4.

Пошук сенсу життя взагалі є фундаментальним питанням, що витримало випробування часом і

залишається передчуттям багатьох філософів. Спроби знайти відповідь на це питання виражають
дві основні школи думок: стоїки і скептики.

Стоїки вважають, що сенс життя знаходиться у внутрішньому розвитку особистості та гармонії із

світом. Ця філософія наголошує на прийнятті непередбачуваності життя, прагненні до мудрості та
контроля над власними реакціями на події. Для стоїків, сенс полягає в активних взаємодії зі світом і
пошуку глибшого розуміння власного "я".

З іншого боку, скептики висловлюють сумніви щодо можливості знайти об'єктивний сенс або
істину. Вони аналізують природу знань та висловлюють сумніви щодо будь-яких доктрин або
універсальних правил. За словами скептиків, пошук сенсу може бути самозадоволенням, і
справжній сенс може бути у відсутності окремого сенсу.

Таким чином, спілкування між стоїками та скептиками відкриває нам різні погляди на життя. Чи
внутрішній розвиток, чи ж сумніви в універсальних істинностях, обидві філософії змушують нас
задуматися над тим, що справжній сенс може знаходитися в самому процесі пошуку, допомагаючи
нам краще зрозуміти себе та навколишній світ.

8.

Рене Декарт, видатний філософ і математик XVII століття, вніс значний внесок у розвиток
раціонального мислення, що визначило основи філософії Просвітництва та модерного наукового
підходу.

Центральним аспектом раціоналізму Декарта є переконання в безумовності розуму як джерела

істини. У "Медитаціях про перше філософське" він формулює принцип "Cogito, ergo sum" (Я мислю,
отже існую), який встановлює непохитне ядро суб'єктивної істини — свідомість власного існування.
Цей принцип не лише визначає власне існування, але й покладає основу для подальших
розмірковувань про природу істини та знань.

Декарт вважав, що, окрім суб'єктивної істини, існує і об'єктивна істина, яку можна досягти
розумом. Він ввів розум як інструмент для аналізу і розуміння світу, а основою для отримання
абсолютних істин стала математика. Його віра в те, що "ясне та виразне" мислення може визначати
правду, сприяла розвитку методу сумісного геометричного та алгебраїчного аналізу.

Універсальність розуму та його здатність до абстракції були ключовими для Декарта. Він вважав,
що загальні принципи розуму можуть застосовуватися до різних сфер знань, від математики до
філософії, надаючи єдиний метод для вивчення різних аспектів світу.

Незважаючи на свої великі досягнення, раціоналізм Декарта також зазнав критики. Критики
вказують на обмеження його методу, особливо в відсутності врахування ролі емпіричного
спостереження. Спільне раціональне мислення та конкретний досвід, зауважують вони, мають
взаємодіяти для повноцінного розуміння світу.

Раціоналізм Рене Декарта визначив фундамент для розвитку наукового та філософського

мислення. Його підхід наголошує важливість розуму, логіки та математики у вивченні природи та
пошуку істин