Завдання 1.

Дайте відповіді на наступні запитання:

1. Дайте визначення поняття «екологічне страхування» та поясніть
його
Екологічне страхування (ЕС) - страхування цивільної відповідальності за
шкоду, заподіяну державі, життю, здоров'ю та майну фізичних осіб,
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внаслідок порушення
законодавства про охорону навколишнього природного природного
середовища. ЕС здійснюється в двох формах: обов’язкове і добровільне.
Екологічне страхування (також відоме як страхування від забруднення або
покриття від забруднення) забезпечує покриття втрат або збитків,
спричинених неочікуваними викидами забруднюючих речовин, які зазвичай
виключаються в полісах страхування загальної відповідальності та майна.
Збитки або збитки, які покриває екологічне страхування, зазвичай виникають
у формі претензій до страхувальників за тілесні ушкодження, пошкодження
майна, витрати на прибирання та переривання діяльності.
2. Наведіть класифікацію екологічного страхування.
Класифікація екологічного страхування за об'єктами передбачає
виокремлення трьох галузей:
1) страхування відповідальності за аварійне забруднення довкілля;
2) майнове страхування збитків, зумовлених аварійним забрудненням
довкілля;
3) особисте страхування життя і здоров'я людей на випадок аварійного
забруднення довкілля.
Страхування класифікується за такими ознаками:
• за сферами діяльності;
• за галузями і підгалузями страхування;
• за формами проведення;
• за видами і об’єктами страхування.
В залежності від сфери діяльності, страхування підрозділяється на
внутрішнє і зовнішнє (іноземне).
 3. Назвіть об’єкти та суб’єкти екологічного страхування.
Об’єктом ЕС є майнові інтереси застрахованої особи, пов’язані з
обов’язком останньої в порядку, встановленому цивільним кодексом, нести
відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу і третім
особами, у зв’язку зі здійсненням застрахованими особами діяльності, що
представляє підвищену небезпеку для оточуючих.
Суб’єктами ЕС є:
 страхувальники (застраховані особи) - громадяни і юридичні особи,
діяльність яких пов’язана з підвищеною екологічною небезпекою;
 страховики - юридичні особи, зареєстровані у встановленому законом
порядку, мають відповідні ліцензії, в обов’язок яких входить виплата
страхового відшкодування особам, яким (чи їхньому майну) завданий
збиток діяльністю страхувальника;
 вигодоотримувачі - громадяни, юридичні особи, органи державної
влади і місцевого самоврядування, яким може бути заподіяна шкода
внаслідок порушення екологічного благополуччя і на користь яких
укладається договір екологічного страхування.

4. Наведіть класифікацію збитків в екологічному страхуванні.

Суб’єктом ризику називають активного учасника діяльності, що приймає
рішення. До них належать нації, держава в особі органів її управління,
підприємець, власник, родина, окремі громадяни. Об’єктами ризику
виступають цілісність держави, добробут націй, матеріальні інтереси, життя,
здоров’я, добробут груп людей і окремого громадянина, підприємницька
діяльність. У теорії виділяють наступні функції ризику:
− попереджувальна, пошук безпечних, відомих ризиків, методів дій;
− захисна, що проявляється в пошуках на інстинктивному і свідомому
рівнях методів і засобів захисту від небажаних проявів ризиків;
− спекулятивна можливість, що забезпечує виграш при прояві ризику.
 З погляду причин виникнення і масштабів наслідку виділяють
фундаментальні і систематичні ризики.
Фундаментальні, або об’єктивні, ризики викликаються причинами, які
непідвласні волі людей і впливають на більші території і групи людей,
наприклад землетруси. Фундаментальні ризики звичайно відносять до форс-
мажорним обставин.
Специфічні, або суб’єктивні, ризики пов’язані з окремими особистостями,
групами людей, підприємствами, проектами.
У системі ризик-менеджменту виділяють чотири основні етапу управління
ризиками:
− ідентифікація, або розпізнання ризиків;
− оцінка потенційних наслідків настання ризику;
− вибір певних методів, що дозволяють знизити негативні наслідки
настання ризику;
− контроль над ризиками.
В основному відповідальність страховиків поширюється на випадкові і
ненавмисні збитки, що поділяються на 2 групи:
1) прямі збитки, до яких відносять збитки від тілесних ушкоджень,
хвороб і психічних розладів. Сюди ж входить і збиток, заподіяний
сільськогосподарським і водним культурам, лісам і нерухомій власності.
2) до непрямих збитків відносять збільшення витрат і втрату доходів
(викликаних простоєм устаткування) чи бізнесу в результаті забруднення.
Непрямі збитки включають також витрати на очищення і видалення відходів,
зниження вартості майна; нещасні випадки, пов'язані з забрудненням.

5. Що таке страхова подія та страховий випадок?

Страхова подія - раптове забруднення, псування, ушкодження,
виснаження, руйнування навколишнього середовища (атмосфери, водних
об’єктів, рельєфу місцевості) в результаті техногенних аварій і катастроф,
стихійних лих.
 Страховий випадок - страхова подія, що здійснилася, і при настанні якої
виникає обов’язок страховика зробити страхову виплату у вигляді
відшкодування збитку, якого зазнали вигодоотримувачі внаслідок
порушення екологічного благополуччя.
6. Поясніть поняття «забруднення».
Забруднення - внесення в навколишнє середовище або виникнення в
ньому нових, зазвичай не характерних фізичних чинників, хімічних і
біологічних речовин, які шкодять природним екосистемам та людині.
7. Як здійснюється покриття збитку при понаднормативному
забрудненні навколишнього середовища, що не є страховою
подією?
При понаднормативному забрудненні навколишнього середовища, яке
не підпадає під страховий випадок, компанії зазвичай несуть власну
відповідальність за відшкодування завданого збитку відповідно до
чинного законодавства.
8. З чого теоретично складається розмір страхової суми?
Розмір страхової суми, яка визначає обсяг відповідальності страховика
в рамках кожної угоди обов'язкового екологічного страхування,
установлюється відповідно до реєстру підприємств, що підпадають під
обов'язкове екологічне страхування. Проте, встановлення цієї суми
обмежується максимальним розміром річного обсягу продукції, яку
виробляє підприємство-страхувальник.
9. Як визначають страхові тарифи? Що повинно стати головним
при оцінці екологічної небезпеки підприємств і виробництв?
Страхові тарифи визначаються як ставка страхових платежів за
одиницю страхової суми протягом одного року. В основі цих тарифів
лежить розподіл між фондом виплат страхового відшкодування (чистий
тариф) та витратами, пов'язаними із здійсненням страхування, що
формують прибуткову частину страхового процесу.
 Диференціація страхових тарифів необхідна в залежності від
екологічного ризику та особливостей господарської діяльності
страхувальника. Ця різноманітність враховує різницю в розмірах збитків,
що можуть виникнути внаслідок специфіки підприємства, його технічного
стану та виробничих фондів, а також наявності захисних і очисних споруд.
Наприклад, якщо ризики обмежуються атмосферним забрудненням, то
у визначенні тарифів важливим фактором є маса можливого залпового
викиду забруднюючих речовин. У цьому контексті, рекомендується
використовувати показник приведеної маси забруднювачів, який враховує
клас небезпеки інгредієнта.
Головним при оцінці екологічної небезпеки підприємств і виробництв
повинно стати страхове екологічне аудитування.
10.На які важливі питання відповідає екологічне аудитування?
 яка імовірність екологічної аварії на конкретному обʼєкті,
включеному в систему ЕС;
 який розмір збитків, що можуть бути викликані екологічною
аварією.
11.Обґрунтуйте можливості проведення екологічного страхування в
Україні.
Можливості проведення екологічного страхування в Україні можна
обґрунтувати з урахуванням кількох аспектів:
Зростаючий екологічний ризик: З урахуванням зростаючого впливу
промисловості та інших діяльностей на навколишнє середовище, питання
екологічного страхування набуває важливості. Україна стикається з
різноманітними екологічними проблемами, такими як забруднення повітря,
води, та ґрунту, що створює підґрунтя для запровадження страхових
механізмів.
Законодавча база: В Україні існує законодавча база, яка регулює питання
екологічного страхування. Наприклад, "Про страхування" та інші
нормативно-правові акти визначають основні принципи та вимоги до
страхових операцій.

Підтримка держави: Державні органи та інші зацікавлені сторони

виявляють інтерес до розвитку екологічного страхування в контексті
загальної стратегії сталого розвитку та забезпечення екологічної безпеки.
Розвиток економіки: Збільшення усвідомленості про екологічні ризики
сприяє попиту на страхові продукти, оскільки підприємства та інші
організації шукають засоби зменшення фінансових втрат, пов'язаних з
екологічними подіями.
Міжнародний досвід: Західні країни вже успішно використовують
екологічне страхування для зменшення ризиків та покращення екологічного
стану. Україна може використовувати цей міжнародний досвід для
впровадження сучасних стандартів та практик.