Professional Documents
Culture Documents
Особливості взаємозв конфлік у юнацькому віці
Особливості взаємозв конфлік у юнацькому віці
5
ВСТУП
7
статистичні та математичні методи обробки даних включали тест Колмогорова-
Смирнова з одним вибором і кореляційний аналіз Пірсона.
8
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМАТИК
ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ТА КОНФЛІКТІВ ОСОБИСТОСТІ У
НАУКОВИХ ПРАЦЯХ
Коли люди мають різні погляди, інтереси та прагнення, які вони сприймають
як несумісні з їхніми власними, виникають протиріччя. Це часто призводить до
12
спроб відстоювати власну позицію, що, у свою чергу, породжує психологічне
напруження та конфронтацію (6, с. 31).
Конфлікт охоплює кілька ключових елементів, включаючи учасників
конфлікту, причини його виникнення, те, як конфліктуючі сторони сприймають
ситуацію, спрямованість і емоційне вираження їхніх дій. У кожному конфлікті
можна виділити окремі компоненти або сторони, такі як когнітивні, емоційні та
вольові аспекти.
У сучасній ситуації когнітивний компонент виникає через суперечливість у
сприйнятті подій, явищ, фактів його учасниками, що призводить до викривлення
їх уявлень.
13
коренитися в минулому і тому залишатися прихованими, що робить їх
незрозумілими для однієї сторони конфлікту.
Конфлікт може виникнути несподіваним і ненавмисним чином, а також бути
навмисно спровокованим і посиленим сприятливими обставинами. Інша форма
конфлікту передбачає поступове накопичення, здавалося б, незначних протиріч,
що призводить до виникнення та посилення ворожнечі, що врешті-решт досягає
точки, коли нормальне співіснування стає неможливим.
Конфлікт, як психологічне явище, характеризується наявністю
непереборного протиріччя, яке набуває видимої та відкритої форми. Це
протиріччя може виникнути через наявні обставини.
14
Причини конфліктів можна пояснити різними факторами, включаючи
негативне соціальне та психологічне середовище, розбіжності між офіційною та
неформальною структурами команди, несприятливі риси характеру та певні риси
особистості. Варто зазначити, що конфлікти можуть виникати з кількох причин,
причому деякі з них є більш помітними, ніж інші, тоді як деякі причини можуть
залишатися непоміченими або прихованими. Крім того, нерідко під час
конфлікту виникають нові чинники, які або переважають над початковими
причинами, або повністю замінюючи їх.
Розвиток конфлікту розгортається з часом, при цьому кожен конфлікт має
свою унікальну динаміку. Ця динаміка являє собою послідовну еволюцію етапів,
які визначають конфлікт від його початку до остаточного вирішення.
Конфлікт можна розділити на чотири основні етапи.
15
їхньою оцінкою, конфлікт або закінчується, або продовжує прогресувати. Якщо
він збережеться, він знову пройде другий, третій і четвертий етапи, але на
вищому рівні.
Описані тут етапи підпорядковуються певним умовам, оскільки конфлікти
можуть виникати в різних ситуаціях і мати різні форми. Деякі конфлікти
демонструють чіткі стадії, тоді як інші змішуються разом, особливо в
короткочасних конфліктах. Іноді причина конфлікту не повністю зрозуміла або
визначена, що призводить до спонтанних рішень щодо вирішення проблеми.
Зрештою, конфлікти можуть бути повністю вирішені, частково вирішені або
залишитися невирішеними. В останньому випадку одна або всі залучені сторони
можуть відчувати негативні емоції. Невирішені конфлікти можуть навіть
переходити з міжособистісного у внутрішньоособистісний, що ще більше
ускладнює ситуацію.
16
РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВ'ЯЗКУ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ЗІ
СТРАТЕГІЯМИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У
ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
Хлопці
15%
Хлопці
Дівчата
85%
17
Виходячи з інформації, представленої на рисунку 2.1, видно, що
дослідницька група складається з 22 осіб жіночої статі, що становить 85% від
загальної кількості, тоді як решта 15% представлені 4 особами чоловічої статі.
Процедура дослідження включала різні методи, включаючи адаптацію
методу життєздатності C. Maddi D.O. Леонтьєв.
Адаптація Огляду зимостійкості Д. О. Леонтьєва та О. І. Рассказової, відома
як тест на зимостійкість, створена С. Мадді. Цей тест призначений для оцінки
загальної життєздатності та її окремих компонентів, включаючи участь, контроль
і прийняття ризику. Учасникам пропонують 45 тверджень і пропонують вибрати
правильний варіант відповіді («ні»
Учасникам пропонується вибрати відповідь («ні», «швидше ні, ніж так»,
«скоріше так, ніж ні», «так»), яка найбільш точно відображає їхнє
самосприйняття. Оцінювання здійснюється за бальною системою, при цьому
прямим відповідям присвоюються оцінки від 0 до 3 («ні» — 0 балів, «швидше ні,
ніж так» — 1 бал, «скоріше так, ніж ні» — 2 бали, «так» «- 3 бали).
За відповіді нараховуються бали за шкалою від 0 до 3. Для прямих питань
«так» отримує 3 бали, а «ні» — 0 балів. І навпаки, для зворотних пунктів «ні»
отримує 3 бали, а «так» — 0 балів. Тест надає ключ, який визначає прямі та
зворотні пункти для кожної шкали. Оцінки за окремими субшкалами
підраховуються шляхом підсумовування балів як за прямим, так і за зворотним
пунктами. Нарешті, загальна оцінка життєздатності виходить шляхом
підсумовування даних за трьома підшкалами.
Тест включає додавання середніх значень і стандартних відхилень як для
загального показника, так і для субшкал. Потім ці результати порівнюють з
нормативними показниками. Оцінка від 0 до 61 бала свідчить про низький рівень
життєвого тонусу, від 62 до 99 балів — про середній, а від 100 до 135 балів — про
високий рівень життєвого тонусу. Показник «залученості» вимірюється за
шкалою від 0 до 54 балів, де від 0 до 29 балів — низький рівень, від 30 до 46 балів
— середній рівень, від 47 до 54 балів — високий рівень виразності.
«Контрольний» показник вимірюється за шкалою від 0 до 51 балів, де від 0 до 20
балів — низький рівень, від 21 до 38 балів — середній рівень, від 39 до 51 балів
— високий рівень вираженості. Нарешті, показник «прийняття ризику»
вимірюється за шкалою від 0 до 30 балів, де від 0 до 8 балів вказує на низький
рівень, від 9 до 18 балів вказує на середній рівень і від 19 до 30 балів вказує на
високий рівень серйозності.
20
Низький рівень
15% Високий рівень
11%
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Середній рівень
74%
Існує дві чіткі групи респондентів залежно від їхнього рівня залучення. Перша
група, що становить 14% респондентів, отримує задоволення від власної діяльності
та веде насичене та насичене життя. Вони отримують задоволення від своєї роботи,
залишаються в курсі подій і відкриті до нових знайомств. З іншого боку, друга
група, яка складається з 8% респондентів, відчуває відчуття порожнечі та
відірваності від життя. Ці люди пасивні, відчувають відсутність мети у своїй
діяльності, намагаються завершити розпочаті завдання та їм важко налагоджувати
зв’язки з іншими.
22
Один учасник, який становив лише 4% від загальної кількості,
продемонстрував помітну схильність до ризику. Ці юнаки, яких не лякають
непередбачені обставини, знаходять у житті інтриги й охоче йдуть навіть на
найсміливіші починання.
23
Рис. 2.3. Середні значення по кластерах за шкалою М. В. Соколової
На самосприйняття індивіда значною мірою впливає рівень його залученості,
що дає йому відчуття мети та цінності, що дає змогу щиро долати життєві
перешкоди, незважаючи на будь-який зовнішній тиск. Результати, наведені в
таблиці 2.1, однозначно вказують на те, що значна більшість, а саме 87%
учасників, демонструють рівень участі вище середнього, досягнувши вражаючої
оцінки в 23 бали.
25
життєвої сили, тоді як більшість (74%) потрапляє в помірний діапазон. У решти
15% респондентів спостерігається зниження життєвого тонусу.
На наступному етапі нашого дослідження ми використали М.В. Методологія
вимірювання суб'єктивного благополуччя Соколової.
Середній бал за цією шкалою становить 5,5, стандартне відхилення 2,2.
Тому, якщо значення знаходиться в межах від 4 до 7, це означає середній рівень
суб’єктивного благополуччя. І навпаки, значення в діапазоні від 4 до 1 свідчать
про значно підвищений стан суб’єктивного благополуччя, тоді як значення від 7
до 9 вказують на відносно нижчий рівень.
Інформація, зображена на рисунку 2.3, показує, що кластер 1 демонструє
порівняно нижчий ступінь задоволеності із середнім балом 7,82. І навпаки,
кластери 2, 3 і 4 демонструють підвищений рівень суб’єктивного благополуччя,
про що свідчать їхні середні значення 3,59, 2,81 і 3,68 відповідно до таблт. 2.2.
Таблиця 2.2 Результати респондентів за методикою “Виявлення стилю
поведінки у
конфліктних ситуаціях” (за тестом К.Томаса)
Табл .2.3.
Результати знаходження кореляційних зв’язків між життєстійкістю та
стратегіями вирішення конфліктних ситуацій за допомогою коефіцієнта
кореляції Пірсона
Пристос
ування
Життєсті -0,461*
йкість
Пристос
ування
Залучені -0,445*
сть
27
У рамках нашого дослідження ми змогли ідентифікувати загалом дві
асоціації, обидві з яких мають зворотний характер і мають помірний рівень
кореляції. Варто зазначити, що ці зв’язки мають значну статистичну значущість,
зокрема на рівні значущості 0,05. Зв'язки, про які йдеться, були встановлені між:
Стратегія стійкості та адаптації включає елемент залучення. Коли один
аспект посилюється, інший зменшується, і навпаки. У цьому конкретному
випадку сильний життєвий тонус молоді призводить до зменшення залежності
від пасивних стратегій адаптації для вирішення конфліктів. Це можна пояснити їх
високим рівнем залучення, що є невід’ємною частиною їх життєвої сили.
Методи, використані в дослідженні, не виявили жодних значних зв'язків між
різними показниками на шкалах. Отже, шляхом емпіричного дослідження було
встановлено, що респонденти нашої вибірки загалом мають помірний рівень
стійкості, а співпраця є переважаючим підходом до вирішення конфліктних
ситуацій. Результати кореляційного дослідження свідчать про те, що зі
збільшенням показників життєздатності та залученості зменшується використання
стратегії адаптації.
28
Зіткнувшись із конфліктною ситуацією, дуже важливо розглянути стратегію
поведінки, викладену в таблиці Томаса-Кілмана. Для ефективного вирішення
проблеми важливо вибрати певний стиль поведінки, який враховує власний стиль,
стиль інших учасників конфлікту та характер самого конфлікту. Для цього
рекомендується ознайомитися зі стратегією поведінки в конфліктній ситуації,
розробленою К. У. Томасом і Р. Х. Кілманном в 1972 році, і свідомо обирати
стратегію, виходячи з обставин. Дослідники виділяють п'ять основних стилів
поведінки під час конфліктів: уникнення, відступ, ігнорування або відхилення;
суперництво, змагання, протистояння; проживання, примусова концесія;
компроміс; та співробітництво.
29
вважає розбіжності незначними порівняно з іншими важливими завданнями; коли
вони усвідомлюють, що не можуть або не хочуть вирішити питання на свою
користь; коли вони мають обмежені повноваження для вирішення проблеми
відповідно до своїх уподобань; коли вони вважають, що результат незначний, а
рішення занадто тривіальне, щоб вкладати в нього енергію; коли їм потрібен час,
щоб зібрати інформацію та оцінити ситуацію, перш ніж прийняти рішення, або
отримати підтримку з боку інших; коли вони сприймають негайне вирішення як
небезпечне, оскільки воно може погіршити ситуацію через аналіз і відкрите
обговорення; коли вони вважають, що інші краще підготовлені для вирішення
проблеми.
30
У вашій нинішній скрутній ситуації ви можете зробити вирішальний вибір.
Вирішально важливо, щоб ви негайно вжили заходів і, роблячи це,
використовували підхід авторитетного керівництва під час взаємодії зі своїми
підлеглими, які готові наслідувати їхній приклад. Тим не менш, важливо визнати,
що ця конкретна стратегія рідко дає довготривалі результати. Сторона, яка
програла, може не повністю схвалити рішення, прийняте всупереч її бажанню, і
існує навіть можливість навмисних спроб його зірвати [36, c. 51].
31
Акт пристосування передбачає жертвування власними інтересами на користь
опонента, по суті кажучи: «добре, бери все» [21, c. 33]. Четвертий підхід відомий як
«компроміс» і передбачає пошук золотої середини, де обидві сторони можуть
розділити щось порівну. Це передбачає досягнення взаємної згоди, яка частково
задовольняє бажання кожної людини. Це досягається шляхом обміну поступками
та переговорів для пошуку компромісного рішення. Для людей зазвичай
зосереджуються на тому, чого вони не отримали, а не на тому, що вони отримали.
Однак під час компромісу існує потенційна пастка, оскільки люди можуть
захопитися й опинитися в абсурдних ситуаціях під час розподілу ресурсів. Цей
стиль взаємодії найбільш ефективний, коли обидві сторони бажають однакового
результату, але розуміють, що одночасне виконання їхніх бажань неможливо.
32
ВИСНОВОК
34
Не слід вважати, що цей конкретний підхід завжди є засобом уникнути
проблеми або ухилитися від відповідальності [10, c. 173]. Стиль суперництва,
конкуренції та конфронтації є ще одним способом вирішення конфлікту. Такий
підхід передбачає боротьбу за власні інтереси до досягнення перемоги. На
жаль, у цьому процесі часто приносять у жертву дружбу («це все про мене»).
Застосування цього методу призводить до того, що одна особа виграє, а інша
програє, причому одна сторона отримує 100% переваг, а інша не отримує
нічого. Переможець також може отримати почуття провини, тоді як
переможений залишиться з образою. Цей стиль найбільш поширений у
конфліктних ситуаціях. Згідно зі статистичними даними, понад 70% конфліктів
пов’язані з бажанням односторонньої вигоди, прагненням до перемоги та
пріоритетом власних інтересів понад усе.
35
Третя техніка відома як вимушена поступка, яка передбачає адаптацію
стилю.
37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
39
22. Методи і стратегії управління конфліктами. URL:
https://stud.com.ua/22122/menedzhment/metodi_strategiyi_upravlinnya_konfliktami.
23. Микитюк С.О. «Витоки наукових основ ресурсного підходу»,
Педагогіка, психологія та медико‐біологічні проблеми фізичного виховання і
спорту, № 2, с. 83–88, 2010.
24. Моделі поведінки у конфліктній ситуаці. URL:
https://magneticone.com.ua/%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BB%.
25. Панченкo В. O. «Життєстiйкiсть як фактoр прoфесiйнoї адаптації
менеджерiв кoмерцiйних організацій», дис. канд. наук; Чернігів. нац. пед. ун-т ім.
Т. Г. Шевченка. Чернiгiв, 2016, №9(9). С. 393-399.
26. Пилат Н.І. Соціальна ідентичність особистості як чинник вибору стилю
поведінки в конфлікті : дис. … канд. психол. наук : спец. 19.00.05; Ін-т психології
ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2014. 177 с
27. Помиткіна Л. В. Психологія прийняття особистістю стратегічних
життєвих рішень: монографія. К.: Кафедра, 2013. 381 с.
28. Психологічні технології самодетермінації розвитку особистості:
монографія. Л. З. Сердюк та ін.; Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН
України, Київ, 2018. 192 с.
29. Психологічні особливості формування життєвих цілей у юнацькому
віці. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/8027/1/O_Grynova_POFJCJuV_V-
PKMUOSS_2.pdf.
30. Психологічні особливості юнацького віку. URL:
htps://sites.google.com/site/motivacianavcalnoiedialnostis/home/psihologicniosobliv
osti-unackogo-viku.
31. Психологія управління конфліктами в організації : монографія. Л. М.
Карамушка, Т. М. Дзюба ; АПН України, Ін-т психології им. Г. С. Костюка,
Полтав. держ. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка, Укр. асоц.. організац. психологів та
психологів праці. К. : Наук. світ, 2014. 266 с.
32. Решетник О.А. «Екзистенційний та екопсихологічний підходи до
дослідження життєстійкості як необхідної якості особистості» на ІІІ Всеукр.
40
наук.‐практ. конф. з міжнар. участю Психолого‐педагогічний супровід
професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців в умовах
трансформації освіти. Київ, 2018. С. 90–93
33. Рисинець Т.П. «Особистісні ресурси як фактор вибору
копінгстратегій майбутніми психологами», Питання психології. Вісник
Національного ун‐ту оборони України, 2013. № 1(32), с. 280–287.
34. Савчин М. В. Вікова психологія: навч. посіб. Київ: Академ-видав,
2011. 384 с.
35. Сергєєнкова О.П. Вікова психологія. Навчальний посібник. К:
Центр учбової літератури, 2012. 376 с.
36. Сінгаєвський І.О. Управління конфліктами : конспект лекцій для
студ. за напрямом підготовки 6.030505 «Управління персоналом та
економіка праці» всіх форм навч. К. : НУХТ, 2012. 80 с.
37. Стратегії вирішення конфліктних ситуацій.
URL:
https://pidruchniki.com/17180401/psihologiya/strategiyi_virishennya_konfliktni
h_ situatsiy.
38. Характеристика юнацького віку. URL:
https://cpto.kiev.ua/harakter- istika-yunackogo-viku/.
39. Ющишина Л.О. Конфлікт-менеджмент : курс лекцій (електронне
видання). Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі
Українки, 2020. 147 с.
40. Ямницький В. М. Розвиток життєтворчої активності особистості:
теорія та експеримент : Монографія. Одеса : ПНЦ АПН України – СВД
Черкасов М. П., 2016. 362 с.
41. Maddi S. R. Hardiness. Turning Stressful Circumstances into Resilient
Growth. Irvine, CA, USA: Springer Science & Business Media, 2012. 414 р.
42. VandenBos G. R. APA dictionary of psychology. Washington, DC,
USA: American Psychological Association, 2013. 220 р.
41