10.

У лютому 2019 року Кононенко звернулась до суду із заявою про

визнання свого сина Артема недієздатним. Позовна заява мотивована тим, що
30 згідно з довідкою МСЕК, виданої у 1995 році, Артем є інвалідом ІІІ групи з
дитинства без строку переогляду з діагнозом: віддалені наслідки перенесеної
нейроінфекції, психоорганічний синдром помірно виражений з інтелектуальним
зниженням. Крім того, двічі, у 2006 та 2013 роках Артем отримав важкі
черепномозкові травми. Це негативно вплинуло на поведінку та самлпочуття
Артема. Він став агресивним, не орієнтується в часі і місці перебування, йому
притаманні різкі зміни настрою, неадекватне ставлення до оточуючих. Крім того
він зловживає психотропними засобами. Також Кононенко зазначала, що
відповідно до виписки з історії хвороби від 19 серпня 2017 року її сину
встановлено діагноз: гострий період закритої черепно-мозкової травми, забій
головного мозку із масивним травматичним крововиливом. Заявниця вказувала,
що її син своєю поведінкою може спричинити шкоду як собі, так і оточуючим
людям.
Кононенко також стало відомо, що 5 грудня 2018 року Артем цього ж дня
придбав у магазині планшет вартістю 5 тис. грн. Наступного дня вона звернулась
до адміністратора магазину з вимогою прийняти планшет назад і повернути
отриману магазином грошову суму. Вона пояснила, що її син хворіє на
психоорганічний синдром помірно виражений з інтелектуальним зниженням,
перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, а вона найближчим часом
збиралася звернутися до суду із заявою про визнання його недієздатним.
Продавець, який оформлював купівлю планшета, відмовився прийняти
планшет та повернути гроші. Він зазначив, що поведінка Артема не свідчила про
його психічні вади. Навпаки, він продемонстрував здатність користування
планшетом.
На які питання теми розраховане завдання? Які підстави, порядок та
правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною? З якого моменту
фізична особа визнається недієздатною?
Завдання розраховане на питання щодо дієздатності, а саме визнання фізичної
особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.
Недієздатність – це втрата здатності особи здійснювати цивільні
права та обов’язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії
недієздатності психічно хворих визначені в Цивільному кодексі України. Стан
недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в
судовому порядку після обов’язкового проведення судово-психіатричної
експертизи .
Що стосується власне порядку визнання особи обмежено дієздатною та
недієздатною, то він детально регламентується Цивільним процесуальним
кодексом, а також Постановою Пленуму Верховного суду України від 29.03.72 №
3 «Про судову практику в справах
про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним»
Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо

вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна
усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною

встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України
( 1618-15 ).

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи

недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена
недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа,
якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати
від заявника її відшкодування.

Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи

недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого

правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її

інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною

особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання

законної сили рішенням суду про це.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання

недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням
висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо
психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з
якого вона визнається недієздатною.
13. Івченко з 20 квітня 2016 року працював на судні «Оазис» на посаді
матроса. 17 травня 2018 року у період прямування судна в порт Момбаса (Кенія),
він зник з борту судна у відкритому морі при нез'ясованих обставинах. За
результатами пошуково-рятувальної операції Івченко знайдено не було. Його
мати звернулась із запитом до Посольств України в Республіці Кенія та в
Республіці Індія. Їй було повідомлено, що внаслідок проведення оперативно-
пошукових операцій на території зазначених держав, громадянина України
Івченко не знайдено.
20 червня 2019 року мати Івченка звернулась до суду із заявою про
оголошення її сина померлим. В обґрунтування своїх вимог вона вказала, що,
поперше, діяльність, пов'язана із експлуатацією морського судна є джерелом
підвищеної небезпеки, по-друге, у неї є припущення, що проти її сина вірогідно
було вчинено кримінальне правопорушення. Визнання померлим її сина є
необхідним для вирішення питання щодо відшкодування їй шкоди, завданої його
смертю.
На які питання розраховане завдання? Чи є підстави для оголошення
Івченка померлим? У чому полягає різниця між встановленням факту смерті
та оголошенням фізичної особи померлою? Яке рішення прийме суд?
Чи зміниться рішення суду, якщо Івченко зник з борту судна під час
тайфуну «Rose» із швидкістю вітру 48 м/хв.?

Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у

місці її постійного проживання немає відомостей про місце її
перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за
обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати
її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести
місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від
певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -
протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної
комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру.

{ Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно з Законом

N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009 }

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними

діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років
від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин
справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього
строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання

законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала
безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави
припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку
з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її
вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється

Цивільним процесуальним кодексом України ( 1618-15 ).

Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи

померлою

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не

мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що
перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на

спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була

оголошена померлою

1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася

або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за
місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про
оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої
заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення
фізичної особи померлою.

2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була

оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її
майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно
перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за
винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей
та цінних паперів на пред'явника.
 3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором,
зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент
набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була
оголошена померлою, жива.

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була

оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і

з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки
Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі
повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

14. У квітні 2016 року дружина Прокопенка поїхала до м. Одеси провідати

свою бабусю. Наступного дня Прокопенко зателефонував їй, але телефон було
вимкнено. Він відправився на її розшук до м. Одеси, але не знайшов.
27 квітня 2016 року Прокопенко звернувся з заявою про розшук своєї
дружини до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Не
32
отримавши ніяких відомостей про свлю дружину, у грудні 2019 року Прокопенко
звернувся до суду з заявою про оголошення її померлою, що і було зроблено.
Одержавши свідоцтво про право на спадщину, Прокопенко продав майно,
яке належало дружині на праві приватної власності (одяг, антикварні статуетки,
косметологічне обладнання), а шкіряну сумку подарував своїй матері. Крім того,
він мав намір продати квартиру, що була придбана подружжям під час шлюбу.
Інше майно дружини (ювелірні прикраси, картини) він зберіг.
Через деякий час Прокопенко одружився. Ювелірні прикраси, які належали
його колишній дружині, він подарував своїй новій дружині. У серпні
2020 року дружина Прокопенка, яка була оголошена померлою, повернулась та
пояснила, що через діагностовану хворобу весь цей час вона перебувала на
лікуванні у Тибетському автономному районі, розташованому, на південному
заході Китаю. Після розмови з колишнім чоловіком вона звернулась до суду, що
постановив рішення про оголошення її померлою, з заявою про скасування цього
рішення. Крім того подала позови: а) про повернення антикварних статуеток,
косметологічного обладнання - до тих осіб, які їх придбали; б) про повернення
ювелірних прикрас - до нової дружини Прокопенко; в) про повернення шкіряної
сумки - до матері Прокопенко; про повернення картин – до Прокопенко.
На які питання теми розраховане завдання? Вирішить спір
2. Іванчук та Симонян вирішили створити командитне товариство. Вони
уклали між собою засновницький договір, за умовами якого Іванчук ставав
повним учасником зі вкладом 10 тис. грн., а Симонян – інвестором зі вкладом 100
тис. грн. Директором командитного товариства призначався Іванчук, а Симонян
здійснював контроль за його діями, у тому числі шляхом надання дозволу на
укладення договорів на суму, що перевищує 100 тис. грн.
На які питання теми розраховане завдання? Яких помилок припустилися
Іванчук та Симонян?

3. Для створення товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

його засновники розробили статут та звернулись до нотаріуса для його
посвідчення. Нотаріус вимагав надання йому договору, який уклали засновники,
та протокол загальних зборів, на яких було затверджено статут ТОВ. Нотаріус
посвідчив підписи на засновницькому договорі та протоколі та посвідчив статут
ТОВ, після чого зареєстрував статут ТОВ в Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На які питання теми розраховане завдання? Що на ваш погляд було
зроблено неправильно?

5. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник»

(далі – ТОВ) 10 березня 2015 р. прийняли рішення про виключення Борзенко та
Яцкевич з товариства, а 20 березня 2019 р. – Савчука за невиконання ними своїх
обов'язків перед ТОВ. В рішенні зазначалось, що ці учасники тривалий час не
брали участі в загальних зборах, що унеможливлювало прийняття рішень цим
органом ТОВ і негативно відбивалося на інших учасниках.
Частки Борзенко, Яцкевич та Савчука у статутному капіталі ТОВ «Супутник»
складали відповідно 25, 10 та 5 відсотків. Розмір статутного капіталу ТОВ
«Супутник» - 100 тис. грн. В серпні 2015 р. на рахунок Борзенко у банку були
зараховані 25 тис. грн., а на рахунок Яцкевич – 10 тис. грн. У вересні 2019 р. на
рахунок Савчука в банку було зараховано 5 тис. грн. У 2017 р. Борзенко і Яцкевич
звернулися до суду з позовом про визнаннят недійсним протоколу загальних
зборів ТОВ «Супутник» від 10 березня 2015 р. Борзенко і Яскевич вимагали
також від Прохоренка та Ужгородського, які приймали участь в цих загальних
зборах і голосували «за» виключення Борзенко і Яскевич, виплатити їм збитки у
сумі 250 та 100 відповідно, в тому числі неотримані дивіденди. Савчук звернувся
до суду з позовом до ТОВ «Супутник» про визнання недійсним рішення
загальних зборів від 20 березня 2019 р. і визнання за ним права участі в цьому
товаристві.
На які питання теми розраховане завдання? Наведіть аргументацію сторін
спору. Яке рішення має прийняти суд?
6. Приватне акціонерне товариство «Квадро» (далі - ПрАТ «Квадро»), статутний
капітал якого становив 6 млн грн., мало намір розширити свою діяльність. Для
залучення коштів правлінням було прийняте рішення про емісію акцій в розмірі
10 млн. грн.

Андерайтер, до якого звернулося ПрАТ «Квадро», вказав на помилку, яку

допустило це товариство.

Після виправлення помилки андерайтер розпочав діяльність з проведення емісії

акцій та їх розміщення. Назвіть основні кроки алгоритму цієї діяльності.

На які питання теми розраховане завдання? В чому полягала помилка ПрАТ

«Квадро» на етапі залучення коштів? Хто має переважне право на придбання
акцій додаткової емісії? Яким чином це право реалізується?

Завдання розраховане на питання про Акціонерні товариства.

ЗУ про Стаття 4. Акціонери товариства

1. Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава

в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна
громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є
власниками акцій товариства.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке

товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство не може мати у
своєму складі лише акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й
та ж особа.

Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) — акціонерне товариство, яке має

статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної
номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном
товариства.

Стаття 15. Збільшення статутного капіталу

1. Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної

вартості акцій або додаткової емісії акцій існуючої номінальної вартості у
порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.
2. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після
реєстрації звітів про результати емісії всіх попередніх випусків акцій.

3. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням

додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

4. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення

додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення

статутного капіталу шляхом розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є
меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності

викуплених товариством або іншим чином набутих акцій не допускається.

5. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не

допускається, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є

відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам,
передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону, на дату реєстрації змін
до статуту товариства.

Стаття 21. Емісія цінних паперів

1. Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій або інших цінних

паперів, які можуть бути конвертовані в акції, тільки за рішенням загальних
зборів.

Товариство може здійснювати розміщення інших цінних паперів, крім акцій та

інших цінних паперів, які можуть бути конвертовані в акції, за рішенням
наглядової ради, якщо інше не передбачено його статутом. Рішення про емісію
цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків вартості активів товариства,
приймається загальними зборами акціонерів.

2. Акціонерним товариствам дозволяється емісія акцій та облігацій для

переведення зобов'язань товариства у цінні папери в порядку, встановленому
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Акціонерне товариство не може придбавати власні акції, що розміщуються.

Стаття 32. Загальні збори акціонерного товариства
1. Загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
2. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні
загальні збори).
Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за
звітним року.

Стаття 33. Компетенція загальних зборів

1. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного
товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради
законом або статутом.

Статутом приватного акціонерного товариства (крім товариств, у статутному

капіталі яких 50 і більше відсотків акцій належать державі, а також акціонерних
товариств, 50 і більше відсотків акцій яких знаходяться у статутних капіталах
господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків) може
передбачатися, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання, у тому
числі ті, що належать до виключної компетенції наглядової ради. Якщо кількість
акціонерів приватного акціонерного товариства перевищує 100, рішення про
включення до статуту такого приватного акціонерного товариства відповідного
положення має бути прийнято більш як 95 відсотками голосів акціонерів від їх
загальної кількості.

Наглядова рада має право включити до порядку денного загальних зборів будь-
яке питання, що віднесено до її виключної компетенції законом або статутом, для
його вирішення загальними зборами.

2. До виключної компетенції загальних зборів належить:

1) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

4) прийняття рішення про зміну типу товариства;

5) прийняття рішення про емісію акцій;

5-1) прийняття рішення про емісію цінних паперів, які можуть бути конвертовані
в акції;
6) прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;

7) прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства;

8) прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій;

Стаття 27. Переважне право акціонерів при додатковій емісії акцій

1. Переважним правом акціонерів визнається:

право акціонера - власника простих акцій придбавати розміщувані товариством

прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній
кількості простих акцій;

право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати розміщувані

товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу
надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат
у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру
привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій
цього класу.

2. Переважне право обов’язково надається акціонеру - власнику простих акцій у

процесі емісії товариством простих акцій (крім випадку прийняття загальними
зборами рішення про невикористання такого права) у порядку, встановленому
законодавством.

Переважне право надається акціонеру - власнику привілейованих акцій у процесі

емісії товариством привілейованих акцій (крім випадку прийняття загальними
зборами рішення про невикористання такого права).
Рішення про невикористання переважного права акціонерами на придбання акцій
додаткової емісії у процесі їх розміщення приймається більш як 95 відсотками
голосів акціонерів від їх загальної кількості, які зареєструвалися для участі у
загальних зборах.

Не пізніше ніж за 30 днів до початку розміщення акцій з наданням акціонерам

переважного права товариство повідомляє кожного акціонера, який має таке
право, про можливість його реалізації та розміщує повідомлення про це на
власному веб-сайті та у базі даних особи, яка провадить діяльність із
оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та
професійних учасників організованих товарних ринків.
Повідомлення має містити дані про загальну кількість розміщуваних товариством
акцій, ціну розміщення, правила визначення кількості цінних паперів, на
придбання яких акціонер має переважне право, строк і порядок реалізації
зазначеного права. У разі розміщення привілейованих акцій повідомлення має
містити інформацію про права, які надаються власникам зазначених цінних
паперів.

3. Акціонер, який має намір реалізувати своє переважне право, подає

акціонерному товариству в установлений строк письмову заяву про придбання
акцій та перераховує на відповідний рахунок кошти в сумі, яка дорівнює вартості
цінних паперів, що ним придбаваються. У заяві акціонера повинно бути зазначено
його ім'я (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість цінних
паперів, що ним придбаваються. Заява та перераховані кошти приймаються
товариством не пізніше дня, що передує дню початку розміщення цінних паперів.
Товариство видає акціонеру письмове зобов'язання про продаж відповідної
кількості цінних паперів.

4. У разі порушення акціонерним товариством порядку реалізації акціонерами

переважного права Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
може прийняти рішення про визнання емісії недобросовісною та зупинення
розміщення акцій цього випуску.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери

та фондовий ринок" щодо розкриття інформації
на фондовому ринку

"4. Андеррайтинг - розміщення цінних паперів торговцем

цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо

розміщення цінних паперів цього емітента".

Андерра́йтер (англ. underwriting, від underwrite, первісно — писати унизу,

підписувати, з under — префікс, що означає унизу, нижче, і write — писати) —
багатозначний термін:

1) У банківській діяльності, на ринку цінних паперів — фізична або юридична

особа, яка гарантує емітенту цінних паперів (акцій, облігацій) розміщення їх на
ринку на погоджених умовах за спеціальну винагороду.
Андеррайтером може бути банк, фінансова або інша компанія, що має ліцензію на
здійснення торгівлі цінними паперами та бере на себе ризики в процесі
андеррайтингу.

Андеррайтер зобов’язується розмістити або викупити перший випуск цінних

паперів за заздалегідь визначеною ціною. У разі розміщення цінних паперів він
отримує комісійну винагороду за послуги. Купуючи в емітента цінні папери,
андеррайтер вкладає свої кошти й бере на себе ризики з отримання збитків від
фінансових операцій.