Серед геніальних постатей українського народу Тарас Шевченко

займає почесне місце. Він один із тих поетів, які не боялися висловлювати
свою думку, прославляти Україну, засуджувати її катів. Мені здається, що
саме через це його вважають Батьком України, через це його «Кобзар» є в
кожній українській оселі, та його творчість така близька кожному українцю.
Мабуть, як і у більшості українських дітей, мій Шевченко почався з
дитинства. Батьки та бабуся читали мені вірші, коли я був малим. В школі ми
почали вивчати його творчість, і тоді я зрозумів, що Тарас Шевченко – це та
постать, з якою асоціюють Україну; його життя – це історія нашої країни.
Але, на мою думку, саме зараз, у скрутні для України часи, великий
Кобзар відкрився для мене по-новому. Саме так сталося, що ми вивчали
поему «Кавказ» у той час, коли росія почала війну проти України – саме таку
загарбницьку війну російського «самодержавства», яку засуджує Тарас
Шевченко в своєму творі. Головна думка твору – «Борітеся – поборете!»
надихає мене та, напевне, тисячі українців не здаватися та вірити в перемогу.
Я вважаю, що монологи твору, сповнені ораторськими та агітаційно-
закличними інтонаціями, не дає духу впасти та підтримує віру у краще.
Таким чином, для мене Тарас Шевченко – це втілення сили духу,
мужності, взірець, до якого потрібно прагнути. Я переконаний, що його
волелюбні твори мають великий вплив не тільки на мене, а й на багатьох
українців.