«Антін

Павлюк.
Повернення із
а забуття»
Мета: повернення в літературу, на основі фактичного матеріалу,
спогадів та творів несправедливо забутого імені поета Острожчини -
Антіна Пилиповича Павлюка.
Завдання:
опрацювати біографічні дані Антіна Павлюка, відгуки про життя і
творчість.
дослідити ідейно – естетичні основи становлення індивідуального
стилю письма поета.
проникнути в його творчу лабораторію.
Об’єкт дослідження: Антін Павлюк як особистість.
Домінуючий змістовий аспект: життєтворчість поета.
Аналіз стану розробки проблеми.
Над дослідженням життя і творчості Антіна Павлюка працювало
багато митців. Зокрема, щоб повернути його ім’я сучасникам,
доклали зусиль такі постаті , як Григорій Дем’янчук, Ю.П. Винничук,
А. А.Жив`юк, Ігор Павлюк.
Джерелами дослідження є фактичний матеріал, спогади про поета
та його твори.
Хутір Ліски - батьківщина Антіна
Павлюка

Сніг снів... а тут весна так рясно...

а ночі бубном... скрипкою музик.
І бачу знов дитинство... любі
Рясники...
і кригу Горині... і жовтий пух лози,
і повінь музики і вітру заливає...
серце в біль... і слово в біль хилю.
Сніг білих мертвих снів... а тут
весна безкраями,
і малим атомом життя…
Антін Павлюк
 Павлюк Антін Пилипович

Народження: 1899 с. Рясники,

Бугринська волость, Острозький повіт,
Волинська губернія, Російська імперія
( нині Нощанський район, Рівненська
область, Україна).
Смерть: 1937 р.
Приналежність: армія УНР.
Освіта: Острозька гімназія.
Звання: сотник. 
Діяльність: прозаїк, поет, перекладач.
Навчання: Острозька гімназія, Карлів
університет.
Мова творів: українська.
Війни / битви: російсько-українська
війна 1917-1921 рр.
“Сумна радість” (1916-1918)
“ Незнайома” (1922)
Літературний альманах “Стерні” (1922)
“Життя” (1925)
"Осінні вири" (1926)
"Полин", лірика (1930)
… Щоб тішив я себе
празьким
бульваром?
Чужинець всюди.
Варвар у чужій
столиці.
Старого Острога –
розбитим
тротуаром – 
Усміхнене юнацтво
нині сниться…
Виганяв... і колов
життя клин за
клином...
За ударом удар... Біль
за болем...
та згадував все:
– прийду.
Це, – не знаю, що
буде, –
коли стрінемося:
Може тільки
спинюся, гляну, –
та мовчки далі піду…
 Дякую за увагу!
а