем усіх прямих, які проходять через точку поза даною
площиною і паралельні цій площині, є площина, паралельна даній.
57°. Чи є істинним твердження: «Якщо дві прямі, що належать площині a, паралельні

площині β, то площини a і β паралельні»?
58°. Чи може пряма, яка має спільну точку з однією з паралельних площин, не перетинати
іншої?
59°. Площини a і β паралельні кожній з паралельних прямих а і b. Чи обов’язково при
цьому дані площини паралельні між собою?
60°. Площина β перетинає пряму а, паралельну площині a. Доведіть, що площини a і β
перетинаються.
61°. Площини a і β не паралельні. Доведіть, що кожна площина γ простору не паралельна
принаймні одній із площин a чи β.
62°. Чи істинне твердження: «Дві площини паралельні тоді і тільки тоді, коли пряма, що
належить одній із них, паралельна іншій»?
63°. Чи істинне твердження: «Площини a і β паралельні тоді і тільки тоді, коли існує така
площина γ, що a || γ і β || γ»?
64°. Площини a і β — паралельні. Пряма а належить площині a, а пряма b — площині β.
Як розміщені прямі а і b одна відносно одної?
65. Сформулюйте і доведіть теорему, обернену до ознаки паралельності двох пло-
щин.
66. Три відрізки AA1, BB1, CC1 не лежать в одній площині, мають спільну точку і діляться
нею навпіл. Доведіть, що площини АВС та A1B1C1 — паралельні.
67. Прямі а , b , с , які перетинаються в точці О , перетнули двома паралельни-
ми площинами a і β відповідно у точках А , В , С та A 1, B 1, C 1. Доведіть, що
OA : OA1 = OB : OB1 = OC : OC1.
68. Дано чотири паралельні прямі. Доведіть, що коли яка-небудь площина перетинає ці
прямі у вершинах паралелограма, то й будь-яка інша площина, не паралельна даним
прямим, перетинає ці прямі у вершинах деякого паралелограма.
69*. Задано просторовий (косий) чотирикутник ABCD. Через середини Q, R сторін BC
і CD та середину S діагоналі BD проведено відповідно прямі а || AD, b || AB та c || AC.
Доведіть, що прямі а, b, c перетинаються в одній точці.
70*. Доведіть, що для паралельності двох площин необхідно і достатньо, аби будь-яка
пряма, яка перетинає одну з них, перетинала й іншу. Виведіть звідси теорему про
транзитивність відношення паралельності площин.
71*. Доведіть, що геометричним місцем середин усіх відрізків з кінцями на двох пара-
лельних площинах є площина, паралельна даним.
72*. Доведіть, що геометричним місцем центрів ваги трикутників, основи яких лежать у
заданій площині a, а вершини — у площині β || a, є площина γ || a.
73*. Знайдіть геометричне місце точок перетину прямих, що проходять через середини
протилежних сторін просторових чотирикутників із трьома фіксованими вершинами,
якщо четверта вершина пробігає: а) задану пряму; б) задану площину.
§6. Розбиття площиною простору на півпростори
Нагадаємо, що у планіметрії кожна пряма l роз-

биває площину на дві півплощини зі спільною гра-
ничною прямою l (рис. 1.52). Ці півплощини мають
таку властивість: будь-який відрізок XY з кінцями
у точках однієї півплощини не перетинає граничної
прямої l, а будь-який відрізок ZT з кінцями у точках
різних півплощин перетинає цю пряму.
У стереометрії справджується аналогічне твер-
дження.
Теорема
(про розбиття площиною простору на два пів
простори).
Кожна площина розбиває простір на два пів-
простори. Усі відрізки з кінцями в точках
одного півпростору не перетинають даної
граничної площини, а всі відрізки з кінцями
в точках різних півпросторів — перетина-
ють її.
Д о в е д е н н я . Нехай a — задана площина
(рис. 1.53). Візьмемо яку-небудь точку М ∉ a
і розіб’ємо усі точки простору, які не належать a,
на два півпростори. До першого півпростору відне-
семо всі точки Х, для яких відрізок MX не перетинає
площину a, а до другого — всі точки Z, для яких
відрізок MZ перетинає a. Покажемо, що проведене
таким способом розмежування якраз і характери-
зується тими властивостями півпросторів, про які
йдеться у даній теоремі.
Нехай Х, Y — дві точки першого півпростору.
Доведемо, що відрізок XY не перетинає площину
a. Розглянемо площину MXY. Якщо ця площина
паралельна a, то відрізок ХY, який належить пло-
щині МХY, не перетинає a. Якщо ж площина MXY

не паралельна a, то існує пряма l = MXY ∩ a.
Зрозуміло, що відрізки МХ, MY не перетинатимуть
l, бо вони не перетинають a. Тому й відрізок ХY
не перетинає l, а отже, і площину a. У випадку,
коли точки М, Х, Y не лежать на одній прямій, цей
останній висновок випливає з того, що якби пряма l
перетинала відрізок ХY, то, за відповідною теоремою
з планіметрії, вона перетинала б ще якусь зі сторін
МХ чи MY трикутника MXY. Але, як зазначено,
жодної з них пряма l не перетинає. Якщо ж точки
М, Х, Y лежатимуть на одній прямій (рис. 1.54), то
відрізок XY буде або сумою, або різницею відрізків
МХ та MY, кожен з яких не перетинає l. Тому і в
цьому випадку він не перетинатиме прямої l.
Нехай, далі, Х1, Y1 — дві довільні точки другого
півпростору. Покажемо, що і в цьому разі відрізок
X1Y1 не перетинає площину a. Площина MX1Y1 пе-
ретинає a по деякій прямій l — оскільки відрізки
МХ1, MY1 перетинають a. Якщо точки М, Х1, Y1
не лежать на одній прямій, то пряма l перетинає
дві сторони МХ1 та MY1 трикутника MX1Y1. Отже,
третьої сторони X1Y1 вона перетинати не може.
Тому відрізок X1Y1, не перетинаючи пряму l, не пе-
ретинатиме і площину a. Якщо ж точки М, Х1, Y1
лежатимуть на одній прямій (рис. 1.55), то відрізок
Х1Y1 буде різницею відрізків МХ1 та MY1, кожен з
яких перетинає l. Тому сам він пряму l, а отже,
і площину a, перетинати не буде.
Нехай, нарешті, точка Х належить першому
півпростору, а точка Z — другому. Покажемо, що
в цьому випадку відрізок XZ перетинає площину a.
Якщо точки М, Х і Z не лежать на одній прямій,
то ними визначається площина, яка перетинає пло-
щину a по деякій прямій l. Оскільки відрізок MZ
перетинає a, то він перетинає і пряму l. Тоді пряма
l, окрім MZ, повинна перетнути ще одну, і тільки
одну, сторону трикутника MXZ. Сторону МХ вона
перетнути не може, бо відрізок МХ не перетинає a.
Отже, пряма l перетинає сторону XZ. А це й озна-
§6. Розбиття площиною простору на півпростори 153
чає, що відрізок XZ перетинає a. Якщо ж точки М,

Багато що з математики не
Х, Z лежать на одній прямій (рис. 1.56), то відрізок
залишається в пам’яті, але коли
XZ буде різницею відрізків MZ та МХ, перший зрозумієш її, тоді легко при по
з яких перетинає l, а другий не перетинає l. Тому требі згадати забуте.
відрізок XZ перетинатиме l, а отже, й площину a. Михайло Остроградський
Теорему доведено повністю.
М.В. Остроградський
(1801–1862)
На виняткове значення властивості про розбиття

площиною простору на два півпростори чи не вперше
звернув увагу всесвітньо відомий український матема-
тик Михайло Васильович Остроградський — у своєму
підручнику з елементарної геометрії, написаному в се-
редині ХІХ ст. Підручник Остроградського особливо
популярним не став, але справляв величезний вплив
на викладання геометрії впродовж цілого століття.
Сам М.В. Остроградський був одним із символів
своєї епохи, про що свідчать хоча б слова, з якими
тоді батьки виряджали своїх дітей на навчання: «Ста- Ìèõàéëî Îñòðîãðàäñüêèé
вай другим Остроградським!». в період написання «Підручника з
Народився М.В. Остроградський у селі Пашенній елементарної геометрії»
Кобеляцького повіту Полтавської губернії (тепер це
Козельщинський район Полтавської області) у сім’ї
дрібного поміщика. З діда-прадіда Остроградські на- Ó òâîðàõ Îñòðîãðàäñüêîãî íàñ
лежали до козацької старшини, а сам рід, за легендою, ïðèâàáëþº çàãàëüí³ñòü àíàë³çó,
походив від знаменитих волинських державників îñíîâíà äóìêà, òàêà æ øèðîêà,
і просвітителів князів Острозьких; звідси й прізви- ÿê ïðîñòîðè éîãî ð³äíèõ ïîë³â.
ще — Остроградські. Ìèêîëà Æóêîâñüêèé
Михайло Остроградський навчався спочатку
в Полтавській гімназії, а потім — у щойно відкрито-
му тоді Харківському університеті. Після закінчення
Своїх слухачів Михайло Васи
студій, за рекомендацією тогочасного ректора уні- льович [Остроградський. — ред.]
верситету, відомого вченого, укладача поширеного поділяв на геометрів та землемі
в Росії тритомного «Курсу математики» Тимофія рів, відносячи до перших тих, хто
Осиповського (1765–1832), Остроградський у 1822 р. займався наукою успішно, а до
їде до Парижа, де слухає лекції таких корифеїв мате- других — тих, хто посередньо.
матичної науки, як Лаплас, Пуассон, Ампер, Фур’є, Зі спогадів Єгора Сабініна
Штурм, Коші, Пуансо та ін. У 1826 р. Оґюстен Коші
в одній зі своїх праць дуже схвально відгукнувся

про успіхи молодого Остроградського. Такий відгук Óñ³, õòî ñåðéîçíî â÷èëèñÿ, çàâæäè
важив тоді більше від будь-якого диплома. Тож коли ÷åêàëè ëåêö³é Îñòðîãðàäñüêîãî ç
невдовзі Остроградський переїхав до Петербурга, за ãàðÿ÷êîâèì íåòåðï³ííÿì, ÿê ìàííè
ним прибула і слава першого математика Росії. По- íåáåñíî¿. Ñëóõàòè éîãî ëåêö³¿
дальшими своїми дослідженнями він неодноразово áóëî ñïðàâæíüîþ íàñîëîäîþ, í³áè
підтверджував цей свій почесний статус. â³í ÷èòàâ íàì âèñîêîïîåòè÷íèé
Окрім суто наукових досліджень, М.В. Остроградсь òâ³ð. Â³í áóâ íå ò³ëüêè âåëèêèì
кий упродовж усього свого життя активно займався ìàòåìàòèêîì, àëå, ÿêùî ìîæíà
викладацькою діяльністю, сповна перейнявши добру òàê âèñëîâèòèñÿ, ³ ô³ëîñîôîì-
традицію французьких учених поєднувати наукову ãåîìåòðîì, ÿêèé óì³â ï³äí³ìàòè
роботу з викладанням. Одним із найвагоміших резуль- äóõ ñëóõà÷³â.
татів педагогічної діяльності Остроградського став Ç³ ñïîãàä³â Âàëåð³àíà Ïàíàºâà
його «Підручник з елементарної геометрії».
М.В. Остроградський створив велику наукову
школу, традиції якої ще й досі помітні в тематиці
та проблематиці математичних досліджень вітчиз-
няних учених.
1. Поясніть, що означають вислови: «Пряма розбиває площину на дві півплощини»

та «Площина розбиває простір на два півпростори».
2. Доведіть, що кожна площина розбиває простір на два півпростори.
1. а) Основа ВС трапеції ABCD лежить у площині a, а основа AD не належить їй. Як

розміщена пряма AD відносно площини a?
б) Сторона АВ паралелограма ABCD лежить у площині a, а сторона CD не належить
їй. Як розміщена пряма CD відносно площини a?
§6. Розбиття площиною простору на півпростори 155
2. а) Площини a і β — паралельні. Через точку А площини a проведено пряму а || β.

Доведіть, що пряма а належить площині a.
б) Пряма m паралельна площині a. Доведіть, що пряма а, яка проходить через точку
А площини a і паралельна прямій m, належить площині a.
3. а) Чи істинне твердження: «Якщо дві прямі паралельні одній і тій же площині, то вони
паралельні між собою»?
б) Чи істинне твердження: «Якщо дві площини паралельні одній і тій же прямій, то
вони паралельні між собою»?
4. а) Доведіть, що площина і пряма, яка їй не належить, є паралельними, якщо вони
паралельні одній і тій же прямій.
б) Доведіть, що площина і пряма, яка їй не належить, є паралельними, якщо вони
паралельні одній і тій же площині.
5. а) Дано дві площини a і β, що перетинаються. Точка А не належить жодній із них.
Скільки існує прямих, які проходять через точку А і паралельні площинам a і β?
б) Дано пряму а і площину a, які паралельні між собою. Як розміщені усі прямі про-
стору, які перетинають пряму а і паралельні площині a?
6. а) Площина a, яка паралельна стороні ВС трикутника АВС, перетинає продовжен-
ня сторін АВ і АС відповідно у точках M, N. Якими є взаємні розміщення прямих
ВС і MN, а також площини a і прямої MN? Визначте довжину відрізка MN, якщо
АВ = 3 см, ВС = 9 см, МВ = 5 см.
б) Площина a, яка паралельна основі АВ трапеції АВСD, перетинає продовження
бічних сторін AD і ВС відповідно у точках M, N. Якими є взаємні розміщення прямих
АС і MN, а також площини a і прямої MN? Визначте довжину відрізка MN, якщо
АВ = 5 см, СD = 14 см, АD = 6 см, DM = 2 см.
7. а) Задано чотири точки А, В, С, D, які не лежать в одній площині. Через точку M,
що належить відрізку AD, проведено площину a, яка паралельна площині АВС
і перетинає прямі DB і DC відповідно у точках L і N. З’ясуйте і обґрунтуйте взаємне
розміщення прямих ВС і LN. Визначте довжину відрізка ВС, якщо AM : MD = 1 : 3,
а LN = 6 см.
б) Відрізки РА, РВ, РС не лежать в одній площині. Через точку A1, що належить про-
меню PA, проведено площину a, паралельну площині АВС, що перетинає прямі РВ
і РС відповідно у точках B1 і C1. З’ясуйте і обґрунтуйте взаємне розміщення прямих
ВС і B1C1. Визначте довжину відрізка B1C1, якщо ВС = 8 см, а PA1 : PA = 3 : 2.
§7. Задачі на побудову у стереометрії
Важливим атрибутом геометрії є геометричні по-

будови. До побудов вдаються при доведенні теорем
та розв’язуванні задач. Але ще важливішим є те,
що за допомогою побудов встановлюється логічна
правильність (кажуть ще, коректність) описових
означень.
Наприклад, саме тільки означення мимобіжних
прямих як прямих, які не лежать в одній площині, Я згадую про математику як
ще не гарантує того, що таке розміщення прямих про спосіб привчати розум до
насправді можливе. Доведення ж цього факту, точного і послідовного мислення.
проведене на початку § 3, можна тлумачити як Я не хотів цим сказати, що всім
людям потрібно бути глибокими
конкретну побудову мимобіжних прямих.
математиками. Я лишень вва
Те саме стосується описових означень пара- жаю, що, засвоївши той спосіб
лельності прямої і площини та паралельності двох міркування, до якого неодмінно
площин. Доведення можливості такого взаємного долучає ця наука, люди зможуть
розміщення цих фігур було проведено у §4 і §5 застосовувати його і в інших
знову-таки шляхом побудов. царинах знань, з якими їм до
ведеться мати справу. Бо при
Звичайно, тут не йдеться про побудови, виконані
будь-якому міркуванні кожним
з допомогою креслярських інструментів. Креслення окремим аргументом слід опе
прямих у просторі неможливе, а площин — і по- рувати, як при математичному
готів. Йдеться про суто геометричні, тобто уявні доведенні: потрібно простежува
побудови. А такі побудови ми здійснюємо кожного ти зв’язок і послідовність ідей,
разу, коли говоримо, наприклад, «нехай а — пряма, допоки розум не добереться до
джерела, з якого вони виходять,
що проходить через точки А і В» чи «нехай a —
і доки він не зможе осягнути весь
площина, що проходить через точку А і пряму а» ланцюг неперервних зв’язків.
тощо. Часто ці вислови навіть відповідно переформу- Джон Локк
льовують і кажуть: «проведемо пряму а через точки
А і В», або «проведемо площину a через точку А
і пряму а» тощо, маючи на увазі, звичайно, уявне
проведення.
У зв’язку з тим важливим значенням, яке побу-
дови мають у геометрії, виправданими є й спеціальні
задачі на побудову. До того ж, такі задачі мають
§7. Задачі на побудову у стереометрії 157
значний потенціал для розвитку винахідливості,

конструктивного та алгоритмічного мислення.
Принципової відмінності у постановці й мето-
дах розв’язування задач на побудову у планіметрії
і стереометрії немає. Зокрема, як і в планіметрії, у
стереометрії також виділяється перелік основних
(найпростіших) побудов, а будь-яка інша побудова
зводиться до виконання деякої скінченної кількості
— При розв’язуванні схожих
цих основних або вже раніше описаних побудов. задач дуже важливо вміти мір
Основними побудовами у стереометрії вважа- кувати ретроспективно. Це
ються ті, що визначаються її аксіомами, а також надзвичайно цінна якість, і її
найпростішими наслідками з них. Нижче усі вони неважко розвинути, але тепер
перелічені під номерами 1–6. чомусь мало цим займаються. У
повсякденному житті важливіше
мислити вперед, тому міркування
Побудова 1. у зворотному напрямку тепер не
Взяття точки у просторі, зокрема, взяття в шані. З-поміж п’ятдесяти чоло
точки на даній прямій чи площині, або поза віків тільки один вміє міркувати
даною прямою чи площиною. аналітично, решта ж мислить
лише синтетично.
Побудова 2. — Мушу визнати, що я вас не
Проведення прямої через дві дані точки. зовсім розумію.
— Я так і думав. Спробую по
яснити це зрозуміліше. Більшість
Побудова 3. людей, якщо ви перекажете їм усі
Проведення площини: через три дані точки, факти один за одним, передба
що не лежать на одній прямій; через пряму чать вам результат. Але тільки
і точку, яка їй не належить; через дві пря- окремі, знаючи результат, здатні
мі, що перетинаються; через дві паралельні провести розумову роботу, яка б
дала можливість простежити, що
прямі.
ж спричинило цей результат. Ось
це я й називаю ретроспективним,
Побудо ва 4 . або аналітичним міркуванням.
Побудова точки перетину прямої з непара- Артур Конан Дойл.
лельною їй площиною. «Червоним по білому»
Побудо ва 5 .
Побудова прямої перетину двох непаралельних
площин.
Побудо ва 6 .
Усі побудови планіметрії у будь-якій площині.
Покажемо, як на основі цих найпростіших по-

будов виконуються побудови паралельних прямих
та площин.
П о будо ва 7 .
Проведення через дану точку прямої, пара-
лельної даній прямій.
Нехай дано пряму а і точку A ∉ а (рис. 1.57).
Проведемо через точку А і пряму а площину a (по-
будова 3), а в площині a через точку А — пряму b,
паралельну a (побудова 6). Пряма b — шукана. За
теоремою про існування прямої, паралельної даній,
вона — єдина.
Побудова 8.
Проведення через дану точку площини, пара-
лельної даній площині.
Нехай дано площину β і точку A ∉ β (рис. 1.58).
Візьмемо у площині β довільну точку В (побудова 1)
і проведемо через неї дві довільні прямі b1, b2, що на-
лежать β (побудова 6). Проведемо, далі, через точку
А прямі а1 || b1 та а2 || b2 (побудова 7), а потім через
прямі a1, a2 — площину a (побудова 3). За ознакою
паралельності двох площин, площина a — шукана,
а за теоремою про існування площини, паралельної
даній, вона — єдина.
При виконанні складніших побудов побудови 7
і 8 та ще деякі інші, які будуть розглянуті далі, до-
лучаються до основних.
Як і в планіметрії, стереометрична задача на
побудову вважається повністю розв’язаною, якщо:
1) у результаті аналізу відношень між заданими
і шуканою фігурами вказано алгоритм побудови
шуканої фігури і виконано відповідну графічну ілю-
страцію; 2) доведено, що в результаті виконання
цього алгоритму справді завжди утворюється фігура,
яка має всі необхідні властивості; 3) проведено до
слідження існування та кількості розв’язків задачі,
залежно від конкретних даних.
Проте щоразу окремо виділяти кожен із цих

етапів необов’язково. У простих випадках, як,
приміром, в описаних побудовах 7 і 8, можна об-
межитися алгоритмом побудов та доведенням його
результативності.
За д ача 1.
Дано паралельні прямі а і b, а також точку А,
що не належить жодній із цих прямих. Провести
через точку А площину, паралельну кожній з
даних прямих.
Розв’язання. Проведемо аналіз задачі. Нехай
β — площина, яка проходить через паралельні прямі
а і b. Якщо A ∉ β, то площина a, яка проходить
через точку А і паралельна β, звичайно, буде пара-
лельною кожній із прямих а і b (рис. 1.59). Якщо
γ — якась інша площина, що проходить через точку
А і паралельна прямим а і b, то площину β вона
перетне по деякій прямій с, паралельній як а, так
і b. Якщо ж A ∈ β, то шуканими є тільки площини
γ, які містять пряму с, проведену через точку А
паралельно прямим а і b (рис. 1.60).
Побудова.
1. Проводимо площину β через прямі а і b.
2. Якщо A ∉ β, то проводимо через точку А пло-
щину a, паралельну β.
3. Якщо A ∉ β, то проводимо у площині β яку-
небудь пряму с || а, яка не збігається з прямою
b. Якщо ж A ∈ β, то пряму c || a проводимо через
точку A.
4. Проводимо площину γ через точку А і пряму
с. Площини a і γ — шукані.
Площин γ існує безліч. Тому у випадку А ∈ β за-
дача має безліч розв’язків. Очевидно, що площина a
й усі площини γ проходять через пряму a′, проведену
через точку А паралельно прямим а і b.

З ад ача 2.
Через дану точку простору провести пряму,
яка перетинає кожну з двох заданих мимо-
біжних прямих.
Р о з в ’ я з а ння. Нехай А — дана точка, а p і q —
дані прямі. Якщо A ∈ p або A ∈ q, то побудови є
елементарними: взявши на іншій прямій яку-небудь
точку В, проведемо шукану пряму АВ. Тоді задача
має безліч розв’язків.
Тому проведемо аналіз тих випадків, коли точка А
не належить ні прямій p, ні прямій q. Припустимо, що
шукана пряма l, яка проходить через А і перетинає
задані мимобіжні прямі p і q, побудована (рис. 1.61).
Тоді прямі l і p лежать у деякій площині a, а прямі
l і q — у деякій площині β. Сама пряма l є лінією
перетину площин a і β.
Побудова.
1. Проводимо площину a через точку А і пря-
му p.
2. Проводимо площину β через точку А і пря-
му q.
3. Знаходимо пряму l перетину площин a і β Геометрію можна вважати
(оскільки ці площини мають спільну точку А і не практичною логікою, оскільки
збігаються, то пряма l існує). Якщо пряма l не пара- істини, які в ній розглядаються,
лельна ні p, ні q, то вона є шуканою. є найпростішими і найочевидні
Доведення. Справді, при виконанні останніх умов шими. Тому-то вони найкраще
пряма l, проходячи через точку А, перетинає кожну підходять для використання при
з прямих p і q (оскільки з кожною з прямих p і q виробленні правил.
вона лежить в одній площині і не паралельна жодній Жан Лерон Д’Аламбер
з них). Отже, пряма l задовольняє усі вимоги задачі.
Така пряма — єдина, тобто задача у цьому випадку
має єдиний розв’язок.
Справді, якщо припустити, що через точку А може
Оскільки логіка є мистецтвом,
проходити ще одна пряма m, яка теж перетинає прямі
яке упорядковує і зв’язує думки,
p і q, то дійдемо висновку, що прямі p і q належать
то я не бачу підстав нарікати на
площині, яка проходить через прямі l і m. А це супе неї. Навпаки, люди помиляються
речить умові, за якою прямі p і q є мимобіжними. саме тому, що їм бракує логіки.
Якщо ж l || p або l || q, то зрозуміло, що шуканої Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
прямої не існує. Тоді задача розв’язків не має.
Задача 3.
Провести дві паралельні площини, які на трьох
даних попарно мимобіжних прямих відтинають Самостійність дітей пробу
рівні відрізки. джується лише тоді, коли за
Р о з в ’ я з а н н я . Проведемо аналіз задачі. Нехай дана їм задача — більш-менш
дано попарно мимобіжні прямі а, b, с. Припустимо, хитромудра.
Лев Толстой
що паралельні площини a1 і a2 відтинають на цих
прямих рівні відрізки A1A2, B1B2, C1C2 (рис. 1.62).
Візьмемо деяку точку L і проведемо через неї прямі
a′ || a, b′ || b, c′ || c. На прямих a′, b′, c′ площини a1,
a2 відітнуть відрізки A1′A2′, B1′B2′, C1′C2′ і, відповідно
до теореми про рівність відрізків паралельних прямих
між паралельними площинами, A1′A2′ = A1A2, B1′B2′ =
= B1B2, C1′C2′ = C1C2.
З цього випливає такий алгоритм побудов.

1. Беремо довільну точку L простору і проводимо
через неї прямі a′, b′, c′, паралельні заданим.
2. Відкладаємо на прямих a′, b′, c′ від точки L Математика вказує дорогу до
рівні відрізки LA1′, LB1′, LC1′. вершини гори, але вона не може
3. Проводимо площину a1 = A1′B1′C1′ і деяку іншу зробити гору нижчою. Сподіва
площину a2, яка паралельна a1. Площини a1, a2 є тися на протилежне — означає
зазнати розчарування.
шуканими.
Б. Макміллан
Якщо площина a1 перетинатиме прямі a′, b′, c′,
тобто, якщо ці прямі не належатимуть a1, то задача
матиме безліч розв’язків. Оскільки при побудові пло-
щини a1 відкладати відрізки на кожній з прямих a′,
b′, c′ можна у двох взаємно протилежних напрямках,
то усі пари паралельних площин, які є розв’язками
задачі, розпадаються на 4 множини. Площини однієї
множини паралельні між собою, а площини різних
множин — не паралельні.
Якщо ж прямі a′, b′, c′ належать площині a1

(а отже, задані прямі а, b, с — паралельні одній і тій
самій площині), то задача розв’язків не має.
Піфагор і піфагорійці
Усім добре відома теорема Піфагора про співвідно-

шення між сторонами прямокутного трикутника. На
жаль, цим фактом здебільшого й обмежуються наші
знання про внесок Піфагора в науку. Але Піфагор
мав також інші, не менш вагомі, наукові здобутки.
У першу чергу — це ідея математичного моделювання
в природознавстві, а також ідея виділення першооснов
(пізніше їх назвуть аксіомами) для логічної розбудови
наукових теорій.
Піфагор народився на грецькому острові Самосі,
неподалік від Мілета — батьківщини Фалеса. Кажуть, Ï³ôàãîð. Ñèìâîë³÷íèé ïîðòðåò.
що саме старий Фалес порадив юному Піфагору за Ãðàâþðà íåâ³äîìîãî õóäîæíèêà
власним прикладом вирушити на навчання у східні XVI ñò.
країни. Нібито аж 20 років Піфагор навчався мудрості
Òàê çâàí³ ï³ôàãîð³éö³, çàéíÿâøèñü
в єгипетських жерців, а ще 12 років — у халдейських ìàòåìàòè÷íèìè íàóêàìè, âïåðøå
магів. Можливо, побував він і в Індії, бо дуже багато çðóøèëè ¿õ óïåðåä ³, âèõîâàâøèñü
ідей з його філософського вчення нагадує вірування íà íèõ, ñòàëè ââàæàòè ¿õí³ íà÷àëà
індусів. íà÷àëàìè óñ³õ ðå÷åé. Àëå â öàðèí³
Повернувшись на батьківщину, Піфагор не зали- öèõ íàóê ÷èñëà ïîñ³äàþòü â³ä
шився на Самосі, а втік від тамтешнього правителя ïðèðîäè ïåðøå ì³ñöå, à â ÷èñëàõ
до вільної грецької колонії Кротон, розташованої на âîíè âáà÷àëè, çäàâàëîñÿ ¿ì, áàãàòî
півдні Італії. Тут він заснував знамените науково- ñõîæèõ ðèñ ç òèì, ùî ³ñíóº ³ â³ä
філософське і політичне братство. Одна з легенд áóâàºòüñÿ... Êð³ì òîãî, âîíè áà÷èëè
стверджує, що саме тоді, тобто уже в зрілому віці, â ÷èñëàõ âëàñòèâîñò³ ³ â³äíîøåííÿ,
Піфагор одержав і своє ім’я — за те, що володів іс- ÿê³ ïðèòàìàíí³ ãàðìîí³éíèì ñïî
тиною, наче знаменитий дельфійський оракул, котрий ëó÷åííÿì. Îòæå, îñê³ëüêè âñå
говорив устами жриці — піфії. íàâêîëî ÿâíî óïîä³áíþâàëîñÿ
Інша легенда стверджує, що, проходячи одного ÷èñëàì çà âñ³ºþ ñâîºþ ñóòòþ, ³
разу біля кузні, Піфагор почув навдивовижу мело- ÷èñëàì íàëåæàëà ïåðø³ñòü â óñ³é
ïðèðîä³, òî åëåìåíòè ÷èñåë âîíè
дійне звучання трьох молотів, якими ковалі, куючи
ââàæàëè åëåìåíòàìè óñ³õ ðå÷åé ³
залізо, одночасно вдаряли по ковадлу. Зацікавившись
âåñü Âñåñâ³ò áóâ äëÿ íèõ ãàðìîí³ºþ
причиною такої гармонійності, Піфагор зважив мо-
³ ÷èñëîì.
лоти. Виявилося, що їхня вага пропорційна певним Àðиñòîòåëü
початковим числам натурального ряду. Аналогічні

результати дало вимірювання струн, що утворювали
гармонійні (консонантні) співзвуччя при одночасному
звучанні. Саме це нібито й дало Піфагору підстави
вважати, що усе в природі підкоряється числовим
закономірностям, тобто визначається числами. «Все
є число» — крилата фраза, що з’явилася у школі
Піфагора. Тому вивчення чисел вважалося ключем
до пізнання природи.
Громом серед ясного неба стало для піфагорійців
відкриття несумірності сторони й діагоналі квадрата. Òåîðåìè Åâêë³äà ³ Ï³ôàãîðà
Це відкриття означало, що навіть відношення відрізків ãëèáîêî âïëèíóëè íà õàðàêòåð
не завжди можна виразити у вигляді відношення цілих ìèñëåííÿ íå ò³ëüêè ìàòåìàòèê³â.
чисел. Віра у всесильність цілих чисел похитнулася. Ґîäôð³ Õàðä³
Спочатку навіть було вирішено не розголошувати це
відкриття і тримати його в суворій таємниці. Легенда
стверджує, що з таким рішенням не погодився якийсь
Гіппас, котрий розголосив таємницю. За це його
піддали найвищій мірі осуду серед піфагорійців —
символічному похованню. Після цього Гіппас нібито
й справді потонув під час морської бурі.
Як би там не було, але після цього відкриття
математичні інтереси піфагорійців перемістилися з
арифметики на геометрію. Відтак подальший роз-
виток грецької математики відбувався під знаком
геометрії.
Про математичні здобутки самого Піфагора до-
стеменно мало що відомо. За звичаєм, якого дотриму-
валися в його школі, усі відкриття, здійснені піфаго-
рійцями, приписувалися Учителю, тобто Піфагору. А
щоб надійно приховати знання від невтаємничених, їх
передавали лише в усній формі. Тому-то й неможливо
точно сказати, які з відкриттів, що приписувалися
піфагорійцям, належали самому Піфагору, які — його
учням чи послідовникам, а які — іншим ученим.
Найвидатнішим математичним відкриттям, яке
приписується Піфагору, є, звичайно, знаменита
теорема Піфагора. З вавилонських математичних
текстів відомо, що у Вавилоні про цю теорему зна-
ли ще принаймні за тисячу років до Піфагора. Тож
цілком можливо, що Піфагор дізнався про неї під
час своїх подорожей на Схід. Але безсумнівною
його (чи його школи) заслугою було логічне до- Ï³ôàãîð äîâîäèòü ó÷íÿì ñâîþ
ведення цієї теореми. Захоплені цим доведенням, òåîðåìó. Ãðàâþðà Õ²Õ ñò.
нащадки Піфагора придумали навіть легенду про те,

що на знак вдячності богам за це відкриття Піфагор
здійснив гекатомбу — тобто приніс у жертву сто
биків. Легенда, щоправда, не зовсім узгоджується
з морально-етичними переконаннями піфагорійців,
які були противниками будь-якої надмірності і не
визнавали жертвоприношень живими істотами. Але
вона яскраво передає захоплення греків силою, яку
може мати розум.
Як саме доводив Піфагор свою теорему, ми досте-
менно не знаємо. Тепер відомо сотні різних доведень
цієї теореми. Цілком можливо, що саме доведення
Піфагора подає Евклід у своїх «Началах геометрії» (ці-
каво, що найважливіша в ідейному плані перша книга
цього твору завершується якраз даною теоремою).
Це доведення Евкліда базується на такому факті:
площі прямокутника і трикутника, що мають спіль-
ну основу й рівні висоти (рис. 1.63), відносяться,
як 2 : 1 (переконайтесь у цьому). Сама ж теорема
формулюється так: «У прямокутному трикутнику
квадрат, побудований на гіпотенузі, рівновеликий
двом квадратам, побудованим на катетах».
Доведення (Евкліда). Нехай АВС — заданий
прямокутний трикутник з прямим кутом С, а ACHF,
BCGK, ABED — квадрати, побудовані на його сторо-
нах (рис. 1.64). Проведемо CL || AD, а потім відрізки
AK, BF, CD і СЕ. ∆ABF = ∆ADC, а ∆BAK = ∆BEC (за
першою ознакою). Але площа ∆ABF дорівнює полови-
ні площі квадрата ACHF, а площа ∆ADC — половині
площі прямокутника ADLM. Оскільки ж трикутники
рівновеликі, то рівновеликі й фігури ACHF та ADLM.
Аналогічно встановлюється, що рівновеликі фігури
BCGK та MBEL. Цим доведенням теорема Піфагора
завершується.
Символом піфагорійського братства був правиль-
ний зірчастий п’ятикутник (рис. 1.65). Піфагорійці
носили його на грудях і таким чином могли одразу
розпізнавати один одного. В одній з легенд стверджу-
ється, що подорожній піфагорієць, який не мав чим
розплатитися з господарем за нічліг, намалював на
стіні його будинку цей знак. Згодом інший піфагорі-
єць, який випадково побачив знайомий символ, щедро
заплатив господареві за свого товариша.
Правильний зірчастий п’ятикутник можна утво-

рити з правильного опуклого п’ятикутника, провівши
у ньому діагоналі (рис. 1.66).
Підставою для обрання піфагорійцями символом
свого братства саме цієї фігури ймовірно було те, що
кожна її сторона ділиться іншими двома сторонами
у так званому середньому і крайньому відношенні.
Такий поділ здавна називали золотим, він вважався
теоретично найдосконалішим і естетично найпри-
вабливішим.
За означенням, точка М ділить відрізок АС
(рис. 1.67) в середньому і крайньому відношенні
(тобто визначає золотий поділ відрізка АС), якщо від-
ношення меншої частини відрізка до більшої дорівнює
відношенню більшої частини до всього відрізка:
AM MC
= .
MC AC
Неважко показати, що діагоналі правильного
п’ятикутника (тобто сторони правильного зірчастого
п’ятикутника) справді ділять одна одну в середньому
і крайньому відношенні. Для цього проведемо у пра-
вильному п’ятикутнику ABCDE (рис. 1.68) діагоналі
AC, BE та CE. Нехай М — точка перетину перших
двох з них. Тоді чотирикутник MCDE — ромб, а три-
кутники АМВ та СМЕ подібні між собою. Звідси
AM AB MC що й треба було довести.
= = ,
MC CE AC
За доби Середньовіччя правильний зірчастий
п’ятикутник назвали пентаграмою («пента» грецькою
означає «п’ять», «грамма» — лінія, знак). Пентаграмі
приписувалася здатність захищати від злих духів. Зо-
крема, у «Фаусті» Гете повідомляється, що саме цей
знак був накреслений перед порогом доктора Фауста,
і Мефістофелеві довелося неабияк постаратися, аби
пролізти у щілину між пентаграмою та одвірком. Í³ òðèäöÿòü ðîê³â, í³ òðèäöÿòü
ñòîë³òü íå âïëèâàþòü íà ïðîç³ð
Кажуть, що піфагорійці вже знали про існування
í³ñòü òà êðàñó ãåîìåòðè÷íèõ
правильних многогранників (див. рис. 1 на с. 10)
³ñòèí. Òàêà òåîðåìà, ÿê «êâàäðàò
і вміли будувати принаймні три з них — куб, тетра- ã³ïîòåíóçè äîð³âíþº ñóì³ êâàäðàò³â
едр і додекаедр. А це свідчить про досить високий êàòåò³â», òàê ñàìî ïîëîíèòü
рівень їхніх здобутків і в стереометрії. Наступна епоха ñâîºþ êðàñîþ ñüîãîäí³, ÿê ³ â òîé
Платона–Аристотеля–Евкліда мала що перейняти äåíü, êîëè Ï³ôàãîð â³äêðèâ ¿¿.
від піфагорійців! Ëüþ¿ñ Êåððîëë
Символічно, що гранями одного з правильних
мног ог ранників — додекаедра — є правильні
п’ятикутники. Лише через дві тисячі років після піфа-

горійців з’ясувалося, що з додекаедра можна отримати
три правильні зірчасті многогранники, гранями яких
є правильні зірчасті п’ятикутники. Цікаво, що, крім
цих трьох, існує ще лише один правильний зірчастий
многогранник. Але і його форма тісно пов’язана з
піфагорійською пентаграмою.
Перші два із правильних зірчастих многогранників
відкрив видатний німецький астроном і математик
Йоганн Кеплер (1572–1630), підбираючи фігури для
своєї «гармонії світу», а другі два — французький
механік і математик Луї Пуансо (1777–1859). Тому
ці фігури називаються ще тілами Кеплера-Пуансо.
Кеплер на початку своєї наукової кар’єри на-
дихався ідеями піфагорійців про гармонію небесних
сфер. Згідно із цими уявленнями, планети у своєму
круговому русі навколо Сонця переміщаються по
сферах, відношення радіусів яких утворюють гармо-
нійні пропорції. Результатом його пошуків у цьому
напрямку став так званий «кубок Кеплера», що
уособлює наочну геометричну модель цих пропорцій
(його відтворено на обкладинці нашого підручника).
Найбільшій сфері відповідала орбіта найвіддаленішої
з відомих тоді планет — Сатурна. Якщо в цю сферу
вписати куб, а в куб — нову сферу, то, за Кеплером,
дістанемо сферу Юпітера. У сферу Юпітера впису-
вався правильний тетраедр, а вписаною у тетраедр
сферою визначалася орбіта Марса. Далі послідовно
вписувалися додекаедр, ікосаедр та октаедр, а від-
повідними їм сферами визначалися орбіти Землі,
Венери і Меркурія.
Пізніше, після відкриття Кеплером справжніх за-
конів руху планет навколо Сонця по еліпсах, навіяний
піфагорійською традицією «кубок Кеплера» втратив Тіла Кеплера–Пуансо
колишню заворожливу силу. Однак відроджена
Кеплером піфагорійська ідея про геометричне моде-
лювання фізичних явищ стала однієї з визначальних
рис нового природознавства.
1. Наведіть приклади геометричних побудов у планіметрії й стереометрії, які виконують

для перевірки описових означень на математичну коректність.
2. Які геометричні побудови у просторі відносять до основних?
3. Як через дану точку провести пряму, паралельну даній прямій?
4. Як через дану точку провести площину, паралельну даній площині?
74°. Задано точку А і площину a, що не проходить через А. Проведіть через А пряму,

паралельну площині a.
75°. Задано пряму а і точки А, В, які їй не належать. Проведіть через точки А і В площину,
паралельну прямій а.
76. Задано дві пересічні прямі а, b, а також точку P, яка не лежить у площині цих прямих.
Побудуйте пряму перетину площин, що проходять через а і P та через b і P.
77. Задано площину a, дві паралельні прямі а і b, що їй належать, а також точку P поза площи-
ною a. Побудуйте пряму перетину площин, що проходять через а і P та через b і P.
78. Задано дві пересічні площини і точку, що не належить жодній із них. Побудуйте пряму,
яка проходила б через задану точку паралельно кожній із даних площин.
79. Задано дві паралельні прямі а і b, а також точку P, яка не належить жодній із них.
Проведіть через точку P пряму, мимобіжну з кожною з прямих а і b.
80. Задано дві мимобіжні прямі а і b, а також точку P, що не належить жодній із них.
Проведіть через точку P пряму, мимобіжну з кожною з прямих а і b.
81*. На сторонах АВ, ВС і CD косого чотирикутника ABCD (такого чотирикутника, який
не лежить в одній площині) задано точки P, Q, R відповідно. Побудуйте: а) точку
перетину прямої AD з площиною PQR; б) пряму перетину площин ACD та PQR.
82*. Задано дві прямі і площину. Побудуйте пряму, яка перетинає задані прямі і паралельна
заданій площині. Розгляньте різні випадки взаємного розміщення заданих фігур.
83*. Задано три попарно мимобіжні прямі. Побудуйте пряму, яка б перетинала кожну з
даних прямих.
84*. Дано три попарно мимобіжні прямі а, b, с. Побудуйте пряму, яка перетинає прямі а,
b і паралельна прямій с.
85*. Дано три попарно мимобіжні прямі а, b, с і точку М. Проведіть через точку М пло-
щину, яка перетинала б дані прямі у таких точках А, В, С, які разом з точкою М є
вершинами паралелограма.
86*. Знайдіть геометричне місце точок простору, через які не можна провести прямої, що
перетинає дві задані мимобіжні прямі а і b.
§8. Застосування проектування для зображення
просторових фігур на площині
8. 1. Паралельне проектування та його властивості

Досі, вивчаючи властивості найпростіших стерео-
метричних фігур — точок, прямих і площин — ми
користувалися суто умовними зображеннями цих
фігур. Переходячи до вивчення складніших фігур,
доречно було б використовувати зображення, по-
будовані за чіткими алгоритмами. Найважливішим
способом створення таких зображень є паралельне
проектування.
Фізичним прототипом паралельного проекту-
вання є утворення тіні на плоскій поверхні, напри-
клад, на стіні чи на землі при сонячному освітленні
(рис. 1.69). Адже сонячні промені поблизу Землі
є паралельними. Точне ж математичне означення
таке.
Візьмемо деяку площину π і назвемо її площиною
проекцій, а також деяку пряму l, не паралельну π,
і назвемо її напрямком проектування (рис. 1.70).
Нехай A0 — довільна точка простору. Тоді, якщо A0
не належить прямій l, то проведемо через неї пряму
а, паралельну прямій l, і знайдемо точку А пере-
тину прямої а з площиною π. Якщо ж A0 належить
прямій l, то точку А визначимо як точку перетину
прямої l з площиною π. В обох випадках точка А
називається паралельною проекцією точки A0 на
площину проекцій π паралельно напрямку проекту-
вання l, або коротше — паралельною проекцією
точки A0. Пряма а (або l, якщо А0 ∈ l) називається
проектуючою прямою для точки A0. Зрозуміло, що
коли точка A0 належить площині проекцій π, то її
проекція А збігається з A0.
§8. Застосування проектування для зображення просторових фігур на площині 169
Паралельною проекцією деякої фігури F 0

(рис. 1.71) називається геометричне місце F па-
ралельних проекцій A усіх точок A0 цієї фігури.
Перетворення фігури F0 у її проекцію F називається
паралельним проектуванням цієї фігури.
Основні властивості паралельного проектування
зафіксуємо у наступній теоремі.
Теор ема
(про властивості паралельного проектування).
При паралельному проектуванні прямих та
відрізків, не паралельних напрямку проекту-
вання:
1) проекцією прямої є пряма, а проекцією від-
різка — відрізок;
2) проекції паралельних прямих паралельні Основоположники філософії не
або збігаються; допускали до вивчення мудрості
3) відношення довжин відрізків однієї прямої людей, не обізнаних з матема
або паралельних прямих зберігаються, тобто тикою.
Рене Декарт
дорівнюють відношенням довжин своїх про-
екцій (і як наслідок: середина відрізка про-
ектується в середину його проекції);
4) довжини відрізків, паралельних площині
проекції, зберігаються, тобто дорівнюють
довжинам своїх проекцій (і як наслідок: плос-
ка фігура, площина якої паралельна площині
проекцій, проектується у рівну собі фігуру).
Доведення. 1) Нехай m0 — дана пряма, що
проектується на площину проекції π паралельно на-
прямку l (рис. 1.72). Проектуючі прямі а для точок
A0 прямої m0 перетинають пряму m0 і паралельні
прямій l. Отже, усі вони належать деякій площині
a — проектуючій площині для прямої т0. Тому від-
повідні проекції А точок A0 належать лінії перетину
площин a і π, тобто — деякій прямій m.
З іншого боку, кожна точка В прямої m має свій
прообраз B0 на прямій m0, який у площині a визна-
чається перетином з m0 прямої b, що проходить че-
рез точку В і паралельна прямій l. Отже, проекцією
прямої m0 є пряма m.
Розглянемо тепер проектування довільного відріз-

ка A0B0 прямої m0. Нехай C0 — довільна внутрішня
точка цього відрізка, а С — її проекція. Оскільки Творчість математика такою
уже доведено, що С належить прямій АВ, то для ж мірою є творенням прекрасно
повного доведення другої частини твердження 1) го, як творчість художника або
потрібно показати, що С є внутрішньою точкою поета, — сукупність ідей, як і
сукупність барв або слів, пови
відрізка АВ.
нна мати внутрішню гармонію.
Розглянемо загальний випадок, коли жоден із Краса є першим пробним каменем
кінців відрізка А0В0 не належить площині π (інші для математичної ідеї; у світі
випадки пропонуємо розглянути самостійно). Про- немає місця для потворної ма
ведемо відрізок A0B. Пряма C0C перетинає сторону тематики.
A0B0 трикутника A0B0B у внутрішній точці C0 і не Ґодфрі Харді
проходить через його вершини. Відомо, що тоді вона
обов’язково перетне у внутрішній точці ще одну
і тільки одну сторону цього трикутника. Сторони
B0B вона перетнути не може, оскільки паралельна
їй, отже, перетинає сторону A0B — припустимо,
що в точці D. Розглядаючи аналогічно трикутник
A0BA і ту саму січну C0C, що перетинає сторону
A0B у внутрішній точці D, дійдемо висновку, що
C0C перетинає сторону АВ цього трикутника у
внутрішній точці С.
Аналогічно можна довести, що кожна внутрішня
точка відрізка АВ має свій прообраз на відрізку
A0B0. Отже, проекцією відрізка A0B0 є відрізок АВ.
Твердження 1) доведено повністю.
2) Нехай тепер m0, n0 — паралельні прямі, а a
і β — проектуючі площини цих прямих. Якщо пряма
n0 не належить площині a (рис. 1.73, a), то площи-
ни a і β є різними і, за ознакою паралельності двох
площин, — паралельними між собою. Тоді відповідні
проекції m і n прямих m0, n0 паралельні, оскільки
вони одержуються у перетині площини проекцій π
з паралельними площинами a і β. Якщо ж n0 ⊂ a
(рис. 1.73, б), то площини a і β збігаються. Тоді збі-
гаються і проекції m та n. Твердження 2) доведено.
3) Нехай A0B0 і C0D0 — задані відрізки, а АВ
і CD — їхні проекції. Якщо відрізки A0B0 і C0D0
лежать на одній прямій (рис. 1.74, a), то вказана
пропорція випливає з відомої планіметричної тео-
реми про пропорційність відрізків, що відтинаються

на двох прямих A0D0 та AD паралельними прямими
A0A, B0B, C0C і D0D.
Якщо відрізки A0B0 і C0D0 не лежать на одній пря-

мій, але на одній прямій лежать їхні проекції АВ і CD Якщо хтось за характером своєї
(рис. 1.74, б), то, продовживши, наприклад, відрізок вдачі не здатний зупинятися так
A0B0 до перетину з прямими C0C та D0D відповідно у довго, як це необхідно, на одному
предметі, а, неначе пташка, пе
точках C1 і D1, зведемо розгляд до попереднього ви-
рескакує у своїх думках з одного
падку. Справді, оскільки тоді у паралелограмі C1D1D0C0 предмета на інший, то тут мо
AB AB AB жуть суттєво допомогти занят
C0D0 = C1D1, то 0 0 = 0 0 = .
C0 D0 C1D1 CD тя математикою, де потрібно
починати заново все доведення,
Розглянемо, нарешті, загальну ситуацію, — коли якщо думка хоча б на мить за
проекції АВ і CD паралельних відрізків A0B0 і C0D0 хопиться чимось іншим.
не лежать на одній прямій (рис. 1.74, в) (тоді, оче- Френсіс Бекон
видно, на одній прямій не лежать і самі відрізки
A0B0 і C0D0). У площині, яка проходить через пара-
лельні прямі A0B0 і C0D0, побудуємо паралелограм
A0B0E0C0. Тоді точка E0 належатиме прямій C0D0,
а її проекція Е — прямій CD. Чотирикутник АВЕС
можна розглядати як проекцію паралелограма
A0B0E0C0. Відповідно до твердження 2), ця проекція
є паралелограмом, тому СЕ = АВ. Враховуючи це
та інші доведені вище властивості, послідовно діс-
AB CE AB
танемо: 0 0 = 0 0 = . Твердження 3) дове-
C0 D0 C0 D0 CD
дено повністю.
4) Нехай A0B0 — довільний відрізок з кінцями
у точках плоскої фігури F0, площина a якої пара-
лельна площині проекцій π (рис. 1.75).
Проектуючі прямі А0А і В0В є паралельними і ви-

значають площину, яка перетинає паралельні площи-
ни a і π по паралельних прямих. Отже, A0B0 || AB.
Виходить, що чотирикутник A0B0BA — паралело- Моя основна страва — це алге
грам, а відтак AB = A0B0. Отже, при паралельному бра, а геометрія — десерт.
проектуванні довжини відрізків, паралельних пло- Франсуа Вієт
щині проекцій, зберігаються.
Оскільки A0B0 — довільний відрізок, що з’єднує
точки фігури F0, а АВ — відповідний йому відрізок,
що з’єднує точки фігури F, причому відповідність
між фігурами F0 та F — взаємно однозначна, то
звідси, за означенням рівності фігур, випливає рів-
ність фігур F0 і F. Твердження 4) доведено, а отже,
повністю доведено й теорему.
8. 2. Принципи побудови зображень стереометричних фігур

у паралельній проекції
Зображення просторових фігур, що застосову-
ються у стереометрії, утворюються із зображень
певних каркасів цих фігур. Елементами каркасів є
визначальні та деякі інші характерні точки і лінії
фігури. Так, наприклад, каркас куба утворюють його
вершини й ребра, а каркас циліндра — основи та
декілька так званих осьових перерізів (рис. 1.76).
Відповідно до цього, зображенням фігури у па
ралельній проекції називають паралельну проекцію
її каркасу на деяку площину або будь-яку фігуру, по-
дібну до цієї проекції. Проте часто кажуть простіше:
зображенням фігури є її паралельна проекція.
Змінюючи площину проекцій, а також напрям
проектування, можна дістати різні зображення
однієї й тієї самої фігури. Як правило, на рисунку
відтворюють такі зображення, які є наочними й
простими для виконання та проведення при необ-
хідності додаткових побудов.
У найпростіших випадках каркаси просторових
фігур складаються з многокутників і кіл. Тому
розглянемо питання про зображення цих плоских
фігур.
Трикутник. Зображенням кожного трикут-

ника може бути довільний трикутник.
Справді, нехай маємо будь-які два трикутники
A0B0C0 та АВС (рис. 1.77). Покажемо, що трикутник
АВС завжди можна прийняти за зображення три-
кутника A0B0C0, тобто, що трикутник A0B0C0 можна
спроектувати на площину АВС у деякий трикутник
A1B1C1, подібний до трикутника АВС.
Візьмемо такий трикутник A1B1C1, подібний до
трикутника ABC, у якого A1B1 = A0B0. Потім три-
кутники A0B0C0 і A1B1C1 розмістимо у різних пло-
щинах так, щоб рівні сторони A0B0 і A1B1 збіглися
(рис. 1.78). Тоді пряма С0С1 визначатиме напрямок
проектування, при якому ∆A0B0C0 проектується
у ∆A1B1C1. Твердження доведено.
Зокрема, рівносторонній, рівнобедрений чи
прямокутний трикутники можна зобразити у ви-
гляді будь-якого іншого трикутника. На рис. 1.77
трикутник A0B0C0 може бути, наприклад, рівно-
стороннім, а його зображення АВС — довільним
іншим трикутником.
Паралелограм. Зображенням кожного пара-
лелограма може бути довільний інший парале-
лограм.
Справді, нехай A0B0C0D0 та ABCD — два довільні
паралелограми (рис. 1.79). Покажемо, що паралело-
грам ABCD завжди можна прийняти за зображення
паралелограма A0B0C0D0. Проведемо діагоналі A0C0
та АС даних паралелограмів. Як ми вже з’ясували,
трикутник АВС можна прийняти за зображення
трикутника A0B0C0. Знаючи, що при паралельному
проектуванні, а також при перетворенні подібності
площини зберігається паралельність прямих, мо-
жемо зробити висновок, що зображенням прямої
A0D0 || B0C0 буде пряма AD || BC, а зображенням
прямої C0D0 || B0A0 — пряма CD || BA. Отже, зо-
браженням вершини D0, як точки перетину прямих
A0D0 і C0D0, буде вершина D — як точка перетину
їхніх зображень AD і CD. Твердження доведено.
Зокрема, квадрат, прямокутник, ромб можна

зображати у вигляді довільного паралелограма.
Рис. 1.80 ілюструє, якою «видовженою» може бути,
приміром, проекція квадрата A0B0C0D0.
Трапеція. Зображенням трапеції є деяка
трапеція.
Справді, нехай маємо трапецію A0B0C0D0, зобра-
ження якої потрібно побудувати (рис. 1.81). Прове-
демо діагональ A0C0 і виберемо довільно зображення
АВС трикутника A0B0C0. Далі, спираючись на те, що
і при проектуванні, і при перетворенні подібності
площини зберігається паралельність прямих, можна
стверджувати, що зображення D вершини D0 по-
винно розміщуватися на прямій CD || BA. Отже,
зображення АВСD — теж трапеція.
Зауважимо, однак, що вибір точки D на пря-
мій DC не може бути довільним. Він однозначно
визначається тим, що при паралельному проек-
туванні й перетворенні подібності зберігаються
відношення довжин паралельних відрізків. Тому
СD : AB = C0D0 : A0B0.
Правильний шестикутник. Нехай маємо пра-
вильний шестикутник A0B0C0D0E0F0 (рис. 1.82).
Провівши у ньому діагоналі A0D0 та C0F0, дістанемо
два ромби A0B0C0О0 та D0E0F0O0, які є взаємно симе-
тричними відносно центра O0 шестикутника. Взявши
за зображення цих ромбів які-небудь паралелогра-
ми ABCO та DEFO, що є взаємно симетричними
відносно спільної вершини О, і провівши відрізки
CD та FA, дістанемо шукане зображення ABCDEF
правильного шестикутника A0B0C0D0E0F0.
Коло. Паралельна проекція кола на площину π,
яка не паралельна напрямку проектування, назива-
ється еліпсом (рис. 1.83). Еліпс можна означити і як
геометричне місце точок площини, сума відстаней
від яких до двох фіксованих точок цієї площини
(вони називаються фокусами еліпса) є величиною
сталою, більшою за відстань між даними точками.
На основі другого означення можна виготовити

шаблон еліпса і використовувати його у побудовах,
пов’язаних з проекціями кола. Для цього беруть
нитку, до якої прив’язують дві шпильки. Шпильки
встромляють в аркуш картону, а потім, напнувши
нитку олівцем, проводять лінію так, як показано на
рисунку (рис. 1.84). Оскільки для будь-якої точки
цієї лінії сума відстаней до зафіксованих точок
кріплення шпильок дорівнює довжині нитки, то на-
креслена лінія є еліпсом.
Форму еліпса нагадують овали, з якими озна-
йомлюються на уроках креслення.
Проекції діаметрів кола називаються діаметрами
еліпса. З властивостей паралельного проектування ви-
пливає, що діаметри еліпса діляться точкою перетину
О навпіл (рис. 1.85), тобто, що ця точка є центром
симетрії еліпса. Вона називається центром еліпса.
Проекції хорд кола називаються хордами еліпса.
Для будь-якого діаметра A0B0 кола існує перпендику-
лярний до нього діаметр C0D0, який ділить навпіл усі
хорди M0N0, паралельні A0B0 (рис. 1.86, а). При цьому
діаметр A0B0 ділить навпіл усі хорди K0L0, паралельні
C0D0. Відповідно до властивості паралельного проекту-
вання, для будь-якого діаметра АВ еліпса існує інший
діаметр СD (його називають спряженим із першим),
який ділить навпіл усі хорди MN, паралельні AB
(рис. 1.86, б). При цьому перший діаметр АВ теж є
спряженим з другим діаметром CD. Отже, проекціями
взаємно перпендикулярних діаметрів кола є вза-

ємно спряжені діаметри еліпса.
Якщо площина кола паралельна площині проек-
цій, то його проекцією теж є коло, оскільки в цьому
разі фігура, що проектується, рівна своїй проекції.
Отже, коло слід вважати окремим випадком еліпса.
Фокуси кола збігаються з його центром.
Задача 1.
Трапецію ABCD (рис. 1.87) взято за зображення
рівнобічної трапеції A0B0C0D0 (A0B0 || C0D0). По-
будувати зображення висот трапеції A0B0C0D0,
проведених з кінців меншої основи A0B0.
Розв’язанн я . Відомо, що пряма, яка сполучає
середини основ рівнобічної трапеції, перпендикуляр-
на до її основ, тобто паралельна висотам трапеції.
Звідси випливає такий алгоритм побудови.
1. Ділимо навпіл відрізки АВ і CD (нехай M
і N — точки поділу).
2. Проводимо пряму MN.
3. Проводимо відрізки AK || MN та BL || MN
(K, L ∈ CD). Відрізки AK і BL — шукані зобра-
ження висот.
Задача 2.
Дано зображення ромба. Побудувати зображення
його висоти, проведеної з вершини тупого кута,
якщо гострий кут ромба дорівнює 30°.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай паралелограм ABCD є
зображенням ромба A0B0C0D0, у якого ∠B0 = 30°
(рис. 1.88). Для побудови зображення АН висоти
A0H0 ромба достатньо знайти відношення, в якому
точка H0 ділить відрізок B0C0. У тому ж відношенні
точка Н ділить відрізок ВС.
Оскільки B0 H0 = A0 B0 cos 30° = 3 A0 B0 , то В0Н0 =
2
3
B0 H0 == BC.
2 0 0 Якщо АН — зображення висоти А0Н0,
BH
то BH = 0 0 = 3 . Отже, BH = 3 BC.
BC B0C0 2 2
Побудова.
1. На відрізку ВС, як на основі, будуємо рівно-
сторонній трикутник ВМС. Тоді його висота MK =
= 3 BC.
BH =
2
2. Відкладаємо на промені ВС відрізок BH = MK.
Відрізок АН — шуканий.
Задача 3.
Дано зображення кола і його центра О0 — точка
О. Побудувати зображення вписаного в коло
рівнобедреного прямокутного трикутника з вер-
шиною у точці С0, заданій своїм зображенням С
(рис. 1.89, а).
Розв’язання. Скористаємося тим, що гіпоте-
нуза А0В0 рівнобедреного прямокутного трикутника
А0В0С0, вписаного в коло, є діаметром кола, а вер-
шина С0 прямого кута — одним із кінців перпенди-
кулярного до нього діаметра С0D0 (рис. 1.89, б).
Побудова.
1. Проводимо діаметр CD еліпса через задану
точку С і центр О еліпса.
2. Проводимо яку-небудь хорду PQ || CD і ділимо
її навпіл точкою М.
3. Проводимо діаметр АВ, спряжений з діаметром
CD, — через точки О і М. Трикутник АВС — шу-
каний.

8.3*. Поняття про центральне проектування і перспективу
Паралельне проектування — найпошире-
ніший, але не єдиний спосіб для побудови
зображень просторових фігур на площині.
Втім, трапляються різнома
У кресленні, архітектурному проектуванні, нітні удосконалення та видозмі
реалістичному живописі, дизайні, комп’ютерній гра- ни, особливо останнім часом...
фіці широко застосовується так зване центральне Микола Гоголь.
проектування. «Мертві душі»
Центральне проектування здійснюється так. Бе-
реться деяка площина π, яка здебільшого мислиться
вертикальною і називається площиною проекцій,
а також деяка точка S, що не належить π, — центр

проектування, або центр перспективи (рис. 1.90). Дізнатися про закони перспек
Центральною проекцією точки М0 простору на пло- тиви я волів більше, ніж дістати
щину π з центра S називається точка М перетину з π королівство.
проектуючої прямої SМ0 для точки М0. Централь Альбрехт Дюрер
ною проекцією фігури F0 називається геометричне
місце проекцій F усіх її точок.
До ідеї центрального проектування вперше прий-
шли художники епохи Відродження, шукаючи теоретич-
них засад для передачі на плоскій картині глибини ре-
ального простору. Вважається, що першим, кого осяй-
нула геніальна здогадка, був флорентійський скульптор
та архітектор Філіппо Брунеллескі (1377–1446). Бру-
неллескі уподібнив сприйняття живописної картинки
реальному спостереженню за її сюжетом через вікно.
При цьому рисунок виступає центральною проекцією
просторової сцени на площину картини з точки зору
художника. Пізніше німецький художник Альбрехт
Дюрер у трактаті під назвою «Посібник для вимірю-
вання» описав і дуже майстерно зобразив на гравюрах
декілька простих способів, які давали змогу навіть
художнику-початківцю матеріалізувати цю ідею.
На гравюрах, зображених на рис. 1.91 і 1.92,
художник фіксує свою точку зору за допомогою вер-
тикального штатива з вушком на кінці. Дивлячись
через це вушко, він наносить пензлем контури та
інші характерні лінії рисунка на вертикальному склі
або одразу на картині, скориставшись для цього ква-
дратною сіткою. Сліди пензля — це матеріалізовані

сліди від зорових променів (проектуючих прямих) на
площині картини.
На інших двох гравюрах (рис. 1.93 і 1.94) показано
способи, за якими зорові промені матеріалізувалися з
допомогою нитки, закріпленої одним кінцем в умовній
точці зору художника, а інший кінець послідовно про-
тягувався до різних характерних точок зображуваних
предметів. Нитка напиналася, і визначалася точка її
перетину з площиною картини.
Зовсім інший спосіб матеріалізації центрального
проектування здійснювався у так званій камері-
обскурі (дослівно — «затемненій кімнаті»), відомій
ще Леонардо да Вінчі (1452–1519) (рис. 1.95). Світ-
лові промені, відбиваючись від освітленого предмета,
проходять через вузький отвір у стіні чи у віконниці
затемненої кімнати і, потрапляючи на протилежну
стіну, утворюють на ній перевернуте зображення
за способом центрального проектування. Пізніше
кімнату замінили ящиком з вузьким отвором та
матовим склом у протилежній стінці. Ще пізніше
світлові промені почали фокусувати за допомогою
збірної лінзи, аби зображення не «розмивалося». А
коли для фіксації зображення винайшли світлочутливі
матеріали, розпочалася епоха фотографії. Це вже була
середина XIX ст.
Незважаючи на ці та інші, у тому числі і найсучас-
ніші комп’ютерні методи для матеріалізації централь-
ного проектування, не втрачають своєї актуальності
й суто геометричні засоби. Адже вони дають прості
способи для побудови зображень об’єктів, які ще
тільки проектуються, наприклад, в архітектурному
проектуванні, а також для створення каркасної сіт-
ки глибини простору в образотворчому мистецтві. Живописець і є той, хто у зв’язку
Сукупність усіх таких способів називається теорією з необхідністю свого мистецтва
перспективи. винайшов перспективу.
Зупинимося на особливостях побудови зображень Леонардо да Вінчі
паралельних прямих у центральній проекції.
Нехай маємо дві паралельні прямі а0 і b0. Вва-
жатимемо, що жодна з них не належить так званій
нейтральній площині, яка проходить через центр пер-
спективи S паралельно площині картини π (рис. 1.96).
Сукупність проектуючих прямих SA0 для точок прямої
а0 належить деякій площині a = Sa, а пряма a = a∩π
є проекцією прямої а0. Так само усі проектуючі прямі
SB0 для точок В0 прямої b0 належать деякій площині

β = Sb, а пряма b = β∩π є проекцією прямої b0. Якщо
площини a і β не збігаються, то, маючи спільну точку
S, вони перетнуться по деякій прямій с, паралельній
прямим а0 і b0. Далі можливі два випадки.
1) Пряма с перетинається з площиною π у деякій
точці С. Тоді у цій точці перетнуться й прямі a і b.
Таким чином, перспективним зображенням паралель- Óñÿ ïðèðîäà âèðàæàºòüñÿ ñèì
âîëàìè ãåîìåòðè÷íîãî ìèñòåöòâà.
них прямих а0 і b0 будуть пересічні прямі a, b. Точка
Éîãàíí Êåïëåð
С називається точкою сходу зображень прямих а0
і b0. Така назва пояснюється тим, що з віддаленням
точок А0 ∈ а0 і B0 ∈ b0 від картини їхні зображення
дедалі ближче «сходяться» до точки С.
2) Пряма с паралельна площині π. Це можливо
лише тоді, коли самі прямі a0 і b0 паралельні площині
π або принаймні одна з них належить площині π. Тоді
проекції a і b будуть паралельними. Зокрема, проек-
ції вертикальних прямих — вертикальні (рис. 1.97),
а проекції горизонтальних прямих, які паралельні
площині картини, — горизонтальні (рис. 1.98).
Якщо паралельні прямі а0 і b0 (див. рис. 1.96),
змінюючись, залишатимуться паралельними одній
площині, то тій самій площині будуть паралельні й Клянусь вам Богом, і не повірив
відповідні прямі с, отже, — належатимуть деякій би, якби не свідчення моїх же віч.
площині γ. Тому сукупність точок сходу С належатиме Вільям Шекспір.
деякій прямій g = γ ∩ π. Зокрема, якщо прямі с будуть «Гамлет»
горизонтальними (рис. 1.99), то горизонтальною буде
й пряма g. У цьому разі пряма g називається лінією
горизонту, оскільки вона містить точки сходу усіх
горизонтальних прямих. До лінії горизонту належить
і головна точка картини — так називається точка

сходу прямих р, q, ..., перпендикулярних до площини
картини.
Підсумовуючи, маємо такі важливі правила пер-
спективи. Проекції паралельних між собою горизон-
... я навчу тепер зображати
тальних прямих, які не паралельні площині кар- тіла на картині такими, як вони
тини, сходяться в одній точці на лінії горизонту, видаються. Для цього я беру
зокрема, проекцій прямих, які перпендикулярні до найпростіше тіло — куб, аби
картини — в її головній точці. Проекції горизон- показати на ньому, як можна
тальних прямих, які паралельні площині картини, аналогічним способом учинити з
паралельні лінії горизонту. Проекції вертикальних усіма тілами.
прямих перпендикулярні до лінії горизонту. Альбрехт Дюрер.
Відповідно до цих правил, на рис. 1.100 побудова- «Посібник для вимірювання»
но перспективне зображення квадратної сітки деякої
горизонтальної площини, а на рис. 1.101 — перспек-
тивне зображення прямокутного паралелепіпеда, роз-
міщеного на цій площині.
Оскільки перспективні зображення добре узгод
жуються із закономірностями візуального сприй-
няття простору людиною, то до них часто вдаються
художники при побудові композиції своїх картин.

Це особливо помітно у тих картинах, сюжети яких
розгортаються на фоні інтер’єру чи архітектурних
форм.
Натхненним пропагандистом і розробником пер-
спективи свого часу був Альбрехт Дюрер. Наведені
на рис. 1.91–1.94, його гравюри виконані зі строгим
дотриманням правил перспективи. На рис. 1.102
зображено прорисовку ще однієї його гравюри —
«Благовіщення». Строгих правил перспективи до-
тримувалися й інші великі художники Відродження.
Як приклади, на рис. 1.103 відтворено штудію пер-
спективи до незакінченого твору Леонардо да Вінчі
«Поклоніння волхвів», а на рис. 1.104 — репродукцію
картини Рафаеля «Заручини Марії».
На правила перспективи зважали й художники
наступних епох. На рис. 1.105 подано репродукцію
відомої картини російського художника Павла Федо-
това (1815–1852) «Сватання майора», а також гео-
метричну схема її композиції. Вибір головної точки
у цьому творі служить для підсилення емоційного
впливу, фокусуючи погляд глядача на головній ге-
роїні твору.
***
Незважаючи на зазначені переваги зображень у
центральній проекції, при вивченні геометрії зруч-
нішими є зображення, що виконуються на основі
паралельного проектування. По-перше, їх значно

простіше виконувати, а по-друге, вони зберігають
такі фундаментальні властивості простору, як пара-
лельність прямих та відношення довжин паралельних
відрізків.
1. Евклід і його «Начала»
Першим підручником з математики, який повніс-

тю дійшов до наших днів, були «Начала геометрії»
Евкліда. Щоправда, сучасні дослідники мають справу
не з оригінальним текстом Евкліда, а з пізнішими
копіями та перекладами «Начал» на арабську мову.
Коли на уламках античної цивілізації арабські халіфи
збудували свою державу, вони дуже мудро повелися з
культурним надбанням підкорених народів, повністю
перейнявши його. Зокрема, тоді були перекладені
Åâêë³ä
арабською мовою праці найвидатніших грецьких
учених Аристотеля, Архімеда, Аполлонія, Птолемея

і, звичайно ж, Евкліда. Здебільшого саме завдяки
арабським перекладам ці твори й дійшли до нас.
Про самого Евкліда відомо дуже мало. Народив-
ся він в Афінах і замолоду навчався у Платона або
(це ймовірніше) в Аристотеля. Пізніше перебрався
до Александрії — грецької колонії на єгипетському
узбережжі Середземного моря, заснованої Алексан-
дром Македонським. Переїхати до Александрії його
спонукав тамтешній цар Птолемей І — засновник
великої правлячої династії. Птолемей І увійшов в
історію як цар-просвітитель. До Александрії були
запрошені учені мужі з усього світу. Тут при храмі
Муз — дев’ятьох легендарних супутниць бога Апол-
лона, які опікувалися науками та мистецтвами, було
побудовано великий палац Мусейон, де на повному
державному утриманні проживали вчені, займаючись
науковими дослідженнями, філософією, поезією та
мистецтвом. До їхніх послуг була також величезна
бібліотека, в якій зберігалося 500 000 сувоїв наукових
і мистецьких праць. На початку ІІІ ст. до н.е. сюди Åâêë³ä ïðåçåíòóº
прибув Евклід. Працюючи в бібліотеці Мусейону, Ïòîëåìåþ Ñîòåðó ñâî¿ «Íà÷àëà»
а можливо, й викладаючи там геометрію, Евклід ãåîìåòð³¿
і створив свої «Начала».
Про відданість Евкліда науці свідчить така легенда.
Нібито один із тих, хто щойно почав навчатися в Ев-
кліда геометрії, опанувавши першу теорему, спитав
учителя: «А скільки я зможу заробити, вивчивши усе Ìè âøàíîâóºìî Äàâíþ Ãðåö³þ
це?» Тоді Евклід покликав раба і наказав: «Дай йому ÿê êîëèñêó çàõ³äíî¿ íàóêè. Òàì
три оболи (обол — дрібна монета), бо цей сіромаха óïåðøå áóëî ñòâîðåíî äèâî ðî
хоче заробити гроші навчанням». Антична наука була çóìó — ëîã³÷íó ñèñòåìó, òåîðåìè
аристократичною. Її завданням вважався пошук іс- ÿêî¿ âèïëèâàëè îäíà ç îäíî¿ ç
тини заради самої істини. Будь-який практичний зиск òàêîþ òî÷í³ñòþ, ùî êîæíå ç
сприймався як недостойний справжнього мудреця. äîâåäåíèõ ó í³é òâåðäæåíü áóëî
àáñîëþòíî áåçñóìí³âíèì. ß ìàþ
Лише софісти навчали за гроші. Тому ставлення до
íà óâàç³ ãåîìåòð³þ Åâêë³äà. Öåé
них було не вельми прихильним.
äèâîâèæíèé òð³óìô ìèñëåííÿ
Передана легенда увійшла до «Каталогу грецьких
íàäàâ ëþäñüêîìó ³íòåëåêòîâ³
геометрів», складеного неоплатоніком Проклом Ді- âïåâíåíîñò³ â ñîá³, íåîáõ³äíî¿ äëÿ
одохом Візантійським у V ст. н.е., тобто через сім íàñòóïíî¿ ä³ÿëüíîñò³.
століть після смерті Евкліда. Упродовж якогось часу Àëüáåðò Åéíøòåéí
Прокл жив і працював у тій самій Александрії, що
й колись Евклід.
На два століття випереджає Прокла інше авто-
ритетне свідчення про Евкліда, залишене алексан-
дрійським математиком Паппом. Повір’я, яке пере-

дає Папп, змальовує Евкліда як людину винятково
чесну, тиху і скромну, повністю вільну від гордощів
та егоїзму. Ç Åâêë³äîì ìåíå îçíàéîìèâ
І Папп, і Прокл склали свої коментарі до «Начал» ïðèâàòíèé ó÷èòåëü, ³ ÿ âèðàçíî
ïàì’ÿòàþ òå ãëèáîêå çàäîâîëåííÿ,
Евкліда, запропонувавши удосконалення окремих до-
ÿêå äàâàëè ìåí³ ÷³òê³ ãåîìåòðè÷í³
ведень з метою надання їм більшої обґрунтованості
äîâåäåííÿ.
та легшого засвоєння.
×àðëüç Äàðâ³í
Слід зазначити, що спроби укладання підручників
для початкового ознайомлення з геометрією робилися
і до Евкліда. Про це повідомляється в деяких історич-
них джерелах. Але твір Евкліда виявився настільки
змістовним і досконалим, що після його оприлюд-
нення про інші швидко забули. Тому-то жоден з них
і не зберігся.
Своїм твором Евклід подав класичний зразок для
побудови не тільки математичних, але й інших на-
укових теорій. За цим зразком спочатку наводиться
перелік основних понять і відношень даної теорії, далі
формулюються основні властивості цих понять і від-
ношень (аксіоми), потім вводяться нові означення,
доводяться нові теореми і т.д.
Як виявилося, цією логічною схемою можна по-
слуговуватися і в інших науках. Тепер це називається
аксіоматичним методом і є досить поширеним засо-
бом наукового пізнання. Сам Евклід застосував свій
метод в оптиці, присвятивши цьому спеціальний твір.
Пізніше Архімед таким способом викладав окремі
питання механіки. Класичним втіленням аксіоматич- Â³äòîä³, ÿê Åâêë³ä íàïèñàâ ñâî¿
ного методу поза математикою стала фундаментальна «Íà÷àëà» ãåîìåòð³¿, íå çíàéøëîñÿ
праця Ньютона «Математичні начала натуральної í³êîãî, õòî á ¿õ çàïåðå÷èâ. Ó öüîìó
філософії», в якій, зокрема, виводиться, як теорема, òâîð³ ì³ñòèòüñÿ íåçàïåðå÷íà
закон всесвітнього тяжіння. Як і Евклід, Ньютон теж ³ñòèíà, ç ÿêîþ ðîçóì, ï³çíàâøè
спочатку формулює певні аксіоми механіки, а потім ¿¿, íå ìîæå íå ïîãîäèòèñü.
Ï’ºð ¥àññåíä³
виводить наслідки з них — теореми. Навіть самою
назвою своєї праці, в якій фігурує слово «начала»,
Ньютон наголошує на своїй прихильності до традиції,
започаткованої Евклідом.
У сучасній науці аксіоматичний метод набуває
дедалі більшого поширення. І не суттєво, що аксіоми
часто називаються інакше — постулатами, принци-
пами, правилами чи законами. Важливо те, що з цих
вихідних положень нові твердження виводяться суто
логічним шляхом.
«Начала» Евкліда складаються з 13 розділів.

Кожен розділ був написаний на окремому сувої пер-
гаменту і в ті давні часи називався книгою. У дру-
кованому вигляді весь твір займає тепер одну книгу
обсягом приблизно 400 сторінок.
Перші шість розділів «Начал» були присвячені
планіметрії. Наступні чотири — геометричній теорії
дійсних чисел та пропорційності. В останніх трьох
розділах викладалася стереометрія. Завершувався твір
побудовою так званих правильних многогранників, які
тоді відігравали ключову роль у філософії природи.
Ì.ª. Âàùåíêî-Çàõàð÷åíêî
Майже 2,5 тисячі років ознайомлення з геометрі-
єю відбувалося винятково за «Началами» Евкліда або
за спрощеними варіантами цієї праці. Навіть сучасні
підручники мають з «Началами» багато спільних
рис. Приміром, і досі планіметрія та стереометрія
викладаються окремо, причому приблизно в такому
ж порядку й обсязі, що й в Евкліда. Через те й увесь
курс геометрії, що вивчається в школі, часто назива-
ють евклідовою геометрією.
На українських теренах «Начала» Евкліда з «по-
яснювальними тлумаченнями» були видані у 1880 р.
видавництвом Київського університету св. Володими-
ра. Автором перекладу, а також численних комента-
рів та додатків був професор університету Михайло
Єгорович Ващенко-Захарченко (1825–1912). Ця
фундаментальна праця, що має обсяг понад 700 сто-
рінок великого формату, й досі залишається одним із Òèòóëüíà ñòîð³íêà ç ïåðåêëàäó
кращих викладів Евклідових «Начал», орієнтованих Åâêë³äîâèõ «Íà÷àë»
на потреби викладання геометрії в школі. Ì.ª. Âàùåíêà-Çàõàð÷åíêà
2. Удосконалення «Начал» Лежандром

Першим, хто наважився взятися за серйозну
переробку «Начал геометрії» Евкліда, був видатний
французький математик, член паризької Академії наук
Адрієн Марі Лежандр (1752–1833). У 1794 р. він опу-
блікував підручник «Початки геометрії», який пізніше
багато разів перевидавався і був перекладений багатьма
мовами. Основною перевагою цього підручника, порів-
няно з «Началами» Евкліда, було суттєве спрощення
викладу завдяки використанню алгебраїчної символіки
та алгебраїчних методів доведення.
Лежандр народився у Тулузі. У 1744 р. закінчив

Колеж Мазаріні. У 1775–1780 рр. обіймав посаду
професора Паризької військової школи. З 1788 по
1815 р. був екзаменатором у знаменитій паризькій
Політехнічній школі, а з 1816 р. став професором
цього навчального закладу.
Навіть із цих скупих біографічних відомостей по-
мітно, що Лежандр добре знав практичне викладання
і ті труднощі, з якими стикаються слухачі при опа-
нуванні, а викладачі — при викладанні математики.
Саме це й дало йому змогу створити неперевершений
для свого часу підручник з основ геометрії. Адрієн Марі Лежандр
Звичайно, Лежандр багато в чому слідує за випро-
буваними часом «Началами» Евкліда. Водночас він
різко пориває з Евклідовою традицією протиставляти
геометрію арифметиці та алгебрі в питаннях порів-
няння та вимірювання величин. «Багато з наших
доведень, — пише Лежандр у своєму підручни-
ку, — ґрунтуються на простих правилах алгебри... Åâêë³äîâ³ íå âàðòî äîêîðÿòè —
У випадку виникнення труднощів добре звернутися çà éîãî ÷àñ³â ãåîìåòð³ÿ áóëà
до підручників з алгебри і поєднати таким чином ви- ïðåäìåòîì âèâ÷åííÿ ó â³ö³ çð³ëîìó.
вчення обох цих наук». Àëå ïîä³áíå âèïðàâäàííÿ íå
Після підручника Лежандра невдовзі почали ñòîñóºòüñÿ ïèñüìåííèê³â íàøîãî
з’являтися щоразу нові й нові книги з геометрії для ÷àñó, êîëè íàóêà ââ³éøëà äî ñêëàäó
викладання у школі. Тривала епоха домінування «На- åëåìåíòàðíîãî âèêëàäàííÿ.
чал» Евкліда завершилася. Ìèõàéëî Îñòðîãðàäñüêèé
Окрім удосконалення курсу елементарної гео-
метрії, Лежандр працював у всіх сферах тогочасної
математики, досягнувши багатьох видатних результа-
тів. Викладацьку і наукову діяльність він поєднував зі
службою в Бюро довгот (у 1813–1833 рр.), провівши,
зокрема, перевірку усіх (!) обчислень, пов’язаних
з визначенням довжини земного меридіана.
1. Дайте означення паралельного проектування.

2. Перелічіть та доведіть властивості паралельного проектування прямих та відрізків.
3. Що називають зображенням фігури у паралельній проекції?
4. Опишіть та обґрунтуйте правила побудови зображень трикутника, паралелограма,

трапеції та кола у паралельній проекції.
5. Дайте означення центрального проектування.
6. Обґрунтуйте властивості центрального проектування щодо побудови проекцій пара-
лельних прямих.
7. Охарактеризуйте ідейні основи та наведіть приклади застосування властивостей
центрального проектування у живописі.
87°. Якою може бути фігура, якщо її проекцією є точка?

88°. Чи істинне твердження: «Якщо проекцією фігури є відрізок, то ця фігура плоска»?
89°. Чи може квадрат бути проекцією ромба?
90°. Чи може проекція відрізка бути коротшою від самого відрізка? А — довшою?
91°. Чи може проекцією рівнобічної трапеції бути нерівнобічна трапеція? А — навпаки?
92°. Чи істинне твердження: «Якщо F1 — проекція плоскої фігури F, то й F можна роз-
глядати як проекцію фігури F1»?
93°. Доведіть, що зображенням прямого кута може бути довільний кут.
94°. Чи можуть проекції непаралельних прямих бути паралельними?
95. Дано паралельну проекцію трикутника. Побудуйте зображення медіан і середніх ліній
цього трикутника.
96. Дано зображення прямокутного трикутника АВС з прямим кутом С. Побудуйте зо-
браження вписаного у цей трикутник квадрата, який має з трикутником спільний
прямий кут.
97. Дано зображення кола, деякої його точки і центра. Побудуйте зображення дотичної
до кола, що проходить через дану точку.
98. Дано зображення кола, його хорди і центра. Побудуйте зображення дотичної до кола,
паралельної даній хорді.
99. Еліпс, центр якого не вказано, прийнято за зображення кола. Побудуйте зображення
центра цього кола.
100. Дано зображення кола, його центра, а також прямої а і точки М, що належить пло-
щині даного кола. Побудуйте зображення перпендикуляра, опущеного з точки М на
пряму а.
101. Дано зображення ромба. Побудуйте зображення висот ромба, проведених з його
вершин, якщо гострий кут ромба дорівнює: а) 60°; б) 45°.
102. Паралелограм A1B1C1D1 є паралельною проекцією квадрата ABCD. Побудуйте про-
екцію прямої а, яка лежить у площині квадрата, перетинає сторону АВ у точці К так,
що AK : KB = 3 : 1, й утворює зі стороною АВ кут 45°.
103. Дано зображення точок А, В та їхніх паралельних проекцій A1, B1 на площину a

(рис. 1.106). Побудуйте зображення точки перетину прямої АВ з площиною a.
104. Дано зображення точок А, В, С та їхніх паралельних проекцій A1, B1, C1 на площину a
(рис. 1.107). Побудуйте зображення прямої перетину площини АВС з площиною a.
105*. Дано зображення кола. Побудуйте зображення правильного шестикутника:
а) вписаного в коло;
б) описаного навколо кола.
106*. Дано зображення кола. Побудуйте зображення ромба, описаного навколо кола.
107*. Трикутник A 1B 1C 1 є паралельною проекцією прямокутного трикутника АВС
(∠C = 90°) на площину π, що не має з трикутником АВС спільних точок. Відомо, що
СА : СВ = 3 : 4, CC1 = 20 см, AA1 = 29 см, BB1 = 36 см. Точка O1 є проекцією центра
О вписаного кола. Визначте довжину відрізка OO1.
108*. Побудуйте зображення у паралельній проекції:
а) правильного восьмикутника;
б) правильного п’ятикутника.
109*. Паралельною проекцією правильного п’ятикутника є п’ятикутник ABCDE, у якого
ВА = ВС = 1, а ∠АВС = 90°. Визначте довжину решти трьох сторін п’ятикутника
ABCDE.
§9. Найпростіші многогранники та їхні перерізи
Закладений у попередніх параграфах фундамент

стереометрії, хоча ще далеко не повний, все ж дає
змогу з’ясувати окремі властивості складніших про-
сторових фігур. Характерно, що ці властивості — Êîëè ÿ âçÿâñÿ äî íàóêîâîãî
вже не такі очевидні, як ті, з якими ми мали справу âèâ÷åííÿ ãåîìåòð³¿, òî âñ³ ôàêòè,
досі. Отже, розпочинаємо потроху збирати врожай ÿê³ ÿ ïîâèíåí áóâ âèâ÷àòè, áóëè,
із засіяної ниви. âëàñíå, ìåí³ äîáðå â³äîì³. Íîâèì
Найважливішим класом стереометричних фігур äëÿ ìåíå áóâ ñòðîãèé ìåòîä
íàóêè, ³ ÿ çà äîïîìîãîþ öüîãî
є многогранники — просторові аналоги плоских
ìåòîäó â³ä÷óâ, ùî çíèêàþòü ò³
многокутників. òðóäíîù³, ÿê³ çàâàæàëè ìåí³ â
³íøèõ öàðèíàõ çíàííÿ.
Означе ння Ãåðìàí Ëþäâ³´ Ãåëüìãîëüö
(многогранника).
Многогранником називається множина точок
простору, обмежена скінченною кількістю
плоских многокутників з попарно спільними
сторонами. Самі ці многокутники утворюють
поверхню многогранника і називаються його
гранями; сторони граней називаються ребра-
ми, а вершини — вершинами многогранника.
У цьому параграфі означимо і з’ясуємо основні
властивості двох видів многогранників — пірамід ßêáè â ïðèðîä³ íå áóëî òâåðäèõ
та призм. ò³ë, òî íå áóëî á ³ ãåîìåòð³¿.
Окремим видом піраміди є тетраедр (рис. 1.108), Àíð³ Ïóàíêàðå
а окремим видом призми — паралелепіпед
(рис. 1.112, б).
Тетраедр можна вважати стереометричним ана-
логом трикутника, а паралелепіпед — паралелогра-
ма. Вже саме це вказує на особливе місце цих фігур
у курсі стереометрії.
§9. Найпростіші многогранники та їхні перерізи 191
9.1. Тетраедр
Слово «тетраедр» у перекладі з грецької мови
означає «чотиригранник» («тетра» — «чотири»,
«едра» — «грань»).
Утворити цю фігуру можна так. Візьмемо у про-
сторі довільний трикутник АВС і точку P, що не
лежить у площині цього трикутника (рис. 1.108).
Сполучивши точку P відрізками з вершинами три-
кутника АВС, отримаємо ще три трикутники PAB,
PBC та PCA. Многогранник, обмежений чотирма
трикутниками АВС, PAB, PBC і PCA, буде тетра
едром (зрозуміло, що самі ці трикутники беруться
разом з частинами площин, які вони обмежують, ×èìàëî ðå÷åé ìè íå ðîçóì³ºìî
тобто є плоскими трикутниками). Вказані трикутни- íå òîìó, ùî íàø³ ïîíÿòòÿ
ки є гранями тетраедра, їхні сторони — ребрами, ñëàáê³, à òîìó ëèøåíü, ùî ö³
ðå÷³ íå íàëåæàòü äî êîëà íàøèõ
а вершини — вершинами тетраедра. Отже, у те-
ïîíÿòü.
траедра 4 грані, 6 ребер і 4 вершини. Êîçüìà Ïðóòêîâ
Тетраедр називають правильним, якщо всі його
ребра рівні між собою.
Усі чотири грані тетраедра утворюють його по
верхню. Два ребра тетраедра, які не мають спільної
вершини, називаються протилежними ребрами.
На рис. 1.108 протилежними є такі пари ребер: PA
і ВС, PB і АС, PC і АВ.
Інколи одну з граней тетраедра виділяють, на-
зиваючи основою тетраедра, а решту граней —
бічними гранями тетраедра. Якщо АВС — основа
тетраедра, то четверта його вершина P називається
протилежною вершиною (мається на увазі: проти-
лежною до основи), або просто — вершиною тетра-
едра (тоді А, В, С — вершини основи). Тетраедр з Моріс Ешер.
вершиною P і основою АВС позначають як PABC. «Подвійний платеноїд». Гравюра.
При зображенні тетраедра його основу зазвичай Сплетіння двох правильних тетраедрів,
уявляють розміщеною горизонтально, а вершину — можливо, символізує тут гармонію
над нею. Ребра, які вважають невидимими, зобра- природного й рукотворного у житті
жають пунктирними лініями. людини.
Означе ння
(середніх ліній тетраедра).
Відрізок, який з’єднує середини двох проти-
лежних ребер тетраедра, називається серед-
ньою лінією тетраедра.
Тео р ема 1
(про середні лінії тетраедра).
Середні лінії тетраедра перетинаються в
одній точці і діляться нею навпіл.
Доведення . Нехай у тетраедрі PABC середні
лінії KL, MN і RQ сполучають середини протилеж-
них ребер PA і ВС, PB і АС, PC і АВ відповідно
(рис. 1.109). Розглянемо чотирикутник KNLM. Його
протилежні сторони KN і ML є середніми лініями
трикутників APВ і СРВ зі спільною стороною PВ.
Отже, вони рівні, бо дорівнюють половині відрізка
PВ, і паралельні, бо паралельні PВ. Тому чотири-
кутник KNLM — паралелограм, діагоналі KL і MN
якого перетинаються і точкою перетину G діляться
навпіл.
Розглядаючи аналогічно паралелограм RNQM,
дійдемо висновку, що відрізки RQ і MN також пере-
тинаються і точкою перетину G′ діляться навпіл. Але
точки G і G′ збігаються, оскільки вони є серединами
одного і того ж відрізка MN. Отже, усі три середні
лінії KL, MN і RQ перетинаються в одній точці G.
Означе ння
(центроїда тетраедра). Íå ââîäÿ÷è ³íøèõ ïîíÿòü, êð³ì
òèõ, ÿê³ ì³ñòÿòüñÿ â àêñ³îìàõ,
Точка перетину середніх ліній тетраедра на-
ìàòåìàòèê çì³ã áè ñôîðìóëþâàòè
зивається центроїдом тетраедра. äóæå ìàëî ö³êàâèõ òåîðåì, ³ íîâ³
У дослівному перекладі з грецької мови слово ïîíÿòòÿ â³í ââîäèòü ñàìå òàê,
ùîá ³ç íèìè ìîæíà áóëî ïðîâîäèòè
«центроїд» означає «подібний до центра». Центроїд
õèòðîìóäð³ ëîã³÷í³ îïåðàö³¿, ÿê³
тетраедра справді чимось схожий на центр кола — ³ìïîíóþòü íàøîìó â³ä÷óòòþ
тим, що у ньому діляться навпіл середні лінії тетра- ïðåêðàñíîãî ÿê ñàì³ ïî ñîá³, òàê
едра. Але на цьому схожість і завершується. Більше ³ ñâî¿ìè ðåçóëüòàòàìè.
таких відрізків для тетраедра не існує (натомість Þäæèí Â³ãíåð
коло має їх безліч — це всі його діаметри).
За д ача.
Через середини двох ребер основи тетраедра
проведено площину, паралельну тільки одному
Íåäîñòàòíüî ëèøå çðîçóì³òè
з бічних ребер. Довести, що ця площина пере- çàäà÷ó, ïîòð³áíå áàæàííÿ ðîç
тинає дві бічні грані тетраедра по паралельних â’ÿçàòè ¿¿. Äå º áàæàííÿ, çíàé
відрізках. äåòüñÿ й øëÿõ.
Äüºðäü Ïîéÿ
Розв’язання. Нехай PABC — даний тетраедр,
M, N — середини ребер АС і ВС основи тетраедра
(рис. 1.110). Тоді проведена площина буде пара-
лельною бічному ребру PC. Справді, якби вона була
паралельною, наприклад, PA, то пряма ML її пере-
тину з площиною PAC теж була б паралельною PA
(інакше проведена площина перетиналася б з PA).
Крім цього, MN || AB — як середня лінія у ∆CAB.
Тому, за ознакою паралельності двох площин, мали
б: MNL || APB, а отже, проведена площина MNL,
всупереч умові, була б паралельною ще й іншому
бічному ребру PB.
Оскільки таким чином з’ясовано, що проведена
площина паралельна ребру PC, то площини PAC
і PBC вона перетинає по прямих MR || PC і NQ || PC
(R ∈ PA, Q ∈ PB). Тому MR || NQ. Твердження
задачі доведено.

Озн ач е ння
(медіани тетраедра).
Відрізок, який з’єднує вершину тетра-
едра з точкою перетину медіан проти- Íàéá³ëüøå ÿ äîðîæó àíàëîã³ÿìè,
лежної грані, називається медіаною ìî¿ìè â³ðíèìè ó÷èòåëÿìè. Âîíè
тетраедра. çíàþòü óñ³ ñåêðåòè ïðèðîäè, ³
íèìè àæ í³ÿê íå ìîæíà íåõòóâàòè
Наступна теорема є стереометричним аналогом â ãåîìåòð³¿.
відповідної планіметричної теореми про властивість Éîãàíí Êåïëåð
медіан трикутника.
Тео рема 2
(про властивість медіан тетраедра).
Медіани тетраедра перетинаються в одній
точці і діляться нею у відношенні 3 : 1, беручи
від вершин. Точка перетину медіан тетраедра

є його центроїдом.
Доведення. Нехай дано тетраедр PABC, в якому
PE та AD — медіани, проведені з вершин P та А
відповідно, а KL — одна із середніх ліній (K ∈ PA,
L ∈ BC) (рис. 1.111). Тоді E ∈ AL, D ∈ PL. З пла-
німетрії відомо, що
LD : LP = LE : LA = 1 : 3. (∗)
Тому, на підставі відповідної ознаки подібності, три-
кутники LDE та LPA є подібними. Звідси дістаємо,
по-перше, що DE || PA і тому DEAP — трапеція, а по-
друге, — що DE : PA = 1 : 3. Відомо, що у трапеції
точка перетину діагоналей, точка перетину прямих,
які містять бічні сторони, а також середини основ
лежать на одній прямій. Тому точка G = PE ∩ AD
і точки K та L лежать на одній прямій. Інакше ка-
жучи, точка перетину G медіан PE та AD тетраедра
лежить на його середній лінії LK. Крім того, оскільки
∆GAP " ∆GDE, то
AG : GD = PG : GE = PA : DE = 3 : 1.
Розглядаючи аналогічно медіану PE разом з ме-
діаною тетраедра, проведеною з вершини В, а потім
і з вершини С, дійдемо висновку, що через точку
G, яка ділить медіану PE у відношенні 3 : 1, про- Ñàì на те не сподіваючись, Òîì
ходять і ці дві медіани, і що кожна з них точкою G â³äêðèâ âëàñíèé çàêîí, ÿêèé êåðóº
ділиться у тому самому відношенні 3 : 1. При цьому ëþäñüêèìè ä³ÿìè, à ñàìå: äëÿ òî-
виходить, що точка G належить іншим двом середнім ãî, ùîá õëîï÷èêó àáî äîðîñëîìó
лініям. Отже, вона є центроїдом тетраедра. Теорему çàõîò³ëîñÿ ÷îãî-íåáóäü, ïîòð³áíî
доведено. ëèøå îäíå — ùîá öüîãî áóëî
íåëåãêî äîñÿãíóòè.
Оскільки центроїд тетраедра збігається з точкою Ìàðê Òâåí.
перетину його медіан, то цю точку інколи ще на- «Ïðèãîäè Òîìà Ñîéºðà»
зивають центром ваги тетраедра. Адже, якщо у
вершинах тетраедра закріпити однакові маси, то (і це
можна довести на підставі законів статики) центр
ваги цієї системи мас збігся б із точкою перетину
медіан тетраедра.
1. Сформулюйте означення многогранника та основних його елементів — граней, ребер

і вершин.
2. Опишіть спосіб побудови тетраедра. Як зображають тетраедри?
3. Що таке середні лінії тетраедра? Доведіть, що усі середні лінії тетраедра перетина-
ються в одній точці і діляться нею навпіл.
4. Що називають медіаною тетраедра? Доведіть, що усі медіани тетраедра перетина-
ються в одній точці і діляться нею у відношенні 3 : 1, беручи від вершини.
10°. Чи існує такий тетраедр, грані якого містять разом 5 прямих кутів?
1
111°. Доведіть, що площина, яка проходить через середини бічних ребер тетраедра, па-
ралельна його основі.
112. Через вершину тетраедра проведено площину, паралельну основі. Побудуйте лінії
перетину цієї площини з площинами бічних граней тетраедра.
113. Яку форму має переріз тетраедра площиною, паралельною двом його протилежним
ребрам?
114. Точки L, M, N є серединами ребер AC, PB і ВС тетраедра PABC. Побудуйте переріз
тетраедра площиною LMN і визначте його периметр, якщо АВ = 6 см, PC = 10 см.
115. Через точку перетину медіан бічної грані тетраедра проведено площину, паралель-
ну основі. Визначте відношення периметра і площі основи тетраедра відповідно до
периметра і площі утвореного перерізу.
116. Точки L, M, N належать бічним ребрам PA, PB, PC тетраедра PABC. Побудуйте
точку перетину площини LMN з прямою, проведеною через вершину Р і точку пере-
тину медіан основи АВС даного тетраедра.
117*. Доведіть, що сума квадратів усіх ребер тетраедра в чотири рази більша від суми
квадратів його середніх ліній.
118*. У тетраедрі PABC бісектриси бічних граней PBC, PAC, PAB перетинають ребра
ВС, АС, АВ відповідно у точках A1, B1, C1. Доведіть, що відрізки AA1, BB1, CC1 пере-
тинаються в одній точці.
9.2. Паралелепіпед
Слово «паралелепіпед» у перекладі з грецької
мови означає «плоскопаралельне тіло». Утворити цю
фігуру можна так. Візьмемо дві паралельні площини
a1 та a і в першій з них побудуємо паралелограм
A1B1C1D1 (рис. 1.112, а). Спроектуємо цей паралело-
грам паралельно деякому напрямку l на площину a.
Відповідно до теореми про властивості паралельного
проектування, у проекції дістанемо рівний пара-
лелограму A1B1C1D1 паралелограм ABCD, сторони
якого відповідно паралельні сторонам паралелограма
A1B1C1D1. Отже, чотирикутники A1B1BA, B1C1CB,
C1D1CD, D1A1AD — також паралелограми.
Многогранник, обмежений шістьма плоскими
паралелограмами A1B1C1D1, ABCD, A1B1BA, B1C1CB,
C1D1CD та D1A1AD, називається паралелепіпедом
(рис. 1.112, б). Самі ці паралелограми є гранями
паралелепіпеда, їхні сторони — ребрами, а верши-
ни — вершинами паралелепіпеда. Отже, в парале-
лепіпеді 6 граней, 12 ребер і 8 вершин.
Грані A1B1C1D1 та ABCD називаються основами
паралелепіпеда. Одну з основ зазвичай називають
верхньою, а другу — нижньою. Інші чотири грані
називають бічними гранями паралелепіпеда. При
цьому ребра A1A, B1B, C1C та D1D цих граней нази- Ви, можливо, вважаєте, що на
вають бічними ребрами паралелепіпеда. Бічні ребра, зва не грає ролі? Помиляєтеся,
які не належать одній грані (A1A і C1C, а також B1B молодий чоловіче.
і D1D), називаються протилежними. Дві бічні грані, Андрій Некрасов.
які мають спільне бічне ребро (наприклад, AA1B1B «Пригоди капітана Врунгеля»
та AA1D1D), називаються суміжними, а ті, що не
мають спільного бічного ребра (наприклад, AA1B1B
та CC1D1D), — протилежними. Паралелепіпед
з нижньою основою ABCD і верхньою основою
A1B1C1D1 позначається так: ABCDA1B1C1D1 (при
цьому кожне бічне ребро повинно позначатися од-
наковими буквами). Íàâ³òü ó ãåîìåòð³¿ º ô³ãóðè, ÿê³
Якщо всі бічні грані паралелепіпеда є прямокут- âèìàãàþòü äîâãèõ îçíà÷åíü.
¥îòôð³ä Â³ëüãåëüì Ëåéáí³ö
никами, то такий паралелепіпед називається пря
мим. А якщо, крім того, прямокутниками є й основи,
то паралелепіпед називається прямокутним. Не
прямі паралелепіпеди часто називають похилими.
Поділ граней паралелепіпеда на основи і бічні

грані є суто умовним. Кожну з двох пар протилеж-
них бічних граней паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1
також можна вважати його основами. Справді,
розглянемо, наприклад, грані D1A1AD та C1B1BC
паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 (див. рис. 1.112, б).
Оскільки D1A1 || C1B1, а D1D || C1C, то, за ознакою
паралельності площин, площини цих граней є пара-
лельними. А оскільки D1С1 || A1B1 || DC || AB, то грань
C1B1BC можна розглядати як паралельну проекцію
грані D1A1AD. А це й означає, відповідно до озна-
чення, що ці грані теж можна вважати основами
даного паралелепіпеда.
Як наслідок, маємо таку властивість: «Прямокутний паралелепіпед»
Інституту науково-технічної інформації
протилежні бічні грані паралелепіпеда є па- Національної академії наук України
ралельними (тобто лежать у паралельних
площинах) і рівними між собою.
Ãåîìåòð³ÿ º ïðîîáðàçîì êðàñè
При зображенні паралелепіпедів їхні основи ñâ³òó.
зазвичай уявляють розміщеними горизонтально. Éîãàíí Êåïëåð
А з урахуванням властивостей паралельного про-
ектування основи паралелепіпеда зображають рів-
ними паралелограмами з відповідно паралельними ßêáè ãåîìåòð³ÿ òàê ñàìî
сторонами. Ребра, які вважаються невидимими, ñóïåðå÷èëà íàøèì ïðèñòðàñòÿì
зображають пунктирними лініями. ³ íàøèì ³íòåðåñàì, ÿê ìîðàëü, òî
Дві вершини паралелепіпеда, які не належать ìè á òàê ñàìî ñïåðå÷àëèñÿ ç íåþ
³ ïîðóøóâàëè á ¿¿ âñóïåðå÷ óñ³ì
одній грані, називаються протилежними. Відрізок,
äîâåäåííÿì Åâêë³äà é Àðõ³ìåäà,
що з’єднує дві протилежні вершини, називається ÿê³ ìè íàçèâàëè á òîä³ ìàÿ÷íåþ
діагоналлю паралелепіпеда. Кожний паралелепіпед ³ ââàæàëè á ïåðåïîâíåíèìè
має 4 діагоналі. Переріз паралелепіпеда площиною, ïîìèëêàìè.
яка містить два його протилежних бічних ребра, ¥îòôð³ä Â³ëüãåëüì Ëåéáí³ö
а отже, і дві діагоналі паралелепіпеда, назива-
ється діагональним перерізом. У паралелепіпеді
ABCDA1B1C1D1, зображеному на рис. 1.113, діаго-
налями є відрізки AC1, BD1, CA1 та DB1, а одним з
Äëÿ ìåíå çíàéòè äîâåäåííÿ ìà
діагональних перерізів — паралелограм DD1B1B. òåìàòè÷íî¿ òåîðåìè äîðîæ÷å, í³æ
çàâîþâàòè óñå ïåðñüêå öàðñòâî.
Теор ема Äåìîêð³ò
(про властивість діагоналей паралелепіпеда).
Діагоналі паралелепіпеда перетинаються в
одній точці і діляться нею навпіл.
Д о в е д е н н я . Нехай дано паралелепіпед

ABCDA1B1C1D1 (рис. 1.113). Розглянемо діагоналі
B1D та D1B. Площина, яка проходить через пара-
лельні прямі B1B та D1D, перетинає паралельні
площини основ A1B1C1D1 та ABCD по паралельних
прямих B1D1 та BD. Таким чином, чотирикутник
B1D1DB — паралелограм, а діагоналі B1D та D1B
паралелепіпеда є діагоналями цього паралелограма.
Отже, вони перетинаються і точкою перетину О
діляться навпіл.
Розглядаючи аналогічно діагоналі D1B та C1A,
а потім C1A та A1C, дійдемо висновку, що точка О
належить і цим діагоналям, ділячи їх навпіл. Тео-
рему доведено.
Бічні грані паралелепіпеда утворюють його бічну Âàì âàæêî â öå ïîâ³ðèòè? ß
поверхню, а разом з основами — повну поверхню, ãîòîâèé ïðîáà÷èòè âàì, ïàíîâå, —
або просто поверхню паралелепіпеда. öå áóëî é äëÿ ìåíå íåçáàãíåííèì.
ß äîâãî íå çíàâ, ÿê öå ïîÿñíèòè,
Задача. àæ ïîêè íàðåøò³ ìåí³ íå âäàëîñÿ
Довести, що сума квадратів діагоналей паралеле- çíàéòè êëþ÷ äî ðîçãàäêè.
¥îòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
піпеда дорівнює сумі квадратів усіх його ребер.
«Ïðèãîäè áàðîíà ôîí Ìþíõãàóçåíà»
Р о з в ’ я з а н н я . Скористаємося рис. 1.113, що
ілюструє теорему про властивість діагоналей па-
ралелепіпеда. Розглядаючи паралелограми A1C1CA
та B1D1DB і застосовуючи відому з планіметрії
властивість сторін та діагоналей паралелограма,
послідовно дістанемо:
AC12 + AC 1
2
= 2 AA12 + 2 AC2 ;
B1D2 + BD12 = 2BB12 + 2BD2 .
Додаючи ці рівності і враховуючи, що за тією ж
властивістю діагоналей паралелограма:
(
2 AC2 + 2BD2 = 4 AB2 + AD2 , ) Ïðè âèâ÷åíí³ ìàòåìàòèêè
матимемо: âïðàâè ìàéæå òàê ñàìî íåîáõ³äí³,
AC1 + AC
2
1
2 2 2 2
( ) (
+ B1D + BD1 == 2 AA1 + BB1 + 4 AB + AD2 .ãð³ íà ðîÿë³.
2 ÿê ³ ïðè 2íàâ÷àíí³
) Äæ. Г. Ñì³ò
AC
1
2
1 (
+ B1D + BD == 2 AA + BB
2 2 2
1
2
1 ) (
+ 4 AB + AD .
2 2
)
Оскільки протилежні ребра кожної грані пара-
лелепіпеда рівні між собою, то з останньої рівності
просто випливає твердження задачі.

Те орема
(про симетричність поверхні паралеле
піпеда).
Поверхня паралелепіпеда симетрична від-
носно точки перетину його діагоналей.
Твердження цієї теореми означає, що будь-який
відрізок з кінцями на поверхні паралелепіпеда, який
проходить через точку перетину його діагоналей, ді-
литься цією точкою навпіл.
Д о в е д е н н я . Нехай дано паралелепіпед
ABCDA1B1C1D1, діагоналі якого перетинаються в
точці О (рис. 1.114). Точка О є, зокрема, центром
симетрії паралелограма A1C1CA. Отже, у цій точці
ділиться навпіл відрізок Q1Q з кінцями у серединах
сторін A1C1 та АС.
Нехай М — довільна точка поверхні паралелепі-
педа. Проведемо через неї і пряму QQ1 площину. Ця
площина перетне основи паралелепіпеда по паралель-
них відрізках N1L1 та NL, які точками Q1 та Q діляться
навпіл, а протилежні бічні грані паралелепіпеда — по
паралельних відрізках NN1 та LL1. Отже, N1L1LN —
паралелограм, що належить поверхні паралелепіпеда,
а точка О — центр симетрії цього паралелограма (як
середина відрізка QQ1). Тому точка М′, симетрична
точці М відносно точки О, також належатиме пара-
лелограму N1L1LN, а отже, і поверхні паралелепіпеда.
З а дач а.
Довести, що кожна діагональ паралелепіпеда
менша від суми трьох ребер, які виходять з од-
нієї вершини.
Розв’язання. Розглянемо, наприклад, діагональ AC1
заданого паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 (рис. 1.115).
За нерівністю трикутника: AC 1 < AC + CC 1 .
За тією ж нерівністю: AC < AD + DC. Отже,
AC1 < AD + DC + CC1. Враховуючи, що DC = AB,
а CC1 = AA1, звідси маємо: AC1 < AD + AB + AA1.
Твердження задачі доведено.
1. Опишіть спосіб побудови паралелепіпеда. Назвіть основні елементи паралелепіпеда.

2. Доведіть, що діагоналі паралелепіпеда перетинаються в одній точці і діляться нею
навпіл.
3. Доведіть, що поверхня паралелепіпеда симетрична відносно точки перетину його
діагоналей.
119°. Площі трьох граней паралелепіпеда відповідно дорівнюють 3 дм2, 4 дм2 і 5 дм2.
Знайдіть площу його повної поверхні.
120°. Чи може існувати такий паралелепіпед, у якого: а) тільки одна грань є ромбом; б) усі
кути кожної грані — гострі?
121°. Чи можна стверджувати, що кожний діагональний переріз паралелепіпеда містить
дві його діагоналі?
122°. Скільки діагональних перерізів можна провести у паралелепіпеді?
123°. Чи можна стверджувати, що два діагональні перерізи паралелепіпеда перетинаються
по діагоналі паралелепіпеда?
124. Доведіть, що два діагональні перерізи паралелепіпеда перетинаються або по діа-
гоналі, або ж по прямій, паралельній ребру паралелепіпеда.
125. Доведіть, що відрізок, який сполучає центри основ паралелепіпеда, паралельний
бічним ребрам і проходить через точку перетину діагоналей паралелепіпеда.
126. Доведіть, що всі діагональні перерізи паралелепіпеда перетинаються в одній точці.
127. Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1. Доведіть, що AC || A1C1,
а BD || B1D1.
128. Доведіть, що кожний відрізок з кінцями на поверхні паралеле-
піпеда, який проходить через точку перетину його діагоналей,
ділиться цією точкою навпіл.
129*. Доведіть, що переріз паралелепіпеда площиною не може бути
правильним п’ятикутником.
130*. Через кожне ребро тетраедра проведено площину, паралельну
протилежному ребру (рис. 1.116). Доведіть, що цими площинами
обмежується паралелепіпед.
9.3. Піраміда
(піраміди).
Пірамідою називається многогранник, одна
з граней якого є деяким плоским многокут-
ником (вона називається основою піраміди),
а решта граней — трикутники зі спільною
вершиною (ці грані називаються бічними
гранями піраміди, а їхня спільна вершина —
вершиною піраміди).
Утворити піраміду можна так. Візьмемо у про-
сторі деякий плоский n-кутник A1A2A3…An і прийме-
мо його за основу піраміди. Візьмемо також деяку
точку P, що не лежить у площині цього n-кутника,
і приймемо її за вершину піраміди (рис. 1.117). Тоді,
сполучивши точку P відрізками з усіма вершинами
n-кутника, отримаємо бічні грані піраміди: PA1A2,
PA2A3, …, PAnA1. Основою і бічними гранями піра-
міда визначена повністю.
За кількістю сторін, які має основа, пірамі-
да називається трикутною, чотирикутною,
п’ятикутною, n-кутною. Як ми вже знаємо, три-
кутні піраміди називаються також тетраедрами.
Зазвичай n-кутну піраміду з вершиною P і осно-
вою A1A2A3…An позначають так: PA1A2A3…An. Ребра
PA1, PA2, PA3, …, PAn (які не належать основі) на-
зиваються бічними ребрами піраміди.
Бічні грані піраміди утворюють бічну поверхню,
а разом з основою — повну поверхню піраміди.
Бічні ребра піраміди, які проходять через суміжні
вершини основи, називаються суміжними, а ті, що
проходять через протилежні вершини основи, —
протилежними. Бічні грані, які проходять через
суміжні сторони основи, називаються суміжними,
а ті, що проходять через протилежні сторони — Приклад застосування багатокутних
протилежними. пірамідальних форм в ужитковій
У тетраедрі будь-які два бічні ребра і будь-які дві архітектурі
бічні грані є суміжними.
На рис. 1.118 у чотирикутній піраміді PABCD
суміжними з ребром PA є ребра PB і PD, а проти-
«Äîëèíà ï³ðàì³ä». Êàðòèíà ëèòîâñüêîãî õóäîæíèêà ³ êîìïîçèòîðà Ì³êàëîþñà ×юðëüîí³ñà

(1875–1911). Âèêîðèñòîâóþ÷è ãåîìåòðè÷í³ çàñîáè, àâòîð êîíòðàñòíî ç³ñòàâëÿº ð³çí³
ñòîðîíè áóòòÿ.
лежним — ребро PC. Суміжними з бічною гранню

PAB є грані PBC та PAD, а протилежною — грань
PCD.
Якщо усі бічні ребра піраміди рівні між собою,
а в основі лежить правильний многокутник, то така
піраміда називається правильною.
Форму правильних чотирикутних пірамід мають
легендарні єгипетські піраміди, які видатний фран-
цузький архітектор Ле Корбузьє (1887–1965) назвав
«німим трактатом з геометрії». З Єгипту, можливо,
походить і сам термін «піраміда». За однією з гіпотез,
відповідне грецьке слово «піраміс» утворилося від
давньоєгипетського «пер о», що означало «великий
будинок» — саме так називали єгиптяни усипаль- Íàéíåùàñëèâ³øèì º òîé äåíü,
ниці своїх фараонів. êîëè òè íå çàñâî¿â í³÷îãî íîâîãî ³
Інша гіпотеза про походження терміна «піраміда» í³÷îãî íå äîäàâ äî ñâîº¿ îñâ³òè.
ßí Àìîñ Êîìåíñüêèé
виникла в Середні віки. Середньовічні вчені, услід за
Платоном, пов’язуючи з пірамідою форму найактив-
нішої стихії — вогню, вважали, що термін «піраміс»
утворився від грецького слова «пор», тобто «вогонь».
Çíàìåíèò³ ºãèïåòñüê³ ï³ðàì³äè ïîáëèçó Ã³çè, ùî ââàæàþòüñÿ ïåðøèì ³ç ñåìè ÷óäåñ ñâ³òó. Íà ïåðåäíüîìó
ïëàí³ — ï³ðàì³äà Ìåíêàóðà (ç òðüîìà ï³ðàì³äàìè-ñóïóòíèöÿìè), â öåíòð³ — ï³ðàì³äà Õàôðà (àáî Õåôðåíà),
íà çàäíüîìó ïëàí³ — Âåëèêà ï³ðàì³äà Õóôó (àáî Õåîïñà), ïîáóäîâàíà ïðèáëèçíî ó XXVI ñò. äî í. å.
Äîâæèíà ðåáðà îñíîâè íàéá³ëüøî¿ ç íèõ — ï³ðàì³äè Õóôó — ñòàíîâèòü 230 ì, à ¿¿ âèñîòà — 146 ì.
У деяких середньовічних підручниках з геометрії

піраміда так і називалася — «вогненне тіло».
Тео р ема
(про переріз піраміди площиною, паралельною
основі).
Площина, яка перетинає бічні ребра піраміди
у внутрішніх точках і паралельна її основі,
перетинає піраміду по многокутнику, гомо-
тетичному основі піраміди.
Доведення. Нехай для визначеності дано чоти-
рикутну піраміду PABCD, а площина a, яка пара-
лельна площині основи ABCD піраміди, перетинає
бічне ребро PA у внутрішній точці A1 (рис. 1.119).
Оскільки прямі PB, PC, PD перетинають площину
АВС, то вони перетинають і паралельну їй площину
a. Позначимо відповідні точки перетину через B1, C1,
D1. Оскільки прямі A1B1 та АВ є лініями перетину
площини PAB з паралельними площинами a та АВС,
то A1B1 || АВ. А оскільки точка A1 є внутрішньою для
сторони PA трикутника PAB, то точка B1 є внутріш-
ньою для сторони PB цього трикутника. Аналогічно
B1C1 || ВC, C1D1 || CD, A1D1 || АD, а точки C1 і D1
є внутрішніми для бічних ребер PC і PD піраміди. Ìàòåìàòèêà — öå ìîâà ïëþñ
Отже, у перерізі піраміди площиною a матимемо ì³ðêóâàííÿ, öå íà÷å ìîâà ³ ëî
деякий чотирикутник A1B1C1D1. ã³êà ðàçîì. Ìàòåìàòèêà — çíà-
Залишається показати, що переріз A1B1C1D1 го- ðÿääÿ äëÿ ì³ðêóâàííÿ. Ó í³é ñêîí
мотетичний основі ABCD. Нехай X1 — довільна öåíòðîâàí³ ðåçóëüòàòè òî÷íîãî
ìèñëåííÿ áàãàòüîõ ëþäåé.
точка чотирикутника A1B1C1D1, а X — точка пере-
Ð³÷àðä Ôåéíìàí
тину прямої PX 1 з площиною АВС. Оскільки
A 1 X 1 || A X , і о т ж е , ∆P A 1 X 1 " ∆P A X , т о
PX1 PA1
= = const . Відповідно до означення гомо-
PX PA
тетичних фігур, чотирикутники A1B1C1D1 та ABCD
є гомотетичними з центром гомотетії Р і коефіцієн-
PA1
том гомотетії k = . Теорему доведено.
PA
Наслідок.
Якщо S — площа основи піраміди, а S1 —
площа її перерізу площиною, паралельною
основі, то
2
S1  PX1 
=  ,
S  PX 
де Р — вершина піраміди, Х1 — довільна точ-
ка площини перерізу, а Х — точка перетину
прямої РХ1 з площиною основи піраміди (див.
рис. 1.119).
Доведення. Даний наслідок випливає з того,
що відношення площ S1 і S подібних фігур у про-
сторі, як і на площині, дорівнює квадрату коефіці-
PA1 PX1
єнта подібності k = = .
PA PX
З доведеної теореми про переріз піраміди пло-
щиною, паралельною основі, також випливає, Òèòóëüíèé àðêóø з â³äîìîãî â ìèñòåöü
що площина, яка перетинає бічні ребра n-кутної êèõ êîëàõ òðàêòàòó «Àíàë³ç êðàñè»
піраміди у внутрішніх точках і паралельна основі àíãë³éñüêîãî õóäîæíèêà ³ äîñë³äíèêà
піраміди, відтинає від цієї піраміди меншу піраміду, XVI²I ñò. Â³ëüÿìà Õî´àðòà. Òðàêòàò
гомотетичну даній (див. рис. 1.119). Друга частина âèäàíî â Ëîíäîí³ ó 1753 ð. «ç ìå
òîþ çàêð³ïèòè ì³íëèâ³ ³äå¿ ñìàêó».
заданої піраміди теж є многогранником. Він назива-
Ñèìâîëîì åñòåòè÷íîãî êðåäî àâòîðà
ється n-кутною зрізаною пірамідою (рис. 1.120).
áóëà çîáðàæåíà òóò ÷îòèðèêóòíà ï³
Грані зрізаної піраміди, що лежать у паралельних ðàì³äà іç âïèñàíîþ âñåðåäèíі íå¿
площинах, називаються основами цієї піраміди, усі âèãíóòîþ êðèâîþ, ÿêó Õî´àðò íàçè
інші грані — бічними гранями. Бічні грані зрізаної âàâ «ë³í³ºþ êðàñè». У æèâîïèñí³é
піраміди — трапеції. Бічні сторони цих трапецій êîìïîçèö³¿, çà Õî´àðòîì, ïîâèíí³
називаються бічними ребрами зрізаної піраміди. ãàðìîí³éíî ïîºäíóâàòèñÿ ³ ãåîìåòðè÷í³,
Бічні грані утворюють бічну поверхню цієї піраміди, ³ ñóòî õóäîæí³ íà÷àëà. Öå äаº змогу
а разом з основами — повну поверхню. äîñÿãòè variety, òîáòî ð³çíîìàí³òòÿ.
Зрізана піраміда, утворена з правильної повної
піраміди, також називається правильною. Очевидно,
що у зрізаної правильної піраміди всі бічні ребра
Позначення зрізаної піраміди утворюють з позна- Â óñ³õ ÷àñòèíàõ çåìíî¿ êóë³ º
ñâî¿, ³íêîëè íàâ³òü äîâîë³ ö³êàâ³,
чень її основ. Наприклад, на рис. 1.120 зображено ³íø³ ÷àñòèíè.
зрізану піраміду ABCDA1B1C1D1. Часто для зруч- Êîçüìà Ïðóòêîâ
ності меншу основу зрізаної піраміди називають
верхньою, а більшу — нижньою. При цьому вва-
жається, що ці основи розміщені у горизонтальних

площинах.
Задача.
Бічне ребро піраміди поділено на 3 рівні частини
і через точки поділу проведено дві площини, па-
ралельні основі піраміди. Площа основи 900 см2.
Визначити площі утворених перерізів.
Розв’язання. Нехай дано піраміду з вершиною
P, бічне ребро PA якої поділено точками A1 і A2 на
три рівні частини (AA1 = A1A2 = A2P). Нехай S —
площа основи піраміди, S1, S2 — площі многокут-
ників, утворених у перерізі піраміди з площинами,
проведеними через точки A1, A2 паралельно основі
(рис. 1.121). Відповідно до теореми про переріз пі-
раміди площиною, паралельною основі, одержані
перерізи подібні до основи піраміди, причому кое-
PA1 2
фіцієнти подібності дорівнюють: k1 = = ;
PA 3
PA2 1
k2 = = . Тому:
PA 3
()
2
S1 = k12 S = 2 ⋅ 900 = 400 (см2);
3
()
2
S2 = k22 S = 1 ⋅ 900 = 100 (см2).
3
Відповідь. 400 см2; 100 см2.
1. Сформулюйте описове означення піраміди та її основних елементів. Укажіть, як

можна побудувати n-кутну піраміду.
2. Які піраміди називаються правильними?
3. Доведіть, що площина, яка перетинає бічні ребра піраміди у внутрішніх точках і па-
ралельна основі, перетинає піраміду по многокутнику, гомотетичному цій основі.
4. Дайте означення зрізаної піраміди і її елементів.
131°. Скільки вершин, ребер і граней має n-кутна піраміда?

132°. Чи існує зрізана піраміда, всі ребра якої рівні між собою?
133. На зображенні піраміди, в основі якої лежить трапеція, побудуйте зображення прямих,
по яких перетинаються площини протилежних бічних граней піраміди.
134. У зрізаній чотирикутній піраміді сторони однієї з основ дорівнюють 5 см, 7 см, 9 см
і 12 см, а найбільша сторона іншої основи — 36 см. Визначте довжини решти сторін
цієї основи.
135. Площа основи піраміди дорівнює 400 см2. У якому відношенні, беручи від вершини
піраміди, потрібно поділити її бічне ребро, аби площа перерізу, проведеного через
точку поділу паралельно основі, дорівнювала 16 см2?
136*. Площі основ зрізаної піраміди дорівнюють 2 см2 і 32 см2. Бічне ребро піраміди поді-
лено на 3 рівні частини і через точки поділу проведено площини, паралельні основам
піраміди. Визначте площі утворених перерізів.
9.4. Призма
Паралелепіпед є окремим видом призм. У до-
слівному перекладі з грецької мови слово «призма»
означає «обпиляне тіло».
(призми).
Призмою називається многогранник, дві грані
якого є рівними многокутниками, що лежать
у паралельних площинах (вони називаються
основами призми), а решта граней — па-
ралелограми, що мають спільні сторони із
кожною з основ (ці грані називаються бічни-
ми гранями призми). Якщо в основі призми
лежить n-кутник, то призма називається
n-кутною.
Вершини основ призми є вершинами її бічних
граней, а також і вершинами самої призми. Правильні призми, поставлені поруч
і одна на одну, — основа композиції
Побудувати n-кутну призму можна так само з
Софійського собору в Києві
допомогою паралельного проектування, як і па-
ралелепіпед, узявши за основу замість паралело-

грама деякий n-кутник (рис. 1.122) (порівняйте з
рис. 1.112).
Так само, як і для паралелепіпеда, означаються
бічні ребра, бічна і повна поверхні призми. Аналогіч-
ними є й позначення. Призма з основами ABCDEF та
A1B1C1D1F1 позначається так: ABCDEFA1B1C1D1F1.
Одну з основ призми для зручності можна називати
нижньою, а іншу — верхньою.
Бічні ребра призми, які проходять через су-
міжні вершини основи, називаються суміжними,
а ті, що проходять через протилежні вершини
основи, — протилежними. Бічні грані, які про-
ходять через суміжні сторони основи, називаються
суміжними, а ті, що проходять через протилежні
сторони основи, — протилежними. На рис. 1.122
суміжними з бічним ребром AA1 шестикутної призми
ABCDEFA1B1C1D1F1 є ребра BB1 та FF1, а проти-
лежним — ребро DD1. Суміжними з бічною гранню
AA1B1B є грані BB1C1С і AA1F1F, а протилежною —
грань EE1D1D.
Відрізок, який сполучає вершини призми, що
лежать у різних основах, але не належить одній
бічній грані, називається діагоналлю призми. На
рис. 1.122 зображено дві діагоналі FB1 та B1E шес-
тикутної призми ABCDEFA1B1C1D1E1F1.
Оскільки фігуру F, яка утворюється при пере-
тині призми площиною, паралельною основам,
можна розглядати як паралельну проекцію основи
(рис. 1.123), то, за відповідною властивістю пара-
лельного проектування, ця фігура рівна основам
призми.
Якщо бічні грані призми є прямокутниками, то
така призма називається прямою, а в інших ви-
падках — похилою. Пряма призма, в основі якої
лежить правильний многокутник, називається
правильною.
Форму різноманітних правильних призм мають
численні архітектурні деталі — колони, балки, вну- Чарунки у стільниках мають форму
трішні приміщення, самі споруди. правильних шестикутних призм

Можна запропонувати й інший, але
еквівалентний описаному в означенні при-
зми, спосіб утворення цих фігур. Якщо від
кожної точки Х плоского многокутника Р по
один бік від його площини a провести рівні
і паралельні між собою відрізки ХХ1, то сукупність
цих відрізків якраз і визначить призму (рис. 1.124).
Многокутник Р буде однією з основ призми, а іншу
основу Р1 визначить сукупність кінців Х1 проведених
відрізків.
Для доведення істинності цього висновку до-
статньо показати, що сукупність точок Х1 належить
деякій площині a1, паралельній площині a фігури Р.
Тоді фігуру Р можна буде вважати за паралельну
проекцію фігури Р1 за напрямком ХХ1, тобто справді
матимемо описаний в означенні спосіб утворення
призм за допомогою паралельного проектування.
Нехай А — довільна фіксована точка фігури Р,
А1 — відповідна їй точка фігури Р1. Тоді у чотири-
кутнику АХХ1А1 протилежні сторони АА1 та ХХ1 є
рівними і паралельними. Отже, це — паралелограм.
Тому А1Х1 || АХ. За ознакою паралельності прямої
і площини, звідси випливає, що А1Х1 || a. А за тео-
ремою про геометричне місце прямих, що проходять
через фіксовану точку поза площиною паралельно
цій площині, сукупність усіх прямих А1Х1 належить
площині a1, яка паралельна a і проходить через точку
А1, що й треба було довести.
«Âåæà â³òð³â», ïîáóäîâàíà ó ² ñò. â Àô³
íàõ á³ëÿ ñò³í Àêðîïîëÿ àñòðîíîìîì
Àíäðîí³êîì. Ñïîðóäà ìàº ôîðìó
ïðàâèëüíî¿ âîñüìèêóòíî¿ ïðèçìè,
äîïîâíåíî¿ êîíóñîì. Ôðèç âåæ³ ïðè
êðàøàþòü ñêóëüïòóðí³ çîáðàæåííÿ
âîñüìè íàï³âáîã³â-â³òð³â. Ñâîãî ÷àñó
Перевір себе âåæó óâ³í÷óâàâ ôëþãåð ³ç ñêóëüïòóðîþ
Òðèòîíà — ñèíà áîãà Ïîñåéäîíà.
1. Сформулюйте означення призми та її основних елементів.

2. Які призми називаються прямими, похилими, правильними?
3. Доведіть, що усі перерізи призми площинами, паралельними основам, рівні цим
основам.
37°. Доведіть, що кількість ребер будь-якої призми ділиться на 3.

1
138°. Скільки вершин, ребер і граней має n-кутна призма?
139. Скільки діагоналей має n-кутна призма?
140. Перерізом призми площиною, яка перетинає усі її бічні ребра, є паралелограм. До-
ведіть, що ця призма — паралелепіпед.
141. Доведіть, що коли три діагоналі чотирикутної призми перетинаються в одній точці,
то ця призма — паралелепіпед.
9.5. Побудова перерізів многогранників

При розв’язуванні багатьох геометричних за-
дач, у яких йдеться про многогранники, доводиться Çðåøòîþ, ¿õíº ïîâíå íåâ³äàííÿ,
ìàáóòü, áóëî íàâ³òü íà êðàùå.
будувати фігуру, що є перетином многогранника з
ßêáè âîíè áóëè äîñâ³ä÷åí³øèìè,
площиною. Такі фігури називаються плоскими пере- òî, íàïåâíå, çóïèíèëèñÿ á ïåðåä
різами, або просто перерізами многогранника. òðóäíîùàìè, ÿê³ ¿õ î÷³êóâàëè.
У попередніх пунктах було встановлено власти- Æóëü Âåðí.
вості перерізів призм і пірамід площинами, пара- «Ìàò³àñ Øàíäîð»
лельними основам. Враховуючи ці властивості, такі
перерізи будувати доволі просто.
Ще простіше будувати діагональні перерізи при-
зми чи піраміди. Це такі перерізи, площини яких
проходять через два бічних ребра, що не належать
одній грані даного многогранника (і, отже, містять
по одній діагоналі основи).
Справді, вказаними бічними ребрами визнача- ßêùî äîðó÷èòè äâîì ëþäÿì,
ється перетин січної площини з бічною поверхнею îäèí ç ÿêèõ — ìàòåìàòèê, âè
многогранника, а їхніми кінцями — перетин з осно- êîíàííÿ áóäü-ÿêî¿ íåâ³äîìî¿
вами. На рис. 1.125 побудовано діагональні перерізи ðîáîòè, òî ðåçóëüòàò çàâæäè
призми, піраміди та зрізаної піраміди. áóäå íàñòóïíèì: ìàòåìàòèê
У загальному випадку для побудови перерізу âèêîíàº ¿¿ êðàùå.
Ãóãî Øòåéíãàóç
многогранника достатньо побудувати прямі пере-
тину (ті, що існують) січної площини з площинами
усіх граней многогранника — так звані сліди січної
площини на площинах граней. Потім легко буде
визначити і відрізки перетину (знов-таки — ті,

що існують) цих прямих із самими гранями много-
гранника. Ці відрізки, власне, й будуть сторонами
шуканого перерізу — деякого многокутника.
У простіших випадках слід січної площини на
площині котроїсь з граней многогранника є заданим,
тобто входить до тих даних, якими визначається
січна площина.
Розглянемо приклад. Нехай потрібно побудувати
переріз тетраедра PABC (рис. 1.126) площиною, яка
проходить через внутрішню точку K бічної грані
PAB і пряму а, що належить площині основи АВС
і не перетинає цієї основи.
Із трьох точок L, M, N перетину прямої а з

прямими АВ, ВС та АС, які містять сторони осно-
ви тетраедра, щонайбільше одна точка може не
існувати (тоді пряма а буде паралельна якійсь з
прямих АВ, ВС або АС).
Нехай усі три точки L, M, N існують (рис. 1.126, а). — Ìàáóòü, ÿ á êðàùå çðîçóì³
Тоді, оскільки точки L і K належать як площині грані ëà, — äóæå ââ³÷ëèâî ñêàçàëà
PAB, так і січній площині, то пряма LK є слідом Àë³ñà, — ÿêáè ìîãëà âñå öå çàïè
січної площини на площині PAB. Провівши цю пря- ñàòè. À òàê ÿ íå çîâñ³ì âñòèãàþ
му, дістанемо відповідно точки A1, B1 її перетину з ñë³äêóâàòè çà çì³ñòîì âàøèõ
ребрами PA і PB. Відрізок A1B1, отже, є перетином ñë³â.
— ß ùå é íå òàê ìîæó çàêðóòè
січної площини з гранню PAB. Далі проводимо або òè! — ïîõâàëèëàñÿ Ãåðöîãèíÿ.
пряму NA1, або пряму MB1 і визначаємо точку C1 — Îé, íå òðåáà çàêðó÷óâàòè
перетину проведеної прямої з ребром PC. Трикутник á³ëüøå! — âèãóêíóëà Àë³ñà. — Íå
A1B1C1 є шуканим перерізом. òóðáóéòåñÿ, áóäü ëàñêà!
Якщо a || AC (рис. 1.126, б), то побудова перерізу Ëüþ¿ñ Êåððîëë.
нічим суттєво не відрізняється. Відсутню точку N «Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
просто не використовуємо. Зазначимо, проте, що у
цьому разі A1C1 || a. Аналогічно розглядається ви-
падок, коли a || BC.
Якщо ж a || AB (рис. 1.126, в), то слід січної
площини на грані PAB повинен бути паралельним a.
Провівши його через точку K, знову дістанемо точки
A1, B1 на ребрах PA, PB. Подальші побудови ті самі,
що й у перших двох випадках. Перерізом знову буде
деякий трикутник A1B1C1.
Ó ìàòåìàòèö³ òàêîæ º ñâîÿ
Складнішими є задачі на побудову перерізів, êðàñà, ÿê ó æèâîïèñ³ òà ïîåç³¿.
у яких не задано жодного сліду січної площини. Öÿ êðàñà ïðîÿâëÿºòüñÿ ³íêîëè
Розв’язування таких задач, як правило, починають â ÷³òêèõ, ÿñêðàâî îêðåñëåíèõ
³äåÿõ, äå íà âèäíîò³ êîæíà
із побудови сліду на площині основи. Для цього у äåòàëü óìîâèâîä³â, à ³íêîëè âîíà
січній площині вибирають дві які-небудь прямі і бу- âðàæàº íàñ ó øèðîêèõ çàäóìàõ,
дують точки їхнього перетину з площиною основи. ÿê³ ïðèõîâóþòü ó ñîá³ ùîñü
Пряма, що проходить через ці побудовані точки, íåäîìîâëåíå, àëå áàãàòîîá³öÿþ÷å.
і буде шуканим слідом. Ìèêîëà Æóêîâñüêèé
Розглянемо приклад. Нехай потрібно побудувати
переріз паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 площиною a,
що проходить через точки P, Q, R, взяті на попарно
мимобіжних ребрах: P ∈ AВ, Q ∈ CC1, R ∈ A1D1
(рис. 1.127).
Побудуємо спочатку слід січної площини на пло-

щині основи ABCD паралелепіпеда. Одну точку цьо-
го сліду — точку P — ми вже маємо. Для побудови
ще однієї точки візьмемо пряму RQ січної площини
і побудуємо точку E її перетину з площиною АВС.
Для цього проведемо через пряму RQ допоміжну
площину RQC. Оскільки ця площина містить бічне
ребро СС1 паралелепіпеда, то площину бічної грані
ADD1A1 вона перетне по прямій RF, паралельній
Ìàòåìàòèê — òàê ñàìî, ÿê
CC1 (F ∈ AD). Побудуємо RF. Тоді FC — пряма ³ õóäîæíèê ÷è ïîåò — ñòâîðþº
перетину допоміжної площини з площиною основи óçîðè. ² ÿêùî ö³ óçîðè ñò³éê³ø³,
ABCD, а точка E = RQ ∩ FC буде шуканою точ- òî ëèøå òîìó, ùî âîíè ñêëàäåí³
кою перетину прямої RQ з площиною АВС. Пряма ç ³äåé.
PE — шуканий слід. Ґîäôð³ Õàðä³.
Подальші побудови очевидні й зводяться до
послідовного визначення точок L = PE ∩ BC,
K = PE ∩ AD, N = KR ∩ AA1, I = KR ∩ DD1,
M = IQ ∩ D1C1. Шестикутник PLQMRN — шу-
каний переріз. Оскільки в кожній із шести граней
паралелепіпеда лежить якась із заданих точок P,
Q, R січної площини, то ця площина перетинає
кожну грань. Отже, перерізом справді завжди буде
шестикутник. Оскільки, нарешті, протилежні грані
паралелепіпеда є паралельними, то протилежні

сторони побудованого перерізу — паралельні. Цим
фактом можна скористатися для додаткової пере-
вірки точності виконаних побудов.
У процесі виконання останніх побудов фактично

було описано алгоритм для побудови точки перетину
прямої з площиною. Оскільки до цього зводиться
побудова будь-якого перерізу, то є сенс описати
його окремо.
Отже, нехай потрібно побудувати точку А пере-
тину прямої а з площиною a (рис. 1.128). Для цього
проводимо через а яку-небудь допоміжну площину β
і будуємо пряму b перетину площин a і β. Тоді шу-
каною буде точка А перетину прямих а і b.
Звичайно, у кожному конкретному застосуванні
цього алгоритму допоміжну площину β вибирають
якомога зручнішим способом — так, аби пряма b
найлегше визначалася. Нижче це ілюструється дво-
ма прикладами конкретних побудов.
Прик лад 1.
Побудувати переріз тетраедра PABC площиною,
яка проходить через точки L, M, N, розташовані Âàðòèì óñ³ëÿêîãî îñóäó íàëå
у бічних гранях так, що площина MNL не пара- æàëî á ââàæàòè íåîáåðåæ
íîãî ìèñëèâöÿ, àäì³ðàëà àáî
лельна площині основи АВС. ãåíåðàëà, ÿêèé ïîêëàäàâñÿ á ëèøå
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай задані точки M, N, L íà âèïàäêîâ³ñòü àáî íà ñâîþ
належать граням PAC, PAB та PBC відповідно ùàñëèâó äîëþ ³ íå òóðáóâàâñÿ
ïðî âäîñêîíàëåííÿ ñâîãî ðåìåñëà,
(рис. 1.129). Побудуємо спочатку слід січної пло- à òàêîæ íå îçáðî¿âñÿ óñ³ìà
щини на площині АВС основи тетраедра (оскільки, çàñîáàìè äëÿ äîñÿãíåííÿ óñï³õó.
за умовою, площина MNL не паралельна АВС, то Îñîáèñòî ÿ íà òàêèé äîê³ð íå
цей слід існує). Для цього визначимо точки K, Т çàñëóãîâóþ.
перетину прямих MN та ML з площиною АВС. Ãîòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
Для знаходження точки K проведемо через «Ïðèãîäè áàðîíà ôîí Ìþíõãàóçåíà»
MN допоміжну площину PMN і побудуємо точки
G = PM ∩ AC і Q = PN ∩ AB. Тоді GQ = PMN ∩ ABC
і K = MN ∩ GQ. Аналогічно будуємо точку Т. КТ —
шуканий слід.
(Може трапитися, що одна з точок К, Т не існує.
Наприклад, якщо MN || GQ, то не існує точки К.
У тому разі будуємо точку S перетину прямої NL з

площиною АВС. Така точка існує. Справді, оскіль-
ки площини MNL і АВС не паралельні, то з трьох
прямих MN, ML i NL площини MNL тільки одна
може бути паралельною АВС. Ми вважаємо, що
MN || АВС, тому прямі ML i NL перетинають АВС. ßêùî âèâ÷åííÿ ÿêèõ-íåáóäü
Шуканий слід у цьому випадку визначатимуть точки íàóê, ìîæëèâî, ³ âèêëèêàëî ïåâí³
Т і S). íàð³êàííÿ íà òå, ùî âîíè íà÷åáòî
Подальші побудови виконуємо у такій послідов- ìàëîö³íí³ ³ íå âàðò³ âèòðà÷åíîãî íà
ності: F = KT ∩ AB, J = KT ∩ BC, E = FN ∩ PA, íèõ ÷àñó, òî âèâ÷åííÿ ìàòåìàòèêè,
D = EM ∩ PC. Якщо слід КТ перетинає основу АВС ÿ âïåâíåíèé, í³ â êîãî í³êîëè íå
âèêëèêàëî öüîãî íàð³êàííÿ, õ³áà
тетраедра, то чотирикутник FJDE — шуканий пере- ùî íà âëàñíó íåñòàðàíí³ñòü ó
різ (рис. 1.129, а). У противному разі перерізом буде íàâ÷àíí³.
трикутник DEV, де V = FN ∩ PB (рис. 1.129, б). Áåíäæàì³í Ôðàíêë³í
Приклад 2.
Побудувати переріз трикутної призми ABCA1B1C1
площиною, що проходить через точки M, N та
L, які належать відповідно грані AA1C1C, грані
AA1B1B та ребру BC. Пряма MN не паралельна
основам призми.
Розв’язанн я . Побудуємо слід січної площини

на площині основи АВС призми (рис. 1.130). Для Òàê, ìàòåìàòèêà — öå ìîÿ
цього побудуємо точку К перетину прямої MN з пло- íàéäàâí³øà ëþáîâ, íàéâ³ðí³øà
щиною АВС. Проводимо через MN допоміжну пло- ìîÿ êîõàíà.
Æàí Ëåðîí Ä’Àëàìáåð
щину, паралельну бічним ребрам призми, і будуємо
точки G, Q перетину цієї площини з прямими АС
та АВ (MG || CC1, NQ || BB1). Тоді K = GQ ∩ MN,
і KL — шуканий слід.
Подальші побудови такі: F = KL ∩ AB
(або F = KL ∩ AC, якщо KL не перетинає відріз-
ка АВ); E = FN ∩ AA1, D = EM ∩ CC1. Залежно
від того, належить чи не належить точка D ребру
СС1, січна площина не перетне або перетне основу
ß íå ñïåö³àë³ñò â ìàòåìàòèö³,
A1B1C1 призми. У першому випадку шуканим пере-
à ëèøå îäèí ç ¿¿ çàëèöÿëüíèê³â,
різом буде чотирикутник FLDE (рис. 1.130, а), а в íåâäàõà, çàêîõàíèé ó öþ íàéïðå
другому — п’ятикутник FLUVE (U = DL ∩ B1C1, êðàñí³øó ç íàóê.
V = DE ∩ A1C1), причому UV || LF (рис. 1.130, б). Ïîëü Âàëåð³
Феофан Прокопович
(1681–1736)
Упродовж тривалого часу «Начала» Евкліда, а та-

кож коментарі та додатки до них, складені пізнішими
авторами, фактично уособлювали всю математичну
науку. Згодом, коли головним предметом інтересу
вчених стали етико-філософські і теологічні проблеми,
твір Евкліда почали вважати вершиною математичної
мудрості, обмежуючись ґрунтовним вивченням лише
перших його розділів, у яких викладалися основи
планіметрії.
Водночас шанобливе ставлення до самої матема-
тики в культурному середовищі зберігалося завжди,
і математичні знання вважалися необхідним атрибу-
том справжньої освіченості.
Першим навчальним закладом на українських те-
ренах, в якому математиці почали надавати значної Ôåîôàí Ïðîêîïîâè÷
ваги, була знаменита Києво-Могилянська академія.
А вирішальну роль у цьому відіграв ректор академії,
відомий учений, просвітитель, релігійний і культур-
ний діяч Феофан Прокопович.
Статус академії Києво-Могилянський колегіум,
відкритий ще у 1632 р., здобув, за царським указом,
у 1701 р. Упродовж усієї історії свого існування
цей навчальний заклад був авторитетним освітнім Õî÷ ³ є ïàëêим ïðàãíåííÿ äî
і культурним центром не лише в Україні, але й в ці- çíàííÿ, ÿêèì òâîðåöü ïðèðîäè
лій Східній Європі. Випускники академії пропагували íàä³ëèâ ëþäñüêèé ðîçóì, ïðîòå
передові суспільно-політичні та культурологічні ідеї, âîíî íåâïèííî ³ áóðõëèâî ðîñòå
займали високе становище як у релігійному, так і в é ïîñèëþºòüñÿ, ùîá îõîïèòè íå
світському житті суспільства. ò³ëüêè òó ÷è ³íøó ãàëóçü çíàííÿ,
Феофан Прокопович народився у Києві, як пише à é ùîá ç ÿêîþñü íåíàñèòíîþ æà
біограф, «у статечних батьків». У 17 років він успішно äîáîþ ïîãëèíóòè âñ³ áåç âèíÿòêó
закінчив Києво-Могилянський колегіум. Бажаючи íàóêè, íà ñâ³æ³ ñë³äè ÿêèõ ðîçóì
продовжувати навчання і далі, прийняв унію. Після íàø ùîéíî íàòðàïèâ.
Ôåîôàí Ïðîêîïîâè÷
закінчення Володимир-Волинської єзуїтської колегії,
як кращий її випускник, був направлений до римської
колегії св. Афанасія. Здібний юнак і там відзначився
своїми успіхами: зокрема, здобув право працювати у
Ватиканській бібліотеці.
Близько 1704 р. Прокопович повернувся до Києва

і в 1705 р. став викладачем Академії, а через 7 років
його було призначено ректором.
До обов’язків ректора входило викладання курсу
теології. Скорочуючи, а часто і зовсім відкидаючи
традиційні схоластичні міркування, Прокопович на-
томість поповнював свої лекції новими відомостями з
«європейських» наук. Зокрема, він був серед перших
пропагандистів передового на той час філософського ра-
ціоналістичного вчення Декарта, а також революційних Êèºâî-Ìîãèëÿíñüêà àêàäåì³ÿ
фізичних доктрин Коперника та Ґалілея. Особливою
заслугою ректора стало те, що він зумів знайти час
і для вивчення математики, яка до того не входила до
програми викладання. У передмові до курсу математики
Прокопович говорить: «Викладаючи філософію, я по-
обіцяв подати принаймні чотири її розділи: діалектику,
фізику, етику та метафізику, бо математичні науки такі ß äóæå ÷àñòî ïîì³÷àâ ñàì çà
численні й трудомісткі, що вимагають для себе окремого ñîáîþ ³ çà áàãàòüìà ³íøèìè, ùî
місця. Однак, частково за своїм власним наміром, част- æîäíà íàóêà íå çàïàëþº òàê
ково йдучи назустріч бажанням інших, я вирішив у ті ñèëüíî áàæàííÿ ï³çíàííÿ, ÿê
самі два роки, визначені для викладання філософії, при- ìàòåìàòèêà, — íàóêà âåëüìè
святити вільні години і час, що залишається від інших ö³êàâà é çàõîïëþþ÷à. Àäæå òè
дисциплін, роз’ясненню деяких найважливіших розділів íå çíàéäåø æîäíî¿ ëþäèíè, ÿêà
математики. Ми не маємо наміру, та й не передбачено á, ïî÷óâøè íàâ³òü ïðî îäíå
для цього можливостей викладати математичну науку ÿêåñü íåçðîçóì³ëå é çàãàäêîâå
ãåîìåòðè÷íå ÷è îïòè÷íå ÿâèùå,
в повному обсязі, подаємо тільки ті її розділи, які я, на-
íå âèÿâèëà íàäçâè÷àéíî¿ ö³êàâîñò³
скільки зміг засвоїти їх шляхом самостійного вивчення
é çàõîïëåííÿ. ² ÿêáè òðàïèëàñÿ
і читання, не чувши живого слова викладачів, у свою íàãîäà äîñë³äèòè ïîä³áíå ÿâèùå,
чергу охоче передам іншим, а саме — арифметику òî òè ïîáà÷èâ áè, ùî æîäíà
та геометрію. Вони ж бо суть перші, але, разом з тим, ³íøà ðîáîòà íå ìîæå âèêëèêàòè
найширші основи всієї математичної науки: адже від них ó ëþäèíè á³ëüøîãî ³íòåðåñó.
починаються найскладніші астрономічні розрахунки». Î÷åâèäíî, ëþäñüêèé ðîçóì ìàº
За основу свого курсу математики Феофан Про- òàêó îñîáëèâ³ñòü, ùî éîãî çàâæäè
копович узяв «Начала всіх математичних наук» ïðèâàáëþþòü ò³ëüêè òà ¿æà ³
німецького математика і філософа Крістіана Воль- ò³ëüêè ò³ ñòðàâè, íàéïðèºìí³ø³
фа (1679–1754). На той час ця книга була однією ³ íàéñìà÷í³ø³ äëÿ íüîãî, ÿê³ â³í
з найкращих навчальних книг у Європі. Водночас по çäîáóâ ñâîºþ âëàñíîþ ïðàöåþ, ³
суті це було адаптоване і дещо доповнене видання ñàìå ÷åðåç öå â³í â³ääàº ¿ì ïåðå
все тих же «Начал» Евкліда. âàãó.
Пропаганда математичних знань, здійснена Про- Ôåîôàí Ïðîêîïîâè÷
коповичем у стінах Києво-Могилянської академії,
стала тим життєдайним ґрунтом, на якому пізніше
математичні науки зросли і на наших теренах.
1. Що таке плоский переріз многогранника? Які перерізи призм і пірамід називаються

діагональними?
2. Опишіть загальну схему побудови плоского перерізу будь-якого многогранника і про-
ілюструйте її на прикладах піраміди та призми.
3. Опишіть алгоритм побудови точки перетину прямої з площиною, що є ключовим у
побудові плоских перерізів многогранників.
142. Чи можна трикутну призму перерізати площиною так, щоб у перерізі утворився:
а) трикутник; б) чотирикутник; в) п’ятикутник; г) шестикутник?
143. Яку найбільшу кількість сторін може мати плоский переріз n-кутної призми? Як по-
будувати такий переріз?
144. Яку кількість сторін можуть мати многокутники, отримані в перерізі чотирикутної
піраміди площиною? А — в перерізі зрізаної чотирикутної піраміди?
145. Точки M, N належать відповідно ребрам CD і A1B1 паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1.
Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, яка проходить через точки M, N
і паралельна ребру AD.
146. Точки P, Q — середини ребер СС1 та A1D1 паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1. Побу-
дуйте переріз цього паралелепіпеда площиною BPQ.
147. У тетраедрі PABC точка F належить ребру АС. Побудуйте переріз тетраедра пло-
щиною, яка проходить через точку F і паралельна ребрам PA та BC.
148. Побудуйте переріз чотирикутної призми площиною, яка проходить через вершину
верхньої основи та одну зі сторін нижньої основи.
149. Побудуйте переріз чотирикутної призми площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних ребрах призми.
150. Побудуйте переріз чотирикутної призми площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних гранях призми.
151. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через вершину
піраміди і дві точки, задані на її основі.
152. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через сторону
основи і точку, задану на одному з бічних ребер.
153. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних ребрах піраміди.
154. Побудуйте переріз чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через три точки,
задані на бічних гранях піраміди.
155. Побудуйте переріз зрізаної чотирикутної піраміди площиною, яка проходить через
середини двох суміжних бічних ребер і середину одного з ребер нижньої основи.
156. Побудуйте переріз зрізаної трикутної піраміди площиною, заданою точкою, яка на-
лежить верхній основі, і прямою, яка належить площині нижньої основи і перетинає
цю основу.
157*. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, заданою точкою, що належить одному
з бічних ребер, і прямою, яка лежить у площині нижньої основи і не перетинає цієї
основи.
158*. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, заданою точкою, що лежить у верхній
основі, і прямою, яка лежить у площині нижньої основи і не перетинає цієї основи.
159*. Доведіть, що будь-який тетраедр можна перетнути площиною так, щоб у перерізі
утворився ромб. Скількома способами це можна зробити?

1. а) Через дану точку M проведіть площину, паралельну кожній із двох заданих мимо-
біжних прямих а і b.
б) Через дану пряму а проведіть площину, паралельну даній прямій b.
2. а) Дано дві пересічні площини a і β. Точка А належить площині a. Побудуйте площину,
яка проходила б через точку А і перетинала площини a і β по паралельних прямих.
б) Дано дві пересічні площини a і β. Точка А не належить жодній із них. Побудуйте
площину, яка б проходила через точку А і перетинала площини a і β по паралельних
прямих.
3. а) Дано зображення рівнобедреного трикутника АВС з основою АВ. Точка M на-
лежить площині трикутника. Побудуйте зображення перпендикуляра, проведеного
з точки М до прямої АB.
б) Дано зображення ромба ABCD. Точка N належить площині ромба. Побудуйте
зображення перпендикуляра, проведеного з точки N до прямої AC.
4. а) Дано зображення кола. Побудуйте зображення вписаного у коло квадрата.
б) Дано зображення кола. Побудуйте зображення описаного навколо кола квадрата.
5. а) Дано зображення кола. Побудуйте зображення вписаного в коло правильного
б) Дано зображення кола. Побудуйте зображення описаного навколо кола правиль-
ного трикутника.
6. а) У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 точка P — середина ребра AD, а точка Q на-
лежить ребру C1D1. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, що проходить
через точки P, Q паралельно ребру CD.
б) У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 точка L — середина ребра ВС, а точка М на-
лежить ребру AA1. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною, що проходить
через точки L, M паралельно ребру BB1.
7. а) У тетраедрі PABC О — точка перетину медіан основи АВС. Побудуйте переріз те-
траедра площиною, яка проходить через точку О і паралельна ребрам АВ та PC.
б) У тетраедрі PABC М — точка перетину медіан бічної грані РВС. Побудуйте пе-
реріз тетраедра площиною, яка проходить через точку М і паралельна ребрам ВС
та PА.
8. а) Бічне ребро піраміди поділено на чотири рівні частини і через точки поділу про-
ведено площини, паралельні основі. Площа основи дорівнює 16 дм2. Визначте площі
утворених перерізів.
б) Бічне ребро піраміди поділено на 5 рівних частин і через точки поділу проведено
площини, паралельні основі. Площа основи дорівнює 25 дм2. Визначте площі утво-
рених перерізів.
9. а) Точки P, Q, R належать відповідно основі і двом суміжним бічним граням парале-
лепіпеда. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною PRQ.
б) Точки L, M, N належать відповідно основі і двом протилежним бічним граням
паралелепіпеда. Побудуйте переріз паралелепіпеда площиною LMN.
10. а) Точка А належить бічній грані, а точка В — бічному ребру чотирикутної призми
(В не належить вибраній грані). Побудуйте точки перетину прямої АВ з площинами
основ даної призми.
б) Точки А і В належать протилежним бічним граням чотирикутної призми. Побудуйте
точки перетину прямої АВ з площинами основ даної призми.
11. а) Точки E та F належать протилежним бічним граням чотирикутної піраміди, а точ-
ка G — її основі. Побудуйте переріз піраміди площиною EFG. Дослідіть форму цього
перерізу.
б) Точка М належить ребру PA чотирикутної піраміди PABCD, а точки L, N — граням
PBC та PCD відповідно. Побудуйте переріз піраміди площиною LMN. Дослідіть
форму цього перерізу.
Àëüáðåõò Äþðåð. Ìåëàíõîë³ÿ. Ãðàâþðà
Кути і відстані
Розділ ІІ у просторі
та в многогранниках
Вимірюй усе, що піддається вимірюванню, і зроби таким
усе, що вимірюванню не піддається.
Ґалілео Ґалілей
У природі міра та вага — найголовніші знаряддя пізнання.
Наука розпочинається тоді, коли починають вимірювати.
Дмитро Менделєєв
Вимірювання величин є точкою відліку для усіх застосу
вань математики.
Анрі Лебеґ
У першому розділі йшлося про позиційні характеристики взаємного розміщення

найпростіших геометричних образів у просторі, тобто про такі характеристики, які
стосуються існування або відсутності у даних фігур спільних елементів. Тепер пере-
йдемо до детального опису взаємного розміщення точок, прямих і площин у просторі,
що досягається введенням кутових і лінійних мір — кутів і відстаней. Ці міри на-
зивають ще метричними характеристиками або метричними поняттями. А вводяться
(конструюються) вони на базі основних планіметричних понять величини кута та
відстані між точками.
Як і в попередньому розділі, нововведені поняття застосовуватимуться для кон-
струювання нових класів просторових фігур та вивчення їхніх властивостей.
§10. Кут між двома прямими у просторі
Прямою лінією визначається така важлива ха- Ìàòåìàòèêà º íàóêîþ, ÿêà

рактеристика для орієнтації в просторі, як напрям. íå ò³ëüêè ïîêàçóº â êîæíîìó
âèïàäêó ñï³ââ³äíîøåííÿ, à é âèç
Згадайте про стрілку компаса, якою визначається
íà÷àº ïðè÷èíè, â³ä ÿêèõ âîíè çà
напрям північ–південь, про напрям паралельного ëåæàòü.
проектування, про напрям автомагістралі, напрям Ëåîíàðä Åéëåð
польоту літака тощо.
Дві ж прямі природним чином визначають різ-
ницю напрямів, яка ще інакше називається кутом
між прямими. Це свідчить про важливість поняття
кута між прямими для різноманітних застосувань
геометрії. Винятково важливу роль відіграє це по-
няття і в самій геометрії, оскільки на його основі, як
ми побачимо далі, конструюються означення кутів
між прямою і площиною та між двома площинами.
Отже, поняття кута між прямими закладається в
самі підвалини стереометрії.
Саме ж означення кута як геометричної фігури,
а також поняття кута між пересічними прямими
переносяться у стереометрію з планіметрії без жод-
них змін чи доповнень. Отже, кутом у стереометрії
також називається сукупність двох променів а і b
зі спільним початком О (рис. 2.1). Промені а і b
називаються сторонами кута, а їхній спільний по-
чаток О — вершиною кута. Часто кутом називають
і частину площини, обмежену його сторонами.
Кутом між двома пересічними прямими а і b
(позначається ∠ab) називається спільна величина
менших вертикальних кутів, утворених цими прями-
ми. Таким чином, для будь-яких пересічних прямих
а і b ∠ab ≤ 90°.
Наприклад, на рис. 2.2, а–в) кути ∠ab дорівню-
ють відповідно 40°, 90°, 30°.
§10. Кут між двома прямими у просторі 225
Зокрема, якщо ∠ab = 90°, то прямі a і b нази-

ваються взаємно перпендикулярними, або просто
перпендикулярними (позначається a ⊥ b). Дві
перпендикулярні прямі розбивають площину на
чотири (рівні) прямі плоскі кути. Тому прямий кут
інколи називають ще квадрантом (з латинської
quadrans — «чверть»).
Нагадаємо також і відоме з планіметрії поняття
співнапрямленості променів, яке використовува-
тиметься при формулюванні першого твердження
про кути у просторі. Два промені а і b називаються
співнапрямленими (записується а ↑↑ b), якщо один
із них містить інший (рис. 2.3, а) або якщо ці про-
мені лежать на паралельних прямих, а в площині
цих прямих знаходяться по один бік від прямої с,
що проходить через їхні початки (рис. 2.3, б).
А тепер доведемо, що у просторі, як і на площині,
справджується така теорема.
Теор ема 1
(про кути зі співнапрямленими сторонами).
Кути зі співнапрямленими сторонами рівні
між собою.
Д о в е д е н н я . Нехай сторони а 1, b 1 кута О 1
співнапрямлені відповідно зі сторонами а2, b2 кута
О2. Якщо обидва ці кути лежать в одній площині
(рис. 2.4, а), то про їхню рівність відомо з плані-
метрії. У противному разі (рис. 2.4, б) площина π1
кута O1 буде паралельною площині π2 кута О2 — за
ознакою паралельності двох площин (прямі площини
π1, що містять сторони кута О1, паралельні прямим
площини π2, що містять сторони кута О2). Розгля-
немо тоді паралельне проектування площини π1 на
π2 за напрямком О1О2. Оскільки а1 ↑↑ а2, то обидва
ці промені а1 і а2 лежать в одній площині і по один
бік від прямої О1О2. Тому промінь а1 спроектується
у промінь а2. Аналогічно, промінь b1 спроектується
у промінь b2. Отже, кут О1 спроектується у кут О2.
А оскільки площини цих кутів паралельні, то, на
226 Розділ ІІ. Кути і відстані у просторі та в многогранниках
основі відповідної властивості паралельного проек-

тування, ∠О1 = ∠О2, що й треба було довести.
Теорему про кути зі співнапрямленими сторона-
ми можна довести і без застосування паралельного
проектування. Ìàòåìàòèêà — öå íàóêà ïðî
Відкладемо від вершин О1, О2 даних кутів на ôîðìó ³ ê³ëüê³ñòü. Ìàòåìàòè÷íèé
співнапрямлених сторонах а1, а2 рівні відрізки ðîçóì — öå âñüîãî ëèøå ëîã³êà,
О1А1 та О2А2, а на співнапрямлених сторонах b1, çàñòîñîâàíà äëÿ ñïîñòåðåæåííÿ
b2 — рівні відрізки О1B1 та О2B2. Оскільки, за умо- çà ôîðìîþ ³ ê³ëüê³ñòþ.
вою, О1А1 || О2А2, О1B1 || О2B2, то чотирикутники Åä´àð Ïî
О1А1А2О2, О1В1В2О2 — паралелограми. Тому А1А2 =
= О1О2 = В1В2, А1А2 || О1О2 || В1В2. Звідси А1А2 =
= В1В2, А1А2 || В1В2. Отже, паралелограмом є й чоти-
рикутник А1А2В2В1, і його протилежні сторони А1В1
і А2В2 рівні між собою. Тому трикутники О1А1В1 та
О2А2В2 рівні за трьома сторонами. Отже, рівними є
й відповідні кути О1, О2, що й треба було довести.
Простим наслідком з доведеної теореми про Íåëåãêà äîëÿ — ïèñàòè â íàø³
кути зі співнапрямленими сторонами є дуже важ- äí³ ìàòåìàòè÷í³ êíèãè... ßêùî íå
ливе твердження про рівність кутів між відповід- äîòðèìóâàòèñÿ íàëåæíî¿ ñòðî
но паралельними прямими. Саме це твердження ãîñò³ ó ôîðìóëþâàíí³ òåîðåì, ó
ïîÿñíåííÿõ, äîâåäåííÿõ ³ íàñë³äêàõ,
використовуватиметься при введенні одного з òî êíèãó íå ìîæíà ââàæàòè ìàòå
фундаментальних понять стереометрії — кута між ìàòè÷íîþ.
непересічними прямими. Éîãàíí Êåïëåð
Тео р ема 2
(про кути між відповідно паралельними прямими).
Якщо дві пересічні прямі відповідно паралель-
ні двом іншим пересічним прямим, то кут
між першими прямими дорівнює куту між
другими.
Доведення. Нехай прямі а1, b1, що перетина-
ються в точці О1, відповідно паралельні прямим
а2, b2, що перетинаються в точці О2, тобто а1 || а2,
b1 || b2 (рис. 2.5).
Проведемо пряму О1О2 і візьмемо на паралельних
прямих а1, а2 такі промені О1А1, О2А2 з початками О1,
О2, які у площині прямих а1, а2 лежать по один бік
від прямої О1О2. Зрозуміло, що тоді О1А1 ↑↑ О2А2.
Аналогічно візьмемо співнапрямлені промені О1В1

та О2В2 на прямих b1 та b2. Тоді, згідно з теоремою
про кути зі співнапрямленими сторонами, ∠А1О1В1 =
= ∠А2О2В2. Якщо кути А1О1В1 та А2О2В2 — не тупі,
то вони дорівнюють відповідно ∠a1b1 та ∠a2b2. Якщо
ж кути А1О1В1, А2О2В2 — тупі, то все одно з їхньої
рівності випливає рівність суміжних з ними гострих
кутів, тобто ∠a1b1 та ∠a2b2. Теорему доведено.
Тепер можемо ввести таке означення.
(кута між непересічними прямими).
Кутом між непересічними прямими а і b
(позначається як і для пересічних прямих
∠ab) називається кут між пересічними пря-
мими а′ і b′, проведеними через довільну
точку С простору, паралельно відповідно
прямим а і b (рис. 2.6). Якщо ∠ab = 90°, то
прямі а і b називаються перпендикулярними,
кажуть також взаємно перпендикулярними,
або ортогональними.
З теореми про кути між відповідно паралель-
ними прямими випливає, що дане означення не
залежить від вибору точки С, тобто є математично
коректним.
Справді, якби замість точки С взяти яку-
небудь іншу точку С1 і провести через неї прямі
а1 || а і b1 || b, то, за властивістю транзитивності
відношення паралельності прямих, мали б: а1 || а′,
а b1 || b′. Звідси, за теоремою кути між відповідно
паралельними прямими, ∠a1b1 = ∠a′b′.
Наслідо к з те о р еми 2 .
Нехай маємо мимобіжні прямі a i b (рис. 2.7).
Якщо через деяку точку С1 ∈ а однієї з них
провести пряму b1 || b, паралельну іншій, то
∠ab1 = ∠ab.
Доведення. Візьмемо у просторі довільну точ-
ку С, що не належить ні а, ні b, і проведемо через
неї прямі а′ || а та b′ || b. Тоді, згідно з означенням

кута між непересічними прямими, ∠ab = ∠a′b′. Але
оскільки b′ || b1, то, за теоремою про кути між відпо-
відно паралельними прямими, ∠a′b′ = ∠ab1. Отже,
∠ab = ∠ab1, що й треба було довести.
Зокрема, якщо пряма а перетинає площину α в
точці А, а b — довільна пряма площини α, мимо-
біжна з а (рис. 2.8), то ∠ab дорівнює куту ∠ab1,
де b1 — пряма площини α, проведена через точку
А паралельно прямій b.
Якщо непересічні прямі а і b будуть паралель-
ними, то паралельні їм прямі a′, b′, проведені через
будь-яку точку С, збігатимуться. Тому природно
вважати, що кут між паралельними прямими до-
рівнює 0°.
Поняття кута між прямими природно поширю-
ється на відрізки. А саме, кутом між відрізками
називається кут між прямими, які містять ці від-
різки. Якщо кут між відрізками дорівнює 90°, то
вони називаються перпендикулярними або взаємно
перпендикулярними.
З адача.
У тетраедрі всі ребра рівні між собою. Визначи-
ти кут між бічним ребром і мимобіжною з ним
медіаною основи.
Розв’язання. Нехай РАВС — заданий тетраедр
(рис. 2.9). Знайдемо кут між його бічним ребром РВ
і медіаною СМ основи. Для цього проведемо через
точку М пряму MN || PB (N ∈ AP). Тоді, відповід-
но до наслідку з теореми про кут між відповідно
паралельними прямими, ∠NМC буде шуканим.
Знайдемо його з трикутника MNC, скориставшись
теоремою косинусів:
cos ∠NMC = MN + MC − CN .
2 2 2

2MN ⋅ MC
Нехай ребро тетраедра дорівнює а. Тоді
MN = a — як середня лінія у трикутнику РАВ, а
2
3 a — як медіани у рівних правильних

CM = CN =
2 — Зараз буду думати, — відпо
трикутниках САВ та САР. Отже, cos ∠NMC = вів Незнайко.
a Він сів на лавчину, приклав па
2
MN MN 2 1 3. лець до лоба і став думати.
= = = = = Микола Носов,
2MN ⋅ MC 2MC 6
2⋅ 3 a 2 3 «Пригоди Незнайка та його друзів»
2
Тому ∠NMC = arccos 3 .
6
Відповідь. arccos 3 .
6
1. Як означається поняття кута у планіметрії?

2. Що таке кут між двома пересічними прямими?
3. Доведіть, що два кути з відповідно співнапрямленими сторонами рівні між собою.
4. Доведіть, що коли дві пересічні прямі відповідно паралельні двом іншим пересічним
прямим, то кут між першими прямими дорівнює куту між другими прямими.
5. Що таке кут між непересічними прямими? Які прямі називаються перпендикулярними?
6. Сформулюйте й обґрунтуйте спосіб визначення кута між мимобіжними прямими.
7. Що таке кут між відрізками?
160°. Чи є фігурою кут між мимобіжними прямими? А — між паралельними, між пересіч-
ними?
161°. Чому дорівнюють максимально і мінімально можливі значення кута ϕ між двома
мимобіжними прямими? Чи досягаються ці екстремальні значення?
162°. Дано площину α і паралельну їй пряму а. Скільки прямих, перпендикулярних до
прямої а, можна провести у площині α?
163°. З планіметрії відомо, що дві прямі, які перпендикулярні до третьої прямої, паралельні.
Чи істинне таке твердження у стереометрії?
164°. Прямі АВ і CD паралельні, а прямі АК і CD — мимобіжні. Визначте кут між прямими
АК і CD, якщо ∠ KAB дорівнює: а) 50°; б) 150°; в) 90°.
165°. Пряма а паралельна стороні АВ паралелограма ABCD. Визначте кут, який пряма
а утворює зі стороною AD паралелограма, якщо один із кутів паралелограма до-
рівнює 132°.
166. Основами паралелепіпеда є прямокутники, сторони кожного з яких відносяться, як
1 : 2. Визначте кут між мимобіжними діагоналями цих прямокутників.
167. Дві протилежні бічні грані паралелепіпеда — ромби. Визначте кут між мимобіжними
діагоналями цих ромбів.
168. У тетраедрі PАВС всі ребра рівні між собою, L, M, N — середини відповідно ре-
бер АВ, ВС і СА, О — центр основи АВС. Визначте кут між прямими: а) РВ і MN;
б) PL і MN; в) РО і ВС; г) РВ і LM; ґ) АС і РВ; д*) РМ і CL.
169*. У косому чотирикутнику ABCD сторони АВ і CD не лежать в одній площині і є рівни-
ми. Доведіть, що прямі АВ і CD утворюють рівні кути з прямою, яка проходить через
середини відрізків AD і ВС.
170*. Доведіть, що пряма, яка перпендикулярна до двох пересічних прямих, перетинає
площину, що проходить через ці прямі.
§11. Кут між прямою і площиною.
Перпендикулярність прямої і площини
11.1*. Про кути, утворені прямою з прямими площини

(шукаємо провідну ідею)
Величину кута між прямою а і площиною
α, що перетинаються в точці А (рис. 2.10), ßêèéñü ìàòåìàòèê ñêàçàâ, ùî
природно було б охарактеризувати кутом íàñîëîäà íå ó â³äêðèòò³ ³ñòèíè,
ϕ, який дана пряма а утворює з певною à â ïîøóêó ¿¿.
прямою b площини α. Оскільки ж цей кут Ëåâ Òîëñòîé
залежить лише від напрямку прямої b, то можна
вважати, що ця пряма проходить через точку А. Але
яку саме з таких прямих b взяти? Адже з різними
прямими b, b1, b2, ..., проведеними у площині α че-
рез точку А, ці кути будуть різними. У цьому легко
переконатися за допомогою простого експерименту
з косинцем і транспортиром.
Поставте косинець вертикально на площину стола
α на один із катетів, який моделюватиме пряму b
(рис. 2.11), і утримуйте його лівою рукою в такому
положенні. При цьому гіпотенуза косинця моделюва-
тиме деяку фіксовану пряму а простору, що перетинає
площину α, нехай у точці А. Транспортир же візьміть
у праву руку, покладіть його ребром b1 основи на стіл,
сумістивши центр з точкою А, а площину приладу
нахиліть так, щоб його дуга лягла на пряму а (нехай
у точці D). Тоді точка D, очевидно, вкаже на шкалі
транспортира величину кута ϕ між даною прямою
а і прямою b1 площини.
Якщо змінювати положення прямої b1 у площині α,
повертаючи транспортир і слідкуючи за тим, аби його
дуга перетинала пряму а, то й кут ϕ змінюватиметься.
При цьому можна навіть «вловити» межі цих змін.
Найбільше значення кута ϕ буде тоді, коли пряма b1
стане перпендикулярною до прямої b (на рис. 2.11 це

положення прямої позначено через b0); тоді й ϕ = 90°.
Найменшим же — тоді, коли транспортир «приляже»
до косинця, а пряма b1, отже, зіллється з b; тоді кут
ϕ дорівнюватиме гострому куту косинця при вершині
А. Тоді це найменше значення кута ϕ і можна було б
прийняти за кут між прямою а і площиною α.
Проблема, проте, полягає в тому, щоб змоделю-
вати геометричний еквівалент вертикально встанов-
леного косинця, гіпотенуза якого якраз і визначає Упродовж óñüîãî ìîãî æèòòÿ
задану пряму а. ìàòåìàòèêà çàõîïëþâàëà ìåíå
Неважко здогадатися, що саме характеризує оту á³ëüøå ñâîºþ ô³ëîñîôñüêîþ ñòî
«вертикальність». Це, очевидно, — те, що косинець ðîíîþ ³ çàâæäè óÿâëÿëàñÿ ìåí³
можна вільно обертати навколо катета с так, щоб íàóêîþ, ÿêà â³äêðèâàº àáñîëþòíî
катет b при цьому ковзав по площині α (якщо ко- íîâ³ ãîðèçîíòè.
синець хоч трошки відхилиться від вертикального Ñîô³ÿ Êîâàëåâñüêà
розміщення, то це стане неможливим). А це, у свою
чергу, означає, що пряма с відносно площини α за-
ймає таке положення, при якому з кожною прямою b1
цієї площини вона утворює прямий кут. Таку пряму
а природно назвати перпендикулярною або ортого
нальною до площини α (в дослівному перекладі слово
«ортогональний» якраз і означає «прямокутний»).
Підсумком нашого експериментування є такі фак-
ти. В загальному випадку пряма, що перетинає площи-
ну, утворює різні кути з прямими цієї площини. Однак
серед усіх цих кутів є один найменший гострий кут,
який у зв’язку з цією його «мінімальною» властивістю Íå ìîæíà áóòè ìàòåìàòèêîì,
можна назвати кутом між даною прямою і площиною. íå áóäó÷è âîäíî÷àñ ³ ïîåòîì â
В окремому випадку пряма а може утворювати й рівні äóø³.
кути з прямими площини α. Тоді ці кути — прямі, Ñîô³ÿ Êîâàëåâñüêà
а пряму а, отже, можна назвати перпендикулярною
до площини α. Оскільки ж аналіз загального випадку
спирається на можливість цього часткового, тобто
перпендикулярного розміщення прямої і площини,
то детальне вивчення питання про кут між прямою
і площиною розпочинають саме з перпендикулярності
цих геометричних образів.
Фактам, які ми одержали шляхом експерименту-
вання з косинцем і транспортиром, можна надати й
суто логічного обґрунтування. Те, що кут між прямою
і площиною володіє відзначеною «мінімальною» влас-
тивістю, доведемо пізніше, коли буде введено точне
означення цього поняття. Зараз же доведемо, що
§11. Кут між прямою і площиною. Перпендикулярність прямої і площини 233
пряма а може утворювати рівні кути з усіма прямими

площини α лише за умови, що ці кути прямі, тобто —
у випадку перпендикулярності до площини α.
Справді, візьмемо три які-небудь прямі b1, b2, b3
площини α, що проходять через точку А перетину
прямої а з площиною α (рис. 2.12), і позначимо через
ϕ величину кожного з кутів, які пряма а утворює з
прямими b1, b2, b3. Далі у площині α виконаємо такі
побудови (вони еквівалентні побудові відрізка LN з
кінцями на прямих b1, b3, який точкою М свого пере-
тину з прямою b2 ділиться навпіл). Візьмемо на b2
довільну точку Р, проведемо через неї прямі PL || b3
і PN || b1, а потім побудуємо точку М перетину прямої
LN з b2. Оскільки М — точка перетину діагоналей па-
ралелограма ALPN, то LМ = MN. Нарешті, візьмемо
на прямій а довільну точку В і сполучимо її відрізками
з точками L, M, N. Довжину відрізка АВ позначимо
для спрощення через b, а довжини відрізків AL, AM,
AN — відповідно через l, m, n. З’ясуємо залежність
між величинами l, m, n, b, ϕ.
За теоремою косинусів:
BL2 = b2 + l 2 ∓ 2bl cos ϕ; Ìàòåìàòè÷í³ äîâåäåííÿ — ÿê
BM2 = b2 + m2 ∓ 2bm cos ϕ; àëìàçè, òâåðä³ ³ ïðîçîð³.
Äæîí Ëîêê
BN 2 = b2 + n2 ∓ 2bn cos ϕ.
(Невизначеність знаків у правих частинах цих рівно-
стей пов’язана з тим, що ми не знаємо, який саме з
двох суміжних кутів, утворених, наприклад, прямою
b1 з прямою а, дорівнює ϕ. Через те й на взаємний
вибір знаків « ∓ » у цих рівностях не накладається
жодних обмежень, тобто для кожної з рівностей цей
вибір незалежний від вибору в інших рівностях.)
Далі скористаємося залежністю між сторонами а,
b, c довільного трикутника і його медіаною m, про-
веденою до сторони с:
с2 = 2а2 + 2b2 – 4m2.
(Цю залежність легко дістати, якщо добудувати даний
трикутник до паралелограма зі сторонами а, b та
діагоналями с і 2m (рис. 2.13), а потім скористатися
співвідношенням між сумою квадратів його сторін
та діагоналей.)
Відповідно до цього співвідношення, з ∆BLN:
LN 2 = 2BL2 + 2BN 2 − 4BM2 =
= 2l 2 + 2n2 − 4m2 + 4b ( ∓l ∓ n ± 2m ) cos ϕ.
А з ∆ALN:
LN 2 = 2l2 + 2n2 − 4m2 .
Прирівнюючи одержані вирази для LN2 і врахову-
ючи, що b ≠ 0, дістаємо шукану залежність:
( ∓l ∓ n ± 2m) cos ϕ = 0. — Îõ, îáëèø, íå ìó÷ ìåíå, —
При будь-якій комбінації знаків «±» у лівій частині ñêàçàëà Ãåðöîãèíÿ, — öèôðè — öå
цієї залежності вираз у дужках не може дорівнювати ìîº ñëàáêå ì³ñöå.
нулю. Це очевидно, якщо всі знаки будуть однакови- Ëüþ¿ñ Êåððîëë.
ми, адже величини l, m, n — додатні. Якщо ж тільки «Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
два знаки будуть однаковими, то той самий висновок
буде наслідком нерівності трикутника для відрізків l,
n, 2m — як сторін трикутника ALP. Наприклад,
–l – n + 2m = –(l + n – 2m) ≠ 0.
Отже, cos ϕ = 0. Звідси ϕ = 90°, що й треба було
довести.
Зауваження. Оскільки при доведенні викорис-
товувалася рівність кутів, утворених даною прямою Знання, що спирається лише на
а лише з трьома прямими площини α, то наслідком спостереження, допоки воно не
з цього доведення є така теорема. стало доведеним, слід ретельно
відрізняти від істини.
Те орема Леонард Ейлер
(про величину рівних кутів, утворених прямою з
пересічними прямими площини).
Якщо пряма утворює рівні кути з трьома
попарно пересічними прямими площини, то ці
кути — прямі.
1. Чи може пряма бути перпендикулярною лише до однієї прямої площини? А — лише

до трьох?
2. Доведіть, що пряма може утворювати рівні кути з усіма прямими площини тоді і лише
тоді, коли ці кути — прямі.
171°. Пряма а утворює рівні кути з трьома прямими площини α. Яким може бути взаємне
розміщення прямої а і площини α?
172. Доведіть, що коли пряма а паралельна площині α, то у площині α існує принаймні три
попарно пересічні прямі, які з прямою а утворюють кути будь-якої сталої величини
ϕ < 90°.
173*. Доведіть, що коли пряма утворює рівні кути з усіма прямими площини, то, по-перше,
ці кути — прямі, а по-друге, дана пряма обов’язково перетинає площину.
11.2. Перпендикулярність прямої і площини

Усі наші спостереження дають підстави для при-
йняття такого означення.
Ìàòåìàòèêà — öå îñíîâíà
О значе ння íàóêà ïðî ñàìîî÷åâèäí³ ðå÷³.
(перпендикулярності прямої і площини). Ôåë³êñ Êëåéí
Пряма називається перпендикулярною до пло-
щини, якщо вона перпендикулярна до будь-якої
прямої цієї площини.
На рис. 2.14 пряма а перпендикулярна до пло-
щини α.
Перпендикулярність прямої а і площини α по-
значається так: а ⊥ α або α ⊥ а.
Відрізок (або промінь) називається перпен
дикулярним до площини, якщо до цієї площини
перпендикулярна пряма, яка містить даний відрізок
(або промінь).
Пряма, яка перпендикулярна до площини, на-
зивається також ортогональною або нормальною
до цієї площини, або просто нормаллю до неї. Два
останні терміни походять від латинського «norma»,
що означає «зразок», «основне положення». Слово
«норма» вживається також і в значенні «відсутність
відхилення». Нормаль до площини справді не має
відхилень в який-небудь бік, оскільки з усіма пря-

мими площини утворює рівні прямі кути.
Одразу зауважимо, що коли пряма а перпендику-
лярна до площини α, то вона обов’язково перетинає
цю площину.
Справді, нехай b і с — дві які-небудь пересічні
прямі площини α, до кожної з яких пряма а перпен-
дикулярна. Якби пряма а не перетинала площини
α, то вона або лежала б у цій площині, або була б
паралельною їй (рис. 2.15). В обох випадках у пло-
щині α можна було б провести пряму а1, паралельну
а. Оскільки тоді ∠а1b = ∠аb = 90° і ∠а1с = ∠ас =
= 90°, то пряма а1 утворювала б у площині α прямі
кути з двома пересічними прямими b і c цієї пло-
щини α, що неможливо. Отже, пряма а неодмінно
перетинає площину α.
Наочну модель відношення перпендикулярності
прямої і площини створює розгорнута книга з твер-
дими палітурками, поставлена на стіл (рис. 2.16).
Корінець книжки утворює прямі кути з нижніми
краями усіх аркушів, які належать площині стола.
Отже, корінець перпендикулярний до площини
стола.
Ця модель повчальна ще й тим, що наочно ілю-
струє ознаку перпендикулярності прямої і площини.
А саме: перпендикулярність корінця книжки до
площини стола забезпечується прямокутною фор-
мою палітурок, тобто тим, що він утворює прямі
кути з краями обох палітурок, які розміщуються у
площині стола.
А тепер точне формулювання й доведення.
Тео р ема
(ознака перпендикулярності прямої і площини). ßêáè æ ó ìåíå áóëè òåîðåìè!
Якщо пряма перпендикулярна до двох пере- Òîä³ ÿ çì³ã áè äîâîë³ ëåãêî çíàéòè
січних прямих площини, то вона перпендику- äîâåäåííÿ.
лярна і до самої площини. Áåðíõàðä Ð³ìàí
Доведення. Нехай пряма а перпендикулярна

до двох прямих b і с площини α, які перетинають-
ся в точці О, а m — довільна пряма площини α

(рис. 2.17). Потрібно довести, що а ⊥ m.
Вище було показано, що пряма а перетинає
площину α. На основі означення кута між прями-
ми у просторі, можемо вважати, що цією точкою
перетину є точка О і що через точку О проходить
і пряма m.
Проведемо у площині α яку-небудь пряму, що не
проходить через точку О і перетинає усі три прямі
b, c, m; нехай В, С, М — відповідні точки перетину.
Візьмемо на прямій а по різні боки від О дві точки
А, А1 так, щоб ОА = ОА1, і сполучимо їх відрізками
з точками В, С, М.
Унаслідок рівності (за двома катетами) прямокут-
них трикутників АОВ та А1ОВ (∠АОВ = ∠А1ОВ = ßêùî â³ðèòè âèðàçó âàøèõ
= ∠ab = 90°; ОА = ОА1; ОВ — спільна сторона), î÷åé, òî ÿ, ìàáóòü, øâèäøå âòîì
рівними є відрізки АВ та А1В. З аналогічних причин ëþñÿ ðîçïîâ³äàòè âàì ïðî âñ³
АС = А1С. Тому ∆АВС = ∆А1ВС (за трьома сторо- ëÿê³ íåçâè÷àéí³ âèïàäêè, í³æ âè
нами). З рівності цих трикутників випливає рівність ïåðåñòàíåòå ñëóõàòè ìåíå.
Ґîòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
кутів АВС та А1ВС, а звідси, в свою чергу, — рів-
ність трикутників АВМ та А1ВМ (за двома сторо-
нами і кутом між ними). Тому АМ = А1М. Отже,
∆МАА1 — рівнобедрений, і медіана МО у ньому є
висотою. Таким чином, ∠АОМ = 90°, звідки а ⊥ m,
Отже, для встановлення перпендикулярності
прямої і площини немає потреби перевіряти, чи є
прямими усі кути, утворені даною прямою з прямими
площини (що, зрештою, і неможливо через нескін-
ченну кількість цих прямих). Достатньо здійснити
таку перевірку лише для двох пересічних прямих.
Цим часто користуються на практиці, зокрема
у будівельній та столярній справі. Наприклад,
вертикальне положення антени чи вежі часто фік-
сується за допомогою чотирьох розтяжок однакової
довжини (рис. 2.18). Кріплення розтяжок до землі
у вершинах прямокутника з центром у точці вста-
новлення антени забезпечує перпендикулярність
її осі до двох прямих горизонтальної площини, які
містять діагоналі прямокутника. А це, у свою чергу,
забезпечує перпендикулярність цієї осі до кожної

прямої горизонтальної площини, тобто вертикальне
розміщення споруди.

Цілком ймовірно, що саме така конструк-
ція послугувала у свій час прототипом для
того доведення ознаки перпендикулярності
прямої і площини, яке наводиться в «Нача-
лах» Евкліда (доведення, відтворене вище,
вперше було запропоноване лише в ХІХ ст. видат-
ним французьким математиком Оґюстеном Луї Коші
(1789–1857)). От яким було доведення Евкліда.
Нехай, як і раніше, пряма а перпендикулярна до
двох пересічних прямих b і c площини α, m — довіль-
на пряма цієї площини (рис. 2.19). Потрібно довести,
що а ⊥ m. Вважаємо, що прямі b, c і m проходять
через точку О перетину прямої а з площиною α.
Відкладемо на прямих b і с по різні боки від Î´þñòåí Êîø³
точки О рівні відрізки ОВ = ОВ′ = ОС = ОС′. Тоді
чотирикутник ВСВ′С′ буде прямокутником (має рів-
ні діагоналі, які в точці перетину діляться навпіл).
Оскільки О — центр симетрії цього прямокутника,
то ОМ = ОМ′, а ВМ = В′М′, де М, М′ — точки
перетину прямої т з протилежними сторонами пря-
мокутника.
Візьмемо, далі, на прямій а довільну точку А і спо-
лучимо її відрізками з точками В, С, В′, С′. З рівності
прямокутних трикутників АОВ та АОВ′ випливає рів-
ність: АВ = АВ′. Аналогічно: АС = АС′. Тому ∆АВС =
= ∆АВ′С′ (за трьома сторонами). Звідси ∠АВС =
= ∠АВ′С′. Отже, ∆АВМ = ∆АВ′М′ (за двома сторо-
нами і кутом між ними). Звідси випливає рівність:
АМ = АМ′. Таким чином, ∆АММ′ — рівнобедрений,
і його медіана АО є висотою, тобто АО ⊥ ММ′, що
й треба було довести. Äîâåäåííÿ, ÿêå íå º ñòðîãèì, —
Як бачимо, глибинна ідея обох наведених доведень í³ùî.
ознаки перпендикулярності прямої і площини одна й Àíð³ Ïóàíêàðå
та сама: пов’язати з прямими а і m рівнобедрений
трикутник, основа якого належала б одній із прямих,
а висота — іншій. Відмінність лише в тому, який із
цих елементів рівнобедреного трикутника лежить на
прямій а, а який — на прямій m.
Принципово інше, аналітичне, доведення базуєть-

ся на використанні співвідношень між сторонами й
кутами трикутника.
Видозмінимо рис. 2.12, припускаючи тепер, що
пряма а утворює прямі кути з двома пересічними
прямими b1, b3 площини α (рис. 2.20), і доведемо, що
тоді кут ϕ між прямою а і будь-якою іншою прямою
b2 площини α теж буде прямим.
Повторюючи усі міркування та викладки, які при-
вели до теореми про величину рівних кутів, утворених
прямою з пересічними прямими площини (с. 234) (зро-
біть це самостійно), з єдиною відмінністю, яка полягає у
тому, що тепер кути BAL і ВАN — прямі (кут ВАР, як
і раніше, дорівнює ϕ), ми замість співвідношення
( ∓l ∓ n ± 2m) cos ϕ = 0
дістанемо:
2m cos ϕ = 0.
Звідси ϕ = 90°, що й треба було довести.
За д ача.
Точка О — центр квадрата зі стороною а. Від-
різок ОР перпендикулярний до площини квадрата
і дорівнює b. Визначити відстані від точки Р до
вершин квадрата.
Розв’язання. Нехай ABCD — заданий квадрат,
ОР — заданий відрізок (рис. 2.21). Отже, АВ = а,
О = AC ∩ BD, ОР ⊥ АВС, OP = b. Потрібно знайти
довжини відрізків РА, РВ, РС і PD.
Оскільки ОР ⊥ АВС, то ∠РОА = ∠РОВ = ∠РОС =
= ∠POD = 90°. Отже, трикутники РОА, РОВ, РОС,
POD — прямокутні. А оскільки у цих трикутниках
катет РО — спільний, а катети ОА, ОВ, ОС, OD —
рівні (бо вони дорівнюють половині діагоналі квадра-
та ABCD), то усі вони рівні між собою. З рівності
трикутників випливає рівність сторін РА, РВ, РС
і PD. Тоді з ∆POA:
2
 a  a2 + b2
PA = OA2 + OP 2 =  +b =
2
 .
2 2
Відповідь. a2 + b2 .
2
1. Сформулюйте означення перпендикулярності прямої і площини.

2. Доведіть ознаку перпендикулярності прямої і площини.
174°. Чи можна стверджувати, що пряма, яка перпендикулярна до двох прямих площини,

перпендикулярна до цієї площини?
175°. Чи можна стверджувати, що пряма, яка проходить через центр кола і перпендику-
лярна до двох його радіусів, перпендикулярна також і до площини кола?
176°. Пряма а паралельна площині α. Доведіть, що будь-яка пряма, яка перпендикулярна
до площини α, перпендикулярна також і до прямої а.
177°. Пряма а паралельна площині α. Чи можна стверджувати, що кожна пряма, яка пер-
пендикулярна до прямої а, перпендикулярна також і до площини α?
178°. Як за допомогою кутника перевірити перпендикулярність свердла до горизонтальної
площини?
179°. Як встановити вертикальну щоглу за допомогою розтяжок? Скільки таких розтяжок
потрібно?
180°. Чи можна перевірити вертикальність стовпа за допомогою лише рулетки?
181. Відстані від точки К до всіх вершин квадрата рівні між собою, точка К не належить
площині квадрата, точка О — його центр. Доведіть, що пряма КО перпендикулярна
до площини квадрата.
182. Через точку О перетину діагоналей паралелограма ABCD проведено пряму ОМ так,
що МА = МС, МВ = MD. Доведіть, що пряма ОМ перпендикулярна до площини
паралелограма.
183. У тетраедрі РАВС точка М — середина ребра ВС, АВ = АС, РB = РC. Доведіть, що
пряма ВС перпендикулярна до площини трикутника AРM.
184. Доведіть, що коли точка рівновіддалена від двох вершин трикутника, а пряма, про-
ведена через цю точку перпендикулярно до площини трикутника, проходить через
третю вершину, то даний трикутник — рівнобедрений.
185. ABCDEF — правильний шестикутник, пряма АК перпендикулярна до його площини.
Доведіть, що прямі КЕ та DE взаємно перпендикулярні.
186. Точка О — центр правильного трикутника зі стороною а, відрізок ОР перпендикуляр-

ний до площини трикутника і дорівнює b. Визначте відстані від точки Р до вершин
187. З вершини В квадрата ABCD проведено відрізок ВМ. Відомо, що ∠МВА = ∠МВС =
= 90°, МВ = b, АВ = а. Визначте відстані від точки М до усіх вершин квадрата.
188. Через вершину А прямокутника ABCD проведено відрізок АМ, перпендикулярний
до його площини. Відстань від точки М до решти вершин прямокутника дорівнюють
6 см, 7 см і 9 см. Визначте довжину відрізка АМ.
189. Доведіть, що кожне ребро куба перпендикулярне до площин тих граней, які проходять
через його кінці і не містять цього ребра.
190*. Доведіть, що площина, яка проходить через кінці трьох ребер куба, що мають спільну
вершину, перпендикулярна до діагоналі куба, яка виходить із цієї самої вершини.
11.3. Побудова перпендикулярних прямої і площини

Тепер можемо довести математичну коректність
прийнятого описового означення перпендикулярнос-
ті прямої і площини, тобто те, що насправді можливе Íàóêà í³êîëè íå ðîçâ’ÿçóº çà
таке розміщення прямої і площини, при якому ці äà÷у, íå ñôîðìóëþâàâøè ïðè
фігури є взаємно перпендикулярними. öüîìó ç äåñÿòîê íîâèõ.
Такий висновок є наслідком з існування розв’язку Áåðíàðä Øîó
двох задач на побудову перпендикулярних прямих
і площин, які ми розглянемо у цьому пункті. Самі ці
побудови відносяться до основних (найпростіших)
побудов у просторі, перелік яких було розпочато
у § 7.
За д ача 1.
Задано точку В і пряму а. Побудувати площину
α, яка проходить через точку В і перпендикуляр-
на до прямої а.
Проаналізуємо спочатку цю задачу. Припустимо,
що шукану площину α уже побудовано (рис. 2.22).
Оскільки а ⊥ α, то пряма а перпендикулярна до
кожної прямої площини α, причому площина α ви-
значається будь-якими двома такими прямими.
На основі цього побудову виконують у такій по-
слідовності. Проводимо через пряму а дві площини
β і γ, перша з яких проходить ще й через точку В.
Потім у площині β через точку В проводимо пряму
b ⊥ a, а в площині γ — пряму с ⊥ a, що проходить
через точку А перетину прямих а і b. Тоді площина

α, проведена через прямі b і с, — шукана.
Справді, оскільки a ⊥ b і a ⊥ c, то, за ознакою
перпендикулярності прямої і площини, а ⊥ α.
Доведемо, що площина α, яка задовольняє ви-
могам задачі, єдина. Справді, припустимо, що існує
ще одна така площина α′ (рис. 2.23). З площиною
β вона перетиналася б по тій самій прямій ВА, а в
перетині з площиною γ утворилася б пряма с′, від-
мінна від с, але теж перпендикулярна до прямої
а. Тоді через точку А у площині γ проходило б дві
прямі с і с′, які перпендикулярні до прямої а, що не-
можливо. Тому зроблене припущення хибне. Отже,
площина α — єдина.
Запропоноване розв’язування залишається
ефективним і тоді, коли точка В належить прямій
а (рис. 2.24). У цьому разі площина β проводиться
через пряму а довільно, а за b береться пряма, про-
ведена через точку В у площині β перпендикулярно
до прямої а.
Результат, одержаний при розв’язуванні задачі
1, сформулюємо у вигляді теореми.
Тео р ема 1
(про існування площини, перпендикулярної до
даної прямої).
Через будь-яку точку простору проходить
єдина площина, перпендикулярна до даної
прямої.
З цієї теореми безпосередньо випливають декіль-
ка важливих наслідків.
На с лідо к 1
(про геометричне місце прямих, перпендикуляр Ìàòåìàòèêà ö³êàâà òîä³, êîëè
äàº ïîæèâó íàø³é âèíàõ³äëèâîñò³
них до прямої). òà çä³áíîñòÿì äî ì³ðêóâàíü.
Геометричним місцем усіх прямих простору, Äüºðäü Ïîéÿ
які проходять через точку даної прямої і пер-
пендикулярні до неї, є площина, перпендику-
лярна до цієї прямої.
Доведення. Нехай маємо пряму а і на ній точку

А (рис. 2.25). Проведемо через точку А площину
α, перпендикулярну до прямої а. Тоді кожна пряма
m площини α, яка проходить через точку А, буде
перпендикулярною до а. Всі ж разом такі прямі
m заповнять площину α, бо через будь-яку точку
М ∈ α проходить відповідна пряма m = МА.
Залишається, отже, показати, що жодна з прямих
b, які проходять через А і не належать площині α,
не перпендикулярна до прямої а. Але це справді так,
бо інакше у площині β, проведеній через прямі а і b,
існували б дві прямі, перпендикулярні до прямої а,
що проходять через точку А, а саме: b та c = b ∩ a.
Оскільки це неможливо, то таке припущення не-
правомірне. Твердження наслідку доведено.
Наслідо к 2
(про геометричне місце точок, рівновіддалених
від двох заданих точок).
Геометричним місцем точок простору, рів-
новіддалених від двох заданих точок А і В,
є площина α, що проходить через середину
С відрізка АВ і перпендикулярна до нього
(рис. 2.26).
Площину α називають серединною перпендику
лярною площиною до відрізка АВ.
Доведення. У кожній площині β, що проходить
через пряму АВ, геометричним місцем точок, рівно-
віддалених від точок А і В, є серединний перпенди-
куляр b до відрізка АВ, тобто пряма, що проходить
через середину С відрізка АВ перпендикулярно до
нього. Оскільки весь простір вичерпується такими
площинами β, то шукане геометричне місце точок
вичерпується усіма такими прямими b. Останні ж,
за наслідком 1, належать одній і тій самій площині
α, що проходить через точку С перпендикулярно
до прямої АВ, і повністю заповнюють цю площину.
Отже, шуканим геометричним місцем точок є пло-
щина α. Твердження наслідку доведено.
Дуже наочно наслідок 2 ілюструє колесо зі шпи-

цями (рис. 2.27). Оскільки кожна шпиця перпенди-
кулярна до осі колеса, то усі разом вони лежать в
одній площині. При обертанні ж колеса навколо осі
шпиці «замітають» усі положення, перпендикулярні
до цієї осі.
На с лідо к 3
(необхідна й достатня умова паралельності
двох площин).
Дві площини паралельні тоді і тільки тоді,
коли вони перпендикулярні до однієї прямої.
Доведення. Д о с т а т н і с т ь. Нехай маємо дві
площини α і β, які перпендикулярні до однієї і тієї
самої прямої а (рис. 2.28). Якби вони перетиналися,
то через кожну з їхніх спільних точок проходило
б принаймні дві площини, а саме α і β, які перпен-
дикулярні до однієї і тієї самої прямої а. Але за
теоремою про існування площини, перпендикулярної
до заданої прямої, це неможливо. Отже, площини α
і β не перетинаються, тобто є паралельними.
Н е о б х і д н і с т ь. Нехай, навпаки, площина α
паралельна площині β. Доведемо, що тоді існує пря-
ма, яка перпендикулярна одночасно до обох площин
α і β. Проведемо яку-небудь пряму а, перпендику-
лярна до площини α (рис. 2.29). Оскільки а ⊥ α,
то пряма а перетинає площину α у деякій точці А.
Тому вона перетинає і площину β, яка паралельна
α, — нехай у точці В.
Проведемо через а які-небудь дві площини. Нехай
а1, а2 — прямі перетину цих площин з площиною α,
а b1, b2 — прямі їхнього перетину з площиною β. Тоді
матимемо, що a1 || b1, a2 || b2. А оскільки а ⊥ α, то
а ⊥ а1 і а ⊥ а2. Тому а ⊥ b1 і а ⊥ b2. Звідси, за озна-
кою перпендикулярності прямої і площини, а ⊥ β.
Отже, пряма а перпендикулярна одночасно до обох
площин α і β. Наслідок 3 доведено повністю.
***
Тепер розглянемо другу основну задачу на по-
будову перпендикулярних прямих і площин.
За д ача 2.
Через задану точку А провести пряму а, перпен-
дикулярну до даної площини α.
Проаналізуємо дану задачу. Припустимо, що шу-
кана пряма а уже побудована (рис. 2.30). Оскільки
пряма, що перпендикулярна до площини, перетинає
цю площину, то існує точка В = а ∩ α. Проведемо
через а довільну площину β. Ця площина перетне
задану площину α по деякій прямій b, що проходить
через точку В. Тоді будь-яка пряма с, проведена у
площині α перпендикулярно до прямої b, буде пер-
пендикулярною до площини β. Це випливає з того,
що с ⊥ b (за побудовою) і с ⊥ а (оскільки а ⊥ α,
а с належить α).
На основі з’ясованих залежностей побудову
можна виконати у такій послідовності. Спочатку
проводимо у площині α довільну пряму с. Потім
через задану точку А проводимо площину β, перпен-
дикулярну до прямої с (задача 1), і знаходимо пряму
b перетину площин α і β. Нарешті, через точку А у
площині β проводимо пряму а, перпендикулярну до
прямої b. Ця пряма — шукана.
Справді, оскільки, за побудовою, с ⊥ β, то с ⊥ а.
Крім цього, за побудовою, a ⊥ b. Тому, за ознакою
перпендикулярності прямої і площини, а ⊥ α.
Запропонований алгоритм побудови залишається
ефективним і в тому разі, коли точка А належить
площині α (рис. 2.31).
Доведемо, що пряма а, яка задовольняє умову
задачі 2, — єдина. Справді, припустимо, що існує
ще хоча б одна така пряма а′ (рис. 2.32 для випадку
А ∉ α та рис. 2.33 для випадку А ∈ α). Провівши
тоді через а і а′ площину γ, у перетині цієї площини
з площиною α дістанемо деяку пряму l, до якої у
площині γ через точку А проходитиме дві перпенди-
кулярні прямі а і а′. Оскільки таке неможливо, то
зроблене припущення неправомірне. Отже, пряма

а — єдина.
Результат, одержаний у процесі розв’язування ßêùî âè íå ìîæåòå áóòè ââ³÷ëèâ³,
òî äîê³í÷óéòå ðîçïîâ³äü ñàì³.
задачі 2, сформулюємо у вигляді теореми. Ëüþ¿ñ Êåððîëë.
«Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
Тео р ема 2
(про існування прямої, перпендикулярної до
площини).
Через будь-яку точку простору проходить
єдина пряма, перпендикулярна до даної пло-
щини.
1. Доведіть, що через будь-яку точку простору проходить єдина площина, перпендику-

лярна до даної прямої.
2. Доведіть, що дві площини, перпендикулярні до однієї й тієї самої прямої, — пара-
лельні.
3. Доведіть, що через будь-яку точку простору можна провести пряму, і до того ж —
тільки одну, перпендикулярну до даної площини.
191°. Чи істинне у стереометрії таке твердження: «Через точку, що належить даній прямій,
можна провести єдину пряму, перпендикулярну до даної прямої»? А — якщо точка
не належить даній прямій?
192°. Чи можна через одну точку простору провести три попарно взаємно перпендикулярні
прямі? А — чотири? Якщо можна, то як це зробити?
193. Пряма а перпендикулярна до площини α. Як може бути розміщена відносно площини
α пряма b, що проходить через деяку точку А прямої а перпендикулярно до неї?
194. Доведіть наступне твердження з «Начал» Евкліда: «Якщо три пересічні в одній точці
прямі перпендикулярні до однієї і тієї ж прямої, що проходить через цю точку, то дані
прямі лежать в одній площині».
195. У тетраедрі всі ребра дорівнюють по 12 см. Побудуйте переріз тетраедра площиною,
яка перпендикулярна до одного з ребер і: а) проходить через середину цього ребра;
б) ділить це ребро у відношенні 1 : 3. У кожному з цих випадків визначте площу пере-
різу.
196. На даній прямій а побудуйте точку, рівновіддалену від двох заданих у просторі точок А і В.
197. Знайдіть геометричне місце прямих простору, перпендикулярних до даної прямої а,
які проходять через задану точку А ∉ а.
198. Знайдіть геометричне місце точок, рівновіддалених від трьох заданих точок простору,
що не лежать на одній прямій.
199*. Дано зображення тетраедра РАВС, в якому усі ребра рівні між собою. Побудуйте
зображення:
а) прямої, що проходить через вершину Р перпендикулярно до площини АВС;
б) перерізу тетраедра площиною, що проходить через побудовану пряму і середню
лінію основи АВС.
11.4. Зв’язок між паралельністю прямих

та перпендикулярністю їх до площини
У цьому пункті доведемо дві теореми, якими
встановлюються зв’язки між паралельністю прямих
і перпендикулярністю їх до деякої площини.
З планіметрії відомо, що у площині дві прямі, які Ç ÷àñ³â ãðåê³â ãîâîðèòè «ìàòå
перпендикулярні до однієї і тієї ж третьої прямої, ìàòèêà» îçíà÷àº êàçàòè «äîâå
паралельні між собою. Відомо також, що коли одна äåííÿ».
Í³êîëа Áóðáàê³
з двох паралельних прямих перпендикулярна до
третьої прямої, то й інша пряма перпендикулярна до
цієї прямої. Аналогічні властивості справджуються
і в стереометрії, але — стосовно прямих, перпен-
дикулярних до площини.
Теорема 1
(про паралель до перпендикуляра).
Якщо одна з двох паралельних прямих перпен-
дикулярна до площини, то й інша пряма теж
перпендикулярна до цієї площини.
Доведення. Нехай дві прямі а і b — паралельні,
причому пряма а перпендикулярна до площини α
(рис. 2.34). Доведемо, що тоді пряма b теж перпен-
дикулярна до площини α.
Пряма а перетинає площину α у деякій точці А.
Тому пряма b також перетинає α у деякій точці В.
Проведемо у площині α через точку А дві довільні

прямі l і m, а через точку В — паралельні їм прямі l1
і т1. Відповідно до теореми про кути між відповідно Ìàòåìàòèêà — ãîëîâíà ïðî
паралельними прямими, ∠al = ∠bl1, ∠aт = ∠bт1. ôåñ³ÿ ìàéáóòíüîãî.
Але оскільки, за умовою, а ⊥ α, то ∠al = ∠am = Ñåðã³é Ñîáîëºâ
= 90°. Тому й ∠bl1 = ∠bm1 = 90°. Звідси, за озна-
кою перпендикулярності прямої і площини, b ⊥ α.
Тео р ема 2
(про паралельність прямих, перпендикулярних
до площини).
Дві прямі, перпендикулярні до однієї й тієї
самої площини, паралельні між собою.
Доведення. Нехай кожна з двох прямих а, b
перпендикулярна до площини α (рис. 2.35). По-
трібно довести, що тоді a || b. Проведемо через
точку В = b ∩ α пряму b′, паралельну прямій а. За
попередньою теоремою 1, b′ ⊥ α. Але через точку
В проходить єдина пряма, перпендикулярна до пло-
щини α. Отже, пряма b′ збігається з b. Тому b || a,
Задача.
Дано зображення куба ABCDA1B1C1D1 і точок
М, Р, що належать відповідно його ребрам C1D1
та АА1 (рис. 2.36). Побудувати:
а) зображення перерізу куба площиною, що
проходить через точку М перпендикулярно до
прямої АС;
Öå îäèí ç òèõ âèïàäê³â, êîëè
б) зображення прямої, що проходить через точку ìèñòåöòâî ëîã³÷íî ìèñëèòè ñë³ä
Р перпендикулярно до площини BDD1. âèêîðèñòàòè äëÿ ðåòåëüíîãî
Розв’язання. а) Проведемо аналіз задачі (див. àíàë³çó й â³äáîðó óæå â³äîìèõ
ôàêò³â, à íå äëÿ ïîøóêó íîâèõ.
рис. 2.36, а). Оскільки площина шуканого перерізу Àðòóð Êîíàí Äîéë.
перпендикулярна до прямої АС, а А1С1 || AC, то вона «Ñð³áíèé»
перпендикулярна і до прямої А1С1. Пряма ж А1С1
перпендикулярна до прямої B1D1 (оскільки А1С1
і B1D1 — діагоналі квадрата A1B1C1D1). Крім цього,
пряма А1С1 перпендикулярна до бічних ребер куба.
Справді, оскільки ребро СС1, наприклад, перпен-
дикулярне до ребер С1В1 і C1D1, то воно перпенди-

кулярне і до площини грані A1B1C1D1, яка містить
ці ребра, — отже, і до прямої А1С1 цієї площини.
Звідси випливає, що площина шуканого перерізу
визначається прямими MN || B1D1 та ML || C1C.
Перша з них є слідом січної площини на площині
B1C1D1, а друга — на площині CDD1. Аналогічно
визначаються сліди на площинах АВС та ВСС1.
Побудова. 1) MN || B1D1 (N ∈ C1B1);
2) ML || C1C (L ∈ CD);
3) NK || C1C (K ∈ BC);
4) LK.
KLMN — шуканий переріз. Оскільки ML || NK,
ML = NK і ML ⊥ MN, то KLMN — прямокутник.
б) Аналіз задачі (див. рис. 2.36, б). Перпендику-
лярною до площини BDD1 є, зокрема, пряма АС. Це
випливає з того, що АС ⊥ BD і АС ⊥ BB1. Тому шукана
пряма PQ паралельна прямій АС і, отже, належить
площині АСС1. У тій самій площині АСС1 лежить
і пряма ОО1, де О = АС ∩ BD, а О1 = А1С1 ∩ B1D1.
Тому слідом шуканої прямої на площині BDD1 є точка
Q перетину цієї прямої з прямою OO1.
Побудова. 1) Проводимо ОО1;
2) проводимо РQ || AC (Q ∈ OO1). Пряма PQ —
шукана.
Про важливі віхи в історії вчення про паралельні прямі
1. Початок у філософії: Евклід і Зенон

Поряд із безсумнівним авторитетом «Начал»
Евкліда в царині освіти, у сферах суто наукових
проводився постійний пошук їхнього удосконалення. Ä³éøîâøè äî ê³íöÿ ³ñòîð³¿, ìè
Основний напрямок цих пошуків визначила так звана çíàòèìåìî á³ëüøå, í³æ òåïåð.
проблема паралельних прямих. Ãàíñ Êð³ñò³àí Àíäåðñåí
Як відомо, уся теорія паралельності як у пла-
німетрії, так і в стереометрії, базується на аксіомі
про паралельні прямі. У сучасній формі ця аксіома
стверджує, що через точку поза прямою у площині

проходить єдина пряма, паралельна даній.
Цілком ймовірно, що якби ця аксіома в такій ² ñòîð³ÿ ëþäñüêî ¿ äóìêè ,
формі була прийнята і в «Началах» Евкліда, то ÿêà ³ãíîðóâàòèìå â í³é ðîëü
жодної проблеми і не було б. Але в часи Евкліда ìàòåìàòèêè, íàãàäóâàòèìå
прямими називали не «сучасні» прямі як нескінченні ïîñòàíîâêó íà ñöåí³ «Ãàìëåòà»,
фігури, а обмежені частини цих прямих — відрізки. ÿêùî íå áåç ñàìîãî Ãàìëåòà, òî
Зрозуміло, що таких «прямих», паралельних прямій ïðèíàéìí³ áåç Îôåë³¿.
Àëüôðåä Íîðò Âàéòõåä
а, у площині через дану точку А проходить безліч
(рис. 2.37). Хоч усі вони й лежать на одній нескін-
ченній прямій, паралельній даній прямій а, але від-
сутність у грецькій математиці поняття нескінченної
прямої не давало змоги сформулювати це твердження
у такій простій формі.
Узагалі, антична наука до поняття нескінченності,
в якій би формі воно не виникало, ставилася з над-
звичайною настороженістю і всіляко намагалася його
уникати. Допускалася, і то з «великою неохотою»,
лише так звана потенційна нескінченність, тобто
можливість для величини ставати дедалі більшою.
Зокрема, одним з Евклідових постулатів стверджу-
ється, що кожну пряму (тобто відрізок у сучасному
розумінні) можна продовжити в обидва боки як за-
вгодно далеко. Актуальна ж, тобто уже реалізована
нескінченність, приховувала у собі логічні парадокси.
Тому її намагалися обходити.
Ще в V ст. до н.е., тобто задовго до Евкліда,
філософ Зенон Елейський (з міста Елеї) вразив усіх
мудреців своїми апоріями (тобто запереченнями), які
надзвичайно переконливо проілюстрували можливість
непереборних логічних труднощів при оперуванні з
поняттям актуальної нескінченності. Саме тому це
поняття потім так ретельно обминалося.
Наведемо три найвідоміші апорії Зенона.
В апорії з умовною назвою «Ахіллес» «стверджу-
ється», на противагу очевидності, що прудконогий
герой Троянської війни Ахіллес ніколи не наздожене
черепаху, якщо та знаходиться від нього на деякій Çåíîí Åëåéñüêèé
відстані а. Справді, каже Зенон, поки Ахіллес подолає
відстань а, черепаха відповзе на деяку відстань а1,
поки Ахіллес подолає відстань а1, черепаха відповзе
на відстань а2, і так до нескінченності. Виходить, що
Ахіллес так і не наздожене черепаху.
В апорії «Стріла» аналізується політ стріли, ви-

пущеної з лука. Якщо час її польоту умовно розбити
на нескінченну кількість моментів, то в кожний із Ô³ëîñîôñüêèé ðîçóì ñòàðîäàâí³õ
цих моментів вона займатиме певний простір, отже, ãðåê³â áóâ ñõèëüíèé äî ñòðîãèõ
буде нерухомою у цьому просторі. Але якщо стріла àáñòðàêòíèõ ì³ðêóâàíü ³ ñòðîãèõ
нерухома у кожний момент часу, то вона нерухома âèñíîâê³â, íåïåðåâåðøåí³ çðàçêè
і взагалі, тобто не летить. ÿêèõ ä³éøëè äî íàñ ó òâîðàõ
У третій апорії «Дихотомія» (дослівно — «ділення Åâêë³äà, Àðõ³ìåäà òà Àïîëëîí³ÿ.
навпіл») «обґрунтовується» неможливість взагалі Îëåêñ³é Êðèëîâ
будь-якого руху. — Адже щоб подолати відстань
а, — каже Зенон, — потрібно спочатку подолати
a
половину цієї відстані, тобто , потім — половину
2
a
цієї половини, отже , і т.д. до нескінченності. У
4
результаті доходимо висновку, що рух не може навіть
розпочатися.
Як тут не згадати з О.С. Пушкіна: «Немає
руху, — мовив мудрий бородань. А інший мовчки
перед ним ходив»! Але Зенон і не думав заперечу-
вати очевидного. Його метою було вказати лише на
логічні труднощі, які виникають у зв’язку з поняттям ²íêîëè îäíà çàñòàð³ëà, äî
актуальної нескінченності. Тому-то це поняття об- ñì³øíîãî åëåìåíòàðíà ñòîð³íêà
ходив і Евклід. ãåí³àëüíîãî ìèñëèòåëÿ âàæëèâ³øà,
Евклід знайшов таку форму аксіоми про пара- í³æ âåëèêà ïðàöÿ ïåðåñ³÷íîãî
лельні прямі, яка була прийнятною для обмежених ó÷åíîãî.
прямих-відрізків. Відповідне твердження Евклід Ìèêîëà ×åðíèøåâñüêèé
розмістив серед постулатів під номером п’ять. Тому
воно ввійшло в історію математики як V постулат
Евкліда.
2. Аксіома про паралельні прямі і V постулат Евкліда

Як уже згадувалося у вступі, формулювання V
постулату Евкліда було таким: «Якщо при перетині
двох прямих а і b прямою с (рис. 2.38) утворю
ються внутрішні односторонні кути α i β, які в
сумі менші від двох прямих кутів (тобто менші
від 180°; Евклід не застосовував градусної міри
кутів), то при достатньому продовженні прямі
а і b перетнуться». Там же було обґрунтовано, що
V постулат Евкліда еквівалентний сучасній аксіомі
про паралельні прямі.
3. Ще одна філософська основа геометрії

Евклідів V постулат вирізнявся з-поміж усіх інших
початкових тверджень, покладених ним в основу
геометрії, надто довгим формулюванням. Тому зго-
дом виникла думка про можливість доведення цього
твердження як теореми. А оскільки в античній науці
найбільш істинними вважалися знання, виведені Íà çâè÷àéíó âèïàäêîâ³ñòü ïðè
логічним шляхом з якомога меншої кількості при- âåëèêèõ â³äêðèòòÿõ íàøòîâ
пущень, то доведення V постулату, яке дало б змогу õóþòüñÿ ëèøå ò³, õòî íà öå çà
ñëóãîâóº.
вилучити це твердження з переліку аксіом геометрії,
Æîçåô Ëó¿ Ëà´ðàíæ
означало б, в очах тогочасних учених, надання цій
науці більшої достовірності. Тому за цю проблему
взялися з винятковою заповзятістю.
4. Великі пошуки
Однак проблема виявилася не такою простою, як
здавалося на перший погляд. У різні часи і в різних
місцях за неї бралися найвидатніші математики. Але
бажаного результату не досягали. У знайдених «до-
веденнях» при ретельнішому аналізі виявлялася одна
і та ж логічна вада: використовувалися твердження,
які, хоча й були наочно очевидними, проте вони не
були ні аксіомами (постулатами), ні їхніми наслідка-
ми. Більше того, самі ці твердження виявлялися так
само еквівалентними V постулату, як йому еквіва-
лентна сучасна аксіома про паралельні прямі. Словом,
в усіх знайдених «доведеннях» здійснювалося хибне
логічне коло, тобто використовувалося якраз те, що
У це хибне логічне коло потрапляли навіть най-
видатніші математики. Наприклад, Лежандр у сво-
єму «доведенні», яке він помістив навіть в одному з
численних видань своїх «Начал геометрії», викорис-
товував таке, здавалося б, очевидне і незаперечне
твердження: через точку А, взяту всередині кута
О (рис. 2.39), завжди можна провести пряму, яка
перетинає обидві сторони цього кута. Пізніше
Лежандр помітив, що це твердження насправді ек-
вівалентне V постулату, і тому вже в наступному
виданні його підручника V постулат Евкліда знову
зайняв своє звичне місце серед аксіом.
Нарешті, на початку ХІХ ст. безуспішність чис- М.І. Лобачевський
ленних спроб довести V постулат Евкліда наштовх
нули молодого викладача Казанського університету,

а пізніше всесвітньо відомого математика Миколу
Івановича Лобачевського (1792–1856) на думку про
те, що доведення, про яке мріяло так багато учених,
насправді неможливе.
Для підтвердження цієї своєї здогадки Лобачев-
ський почав крок за кроком виводити логічні наслідки,
які випливали з твердження, що було запереченням
V постулату Евкліда. Якби таким способом вдалося
дійти суперечності, то це означало б, що зроблене
припущення хибне, отже, є істинним V постулат.
Проте суперечності не виникало. Одержані наслідки,
щоправда, разюче суперечили реальному досвіду. Але
логічної суперечності між ними не було. З цього
Лобачевський зробив сміливий висновок про немож-
ливість логічного доведення V постулату Евкліда, Карл Фрідріх Ґаусс
а одержану низку наслідків, що випливали з його
заперечення, назвав «уявною» геометрією.
Це феноменальне відкриття поклало початок нової
ери у математиці — ери математичних теорій, побу-
дованих на аксіоматичній основі. «Уявна» геометрія
Лобачевського стала першим прикладом аксіоматич-
ної теорії, відмінної від евклідової геометрії. За це
відкриття англійський математик Джеймс Сильвестр
(1814–1897) назвав Лобачевського «Коперником
геометрії».
Заради справедливості слід зазначити, що до того
самого відкриття, що й Лобачевський, незалежно
від нього і майже одночасно з ним прийшли ще два
учені — німецький математик Карл Фрідріх Ґаусс
(1777–1855) та угорський математик Янош Больяї
(1802–1860). Однак їхні дослідження з цієї проблеми Янош Больяї
не були такими масштабними, а виступи в наукових
колах — такими сміливими, як Лобачевського.
5. Дещо з геометрії Лобачевського

Нова «уявна» геометрія, побудована Лобачевським,
пізніше отримала назву «геометрії Лобачевського». Ця
геометрія базується на усіх тих самих аксіомах, що
й звичайна Евклідова геометрія, за винятком аксіоми
про паралельні прямі. Замість цієї аксіоми приймаєть-
ся наступне її заперечення, яке називають аксіомою
Лобачевського: через точку А поза прямою а у
площині проходить принаймні дві прямі b1, b2, які

не перетинають даної (рис. 2.40).
Оскільки таке твердження суперечить нашому
життєвому досвіду, тобто, не моделюється звичайни-
ми засобами — рисунком з використанням лінійки,
побудовою на місцевості тощо, то найкраще пере-
конатися в його логічній допустимості за допомогою
моделі. Першу таку модель побудував італійський
математик Еудженіо Бельтрамі (1835–1900). Це —
модель на поверхні, яка називається псевдосфе
рою. Виявляється, що планіметрія Лобачевського
виконується на псевдосфері в такому ж розумінні,
як звичайна планіметрія на площині. Зокрема, на
псевдосфері переконливо демонструється аксіома
Лобачевського (рис. 2.41), а також і інші факти з
цієї геометрії. Наприклад, у площині Лобачевського
два перпендикуляри b і c до однієї прямої а необме-
жено розходяться один від одного (рис. 2.42), а сума
внутрішніх кутів будь-якого трикутника АВС менша
від 180° (рис. 2.43). Еудженіо Бельтрамі
Геометрія Лобачевського має і практичні застосуван-

ня. Найбільше — при моделюванні різноманітних явищ
і процесів у природничих науках. Зокрема, геометрією
Лобачевського описується так званий простір швидко-
стей у спеціальній теорії відносності Ейнштейна.
Ось такою насиченою виявилася історія «шкільної»
задачі на доведення V постулату Евкліда. Евклід ви-
явився правим, прийнявши твердження V постулату за
одне з вихідних тверджень геометрії, оскільки довести
це твердження неможливо. Але він і гадки не мав, що
започаткована ним задача стане колись джерелом для
таких радикальних змін у поглядах на математику. Альберт Ейнштейн
6. М.І. Лобачевський
М.І. Лобачевський був, безсумнівно, обранцем Âñå áóëî ÷óäîâî, äîêè ÿ íå ä³ñ
долі. А таких доля і винагороджує, і безжалісно ви- òàâñÿ Ðîñ³¿.
пробовує. Ґîòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
Народився Лобачевський у небагатій сім’ї пові- «Ïðèãîäè áàðîíà ôîí Ìþíõãàóçåíà»
тового землеміра у Нижньому Новгороді на Волзі.
Ще в 5-річному віці втратив батька, а в сім’ї було
ще двоє дітей (з-поміж них Микола був середнім).
Тому мати, енергійна і мужня жінка, сподіваючись
на допомогу рідні, подалася з дітьми в Казань, і там
з часом усіх їх влаштувала на навчання в гімназію
за «казенний кошт».
Це була особлива гімназія. Відкрили її ще у 1759 р.
з метою підготовки вихованців до вступу у Москов-
ський університет. А в 1805 р. і сам Казанський
університет було відкрито на базі цієї гімназії.
Усі троє Лобачевських у гімназії навчалися добре.
Але особливими успіхами відзначався Микола. Через
4 роки навчання, тобто у 1807 р., його зарахували
до складу студентів університету. В університеті
майбутній геніальний математик розпочав вивчати... Ì.². Ëîáà÷åâñüêèé
медицину.
Та ось через рік у Казань із-за кордону приїздить
німецький професор Бартельс. У той час в Росії дуже
ßêùî âèâ÷åííÿ ìàòåìàòèêè,
бракувало кваліфікованих викладачів, і їх запрошу-
ÿêà òàê âëàñòèâà ëþäñüêîìó
вали із-за кордону.
ðîçóìó, çàëèøàºòüñÿ äëÿ áàãà
Йоганн Мартін Христіан Бартельс (1769–1856)
òüîõ áåçóñï³øíîþ ñïðàâîþ,
(в Росії його називали Мартіном Федоровичем) свого òî öå çóìîâëåíî íàñàìïåðåä
часу закінчив знаменитий Ґеттінґенський універси- íåäîë³êàìè ó ìèñòåöòâ³ òà
тет, випускником якого, а потім і професором був ñïîñîá³ âèêëàäàííÿ.
сам Ґаусс. До того ж Ґаусс був близьким приятелем Ìèêîëà Ëîáà÷åâñüêèé
Бартельса.
Мартін Федорович був справжнім професором.
Перші ж його лекції з математики різко змінили
уподобання студента Лобачевського: він узявся за
інтенсивне студіювання цієї науки. Невдовзі і сам
професор звернув увагу на Лобачевського, запропо-
нувавши йому навіть приходити до себе додому для
додаткових консультацій. Метою цих консультацій Ãåîìåòð³ÿ º ÷àñòèíîþ ÷èñòî¿
були як суто наукові дослідження, так і підготовка ìàòåìàòèêè, â ÿê³é çàäàþòüñÿ
повідомлень для студентів. Усе це допомогло Ло- ñïîñîáè âèì³ðþâàííÿ ïðîñòîðó.
бачевському розпізнати своє покликання. Наукові Ìèêîëà Ëîáà÷åâñüêèé
математичні дослідження і викладання математики
стало справжньою його пристрастю на все життя.
Викладацька кар’єра Лобачевського була стрім-

кою. У 1814 р., тобто у 21 рік, він уже ад’юнкт універ-
Êèì Êîïåðíèê áóâ äëÿ Ïòî
ситету, через 4 роки — декан фізико-математичного
ëåìåÿ, òèì Ëîáà÷åâñüêèé áóâ
факультету, ще через 2 — професор, а ще через
äëÿ Åâêë³äà. Ó Êîïåðíèêà ³
5 років — ректор університету. На посаді ректора
Ëîáà÷åâñüêîãî º ö³êàâà ñï³ëüíà
Лобачевський перебував аж 19 років — вчена рада äåòàëü: îáèäâà âîíè — ñëîâ’ÿíè çà
переобирала його на цю посаду шість разів підряд. За ïîõîäæåííÿì; êîæåí ç íèõ çðîáèâ
ці роки провінційний Казанський університет вийшов ðåâîëþö³þ â íàóêîâèõ ïîãëÿäàõ,
на рівень із найпередовішими європейськими універ- ³ îáèäâ³ ö³ ðåâîëþö³¿ ìàþòü
ситетами. Гордістю університету була його бібліотека, îäíàêîâî âåëèêå çíà÷åííÿ — öå
в якій пан ректор обіймав особливо почесну для себе ðåâîëþö³¿ â íàøîìó ðîçóì³íí³
посаду «головного бібліотекаря». êîñìîñó.
Зовсім інакше було з визнанням Лобачевського як Â³ëüÿì Êë³ôôîðä
ученого. Ідеї його «уявної» геометрії були настільки
радикальними, що їх не зрозуміли і найвидатніші ма-
тематики. Траплялися навіть глузливі рецензії, стіною
мовчання відгороджувалася Петербурзька академія
наук. Лише Ґаусс, хоча й не висловився відкрито
у пресі, проте належним чином оцінив відкриття
Лобачевського. Саме за поданням Ґаусса Лобачев-
ського у 1842 р. було обрано членом-кореспондентом
Ґеттінґенського наукового товариства. Суцільний
морок нерозуміння трохи розсіявся, але до повного
визнання було ще далеко. Всесвітня слава прийшла Â ³ñòîð³¿ íàóêè íåëåãêî çíàéòè
лише після смерті ученого. ó÷åíîãî, ÿêèé ìàâ áè òàêó ñèëó
Вище згадувалося про оцінку досліджень Лобачев- àáñòðàêòíî¿ äóìêè, ³ âîäíî÷àñ
ського, дану англійським математиком Сильвестром. âåñü æèòòºâèé îáðàç ÿêîãî áóâ
Ще виразнішу характеристику дав відомий дослідник áè ñïîâíåíèé òàêîãî øèðîêîãî
життя і творчості Лобачевського, професор В.Ф. Ка- åìîö³éíîãî ðóõó, òàêî¿ ïàòåòèêè
ган (1869–1953) у доповіді на святкуванні у 1927 р. â íàéêðàùîìó ³ íàéá³ëüø ñïðàâæ
Казанським університетом 100-річчя з часу відкриття íüîìó ðîçóì³íí³ öüîãî ñëîâà,
неевклідової геометрії Лобачевського: ÿê Ëîáà÷åâñüêèé. ² ð³äêî â êîãî
«Казали не раз, повторюючи Сильвестра, що Ло- îñîáèñòà íàóêîâà òâîð÷³ñòü
бачевський — Коперник геометрії. òàêîþ ì³ðîþ, ÿê ó Ëîáà÷åâñüêîãî,
Я беру на себе сміливості сказати, що це порівнян- ïåðåïë³òàëàñÿ ç âåëèêîþ ãðî
ня для Лобачевського недостатньо виразне. Хіба ідеї ìàäñüêî-êóëüòóðíîþ ðîáîòîþ,
ç³ ñïðàâæí³ì ñëóæ³ííÿì îñâ³ò³
Коперника по суті були такими несподіваними? Хіба
ð³äíî¿ êðà¿íè, ÿêå áóëî, ïîðÿä ç
за дві тисячі років до Коперника їх не висловлював
íàóêîâîþ òâîð÷³ñòþ, îñíîâíèì
Арістарх Самоський? І чи такими далекими від них
ïðàãíåííÿì уñüîãî æèòòÿ ³ âñ³º¿
були ідеї Гіппарха Родоського? îñîáèñòîñò³ Ëîáà÷åâñüêîãî.
А ідеї неевклідової геометрії упродовж цих тися- Ïàâëî Àëåêñàíäðîâ
чоліть і не виникали...
На центральній площі невеликого польського міс- Îñíîâíå çíà÷åííÿ ïðàöü Ëîáà

течка Торуня стоїть пам’ятник Копернику. На ньому ÷åâñüêîãî ïîëÿãàº â òîìó, ùî íà
напис: «Той, що зупинив Сонце і зрушив Землю». ¿õíüîìó ´ðóíò³ çðîñëè âñ³ ñó÷àñí³
Я беру на себе сміливість стверджувати, що було ïîãëÿäè íà ãåîìåòð³þ ÿê íà ñóòî
легше зупинити Сонце, що легше було зрушити Зем- ìàòåìàòè÷íó íàóêó.
лю, ніж зменшити суму кутів у трикутнику, звести Андрій Êîëìîãîðîâ
паралелі до збіжності і розвести перпендикуляри до
прямої на розбіжність!».
1. Доведіть, що коли одна з двох паралельних прямих перпендикулярна до площини,

то й інша пряма теж перпендикулярна до цієї площини.
2. Доведіть, що дві прямі, які перпендикулярні до однієї й тієї самої площини, паралельні
між собою.
200°. Чи може тільки одне ребро паралелепіпеда бути перпендикулярним до деякої пло-
щини?
201°. Чи істинне у стереометрії таке твердження: «Дві прямі, які перпендикулярні до третьої
прямої, паралельні між собою»?
202°. Чи істинне твердження про те, що дві прямі, які перпендикулярні до однієї площини,
лежать в іншій площині?
203°. Виском називається шнурок або нитка, до одного з кінців якої прив’язаний важок (на-
приклад, гиря). Як за допомогою такого приладу перевірити вертикальність стовпа?
204°. Чи можуть бути паралельними дві прямі, одна з яких перпендикулярна до однієї з
двох пересічних площин, а друга — до іншої?
205. Доведіть, що бічні ребра прямокутного паралелепіпеда перпендикулярні до площин
основ.
206. У призмі одне з бічних ребер перпендикулярне до площини основи. Доведіть, що
тоді й усі інші бічні ребра цієї призми також перпендикулярні до площини основи.
207. У призмі дві суміжні бічні грані — прямокутники. Доведіть, що тоді й усі інші бічні грані
цієї призми — також прямокутники.
208. ABCD — паралелограм, відрізки ВЕ і FD перпендикулярні до площини АВС. До-

ведіть, що площини АВЕ і DFC паралельні.
209. Пряма M1N1 паралельна площині α. Через точки М1 та N1 проведені прямі, перпен-
дикулярні до площини α, які перетинають цю площину відповідно в точках M та N.
Доведіть, що MN = M1N1.
210. Дано пряму а і площину α. Доведіть, що всі прямі, які перетинають пряму а і перпен-
дикулярні до площини α, належать одній площині.
211. Дано зображення прямокутного паралелепіпеда ABCDA1B1C1D1 і точки М на його
ребрі АВ. Побудуйте зображення перерізу паралелепіпеда площиною, яка проходить
через М і перпендикулярна до прямої АВ.
212. Дано зображення куба ABCDA1B1C1D1. Побудуйте зображення:
1) прямої, що проходить через точку В перпендикулярно до площини АСС1;
2) прямої, що проходить через центр грані A1B1C1D1 перпендикулярно до її площини:
3) перерізу куба площиною, що проходить через точку А перпендикулярно до прямої BD;
4) перерізу куба площиною, що проходить через середину ребра ВВ1 перпендику-
лярно до прямої СС1;
5) перерізу куба площиною, що проходить через точку В перпендикулярно до прямої С1D;
6*) прямої, що проходить через центр грані АА1В1В перпендикулярно до площини
BDD1;
7*) прямої, що проходить через точку В1 перпендикулярно до площини ACD1;
8*) перерізу куба площиною, що проходить через точку А перпендикулярно до діа-
гоналі BD1;
9*) перерізу куба площиною, що проходить через середину діагоналі BD1 перпенди-
кулярно до цієї діагоналі.
11.5. Ортогональне проектування

і теорема про три перпендикуляри
З теореми про паралель до перпендикуляра (див.
п. 11.4), а також з теореми про транзитивність від-
ношення паралельності прямих, випливає, що всі
прямі т, паралельні прямій l, яка, у свою чергу,
перпендикулярна до площини π, теж перпендику-
лярні до площини π (рис. 2.44). З теореми ж про
паралельність прямих, перпендикулярних до площи-
ни, випливає, що всі прямі т, які перпендикулярні
до площини π, паралельні між собою.
Наочним втіленням цих фактів є, наприклад,
паралельність колон будівлі, перпендикулярних до
горизонтальної площини (рис. 2.45), паралельність
вертикально поставлених стовпів, високих рівних

дерев тощо.
Згадуючи означення паралельного проектування
(див. § 8 у розділі 1), із наведених фактів легко
вивести, що коли напрямок l паралельного проек-
тування перпендикулярний до площини проекцій
π, то усі проектуючі прямі т теж перпендикулярні
до π (див. рис. 2.44). Отже, проекцію F′ фігури F
можна утворити, проводячи через кожну точку М
цієї фігури пряму ММ′, перпендикулярну до площи-
ни проекцій π (рис. 2.46).
(ортогонального проектування).
Паралельне проектування, напрямок якого
перпендикулярний до площини проекцій,
називається ортогональним проектуванням.
Паралельна проекція фігури, що утворю-
ється при ортогональному проектуванні,
називається ортогональною проекцією або
просто проекцією цієї фігури.
Отже, якщо йде мова про проекцію фігури без
уточнень щодо напрямку проектування і ці уточнен-
ня не випливають з контексту, то мається на увазі
саме ортогональна проекція.
Оскільки ортогональне проектування є окремим
видом паралельного проектування, то для нього
виконуються усі властивості останнього. Зокрема,
ортогональною проекцією прямої а, що не перпен-
дикулярна до площини проекцій, є деяка пряма а′
(рис. 2.47), а якщо пряма а паралельна площині про-
екцій π, то її проекція а′ паралельна а (рис. 2.48).
Зазначимо принагідно, що оскільки прямі, які
перпендикулярні до однієї з паралельних площин,
перпендикулярні і до всіх решти (див. наслідок 3
з теореми 1 п. 11.3 про умову паралельності двох
площин), то ортогональне проектування на одну з
таких площин буде ортогональним і на всі решту
площин (рис. 2.49). Зрозуміло, що, як і будь-які
паралельні проекції, ортогональні проекції фігури

на паралельні площини рівні між собою.
Водночас ортогональне проектування має і деякі
лише йому притаманні властивості. Найважливішу
з них зараз доведемо. Ще одну важливу власти-
вість — про площу ортогональної проекції плоскої
фігури — доведемо пізніше (у п. 13.4).
Для формулювання першої властивості — так
званої теореми про три перпендикуляри — зручно
вживати термін «похила до площини». Так назива-
тимемо пряму, яка перетинає площину, але не є пер-
пендикулярною до неї. Пряму, яка перпендикулярна
до площини, називають нормаллю до цієї площини.
Точку перетину похилої (нормалі) з площиною на-
зиватимемо основою похилої (нормалі).
Тео р ема
(про три перпендикуляри).
Якщо проекція похилої на площину перпенди- Íàéá³ëüøó ðàä³ñòü ò³ëó äàº
кулярна до деякої прямої цієї площини, то й ñâ³òëî ñîíöÿ, íàéá³ëüøó ðàä³ñòü
сама похила перпендикулярна до цієї прямої. äóõó — ÿñí³ñòü ìàòåìàòè÷íî¿
³ñòèíè.
І навпаки, якщо похила перпендикулярна до
Ëåîíàðäî äà Â³í÷³
прямої площини, то й проекція похилої теж
перпендикулярна до цієї прямої.
Доведення. Нехай а — похила до площини α,
А — її основа, В — деяка точка похилої а, В1 — її
ортогональна проекція на площину α (рис. 2.50).
Тоді пряма а1, що проходить через точки В1 та А, —
проекція похилої а. Припустимо, що а1 перпенди-
кулярна до прямої b площини α. Потрібно довести,
що тоді й похила а перпендикулярна до прямої b.
(Зауважимо, що пряма b може перетинати похилу
а, тобто проходити через її основу А, а може й не
перетинати її, тобто бути мимобіжною з нею.)
Оскільки пряма ВВ1 перпендикулярна до пло-
щини α, то вона перпендикулярна і до прямої
b цієї площини. Крім цього, за умовою, пряма b
перпендикулярна до прямої а1. Тому, за ознакою
перпендикулярності прямої і площини, пряма b пер-
пендикулярна до площини ВАВ1, яка містить прямі
ВВ1 та а1. Тому вона перпендикулярна і до прямої

а цієї площини, що й треба було довести.
Навпаки, якщо b ⊥ a, то оскільки b ⊥ BB1, знову
маємо, що b ⊥ BAB1. А з цього випливає, що b ⊥ a1.
Теорему доведено повністю.
Зауваженн я. Назва «теорема про три перпенди-
куляри» пов’язана з тим, що в ній справді фігурують
три перпендикуляри: ВВ1 до площини α та а і а1 — до
прямої b (див. рис. 2.50). Òîé, õòî íåõòóº äîñÿãíåííÿìè
ìàòåìàòèêè, òîé çàâäàº øêîäè
Теорема про три перпендикуляри часто за- âñ³é íàóö³, îñê³ëüêè íå çíàþ÷è
стосовується як ознака перпендикулярності двох ìàòåìàòèêè, íå ìîæíà âèâ÷èòè
прямих. ³íø³ òî÷í³ íàóêè ³ íåìîæëèâî
ï³çíàâàòè ñâ³ò.
Ðîäæåð Áåêîí
За д ача.
Відрізок РA завдовжки 16 см перпендикулярний
до площини трикутника АВС, сторони АВ, ВС
і АС якого дорівнюють відповідно 13 см, 14 см
і 15 см. Визначити відстань від точки Р до пря-
мої ВС.
Розв’язання. Нехай AN — висота даного три-
кутника АВС (рис. 2.51). Тоді, за теоремою про три
перпендикуляри, РN ⊥ BC і РN, таким чином, — шу-
кана відстань. Визначимо її з прямокутного трикутни-
ка РAN (оскільки РА ⊥ АBC, то ∠РAN = 90°). Для
цього попередньо знайдемо AN. З формули для
2S
площі трикутника, AN = DABC . Потрібну площу
BC
визначимо за формулою Герона:
2SDABC = 21 ⋅ 8 ⋅ 7 ⋅ 6 = 84 (см2).
Тоді AN = 12 cм. І тому
PN = PA2 + AN 2 = 20 (см).
Відповідь. 20 см.
З історії теореми про три перпендикуляри
Теореми про три перпендикуляри не було в «На-

Áóëî á âåëèêîþ ïîìèëêîþ ââà
чалах» Евкліда. Вперше вона зустрічається аж у æàòè, ùî ñòðîã³ñòü ó äîâåäåí
середньовічних математичних трактатах, зокрема, в í³ — âîðîã ïðîñòîòè. ×èñëåíí³
«Трактаті про повний чотирикутник» арабського ма- ïðèêëàäè ïåðåêîíóþòü íàñ ó
тематика, астронома й філософа ХІІІ ст. Насреддіна ïðîòèëåæíîìó: ñòðîã³ ìåòîäè
ат-Тусі. У Європі ж ця теорема вперше з’явилася ще º âîäíî÷àñ íàéïðîñò³øèìè ³
пізніше — в «Началах геометрії» Лежандра (1794 р.). íàéäîñòóïí³øèìè. Âëàñíå, ñàìå
Лежандр сформулював її так. ïðàãíåííÿ äî ñòðîãîñò³ ³ ïðè
âîäèòü äî â³äøóêàííÿ íàéïðîñ
Нехай пряма АР перпендикулярна до площи-
ò³øèõ äîâåäåíü.
ни a, а ВС — довільна пряма цієї площини Äàâèä Ã³ëüáåðò
(рис. 2.52). Проведемо з Р пряму PD ⊥ BC
і сполучимо точки А і D. Тоді пряма AD буде
перпендикулярною до прямої ВС.
Доведення Лежандра було таким. Відкладемо
на прямій ВС від точки D по різні боки від D рівні
відрізки DB та DC, а потім сполучимо відрізками
точки В і С з точками А і Р. Тоді пряма PD буде
серединним перпендикуляром до відрізка ВС, отже,
РВ = РС. З цієї рівності випливає рівність прямокут-
них трикутників АРВ та АРС (оскільки АР ⊥ α, то
∠АРВ = ∠АРС = 90°). А звідси — рівність відрізків
АВ та АС. Трикутник АВС, отже, є рівнобедреним.
А в рівнобедреному трикутнику медіана, проведена
до основи, є й висотою. Тому AD ⊥ BC, що й треба
було довести.
1. Що таке ортогональне проектування?

2. Що таке похила пряма до площини і що таке проекція похилої на площину?
3. Доведіть теорему про три перпендикуляри.
213°. Чи можна стверджувати, що коли пряма а не перпендикулярна до площини α, то в

площині α не існує жодної прямої, до якої пряма а була б перпендикулярною? Якщо
ні, то скільки таких прямих у площині α існує і як вони розміщені?
214°. Коло з центром О лежить у площині α. Пряма МО ⊥ α, а — дотична до кола у деякій
його точці А. Який кут утворюють прямі а та МА?
215°. Чи істинне таке твердження: «Якщо пряма перпендикулярна до проекції похилої, то
ця пряма лежить у площині проекції»?
216°. Чи є істинним твердження: «Пряма, яка перпендикулярна до похилої, перпендику-
лярна до проекції цієї похилої»?
217°. У трикутнику АВС ∠С = 90°. Пряма BD перпендикулярна до площини АВС. Доведіть,
що CD ⊥ AC.
218. В основі піраміди лежить прямокутник. Одне бічне ребро піраміди перпендикулярне
до площини основи. Доведіть, що усі бічні грані піраміди — прямокутні трикутники.
219. Дано зображення ромба ABCD з гострим кутом А, що дорівнює 60°, а також прямої
PD, перпендикулярної до площини АВС. Побудуйте зображення перпендикулярів,
проведених з точки Р до сторін ромба або до їхніх продовжень.
220. Пряма а перетинає площину α. У площині α через задану у ній точку А проведіть
пряму, перпендикулярну до прямої а.
221. М.І. Лобачевський у своєму підручнику «Геометрія» (1823 р.) пропонує такий алгоритм
для побудови прямої, що проходить через задану точку А перпендикулярно до заданої
площини α: «Проводимо в α довільну пряму ВС і опускаємо на неї перпендикуляр
AD з точки А. Далі у площині α ставимо перпендикуляр DE до прямої ВС. Тоді
перпендикуляр AF до прямої DE у площині ADE визначить шукану пряму». Дове-
діть результативність цього алгоритму. Чи застосовний він у тому разі, коли А ∈ α?
222. Через вершину В ромба ABCD проведено пряму BN, перпендикулярну до його
площини. Доведіть, що точка N рівновіддалена від прямих AD і DC.
223. З вершини А правильного трикутника АВС зі стороною 8 3 см проведено відрізок
AD завдовжки 5 см, перпендикулярний до площини трикутника. Визначте відстань
від точки D до прямої ВС.
224. Доведіть, що якщо пряма а паралельна площині π, то її проекція а1 на π перпенди-
кулярна до прямої b площини π тоді і тільки тоді, коли a ⊥ b.
225. Доведіть, що ортогональні проекції двох взаємно перпендикулярних прямих, одна
з яких паралельна площині проекцій, а інша не перпендикулярна до неї, є взаємно
перпендикулярними.
226. Доведіть, що коли проекцією кута, одна зі сторін якого паралельна площині проекцій,
є прямий кут, то й сам кут, що проектується, теж прямий.
227*. Доведіть, що коли ортогональною проекцією квадрата є ромб, то більша діагональ

ромба дорівнює діагоналі квадрата. Доведіть також, що коли ортогональною про-
екцією ромба є квадрат, то менша діагональ ромба дорівнює діагоналі квадрата.
228*. Доведіть, що коли ортогональною проекцією прямокутника є квадрат, то менша
сторона прямокутника дорівнює стороні квадрата, а якщо ортогональною проекцією
квадрата є прямокутник, — то більша сторона прямокутника дорівнює стороні ква-
драта.
229*. Доведіть, що ортогональна проекція прямої а, перпендикулярної до площини α,
перпендикулярна до сліду b площини α на площині проекцій π.
11.6. Похилий відрізок і перпендикуляр до площини

У попередньому пункті для зручності форму-
лювання теореми про три перпендикуляри було
введено поняття похилої до площини як прямої, Íå çàáóâàé, ùî â ãîëîâ³ ó ìåíå
òèðñà ³ äîâã³ ñëîâà ìåíå ò³ëüêè
що перетинає площину, але не перпендикулярна çàñìó÷óþòü.
до цієї площини. Àëàí Ì³ëí.
Часто також доводиться розглядати і похилі від- «Â³íí³-Ïóõ ³ âñ³-âñ³-âñ³»
різки та їхні проекції на площину.
Означе ння
(похилого відрізка і перпендикуляра до площини).
Похилим відрізком до площини α називаєть-
ся будь-який відрізок АХ, один кінець Х
якого належить площині α, якщо пряма АХ
не лежить у цій площині і не перпендику-
лярна до неї (рис. 2.53). Тоді кажуть також,
що похилий відрізок АХ проведено з точки
А до площини α; точку Х називають основою
похилого відрізка АХ.
Якщо пряма АХ0 перпендикулярна до пло-
щини α, а точка Х0 належить цій площині,
то відрізок АХ0 називається перпендикуляром
до даної площини. Тоді ж кажуть, що пер-
Уñå â³äáóâàºòüñÿ íåñïîä³âàíî
пендикуляр АХ0 проведено або опущено на äëÿ òèõ, õòî íå âì³º áà÷èòè
площину α з точки А, або ще — поставлено у ïðè÷èí.
точці Х0 до площини α. Точка Х0 називається Îíîðå äå Áàëüçàê.
основою перпендикуляра АХ0. «Âîòðåí»
Важлива властивість похилих відрізків пов’язана з

порівнянням їх з відповідними перпендикулярами.
Теор ема 1
(про співвідношення між перпендикуляром і по
хилими відрізками до площини).
Перпендикуляр до площини коротший від
будь-якого похилого відрізка, проведеного з
тієї самої точки. Âîðîòà ³ êëþ÷ äî âåëèêèõ íàóê —
Доведення. Нехай з однієї і тієї ж точки А до ìàòåìàòèêà. Íå çíàþ÷è ¿¿, íå
ìîæíà çíàòè í³ ³íøèõ íàóê, í³
площини α проведено перпендикуляр АХ0 і похи-
ìèðñüêèõ ñïðàâ. À ùå ã³ðøå òå,
лий відрізок АХ (див. рис. 2.53). Потрібно довести, ùî ëþäè, ÿê³ í³÷îãî â í³é íå
що АХ0 < АХ. Сполучимо відрізком точки Х0 та Х. òÿìëÿòü, íå â³ä÷óâàþòü âëàñíîãî
Оскільки АХ0 ⊥ α, то, згідно з означенням перпен- íåâ³ãëàñòâà, à òîìó íå øóêàþòü
дикулярності прямої і площини, АХ0 ⊥ ХХ0. Отже, â³ä íüîãî ë³ê³â.
трикутник АХ0Х — прямокутний. Тому катет АХ0 Ðîäæåð Áåêîí
у ньому менший від гіпотенузи АХ. Теорему до-
ведено.
Доведена властивість є підставою для прийняття
такого означення.
(відстані від точки до площини).
Відстанню від точки до площини називаєть-
ся довжина перпендикуляра, опущеного з ß ïîâàæàþ ìàòåìàòèêó ÿê
даної точки на площину. íàéâåëè÷í³øó ³ íàéêîðèñí³øó
íàóêó, ÿêùî ¿¿ çàñòîñîâóþòü
Важливими також є залежності між похилими
òàì, äå âîíà äîðå÷íà, àëå íå
відрізками та їхніми ортогональними проекціями ìîæó ïîãîäèòèñÿ, ÿêùî íåþ
на площину. çëîâæèâàþòü, çàñòîñîâóþ÷è
äî ðå÷åé, ÿê³ çîâñ³ì íå âõîäÿòü
Теорема 2 â ¿¿ ñôåðó ³ ÿê³ ïåðåòâîðþþòü
(про співвідношення між похилими відрізками øëÿõåòíó íàóêó â áåçãëóçäÿ.
та їхніми проекціями на площину). Íåâæå âñå ³ñíóº ò³ëüêè â ò³é ì³ð³,
â ÿê³é âîíî ìîæå áóòè äîâåäåíî?
Проекція похилого відрізка на площину за-
Õ³áà íå áåçãëóçäî áóëî á, ÿêáè
вжди менша від самого відрізка. Рівні похилі õòî-íåáóäü çàñóìí³âàâñÿ â ñâî¿é
відрізки, проведені до площини з однієї точки, êîõàí³é òîìó, ùî âîíà íå çìîãëà
мають і рівні проекції; більший похилий від- äàòè ìàòåìàòè÷íîãî äîâåäåííÿ
різок має більшу проекцію. Навпаки, похилі ñâîãî êîõàííÿ. Ìàòåìàòè÷íî âîíà
відрізки, проведені до площини з однієї точки, ìîæå îáãðóíòóâàòè ðîçì³ð ñâîãî
ïîñàãó, àëå íå ñâîº êîõàííÿ.
які мають рівні проекції на цю площину, рівні
Éîãàíí Âîëüô´àí´ ¥åòå
між собою; більшу проекцію має більший по-
хилий відрізок.
Доведення. Нехай АХ — похилий відрізок до

площини α (рис. 2.54). Проведемо перпендикуляр
АХ0 до цієї площини. Тоді, оскільки проекцією кінця
А відрізка АХ на площину α є точка Х0, а проекцією
кінця Х — сама ця точка Х, то проекцією похилого
відрізка АХ є відрізок Х0Х. Проекція Х0Х є катетом
у прямокутному трикутнику АХ0Х, а відрізок АХ —
гіпотенузою (оскільки АХ0 ⊥ α, то АХ0 ⊥ Х0Х). Тому
Х0Х < АХ. Перше твердження теореми доведено.
Нехай тепер з однієї точки А до площини α прове-
дено два похилих відрізки АХ та АY (див. рис. 2.54).
Провівши знову перпендикуляр АХ0 і сполучивши
точку Х0 з точками Х та Y, одержимо уже два пря-
мокутних трикутники АХ0Х та АХ0Y зі спільним
катетом АХ0. Якщо похилі відрізки АХ та AY, тобто Ìàòåìàòèê äîñêîíàëèé ëèøå â
гіпотенузи у цих трикутниках, будуть рівними, то ò³é ì³ð³, â ÿê³é â³í º äîñêîíàëîþ
будуть рівними й самі трикутники та їхні катети ëþäèíîþ. Ëèøå òîä³ â³í ä³ÿòèìå
Х0Х і Х0Y, тобто проекції даних похилих відрізків. ´ðóíòîâíî, ïðîíèêëèâî, óâàæíî,
÷èñòî, ïðîç³ðíî, çàõîïëèâî ³
Якщо ж похилі відрізки будуть не рівними, то біль-
íàâ³òü åëå´àíòíî.
шому з них відповідатиме більший катет-проекція, Éîãàíí Âîëüô´àí´ ¥åòå
а меншому — менший. Таким чином, доведено й
друге твердження теореми.
Обернені твердження пропонуємо довести само-
стійно.
На с лідо к 1 .
Геометричним місцем основ рівних похилих
відрізків, проведених до площини з однієї точ-
ки, є коло з центром в основі перпендикуляра,
опущеного з цієї точки на площину.
Справді, оскільки проекції Х 0Х усіх рівних
похилих відрізків АХ, проведених з точки А до
площини α, рівні між собою (рис. 2.55), то їхні
основи рівновіддалені від однієї і тієї ж точки Х0.
Отже, — лежать на колі з центром у цій точці. На-
впаки, будь-яка точка Y вказаного кола є основою
похилої AY, рівної похилій АХ. Справді, оскільки
похилі відрізки AY та АХ мають рівні проекції X0Y
та Х0Х, то вони рівні між собою. Твердження на-

слідку доведено.
Наслідо к 2 .
Кут між двома рівними похилими відрізками,
проведеними до площини з однієї і тієї ж точ-
ки, завжди менший від кута між проекціями Ìàòåìàòèêà ó âèâ÷åííÿ ïðèðîäè
цих відрізків. ðîáèòü íàéá³ëüøèé âíåñîê, òîìó
ùî âîíà ðîçêðèâàº óïîðÿäêîâàíèé
Доведення. Нехай АХ, AY — два рівні похилі çâ’ÿçîê ³äåé, â³äïîâ³äíî äî ÿêèõ
відрізки до площини α, Х0Х, Х0Y — їхні (рівні) âëàøòîâàíèé Âñåñâ³ò.
проекції (див. рис. 2.54). За теоремою косинусів, з Ïðîêë Ä³îäîõ
трикутників AXY та Х0XY знаходимо:
XY2 = 2AX2(1 – cos ∠XAY);
XY2 = 2Х0X2(1 – cos ∠XХ0Y).
З рівності лівих частин цих співвідношень ви-
пливає рівність їхніх правих частин. Але оскільки
AX > X0X, то множник 2АХ2 у правій частині першої
рівності більший за множник 2Х0Х2 у правій частині
другої рівності. Отже, інші множники задовольняють
протилежну нерівність:
1 – cos ∠XAY < 1 – cos ∠XХ0Y.
Звідси cos ∠XАY > cos ∠XХ0Y. Тоді, врахову-
ючи монотонне спадання косинуса на проміжку ²ñòèíà — öå òå æ ñàìå äëÿ
[0°; 180°], дістаємо: ðîçóìó, ùî é ìóçèêà äëÿ âóõà ³
∠XAY < ∠XХ0Y, êðàñà äëÿ îêà.
Äæîí Àðáåòíîò
За д ача 1.
З точки до площини проведено два похилі відріз-
ки завдовжки 35 см і 75 см. Проекції цих відрізків
на площину відносяться, як 7 : 18. Визначити
відстань від даної точки до площини.
Розв’язання. Нехай SA = 35 см, SB = 75 см —
дані похилі відрізки до площини α; ОА, ОВ —
їхні проекції на площину (рис. 2.56). Оскільки
більшому похилому відрізку відповідає більша
проекція, то ОА : ОВ = 7 : 18. Нехай ОА = 7х см.
Тоді ОВ = 18х см. У прямокутних трикутниках
SOA і SOB катет OS — спільний. Отже, SO2 =
= SA2 – OA2 = SB2 – OB2. Звідси дістаємо рівняння:

352 – (7х)2 = 752 – (18х)2, з якого х = 4.
Таким чином, ОА = 28 см, а SO = SA2 − OA2 =
= 21 см.
Задача 2.
З точки до площини трикутника зі сторонами
32 см, 40 см і 48 см проведено перпендикуляр
завдовжки 18 см. Основа перпендикуляра нале-
жить середній за довжиною стороні трикутника.
Прямі, які містять дві інші сторони трикутника,
рівновіддалені від даної точки. Визначити від-
стань від даної точки до цих прямих.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай S — задана точка,
α — площина заданого трикутника АВС, у якому
АВ = 32 см, АС = 48 см, ВС = 40 см (рис. 2.57).
Нехай SP ⊥ α, де Р ∈ ВС, SP = 18 см, SQ ⊥ АВ,
SR ⊥ AC (Q ∈ AB, R ∈ AC) і SQ = SR. Потрібно
знайти SQ.
Рівні похилі відрізки SQ та SR мають і рівні про-
екції. Тому PQ = PR.
За формулою Герона: SDABC = 60 ⋅ 28 ⋅ 12 ⋅ 20 = 240 7
⋅ 28 ⋅ 12 ⋅ 20 = 240 7 (см 2). З іншого боку, SDABC = SDABP + SDAPC = 1 AB ⋅ PQ + 1 AC ⋅ PR = 1 ( AB + A
2 2 2
1 1 1
SDABC = SDABP + SDAPC = AB ⋅ PQ + AC ⋅ PR = ( AB + AC) ⋅ PQ. — À ìîæå, òóò íåìàº í³ÿêî¿
2 2 2
2SDABC ìîðàë³? — çàóâàæèëà Àë³ñà.
Отже, PQ = = 6 7 см. Нарешті, з ∆SPQ: — ßê öå íåìàº! — çàïåðå÷èëà
AB + AC Ãåðöîãèíÿ. — Â óñüîìó º ñâîÿ
SQ = SP 2 + PQ2 = 24 см. ìîðàëü, ïîòð³áíî ò³ëüêè âì³òè
Відповідь. 24 см. ¿¿ çíàéòè.
Ëüþ¿ñ Êåððîëë.
З а у в а ж е н н я . Зверніть увагу, що в процесі «Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
розв’язування останньої задачі встановлено такий
факт: якщо точка рівновіддалена від двох пересічних
прямих, то проекція цієї точки на площину прямих
належить бісектрисі одного з кутів, утворених дани-
ми прямими. Цим фактом часто користуються при
розв’язуванні інших задач.
1. Дайте означення похилого відрізка і перпендикуляра до площини.

2. Доведіть, що перпендикуляр до площини коротший від будь-якого похилого відрізка,
проведеного з тієї самої точки.
3. Сформулюйте й доведіть теорему про співвідношення між похилими відрізками до
площини та їхніми проекціями на цю площину.
230°. Із двох точок до площини проведено два рівних похилих відрізки. Чи можна ствер-
джувати, що проекції цих відрізків на дану площину теж рівні?
231°. Із двох точок, рівновіддалених від площини, проведені до неї два похилих відрізки.
Чи можна стверджувати, що проекції цих відрізків на дану площину рівні?
232°. Із точки, віддаленої від площини α на відстань d, проведено до площини похилий
відрізок завдовжки а. Визначте проекцію цього відрізка на площину α.
233°. Із точки до площини α проведено похилий відрізок завдовжки а. Проекція цього від-
різка на площину має довжину l. Визначте відстань від даної точки до площини α.
234. Із точки, віддаленої від площини на відстань 12 см, проведено похилий відрізок до цієї
площини. Відрізок на 8 см довший за свою проекцію. Визначте довжину відрізка.
235. Із точки до площини проведено два похилих відрізки, довжини яких відносяться, як
5 : 6. Визначте відстань від точки до площини, якщо проекції відрізків на площину
дорівнюють 4 см і 3 3 см.
236. Із точки, що знаходиться на відстані 12 см від площини, проведено до цієї площини
два похилих відрізки завдовжки 13 см і 20 см. Відстань між їхніми основами на пло-
щині дорівнює 19 см. Визначте кут між проекціями цих відрізків на площину.
237. Із точки А, взятої поза площиною α, проведено до площини рівні похилі відрізки АВ
і АС. Відстань ВС між їхніми основами на площині дорівнює 10 см. Кут між ВС та
АС дорівнює 60°, кут між ВС та проекцією відрізка АВ на площину α дорівнює 30°.
Визначте відстань від точки А до площини α.
238. Із точки до площини рівнобедреного трикутника, основа і бічна сторона якого дорівнюють
відповідно 30 см і 25 см, проведено перпендикуляр завдовжки 9 см. Основа перпенди-
куляра належить основі трикутника. Дана точка рівновіддалена від прямих, які містять
бічні сторони трикутника. Визначте відстань від даної точки до цих прямих.
239. Із точки до площини прямокутного трикутника, катет і гіпотенуза якого дорівнюють

відповідно 32 см і 40 см, проведено перпендикуляр, основа якого належить заданому
катету. Прямі, на яких лежать гіпотенуза й інший катет трикутника, віддалені від цієї
точки на 20 см. Визначте відстань від даної точки до площини трикутника.
240*. Із точки до площини рівнобічної трапеції, менша основа й бічні сторони якої дорів-
нюють по 6 3 см, проведено перпендикуляр завдовжки 12 см. Основа
перпендикуляра належить більшій основі трапеції, а прямі, на яких лежать три інші
її сторони, рівновіддалені від даної точки. Визначте відстань від цієї точки до згада-
них прямих.
11.7. Кут між прямою і площиною

Означе ння
(кута між прямою і площиною).
Кутом між прямою і площиною, які не пер- ß ïîñò³éíî òðèìàþ â óÿâ³ ïðåä
пендикулярні між собою, називається кут ìåò ñâîãî äîñë³äæåííÿ ³ òåðïëÿ÷å
між цією прямою і її ортогональною проек- æäó, äîïîêè ïåðøèé ïðîáëèñê
цією на площину. Якщо пряма перпендику- ïîâîë³ ïåðåòâîðèòüñÿ íà ïîâíå
ÿñêðàâå ñâ³òëî.
лярна до площини, то вважається, що вона
²ñààê Íüþòîí
з площиною утворює прямий кут, тобто кут,
величина якого дорівнює 90°.
Кут між прямою а і площиною α позначається
так: ∠аα.
На рис. 2.58 а1 — ортогональна проекція прямої
а на площину α, а ϕ = ∠аа1 — кут між прямою
а і площиною α.
Зрозуміло, чому в прийнятому означенні кута
між прямою і площиною окремо обумовлюється
випадок, коли пряма і площина перпендикулярні.
Адже у цьому разі проекцією прямої на площину
є точка, а кут між прямою і точкою невизначений.
Проте, оскільки пряма, яка перпендикулярна до
площини, утворює прямі кути з усіма прямими цієї
площини, то природно вважати, що у цьому разі
пряма утворює прямий кут і з даною площиною,
тобто ∠аα = 90°.
Якщо ж пряма а паралельна площині α (рис. 2.59),
то її проекція а1 на цю площину паралельна прямій
а. Тому ∠аа1 = 0°. Отже, згідно з прийнятим озна-
ченням, кут між прямою і паралельною їй площиною
дорівнює 0°.
Кутом між відрізком (або променем) і площиною

називають кут між прямою, яка містить цей відрізок
(або промінь) і даною площиною.
Теорема Øóêàé ïðîñòîòó ³ íå â³ð ¿é.

(про рівність кутів між площиною і рівними по Àëüôðåä Íîðò Âàéòõåä
хилими відрізками).
Рівні похилі відрізки, проведені з однієї точки
до площини, утворюють з площиною рівні
кути. Навпаки, похилі відрізки, які проведені
з однієї точки до площини під рівними кутами
до неї, рівні між собою.
Доведення. Нехай АХ, AY — два рівні похилі
відрізки, проведені з деякої точки А до площини α,
А1Х, А1Y — проекції цих відрізків на α (рис. 2.60).
Оскільки АА1 ⊥ α, то трикутники АА1Х і АА1Y —
прямокутні, мають рівні гіпотенузи АХ, AY і спіль-
ний катет АА1. З рівності цих трикутників випливає
й рівність відповідних гострих кутів Х, Y. А це й
означає, що похилі АХ, AY утворюють з площиною
α рівні кути.
Якщо, навпаки, у прямокутних трикутниках АА1Х
та АА1Y зі спільним катетом АА1 рівними будуть
гострі кути Х та Y, то рівними будуть і гіпотенузи
АХ та AY. Теорему доведено.
Наслідо к
(про нахил бічних ребер правильної піраміди).
Бічні ребра правильної піраміди нахилені до
площини основи під рівними кутами.
За д ача.
Пряма а утворює зі сторонами прямого кута ВАС
гострі кути величиною β і γ. Визначити кут, який
пряма а утворює з площиною кута ВАС.
Розв’язання. Не порушуючи загальності, може-
мо вважати, що пряма а проходить через вершину
А даного прямого кута (рис. 2.61). Візьмемо на
а яку-небудь точку М і проведемо з неї перпенди-
куляри ММ1 до АВС, ML до AB та MN до AC. Тоді

∠LAM = β, ∠NAM = γ. Потрібно визначити кут
ϕ = ∠МАМ1.
За теоремою про три перпендикуляри: M1L ⊥ AB,
Áàãàòî õòî çà òàêèõ îáñòà
M1N ⊥ АС. Нехай МА = т. Тоді з ∆MAL (∠L = 90°): âèí ãåòü ðîçãóáèâñÿ á, àëå ÿ âì³þ
AL = m cos β, а з ∆MAN (∠N = 90°): AN = âèêîðèñòîâóâàòè ñâîº ñòàíî
= m cos γ. âèùå.
Чотирикутник ALM1N має три прямі кути, отже, ¥îòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
це — прямокутник. За теоремою Піфагора:
AM1 = AL2 + LM12 = AL2 + AN 2 == m cos2 β + cos2 γ .
AL2 + LM12 = AL2 + AN 2 = m cos2 β + cos2 γ .
AM1 m cos2 β + cos2 γ

З ∆M М 1 A ( ∠М 1 = 9 0 °) : cos ϕ = = = cos2 β + cos2 γ .
AM m
AM1 m cos2 β + cos2 γ
cos ϕ = = = cos2 β + cos2 γ .
AM m
Тому ϕ = arccos cos2 β + cos2 γ .
Відповідь. arccos cos2 β + cos2 γ .

Те ор ема 1
(про мінімальну властивість кута між
похилою прямою і площиною).
Кут між похилою прямою і площиною
є найменшим із кутів, які дана пряма
утворює з усіма прямими площини, що про-
ходять через основу похилої.
Доведення. Нехай α — дана площина, а — по-
хила до неї пряма, А — основа похилої, а1 — орто-
гональна проекція похилої на площину, b — довільна
пряма площини, проведена через точку А і відмінна
від прямої а1 (рис. 2.62). Оскільки, за означенням,
∠аa = ∠аа1, то для доведення теореми достатньо
показати, що ∠аа1 < ∠ab.
Візьмемо на прямій а довільну точку В, відмінну
від А, і проведемо через неї пряму ВВ1 ⊥ a (точка
В1 належить прямій а1). Відкладемо потім на прямій

b від точки А в обидва боки відрізки АС і АD, рівні
відрізку АВ1.
У трикутниках ВВ1А та ВСА сторона ВА спільна, Ó ìàòåìàòèö³ ïîòð³áíî ïàì’ÿ
сторони АВ1 і АС рівні, а ВВ1 < ВС — за властивістю òàòè íå ôîðìóëè, à ïðîöåñè
перпендикуляра і похилої до площини. Проти більшої ìèñëåííÿ.
сторони у таких трикутниках лежить і більший кут. Âàñèëü ªðìàêîâ
Отже, ∠ВАВ1 < ∠BAC. Аналогічно покажемо, що
∠ВАВ1 < ∠BAD. Але ∠ВАВ1, оскільки він гострий, —
це кут між прямими а і а1, а один із суміжних кутів
ВАС чи BAD — це кут між прямими а і b. Отже,
∠аа1 < ∠ab, що й треба було довести.
Можливе інше доведення теореми 1. Нехай, як
і раніше, α — площина, а — похила до неї пряма,
А — основа похилої, а1 — ортогональна проекція
похилої на площину, b — довільна пряма площини,
проведена через А і відмінна від а1. Потрібно пока-
зати, що ∠аа1 < ∠ab (рис. 2.63).
Якщо пряма b виявиться перпендикулярною до
а1 (на рисунку це положення позначено через b0),
то, за теоремою про три перпендикуляри, перпен-
дикулярною до b буде і пряма а. Тоді потрібна не-
рівність випливатиме з того, що ∠а1а — гострий,
а ∠ab — прямий.
В іншому разі візьмемо на прямій а деяку точку
В, відмінну від А, проведемо перпендикуляри ВВ1 ⊥ α
та ВС ⊥ b (С ∈ b) і сполучимо точки В1 і С. За те-
оремою про три перпендикуляри, пряма В1С буде
перпендикулярною до прямої b. Ïîð³âíÿííÿ ìàòåìàòè÷íèõ ô³ãóð
Розглянемо далі прямокутні трикутники ВВ1А та òà âåëè÷èí ñëóãóº ìàòåð³àëîì äëÿ
ВСА зі спільною гіпотенузою АВ. Оскільки їхні кути ³ãîð òà íàâ÷àííÿ ìóäðîñò³.
ВАВ1 та ВАС гострі, то вони дорівнюють, відповідно, Éîãàíí Ãåíð³õ Ïåñòàëîöö³
BB1
∠а а 1 та ∠a b . Крім ц ь ого, sin ∠aa1 = , а
AB
BC
sin ∠ab = . Оскільки ж перпендикуляр ВВ1 до
AB
площини α менший від похилої BС, то
sin ∠aa1 < sin ∠ab. А враховуючи, що кути ∠аа1 та
∠ab гострі, маємо: ∠aa1 < ∠ab, що й треба було до-
вести.
Н а с л ід ок .
Кут між прямою і площиною не перевищує
жодного з кутів, які дана пряма утворює з
різними прямими площини. Ìàëî º ðå÷åé, ÿê³ íå ï³ääàþòüñÿ
ìàòåìàòè÷íîìó îá´ðóíòóâàííþ;
Доведення. Якщо пряма а — похила до площини ïðîòå, ÿêùî ìè âñå-òàêè íàòðàïèìî
α, а пряма b площини проходить через основу А по- íà íèõ, òî öå îçíà÷àòèìå, ùî íàø³
хилої (див. рис. 2.62 або рис. 2.63), то твердження çíàííÿ ïðî íèõ недостатні ³ íå÷³òê³.
наслідку доведено у теоремі. À, ìàþ÷è ìîæëèâ³ñòü çâåðíóòèñÿ äî
Якщо ж при тій самій умові стосовно прямої а пря- ìàòåìàòè÷íîãî îá´ðóíòóâàííÿ, âå
ма b не проходить через основу А похилої (рис. 2.64), ëèêèì áåçãëóçäÿì áóëî á øóêàòè
то, провівши через А пряму b′ || b, матимемо: ∠ab = ÿêå-íåáóäü ³íøå, — öå òå ñàìå, ùî
= ∠ab′. Якщо b′ не збігається з проекцією а1 похи- éòè íàâïîìàöêè ó òåìðÿâ³, êîëè
лої а, то, за доведеною теоремою 1, ∠aа1 < ∠ab′. В ïîðÿä ñòî¿òü ñâ³÷à.
противному разі ∠aа1 = ∠ab′. В обох випадках, отже, Äæîí Àðáåòíîò
∠aα = ∠aа1 ≤ ∠ab.
Якщо а || α, то ∠аα = 0°. Кут же між прямою
а і будь-якою іншою прямою b не менший 0°. Отже,
і тоді ∠аα ≤ ∠ab.
Якщо, нарешті, а ⊥ α, то, за означенням кута між
прямою і площиною, ∠аα = 90°. Але, за означенням
відношення перпендикулярності прямої і площини,
для будь-якої прямої b площини α: ∠аb = 90°. Отже,
нерівність ∠aα ≤ ∠ab справджується і в цьому разі.
Твердження наслідку доведено повністю.
Зазначимо, що в кожному з виділених у цьому
доведенні випадків розміщення прямої а і площини α
досягається максимальне значення кута між прямою
а і прямими площини α. Воно дорівнює 90°.
Те о р ема 2
(про три косинуси).
Нехай а — похила пряма до площини α, а1 —
її ортогональна проекція на α, b — довільна
пряма площини α. Тоді: Ó ìàòåìàòèö³, ÿê ³ â ³íøèõ
cos ∠ab = cos ∠aa1 ⋅ cos ∠a1b. (*) íàóêàõ, íå ðîçãóáèòèñÿ ïåðåä
Доведення. Не порушуючи загальності, можемо äèâí³ñòþ äåÿêèõ äîâåäåíü ÷àñòî
вважати, що пряма b проходить через основу А по- çíà÷èòü íå ìåíøå, í³æ ïîëîâèíà
íîâîãî â³äêðèòòÿ.
хилої а. Скористаємося ще раз рис. 2.63, вважаючи
Ïåòåð Ëåæåí Ä³ð³õëå
виконаними усі відображені на ньому побудови (див.
друге доведення теореми 1). Розглянемо спочатку
випадок, коли пряма а не перпендикулярна до пря-
мої b. Тоді:
BB1
з ∆ВВ1А (∠В1 = 90°): AB = ;
sin ∠aa1
АВ1 = ВВ1 ctg ∠aa1;
з ∆ACВ 1 (∠C = 90°): АC = AВ 1 cos ∠a 1b =
= ВВ1 ctg ∠aa1 cos ∠a1b;
AC
з ∆АВС (∠С = 90°): cos ∠ab = .
AB
Підставляючи в останню рівність значення для Çãîäîì ÿ ùèðî øêîäóâàâ, ùî
АС і АВ з попередніх, дістанемо: íå ïðîñóíóâñÿ ó ñâîºìó ðîçâèòêó
BB1 íàñò³ëüêè, ùîá óì³òè õî÷à á
cos ∠ab = BB1 ctg ∠aa1 ⋅ cos ∠a1b : = cos
∠aa1 ⋅òðîõè
cos ∠a1bðîçáèðàòèñÿ
. ó âåëèêèõ
sin ∠aa1 провідних íà÷àëàõ ìàòåìàòèêè,
BB1
tg ∠aa1 ⋅ cos ∠a1b : = cos ∠aa1 ⋅ cos ∠a1b. îñê³ëüêè ëþäè, ÿê³ îâîëîä³ëè
sin ∠aa1 íåþ, âèäàþòüñÿ ìåí³ íàä³ëåíèìè
Одержали рівність, яку й треба було довести.
Якщо ж пряма а буде перпендикулярною до прямої ÿêèìèñü äîäàòêîâèìè çíàðÿääÿìè
b, то, за теоремою про три перпендикуляри, і пря- ðîçóìó.
×àðëüç Äàðâ³í
ма а1 буде перпендикулярною до b. Тоді cos ∠ab =
= cos ∠a1b = 0. Отже, рівність (*) справджується і в
цьому випадку. Теорему доведено повністю.
Теорему 2 застосовують тоді, коли за якими-
небудь двома з трьох кутів ∠ab, ∠aa1, ∠a1b потрібно
знайти третій. Якщо потрібно визначити кут ∠ab, то
через пряму b проводять площину α так, щоб кути
∠аа1 та ∠a1b можна було легко визначити. При
вдалому виборі площини α кут ∠ab визначається
дуже просто.
Ось як, наприклад, можна швидко визначити кут
між мимобіжними діагоналями а, b двох суміжних
граней куба (рис. 2.65). Візьмемо за α площину тієї
грані куба, яка містить діагональ b. Оскільки тоді
2 2 1
∠аа1 = ∠a1b = 45°, то cos ∠ab = ⋅ = . Отже,
2 2 2
∠ab = 60°.
Зауваження. З теореми 2 можна одержати твер-
дження теореми 1. Справді, оскільки за умов теоре-
ми 1: 0 ≤ cos ∠a1b < 1, то з формули (*):
cos ∠ab < cos ∠aа1,
звідки ∠ab > ∠aа1.
Випливає звідси і наслідок з теореми 1. Подумайте
над цим самостійно.
1. Що таке кут між прямою і площиною?

2. Доведіть, що кут між прямою і площиною є найменшим з усіх кутів, які дана пряма
утворює з прямими площини.
3. Доведіть теорему про три косинуси.
4. Доведіть, що рівні похилі відрізки, проведені до площини з однієї точки, утворюють
з цією площиною рівні кути.
241°. Задано площину α і точку А ∉ α. Скільки прямих, які утворюють з площиною α кут 70°,
можна провести через точку А? Чи зміниться відповідь, якщо точка А належатиме
площині α?
242°. Із точки А під кутом α до площини проведено похилий відрізок завдовжки l. Чому
дорівнює довжина проекції цього відрізка на площину?
243°. Визначте кут між похилим відрізком і площиною, якщо проекція цього відрізка на
площину удвічі коротша від нього.
244°. Довжина похилого відрізка АВ дорівнює 10 см, а його кінець А віддалений від пло-
щини на відстань 6 см. Визначте кут між відрізком і площиною.
245°. Чи правильно, що діагональ куба нахилена під рівними кутами до площин усіх його
граней?
246°. Порівняйте кути, які з площиною основи куба утворюють його діагональ і діагональ
бічної грані.
247°. Один із похилих відрізків більший від іншого, але їхні проекції на площину рівні.
Котрий із відрізків утворює з площиною більший кут?
248. Визначте кут між мимобіжними прямими, одна з яких перпендикулярна до деякої
площини, а інша утворює з цією площиною кут φ.
249. У трикутнику АВС АВ = АС. З вершини А до площини трикутника проведено пер-
пендикуляр АР. Доведіть, що похилі відрізки РВ та РС утворюють з площиною
трикутника рівні кути.
250. У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1 всі грані — прямокутники. Відомо, що AD = 12 см,
CD = 5 см, А1С = 26 см. Визначте кути, які пряма А1С утворює з площинами АВС та
ВВ1С1.
251. Із точки А, що знаходиться на відстані 6 3 см від площини, проведені до площини

два похилих відрізки АВ і АС під кутом 30° до неї. Проекції відрізків утворюють кут
120°. Визначте ВС.
252. Із точки, віддаленої від площини на відстань а, проведено два похилих відрізки, які
утворюють з площиною кути 45° і 30°, а між собою — прямий кут. Визначте відстань
між кінцями відрізків.
253. З однієї точки до площини проведено два рівних похилих відрізки. Кут між ними
дорівнює 60°, а кут між їхніми проекціями — 90°. Визначте кути, які дані відрізки
утворюють з площиною.
254. Через вершину А прямокутника ABCD до його площини проведено похилий відрізок,
який утворює кути по 60° зі сторонами АВ та AD. Визначте кут, який даний відрізок
утворює з площиною прямокутника.
255. Через вершину кута ромба, що дорівнює 60°, проведено похилий відрізок до його
площини. З площиною ромба цей відрізок утворює кут 30°. Визначте кути, які відрізок
утворює зі сторонами ромба, якщо відомо, що усі ці кути рівні між собою.
256. О — точка перетину діагоналей квадрата ABCD, ОК ⊥ АВС, М — середина відрізка
АВ, АВ = 4 см, ОК = 2 3 см. Визначте кут між прямою MD і площиною DCK.
257*. Площина π проходить через гіпотенузу АВ прямокутного трикутника АВС і утворює
кути α і β з його катетами. Визначте кут, який із площиною π утворює медіана СМ
трикутника АВС.
258*. Доведіть, що сторони кута однаково нахилені до будь-якої площини, яка проходить
через його бісектрису.
259*. Дано ромб зі стороною а і гострим кутом α. Через одну з його сторін проведено площину
під кутом β до суміжної сторони. Визначте площу проекції ромба на цю площину.
260*. У просторі дано три прямі. Через одну з них проведіть площину так, щоб дві інші
прямі були нахилені до цієї площини під рівними кутами.
11.8. Кути паралельних прямих з площиною та прямої

з паралельними площинами
Теор ема 1
(про рівність кутів, утворених паралельними
прямими з площиною).
Кути, утворені паралельними прямими з од-
нією і тією ж площиною, рівні між собою. Äÿêóþ Òîá³, Ãîñïîäè, çà òå, ùî
òè ñòâîðèâ óñå ïîòð³áíå ïðîñòèì,
Д о в е д е н н я . Якщо одна з двох паралельних à âñå ñêëàäíå — íåïîòð³áíèì.
прямих перпендикулярна до площини, то і друга Ãðèãîð³é Ñêîâîðîäà
пряма також перпендикулярна до цієї площини.
Отже, обидві такі прямі утворюють з площиною
рівні (прямі) кути.
Якщо одна з паралельних прямих паралельна

площині або лежить у ній, то й друга пряма також
або паралельна площині, або лежить у ній. Тому
обидві такі прямі утворюють з площиною рівні кути
(по 0°).
Нехай, нарешті, пряма а є похилою до площини
α, а пряма b — паралельна а. Проектуючи ортого-
нально дані прямі на площину α, ми одержимо в
проекції або паралельні прямі а1, b1 (рис. 2.66), або
одну і ту ж пряму а1 (рис. 2.67) (згадайте властивос-
ті паралельного проектування). У першому випадку
∠aа1 = ∠bb1 — як кути між відповідно паралельними
прямими. У другому випадку ∠aа1 = ∠bа1 — як
відповідні кути при паралельних прямих а, b та
січній а1. Отже, в обох випадках, відповідно до
означення, ∠aα = ∠bα. Теорему доведено.
На с лідо к.
Бічні ребра призми утворюють з площиною
основи рівні кути.
Тео р ема 2
(про рівність кутів, утворених прямою з пара
лельними площинами).
Кути, утворені прямою з паралельними пло-
щинами, рівні між собою.
Доведення. Якщо дана пряма перпендикулярна
до однієї з паралельних площин, то вона перпен-
дикулярна і до другої площини. Отже, з обома
площинами утворює кути по 90°.
Якщо ж дана пряма буде паралельною до однієї
з паралельних площин або належатиме їй, то вона
буде паралельною й іншій площині. Отже, з обома
цими площинами вона утворюватиме кути по 0°.
Нехай тепер дана пряма а перетинає площину α
в точці В1 і є похилою до α, а площина α паралельна
площині β (рис. 2.68). Тоді пряма а перетинає пло-
щину β в деякій точці В2 і є похилою до неї (обґрун-
туйте!). Візьмемо на а довільну точку А, відмінну
від В1 та В2, і проведемо через неї пряму АА1 ⊥ α
(А1 ∈ α). Тоді ця пряма АА1 буде перпендикуляр-

ною і до площини β, отже, перетне її в деякій точці
А2. Пряма а1 = А1В1 буде проекцією похилої а на
площину α, а пряма а2 = А2В2 — проекцією похилої
а на площину β. Отже, ∠aα = ∠аа1, а ∠aβ = ∠аа2.
Але оскільки прямі а1, а2 є слідами площини АВ2А2 Íåçâè÷àéíà êðàñà ïàíóº â öàðñòâ³
на паралельних площинах α і β, то вони паралельні ìàòåìàòèêè, êðàñà, ïîä³áíà íå
між собою. Тому ∠aа1 = ∠аа2. Отже, ∠aα = ∠аβ, òàê äî êðàñè ìèñòåöòâà, ÿê äî
що й треба було довести. êðàñè ïðèðîäè; ðîçñóäëèâèé ðîçóì
â÷èòüñÿ ö³íóâàòè öþ êðàñó òàê
ñàìî, ÿê ³ êðàñó ïðèðîäè.
Наслідо к 1 Åðíñò Êóììåð
(про бічні ребра призми).
Бічні ребра призми утворюють рівні кути з
площинами обох основ.
У першому розділі було дано означення зрізаної
піраміди і, зокрема, — правильної зрізаної піраміди.
Тоді стверджувалося, що бічні ребра правильної
зрізаної піраміди рівні між собою. Тепер ми можемо
це довести.
Наслідо к 2
(про бічні ребра правильної зрізаної піраміди).
Бічні ребра правильної зрізаної піраміди рівні
між собою.
Доведення. Розглянемо, для прикладу, правиль-
ну зрізану п’ятикутну піраміду ABCDЕA1B1C1D1Е1
(рис. 2.69). Нехай вона є відрізаною від повної
правильної п’ятикутної піраміди PABCDE площиною
А1В1С1, паралельною основі.
За означенням, бічні ребра РА, РВ, РС, PD,
РЕ правильної піраміди рівні між собою. Тому
вони утворюють рівні кути з площиною основи,
а отже, — і з паралельною основі січною площиною
А1В1С1. Тому похилі відрізки РА1, РВ1, РС1, PD1,
РЕ1 до площини А1В1С1 рівні між собою. Звідси ви-
пливає, що рівними є й відрізки АА1 = РА – РА1,
ВВ1 = РВ – РВ1, СС1 = РС – РС1, DD1 = РD – РD1,
EE1 = РE – РE1, тобто — бічні ребра даної зрізаної
піраміди. Твердження наслідку доведено.
1. Доведіть, що паралельні прямі утворюють з площиною рівні кути.

2. Доведіть, що кути, які пряма утворює з паралельними площинами, рівні.
261°. ABCD — паралелограм. Пряма CD утворює з площиною α кут ϕ. Визначте кут між
прямою АВ і площиною α.
262°. ABCDA1B1C1D1 — куб. Визначте кут між прямою а і площиною A1DC1, якщо з пло-
щиною АСВ1 пряма а утворює кут 30°.
263. Діагональ прямокутного паралелепіпеда утворює з площинами бічних граней кути
30° і 45°. Який кут вона утворює з площинами основ?
264. Основою прямокутного паралелепіпеда є квадрат. Діагональ паралелепіпеда утво-
рює з площинами бічних граней кут ϕ. Який кут вона утворює з площинами основ
призми?
265. Ортогональною проекцією рівностороннього трикутника на площину, паралельну
одній з його сторін, є прямокутний трикутник. Які кути утворюють з цією площиною
сторони рівностороннього трикутника?
266. Дано куб ABCDA1B1C1D1. Через ребро ВВ1 проведено площину, яка утворює рівні
кути з прямими ВС1 та CD1. Визначте ці кути.
267. Два відрізки впираються своїми кінцями у дві паралельні площини. Довжини відрізків
відносяться, як 2 : 3, а кути, які вони утворюють з цими площинами, — як 2 : 1. Ви-
значте ці кути.
268*. Площина α паралельна основі рівнобедреного трикутника і утворює з його бічною
стороною кут ϕ. Кут між рівними сторонами трикутника дорівнює γ. Визначте кут між
висотою трикутника, проведеною до бічної сторони, і площиною α.
269*. Кожна грань паралелепіпеда є ромбом з гострим кутом α. Визначте кут між бічним
ребром і площиною основи паралелепіпеда.
270*. Задано площину α, а в ній — точку А і пряму а. Задано також кут ϕ. Побудуйте пря-
му b, яка проходить через точку А, утворює з площиною α кут ϕ і перпендикулярна
до прямої а.
11.9. Інше вимірювання кута між прямою і площиною

Кут ϕ між прямою а і площиною α (див.
рис. 2.58) характеризує величину відхилення пря- — Ùî òè çíàºø ïðî öþ ñïðà
âó? — çàïèòàâ Êîðîëü.
мої а від площини α: чим менший цей кут, тим — Í³÷îãî, — â³äïîâ³ëà Àë³ñà.
менше відхилення, а чим більший, — тим більше — Çîâñ³ì í³÷îãî? — íàñò³éëèâî
й відхилення. Максимальне кутове відхилення від äîïèòóâàâñÿ Êîðîëü.
площини, яке дорівнює 90°, мають нормалі, міні- — Çîâñ³ì í³÷îãî, — ïîâòîðèëà
мальне, рівне 0°, — прямі, які лежать у площині Àë³ñà.
або паралельні їй. — Öå äóæå âàæëèâî, — âèãî
ëîñèâ Êîðîëü, ïîâåðòàþ÷èñü äî
Бувають, проте, ситуації, коли важливим є не ïðèñÿæíèõ.
відхилення ϕ прямої а від площини α, а її відхи- Ëüþ¿ñ Êåððîëë.
лення від нормалі п до цієї площини. Тоді кутом «Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
між прямою і площиною вважають кут між цією
прямою і нормаллю до площини. Таке означення
кута застосовується, зокрема, у фізиці. В оптиці,
наприклад, кутом падіння світлового променя на
плоску поверхню вважається відхилення променя
від нормалі п до поверхні (рис. 2.70). А один з
основних законів — закон відбивання світла —
стверджує: «Промінь падаючий, промінь відбитий
і нормаль до поверхні лежать в одній площині, і кут
падіння рівний куту відбивання».
Таке вимірювання кутів виправдане тим, що саме
нормально напрямлені промені спричиняють най-
більшу дію на поверхню і ця дія сповільнюється тим
більше, чим більше промені відхиляються від нормалі.
Сонце найбільше гріє, коли воно в зеніті, тобто коли
його промені падають на землю майже вертикально.
Найменше ж — коли Сонце біля горизонту, і тоді
промені падають майже горизонтально.
Інше виправдання полягає в тому, що уздовж нор-
малей до поверхні діють природні сили, наприклад, ß ñòâåðäæóþ, ùî â áóäü-ÿêîìó
сила тиску рідини або газу на стінки посудини, сила ÷àñòêîâîìó â÷åíí³ ïðî ïðèðîäó
ìîæíà çíàéòè ëèøå ñò³ëüêè
тяжіння на поверхню землі тощо. Тому відхилення
âëàñíå íàóêè, ñê³ëüêè â íüîìó º
будь-якої сторонньої «штучної» сили від природної ìàòåìàòèêè.
логічно характеризувати саме кутом, який її напрям ²ììàíó¿ë Êàíò
утворює з нормаллю до поверхні.
Існує проста залежність між кутами ϕ і ω, які
пряма утворює з площиною і з нормаллю до неї.
Нехай А — точка перетину похилої прямої а з пло-
щиною α, а1 — ортогональна проекція прямої а на

α, п — нормаль до площини α у точці А (рис. 2.71).
Оскільки п ⊥ α, то п ⊥ а1. Отже, кути ϕ і ω до-
повнюють один одного до 90°. Тобто ϕ + ω = 90°.
Звідси ω = 90° – ϕ, а ϕ = 90° – ω.
1. Як вимірюють кут між прямою і площиною у фізиці? Які для цього є мотиви?
2. Яка залежність існує між мірами кутів, утворених прямою і площиною, що застосо-
вуються у геометрії і фізиці?
1. а) Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1, у якому ∠BAD = 90°. Доведіть, що АВ ⊥ A1D1,

а DC ⊥ B1C1.
б) Дано паралелепіпед ABCDA1B1C1D1, у якому AB ⊥ DD1. Доведіть, що АВ ⊥ CC1,
а DD1 ⊥ A1B1.
2. а) З центра О квадрата ABCD до його площини проведено перпендикуляр ОК. До-
ведіть, що прямі АК і BD взаємно перпендикулярні.
б) Пряма АМ перпендикулярна до площини квадрата ABCD. Доведіть, що пряма
BD перпендикулярна до площини AMС.
3. а) Дано зображення куба ABCDA1B1C1D1, а також точок F, G, що належать відповідно
ребрам AD та B1C1. Побудуйте зображення перерізу куба площиною, що проходить
через точку F паралельно площині B1D1D, а також зображення прямої, що проходить
через точку G перпендикулярно до площини BCD1.
б) Дано зображення куба ABCDA1B1C1D1, а також точок U, V, що належать відповідно
ребрам DD1 та BC. Побудуйте зображення перерізу куба площиною, що проходить
через точку U перпендикулярно до прямої АВ1, а також зображення прямої, що
проходить через точку V перпендикулярно до площини DB1C1.
4. а) Сторони трикутника дорівнюють 14 см, 16 см і 6 см. Із вершини більшого кута
трикутника проведено відрізок, перпендикулярний до площини трикутника. Відстань
від другого кінця відрізка до прямої, що містить більшу сторону трикутника, дорівнює
5 3 см. Визначте довжину цього відрізка.
б) Сторони трикутника дорівнюють 17 см, 15 см і 8 см. З вершини меншого кута

трикутника проведено відрізок завдовжки 20 см, перпендикулярний до площини
трикутника. Визначте відстань від другого кінця відрізка до прямої, що містить меншу
сторону трикутника.
5. а) Із точки до площини проведено два похилих відрізки завдовжки 25 см і 30 см. Різ-
ниця проекцій цих відрізків на площину дорівнює 11 см. Визначте відстань від точки
до площини.
б) Із точки до площини проведено два похилих відрізки, різниця яких дорівнює 5 см.
Проекції цих відрізків на площину дорівнюють 18 см і 7 см. Визначте відстань від
даної точки до площини.
6. а) Із деякої точки до площини рівнобедреного трикутника, основа й бічна сторона якого
дорівнюють відповідно 66 см і 55 см, проведено перпендикуляр з основою на бічній
стороні трикутника. Прямі, на яких лежать дві інші сторони трикутника, віддалені від
даної точки на 30 см. Визначте відстань від даної точки до площини трикутника.
б) Висота, проведена до основи рівнобедреного трикутника, дорівнює 44 см. З деякої
точки простору до площини трикутника проведено перпендикуляр завдовжки 18 см.
Основа перпендикуляра належить бічній стороні трикутника. Дві інші сторони три-
кутника лежать на прямих, кожна з яких рівновіддалена від даної точки на відстань
30 см. Визначте площу трикутника.
7. а) Кути, які пряма утворює зі сторонами даного прямого кута, дорівнюють по 60°.
Визначте кут нахилу цієї прямої до площини прямого кута.
б) Кути, які пряма утворює зі сторонами даного прямого кута, дорівнюють 45° і 60°.
Визначте кут, який ця пряма утворює з площиною прямого кута.
8*. а) Із точки К до площини α проведено два похилих відрізки, довжини яких відносяться,
як 8 : 5. Проведені відрізки утворюють з площиною α кути, один з яких удвічі більший
від іншого. Визначте ці кути.
б) Із точки N до площини α проведено два похилих відрізки NA = 36 см і NB = 16 см.
Один з кутів, які проведені відрізки утворюють з площиною α, утричі більший від
іншого. Визначте ці кути.
§12. Відстань між фігурами
12.1. Основне означення

Пригадаймо, що одним з основних понять у
геометрії є довжина відрізка. Зокрема, через це ²äå¿ ÷àñòî çàëèøàþòüñÿ áåçïë³ä
поняття означається поняття відстані між двома íèìè â ðóêàõ ëþäåé ïåðåñ³÷íèõ,
íàòîì³ñòü âïðàâí³ ìàòåìàòèêè
точками. А саме, відстанню між точками А і В на- ìàþòü ç íèõ âåëèêèé çèñê.
зивається довжина відрізка АВ (рис. 2.72). Ãàñïàð Ìîíæ
Поняття відстані між точками застосовується у
найрізноманітніших сферах життя людини — від
високої науки до побуту й дозвілля. Використову-
ється воно тоді, коли розмірами реальних об’єктів,
відстанню між якими цікавляться, за даних умов
можна знехтувати. Так, ми ведемо мову про відстань
між зірками, планетами, передавачами й приймача-
ми інформації, населеними пунктами, більярдними
кульками, ядром атома і електронами на його орбіті
тощо. Якщо ж згадана умова щодо малості об’єктів
не виконується, то явно чи неявно застосовується
поняття відстані між фігурами.
Погляньмо на берегову лінію F1 деякого умовного
півострова (рис. 2.73), до якого з протилежного бе-
рега F2 збираються налагодити поромну переправу
(або — як під Ла-Маншем між Англією та Франці-
єю — прокласти підземний тунель). Зрозуміло, що
при визначенні кінцевих пунктів Х0 ∈ F1 та Y0 ∈ F2
цієї переправи намагатимуться мінімізувати відстань
XY, де Х пробігає усі точки фігури F1, а Y — усі
точки фігури F2. Цю найменшу відстань якраз і вва-
жають відстанню від берега F2 до берега F1 (або від
берега F1 до берега F2).
Такі міркування приводять нас до такого озна-
чення.
§12. Відстань між фігурами 285
(відстані між фігурами).
Відстанню між двома фігурами F 1 , F 2
(рис. 2.74) називається довжина X0Y0 най-
меншого з відрізків XY, кінці Х, Y яких
пробігають усі точки фігур F1, F2 відповідно.
При цьому точки X0, Y0 називаються най-
ближчими точками фігур F1, F2.
Відстань між фігурами F1, F2 позначається так:
F1F2.
Отже, F1F2 ≤ XY, де Х — довільна точка фігури
F1, а Y — довільна точка фігури F2.
Зокрема, якщо одна з фігур — F1 чи F2 — точ-
ка, то говорять про відстань від точки до фігури.
Таким чином, відстанню від точки А до фігури F
(рис. 2.75) називається довжина АХ0 найменшого з
відрізків АХ, кінці Х яких пробігають усі точки фігу-
ри F. При цьому точка Х0 називається найближчою
до А точкою фігури F. Отже, відстань від точки до
фігури є відстанню від цієї точки до найближчої
точки даної фігури.
Зрозуміло, що коли фігури F1, F2 мають хоча б
одну спільну точку Z, то відстань між ними дорів-
нює нулю. Справді, сумістивши точки Х, Y з цією
точкою Z, матимемо:
F1F2 ≤ XY = ZZ = 0.
Звідси F1F2 = 0.
Відповідно до прийнятих означень та властивос-
тей похилих і перпендикулярів до прямої і площини,
відстань від точки А до прямої l або від точки
А до площини α дорівнює довжині перпендикуляра
АХ0, опущеного з цієї точки на дану пряму чи, від-
повідно, площину (рис. 2.76).
Відстань від точки А до відрізка ВС (рис. 2.77)
визначається так. Опускаємо перпендикуляр AD з
точки А на пряму ВС. Якщо основа D цього перпен-
дикуляра належить даному відрізку ВС, то шукана
відстань дорівнює АD. В іншому разі вона дорівнює
відстані від А до одного з кінців відрізка ВС, а саме:
до того, який лежить ближче до точки D.
Аналогічно визначається відстань від точки до

променя.
Відстань між двома паралельними прямими
дорівнює довжині спільного перпендикуляра цих
прямих (рис. 2.78).
Це випливає з того, що всі такі перпендикуля-
ри X0Y0 рівні між собою, а кожний відрізок XY з
кінцями на даних прямих, який не є їхнім спільним
перпендикуляром, менший від спільного перпенди-
куляра X0Y0.

Для знаходження відстані від точки до
плоскої фігури можна застосовувати наступ-
ну теорему, завдяки якій стереометрична
проблема зводиться до планіметричної.
Те орема
(про найближчу точку плоскої фігури).
Нехай α — площина плоскої фігури F (рис. 2.79),
точка А не належить α, Х0 — найближча до
А точка фігури F, А1 — ортогональна проекція
точки А на площину α. Тоді Х0 — найближча
до А1 точка фігури F. Навпаки, якщо точка Х0
фігури F є найближчою до точки А1, то вона
ж є найближчою і до точки А.
Доведення. Оскільки АА1 ⊥ α, то для будь-якої
точки Х фігури F: АА1 ⊥ А1Х. Тому з прямокутного
трикутника АА1Х, за теоремою Піфагора:
AX 2 = AA12 + A1X 2 .
Перший доданок у правій частині цієї рівності
сталий. Тому якщо ліва частина АХ2 дорівнюватиме
найменшому можливому своєму значенню AX02 , то
найменшому значенню A1X02 дорівнюватиме і доданок
А1Х2 правої частини. Навпаки, якщо найменшим буде
доданок А1Х2, то найменшою буде і ліва частина АХ2.
Цікаво зауважити, що, взявши за фігуру F пряму
(рис. 2.80), ми, як наслідок з доведеної теореми, діс-
танемо теорему про три перпендикуляри. Справді,
оскільки відстань від точки до прямої визначається
відповідним перпендикуляром, то з теореми про най-

ближчу точку випливає, що основи перпендикулярів,
опущених на пряму з точок А і А1, збігаються. А саме
це й передбачається теоремою про три перпендикуля-
ри. Отже, ми фактично одержали ще одне доведення
цієї теореми.
1. Що називається відстанню між двома фігурами?

2. Що таке відстань від точки до фігури?
3. Обґрунтуйте, що відстань від точки до прямої (або площини) дорівнює довжині пер-
пендикуляра, опущеного з цієї точки на дану пряму (площину).
4. Як визначається відстань від точки до відрізка?
5. Доведіть, що відстань між двома паралельними прямими дорівнює довжині спільного
перпендикуляра цих прямих.
6. Доведіть теорему про найближчу точку плоскої фігури.
7. Як із теореми про найближчу точку плоскої фігури можна вивести теорему про три
перпендикуляри?
12.2. Відстань між паралельними прямою і площиною

та між двома паралельними площинами
Нехай маємо площину α і паралельну їй пряму l
(рис. 2.81) і потрібно знайти відстань lα між цими ×èñëî âèñâ³òëþº ãëèáèíó áóäîâè
фігурами. ñâ³òó.
Спроектуємо пряму l ортогонально на площину α. Ґîòôð³ä Â³ëüãåëüì Ëåéáí³ö
Одержимо пряму l1, паралельну l. Кожна проектую-
ча пряма ХХ1 буде перпендикулярною як до прямої
l1 (бо ХХ1 ⊥ α), так і до прямої l (бо l || l1). Відрізки
ХХ1, отже, будуть спільними перпендикулярами
прямих l, l1, а також прямої l і площини α.
Усі ці спільні перпендикуляри рівні між собою,
і саме їхня довжина дорівнює відстані lα. Справді,
будь-який відрізок XY (X ∈ l, Y ∈ α), який не є
спільним перпендикуляром прямих l та l1, — як по-
хилий до площини α, проведений з точки Х, — буде
більшим від перпендикуляра ХХ1, опущеного на α

з тієї самої точки Х. Тому lα = XX1.
Отже, доведена така теорема.
Тео р ема 1
(про відстань між паралельними прямою і пло
щиною).
Відстань між паралельними прямою і площи-
ною дорівнює довжині (спільного) перпенди- Ìàòåìàòèêà ïîâèííà ñòðè
куляра, опущеного з якої-небудь точки прямої ìóâàòè ïîë³ò íàøîãî ðîçóìó,
на площину. âîíà — éîãî îïîðà.
Âîëüòåð
Аналогічними міркуваннями доводиться наступна
теорема.
Тео р ема 2
(про відстань між паралельними площинами).
Відстань між паралельними площинами до-
рівнює довжині (спільного) перпендикуляра,
опущеного з якої-небудь точки однієї площини
на іншу.
Доведення. Нехай маємо дві паралельні пло-
щини α і β (рис. 2.82). Оскільки пряма, яка пер-
пендикулярна до однієї з двох паралельних площин,
перпендикулярна й до іншої, то перпендикуляр АВ,
опущений з якої-небудь точки А однієї з цих площин
на іншу, буде перпендикуляром і до іншої, тобто —
їхнім спільним перпендикуляром.
Оскільки будь-які два спільні перпендикуляри АВ
і CD до паралельних площин α і β є паралельними,
то вони рівні між собою — як відрізки паралельних
прямих між паралельними площинами.
Для повного доведення теореми, отже, залиша-
ється показати, що будь-який відрізок АХ з кінцями
у даних площинах α i β, який не є їхнім спільним
перпендикуляром, більший від спільного перпенди-
куляра АВ. А це випливає з того, що перпендикуляр
АВ до площини β менший від похилого відрізка АХ
до цієї площини. Теорему доведено.
За д ача.
Задано трикутник зі сторонами 26 см, 28 см
і 30 см. Точка Р віддалена від кожної сторони
трикутника на відстань 17 см. Визначити відстань
від точки Р до площини трикутника.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай у трикутнику АВС
(рис. 2.83) АВ = 26 см, ВС = 28 см, АС = 30 см.
Проведемо перпендикуляри РО ⊥ АВС, РЕ ⊥ АВ,
PF ⊥ BC, PG ⊥ AC. За умовою: PE = PF = PG =
= 17 см. Необхідно знайти РО.
З рівності похилих відрізків РЕ, PF, PG випливає
рівність їхніх проекцій ОЕ, OF, OG на площину
трикутника. А, за теоремою про три перпендикуля-
ри, ОЕ ⊥ АВ, OF ⊥ BC, OG ⊥ AC. Точка О, таким
чином, є центром кола, вписаного у трикутник АВС,
а ОЕ, OF, OG — радіусами цього кола.
Радіус r = OE вписаного кола знайдемо з фор-
мули S = pr, де S — площа, а р — півпериметр
трикутника ABC. Для цього попередньо визначимо
S за формулою Герона. Маємо:
p = 1 (26 + 28 + 30 ) = 42 (см);
2
S = 42 ( 42 − 26) ( 42 − 28) ( 42 − 30 ) = 336 (см2);
r = 336 = 8 (см).
42
Нарешті, з ∆POE (∠O = 90°) знаходимо РО:
PO = PE 2 − OE 2 = 172 − 82 = 15 (см).

Те орема 3
(про геометричне місце точок, рівновід
далених від площини). Ìàòåìàòèêà çàâæäè, íåçâàæà
Геометричним місцем точок, рівновідда- þ÷è íà âñ³ëÿê³ óäîñêîíàëåííÿ ìå
лених від площини і розміщених по один òîäó âèêëàäàííÿ, çàëèøèòüñÿ äëÿ
бік від неї, є площина, паралельна даній. ó÷í³â âàæêîþ ðîáîòîþ.
Äìèòðî Ïèñàðºâ
Доведення. Нехай В та Х — дві точки, що ле-
жать по один бік від даної площини α і рівновіддалені
від неї (рис. 2.84). Проведемо перпендикуляри ВВ1

та ХХ1 до площини α. Тоді матимемо: ХХ1 = BB1;
ХХ1 || BB1. Отже, чотирикутник ВВ1Х1Х — парале-
лограм. Звідси ВХ || B1Х1, і тому, за ознакою пара-
лельності прямої і площини, ВХ || α.
Якщо точка Х змінюватиметься, а точка В залиша-
тиметься на місці, то прямі ВХ належатимуть площині
β, що проходить через точку В паралельно α. Отже,
усі точки Х простору, які лежать від площини α з того
самого боку, що й точка В, і віддалені від α на відстань
ВВ1, належать площині β. Водночас будь-яка точка
площини β знаходиться на такій самій відстані від
площини α, що й точка В. Тобто усі точки площини
β рівновіддалені від α. Теорему доведено.
Факт, який виражається теоремою 3, має численні
практичні застосування, зокрема, — у будівництві та
архітектурі. Наприклад, оскільки площини міжповер-
хових перекриттів спираються на вертикальні стовпи
або колони однакової довжини, то вони паралельні
між собою і паралельні горизонтальній площині зем-
ної поверхні (рис. 2.85).
1. Доведіть, що відстань між паралельними прямою і площиною дорівнює довжині їхньо-

го спільного перпендикуляра, опущеного з якої-небудь точки прямої на площину.
2. Доведіть, що відстань між паралельними площинами дорівнює довжині їхнього
спільного перпендикуляра, опущеного з якої-небудь точки однієї з площин на іншу
площину.
3. Доведіть, що геометричним місцем точок, рівновіддалених від площини і розміщених
по один бік від неї, є інша площина, паралельна даній.
271°. У площині знайдіть геометричне місце точок, рівновіддалених від двох паралельних
прямих.
272°. У площині знайдіть геометричне місце точок, віддалених від заданого відрізка АВ
на відстань а.
273°. У площині знайдіть геометричне місце точок, рівновіддалених від сторін даного кута.
274°. У просторі знайдіть геометричне місце: а) точок і б) прямих, рівновіддалених від двох
заданих паралельних площин.
275°. У просторі знайдіть геометричне місце точок, рівновіддалених від двох паралельних
прямих.
276°. Кінці відрізка, що не перетинає площину, віддалені від неї на 11 см і 7 см. Визначте
відстань від середини відрізка до цієї площини.
277. Доведіть, що суми відстаней від протилежних вершин паралелограма до площини,
яка не перетинає його, рівні.
278. Три послідовні вершини паралелограма віддалені від площини, що не перетинає
його, відповідно на 11 см, 24 см і 29 см. Визначте відстань від четвертої вершини
паралелограма до цієї площини.
279. Кінці відрізка, довжина якого 30 см, віддалені від площини, яку він перетинає, на 3 см
і 15 см. Визначте довжину проекції відрізка на цю площину.
280. Точки М і N, які ділять відрізок АВ на три рівні частини, віддалені від площини на 6 см
і 4 см. Відрізок АВ не перетинає площини. Як віддалені від площини його кінці?
281. Вершини трикутника лежать по один бік від площини і віддалені від неї на відстані
5 см, 8 см і 15 см. Визначте відстань від точки перетину медіан трикутника до даної
площини.
282. Два відрізки впираються своїми кінцями у дві паралельні площини. Довжини відрізків
відносяться, як 15 : 13, а їхні проекції на одну з площин дорівнюють відповідно 18 см
і 10 см. Визначте відстань між площинами.
283. Діагоналі ромба дорівнюють 30 см і 40 см. Точка простору віддалена від кожної сто-
рони ромба на 20 см. Визначте відстань від цієї точки до площини ромба.
284. У прямокутному трикутнику бісектриса прямого кута ділить гіпотенузу на відрізки
20 см і 15 см. Деяка точка простору рівновіддалена від сторін трикутника. Визначте
ці віддалення, якщо відстань від точки до площини трикутника дорівнює 24 см.
285. Периметр рівнобічної трапеції дорівнює 48 см, а її гострий кут — 60°. Точка про-
стору, яка рівновіддалена від усіх сторін трапеції, знаходиться на відстані 3 см від її
площини. Визначте відстань від цієї точки до сторін трапеції.
286. Вершини А, D паралелограма ABCD лежать у площині α, а вершини В, С — поза цією
площиною, АВ = 15 см, ВС = 19 см. Проекції діагоналей паралелограма на площину α
дорівнюють 20 см і 22 см. Визначте відстань від сторони ВС до площини α.
287*. Знайдіть геометричне місце точок простору, рівновіддалених від сторін заданого
288*. Знайдіть геометричне місце точок простору, рівновіддалених від прямих, які містять
сторони заданого трикутника.
12.3. Висота піраміди і призми

Якщо просторова фігура F хоча б з одного боку
обмежується якою-небудь плоскою фігурою, на-
приклад, многокутником (рис. 2.86), то часто цю
плоску фігуру беруть за основу даної фігури F,
а саму фігуру F характеризують її висотою над
площиною α основи.
Висотою Н просторової фігури F називають
найбільший із перпендикулярів (а також і його до-
вжину), проведених з точок фігури F до площини
α її основи.
Саме так визначається, наприклад, висота спо-
рядженого вантажного автомобіля (рис. 2.87), яка
при потребі обмежується відповідними дорожніми
знаками (наприклад, перед мостами, під лініями
електропередач тощо). Саме в такому розумінні ве-
дуть мову і про висоту гірського масиву над уявною
горизонтальною площиною рівня моря.
Якщо основа фігури визначена в означенні самої
фігури, то висота фігури визначається відносно цієї
основи.
Відповідно до цього, висотою піраміди нази-
вається перпендикуляр (а також і його довжина),
опущений з вершини піраміди на площину її основи.
Таким чином, висота піраміди дорівнює відстані від
її вершини до площини основи.
На рис. 2.88 SO — висота чотирикутної піра-
міди SABCD, а PQ — висота трикутної піраміди
PLMN.
Висотою призми називається перпендикуляр
(а також і його довжина), опущений з якої-небудь
точки однієї з основ на площину іншої основи. Ана-
логічно визначається висота зрізаної піраміди.
На рис. 2.89 A 1 N та D 1 M — дві висоти
п’ятикутної призми ABCDEA 1 B 1 C 1 D 1 E 1 , а на
рис. 2.90 С1К — одна з висот зрізаної чотири-

кутної піраміди ABCDA1B1C1D1.
Усі висоти призми або зрізаної піраміди рівні між Ìàòåìàòèêà — öå ìîâà ïðè
ðîäè.
собою — як паралельні відрізки між паралельними Äæîçàéÿ Â³ëëàðä ¥³ááñ
площинами основ. Вони дорівнюють відстані між
площинами основ цих фігур.
1. Що називається висотою просторової фігури над площиною її основи?

2. Що таке висота піраміди?
3. Що таке висота призми?
4. Обґрунтуйте, що висота призми або зрізаної піраміди дорівнює відстані між площи-
нами її основ.
12.4. Прямі і правильні призми

У першому розділі підручника було прийняте
описове означення прямих і правильних призм.
А саме: прямою було названо призму, усі бічні Ìàòåìàòèêó íå ìîæíà âèâ
грані якої — прямокутники, а правильною — таку ÷àòè, ñïîñòåð³ãàþ÷è çà òèì, ÿê
пряму призму, основою якої є правильний много- öå ðîáèòü ñóñ³ä.
кутник. Тепер можемо з’ясувати коректність цих Àéâåí Í³âåí
означень, тобто довести, що фігури з описаними
властивостями справді існують.
Якщо у побудові призми, що здійснювалася на
основі паралельного проектування (див. рис. 1.122),
це проектування буде ортогональним (рис. 2.91), то

утворена призма буде прямою.
Справді, тоді бічні ребра призми будуть перпен-
дикулярними до площин основ, а отже, і до усіх
прямих, що лежать у цих основах, зокрема, — й до
тих, які містять ребра основ призми. Тому усі пара-
лелограми бічних граней будуть прямокутниками.
Маючи спосіб побудови прямих призм, ми фак-
тично маємо і спосіб побудови правильних призм.
Достатньо лише взяти за основу прямої призми
який-небудь правильний многокутник.
Очевидно, що висота прямої призми дорівнює її
бічному ребру.
Якщо за основу прямої призми взяти прямокут-
ник, то одержимо прямокутний паралелепіпед.
Якщо, нарешті, за основу прямої призми взяти
квадрат, а бічні ребра — рівними стороні цього
квадрата, то матимемо куб.
Довжини непаралельних ребер прямокутного
паралелепіпеда називаються його лінійними роз
мірами, або вимірами. Отже, у прямокутного
паралелепіпеда три виміри. У куба всі виміри рівні
між собою.
Тео р ема Сол Лє Вітт. «Два відкритих

(про діагональ прямокутного паралелепіпеда). кубічних модулі» (1975 р.).
Квадрат діагоналі прямокутного парале- Незважаючи на простоту, ця абстрактна
лепіпеда дорівнює сумі квадратів усіх його скульптура вражає своєю монументаль-
ністю і містичністю. Твори такого ґа-
вимірів. тунку притягують до себе у більшій мірі
Доведення. Нехай маємо прямокутний парале- розум глядача, ніж його відчуття.
лепіпед ABCDA1B1C1D1 (рис. 2.92). Визначимо для
прикладу довжину діагоналі АС1. Для цього прове-
демо відрізок АС. Оскільки бічне ребро С1С перпен-
дикулярне до площини АВС основи, то у трикутни-
ку АСС1 ∠C = 90°. Тому, за теоремою Піфагора,
AC12 = AC2 + CC12 . Але АС — діагональ прямокут-
ника ABCD. Тому AC2 = AB2 + AD2 . Отже,
AC12 = AB2 + AD2 + CC12 . Оскільки ребра АВ, AD,
CC1 дорівнюють вимірам даного паралелепіпеда, то

теорему доведено.
Наслідок 1. Íàéêðàùèé ñïîñ³á âèâ÷èòè

Усі чотири діагоналі прямокутного паралеле- ùî-íåáóäü — öå â³äêðèòè éîãî
піпеда рівні між собою. ñàìîñò³éíî.
Äüºðäü Ïîéÿ
Справді, квадрат кожної з діагоналей паралеле-
піпеда дорівнює сумі квадратів його вимірів. Отже,
усі діагоналі рівні між собою.
Наслідок 2.
Квадрат діагоналі куба дорівнює потроєному
квадрату його ребра.
Це випливає з того, що усі виміри куба дорів-
нюють довжині його ребра.
Теорему про діагональ прямокутного паралеле- ×èñòà ìàòåìàòèêà íåçì³ðíî
піпеда інколи називають просторовою теоремою âèùà â³ä óñ³õ ñâî¿õ çàñòîñóâàíü,
íàâ³òü àñòðîíîì³÷íèõ, — çà
Піфагора. Підставою для цього є те, що саму тео- ñâîºþ íàóêîâîþ ö³íí³ñòþ, ³ òîìó
рему Піфагора можна сформулювати так: квадрат âîíà — äóæå ïðèâàáëèâà.
діагоналі прямокутника дорівнює сумі квадратів Ìèêîëà ×åðíèøåâñüêèé
його вимірів. Прямокутний паралелепіпед є просто-
ровим аналогом прямокутника, а для його діагоналі
справджується аналогічна властивість.
За д ача 1.
Сторони основи прямокутного паралелепіпеда
відносяться, як 1 : 7, а довжини діагоналей біч-
них граней дорівнюють 13 см і 37 см. Визначити
висоту цього паралелепіпеда.
Розв’язання. Оскільки протилежні грані пря-
мокутного паралелепіпеда — рівні прямокутники, то
заданими в задачі є довжини діагоналей суміжних
бічних граней паралелепіпеда.
Нехай у прямокутному паралелепіпеді
ABCDA1B1C1D1 (рис. 2.93) D1A = 13 см, D1C =
= 37 см — діагоналі суміжних бічних граней. Сто-
рони DA та DC основи є ортогональними проекціями
на площину основи діагоналей D1A та D1C. Оскільки
більшому похилому відрізку відповідає більша про-
екція, то AD < CD, і відповідно до умови, AD : CD =

= 1 : 7. Нехай AD = k см, СD = 7k см, D1D = H см.
Тоді з ∆D1DA (∠D = 90°) і з ∆D1DС (∠D = 90°), за
теоремою Піфагора, дістанемо: — À çàðàç âè çàäîâîëåí³? —
ïîö³êàâèëàñÿ Ãóñåíèöÿ.
13 = H + k ,
2 2 2
 2 — Òà ÿê âàì ñêàçàòè... Ìåí³ á

37 = H + 49k .
2 2
õîò³ëîñÿ áóòè òð³øå÷êè вищîþ, —
Підставляючи значення k2 з першого рівняння ñêàçàëà Àë³ñà. — Òðè äþéìè — öå
òàêèé áåçãëóçäèé çð³ñò.
цієї системи у друге і розв’язуючи одержане рів- — Öå íàäçâè÷àéíî ïðèñòîéíèé
няння, одержимо: Н2 = 144. Звідси, Н = 12 см. Це çð³ñò, — ç ãí³âîì âèãóêíóëà Ãóñå
і є шукана висота. íèöÿ, ñïèíàþ÷èñü äèáêè (âîíà ìàëà
Відповідь. 12 см. ÿêðàç òðè äþéìà çàââèøêè).
Задача 2. «Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
В основі прямої призми лежить рівнобічна трапе-
ція з бічною стороною с і гострим кутом α. Діа-
гоналі цієї трапеції — взаємно перпендикулярні.
Діагональ призми утворює з площиною основи
кут γ. Визначити висоту призми.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай маємо пряму призму
ABCDA1B1C1D1 (рис. 2.94), в основі якої лежить
рівнобічна трапеція, AD || BC, AB = DC = c, ∠A =
= ∠D = α. Крім цього, AC ⊥ BD, ∠B1DB = γ.
Оскільки ∆ABD = ∆DCA (AB = CD, AD — спіль-
на сторона, ∠BАD = ∠CDA), то ∠BDA = ∠CAD.
Нехай О — точка перетину діагоналей трапеції. Тоді
AOD — рівнобедрений прямокутний трикутник і,
отже, ∠BDA = 45°. Застосуємо теорему синусів до
∆BDA: AB = BD . Звідси BD = 2c sin α. На-
sin 45° sin α
решті, з ∆B1BD (∠B = 90°): Н = ВВ1 = BD tg γ =
= 2c sin α tg γ .
Відповідь. 2c sin α tg γ .
1. Опишіть, як можна побудувати: а) пряму призму; б) правильну призму; в) прямокутний

паралелепіпед; г) куб.
2. Доведіть, що квадрат діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює сумі квадратів
усіх його вимірів.
89°. Чи існує призма, в якій тільки одне бічне ребро перпендикулярне до площини основи?
2
290°. У якому паралелепіпеді ортогональною проекцією його діагоналі на площину основи
є діагональ цієї основи?
291°. Чи можна стверджувати, що паралелепіпед прямий, якщо дві його діагоналі рівні між
собою?
292°. Чи можна стверджувати, що паралелепіпед прямий, якщо обидва його діагональні
перерізи, проведені через діагоналі основ, — прямокутники?
293°. Чи може діагональний переріз прямокутного паралелепіпеда бути квадратом?
294°. Чи можна стверджувати, що паралелепіпед, усі ребра якого рівні між собою, є ку-
бом?
295°. Побудуйте призму, всі бічні грані якої є квадратами. Чи може така призма бути по-
хилою?
296°. Виміри прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 7 см, 24 см і 8 см. Визначте площу
його діагонального перерізу, проведеного через бічне ребро завдовжки 8 см.
297°. У прямому паралелепіпеді бічне ребро дорівнює 5 м, сторони основи — 6 м і 8 м,
а одна з діагоналей основи — 12 м. Визначте довжини діагоналей паралелепіпеда.
298°. Доведіть, що квадрат діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює половині
суми квадратів діагоналей трьох його граней, що сходяться в одній вершині.
299. Доведіть, що паралелепіпед є прямокутним тоді і тільки тоді, коли усі його діагоналі
300. Доведіть, що коли пряма перетину діагональних перерізів чотирикутної призми пер-
пендикулярна до площини основи, то ця призма — пряма.
301*. Яку форму може мати переріз куба площиною?
302. Визначте кут між діагоналями куба.
303. Ребро куба дорівнює а. Визначте відстань від вершини куба до його діагоналі, що не
проходить через цю вершину.
304. Довжина бічного ребра прямокутного паралелепіпеда дорівнює 6 см, довжина діа-
гоналі паралелепіпеда удвічі менша від периметра основи. Визначте площу основи
паралелепіпеда.
305. Площі трьох граней прямокутного паралелепіпеда дорівнюють 20 см2, 28 см2 і 35 см2.
Визначте виміри паралелепіпеда.
306. У прямокутному паралелепіпеді діагональ d утворює з площиною основи кут α, а з
площиною бічної грані — кут β. Визначте площу основи цього паралелепіпеда.
307. В основі прямого паралелепіпеда лежить ромб з гострим кутом γ. Діагональ бічної
грані нахилена до площини основи під кутом α, а площа цієї грані дорівнює Q. Ви-
значте площу повної поверхні цього паралелепіпеда.
308. Основою прямої призми є трапеція, основи якої дорівнюють 9 см і 39 см. Три бічні
грані призми — квадрати. Визначте площу повної поверхні цієї призми.
309*. Як провести січну площину, щоб у перерізі куба цією площиною отримати правильний
трикутник з найбільшою площею?
310*. Чи може переріз куба площиною бути правильним шестикутником?
311*. Через діагональ куба з ребром а паралельно одній з діагоналей основи проведено
площину. Побудуйте переріз куба цією площиною і визначте його площу.
312*. Довжини діагоналей правильної шестикутної призми дорівнюють 7 см і 8 см. Визна-
чте висоту призми.
313* Діагональ прямокутного паралелепіпеда утворює з трьома гранями, що сходяться
в одній вершині, кути α, β, γ. Доведіть, що tg2 α + tg2 β + tg2 γ ≥ 3 .
2
12.5. Правильні піраміди і піраміди з рівними бічними ребрами

Займемося побудовою правильних пірамід, тобто
пірамід з рівними бічними ребрами, в основах яких
лежать правильні многокутники. Для цього попере-
дньо проведемо аналіз цієї задачі на побудову.
Припустимо, що правильну піраміду побудовано.
Нехай, для прикладу, — це чотирикутна піраміда
SABCD (рис. 2.95).
Проведемо висоту SO цієї піраміди і сполучимо
відрізками точку О з вершинами її основи. Оскільки
відрізки ОА, ОВ, ОС, OD є проекціями рівних по-
хилих відрізків SA, SB, SC, SD, то вони рівні між
собою. З рівності цих відрізків випливає, що точка
О є центром кола, описаного навколо основи ABCD,
тобто є центром цієї основи.
Звідси випливає такий спосіб побудови правиль-
ної піраміди. Будуємо правильний многокутник
АВС... (рис. 2.96) і з центра О цього многокутника

до його площини ставимо перпендикуляр ОS якої-
небудь довжини. З’єднавши точку S з вершинами
многокутника АВС..., дістанемо правильну піраміду
SABC... .
Справді, оскільки бічні ребра SA, SB, SC, ...
цієї піраміди мають рівні проекції, що є радіусами
ОА, ОВ, ОС, ... кола, описаного навколо основи,
то вони — рівні між собою. Отже, побудована пі-
раміда — правильна.
Результатом проведених міркувань є така тео-
рема.
Теор ема 1
(про висоту правильної піраміди).
Основа висоти правильної піраміди збігається
з центром основи піраміди. Навпаки, якщо
основою піраміди є правильний многокутник,
а основа висоти піраміди збігається із цен-
тром цього многокутника, то така пірамі-
да — правильна.
Зокрема, якщо в описаних побудовах за осно-
ву піраміди взяти рівносторонній трикутник АВС,
то дістанемо правильну трикутну піраміду SABC
(рис. 2.97). Неважко збагнути, що при належному
виборі точки S на промені OS ця піраміда буде
правильним тетраедром, тобто матиме рівними
усі ребра.
До цього останнього висновку приводять такі
міркування. Якщо уявимо собі, що вершина S пра-
вильної трикутної піраміди SАВС неперервно змінює
— Ñò³é! — вигуêíóëà Ãóñåíè
своє положення на промені ОS, то так само непе-
öÿ. — ß ìàþ ïîâ³äîìèòè òîá³
рервно змінюватиметься й довжина бічного ребра ùîñü âàæëèâå.
SА піраміди, набуваючи при цьому усіх дійсних Öå çâó÷àëî ñïîêóñëèâî. Àë³ñà
значень, більших від R = ОА. Оскільки радіус R îáåðíóëàñÿ.
кола, описаного навколо правильного трикутника — Âîëîä³é ñîáîþ, — ïðîìîâèëà
АВС, менший від сторони а = АВ цього трикутника Ãóñåíèöÿ.
(як відомо, R = a ), то при певному положенні «Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
3
точки S на промені OS бічне ребро SА набуде і зна-

чення, що дорівнює а.
Можна вказати й конкретне значення довжини
відрізка SО, при якому це відбудеться. З прямокут-
ного трикутника SОА (∠О = 90°) знаходимо:
2
SO2 = SA2 − OA2 = a2 − a = a2 .
2

3 3
2
Отже, шукане значення SO = a . Це — висо-
3
та правильного тетраедра, що має ребро а.
З проведеного вище аналізу можна здогадати-
ся, що рівні бічні ребра може мати й неправильна
піраміда.
Тео р ема 2
(про піраміди з рівними бічними ребрами).
Якщо всі бічні ребра піраміди рівні між со-
бою, то навколо основи цієї піраміди можна
описати коло, центр якого збігається з осно-
вою висоти піраміди. Навпаки, якщо навколо
основи піраміди можна описати коло, центр
якого збігається з основою висоти піраміди,
то усі бічні ребра такої піраміди є рівними
між собою. Пірамідальні форми естетично
привабливі й практично значимі
Доведення. Нехай, наприклад, у чотирикутній
піраміді SABCD бічні ребра SA, SB, SC, SD — рівні
між собою (рис. 2.98). Проведемо висоту SO піра-
міди, а також відрізки ОА, ОВ, ОС, OD. Оскільки
ці відрізки є проекціями рівних похилих відрізків
SA, SB, SC, SD, то вони рівні між собою. Отже,
точка O є центром кола, описаного навколо основи
ABCD піраміди.
Навпаки, якщо основа О висоти SO піраміди
збігається з центром кола, описаного навколо осно-
ви ABCD, то бічні ребра SA, SB, SC, SD піраміди
будуть рівними між собою як похилі відрізки, що
проведені з однієї точки і мають рівні проекції —
радіуси ОA, ОB, ОC, ОD описаного кола. Теорему
доведено.
З а у в а ж е н н я . З останньої теореми випливає, що

в піраміді, навколо основи якої не можна описати
кола, усі бічні ребра не можуть бути рівними між
собою. Це, зокрема, стосується пірамід, в основі яких Ìàòåìàòè÷íå çíàííÿ ö³ííå íå
лежать паралелограми, що не є прямокутниками. ò³ëüêè òèì, ùî âîíî º çàñîáîì äëÿ
äîñÿãíåííÿ ³íøèõ ö³ëåé, àëå é ñàìå
За д ача. ïî ñîá³. ² ÿê ó çîâí³øíüîìó, òàê ³
У правильній чотирикутній піраміді висота на- ó âíóòð³øíüîìó ñèñòåìàòè÷íîìó
хилена до площини бічної грані під кутом β. éîãî ðîçâèòêó ìè âáà÷àºìî íàé
äîñêîíàë³øó ³ íàé÷èñò³øó ëîã³÷íó
Відстань від середини висоти піраміди до бічної
àêòèâí³ñòü ðîçóìó, âò³ëåííÿ
грані дорівнює т. Визначити площу діагональ- íàéâèùî¿ äóõîâíî¿ åñòåòèêè.
ного перерізу піраміди. Àëüôðåä Ïðèíñ´åéì
Розв’язання. Нехай PABCD — задана піраміда
(рис. 2.99), РО — її висота, точка L — середина
висоти. Проведемо PM ⊥ CD (M ∈ CD), LN ⊥ PM
(N ∈ PM). За теоремою про три перпендикуля-
ри, OM ⊥ CD. З перпендикулярності прямої CD
до прямих РМ і ОМ маємо: CD ⊥ POM. Звідси
CD ⊥ LN. Оскільки пряма LN перпендикулярна до
двох прямих CD і РМ площини PCD, то LN ⊥ PCD.
За умовою: LN = m, ∠LPN = β.
З ∆PNL (∠N = 90°): PL = m . Тому: PО =
sin β
2m
= 2PL = . З ∆POM (∠O = 90°): OM = PO · tg β =
sin β
= 2m ⋅ tg β = 2m . OM є медіаною у рівнобедре-
sin β cos β
ному прямокутному трикутнику COD. Тому
OD = OM ⋅ 2 = 2 2m . Тепер знаходимо: SDPBD =
cos β
2 2
SDPBD = 1 PO ⋅ BD = PO ⋅ OD == 4 2m = 8 2m .
2 sin β ⋅ cos β sin 2β
2
Відповідь. 8 2m .
sin 2β

З ад ача .
Сторони основ правильної трикутної зріза-
ної піраміди відносяться, як 1 : 2. Висота
піраміди дорівнює 3 см, а бічне ребро на- Ëþá’ÿçíèé ãðàôå, äîçâîëüòå
хилене до більшої основи під кутом 45°. âàì çàóâàæèòè, ùî âè âåäåòå
Визначити площі основ піраміди. ìåíå â³ä çàäà÷³ äî çàäà÷³...
Аëåêñàíäð Äþìà.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай АВСА 1В 1С 1 — задана «Êàï³òàí Ïîëü»
правильна трикутна зрізана піраміда (рис. 2.100),
А1С1 : АС = 1 : 2, О і О1 — центри основ піраміди.
Тоді О1О — висота піраміди, О1О = 3 см. Площина
АОО1 проходить через вершину відповідної повної
піраміди, а тому містить бічне ребро А1А зрізаної
піраміди, тому АА1О1О — плоский чотирикутник.
Крім цього, вказана площина перетинає паралельні
площини основ піраміди по прямих А1О1 та АО і міс-
тить висоту піраміди, а тому А1О1 || АО і АО ⊥ O1O.
Таким чином, АА1О1О — прямокутна трапеція. Про-
ведемо висоту А1М цієї трапеції. Оскільки А1М || О1О,
то А1М ⊥ ABC. Тоді відрізок МА є ортогональною
проекцією бічного ребра А1А на площину АВС. За
умовою: ∠А1АМ = 45°.
З ∆А1МА (∠М = 90°): AM = A1M · ctg 45° =
= O1O · 1 = 3 см. Трикутники А1В1С1 і АВС — подібні,
а тому відношення радіусів О1А1 і ОА кіл, описаних
навколо цих трикутників, дорівнює відношенню сто-
рін: О1А1 : ОА = 1 : 2; ОА = 2О1А1. З останньої рівно-
сті, врахувавши, що О1А1 = ОМ, маємо: ОА = 2ОМ.
Отже, точка М — середина відрізка ОА. Тому ОА =
= 2АМ = 6 см. Знаходимо площу більшої основи через
радіус ОА описаного кола:
3 3 3 3 2
SDABC = OA2 = ⋅ 6 = 27 3 (см2).
4 4
Оскільки А1С1 : АС = 1 : 2, то
1 27 3
SDA1B1C1 = SDABC = см2.
4 4
27 3
Відповідь. см2 і 27 3 см2.
4
1. Опишіть, як можна побудувати правильну піраміду.

2. Як побудувати правильний тетраедр?
3. Доведіть, що коли усі бічні ребра піраміди рівні між собою, то навколо основи цієї
піраміди можна описати коло, центр якого збігається з основою висоти піраміди.
4. Доведіть, що коли навколо основи піраміди можна описати коло і його центр збіга-
ється з основою висоти піраміди, то усі бічні ребра піраміди рівні між собою.
14°. Чи може висота піраміди дорівнювати бічному ребру? А — двом бічним ребрам?
3
315°. Чи може висота піраміди належати одній з її бічних граней? А — бути висотою бічної
грані?
316°. Чи обов’язково основою чотирикутної піраміди з рівними бічними ребрами має
бути квадрат?
317. Доведіть, що бічні ребра правильної піраміди нахилені до площини основи під рівними
кутами.
318. Доведіть, що якщо бічні ребра піраміди рівні, то вони нахилені до площини основи
під рівними кутами.
319. За даною стороною а основи і бічним ребром b визначте висоту правильної чотири-
кутної піраміди.
320. За даною стороною а основи і бічним ребром b визначте висоту правильної трикутної
піраміди.
321. У правильній чотирикутній піраміді сторона основи дорівнює 14 см, а бічне ребро —
10 см. Визначте площу діагонального перерізу піраміди.
322. Висота правильної шестикутної піраміди дорівнює h, а сторона основи — а. Визначте
площі діагональних перерізів цієї піраміди.
323. Основою піраміди є прямокутник зі сторонами 6 см і 8 см. Кожне бічне ребро піраміди
дорівнює 13 см. Визначте висоту піраміди.
324. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з основою 6 см і висотою 9 см. Бічні
ребра піраміди дорівнюють по 13 см. Визначте висоту піраміди.
325. Визначте висоту правильної зрізаної чотирикутної піраміди, якщо сторони її основ
дорівнюють 5 см і 17 см, а бічне ребро — 11 см.
326. Сторони основ правильної зрізаної трикутної піраміди дорівнюють 6 см і 12 см, ви-
сота піраміди — 13 см. Визначте довжину бічного ребра цієї піраміди.
327. Ребро правильного тетраедра дорівнює а. Визначте висоту тетраедра.
328. У правильній чотирикутній піраміді висота бічної грані, проведена з вершини піраміди,
нахилена до площини основи під кутом β. Визначте площу повної поверхні піраміди,
якщо відстань від основи її висоти до бічної грані дорівнює d.
329. У правильній трикутній піраміді бічне ребро утворює з висотою кут α. Визначте площу
основи піраміди, якщо відстань від середини висоти до бічного ребра дорівнює а.
330. У правильній трикутній піраміді висота нахилена до площини бічної грані під кутом
β. Відстань від середини висоти до бічної грані дорівнює b. Визначте площу основи
піраміди.
331. В основі піраміди лежить прямокутний трикутник з катетом a і протилежним кутом
α. Бічні ребра піраміди нахилені до площини основи під кутом β. Визначте висоту
піраміди.
332. В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник з кутом α при вершині і бічною
стороною b. Визначте висоту піраміди, якщо усі її бічні ребра нахилені до площини
основи під кутом β.
333*. Сторони основ правильної зрізаної чотирикутної піраміди дорівнюють 4 см і 2 см,
а гострий кут бічної грані — 60°. Визначте висоту цієї піраміди.
334*. У правильній чотирикутній піраміді бічне ребро завдовжки b нахилене до площини
основи під кутом α. Побудуйте переріз цієї піраміди площиною, що проходить через
діагональ основи паралельно бічному ребру, і визначте площу цього перерізу.
335*. Назвемо правильну піраміду рівносторонньою, якщо усі її ребра рівні між собою.
Доведіть, що рівносторонніми можуть бути лише трикутні, чотирикутні і п’ятикутні
правильні піраміди.
12.6. Площі поверхонь призм і пірамід

Ïëîùåþ ïîâíî¿ ïîâåðõí³ ìíîãîãðàííèêà íàçèâà
ºòüñÿ ñóìà ïëîù óñ³õ éîãî ãðàíåé.
Ïîâíà ïîâåðõíÿ ïðèçìè ñêëàäàºòüñÿ ç îáîõ
— Ç ÷îãî ïî÷àòè, Âàøà Âåëè÷
(ð³âíèõ) îñíîâ òà óñ³õ á³÷íèõ ãðàíåé. Ñóêóïí³ñòü
íîñòå? — çàïèòàâ Êðîëèê.
óñ³õ á³÷íèõ ãðàíåé ïðèçìè íàçèâàºòüñÿ ¿¿ á³÷íîþ — Ïî÷íè ñïî÷àòêó, — áóíäþ÷íî
ïîâåðõíåþ. Îòæå, äëÿ ïëîù³ ïîâíî¿ ïîâåðõí³ Sï â³äïîâ³â Êîðîëü, — ³ ïðîäîâæóé,
ïðèçìè ìàºìî ôîðìóëó: ïîêè íå ä³éäåø äî ê³íöÿ. ßê ä³é
Sï = 2Sîñí + Sá, äåø — çàê³í÷óé.
äå Sîñí — ïëîùà îñíîâè ïðèçìè, Sá — ïëîùà ¿¿ Ëüþ¿ñ Êåððîëë.
«Àë³ñà â Êðà¿í³ ×óäåñ»
á³÷íî¿ ïîâåðõí³.
Çàçíà÷èìî, ùî ÷àñòî, îñîáëèâî ó ôîðìóëþâàííÿõ
çàäà÷, ïëîùó ïîâíî¿ ïîâåðõí³ òà ïëîùó á³÷íî¿
ïîâåðõí³ íàçèâàþòü ïðîñòî ïîâíîþ ïîâåðõíåþ òà,
â³äïîâ³äíî, á³÷íîþ ïîâåðõíåþ.
Äëÿ ïëîù³ á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðèçìè ³ñíóº

ïðîñòå âèðàæåííÿ ÷åðåç á³÷íå ðåáðî ³ òàê çâàíèé
ïåðïåíäèêóëÿðíèé ïåðåð³ç.
(ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó ïðèçìè).
Ïåðïåíäèêóëÿðíèì àáî îðòîãîíàëüíèì
ïåðåð³çîì ïðèçìè íàçèâàºòüñÿ ìíîãîêóòíèê,
âåðøèíàìè ÿêîãî º òî÷êè ïåðåòèíó ïëîùèíè,
ïåðïåíäèêóëÿðíî¿ äî á³÷íèõ ðåáåð ïðèçìè,
ç ïðÿìèìè, ÿê³ ì³ñòÿòü ö³ ðåáðà.
Íà ðèñ. 2.101 çîáðàæåíî äâà ïåðïåíäèêóëÿðí³
ïåðåð³çè A 0B 0C 0D 0E 0 òà A′B′C′D′E′ ï’ÿòèêóòíî¿
ïðèçìè ABCDÅA1B1C1D1Å1. Ïåðøèé ç íèõ ñïðàâä³
º ïåðåð³çîì ïðèçìè, òîáòî ñï³ëüíîþ ÷àñòèíîþ
ïðèçìè ³ ñ³÷íî¿ ïëîùèíè; éîãî ïëîùèíà ïåðåòèíàº
óñ³ á³÷í³ ðåáðà ïðèçìè. Äðóãèé æå âëàñíå ïåðåð³çîì
ïðèçìè íå º, îñê³ëüêè éîãî ïëîùèíà ïåðåòèíàº ëèøå
ïðîäîâæåííÿ á³÷íèõ ðåáåð.
Òàêå «äèâíå» íà ïåðøèé ïîãëÿä ðîçøèðåííÿ
ïîíÿòòÿ îðòîãîíàëüíîãî ïåðåð³çó, òîáòî — ³ íà
ïåðåð³çè âèãëÿäó A′B′C′D′E′, — âèïðàâäàíå õî÷à
á òèì, ùî âëàñíå îðòîãîíàëüíîãî ïåðåð³çó âèäó
A0B0C0D0E0 ïðèçìà ìîæå ³ íå ìàòè. Öå ìîæå áóòè
òîä³, êîëè âèñîòà ïðèçìè äîâîë³ ìàëà ó ïîð³âíÿíí³
ç ¿¿ á³÷íèì ðåáðîì (ðèñ. 2.102).
Çðîçóì³ëî, ùî âñ³ ñòîðîíè ïåðïåíäèêóëÿðíîãî
ïåðåð³çó ïåðïåíäèêóëÿðí³ äî á³÷íèõ ðåáåð ïðèçìè.
Îñê³ëüêè ïëîùèíè âñ³õ ïåðïåíäèêóëÿðíèõ
ïåðåð³ç³â ïàðàëåëüí³, òî ñàì³ ö³ ïåðåð³çè ð³âí³ ì³æ
ñîáîþ. ¯õ ìîæíà ðîçãëÿäàòè ÿê îðòîãîíàëüí³ ïðîåêö³¿
îñíîâè ïðèçìè íà ñ³÷í³ ïëîùèíè.
Теорема 1
(ïðî ïëîùó á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðèçìè).
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðèçìè äîð³âíþº
äîáóòêó ïåðèìåòðà ïåðïåíäèêóëÿðíîãî
ïåðåð³çó íà á³÷íå ðåáðî.
Äîâåäåííÿ. Ðîçãëÿíåìî äëÿ ïðèêëàäó ï’ÿòèêóòíó

ïðèçìó ABCDÅA1B1C1D1Å1 (äèâ. ðèñ. 2.101). Íåõàé
A 0B 0C 0D 0Å 0 — ïåðïåíäèêóëÿðíèé ïåðåð³ç ö³º¿
ïðèçìè. Â³çüìåìî çà îñíîâè ïàðàëåëîãðàì³â, ùî º
á³÷íèìè ãðàíÿìè ïðèçìè, á³÷í³ ðåáðà. Òîä³ âèñîòàìè
öèõ ïàðàëåëîãðàì³â áóäóòü â³äïîâ³äí³ ñòîðîíè
ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó. Îòæå, Я відвідав також математичну
Sá = ÀÀ1 · À0Â0 + ÂÂ1 · Â0Ñ0 + ÑÑ1 · C0D0 + школу, в якій учитель викладав за
таким методом, який навряд чи
+ DD1 · D0C0 + EE1 · E0A0.
можна уявити собі у нас в Європі.
À îñê³ëüêè á³÷í³ ðåáðà ïðèçìè ð³âí³ ì³æ ñîáîþ, Кожна теорема з доведенням ре
òî тельно переписується на тонень
Sá = ÀÀ1 · (À0Â0 + Â0Ñ0 + C0D0 + D0C0 + E0A0) = кій облатці чорнилом, зробленим
= ÀÀ1 · Ð0, з мікстури проти головного болю.
äå Ð0 — ïåðèìåòð ïåðïåíäèêóëÿðíîãî ïåðåð³çó Учень натщесерце ковтає облат
ку й упродовж наступних трьох
A0B0C0D0Å0. Òåîðåìó äîâåäåíî.
днів не вживає нічого, крім хліба
і води. Під час перетравлювання
Нес лідо к. облатки чорнило разом з кров’ю
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðÿìî¿ ïðèçìè äîð³âíþº потрапляє в мозок і вносить ту
äîáóòêó ïåðèìåòðà îñíîâè íà á³÷íå ðåáðî. ди теорему. На жаль, наслідки
цієї системи не відповідали спо
Äîâåäåííÿ . Öå âèïëèâàº ç òîãî, ùî îñíîâà діванням — почасти через те,
ïðÿìî¿ ïðèçìè º â òîé æå ÷àñ ³ ¿¿ ïåðïåíäèêóëÿðíèì що якоїсь помилки припустилися
ïåðåð³çîì. при визначенні дози та пропорцій
Ïîâíà ïîâåðõíÿ ï³ðàì³äè ñêëàäàºòüñÿ ç îñíîâè складових частин чорнила, а по
òà á³÷íèõ ãðàíåé. Ñóêóïí³ñòü óñ³õ á³÷íèõ ãðàíåé части й через зледащіння самих
учнів. Ті облатки такі гидкі на
ï³ðàì³äè íàçèâàþòü ¿¿ á³÷íîþ ïîâåðõíåþ. Îòæå, äëÿ
смак, що хлопці звичайно відвер
ïëîù³ ïîâíî¿ ïîâåðõí³ Sï ï³ðàì³äè ìàºìî ôîðìóëó: талися й випльовували їх раніше,
Sï = Sîñí + Sá, ніж вони починали діяти.
äå Sîñí — ïëîùà îñíîâè ï³ðàì³äè, Sá — ïëîùà ¿¿ Äæîíàòàí Ñâ³ôò.
á³÷íî¿ ïîâåðõí³. «Ìàíäðè Ëåìþåëÿ Ãóëë³âåðà»
Çà ö³ºþ æ ôîðìóëîþ îá÷èñëþºòüñÿ ³ ïîâíà
ïîâåðõíÿ çð³çàíî¿ ï³ðàì³äè. Ò³ëüêè ï³ä Sîñí â öüîìó
âèïàäêó ðîçóì³þòü ñóìó ïëîù îáîõ ¿¿ îñíîâ.
Äëÿ çàïèñó ôîðìóëè ïëîù³ á³÷íî¿ ïîâåðõí³
ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè çðó÷íî âèêîðèñòîâóâàòè
ïîíÿòòÿ àïîôåìè.
(àïîôåìè ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè).
Àïîôåìîþ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè (ïîâíî¿ àáî
çð³çàíî¿) íàçèâàºòüñÿ âèñîòà ¿¿ á³÷íî¿ ãðàí³,
ïðîâåäåíà äî ñòîðîíè îñíîâè ï³ðàì³äè.
Íà ðèñ. 2.103 ÐÌ — àïîôåìà ïðàâèëüíî¿
÷îòèðèêóòíî¿ ï³ðàì³äè ÐABCD, à íà ðèñ. 2.104
À1N — àïîôåìà ïðàâèëüíî¿ çð³çàíî¿ ÷îòèðèêóòíî¿
ï³ðàì³äè ABCDA1B1C1D1.
Îñê³ëüêè óñ³ á³÷í³ ãðàí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè ð³âí³
ì³æ ñîáîþ, òî ð³âí³ ³ ¿õí³ âèñîòè, ïðîâåäåí³ äî ñòîð³í
îñíîâè, òîáòî àïîôåìè. Ñï³ëüíà äîâæèíà óñ³õ öèõ
â³äð³çê³â òàêîæ íàçèâàºòüñÿ àïîôåìîþ ïðàâèëüíî¿
ï³ðàì³äè.
Теор ема 2
(ïðî ïëîùó á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè).
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè
äîð³âíþº ïîëîâèí³ äîáóòêó ïåðèìåòðà îñíîâè
íà àïîôåìó.
Äîâåäåííÿ . Íåõàé ÐÌ = h — àïîôåìà
ïðàâèëüíî¿ ï-êóòíî¿ ï³ðàì³äè, ÀÂ = à — ñòîðîíà
¿¿ îñíîâè (äèâ. ðèñ. 2.103 äëÿ âèïàäêó ï = 4).
Îñê³ëüêè âñ³ á³÷í³ ãðàí³ ïðàâèëüíî¿ ï³ðàì³äè ð³âí³
ì³æ ñîáîþ, òî
Sá = ï · S∆PAB,
äå S∆PAB — ïëîùà á³÷íî¿ ãðàí³ ÐÀÂ. Àëå S∆PAB =
= 1 AB ⋅ PM . Òîìó:
2
Sá = ï · S∆PAB = п · 1 AB ⋅ PM = 1 па · h.
2 2
Îñê³ëüêè æ äîáóòîê ïà äîð³âíþº ïåðèìåòðó
îñíîâè Ðîñí, òî çâ³äñè
Sá = 1 Ðîñí · h.
2
Òåîðåìó äîâåäåíî.
Тео р ема 3
(ïðî ïëîùó á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ çð³çàíî¿
ï³ðàì³äè).
Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ïðàâèëüíî¿ çð³çàíî¿ Багато хто, кому не поталани
ï³ðàì³äè äîð³âíþº äîáóòêó ï³âñóìè ïåðèìåòð³â ло добре ознайомитися з матема
îñíîâ íà àïîôåìó. тикою, плутають її з обрахунка
ми і вважають наукою сухою та
Äîâåäåííÿ . Íåõàé A 1N = h — àïîôåìà безплідною. Проте насправді — це
ïðàâèëüíî¿ ï-êóòíî¿ çð³çàíî¿ ï³ðàì³äè, AD = à òà наука, яка чи не найбільше ви
A1D1 = à1 — ñòîðîíè ¿¿ îñíîâ (äèâ. ðèñ. 2.104 магає фантазії, і один з перших
äëÿ âèïàäêó ï = 4). Ïëîùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³ ö³º¿ математиків нашого століття
ï³ðàì³äè (йдеть про Карла Вейєрштрас
са — прим. авт.) говорить цілком
Sá = п · SA1D1DA , правильно, що не можна бути ма
äå SA1D1DA — ïëîùà á³÷íî¿ ãðàí³ (òðàïåö³¿) A1D1DA. тематиком, не будучи водночас і
поетом у душі. Тільки, звичайно,
Â ñâîþ ÷åðãó, аби зрозуміти істинність цих
SA1D1DA = 1 (AD + A1D1) · A1N = 1 (a + b) · h. слів, потрібно відмовитися від
2 2 старих упереджень, що поет по
винен складати щось несуттєве,
Òîä³ Sá = п · 1 (a + a1) · h = 1 (na + na1) · h. а фантазія і вигадка — це одне
2 2
й те саме. Я гадаю, що поет по
Îñê³ëüêè æ äîáóòêè ïà òà ïà 1 äîð³âíþþòü
винен бачити те, чого не бачать
ïåðèìåòðàì Ð òà Ð1 îñíîâ ï³ðàì³äè, òî çâ³äñè інші, бачити глибше від інших. Те
Sá = 1 (Р + Р1) · h. ж саме повинен і математик.
2 Ñîô³ÿ Êîâàëåâñüêà
Òåîðåìó äîâåäåíî.
Задача 1
Îñíîâà ïîõèëîãî ïàðàëåëåï³ïåäà — êâàäðàò
ç³ ñòîðîíîþ à. Îäíà ç âåðøèí äðóãî¿ îñíîâè
ïðîåêòóºòüñÿ â öåíòð öüîãî êâàäðàòà. Âèñîòà
ïàðàëåëåï³ïåäà äîð³âíþº Í. Çíàéòè á³÷íó
ïîâåðõíþ ïàðàëåëåï³ïåäà.
Ðîçâ ’ ÿçàííÿ . Íåõàé îñíîâîþ ïîõèëîãî
ïàðàëåëåï³ïåäà ÀBCDA1B1C1D1 º êâàäðàò ABCD ç³
ñòîðîíîþ ÀÂ = à, Î — öåíòð öüîãî êâàäðàòà,
À1Î = Í — âèñîòà ïàðàëåëåï³ïåäà (ðèñ. 2.105).
Ïðîâåäåìî OK ⊥ AD, ÎÌ ⊥ AÂ. Òîä³ À1Ê ⊥ AD,
À1Ì ⊥ AÂ, òîáòî À1Ê ³ À1Ì — âèñîòè á³÷íèõ ãðàíåé
ADD 1 A 1 òà ÀÂÂ 1 À 1 â³äïîâ³äíî. Ïðÿìîêóòí³
òðèêóòíèêè À1ÎÊ òà À1ÎÌ ð³âí³ (À1Î — ñï³ëüíèé
êàòåò ³ ÎÊ = ÎÌ = a ), çâ³äêè À1Ê = À1Ì. Îñê³ëüêè,
2
êð³ì òîãî, AD = AB, òî SABB1A1 = SADD1A1 . Ïðîòèëåæí³

á³÷í³ ãðàí³ áóäü-ÿêîãî ïàðàëåëåï³ïåäà º ð³âíèìè.
Òîìó Sб = 4 · SABB1A1 .
Ç ∆À1ÎÌ (∠O = 90°): А1М = AO
1
2
+ OM2 =
().
2 Ðîçâ’ÿçóâàííÿ çàäà÷ º ñïåöè
= H2 + a ô³÷íîþ îñîáëèâ³ñòþ ³íòåëåêòó,
2
à ³íòåëåêò — öå îñîáëèâèé äàð
()
2
ëþäèíè. Òîìó ðîçâ’ÿçóâàííÿ
Îòæå, SABB1A1 = а · H2 + a ³ Sб = 4 SABB1A1 = çàäà÷ ìîæíà ââàæàòè îäíèì
2
³ç íàéõàðàêòåðí³øèõ ïðîÿâ³â
= 2a 4H 2 + a2 . ëþäñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³.
Â³äïîâ³äü. 2a 4H 2 + a2 . Äüºðäü Ïîéÿ
Çàäà÷à 2
Ó ïðàâèëüí³é òðèêóòí³é ï³ðàì³ä³ àïîôåìà íàõèëåíà
äî ïëîùèíè îñíîâè ï³ä êóòîì a. Â³äñòàíü â³ä
îñíîâè âèñîòè ï³ðàì³äè äî á³÷íî¿ ãðàí³ äîð³âíþº à.
Âèçíà÷èòè á³÷íó ïîâåðõíþ ï³ðàì³äè.
Ðîçâ ’ ÿçàííÿ . Íåõàé PABC — çàäàíà
ïðàâèëüíà òðèêóòíà ï³ðàì³äà (ðèñ. 2.106), ÐÌ —
¿¿ àïîôåìà, ÐÎ — âèñîòà. Çà òåîðåìîþ ïðî òðè
ïåðïåíäèêóëÿðè: ÎÌ ⊥ ÀC, à çà óìîâîþ: ∠ÐÌÎ = α.
Ïðîâåäåìî ON ⊥ PM. Îñê³ëüêè ÀÑ ⊥ ÐÌ ³ ÀÑ ⊥ ÎÌ,
òî ÀÑ ⊥ ÐÎÌ, çâ³äêè ÀÑ ⊥ ON. Îñê³ëüêè, òàêèì
÷èíîì, ïðÿìà ON ïåðïåíäèêóëÿðíà äî äâîõ ïðÿìèõ
ÐÌ ³ ÀÑ ïëîùèíè ÐÀÑ, òî ON ⊥ ÐAC. Çà óìîâîþ:
ON = a.
Ç ∆ONM (∠N = 90°): OM = ON = a .
sin α sin α
Ç ∆POM (∠O = 90°): PM = OM = a =
cos α cos α ⋅ sin α
= 2a .
sin 2α
Ç ∆OMC (∠M = 90°, ∠C = 30°): MC =
= OM · ctg 30° = a 3 .
sin α
Ñòîðîíà îñíîâè ÀÑ = 2ÌÑ. Òîìó ïåðèìåòð îñ
íîâè Ðîñí = 3 · 2ÌÑ = 3 · 2 · a 3 = 6a 3 . À ïëî
sin α sin α
ùà á³÷íî¿ ïîâåðõí³, îòæå,
Sб = 1 Росн · РМ = 6 3a2 .
2 sin α ⋅ sin 2α
Â³äïîâ³äü. 6 3a2 .
sin α ⋅ sin 2α
1. Що називається повною поверхнею многогранника?

2. Що таке бічна і повна поверхні призми, піраміди?
3. Сформулюйте означення перпендикулярного перерізу призми.
4. Доведіть, що площа бічної поверхні призми дорівнює добутку периметра перпенди-
кулярного перерізу на бічне ребро.
5. Доведіть, що площа бічної поверхні прямої призми дорівнює добутку периметра
основи на бічне ребро.
6. Що таке апофема правильної піраміди?
7. Доведіть, що площа бічної поверхні правильної піраміди дорівнює половині добутку
периметра основи на апофему.
8. Доведіть, що площа бічної поверхні правильної зрізаної піраміди дорівнює добутку
півсуми периметрів основ на апофему.
336°. Чому дорівнює площа повної поверхні куба з ребром а?

337°. Чому дорівнює площа повної поверхні правильного тетраедра з ребром а?
338°. Чому дорівнює площа бічної поверхні правильної трикутної піраміди з ребром осно-
ви а і апофемою h?
339°. В основі прямої призми лежить правильний трикутник зі стороною 3 см. Висота при-
зми дорівнює 12 см. Знайдіть бічну поверхню призми.
340. Основа прямої призми — трапеція, основи якої дорівнюють 9 см і 39 см. Три бічні
грані призми — квадрати. Знайдіть площу повної поверхні призми.
341. Сторони основи і бічне ребро прямої трикутної призми відносяться, як 15 : 26 : 37 : 12.
Площа повної поверхні цієї призми дорівнює 4992 см2. Знайдіть висоту призми.
342. Діагоналі правильної шестикутної призми дорівнюють 15 см і 17 см. Знайдіть площу
бічної поверхні цієї призми.
343. Відстані між прямими, які містять бічні ребра трикутної призми, дорівнюють 16 см,
25 см і 39 см, а бічне ребро — 25 см. Знайдіть площу бічної поверхні цієї призми.
344. Основою похилого паралелепіпеда є прямокутник зі сторонами а і b. Бічне ребро
паралелепіпеда дорівнює с і утворює з суміжними сторонами основи рівні кути ве-
личиною a. Знайдіть повну поверхню паралелепіпеда.
345. В основі призми лежить квадрат зі стороною а. Одна з вершин верхньої основи рівно-
віддалена від усіх вершин нижньої основи. Бічне ребро призми дорівнює b. Знайдіть
площу повної поверхні цієї призми.
346. Основою призми є квадрат зі стороною 4 − 3 . Одна з бічних граней — також
квадрат, а інша — ромб із кутом 60°. Знайдіть повну поверхню призми.
347. Основою похилої призми є правильний трикутник зі стороною 3 см. Одна з бічних
граней — квадрат, спільне ребро двох інших граней нахилене до площини основи
під кутом 30°. Знайдіть повну поверхню призми.
348. В основі призми лежить правильний трикутник зі стороною 16 см. Бічне ребро при-
зми дорівнює 15 см, а його проекція на площину основи є однією з висот трикутника.
Знайдіть бічну поверхню призми.
349. Апофема правильної трикутної піраміди дорівнює h і нахилена до площини основи
під кутом a. Знайдіть бічну поверхню піраміди.
350. Діагональ основи правильної чотирикутної піраміди дорівнює т, апофема піраміди
нахилена до площини основи під кутом a. Визначте бічну поверхню піраміди.
351. У правильній трикутній піраміді висота нахилена до площини бічної грані під кутом b.
Визначте повну поверхню піраміди, якщо відстань від основи висоти до бічної грані
дорівнює b.
352. У правильній трикутній піраміді апофема утворює з її висотою кут a. Визначте повну
поверхню піраміди, якщо відрізок, що сполучає основу висоти з серединою апофеми,
дорівнює b.
353. Основою піраміди є трикутник зі сторонами 13 см, 14 см і 15 см. Бічне ребро, яке
лежить проти середньої за величиною сторони основи, перпендикулярне до площини
основи і дорівнює 16 см. Знайдіть повну поверхню цієї піраміди.
354. Основою піраміди є ромб з діагоналями 6 см і 8 см. Висота піраміди проходить через
точку перетину діагоналей основи і дорівнює 1 см. Визначте площу бічної поверхні
цієї піраміди.
355*. Основою піраміди є паралелограм зі сторонами 20 см і 36 см та площею 360 см2.
Висота піраміди проходить через точку перетину діагоналей основи і дорівнює 12 см.
Визначте площу бічної поверхні цієї піраміди.
356*. У правильній зрізаній чотирикутній піраміді сторона верхньої основи дорівнює 3 см,
а бічне ребро завдовжки 5 см нахилене до площини основи під кутом 45°. Знайдіть
повну поверхню цієї піраміди.
12.7. Відстань між мимобіжними прямими

Тео р ема 1
(про спільний перпендикуляр двох мимобіжних
прямих).
Для будь-яких двох мимобіжних прямих існує
єдиний відрізок із кінцями на цих прямих, який Íåìàº æîäíî¿ öàðèíè ìàòåìà
òèêè, ÿêîþ á àáñòðàêòíîþ âîíà
перпендикулярний до кожної з них — спільний
íå áóëà, ÿêà êîëè-íåáóäü íå áóäå
перпендикуляр даних прямих. çàñòîñîâàíîþ äî ÿâèù ñïðàâæ
Д о в е д е н н я . Нам уже відомо, що для двох íüîãî ñâ³òó.
Ìèêîëà Ëîáà÷åâñüêèé
мимобіжних прямих існує єдина пара паралельних
площин, які містять ці прямі. Нехай а і b — дані
мимобіжні прямі (рис. 2.107). Проведемо через ці
прямі паралельні площини α і β та спроектуємо
пряму а ортогонально на площину β. Нехай а1 —
відповідна проекція прямої а.
Оскільки а || β, то а1 || а. Отже, а1 не паралель-
на b. Позначимо через В точку перетину прямих
а1 і b. Оскільки пряма а1 є проекцією прямої а, то
точка В ∈ а1 є проекцією деякої точки А прямої а.
Оскільки пряма АВ перпендикулярна до площини
β, а отже, і до паралельної їй площини α, то вона
ж перпендикулярна і до прямих b та а, які нале-
жать цим площинам. Отже, відрізок АВ є спільним
перпендикуляром до прямих а і b. Таким чином,
існування спільного перпендикуляра двох — мимо-
біжних прямих доведено.
Доведемо його єдиність. Для цього припустимо,
що існує ще якийсь спільний перпендикуляр CD
(С ∈ a, D ∈ b). Тоді пряма CD була б перпендику-
лярною до двох пересічних прямих b і a1 (бо а1 || а) ßê öå íå äèâíî, ìîãóòí³ñòü
площини β, отже, — перпендикулярною до цієї пло- ìàòåìàòèêè ´ðóíòóºòüñÿ íà ¿¿
щини. Два перпендикуляри — АВ і CD — до однієї çäàòíîñò³ óíèêàòè çàéâèõ ì³ð
êóâàíü ³ ñêîðî÷óâàòè ìèñëåííºâ³
і тієї ж площини β належали б одній площині. Тій îïåðàö³¿.
же площині належали б і пряма АС, тобто а, і пряма Åðíñò Ìàõ
ВD, тобто b. Але ж прямі а і b — мимобіжні, тому
вони не лежать в одній площині. Дістали проти-
річчя. Отже, зроблене припущення хибне. Теорему
Наслідо к.
Довжина спільного перпендикуляра двох
мимобіжних прямих дорівнює відстані між
паралельними площинами, які містять дані
прямі.
Це випливає з того, що спільний перпендикуляр
даних мимобіжних прямих є спільним перпендику-
ляром і до паралельних площин, які їх містять.
Теор ема 2
(про відстань між мимобіжними прямими).
Відстань між мимобіжними прямими дорівнює
довжині їхнього спільного перпендикуляра.
Д о в е д е н н я . Нехай а, b — дані мимобіжні Ñïðàâæí³é ìàòåìàòèê — çàâ
æ äè â á³ëüø³é ì³ð³ õóäîæíèê,
прямі, АВ — їхній спільний перпендикуляр, α, àðõ³òåêòîð àáî íàâ³òü ïîåò.
β — паралельні площини, які містять ці прямі (див. Ïîçà ðåàëüíèì ñâ³òîì, ç ÿêèì
рис. 2.107). Нехай CD — який-небудь відрізок, від- âîíè ïîâ’ÿçàí³ â³ä÷óòòÿìè,
мінний від АВ, з кінцями на прямих а, b. Те, що від- ìàòåìàòèêè çàñîáàìè ³íòåëåêòó
різки АВ і CD не збігаються, означає, що принаймні ñòâîðèëè ñâ³ò óÿâíèé, ÿêèé âîíè
одна з точок — С чи D — не збігається відповідно äîñë³äæóþòü â óñ³õ ìîæëèâèõ
íàïðÿìêàõ ³ íàìàãàþòüñÿ ïåðå
з А чи з В. Вважатимемо, що не збігаються точки òâîðèòè íà íàéêðàùèé ç-ïîì³æ
В і D, і покажемо, що CD > AB. Відповідно до озна- óñ³õ ñâ³ò³â. Í³õòî íå ìàº æîäíîãî
чення відстані між двома фігурами, це й означатиме, óÿâëåííÿ ïðî öåé ñâ³ò, îêð³ì òèõ,
що відстань між прямими а і b дорівнює АВ. õòî ç íèì îá³çíàíèé.
Проведемо СС 1 ⊥ β. Оскільки відрізки АВ Àëüôðåä Ïðèíñ´åéì
і CC1 — спільні перпендикуляри площин α і β, то
вони рівні між собою (якщо точка С суміститься з
А, то відрізки АВ і СС1 просто сумістяться).
Відрізок CD є похилим до площини β. Справді,
якби він був перпендикулярним до β, то був би
перпендикулярним і до α, отже, — і до прямих а і b
цих площин. Тоді мали б суперечність з теоремою
1: прямі а і b мають два спільних перпендикуляри
АВ і CD.
Похилий відрізок CD до площини β довший від
перпендикуляра СС1. Отже, СD > СС1, а звідси
CD > AB. Теорему доведено.
На с лідо к.
Відстань між мимобіжними прямими дорівнює
відстані між паралельними площинами, кожна
з яких містить одну з цих прямих, а також
відстані від однієї з прямих до паралельної
площини, що містить іншу пряму.
Задача 1.
Ребро куба дорівнює а. Визначити відстань між
мимобіжними прямими, одна з яких містить діа-
гональ куба, а інша — діагональ його грані.
Розв’язання. Нехай маємо куб ABCDA1B1C1D1
(рис. 2.108). Шукатимемо відстань між мимобіж-
ними прямими BD1 та АС. Нехай О — центр грані
ABCD. Проведемо у площині BDD1 через точку О
пряму ОМ, паралельну BD1 (M ∈ DD1). Тоді шукана
відстань дорівнюватиме відстані від прямої BD1 до
площини АСМ. Оскільки ВО = OD, то відрізок ОМ
є середньою лінією у трикутнику BDD1. Тому М —
середина ребра DD1. Проведемо MN ⊥ BD1. Оскіль-
ки ОМ || BD1, то MN ⊥ OM. Крім цього, MN ⊥ AC
(бо АС ⊥ BDD1). Тому MN ⊥ ACM. Отже, довжина
перпендикуляра MN є шуканою відстанню.
З ∆D1DB (∠D = 90°):
sin ∠D1 = BD = 2a = 2 .
D1B 3a 3
З ∆D1NM (∠N = 90°):
MN = D1M ⋅ sin ∠D1 = a ⋅ = a .
2
2 3 6
a — Íó, Ïóõ, òè çðîçóì³â, ùî òè
Відповідь. . ïîâèíåí ðîáèòè?
6 — Í³, — ñêàçàâ Ïóõ. — íå
Задача 2. çîâñ³ì. À ùî ÿ ïîâèíåí ðîáèòè?
Дві сторони трикутника дорівнюють 21 см і 15 см, Àëàí Ì³ëí.
а його площа — 90 3 см2. З деякої точки про- «Â³íí³-Ïóõ ³ âñ³-âñ³-âñ³»
стору на рівних відстанях від прямих, які містять
задані сторони, проведено перпендикуляр до
площини трикутника. Основа перпендикуляра
належить третій стороні трикутника. Відстань
від даної точки до однієї із заданих сторін до-

рівнює 10 см. Визначити відстань від точки до
площини трикутника.
Р о з в ’ я з а н н я . Нехай у трикутнику АВС
(рис. 2.109) АВ = 21 см, АС = 15 см і S∆ABC =
= 90 3 см2. Нехай Р — задана точка. Проведемо
РЕ ⊥ AB, PF ⊥ AC, PO ⊥ ABC (O ∈ BC). Нехай
PE = 10 см.
За теоремою про три перпендикуляри, ОЕ ⊥ АВ,
OF ⊥ AC. Оскільки, крім цього, РО ⊥ ОЕ і РО ⊥ ОF,
то ОЕ — спільний перпендикуляр прямих РО і АВ,
а OF — спільний перпендикуляр прямих РО і АС.
За умовою задачі, ОЕ = OF. Звідси випливає рів-
ність прямокутних трикутників АЕО та AFO. Отже,
∠ЕАО = ∠FAO, тобто АО — бісектриса кута ВАС.
За властивістю бісектриси, BO : OC = AB : AC =
= 21 : 15 = 7 : 5. Оскільки трикутники АОВ і АОС
мають спільну висоту, проведену з вершини А, то
Êîëèñü ëþäè íåîäì³ííî çíàéäóòü
їхні площі відносяться, як ОВ : ОС. ñï³ëüíó ìîâó (ïðè÷îìó — ç óñ³õ
Отже, S∆AОB = 7 ⋅ 90 3 = 105 3 (см2). Але
ïèòàíü), àëå öå áóäå òîä³, êîëè
5+7 2 íàóêà ïðî ïðèðîäó, òîáòî âñÿ ³ñ
1 105 3 = 5 3 (см). òèíà, áóäå ñôîðìóëüîâàíà ìàòå
SDAOB = AB ⋅ OE. Звідси OE = ìàòè÷íî. Ç ìàòåìàòèêîþ íå
2 21
ïîñïåðå÷àºøñÿ.
Нарешті, з ∆POE (∠O = 90°) знаходимо РО: Âîëîäèìèð Ñòºêëîâ
( )
2
PO = PE 2 − OE 2 = 102 − 5 3 = 5 (см).
1. Доведіть, що для будь-яких двох мимобіжних прямих існує єдиний спільний перпен-
дикуляр — відрізок із кінцями на цих прямих, перпендикулярний до кожної з них.
2. Доведіть, що довжина спільного перпендикуляра двох мимобіжних прямих дорівнює
відстані між паралельними площинами, які містять ці прямі.
3. Доведіть, що відстань між мимобіжними прямими дорівнює довжині їхнього спільного
перпендикуляра.
57°. Дві прямі мають спільний перпендикуляр. Чи обов’язково вони мимобіжні?

3
358°. У кубі ABCDA1B1C1D1 з ребром а визначте відстань між прямими: а) АВ і СС1;
б) АD і В1С; в) A1D і BC1.
359°. Доведіть, що коли дві прямі мають єдиний спільний перпендикуляр, то вони — ми-
мобіжні.
360. Ребро куба дорівнює а. Визначте відстань між мимобіжними прямими, які містять
діагоналі двох суміжних його граней.
361. Ребро куба дорівнює а. Визначте відстань між мимобіжними прямими, одна з яких
містить діагональ куба, а інша — його ребро.
362. Ребро правильного тетраедра дорівнює а. Визначте відстань між мимобіжними пря-
мими, які містять протилежні ребра.
363. У правильній чотирикутній призмі сторона основи дорівнює а. Визначте відстань між
мимобіжними прямими, одна з яких містить бічне ребро, а інша — діагональ при-
зми.
364. У правильній чотирикутній призмі сторона основи дорівнює а, висота — b. Визначте
відстань між мимобіжними прямими, одна з яких містить сторону основи, а інша —
діагональ призми.
365. Усі ребра чотирикутної піраміди дорівнюють по а. Визначте довжину спільного пер-
пендикуляра двох мимобіжних прямих, одна з яких містить бічне ребро піраміди,
а інша — діагональ основи.
366*. Усі ребра чотирикутної піраміди дорівнюють по а. Побудуйте спільний перпендику-
ляр і визначте його довжину для двох мимобіжних прямих, одна з яких містить бічне
ребро піраміди, а інша — ребро її основи.
367*. Основа і проведена до неї висота рівнобедреного трикутника дорівнюють відповідно
66 см і 44 см. З деякої точки простору до площини трикутника проведено перпенди-
куляр завдовжки 18 см. Основа перпендикуляра належить бічній стороні трикутника,
а інші дві сторони трикутника рівновіддалені від цього перпендикуляра. Визначте
відстань від даної точки до основи трикутника.

12.8*. Прямокутні та ортоцентричні тетраедри
З планіметрії відомо, що прямі, які
містять висоти трикутника, перетинаються
в одній точці. Стереометричним аналогом Ó á³ëüøîñò³ íàóê íàñòóïíå
трикутника є тетраедр. Чи справджується ïîêîë³ííÿ â³äêèäàº òå, ùî ïî
аналогічне твердження стосовно висот тетраедра? ïåðåäíº çáóäóâàëî; òå, ùî îäíå
Певні надії на це, здається, подає уже встановлений âñòàíîâèëî, — íàñòóïíå çðóéíî
у розділі І аналог теореми про медіани трикутника. âóº. ² ò³ëüêè â ìàòåìàòèö³ êîæíå
Але звернімося до строгого логічного аналізу. ïîêîë³ííÿ äîáóäîâóº íîâèé ïîâåðõ
Те, що прямі, які містять висоти тетраедра, мо- ò³º¿ ñàìî¿ áóä³âë³.
жуть перетинатися в одній точці, показує приклад Ãåðìàí Ãàíêåëü
прямокутного тетраедра. Прямокутним називається
тетраедр, усі грані якого, що сходяться в одній з
вершин, є прямокутними трикутниками. Протилеж-
на цій вершині четверта грань називається основою
прямокутного тетраедра.
Побудувати прямокутний тетраедр надзвичайно
легко. Візьмемо який-небудь прямокутний трикут-
ник РАВ (∠Р = 90°) і поставимо до його площини у
вершині Р перпендикуляр РС (рис. 2.110). Оскільки
∠АРС = ∠ВРС = ∠АРВ = 90°, то тетраедр РАВС —
прямокутний.
Стосовно основи прямокутного тетраедра істин-
ною є така теорема.
Тео рема 1
(про основу прямокутного тетраедра).
Основа будь-якого прямокутного тетраедра є
гострокутним трикутником. Навпаки, будь-
який гострокутний трикутник може бути
основою деякого прямокутного тетраедра.
Доведення. Нехай АВС — основа прямокутного
тетраедра РАВС (див. рис. 2.110). Позначимо для
спрощення ребра РА, РВ, РС відповідно літерами
а, b, с, а ребра ВС, АС і АВ — літерами р, q, r. За
теоремою Піфагора:
p2 = b2 + c2, q2 = a2 + c2, r2 = a2 + b2.
Застосуємо теорему косинусів до трикутника
АВС. Матимемо:
p2 = q2 + r2 – 2qr cos ∠А.
Звідси:
q2 + r 2 − p2 a 2 + c 2 + a 2 + b 2 − b 2 − c 2 a2
cos ∠A = = = .
2qr 2qr qr ßêùî ó âàñ ñêëàäí³ îá÷èñëåííÿ —
Оскільки, таким чином, cos ∠А > 0, то ∠А < 90°. ãàðìîí³éí³, òî öå îçíà÷àº, ùî
Аналогічно встановлюється, що ∠В < 90° âîíè é ïðàâèëüí³, à ÿêùî òàì ó
âàñ ïàíóº õàîñ, íåìà åñòåòèêè,
і ∠С < 90°.
òî, отже, äåñü óæå íàïëóòàíî.
Нехай тепер задано довільний гострокутний три-
Ìèêîëà Ãþíòåð
кутник АВС. Для доведення існування прямокутного
тетраедра РАВС потрібно показати, що вершини
трикутника АВС можна розмістити на трьох попарно
перпендикулярних променях, що виходять з однієї
точки Р. А це — все одно, що довести існування
розв’язків системи рівнянь:
b2 + c2 = p2 ,
 2
a + c = q ,
2 2

a2 + b2 = r 2 Áóäü-ÿêå ìàòåìàòè÷íå ì³ðêó

âàííÿ, ÿêèì áè ñêëàäíèì âîíî
з невідомими a, b, c.
íå áóëî, ïîâèííî óÿâëÿòèñÿ ìåí³
Додамо почленно перші два рівняння і віднімемо
÷èìîñü ºäèíèì; ó ìåíå íåìàº â³ä
від одержаного співвідношення третє рівняння сис-
÷óòòÿ, ùî ÿ éîãî çðîçóì³â, äîêè
теми. Дістанемо: ÿ íå â³ä÷óâ éîãî ÿê ºäèíó çàãàëüíó
p2 + q2 − r 2 ³äåþ.
c2 = .
2 Æàê Àäàìàð
Аби система мала розв’язок, потрібно, щоб вираз
p2 + q2 – r2 був додатним. Але це так і є, бо, за теоремою
p2 + q2 − r 2
косинусів, з трикутника АВС: cos ∠C = ,
2pq
а оскільки cos ∠С > 0, то p2 + q2 – r2 > 0. Аналогічно
доводиться, що існують потрібні значення і відрізків а,
b. Теорему доведено повністю.
Висоти основи прямокутного тетраедра пере-
тинаються всередині цієї основи.
Оскільки ребра АР, ВР і СР побудованого пря- Ìàòåìàòè÷íå äîñë³äæåííÿ —
мокутного тетраедра РАВС (див. рис. 2.110) є і його íå ïðîñòà ìåõàí³÷íà ðîáîòà, ³
висотами, то якою б не була четверта висота, прове- éîãî íå ìîæå âèêîíàòè ìàøèíà,
дена з вершини Р на основу АВС, все одно усі висоти ÿêîþ á äîñêîíàëîþ ìè ¿¿ ñîá³ íå
такого тетраедра перетинатимуться в одній точці Р. óÿâëÿëè.
Використаємо приклад прямокутного тетраедра Àíð³ Ïóàíêàðå
для відшукання умов, при виконанні яких і в інших
тетраедрах можна було б сподіватися на аналогічну
властивість висот.
Зауважимо, по-перше, що протилежні ребра прямо-

кутного тетраедра є взаємно перпендикулярними. Справ-
ді, оскільки, наприклад, СР ⊥ РАВ, то СР ⊥ АВ.
По-друге, очевидно, що ребра АР, ВР, СР прохо-
дять відповідно через точки перетину висот граней
РВС, РАС, РАВ.
Наступне, менш очевидне твердження сформулю-
ємо у вигляді теореми.
Те орема 2
(про висоту прямокутного тетраедра).
Висота прямокутного тетраедра, опущена
на основу, проходить через точку перетину
її висот.
Д о в е д е н н я . Нехай РО — висота прямокут-
ного тетраедра РАВС, опущена на основу АВС
(рис. 2.111). Проведемо відрізок АD (D ∈ BC) через
точку О, а потім — відрізок PD.
Оскільки АР ⊥ ВРС (бо АР ⊥ РВ і АР ⊥ РС),
то АР ⊥ ВС. Так само з того, що РО ⊥ АВС маємо:
РО ⊥ ВС. Виходить, що пряма ВС перпендикулярна
до двох прямих АР і РО площини PAD. Отже, вона
перпендикулярна до цієї площини, а тому перпенди-
кулярна і до прямої AD. Таким чином, AD — висота
трикутника АВС.
Аналогічно з’ясовується, що прямі ВО і СО теж Ìè íå ìîæåìî âçÿòè ç ìàòåìà
містять висоти трикутника АВС. Отже, точка О є òè÷íîãî ìëèíà á³ëüøå, í³æ òóäè
точкою перетину висот цього трикутника. Теорему çàêëàëè. Âîäíî÷àñ, òå, ùî ìè
доведено. îäåðæóºìî ç íüîãî, ìè îäåðæóºìî
â íåçð³âíÿííî êîðèñí³øîìó äëÿ
Відзначені властивості протилежних ребер і висот íàøî¿ ìåòè âèä³.
прямокутного тетраедра є характеристичними для Äæ. Ãîïê³íñîí
усіх ортоцентричних тетраедрів.
О з н аче н н я
(ортоцентричного тетраедра).
Якщо висоти тетраедра або їхні продовження
перетинаються в одній точці, то такий тетра-
едр називається ортоцентричним, а сама ця
точка — його ортоцентром.
Нагадаємо, що ортоцентром трикутника на-
зивається точка перетину висот трикутника або їхніх
продовжень.
Те орема 3
(про необхідні і достатні умови ортоцентричнос
ті тетраедра).
Якщо тетраедр — ортоцентричний, то його
протилежні ребра — попарно взаємно перпен-
дикулярні. Навпаки, якщо протилежні ребра
тетраедра є попарно взаємно перпендикуляр-
ними, то він — ортоцентричний.
Доведення. Нехай тетраедр РАВС — ортоцен-
тричний і всі чотири його висоти РО, AL, BM, CN
перетинаються в одній точці Н (рис. 2.112). Позна-
чимо через D, E, F точки перетину прямих АО, ВО,
СО відповідно з прямими ВС, АС, АВ.
Розглянемо висоти РО та AL. Оскільки РО ⊥ АВС,
то РО ⊥ ВС. Оскільки AL ⊥ PВС, то AL ⊥ ВС. Отже,
ВС ⊥ PAD, а звідси ВС ⊥ РА. Аналогічно доведемо,
що АВ ⊥ РС, а АС ⊥ РВ.
Навпаки, нехай у тетраедрі РАВС: АР ⊥ ВС,
ВР ⊥ АС і СР ⊥ АВ. Доведемо, що такий тетраедр
є ортоцентричним. Нехай РО — висота тетраедра.
Оскільки РО ⊥ ВС, то ВС ⊥ PAD. Проведемо у пло-
щині PAD пряму AL ⊥ PD. Тоді АL ⊥ BC і, за ознакою
перпендикулярності прямої і площини, AL ⊥ PBC.
Отже, AL — висота тетраедра, проведена з вершини
А. Оскільки РО і AL — висоти трикутника PAD, то
вони (або їхні продовження) перетинаються у деякій
точці Н.
Висоти РО і AL проведені з кінців ребра АР. Ана-
логічно можна встановити, що перетинаються висоти
ВМ і CN (або їхні продовження), проведені з кінців
ребра ВС. А використовуючи перпендикулярність
ребер АВ і РС, а потім АС і РВ, можна показати, що
попарно перетинаються й висоти AL і ВМ, РО і CN,
РО і ВМ. Отже, будь-які дві з чотирьох прямих РО,
AL, ВМ і CN (або їхні продовження) перетинаються.
Якби усі ці прямі не перетиналися в одній точці, то
всі вони містилися б в одній площині (рис. 2.113). У
тій самій площині містилися б і вершини тетраедра
РАВС. Оскільки це неможливо, то всі згадані прямі
перетинаються в одній точці. Теорему доведено.
Доведена теорема ще не вказує в явному вигляді
способу побудови ортоцентричних тетраедрів, відмін-
них від прямокутних. Отже, питання про існування
таких тетраедрів все ще залишається нез’ясованим.

Проте наступна теорема дає змогу повністю це
з’ясувати.
Те орема 4
(друга теорема про необхідні й достатні умови
ортоцентричності тетраедра). Õòî õî÷à á îäèí ðàç ïåðåêîíàâñÿ
Якщо тетраедр є ортоцентричним, то його ó òâîð÷³é ñèë³ ìàòåìàòè÷íèõ
висоти проходять через ортоцентри проти- ïîáóäîâ, òîé ïîì³÷àòèìå ¿õíþ
ä³þ íà êîæíîìó êðîö³ ÿê ó öà
лежних граней. Навпаки, якщо хоча б одна з
ðèí³ ïðèðîäè, òàê ³ â öàðèí³ ìèñ
висот тетраедра проходить через ортоцентр
òåöòâà.
протилежної грані, то такий тетраедр — ор-
Âåðíåð Êàðë Ãåéçåíáåð´
тоцентричний.
Д о в е д е н н я . Нехай тетраедр РАВС (див.
рис. 2.112) — ортоцентричний, тобто прямі, які міс-
тять його висоти РО, AL, ВМ, СN, перетинаються
в одній точці Н. Тоді, відповідно до теореми 3, його
протилежні ребра — попарно взаємно перпендику-
лярні. Зокрема, ВС ⊥ РА. А оскільки РО ⊥ АВС, то
ВС ⊥ РО. Тому ВС ⊥ РОА, а звідси ВС ⊥ АО. Отже,
пряма AО містить висоту АD трикутника АВС.
Аналогічно доведемо, що прямі ВО та СО містять
дві інші висоти трикутника АВС, тобто, що точка
О є ортоцентром цього трикутника. Причому такі
міркування можна провести для кожної грані. Отже,
перше твердження теореми доведено. Ìàòåìàòèêó çàçâè÷àé ðîçãëÿ
Припустимо тепер, що висота РО тетраедра РАВС äàþòü ÿê ùîñü ö³ëêîì ïðîòèëåæíå
проходить через ортоцентр О грані АВС. Оскільки ïîåç³¿. À ïðîòå Ìàòåìàòèêà é
AD ⊥ BC i PO ⊥ BC, то ВС ⊥ РAD. Звідси ВС ⊥ AD. Ïîåç³ÿ — íàéá³ëüø ñïîð³äíåí³
Аналогічно доведемо, що АВ ⊥ РС, а АС ⊥ РВ. ì³æ ñîáîþ, îñê³ëüêè âîíè îáèäâ³ º
Оскільки, таким чином, протилежні ребра тетраедра âèòâîðîì óÿâè. Ïîåç³ÿ — öå òâî
РАВС — попарно перпендикулярні, то, відповідно до ðåííÿ, ïîáóäîâà, âèãàäêà; òàê ñàìî
попередньої теореми, він — ортоцентричний. Теорему й ìàòåìàòèêó ðåâí³ ¿¿ ïðèõèëüíèêè
доведено повністю. íàçèâàëè íàéâåëè÷í³øîþ ³ íàé÷àð³â
í³øîþ âèãàäêîþ. ² ñïðàâä³, âîíà —
З останньої теореми випливає такий простий íå ò³ëüêè íàóêà, à é ìèñòåöòâî.
спосіб для побудови ортоцентричних тетраедрів. За Ò. Õ³ëë
основу тетраедра беремо довільний трикутник АВС
(див. рис. 2.112). Далі з ортоцентра О цього трикут-
ника до його площини ставимо перпендикуляр ОР
якої-небудь довжини. Сполучивши, нарешті, точку
Р з вершинами А, В, С, дістаємо ортоцентричний
тетраедр РАВС.
Наслідком з теореми 4 є й те, що існування орто-

центра тетраедра — «явище» доволі рідкісне. Справді,
при вибраній основі АВС вершина Р ортоцентричного ßêáè â ìàòåìàòèö³ íå áóëî êðàñè,
тетраедра РАВС може розміщуватися лише на пря- òî íå áóëî á ³ ñàìî¿ ìàòåìàòèêè.
Áî ÿêà æ ñèëà привернула á äî ö³º¿
мій РО, що проходить через ортоцентр трикутника
íåëåãêî¿ íàóêè íàéá³ëüøèõ ãåí³¿â
АВС перпендикулярно до його площини. Для усіх
ëþäñòâà?
інших точок Р простору тетраедр РАВС уже не буде
Ìèêîëà ×àéêîâñüêèé
ортоцентричним.
Таким чином, у питанні про властивість висот по-
вної аналогії між трикутниками і тетраедрами немає.
Однак ортоцентричні тетраедри існують. Зокрема,
ортоцентричними є усі правильні трикутні піраміди.
1. Який тетраедр називається прямокутним?

2. Доведіть, що основа будь-якого прямокутного тетраедра є гострокутним трикутником.
Сформулюйте й доведіть обернене твердження.
3. Доведіть, що висота прямокутного тетраедра, проведена до його основи, містить
ортоцентр цієї основи.
4. Який тетраедр називається ортоцентричним?
5. Доведіть, що тетраедр є ортоцентричним тоді і тільки тоді, коли його протилежні
ребра — попарно взаємно перпендикулярні.
6. Доведіть, що коли тетраедр є ортоцентричним, то кожна його висота проходить через
ортоцентр протилежної грані.
7. Доведіть, що коли висота тетраедра проходить через ортоцентр протилежної грані,
то такий тетраедр — ортоцентричний.
368°. Чи може основою прямокутного тетраедра бути прямокутний трикутник? А — пра-
вильний?
369°. Чи може прямокутний тетраедр бути правильною пірамідою?
370. Доведіть, що правильна трикутна піраміда є ортоцентричним тетраедром.
371. Доведіть, що в ортоцентричному тетраедрі основи висот будь-яких двох граней,
опущених на їхнє спільне ребро, збігаються.
372. Доведіть, що коли у тетраедрі є дві пари взаємно перпендикулярних протилежних

ребер, то й ребра третьої пари взаємно перпендикулярні.
373. Доведіть, що для ортоцентричності тетраедра достатньо взаємної перпендикулярності
лише двох пар протилежних ребер.
374. Усі грані паралелепіпеда ABCDA 1B 1C 1D 1 є ромбами. Доведіть, що тетраедр
A1C1BD — ортоцентричний.
375. Бічні ребра прямокутного тетраедра дорівнюють а, b і с, а висота — Н. Доведіть, що
1 1 1 1
= + + .
H 2 a2 b2 c 2
376. Доведіть, що коли хоча б один із плоских кутів при якій-небудь вершині ортоцентрич-
ного тетраедра є прямим, то тетраедр — прямокутний.
377. Усі прямі, які містять ребра трикутної піраміди, рівновіддалені від деякої точки,
а основи висот цієї піраміди є ортоцентрами її граней. Доведіть, що дана піраміда —
правильна.
378. Доведіть, що тетраедр ортоцентричний тоді і тільки тоді, коли його середні лінії рівні
між собою.
379. Доведіть, що тетраедр ортоцентричний тоді і тільки тоді, коли суми квадратів його
протилежних ребер рівні між собою.
380. Довжини двох мимобіжних ребер ортоцентричного тетраедра дорівнюють 12 см
і 16 см. Визначте довжини його середніх ліній.
381. Довжини ребер АВ, АС, AD і ВС ортоцентричного тетраедра DABC дорівнюють
відповідно 5 см, 7 см, 8 см і 6 см. Визначте довжини двох решти ребер.
382. Доведіть, що в ортоцентричному тетраедрі спільні перпендикуляри до прямих, які
містять протилежні ребра, перетинаються в одній точці — ортоцентрі тетраедра.
383. Чи є ортоцентричним тетраедр РАВС, у якому АВ = 8 см, ВС = 12 см, а РС = 6 см?

12.9*. Рівногранні тетраедри
Правильні тетраедри є рівногранними.
— Îé, ÿê ãàðíî! Øêîäà, ùî ÿ
Але це — не єдині рівногранні тетраедри.
íå âì³þ ðèñóâàòè.
О з н аче ння — Öå ëåãêî, — ïðîøåïîò³â Òîì,
(рівногранного тетраедра). — ÿ âàñ íàâ÷ó...
— Ïðàâäà, íàâ÷èòå? À êîëè?
Тетраедр називається рівногранним, якщо всі
— Íà âåëèê³é ïåðåðâ³.
його грані — рівні між собою трикутники.
Ìàðê Òâåí.
Для того, аби можна було шляхом побудов пе- «Ïðèãîäè Òîìà Ñîéºðà»
реконатися в існуванні рівногранних тетраедрів,
відмінних від правильних, з’ясуємо попередньо їхні
визначальні властивості.
Те орема 1
(про властивість протилежних ребер рівногран
ного тетраедра).
Протилежні ребра рівногранного тетраедра
Доведення. Припустимо, що у рівногранному
тетраедрі РАВС протилежні ребра РВ і АС, напри-
клад, не рівні (рис. 2.114). Тоді оскільки, за озна-
ченням, трикутники АРВ і АВС — рівні, то ребро
РВ дорівнює або ребру ВС, або ребру АВ. У першо-
му випадку рівнобедреним є трикутник РВС, а в
другому — трикутник АВР. Отже, в обох випадках
рівнобедреними мусять бути усі грані даного тетра-
едра. Причому, кожна з них, у тому числі й РВС та
РАС, міститимуть по два ребра, рівних ребру РВ.
А оскільки, за припущенням, РВ ≠ АС, то рівними
ребру РВ у трикутнику РАС мають бути ребра РA i
РC. Але тоді у першому з виділених випадків рівно-
стороннім був би ∆РВС, а в другому — ∆AВP. Отже,
в обох випадках, згідно з означенням рівногранного
тетраедра, рівносторонніми були б усі грані тетраедра
РАВС, а отже, ребро РВ дорівнювало б ребру АС.
Дістали протиріччя з припущенням. Отже, РВ = АС.
Сума кутів при кожній з вершин рівногранного
тетраедра дорівнює 180°.
Доведення. Покажемо, наприклад, що сума кутів
при вершині Р рівногранного тетраедра РАВС (див.
рис. 2.114) дорівнює 180°. Íåìàº ³íøî¿ íàóêè, ÿêà á äèâóâàëà
Оскільки ∆РАВ = ∆ВСР і, за доведеною теоремою, ñâî¿õ ïðèõèëüíèê³â ñò³ëüêîìà
АВ = РС, то ∠АРВ = ∠РВС. Аналогічно: ∠АРС = ïðèºìíèìè íåñïîä³âàíêàìè, àáî
= ∠РСВ. Тоді сума ∠АРВ + ∠АРС + ∠ВРС дорівнює òàê ñàìî ï³äíîñèëà ¿õ êðîê çà
сумі кутів трикутника РВС, тобто 180°. êðîêîì íà äåäàë³ âèù³ ñõîäèíêè
òâîð÷îãî ìèñëÿ÷îãî áóòòÿ, ÿê
Те орема 2 ìàòåìàòèêà.
(про середні лінії рівногранного тетраедра). Äæåéìñ Ñèëüâåñòð
Середні лінії рівногранного тетраедра — по-
парно взаємно перпендикулярні і кожна з них
перпендикулярна до ребер, середини яких вона
сполучає.
Доведення. Нехай маємо рівногранний тетраедр

РАВС; DE, FG, KL — його середні лінії, М — точка
їхнього перетину (рис. 2.115). Оскільки протилежні
ребра РА і ВС тетраедра рівні, то паралелограм
KELD (див. доведення теореми про середні лінії
тетраедра у п. 9.1) є ромбом. Середні лінії DE і KL
є діагоналями цього ромба. Отже, вони — взаємно
перпендикулярні.
Аналогічно доведемо, що DE ⊥ FG i KL ⊥ FG.
Оскільки, таким чином, пряма FG перпендикуляр-
на до площини ромба KELD, то вона перпендикулярна
і до його сторін. А оскільки сторони цього ромба
паралельні відповідно ребрам ВС і РА, то FG ⊥ BC
i FG ⊥ PA.
Аналогічно доведемо, що DE ⊥ АВ i DE ⊥ PC, а та-
кож, що KL ⊥ AC i KL ⊥ PB. Теорему доведено.
У процесі доведення останньої теореми фактично
з’ясовано і спосіб побудови рівногранних тетраедрів.
Полягає він у наступному.
Спочатку будуємо три пересічні попарно взаємно
перпендикулярні прямі DE, KL, FG (див. рис. 2.115)
і відкладаємо на кожній з них від спільної точки М по-
парно рівні відрізки: MD = ME, MF = MG, MK = ML.
Ãåîìåòðà, ÿêèé ñòâîðþº íîâ³
Кінці D, F, L визначать площину АВС однієї з граней ìàòåìàòè÷í³ âèâåäåííÿ, ìîæíà
шуканого тетраедра, а також його ребра AC || DF, ïîð³âíÿòè ç óÿâíèì óí³âåðñàëüíèì
AB || FL i BC || DL. Симетричні відносно М до точок ³íñòðóìåíòàëüíèêîì, ÿêèé âè
D, F, L точки E, G, K визначать середини решти ребер ãîòîâëÿº íà ñêëàä ³íñòðóìåíò
РС, РА і РВ, а разом з точками С, А, В — і самі ці äëÿ ð³çíèõ ïîòðåá; â³í ðîáèòü
ребра. Оскільки KG || AB, то прямі AG i BK лежать óñå, ïî÷èíàþ÷è â³ä êîâàäëà ³
в одній площині, отже, — перетинаються. Так само çàê³í÷óþ÷è íàéâèòîí÷åí³øèì
перетинаються прямі AG і СЕ, ВК і СЕ. А це означає, ì³êðîñêîïîì òà íàéòî÷í³øèì
що усі вони перетинаються в одній точці Р. Тетраедр õðîíîìåòðîì. Îòàê ³ ãåîìåòð
РАВС — шуканий. ñòâîðþº ìåòîäè âèð³øåííÿ
Зауважимо принагідно, що оскільки трикутник ïðîáëåì, ÿê³ âèíèêàþòü íå ò³ëüêè
DFL є основою прямокутного тетраедра MDFL, то, âíàñë³äîê ñó÷àñíèõ ïîòðåá, àëå é
за теоремою про основу прямокутного тетраедра, äëÿ ìàéáóòí³õ, ÿê³ ç’ÿâëÿòüñÿ,
він — гострокутний. Тому гострокутною є і грань ìîæëèâî, ÷åðåç òèñÿ÷ó ðîê³â.
АВС рівногранного тетраедра РАВС, сторони якої Îëåêñ³é Êðèëîâ
відповідно паралельні сторонам трикутника DFL.
Звідси маємо таку теорему.
Те орема 3
(про грані рівногранного тетраедра).
Гранями рівногранного тетраедра є гостро-
кутні трикутники.
Зрештою, можна запропонувати і незалежне до-
ведення цієї теореми.
Нехай РАВС — рівногранний тетраедр (рис. 2.116).
Припустимо, що кут А грані РАВ — не гострий, тоб-
то є прямим або тупим. У рівних трикутниках РВА
і ВРС рівними є сторони АВ і СР, РА і ВС, а також
медіани АQ та СQ, проведені до спільної сторони
РВ. Побудуємо у площині РАВ паралелограм АРС′В.
Тоді C′Q = AQ = CQ. Відомо, що діагональ РВ цього
паралелограма, яка лежить проти негострого кута А,
не менша від діагоналі АС′: РВ ≥ AQ + QC′. Звідси:
РВ ≥ AQ + QC,
і, отже,
AC ≥ AQ + QC.
З іншого боку, за нерівністю трикутника, AC < AQ +
+ QC. Дістали два суперечливі висновки. Отже, зробле-
не припущення неправомірне. Теорему доведено.
Те орема 4
(обернена).
Будь-який гострокутний трикутник може слу-
гувати гранню рівногранного тетраедра.
Д о в е д е н н я елементарно випливає з того, що
будь-який гострокутний трикутник може слугу-
вати основою прямокутного тетраедра (теорема 1
з п. 12.8). Якщо АВС — заданий гострокутний трикут-
ник, то побудуємо спочатку трикутник DFL, подібний
до АВС, з удвічі меншими сторонами. Потім побуду-
ємо прямокутний тетраедр MDFL з основою DFL.
Подальші побудови описані вище (див. рис. 2.115).
Дістанемо рівногранний тетраедр, грані якого рівні
заданому трикутнику АВС. Теорему доведено.
Існує простий спосіб для побудови моделі рівно-
гранного тетраедра з будь-якою гострокутною гранню
АВС. Розгорткою такого тетраедра буде трикутник
Р1Р2Р3 з удвічі більшими сторонами. Перегнувши
цей трикутник по середніх лініях АВ, ВС та АС
(рис. 2.117) і склеївши краї АР3 і АР2, ВР3 і ВР1, СР1
і СР2 розгортки, дістанемо потрібну модель.
1. Що таке рівногранний тетраедр?

2. Доведіть, що протилежні ребра рівногранного тетраедра рівні між собою.
3. Доведіть, що середні лінії рівногранного тетраедра — попарно взаємно перпендику-
лярні і перпендикулярні до ребер, середини яких вони сполучають?
4. Доведіть, що грані рівногранного тетраедра — гострокутні трикутники і що кожний
гострокутний трикутник може служити гранню рівногранного тетраедра.
384. Доведіть, що у рівногранному тетраедрі усі висоти рівні між собою. Сформулюйте
і доведіть обернене твердження.
385. Доведіть, що у рівногранному тетраедрі всі медіани рівні між собою. Сформулюйте
й доведіть обернене твердження.
386. Доведіть, що тетраедр рівногранний тоді і тільки тоді, коли всі його грані мають од-
накові площі.
387. Доведіть, що коли рівногранний тетраедр є ортоцентричним, то він — правильний.
388. Гранями трикутної піраміди є рівні між собою рівнобедрені трикутники з основою
а і протилежним кутом α. Визначте висоту піраміди.
389. У трикутній піраміді SABC сума усіх плоских кутів при кожній із вершин дорівнює
180°. Визначте відстань між прямими, які містять мимобіжні ребра SA і ВС, якщо
ВС = 4 см, АС = 5 см, АВ = 6 см.

1. а) Два відрізки впираються своїми кінцями у дві паралельні площини і дорівнюють
41 см і 58 см, а різниця їхніх проекцій на одну з площин дорівнює 33 см. Визначте
відстань між площинами.
б) Два відрізки впираються своїми кінцями у дві паралельні площини. Різниця до-
вжин цих відрізків дорівнює 17 см, а їхні проекції на одну з площин дорівнюють 9 см
і 42 см. Визначте відстань між площинами.
2. а) Сторони трикутника дорівнюють 13 см, 14 см і 15 см. Точка простору віддалена
від кожної зі сторін трикутника на відстань 5 см. Визначте відстань від цієї точки до
площини трикутника.
б) Дано трикутник зі сторонами 20 см, 65 см і 75 см. Точка простору знаходиться на
однакових відстанях від сторін трикутника. Визначте ці відстані, якщо відстань від
даної точки до площини трикутника дорівнює 4 см.
3. а) В основі паралелепіпеда лежить квадрат. Одна з вершин верхньої основи про-
ектується у центр нижньої основи. Доведіть, що бічне ребро, яке виходить з цієї
вершини, утворює зі сторонами основи рівні кути.
б) Основою призми АВСА1В1С1 є рівнобедрений трикутник АВС (АВ = АС). Висота
призми, проведена з вершини А1, падає на середину ребра ВС. Доведіть, що бічне
ребро АА1 утворює рівні кути з бічними сторонами основи призми.
4. а) Довжина діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює 57 см, а його виміри
відносяться, як 6 : 10 : 15. Визначте ці виміри.
б) Довжина діагоналі прямокутного паралелепіпеда більша від його вимірів відповідно
на 20 см, 9 см і 5 см. Визначте ці виміри.
5. а) У прямокутному паралелепіпеді діагональ d нахилена до основи під кутом β. Кут
між діагоналлю основи і стороною основи дорівнює α. Визначте площу повної по-
верхні паралелепіпеда.
б) У прямокутному паралелепіпеді діагональ d нахилена до площини основи під
кутом α. Кут між діагоналями основи дорівнює β. Визначте площу повної поверхні
паралелепіпеда.
6. а) У правильній чотирикутній піраміді висота нахилена до бічної грані під кутом β.
Серединний перпендикуляр до висоти бічної грані, проведеної з вершини піраміди,
перетинає висоту піраміди у точці, яка знаходиться на відстані l від вершини піраміди.
Визначте площу діагонального перерізу піраміди.
б) У правильній чотирикутній піраміді висота утворює з бічною гранню кут α. Відрізок,
що сполучає основу висоти піраміди із серединою висоти бічної грані, проведеної з
вершини піраміди, дорівнює b. Визначте площу діагонального перерізу піраміди.
7*. а) Сторони основ правильної трикутної зрізаної піраміди дорівнюють 2 см і 6 см.
Висота піраміди нахилена до площини бічної грані під кутом 30°. Визначте довжину
цієї висоти.
б) Сторони основ правильної трикутної зрізаної піраміди дорівнюють 4 см і 1 см,
а бічне ребро — 2 см. Визначте висоту піраміди.
8. а) У трикутній призмі всі ребра дорівнюють по а. Одна з вершин верхньої основи
проектується у центр нижньої основи. Визначте площу бічної поверхні призми.
б) Кожне ребро похилої трикутної призми дорівнює 2 см. Одне з бічних ребер утворює з
суміжними сторонами основи кути по 60°. Визначте площу бічної поверхні призми.
9. а) У правильній чотирикутній піраміді бічне ребро нахилене до площини основи під
кутом β. Визначте площу повної поверхні піраміди, якщо відстань від основи її висоти
до бічного ребра дорівнює l.
б) У правильній чотирикутній піраміді бічне ребро утворює з висотою піраміди кут α.
Відстань від середини висоти піраміди до бічного ребра дорівнює d. Визначте площу
повної поверхні піраміди.
10*. а) Гіпотенуза прямокутного трикутника дорівнює 10 см, а його площа — 24 см2. З деякої
точки простору до площини трикутника на рівних відстанях від гіпотенузи й більшого
катета проведено перпендикуляр, основа якого належить меншому катету. Відстань від
даної точки до гіпотенузи дорівнює 5 см. Визначте відстань від цієї точки до площини
б) Гіпотенуза прямокутного трикутника дорівнює 30 см, а його площа — 216 см2. З деякої
точки простору до площини трикутника на рівних відстанях від гіпотенузи й більшого
катета проведено перпендикуляр, основа якого належить меншому катету, а довжина
дорівнює 5 см. Визначте відстань від даної точки до гіпотенузи трикутника.
§13. Двогранні кути. Кут між двома площинами
У § 10 уже нагадувалося, як означається кут

між двома пересічними прямими у планіметрії. Дві
пересічні прямі а, b (рис. 2.118) утворюють дві
пари вертикальних кутів зі спільною вершиною в
точці О їхнього перетину. Величина менших із цих
кутів називається кутом між даними прямими а,
b. Вважається, що кут між паралельними прямими
дорівнює 0°.
По аналогії з цим можна означити і кут між пло-
щинами. Але для цього потрібно попередньо ввести
просторовий аналог плоского кута.
13.1. Двогранні кути

Нагадаємо, що кутом у планіметрії називається
сукупність двох променів зі спільним початком. Про-
мені називаються сторонами кута, а їхній спільний Ó ñàì³é ìàòåìàòèö³ ãîëîâí³
початок — вершиною кута. Просторовим аналогом çàñîáè äëÿ äîñÿãíåííÿ ³ñòèíè —
променя можна вважати півплощину. Тоді просто- öå ³íäóêö³ÿ òà àíàëîã³ÿ.
ровим аналогом кута буде фігура, яку називають Ï’ºð Ñ³ìîí Ëàïëàñ
двогранним кутом.
Означе ння
(двогранного кута).
Двогранним кутом називається фігура,
утворена двома півплощинами зі спільною
граничною прямою (рис. 2.119). Півплощи-
ни називаються гранями двогранного кута,
а їхня спільна гранична пряма — ребром
двогранного кута.
Оскільки двогранний кут має дві грані, то звідси
й походить його назва.
§13. Двогранні кути. Кут між двома площинами 331
Уявлення про двогранні кути дають, наприклад,

двосхилі дахи будинків (рис. 2.120), напіврозгорнута
книга, папка для паперів (рис. 2.121), дві суміжні
грані дерев’яних виробів тощо.
Оскільки до аксіоматики стереометрії не входять
аксіоми вимірювання двогранних кутів, то таке
вимірювання потрібно звести до планіметричних
побудов. Здійснюється це на основі поняття ліній-
ного кута.
(лінійного кута двогранного кута).
Лінійним кутом двогранного кута називаєть-
ся кут, утворений при перетині двогранного
кута площиною, перпендикулярною до його
ребра. Величина лінійного кута називається
величиною даного двогранного кута.
На рис. 2.122 ∠ab — лінійний кут двогранного
кута з гранями α, β і ребром l. Його утворено про-
веденням площини γ ⊥ l.
Величина лінійного кута не залежить від ви-
бору січної площини. Справді, якщо замість січної
площини γ провести яку-небудь іншу площину
γ ′, перпендикулярну до ребра кута, то утворений
при цьому лінійний кут ∠a′b′ дорівнюватиме ∠ab
(рис. 2.123). Це випливає з того, що оскільки γ ′ || γ,
то сторони кутів ∠ab і ∠a′b′ є співнапрямленими.
Справді, промені а, а′, наприклад, лежать у площині
α на паралельних прямих і по один бік від прямої l,
що проходить через їхні початки, тому а′ ↑↑ а.
Із двогранними кутами природним чином пов’я
зуються чимало понять, аналогічних відповідним
поняттям для звичайних кутів. Наведемо найужи-
ваніші з них.
З означення величини двогранного кута ви-
пливає, що ці кути теж вимірюються в градусах.
Двогранний кут, величина якого дорівнює 90°,
називається прямим двогранним кутом, або ще
квадрантом (рис. 2.124, а). Якщо величина дво-
гранного кута менша від 90°, то він називається

гострим (рис. 2.124, б), а якщо більша 90° — то
тупим (рис. 2.124, в).
Два двогранні кути зі спільним ребром назива-
ються суміжними, якщо вони мають одну грань
спільною, а дві інші грані утворюють площину
(рис. 2.125). Сума величин суміжних двогранних
кутів дорівнює 180°.
Два двогранні кути зі спільним ребром назива-
ються вертикальними, якщо кожна грань одного з
них утворює площину з гранню іншого (рис. 2.126).
Величини вертикальних двогранних кутів рівні між
собою.
Поняття, аналогічне до бісектриси звичайного
кута, для двогранних кутів уводиться так. Нехай
маємо двогранний кут із гранями α і β та ребром
l (рис. 2.127). Побудуємо лінійний кут ∠ab цього
двогранного кута і проведемо його бісектрису с.
Потім через бісектрису с проведемо півплощину γ
з граничною прямою l. Півплощина γ називається
бісекторною півплощиною, або бісектором даного
З цього означення випливає, що бісекторна пів-
площина ділить двогранний кут на два рівні кути.
Неважко довести, що положення бісекторної пів-
площини для даного двогранного кута не залежить
від побудованого лінійного кута ∠ab.
Справді, візьмемо інший лінійний кут ∠a′b′ і про-
ведемо його бісектрису с′ (див. рис. 2.127). Оскільки
площини кутів ∠ab та ∠a′b′ — перпендикулярні до
прямої l, то вони паралельні між собою. Тому якщо
спроектувати кут ∠ab на площину кута ∠a′b′ пара-

лельно прямій l, то, внаслідок рівності відповідних
фігур при такому проектуванні, бісектриса с кута
∠ab спроектується у бісектрису с′ кута ∠a′b′. Крім
цього, звідси випливає й те, що с′ || c. Отже, промені
с, с′ лежать в одній півплощині з граничною пря- Óñå íàøå ñó÷àñíå æèòòÿ í³áè
мою l, тобто визначають одну й ту саму бісекторну íàñè÷åíå ìàòåìàòèêîþ. Âîíà
ïîì³òíà ³ â ñïîðóäæåíí³ áóäèíê³â,
півплощину.
³ â ùîäåííèõ íàøèõ ä³ÿõ, ¿¿ âïëèâó
Наступна властивість бісектора двогранного кута íå óíèêíóëè í³ íàø³ åñòåòè÷í³
є просторовим аналогом відповідної властивості âðàæåííÿ, í³ íàøå ìîðàëüíå
æèòòÿ.
бісектриси звичайного плоского кута.
Ïîëü Àíòóàí Ìîíòåëü
Теорема
(про властивість бісектора двогранного кута).
Кожна точка бісектора двогранного кута рів-
новіддалена від граней цього кута. Навпаки,
якщо точка лежить усередині двогранного
кута і рівновіддалена від його граней, то вона
належить бісектору цього кута.
Інакше цю теорему можна сформулювати так:
геометричним місцем точок, розміщених всере-
дині двогранного кута і рівновіддалених від його
граней, є бісектор цього кута.
Доведення. Нехай М — довільна точка бісек-
тора γ двогранного кута з гранями α, β і ребром
l (рис. 2.128). Проведемо через цю точку площи-
ну δ, перпендикулярну до прямої l. У перетині
площини δ з півплощинами α, β, γ дістанемо про-
мені а, b, с, причому промінь с буде бісектрисою
∠ab. Проведемо, далі, з точки М перпендикуляри
ММ1 до а та ММ2 до b. За властивістю бісектриси
звичайного кута, ММ1 = ММ2. Оскільки проведені
відрізки ММ1, ММ2 перпендикулярні і до прямої l
(бо l ⊥ δ), то ММ1 ⊥ α, ММ2 ⊥ β, причому точка
М1 належить грані α, а М2 — грані β. Враховуючи
рівність ММ1 = ММ2, з цього якраз і випливає, що
точка М рівновіддалена від граней α і β.
Нехай тепер, навпаки, точка М розміщена
всередині двогранного кута і рівновіддалена від
його граней: ММ1 = ММ2, за умови, що ММ1 ⊥ α,

а ММ2 ⊥ β. Проведемо через цю точку площину δ,
перпендикулярну до l (нехай δ ∩ α = а, δ ∩ β = b),
а у площині δ проведемо МN1 ⊥ а та МN2 ⊥ b. За Êàæóòü, í³áèòî Êðîíåêåð ÿêîñü
доведеним вище: МN1 ⊥ α, а МN2 ⊥ β. Але з точки ñêàçàâ, ùî â ìàòåìàòèö³ Áîã
М до площин α і β можна провести лише по одному ñòâîðèâ ö³ë³ ÷èñëà, à ëþäèíà —
перпендикуляру. Тому точка N1 збігається з М1, âñå ðåøòó. У òîìó æ ñåíñ³ ìè,
а точка N2 — з М2. Виходить, що точка М лежить íàïåâíå, ìîæåìî äîäàòè, ùî ó
ô³çèö³ Áîã ñòâîðèâ ìàòåìàòèêó,
усередині ∠ab і рівновіддалена від його сторін,
à ëþäèíà — âñå ðåøòó.
тобто належить бісектрисі с цього кута. Бісектриса Äæåéìñ Õîïôóä Äæèíñ
ж с належить бісектору γ даного двогранного кута.
Отже, М ∈ γ. Теорему доведено повністю.
Задача.
На одній із граней гострого двогранного кута
взято дві точки, віддалені від ребра кута на 54 см
і 36 см. Перша з точок віддалена від другої грані
на 24 см. Визначити відстань від другої точки
до цієї ж грані.
Розв’язання. Нехай α і β — грані даного дво-
гранного кута, l — його ребро, А, В ∈ α — задані
точки (рис. 2.129). Проведемо: AD ⊥ l, BC ⊥ l,
АА1 ⊥ β, BB1 ⊥ β (D ∈ l, C ∈ l, A1 ∈ β, B1 ∈ β).
Нехай AD = 54 см, ВС = 36 см, тоді АА1 = 24 см.
Потрібно знайти ВВ1.
За теоремою про три перпендикуляри: A1D ⊥ l,
B1C ⊥ l. Тому ∠ADA1 = ∠ВСВ1 — як лінійні кути
заданого двогранного кута.
Оскільки АА1 ⊥ β і BB1 ⊥ β, то ∠AA1D = ∠ВВ1C =
AA1 24 4
= 90°. Тому з ∆AA1D: sin ∠ADA1 = = = ,
AD 54 9
BB1 BB1
а з ∆ВВ1С: sin∠ВСВ1 = = . Таким чином,
BC 36
BB1 4
= . Звідси ВВ1 = 16 (см).
36 9

Цікаво поміркувати над мотивами для
прийнятого способу вимірювання двогран- ßêùî õòî-íåáóäü ïî÷íå ïèñàòè
них кутів. ïðî ðå÷³, íà ÿêèõ â³í íå ðîçóì³ºòü
ñÿ, òî, áóäó÷è ìàòåìàòèêîì,
Оскільки, як було зазначено, вимірю-
éîìó äîâåäåòüñÿ çàäàâàòè ïè
вання двогранних кутів потрібно звести
òàííÿ ñàìîìó ñîá³. Òàêà îñîáëè
до вимірювання звичайних кутів, то зрозуміло, що â³ñòü ìàòåìàòèêè. Â³äòàê â³í
сторони а, b цих звичайних кутів потрібно пов’язати íàìàãàºòüñÿ â³äïîâ³ñòè íà íèõ,
з гранями α, β даного двогранного кута. Найпростіше, ³ öå â á³ëüø³é ÷è ìåíø³é ì³ð³
звичайно, — проводити сторони у цих гранях. ñòèìóëþº éîãî âëàñíó òâîð÷³ñòü.
Зрозуміло й те, що оскільки грані α і β «рівно- Æàí Äüºäîííå
правні», то промені а, b в них повинні проводитися
під одним і тим самим кутом (позначимо його через
ω) до ребра l двогранного кута (рис. 2.130). Але
при фіксованому розміщенні променя а в грані α
у випадку ω ≠ 90° існує два відмінних один від одно-
го розміщення b і b′ променя b у грані β, при яких
∠bl = ω і ∠b′l = ω. При цьому кут ϕ = ∠ab не дорів-
нює куту ϕ′ = ∠ab′. Промінь b характеризується тим,
що лежить із променем а по один бік від площини
δ, проведеної через початок Q променя а перпенди-
кулярно до прямої l, а промінь b′ — по інший бік
від площини δ (рис. 2.131). Виявляється, що кут ϕ
завжди менший від запровадженої міри двогранного
кута, а кут ϕ′ — завжди більший від неї. Таким чином,
запроваджена міра для величини двогранного кута є
спільним граничним значенням для величин кутів ϕ
і ϕ′. І це виправдовує її введення.
Справді, візьмемо на прямій l з того боку від пло-
щини δ, де лежить кут ϕ, яку-небудь точку О і про-
ведемо через неї площину γ, перпендикулярну до l
(її визначають промені ОА ⊥ l та ОВ ⊥ l; вважаємо,
що точка А належить променю а, а точка В — про-
меню b). Сполучимо точку А з точкою В. Прямокутні
трикутники AOQ і BOQ — рівні за спільним катетом
QO і гострим кутом ω. Тому рівними є їхні катети
OA, OB і гіпотенузи QA, QB. Отже, бічні сторони
рівнобедреного трикутника OAB менші від бічних Íåîáõ³äí³ñòü ìàòåìàòèêè çðî
сторін рівнобедреного трикутника QAB. Тоді для çóì³ëà ñàìà ñîáîþ.
кутів при вершинах цих трикутників справджується Ãåðìàí Âåéëü
обернена нерівність: ∠AOB > ϕ.
Для порівняння кутів АОВ і ϕ′ побудуємо у
площині β точку В1, симетричну точці В відносно
точки О. Точка В розміститься на доповняльному
промені QB1 до променя b′. При цьому промені

а і QB1 розміщуватимуться з одного боку від площини Çàãàäêó áóëî ðîçãàäàíî. ß ïîä³
β і, за вже доведеним, ∠AOB1 > ∠AQB1. Отже, для ëèâñÿ ñâî¿ìè ñïîñòåðåæåííÿìè
суміжних з ними кутів матимемо обернену нерівність: ç äåêèì ³ç ìî¿õ äîáðèõ äðóç³â, ³
∠AOB < ϕ′. îñê³ëüêè ÿêðàç ñòåìí³ëî, âçÿâñÿ
Таким чином, справді лінійний кут двогранного íåãàéíî âèêîíàòè äîñë³ä ³ äîâåñ
кута за своєю величиною займає середнє положен- òè, ùî ÿ ìàâ ðàö³þ.
ня між величинами усіх плоских кутів, сторони Ґîòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
яких належать граням і однаково нахилені до ребра «Ïðèãîäè áàðîíà ôîí Ìþíõãàóçåíà»
1. Що таке двогранний кут, його ребро, грані?

2. Що таке лінійний кут двогранного кута?
3. Доведіть, що усі лінійні кути двогранного кута рівні між собою.
4. Доведіть, що лінійний кут двогранного кута займає середнє значення між величи-
нами усіх плоских кутів, сторони яких належать граням двогранного кута і однаково
нахилені до його ребра.
390°. Яким є взаємне розміщення сторони лінійного кута двогранного кута і його ребра?
391°. Який кут утворює ребро двогранного кута з прямою, що лежить у площині його лі-
нійного кута?
392°. Який кут утворює ребро двогранного кута з прямою, перпендикулярною до площини
його лінійного кута?
393°. Усередині двогранного кута взято точку. Доведіть, що відстань від цієї точки до ребра
двогранного кута не може дорівнювати відстані до якої-небудь із його граней.
394°. З точки, взятої всередині двогранного кута, проведено промені, перпендикулярні до
його граней. Доведіть, що кут, утворений цими променями, у сумі з лінійним кутом
даного двогранного кута дає 180°.
395°. Двогранний кут дорівнює 45°. На одній із його граней дано точку, що знаходиться на
відстані а від іншої грані. Визначте відстань від цієї точки до ребра кута.
396. Точка А лежить усередині прямого двогранного кута і віддалена від його граней на
відстані 3 см і 4 см. Визначте відстань від точки А до ребра кута.
397. Довжини перпендикулярів, опущених з точки А на грані двогранного кута, дорівнюють
по 28 см. Визначте відстань від точки А до ребра двогранного кута, якщо величина
цього кута дорівнює 120°.
398. Визначте величину гострого двогранного кута, якщо відстань від точки, взятої на
одній із його граней, до іншої грані удвічі менша за відстань від цієї точки до ребра.
399. Кінці відрізка АВ лежать у різних гранях двогранного кута, а відстані АМ і BN від них
до ребра кута — рівні між собою. Доведіть, що ∠АВМ = ∠BAN.
400. На одній із граней двогранного кута взято дві точки, віддалені від іншої грані на 32 см
і 24 см. Відстань від першої точки до ребра кута дорівнює 48 см. Визначте відстань
від другої точки до ребра кута.
401. Пряма лежить в одній із граней двогранного кута з величиною 30°, паралельна ребру
кута і віддалена від ребра на 24 см. Визначте відстань від даної прямої до іншої грані
402. Точки А і В лежать на ребрі прямого двогранного кута, АС і BD — перпендикуляри до
ребра кута, проведені у різних його гранях. Визначте відстань CD, якщо АВ = 6 см,
АС = 3 см, а BD = 2 см.
403*. Точки А і В лежать на ребрі двогранного кута з величиною 120°, АС і BD — перпен-
дикуляри до ребра кута, проведені у різних його гранях. Визначте відстань CD, якщо
АВ = АС = BD = 5 см.
404*. Відрізок завдовжки 6 2 см лежить на ребрі двогранного кута, величина якого до-
рівнює 120°. З кінців цього відрізка у кожній грані проведено перпендикуляри до
ребра кута завдовжки 3 см і 5 см. Визначте довжину відрізка, який сполучає інші
кінці цих перпендикулярів.
405*. Точка, що лежить усередині двогранного кута з величиною 30°, віддалена від граней
кута на відстані 2 см і 3 3 см. Визначте відстань від цієї точки до ребра двогранно-
го кута.
13.2. Кут між двома площинами

Із введенням поняття двогранного кута та спо-
собу вимірювання двогранних кутів означення
кута між двома площинами відбувається повністю
аналогічно до означенням кута між двома прямими
у планіметрії. А саме, помічається, що дві пересічні
площини (рис. 2.132) утворюють чотири двогран-
ні кути зі спільним ребром — прямою перетину
площин, грані яких належать даним площинам. Ці
двогранні кути розпадаються на дві пари рівних
вертикальних кутів. Звідси таке означення.
Означе ння
(кута між площинами).
Кутом між двома пересічними площинами на-
зивається величина меншого з двогранних
кутів, грані якого належать цим площинам.
Вважається, що кут між паралельними пло-
щинами дорівнює 0°.
Кут між площинами α і β позначається
так: ∠αβ.
Кутом, утвореним плоскою фігурою з площи
ною, називається кут між цією площиною і площи-
ною даною фігури.
Для визначення кута між двома площинами α і β,
які перетинаються по прямій l (рис. 2.133), можна
діяти так: провести яку-небудь допоміжну площину
γ, перпендикулярну до прямої l, і визначити вели-
чину ϕ меншого з кутів, утворених прямими а, b
перетину площини γ з даними площинами α, β,
тобто — власне кут між цими прямими.
На основі цього спостереження можна дати інше
означення кута між двома пересічними площинами,
еквівалентне до прийнятого. А саме:
кутом між двома пересічними площинами
називається кут між прямими перетину
цих площин будь-якою площиною, пер-
пендикулярною до прямої перетину даних
площин.
Тоді в цю схему впишеться і прийняте озна-
чення кута між паралельними площинами. У пере-
тині паралельних площин α і β будь-якою третьою
площиною γ (рис. 2.134) одержуються паралельні
прямі а і b. Оскільки кут між паралельними прямими
дорівнює 0°, то природно вважати, що й кут між
паралельними площинами теж дорівнює 0°.
Крім цього, оскільки кути між парами відповід-
но паралельних прямих рівні, то для визначення
кута між пересічними площинами α і β допоміжні
прямі а і b в них, які перпендикулярні до лінії l
перетину площин, не обов’язково проводити через
одну й ту саму точку прямої l (рис. 2.135). Отже,

можна сказати, що кут між двома пересічними
площинами — це кут між двома прямими, які
належать цим площинам і перпендикулярні до
прямої їхнього перетину.
Теор ема
(про кути, утворені площиною з паралельними
площинами).
Кути, які дана площина утворює з паралель-
ними площинами, — рівні між собою.
Доведення. Нехай маємо площину α і пара-
лельні між собою площини β, γ. Якщо площина α
буде паралельною хоча б одній з площин β чи γ, то
вона буде паралельною й іншій. Отже, з обома цими
площинами вона утворюватиме кути по 0°, тобто
кути, які є рівними між собою.
Нехай тепер площина α не паралельна пара-
лельним площинам β і γ (рис. 2.136). Позначимо
через b і с прямі перетину площини α відповідно з
площинами β і γ. Як відомо, b || c. Проведемо яку-
небудь площину π, перпендикулярну до прямої b.
Ця площина буде перпендикулярною і до прямої
с. Площину α вона перетне по деякій прямій а,
а площини β і γ — по паралельних прямих b1 i c1.
При цьому матимемо: а ⊥ b, b1 ⊥ b; а ⊥ c, c1 ⊥ c.
Тому, відповідно до означення кута між площинами,
∠αβ = ∠ab1, a ∠αγ = ∠ac1. Але оскільки b1 || c1, то
∠ab1 = ∠ac1. Отже, ∠αβ = ∠αγ, що й треба було
довести.
За д ача.
Через сторону АВ рівностороннього трикутника
АВС проведено площину α під кутом 60° до
площини трикутника. Визначити кути нахилу
сторін АС і ВС трикутника АВС до площини α.
Розв’язання. Нехай О — ортогональна про-
екція вершини С трикутника АВС на площину α,
М — середина сторони АВ (рис. 2.137). Відрізки ОА
і ОВ рівні як проекції рівних похилих відрізків СА

і СВ. Тому медіана ОМ у рівнобедреному трикут- — À îñü ó öå ÿ âæå í³ÿê íå ïî-
нику ОАВ є його висотою. Оскільки, таким чином, â³ðþ . Õëîï÷àêè ÷åìíèìè íå
ОМ ⊥ АВ і СМ ⊥ АВ, то ∠СМО дорівнює куту між áóâàþòü. Äëÿ íèõ îáîâ’ÿçêîâî
площинами АВС і α, тобто ∠СМО = 60°. Потрібно ïîòð³áíî ïðèäóìàòè ÿêó-íåáóäü
річ, ùîá âîíè çàõîïèëèñÿ íåþ ³
знайти кути САО і СВО.
çàáóëè ïðî ïóñòîù³.
Позначимо СО = h. З ∆СОМ (∠О = 90°, Ìèêîëà Íîñîâ.
∠М = 60°): CM = CO = 2h . З ∆СМВ (∠М = 90°, «Ïðèãîäè Íåçíàéêà òà éîãî äðóç³â»
sin 60° 3
∠С = 30°): CB = CM = 2h : 3 = 4h . З ∆СОВ
cos 30° 3 2 3
(∠О = 90°): sin ∠CBO = CO = 3 . Враховуючи, що
CB 4
∆СОА = ∆СОВ, маємо: sin ∠CAO = 3 . Отже,
4
∠САО = ∠СВО = arcsin . 3
4
Відповідь. arcsin ; arcsin 3 .
3
4 4

Те ор ема
(про кути між нормалями до площини).
Кут між нормалями до площин дорівнює
куту між цими площинами.
Доведення. Якщо задані площини α і β пара-
лельні (рис. 2.138), то й нормалі т, п до них теж
паралельні. Справді, нормаль до площини α буде
нормаллю і до паралельної площини β. А дві норма-
лі т, п до однієї площини β паралельні між собою.
Тому, за означеннями, ∠тп = 0° і ∠αβ = 0° і, отже,
∠тп = ∠αβ.
Нехай тепер площини α і β перетинаються по
прямій l (рис. 2.139). Візьмемо на l довільну точку
О і проведемо через неї прямі а ⊥ l у площині α та
b ⊥ l у площині β, а також — прямі т ⊥ α та п ⊥ β.
Тоді, за означенням, ∠αβ = ∠ab. Оскільки прямі а,
b, т, п — перпендикулярні до однієї прямої l і про-
ведені через точку О цієї прямої, то усі вони лежать
у деякій площині γ. У цій площині т ⊥ а (оскільки

т ⊥ α, а пряма а належить α), а п ⊥ b (оскільки п ⊥ β,
а пряма b належить β). Як відомо з планіметрії, кути
між відповідно перпендикулярними прямими — рівні.
Тому ∠тп = ∠ab. Отже, ∠тп = ∠αβ.
Якщо m′, n′ будуть інші нормалі до площин α, β,
то m′ || m, а n′ || n. Тому ∠m′n′ = ∠mn = ∠αβ. Теорему
1. Дайте означення кута між двома площинами.

2. Доведіть, що кут між площинами дорівнює куту між прямими, які належать цим пло-
щинам і перпендикулярні до прямої їхнього перетину.
3. Доведіть, що кути, які січна площина утворює з паралельними площинами, рівні між
собою.
4. Доведіть, що кут між нормалями до площин дорівнює куту між цими площинами.
406. Через одну зі сторін правильного трикутника проведено площину α, нахилену до ін-
шої сторони цього трикутника під кутом ϕ. Визначте кут між площиною α і площиною
407. Через гіпотенузу АВ рівнобедреного прямокутного трикутника АВС проведено пло-
щину α під кутом 45° до площини цього трикутника. Визначте кути нахилу катетів
трикутника АВС до площини α.
408. Рівнобедрені трикутники мають спільну основу завдовжки 16 см. Відстань між вер-
шинами цих трикутників дорівнює 13 см. Бічна сторона одного трикутника дорівнює
17 см. Інший трикутник — прямокутний. Визначте кут між площинами цих трикутників.
409. Площі двох рівнобедрених трикутників дорівнюють відповідно 15 см2 і 40 см2, а їхня
спільна основа має довжину 10 см. Кут між площинами трикутників — 60°. Визначте
відстань між вершинами цих трикутників.
410. Рівнобедрені трикутники мають спільну основу завдовжки 16 см, а їхні площини
утворюють між собою кут 60°. Бічна сторона одного трикутника дорівнює 17 см,
а бічні сторони іншого трикутника — взаємно перпендикулярні. Визначте відстань
між вершинами трикутників.
411. Гіпотенуза прямокутного трикутника має довжину 25 см і є основою іншого трикут-
ника, одна з бічних сторін якого дорівнює 273 см. Основою перпендикуляра,
опущеного з вершини другого трикутника на площину першого, є вершина прямого
кута першого трикутника. Кут між площинами цих трикутників дорівнює 30°. Визначте
катети прямокутного трикутника.
412. Квадрат і прямокутник, площі яких дорівнюють відповідно 64 см2 і 24 см2, мають
спільну сторону. Відстань між їхніми сторонами, протилежними до спільної сторони,
дорівнює 7 см. Визначте кут між площинами квадрата і прямокутника.
413. Через сторону квадрата проведено площину α, яка утворює з діагоналлю квадрата
кут ϕ. Який кут утворює площина квадрата з площиною α?
414. Через гіпотенузу прямокутного трикутника проведено площину α, яка утворює з кате-
тами трикутника кути ϕ1 і ϕ2. Визначте кут між площиною α і площиною трикутника.
415. Кут при вершині рівнобедреного трикутника дорівнює ϕ. Площина α проходить через
основу трикутника і утворює з його бічною стороною кут β. Визначте кут між площиною
трикутника і площиною α.
416. Через більшу основу АВ рівнобічної трапеції ABCD проведено площину α під кутом ϕ
до діагоналі АС трапеції. Визначте кут між площиною α і площиною трапеції, якщо
∠САВ = β.
417*. Доведіть, що коли площини α і β нахилені під рівними кутами до площини γ, то або
α || β, або ж пряма перетину площин α і β паралельна чи належить γ.
13.3. Перпендикулярність двох площин

Означе ння ßêáè ò³ëüêè âäàëîñÿ ïîäîëàòè
(перпендикулярності двох площин). òó íåäîâ³ðó, ç ÿêîþ áàãàòî õòî
Дві площини називаються перпендикулярни- ï³ä âïëèâîì âèïàäêîâèõ øê³ëüíèõ
ми (кажуть також, взаємно перпендикуляр- âðàæåíü òðèìàºòüñÿ îñòîðîíü
â³ä óñüîãî, ïîâ’ÿçàíîãî ç ìàòå
ними), якщо кут між ними дорівнює 90°.
ìàòèêîþ, òî ëþäåé, ñõèëüíèõ
Перпендикулярність площин α і β позначається «³ìïðîâ³çóâàòè» â öàðèí³ íå
так: α ⊥ β. ñêëàäíèõ òâîð³â ìàòåìàòè÷íî
ãî ìèñòåöòâà, âèÿâèëîñÿ á íå
ìåíøå, í³æ àêòèâíèõ ëþáèòåë³â
Тео р ема 1 ìóçèêè.
(ознака перпендикулярності двох площин). Ãàíñ Ðàäåìàõåð
Якщо одна з двох площин проходить через
пряму, перпендикулярну до іншої площини, то
такі площини — взаємно перпендикулярні.
Д о в е д е н н я . Нехай площина β проходить
через пряму п, перпендикулярну до площини α
(рис. 2.140). Позначимо через О точку перетину
прямої п з площиною α, а через b — пряму перетину
площин α та β, і проведемо у площині α через точку
О пряму а, перпендикулярну до прямої b. Оскільки

п ⊥ α, то п ⊥ b і п ⊥ а. Виходить, що прямі а і п,
проведені у площинах α і β перпендикулярно до
прямої їхнього перетину b, перпендикулярні між со-
бою: ∠ап = 90°. Звідси й випливає, що ∠αβ = 90°,
тобто, що α ⊥ β. Теорему доведено. Ó íåçàëåæíîñò³ ìàòåìàòè÷íèõ
Отже, побудувавши перпендикулярну пряму п до òâåðäæåíü â³ä ô³çèêè é àâòî
площини α і провівши через неї яку-небудь площину ðèòåòó, â³ä á³îãðàô³÷íèõ äàíèõ
β, матимемо перпендикулярні площини α і β. äîñë³äíèêà ³ â³ä «òî÷êè çîðó»
ïîëÿãàº íå ò³ëüêè íàóêîâà, à é
Наочною фізичною моделлю доведеної ознаки ïåäàãîã³÷íà ö³íí³ñòü ìàòåìà
слугують двері, навішені на петлі (див. рис. 1.10). òèêè. Îïåðóþ÷è ïîíÿòòÿìè,
Якщо пряма, що проходить через робочі частини ï³äêàçàíèìè çäîðîâèì ãëóçäîì,
петель, перпендикулярна до площини підлоги, то ìè â³äâîäèìî ìàòåìàòèö³ íàéâ³ä
як би ми не повертали двері, їхня площина завжди ïîâ³äàëüí³øó ðîëü «ðîçóìîâî¿
буде перпендикулярною до площини підлоги. ã³ã³ºíè».
Ãóãî Øòåéíãàóç
Якщо одна з перпендикулярних площин розміщу-
ється горизонтально, то інша обов’язково займе вер-
тикальне положення, тобто міститиме вертикальні
прямі. Це випливає з того, що істинною є теорема,
обернена до теореми 1.
Теорема 2
(обернена до ознаки перпендикулярності двох
площин).
Якщо дві площини перпендикулярні, то в кож-
ній із них існують прямі, перпендикулярні до
іншої площини.
Доведення. Нехай площини α і β — перпенди-
кулярні, а b — пряма їхнього перетину (рис. 2.141).
Візьмемо у площині β довільну точку N і проведемо
через неї у цій площині пряму п, перпендикулярну
до b. Покажемо, що ця пряма буде перпендикуляр-
ною і до площини α.
Нехай О — точка перетину прямих п і b. Про-
ведемо через цю точку О у площині α пряму а ⊥ b.
Оскільки α ⊥ β, тобто ∠αβ = 90°, то ∠ап теж до-
рівнює 90°, тобто a ⊥ n. Виходить, що п ⊥ b і п ⊥ а.
Тоді, за ознакою перпендикулярності прямої і пло-
щини, п ⊥ α.
Аналогічно доведемо, що коли через яку-небудь

точку М площини α проведемо у цій площині пря-
му т ⊥ b, то ця пряма буде перпендикулярною і до
площини β. Теорему доведено.
З доведення теореми 2 безпосередньо випливають
такі наслідки.
ßê áè íå â³äð³çíÿëèñÿ çà ñâî¿
Якщо в одній з двох перпендикулярних площин ìè â³äò³íêàìè ô ³ëîñî ô ñüê³
провести пряму, перпендикулярну до прямої êîíöåïö³¿ ìàòåìàòè÷íèõ îá’ºêò³â
перетину цих площин, то проведена пряма ó ð³çíèõ ìàòåìàòèê³â ³ ô³ëîñîô³â,
буде перпендикулярною до іншої площини. ïðèíàéìí³ â îäíîìó ïóíêò³ âîíè
ñõîäÿòüñÿ — у òîìó, ùî ö³ îá’ºêòè
На рис. 2.141 пряма п належить β і є перпенди- íàì äàí³ ³ ùî ìè íå â çìîç³ íàäàòè
кулярною до прямої b перетину перпендикулярних ¿ì äîâ³ëüíèõ âëàñòèâîñòåé, — ÿê
площин α і β. З цього випливає, що п ⊥ α. íå ìîæå ô³çèê çì³íèòè ÿêèé-íåáóäü
çàêîí ïðèðîäè.
На с лідо к 2 . Í³êîëà Áóðáàê³
Кожна з двох перпендикулярних площин укри-
та прямими, перпендикулярними до іншої
площини.
На рис. 2.141 M, N — довільні точки перпенди-
кулярних площин α і β. Через них проходять прямі
т, п, які належать площинам α, β і перпендикулярні
відповідно до площин β, α.
Якщо через точку, що належить одній із двох
перпендикулярних площин, провести пряму,
перпендикулярну до другої площини, то ця
пряма належатиме першій площині.
Справді, нехай площини α і β — перпендикуляр
ні, N — довільна точка площини β, а пряма п′ про-
ведена через N перпендикулярно до α (рис. 2.142).
Відомо, що пряма п, проведена через n у площині
β перпендикулярно до b, є перпендикулярною до
площини α. Але через точку N до площини α
проходить єдина перпендикулярна пряма. Тому п′
збігається з п. Отже, пряма п′ належить β, що й
Геометричний факт, сформульований у наслід-

ку 3, часто використовують будівельники для пере- Ìàòåìàòèêà ìàº îäíó ÷óäовó
вірки вертикального розміщення стін. Робиться це îñîáëèâ³ñòü: óçÿâøèñü çà îäíó
за допомогою виска — тонкої мотузки з важком. ëàíêó, ìîæíà âèòÿãíóòè ÿêùî íå
Висок завжди вказує вертикальний напрям, і тому âåñü, òî ïðèíàéìí³ çíà÷íó ÷àñòèíó
ëàíöþãà çíàíü. Ð³äêî â ÿê³é-
стіна стоїть вертикально, якщо у будь-якому місці
íåáóäü ³íø³é íàóö³ òðàïëÿºòüñÿ
висок не відхиляється від неї. òàêà ò³ñíà âçàºìîä³ÿ ³ñòèí.
Інколи як ознаку перпендикулярності прямої Ìèêîëà Êîâàíöîâ
і площини застосовують наступну теорему.
Теор ема 3 .
Якщо кожна з двох пересічних площин перпен-
дикулярна до третьої площини, то й пряма
перетину цих двох площин перпендикулярна
до третьої площини.
Доведення. Нехай площини α і β перетина-
ються по прямій а і кожна з них перпендикулярна
до площини γ (рис. 2.143). Згідно з наслідком 3 з те-
ореми 2, пряма а′, проведена через деяку точку А
прямої а перпендикулярно до γ, належить як α, так
і β. Але ці дві площини α і β мають не більше однієї
спільної прямої. Тому а збігається з а′. Отже, а ⊥ γ.
За д ача.
З кінців відрізка, що належать двом взаємно
перпендикулярним площинам, до прямої пере-
тину площин проведено перпендикуляри зав
довжки 4 2 см і 4 см. Відстань між основами
перпендикулярів дорівнює 4 см. Визначити кути,
утворені відрізком із даними площинами.
Розв’язання. Нехай кінці А і В заданого від-
різка належать двом взаємно перпендикулярним
площинам α і β (рис. 2.144). Оскільки α ⊥ β, то
перпендикуляр АА1, опущений з точки А на пряму
l перетину площин α і β, належить α. Аналогічно
перпендикуляр ВВ1, опущений з точки В на пряму
l, належить β. Нехай АА1 = 4 2 см, ВВ1 = 4 см. За
умовою: А1В1 = 4 см. Пряма А1В є проекцією прямої

АВ на площину β, а пряма АВ1 — проекцією прямої
АВ на площину α. Отже, шуканими є кути γ = ∠ABA1
і ϕ = ∠BAB1.
Оскільки ВВ1 ⊥ α, то у ∆А1В1В ∠В1 = 90°. Тоді, за — Óñë³ä çà öèìè ÿ á õîò³ëà
âèïèñàòè Áóð÷óíà, — ñêàçàëà
теоремою Піфагора: A1B = BB + A B = 4 + 4 = 4 Ìåäóíêà.
2
1
2
1 1
2 2
2 — Â³í òàêèé íåñòåðïíèé!
Âåñü ÷àñ áóð÷èòü ³ í³êîìó íå äàº
1 =
2
4 + 4 = 4 2 (см). Оскільки ж АА1 ⊥ β, то у ∆АА1В
2 2
ñïîêîþ.
AA1 4 2 — Í³, íå òðåáà, — çàïåðå÷èâ
∠А 1 = 90°. Тому tg γ = = = 1. Отже, Íåçíàéêî. — Áóð÷óíà ìè êðàùå
A1B 4 2
ïîòðèìàºìî â ë³êàðí³, ùîá â³í
γ = 45°. Аналогічно з ∆АА1В1: АВ1 = AA12 + A1B12 = 4 â³äó÷èâñÿ
3 áóð÷àòè.
BB1 Ìèêîëà Íîñîâ.
AA12 + A1B12 = 4 3 (см), а з ∆АВ1В: tg ϕ = = 3 . Отже, «Ïðèãîäè Íåçíàéêà òà éîãî äðóç³â»
AB1 3
ϕ = 30°.
Відповідь. 30° і 45°.
1. Які площини називаються взаємно перпендикулярними?

2. Доведіть ознаку перпендикулярності двох площин.
3. Сформулюйте й доведіть теорему, обернену до ознаки перпендикулярності двох
площин. Які наслідки з неї можна вивести?
4. Доведіть, що коли кожна з двох пересічних площин перпендикулярна до третьої
площини, то й пряма перетину цих двох площин перпендикулярна до третьої пло-
щини.
418°. Пряма а перпендикулярна до площини α. Скільки площин, перпендикулярних до α,

можна провести через пряму а?
419°. Скільки площин, перпендикулярних до заданої площини α, можна провести через
задану точку А?
420°. Пряма а не перпендикулярна до площини α. Скільки площин, перпендикулярних до

α, можна провести через пряму а?
421°. Чи істинне твердження: «Дві площини, перпендикулярні до третьої площини, пара-
лельні між собою»?
422°. Чи істинне твердження: «Пряма і площина, які перпендикулярні до деякої площини,
паралельні між собою»?
423°. Чи істинне твердження про те, що коли пряма і площина паралельні, то будь-яка
площина, перпендикулярна до даної прямої, буде перпендикулярною і до даної
площини?
424°. Площини α і β — перпендикулярні. Площина γ перетинає кожну з площин α, β і перпен-
дикулярна до β. Як розміщена пряма а перетину площин α і γ відносно площини β?
425. Доведіть, що через будь-яку точку А простору можна провести площину, перпенди-
кулярну до заданої площини α і паралельну заданій прямій а (точка А не належить
прямій а). За яких умов ця площина буде єдиною?
426. Доведіть, що через будь-яку точку простору можна провести єдину площину, пер-
пендикулярну до двох заданих пересічних площин.
427. Відрізок завдовжки 25 см спирається своїми кінцями на дві взаємно перпендикулярні
площини. Ненульові відстані від кінців відрізка до площин дорівнюють відповідно
15 см і 16 см. Визначте довжини проекцій відрізка на кожну з площин.
428. Кінці відрізка належать двом взаємно перпендикулярним площинам. Проекції від-
різка на першу і другу площину дорівнюють відповідно 3 3 см і 3 2 см. Кінець
відрізка, що належить другій площині, віддалений від прямої перетину площин на
3 см. Визначте кути між відрізком і цими площинами.
429. Скільки пар взаємно перпендикулярних площин можна провести через дві паралельні
прямі?
430. Доведіть, що коли площини α, β і γ — попарно перпендикулярні, то й прямі, по яких
вони перетинаються, — теж попарно перпендикулярні.
13.4. Площа ортогональної проекції плоскої фігури

З використанням поняття кута між площинами
можна з’ясувати наступну важливу властивість
ортогонального проектування.
² òîä³ ïåðåä íàìè ïîñòàëî òàêå
æ íåñïîä³âàíå, ÿê ³ ÷óäîâå âèäî
Теор ема âèùå.
(про площу ортогональної проекції плоскої фі Ґîòôð³ä Ðóäîëüô Åð³õ Ðàñïå.
гури). «Ïðèãîäè áàðîíà ôîí Ìþíõãàóçåíà»
Площа ортогональної проекції плоскої фігури
на площину дорівнює добутку площі цієї фі-
гури на косинус кута між площинами фігури
та її проекції.
Доведення. Твердження теореми є очевидним,

якщо площина фігури, що проектується, паралельна
площині проекції. Справді, у цьому разі задана фі-
Ìàòåìàòèêà — öå æ³íêà, à
гура і її проекція — рівні, отже, мають рівні площі.
ëîã³êà — ¿¿ âáðàííÿ.
Такий самий результат дістанемо й тоді, коли площу Ìîðð³ñ Êëàéí
S заданої фігури помножимо на косинус кута між
площинами фігур; оскільки площини — паралельні,
то кут між ними дорівнює 0° і тому S cos 0° = S.
Перейдемо тепер до доведення теореми в загаль-
ному випадку.
Розглянемо спочатку ортогональне проектування
трикутника і трапеції на площину, що проходить
через основу кожної з цих фігур.
Нехай трикутник АВС проектується ортогональ-
но на площину α, що проходить через його осно-
ву АВ (рис. 2.145). Проекцією цього трикутника
буде деякий трикутник АВС′. Нехай СК — висота
трикутника АВС. Тоді, за теоремою про три пер-
пендикуляри, С′К ⊥ АВ, тобто С′К буде висотою
трикутника АС′В. Кут СКС′, отже, дорівнює куту
ϕ між площинами АВС і α. З ∆СС′K (∠C′ = 90°):
С′К = СК · cosϕ. Отже,
SDABC ′ = 1 AB ⋅ C ′K = 1 AB ⋅ CK ⋅ cos ϕ = SDABC ⋅ cos ϕ.
2 2
Нехай тепер трапеція ABCD проектується
на площину α, що проходить через її основу АВ
(рис. 2.146). Оскільки CD || AB, то, за ознакою пара-
лельності прямої і площини, CD || α. Тому проекцією
відрізка CD буде рівний і паралельний йому відрізок
C′D′, а проекцією трапеції ABCD, отже, — трапеція
ABC′D′. Нехай СК — висота трапеції ABCD. Тоді,
за теоремою про три перпендикуляри, С′К ⊥ АВ,
тобто С′К буде висотою трапеції ABC′D′. Кут СКС′,
отже, дорівнюватиме куту ϕ між площинами АВС
і α. З ∆СС′К (∠C′ = 90°): C′К = СК · cosϕ. Отже,
SABC ′D ′ = 1 ( AB + C ′D ′ ) ⋅ C ′K = 1 ( AB + CD) ⋅ CK ⋅ cos ϕ = SABCD ⋅ cos ϕ.
2 2
1
AB + C ′D ′ ) ⋅ C ′K = ( AB + CD) ⋅ CK ⋅ cos ϕ = SABCD ⋅ cos ϕ.
2
Таким чином, для випадків, що розглядалися,
теорему доведено.
Теорема залишиться істинною і тоді, коли три-

кутник чи трапецію проектуватимемо на площину,
паралельну основі цієї фігури. Òîé ãëèáîêèé âïëèâ, ÿêèé óñï³õè
ìàòåìàòèêè ñïðàâèëè íà ïðîãðåñ
Нехай, наприклад, площина проекцій α1 пара- ïðèðîäíè÷èõ íàóê òà óäîñêîíàëåííÿ
лельна основі АВ трапеції (див. рис. 2.146). Про- ïîáóòîâèõ óìîâ, ìè ðîçãëÿäàºìî
ведемо через пряму АВ площину α, паралельну α1. âèíÿòêîâî ÿê õàðàêòåðíèé ñèìïòîì
Тоді кут ϕ між площинами АВС і α1 дорівнюватиме ïðèòàìàííîãî ëþäñüêîìó äóõó
куту між площинами АВС і α, а проекції A1B1C1D1 âèùîãî îáîâ’ÿçêó — îá´ðóíòóâàòè
та ABC′D′ трапеції ABCD на площини α1 і α будуть çàêîíè ³ âçàºìîâ³äíîøåííÿ ÷èñåë òà
ïðîñòîðîâèõ îáðàç³â ó íàéøèðøîìó
рівними між собою. Отже, співвідношення îáñÿç³.
SA1B1C1D1 = SABCD ⋅ cos ϕ Àëüôðåä Ïðèíñ´åéì
справджується і в цьому разі.
Нехай, далі, проектується довільний многокутник
F, F′ — його проекція, S, S′ — площі фігур F, F′
відповідно, ϕ — кут між площинами фігур F і F′.
Проведемо через кожну вершину многокутника F
пряму, паралельну прямій перетину площин фігур
F і F′. У результаті многокутник F розіб’ється на
певну кількість трикутників і трапецій (рис. 2.147).
Якщо позначимо через S1, S2, ..., Sn їхні площі,
а через S1′, S2′, ..., Sп′ — площі відповідних про-
екцій, то, згідно з уже доведеним, матимемо:
S1′ = S1 cos ϕ, S2′ = S2 cos ϕ, ..., Sп′ = Sn cos ϕ. До-
давши почленно ці рівності, дістанемо:
S′ = S1′ + S2′ + ... + Sп′ = (S1 + S2 + ... + Sn) cos ϕ =
= S cos ϕ.
Отже, теорему доведено для довільних много- Â îäíîìó â³äíîøåíí³ ìàòåìàòèêà
кутників. ñòî¿òü îñ³áíî ñåðåä ³íøèõ íàóê:
Істинність теореми для випадку проектування æîäíèé ¿¿ ðåçóëüòàò íå ìîæå
довільної плоскої фігури випливає з того, що для áóòè ïåðåêðåñëåíèé ïîäàëüøèì
кожної такої фігури, яка має площу S, існують ðîçâèòêîì íàóêè. Äîâåäåíà îäíîãî
многокутники з площами, що як завгодно мало ðàçó òåîðåìà óæå í³êîëè íå ñòàíå
íåïðàâèëüíîþ. Ìàòåìàòè÷í³
відрізняються від S. Тому теорему можна вважати çíàííÿ í³êîëè íå ï³äëÿãàþòü
доведеною повністю. ïåðåãëÿäó, òîìó çàãàëüíèé ¿õí³é
çàïàñ ìîæå ëèøå çðîñòàòè.
За д ача 1. Ìàðê Êàö, Ñòàí³ñëàâ Óëàì
Ортогональною проекцією прямокутника, одна
зі сторін якого паралельна площині проекцій, є
квадрат. Визначити кут між площинами прямо-
кутника і квадрата, якщо сторони прямокутника

дорівнюють 6 см і 3 3 см.
Розв’язання. Нехай ортогональною проекцією
прямокутника ABCD на площину α, паралельну сто-
роні AD, є квадрат A1B1C1D1 (рис. 2.148). Проведемо
через AD площину β || α і позначимо через В2, С2 від-
повідно точки перетину з площиною β проектуючих
прямих ВВ1 та СС1. За властивостями паралельного
проектування, чотирикутник AB2C2D є проекцією
прямокутника ABCD на площину β і рівний квадрату
A1B1C1D1. Крім цього, шуканий кут дорівнює куту ϕ
між площинами АВС і β. Для визначення цього кута
скористаємося формулою S′ = = S · cos ϕ для площі
ортогональної проекції плоскої фігури, підставивши
в неї замість S і S′ відповідно площі прямокутника
ABCD та квадрата AB2C2D.
Прямокутник ABCD і квадрат AB2C2D мають спіль-
ну сторону AD. Це — менша сторона прямокутника. Ãåîìåòð³ÿ — öå ñïðàâæíÿ ïðè
Справді, похилий відрізок CD до площини β довший ðîäíè÷à íàóêà, ò³ëüêè ïðîñò³øà,
за свою проекцію DC2. А оскільки 3 3 < 6 , то саме à îòæå, ³ äîñêîíàë³øà, í³æ áóäü-
ÿêà ³íøà. Ìè íå ïîâèíí³ äóìàòè,
сторона прямокутника завдовжки 3 3 см дорівнює ùî, äîïóñêàþ÷è çàñòîñóâàííÿ
(3 3 )
2
ìàòåìàòè÷íîãî àïàðàòó, âîíà
стороні квадрата. Тому cos ϕ = S ′ = = 3. ñòàº ÷åðåç öå ñóòî ëîã³÷íîþ íàó
S 3 3 ⋅6 2 êîþ, íå çàëåæíîþ â³ä ñïîñòåðå
Отже, ϕ = 30°. æåííÿ.
Î´þñò Êîíò
Відповідь. 30°.

З ад ача 2.
У правильній чотирикутній призмі через
середини двох суміжних сторін основи
проведено плоский переріз під кутом ϕ до
площини основи. Площина перерізу перетинає три
бічних ребра призми. Визначити площу перерізу,
якщо сторона основи призми дорівнює а.
Розв’язання. Спосіб І. Нехай ABCDA1B1C1D1 —
задана правильна чотирикутна призма (рис. 2.149),
АВ = а, Q i P — середини суміжних сторін АВ і ВС
основи, α — площина, що проходить через точки

Q, P і перетинає бічні ребра АА1, DD1, CC1 відпо-
відно у точках L, M, N. Потрібно знайти площу
п’ятикутника LMNPQ.
Прямі LQ та NP належать січній площині α,
а також площинам суміжних граней призми, що пере-
тинаються по прямій ВВ1. Тому прямі LQ і NP пере-
тинають пряму ВВ1 у деякій точці G, а MG = α ∩ BDD1.
З рівності прямокутних трикутників LAQ, GBQ, GBP
i CNP випливає рівність відрізків LA, BG i NC. Отже,
LN = AC = a 2.
Діагоналі АС і BD квадрата ABCD — взаємно
перпендикулярні, а QP || AC. Тому QP ⊥ BD. За
теоремою про три перпендикуляри, MT ⊥ QP, де
Т = MG ∩ BD. Тому MT ⊥ LN, а ∠MTD = ϕ.
3 3 2
З ∆MTD (∠D = 90°, DT = BD = a ): МТ =
4 4
DT 3 2a
= = . Нехай К = LN ∩ MT. Оскіль-
cos ∠MTD 4 cos ϕ
ки проекціями відрізків LN і MG на площину АВС є
відповідно діагоналі основи АС і BD, то проекцією
спільної точки К вказаних відрізків є точка О пере-
тину діагоналей основи. З ∆КОТ (∠О = 90°,
1 2 OT 2a
OT = BD = a ): KT = = .
4 4 cos ϕ 4 cos ϕ
1
Тому SLMNPQ = S∆LMN + SLNPQ = LN · MK + Íàø ó÷èòåëü ìàòåìàòèêè,
2
1 1 1 çàêîõàíèé ó ñòðóíêó ëîã³÷í³ñòü
+ (LN + QP) · KT = LN · (MK + KT) + QP· KT = ôîðìóë ³ âèñíîâê³â, ëþáèâ ãîâîðèòè:
2 2 2
«Ñïðàâæí³é ìàòåìàòèê — öå òîé,
1 1  3 2a a 2 2a  7a2ðîçâ’ÿçóº çàäà÷ó,
= (LN · MT + QP · KT) = a 2⋅ + ⋅õòî íå ò³ëüêè
= .
2 2  4 cos ϕ 2 é ϕíàìàãàºòüñÿ
4 cos
àëå  8 cos ϕ ðîçâ’ÿçàòè ¿¿
êðàñèâî». Ó öüîìó ãëèáîêèé çì³ñò:
3 2a a 2 2a  7a 2
2⋅ + ⋅  = . âèòîí÷åí³ñòü ³ êðàñà ðîçâ’ÿçêó
4 cos ϕ 2 4 cos ϕ  8 cos ϕ çàäà÷³ º ñâ³ä÷åííÿì âèñîêîãî ð³âíÿ
Спосіб ІІ. Ортогональною проекцією п’ятикутного çíàíü, äîñâ³äó ³ ìàéñòåðíîñò³.
перерізу LMNPQ на площину основи призми є Ñåðã³é Ñîáîëºâ
п’ятикутник ADCPQ. Площа S′ останнього дорівнює
різниці площ квадрата ABCD та прямокутного три-
1 7
кутника ВQP: S′ = a2 – a2 = a2. Використовуючи
8 8
теорему про площу ортогональної проекції плоскої

S′ 7a 2
фігури, знаходимо: SLMNPQ = = .
cos ϕ 8 cos ϕ
7a 2
Відповідь. .
8 cos ϕ
Порівнюючи обидва наведені способи розв’язування
задачі 2, бачимо, що той з них, який спирається на
теорему про площу ортогональної проекції плоскої
фігури, значно ефективніший від іншого.
1. Чи може площа ортогональної проекції плоскої фігури на площину бути більшою від
площі самої фігури?
2. Доведіть, що площа ортогональної проекції плоскої фігури на площину дорівнює до-
бутку площі цієї фігури на косинус кута між площиною фігури і площиною проекції.
431. Ортогональною проекцією прямокутника, сторона якого паралельна площині про-

екцій, є квадрат. Визначте кут між площинами квадрата і прямокутника, якщо одна
зі сторін прямокутника дорівнює 2 см, а його діагональ — 7 см.
432. Ортогональною проекцією правильного трикутника на площину, що містить його
сторону, є рівнобедрений трикутник, основа й бічна сторона якого дорівнюють від-
повідно 12 см і 3 13 см. Визначте кут між площинами цих трикутників.
433. Ортогональною проекцією трикутника, площа якого дорівнює 48 см2, є трикутник зі
сторонами 14 см, 16 см і 6 см. Визначте кут між площиною цього трикутника і пло-
щиною проекції.
434. Ортогональною проекцією трапеції є прямокутна трапеція, основи якої дорівнюють
6 см і 9 см, а похила бічна сторона — 5 см. Кут між площинами обох трапецій до-
рівнює 60°. Визначте площу трапеції, що проектується.
435. Ортогональною проекцією правильного трикутника на площину, що містить одну з
його вершин, є рівнобедрений прямокутний трикутник. Визначте кут між площинами
цих трикутників.
436*. Ортогональною проекцією квадрата на площину, що містить одну з його вершин, є

ромб. Сторона квадрата дорівнює 12 см, а одна з діагоналей ромба — 6 2 см. Ви-
значте кут між площинами ромба і квадрата.
437*. Ортогональною проекцією ромба на площину, що містить одну з його вершин, є ква-
драт. Визначте кут між площинами ромба і квадрата, якщо діагоналі ромба дорівнюють
9 см і 18 см.
438*. Ортогональною проекцією прямокутника на деяку площину є квадрат. Одна зі сторін
і діагональ прямокутника дорівнюють відповідно 6 см і 2 21 см. Визначте кут між
площинами прямокутника і квадрата.
439*. Ортогональною проекцією правильного трикутника на площину, що містить одну з
його вершин, є рівнобедрений трикутник з бічною стороною 3 13 см. Сторона пра-
вильного трикутника дорівнює 12 см. Визначте кут між площинами цих трикутників.
440. У правильній чотирикутній призмі через діагональ основи проведено плоский переріз
паралельно діагоналі призми. Визначте площу перерізу, якщо сторона основи призми
дорівнює 2 см, а висота призми — 4 см.
441*. У правильній 12-кутній призмі через сторону нижньої основи і сторону верхньої
основи, яка лежить у протилежній бічній грані, проведено переріз. Переріз утворює
з площиною основи кут 45°. Побудуйте зображення цього перерізу. Визначте його
площу, якщо сторона основи призми дорівнює а.
442. Дано куб ABCDA1B1C1D1 з ребром 1 см. Визначте площу перерізу цього куба пло-
щиною, що проходить через вершину А і середини ребер В1С1 та C1D1.
443*. Менші діагоналі основ правильної зрізаної шестикутної піраміди ABCDEFA1B1C1D1E1F1
дорівнюють 2d i d. Найбільша діагональ піраміди дорівнює l. Визначте площу пере-
різу піраміди площиною, проведеною через AD1 паралельно BF.
13.5. Двогранні кути у многогранниках

Окрім використання при означенні кута між
Ìîâà ìàòåìàòèêè — äåðæàâíà
площинами, поняття двогранного кута має й інші
ìîâà Êðà¿íè Íàóêè.
застосування. Основне з них — для опису много- Þð³é Ìèòðîïîëüñüêèé
гранників.
(двогранного кута многогранника).
Двогранним кутом многогранника при дано-
му його ребрі називається двогранний кут,
ребро якого містить дане ребро многогран-
ника, а грані — грані многогранника, які
перетинаються по цьому ребру.
Нехай, наприклад, маємо чотирикутну піраміду
SABCD (рис. 2.150). Двогранний кут при ребрі
АВ основи піраміди визначається так: пряма АВ

береться за ребро двогранного кута, а півплощини
з граничною прямою АВ, які містять грані SAB та
ABCD, — за грані двогранного кута. Величина ϕ
цього двогранного кута називається двогранним
кутом піраміди при ребрі АВ.
Тео р ема 1
(про двогранні кути при ребрах основи правильної
піраміди).
Двогранні кути при ребрах основи правиль-
ної піраміди рівні між собою. Навпаки, якщо
в основі піраміди лежить правильний много-
кутник і всі двогранні кути при ребрах основи
піраміди рівні між собою, то така піраміда —
правильна.
Доведення. Нехай РАВС... — правильна пірамі-
да, РО — її висота, РК, PL, PM, ... — висоти бічних
граней (апофеми) (рис. 2.151). Проведемо відрізки
ОК, OL, OM, ... . Оскільки РО ⊥ АВС, РК ⊥ АВ,
то, за теоремою про три перпендикуляри, ОК ⊥ АВ.
Аналогічно OL ⊥ ВС, ОМ ⊥ CD, ... . Отже, ∠РКО,
∠PLO, ∠РMО, ... — лінійні кути двогранних кутів
піраміди при ребрах АВ, ВС, CD, ... основи. Оскільки
ці кути утворені з площиною основи піраміди рівними
відрізками РК, PL, РМ, ..., то вони — рівні між собою.
Отже, рівними є й відповідні їм двогранні кути. Îñîáëèâ³ñòü ìàòåìàòè÷íèõ
Нехай тепер РАВС... — піраміда, в основі якої ³ñòèí ïîëÿãàº ó òîìó , ùî
лежить правильний многокутник АВС..., РО — її âîíè îáîâ’ÿçêîâ³ äëÿ âñ³õ, õòî
ïîãîäæóºòüñÿ âèçíàòè ñëóøí³ñòü
висота, ∠РКО, ∠PLO, ... — лінійні кути рівних
ïåâíèõ âèõ³äíèõ ïîëîæåíü. Öå
між собою двогранних кутів при ребрах АВ, ВС, ... íàãàäóº ïðàâèëà ãðè â øàõè. Òîé,
основи. З рівності цих кутів випливає рівність три- õòî çã³äíèé âèçíàòè ö³ ïðàâèëà,
кутників РОК, РОL, ... (вони прямокутні, мають îáîâ’ÿçêîâî ïîâèíåí ïîãîäèòèñÿ ç
спільний катет РО і рівні протилежні гострі кути). óñ³ìà ðåçóëüòàòàìè ãðè, ÿêèìè á
Отже, OK = OL = ... . Точка О, таким чином, рівно- âîíè íå âèÿâèëèñÿ — ïðèºìíèìè
÷è íåïðèºìíèìè. Öüîãî, íà æàëü,
віддалена від усіх прямих АВ, ВС, ..., які містять сто-
íåìàº â ³íøèõ, ãîëîâíèì ÷èíîì —
рони основи піраміди. А оскільки ця точка лежить íåïðèðîäîçíàâ÷èõ, íàóêàõ.
усередині правильного многокутника АВС..., то вона Ìèêîëà Êîâàíöîâ
є центром кола, вписаного у цей многокутник, тобто
є його центром. Якщо ж в основі піраміди лежить
правильний многокутник і основа висоти піраміди

збігається з центром цього многокутника, то така
піраміда — правильна. Теорему доведено.
З а у в а ж е н н я . Для цілковитої повноти подано-
го доведення належить обґрунтувати, що точка О
справді може розміщуватися лише всередині много-
кутника АВС... .
Якби точка О розміщувалася ззовні цього многокут-
ника, то тоді можна було б указати такі дві його сторони
ХY та UV, що весь многокутник і точка О лежали б
по різні боки від прямої XY і з одного боку від прямої
UV (рис. 2.152). Тоді двогранний кут ϕ при ребрі XY
був би тупим, а двогранний кут γ при ребрі UV — го-
стрим. Отже, рівність цих кутів була б неможливою.
Ця рівність була б неможливою і тоді, якби точка О
належала якійсь зі сторін XY основи піраміди, бо тоді
двогранний кут при цій стороні був би прямим, а при
стороні UV — гострим. Отже, точка О справді може
розміщуватися лише всередині многокутника АВС... .
З поданого доведення теореми 1 неважко поміти-
ти, що цю теорему можна суттєво узагальнити.
Теор ема 2
(про піраміди з рівними двогранними кутами при
ребрах основи).
Якщо основою піраміди є опуклий многокут-
ник і всі двогранні кути при ребрах її осно-
ви — рівні між собою, то в основу піраміди
можна вписати коло, центр якого збігається
з основою висоти піраміди. Навпаки, якщо в
основу піраміди можна вписати коло, центр
якого збігається з основою висоти піраміди,
то всі двогранні кути при ребрах основи пі-
раміди — рівні між собою.
Доведення. Нехай, наприклад, у чотирикутній
піраміді PABCD (рис. 2.153) усі двогранні кути при
ребрах основи AB, BC, CD, DA — рівні між собою.
Це означає, що коли проведемо висоту РО піраміди,
а також висоти PK, PL, PM, PN бічних граней, то
кути РКО, PLO, PMO, PNO будуть рівними між со-
бою, а точка О розміститься всередині основи ABCD
(стосовно останнього висновку див. зауваження до

доведення попередньої теореми). У зв’язку з цим
будуть рівними похилі відрізки РК, PL, PM, PN, Ëîã³êà çàïîçè÷èëà ïðàâèëà
а отже, — і їхні проекції. Звідси ОК = OL = OM = â ãåîìåòð³¿, íå çðîçóì³âøè
¿õíüî¿ ñèëè. ß äàëåêèé â³ä òîãî,
= ON. Оскільки, крім цього, за теоремою про три
ùîá ñòàâèòè ëîã³ê³â ïîðÿä ç
перпендикуляри, ОК ⊥ АВ, OL ⊥ BC, OM ⊥ CD, ãåîìåòðàìè, ÿê³ ëèøå é ïîêàçóþòü
ON ⊥ AD, а, за умовою теореми, многокутник ³ñòèííèé ñïîñ³á êåð³âíèöòâà
ABCD — опуклий, то точка О є центром кола, ðîçóìîì... Óíèêàòè ïîìèëîê
вписаного в основу ABCD піраміди. ïðàãíå êîæíèé. Íà ïåðø³ñòü
Навпаки, якщо точка О є центром кола, вписа- ó öüîìó ïðåòåíäóþòü ëîã³êè,
àëå íàñïðàâä³ öüîãî äîñÿãëè
ного в основу ABCD піраміди, а через K, L, M, N
ëèøå ãåîìåòðè, îñê³ëüêè ïîçà
позначимо точки дотику сторін основи до цього кола, ¿õíüîþ íàóêîþ íåìàº ñïðàâжíüîãî
то з рівності проекцій ОК, OL, OM, ON похилих від- äîâåäåííÿ.
різків РК, РL, РM, РN випливатиме рівність самих Áëåç Ïàñêàëü
цих відрізків, а отже, — і кутів РКО, PLO, PMO,
PNO, утворених ними з площиною основи піраміди.
Але ці кути є лінійними для відповідних двогранних
кутів при ребрах AB, BC, CD, DA основи. Напри-
клад, оскільки К — точка дотику вписаного кола до
сторони АВ, то ОК ⊥ АВ. Тоді, за теоремою про три
перпендикуляри, РК ⊥ АВ. Отже, вказані двогранні
кути є рівними між собою. Теорему доведено.

У свою чергу, теорему 2 можна ще
узагальнити. А саме, замість рівності дво-
гранних кутів при ребрах основи вимагати
лише рівності кутів між площинами бічних
граней і площиною основи. Тоді відповідні
двогранні кути при ребрах основи можуть бути або
рівними між собою, або доповнювати один одного до
180°. Відповідно до цього, основа висоти піраміди як
точка, рівновіддалена від прямих, що містять сторони
основи піраміди, зможе розміщуватися і ззовні цієї
основи.
Якщо, наприклад, основою піраміди буде трикут-
ник, то крім центра О вписаного кола, існуватиме
ще три точки О1, О2, О3, рівновіддалених від прямих,
що містять сторони цього трикутника. Це — центри
так званих зовнівписаних кіл (рис. 2.154). Кожне з
таких кіл дотикається до однієї зі сторін трикутника
та ще до продовжень двох інших його сторін. На

рис. 2.155 зображено дві трикутні піраміди РАВС
та SLMN, площини бічних граней яких нахилені
до площини основи під рівними кутами. Двогранні
кути при основі першої піраміди — рівні між собою,
а другої — не рівні.
Саме ж формулювання узагальненої теореми
таке.
Те орема 3
(про піраміди, площини бічних граней яких нахи
лені до площини основи під рівними кутами).
Якщо площини усіх бічних граней піраміди на-
хилені до площини основи під рівними кутами,
то основа висоти піраміди рівновіддалена від
усіх прямих, які містять сторони основи. На-
впаки, якщо основа висоти піраміди рівновід-
далена від усіх прямих, що містять сторони
основи, то площини усіх бічних граней піраміди
утворюють з площиною основи рівні кути.
Доведення теореми 3 проводиться аналогічно до
доведення теореми 2.
За д ача 1.
Довести, що площу Sб бічної поверхні піраміди
з рівними двогранними кутами при ребрах осно- ª ìàòåìàòèêè-òàêòèêè. Âîíè
ви (зокрема, площу бічної поверхні правильної â³äðàçó øòóðìóþòü çàäà÷³, ÿê³
піраміди) можна обчислити за формулою: íå ï³ääàëèñÿ çóñèëëÿì ïîïå
Sб = Sîñí , ðåäí³õ äîñë³äíèê³â. ²íø³ ìàòå
cos ϕ ìàòèêè — ñòðàòåãè . Âîíè
де Sосн — площа основи піраміди, ϕ — величина ñïî÷àòêó çîñåðåäæåíî àíàë³çóþòü
ïîíÿòòÿ, ÿê³ îõîïëþþòüñÿ
двогранного кута при ребрі основи. çàäà÷åþ, âèâ÷àþòü çâ’ÿçêè ì³æ
Розв’язання. Нехай маємо, наприклад, чотири- íèìè ³ ò.³í., â ðåçóëüòàò³ ÷îãî
кутну піраміду PABCD, двогранні кути при ребрах ñàì ðîçâ’ÿçîê âèäàºòüñÿ ìàéæå
òðèâ³àëüíèì. Îáèäâà ö³ ï³äõîäè,
основи якої дорівнюють ϕ (див. рис. 2.153). Відпо- áåçñóìí³âíî, âàæëèâ³ ³ ïë³äí³ äëÿ
відно до з’ясованої в теоремі 2 властивості таких ðîçâèòêó ìàòåìàòèêè.
пірамід, основа висоти РО даної піраміди лежить Âëàäèñëàâ Äçÿäèê
усередині основи ABCD і є центром кола, вписаного
в цю основу.
Проведемо відрізки ОА, ОВ, ОС, OD (на
рис. 2.153 вони не проведені), потім радіуси ОК,
OL, OM, ON вписаного кола у точки дотику зі сто-
ронами основи, нарешті, — відрізки PK, PL, PM,

PN. Оскільки ОК ⊥ АВ, то, за теоремою про три
перпендикуляри, РК ⊥ АВ. Отже, ОК є висотою Ãåîìåòð³ÿ — öå òå, ùî ñòâîðþ
трикутника ОАВ, РК — висотою бічної грані РАВ, þòü ãåîìåòðè.
а ∠РКО = ϕ — як лінійний кут двогранного кута Îñâàëüä Âåáëåí
при ребрі АВ основи.
За теоремою про площу ортогональної проекції
плоскої фігури, площа S∆PAB бічної грані РАВ до-
S S
рівнює DOAB . Аналогічно знайдемо: S∆РВС = DOBC ;
cos ϕ cos ϕ
S S
S∆PСD = DOCD ; S∆PAD = DOAD .
cos ϕ cos ϕ
Тому: À ÿêùî çàïèòàòè, ùî æ ñàìå
Sб = S∆PAB + S∆PBС + S∆PСD + S∆PAD = ðîáëÿòü ãåîìåòðè, òî â³äïîâ³äü
S + SDOBC + SDOCD + SDOAD áóäå òàêîþ: «Ãåîìåòðè ñòâîðþ
= DOAB = Sîñí , þòü ãåîìåòð³þ».
cos ϕ cos ϕ Åð³ê Òåìïë Áåëë
Задача 2.
Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з
кутом α при основі. Бічна грань, що містить біч-
ну сторону цього трикутника, перпендикулярна
до основи, а двогранні кути, утворені з основою
двома іншими бічними гранями, дорівнюють по
β. Висота піраміди дорівнює Н. Визначити площу
бічної поверхні піраміди.
Розв’язання. Нехай РАВС — задана піраміда
(рис. 2.156), РО — її висота, РО = Н, АВ = ВС,
∠САВ = ∠АСВ = α, РАВ ⊥ АВС. Проведемо висоти
РМ і PN граней РВС і РАС. Тоді ОМ і ON — ор-
тогональні проекції цих висот на площину основи,
а тому кути РМО і PNO є лінійними кутами дво-
гранних кутів при ребрах ВС і АС. За умовою задачі,
∠РМО = ∠PNO = β.
Оскільки грань РАВ — перпендикулярна до пло-
щини основи, то основа О висоти піраміди належить
прямій АВ. З рівності прямокутних трикутників
РОМ і PON (РО — спільний катет, ∠M = ∠N)
випливає, що ОМ = ON. З рівності прямокутних
трикутників ОМС і ONC (OC — спільна гіпотенуза,

ОМ = ОN) маємо: ∠ОСМ = ∠OCN. Отже, СО —
бісектриса трикутника АСВ.
З ∆PON (∠О = 90°): ON = H · ctg β. З ∆ONA
H ctg β
(∠N = 90°): AO = ON = .
sin α sin α
Ó ãåîìåòð³¿, ÿê ³ âçàãàë³ â
З ∆OMB (∠M = 90°, ∠B = 180° – 2α): ОВ = á³ëüøîñò³ íàóê, äóæå ð³äêî
OM H ctg β òå ÷è ³íøå îêðåìå ïîëîæåííÿ
OB = = .
sin (180° − 2α ) sin 2α ïðèíîñèòü áåçïîñåðåäíþ êîðèñòü.
H ctg β H ctg β H ctg β (2ïðàêòèêè,
cos α + 1)
Àëå òåîð³¿, íàéá³ëüø ïë³äí³ äëÿ
Тоді AB = AO + OB = + = áóäóþòüñÿ
. íà îñíîâ³
sin α sin 2α 2α
sinïîëîæåíü, íàðîäæåíèõ îäí³ºþ
H ctg β H ctg β (2 cos α + 1) ëèøå ö³êàâ³ñòþ, ÿê³ ïðîòÿãîì
= . òðèâàëîãî ÷àñó íå îá³öÿëè æîäíî¿
sin 2α sin 2α
êîðèñò³. Â öüîìó ñåíñ³ ìîæíà
Sосн = 1 AB ⋅ BC ⋅ sin (180° − 2α ) = 1 AB2 sin 2α = ñêàçàòè, ùî ó ñïðàâæí³é íàóö³
2 2
æîäíà òåîð³ÿ, æîäíå äîñë³äæåííÿ
H ctg β (2 cos α + 1)
2 2 2
íå ïðîïàäàþòü äàðåìíî.
= .
2 sin 2α Âîëüòåð
1 H 2 ctg β (2 cos α + 1)
SDPAB = AB ⋅ PO = .
2 2 sin 2α
Трикутник ОАС є ортогональною проекцією на
площину АВС трикутника РАС. Тому, за теоремою
про площу ортогональної проекції плоскої фігури,
S S
SDPAC = DOAC . Аналогічно, SDPCB = DOCB .
cos β cos β Íàïåâíî í³õòî íå äîð³êíå
ìàòåìàòèêó, 2ÿêùî â³í ïîâ’ÿæå
S + SDCOB S H ctg çβ (îáðàíîþ
2
1) íàóêîþ ïåâíèé
2 cos α + íèì
Тому SDPAC + SDPCB = DOAC = îñí = .
cos β cos β 2 sin 2αα sin βîáðàç. Ìàáóòü, äîðå÷íå
³äåàëüíèé
òàêå ïîð³âíÿííÿ: ìàòåìàòèêà —
H 2 ctg β (2 cos α + 1)
2
Sîñí ö å äåÿêà âåëèêà ñóòí³ñòü
= = .
cos β α sin β
2 sin 2α
H ctg β (2 cos α + 1) H 2 ctg β (2 cos α + 1)
2 ïðåêðàñíîãî æ³íî÷îãî íà÷àëà. 2
Отже, Sб = SDPAB + SDPAC + SDPCB = ßê + =

³ êîæí³é æ³íö³, ¿é ïîäîáàºòüñÿ
22sin 2α ëèöàðñòâî 2 si n
³ 2α
íå sin β
ïîäîáàºòüñÿ
H ctg β (2 cos α + 1) H ctg β (2 cos α + 1)
2 2
ãðóá³ñòü òà íàñèëüñòâî. Ñâîºþ
+ SDPCB = + =
2 sin 2α 2 sin 2α sin β íåçð³âíÿííîþ ïîñì³øêîþ âîíà
âèíàãîðîäæóº ëèøå øàíîáëèâå
H 2 ctg β (2 cos α + 1)  2 cos α + 1 ñòàâëåííÿ äî íå¿.
= 1 + .
2 sin 2α sin β  Îëåêñ³é Ïîñòí³êîâ
H 2 ctg β (2 cos α + 1)  2 cos α + 1 .
Відповідь.
2 sin 2α 1 + sin β 
Задача 3.
В основі піраміди лежить ромб зі стороною а і ту-
пим кутом β. Дві бічні грані піраміди, що містять
сторони цього кута, перпендикулярні до площини
основи, а дві інші — нахилені до неї під кутом α.
Визначити площу бічної поверхні піраміди.
Розв’язання. Нехай PABCD — задана піра-
міда (рис. 2.157), у якій ABCD — ромб, АВ = а,
∠АВС = β > 90°, РАВ ⊥ АВС, РВС ⊥ АВС. З остан-
ніх двох відношень випливає, що РВ ⊥ АВС, тобто,
що РВ — висота піраміди. Проведемо РМ ⊥ AD
і РN ⊥ DC. Тоді, за теоремою про три перпендику-
ляри, матимемо, що BМ ⊥ AD, a BN ⊥ DC. Отже,
∠PMB і ∠PNB — кути нахилу бічних граней PAD
і PCD до площини основи піраміди. За умовою, вони
дорівнюють по α.
З ∆AMB (∠M = 90°, ∠A = 180° – β):
BM = АВ · sin ∠A = a · sin β.
З ∆PBM (∠B = 90°): PB = BM · tg α =
= a · sin β · tg α.
Отже, S ∆РВА + S ∆РВС = 2S ∆РВА = АВ · РВ =
= а2 sin β · tg α.
Трикутники BAD i BDC є ортогональними про-
екціями на площину основи піраміди бічних граней Ó òîìó, ùî ìàòåìàòèêà ìàº
âåëèêó îñâ³òíþ ñèëó, ùî âîíà
PAD і PDC відповідно. Тому, за теоремою про площу
÷óäîâî ðîçâèâàº ³ òðåíóº ðîçóìîâ³
ортогональної проекції плоскої фігури, çä³áíîñò³ ó÷í³â, — ó öüîìó ùå
S S AD ⋅ BM íå ñóìí³âàâñÿ í³õòî, íàâ³òü ç
S∆PAD + S∆РDC = DBAD + DBDC = cos α = íàéçàïåêë³øèõ íåíàâèñíèê³â
cos α cos α
a2 sin β æàõëèâî¿ ³ íåïðèñòóïíî¿ íàó
= AD ⋅ BM = . êè. Êì³òëèâ³ñòü ó÷í³â çðîñ
cos α cos α òàº ïîñò³éíî ï³ä ÷àñ ¿õí³õ
a2 sin β ìàòåìàòè÷íèõ çàíÿòü. ² öå òàê
Таким чином, Sб = а2 sin β · tg α + =
cos α ñàìî â³ðíî ³ íåìèíó÷å, ÿê òå, ùî
a2 sin β (1 + sin α ) ì’ÿçè ëþäèíè çá³ëüøóþòüñÿ â³ä
= . çàíÿòü ã³ìíàñòè÷íèìè âïðàâàìè.
cos α Äìèòðî Ïèñàðºâ
a sin β (1 + sin α )
2
Відповідь. .
cos α
За д ача 4.
В основі піраміди лежить рівнобічна трапеція з — Ïóõ, — ñêàçàâ Ï’ÿòà÷îê,
ìèòòºâî âò³øèâøèñü ³ â³ä÷óâøè
гострим кутом α. Усі двогранні кути при ребрах ñåáå ùàñëèâèì, — ÿ òîá³, çâè÷àéíî,
основи піраміди дорівнюють γ. Висота піраміди äîïîìîæó.
дорівнює Н. Визначити площу бічної поверхні À ïîò³ì â³í ñïèòàâ: — À ÿê ìè
піраміди. öå çðîáèìî?
Àëàí Ì³ëí.
Розв’язання. Нехай PABCD — задана піраміда «Â³íí³-Ïóõ ³ âñ³-âñ³-âñ³»
(рис. 2.158), а в трапеції ABCD: AB || CD, AD = BC,
∠DAB = α. Оскільки усі двогранні кути при основі
піраміди дорівнюють γ, то основа висоти РО піраміди
є центром кола, вписаного в трапецію ABCD. Про-
ведемо радіуси ОМ (М ∈ АВ) та ОN (N ∈ DC) цього
кола. Оскільки ОМ ⊥ АВ, ON ⊥ DC, a AB || DC,
то проведені радіуси утворюють висоту трапеції. За
теоремою про три перпендикуляри: РМ ⊥ АВ. Тому,
за умовою задачі, ∠РМО = γ.
З ∆POM (∠О = 90°): ОМ = РО · ctg ∠M = Н · ctg γ.
Отже, висота трапеції MN = 2OM = 2H · ctg γ.
Проведемо DL ⊥ AB. DL = MN = 2H · ctg γ.
З ∆DLA (∠L = 90°):
2H ⋅ ctg γ
AD = AD = DL = .
sin ∠A sin α
Відомо, що коли в чотирикутник можна вписати
коло, то суми його протилежних сторін є рівними
між собою. У даному разі АВ + DC = 2AD. На
основі цього
1 AB + DC ⋅ MN = AD ⋅ MN = 4H ctg γ
2 2
S S>A = =
осн
2
( ) sin α
.
Âàæêî çâ³ëüíèòèñÿ â³ä â³ä÷óò
ùî γö³ ìàòåìàòè÷í³
4H 2 ctg γ ôîðìóëè
2 2
Sîñí 4Hòÿ,ctg
Тоді, за результатом задачі 1, S1 = = = .
cos γ sinæèâóòü
α ⋅ cos γ íåçàëåæíèì
sin α ⋅ sin γæèòòÿì
³ âîëîä³þòü ñâî ¿ ì âëàñíèì
S 4H 2 ctg 2 γ 4H 2 ctg γ ³íòåëåêòîì, ùî âîíè ìóäð³ø³,
= îñí = = .
cos γ sin α ⋅ cos γ sin α ⋅ sin γ í³æ ìè ñàì³, ìóäð³ø³ íàâ³òü, í³æ
4H ctg γ
2 ¿õí³ ïåðøîâ³äêðèâà÷³, ³ ùî ìè
Відповідь. . îäåðæóºìî ç íèõ á³ëüøå, í³æ áóëî
sin α ⋅ sin γ çàêëàäåíî â íèõ ñïî÷àòêó.
Ãåíð³õ Ãåðö
1. Що таке двогранний кут многогранника при даному його ребрі?

2. Доведіть, що усі двогранні кути при ребрах основи правильної піраміди — рівні між
собою. Сформулюйте й доведіть обернене твердження.
3. Сформулюйте й доведіть теорему про піраміди з рівними двогранними кутами при
ребрах основи.
444. Доведіть, що двогранні кути при бічних ребрах правильної піраміди — рівні між со-
бою.
445. Основа піраміди — правильний трикутник. Одна з бічних граней піраміди перпен-
дикулярна до основи, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними
гранями, дорівнюють по β. Висота піраміди дорівнює H. Визначте площу бічної по-
верхні піраміди.
446. Основою піраміди є прямокутний трикутник з гіпотенузою с і гострим кутом β. Бічна
грань, що містить гіпотенузу, перпендикулярна до основи, а двогранні кути, утворені
з основою двома іншими бічними гранями, дорівнюють по α. Визначте площу бічної
поверхні піраміди.
447. Основою піраміди є прямокутний трикутник з катетом а і прилеглим до нього гострим
кутом α. Бічна грань, що містить інший катет цього трикутника, перпендикулярна до
основи, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними гранями, до-
рівнюють по β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
448. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з основою а і кутом α при вершині, про-
тилежній основі. Бічна грань, що містить основу цього трикутника, перпендикулярна
до площини основи піраміди, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими
бічними гранями, дорівнюють по β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
449. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник з бічною стороною b і кутом β при
основі. Бічна грань, що містить бічну сторону цього трикутника, перпендикулярна до
основи піраміди, а двогранні кути, утворені з основою двома іншими бічними гранями,
дорівнюють по α. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
450. Основою піраміди є правильний трикутник. Дві бічні грані піраміди перпендикулярні
до основи, а третя нахилена до неї під кутом α. Висота піраміди дорівнює Н. Визна-
чте площу бічної поверхні піраміди.
451. Основою піраміди є прямокутний трикутник із катетом b і прилеглим до нього гострим

кутом β. Дві бічні грані, що містять катети цього трикутника, перпендикулярні до осно-
ви піраміди, а третя нахилена до неї під кутом α. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.
452. Основою піраміди є прямокутний трикутник із гіпотенузою с і гострим кутом α. Дві бічні
грані піраміди, що містять сторони цього кута, перпендикулярні до основи піраміди,
а третя нахилена до неї під кутом β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
453. В основі піраміди лежить ромб зі стороною а і гострим кутом α. Дві бічні грані піра-
міди, що містять сторони цього кута, перпендикулярні до основи, а дві інші нахилені
до неї під кутом β. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
454. Основою піраміди є трикутник зі сторонами 13 см, 14 см і 15 см. Бічні грані, що міс-
тять сторони основи завдовжки 13 см і 15 см, перпендикулярні до площини основи
піраміди. Визначте площу бічної поверхні піраміди, якщо її висота дорівнює 9 см.
455. У правильній трикутній піраміді бічна грань утворює з площиною основи кут α. Визна-
чте площу бічної поверхні піраміди, якщо радіус кола, описаного навколо її основи,
дорівнює R.
456. У правильній чотирикутній піраміді двогранний кут при ребрі основи дорівнює β,
а висота піраміди — Н. Визначте площу повної поверхні піраміди.
457. Основою піраміди є прямокутний трикутник із радіусом описаного кола R і гострим
кутом α. Усі двогранні кути при ребрах основи піраміди дорівнюють по γ. Визначте
площу бічної поверхні піраміди.
458. Основою піраміди є ромб із меншою діагоналлю l і тупим кутом β. Усі двогранні кути при
ребрах основи піраміди дорівнюють α. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
459. Основою піраміди є трикутник зі стороною с і прилеглими до неї кутами α і β. Усі
двогранні кути при ребрах основи піраміди дорівнюють γ. Визначте площу бічної по-
верхні піраміди.
460. В основі піраміди лежить рівнобічна трапеція з тупим кутом β і висотою h. Усі дво-
гранні кути при ребрах основи піраміди дорівнюють α. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.

13.6*. Моделювання простору на площині за методом Монжа
Ми вже ознайомилися з двома способа-
ми геометричної побудови зображень про-
сторових фігур на площині — за допомогою Країна, в якій учили б рисувати
паралельного та центрального проектування так само, як учать читати й пи
(перспективи). Ці два способи дають змогу сати, невдовзі перевершила б усі
діставати більше чи менше наочні зображення усіх інші країни в усіх мистецтвах,
науках і ремеслах.
найважливіших стереометричних фігур. Однак у по-
Дені Дідро
даному вигляді вони ще не забезпечують можливості
однозначно відтворювати розміри фігур за їхніми
зображеннями. А саме ця задача є однією з най-

важливіших у технічному кресленні, де інформація
про численні деталі машин, механізмів, будівельних
конструкцій, споруд тощо закладається, передається
і відтворюється якраз за допомогою рисунків. Цю
можливість забезпечує так званий метод Монжа,
винайдений у другій половині ХVІІІ ст. видатним
французьким математиком, інженером та політичним
діячем Гаспаром Монжем (1746–1818).
1. Основи методу Монжа.

У методі Монжа застосовується ортогональне
проектування на дві взаємно перпендикулярні площи-
ни, які після цього суміщаються одна з одною. Тому
цей метод називається ще методом двокартинного
комплексного креслення.
Нехай Н і V — дві взаємно перпендикулярні пло-
щини, що перетинаються по прямій х (рис. 2.159).
Для зручності площину Н вважають горизонтальною,
а площину V — вертикальною. Каркас просторової
фігури F, що складається з її характерних точок і лі-
ній, ортогонально проектується на кожну з площин Н
і V. Проекція F1 фігури F на площину Н називається
горизонтальною проекцією фігури F1, а проекція F2
на площину V — вертикальною проекцією. Відпо-
відно до цього, площина Н називається площиною
горизонтальних проекцій, а площина V — площи
ною вертикальних проекцій.
Після проектування обидві площини проекцій
суміщаються за допомогою обертання площини V на
кут 90° відносно прямої х (рис. 2.160). У зв’язку з
останнім пряму х називають віссю проекцій. Одержа-
не таким способом креслення фігури, що складається
з двох суміщених ортогональних проекцій F1 і F2,
називається двокартинним комплексним креслен
ням або епюром фігури F (у дослівному перекладі з
французької слово епюр означає «креслення»).
Розглянемо особливості комплексних креслень
найпростіших просторових фігур — точок, прямих
і площин.
1. Зображення точок. Горизонтальною і верти-
кальною проекціями точки А на епюрі є точки А1,
А2, які лежать на прямій, перпендикулярній до осі

проекцій (рис. 2.161).
Справді, повернемо в уяві горизонтальну площину
проекцій Н у початкове положення, при якому вона
перпендикулярна до площини V (рис. 2.162). Тоді
точки А, А1, А2 розмістяться у площині, перпендику-
лярній до прямої х (оскільки АА1 ⊥ Н, то АА1 ⊥ х; ана-
логічно АА2 ⊥ х. Звідси х ⊥ АА1А2). Нехай А0 — точка
перетину площини АА1А2 з прямою х. Тоді х ⊥ А1А0
і х ⊥ А2А0. При повороті площини Н і її суміщенні
з V зберігаються величини кутів. Отже, і на епюрі
прямі А1А0 і А2А0 залишаться перпендикулярними
до прямої х. А маючи спільну точку А0, — вони
зливатимуться. Таким чином, точки А1, А2 на епюрі
справді розміщуються на прямій, перпендикулярній
до осі проекцій х. Твердження доведено.
Прямі АА1 і АА2 називаються проектуючими пря
мими для точки А. Пара точок (А1, А2) називається
зображенням точки А на епюрі, а пряма А1А2 — лі
нією зв’язку для проекцій А1, А2.
Навпаки, будь-якій парі точок (А1, А2), що розмі-
щуються на епюрі на одній прямій, перпендикулярній
до осі проекцій х, у просторі відповідає єдина точка
А, для якої точка А1 є горизонтальною проекцією,
а точка А2 — вертикальною проекцією.
Справді, якщо повернемо суміщені площини про-
екцій Н і V у початкове положення, а потім проведемо
у площині А1А2А0, перпендикулярній до осі проекцій
х, прямі А1А ⊥ А1А0 та А2А ⊥ А2А0 (див. рис. 2.162),
то у перетині цих прямих дістанемо шукану точку Çàïèòóºòüñÿ, ÿê³é ³ç äâîõ
А; точка А — єдина. ÿêîñòåé íàëåæèòü â³ääàòè
Таким чином, за допомогою комплексного креслен- ïåðåâàãó ïðè óêëàäàíí³ íà÷àë:
ня встановлюється взаємно однозначна відповідність äîñòóïíîñò³ ÷è ñòðîã³é òî÷
між усіма точками простору і їхніми зображеннями íîñò³? Î÷åâèäíî, ùî ñàìå öå
на епюрі. Зображенням точки простору є пара точок, çàïèòàííÿ ì³ñòèòü íåïðàâèëüíå
що складається із горизонтальної і вертикальної про- ïðèïóùåííÿ; âîíî ïåðåäáà÷àº,
ùî ñòðîãà òî÷í³ñòü ìîæå áóòè
екцій; ці проекції належать одній лінії зв’язку, яка
íåäîñòóïíîþ; àëå íàñïðàâä³ âñå
перпендикулярна до осі проекцій.
íàâïàêè: ÷èì ñòðîã³øà äåäóêö³ÿ,
Площини проекцій Н і V розбивають простір на òèì äîñòóïí³øà âîíà äëÿ ñïðèé
чотири частини — квадранти, які на рис. 2.163 по- íÿòòÿ, áî òî÷í³ñòü ïîëÿãàº ó
значені римськими цифрами І, ІІ, ІІІ і ІV. На рис. 2.161 çâåäåíí³ âñüîãî äî íàéïðîñò³øèõ
подано зображення (А1, А2) точки А, що належить ïðèíöèï³â.
першому квадранту. На рис. 2.164 подані зображення Æàê Ëåðîí Ä’Àëàìáåð
(В1, В2), (С1, С2), (D1, D2) точок В, С, D, що належать

відповідно ІІ, ІІІ і ІV квадрантам.
Очевидно, що за зображенням точки на епюрі
можна однозначно визначити, в якому квадранті
вона знаходиться.
Горизонтальна і вертикальна проекції точок з ІІ
і ІV квадрантів (і тільки з цих квадрантів) можуть
збігатися: відповідні їм точки у просторі рівновідда-
лені від площин проекцій.
Якщо точка простору належить якій-небудь з
площин проекцій (і тільки в цьому випадку), то її
проекція на іншу площину належить осі проекцій. На
рис. 2.165 маємо зображення (Е1, Е2), (F1, F2) двох
таких точок. Перша з яких належить вертикальній
площині проекцій V, а друга — горизонтальній площи-
ні проекцій Н. За цим критерієм легко визначаються
точки, що належать площинам проекцій: у них одна
із проекцій належить осі проекцій. Для точок осі
проекцій (і тільки для них) обидві проекції належать
осі проекцій і збігаються одна з одною.
2. Зображення прямих. Проекцією прямої на
площину в загальному випадку є пряма. Крім цього,
пряма у просторі повністю визначається двома своїми
точками. Тому, побудувавши проекції А1, А2 і В1, В2
двох точок А і В прямої a (рис. 2.166), матимемо
і проекції а1 = А1В1, а2 = А2В2 самої цієї прямої. Пара
прямих (а1, а2) називається зображенням прямої а на
епюрі (рис. 2.167). Зображення (С1, С2) будь-якої
точки С цієї прямої належать одній лінії зв’язку. Це
дає змогу в загальному випадку за однією з проекцій
С1 чи С2 якої-небудь точки С прямої а одразу визна-

чати іншу проекцію.
Усі вертикальні прямі, наприклад, СС1, що проек-
тують точки прямої а на площину Н, належать одній
вертикальній площині. Ця площина називається про
ектуючою площиною для прямої а на горизонтальну
площину проекцій Н. Аналогічно, усі горизонтальні
проектуючі прямі для точок прямої а на площину V,
наприклад, СС2, теж належать одній площині, яка
називається проектуючою площиною для прямої
а на вертикальну площину проекцій V.
Навпаки, будь-які дві прямі а1, а2, розміщені на
епюрі таким чином, що кожна лінія зв’язку, яка
перетинає одну з них, перетинає й іншу, слугують
зображенням деякої, і при тому єдиної, прямої а про-
стору.
Справді, повернемо площину проекцій Н у почат-
кове горизонтальне положення (див. рис. 2.166) і про-
ведемо через пряму а1 площину, перпендикулярну до
Н, а через пряму а2 — площину, перпендикулярну
до V. У перетині цих площин дістанемо єдину пряму
а, для якої пряма а1 буде горизонтальною проекцією,
а пряма а2 — вертикальною проекцією.
У тому разі, коли пряма а буде перпендикулярною
до якоїсь із площин проекцій, її проекцією на цю
пряму буде точка. На рис. 2.168 для прикладу подано
зображення (а1, а2) прямої а, яка перпендикулярна
до горизонтальної площини проекцій Н. Проекцією
а1 у цьому разі є точка, а прямолінійна проекція а2
перпендикулярна до осі проекцій х. При цьому точка
а1 належить прямій а2.
Якщо пряма а не перпендикулярна до жодної з
площин проекцій, але перпендикулярна до осі про-
екцій х (рис. 2.169), то її проектуючі площини на
горизонтальну і вертикальну площини проекцій збі-
гаються. Тому горизонтальна і вертикальна проекції
а1, а2 прямої а перпендикулярні до осі проекцій х
і перетинають цю вісь в одній точці. Тому на епюрі
прямі а1, а2 збігаються (рис. 2.170).
Цей випадок є особливим у тому сенсі, що за-
дання однієї проекції якої-небудь точки С прямої
а не дає змоги одразу визначити іншу проекцію (як
це ми маємо в загальному випадку, відображеному
на рис. 2.167). У цьому разі користуються додатко-
вою, так званою профільною площиною проекцій Р,

перпендикулярною до горизонтальної і вертикальної
площин проекцій Н і V (рис. 2.171). Площину Р
теж суміщають з площинами Н і V — шляхом по-
вороту відносно прямої у перетину площин V і Р
(рис. 2.172).
Нехай потрібно побудувати вертикальну проек-
цію D2 точки D такої прямої а за її горизонтальною
проекцією D1 (див. рис. 2.172). Побудуємо спочатку
профільну проекцію а3 прямої а, а потім — профільну
проекцію А3 точки А — на профільну площину Р.
Користуємося тим, що відстань від точки D1 до осі
х така сама, як відстань від точки D3 до осі у. Тому
проводимо D1М  х, а потім відкладаємо на х від точ-
ки О відрізок ОМ', що дорівнює ОМ. Далі через М’
проводимо пряму, паралельну осі у, і в перетині цієї
прямої з проекцією а3 дістаємо профільну проекцію
D3 точки D. Тоді шукана вертикальна проекція D2
визначиться лінією зв’язку, що проходить через D3
і перпендикулярна до осі у.
Якщо пряма а паралельна горизонтальній площині
проекцій Н (і тільки в цьому разі), то площина, яка
проектує цю пряму на вертикальну площину проекції
V, паралельна площині Н (рис. 2.173). Тому верти-
кальна проекція а2 прямої а паралельна осі проекцій
х (рис. 2.174).
Аналогічно, якщо пряма а паралельна вертикаль-
ній площині проекцій V (і тільки у цьому разі), то її
горизонтальна проекція а1 паралельна осі проекцій
х (рис. 2.175).
Нарешті, якщо пряма а паралельна обом пло-
щинам проекцій Н і V (і тільки в цьому разі), тобто
паралельна осі проекцій х, то обидві її проекції а1, а2

паралельні осі х (рис. 2.176).
Нехай тепер пряма а має слід А на горизонтальній
площині проекцій Н, тобто перетинає цю площину
у точці А (рис. 2.177). Тоді її вертикальна проекція
А2 належить осі проекцій х. Вертикальна проекція
А1, тобто сам слід А тоді легко визначається з умови
зв’язування (рис. 2.178).
Аналогічно можна знайти слід В прямої а на верти-
кальній площині проекцій. Тепер горизонтальна проек-
ція В1 належить осі проекцій (рис. 2.179), а вертикальна
проекція В2 знаходиться з умови зв’язування.
3. Зображення площин. Площини на епюрі за-
даються своїми слідами на площинах проекцій.
Нехай площина α перетинає площини проекцій Н
і V відповідно по прямих h і v (рис. 2.180). Прямі h
і v називаються слідами площини α на площинах про-
екцій. А саме, слід h називається горизонтальним,
а слід v — вертикальним слідом площини α.
Сліди площини перетинаються на осі проекцій
(рис. 2.181) або паралельні цій осі (рис. 2.182); в
останньому випадку дана площина паралельна осі
проекцій.
В окремих випадках обидва сліди площини мо-
жуть збігатися. Це буде тоді, коли дана площина
перпендикулярна до осі проекцій х (тоді й суміщені
сліди перпендикулярні до х) або коли дана площина
проходить через вісь х. В останньому випадку пло-
щина своїми слідами не визначається однозначно.
При оперуванні з такими площинами застосовують
додаткову профільну площину проекцій.
Якщо площина α перпендикулярна до горизонтальної

площини проекцій і не паралельна вертикальній площині,
то її вертикальний слід h перпендикулярний до осі проекцій
х (рис. 2.183). Аналогічно, якщо площина α перпендику-
лярна до вертикальної площини проекцій і не паралельна
горизонтальній, то її горизонтальний слід h перпендику-
лярний до осі проекцій х (рис. 2.184).
Площина, яка паралельна вертикальній площині
проекцій, має лише горизонтальний слід (рис. 2.185),
а площина, яка паралельна горизонтальній площині
проекцій — лише вертикальний слід (рис. 2.186).
В обох цих випадках існуючий слід площини пара-
лельний осі проекцій х.
А як визначити сліди площини, якщо вона задана
на епюрі зображеннями (А1, А2), (В1, В2), (С1, С2) трьох
своїх точок А, В, С, що не лежать на одній прямій?
Горизонтальний слід h пройде через горизонтальні
сліди прямих АВ і ВС, а вертикальний слід v — через
вертикальні сліди цих прямих (рис. 2.187). Способи
для побудови горизонтального і вертикального сліду
прямої відображені на рис. 2.178 і 2.179.
Навпаки, якщо задані сліди h, v площини α, то
можна побудувати зображення скількох завгодно її
точок.
Для цього беруть яку-небудь допоміжну площину
β зі слідами h1, v1 (рис. 2.188) і будують сліди прямої
перетину площин α і β: горизонтальний слід А1 буде
точкою перетину горизонтальних слідів h і h1 площин
α і β, а вертикальний слід В2 — точкою перетину
вертикальних слідів v і v1 даних площин. Нехай А2 —
горизонтальна проекція точки А1, а В1 — вертикальна
проекція точки В2. Площини α і β перетинаються
по прямій АВ, проекціями якої є прямі А1В1 і А2В2.

Будь-яка точка С (С1, С2) цієї прямої буде і точкою
площини α.
Звернімо увагу, що тут попутно описано
і розв’язання на епюрі такої задачі: побудувати
зображення прямої перетину двох непаралельних
площин α і β, заданих своїми слідами.
Якби зображення точки С площини α потрібно
було побудувати за відомою її горизонтальною про-
екцією С1, то допоміжну площину β слід було б узяти
вертикальною, провівши її горизонтальний слід h1
через точку С1, а вертикальний слід v1 — перпенди-
кулярно до осі х (рис. 2.189).
2. Найпростіші геометричні побудови у
просторі з відображенням їх на комплексному
кресленні (епюрі) Монжа.
Взаємно однозначна відповідність, яка існує між
усіма точками простору і їхніми зображеннями на
епюрі, а також можливість однозначного задання на Æîäíå ëþäñüêå äîñë³äæåííÿ íå
епюрі прямих і площин дають змогу відображати на ìîæå íàçèâàòèñÿ ñïðàâæíüîþ
епюрі усі геометричні побудови, що виконуються у íàóêîþ, ÿêùî âîíî íå ïðîéøëî
просторі з використанням точок, прямих і площин. ÷åðåç ìàòåìàòè÷í³ äîâåäåííÿ.
Аби переконатися у цьому, достатньо показати, що на Ëåîíàðäî äà Â³í÷³
епюрі можна відображати усі найпростіші побудови,
описані у цьому підручнику раніше.
Дещо із цього уже зроблено. Зокрема, вище було
показано, як узяти точку на даній прямій і на даній
площині, як провести пряму через дві точки, а площи-
ну — через три точки, що не лежать на одній прямій,
як побудувати пряму перетину двох непаралельних
площин. Розглянемо ще декілька задач цього ґатун-
ку. Задачі розв’язуватимемо для загального випадку
розміщення заданих фігур відносно площин проекцій,
а можливі окремі випадки залишимо для учнів як
додаткові вправи.
З а д а ч а 1 .
Задано пряму а (а1, а2) і площину α її слідами h
і v. Побудувати точку А(А1, А2) перетину прямої
а з площиною α.
Розв’язання. Проаналізуємо спочатку цю задачу
на наочному рисунку, виконаному у паралельній
проекції (рис. 2.190).
Проведемо через пряму а допоміжну вертикальну

площину β. Її слідом на площині Н буде проекція
а1 прямої а, а слідом на площині V — вертикальна
пряма v1 (що проходить через точку перетину прямої
а1 з віссю проекцій х). Нехай Е = h ∩ а1, F = v ∩ v1.
Тоді ЕF — пряма перетину площин α і β, а точка
А перетину прямої а з ЕF — шукана.
Побудова на епюрі виконується у такій послідов-
ності (рис. 2.191): 1) Е1 = h ∩ а1; Е2; 2) F1 = а1 ∩ х;
v1; 3) F2 = v ∩ v1; 4) Е2F2 ∩ а2 = А2; А1. (А1, А2) —
шукане зображення точки А.
З ад ач а 2 .
Через задану точку М(М1, М2) провести пряму а, пер-
пендикулярну до площини α, заданої слідами h і v.
Розв’язання. Для аналізу задачі скористаємося
рис. 2.190. Якщо пряма а перпендикулярна до площи-
ни α, то вона перпендикулярна і до сліду h площини
α на горизонтальній площині проекцій Н. Тоді, за
теоремою про три перпендикуляри, проекція а1 прямої
а на площину Н теж перпендикулярна до сліду h.
Таким чином, якщо пряма а перпендикулярна
до площини α, то її проекція а1 перпендикулярна до
сліду h площини α. Аналогічно, проекція а2 — пер-
пендикулярна до сліду v.
Побудова на епюрі: шукану горизонтальну проек-
цію а1 прямої а проводимо через точку М1 перпенди-
кулярно до сліду h, а шукану вертикальну проекцію
а2 — через точку М2 перпендикулярно до сліду v
(рис. 2.192).
З ад ач а 3 .
Через задану точку А(А1, А2) провести пряму а,
паралельну заданій прямій b(b1, b2).
Розв’язання. Оскільки однойменні проекції пара-
лельних прямих — паралельні (або збігаються), то го-
ризонтальна проекція а1 прямої а повинна проходити
через точку А1 паралельно b1, а вертикальна проекція
а2 — через точку А2 паралельно b2 (рис. 2.193).
Задача 4.
Через задану точку А провести площину β, пара-
лельну заданій площині α зі слідами h і v.
Розв’язання. Сліди паралельних площин — па-

ралельні, а сліди однієї площини перетинаються на
осі проекцій. Тому для побудови шуканих слідів
h1, v1 площини β достатньо визначити хоча б одну
точку одного з них. За таку точку можна взяти,
наприклад, слід В на площині V прямої а (а1, а2),
що проходить через точку А паралельно прямій h
(рис. 2.194). Проекція а1 проходить через точку А1
і паралельна h; проекція а2 проходить через точку
А2 і паралельна х — вертикальній проекції прямої h.
Тоді В1 = а1 ∩ х, а точка В2 на прямій а2 знаходиться
з умови зв’язування.
Таким чином, слід v1 проведемо через точку В2 па-
ралельно сліду v, а слід h1 — через точку В0 = v1 ∩ х
паралельно сліду h.
3. Визначення довжини відрізка за його зо-
браженням на епюрі.
Найважливішою відмінністю комплексних крес-
лень від наочних рисунків, що виконуються в одній
паралельній проекції, є те, що за комплексним крес-
ленням можна визначати істинні розміри зображених
фігур. Ключовою проблемою у цьому є визначення
істинної довжини відрізка.
Задача 5.
Нехай відрізок АВ заданий на епюрі зображен-
нями його кінців (А1, А2) і (В1, В2). Побудувати
відрізок, рівний істинній довжині відрізка АВ.
Розв’язання. Якщо відрізок АВ паралельний якій-
небудь із площин проекцій, наприклад, вертикальній
площині V, то його довжина дорівнює проекції А2В2
на цю площину. Про виконання цієї умови свідчить
паралельність горизонтальної проекції А1В1 осі про-
екцій х (рис. 2.195).
Загальний випадок проаналізуємо з використан-
ням наочного зображення, виконаного у паралельній
проекції. Проведемо АС  А1В1 (рис. 2.196). Тоді за-
даний відрізок АВ стане гіпотенузою прямокутного
трикутника АСВ (∠С = 90°). Катет АС цього трикут-
ника дорівнює проекції А1В1, а катет ВС — різниці
висот точок В і С над площиною Н, тобто — різниці
висот їхніх вертикальних проекцій В2, С2 над віссю
проекцій х.
Звідси маємо такий алгоритм для виконання по-

будов на епюрі (рис. 2.197): 1) проводимо пряму
А2С2  х; 2) на промені С2А2 відкладаємо відрізок
С2D, що дорівнює проекції А1В1. Відрізок DВ2, як
гіпотенуза прямокутного трикутника DС2В2 із кате-
тами, рівними В2С2 і А1В1, дорівнює шуканій істинній
величині відрізка АВ.
Наведений розв’язок належить Гаспару Мон-
жу, який описав його у своїй «Нарисній геометрії»
(1799 р.). У сучасних підручниках наводиться інше
розв’язування. Воно дещо складніше, однак має пе-
ревагу, що його легко припасувати до розв’язування
іншої важливої метричної задачі — на відкладання на
заданому промені відрізка заданої довжини.
Уявімо собі, що прямокутну трапецію АА1В1В
(рис. 2.198) повернуто навколо основи АА1 до такого
положення АА1В1′В′, у якому вона стає паралельною
вертикальній площині проекцій V (або розміщується
у цій площині, якщо у ній лежить сторона АА1). Тоді
відрізок АВ′ спроектується на площину V у свою
натуральну величину А2В2′. Для відображення ж
самого повороту на епюрі достатньо взяти до уваги,
що точки В і В′ знаходяться на однаковій висоті над
горизонтальною площиною проекцій Н, а тому їхні
вертикальні проекції В2 і В2′ належать горизонтальній
прямій, паралельній осі проекцій х.
Звідси маємо такий алгоритм для виконання цих
побудов на епюрі (рис. 2.199): 1) повертаємо від-
різок А1В1 у таке положення А1В1', яке паралельне
осі проекцій х; 2) з точки В1′ проводимо вертикаль,
а з точки В2 — горизонталь і визначаємо точку В2′
їхнього перетину. Відрізок А2В2′ дорівнює шуканій
істинній величині відрізка АВ.
Задача 6.
На заданому промені від його початку відкласти
відрізок заданої довжини.
Розв’язання. Нехай А(А1, В1) — початок променя,
В(В1, В2) — яка-небудь його внутрішня точка, l —
відрізок заданої довжини (рис. 2.200). Здійснивши
описані вище побудови для визначення довжини від-
різка АВ, дістанемо повернуте розміщення променя
АВ у положенні, паралельному вертикальній площині
проекцій V: А1В1' буде його горизонтальна проекція,

А2В2' — вертикальна проекція. Якщо відкладемо на
цьому промені від його початку заданий відрізок l,
а потім здійснимо обернений поворот, то й дістанемо
шуканий відрізок.
Звідси маємо такий алгоритм побудов: 1) на про-
мені А2В2' відкладаємо відрізок А2С2' = l; 2) через
точку С2' проводимо горизонталь і визначаємо точку
С2 її перетину з променем А2В2. А2С2 — вертикальна
проекція шуканого відрізка. Горизонтальна проекція
А1С1 тоді визначається з умови зв’язування точок
С2 і С1.
Того самого результату можна досягти й інакше,
провівши спочатку вертикаль С2'С та повернувши
відрізок А1С у положення А1С1 на промені А1В1.
4. Один переконливий приклад практичного
застосування методу Монжа. ßêùî ìåí³ ñóäèëîñÿ íàïèñàòè
Надзвичайно легко побудувати розгортку бічної ñòîð³íêó-äðóãó, ÿêó ÷èòà÷ ïðîá³ã
поверхні прямої призми: її утворюють прямокутники áåç íóäüãè, òî ÿ çíà÷íîþ ì³ðîþ
сталої висоти, що дорівнює висоті призми, а довжи- çîáîâ’ÿçàíèé öèì ãåîìåòð³¿, ö³é
ни цих прямокутників дорівнюють довжинам сторін äèâîâèæí³é ó÷èòåëüö³ â ìèñòåöòâ³
основи призми (рис. 2.201). А як побудувати роз- ñïðÿìîâóâàòè äóìêè, ïðèâîäèòè
гортку бічної поверхні похилої призми (рис. 2.202), äî ëàäó íåâïîðÿäêîâàíå, âèêîð÷î
адже кути паралелограмів її бічних граней — нео- âóâàòè í³ñåí³òíèö³, ô³ëüòðóâàòè
днакові? — Задачу можна розв’язати з допомогою áðóäíå ³ íàäàâàòè ïðîç³ðíîñò³
ñêàçàíîìó.
обчислень. Однак у загальному випадку ці обчислення
Æàí Àíð³ Ôàáð
будуть дуже громіздкими. Навіть задати в числах
визначальні розміри призми — кутові та лінійні —
непросто. А на комплексному кресленні усе це здій-
снити надзвичайно легко.
Для прикладу побудуємо розгортку похилої чоти-

рикутної призми. Нехай АВСD — основа цієї призми,
l — її бічне ребро, l1 — проекція бічного ребра на
площину основи (рис. 2.203).
За цими даними побудуємо комплексне крес-
лення призми. Для спрощення вважатимемо, що
нижня основа АВСD призми АВСDКLМN лежить
у горизонтальній площині проекцій Н, а бічні ребра
та їхні проекції на площину основи — паралельні
вертикальній площині проекцій V. Тоді горизонтальні
проекції А1В1С1D1 та К1L1М1N1 основ призми, а також
вертикальні проекції її бічних ребер та проекції бічних
ребер на площину основи зобразяться у натуральну
величину, причому горизонтальні проекції А1К1, В1L1, Àëå â ÷îìó æ ïîëÿãàº ìîãóòí³ñòü
С1М1, D1N1 бічних ребер будуть паралельними осі ìàòåìàòèêè, ÿê íå â ìîæëèâîñò³
проекцій х (рис. 2.204). àáñòðàãóâàííÿ ³ îïåðóâàííÿ
Для побудови шуканої розгортки послідовно ви- àáñòðàêòíèìè ïîíÿòòÿìè? Îñü
значатимемо істинний вигляд кожної її бічної грані. ÷îìó, ÿê ÿ ââàæàþ, ñë³ä íàãàäàòè,
У свою чергу, для визначення істинного вигляду ùî âåëèêèé ïðîãðåñ ó ìàòåìàòèö³
кожної бічної грані розіб’ємо її діагоналлю на два çàâæäè áóâ ïîâ’ÿçàíèé ç³ çäàò
рівних трикутники, потім визначимо істинні довжини í³ñòþ ï³äíÿòèñÿ ó ñôåðó àáñòðàê
усіх сторін цих трикутників і побудуємо їх за трьома ö³é.
сторонами на окремому рисунку. Æàí Äüºäîííå
Візьмемо, для прикладу, бічну грань АВLК, що має
за горизонтальну проекцію паралелограм А1В1L1К1.
Провівши у цій грані діагональ ВК, розглянемо
трикутник АВК. Довжина його сторони АВ дорів-
нює заданій стороні основи А1В1, довжина сторони
АК — заданій довжині бічного ребра (що дорівнює
А2К2). Визначивши істинну довжину сторони ВК за

її проекціями В1К1 і В2К2, побудуємо трикутник АВК
за трьома сторонами. Після цього легко побудується
паралелограм АВLК (рис. 2.205). Аналогічним чи-
ном будуємо решту паралелограмів ВСМL, СDNМ
і DАКN, і побудову буде завершено.
Гаспар Монж (1746–1818) —
великий революціонер в науці і в житті
В одному з листів до свого славетного співвіт-

чизника, ученого-енциклопедиста Жана Лерона
Д’Аламбера (1717–1783), датованому 1772 р., ви-
датний математик і механік Жозеф Луї Лагранж
(1736–1813) писав: «Чи не здається Вам, що вища
геометрія прямує до певного занепаду?.. Я вважаю,
що шахта стає занадто глибокою і що її доведеться
рано чи пізно закинути, якщо не будуть знайдені нові
рудоносні жили. Фізика й хімія дають тепер скар-
би, незмірно кращі, які легше експлуатувати; таким
чином, здається, що всі повністю повернулися у цей
бік і, можливо, що місця з геометрії в Академії наук
стануть колись тим, чим тепер є кафедри арабської
мови в університетах». Тоді Лагранж ще не здо- Жан Лерон Д’Аламбер
гадувався, що «нова рудоносна жила» вже відкрита
і що це відкриття здійснив його молодший колега по
Паризькій Академії наук Гаспар Монж.
На життєвому шляху і в науковій кар’єрі цього
велета своєї епохи дивовижним, а інколи й химер-
ним чином відобразилися усі її суперечливі, світлі й
трагічні сторінки.
Гаспар Монж народився у сім’ї дрібного торгов-
ця, однак завдяки своїм феноменальним здібностям
зміг закінчити один із найпрестижніших тогочасних
закладів реальної освіти — Королівську інженерну
академію у Мезьєрі, а потім і стати професором у
ній. У жодному з університетів Франції математика
і фізика не викладалися тоді краще, ніж там.
Водночас там-таки Монж стикнувся і з трагічним
поділом людей за походженням і майновим станом.
Незважаючи на найліпші успіхи у навчанні, двері Жозе Луї Лагранж
перед ним у вищий офіцерський клас як вихідцем

із третього стану були зачинені. Ця юнацька драма
на все життя закарбувалася глибоким слідом у душі
Монжа. Чи не через неї Монж з таким запалом
зустрів Велику французьку революцію, а потім став
одним із натхненних захисників її ідеалів?
На початку революції Монж вступає до Патріотич-
ного товариства, потім — до Народного, а насамкі-
нець — до Якобінського клубу — найрадикальнішого
тогочасного політичного руху. У 1792 р., коли утво-
рився перший республіканський уряд, Монж дістає
в ньому одну з найвідповідальніших посад Морського
міністра і обіймає її упродовж 8 буремних револю-
ційних місяців. Наприкінці 1793 р. його залучають Гаспар Монж
до організації військової промисловості. У той час,
як його учень з геометрії легендарний «організатор
перемог» Лазар Карно (1753–1823) забезпечував
перемоги революції на численних фронтах, Гаспар
Монж організовував матеріальні ресурси для озбро-
єння і утримання війська. Зокрема, він організував
видобуток селітри для виробництва пороху (до того її
імпортували), а також масове лиття гармат. І своїми
перемогами революційна армія була зобов’язана не
тільки Карно, але і його великому учителю Монжу.
З осені 1794 р. розпочинається новий відповідаль-
ний період громадсько-політичної діяльності Монжа,
пов’язаний зі створенням у Парижі знаменитої По-
літехнічної школи. У школі, яку Монж називав своїм
«маленьким шедевром», велося посилене викладання Лазар Карно
математики, механіки та хімії з метою форсованого
оновлення як військових, так і цивільних інженерних
кадрів. Монж став душею цієї школи, упродовж 20
років був її директором, сам викладав у ній і власним
прикладом, ентузіазмом та безмежним патріотизмом
запалював серця молодих вихованців. «Аби звільни-
ти французький народ із залежності від іноземної
індустрії, у якій він перебував до теперішнього часу,
потрібно перш за все спрямувати народну освіту
на вивчення предметів, що вимагають точності», —
такими словами розпочинав Монж свою «Нарисну
геометрію», перші видання якої призначалися якраз
для вихованців Політехнічної школи. Політехнічна
школа стала унікальним закладом в усій світовій іс-
Наполеон Бонапарт
торії. Вона існує й досі, ось уже понад 200 років. Її

випускниками у різні часи була ціла низка світочів
світової науки, видатних організаторів промислового
виробництва, цвіт французького генералітету і навіть
три президенти французької республіки.
У часи Директорії Монж зблизився з молодим
генералом Наполеоном Бонапартом, в якому вбачав
істинного продовжувача ідеалів революції. Згодом ця
прихильність переросла в міцну безкорисливу друж-
бу до самого кінця їхнього активного громадського
життя. З цього приводу відомий німецький історик
математики Дірк Стройк (1894–1991) дуже влучно
зауважив: «Упродовж усього свого життя Монж
зберігав вірність трьом речам: геометрії, революції
і Наполеону». Учень Політехнічної школи в часи
Окрім «Нарисної геометрії» Монж здійснив чима-
Монжа і Наполеона. На прапо-
ло інших наукових відкриттів. Зокрема, згаданий на
рі, врученому школі Наполеоном,
початку цього нарису Лагранж дуже високо цінував
лозунг: «Усе заради вітчизни, наук
винайдений Монжем спосіб задання поверхонь за до-
і слави».
помогою рухомої лінії (твірної), яка рухається уздовж
іншої нерухомої лінії (напрямної) (так, зокрема,
утворюються циліндричні і конічні поверхні, а також
поверхні обертання). Лагранж, який сам мав чудові
відкриття у науці і якому не було підстав кому-небудь
у чомусь заздрити, признавався, що дуже б хотів,
якби це відкриття належало йому. А про Монжа з
властивою йому простодушністю писав: «Цей диявол
зі своїм утворенням поверхонь іде до безсмертя».
Попри це, основним відкриттям Монжа, справою
його життя залишився усе-таки його метод моде-
лювання простору на площині за допомогою двох
суміщених ортогональних проекцій — його «Нарисна Гаспар Монж в старості
геометрія». Відомий геометр ХХ ст. Б.М. Делоне (про
нього див. на с. 17) зазначав: «Так само, як елемен-
тарна геометрія і дотепер викладається майже так,
як в Евкліда, або аналітична геометрія — близько
до того, як її викладав Декарт, нарисна геометрія
розглядається і тепер доволі близько до того, як її
виклав Монж».
1. У чому полягає основна ідея моделювання простору на площині за методом Монжа?

2. Опишіть способи зображення точок і прямих на комплексному кресленні за методом
Монжа.
3. Як зображаються площини на комплексному кресленні Монжа?
4. Як виконуються найпростіші геометричні побудови точки перетину прямої і площини,
лінії перетину двох площин, а також паралельних і перпендикулярних прямих і площин
у методі Монжа?
5. Як визначити довжину відрізка за його зображенням у методі Монжа?
6. Опишіть застосування методу Монжа для побудови розгортки похилої призми.
461. На епюрі дано зображення двох прямих. Як з’ясувати їхнє взаємне розміщення у
просторі, тобто, чи є вони пересічними, паралельними, мимобіжними?
462. На епюрі задано зображення точки і площини (слідами або трьома точками). Як
з’ясувати, чи належить дана точка даній площині?
463. На епюрі задано слід h площини α на горизонтальній площині проекцій Н і одну з
точок А(А1, А2) площини α. Побудуйте слід v площини α на вертикальній площині
проекцій V.
464. На епюрі задано точку А(А1, А2) і пряму а(а1, а2). Опустіть з даної точки перпендику-
ляр на дану пряму.
465. Опишіть алгоритм побудови на епюрі Монжа площини, що проходить через задану
точку і перпендикулярна до заданої прямої.
466. На епюрі задано зображення трьох вершин трикутника АВС: А(А1, А2), В(b1, b2),
С(С1, С2). Побудуйте істинний вигляд трикутника АВС.
467. На епюрі задані дві мимобіжні прямі а(а1, а2) і b(b1, b2). Побудуйте відрізок, що до-
рівнює найкоротшій відстані між даними прямими.
468. На епюрі задано пряму а(а1, а2). Визначте кути, утворені цією прямою з площинами
проекцій.
469. На епюрі задано дві прямі а(а1, а2) і b(b1, b2). Визначте кут між ними.
470. Побудуйте розгортку чотирикутної піраміди за її зображенням на епюрі, поданому на
рис. 2.160.
1. а) Вершина С рівностороннього трикутника АВС, сторона якого дорівнює 8 см, від-

далена від площини α на відстань 2 3 см. Визначте кут між площинами трикутника
АВС і α, якщо сторона АВ лежить у площині α.
б) Сторона АС рівностороннього трикутника АВС лежить у площині β, а основа
перпендикуляра, проведеного з точки В до площини β, віддалена від сторони АС на
6 см. Визначте кут між площинами АВС і β, якщо АВ = 8 3 см.
2. а) Кінці відрізка завдовжки 6 см належать двом перпендикулярним площинам. Про-
екція відрізка на одну з площин дорівнює 3 3 см, а відстань від одного з його кінців
до іншої площини дорівнює 3 2 см. Визначте кути, утворені відрізком із цими пло-
щинами.
б) Кінці відрізка лежать на двох взаємно перпендикулярних площинах. Проекція від-
різка на одну з площин дорівнює 3 3 см, а відстані від його кінців до цих площин
відповідно дорівнюють 3 см і 3 2 см. Визначте кути, утворені відрізком із даними
площинами.
3. а) Ортогональною проекцією квадрата, сторона якого паралельна площині проекцій,
є прямокутник з діагоналлю 6 5 см і стороною 12 см. Визначте кут між площинами
прямокутника і квадрата.
б) Ортогональною проекцією квадрата, сторона якого паралельна площині проекцій,
є прямокутник зі сторонами 9 см і 18 см. Визначте кут між площинами прямокутника
і квадрата.
4. а) Основою піраміди є правильний трикутник зі стороною а. Одна бічна грань піраміди
перпендикулярна до площини основи, а дві інші бічні грані нахилені до неї під кутом
α. Визначте площу бічної поверхні піраміди.
б) Основою піраміди є рівнобедрений прямокутний трикутник з катетом b. Бічна грань
піраміди, що містить гіпотенузу цього трикутника, перпендикулярна до площини осно-
ви, а дві інші бічні грані нахилені до неї під кутом β. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.
5. а) Основою піраміди є квадрат зі стороною а. Дві суміжні бічні грані піраміди перпен-
дикулярні до основи, а дві інші нахилені до неї під кутом α. Визначте площу бічної
поверхні піраміди.
б) Основою піраміди є квадрат. Дві суміжні бічні грані піраміди перпендикулярні до
основи, а дві інші нахилені до неї під кутом β. Висота піраміди дорівнює Н. Визначте
площу бічної поверхні піраміди.
6. а) У правильній трикутній піраміді висота бічної грані, проведена з вершини піраміди,
утворює з висотою піраміди кут α, а радіус кола, вписаного в основу, дорівнює r. Ви-
значте площу повної поверхні піраміди.
б) У правильній чотирикутній піраміді висота бічної грані, проведена з вершини пі-
раміди, утворює з висотою піраміди кут φ, а радіус кола, описаного навколо основи,
дорівнює R. Визначте площу повної поверхні піраміди.
7*. а) В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник із кутом α при вершині. Усі
двогранні кути при основі піраміди — рівні між собою. Точка висоти піраміди, що
знаходиться на відстані b від її вершини, рівновіддалена від бічної грані і площини
основи. Відрізок, що сполучає цю точку із серединою основи даного трикутника, на-
хилений до площини основи піраміди під кутом β. Визначте площу бічної поверхні
піраміди.
б) В основі піраміди лежить рівнобедрений трикутник із кутом β при основі. Усі дво-
гранні кути при основі піраміди — рівні між собою. Відрізок, що сполучає точку висоти
піраміди, рівновіддалену від бічної грані і площини основи, із серединою основи
даного трикутника, дорівнює а і нахилений до площини основи піраміди під кутом α.
Визначте площу бічної поверхні піраміди.
8*. а) У правильній трикутній піраміді кут бічної грані при вершині піраміди дорівнює α.
Визначте величину двогранного кута при основі піраміди.
б) У правильній шестикутній піраміді кут бічної грані при вершині піраміди дорівнює φ.
Визначте величину двогранного кута при ребрі основи піраміди.
Відповіді 383
Відповіді
Вступ.
5 −1 Rr a2 + b2 175
1. 10 см. 2. a2 − ab + b2 . 3. . 4. . 5. . 6. 4 см або 6 см. 7. см. 20. 4 : 3.
2 ( R ± r)
2
2 48
21. 5 : 1. 22. 2 : 3. 30. ≈36°44′.
Розділ І.
4. Ні. 6. Ні (так). 7. Площин 1 або 4, прямих 6. 11. Ні. 12. Ні. 14. Ні. 15. Ні. 17. 6. 19. Ні. 20. Так.
22. Ні. 23. Так. 24. Ні. Ні. 26. Ні. 31. Так. 32. Ні. 35. 1) 8 см; 2) 72 см; 3) na + mb . 36. a + c – b; a + c .
m+n 2
a+b+c 9 na − mb
37. . 38. 1) 2 см; 2) 33 см; 3) . 43. Ні. Друга пряма або паралельна площині,
3 11 m+n
або лежить у ній. 44. Ні. Пряма або паралельна іншій площині, або належить їй. 45. Ні. 46. Усі
qa + pb
існуючі. 47. Так. 48. Ні. 52. ma . 53. . 56. Паралелограм із вершинами в серединах
m+n p+q
відрізків AC, AD, BC і BD. 57. Ні. 58. Так. 59. Ні. 62. Ні. 63. Так. 64. Мимобіжні або паралельні.
73. а) Пряма, паралельна даній прямій; б) площина, паралельна даній площині. 86. Дві площини,
кожна з яких проведена через одну з прямих а або b паралельно іншій, за винятком точок даних
прямих. 87. Усі точки фігури належать прямій. Зокрема, це може бути точка, відрізок, промінь,
пряма. 88. Так. 89. Так. 90. Так. Так. 91. Так. Так. 92. Ні. 94. Так, якщо прямі мимобіжні, а напрямок
проектування паралельний площині, що містить одну з прямих і паралельна іншій. 107. 27 см.
108. Вказівка. б) Нехай L — точка перетину діагоналей АС і ВЕ правильного п’ятикутника ABCDE.
Тоді LCDE — ромб, а CL : LA = ( )

5 + 1 : 2. 109. DE =
5 −1
2
, CD = AE =
19 − 2 2 + 5 5
2
. 110. Ні.
113. Паралелограма. 114. 16 см. 115. 3 : 2, 9 : 4. 119. 24 дм2. 120. а) Ні; б) Ні. 121. Так. 122. 6.
123. Ні. 129. Вказівка. У правильному п’ятикутнику жодні дві сторони не паралельні. 131. n + 1;
2n; n + 1. 132. Ні. 134. 15 см, 21 см, 27 см. 135. 1 : 4. 136. 8 см2, 18 см2. 138. 2n; 3n; n + 2.
139. n(n – 3). 142. а) - в) Так; г) Ні. 143. n + 2. 144. У першому випадку 3 ≤ n ≤ 5, у другому —
3 ≤ n ≤ 6. 159. Трьома способами.
Розділ ІІ.
160. Ні. Ні. Ні. 161. 0 < ϕ≤ 90°. 162. Безліч. 163. Ні. 164. а) 50°; б) 30°; в) 90°. 165. 48°. 166. arctg 0,5.
167. 90°. 168. а) 60°; б) 90°; в) 90°; г) 90°; ґ) 90°; д) arccos 1 . 170. Вказівка. Якби було не так, то
6
в даній площині існувала б пряма, перпендикулярна до двох пересічних прямих цієї площини.
2
171. а ∈ α, або а || α, або а перетинає α. 174. Ні. 175. Ні. 177. Ні. 186. b2 + a . 187. b; a2 + b2 ;
3
a2 2 a2 2
2a2 + b2 ; a2 + b2 . 188. 2 см. 191. Ні. Ні. 192. Так. Ні. 193. b || α або b ⊂ α. 195. а) ; б) .
4 9
200. Ні. 201. Ні. 202. Так. 204. Ні. 213. Неправильно. 214. 90°. 215. Ні. 216. Ні. 223. 13 см. 230. Ні.
231. Ні. 232. a2 − d2 . 233. a2 − l 2 . 234. 13 см. 235. 3 см. 236. 120°. 237. 10 6 см. 238. 15 см.
3
239. 16 см. 240. 15 см. 241. Безліч. Ні. 242. l cos α. 243. 60°. 244. arcsin 3 . 245. Так. 247. Більша
5
384 Відповіді
похила. 248. 90° – ϕ. 250. 60°; arcsin 5 . 251. 18 3 см. 252. a 6. 253. 45°; 45°. 254. 45°.
26
3 2 sin α ⋅ sin β
255. arccos . 256. 60°. 257. arcsin . 259. a2 sin2 α − sin2 β. 261. ϕ. 262. 30°. 263. 30°.
4 sin2 α + sin2 β
( ) 4 4 
γ
264. arccos 2 sin ϕ . 265. 0°; 45°; 45°. 266. 30°. 267. arccos 3 , 2 arccos 3 . 268. arcsin  sin ϕ ⋅ tg  .
2
 
269. arcsin  cos α  . 271. Пряма, паралельна даним. 272. Два відрізки, рівних і паралельних АВ,
α
 cos 
2
а також два півкола радіуса а з центрами в точках А і В. 273. Бісектриса кута, а також плоский
кут, сторони якого перпендикулярні до сторін даного кута, а вершина співпадає з його вершиною.
274. а) і б) Площина, паралельна даним площинам. 275. Площина, паралельна даним прямим.
276. 9 см. 278. 16 см. 279. 24 см. 280. На 2 см і 8 см. 281. 9 см. 282. 24 см. 283. 16 см. 284. 25 см.
285. 6 см. 286. 12 см. 287. Пряма, перпендикулярна до площини трикутника. 288. Чотири прямі,
перпендикулярні до площини трикутника. 289. Ні. 290. У прямому. 291. Ні. 292. Так. 293. Так.
294. Ні. 295. Ні. 296. 200 см2. 297. 13 м; 9 м. 302. 2 arcsin 1 . 303. a 2 . 304. 18 см2. 305. 4 см,
3 3
5 см і 7 см. 306. d sin β cos α − sin β. 307. 2Q(2 + ctg a · sin γ). 308. 6642 см2. 310. Так. 311. a2 3 .
2 2 2
2
2 2
312. 2 см. 314. Так. Ні. 315. Так. Так. 316. Ні. 319. b − a . 320. b2 − a . 321. 28 см2. 322. ah;
2
2 3
8d2 ⋅ ctg α 2
4
1
( )
a 3 a2 + 4h 2 . 323. 12 см. 324. 12 см. 325. 7 см. 326. 5 см. 327. a . 328.
2
3 sin 2α
2 . 329. 3 3a .
2
cos α
12 3b2 a tg β b tg β b2 ctg α
330. . 331. . 332. . 333. 2 см. 334. . 357. Ні. 358. а — в усіх випадках.
cos2 β 2 sin α 2 cos α 2 sin α
2
2
360. a . 361. a . 362. a . 363. a . 364. ab a
. 365. . 366. a. 367. 30 см. 368. Ні. Так.
2 2 2 2 a2 + b2 2 3
369. Так. 380. 10 см. 381. 51 см, 5 3 см. 383. Ні. 388. a cos α . 389. 3 10 см. 390. Перпенди-
cos α 2
2
кулярні. 391. 90°. 392. 0°. 395. a 2. 396. 5 см. 397. 56 см. 398. 30°. 400. 36 см. 401. 12 см.
3
 2 
402. 7 см. 403. 10 см. 404. 11 см. 404. 14 см. 406. arcsin  sin ϕ . 407. 30°; 30°. 408. 60°. 409. 7 см
 3 
або 97 см. 410. 13 см або 409 см. 411. 15 см і 20 см. 412. 30°. 413. arcsin ( )
2 sin ϕ .
 
 sin β   sin ϕ 
414. arcsin sin2 ϕ1 + sin2 ϕ 2 . 415. arcsin  . 416. arcsin  . 418. Безліч. 419. Безліч. 420. Одну.
ϕ  sin β 
 cos 
 2
421. Ні. 422. Ні. 423. Так. 424. а ⊥ b. 427. 20 см і 369 см. 428. 30° і 45°. 429. Безліч. 431. 30°.
Відповіді 385
432. 30°. 433. 30°. 434. 60 см2. 435. arccos 3 . 436. 60°. 437. 60°. 438. 30°. 439. 30° або 60°.
3
2 3H 2 ctg β ( 2 + sin β )
(
440. 2 3 см. 441. 3 2 2 + 3 a . 442. ) 2 7 17
24
см. 443. 36dl . 445.
35 3 sin β
.
a2 tg α  1 + tg α ⋅ sin β a2 ctg α  1 + sin α ⋅ sin β

c 2 sin 2β ( sin α + sin β + cos β )  2  2 2 
446. . 447. . 448. .
4 cos α ( sin β + cos β ) 2 cos β 4 cos β
b2 sin 2β (1 + sin α + 2 cos β ) 3H 2 ctg α (1 + 2 sin α ) b2 tg β ( sin α cos β + sin α sin β + 1)
449. . 450. . 451. .
2 cos α ⋅ (1 + 2 cos β ) 3 sin α 2 cos α
c 2 cos α (sin α + sin β + cos α sin β ) a2 sin α (1 + sin β ) 3 3R 2 2H 2 cos α
452. . 453. . 454. 231 см2. 455. . 456. .
2 cos β cos β 4 cos α sin2 α
2
β
l 2 tg 2
457. R 2 sin 2α
. 458. 2 . 469. c sin α ⋅ sin β . 460. h2
. 469. Вказівка. Звести задачу
cos γ 2 cos α 2 sin ( α + β ) ⋅ cos γ cos α ⋅ sin β
до визначення сторін трикутника.
386 Короткий словник імен авторів висловлень і цитат
Короткий словник імен авторів висловлень і цитат

А
Абель Нільс Хенрік (1802–1829) — видатний норвезький математик.
Адамар Жак (1865–1963) — відомий французький математик.
Александров Павло Сергійович (1896–1982) — відомий російський математик.
Андерсен Ганс Крістіан (1805–1875) — датський письменник-казкар.
Арбетнот Джон (1667– 1735) — англійський письменник-сатирик.
Аристотель (384–322 до н.е.) — видатний давньогрецький філософ.
Б
Бекон Роджер (бл. 1214–1294) — англійський натурфілософ.
Бекон Френсіс (1561–1626) — англійський філософ-матеріаліст.
Белл Ерік Темпл (1883–1960) — американський історик математики.
Берклі Джордж (1685–1753) — ірландський філософ і релігійний діяч.
Бройль Луї де (1892–1987) — французький фізик, один із творців квантової механіки, лауреат
Нобелівської премії (1929 р.).
Бурбакі Нікола — колективний псевдонім групи видатних французьких математиків ХХ ст.
(Андре Вейль, Анрі Картан, Жан Дьєдонне, Лоран Шварц та ін.), які мали на меті вик
лад усієї сучасної математики з єдиних позицій формально-аксіоматичного методу.
В
Вайтхед Альфред Норт (1861–1947) — англійський математик і філософ.
Валері Поль (1871–1945) — французький поет.
Веблен Освальд (1880–1960) — відомий американський математик.
Вейль Герман Клаус Хуго (1885–1955) — видатний німецький математик.
Верн Жуль (1828–1905) — всесвітньо відомий французький письменник, один із засновників
наукової фантастики.
Віґнер Юджин Пол (1902–1995) — американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської пре-
мії (1963 р.).
Вієт Франсуа (1540–1603) — французький математик, який заклав ідейні основи класичної
алгебри.
Вітгенштайн Людвіґ (1889–1951) — австрійський філософ і логік.
Вольтер (справжнє ім’я Марі Франсуа Аруе) (1694–1778) — великий французький письменник,
філософ-просвітник і публіцист.
Г, Ґ
Галілей Галілео (1564–1642) — легендарний італійський фізик, механік і астроном.
Ганкель Герман (1839–1873) — німецький математик.
Гейзенберґ Вернер Карл (1901–1976) — німецький фізик-теоретик.
Гельмгольц Герман Людвіг Фердинанд (1821–1894) — німецький учений, філософ-
натураліст.
Гербарт Йоганн Фрідріх (1776–1841) — німецький філософ, психолог і педагог.
Герц Генріх Рудольф (1857–1894) — німецький фізик, основоположник теорії електромагне-
тизму.
Гільберт Давид (1862–1943) — німецький математик.
Гоголь Микола Васильович (1809–1852) — видатний російський і український письменник.
Гопкінсон Дж. (1849–1898) — англійський інженер.
Гюнтер Микола Максимович (1871–1941) — російський математик.
Ґассенді П’єр (1592–1655) — французький філософ-матеріаліст, математик і астроном.
Короткий словник імен авторів висловлень і цитат 387
Ґете Йоганн Вольфґанґ (1749–1832) — класик німецької літератури, мислитель і природо-

дослідник.
Ґіббс Джозайя Віллард (1839–1903) — американський фізик і математик, винахідник вектор-
ного числення.
Д
Д’Аламбер Жан Лерон (1717–1783) — французький математик, механік і філософ-просвітник.
Дарвін Чарльз Роберт (1809–1882) — англійський природодослідник, автор загальновідомої
теорії про походження біологічних видів шляхом природного добору.
Декарт Рене (1596–1650) — великий французький філософ-раціоналіст, математик і природо-
дослідник.
Демокріт (бл. 460–бл. 370 до н.е.) — давньогрецький філософ, засновник атомізму.
Де Морґан Авґустус (1806–1871) — шотландський математик і логік.
Дзядик Владислав Кирилович (1919–1998) — відомий український математик, автор праць із
математичного аналізу і теорії наближення функції.
Дідро Дені (1713–1784) — французький письменник, філософ і просвітник.
Діріхле Петер Ґустав Лежен (1805–1859) — видатний німецький математик.
Дьєдонне Жан Александр Ежен (1906–1992) — відомий французький математик, один із натхнен-
ників групи вчених, які публікували свої праці під псевдонімом «Нікола Бурбакі».
Дюма Александр (1802–1870) — французький письменник, автор відомих історичних романів.
Дюрер Альбрехт (1471–1528) — німецький художник і теоретик мистецтва.
Е
Едісон Томас Алва (1847–1931) — видатний американський винахідник і підприємець.
Ейлер Леонард (1707–1783) — видатний швейцарський математик.
Ейнштейн Альберт (1879–1955) — всесвітньо відомий німецький фізик-теоретик, автор спеці-
альної і загальної теорій відносності, лауреат Нобелівської премії (1921 р.).
Ерміт Шарль (1822–1901) — визначний французький математик.
Ешер Моріс (Есхер Мауріц Корнеліс) (1898–1972) — голландський художник-графік, автор
всесвітньо відомих гравюр, які у високохудожній формі відображають фундамен-
тальні закони фізики, геометрії та візуального сприйняття простору.
Є
Єрмаков Василь Петрович (1845–1922) — відомий український математик, працював у Київ-
ському університеті св. Володимира та політехнічному інституті.
Ж
Жермен Софі (1776–1831) — французька вчена-математик.
Жуковський Микола Єгорович (1847–1921) — відомий російський математик і механік.
К
Кант Іммануїл (1724–1804) — німецький філософ-ідеаліст.
Кац Марк (1914–1986) — американський математик польського походження. Народився в Укра-
їні, у м. Кременець на Тернопільщині.
Кеплер Йоганн (1571–1630) — німецький астроном і математик.
Керролл Льюїс (справжнє ім’я: Доджсон Чарльз Латвідж) (1832–1898) — англійський мате-
матик. Світову славу здобув як письменник, автор повістей-казок «Аліса в Країні
чудес» та «Аліса в Задзеркаллі».
Клайн Морріс (1908–1992) — американський математик, популяризатор науки.
Кларк Артур (1917–2008) — англійський учений і письменник-фантаст.
Клейн Фелікс Христіан (1849–1925) — визначний німецький математик, автор відомих праць

із проблем викладання математики.
Кліффорд Вільям Кінґдон (1845–1879) — відомий англійський математик.
Ковалевська Софія Василівна (1850–1891) — російський математик, письменниця і публі-
цистка.
Кованцов Микола Іванович (1924–1988) — російський і український математик-геометр, три-
валий час очолював кафедру геометрії в Київському університеті.
Колмогоров Андрій Миколайович (1903–1992) — один з найавторитетніших математиків
ХХ ст., у 60–70-х роках очолював рух за реформу шкільної математичної
освіти в СРСР.
Коменський Ян Амос (1592–1670) — великий чеський мислитель-гуманіст, педагог і пись-
менник.
Конан Дойл Артур (1859–1930) — англійський письменник, автор всесвітньо відомих «Записок
про Шерлока Холмса».
Конт Оґюст (1798–1857) — французький філософ, один із засновників позитивізму.
Корбузьє Ле Шарль Едуард (1887–1965) — французький архітектор і теоретик архітектури.
Крилов Олексій Миколайович (1863–1945) — російський математик, механік і кораблебудів-
ник.
Кронекер Леопольд (1823–1891) — німецький математик.
Куммер Ернст Едуард (1810–1893) — німецький математик.
Л
Лаґранж Жозеф Луї (1736–1813) — славнозвісний французький математик, механік
і астроном.
Лаплас П’єр Сімон (1749–1827) — великий французький математик, фізик і астроном.
Лебеґ Анрі Луї (1857–1941) — відомий французький математик, створив теорію міри.
Лейбніц Ґотфрід Вільгельм (1646–1716) — геніальний німецький математик, фізик і філософ.
Разом з Ньютоном поділяє славу винахідника диференціального та інтегрального
числення.
Леонардо да Вінчі (1452–1519) — великий італійський художник і вчений, один із титанів
епохи Відродження.
Лобачевський Микола Іванович (1792–1856) — видатний російський математик, автор пер-
шої неевклідової геометрії.
Локк Джон (1632–1704) — англійський філософ-матеріаліст.
Ломоносов Михайло Васильович (1711–1765) — великий російський просвітитель, природо-
дослідник та літератор, засновник Московського університету.
М
Марк Твен (справжнє ім’я Семюель Клеменс) (1835–1910) — відомий американський письмен-
ник.
Мах Ернст (1838–1916) — австрійський фізик і філософ.
Менделєєв Дмитро Іванович (1834–1907) — всесвітньо відомий російський учений в галузі
хімії, фізики та метрології.
Митропольський Юрій Олексійович (1917–2007) — відомий український математик і меха-
нік, автор праць із теорії диференціальних рівнянь.
Мілн Алан Александер (1882–1956) — англійський письменник, автор відомої книги «Вінні-
Пух і всі-всі-всі».
Короткий словник імен авторів висловлень і цитат 389
Монж Гаспар (1746–1818) — видатний французький геометр і суспільний діяч. Створив нарисну

геометрію.
Монтель Поль Антуан (1876–1975) — французький математик.
Монтеск’є Шарль Луї (1689–1755) — французький філософ-просвітник.
Н
Некрасов Андрій Сергійович (1907–1987) — російський письменник. Автор широко відомого
роману для дітей «Пригоди капітана Врунгеля».
Нівен Айвен (1915–1999) — американський математик.
Носов Микола Миколайович (1908–1976) — відомий російський письменник, автор повістей-
казок про Незнайка і його друзів.
Ньютон Ісаак (1643–1727) — геніальний англійський фізик, механік, астроном і математик.
О
Остер Григорій Бенціанович (нар. 1947 р.) — російський письменник, автор відомих дитячих
казок.
Остроградський Михайло Васильович (1801–1862) — всесвітньо відомий український мате-
матик.
П
Павлов Іван Петрович (1849–1936) — видатний російський фізіолог, лауреат Нобелівської
премії (1904 р.).
Панаєв Валеріан Олександрович (1824–1899) — російський військовий інженер-будівельник.
Паскаль Блез (1623–1662) — французький фізик, математик та філософ.
Песталоцці Йоганн Генріх (1746–1827) — видатний швейцарський педагог.
Писарєв Дмитро Іванович (1840–1868) — російський публіцист і літературний критик.
Планк Макс (1858–1947) — видатний німецький фізик, творець квантової теорії.
Платон (427–347 до н.е.) — видатний давньогрецький філософ.
По Едгар Аллан (1809–1849) — американський письменник, один із засновників детективного
жанру.
Пойя Дьєрдь (1887–1985) — американський математик угорського походження, автор відомих
книг, присвячених проблемам навчання математики.
Постніков Олексій Георгійович (1921–1995) — російський математик.
Принсґейм Альфред (1850–1941) — німецький математик.
Прокл Діодох (бл. 410–485) — давньогрецький математик і філософ.
Прокопович Феофан (1681–1736) — письменник-просвітитель, громадський та церковний діяч, викла-
дав у Києво-Могилянській академії і був її ректором (з 1711 по 1716 рр.).
Прутков Козьма — колективний літературний псевдонім російського іронічного сатирика, під
яким у 50–60 рр. XIX ст. виступали російські літератори О.К. Толстой та брати
Жемчужникови (Олексій, Володимир та Олександр).
Пуанкаре Анрі Жуль (1854–1912) — видатний французький математик, фізик, астроном і
філософ.
Пуассон Сімеон Дені (1781–1840) — видатний французький математик і фізик.
Р
Радемахер Ганс (1892–1969) — німецький математик та популяризатор науки.
Рамус П’єр (1515–1572) — французький математик, філософ і філолог.
Распе Ґотфрід Рудольф Еріх (1737–1794) — німецький письменник.
Ріман Ґеорг Фрідріх Бернхард (1826–1866) — видатний німецький математик, провісник ба-
гатьох важливих відкриттів сучасної математики.
С
Сабінін Єгор Федорович (1831–1909) — російський математик, професор Новоросійсько-
го (Одеського) університету, учень М.В. Остроградського.
Свіфт Джонатан (1667–1745) — англійський письменник-сатирик і політичний діяч.
Сеченов Іван Михайлович (1829–1905) — видатний російський вчений-фізіолог.
Сильвестр Джеймс Джозеф (1814–1897) — англійський математик.
Сковорода Григорій Савич (1722–1794) — великий український філософ, поет і просвітник.
Сміт Генрі Джон Стенлі (1826–1883) — ірландський математик.
Соболєв Сергій Львович (1908–1989) — видатний російський математик.
Спіноза Бенедикт (1632–1677) — видатнийі нідерландський філософ.
Стєклов Володимир Андрійович (1864–1926) — відомий російський математик, працював у
Харківському університеті.
Стройк Дірк Джон (1894–1991) — американський математик, історик науки.
Сухомлинський Василь Олександрович (1918–1970) — видатний український педагог і пу-
бліцист.
Т
Толстой Лев Миколайович (1828–1910) — великий російський письменник. Організував початко-
ву школу для селянських дітей, написав для неї підручник з арифметики.
У
Улам Станіслав (1909–1984) — американський математик. Народився у Львові і закінчив Львів-
ський політехнічний інститут (1932 р.).
Ф
Фабр Жан Анрі (1823–1915) — французький біолог-ентомолог.
Фейнман Річард Філіпс (1918–1988) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії за
розробку квантової теорії електромагнетизму (1965 р.).
Франклін Бенджамін (1706–1790) — американський учений і державний діяч.
Франс Анатоль (справжнє ім’я Анатоль Франсуа Тібо) (1844–1924) — видатний французький
письменник, лауреат Нобелівської премії (1921 р.).
Х
Харді Ґодфрід Гарольд (1877–1947) — великий англійський математик.
Хілл Т. (1818–1891) — американський педагог.
Ч
Чайковський Микола Андрійович (1887–1970) — український математик-педагог.
Чернишевський Микола Гаврилович (1828–1889) — російський письменник і літературний
критик.
Ш
Шекспір Вільям (1564–1616) — великий англійський драматург і поет, один з найвизначніших
гуманістів пізнього Відродження.
Шоу Джордж Бернард (1856–1950) — англійський письменник і драматург, лауреат Нобелів-
ської премії (1925 р.).
Штейнгауз Гуго Діонісій (1887–1972) — відомий польський математик, випускник Львівського
університету.
Я
Янг Дженьінь (нар. 1922 р.) — американський фізик-теоретик китайського походження, лауреат
Нобелівської премії (1957 р.).
Предметний покажчик 391
Предметний покажчик1)
Ось я й боюсь: почнуть люди читати, наплутають в тер-
мінології, і тут така може вийти двозначність, що я перед
читачами постану в небажаному світлі. То ви вже, чоловіче,
потрудіться: усі спеціальні слова в окремий списочок, за
алфавітом підберіть і мені подайте.
Андрій Некрасов.
«Пригоди капітана Врунгеля»
А — — — суміжні 208
Аксіома 99 Бісекторна півплощина (бісектор) двогран
— Лобачевського 253 ного кута 332
— про паралельні прямі 252 В
— стереометрії 99 Вершина піраміди 201
Аксіоматика 99 — тетраедра 191
Аксіоматичний метод 185
Вершини многогранника 190
Аксіоми належності стереометричні 102–
— паралелепіпеда 196
103
— призми 207
Апофема правильної піраміди 307
Висота зрізаної піраміди 292
Б — піраміди 292
Бічна поверхня паралелепіпеда 198 — призми 292
— — піраміди 201 — фігури 292
— — зрізаної піраміди 205 Відрізки взаємно перпендикулярні 228
— — призми 208 — паралельні 121
Бічні грані паралелепіпеда 196 Відстань від точки до відрізка 285
— — — протилежні 196 — — — — площини 265
— — — суміжні 196 — — — — прямої 285
— — зрізаної піраміди 205 — — — — фігури 285
— — піраміди 201 — між двома мимобіжними прямими 313
— — — протилежні 201 — — паралельними площинами 288
— — — суміжні 201 — — — паралельними прямими 286
— — призми 207 — — — точками 284
— — — протилежні 207 — — — фігурами 285
— — — суміжні 207 — паралельними прямою і площиною 288
— — тетраедра 191 Властивості ортогонального проектування 260
Бічні ребра зрізаної піраміди 205 — паралельного проектування 169
— — паралелепіпеда 196
— — — протилежні 196 Г
— — — суміжні 196 Геометричні побудови (у стереометрії) 156
— — піраміди 201 Геометрія евклідова 109
— — — протилежні 201 — елементарна 109
— — — суміжні 201 — неевклідова 109
— — призми 207 Гомотетія 102
— — — протилежні 208 Гранична площина півпростору 151
1)
У покажчик не включені планіметричні поняття, концентровано зібрані у вступі.
392 Предметний покажчик
Грані двогранного кута 330 Л

— многогранника 190 Лінійний кут двогранного кута 331
— паралелепіпеда 195 Лінійні виміри прямокутного паралелепіпеда
— піраміди 200 207
— призми 206
— тетраедра 191
М
Медіана тетраедра 193
Д Метод Монжа 364
Двогранні кути 330 Мимобіжні прямі 117
— — многогранника 353 Многогранник 190
— — при ребрі основи піраміди 354
Діагональ паралелепіпеда 197
Н
— призми 208 Найближча точка фігури 285
Діагональний переріз паралелепіпеда 197 Найближчі точки двох фігур 285
— — піраміди 210 Напрямок проектування 168
— — призми 210 Нормаль до площини 235
Діаметри еліпса 175 О
— — взаємно спряжені 175 Ознака мимобіжних прямих 117
Е — належності прямої площині 96
Еліпс 174 — паралельності двох площин 138, 244
— — — прямих 121
З — — прямої і площини 129
Зображення у паралельній проекції 172 — перпендикулярності площин 342
— — — — кола 174 — — прямих 261
— — — — паралелограма 173 — — прямої і площини 235, 345
— — — — правильного шестикутника 174 Ортогональне проектування 259
— — — — трапеції 174 Ортоцентричний тетраедр 319
— — — — трикутника 173 Ортоцентр тетраедра 319
Зрізана піраміда 204 Основа перпендикуляра до площини 264
К — піраміди 201
Квадрант 331 — похилого відрізка до площини 264
Коефіцієнт гомотетії 102 — похилої прямої до площини 264
— подібності 101 — тетраедра 191
Куб 207 Основи зрізаної піраміди 205
Кут 224 — паралелепіпеда 196
— двогранний 330 — призми 207
— — гострий 332 Основні стереометричні побудови 157
— — прямий 331 П
— — тупий 332 Паралелепіпед 196
— лінійний двогранного кута 331 — похилий 196
— між відрізками 228 — прямий 196
— — площинами 338, 339 — прямокутний 196
— — прямими 224, 227 Паралельне проектування 168
— — прямою і площиною 279, 281 Паралельні відрізки 121
Кути двогранні вертикальні 332 — площини 138
— — суміжні 332
— пряма і площина 129 — площини, паралельної даній площині 158

— прямі 118 — площини, перпендикулярної до прямої 241
Пентаграма 165 — правильної піраміди 298
Переміщення 100 — правильної призми 294
Переріз многогранника 210 — правильного тетраедра 299
— перпендикулярний призми 305 — призми 207
Пересічні площини 105 — прямої, паралельної даній прямій 119, 158
— пряма і площина 107 — прямої, перпендикулярної до площини 245
— прямі 103 — прямої призми 294
Перетворення подібності 101 — прямокутного паралелепіпеда 294
Перпендикуляр до площини 264 — прямокутного тетраедра 317
— спільний двох мимобіжних прямих 312 — рівногранного тетраедра 325
Перпендикулярний переріз призми 305 — спільного перпендикуляра двох ми
Перпендикулярні відрізки 228 мобіжних прямих 312
— площини 342 — тетраедра 191
— пряма і площина 235 — точки перетину прямої з площиною 214
— прямі 225, 228 Побудови основні (стереометричні) 157
Перспектива 178 Поверхня (повна) многогранника 190
Півпростір 151 — паралелепіпеда 198
Піраміда 201 — піраміди 201
— зрізана 204 — призми 207
— n-кутна 201 — тетраедра 191
— n-кутна правильна 203 Похила пряма до площини 260
— правильна 203 Похилий відрізок до площини 264
Площа бічної поверхні піраміди 306 Правильна піраміда 203
— — — правильної зрізаної піраміди 308 — піраміда зрізана 205
— — — правильної піраміди 307 — призма 207
— — — призми 305 Правильний тетраедр 191
— — — прямої призми 306 Призма 207
— ортогональної проекції плоскої фігури 347 — п-кутна 207
— повної поверхні зрізаної піраміди 306 — похила 207
— — — многогранника 304 — правильна 207
— — — піраміди 306 — пряма 207
— — — призми 304 Проектування ортогональне 259
Площини паралельні 138 — паралельне 168
— пересічні 105 Проектуюча площина 169
— перпендикулярні 342 — пряма 168
Побудова мимобіжних прямих 117 Проекція ортогональна 259
— зображень фігур у паралельній — паралельна 169
проекції 172 — — точки 168
— куба 294 — фігури 169
— ортоцентричного тетраедра 320 — центральна 178
— паралелепіпеда 196 Промені співнапрямлені 225
— перпендикулярних площин 343 Пряма вертикальна 235
— піраміди 201 — нормальна до площини 235
— плоских перерізів многогранника 210 — ортогональна до площини 235
394 Предметний покажчик
— паралельна площині 129 — про перетин площин, одна з яких

— перпендикулярна до площини 235 містить пряму, паралельну іншій 132
— похила до площини 260 — про розміщення прямої, паралельної
Прямі мимобіжні 117 двом пересічним площинам 132
— паралельні 117 — про існування площини, паралельної
— пересічні 103 даній 140
— — перпендикулярні 228 — про прямі перетину паралельних
Прямокутний паралелепіпед 196 площин січною площиною 141
— тетраедр 317 — про відрізки паралельних прямих між
Р паралельними площинами 141
— про транзитивність відношення па
Ребра многогранника 190
ралельності площин 142
— паралелепіпеда 196
— про перетин площини паралельними
— тетраедра 191
площинами 142
— — протилежні 191
— про перетин прямої з паралельними
Ребро двогранного кута 330
площинами 143
Рівногранний тетраедр 323
— про геометричне місце прямих, па
С ралельних площині 144
Середня лінія тетраедра 192 — про розбиття площиною простору на
Співнапрямлені промені 225 два півпростори 151
Спільний перпендикуляр двох мимобіжних — про властивості паралельного
прямих 312 проектування 169
Стереометрія 98, 135 — про середні лінії тетраедра 192
Т — про властивість медіан тетраедра 193
— про властивість діагоналей парале
Теорема1) про існування точок поза
лепіпеда 197
площиною 106
— про симетричність поверхні
— про задання площини прямою і точкою
паралелепіпеда 197
111
— про переріз піраміди площиною, па
— про задання площини двома пере
ралельною основі 204
січними прямими 112
— про кути зі співнапрямленими сто
— про запас площин, що проходять через
ронами 225
дану пряму 113
— про кути між відповідно паралельними
— про існування прямої, паралельної
прямими 226
даній 119
— про величину рівних кутів, утворених
— про перетин площини паралельними
прямою з пересічними прямими площини
прямими 120
234
— про транзитивність відношення па
— про існування площини,
ралельності прямих 121
перпендикулярної до прямої 242
— про перетин трьох площин 122
— про існування прямої,
— про розміщення прямих, що перети
перпендикулярної до площини 246
нають одну пряму і паралельні іншій 122
— про паралель до перпендикуляра 247
1)
На противагу усім іншим термінам, які у цьому
— про паралельність прямих,
покажчику розміщені в алфавітному порядку, перпендикулярних до площини 248
назви теорем перелічені в порядку їхнього — про три перпендикуляри 260
розміщення у підручнику.
— про співвідношення між перпендикуляром — про грані рівногранного тетраедра 326

і похилим відрізком до площини 265 — про властивість бісектора двогранного
— про співвідношення між похилими кута 333
відрізками та їхніми проекціями на — про кути, утворені площиною з па
площину 265 ралельними площинами 339
— про рівність кутів між площиною і — про кути між нормалями до площини 341
рівними похилими відрізками 271 — про площу ортогональної проекції
— про мінімальність кута між похилою плоскої фігури 347
прямою і площиною 272 — про двогранні кути при ребрах основи
— про три косинуси 274 правильної піраміди 354
— про рівність кутів, утворених пара — про піраміди з рівними двогранними
лельними прямими з площиною 277 кутами при ребрах основи 355
— про рівність кутів, утворених прямою з — про піраміди, площини бічних граней
паралельними площинами 278 яких нахилені до площини основи під
— про бічні ребра правильної зрізаної рівними кутами 357
піраміди 279 Теорема, обернена до ознаки паралельності
— про найближчу точку плоскої фігури 286 прямої і площини 130
— про відстань між паралельними пря — — — — перпендикулярності двох
мою і площиною 288 площин 343
— про відстань між паралельними пло — — — теореми про грані рівногранного
щинами 288 тетраедра 326
— про геометричне місце точок, Тетраедр 191
рівновіддалених від площини 289 — ортоцентричний 319
— про діагональ прямокутного пара — правильний 191
лелепіпеда 294 — прямокутний 317
— Піфагора просторова 295 — рівногранний 323
— про висоту правильної піраміди 299 Ф
— про піраміди з рівними бічними ре
Фігури геометричні 97
брами 300
— — найпростіші 97
— про площу бічної поверхні призми 305
— гомотетичні 102
— — — — — правильної піраміди 307
— подібні 101
— — — — — правильної зрізаної піраміди
— рівні 100
308
— центрально-симетричні 101
— про спільний перпендикуляр двох
Фокуси еліпса 174
мимобіжних прямих 312
— про відстань між мимобіжними пря Ц
мими 313 Центральна проекція 178
— про основу прямокутного тетраедра 317 Центр гомотетії 102
— про висоту прямокутного тетраедра 319 — еліпса 175
— про необхідні і достатні умови — мас тетраедра 194
ортоцентричності тетраедра 320, 321 — проектування 178
— про властивість протилежних ребер — симетрії 101
рівногранного тетраедра 324 Центроїд тетраедра 192
— про середні лінії рівногранного тет
раедра 324
396 Зміст
Зміст
Переднє слово до учнів та вчителів ...................................................................................3
Вступ. Про геометрію. Систематизація та узагальнення фактів
і методів планіметрії ...........................................................................................7
1. Що ж таке геометрія?......................................................................................................7
2. Аксіоматика планіметрії ................................................................................................ 18
Сторінки історії. 1. Як вимірювали довжини у різні часи .....................................29
2. Як вимірювали кути у різні часи ..........................................................................38
3. Про неоднозначність аксіоматики геометрії .................................................................43
Сторінки історії. О.Д. Александров і О.В. Погорєлов — дві вершинні постаті
у геометрії ХХ ст. ...................................................................................................... 49
4. Перші наслідки з аксіом про вимірювання та відкладання кутів:
властивості суміжних та вертикальних кутів ...........................................................52
5. Ознаки рівності трикутників ........................................................................................55
6. Ознака паралельних прямих .........................................................................................58
7. Сума кутів трикутника і многокутника ........................................................................59
8. Система опорних фактів планіметрії ............................................................................61
9. Про основні типи і методи розв’язування геометричних задач ..................................71
1. Класично-геометричний метод ..............................................................................71
2. Алгебраїчний метод .............................................................................................. 72
3. Координатний метод ............................................................................................. 75
4. Векторний і векторно-координатний методи ........................................................ 83
Приклади застосування векторів для розширення інструментарію методу координат ...... 91
Задачі і вправи ........................................................................................................ 93
Розділ І. Аксіоми стереометрії та найпростіші наслідки з них .......................97
§1. Аксіоми стереометрії ...................................................................................................98
Сторінки історії. Декілька штрихів до «портрета» геометрії ............................... 108
Перевір себе ............................................................................................................ 110
Задачі і вправи ....................................................................................................... 110
§2. Способи задання площин .......................................................................................... 111
Сторінки історії. Як Паскаль став геометром ...................................................... 114
Перевір себе ............................................................................................................ 115
Задачі і вправи ....................................................................................................... 116
§3. Взаємне розміщення двох прямих у просторі .......................................................... 117
Сторінки історії. Геродот і Аристотель про походження геометрії ..................... 124
Перевір себе ............................................................................................................ 125
Задачі і вправи ....................................................................................................... 126
Примірні завдання для контрольної роботи №1 ............................................... 128
§4. Взаємне розміщення прямої і площини .................................................................... 129
Сторінки історії. Платон і Аристотель про зміст геометрії ................................. 133
Перевір себе ............................................................................................................ 136
Задачі і вправи ....................................................................................................... 137
Зміст 397
§5. Взаємне розміщення двох площин ............................................................................ 138

Сторінки історії. Фалес та ідея логічного обґрунтування у геометрії ................ 146
Перевір себе ............................................................................................................ 149
Задачі і вправи ....................................................................................................... 149
§6. Розбиття площиною простору на півпростори ......................................................... 151
Сторінки історії. М.В. Остроградський (1801–1862) .......................................... 153
Перевір себе ............................................................................................................ 154
§7. Задачі на побудову у стереометрії ............................................................................ 156
Сторінки історії. Піфагор і піфагорійці ................................................................ 162
Перевір себе ............................................................................................................ 167
Задачі і вправи ....................................................................................................... 167
§8. Застосування проектування для зображення просторових фігур на площині ......... 168
8.1. Паралельне проектування та його властивості ................................................ 168
8.2. Принципи побудови зображень стереометричних фігур у паралельній проекції ...... 172
8.3*. Поняття про центральне проектування і перспективу ................................... 177
Сторінки історії. 1. Евклід і його «Начала» ......................................................... 183
2. Удосконалення «Начал» Лежандром ................................................................... 186
Перевір себе ............................................................................................................ 187
Задачі і вправи ....................................................................................................... 188
§9. Найпростіші многогранники та їхні перерізи ........................................................... 190
9.1. Тетраедр ............................................................................................................ 191
Перевір себе ............................................................................................................ 195
Задачі і вправи ....................................................................................................... 195
9.2. Паралелепіпед ................................................................................................... 196
Перевір себе ............................................................................................................ 200
Задачі і вправи ....................................................................................................... 200
9.3. Піраміда ............................................................................................................ 201
Перевір себе ............................................................................................................ 206
Задачі і вправи ....................................................................................................... 207
9.4. Призма .............................................................................................................. 207
Перевір себе ............................................................................................................ 209
Задачі і вправи ....................................................................................................... 210
9. 5. Побудова перерізів многогранників ................................................................ 210
Сторінки історії. Феофан Прокопович (1681–1736) ........................................... 217
Перевір себе ............................................................................................................ 219
Задачі і вправи ....................................................................................................... 219
Розділ ІІ. Кути і відстані у просторі та в многогранниках...............................223
§10. Кут між двома прямими у просторі ........................................................................ 224
Перевір себе ............................................................................................................ 229
Задачі і вправи ....................................................................................................... 229
398 Зміст
§11. Кут між прямою і площиною. Перпендикулярність прямої і площини .................. 231
11.1*. Про кути, утворені прямою з прямими площини (шукаємо провідну ідею)....... 231
Перевір себе ............................................................................................................ 234
Задачі і вправи ....................................................................................................... 235
11.2. Перпендикулярність прямої і площини .......................................................... 235
Перевір себе ............................................................................................................ 240
Задачі і вправи ....................................................................................................... 240
11.3. Побудова перпендикулярних прямої і площини ............................................. 241
Перевір себе ............................................................................................................ 246
Задачі і вправи ....................................................................................................... 246
11.4. Зв’язок між паралельністю прямих та перпендикулярністю їх до площини ...... 247
Сторінки історії. Про важливі віхи в історії вчення про паралельні прямі ........ 249
Перевір себе ............................................................................................................ 257
Задачі і вправи ....................................................................................................... 257
11.5. Ортогональне проектування і теорема про три перпендикуляри .................. 258
Сторінки історії. З історії теореми про три перпендикуляри .............................. 262
Перевір себе ............................................................................................................ 262
Задачі і вправи ....................................................................................................... 263
11.6. Похилий відрізок і перпендикуляр до площини ............................................. 264
Перевір себе ............................................................................................................ 269
Задачі і вправи ....................................................................................................... 269
11.7. Кут між прямою і площиною .......................................................................... 270
Перевір себе ............................................................................................................ 276
Задачі і вправи ....................................................................................................... 276
11.8. Кути паралельних прямих з площиною та прямої з паралельними площинами ...... 277
Перевір себе ............................................................................................................ 280
Задачі і вправи ....................................................................................................... 280
11.9. Інше вимірювання кута між прямою і площиною .......................................... 281
Перевір себе ............................................................................................................ 282
§12. Відстань між фігурами ............................................................................................ 284
12.1. Основне означення ......................................................................................... 284
Перевір себе ............................................................................................................ 287
12.2. Відстань між паралельними прямою і площиною
та між двома паралельними площинами ................................................................. 287
Перевір себе ............................................................................................................ 290
Задачі і вправи ....................................................................................................... 291
12.3. Висота піраміди і призми ................................................................................ 292
Перевір себе ............................................................................................................ 293
12.4. Прямі і правильні призми ............................................................................... 293
Перевір себе ............................................................................................................ 297
Задачі і вправи ....................................................................................................... 297
Зміст 399
12.5. Правильні піраміди і піраміди з рівними бічними ребрами ........................... 298

Перевір себе ............................................................................................................ 303
Задачі і вправи ....................................................................................................... 303
12.6. Площі поверхонь призм і пірамід ................................................................... 304
Перевір себе ............................................................................................................ 310
Задачі і вправи ....................................................................................................... 310
12.7. Відстань між мимобіжними прямими ............................................................. 312
Перевір себе ............................................................................................................ 315
Задачі і вправи ....................................................................................................... 316
Для тих, хто хоче знати більше.
12.8*. Прямокутні та ортоцентричні тетраедри ...................................................... 317
Перевір себе ............................................................................................................ 322
Задачі і вправи ....................................................................................................... 322
Для тих, хто хоче знати більше.
12.9*. Рівногранні тетраедри ................................................................................... 323
Перевір себе ............................................................................................................ 327
Задачі і вправи ....................................................................................................... 327
§ 13. Двогранні кути. Кут між двома площинами .......................................................... 330
13.1. Двогранні кути ................................................................................................ 330
Перевір себе ............................................................................................................ 336
Задачі і вправи ....................................................................................................... 336
13.2. Кут між двома площинами ............................................................................. 337
Перевір себе ............................................................................................................ 341
Задачі і вправи ....................................................................................................... 341
13.3. Перпендикулярність двох площин .................................................................. 342
Перевір себе ............................................................................................................ 346
Задачі і вправи ....................................................................................................... 346
13.4. Площа ортогональної проекції плоскої фігури ............................................... 347
Перевір себе ............................................................................................................ 352
Задачі і вправи ....................................................................................................... 352
13.5. Двогранні кути у многогранниках .................................................................. 353
Перевір себе ............................................................................................................ 362
Задачі і вправи ....................................................................................................... 362
13.6*. Моделювання простору на площині за методом Монжа ............................. 363
Сторінки історії. Гаспар Монж (1746–1818) — великий революціонер
в науці і в житті ...................................................................................................... 377
Перевір себе ............................................................................................................ 380
Задачі і вправи ....................................................................................................... 380
Відповіді............................................................................................................................ 383
Короткий словник імен авторів висловлень і цитат ....................................................... 386
Предметний покажчик .................................................................................................... 391
Íàâ÷àëüíå âèäàííÿ
ÒàäåЄâ Âàñèëü Îëåêñàíäðîâè÷
Геометрія
Основи стереометрії
Äâîð³âíåâèé ï³äðó÷íèê для профільного навчання матиматики
у 10 êëàñі çàãàëüíîîñâ³òí³õ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â
Çà ðåäàêö³ºþ ïðîô. Â.². Ìèõàéëîâñüêîãî
Ãîëîâíèé ðåäàêòîð Áогдан Áóäíèé
Ðåäàêòîð Âолодимир Äÿ÷óí
Õóäîæíèê îáêëàäèíêè Ðостислав Êðàìàð
Äèçàéí òà êîìï’þòåðíà âåðñòêà Àндрія Êðàâ÷óêà
Ï³äïèñàíî äî äðóêó 1.10.2010. Ôîðìàò 70×90/16. Ïàï³ð îôñåòíèé. Ãàðí³òóðà Antiqua.

Äðóê îôñåòíèé. Óìîâí. äðóê. àðê. 35,96. Óìîâí. ôàðáî-â³äá. 29,0. Обл.-вид. арк. 58,0.
Âèäàâíèöòâî «Íàâ÷àëüíà êíèãà – Áîãäàí»
Ñâ³äîöòâî ïðî âíåñåííÿ äî Äåðæàâíîãî ðåºñòðó âèäàâö³â
ÄÊ ¹ 370 â³ä 21.03.2001 ð.
«Íàâ÷àëüíà êíèãà – Áîãäàí», à/ñ 529, ì. Òåðíîï³ëü 46008
òåë./ôàêñ (0352) 52-06-07; 52-05-48; 52-19-66
publishing@budny.te.ua
www.bohdan-books.com
В оформленні обкладинки використані: гравюра Моріса Ешера «Рептилії», рисунок Карела Чапека «Людина
і кристали», а також «кубок Кеплера», який в геометричній формі символізує гармонію «небесних сфер». На
задньому плані — знамениті єгипетські піраміди і піраміда нового комплексу паризького Лувра.
На 1-му форзаці — фреска Рафаеля «Афінська школа». Зображені на ній персонажі (зокрема, у центрі компо-
зиції — Платон і Аристотель, на передньому плані ліворуч з розгорнутою книгою в руках — Піфагор, правіше від
нього з циркулем — Евклід, а скраю праворуч, теж з циркулем, схилившись над кресленням, — Архімед) жили
в різні періоди і в різних частинах античного світу. Однак усі разом вони були причетні до створення невід’ємної і
найважливішої духовної царини цього світу — дедуктивної науки. Геометрії у ній належала провідна роль.
На 2-му форзаці — картина іспанського сюрреаліста Сальвадора Далі «Таємна вечеря». Відомий біблійний
сюжет у ній зображено на фоні велетенського правильного многогранника — додекаедра, який в античній на-
турфілософії символізував Всесвіт (Космос) і його гармонію.

Геометрія 10 Підручник Для ЗЗМШ

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Геометрія 10 Підручник Для ЗЗМШ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

В.О.

Підручник для учнів, які прагнуть знати більше,

За редакцією проф. В.І. Михайловського

Підручник зайняв 2-е місце на Всеукраїнському конкурсі підручників

Даний ï³äðó÷íèê â³äïîâ³äàº äåðæàâíîìó ñòàíäàðòó ³ ÷èíí³é ïðîãðàì³ ç ìàòåìàòèêè äëÿ

Охороняється законом про авторське право.

Шановні друзі! Цей підручник укладено відповідно до чинної програми для

Другим важливим принципом, втіленим у підручнику, є принцип історич-

Генріха Семирадського «Парнас» : у правій руці вона тримає книжку й

перо, а характерним жестом лівої руки спонукає оглянутись назад.

з «готових» означень нових понять чи формулювання теорем, а здебільшого

проводжує зображення богині мудрості Афіни Парфенос , реконструйо-

ване за описами знаменитої скульптури Фідія.

кала далі лише тих подорожніх, хто правильно відповідав на її запитання.

Здається, — пригадав слоник, — я про цю

Шановні десятикласники! Ви вже три роки вивчали геометрію в основній школі.

йшла до них з Єгипту, де вона нібито зародилася з потреби вимірювання земельних

Сучасне трактування змісту та значення геометрії. Геометрію в сучасному

Приклад новітнього застосування геометрії.

(рис. 1, ґ). А оскільки в геометрії уже було відомо, що

досконала, що того ніяким мистецтвом створити

Решітки Браве дали змогу пояснити багато фено-

структури речовини на основі рентгеноскопічного

аналіз, виявляючи конкретну решітчасту форму

Кристалічні решітки за класифікацією Делоне

ській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях, в яких

Особливості шкільного курсу геометрії.

просторовою уявою, яка пронизана й організована

сіоматикою геометрії, а кожне з її положень —

обходилося без неї. Математики ж продовжували

Основними фігурами в аксіоматиці планіметрії

Мовний зворот: «точки належать прямій» часто

можна провести скільки завгодно прямих: так, на

ІІ. Аксіоми взаємного розміщення точок на прямій і площині

На основі аксіоми 3 уводиться перше похідне від

У свою чергу, за допомогою поняття відрізка

А, В, С, розміщених на одному великому колі на

III. Аксіоми вимірювання та відкладання відрізків

Очевидно, що півпрямою буде частина кожної

В лаконічних і «очевидних» формулюваннях

Але тоді з’явилася інша проблема — чи для

ІV. Аксіоми вимірювання та відкладання кутів

кутів, на які він розбивається будь-яким про-

Кути, які мають однакові градусні міри, нази-

На відміну від вимірювання відрізків, єдиний

V. Аксіома рухомості трикутника

Трикутником називають також частину пло-

Два трикутники АВС і А′В′С′ називаються рів-

Про трикутник, який рівний даному і займає

трикутників, а й забезпечується логічна можли-

VI. Аксіома про паралельні прямі

Сучасна людина зазвичай не задумується над тим,

1. Перші еталони — в людині

був царський лікоть, який застосовувався при зборі

На початку XVII ст. указом російського царя Пе-

2. Природа має і стабільніші еталони

ловину фута, за Клавієм, мали визначати 64 зернини,

3. Традиції — річ серйозна

диск повністю зійде над горизонтом. Оскільки добре

Äàâíüîâàâèëîíñüêà ë³í³éêà (áë. 2000 ð. äî í.å.). Îñê³ëüêè öÿ ë³í³éêà º ôðàãìåíòîì íàï³âçðóéíîâàíî¿

Ідея з використанням часових проміжків для

інший, а саме, що при реалізації цієї ідеї одиниця ви-

5. Універсальним мірилом оголошено Землю

Суспільство ні на мить не заба-

Здається, — пригадав слоник, — я про цю

сіоматикою геометрії, а кожне з її положень —

Але тоді з’явилася інша проблема — чи для

1. Перші еталони — в людині

3. Традиції — річ серйозна

Гради позначаються значком g, градові мінути —

ною вище аксіомою Гільберта, а l — довільна пряма

(рис. 70), а ортоцентр тупокутного трикутника —