ПРИЧИНИ ТА КОНФЛІКТ МІЖ БАТЬКАМИ ТА ДІТЬМИ У ПОВІСТІ «КАЙДАШЕВА СІМ’Я»

Своєрідність визначення і розв'язання проблеми батьків та дітей у сільській родині

за повістю Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" Глибоке знання народного життя,
вміння пропустити його крізь свою художню уяву та душу, артистичне володіння
народною мовою допомогло Івану Семеновичу Нечую-Левицькому створити справжній
шедевр української національної культури — повість "Кайдашева сім'я". Письменник з
великою майстерністю показав життя українського села після реформи 1861 року,
викривши причини непорозумінь і сварок на прикладі сім'ї Кайдашів.Проблема батьків
та дітей є провідною темою багатьох творів як у світовій, так, зокрема, і в
українській літературі. Проблема ця вічна, і висвітлюється та розв'язується вона
кожного разу дуже цікаво. Головне для розв'язання цього конфлікту, на мою думку, є
усвідомлення його причини. Основною ж причиною конфлікту між старшими та молодшими
Кайдашами є нескінченна суперечка за "моє" і "твоє", дрібновласницькі інстинкти
Кайдашів. Внаслідок сутичок і боротьби за приватну власність люди стають
жорстокими, жалюгідними, руйнують родинні зв'язки, плямують власну гідність та
близьких їм людей.Але є, на мій погляд, тут ще один аспект — віковий: старість не
хоче поступатися своїми позиціями молодості. Чесно кажучи, глибоко в душі мені дуже
жаль старих Кайдашів, що весь свій вік працювали, примножували добробут, ростили
синів. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє
життя, де на батьківське "моє" вони відповідають гострим опором. Та їх теж можна
зрозуміти, бо в перші десятиріччя після скасування кріпацтва свідомість селян
зазнала суттєвих змін, що внесли в життя темного, забитого віками панщини народу
нові капіталістичні порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашів, що
складається з двох поколінь. Думаю, крім двох названих причин конфлікту ("моє" —
"твоє" та "старість — молодість"), автор висвітлює ще одну: протиріччя між старим і
новим ладом. Саме соціально-побутове середовище спотворює характери героїв повісті,
що стикаються у конфлікті "батьки та діти".Нечуй-Левицький розв'язує цю проблему з
досконалою майстерні стю: він створює на сторінках повісті родину, де у кожного її
члена свій, несхожий на інші, майже протилежний характер. Але всі вони об'єднані
однією ідеєю: мати побільше "свого". Старий Омелько Кайдаш — працелюбний стельмах,
але знівечений духовно і фізично панщиною. Пияцтво поглиблювало його бездуховність
та егоїзм (у сцені його відмови полагодити дорогу). У жорстоких родинних сварках та
колотнечах розкривається власницька сваволя Кайдашихи, хоч у глибині душі вона
добра і турботлива. Представниками молодого покоління виступають сини Карпо і
Лаврін та їхні жінки Мотря і Мелашка. Характери у них протилежні: черствий та
рішучий Карпо контрастує з поетичним Лавріном, який "собі на умі". Наприкінці
повісті ми вже бачимо братів, що мало чим відрізняються один від одного:
безперервні родинні сутички за "моє" і "твоє" зробили їх егоїстичними та впертими.
В атмосфері грубості міняється і ніжний характер Мелашки, уподобившись сварливому
характеру Мотрі.Конфлікт тимчасово згасає, коли всохла груша: сім'ї помирилися. Та
тільки мені чомусь здається, що із висиханням груші "всохли"і родинні взаємини.
Так, сварок, може, вже й не буде. Та чи буде родинна єдність? Тільки мир і
взаємодопомога можуть принести щастя і впевненість у майбутньому, а це, на жаль,
мені вбачається уже втраченим безповоротно.