Секрет фірми

Слідство ведуть колобки

Іван ЗАЙЦЕВ

Вдаючись до послуг приватного детектива, замовник наражається на небезпеку,

розкриваючи інформацію про себе, свій бізнес й особисте життя

Люди в чорному

Погортавши Жовті сторінки, можна знайти щонайменше два десятки оголошень, що

рекламують послуги приватних детективних бюро або детективів-одинаків. Попри велику
кількість реклами, приватні детективи вкрай неохоче контактують із пресою і в жодному
разі не бажають бути фігурантами публікацій. Отримати інформацію про їхні послуги
кореспонденту Контрактів вдавалося тільки в тих випадках, коли він представлявся
підприємцем, який потребує консультації.

Обережність приватних детективів пояснюється не лише специфікою професії. Річ у тому,

що формально приватних детективів в Україні немає й бути не може. Законопроект «Про
приватну детективну діяльність» покривається пилом у Верховній Раді вже близько
десяти років, але поки що не прийнятий навіть у другому читанні. До речі, один із
співрозмовників, приватний детектив (назвемо його Ігорем), зауважив, що навіть
прийняття закону навряд чи змінить ситуацію, що склалася. У Росії, де аналогічний закон
прийнято, значна частина недержавних детективів все одно продовжують працювати
нелегально, оскільки закон обмежує їхнє право на збирання інформації навіть порівняно з
пересічними громадянами. Фактично, російський закон запровадив лише одну
обов’язкову вимогу — наявність у приватного детектива відповідної ліцензії.

За словами Ігоря, щоб отримати більше можливостей добувати цікаві замовнику

відомості, детективи всіма правдами і неправдами оформляють собі посвідчення
журналістів, помічників адвоката або навіть депутатів. Як відомо, у представників саме
цих професій найбільші повноваження для легального збирання інформації. Втім, багато
українських приватних детективів подібними дрібницями себе не обтяжують, оскільки
більшість із них багато років пропрацювали в «органах». Відповідно у колишніх
працівників спецслужб та інших правоохоронців залишилися міцні зв’язки з колишніми
колегами. Це дозволяє не надто турбуватися про можливі неприємності із законом і
відкриває, нехай і опосередковано, доступ до баз даних МВС.

Понад те, один із респондентів поділився досить цікавою інформацією. Виявляється, деякі
так звані приватні детективи насправді є лише посередниками між замовниками послуг і
працівниками МВС. Отримавши завдання, наприклад, на стеження або встановлення
особи засновника якогось підприємства, такий «детектив» передає замовлення друзям в
органах, які у вільний від роботи час залюбки підпрацюють на стороні, а заодно зберуть
відомості й про замовника розслідування. Так, про всяк випадок.

Шукайте і знайдете

Багато детективів працюють в охоронних фірмах і консалтингових бюро, що

спеціалізуються на безпеці бізнесу. Така праця вигідна як детективу, так і компанії, яка
його прихистила. З одного боку, це певним чином легалізує роботу приватних детективів,
з іншого — клієнтові пропонується повний набір послуг: хочете — забезпечимо безпеку,
хочете — зберемо потрібну інформацію. Водночас значна частина детективів
реєструються в держорганах як приватні підприємці-консультанти з питань безпеки —
діяльність не ліцензується, а ось якого роду консультації надаються, в установчих
документах уточнювати не обов’язково. Працювати ж зовсім у тіні не завжди зручно —
деякі клієнти воліють оформляти свої відносини з приватним детективом документально.

У такому випадку між замовником і приватним детективом укладається практично

стандартний договір про надання консультаційних послуг. Проте Іван Волков,
юрисконсульт, рекомендує внести до договору деякі пункти, покликані дисциплінувати
виконавця. Насамперед варто постаратися закріпити відповідальність приватного
детектива за способи й методи, якими він отримуватиме потрібну інформацію.

Інакше кажучи, включити до договору пункт, за яким саме виконавець робіт

відповідатиме за свої дії з виконання умов контракту. По-друге, на думку експерта,
бажано отримати гарантії якості зібраної інформації. Тобто передбачити в договорі
можливість застосування до детектива фінансових санкцій за надання неправдивої або
неповної інформації. Щоправда, зазначає Волков, застосовувати подібні санкції
проблематично — це швидше фактор морального впливу на детектива.

Незайвим буде і наявність у тексті документа розділу про конфіденційність. Звісно, будь-
який приватний детектив завжди стверджує, що сам факт звернення до нього й зібрана
інформація зберігатимуться в таємниці, але краще запастися документальним
підтвердженням його небалакучості. Однак, на думку фахівців з безпеки бізнесу,
найкращою гарантією порядності приватного детектива є рекомендація хорошого
знайомого. Вельми важливо й те, що кращі з детективів працюють тільки з
рекомендованими особами.

Щоб ас своєї справи прийняв замовлення, необхідна рекомендація від колишнього клієнта
або іншої перевіреної людини. Коштують послуги таких фахівців, як правило, вдвічі-
втричі дорожче (див. «Ціна питання»).

До речі, більшість клієнтів, за словами опитаних приватників, звертаються до приватного

детектива з проханням простежити за невірним чоловіком або дружиною. Ще одна
затребувана послуга — перевірка контрагентів, встановлення контактів майбутнього (або
нинішнього) партнера й реальних власників підприємства. На умовному другому місці —
перевірка лояльності топ-менеджерів і співзасновників компанії. До окремої групи
детективи відносять послуги з пошуку боржників і належного їм майна.

Зворотний бік чорного плаща

Практично всі дії приватних детективів під час виконання замовлення підпадають під
визначення «оперативно-розшукова діяльність», якою дозволено займатися лише
уповноваженим державним органам. Крім того, збираючи відомості, приватні детективи
нерідко дізнаються про вчинення або підготовку правопорушень. Про них, відповідно до
закону, будь-який громадянин зобов’язаний повідомляти компетентні органи, особливо
якщо внаслідок незаконних дій постраждали або можуть постраждати інтереси держави.
Отже, детективи порушують закон, не повідомивши міліцію або прокуратуру про виявлені
правопорушення.

Понад те, якщо під час виконання замовлення приватний детектив сам порушує закон,
наприклад, стежить за людиною, то до відповідальності може бути притягнутий як
виконавець (детектив), так і замовник (бізнесмен). Тому юрисконсульт Іван Волков
рекомендує клієнтам розшукових агенцій украй обережно формулювати свої побажання.
Тобто не варто говорити, а тим більше писати в договорі фрази на кшталт: «Я б хотів, щоб
ви простежили за паном N». Безпечніше сказати: «Мені потрібні відомості про ділових
партнерів N». А вже як слідчий ці відомості добуватиме — не надто важливо.

Більшість приватних детективів, отримавши замовлення, передусім намагаються зібрати

інформацію про самого замовника. Така інформація згодом може бути використана проти
нього самого. Як ми вже зазначали, чимала частина приватних слідчих працюють в
тісному контакті з правоохоронцями й обмінюються з ними інформацією. Тобто
можливий випадок, коли детектив повідомить своєму товаришеві з ОБЕЗ, що фірма «А»
цікавиться фірмою «Б», і невідомо, як ця інформація зіграє надалі.

До речі, при використанні послуг приватних детективів є ще одна проблема — легалізація

зібраної інформації. За українським законодавством не можна прийти до суду і сказати,
що відповідач володіє нерухомістю в Н-ському районі такої-то області. Потрібно надати
підтверджувальні документи й неодмінно вказати джерело інформації. Втім, двоє з
опитаних приватних детективів чесно зізналися, що легалізують інформацію через
знайомих у МВС. Вони повідомляють своїм знайомим, де і як можна отримати відомості,
а вони передають дані слідчому, що веде ту або іншу справу. Слідчому — премія,
детективу — винагорода від клієнта.

Однак, за розповідями самих детективів, вони рідко сидять без справи в очікуванні
замовлення. На їхню думку, в Україні вистачає підприємців, які з певних причин не
бажають звертатися до держорганів і готові платити за послуги приватного детектива.
Власне, зобов’язання зберегти конфіденційність і є головною конкурентною перевагою
приватних детективів порівняно з правоохоронними органами. Крім того, нерідко
приватний детектив може впоратися зі справою швидше, ніж слідчі МВС.
Ціна питання

Розцінки на послуги приватних детективних агенцій у м. Києві

Вартість роботи приватного детектива залежить від багатьох обставин: особи замовника,
розмірів підприємства, яким зацікавився замовник, особи боржника, терміновості
замовлення тощо. Тому точна ціна завжди формується індивідуально, під час особистої
бесіди детектива з клієнтом. Реальна сума, запитана приватним детективом за свою
роботу, може бути як вищою, так і нижчою за наведену.

Стеження за фізособою: від 30 $/годину, або 250-300 $/добу

Установлення підслуховувального пристрою: ціна пристрою + $100-200

Збирання інформації про підприємство: від $300

Збирання інформації про приватну особу: від $200

Пошук потрібної фізичної особи: від $200 (по Києву), від $500 (по Україні), або 150
$/добу

Пошук боржника: від $500, або до 50% суми боргу

ЕКСПЕРТиза

Віта Сазонець, юрист юридичної фірми VIP-consulting

— У нашій країні правовий статус приватних детективів і детективних агенцій не
регламентований чинним законодавством. На практиці детективні агенції виконуцють
свою роботу на загальних підставах, передбачених для здійснення підприємницької
діяльності.

Водночас викликає сумніви законність надання ними деяких видів послуг. Приміром,
збирання інформації, пов’язаної з особистим життям людини, може бути кваліфіковане як
зазіхання на її права й свободи, захищені статтею 32 Конституції України й статтею 23
Закону «Про інформацію». Як відомо, така інформація може бути зібрана лише
оперативними підрозділами, перелік яких міститься в Законі «Про оперативно-розшукову
діяльність», і тільки на підставах, передбачених цим самим Законом.

Понад те, приходячи до «детективної агенції» й укладаючи договір на надання певних

послуг, клієнт платить гроші, але не отримує гарантії професіоналізму і сумлінності свого
контрагента. У підсумку детектив може в будь-який момент (навіть не зі своєї волі,
скажімо, будучи допитаним як свідок) розголосити інформацію, яка стала йому відома в
процесі роботи, а його клієнт фактично не має можливості реалізувати право на захист
своїх інтересів. Найчастіше він не може захищатися навіть нормами загального Закону
«Про захист прав споживачів». Оскільки під сумнів ставляться сама можливість і
законність надаваної детективом послуги, то якість такої послуги (точніше, вимоги до
якості) теж залишається поза полем дії зазначеного закону.

Детективні історії

Захід нам допоможе

Європейська корпорація, що виробляє побутову техніку, була зацікавлена у виході на

український ринок. Для укладання якнайвигіднішого контракту на поставку й
розповсюдження продукції західні бізнесмени провели переговори з багатьма виробничо-
торговельними компаніями. При цьому було докладено значних зусиль, щоб жоден з
українських контрагентів не знав про результати переговорів європейців. Після
попереднього відбору керівництво західної корпорації вирішило продовжити переговори з
п’ятьма компаніями, для чого до Києва направили групу на чолі з віце-президентом
корпорації. Зрозуміло, кожного з потенційних партнерів в індивідуальному порядку
сповістили про майбутній візит робочої групи.

Однак, щойно прибувши до Києва, віце-президент опинився «під ковпаком». Одна з

українських компаній, вкрай зацікавлена у встановленні тісних зв’язків із західними
підприємцями, найняла приватних детективів. Головною вимогою було ані на секунду не
випускати з очей керівництво групи. За час візиту бізнесмена детективи багато про нього
дізналися. Наприклад, що він любить вечеряти в дорогих ресторанах, а зі страв віддає
перевагу лангустам. Що двоє з «робочої групи» насправді є охоронцями, а ще двоє —
спостерігачі, які звітують президенту й власнику корпорації. Що підприємець скуповує
український антикваріат, причому не завжди легальними способами.

Однак українських бізнесменів цікавили не тільки ці відомості. Постійний неофіційний

нагляд за безтурботним західником дозволив дізнатися про умови конкурентів, які вони
запропонували візитеру, і побажання представників західної компанії. Після чого
замовники змогли зробити віце-президенту пропозицію, що найкраще підходила
іноземцю. Своєрідний тендер на укладання партнерського договору підприємці виграли, а
витрати на організацію стеження за приїжджим бізнесменом з лихвою окупили прибутки
від укладеного контракту.
«Если друг оказался вдруг»

Співзасновник великої торгово-промислової компанії запідозрив, що його компаньйон —

другий співвласник підприємства — його обманює. Бізнесмен звернувся до приватних
детективів з проханням простежити за напарником. У підсумку детективи знайшли кілька
шляхів, якими співзасновник «вимивав» гроші з підприємства. Детективи запропонували
спосіб усунення злодія, і замовник цей план схвалив.

Працівники приватної агенції зустрілися зі злодійкуватим бізнесменом і,

відрекомендувавшись представниками правоохоронних органів, розповіли йому, яким
чином і з ким за кілька років він пограбував свою фірму, а через неї й державу на
кількасот тисяч гривень. Потім було повідомлено, що за подібні порушення в
Кримінальному кодексі передбачене покарання у вигляді повної конфіскації майна та
ув’язнення терміном до 7 років. І відразу запропоновано: або подальша співпраця «з
нами», або...

Бізнесмен погодився на співпрацю, як він думав, «з органами». І впродовж півроку

різними способами передавав конфіденційну інформацію. Одного чудового дня його
партнер, якого він звик вважати мало не дурнем і не раз обманював, запросив його для
приватної бесіди. Розмова була короткою — бізнесмену запропонували негайно продати
свою частку за мізерну суму. Інакше інформацію про передачу ним конфіденційних
відомостей буде передано до МВС, а далі — до суду. І якщо він добровільно не
відмовиться від своєї частки в підприємстві, то втратить її через суд без будь-якої
компенсації.

Справи сімейні

До приватного детектива, який працює в Києві, звернулося подружжя з проханням

допомогти знайти сина. Справа ускладнювалася тим, що батько підлітка — великий
чиновник, людина відома, з непоганими зв’язками у МВС і прокуратурі. Однак через
певні обставини по допомогу до правоохоронних органів він звернутися не міг, оскільки
не хотів, щоб стало відомо, що його син вживає наркотики.

Батьки припускали, що він укотре вирушив до своїх друзів за «кайфом». Крім того, син-
наркоман і його друзі прямо або побічно могли стати приводом для шантажу або погроз з
боку політичних або бізнес-ворогів подружжя. Тому звернення до приватної розшукової
агенції стало для них чи не єдиним виходом.

Менш ніж через три дні було встановлено квартиру, в якій влаштувався блудний син, а
наступного дня його повернули батькам. Розголосу вдалося уникнути, а сина, від гріха
подалі, відправили до приватної лікарні за кордон. Разом із ним, для більшої безпеки,
вирушив і один з працівників агенції.