Закупорення стравоходу (обструкція стравоходу) у коня

Закупорення стравоходу (Obstructio) – повне або часткове його закриття кормовими масами
чи сторонніми тілами.
Етіологія: первинну обтурацію у коней може спричинити жадібне поїдання мало
пережованого і недостатньо зволоженого слиною грубого корму, або зерна. Вторинне
закупорення буває за паралічу, розширення, звуження і спазму стравоходу. Виникненню
сприяють такі фактори: анатомічна будова стравоходу коня, голод, який провокує жадібне
поїдання корму, стресовий стан тварин, неповноцінна годівля тварин.
Патогенез: здебільшого обтурація кормовими масами чи сторонніми тілами відбувається у
коней у нижній частині стравоходу, біля кардіального сфінктера. Закупорення стравоходу
більшими за діаметр його отвору, викликає на початку рефлекторне спазматичне скорочення
м’язів стінки відповідної ділянки стравоходу, що у свою чергу призводить до повного або
часткового закриття його отвору. Характер спазму залежить від ділянки обтурації стравоходу.
У шийній ділянці спазми слабкі і нетривалі, а в грудній - сильні і довготривалі. Спазматичні
скорочення стінки стравоходу спричиняють виникнення болю, що проявляється неспокоєм
тварин. Виникають постійні ковтальні рухи як захисна реакція, спрямована на переміщення
обтурованого стороннього тіла. Посилюється слиновиділення. Сильний біль рефлекторно
викликає порушення функцій шлунку і кишок, а також інших органів. Довготривала
обтурація спричинює в ділянках кормових мас чи сторонніх тіл на початку набряк, а потім
запалення й некроз слизової оболонки з можливим розривом стінки стравоходу і розвитком
флегмони. Запальний процес у ділянці перфорації стінки стравоходу може поширюватися на
середостіння і грудну порожнину.
Симптоми: неспокій тварини, який виникає раптово під час прийому корму: тварина
відходить від місця годівлі, безперервно робить напружені ковтальні рухи, витягує шию або
опускає голову, часто відкриває рот, з якого витікає пінява слина. У разі закупорення шийної
ділянки ознаки неспокою тварин можуть мати періодичний характер – після певного
проміжку часу зникають, а потім знову з’являються, при закупоренні грудної – вони майже
завжди безперервні.
Лікування: перед видаленням кормових мас застосовують препарати, які знімають спазм
стравоходу в ділянці його закупорення. п/ш 0,1% розчин атропіну сульфату в дозі 20-40 мл,
2% розчин но-шпи в/м 20-30 мл, 0,25-0,5% розчину новокаїну або тепле укутування шиї.
Якщо закупорка у верхній шийній ділянці, роблять масаж знизу вверх у ділянці яремного
жолоба. Вводять 50-100 мл соняшникової або вазелінової олії. Якщо закупорка у грудній
ділянці, стороннє тіло проштовхують у шлунок за допомогою двопетлевидного зонда
Хохлова. Оперативне втручання на стравоході призводить до його стенозу, який
супроводжується хронічним вторинним закупоренням.

Непрохідність стравоходу має багато причин. Найчастіше це викликано попаданням

кормового матеріалу або сторонніх предметів у стравохід. Занадто швидкий прийом їжі може
призвести до обструкції, особливо якщо кінь виснажений, зневоднений або ослаблений.
Зубні аномалії можуть спричинити закупорку, оскільки кінь не може ефективно
подрібнювати свій корм. Іншими можливими причинами непрохідності стравоходу є
попередня травма стравоходу, утворення в просвіті або поза просвітом стравоходу або
вроджені аномалії. Клінічні ознаки в першу чергу пов’язані з регургітацією їжі, води та
слини, оскільки уражений матеріал не може потрапити в шлунок. Коні часто хвилюються і
стоять витягнувши шию. Також можна побачити, як вони блюють. Зазвичай вони не можуть
або не бажають продовжувати їсти. Можуть спостерігатися виділення з носа, з кормом або
без нього, а також кашель і рясне слиновиділення. Аспіраційна пневмонія (їжа або слина в
легенях) є реальним ризиком, і в крайніх випадках може статися розрив стравоходу.
Діагностика. Клінічні ознаки часто вказують на задуху, але вони не вказують на аспірацію
коня, стан стравоходу чи природу обструкції. Проходження через назогастральний зонд є
ефективним способом визначення непрохідності стравоходу. Ендоскопічне обстеження може
допомогти ветеринару візуалізувати стравохід, щоб визначити ступінь пошкодження або
характер зіткнення. УЗД також може бути корисним. Ветеринар може прослухати легені, щоб
оцінити аномалії, які можуть вказувати на аспіраційну пневмонію. Лікування Заберіть корм і
воду, помістіть свого коня в максимально вільне від стресу середовище та зателефонуйте до
нашого офісу. Наші лікарі дадуть вам інструкції щодо варіантів екстреного лікування. Часто
задуха мимовільно проходить, як тільки зникає спазм стравоходу. Очікуючи прибуття
ветеринара, ви можете обережно помасажувати ліву сторону шиї, якщо ви можете
пропальпувати перешкоду. НІКОЛИ НЕ бризкайте водою в рот, намагаючись усунути удар.
Це підвищує ризик розвитку пневмонії. Після прибуття ветеринара першочерговою метою
буде усунення непрохідності стравоходу. Для зменшення спазмів і тонусу в стравоході
можуть бути призначені заспокійливі або міорелаксанти. Можна провести назогастральний
зонд і обережно промити обструкцію водою, поки голова опущена, щоб спробувати розбити
обструкцію. У випадках, які не можуть бути вирішені шляхом промивання, можна вводити
внутрішньовенні рідини з м’язовими релаксантами протягом 24 годин, щоб змастити та
пом’якшити удар і виправити будь-який електролітний дисбаланс. Рідко для усунення
непрохідності потрібна езофагостомія (розріз стравоходу під загальним наркозом). Після
усунення обструкції можна рекомендувати ендоскопію, щоб визначити, чи не виникли будь-
які ускладнення, оцінити стан стравоходу та з’ясувати, чи є основна причина.
Наші лікарі проконсультують вас щодо годування після епізоду задухи. Зазвичай ми вводимо
траву та зволожені гранули повільно протягом 24 годин і поступово повертаємося до
нормального раціону через 7–21 день після удушення. Деяким коням може знадобитися
постійна зміна дієти, якщо вони відчувають хронічну непрохідність стравоходу.
Протизапальні препарати, такі як фенілбутазон або флуніксин, часто призначають, щоб
зменшити запалення та утворення рубцевої тканини, що може схилити коня до задухи в
майбутньому. Залежно від тривалості часу, протягом якого кінь душився, можуть бути
призначені антибіотики, якщо існує ризик аспіраційної пневмонії. Ветеринар, швидше за все,
попросить вас уважно стежити за своїм конем протягом наступних кількох днів,
спостерігаючи за змінами в поведінці та стежачи за температурою. Що ви можете зробити,
щоб мінімізувати ризик удушення коня? 1. Спершу годувати сіном! Дайте своєму коню їсти
сіно протягом 30 хвилин або близько того, щоб вгамувати його/її голод. Ця практика
лікування також стимулює вироблення слини, що допоможе знизити ризик виразки шлунка.
Коні, які вийшли з пасовища або мають доступ до круглих тюків, ризикують викинути корм.
Соціальний тиск, наприклад, коли коні хочуть з’їсти свій корм, перш ніж більш агресивний
кінь їх прожене, може змусити коней відмовитися від корму. Навіть коли вони перебувають
окремо, коні можуть кинути корм, особливо якщо вони бачать своїх сусідів. 2. Вода. Завжди
забезпечуйте свіжу воду для коня, особливо під час їжі. 3. Зуби – регулярний догляд за
зубами необхідний. Кінь, який не може належним чином пережовувати корм, має дуже
високий ризик задухи. Це особливо важливо для старших коней. 4. Корм для замочування –
Гранули є звичайним винуватцем випадків задушення. Власникам коней рекомендується
замочувати гранули перед годуванням. 5. Намагайтеся щодня годувати свого коня в
однакових умовах. Помістіть великі камені або соляні блоки в годівницю, щоб спонукати
коня їсти повільніше, або годуйте меншими порціями частіше. 6. Ласощі – нарізати
маленькими шматочками. 7. Заспокійливий засіб – відмовтеся від годування принаймні на 1
годину після заспокоєння.
(Тези)
Захворювання стравоходу у коней займають провідне місце серед інших патологій шлунково-
кишкового тракту. Останні супроводжуються функціональними та структурними змінами в
стравоході і проявляються зниженням м’язового тонусу, втратою еластичності слизового
шару (мегаезофагус), його частковою та повною непрохідністю (непрохідність стравоходу).
Первинні та вторинні випадки непрохідності стравоходу, пов'язані з неправильним прикусом,
поїданням грубих кормів (цукрових буряків, сухого сіна грубої трави, люцерни),
зневодненням внаслідок фізичних навантажень у літній період та іншими хронічними
захворюваннями, що супроводжуються загальним пригніченням. Рідше зустрічаються
розлади, що супроводжуються звуженням просвіту стравоходу, що призводить до порушення
проходження харчових мас і випинання стінкових структур (дивертикулів).
Клінічні ознаки непрохідності стравоходу специфічні і пов'язані з дисфагією (регургітація
їжі, рідини, слини). Езофагеальна дисфагія супроводжується витягуванням шиї, виділеннями
з носа з домішками корму, гіперсалівацією, кашлем. При відсутності своєчасного лікування
розвивається зневоднення організму тварини, втрата електролітів, порушується кислотно-
лужний баланс, розвивається пневмонія в летальних випадках - некроз слизової оболонки і
розрив стравоходу.
Діагностика непрохідності стравоходу включає загальноклінічні методи, забір крові,
пальпацію шиї в шийному відділі стравоходу, аускультацію грудної порожнини для
диференціювання вторинної аспіраційної пневмонії. За допомогою назофарингеального
зонда можна визначити місце закупорки, однак цей метод не дозволяє дослідити стан
слизової оболонки стравоходу та причину закупорки. При цьому ендоскопічне дослідження
дозволяє встановити локалізацію та дослідити характер непрохідності, наявність
функціональних порушень і дати прогностичну оцінку захворювання.
Основною метою консервативного лікування є проведення етіотропної терапії, яка
спрямована на усунення причин непрохідності. Парентеральне застосування ацепромазину
(0,05 мг/кг в/м), ксилазину (0,25-0,5 мг/кг в/м) або детомідину (0,0,1-0,02 мг/кг в/м),
окситоцину (0,11-0,22 МО/кг в/м) або бутилброміду. (бускопан), внутрішньостравохідне
введення 1% лідокаїну (30-60 мл) сприяє послабленню больового спазму для подальшого
проходження харчової маси. Введення носоглоткового зонда забезпечує вдихання невеликої
кількості теплої води і обережне фізичне проштовхування кормової маси вперед до шлунка.
При вторинній дегідратації, аспіраційній пневмонії антимікробну терапію проводять із
застосуванням антибіотиків широкого спектру дії, ефективних проти грампозитивних і
грамнегативних мікроорганізмів (метронідазол), інфузійних розчинів з метою регідратації
організму тварин.
Для підтвердження остаточного діагнозу та своєчасного лікування важливе застосування
комплексної діагностики клініко-інструментальними методами.
Дивертикул - це кишенькоподібне випинання стінки стравоходу . Вона представлена
слизовою оболонкою, яка набухає через дефект, що знаходиться в м'язовому шарі даного
органу.
Мегаезофагус - патологічне розширення стравоходу у зв'язку з порушенням його моторної
функції внаслідок парезу або паралічу.
Дисфагія - розлад акту ковтання, а також транспортування твердої або рідкої їжі від ротової
порожнини до шлунку. Проявляється проблемами ковтання: ускладненням або його
неможливістю, болем у момент ковтання, потраплянням їжі або рідини в ніс, гортань,
трахею.
Регургітація - це переміщення шлункового вмісту до ротової порожнини без зусиль та
рефлексів, характерних для блювання.
Стриктура стравоходу - аномальне звуження просвіту стравоходу; часто проявляється як
дисфагія, яку зазвичай описують як утруднене ковтання.
Аспіраційна пневмонія - патологічний стан, який розвивається внаслідок потрапляння в
нижні дихальні шляхи орофарингеального (ротоглоткового) секрету, крові або сторонніх тіл.
Зонд Хохлова - товстий, гумово-кордовий, ротостравохідний зонд для ВРХ. Використовується
для проштовхування з стравоходу до передшлунків (шлунку) коренебульбоплодів, особливо
якщо вони локалізуються у грудній його частині. Якщо ж коренебульбоплоди закупорюють
шийну частину стравоходу, то їх витягують назовні цим же зондом з наконечником у вигляді
двох дротяних петель. Зазвичай руками, обтуруючі коренебульбоплоди через шкіру
одночасно з застосуванням зонда лікар намагається відтискувати до глотки. В практиці часто
витягають обтуруючі стравохід предмети дротяною петлею, введеною тварині через рот і
глотку у стравохід до місця обтурації. При цьому стінки стравоходу попередньо ослизнюють
невеликою кількістю соняшникової чи іншої олії.
Ацепромазин (0,05 мл/кг в/м) -
Ксилазин (0,25-0,5 мл/кг в/м) – седативне (
Детомідин (0,01-0,02 мл/кг в/м)
Окситоцин (0,11-0,22 МО/кг в/м)
Бутилбромід (бускопан)
Метронідазол
Ретроспективне дослідження – шляхом спостереження
Case 1. Обструкція стравоходу у коней: ретроспективне дослідження 34 випадків
Анотація. Основною метою цього дослідження було описати причини, можливі ускладнення
та прогноз коней із непрохідністю стравоходу. З 34 випадків пред'явлення із обструкцією
стравоходу, 28 випадків були спричинені під впливом споживання. Обструкція через наявне
раніше захворювання стравоходу виникло у 4 коней з мегаезофагусом, у 1 коня зі стриктурою
у верхній третині стравоходу, а в 1 коня з дивертикулом стравоходу. Не було значної різниці в
контамінації трахеї між кіньми, у яких згодом розвинулася аспірація пневмонія та в тих, яких
не розвинулась. Тривалість непрохідності стравоходу до госпіталізації становила значно
довше у коней, у яких розвинулася аспіраційна пневмонія (медіана 18, діапазон 2-48 годин),
ніж у тих коней, які цього не зробили (медіана 4, діапазон 0,5-48 год). Хоча обструкція була в
усіх 34 коней, 4 були евтаназовані через повторювану непрохідність через мегаезофагус (n =
2), дивертикул стравоходу (n = 1) і стриктура стравоходу (n = 1).
Вступ. Причини захворювання стравоходу у коня включають обструкцію, травми, запалення
та порушення моторики. Внутрішньо просвітна обструкція є найпоширеніша аномалія, яка
зазвичай пов’язана із забиттям шматочками цукрового буряка, яблука або моркви, або
гранульована або груба їжа. Незалежно від причини, практично всі захворювання стравоходу
призводять до порушення проходження їжі з характерними клінічними ознаками. Виділення з
носа, що містять слину і їжу, надмірне слиновиділення, кашель, коліки, пітливість, ковтання
та розгинання голови та шиї можуть виникати у різний час після їжі та можуть відрізнятися
ступенем тяжкості. Крім клінічних ознак, проходження назогастральним зондом,
езофагоскопія та контрастна рентгенографія є діагностичними засобами, які можуть
з’ясувати етіологію непрохідності. У випадках простого забиття стравоходу прогноз добрий.
Однак при непрохідності внаслідок функціональних або морфологічних відхилень прогноз
поганий. Метою цього дослідження було описати причини, клінічні ознаки та ускладнення
стравохідної обструкції у 34 коней і визначити критерії для прогнозу.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні було розглянуто тридцять чотири випадки
госпіталізованих в клініку внутрішньої ветеринарної медицини та ветеринарної хірургії
Цюрихського університету між січнем 1993 та квітнем 1998 через закупорку стравоходу,
включаючи 26 коней та 7 поні різних порід, та 1 осел. Вік тварин коливався від 6 місяців до
32 років (середнє значення 10,5, s = 8,7 років). Етіологія, клінічні ознаки, лікування та
прогноз хвороби оцінювалися ретроспективно. Коні пройшли клінічний огляд, обстеження та
ендоскопію стравоходу та трахеї. Ступінь забруднення трахеї визначали як «немає», коли не
було видимих частинок їжі; «помірний» коли в трахеї були видимі поодинокі частинки їжі;
«середній», коли в невеликій кількості прозора або рідина зеленого кольору на дні трахеї; і
«важкий», коли велика кількість зеленого кольору рідина, що містить частинки їжі, була
видна на дні трахеї. Додатково зроблено рентгенографію стравоходу та легень. Коней
седували ксилазином, 0,4 мг/кг маси тіла (МТ) і дають спазмолітик метамізол, 40 мг/кг маси
тіла, обидва вводили внутрішньовенно (в/в), або вони були поставлені під загальну анестезію
(n = 2) ксилазином (1,1 мг/кг маси тіла) та кетаміну гідрохлорид, 2,2 мг/кг маси тіла, в/в.
Потім непрохідність була усунена шляхом промивання ущільнення через назогастральний
зонд або ретроградне видалення твердої їжі. Пеніцилін G 30 000 МО/кг маси тіла, і
гентаміцину сульфат, 5 мг/кг BW, вводили внутрішньовенно, протягом 5 днів. В додаток,
дембрексин, 0,3 мг/кг маси тіла та кленбутерол, вводили перорально, у разі аспірації їжі.
Флуніксин меглюмін 0,4 мг/кг маси тіла, в/м, кожні 8 годин протягом 3 днів, було дано 9
коням. Діагностика аспіраційної пневмонії через обструкцію стравоходу була зроблена на
основі рентгенографічних ознак альвеолярної або бронхоальвеолярної щільності в
каудовентральній області легень. Дані аналізували за допомогою описової статистики, t-
критерію, і точний критерій Фішера. Усі розрахунки проводились за допомогою
комп’ютерної програми (Systat 7.0 для Windows, SPSS, Чигаго, США).
Результати: серед 34 коней найбільш часто спостерігаються такі клінічні ознаки як
виділення з носа, що містили інгесту (n = 25), кашель (n = 17), ковтання (n = 15) і надмірне
слиновиділення (n = 14). Інші ознаки, які спостерігаються рідше, - це витягування голови та
шиї (n = 5), пітливість (n = 4), неспокій (n = 4), апатія (n = 4). У 28 випадках непрохідність
виникла за відсутності анатомічних аномалій стравоходу. У 4 коней, непрохідність викликана
мегаезофагусом (рис. 1); у 1 коня це було спричинено ураженням стравоходу звуження у
верхній третині стравоходу (рис. 2), а в іншого коня це було спричинено ураженням
стравоходу дивертикул. Клінічні ознаки непрохідності стравоходу виникли вперше у 29
випадках, але повторювалися протягом кількох тижнів у 5 випадках (рис. 3). В порівнянні
при першому виникненні, повторна непрохідність стравоходу значно частіше асоціювалася з
морфологічними або функціональними аномаліями стравоходу (P <0,01, точний критерій
Фішера). Причина закупорення визначено у 21 випадку. Закупорка складалась з
гранульованого або подрібненого корму в 9 випадках, трава або сіно в 5, шматочки моркви в
4, а шматочки яблука в 3. Найбільші перешкоди були розташовані в проксимальному відділі
стравоходу (n = 9) або на вході в грудну клітку (n = 12). Рідше, непрохідність була в
середньошийній ділянці (n = 4), на рівні основи серця (n = 1), або краніально до кардії
(кардіальний сфінктер) (n = 1). У решти 7 випадків місцезнаходження було не визначено. У
26 випадках, яким була проведена ендоскопія трахеї, не було значного зв'язку (точний тест
Фішера) між ступенем забруднення трахеї і тривалістю непрохідності до госпіталізації
(Таблиця 1). Так само не було істотної різниці (точний тест Фішера) у забрудненні трахеї
серед коней, у яких розвинулася аспіраційна пневмонія та тих, в кого не розвинулась. З 18
коней, які були обстежені, у 8 були виявлені ознаки аспіраційної пневмонії. Середня
тривалість хвороби до госпіталізації у випадках, що розвинулася аспіраційна пневмонія
(медіана 18, діапазон 2-28 год) була значно довше (P <0,05, t-тест), ніж у коней у яких не
розвинулася аспіраційна пневмонія (медіана 4, діапазон 0,5-48 год). У 28 випадках
непрохідність вдалося зняти одним промивання стравоходу коня стоячи. В 1 випадку
вирішилося спонтанно після невдалого промивання стравоходу. У 3 випадках другe
стравохідне промивання було необхідним і в 2 випадках загальний наркоз необхідний для
успішного лікування. Хоча всі 34 коні були успішно вилікувані, 4 були піддані евтаназії через
історію рецидивів непрохідність через мегаезофагус (n = 2), стравохідний дивертикул (n = 1)
або стриктуру стравоходу (n = 1), усі з яких мають важкий прогноз. Двоє коней із
функціональним порушенням стравоходу через мегаезофагус були звільнені; однак
повідомлялося, що один має повторювані епізоди дисфагії. Тому прогноз вважався хорошим
у коней із простим захворюванням стравоходу, закуперення, які виникли вперше та мали
відсутність супутніх ускладнень.
Обговорення: регургітація їжі через ніздрі є класичною ознакою непрохідності стравоходу,
але є й інші, менш специфічні клінічні ознаки, які виникають з різною частотою (1). При
цьому дослідженні виділення з носа з інгестою спостерігався в 76% випадків і, таким чином,
був основним симптомом. Коли ця клінічна ознака супроводжується з кашлем, ковтанням,
надмірним слиновиділенням або витягуванням голови та шиї, як правило, виправданий
діагноз непрохідності стравоходу. Наші результати підтверджують попередні результати
рентгенографії і ендоскопія стравоходу, як правило, не потрібна для встановлення діагнозу
(6). Причиною цього є те, що більшість обструкцій стравоходу не пов’язані з
морфологічними або функціональними порушеннями. однак, показано рентгенологічне
дослідження стравоходу у випадках з повторюваною непрохідністю стравоходу, т.к
ймовірність первинного захворювання стравоходу (7). Це узгоджується з результатами
нашого дослідження у всіх, крім 1 випадку з повторюваною непрохідністю стравоходу, мали
функціональну або морфологічну аномалію стравоходу. У таких випадках контрастна
рентгенографія є кращим діагностичним методом (8,9).
Ендоскопія стравоходу дозволяє краще оцінити ступінь і тяжкість уражень, які
спостерігаються на рентгенограмі і слід використовувати, коли результати рентгенографії
непереконливі (7,9). Однак в 1 випадку у цьому дослідженні стриктура стравоходу могла бути
візуалізована лише за допомогою ендоскопії. Тому ендоскопія і рентгенографія стравоходу
показана в кожному випадку повторної непрохідності стравоходу. Ендоскопію слід зробити
спочатку, тому що це практичніше, безпечніше, і часто дуже інформативно.
На відміну від непрохідності стравоходу, обумовленої в основному вплив інгести,
механічний стеноз або функціональні аномалії стравоходу мають поганий прогноз (6).Однак
такі умови виникають нечасто. У цьому дослідженні лише 4 випадки мали важкий прогноз
через морфологічну або функціональну патологію стравоходу.
Оскільки дисфагія може призвести до забруднення трахеї зі слиною та їжею (1), може
виникати аспіраційна пневмонія у будь-яких випадках. Пеніцилін, гентаміцин і метронідазол
вважаються прийнятною комбінацією (1). При належному лікуванні аспіраційної пневмонії
внаслідок обструкції стравоходу зазвичай проходить без залишкового порушення функції
легень (1). У наших випадках у коней з аспіраційною пневмонією виникли ускладнення, і всі
коні повністю одужали. На завершення, найпоширеніший тип стравохідної непрохідності у
коней - проста непрохідність через вплив інжести. Діагностика на основі типових клінічних
ознак зазвичай проста, і в більшості випадків лікування можна успішно проводити на
седативно стоячій тварині. Можливі ускладнення включають розвиток аспіраційної
пневмонії. Прогноз є добрим у коней без морфологічних або функціональних аномалії
стравоходу.

Case 2. Навчальна стаття. Непрохідність стравоходу у коней: довгострокове дослідження 60

випадків
Вступ. Найчастіше зустрічається проста внутрішньопросвітна непрохідність стравоходу
поширене захворювання стравоходу у коней. Спроба ковтання невідповідного матеріалу є
його нормальною основною причиною (Хіллер 1995). Діагностика відносно проста (Green
1992). лікування часто успішне. Результати хірургічного втручання є більш небезпечними
(Craig et al. 1989). Це дослідження було ретроспективним аналізом 60 послідовних випадків,
оглянутих практикуючим лікарем протягом 53 місяців. Всі випадки були прості
внутрішньопросвітні обструкції, викликані спробою проковтування невідповідного або
відповідного матеріалу, з’їдено занадто швидко без належного пережовування. Можливі
фактори ризику, пов'язані з первинною непрохідністю стравоходу та його причини описані в
іншому місці (Green 1992). Однак ця стаття, здається, є першою, яка кількісно визначає
причини в ненаправлене населення.
Матеріали та методи. Деталі 60 послідовних коней, представлених автору з ознаками
непрохідності стравоходу між вереснем 1997 р та січнем 2002р. Був клінічний огляд, який
виконується згідно з протоколом, описаним нижче. Початкове лікування було надано з
наступним повним оглядом зубів. Повну історію було отримано від власника, який включав
режим годівлі, нормальне утримання, деталі лікування зубів і використання коня. Також
реєструвалися порода, вік і стать. Була проведена візуальна оцінка загального стану тіла
тварини, і кожному коню було присвоєно оцінку стану від 1 до 10, де 1 була кахексією, а 10 –
ожирінням. У загальній поведінці тварини були помітні ознаки занепокоєння та страждання,
рот і ніздрі перевіряють на ознаки надлишку слини та їжі, а шию спостерігають на повторні
спроби ковтання та м’язовий спазм. Ліва верхня яремна борозна пропальпована та
зафіксовано наявність кашлю. Аускультовано грудну клітку та живіт, пульс і ректально
реєструється температура, а також реєструється колір слизової оболонки та час наповнення
капілярів у секундах. Після введення роміфідину (10 мкг/кг маси тіла) внутрішньовенно було
встановлено кляп Хаусмана. Візуальну оцінку щік проводили за допомогою налобного
ліхтаря або ручного ліхтарика, а також повну пальпацію порожнини рота вологою рукою.
Були зареєстровані будь-які аномалії зубів (Easley 1997). Усю їжу було припинено, а тварин
утримували на неїстівній підстилці. Обмежений доступ до води пропонували з інтервалом у
2 години, і спостерігали за здатністю тварини пити. Якщо спостерігали, що тварина пила без
регургітації, то вважали, що стравохід більше не закупорений. Тварину або повертали на
траву, або пропонували дуже невелику кількість розмоченого сухого корму, доведеного до
консистенції густого овочевого супу. Також пропонували розмочене сіно або сінаж.
Результати. Було 31 мерина (кастровані жеребці), 28 кобил і 1 жеребець. Вік (роки)
записували наступним чином: 2 (6), 1 (7), 1 (8), 4 (9), 6 (10), 1 (12), 4 (16), 1 (19) та 40 (>19).
Жоден кінь не мав оцінки кондиції 1, 2 або 10. Тілесний стан 14 коней було оцінено 3, а 12 –
4. Двадцять один кінь отримав 5 балів, а 8 – 6, 3 отримали 7 балів, 1 – 8 і 1 – 9. У всіх коней
спостерігалося слинотеча та виділення слини та їжі з носа. Усі коні робили повторні спроби
ковтання. П'ятдесят три коні (88%) мали пальпаторну пухлину зліва на латеровентральній
частині шиї. Повторний спазм м'язів шиї спостерігався у 46 коней (77%). П'ять коней (3%)
показали помітну тривогу або страждання, 10 (17%) мали кашель. Аускультація серця та
грудини в усіх випадках не була помітною. У жодного коня частота пульсу не перевищувала
48 ударів/хв. Нормальні кишкові шуми були почуті у всіх коней, і в жодного не було
підвищеної температури. У всіх коней була нормальна рожевого кольору слизова оболонка з
часом заповнення капілярів 1 секунда або менше. У п’ятдесяти двох коней (87%) були
виявлені різкі розростання зубів на язикових сторонах нижніх щелепних зубів, а у 39 (65%)
також показали подібні розростання на щічних сторонах верхньощелепних зубів. Вогнищеві
розростання зубів (гачки) спостерігалися у 20 коней (33%). Вісім коней (13%) пропали щічні
зуби з протилежними прирослими зубами (ступінчатий рот). Три коні (5%) показали
хвилеподібні оклюзійні поверхні в рострокаудальній площині та були класифіковані як
«хвилястий рот». У 2 випадках (3%) кут оклюзійних поверхонь щічних зубів у
латеромедіальній площині був більше 45° (зсувний рот). Діастема виявлена у 2 коней (3%). За
останні 3 місяці жодному коню не було надано лікування зубів, і лише 3 – за останні 6
місяців. З них 2 коні отримали звичайний хрип 4 місяці тому, а один кінь був оглянутий
автором 5 місяців тому, без жодних стоматологічних аномалій і жодних заходів не було
вжито. У 45 випадках обструкція стравоходу зникла через 12 годин, а ще в 6 випадках - через
24 години. За наступні 24 години було виявлено ще сім випадків. Ці 7 випадків отримали i.v.
ін'єкція суміші 40 мг триметоприму BP2 і 200 мг сульфадіазину2 на мл із дозою 1 мл/16 кг
маси тіла. Антибіотикотерапію продовжували ще протягом 2 днів пероральною дозою суміші
триметоприму BP 5% мас./мас. та сульфадіазину BP3 25% мас./мас. у дозі 10 г/100 кг маси
тіла.
Два випадки були з обструкцією після 48 годин. Перший, шетландський поні, був
госпіталізований до нашої клініки і отримав премедикацію роміфідином (10 мкг/кг ваги) i.v. і
через 4 хв анестезували кетаміном (2,2 мг/кг маси тіла) внутрішньовенно. Інтубували за
допомогою ендотрахеальної трубки з манжетою та підтримували на суміші галотану та
кисню за допомогою замкнутого контуру. Тіло поні було піднято на надувному матраці
приблизно на 15 см від землі, а голова залишилася на землі. Назогастральний зонд проводили
до рівня непрохідності стравоходу, що становило половину вниз по шиї. По цій трубці
повільно накачували теплу воду, яка витікала з рота поні. Через 40 хвилин закупорка
усунулася. Задавання галотану припинили і поні дають чистий кисень протягом наступних 25
хвилин, поки трубку не буде видалено. Поні ввели внутрішньовенно ін'єкцію суміші 40 мг
триметоприму БП і 200 мг сульфадіазин на мл повільно (1 мл/16 кг маси тіла) та флуніксин
меглюмін (1,1 мг/кг маси тіла) внутрішньовенно. Він без ускладнень одужав протягом 2
годин і був відправлений додому. Через шість годин було виявлено, що він лежав на спині з
дуже серйозною дихальною недостатністю. Він був підданий евтаназії, щоб запобігти
подальшим стражданням. На прохання власника розтин не проводився.
Другий кінь, мисливець, лікувався в його стайні. Це був єдиний випадок закупорки дрібними
харчовими гранулами. Було проведено седацію сумішшю i.v. детомідину гідрохлорид (1
мг/100 кг маси) і буторфанолу тартрат2 (2 мг/100 кг) bwt). Носостравохідну трубку з
манжетою провели до обструкції та надули манжету. Маленька внутрішня трубка була
підключений до садового шлангу, підключеного до водопроводу. Вода та часточки їжі вільно
пускалися по великій трубі протягом 16 хвилин, а потім припинилися. Водопровід вимкнули,
а проксимальний кінець великої трубки опустили на землю, щоб переконатися, що
дистальний відділ стравоходу порожній, а манжета спущена. Коли трубку з великим отвором
просунули вниз по стравоходу, не відчули перешкод, і трубку пропустили в шлунок. Коня
піддали i.v. ін’єкція суміші 40 мг триметоприму BP і 200 мг сульфадіазину на мл повільно (1
мл/16 кг ваги) і флуніксину меглюмін (1,1 мг/кг маси тіла) внутрішньовенно Він без
ускладнень відновився і був виведений на хороше пасовище. На наступний день лікування
антибіотиками повторили. У наступному році кінь залишався безсимптомним.
Стандартні корми для коней із різними сумішами, ймовірно, спричинили закупорку
стравоходу у 47 коней (76%). Як висушений жом цукрового буряка, так і горіхи сухої трави
викликали закупорку у 3 коней (5%). І скошування газону, і неподрібнена морква спричинили
закупорку у 2 коней (3%). Трьом іншим коням заважали дуже дрібні засохлі кінські гранули,
опале яблуко та один великий укус трави.
Сорок шість коней утримувалися за традиційною системою, проводячи різну кількість часу
на пасовищі, а решту часу – у стайні. На травостою постійно утримувалося 14 коней.
Ретроспективне обстеження всіх коней, яких автор бачив у тій же практиці, протягом 4
окремих місяців, дало наступне: 141 у вересні 1997 р., 162 у квітні 1999 р., 149 у
липень 2000 р. і 306 у січні 2002 р. Меринів було 423, кобили 333 і 2 жеребця. Вік (роки)
загальної кількості 758 було записано таким чином: 3 (1), 2 (2), 8 (3), 15 (4), 17
(5), 11 (6), 25 (7), 31 (8), 27 (9), 25 (10), 11 (11), 29 (12), 3 (13), 18 (14), 32 (15), 21 (16), 16 (17),
31 (18) і 433 (≥19). Діяльність поточних коней у порівнянні з ретроспективним опитуванням
наведена в таблиці 1. Подальшу інформацію було отримано щодо 49 із 60 випадків.
Легеневих захворювань не зафіксовано. Лише один повторився: через 4 тижні після першого
епізоду в одного поні знову виникла обструкція. Він очистився протягом 1 години, до
ветеринарного втручання. Наступного дня йому вводили седацію сумішшю детомідину
гідрохлориду (1 мг/100 кг маси тіла) і буторфанолу тартрату (2 мг/100 кг маси тіла)
внутрішньовенно. Ретельний огляд рострального відділу стравоходу проводили за
допомогою ендоскопа довжиною 1 м. Жодних відхилень не спостерігалося, і було проведено
повне стоматологічне обстеження, як описано вище. Дуже гостра емаль
на щічній поверхні 2/11 було відчутно розростання, а на слизовій щічної оболонки —
виразка. Заростання було видалено офсетним рашпілем із карбіду вольфраму. Рецидиву
непрохідності протягом року не було. Породи були записані та показані в таблиці 2.

Обговорення. Власники коней діагностували більшість цих випадків ще до звернення до

ветеринара. Описане вище обстеження зробило діагноз простим, оскільки діагностичні
критерії були дуже послідовними. У всіх коней спостерігалося слинотеча та носове
повернення як слини, так і їжі. Вони всі показали повторені спроби ковтання. Припухлість
шиї, що легко прощупується, була виявлена у 88%, при цьому у 77% спостерігався повторний
спазм м’язів у цій області. Ці ознаки можуть проявлятися в інших випадках, що спричиняють
дисфагію, наприклад мікоз гортанного мішка або задухи, чужорідні тіла глотки, трав'яна
хвороба, вовче піднебіння та ботулізм. Ці розлади при цьому викликають схожі
назофарингеальну або езофагеальну дисфагію, не реагували б на лікування в період поточних
випадків.

Рекомендується носостравохідний зонд з манжетою, окситоцин

Case 3. Клінічні особливості та прогностичні змінні у 109 коней із обструкцією стравоходу

Матеріали та методи
Було проаналізовано клінічні записи коней, які були госпіталізовані з приводу непрохідності
стравоходу до кінської лікарні Університету штату Колорадо в період з квітня 1992 року по
лютий 2009 року. Змінні включали породу, стать, вік, температуру, частоту серцевих
скорочень (ЧСС) і частоту дихання (ЧД) при надходженні, чи проводилися рентгенограми
грудної клітки чи стравоходу, а також рентгенографічні дані. Рентгенологічні ознаки
альвеолярної або бронхоальвеолярної щільності в каудовентральній ділянці легенів
вважалися ознакою, сумісною з аспіраційною пневмонією, вторинною внаслідок обструкції
стравоходу. Під час ендоскопії забруднення трахеї харчовим матеріалом суб’єктивно
оцінювалося, як описано раніше2, як відсутність, коли не було виявлено видимих частинок,
легке, коли в трахеї були поодинокі частинки їжі, помірне, коли на трахеї були виявлені
невеликі кількості аспірованої рідини. на дні трахеї, або важкий, коли велика кількість
аспірованої рідини виявляється на дні трахеї, частинки їжі або обидва виявляються в
дорсальній частині вздовж трахеї. Видимі ураження стравоходу були класифіковані на основі
ендоскопічного запису як відсутність подразнення або набряку (норма), легке або помірне
запалення або ерозія або серйозна ерозія, виразка або морфологічні аномалії. Розташування
обструкції було визначено як проксимальна (≥60 см), середня (61–90 см) або дистальна (490
см) третина стравоходу, як визначено ендоскопічно,
вимірюється в сантиметрах від носа та шляхом клінічного огляду, взявши за еталон дорослу
теплокровку та пропорційно адаптувавши вимірювання до менших коней або лошат.
Гематологічні та біохімічні показники на момент надходження включав PCV, загальний білок
(TP), глюкозу крові, бікарбонат та аніонний проміжок. Записи про лікування включали, чи
вводилися антибіотики та шлях введення (пероральний, парентеральний або обидва).
Додаткова медикаментозна терапія, задокументована, включала використання нестероїдних
протизапальних засобів (НПЗП), агоністів a2, опіоїдів та окситоцину. Записували, чи була
потрібна загальна анестезія для усунення непрохідності. Встановлено тривалість
непрохідності стравоходу до госпіталізації (3 години, від 3 до 6,3 години, від 6,4 до 12,3
години, від 12,4 до 48 годин або більше 48 годин). Час між госпіталізацією та розв’язанням
обструкції класифікували як (а) спонтанне полегшення під час госпіталізації, (б) під час
початкового лікування, (в) протягом 24 годин, (г) понад 24 години або (д) ніколи не зникало.

При надходженні PCV коливався від 23 до 59% (медіана 34%). Середній ТР становив 73±10,4
г/л (середнє SD, діапазон 34–99). Рівень глюкози, виміряний при надходженні, становив від
3,3 до 16,3 ммоль/л (медіана 7,8 ммоль/л).
L). Рівень бікарбонату коливався між 13,7 і 30,6 ммоль/л (медіана 25,6 ммоль/л), а аніонний
проміжок між 9 і 35 ммоль/л (медіана 15 ммоль/л).