Cобор Cвятої Cофії у Константинополі

Голуб Cофія
42
 Софійський собор,
також Ая-Софія в Константинополі —
мечеть, одна з найвеличніших архітектурних
пам'яток візантійської архітектури,
що збереглися донині

Символ
«золотої доби»
Візантійської
імперії
та один із символів
сучасного
Стамбула,
розташована в
історичному центрі
міста Султанахмет
 Збудована 537 року поруч із Великим
імператорським палацом як християнський
собор святої Софії. Після завоювання
Константинополя османами 1453 року була
перетворена на мечеть.
У 1934 році за наказом Мустафи Кемаля
Ататюрка перетворена на музей.

10 липня 2020 року

Державна рада
Туреччини визнала
указ Ататюрка
незаконним і
Президент Туреччини
Реджеп Тайїп Ердоган
передав Ая-Софію у
власність Управління
релігійних справ.
 Висота Софійського собору — 55
метрів, діаметр бані — 31 метр. Понад
тисячу років Софійський собор у
Константинополі залишався
найбільшим храмом у християнському
світі — до будівництва Собору святого
Петра в Римі.

1985 року храм

занесений до
переліку Світової
спадщини ЮНЕСКО.
 Тиск купола (1) розсіюється за
допомогою напівкуполів (2), які у свою
чергу спираються на «чверті» (3).
Таким чином, навантаження
поступово розподіляється на всю
конструкцію. За рахунок відсутності
колон прямо під куполом простір
візуально збільшується в розмірах і
купол начебто парить у повітрі.

Щоб полегшити
купол, використали
цеглу з білої
губчастої глини, яку
видобували на
острові Родос. Така
цегла важила у 12
разів легше
звичайного.
 Храм Айя-Софія багато разів
ушкоджувався під час пожеж та
землетрусів, але щоразу його
заново відновлювали.
Але одна справа — природна
стихія, інша — люди.

Після розгрому хрестоносцями

1204 року внутрішнє оздоблення
відновити виявилося
неможливим. Кінець величі
храму було покладено разом із
падінням Константинополя у
1453 році. У храмі в день смерті
Візантії шукали порятунку
десятки тисяч християн.
 Особливу цінність у соборі несуть у собі візантійські мозаїки та фрески. Вони
збереглися досить добре завдяки тому, що османи, що прийшли в Константинополь,
просто заштукатурили християнські образи, тим самим запобігши їх руйнуванню.
 Деталі з кольорового
мармуру, химерні мозаїки на
золотій підлозі, мозаїчні
композиції на стінах, що
зображають біблійні та
історичні сюжети, а також
квіткові орнаменти.

У мозаїчних творах яскраво

виділяються три тимчасові періоди
розвитку даного виду мистецтва,
що відрізняються особливостями
використання кольору та
створення зображення
 У соборі практично
неможливо знайти ділянку,
яка б не була декорована.
В інтер'єрі представлені
численні фрески, мозаїки,
покриття зі срібла та
золота, елементи з
теракоти та слонової
кістки.

Існує легенда, яка свідчить, що

спочатку Юстиніан планував
оформити оздоблення храму
повністю із золота, але віщуни
відмовили його, пророкуючи часи
жебраків і жадібних імператорів,
які не залишили б і сліду від такої
розкішної споруди.