Мащанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Новітні технології формування

ціннісного ставлення
особистості до природи
на уроках географії

Підготував
учитель географії
та інформатики
Озарчук А. В.

2015
 Школа майбутнього повинна
найповніше використовувати
для гармонійного розвитку дитини все,
що дає природа і що зможе зробити дитина
в майбутньому для того, щоб природа служила їй.
Уже через це ми повинні берегти і поновлювати
природні багатства, які маємо.

В.Сухомлинський

Одним із генеральних завдань реформування освіти в Україні є підготовка

освіченої творчої особистості, формування її фізичного і морального здоров’я.
Розв’язання цієї проблеми передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і
методів навчально-виховного процесу, який скеровано на розвиток особистості учня.
Завдяки такому підходу учень зможе адаптуватися до сучасного життя, яке вимагає від
нього таких якостей:
 самостійно та критично мислити;
 уміти бачити та формувати проблему (в особистому та професійному плані),
шляхи раціонального її вирішення;
 усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в
оточуючій його діяльності;
 гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;
 грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх,
висувати гіпотези вирішення проблеми, робити необхідні узагальнення,
зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання,
встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки,
використовувати їх для вирішення нових проблем);
 бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
 бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати
в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігти та вміти виходити
з будь-яких конфліктних ситуацій;
  вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту,
культурного рівня.
Третє тисячоліття – це вік наукового й технічного прогресу, який вимагає знань і
вмінь від кожного. Усі прагнуть досягти своєї вершини в житті. Але це не завжди легко й
просто, тому що для досягнення вершини потрібно докласти великих зусиль. Отже,
необхідно мати силу й міцну волю, а на це здатний лише той, хто здоровий фізично й
духовно. Адже недарма кажуть, що в здоровому тілі – здоровий дух. Усвідомлення
здоров’я як життєвої цінності проходить у школі крізь усі навчальні предмети та виховні
заходи. Діти навчаються відповідального і дбайливого ставлення до власного здоров’я
завдяки змісту освіти і системи виховання. Обов’язок вчителя формувати у дітей:
 світогляд, спрямований на збереження власного здоров’я; активну мотивацію щодо
зміцнення здоров’я;
 знання, вміння та навички безпечної поведінки;
 здатність передбачати наслідки своїх вчинків, розвивати вміння прогнозувати
можливість виникнення небезпеки; вчити самостійно приймати рішення;
 вчити жити учнів у гармонії з природою, дбайливо ставитися до довкілля.

Взаємодія людини з природою – необхідна умова і передумова становлення,

існування й розвитку суспільства. Досягнення рівноваги між розвитком цивілізації,
соціуму з природою є мета, на яку спрямоване людство, але, на жаль, найчастіше не
досягає її.

У Державній національній програмі «Освіта» Україна ХХІ століття, Концепції

національного виховання, проекті Концепції екологічної освіти й виховання в Україні й
інших нормативних документах визначено, що метою екологічної освіти й виховання
школярів є формування екологічної культури особистості як соціального замовлення.
Екологічне виховання – це організований і цілеспрямований процес формування системи
наукових знань про природу і суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують
становлення відповідального ставлення школярів до природи, реальним показником
якого є практичні дії учнів по відношенню до природного середовища, що відповідають
нормам людської моральності. Формування екологічного світогляду особистості полягає
у розумінні сучасних проблем довкілля й усвідомленні їх актуальності для всього
людства, своєї країни, рідного краю; розвитку особистої відповідальності за стан
довкілля на національному і глобальному рівнях; зосередженні уваги при цьому на
аналізі власної поведінки. Сприяє переходу опанованих знань в особисті переконання,
які виключають можливість лицемірства по відношенню до природи; розвиток потреби у
спілкуванні з природою; залучення підростаючого покоління до активної
природоохоронної діяльності на основі набутих знань і ціннісних орієнтацій.

Сутність виховання в учнів дбайливого ставлення до природи рідної землі полягає

у вихованні почуття любові до природи, бо саме їй ми завдячуємо своїм існуванням на
планеті Земля. А також у навчанні дітей оберігати і примножувати навколишню красу,
формуванні у них екологічної і моральної свідомості, духовності, гуманізму. У вихованні
в любові юних громадян України, які живуть у третьому тисячолітті і мають бути
позбавлені жорстокості, користолюбства. Сутність виховання полягає у усвідомленні
святого обов’язку кожного – не завдавати шкоди живому світові.
Тому виховання у учнів бережного ставлення до природи, формування
природоохоронних навичок дуже актуальне і набуває сьогодні особливого значення і в
шкільному закладі, і в сім’ї.
Що ж можемо зробити ми, вчителі, щоб дитина не просто вміла бачити красу
довкілля, не тільки милувалася мальовничими пейзажами, а й була здатна аналізувати
взаємодію компонентів географічної оболонки, встановлювати причинно-наслідковий
зв’язок втручання людини у природний комплекс, відчувати свою відповідальність за
недбале ставлення до природних компонентів та передбачати наслідки такої поведінки?
Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей.
Забруднення повітря, водоймищ, ерозія ґрунтів і вирубування лісів у багатьох місцях
досягли критичного рівня. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного
виховання підростаючого покоління, на плечі якого ляже важка ноша порятунку нашої
планети.
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на
розвиток екологічної культури особистості. Екологічна культура особистості включає:
прийняття природи як особистісної цінності; відповідальне ставлення до навколишнього
середовища; систему екологічних знань; досвід безпечної, обґрунтованої взаємодії з
природою; систему умінь і досвід вирішення екологічних проблем, насамперед, на
місцевому і локальних рівнях; практичні дії, поведінку, спрямовані на збереження
довкілля та власного здоров’я.
 Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему
завдань:
 формування в учнів розуміння необхідної гармонії людини з природою;
 оволодіння знаннями про природу (зокрема свого краю);
 виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу
життя на землі;
 формування готовності до активної екологічної діяльності;
 формування основ глобального екологічного мислення.
Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища
природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища
існування людини.
Саме вчителі географії та природознавства повинні на уроках не тільки показати
красу та багатство природи, розповісти про компоненти географічної оболонки і їх
взаємодію між собою, а й на практиці показати вплив дитини на компоненти природи і
можливі наслідки такого впливу. Мета вчителя на уроках географії саме на практичних
роботах встановити залежність між чинниками компонентів географічної оболонки,
визначити зв’язки між явищами природи. Навчити дітей самостійно і в групах проводити
дослідження, розробляти проектні роботи по усуненню недоліків у ставленні до
довкілля, допомагати учням розкривати можливості зміни їх поведінки на кращу по
відношенню до оточення, розкривати можливості вдосконалення дій природоохоронного
значення.
Але уроків географії недостатньо, щоб виховувати у дитини почуття
відповідальності за стан навколишнього середовища, потрібно щоб батьки та члени
родини своїм власним прикладом виховували у дитини почуття відповідальності за свої
дії та їх наслідки для оточуючого середовища.
Для того, щоб підвищити інтерес учнів до такого предмету як географія, виховати
в них активність у здобуванні знань, потрібно залучити різноманітні методи і форми
роботи на уроках.
На уроках географії я намагаюся впроваджувати новітні технології для формування
ціннісного ставлення особистості до природи. Наприклад, у 6-му класі під час вивчення
теми «Атмосфера» демонструю презентації, на яких показано згубний вплив людини на
повітря, наслідки парникового ефекту. Під час вивчення теми «Гідросфера» (теми
«Річки», «Озера», «Болота. Штучні водойми») демонструю відеоролики, на яких
показано, як людина забруднює водойми, пояснюю, як негативно це впливає на
оточуюче середовище, чому порушується рівновага у природі.
При вивченні географії у 7-му класі дуже цікавим є розділ «Океани», оскільки
однією з ключових характеристик того, чи іншого океану є екологічні проблеми.
Показую найбільш забруднені регіони Світового океану внаслідок аварій нафтових
танкерів (Перська затока, Мексиканська затока, Аравійське море), найбільш забруднені
моря і акваторії внаслідок захоронення побутових і промислових відходів (Північна та
Південна Атлантика, центральна частина Тихого океану та ін..).
Під час вивчення розділу «Материки» питання охорони навколишнього
середовища є також досить актуальним. Дітям подобаються фільми про національні
природні парки та інші природоохоронні території, у яких досить гостро піднімаються
питання збереження та примноження флори і фауни (Серенгеті, Нгороногро, Ґемсбок,
Кафуе – Африка, Національний морський парк Великий Бар’єрний риф – Австралія, ліси
Амазонії – Південна Америка, Єллоустоунський, Йосемітський – Північна Америка).
У 8-му класі вивчається фізична географія України, де поряд із природними
умовами та ресурсами велика увага приділяється питанням охорони навколишнього
середовища як по Україні в цілому, так і у своїй місцевості зокрема. Так, під час
вивчення фізичної карти України, особливо наголошую на антропогенних формах
рельєфу, тобто тих, які створила людина, втрутившись у природу. У деяких випадках ці
зміни були позитивні, проте у більшості – дуже і дуже негативні. Під час вивчення теми
«Клімат України» демонструю учням презентації, на яких показано, як людина
втручається у зміни клімату і як це негативно позначається на її здоров’ї. При вивченні
теми «Поверхневі води України» знову ж таки (як і в 6 класі) демонструю відеоролики,
на яких показано, як людина забруднює водойми, пояснюю, як негативно це впливає на
оточуюче середовище, чому порушується рівновага у природі, чому необхідно очищати
невеличкі ставки, річки, озерця, прибережні території.
Під час вивчення економічної та соціальної географії у 9 класі важливим пунктом є
вплив промисловості на навколишнє середовище. Розповідаю учням про токсичні викиди
в атмосферу великих підприємств не тільки України, а й нашого регіону, демонструю
наслідки забруднень навколишнього середовища.
 У 10 класі при вивченні теми «Глобальні проблеми людства» учні готують
презентації про основні загальносвітові проблеми. Однією з цих проблем є охорона
навколишнього середовища. Під час проведення уроку-конференції учні намагаються
знайти шляхи вирішення тих, чи інших екологічних проблем. Наприклад, як зменшити
кількість захоронень побутовими та промисловими відходами в Світовому океані, як
знизити ризик аварії нафтового танкера, аби запобігти екологічній катастрофі, тощо.
Величезне значення у формуванні ціннісного ставлення школярів до природи
займає книга. Вже стали традиційними інтегровані уроки, які проводжу спільно з
бібліотекарем нашої школи. Бібліотекар знайомить учнів із літературою, яка допомагає
вивчати і пізнавати природу. Скільки прекрасних творів про природу, тварин є у
бібліотеці! Кожного року фонд поповнюється енциклопедичною літературою. Книжкові
виставки допомагають дітям пізнавати природу, любити і берегти її. Працюючи з
книгою, діти вивчають природу рідного краю, вчаться творчо мислити, вчаться любити й
оберігати красу природи, вчаться бути людьми, гідними громадянами своєї країни.
«Споглядання і слухання, переживання побаченого і почутого – це ніби перше
віконце у світ краси», - наголошував В. О. Сухомлинський. Часто уроки проводжу на
лоні природи. Під час таких «уроків на природі» діти вчаться помічати навколо себе
нескінчену кількість дивних речей, що їх оточують, помічають взаємну спорідненість
між усіма живими істотами та неживою природою. Разом із новими відчуттями у дітей
виникає безліч різноманітних питань, таких як: «Скільки років деревам?», «Де зимують
птахи?», «Чому у цьому році на ялинці багато шишок, а в минулому їх майже не було?»
тощо. Відповіді на питання я раджу знаходити в книжках. Також дітям пропонуються
нескладні практичні завдання – посадити дерево та доглядати за ним, доглядати за
кімнатними рослинами, поливати та пересаджувати їх.
Такі уроки мислення під відкритим небом поділяються на дві частини –
пізнавальну й ігрову. Гра у житті дитини займає дуже велике значення, адже належить
одночасно до двох важливих сфер діяльності дитини: гри і навчання. Мета гри на
природі полягає не тільки в тому, щоб дати учням знання про навколишній світ, а й
забезпечити формування та розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого
мислення, зняти надмірне розумове напруження, переключаючи увагу учнів. Приймаючи
участь у грі, дитина швидше запам’ятовує інформацію.
 Учні спостерігають за сезонними змінами у живій природі. Слухають цікаві та
пізнавальні розповіді про походження дерев і квітів, спостерігають за рослинами,
птахами. Ці спостереження діти поєднують із розповідями, художнім словом,
малюванням.
Однією із ключових форм організації виховання щодо ціннісного ставлення
особистості до природи є проведення у школі тижня географії. Під час проведення
даного тижня учні малювали стінгазети на екологічну та природничу тематику, у яких
намагались донести до однолітків важливість охорони навколишнього середовища. Крім
того, було проведено ряд інших заходів щодо ціннісного ставлення до природи. Це і
брейн-ринг «Моя Україна» (9 клас), інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?» (7 клас),
«Географічний футбол» (10 клас). Під час проведення даних заходів питання збереження
і охорони навколишнього середовища було ключовим, оскільки я намагався формувати
запитання і завдання для учнів таким чином, щоб вони зрозуміли роль людини у системі
«людина – природа», зуміли знайти шляхи вирішення екологічних проблем локального
масштабу.
Талановиті діти – гордість нашої школи. Відомий педагог В. Сухомлинський
вбачав у природі вічне джерело словесної творчості, дитячого розуму, фантазії. Він
прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років
навчання, щоб закони мислення вперше розкрилися не перед класною дошкою, а серед
поля, на лузі, біля річки, у гаю.
Саме тому під час підготовки учениці 9 класу Миронюк Надії до участі у конкурсі-
захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук було вирішено,
що об’єктом дослідження наукової роботи буде річка Боркова, яка протікає через
територію Мащанської сільської ради. Дослідження екологічних проблем цієї водойми
було ключовим у плані підготовки до захисту. Було встановлено, що основними
джерелами забруднення річки є надходження до неї без очищення зливових вод, а також
побутові склади стічних вод з населених територій, розорювання та ведення
сільськогосподарських робіт, інтенсивне забруднення берегів і водойми побутовим
сміттям та систематичні порушення вимог Водного законодавства щодо прибережної
захисної смуги, особливо поблизу сіл Кам’яна Гора і Новий Берестовець. Для того, щоб
вирішити основні екологічні проблеми досліджуваної водойми необхідно провести ряд
заходів. Насамперед, залучати виконавчу владу для приділення більшої уваги щодо
вирішення проблем малих річок не тільки Рівненського Полісся, а й України в цілому.
Також потрібно дотримуватись вимог Водного кодексу щодо прибережних територій. І
найголовніше – потрібно нам, людям, самостійно дбати про навколишнє природне
середовище, оскільки без збереження локальних екосистем ми не зможемо вберегти і
всю планету від екологічних катастроф.
Підводячи підсумки вище сказаного, хочу наголосити, що основою сучасного
виховного процесу є людина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає
формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного
довкілля та самої себе.
Сьогодні одною з найважливіших проблем, що турбують людство, є екологічна
проблема. І від того, як ми будемо її вирішувати, залежатиме майбутнє всього людства.
Сучасна школа приділяє значну увагу екологічному вихованню школярів. Адже
формувати у дітей почуття любові до природи, навколишнього світу, означає вчити їх
любити рідний край, піклуватися про нього, бути справжніми громадянами і патріотами
своєї Батьківщини.
Людина нероздільно пов’язана з природою. Природа впливає на людину і людина
має свій вплив на природу. На жаль, сьогодні ми бачимо наслідки такого «впливу». На
думку приходять слова Жуля Ренара: «Бог непогано створив природу, але з людиною
осікся». Природа вже не може сама загоїти рани, завдані людством. Сьогодні Земля
перебуває на шляху екологічної кризи.
Тож важливе місце у системі виховання підростаючого покоління, становленню
його громадянської позиції, патріотичних почуттів займає процес формування ціннісного
ставлення до природи, яке виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в
житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження
природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно
співіснувати з природою.
А свій виступ хочу завершити словами Василя Сухомлинського: «Вчитель – це
майстер-скульптор, від якого величезною мірою залежить майбутнє нашої країни». Адже
саме ми, вчителі, повинні змалечку виховувати у дитині свідомого громадянина,
патріота, який готовий відповідати за свої дії та вчинки, аби зберегти та примножити
красу рідної землі.