Повсякденне життя

мешканців України в
першій половині ХІХ ст.
Виконали: Іжелюк Тимофій
та Дибач Дмитро
Одяг
 Народний одяг став різноманітнішим.
Якщо бідні люди шили його з
домотканного полотна. То багаті в свою ж
чергу використовували фабричні тканини
для свого одягу.

Жіночий повсякденний одяг складався з

поясного одягу, сорочки та великої
кількості прикрас. Такі як: намисто,
дукати , кольорові стрічки.

В свою чергу чоловічий костюм

складався з полотняних сорочок та
штанів. У жарку погоду вони носили
солом’яні брилі або суконні шапки.
Міщани вдягали картузи.
 В осінньо-зимовий сезон чоловіки
та жінки носили свиту. Взимку
одягали кожухи з овечої шкури, та
шапки(жінки носили теплі
хустки).Влітку або просто в теплі
пори року переважно всі ходили
босоніж. У прохолодну погоду
вдягали постоли, а заможні ходили
в чоботях або черевиках.
Цікавий факт: кожухи з овечої
шкури до цього часу вважаються
одними із найтепліших.
Народна їжа
 Наприкінці ХІХ ст. особливого
поширення набули страви з
картоплі, завдяки появі нових
продовольчих культур. Але все
одно повсякденними стравами
так і залишилися: борщ, куліш,
юшка, галушки, різні каші та інші
страви.
Але все таки для більшості
людей це вважалося їжею на
свято тому вони харчувалися
рослинною їжею.
Більшість населення їла
переважно з глиняного або
дерев’яного посуду. А багаті уже
використовували фаянсовий та
фарфоровий посуд.
Житло
 Раніше будинки в районі Полісся або
на західноукраїнських землях, там де
вдосталь лісів. Стіни робили з
кругляку, або напівкругляку. Будинки
були переважно двокамерними(хата
та сінці). Внутрішня обстановка
селянської хати на всій території України
мала багато спільних рис. Біля входу в
хату в кутку справа або зліва знаходилася
піч. По діагоналі від неї влаштовувався
парадний куток: висіли образи, стояв стіл
(або скриня), вкритий скатертиною.
Куток прикрашався рушниками, квітами.
У кутку біля входу висів мисник. У житлі
заможних селян під впливом міського
побуту з’являлися деякі нові елементи:
покритий залізом дах, кахлі, ускладнене
планування.
 Селянське подвір’я, залежно від
заможності господаря, включало,
крім власного житла, одну чи кілька
господарських будівель: хлів,
повітку, комору тощо. На Півдні та
в Карпатах, де в господарстві
велику роль відігравало скотарство,
у дворі розміщувалися невеликі
хлів, загін та кошари для худоби. У
великих містах, особливо молодих,
з’являлося дедалі більше цегляних
кілька поверхових будівель. Невеликі
міста забудовувалися дерев’яними
одноповерховими спорудами.
Відпочинок
 Відпочивали від роботи головним
чином у свята. Великої популярності
набули обжинки. Жінки, завершивши
жнива, сплітали з колосків вінок,
прикрашали його квітами, стрічками
й, одягнувши кращу з-поміж себе,
йшли з піснями до села. По дорозі до
них приєднувалися інші селянки.
Поширеними були колядування,
щедрування, Масниця, Трійця (Зелені
свята) тощо.Молодь проводила
дозвілля влітку на «вулиці», взимку
на вечорницях та досвітках. У селах
різних регіонів України вона
об’єднувалася в громади, які ділилися
на дівочі й парубочі.
 Повсякденне життя великих
землевласників значно відрізнялося від
селянського. їхній побут не мав нічого
спільного з народним. Свої будні вони
мали можливість розсвічувати святами -
банкетами, полюванням тощо. У вищих
чиновників, багатих купців, ремісників,
фабрикантів та інших заможних жителів
міст залишалося досить часу для
дозвілля, яке багато в чому нагадувало
поміщицьке. Що ж до решти міщан, то
вони переймалися головним чином
повсякденними турботами з
матеріального забезпечення своїх сімей.
Вільний час міського простолюдина
мало відрізнявся від традиційного
сільського. Хіба що зростали спокуси,
пов’язані зі швидким розширенням
мережі «питейних» закладів.
Дякую за
увагу