1904 р.

Іван Франко побував в Італії, де мав можливість на

власні очі побачити шедеври малярства і скульптури
найталановитіших італійських митців. Особливо вразила поета
робота Мікеланджело - дуже вдалий образ біблійного пророка
Мойсея. Саме він надихнув І. Франка до написання величної
поеми. Український митець працював над своїм твором
упродовж січня - липня 1905 р.

Корнило Устиянович. Мойсей (1887)

Пролог же до поеми автор написав тоді, коли твір уже
зверстали. Управитель друкарні Кароль Беднарський показав
Іванові Франку, що на початку книги з технічних причин
залишається кілька чистих сторінок, а тому порадив написати
авторську передмову. На другий день поет приніс знаменитий
пролог. Поема двічі (1905, 1913) була надрукована окремою
книгою. У Наддніпрянській Україні її взявся друкувати альманах
«Розвага», але саме через вступ царська цензура заборонила
видання, знищивши готовий до продажу наклад. 1916 р. поема
«Мойсей» без прологу вийшла у київському видавництві
«Криниця». Вступ категорично заборонила військова цензура. А
тим часом авторська передмова до «Мойсея» - чи не
найважливіша частина поеми.
Вступ написано терцинами, які вперше застосував Данте в
«Божественній комедії». Це строфа з трьох рядків п’ятистопного
ямба. Перший рядок у терцині римується з третім, а середній -
із першим і третім рядком наступної строфи. Виникає
своєрідний ланцюг рим: аба, бвб, вгв. Рими у Франковому творі
тільки жіночі (з наголосом на передостанньому складі). Терцини
звучать урочисто, піднесено, патетично:
Народе мій, замучений, розбитий.
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізніх
Палитиме, заснути я не можу.
Кожен вінок терцин закінчується окремим рядком, який
римується з середнім рядком останньої терцини. У Франка
збережено всі вимоги до такого типу вірша.

Мікеланджело Буонарроті. Мойсей (1513-1515)

«"Пролог" являє собою апострофу (звертання) високого
громадянського звучання з усіма формальними ознаками
монологічної розмови, де автор ототожнюється із співцем,
трибуном свого народу і веде розмову із слухачем і сприймачем
драматичного монологу - народом».
Зеновія Франко, онука Івана Франка
 Євген Безніско. Мойсей (2005)

Бенджамін Вест. Мойсею показують Землю Обітовану (1801)

Центральні образи поеми
Іван Франко розумів образ Мойсея як божественного провідника
нації і символічний образ чільного творця національної
держави. У грудні 1913 р. в передмові до польського перекладу
поеми він писав: «... Мойсей стоїть перед нами як найвеличніша
фігура старовинної історії людства, оточена такою силою
глибоко правдивих і часто чудесних деталей, що як не для
історика, то бодай для уяви кожної людини і для її поетичного
відображення дає невичерпне джерело тем і натхнень. Мойсей
уроджений в неволі, та в своїй молодості піднесений до життя в
королівському палаці. Мойсей убивця і вигнанець, Мойсей
пастир, що отримує об’явлення Божої волі, Мойсей проти своєї
волі поводир народу, що виводить цей народ із урожайної й
багатої єгипетської землі на пустиню: а одночасно з неволі на
волю, і, нарешті, Мойсей - непризнаний пророк, який 40 років
вів свій народ по пустині і не міг із ним перейти невеликого
простору від Єгипту до Палестини, який навіть тодішні
мандрівники переходили протягом кількох днів, - ось ряд
чудесних тем для поета».
У поемі І. Франка йдеться лише про останні роки життя Мойсея,
зневіру юдейського народу дійти до Землі Обітованої, втому
пророка від багаторічної безрезультатності титанічної праці.
Мойсей у поемі українського автора - людина в літах, проте
молодечий запал і сила духу пророка допомагають йому
протистояти ворохобникам1 і пораженцям2 Авірону й Датану,
притлумлювати болісні душевні сумніви, бажати власному
народові гідного життя. Заслуговує уваги суперечка Мойсея з
Єговою, у якій пророка виведено сміливим оборонцем свого
народу.
Крім проблеми провідника нації, в поемі «Мойсей» гостро
постає питання відступництва і зради. Образи Авірона й Датана
у творі мають важливе психологічне навантаження й
засвідчують домінування користолюбності й пристосуванства
серед народу, який довго скнів у становищі рабів. Злий дух -
Азазель - не так спокусник, як темний бік колективного
несвідомого народу.
1
Ворохобник - бунтівник, той, хто підбурює до непокори.
2
Пораженець - тут: той, хто вбачає вихід із ситуації у провалі
загальної справи.
Цікаво знати!
Франко так пояснював роль Азазеля у своїй поемі: «У біблійнім
оповіданні сам Бог показує Мойсеєві Палестину; у своїй поемі я
приложив се до ролі Азазеля з наміром зазначити
якнайсильніше контраст між пророцькими обіцянками і тим, що
дійсно ждало гебреїв у Палестині. Сей контраст я вважав за
потрібне зміцнити не стільки показом географічного положення
та різноплемінності Палестини, скільки об’явою долі, яка чекала
гебреїв у тім краю. І се я поклав у роль Азазеля як найсильнішу
частину демонської спокуси, що може захитати віру навіть
найсильнішого характеру. Але не треба забувати, що ся роль
Азазеля в моїй поемі є тільки поетичним об’єктуванням власної
психологічної реакції, яка мусила відбутися в душі пророка
після того, як його відіпхнув власний народ. Крайній вислів тої
психологічної реакції, що з душі пророка виривається словами:
"Одурив нас Єгова!", не був зовсім тріумфом демона-
спокусника, який у тій хвилі зо сміхом відступає від Мойсея, але
був тільки межею людської віри та людської сили, до якої
дійшовши, Мойсей чує слова самого Бога, що розкривають
йому далеко ширший кругозір від того, який міг розкрити йому
Азазель, проясняють Мойсеєві високу мудрість провидіння, що
кермує долею народів, і дають його душі й тілу остаточне
заспокоєння».
На час написання твору письменникові було п’ятдесят років, і
все своє свідоме життя він, як і Мойсей, присвятив праці на
користь своєму народові. Михайло Коцюбинський залишив
дивовижний спогад про роботу Івана Франка над поемою: «В
своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як
бідний апостол. Плів сіті й писав поему "Мойсей". Не знаю, чи
попалася риба в його сіті, але душу мою він полонив».
Коли І. Франко читав свою поему «Мойсей» у містах Буковини й
Галичини, то вже був тяжко хворий. Сторінки книжки перегортав
його син Андрій. Часто «Пролог» лунав не на початку твору, а
як епілог і завжди викликав хвилю аплодисментів.

Євген Безніско. «Пролог» до поеми Івана Франка «Мойсей»

(1968)
Прижиттєві переклади поеми «Мойсей». Іван Франко - перший
український номінант на Нобелівську премію
 Олена Кульчицька. Ілюстрації до поеми «Мойсей», виданої у
Нью-Йорку (1968)
Іще за життя Івана Франка його геніальна поема «Мойсей» була
перекладена польською і російською мовами. Перекладач на
польську Володимир Кобрин постійно консультувався з автором
і надсилав йому частини свого перекладу, які І. Франко правив і
шліфував. 1914 р. В. Кобрин на знак вдячності за співпрацю
безкоштовно передав авторові 1000 примірників
польськомовного видання поеми «Мойсей». Російською мовою
цю поему переклав Петро Дятлов, який також листувався з
Іваном Франком, удосконалюючи свій переклад. Дятлов
надіявся видати свій переклад у Празі або Відні, де було багато
російських військовополонених, але автор не дочекався цього
моменту. У Наддніпрянській Україні поема «Мойсей» була під
забороною. Київський окремий цензор Сергій Щоголєв писав,
ніби у своєму пролозі до поеми «Мойсей» автор закликає
українців у Росії (тобто тих, що проживають на території
Наддніпрянської України) «к бунтовщическим деяниям».
Іван Франко вважається першим українським претендентом на
Нобелівську премію саме за поему «Мойсей». В архівному
документі Шведської академії під № 19 за 1915 р. є запис: «№ 4.
Іван Франко». Кандидатура «великого Провідника свого народу,
міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника
сучасної Європи» І. Франка була цілком прохідна, але його
смерть унеможливила пошанування цією відзнакою.