Теле- і радіодискурс.

Теле- і радіодискурси є засобами масової комунікації.

Масова комунікація намагається спиратися на звичні для сприйняття норми

спілкування. Тому в ідеалі у випадку теле- і радіодискурсів перед нами має бути
розмовний тип мовлення який характеризується невимушеністю,
непідготовленістю, неофіційним характером. Завдяки цьому створюється
відчуття спілкування з живою людиною.

Є ще одна невідповідність теле- і радіодискурсу з погляд звичайної комунікації. Йде

розмова між офіційною "людиною у краватці" та неофіційною "людиною у капцях". До
того ж, слухаючи радіо, "людина у капцях" встигає робити ще якусь роботу й може
відволікатися. Це важче зробити у випадку теледискурсу, але теж є можливим

Дискурс будується по-різному, коли перед нами один диктор(наприклад

телеведучий читає новини) або коли починають розмовляти кілька промовців. На
жаль в останньому випадку досить часто на екрані галаслива метушня, а не
естетичне видовище.

Теледискурс, незважаючи на те, що перед нами на телеекрані проходять, як

здається, фрагменти реальної дійсності, вони теж є знаковим, тобто символічним
відтворенням ситуації. І символізація будується на тому, що на екран потрапляє не
весь потік дійсності, а його відбирають з багатьох фрагментів, процес відбору
стосується й вирішення саме цієї теми. Наприклад, знакова ситуація "армія"
продемонструє нам на екрані не вояка з недопалком, а радше солдата з автоматом
та ще й з броні танка. Хоча у дійсності є й ті, й інші варіанти, телебачення, як
правило, робить відбір на користь знакової (символічної) ситуації, яка
відповідає необхідному іміджу.

На відміну від звичайного спілкування, слухач не може коригувати почуте, не може

перепитати промовця, бо вони розірвані у часі й просторі так, що екран перебирає на
себе лише функції промовця, залишаючи глядачу лише функції слухача. У звичайній
комунікації ми маємо можливість бути одночасно і промовцем, і слухачем.

На відміну від газетного чи літературного дискурсу слухач має прилаштовуватися до

тієї швидкості подачі інформації, яка йому задається. У теле- чи радіодискурсі такий
вибір пов'язаний з різними часовим координатами, програма там розташована у часі,
а не у просторі, як у випадку газети або часопису.

І останнє. Оскільки телебачення поєднує слово й зображення, це має відчутно

впливати на тип телевізійною мовлення. На жаль, теле- і радіодискурси на сьогодні
майже не відрізняються. Це знову пов'язане з попередньою підготовкою писемного
варіанту виступу.

Теле- і радіодискурс являють собою полегшений варіант сприйняття

інформації, якщо порівняти їх з газетою, де навіть виникає проблема особливої
підготовки: людину треба навчити читати.