КрПр (ОЧ) Т е м а 12.

Кримінальні правопорушення
проти безпеки виробництва (Завдання № 187, 190,
191, 196 – Рішення) Рішено № 190

Задача 190. Тракторист С. під час виконання сільськогосподарських робіт з

обробки ґрунту заздалегідь не впевнився, що на відведеній ділянці поля
відсутні сторонні особи, і розпочав керування трактором із плугом за
відсутності лівого дзеркала заднього виду, яке він втратив того самого дня
дорогою на поле. Унаслідок наїзду колесом регулювання плуга було завдано
смертельних ушкоджень Ш., який перебував на цьому полі.
Вирішіть питання про відповідальність С. Як слід відмежовувати кримі-
нальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, і кримінальні
правопорушення проти безпеки виробництва, вчинені з використанням
транспортних засобів? .

Відповідь:

1)Вирішіть питання про відповідальність С.

Я вважаю, що дії С., підпадають під ч. 1. Ст. 286 ККУ

Ч.1 Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту

особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому
середньої тяжкості тілесне ушкодження, -
карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох
років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк
до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на
строк до трьох років.
 2) Як слід відмежовувати кримінальне
правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, і
кримінальні правопорушення проти безпеки
виробництва, вчинені з використанням
транспортних засобів?

Згідно ст.286 ККУ

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації
транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило
потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -
карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до
двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати
транспортними засобами на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або
заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до
трьох років або без такого.
3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони
спричинили загибель кількох осіб, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до
трьох років.
Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 286 -
1, 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші
самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші
механічні транспортні засоби.
{Стаття 286 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від
15.04.2

Кваліфікуючи злочини цієї групи, слід взяти до уваги положення

низки законодавчих і підзаконних актів України щодо регулювання
питань безпеки руху та експлуатації транспорту (наприклад: Кодекс
торговельного мореплавства України (КТМ), Водний кодекс
України (ВК), Повітряний кодекс України (ПК), Закон України
«Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., Закон України «Про
залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р., Закон України «Про
автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р., Закон України «Про
трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р., Закон України
«Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р., Правила дорожнього
руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10
жовтня 2001 р. № 1306) тощо.
Спеціальні питання кваліфікації злочинів проти безпеки руху та
експлуатації транспорту висвітлені в ППВСУ «Про практику
застосування судами України законодавства у справах про деякі
злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації
транспорту, а також про адміністративні правопорушення на
транспорті» від 23 грудня 2005 р. № 14., «Про внесення змін та
доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23
грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами
України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки
дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про
адміністративні правопорушення на транспорті» від 19 грудня 2008
року № 18.
Кваліфікуючи ці злочини за родовим об’єктом посягання, слід
пам’ятати, що в розділі ХІ Особливої частини КК об’єднано
посягання на такі відносини, які покликані забезпечувати безпеку
руху та експлуатацію різних видів транспорту. Додатковим
безпосереднім об’єктом даних злочинів може виступати життя і
здоров’я особи, власність.
На кваліфікацію злочинів проти безпеки руху та експлуатації
транспорту впливає їх предмет (наприклад, транспортні засоби,
шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації,
вокзали, засоби зв’язку, сигналізації, автоматизації, що
забезпечують безпеку руху транспортних засобів).
Деякі статті, що передбачають відповідальність за злочини даної
категорії, містять вказівку на потерпілого (наприклад, працівники
транспорту та близькі їм особи – ст. 280 КК; екіпаж і пасажири
судна, з яким відбулося зіткнення, а також зустрінуті в морі або на
іншому водному шляху особи, які зазнали лиха – ст. 284 КК).
У процесі кваліфікації злочинів проти безпеки руху та
експлуатації транспорту за об’єктивною стороною, слід
керуватися тим, що аналізовані злочини характеризуються
переважно трьома обов’язковими ознаками: 1) суспільно
небезпечним діянням; 2) суспільно небезпечними наслідками; 3)
причиновим зв’язком між суспільно небезпечним діянням і
суспільно небезпечними наслідками. Звідси,– більшість з таких
злочинів сконструйовано як злочини з матеріальним складом. Це
означає, що при кваліфікації злочинів необхідно встановити
наявність не тільки суспільно небезпечного діяння (дії чи
бездіяльності), а й суспільно небезпечних наслідків і причинового
зв’язку між таким діянням і його наслідками.
Діяння у злочинах із матеріальним складом виявляються в дії чи
бездіяльності особи (деякі злочини, наприклад, пошкодження
шляхів сполучення і транспортних засобів, можуть бути вчинені
лише шляхом дії). Наслідки у статтях цього розділу КК
передбачають вказівку на створення небезпеки для життя людей
або настання інших тяжких наслідків – загибель (смерть) однієї чи
кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також
велику матеріальну шкоду, інші тяжкі наслідки. Встановлення
причинового зв’язку між діянням і наслідками у транспортних
злочинах передбачає призначення експертизи.
Однак у розділі ХІ Особливої частини КК є також злочини
з формальним складом (статті 278, 280, 284, 285 КК), а тому для їх
кваліфікації за об’єктивною стороною слід, як мінімум, встановити
зміст самого суспільно небезпечного діяння.
У багатьох злочинах, які містяться в розділі XI Особливої
частини КК, діяння виявляється в порушенні певних правил. Це
означає, що диспозиції таких статей є бланкетними, а отже, для
встановлення факту порушення цих правил необхідно звернутися
до численних відомчих нормативних актів, які регламентують
поведінку працівника транспорту чи іншого учасника дорожнього
руху. Дуже важливо точно визначити, які статті, пункти
нормативних актів порушені та у чому це порушення виявилося.
На кваліфікацію злочинів проти безпеки руху та експлуатації
транспорту можуть впливати такі ознаки об’єктивної сторони: а)
спосіб вчинення злочину (наприклад, самовільне без нагальної
потреби зупинення поїзда стоп-краном через роз’єднання
повітряної гальмівної магістралі чи в інший спосіб); б) обстановка
вчинення злочину, яка полягає в русі (пересуванні) транспортних
засобів (наприклад, не можна говорити про відповідальність за ці
злочини, якщо рух не відбувається (скажімо, під час ремонту
транспортних засобів).
Кваліфікуючи аналізовані злочини за суб’єктом, треба виходити
з вимог ст. 22 КК. Такими суб’єктами можуть бути фізичні осудні
особи, які досягли 14-річного (статті 277, 278, частини 2 і 3 ст. 289
КК) або 16-річного віку (решта статей). Деякі злочини можуть
вчинятися тільки спеціальними суб’єктами (наприклад,
працівником залізничного, водного чи повітряного транспорту – ст.
276 КК; членом екіпажу, диспетчером управління повітряним
рухом (диспетчером служби руху) – ст. 276 , капітаном судна – ст.
1

284 КК; особою, яка відповідає за технічний стан або експлуатацію

транспортних засобів – ст. 287 КК).
Кваліфікація злочинів проти безпеки руху та експлуатації
транспорту передбачає знання факту про те, що із суб’єктивної
сторони вони характеризуються залежно від складності її
об’єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчинюються з
прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно
встановлювати психічне ставлення особи до діяння та його
наслідків, що має важливе значення для кваліфікації та
призначення покарання. Переважна більшість злочинів,
передбачених даним розділом, характеризується змішаною формою
вини – умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків. Саме
ставлення особи до наслідків визначає злочини цієї категорії
як необережні.
Відповідальність за більшість даних злочинів диференційована
залежно від тяжкості наслідків, що настали. Враховуються при
цьому тяжкість тілесного ушкодження, загибель однієї чи кількох
осіб, а також розмір матеріальної шкоди. Крім того, у статтях цього
розділу передбачаються інші кваліфікуючі ознаки, такі, як
вчинення злочину: за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст.
278, ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК); організованою групою
(ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 292 КК); поєднане з
насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я
потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 2
ст. 278, ч. 2 ст. 289 КК); поєднане з насильством, небезпечним для
життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого
насильства (ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289 КК); вчинення
злочину повторно (ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК).
 Залежно від безпосереднього об’єкта та виду транспорту всі
злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна
поділити на три види (групи):
1) злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації
залізничного, водного чи повітряного транспорту (статті 276, 2761,
277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285 КК);
2) Злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації
автомобільного і міського електротранспорту (статті 286, 287,
288, 289, 290 КК);
3) Інші злочини, що посягають на безпечну роботу
транспорту (статті 291, 292 КК).

2. Кваліфікація злочинів що посягають на безпеку руху або

експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.
Кваліфікація порушення правил безпеки руху або
експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту
(ст. 276 КК).
При кваліфікації злочину, передбаченого ст. 276 КК, треба
виходити з того, що її диспозиція є бланкетною, а тому під час
кваліфікації слід керуватися законодавчими або іншими
нормативними актами щодо безпеки на залізничному, водному і
повітряному транспорті (Правила технічної експлуатації залізниць
України, затверджені наказом Міністерства транспорту України №
411 від 20 грудня 1996 р., Кодекс торговельного мореплавства
України від 23 травня 1995 р., тощо).
Порушення повинні бути вчинені на одному з видів транспорту,
вказаному в ст. 276 КК – залізничному, водному або повітряному
транспорті.
Залізничний транспорт – виробничо-технологічний комплекс
організацій і підприємств залізничного транспорту загального
користування, призначений для забезпечення потреб суспільного
виробництва й населення країни в перевезеннях у внутрішньому і
міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг
усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та
видів діяльності тощо (ст. 1 Закону України “Про залізничний
транспорт” від 4 липня 1996 р.). До нього механічний рейковий
транспорт, який включає залізничні шляхи сполучення, рухомий
склад та їх комунікації; мережа під’їзних шляхів, рухомого складу
підприємств і організацій, метрополітен. Не належать до
залізничного транспорту: міський рейковий транспорт (трамваї,
фунікулери), канатні підйомники, ескалатори тощо.
Водний транспорт – морський, річковий та озерний транспорт
(пасажирські, вантажні, риболовецькі та інші судна (теплоходи,
сейнери, буксири тощо), водні шляхи та комунікації). Не належать
до нього в розумінні ст. 276 КК маломірні судна (човни, байдарки,
яхти тощо), незалежно від форм власності на них, а також військові
кораблі.
Повітряний транспорт включає повітряні судна – апарати, що
підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям,
відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні (ст.
1 Повітряного кодексу). До них належать літаки, вертольоти,
планери тощо (п. 2.1.5. Правил видачі свідоцтв авіаційному
персоналу в Україні, затверджених наказом Міністерства
транспорту України № 486 від 7 грудня 1998 р.).
Кваліфікуючи даний злочин за об’єктивною стороною,
необхідно врахувати, що вона включає три обов’язкові ознаки:
1) порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного,
водного або повітряного транспорту чи недоброякісний ремонт
транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку;
Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту –
вчинення дій, заборонених нормативними актами або їх
невиконання (неналежне виконання). Вони полягають, наприклад, у
перевищенні швидкості руху, порушення правил маневруванні,
проїзді локомотива на заборонний сигнал семафора, недотримання
правил розходження із зустрічними судами, недотриманні
коридору польоту, ігноруванні диспетчерської або радіолокаційної
інформації, дозвіл на експлуатацію несправного рухомого складу
або суден тощо.
Недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів
сигналізації та зв’язку – ремонт з відступом від визначених
стандартів, певної технології, неусунення окремих несправностей
тощо, коли транспортні засоби та інші предмети після ремонту в
установленому порядку передані до експлуатації.
2) наслідки у вигляді створення небезпеки для життя людей або
настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 276 КК), спричинення
потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або
заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 276 КК), загибель
людей (ч. 3 ст. 276 КК);
3) причинового зв’язку між порушенням зазначених правил і
наслідками, які настали чи загрозою їх настання.
Створення небезпеки для життя людей – створення внаслідок
порушення правил або недоброякісного ремонту такої обстановки,
за якої була б реальна можливість загибелі одного або кількох
потерпілих, але не сталося через втручання інших осіб або
обставин.
Створення небезпеки для настання інших тяжких наслідків –
реальна можливість спричинення тяжких тілесних ушкоджень хоча
б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і
більше особам, шкоди у великих розмірах підприємству, установі,
організації чи громадянам (заподіяння майнових збитків на суму
від 250 і більше разів н. м. д. г. на момент вчинення злочину).
Так, наприклад, у період з січня 2013 року по лютий 2014 року,
О. працюючи на посаді майстра шляхового 1 групи з поточного
утримання колії Відокремленого підрозділу Коростенська
дистанція колії ДТГО «Південно-Західна залізниця», тобто являвся
працівником залізничного транспорту, достовірно знаючи про
нестійке земельне полотно на ділянці Пенізевичі-Малин Південно-
Західної залізниці, неналежно віднісся до виконання своїх посадових
обов'язків, вчасно не підготував земельне полотно залізничних колій
до проходу весняних вод, не забезпечив якісний натурний огляд
нестійкого або деформуючого земельного полотна, як особисто
так і підлеглими працівниками, внаслідок чого своєчасно не було
виявлено зміни у технічному стані земельного полотна та
утворення небезпечної обстановки для руху поїздів, що призвело
19.02.2014 року до осідання на 101 кілометрі пк 4-5 з обох сторін
дільниці Пенізевичі-Малин Південно-Західної залізниці, що в
Малинському районі Житомирської області, парної колії на
протязі 70 м з максимальною величиною 120 мм та непарної колії
на протязі 120 м з максимальною величиною 110 мм, та затримки
руху поїздів у строк понад 18 годин.
В результаті грубого порушення правил безпеки руху на
залізничному транспорті, які визначені п.п.1.1, 1.2 «Правил
технічної експлуатації залізниць України», затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року № 411, та
«Інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні
колійних робіт на залізницях України», затвердженої наказом
Міністерства інфраструктури України від 02.04.2012 року, п.3.7
Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України,
затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.03.2012 року № 072-Ц,
та вимог ст..11 Закону України «Про залізничний транспорт, а
саме щодо забезпечення безаварійної роботи та утримання в
постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу,
обладнання, механізмів і пристроїв О. створено обстановку,
небезпечну для життя людей».

Т е м а 13. Кримінальні правопорушення проти

безпеки руху та експлуатації транспорт
(Завдання № 203, 210, 215, 238 – Рішення)

(Рішено № 238)

Задача 238. Йдучи до себе додому, О. на перехресті вулиць зустрів

раніше невідомого йому чоловіка, який котив по вулиці мопед без
реєстраційного номера. Чоловік запропонував О. придбати в нього
цей мопед за 900 грн. Цього ж дня О. відкотив мопед до свого
гаражу, а наступного дня змінив номер кузову (рами) мопеду шля-
хом нанесення ударним способом за допомогою молотка
додаткових цифр «7» і «4».
Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому. Чи є мопед
предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 289 і
ст. 290 КК України? Охарактеризуйте об’єктивні ознаки
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.

Відповідь:

1) Дайте кримінально-правову оцінку

вчиненому:
Я вважаю, що дії О, варто кваліфікувати одразу за двома статтями
Кримінального кодексу, а саме за ст. 289 ККУ ч.1 ст.289 1. Незаконне
заволодіння транспортним засобом -
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк. Дії О., є незаконним , бо він придбав
цей мопед не в магазині, а стрічного перехожого, який його міг десь вкрасти
(можливо в господаря) чи угнав, якщо мопед був на ходу… , також згідно
ст.290 ККУ Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів
транспортного засобу караються штрафом від ста п'ятдесяти до двохсот
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними
роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох
років, О , власне підробив номерні знаки мопеду, вірогідно для того щоб
справжній господар не знайшов його.

2) Чи є мопед предметом кримінальних

правопорушень, передбачених ст. 289 і ст. 290
КК України?
Мопед , яким незаконно заволоділа особа, відповідно до примітки ст.
286 Кримінального кодексу України, є транспортним засобом, а отже –
і предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 цього
Кодексу (незаконне заволодіння транспортним засобом).

3) Охарактеризуйте об’єктивні ознаки

кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 290 КК України.

Об'єктивна сторона злочину

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом.
Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ознаки діяння при
вчиненні цього злочину:

1. воно полягає лише в активній поведінці — дії;

2. дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом;
3. поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на
транспортний засіб, заволодіння яким здійснює;
4. заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного
волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому
 воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при
застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при
заволодінні шляхом обману).
Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок
запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо
заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над
ним. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати
транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення
злочину.